Реферат Курсовая Конспект
Питання 3. - раздел Культура, Українс. культура пізнього Середньовіччя 13 - сер.15 ст.: заг. характеристика Літературний Процес На Укр. Етнографіч. Землях Протягом Хііі - Сер.ху Ст. Без...
|
Літературний процес на укр. етнографіч. землях протягом ХІІІ - сер.ХУ ст. безпосередньо продовжував традиції писемності К.Д. і був значною мірою зумовлений перебігом Другого південнослов"янського впливу. Аналізуючи у праці "Розвиток укр. ораторської та агіографічної прози кін. ХІУ - поч ХУІ ст." (1990) історико-культурні засади цього впливу, літературознавець Юрій Пелешенко писав: "У др. пол. ХІІІ та в ХІУ ст. Сербія переживала процес політич. й культур. розквіту. Значну частину Балкан, включаючи Афон, завоювала сербсь. династія Неманичів ... У третій чверті ХІУ ст. Сербія виношувала ідею захоплення Константинополя. Помітну роль у культ. житті балканс. слов"ян починає відігравати Афон, який поступово набуває значення правосл-ого міжслов"янського ідеологіч-го, реліг-го і культ-го центру. Заснований тут Хілендарський монастир мав значн. культур. вплив на всі слов"янські православні землі. З кінця ХІІІ ст. починається розквіт сербськ. письменства ... Слов"янська писемність Афону ХІУ ст. мала виразне сербське забарвлення... В епоху розквіту т.зв. Другого Болгарс. царства, коли болгари мріяли про перетворення своєї столиці Тирново на "третій Рим", починається піднесення болгарс. писемності ... Євтимій Тирновський та його учні й послідовники ... створюють так звану Тирновську літературну школу, яка справила значний вплив на книжність не тільки болгар, а й сербів, східних слов"ян ... Розквіт літературного життя серед південних слов"ян, що сповідували православ"я, був перерваний поневоленням Сербії та Болгарії Туреччиною (Сербія втрачає незалежність після Косовської битви 1389 р., а Болгарія - після битви під Тирново 1393 р.)". Важл. роль у розвитку укр. писемності ХІІІ - сер.ХУ ст. відіграли сербські та болгарс. книжники, як-от св.Кипріан Цамблак, митрополит Київський та його наступник Григорій Цамблак, митрополит Київський - болгарські священнослужителі, учні болгар. патріарха Євфимія та вихованці Тирновс. книжної школи, автори багатьох урочистих проповідей на честь візантій-их і слов"янських святих та їх житій (дивись ксерокс до цієї теми, стор.15-16).
Крім цих та інш., менш відомих учасників Другого південнослов"ян. впливу, вагомий внесок у розвиток перекладної та оригінальної літератури на укр. землях у ХІІІ - сер. ХУ ст. зробили численні духовні та світські культурні осередки Галицької та Волинської земель, зокр.: Холм, Перемишль, Володимир-Волинськ., Луцьк, - а також Київ й ін. міста. Крім багатьох пам"яток перекладної богослужбов. літ-ри ("Євангелія" - "Оршанське" (ХІІІ ст.), "Волинське" (ХІІІ ст.) й ін.), у ГВД та згодом на укр. землях переписувались і поширювались як уже відомі до того в КД., так і деякі нові пам"ятки візантійс. церков. та світської писемності. Як зазначав у "Історії укр. літератури" (т.5, кн.1) М.Грушевський, посилаючись на працю акад. Соболевського "Південнослов"янсь. вплив на руську писемність у ХІУ - ХУ ст." (1894), уже в сер. ХУ ст. рукописи перекладної візантій. богослов. літератури на укр. землях "надзвичайно близько стоять до південнослов"ян. рукописів ХІУ - ХУ в.: і письмо, і орнаментація, і орфографія їхні - це нове південнослов. письмо, його орнаментація, орфографія, до найменш. подробиць пересаджена в цім часі на східнослов"янс. грунт ... цей новий наплив сучасної балканської, зокр. болгарськ. книжності, що наступив з кінцем ХІУ в. і потім продовжувався У ХУ...". Протягом ХІІІ - ХІУ ст. у серб. і болгар. писемності сформувався поширений на укр. землі т.зв. емоційно-експресивний стиль "плетіння словес", засади якого активно розроблялись і втілювались у перекладених з грецької візант-ких богослужб. і богословс. текстах та богослов. працях церковнослов"янс. мовою св.Євтимія Тирновського і, в цілому, усієї Тирновс. книж. школи. Водночас, як зазначив у праці "Укр. літ-ра ХІУ-ХУІ ст." (1988) В.Микитась: "Оскільки частина укр. і майже всі білорус. землі в ХІУ-ХУ ст. перебували в складі Литов. кн-ва, тут почала формуватись спільна літерат-на укр-ко-білор-ка чи білор-укр-ка актова і книжна мова. Вона стала держав. мовою ВКЛ., нею написані правові акти (литов. статути), грамоти, договори, заповіти, листи феодалів, літописи та інш. пам"ятки
писемності... Найдавніш. пам"ятками староукр. мови вважають грамоти ХІУ-ХУ ст., Кам"яно-Струмилівське євангеліє (1411р.)... Поступово на Укр-і утворилися 2 різновиди писемної мови - слов"яноруська і укр. книжна мова. Словянорус. мова склалася на основі взаємодії церковнослов. й давноруської літерат. мов та вживалась переважно в церковнослужб. літ-рі... укр. книж. мова...склалася на основі давньорус.мови і відчутн. впливу на неї живої розмов. мови. Вона наявна у світськ. пам'ятках писем-ті, в літописах, полемічній літ-рі, у віршах".
Крім богословс. праць візантійських і болгарських "ісіхастів", на укр. землях були досить популярними візантійські збірники "Бджола", "Ізмарагд", "Маргарит" й ін., які крім візант. богословс. текстів містили також і уривки творів античних - давньогрецьк. і давньоримс. мислителів, насампер. філософів, та письменників КД. "Ізмарагд" включав: 1. афористичне зведення осн. догматів христ-тва і їх тлумачення у сотні коротких статей - т.зв. "Стословець Генадія, патріарха Константинопольського", 2. "слова" про "почитання книжне" 3. статті, де уславлюються християн. чесноти і знеславлюється язичництво, 4. статті про засади християн. поведінки у родин. і громадс. побуті, - причому майже половина усього тексту - тексти проповідей богословів КД. (преп. Феодосія Печерського, св.Кирила Туровського, св.Серапіона Володимирського й ін.). "Бджола" чи "Книги "Бджола" ("Меліса"): промови та мудрість від Євангелія, і від Апостола, і від святих отців, і розум зовнішніх (язичницьких) філософів" - збірник із згрупованих у 70 статей-"слів" близько двох з пол. тисяч висловлювань і текстів античних мислителів, Біблії, християнс. богословів. На думку автора праці "Києво-Печерський патерик у літер. процесі кін. ХУІ - поч. ХУІІІ ст. на Україні" (1990) Ю.Ісіченка, саме протягом 1220-х рр. - поч. ХУ ст. з"явилась основна редакція КППатерика. Разом із тим, найвідомішою збереженою пам"яткою оригін. літ-ри ГВД став т.зв. Галицько-Волинський літопис у складі Волинського літописного зведення кін.ХІІІ - поч.ХІУ ст. Охоплюючи історію Галицьк. та Волинс. князівств у ХІІІ ст, а саме істор. події на укр. землях протягом 1201 - 1292 рр., цей літопис, по суті, має 2 умовні частини: 1. Літописне зведення кн. Данила Галицького чи Галицьк. літопис (про події 1201 - 1260) з а). Початкової Галицької повісті і Другої Галицьк. повісті, створених у 1240-х - 1250-х рр. у м.Холм наближеними кн. Данила; 2. Волинський літопис (про події 1261 - 1292), що ймовірн. був створений за часів володимир-волинськ. кн. Володимира Васильковича - племінника кн. Данила Галицького, і його наступників. Якщо в Галицьк. літописі йдеться про життя кн. Данила, зокр. про його збройн. боротьбу із татаро-монгол., і обгрунтовано право кн. Данила на галицький престол, політичну спадковість ГВД щодо КД, то в Волинськ. літописі йдеться, зокр., про державотворчу діяльність кн.Володимира Васильковича.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Українс культура пізнього Середньовіччя сер ст заг характеристика... Вітчизняне релігійне життя сер ст... Вітчизняний літературний процес сер ст...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Питання 3.
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов