ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

"ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

1. Історичні умови виникнення і розвитку земельного права України.

2. Соціально-економічні і екологічні передумови розвитку земельного права України.

3. Поняття і предмет земельного права України.

4. Методи земельного права України.

5. Місце і роль земельного права в системі національного права України.

6. Система і принципи земельного права України.

7. Співвідношення норм земельного права з нормами інших галузей національного права України.

8. Особливості та класифікація джерел земельного права.

9. Закони, як джерела земельного права України.

10. Підзаконні акти, як джерела земельного права України.

11. Види земельних правовідносин.

12. Структура земельних правовідносин.

13. Класифікація земельних правовідносин.

14. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

15. Реформування земельних правовідносин як засіб вдосконалення земельного законодавства.

16. Основні напрями здійснення та зміст земельної реформи.

17. Приватизація земель за чинним законодавством України.

18. Механізм організаційно-правового забезпечення приватизації земель.

19. Суб‘єктний склад приватизації земель та об‘єкти приватизації.

20. Право землекористування як різновид права природокористування.

21. Поняття і характерні ознаки особливості права землекористування.

22. Види і форми права землекористування.

Правове регулювання оренди земель.

25. Підстави виникнення, зміни та припинення права землекористування. 26. Особливості права орендного землекористування. 27. Права і обов‘язки орендодавців та орендарів землі.

31. (2)

32. Особливості обчислення плати за землі с/г призначення.

33. Правові форми плати за землі несільськогосподарського призначення.

34. Відповідальність за порушення законодавства про плату за землю.

35. Система органів державного управління в галузі використання, відтворення і охорони земель.

36. Повноваження органів управління в галузі використання, відтворення і охорони земель.

37. Компетенція ВР України в галузі регулювання земельних відносин.

38. Компетенція ВР АРК в галузі регулювання земельних відносин.

39, Компетенція обласних рад в галузі регулювання земельних відносин. (ст. 12 ЗК)

40. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.

41. Земля, як об’єкт права власності.

42. Передача земельних ділянок у власність (зд).

43. Припинення права власності на землю та користування нею.

44. Право приватної власності на землю: загальна характеристика.

45. Підстави виникнення права приватної власності на землю.

46. Підстави припинення права приватної власності на землю в Україні.

47. Право колективної власності на землю в Україні: загальні положення.

48. Підстави виникнення і припинення права колективної власності на землю в Україні.

49. Право державної власності на землю в Україні.

50. Вилучення ( викуп ) земель за законодавством України.

51. Правовий статус земель с/г призначення.

53. Суб’єкти і об’єкти с/г землекористування.

54. Права і обов’язки землекористувачів щодо використання, відтворення і охорони земель с/г призначення.

56.Права і обов‘язки землекористувачів щодо використання, відтворення і охорони земель сільськогосподарського призначення.

57.Правовий статус земель населених пунктів.

58.Поняття і склад земель населених пунктів та особливості їх правового режиму.(см.57)

59.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права землекористування на землях населених пунктів.

61.Управління в галузі використання, відтворення і охорони земель промисловості, транспорту, зв‘язку, оборони та іншого призначення.

62.Правовий режим земель промисловості.

63.Суб‘єкти і об‘єкти права промислового землекористування.

64.Підстави виникнення, зміни та припинення промислового землекористування.

Правовий режим земель транспорту.

67.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права транспортного землекористування. 68.Правовий режим використання земель зв‘язку, ліній електропередач та іншого… 69. Право користування землями зв‘язку, ліній електропередач та іншого обладнання комунікаційного призначення.

Правовий режим земель оборони.

Право оборонного землекористування.

73.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права оборонного землекористування.

74.Підстави виникнення, зміни та припинення права оборонного землекористування.

Право природоохоронного землекористування та його види.

77.Зміст права природоохоронного землекористування. 78.Підстави виникнення та зміни права природоохоронного землекористування. 79.Підстави припинення права природоохоронного землекористування.

Правовий режим земель водного фонду.

91.Суб"єкти, об"єкти, зміст та підстави виникнення. зміни та припинення права користування землями водного фонду.

92.Правове забеспечення відновлення і охорони земель водного фонду.

Правовий режим земель запасу.

96. Поняття правової охорони земель. 97. Система заходів правової охорони земель. 98.Суб"єкти правової охорони земель.

Державний земельний кадастр.

110. Землеустрій.

 

 

30. Історичні умови виникнення і розвитку земельного права України.

Земельні відносини на території сучасної України здійснюються з давніх часів. Регулювання зем відносин нормами звичаєвого права на тер Укр здійснювалось багато віків і було наділено наступними особливостями: 1. Феодальні відносини розвівалися нерівномірно (У Київськ, Черніг, Галиц землях процес ішов швидше). 2. Феодальна землевласність породжувала в середні віки систему васальних відносин типу васалітету – сюзеренітету. 3. Високий авторітет церкви віки сприяв становленню її як великого землевласника. 4. Розвитку феодальних відносин сприяло двостолітнє панування на Русі Золотої Орди. 5. Феодальна роздробленість була гальмом економічного розвитку регіонів, оскільки стримувала обмін між ними, що впливало і на розвиток землеробства. До 1917 р. Укр була складовою Рос Імперії, тому не мала власної правової системи і зем зак-ва. Правовий режим земель України визначався у відповідності з рос зак-вом. Після революції 1905 р. на зем відносини мала вплив столипінська аграрна реформа, яка внесла істотні зміни в правовий режим земель, але не змінила основи земельного ладу Росії. Виникнення в Рос Імперії земель різної форм власності, землеволодіння і землекористування привело до створення в сист рос права особливої галузі – зем права. Після перемоги Жовт Соц револ в зем зак-ві Рос, України, а згодом і СРСР відбулись докорінні зміни. Перший земельний законод акт радян держави “Про землю” скасував назавжди право приватної власності на землю. У 1929 р. прийнята перша законодавча база для створення зем права в Україні – Зем кодекс УРСР, який закріпив націоналізацію землі, скасування приватної власності на неї, заборонив купівлю-продаж, оренду та інші правовідн, пов’язані з відчуженням зем. Новий зем код було прийнято у 1970 р., де підкреслювалося, що земля явл держ власністю і надається лише в користування. Основи зак-ва СРСР і союзн республік в новій редакції були прийняті у 28.02.1990 р., а з урахуванням Декларації про держ суверенітет Укр 18.12.1990 Земельний кодекс УРСР, де земля, її надра, повітряний простір, ресурси, що знаход в межах України, проголошувалися власністю народу Укр. З цього часу почала формуватися правова сист Укр і галузь зем права У.

31. Соціально-економічні і екологічні передумови розвитку земельного права України.

Возникнув как земельно-правовая отрасль права, с переходом страны в 1929 году к проведению сплошной коллективизации в с/х-ве земельное право было объединено с колхозным правом и получило название земельно-колхозного права. Развитие и расширение колхозного зак-ва привело к признанию колхозного права в 1938 году по результатам первой Всесоюзной научно-практической конф. юристов самостоятельной отраслью права, а земельному возвращено его название. Процесс интеграции отраслей права, регулирующих использование природных ресурсов, привел к объединению ресурсовых отраслей права с природоохранными. Радикальная реформа земельных отношений, начавшаяся в 1990 году с разгосударствлевания земельного фонда страны и установления многообразия форм земельной собственности, постепенного возвращения земель в имущественный гражданско-правовой оборот и введения платы за землю, подняли на новый уровень правовое регулирование земельных отношений и обусловили необходимость восстановления земельного права как самостоятельной отрасли права.

32. Поняття і предмет земельного права України.

Земельное право-самостоятельная отрасль права, представл. собой совокупность правовых норм, регулирующих: отношения по использованию и охране земли как природного ресурса; условия и средства производства в целях организации рационального использования и охраны земли; улучшение и воспроизводство плодородия почв; охрану прав и законных интересов субъектов земельных отношений. Предметом зем. права является определенная группа общественных отношений, регулируемая соответствующими нормами права. Отношения, возникающие в связи с распределением, использованием и охраной земель и регулируемые нормами земельн. права, составл. предмет этой отрасли права.

Предмет любой отрасли права предполагает две составные части, формирующих ядро этого предмета. С одной стороны, конкретный вид общественных отношений, обладающий внутренним единством и определенной самостоятельностью, а с другой стороны – система единообразных правовых норм, которые должны удовлетворять требованиям этих общественных отношений.

Земельное право представляет собой систему специально установленных норм, которые регулируют особый вид общественных отношений – земельных. Раскрывая содержание земельных отношений, которые регулирует земельное право, выделяют следующие формы: а) отношения земельной собственности, б) отношения в области управления земельным фондом, в) отношения землепользования, г) землеохранные отношения. Отношения собственности, обусловленные производственными отношениями, выступают, по сравнению с остальными формами отношений, определяющими. Правовые нормы, регулирующие земельные отношения,

требуют от всех субъектов права землепользования использовать предоставленные им земельные участки рационально, эффективно и строго по целевому назначению.

33. Методи земельного права України.

Земельное право как самостоятельная отрасль правовой системы имеет присущий ему метод правового регулирования земельных отношений. Метод ЗП представляет собой соответствующие характеру зем отношений способы и приемы воздействия на участников этих отношений. Он складывается из установленных зем-правовыми нормами прав и обязанностей у

их совершение, зем-правовые нормы определяют модель поведения участников земельных отношений. В зависимости от содержания зем отношений их правовое регулирование осущ либо на основе императивного, организационного воздействия посредством обязательных предписаний и запретов, либо на основе диспозитивного воздействия посредством определения лишь пределов поведения участников отношений и предоставления им возможности свободно и самостоятельно регулировать свои взаимоотношения в рамках установленных пределов.

 

34. Місце і роль земельного права в системі національного права України.

Все отрасли права составл сист права Украины. Сущность сис-мы лежит в наличии упорядоченности совокупности правов норм и правов институтов, каждый элемент которых в этой совокупности занимает определенное место.

ЗП явл самостоятельной комплексной отраслью права в правовой сист Украины. Нормами ЗП регул-ся специфические зем отнош, кот составляют предмет зем-правового рег-ния. Система ЗП явл подсистемой системы права Украины и рассматривается в совокупности с сист отрасли земельного зак-ва, а также с сист науки ЗП как учебной дисциплины.

ЗП включает в себя исторически сложившуюся систему земельно-правовых институтов, существование которых обусловлено необходимостью правового закрепления земельных отношений в обществе. Систему ЗП необходимо рассматривать как систему, состоящую из различных по своему характеру выполненным функциям и значимости в регулировании земельных отношений, институтов. Наиболее важные из них, кот. отражают суть ЗП как отрасли права, образуют общие институты, а те земельно-правовые нормы, которые призваны регулировать отдельные стороны или виды зем отношений, - специальные институты.

35. Система і принципи земельного права України.

Под системой зем. права как отрасли следует понимать научно обоснов. последоват. расположения институтов и образующих их норм в зависимости от их значимости, роли и содержания, обусловленного характером регулируемых общественных отношений. Система зем.права сост. из Общей части, содержащ. правовые нормы и положения, относящиеся ко всей отрасли в целом (гос регулир зем отнош; право собств на землю, аренда зем, компетенция местн советов в сфере регул, зем процесс, юрид ответств за наруш зем зак-ва и т.д.) и Особенной части, охватывающей нормы, регулирующие отдельные виды зем.отношений (правовой режим земель: - с/х назнач; - насел пунктов; - промышл-ти, транспорта, связи; земель лесного, водного фонда и т. д.).

Под принципами ЗП понимают закрепленные в действующем зем зак-ве основпагающие руководящ начала, выражающ сущность норм ЗП и главные направления в области правов регулирования общ отнош, связанных с рациональным использ и охраной земель. Выделяют спец принципы ЗП: 1) Приоритет экологического благополучия внешней среды в процессе использования земель; 2) приоритет интересов украинского народа как субъекта права собственности на землю; 3) целевое и рациональное использование земель; 4) госуд контроль за использованием и охраной земель; 5) установление особенного правового ржима земель соотв-щих категорий; 6) приоритетность земель с/х назанчения по сравнению с другими; 7) гарантированность прав субъектов зем правоотн; 8) принцип платности землевладения и землепользования; 9) принцип экологизации зем права.

 

36. Співвідношення норм земельного права з нормами інших галузей національного права України.

Самая тесная и ограниченная связь у зем. права - с конституционным правом, нормы которого определяют основополагающие конституц-ые принципы всех отраслей правовой системы. Связь зем. права с административным правом имеет место в сфере госуд-ного управления земельным фондом, привлечения к админ-ной ответств-сти лиц, виновных в совершении адм -но-правовых нарушений зем-ного зак-ва. Большое значение для зем.права имеет его связь с гражданским правом. Будучи основанным на праве собственности на землю и являющиеся по своему характеру имущественными земельные отношения родственны гражданским отношениям. Земельное право очень близко по своему содержанию к аграрному и экологическому праву. Эта близость опр-ся общностью форм и методов воздействия правовых норм на с-му общ. отнош., явл-ся источниками их правового регулирования. В основе А. З. и Э. права зачастую находятся единые правовые принципы, свойственные их правовым институтам, что является определяющим для объединения их в единую научную специальность в системе юридических наук. Тесная связь существует между зем. правом с водным, лесным, горным правом и правовой охраной природы.

 

37. Особливості та класифікація джерел земельного права.

Джерела права є зовнішня форма вираження правотворчої діяльності держави. Наявність відповідних джерел права, що регулюють ті чи інші суспільні відносини, є свідченням існування відповідної самостійної галузі права. Джерелами ЗП є прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні земельні відносини відповідно до земельної політики держави. Важливою особливістю ЗП Укр є наявність кодифікованого систематизуючого законодавчого акта – Зем кодексу Укр, головним завданням якого є встановлення принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення зем ресурсів, забезп екологічної безпеки, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та інш діяльності на зем фонд і.т.і. Нормативно-правові акти як джерела ЗП знаходяться в суворій ієрархічній послідовності: 1) в залежності від питомої ваги зем-правових норм у н-п актах: - спеціалізовані, де переважна більшість прав норм спрямована на регулювання зем відн (ЗКУ, ЗУ “Про оренду землі”…); - інші, що регулюють інші суспільні відносини (госп, еколог, адмін), але містять прав норми, щодо регул певних зем відн (ЗУ “Про основи містобудування”, ЗУ “Про селянське (фермерське) госп-во”…). 2)поділяються дж: - закони; - підзаконні акти 3) акти органів: -законод; -викон влади; -місцевого самовряд і т.і.

38. Закони, як джерела земельного права України.

Среди всех законов есть основной - КОНСТИТУЦИЯ Украины, предусматривающая основы конституцион. строя, права и свободы человека и гражданина, гос. устройство, полномочия главы гос-ва, законодат-ых, исполнительных и судебных органов власти, являющихся самостоятельными, и органов местного самоуправления. Конституц-ые положения явл. отправными для других отраслей права, в том числе для земельного. При этом нормы Конституции можно условно разбить на 2 большие группы: 1- непосредственно посвященная земельным отношениям, 2-непосредственно участвующая в регулировании земельных отношений.

Закон- это нормативн. акт, принимаемый в особом порядке и направленный на регулирование наиболее важных общественных отношений. В Законе содержатся юридические нормы- общие правила поведения, рассчитанные на неопределенное кол-во случаев применения. Верховенство закона означает: 1) что все другие правовые акты должны исходить из законов и не противоречить им, в случае расхождения закона и подзаконного акта приоритет имеют нормы закона 2) законы принимаются, как правило, высшим законодательным органом государства – Верх Советом Укр – и не подлежат утверждению каким-либо другим органом гос-ва; 3) никто не вправе заменить или отменить закон, кроме органа, который утвердил его.

После Конституции в иерархии законов как источников ЗП становится Земельный кодекс, Законы У «Про оренду землі” “Про плату за землю”, “Про природно-заповідний фонд” і.т.і.

 

39. Підзаконні акти, як джерела земельного права України.

Основным источником зем. права, как отраслей права, являются подзаконные нормативные акты. К ним относятся указы Президента У, постановления КМУ, нормативно-правовые акты министерств и ведомств, решения местных гос администр и решения органов местного самоуправл., а также законы АРК. Особенное место среди норм-правов актов органов исполн власти, кот явл источниками ЗП, занимают обязательные для исполнения нормативные указы Президента У: Указ «Об Основных направлениях развития агропромышленного комплекса Украины», «Об аренде земли», «О защите прав владельцев земельных участков (паев)» и т.д. Широкий круг вопросов в сфере использования и охраны зем ресурсов регламентируется постановлениями и распоряжениями КМУ. КМУ принимает норм-правовые акты для развития и исполнения Конституции и законов Украины, а также указов Президента Украины. Нормативные акты министерств и др центральных органов гос исп власти, хозяйственного управления и контроля, являясь источниками ЗП, предназначены для поддержания одинакового и правильного понимания и применения действующих норм-правов актов, принятых ВС, КМ и През У, путем детализации общих положений, кот содержатся в нормах данных норм-правов актов.

40. Види земельних правовідносин.

Земельне правовідношення в теоретичному плані розглядається як інститут зем права, за нормами якого виникають, здійснюються і припиняються конкретні з-п відносини. Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Зем матеріальні п/в виникають і здійснюються згідно із зем-прав нормами, якими встановлюється, визначається право на землю чи зем ділянку, обов’язки щодо землі та зем ділянок. Зем процесуальні п/в складаються у відповідності з нормами, якими встановлюється порядок виникнення, зміни, припинення і здійснення зем матеріальних п/в, спосіб їх реалізації. Спеціальні правовідн можуть бути як матеріальними так і процесуальними. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

41. Структура земельних правовідносин.

Структура зем п/в обумовлюється особливостями правового режиму земель, як предмета зем п/в, сукупності прав та обов’язків суб’єктів зем п/в та особливостями правового регулювання кожного з їх видів, а також особливостями юридичної відповідальності у п/в, що виникають у зв’язку з порушенням зем зак-ва.

Для будь-якого зем правовідн обов’язковим об’єктом є земля як засіб виробництва чи як просторовий базис; для всіх суб’єктів зем п/в визначається комплекс прав та обов’язків, що мають універсальний х-р; у зем п/в приймають участь не будь-які особи, а лише ті, які в установленому законом порядку можуть бути визнані суб’єктами зем п/в (н-д суб’єктами права приватної власності на зем ділянку за зак-вом України можуть бути лише громадяни Укр). Стр-ра зем п/в відрізняється в залежності від конкретного їх виду (так, змістом конкретного зем п/в буде сукупність правомочностей громадянина, якому зем ділянку передана у власність за цільовим призначенням для ведення селянського госп-ва; дещо інший зміст правомочностей буде у громадянина, якому зем ділянка передана у власність для будівництва; специфічною сукупністю прав та обов’язків наділяються члени колективного с/г підприємств; певна сукупність обов’язків щодо обмеження зем прав випливає із спеціального правового режиму особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих природними та історико-культ об’єктами, оскільки згідно зі ЗКУ не допускається їх вилучення для державних і громадських потреб).

42. Класифікація земельних правовідносин.

Класифікують зем п/в за видами, виходячи з класифікації норм зем права.

Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Земельні матеріальні правовідносини: - п/в, які виникають і здійснюються щодо реалізації прав та обов’язків, передбачених нормами права про віднесення земель до певної категорії (с/г приз. Насел пунктів, історико-культ призн, лісового, водного фондів, запасу) – відносини права власності на землю чи зем ділянку (державної, комун, колект, приватн); - відн права землекористування (постійного і тимчасового, в т.ч. оренди) – відн щодо реаліз права на спадщину, заставу, зем пай та ін.; - п/в приватизації, - п/в щодо плати за землю. До зем процесуальних п/в належать відн, що складаються у відповідності з нормами права, якими встановлюється порядок: - переведення земель з однієї категорії до іншої; - проведення приватизації зем ділянок, тобто зміни права держ власності на право приватної чи колективної; - передачі у колективну власність земель КСП. С/г кооп-в, с/г АТ, садівницьких товариств; - передачі зем ділянок у приватну власність громадян Укр; - надання земель у постійне чи тимчас використання, в т.ч. на умовах оренди; - припинення права власності та права користування зем ділянкою; - справляння плати за землю; - вирішення зем спорів. П/в, що виникають у процесі реалізації права на використання земель відповідної категорії, відносяться до спеціальних зем п/в. Зем п/в об’єктом яких є: - зем угіддя і зем ділянки с/г призначення; - землі насел пунктів, - землі транспорту, зв’язку та інш призначення; - землі, що відн до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культурн призначення; - землі, що відн до категорії земель лісового та водного фонду. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

43. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

Підставою виникнення, зміни чи припинення земельних правовідносин є юридично значимі обставини, з якими пов’язується виникнення право на землю (власності, постійного чи тимчасового користування), на цільове використання земельної ділянки, відповідальності за конкретні порушення земельного законодавства. Такими обставинами є юридичні факти, які підрозділяються на правовстановлюючі(закони та інші н-п акти, якими встановлюється поділ земель і землекористування, угоди про придбання зем ділянки у власність, угоди про передачу зем ділянки в оренду, акти органів держ влади і місц самовряд про пиватиз землі, передачу її у приватну чи колективну власність. Юридичні факти, на підставі яких виникають зем правовідносини, також поділяються на події і дії (вчинки, поведінку). Події можуть бути такі, що вчинюються як поза волею людини (н-д припинення права власності громадян на зем ділянку у зв’язку з стихійним лихом), так і в наслідок того чи іншого втручання людини у природні властивості землі. Поведінка у сфері зем правовідносин проявляється у діях чи бездіяльності громадян, посадових осіб, юрид осіб, органів держ влади і місц самоврядування.), правозмінюючі(н-д перехід права власності чи користування на зем ділянку має місце в разі продажу будинку, зміни в установленому порядку цільового призначення землі; в процесі зем реформи проводиться приватизація землі, яка полягає у зміні держ форми власності на колективну чи приватну) і правоприпиняючі, що приводять до припинення зем правовідносин (юр факти: смерть власника землі чи землекористувача, рішення органів місц саморяд про викуп (вилучення) зем ділянки для громадських потреб, рішення суду про припинення права власності в разі нераціонального використання зем ділянки..)

44. Реформування земельних правовідносин як засіб вдосконалення земельного законодавства.

Соціально-економічні фактори зумовили необхідність реформування земельних відносин в Укр і їхньої юридичної бази – зем зак-ва. Недосконалість законодавства про приватизацію земель та інститутів права колективної і приватної власності на землю зумовили незадовільний хід земельної реформи в Україні на перших роках незалежності. Це змушувало до пошуку додаткових правових заходів щодо прискорення реформування земельних відносин в Україні. Відчутний поштовх до прискорення передачі земель у приватну власність громадян був здійснений з прийняттям КМУ 26.12.92 Декрету “Про приватизацію зем ділянок” (на той період він мав силу закону), яким був покладений обов’язок на сільські, селищні і міські ради передати протягом 1993 р громадянам Укр у приватну власність зем ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного госп-ва, будів-ва (присадібна ділянка), садівництва тощо у межах норм, встановлених Зем кодексом. Декретом була зупинена дія 6-річного мораторію на відчуження зем ділянок (крім земель, наданих у колективну власність, та земель, наданих у власність громадянам для ведення селянського (ферм) госп-ва. Цей Декрет запровадив спрощений порядок оформлення права власності на землю. Цей Декрет був не єдиною спробою виконавчої влади прискорити реформування зем відносин в Україні. Президент України Л. Кравчук видав указ від 14.10.93 “Про приватизацію обєктів незавершеного будівництва” і невдовзі Указ “Про приватиз автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню”, якими передбачалося внести координальні зміни в правове регулювання приватиз земель в Укр.

45. Основні напрями здійснення та зміст земельної реформи.

18 грудня 1990 р. було прийнято новий Зем кодекс Української РСР, який проголошував, що відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу. Того ж дня була прийнята Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. У Пост зазначалось, що зем реф є частиною економ реформи, що здійснюється в Україні в зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. З 15 березня 1991 року ВР УРСР оголосила всі землі УРСР об’єктом зем реф. Основним завданням зем реф було надання зем ділянок громад Укр для зайняття селянським господарством. З часом змінювалася концепція реформи на широкомасштабну приватизацію і розвиток приватних форм господар-ня. На виконання цієї концепції ВР Укр 30 січня 1992 року прийняла ЗУ “Про форми власності на землю”. Цим законом встановлювалася приватна, колективна і державна форми власності на землю. 13 березня 1992 р. було прийнято оновлений Зем кодекс України, який закріпив ці форми власності. Ці док-ти призвели до корінних змін у зем відносинах і на їх виконання була прийнята Постанова ВР Укр “Про прискорення зем реф та приватизацію землі”. 5 травня 1993 були внесені зміни і до Постан ВР УРСР “Про зем реформу”. Основними завданнями зем реф стали приватиз землі, передача її у приватну власність громадянам Укр та у колективну власність колективним с/госп підприємствам, с/г кооперативам, с/г акціон тов, садівницким товариствам. З метою прискорення зем реф і для врегулювання зем відносин в умовах ринк економ мають наступні док-ти: ЗУ “Про плату за землю”, ЗУ “Про оренду землі”, ціла низка Указів Презид Укр “Про невідкладні заходи щодо прискорення зем реформи у сфері сільскогосп вир-ва” і.т.і. В даний час в Україні здійснюється третій етап зем реформи, змістом якого є перетворення КСП у с/г юридичні особи ринкового типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної (а не колективної) власності на землю (реструктуризація).

 

46. Приватизація земель за чинним законодавством України.

47. Механізм організаційно-правового забезпечення приватизації земель.

48. Суб‘єктний склад приватизації земель та об‘єкти приватизації.

 

49. Право землекористування як різновид права природокористування.

Право природопользования по видам природных объектов подразделяется: право землепольз, право недропольз, право водопольз, право лесопольз и т.д. По признаку целевого назначения землепольз в зак-ве распред-ся: з-ние для с/х нужд, для нужд градостроительства, для нужд промышленности, транспорта, связи и обороны, для природоохранных, оздоровительных, историко-культурных нужд и т.д.

 

50. Поняття і характерні ознаки особливості права землекористування.

Право землепользования рассматривается в трех аспектах: как правовой институт- совокупность норм, регулир права и обязанности землепольз-лей и др лиц; как правоотношение, в кот реализ-ся субъективное право; как субъективное право, принадлежащее конкретному субъекту. Возможное поведение лица в рамках земельного законодательства по извлечению полезных свойств и качеств из земли с целью реализации своих материальных, экологических и других интересов определяется его субъективным правом землепользования.

Право землепользования – явл одной из основных форм, обеспечив-х возможность реализации интересов отдельных граждан, их коллективов, юрид лиц и гос-ва; - с формированием рыночных отношений расширен круг правомочий землепользователей, правовые и иные гарантии прав землепользователей

Право землепользования – правомочия конкретного субъекта на владение и пользование предоставленным ему определенным земельным участком. Если рассматривать право землепользования как право владения и пользования то оно совпадает с правомочиями собственника земли и Земельный Кодекс подтверждает ст. 39, 40 близость содержания прав и обязанностей собственников земли и землепользователей.

51. Види і форми права землекористування.

В нашей стране сложились три формы использования земли гражданами и их коллективами, осуществляемые на основании: приобретения права частной, общей долевой или общей совместной собственности на землю; предоставление земли в пользование; получение земельного участка в аренду в установленном законом порядке. По срокам предоставления: постоянное и временное. В постоянное пользование земельные участки предост-ся из земель, наход в гос собст-ти, предприятиям, учр-ниям и орг-циям независимо от форм собств и сферы их деятельности. Во временное польз зем участки предост гражданам, пред-тиям, учр и орг собственниками земли и землепользователям по договору, кот регистрируется в уст порядке. Врем землепользование может быть краткосрочным – до трех лет и долгосрочным – от 3 до 25 лет. Специальным видом врем землепольз-ния явл занятие зем участка для изыскательских работ (землеустроительных, геолого-съемочных, геодезических, поисковых), предоставляемое на срок более одного года. Еще один спец вид врем землепользования – аренда. В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами.

Правове регулювання оренди земель.

  53. Зміст права землекористування. В научной литературе нет единого мнения по поводу содержания права землепользования. Существует ограничительное…

31. (2)

 

С переходом нашей страны к рыночной економике возникла необходимость в создании условий, при которых было бы невыгодным неиспользование или безхоз. Использование земли.Наиболее эффективным средством разрешения этих проблем является введение платного землепользования.

Субъектами платы за землю являются собственник земли и землепользователь, в том числе арендатор, т.е. все юр лица и граждане независимо от форм собственности и вида хозяйственной деятельности, включая международные неправительственные организации, совместные предприятия с участием иностранных юридических лиц и граждан, инистранные юридические лица, а также иностранные граждане и лица без гражданства, которым предоставлена земля в собственность или пользование на територии Украины.

Объектом платы за землю являются земельные участки, находящиеся в собственности или пользовании, в том числе на условиях аренды.

32. Особливості обчислення плати за землі с/г призначення.

Розділ 2 Закону У. «Про плату за землю»

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 6. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Законодавство У. регулює і питання орендної плати (частина 3 ст. 36 ЗК У., ст.19 Закону «Про плату за землю», ст. 19-21 З-ну У. «Про оренду землі». Орендною платою за зд визнається платіж, який вноситься орендарем орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, умови, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди, що укладається між орендодавцем і орендарем. Внесення орендної плати на наступний період оренди допускається на строк, що не перевищує одного року. У випадку визнання договору оренди недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк не повертається. Орендна плата за зд, що знаходяться у державній чи комунальній власності, централізується на тих самих бюджетних рахунках, що й зем податок і розподіляється і використовується за тими ж самими правилами. За загальним правилом така орендна плата не може бути меншою від розміру зп.

33. Правові форми плати за землі несільськогосподарського призначення.

Закон У «Про плату за землю» містить диференційовані правила визначення ставок зем податку для земель с/г призначення, земель населених пунктів, земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, а також земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і земель лісового і водного фондів.

Ставки ЗП із земель населених пунктів встановлюються за наступними правилами. Якщо грошова оцінка відповідних земель існує, то ставка податку встановлюється в розмірі 1% від такої оцінки. Якщо відповідну оцінку зд не встановлено, то середні ставки ЗП встановлюються в розмірах, що визначаються за спеціальною таблицею, наведеною ч.2 ст.7 Закону У. “Про плату за землю”. Ця таблиця передбачає встановлення диференційованих ставок ЗП залежно від чисельності населеного пункту (зврахуванням коефіцієнтів, застосовуваних для міст Києва, Севастополя і міст обласного підпорядкуваня).

Спеціальні правила розрахунків ставок ЗП встановлені Законом “Про плату за землю” і для земель різного цільового призначення за межами населених пунктів. Так, підприємства промисловості, транспорту (крім залізничного), зв’язку та іншого призначення за загальним правилом сплачують ЗП з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за зд, надані для залізничного транспорту, Збройних Сил У. та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства У, справляється у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових с/г підприємств, з яких податок справляється як з землі с/г призначення. (Якщо земля використовується не за цільовим призначенням, податок справляється за загальним правилом- 5% від грошової оцінки площі ріллі по області). Податок за зд, надані на землях лісового фонду, за винятком земель зі складу с/г угідь, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, відповідно до лісового законодавства України. Винятки встановлені для ділянок земель лісового фонду, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами: податок на них справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок на зд, надані на землях водного фонду, за винятком земель зі складу с/г угідь, справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Законом “Про плату за землю” встановлені порядок обчислення і строки сплати ЗП, Підставою для його нарахування є дані державного земельного кадастру. При цьому юр особи щороку самостійно обчислюють суму ЗП за спеціальною формою, встановленою ДПА України (станом на 1.01. кожного року). Громадянам нарахування ЗП здійснюють ДПІ.Земельний податок сплачується рівними частками: двічі на рік виробниками товарної с/г та рибної продукції та щоквартально – всіма іншими платниками податку.

 

34. Відповідальність за порушення законодавства про плату за землю.

Розділ 8 ЗК

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЛАТНИКІВ І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ"

Стаття 25.За несвоєчасну сплату земельного податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірі 0,3 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення.

Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Стаття 26. За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 27. Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється державними податковими інспекціями.

Закон У. «Про оренду землі»

Стаття 31. Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди землі та порушення земельного законодавства

1. За невиконання зобов'язань договору оренди земельної ділянки, у тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність згідно з законами України та договором.

2. Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були обумовлені ним у договорі оренди, але які суттєво перешкоджають передбаченому договором використанню земельної ділянки.

3. У разі виявлення таких недоліків орендар має право:

1) вимагати зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків земельної ділянки;

2) утримувати певну суму понесених ним витрат на усунення таких недоліків із орендної плати, попередньо повідомивши про це орендодавця;

3) вимагати дострокового розірвання договору.

4. Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, які виникли в результаті недоліків переданої в оренду земельної ділянки, якщо про такі недоліки земельної ділянки зазначено в договорі оренди.

5. Орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України.

35. Система органів державного управління в галузі використання, відтворення і охорони земель.

Згідно зі ст. 94 Кодексу контроль за використанням і охороною земель здійснюється радами, а також Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством екології та природних ресурсів України, іншими спеціально уповноваженими органами.

Спеціально уповноваженим державним органом, на який законодавством покладене здійснення контролю за використанням і охороною зем ресурсів, є Держкомзем України. Для виконання цієї функції і функції моніторингу в структурі центрального апарату Держкомзему створено Управління моніторингу земель. На місцях контроль покладений на обласні, Київське і Севастопольське міські управління земельних ресурсів та районні відділи зем ресурсів. Голова держкомзему, начальники обласних, Київського, Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів є головними держ інспекторами по використанню та охороні земель відповідно У., областей, міст Києва і Севастополя, а їх заступники –заступниками відповідних держ інспекторів. Начальники рай відділів – є інспекторами по вик земель районів, а їх заступники- заступниками держ інспекторів по використанню та охороні земель районів.

Контроль який здійснює Мінекології є надвідомчим. Для здійснення контрольної функції в структурі Мінекології було створено Державну екологічну інспекцію. До складу Державної екологічної інспекції входять Головна екологічна інспекція, інспекція охорони Чорного і Азовського морів та екологічна інспекція відповідних тер органів Мінекології АРК, областей, міст Києва і Севастополя.

Певні контрольні повноваження надвідомчого характеру в сфері земельних відносин мають також органи інших міністерств, зокрема органи державного санітарного нагляду Міністерства охорони здоров’я України (в частині дотримання саніт зак-ва при використанні зем ділянок); органи Держбуду (в частині контролю за забудовою територій міст…); органи Міністерства аграрної політики (в частині контролю за охороною грунтів с/г використання); органи Держлісгоспу (використ. Лісового фонду); органи Держ комітету водного господарства У (в частині контролю якості зрошуваних і осушуваних земель) та деякі інші.

 

36. Повноваження органів управління в галузі використання, відтворення і охорони земель.

Держкомзем здійснює держ контроль за: 1)раціональною організацією території та використанням зд вланиками землі і землекористувачами відповідно до умов їх надання; 2)поверненням самовілбно зайнятих ділянок у стані придатному для використання; 3)виконанням комплексу заходів, передбачених умовами надання зд, нормативними документами та зтв-ми проектами щодо захисту земель від водної та вітрової ерозії, заболочення, засолення, висушування.. 4)рекультивацію порушених земель, зніманням, використанням і збереженням родючого грунту при проведенні робіт, пов’язаних із порушенням земель і приведенням земель у стан, придатний до використання за призначенням; 5)збереженням протиерозійних, гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень, встановленням і збереженням межових знаків; 6)наданням достовірних даних про наявність, стан, використання зем угідь, з питань державного зем кадастру, а також про наявність земель запасу;7)виконанням заходів щодо запобігання і ліквідації псування земель.

Державна екологічна комісія має право: 1)обстежувати всі види підприємств, а також об’єкти оргнів внутрішніх справ і державної безпеки в будь-який час роботи з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки, виконання захлдів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального землекористування; 2)пред’являти вимоги щодо здійснення відповідних заходів щодо раціонального використання та охорони земель, організації лабораторного контролю, давати обов’язкові приписи з питань, що віднесені до її компетенції; 3)обмежувати, припиняти будівництво, реконструкцію, що здійснюються з порушенням природоохранного законодавства; 4)складати акти перевірок і протоколи про виявлені порушення зем зак-ва; 5)розглядати справи про адмін право-ня у сфері земельних правовідносин; 6)подавати позови про відшкодування збитків і витрат, заподіяних внаслідок порушення землеохоронних норм зак-ва; 7)зупиняти або забороняти проведення робіт на територіях природно-заповідного фонду, у курортних зонах і містах відпочинку, не передбачених режимом охорони;8)отримувати безкоштовно статистичні і інші додаткові та інформаційні матеріали, необхідні для визначення стану використання і охорони природних ресурсів…

Певні контрольні повноваження надвідомчого характеру в сфері земельних відносин мають також органи інших міністерств, зокрема органи державного санітарного нагляду Міністерства охорони здоров’я України (в частині дотримання саніт зак-ва при використанні зем ділянок); органи Держбуду (в частині контролю за забудовою територій міст…); органи Міністерства аграрної політики (в частині контролю за охороною грунтів с/г використання); органи Держлісгоспу (використ. Лісового фонду); органи Держ комітету водного господарства У (в частині контролю якості зрошуваних і осушуваних земель) та деякі інші.

37. Компетенція ВР України в галузі регулювання земельних відносин.

До відання України у галузі регулювання земельних відносин належить:

1) законодавче регулювання земельних відносин;

2) розпорядження землями загальнодержавної власності України;

3) установлення порядку і середніх ставок плати за використання землі, граничних розмірів орендної плати за землю;

4) організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та їх моніторингу;

5) розробка і виконання разом з Республікою Крим, місцевими Радами народних депутатів державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами;

6) встановлення основних положень землеустрою і порядку ведення державного земельного кадастру, організація їх здійснення;

7) вирішення інших питань у галузі регулювання земельних відносин.

38. Компетенція ВР АРК в галузі регулювання земельних відносин.

(ст.13 ЗК)

До відання Республіки Крим у галузі регулювання земельних відносин належить:

1) розпорядження землями державної власності в межах Республіки Крим, за винятком земель загальнодержавної власності;

2) розробка і вдосконалення земельного законодавства Республіки Крим;

3) організація ведення земельно-кадастрової документації;

4) організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та їх моніторингу;

5) розробка і здійснення разом з місцевими Радами народних депутатів республіканських програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами;

6) організація землеустрою;

7) вирішення земельних спорів;

8) вирішення інших питань у галузі регулювання земельних відносин.

 

39, Компетенція обласних рад в галузі регулювання земельних відносин. (ст. 12 ЗК)

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:

1) надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу;

2) вилучення земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;

3) організація ведення земельно-кадастрової документації;

4) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням земельного законодавства;

5) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів, охороні пам'яток історії та культури;

6) розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів;

7) організація землеустрою;

8) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться Верховною Радою України;

9) координація діяльності місцевих землевпорядних органів;

10) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;

11) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

 

40. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.

Цьому питанню присв’ячена ст. 33 Закону У. “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. та ст. 9,10, 11 Земельного Кодексу України.

1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;

2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;

3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;

4) справляння плати за землю;

5) ведення земельно-кадастрової документації;

6) погодження проектів землеустрою;

7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;

8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів;

9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;

10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів;

11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні;

12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;

13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

 

41. Земля, як об’єкт права власності.

З прийняттям у 1992 р. нової редакції Земельного кодексу України держава перестала бути єдиним, монопольним суб’єктом права власності на землю та інші природні ресурси. Згідно з цим Кодексом земля може бути об’єктом права не лише державної, а й комунальної, колективної і приватної власності. Конституція У. 1996 р. проголосила землю та інші природні ресурси об’єктом права власності Українського народу (ст. 13), а також громадян, юридичних осіб і держави (ст. 14). Юридично право власності народу України на свою землю було закріплено в Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р., законі У. “Про власність” та в Конституції У. Земля як об’єкт надбання Ккраїнського народу пов’язана з правом на всю територію, яку займає Україна і яка обмежена кордонами з іншими країнами, з правом територіального верховенства народу від імені якого виступає держава. Конституція України (ст. 13) відображає ставлення Українського народу до землі, як до території і закріплює право тер верховенства народу як вираз політичного панування держави над певною частиною земної кулі. Конст. норма про землю як об’єкт права власності Укр народу засвідчує тер-ний поділ держави на регіони: Автономна республіка Крим, області, міста, селища і села. Право територіального верховенства Укр народа на землю, право на землю органів державної влади та органів місцевого самоврядування є інститутом конституційного, державного права, норми якого відносяться до публічного права.

У зв’язку з встановленням в У. різних форм власності на землю і поділом земель за цільовим призначенням на категорії землі мають різний правовий режим. Земля як єдиний державний земельний фонд або ж землі відповідних категорій можуть розглядатися як об’єкт державного суверенітету, тобто як територія держави чи місцевого адміністративного формування. З метою забезпечення цільового і рац. використання на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст.-культ. Призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на якісний стан земель (глава 10 ЗК України).

В умовах ринкової економіки і тов.-грош. відносин земельна ділянка і побудовані на ній будівлі і споруди розглядаються як єдиний об’єкт права власності. У разі переходу права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передб-х зем законодавством, і право власності чи право користування на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено договором.

 

42. Передача земельних ділянок у власність (зд).

Згідно ст. 17 ЗК “передача зд у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Власники зд не вправі протягом 6 років з часу набуття права власності продавати або відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді нд на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.” Передача громадянам зд здійснюється на підставі заяви до ссм, а у разі відмови до районної, міської, в адм підпорядкуванні якої є район, Ради нд з зазначенням бажаного розміру і місця розташування ділянки, мети її використання і склада сім’ї. Відповідна Рада нд розглядає заяву і у разі згоди замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект погоджується з селищною Рнд, з районними землевпорядними, природоох., санітарними органами, органами архітектури. Передача у власність зд, що була раніше надана громадянину, провадиться для: 1)ведення селянського господарства; 2) особистого господарства; 3)будівництва та обслуговування жилого будинку. Ці зд передаються на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (розглядаються у місячний строк

Передача зд у колективну власність провадиться ссм Радаминд за місцем розташування зд на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та тов-в. До клопотань додаються матеріали, що обгрунтовують розмір зд. Місцева Рада нд розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

 

43. Припинення права власності на землю та користування нею.

Конституція У. (ст.42) гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю. Право приватної власності є непорушним.Право власності на земельну ділянку або її частину припиняється у разі: 1)добровільної відмови від земельної ділянки; 2)закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3)припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського господарства; 4) систематичного невнесення зем. податку в строки, визначені договором оренди; 5)нераціонального використання зем ділянки; 6)використання зд способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7)використання землі не за цільовим призначенням; 8)невикористання протягом 1 року земельної ділянки, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г потреб; 9)вилучення земель. Право власності на землю можу бути припинено у разі звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів, у тому числі за договорами іпотеки. Право власності припиняється в разі визнання угоди щодо набуття права власності на землю недійсною. В ст. 114 ЗК У зазначається, що угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними. Право власності на зд припиняється у разі втрати громадянства України, смерті фіз. особи, а також при реорганізації або ліквідації юридичної особи. Відповідно до Конституції України та ст. 114 ЗК України право власності на землю юр та фіз осіб може бути припинено в разі встановлення судом фактів придбання зд за рахунок коштів, одержаних від злочинної діяльності.

44. Право приватної власності на землю: загальна характеристика.

1.Право приватної власності на землю в Україні запроваджено Законом У “Про форми власності на землю” від 30 січня 1992 р. Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 р. визначені особливості права приватної власності на землю.

2.Згідно з цим Кодексом (ст.6) і Законом України “Про власність” в редакції від 5.05 1993 р. (ст. 14)) суб’єктами права приватної власності на землю можуть бути лише громадяни України. Громадяни ін держав та особи без громадянства можуть бути суб’єктами права землекористування, в тому числі на умовах оренди. У ст. 41 Конституції закріплено, що право прив власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Ст. 13 Конституції: держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання та рівність всіх суб’єктів права власності перед законом.

3. Особливістю права приватної власності на землю є те, що громадяни У. мають право на одержання у власність зем ділян лише для визначених законодавством конкретних цілей (ведення сел госполдарства, ведення особистого госп., будівництва, садівництва, дачного і гаражного будівництва, здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи).

4.Об’єктами права прив власності є- земельні ділянки лише окремих категорій земель

5. Безплатно зд передаються у власність громадян для ведення сел господарства у межах середньої земельної ділянки, що обчислюється у порядку, передбаченому ст. 6 ЗК У. За плату – ділянки у розмірі, який перевищує розмір середньої земельної частки. Ст. 6 ЗК У стверджує, що колишнім власникам землі зд не повертаються.

6.Передача земель у приватну власність безплатно здійснюється в порядку і в процесі приватизації місцевими радами на території яких розташовані земельні ділянки.

7.ЗД можуть набуватись у приватну власність: а)за плату у місц. рад для ведення сел.(фермерського господарства понад площу, що передається безплатно. Така передача проводиться за ціною, що визначається на основі грошової оцінки землі;б)за договором купівлі-продажу зд, що перебувають у колективній або приватній власності. Договір купівлі-продажу посвідчується у нотаріальному порядку.

45. Підстави виникнення права приватної власності на землю.

Право власності на землю і зд може виникнути за наявності певних юридичних фактів, зазначених у конституційному, цивільному, земельному законодавстві. Такі юр факти поділяються на первісні і похідні. Майже у всіх країнах світу до первісних належать: захват незайманих вільних земель, загарбання їх внаслідок загарбницьких війн, перерозподіл кріпосницьких і громадських земель, конфіскація і націоналізація земель…В Україні всі землі відносились до державної власності, тому первісним юр фактом, яким визнавалось право власності народу України став законУРСР “Про економічну самостійність УРСР”. Приватна форма власності встановлена Законом У. “Про форми власності на землю” від 30.01.1992 р. та Зем кодексом України від 13.03.1992 р.Це первісні факти.

Похідний спосіб набуття права власності на землю пов’язаний з переходом права власності на землю і зд на підставі акта розпорядження землею, який виходить від попереднього власника, тобто від держави

У подальшому з проведенням земельної реформи до похідних способів набуття права власності на зд стали відносити договори купівлі-продажу, дарування, міни, акти успадкування та їн.

Згідно з ЗК У (ст.17) передача зд у приватну власність проводиться місцевими радами, на території яких розташовані земельні ділянки. У порядку правонаступництва громадяни У., які користувались зд, мають право на отримання їх у власність для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва. В усіх інших випадках громадяни У. мають право на отримання зд за рахунок земель запасу чи земель резервного фонду, утворених місцевими радами в процесі приватизвції. Набуття права власності на зд за рахунок земель запасу і земель резервного фонду здійснюється за наявності похідних юридичних фактів- рішення місцевої ради чи місцевої державної адміністрації. Такий спосіб не пов’язаний з правонаступництвом.

 

46. Підстави припинення права приватної власності на землю в Україні.

Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4)систематичного невнесення зем податку в строки, встановлені законодавством У;

5)використання зд способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

6)використання землі не за цільовим призначенням;

7)невикористання протягом одного року зд, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г потреб.

Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу, а саме : купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін зд землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власникама землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження зд, є недійсними. Зд може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

 

47. Право колективної власності на землю в Україні: загальні положення.

Стаття 5. Право колективної власності на землю

Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність передаються безплатно.

Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У разі продажу власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю мають співвласники.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування.

Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

48. Підстави виникнення і припинення права колективної власності на землю в Україні.

Виниає за наявності певних юридичних фактів, які поділяються на первісні і похідні.

До первісних відносяться захват незайманих вільні землі, конфіскація, націоналізація, припинення права приватної власності на землю, переведення її на правовий режим постійного користування. Закон У. “Про форми власності на землю” від 30.01.92 та земельний кодекс – юр факти первісного виникнення права власності на землю.

Похідними способами є – економічна і земельна реформи; договори купівлі-продажу, дарування, міни, акти успадкування та ін. Згідно з ЗК (ст. 17) передача ЗД у колективну власність проводиться місцевими радами, на території яких розташовані зд. У колективну власність колективних с/г формувань зд передаються за рішенням загальних зборів цих формувань. Набуття права власності за рахунок земель запасу чи земель резервного фонду здійснюється за наявності похідних юр фактів – рішення місцевої державної адміністрації чи місцевої ради.

Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4)систематичного невнесення зем податку в строки, встановлені законодавством У;

5)використання зд способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

6)використання землі не за цільовим призначенням;

7)невикористання протягом одного року зд, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г потреб.

Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу, а саме : купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін зд землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власникама землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження зд, є недійсними. Зд може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

49. Право державної власності на землю в Україні.

Стаття 4. Право державної власності на землю(ЗК)

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність:

землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

50. Вилучення ( викуп ) земель за законодавством України.

Присв’ячена 4 глава ЗК.

Стаття 31. Органи, які мають право на вилучення (викуп) земель

Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів:

із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу;

за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.

 

Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів.

Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання:

для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів...

для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб...

У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

Викуп земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, для державних і громадських потреб провадиться Радами народних депутатів за рахунок їх бюджетів.

Стаття 32. Особливий порядок вилучення земель для державних і громадських потреб

За межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів (частина п'ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Стаття 33. Недопустимість вилучення особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих природними та історико-культурними об'єктами

Стаття 34. Порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земель

Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) зд, зобов'язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу)

. Попереднє погодження місць розташування об'єктів на землях, що вилучаються за рішенням Верховної Ради України, а також об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб провадиться Верховною Радою України.

Підприємства, установи і організації , звертаються з клопотаннями про попереднє погодження місць розташування об'єктів до відповідної місцевої Ради народних депутатів. Клопотання щодо об'єктів, розміщення яких погоджує Верховна Рада України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки.

Клопотання розглядається у місячний строк.

Підприємство, установа і організація погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) із власником землі або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом охорони культурної спадщини, органом архітектури і подають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає їх і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку.

Якщо попереднє погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів готує свій висновок і подає матеріали на погодження до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів розглядає у місячний строк ці матеріали і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з проекту районного планування або проекту планіровки та забудови міста, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Вказуються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

51. Правовий статус земель с/г призначення.

Призначена Гл. 7 ЗК.

Землями с/г призначення визнаються землі, надані до потреб с/господ-ва абр призначені для цих цілей. Під правовим режимом земель розуміють встановлений правовими нормами порядок та умови використання за цільовим призначенням земель усіх категорій і форм і форм власності на землю. Забезпечення прав власників землі і землекористувачів, здійснення державного управління земельними ресурсами, контролю за раціональним використанням землі додержанням зем. законодавства. Ведення зем кадастру, проведення землеустрою, моніторингу землі, справляння плати за землю і застосування юр. відповідальності за порушення зем зак-ва.

У складі земель України землі с/г призначення поставлені на перше місце.

До складу земель с/г призначення відносяться землі:

1) передані у власність або надані у користування для потреб с/г;(до них відносяться:землі , надані громадянам або юр. особам увласність або у постійне чи тимчасове користування)

2) призначені для цілей с/г.( переважно землі запасу, які не передані у власність або не надані у користування для потреб с/г).

До земель, призначених для цілей с/г відн-ся:

1) с/г землі, які надаються у тимчасове користування для видобування корисних копалин;

2) деградовані с/г угіддя, які перебувають у тимчасовій консервації і до яких здійснюються заходи щодо відновлення родючості грунтів;

3) інші с/г землі, що тимчасово не використовуються.

За видами угідь землі с/г призначення поділяються на ріллю, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження.

За конкретними цілями використання землі с/г призначення поділяються на землі:

А) для ведення особистого підсобного госп-ва

Б)для ведення товарного с/г виробництва;

В)для дослідних і навч. цілей;

Г)для ведення підсобного госп-ва нес/г підприємствами;

Віднесення землі с/г призначення до того чи іншог виду позначається їх правовим режимом, на суб’єктному складі власників чи землекористувачів, на розмірі зд, на порядку розгляду зем спорів, на розмірі плати за землю та ін.

Так, суб’єктами права приватної власності на землі с/г призначення можуть бути лише громадяни У. (ст.. 6 ЗК). Для ведення особистого підсобного господарства громадянам можуть передаватись у приватну власність зд розміром не більше 0,6 га (ст.. 56 ЗК). Додатково їм можуть надаватись зд у користування (але не більше 1 га). Збільшення розмірів зд до 2 га може провадитись за погодженням з обласною радою.

Розмір зд, що передаються у власність для садівництва, не повинен перевищувати 0,12 га (ст.. 57 ЗК). Для городництва, сінокосіння і випасання худоби зд надаються лише у користування (ст.. 59 ЗК). У залежності від якості зд визначається розмір плати за землю.

53. Суб’єкти і об’єкти с/г землекористування.

Землі с/г призначення можуть належать суб’єктам зем відносин на праві приватної, колективної і державної форм власності. У ст.. 4 ЗК записано, що у державній власності перебувають усі землі У., за винятком земель переданих у колективну і приватну власність. При цьому суб’єктами права державної власності виступають: ВРУ – землі загальнодержавної власності У; ВР АРК – на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські ради – на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Об’єктомправа у земельних правовідносинах виступає земля с/г призначення або ж конкретна зем ділянка (зд).

Згідно зі ст.. 13 Конституції У. , земля, яка знаходиться в межах території У., є об’єктом права власності українського народу. Суб’єктами права власності на землю виступають громадяни України. Лише вони у сукупності складають Укр. Народ, юр особи і державу.

ВРУ визначає засади використання землі, правовий режим власності, приймає закони про землю, якими регулює зем відносини в У. Президент як глава держави виступає гарантом додержання Конституції У., прав і свобод людини і громадянина, в тому числі і прав на землю. КМУ забезпечує виконання Конституції і законів, законодавчих актів України, в тому числі і прав на землю. Органи місц само вряд. В межах компетенції здійснюють права власника на землю від імені Укр. Народу, а також права власника тер громад.

Громадяни У. можуть бути суб’єктами права приватної власності на землі с/г призначення для:

*ведення селянського господарства;*ведення особистого підсобного господарства;

*садівництва.

Із змісту ст.. 13 Конституції У. і ст.. 6 ЗК У випливає, що суб’єктами права приватної власності на землю, в тому числі с/г призначення, не можуть бути громадяни іноземних держав та особи без громадянства.

Суб’єктами права колективної власності на землі с/г призначення згідно зі ст.. 5 ЗК є:*колективні с/г підприємства; ільськогосподарські кооперативи;садівницькі товариства;*сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних с/г підприємств.

Згідно зі ст.. 7 і 8 ЗК України суб’єктами права постійного чи тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, можуть бути державні і недержавні організації, а також спільні підприємства, міжнародні об’єднання організації з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб (а в постійне користування, крім цього, підприємства, що повністю належать інвесторам).

Право користування землями с/г призначення згідно зі ст.. 48 ЗК України, крім вищезазначених, надається:*державним с/г підприємствам та іншим с/г п/п та організаціям для ведення товарного с/г виробництва; *с/г науково-дослідним установам і навчальним закладам...- для дослідних і навч. Цілей; нес/гпідприємствам – для ведення підсобного сільського господарства; *іншиморганізаціям для ведення с/г у випадках, передбачених законодавством У. та АРК.

54. Права і обов’язки землекористувачів щодо використання, відтворення і охорони земель с/г призначення.

Стаття 39. ЗК Права власників земельних ділянок і землекористувачів

Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:

1) самостійно господарювати на землі;

2) пункт 2 виключено;

3) власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;

4) використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;

5) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем;

6) власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень;

7) одержати від нового власника землі, землекористувача або місцевої Ради народних депутатів компенсацію за підвищення родючості грунтів у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.

Громадянин України, якому земельна ділянка належить на праві приватної власності, може укладати договір застави з кредитною установою.

Стаття 40. Обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів

Власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані:

1) забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання;

2) ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;

3) здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, передбачених статтею 84 цього Кодексу;

4) своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;

5) не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

6) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

7) дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;

8) додержувати правил добросусідства:

дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків та споруд;

не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки необхідних комунікацій;

вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.

 

56.Права і обов‘язки землекористувачів щодо використання, відтворення і охорони земель сільськогосподарського призначення.

Землі с/г призначення –землі, надані для потреб с/г або призначені для цих цілей.

Землі, придатні для потреб с/г, повинні надаватися насамперед для с/г цілей.

Власники зем ділянок і землекористувачі мають право:

-самостійно господарювати на землі;

-власності на вироблену с/г продукцію і доходи від її реалізації;

-використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на зем ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об”єкти, експлуатувати інші корисні властивості землі;

- зводити житлові, віробничі, культ-побут, інш будівлі і споруди за погодженням з сіл, сел, міськ Радою нардеп.;

-власності на посіви і посадки с/г культур і насаджень;

-одержати від нового власника землі, землекористувача або місц Ради нардеп компенсацію за підвищення родючості грунтів у разі вилучення чи добровільн відмови від зем ділянки.

Власники мають право надавати належну їм зем діл (частину) у тимчасове користування.

Зобов”язані:

-забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання;

-ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати родючість грунтів,застосовувати природоохор технології вир-ва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в рез-ті своєї госп діяльності;

-здійснювати рац орг-цію тер; захист земель від водної та вітрової ерозії, підтоплення, заболочування, висушування, інш процесів руйнування; захист від заростання с/г угідь чагарниками, інш процесів погіршення стану земель; рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості, поліпшення корисних властивоостей замель; знімання, збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов”язаних із порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих с/г угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість земель;

-своєчасно вносити зем податок, орен плату;

-не порушувати права інш власн, землекористувачів;

-зберігати геодезичні знаки, протиероз споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

-дотримувати режиму сан зан, тер, що особливо охороняються;

-додержувати правил добросусідства;

дозволяти власн і користувачам зем діл прохід до доріг заг корист;

-не чинити перешкод у проведенні до суміжних зем діл необх комунікацій;

-вживати заходів до недопущення можливості стоку дощ і стічн вод, проникнення отрутохімікатів та мін добрив на суміжну зем діл.

 

57.Правовий статус земель населених пунктів.

Землі населених пунктів –всі землі в межах міської, селищної та смуги сільских населених пунктів. Є територ базою для забудови житл, інш будівлями та спорудами в цілях задовол житл-комун та інш потреб насел, що проживає на тер. Ці землі обмежуються від інших категорій земель єдиного зем фонду встановленням їх адм кордонів. Міська смуга є зовнішньою межею міста, що відокремлює його землі від прилеглих земель інших категорій. Значення смуги – виділяє кордони міст, сіл, сел; кордон нас пункту як адм-тер одиниці, в межах якої здійснюється компетенція міс, сіл, сел Рад та їх виконкомів в області регулювання зем відносин на підвідомчий їм тер.

Складові частини мають різне цільове призначення, але правовий режим призначений одній задачі – обслуговування потреб населенного пункту.

Використання земель відбув у відповідн з проектами планування і забудови, планами.

Планом зем-госп устройства визнач режим використ земель: сан-захис зон шкідливих п-в; зон сан охор курортів;зон охорони ландшафта….Межі визнач ген планом, спец проектами і затвердж відп Радою, органами, які приймають рішен в галузі охор прир, створен іст-культ об.

Особливость прав реж – у їх складі землі з різним ціл знач:

-землі міськ, селищ та сільск забудови– перебувають у віданні відповідних Рад н/д. Надаються п-м, устан, орг-м для буд-ва і експлуатації пром, виробн, житл, культ-побут, інш будівель і споруд, а також громадянам для індив житл буд-ва.

-землі загального користування – використовуються як шляхи сполучення (вулиці, проїзди, набережні і інш визначені), для задовільнення культ-побут потреб населення (парки, сквери, пляжі…), полігони для захоронення неутилізованих пром відходів, інш що признач для задоволення потреб нас пункту. На них право загального землекористування і більша їх частина не надана конкретним орг-м (можуть надаватися в безстрокове користування п-м комун госп, громадянам –в оренду).

-землі с/г призначення та інш угіддя-поля, сади, виноградники, присадибні ділянки, торф”яники, кар”єри. Вони розташовані в межах міс, сіл, сел смуги нас пунктів. Це резервні тер для забудови нас пунктів. На них не розповсюдж принцип пріоритетного використання земель с/г призначення.

-землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культ призначення –будь-яка діяльн на цих землях, що протирічіть цільовому призначенню, заборонена. Знаходяться у віданні міс, сіл, сел адміністрацій.

-землі, зайняті міськими лісами– служать цілям охорони ландшафтів, оточуючого середовища. Призначені для відпочинку, провед культ-оздоров заходів.

-землі промисловості, транспорту, зв”язку та інш прзнач –надані п-м, установам, орг-м для здійснення покладених на них задач. У межах нас пунтів. Розташування здійсн за узгодженням з міс сел, сіл адміністраціями, порядок їх використання підкоряється загальному правовому режиму зем нас пунктів, в віданні місц адмін.

 

58.Поняття і склад земель населених пунктів та особливості їх правового режиму.(см.57)

Землі населених пунктів –всі землі в межах міської, селищної смуги та сільских населених пунктів. Ці землі обмежуються від інших категорій земель єдиного зем фонду встановленням їх адм кордонів. Міська смуга є зовнішньою межею міста, що відокремлює його землі від прилеглих земель інших категорій. Знаходяться у віданні міс, сіл, сел Рад.

Землі населених пунктів – територіальна база для забудови житловими, комунально-побутовими, промисловими, транспортними, та інш будівлями та спорудами в цілях задоволення жит-комун, культ-побут та інш потреб населення, що проживає на цій тер.

Скад:

Землі міст- в межах міста, у віданні міс Ради

Землі смт –у межах селища, у віданні селищної Ради

Землі сіл – у межах встановл у порядку землеустрою

Житловим, жит-буд, гараж-буд і дачно-буд коопер за ріш сіл, сел, міс Ради н/д надаються у пост користув зем діл для житл, гаражного, дачного буд-ва

Громадянам за рішенням сіл, сел, міс Ради н/д надаються у користув зем діл для буд-ва інд жил буд, госп будівель..

 

Види за цільовим признач (см 57).

-землі міськ, селищ та сільск забудови

-землі загального користування

-землі с/г призначення та інш угіддя

-землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культ призначення

-землі, зайняті міськими лісами

-землі промисловості, транспорту, зв”язку та інш прзнач

Правовий режим всіх цих видів земель призначений одній задачі – обслуговування потреб населенного пункту.

59.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права землекористування на землях населених пунктів.

Землі населених пунктів –всі землі в межах міської, селищної смуги сільских населених пунктів.

Землі міст- в межах міста, у віданні міс Ради

Землі смт –у межах селища, у віданні селищної Ради

Землі сіл – у межах встановл у порядку землеустрою

Житловим, жит-буд, гараж-буд і дачно-буд коопер за ріш сіл, сел, міс Ради н/д надаються у пост користув зем діл для житл, гаражного, дачного буд-ва

Громадянам за рішенням сіл, сел, міс Ради н/д надаються у користув зем діл для буд-ва інд жил буд, госп будівель..

Суб”єкти:

1. громадяни. Землі загального користування – можуть надаватися в оренду; для індив буд-ва – у власність, у пост користування.

2. житлові, житлово-будівельні, гаражно-будівельні, дачно-будівельні кооперативи – для буд-ва житла, гараж, дач - у постійне користування; п-ва і орг жил-ком госп – в безстрокове користування (вичнчають порядок використ, вживають заходи по охороні зел насаджень і т.д).

3. юрид особи – у власність, пост користув, оренду. На землях промисловості нас пункт

розміщення будівель відбув у відповідн з правилами, встан органами вик влади нас пунк.

Спец зак-м регулюється використ природоох, оздоровч, рекреац, іст-культ (ці не підлягають приватизац, у віданні місц адм) земель.

Громадяни і юр особи, які отримали зем діл у власність, пост корист, оренду з держ і муніцип земель, або в рез-ті угод з нерухомістю можуть зносити, реконструювати будівлі і споруди у відп з містобуд і житловим зак-м, зак-м про охорону природи,інш.

Об”єкти– всі землі у межах міс, сел смуги та смуги сіл неселених пунктів (смуга виділяє кордони міст, сіл, сел; кордон нас пункту як адм-тер одиниці, в межах якої здійснюється компетенція міс, сіл, сел Рад та їх виконкомів в області регулювання зем відносин на підвідомчий їм тер).

61.Управління в галузі використання, відтворення і охорони земель промисловості, транспорту, зв‘язку, оборони та іншого призначення.

Для буд-ва пром п-в,об”єктів житл-комун госп, залізниць і авто шляхів, ліній електропередач і зв”язку, магістральних трубопроводів надаються землі несільскогосп призначення, або с/г угіддя гіршої якості.

П-ва, об”єкти, які за їх оцінкою можуть негат вплинути на навк серед, направляють про це спец повідомлення в Мінекоресурсів та його органам. Планування тер пров на загальнодерж, регіональн і місц рівнях. На загальнодерж розробл Генеральна схема планування тер, яка передбачає рац використання тер, створення і підтрим повноцін навкол середов, визнач держ пріоритети розвитку с-м розселення. На регіон рівні планування тер – розробка і затвердження схем планування тер обл і р-в, регулювання використання їх тер.

Надання зем діл для видобування кор копалин відкр способом і аналог робіт провадиться після приведення раніше наданих зем діл у стан, придатний для використання їх за призначенням, і поверненняцих діл поперед власникам землі або землекористувачам за ріш сіл, сел, міс Ради н/д. Надання зем діл під забудову на площі залягання корисн копалин провад за погодженням з органами держ гірничого нагляду, на площах залягання загальнопошир кор коп – за погодженням з обл радами н/д.

Пром, транспорт, п-ва оборони осн забруднювачі навкол середовища.

Зак-во передбачає спец еколог, сан-гіг вимоги розміщення, проектування, введення в експлуат об”єктів, будівель і споруд. При розміщенні, проектуванні, буд-ві і введенні в експл об, буд, споруд, що негативно впливають на стан земель, повинні передбачатися і здійснюватися заходи по охороні земель. Оцінка негативного впливу на стан земель і ефективність передбачуваних захисних заходів проводяться за рез-ми держ сан-гіг та еколог експертизи, без позитивного висновку якої забороняється буд-во п-в і інш об.

Комплексні еколог вимоги при розміщенні, буд-ві, введені в експл п-в, споруд закріплені в З-ні “Про охорону навкол прир середовища”. При розміщенні об”єктів, які можуть негативно впливати на навкол серед, повинні виконуватися вимоги еколог безпеки і охорони здоров”я насел, передбач заходи щодо охорони природи, рац викорисст прир рес, оздоровлення оточ прир середовища. Порушення цих вимог тягне за собою призупинення до усунення недоліків або повну заборону діяльн еколог шкідливих об у відповідності з припиненням спец уповноважен на це держ органів в галузі ох прир сер, сан-епід нагляду (ріш прийм в межах компетенції КМУ, ВР АРК, місц органи вик влади, Мінекорес, його органи ).

62.Правовий режим земель промисловості.

Землями промисловості визнаютьсяземлі, надані для розміщення і експлуатації осн, підсобних та допоміжних будівель і споруд пром, гірничодобувних, транспортних та інш п-в, їх під”їзних шляхів, інж мереж, адм-побут буд, інш споруд.

Ціль –для створення різного роду об”єктів нерухом та їх експлуатації. Зем діл надаються пром п-м для їх виробнич діяльн і використовуються для розміщення виробн об”єктів, цехів, складів, проведення комунікацій і інш цілей.

Найважлив ознака – несільскогосп використання.

Знаходяться за територ нас пунктів.

Правовий режим підкоряється режиму експлуатації об”єктів нерухомості, які тісно зв”яз з землею.

При виділенні земель для пром цілей точно вказується їх призначення, що є підставою віднесення їх до земель несільскогосподарського призначення.

Для будівництва пром п-в, об”єктів житл-комун госп,інш споруд надаються землі несільскогосоп призначення, не придатні для ведення с/г або с/г угіддя гіршої якості.

Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визнач відп до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-тех документац, відведення діл здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Пром п-ва зобов”яз використовувати свої зем діл за ціл признач, в зв”язку з їх виробнич діяльн.

Зем діл, що вівільн п-ми по видобуванню корисних копалин, інш пром або транс п-ми на наданих їм у користування с/г землях чи ліс угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сіл, ліс, риб госп, житл буд-ві або садівництві, а зем діл на наданих у користування інш землях – для використ за призначенням. П-ва мають право надавати невикористовувані ними землі за рішен Рад н/д у тимчасове корист гром, кол с/г п-м, інш для с/г цілей.

Навколо пром п-в залежно від хар-ру вир-ва повинні створюватися сан-захис зани відповідно до норм, затв у встановл порядку. В межах цих зон житлове буд-во забороняється.

Створення сан-захист зони не позбавляє власників землі та землекористувачів, землі яких опинилися в межах цієї зони, права власності або користування ними з обмеженнями, встановленими для цих зон.

При розміщенні, проектуванні, буд-ві і введенні в експл об”єктів, будівель і споруд, що негативно впливають на стан земель, повинні передбачатися заходи по охороні земель.

При розміщенні п-в, іншоб”єктів повинно бути забезпечено вик-ня вимог щодо охорони оточ прир середовища, рац використ прир рес.

63.Суб‘єкти і об‘єкти права промислового землекористування.

В зависимости от основной деятельности п-я подраздел: производящие, обрабатывающие, добывающие. .. Следствие-различный статус земель.

Землепользование пром п-й:

Объекткак правилоземли несельскохоз назначения

Субъект гос, корпоративные, кооп, ЧП, граждане, заним инд предпр деят.

Гос п-я – земли предостав на праве пост пользов; остальные –аренда или продажа в собстенность

Землепользование п-й горнодобывающ пром:

Недра не входят в понятие земли и являются исключительной собстенностью народа, могут предоставляться только в пользование, земля же может находиться и в частной собственности.

Субъектами права пользования недрами могут быть п-я, учр, орг-и, граждане, иностр юр и физ лица.

Предоставление зем уч для нужд, связ с пользованием недрами, осущ на осн спец разрешений или лицензий

Объект земля для нужд, связ с пользованием недрами

Субъектпользователи имеющ разрешение, лицензию.

64.Підстави виникнення, зміни та припинення промислового землекористування.

Для будівництва пром п-в, об”єктів житл-комун госп,інш споруд надаються землі несільскогосоп призначення, не придатні для ведення с/г або с/г угіддя гіршої якості.

Надання зем діл для видобування кор копалин відкритим способом і торфу та провед інш робіт, пов”яз із порушенням грунт покриву, провадиться після приведення раніше наданих зем ділянок у стан, придатний для використання їх за призначенням, і повернення цих діл власникам землі або землекористувачам за рішенням сіл, сел, міс ради н/д.

Надання зем діл під забудову на площі залягання корисн копалин провадит за погодж з органами держ гірн нагляду, а на площах залягання загальнопошир кор коп – за погодж з обл радами н/д.

П-во, установа, орг-я. Заінтересовані в одержанні зем діл, звертаються з відп клоп до місц Ради, яка має право надавати зем діл. До клопотання надаються копія ген плану буд-ва або інш графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, довідка про фін-я, проект рекультивації земель. 1 міс розглядає клопотання, дає дозвіл на складання проекту відведення зем діл і повідомляє Раду, на тер якоїрозташованна ділянка.

Право власн на землю або право корист виникає після встановлення землевпорядними орг-ми меж зем діл в натурі і одержання док-та, що посвідчує це право.

При переході прав власності на будівлю і споруду з цими об”єктами переходить і право користування зем діл без зміни ціл признач. При передачі п-ми, орг-ми будівель та споруд іншим переходить і право користування зем діл під ними.

Припинення: добровільн відмова; закінчення строку;припинення діяльн п-ва;невнесення плати; нерац використання; використання що призвело до погіршення еколог обстановки; використання не за ціл призначенням; невикористання протягом 2 р.

Правовий режим земель транспорту.

Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-тех… Особливості правового режиму: -використовуються не для с/г вир-ва, а як просторово-територіальний базис для розміщення об”єктів нерухомості;

Зем уч предоставл в пост и во временное пользов. Все виды хоз деят в сан-защитных и охранных зонах, разрешенные режимиом их использования, могут проводиться только по согласованию с собственником объекта электроэн или уполномоч им органом.

Земли связи -земли предостав п-м, учр, орг-м связи в соотв с зак-м для строит и эксплуатац подземных кабельных, воздушных линий связи и проводного вещания, морских кабельных линий связи….

Владельцам ср-в, сооружений или сетей связи зем уч предост в пост или врем пользование.

Вдоль возд, подз и подводных линий электропередач установл охранные зоны, а в случае необх создаются просеки, правовой режим кот сходен с правовым режимом охр зон земель электроэнерг. Охрана линий и сооруж связи на земл осущ в соотв с Правилами охраны линий связи.

На предоставл зем уч п-я связи разрешается в уст порядке прокладывать кабельн и возд линии связи и устан устройства, обеспечивающие их надежное функ-е, проклад каб и возд линии связи через мосты, туннели, улицы, в строениях и устанавливать в этих объектах устройства, обеспечивающие их надежное функ-е. Порядок и условия проведения указ работ уст по согласованию с собственниками и пользователями земель и об. Использование об, постр за счет гос-ва, для орг-и линий связи осущ бесплатно.

70. Суб‘єкти, об‘єкти , зміст та підстави виникнення, зміни і припинення права користування землями зв‘язку, ліній електропередач та іншого обладнання комунікаційного призначення.

Земли электроэнергетики

Субъектп-я, орг-и, осуществляющие стр-во и эксплуатацию эелкт сетей. Зем уч предоставляются в пост или временное пользование. Земли связи

Правовий режим земель оборони.

Порядок надання земель для потреб оборони визначається зак-м Укр. Землі надаються в користування військ частинам для спец цілей. Військова… Для землекористувачів військ частин встановлено на суміжних діл особл режими обмеж землекорист: а)заборонений р-н (до…

Право оборонного землекористування.

Субъекты – учр, п-я, орг-и, военно-уч заведения Минобор, МВД, СБ, Упр-я гос охраны и др мин-в и ведомст. Правовой режим опред общими нормами зак-ва о землях несельскохоз назначения… 73.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права оборонного землекористування.

Право природоохоронного землекористування та його види.

На землях природоох признач заборон діяльн, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може негативно впливати на якісний стан земель. Для забезпечення режиму заповідників, нац, зоолог і дендрологічних парків,… Правовий режим цих земель залежить від вида об”єкта, розташован на відп тер, його значення. Види: природні тер і…

Правовий режим земель водного фонду.

· морями, річками, озерами, водосховищами,іншими водоймами, болотами, а також островами; · прибережними захисними смугами вздовж морів, річок на навколо водойм; · гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для…

Правовий режим земель запасу.

Землі державного запасу, передані у тимчасове користування не виключаютьсч із складу державного запасу, а коли минає потреба або закінчується строк… Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних, міських, в… 95. Управління в галузі використання, відтворення і охорони земель запасу.

Державний земельний кадастр.

Призначення державного земельного кадастру:

Державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян відомостями про землю з метою організації її раціонального використання та охорони, регулювання земельних

відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель.

Порядок ведення державного земельного кадастру:

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією землеволодінь та землекористувань і договорів на оренду землі,

обліком кількості та якості земель, бонітуванням та економічною оцінкою земель.

Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Держкомзем забезпечує постійне вивчення потреби в земельно- кадастровій інформації.

 

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно- територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і

землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах,

територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому.

Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

 

Власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Звітні дані про кількість земель складаються щорічно, про якість земель - один раз у п'ять років.

Державний земельний кадастр ведеться за рахунок коштів державного, республіканського (Республіки Крим) і місцевих бюджетів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

110. Землеустрій.

Землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень Рад народних депутатів щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення

природних ландшафтів.

Основні положення землеустрою визначаються Кабінетом Міністрів України.

Землеустрій передбачає:

1) розробку прогнозів державної і регіональної програм використання та охорони земель;

2) складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земельних ресурсів;

3) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень;

4) складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території;

5) обгрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

6) складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування, відмежування в натурі (на місцевості) вилучених (викуплених) і відведених земельних ділянок;

7) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

8) складання проектів внутрігосподарського землеустрою колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій,

селянських (фермерських) господарств, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування впроваджених сівозмін, впорядкування угідь, а також розробку заходів щодо охорони земель;

9) складання проектів внутрігосподарського землеустрою землеволодінь громадян з обгрунтуванням заходів щодо ефективного використання землі відповідно до цільового призначення, підвищення її родючості, застосування природоохоронної технології

виробництва;

10) розробку проектів та іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням і охороною земель;

11) авторський нагляд за здійсненням проектів;

12) проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земельного фонду.

 

Землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями за рахунок коштів державного, республіканського (Республіки Крим) і місцевих бюджетів.

Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може провадитися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та іншими землевпорядними організаціями.

Розгляд і затвердження землевпорядних проектів провадиться в такому порядку:

1) прогнозні матеріали, техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель і схема землеустрою після погодження у порядку, встановленому у завданнях на їх розробку, розглядаються і затверджуються відповідними Радами народних

депутатів;

2) проекти утворення нових землеволодінь і землекористувань після погодження із заінтересованими власниками землі та землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів;

3) проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки;

4) проекти внутрігосподарського землеустрою колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, селянських (фермерських)

господарств після погодження їх із власниками землі і землекористувачами, сільськими, селищними Радами народних депутатів розглядаються та затверджуються районними, міськими, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Радами народних

депутатів;

5) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням і охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням Рад народних депутатів, які затвердили ці проекти.