Сучасна українська ділова мова

М. Зубков

 

Сучасна українська

ділова мова

Допущено Міністерством освіти і науки України

• Мова документів

• Орфографія

• Усне ділове мовлення

• Писемне ділове спілкування

• Умовні скорочення за ДСТУ

• Вправи та завдання

ББК 74.25 372

Допущено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів Лист № 14/18.2-7 від 03.01.2002

 

Рецензенти:

доктор філологічних наук, проф. В. Калашник, кандидат філологічних наук, доц. А. Нелюба

 

Охороняється законом України про авторське право. Передруковування даного посібника або будь-якої ного частини забороняється без письмового дозволу видавництва «Торсінг». Будь-які спроби порушення закону переслідуватимуться судовим порядком.

 

 

Зубков М. Г.

372 Сучасна українська ділова мова. 3-тє вид., доповнене. — X.: Торсінг, 2003.- 448 с. 966-670-136-7.

Підручник містить характеристику функціональних стилів сучасної української літературної мови. Наведено типові зразки рукописних до­кументів, їх класифікацію, складові та вимога до укладання. Правила в розділі «Орфографія» враховують останні зміни правопису й акцен­тують увагу на особливостях уживання частин мови в діловодстві.

Розділ «Усне ділове мовлення» включає основи культури мовлення. Запитання та завдання для самоконтролю допоможуть самостійно повторити теоретичний матеріал. Вправи призначено для закріплення набутих знань. Додатки містять: словничок відмінностей слововживання; •скорочення слів і словосполучень; російсько-український словник типових мовних зворотів; понад 500 слів із літерою «ґ»; власні назви.

Для викладачів середньої та вищої школи, учнів, студентів, а також для всіх, хто прагне грамотно і правильно укладати сучасні ділові папери.

 

ІЗВИ 966-670-136-7

ББК 74.25

© М. Зубков, 2002 © «Торсінг», 2002

© О. Панченко, дизайн обкладинки, 2002

 

Зміст

Утзмгта..................................................................................................... •....... 8

Щ^^пгх .......................................................................................................................................................................... 9

*ьяь : іиачення мови в суспільному житті.......... _Л................................... 9

Іюишсма мова серед інших мов світу........................................................... 9

ф-щ >г мови................................................................................................... 12

Мшка. аорма...................................................................................................... 15

Ф" да цряа тьні стилі сучасної

гкраіаської літературної мови 18

>опе4яо-діловий стиль .............................................................................. 26

 

Розділ І Мова документів

Загальні вимоги до укладання та оформлення................................... 32

Документ та його функції........................................................................ 32

Критерії класифікації документів......................................................... 34

Ввюги до укладання та оформлення документів..................................... 39

Оформлення сторінки.................................................................................... 41

Текст і його оформлення................................................................................ 41

Скорочування слів і словосполучень......................................................... 47

Стандартизація ділового тексту.................................................................. 53

Реквізити ділових паперів............................................................................ 55

Дата............................................................................................................. 56

Індекс ......................................................................................................... 57

Заголовок до тексту.................................................................................. 58

Адресат ...................................................................................................... 58

Гриф затвердження................................................................................. 59

Резолюція.................................................................................................... 60

Віза .............................................................................................................. 60

Підпис.......................................................................................................... 61

Терміни та їх місце в діловому мовленні.................................................... 63

Професійна лексика........................................................................................ 64

Використання неологізмів та запозичень ................................................. 65

 

Розділ II Документування в управлінській діяльності

Організаційні документи .............................................................................. 67

Розпорядчі документи.................................................................................... 69

Накази......................................................................................................... 69

Витяги з наказів........................................................................................ 74

Розпорядження.......................................................................................... 76

Довідково-інформаційні документи............................................................. 77

З

Акти............................................................................................ •....... ••••• 77

Відгуки........................................................................................................ 81

Висновки.................................................................................................... 83

Довідки.............................................................................................. ■...... 85

Службові запаски..................................................................................... 87

Запрошення (повідомлення)................................................................... 91

Звіти....................................................................................................... •••• 94

Оголошення............................................................................................. .«96

Плани...................................................................... ,.................................. 99

Протоколи................................................................................................. 100

Витяг із протоколу.................................................................................. 105

Службові листи (офіційна кореспонденція)....................................... 106

Списіси. Переліки.................................................................................... 115

Документи з кадрово-контрактових питань........................................... 118

Автобіографії............................................................................................ 118

Резюме........................................................................................................ 120

Заяви.......................................................................................................... 122

Характеристики...................................................................................... 126

Особисті офіційні документи.................................................................... ...128

Доручення................................................................................................. 128

Розписки................................................................................................ ••• 131

 

Розділ III Орфографія

Літери Г, Ґ...................................................................................................... 134

Позначення м'якості приголосних............... ,............................................ 135

Уживання апострофа.......................................... ,........................................ 137

Подвоєння приголосних............................................................................... 139

Подовження приголосних............................................................................ 140

Спрощення приголосних............................................................................. 141

Зміни приголосних при їх збігу................................................................... 142

Чергування приголосних............................................................................. 144

Чергування голосних.................................................................................... 146

Позиційні евфонічні чергування.......................................................... 149

Розрізнення н та і................................................................................... 151

Правопис префіксів....................................................................................... 153

Правопис суфіксів.......................................................................................... 155

1. Іменникові суфікси............................................................................. 155

2. Прикметникові та дієприкметникові суфікси.............................. 158

3. Дієслівні суфікси.................................................................................. 162

Складні випадки правопису слів

іншомовного походження...................................................................... 163

Правопис голосних.................................................................................. 163

Подвоєння приголосних

у словах іншомовного походження 166

Іігрштаїиия на письмі іншомовних власних назв............. ,........... 168

Іцрааиа правопису іншомовних прізвищ

та географічних назв , 170

 

Розділ IV Морфологія і правопис

 

Таблиця відмінкових закінчень іменників І відміни ..................... 75

~<ї6лиця відмінкових закінчень іменників чоловічого

роду II відміни................................................................................... 176

Закінчення іменників чоловічого роду в родовому відмінку

однини залежно від їх значення..................................................... 176

Давальний відмінок однини ................................................................ 180

Орудний відмінок однини..................................................................... 180

Кличний відмінок однини.................................................................... 181

Таблиця відмінкових закінчень іменників середнього

роду II відміни ' 182

Таблиця відмінкових закінчень іменників III відміни................... 183

Відмінювання іменників IV відміни .................................................. 183

Відмінювання множинних іменників................................................. 184

Форми невідмінюваних іменників...................................................... 185

Особливості використання іменників у ділових паперах.............. 186

Прикметник................................................................................................... 193

Ступені порівняння якісних прикметників..................................... 193

Творення відносних прикметників .................................................... 195

Творення і вживання присвійних прикметників............................ 196

Повні та короткі прикметники............................................................ 197

Відмінювання прикметників................................................................ 197

Особливості використання прикметників у ділових паперах ... 198

Граматичні форми власних назв............................................................... 201

Українські прізвища, імена та імена по батькові............................. 201

Складні випадки написання та відмінювання українських

прізвищ 205

Правопис імен.......................................................................................... 207

Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові.... 208

Географічні назви................................................................................... 210

Особливості узгодження географічних та інших назв"

з озпачувальним словом в офіційно-діловому мовленні 211

Правопис складних слів ....................................................................... 212

Числівник....................................................................................................... 218

Написання числівників і відчислівникових слів............................. 218

Відмінювання числівників................................................................... 219

Зв'язок числівника з іменником.......................................................... 222

Особливості використання числівників у ділових паперах.......... 225

Займенник....................................................................................................... 230

Відмінювання займенників................................................................... 231

Особливості використання займенників у ділових паперах......... 235

Дієслово........................................................................................................... 239

Перехідні й неперехідні дієслова........................................................... 239

Види дієслова........................................................................................... 240

Змінювання дієслів у теперішньому часі та майбутньому

часі доконаного виду 241

Творення форм майбутнього часу недоконаного виду.................... 244

Творення форм наказового способу.................................................... 244

Безособові дієслова.................................................................................. 245

Безособова предикативна форма на -но, -то.................................. 246

Дієприкметник............................................................................................... 247

Творення і правопис дієприкметників............................................... 247

Відмінювання і вживання дієприкметників..................................... 250

Дієприслівник................................................................................................. 251

Особливості використання дієслівних форм
у ділових паперах.............................................................................. 252

Труднощі перекладу процесових понять.................................................. 258

Дія............................................................................................................... 258

Назва дії.................... ".............................................................................. 258

Наслідок дії................................................................................................ 259

Дійові властивості об'єктів і суб'єктів................................................. 259

Прислівники (складні).................................................................................. 266

Прийменники (складні)................................................................................ 271

Чергування прийменників з, із, зі (зо)........................................... 271

Особливості використання прийменників у ділових паперах ... 272

Сполучник...................................................................................................... 282

Частки ............................................................................................................. 284

Класифікація часток за значенням..................................................... 284

Написання часток не, ні ..................................................................... 285

Словотворчі та модальні частки................................................................ 289

 

Розділ V Графіка

Написання великої літери........................................................................... 291

Правила переносу.......................................................................................... 298

 

Розділ VI Усне ділове мовлення

Основи культури мовлення........................................................................ 300

Культура усного ділового мовлення.......................................................... 301

Види усного спілкування............................................................................. 303

Ділова нарада........................................................................................... 303

Види нарад ............................................................................................... 303

> ж публічне мовлення............................................................................... 304

Види і жанри публічних виступів....................................................... 306

Підготовка тексту виступу.................................................................... 310

Х_мва бесіда................................................................................................... 311

«ч ■ льтура управління ............................................................................. 313

Телефонне ділове спілкування................................................................... 316

орлове спілкування...................................................................................... 318

Схнтаксис усного й писемного ділового мовлення ............................... 319

 

Розділ VII Завдання та вправи................................................... 325

 

Додаток 1

Відмінності слововживання іменників.................................................... 389

Відмінності слововживання прикметників............................................ 391

Відмінності слововживання дієслівних форм......................................... 394

Додаток 2

Словничок скорочених слів та словосполучень.................................... 400

Додаток З

Російсько-український словничок типових мовних зворотів............. 410

Додаток 4

Слова з літерою Ґ (загальні назви)............................................................ 425

Антропонімн з літерою Ґ............................................................................. 429

Додаток 5

Словничок власних географічних назв................................................... 431

Додаток 6

Чоловічі імена та імена по батькові........................................................... 436

Жіночі імена................................................................................................... 444

Список використаної літератури............................................................... 446

Передмова

 

Матеріал пропонованого довідкового посібника розраховано передусім на тих, хто вивчає чи поглиблює знання з ділової української мови, прагне навчитися правильно укладати руко­писні документи, опанувати ключові моменти ділового усного й писемного спілкування. Посібник допоможе орієнтуватися у стильовому розмаїтті сучасної літературної мови, оскільки на­водить і характеризує всі її стилі й підстилі. У зручній таблич­ній формі подано критерії класифікації документів та поділ їх за призначенням і найменуванням. Уміщено значну кількість формулярів-зразків сучасних документів та їх складових з де­тальною характеристикою.

Розділ усного ділового мовлення охоплює основи культури спілкування та управління, види й жанри публічних виступів та ін.

За табличним принципом подані також основні правописні норми та правила, морфеміка й морфологія. Акцентовано увагу на специфічності уживання іменних та службових частин мови в офіційно-діловому стилі. Самостійно повторити викладений у попередніх розділах теоретичний матеріал допоможе користу­вачеві система запитань та завдань для самоконтролю, а вправи з усіх тем дадуть можливість закріпити набуті знання. Добри­ми порадниками будуть словнички типових умовних скоро­чень, географічних назв, труднощів російсько-українського пе­рекладу сталих виразів, слів із літерою Ґ, імен та імен по батькові, що наведені в кінці довідника.

Вступ

 

Роль і значення мови в суспільному'житті

 

Мова — це скарбниця духовних надбань нації, досвіду «вжиття, праці і творчості багатьох поколінь. У її глибинах — філософський розум, витончений естетичний смак, поетичне чут­тя, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людсь­ко почуттів і явищ природи. Разом із тим мова — це і своє­рідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання, розвою та поступу народу в загальносвітовому житті. Вона характеризується єдністю, взаємозв'язком та взаємозалеж­ністю всіх її складових одиниць. Належачи до так званих вто­ринних систем, мова існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого є. Існує вона у вигляді різнома­нітних актів мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово. Мова є основною формою національної культури й насамперед першоосновою літератури.

Літературна мова — варіант загальнонародної мови; загаль­нонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, нау­ковцями, митцями, учителями та ін.), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує багатоманітні культурні потреби народу. Літературна мова є мовою художньої літератури, освіти, науки, державних установ, засобів масової інформації, театру, кіно тощо. Літературна мова протиставляєть­ся діалектам, просторіччю, жаргонам. Вона має дві форми — усну й писемну, ряд функціональних стилів.

 

 

Українська мова серед інших мов світу

 

Серед майже шести тисяч мов, які налічуються в сучасному світі, більшість не мають своєї писемності й державного статусу, ними послуговується незначна кількість мовців. Українська мова належить до давньописемних мов, її писемність налічує понад тисячу років. Наша мова, як і будь-яка інша, посідає своє уні­

кальне місце. Вона належить до східнослов'янської підгрупи слов'янської гілки індоєвропейської сім'ї мов, і найближчою до неї є білоруська. Іноземні дослідники часто підкреслюють ми­лозвучність і лексичне багатство української мови, найчастіше зіставляючи її з італійською. Показово, що 1934 р. в Парижі було проведено своєрідний конкурс мов світу, на якому україн­ська посіла третє призове місце, після французької та перської .мов. Українська літературна мова сформувалася на базі серед-ньонаддніпрянських говірок. Основоположником нової україн­ської літературної мови є Тарас Шевченко, який своїм творчим подвижництвом підніс її на високий рівень суспільно-мовної та словесно-художньої культури.

Закон «Про мови в Українській РСР», який було прийнято 1989 р., попри всі негаразди набуває юридичної сили і дає змогу українській мові посісти належне їй місце, що й закарбо­вано в ст. 10 Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функ­ціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Упродовж століть Україна зазнавала від своїх найближчих сусідів спланованих і жахливих за своїми наслідками акцій Геноциду, голодомору, лінгвоциду й денаціоналізації. На найви­щому державному рівні видавалися закони, постанови та роз­порядження про заборону, викорінення й асиміляцію української мови. Результати цієї політики відлунюють у сьогоденні. Мова однієї з найдавніших націй почала втрачати природну якість, натомість у багатьох регіонах утворився її своєрідний покруч — «суржик»¹.

1 Суржик — суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса та ін.; борошно з такої суміші. Тут — нечиста мова; мішанина елементів (звуків, слів, словосполучень) різних мов, породжена невмінням мовців відділяти явища однієї мови від іншої, низьким рівнем мовної культури.

Під цим поняттям розуміють.недоладну мішанину залишків давнього, батьківського, із тим чужим, що нівелює особистість, національно-мовну свідомість. Це назва здеградованого, убогого духовного світу людини, її відірваності від рідних коренів. Ця суміш двох мов є результатом насильницьки вкоріненого по­чуття меншовартості, посередності тій частині населення, яка для задовольняння певних соціальних потреб і сама прагнула аси­міляції та пристосування до нав'язуваної культури. Суржик є не­

жж^отм і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалася ■го.лсзж віків, і може призвести до її спотворення та навіть ага ння. Спотворена ж мова робить мислення людини при-«тзням. Адже мова стимулює свідомість, підпорядковує її собі, Оточує й розвиває, а не лише виражає думку.

Апологети асиметричного білінгвізму дбають радше не про да ї про одну з двох мов (російську), бо їм так «легче», вони так * — иььгкли». За визначенням мовознавця Л. Масенко: «Асимет-:жчний масовий білінгвізм має наслідком не тільки зовнішнє нглсення сфери вживання української мови. Він «підточує» її зсередини, створює ґрунт для її внутрішнього розкладу, активізу-тоі процеси змішування російської й української мов» [27, с. 25].

Не до кінця позбувшись одного мовного суржику, певна час­тика «всеїдних» уже смакує іншими. «Фейс», «лейбл», «шоп», <ноу-хау»,«єс!», «о'кей!» та ін. англомовні запозичення, поряд з полонізмами: «здибати», «злапати», «ніц» та ін. часто можна ~очути сьогодні. «Дай Боже, щоб люди навчилися англійської човн, але не дай Боже, щоб вона стала другою «общепонятною» [57, с. 99— 101]. Це застереження одного з найвидатніших уче-них-мовознавців XX ст. Юрія Шевельова (Шереха) прозвучало на Першому міжнародному конгресі україністів.

З утратою рідної мови руйнується сам спосіб світосприй-чання, національного мислення, що, зрештою, призводить до де­націоналізації. Згідно з думкою О. Потебні, для народу, який де­націоналізується, цілком природно складаються надто погані умови для інтелектуального розвитку; його розум перестає бути самостійним, він змушений пристосовуватися, зважати на кон'­юнктуру. Та й узагалі, денаціоналізація, як стверджує наш ви­датний лінгвіст, «зводиться до поганого виховання, до мораль­ної недуги: на неповне використання наявних засобів сприймання, засвоєння чи ослаблення енергії думки, на мерзлоту запустіння на місці витіснених, але нічим не замінених форм свідомості, на ослаблення зв'язку підростаючих поколінь із дорослими, що замінюються лише кволим зв'язком із чужими; на дезорганіза­цію суспільства, аморальність, спідління» [40, с. 239].

Утративши свою мову, народ гине як окрема історична вели­чина і стає населенням, контингентом, електоратом, біомасою тощо. «Різні мови... є в дійсності різними світоглядами... Своєрідність мови впливає на сутність нації, як тієї, яка розмовляє нею, так і тієї, для якої вона чужа, тому уважне вивчення мови повинно включати в себе все, що історія й філософія пов^язує із внутрішнім світом людини», — зазначав німецький мовознавець В. Гумбольдт.

Виховувати в собі повагу до мови, якою спілкуємося, — це, передусім, шанувати себе, виявляти повагу до народу, його історії, культури. Адже мова — своєрідний генетичний код нації, а не лише засіб спілкування.

Розвиток мови особистості — непростий процес. Лише лю­дина, яка невпинно працює над оволодінням мовою, повсякчас прагне правильно говорити, виявляти в усному та писемному мовленні свою індивідуальність, може наблизитися до мовної довершеності. Досягти ж її — ілюзорна мрія, оскільки мова — це океан, який не має меж.

Нерозумно вважати, що знаєш рідну мову досконало. Як мудро зауважено, іноземну (чужу) мову можна вивчити за півроку, а свою треба вчити все життя.

Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Кобзареві слова ще довго будуть злободенними, оскільки їх адресовано «і живим, і ненарожденним».

Мова не лише одна з ознак нашої національної самобутності, а й дієвий засіб плекання цього почуття.

Будьмо ж розсудливими, не губімо своєї неповторної, Богом даної мови!

 

 

Функції мови

 

Жодне суспільство, на якому б рівні воно не перебувало, не може існувати без мови. Це стосується всіх народів, усіх верств і прошарків суспільства й кожної окремої людини.

Оскільки мова — явище суспільне, то не лише загибель суспільства призводить до зникнення мови, а й умирання мови спричиняє зникнення нації, котра не вберегла свою, дану Богом, * мову. Мертвою стає мова, якою перестають спілкуватися в усіх сферах. Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує цілу низку функцій, життєво важливих як для цього суспільства, так і для самої мови.

Комунікативна функція. Мова — найважливіший засіб

■ --ування людей і забезпечення інформаційних процесів у су--: -. ому суспільстві (у науковій, технічній, політичній, діловій,

■ з.гній та інших галузях життя людства). У цій ролі вона має

зерсальний характер: нею можна передавати все те, що вира--^ється, наприклад, мімікою, жестами чи символами, тоді як ^т"жен із цих засобів спілкування не може конкурувати у вира-* енні з мовою.

Із комунікативного боку слід розглядати й сукупність текстів, як наслідок діяльності комунікантів, здійснюваної шляхом об­міну писемною продукцією.

Ідентифікаційна функція виявляється в часовому й у про­сторовому вимірах. Ми, сучасники, відчуваємо свою спільність і зі своїми попередниками, і з нащадками, і з тими, хто перебуває поряд, і з тими, хто в інших краях. Кожна людина має своєрід­ний індивідуальний мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому відображено всі її національно-естетичні, соціальні, культурні, духовні, вікові та інші параметри. Лише для тих, хто знає мову, вона є засобом спілкування, ідентифікації, ототожнення в межах певної спільності. Для тих, хто її не знає зовсім або знає погано, вона може бути причиною роз'єднання, сепарації, відокремлен­ня, конфліктування й навіть ворожнечі.

Експресивна функція мови полягає в тому, що вона є уні­версальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Кожний індивід — це унікальний неповторний світ, сфокусова­ний у його свідомості, у надрах інтелекту, у гамі емоцій, по­чуттів, мрій, волі. І цей прихований світ може розкрити для інших лише мова. Що досконаліше володієш мовою, то виразніше, пов­ніше, яскравіше постаєш перед людьми як особистість. Те ж саме можна сказати і про націю, народ. «Говори — і я тебе побачу»,— запевняли мудреці античності.

Гносеологічна функція. Мова є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу. На відміну від інших істот, люди­на користується не лише індивідуальним досвідом і знаннями, ай усім набутком своїх попередників та сучасників, тобто су­спільним досвідом. Але за умови досконалого знання мови, й бажано не однієї. Пізнаючи будь-яку мову, людина пізнає різ­нобарвний світ крізь призму саме цієї мови. А оскільки кожна мова є неповторна картина світу — зникнення якоїсь із них збіднює уявлення людини про багатогранність світу, звужує її досвід. Гносеологічна функція мови полягає не лише в сприй­нятті й накопиченні досвіду суспільства. Вона безпосередньо пов'язана з функцією мислення, формування та існування думки.

Мислетворча функція. Формуючи думку, людина мислить мовними формами. Мислення є конкретне (образно-чуттєве) й абстрактне (понятійне). Понятійне мислення — це оперуван­ня поняттями, що позначені певними словами і які без цих слів перестали б існувати. До того ж, у процесі мислення ці поняття зіставляються, протиставляються, поєднуються, запе­речуються, порівнюються тощо за допомогою спеціальних мов­них засобів. Тому «мислити» означає «оперувати мовним ма­теріалом». Відомий вислів «обмінятися думками» насправді означає обмінятися певними мовними одиницями, у яких і закодовані думки. Цей обмін не завжди буває корисним для обох співбесідників. Недарма кажуть: «Хто ясно мислить, той ясно висловлюється».

Мислить (думає) ж людина тією мовою, яку краще знає — рідною. Отже, сам процес мислення має суто національну спе­цифіку, яка обумовлена національним характером мови.

Естетична функція. Мова — першоджерело культури, оскіль­ки вона є і її знаряддям, і водночас матеріалом створення куль­турних цінностей. Існування мови у фольклорі, красному пись­менстві, театрі, пісні тощо дає безперечні підстави стверджувати, що вона є становим хребтом культури, її робітнею і храмом. Ось чому виховання відчуття краси мови — основа всякого есте­тичного виховання.

Культуроносна функція. Культура кожного народу знайшла відображення та фіксацію найперше в його мові. Для глибинно­го пізнання нації необхідне знання його мови, яка виконує функції своєрідного каналу зв'язку культур між народами. Репрезен­туючи свою мову, ми репрезентуємо і власну культуру, ЇЇ тра­диції та здобутки, збагачуючи світову культуру.

Через мову передається й естафета духовних цінностей від по­коління до покоління. Що повнокровніше функціонує в суспільстві мова, то надійніший зв'язок та багатша духовність наступних по­колінь. Дотримання мовних норм, популяризація рідної мови — це поступ у розвої загальної культури нації.

Номінативна функція. Усе пізнане людиною одержує від неї свою назву й тільки так існує у свідомості. Цей процес називаєть­ся лінґвілізацією — «омовленням» світу. Мовні одиниці, перед­усім слова, слугують назвами предметів, процесів, якостей, понять, ознак і под. У назвах зафіксовано не лише певні реалії дійсності, авизатно пізнані людиною, але і її помилкові уявлення, ірре-жаьаі, уявні сутності тощо. Безперечно, що кожна мова являє со­вав неповторну картину дійсності; по-різному мовно розчлено-шш в різних мовах одні й ті ж самі фрагменти світу й т. ін. Атому доля кожної мови, хай найменшої й найекзотичнішої, має •чгти об'єктом постійної турботи не тільки носіїв цієї мови, але і людства в цілому й кожної порядної людини зокрема.

Народ творить мову, мова творить народ. «Чи багато з тих, хто активно оперує мовою, усвідомлює, що мова перебуває сьо­годні на критичному роздоріжжі не лише в тому — бути їй чи ге бути, а й у виборі своєї майбутньої структури, і кожний з ■ас, вибираючи ті чи ті слова й форми, голосує за те, якою вона буде структурно. Ми, звичайно, не уявляємо собі, наскільки ко­жен з нас відповідальний за те, якою буде мова майбутнього, хай безконечно малій дозі» [58, с. 206].

Це найголовніші, але далеко не повні мовні функції, усвідом­лення яких суттєво впливає на ставлення до мови, глибину її вив­чення та використання.

Оскільки мова — явище системне, усі її функції виступають не ізольовано, а проявляються в тісній взаємодії. Відсутність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому, а це, у свою чергу, відбивається на долі народу.

 

 

Мовна норма

 

Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні прави­ла та засади, які стали визначальними й обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 р. видат­ний діяч українського відродження проф. І. Огієнко (Іларіон), «Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис» [33, с. 218].

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормо-ваності може бути звук і сполучення звуків, морфема, значен­ня слова і його форма, словосполучення й будь-яке речення. Але слід пам'ятати, що мовна норма — категорія історична, оскільки піддається змінам разом із розвитком суспільства.

«Як би ми не розглядали питання культури мови — у при­кладному, навчально-педагогічному, виховному аспекті чи у зв'яз­ках з мисленням і психологічними факторами, — усі вони неми­нуче обертаються навколо поняття норми... У якому б аспекті ми не розглядали норму, завжди зіткнемося з її двоїстим характе­ром: з одного боку — мовна норма є, природно, явищем мови, а з другого — норма виразно виступає і як явище суспільне. Су­спільний характер норми виявляється ще сильніше, ніж су­спільний характер мови взагалі. Адже норма нерозривно пов'я­зана саме із суспільно-комунікативною функцією мови» [36, с. 9].

Сукупність загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються мовці в усному та писемному мовленні, складає нор­ми літературної мови, які є обов'язковими для всіх її носіїв.

 

Мовні норми	Регулюють правильність	Приклади
орфоепічні	належної вимови звуків	[л еу ], а не [л' е ф];
й акцентні	і звукосполучень, наголо-	[ш' і з д е" с' а т], а не
	шування та інтонації	[ш с с' т' д е с' а т']
		інцидент, а не інциндент;
		посередині, а не посередині
графічні	передачі звуків на письмі	робочі, а не робочи;
		чотирма, а не чотирьма
орфографічні	написання слів відпо-	гніт у бочці — гніт у лампі;
	відно до останнього ви-	феєрверк, а не фейєрверк;
	дання «Українського	фін, а не фінн;
	правопису»	на-гора, а не нагора
лексичні	слововживання у власти-	надійшло, а не прийшло
	вих їм значеннях за зміс-	повідомлення;
	том на сучасному етапі	настала, а не наступила
		зима
морфологічні	уживання морфем	найперший, а не самий
		перший;
		протягом, а не на протязі
		року

■~1хсичн!

 

 

■^лістичні

 

 

Іітнктуащйні

керування, узгоджен­ня, поєднання і роз­міщення слів, речень

 

відбору мовних елементів відповідно до умов спілкування

уживання розділових знаків

Повідомлення, надіслані за призначенням, а не За призначенням повідомлення надіслані; кабінет завідувача кафедри, а не кабінет завідуючого кафедри

Він кваліфікований працівник, а не він добрий роботяга.

Ці правила оберігають літературну мову від проникнення ї неї суржику, сленгу, діалектизмів і всього того, що може розхи­тати, спотворити її структуру. Існують своєрідні мовні табу, які не можна порушувати:

— фонетичні — їх порушення утруднює передумови вимо­ви: збіг декількох приголосних, зіяння, зсув наголосу;

— лексико-фразеологічні — їх порушення переформатовує значеннєве наповнення слів і нерозкладених словосполу­чень: спотворення значень слів, заміна компонентів стійких словосполучень;

— морфологічні — їх порушення чинить збурення у сло­возмінних парадигмах: збочення у відмінкових формах, аномальне ступенювання;

— синтаксичні — їх порушення ламають нормативну забу­дову мовних словосполучень і речень: заміна звичайного порядку слів у реченні, пропуск семантичного ядра, змішу­вання прямої та непрямої мови;

— орфографічні — їх порушення суперечить вимогам су­часного правопису: відкидання великої літери, довільне її використання, відмова від дефісів;

— пунктуаційні — їх порушення не відповідає чинним пра­вилам уживання розділовцхднаків: заміна позиції знака, повне або часткове нехтув^н,ня засобами пунктуації.

Літературна мова має дві форми вживання: і. Писемну, пов'язану з усіма зазначеними в наведеній вище таблиці нормами, окрім орфоепічної та акцентної, які ре­гулюють вимову та наголосу ^.

&і-Л \

2. Усну — розмовно-літературний стиль, що охоплює всі

норми, окрім орфографічної та графічної. Культура усного й писемного спілкування передбачає доско­нале знання та послідовне дотримування всіх мовних норм.

 

Функціональні стилі сучасної української літературної мови

Стиль' літературної мови — різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із ба­гатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своє­рідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обстави­нах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль — це власні слова на власному місці.

Кожний стиль має:

1) сферу поширення і вживання (коло мовців);

2) функціональне призначення (регулювання стосунків, по­відомлення, вплив, спілкування тощо);

3) характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

4) систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою обме­жують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вона не заперечує останню, а лише ви­користовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилі­стичним значенням.

Наприклад, слова акт, договір, наказ, протокол, угода є нор­мативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично виправдане.

Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів, особливостей — надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.

Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функ­ціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить

' Стиль (від латин, зіііиз — паличка для письма)

іезЕюсередньо від основних функцій мови — спілкування, по-шемлєння і діяння, впливу.

Високорозвинута сучасна літературна українська мова має рввгмужепу систему стилів, серед яких: розмовний, художній, ■шуговий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та ■шівфесійний.

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають фор-ш мови — усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають тау її писемну форми, хоча усна форма більш притамаїша роз­мовному стилю, а іншим — переважно писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними.

Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо для роз­візного стилю характерний діалог (полілог) то для інших — Гср-еважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови, зредставляють усе багатство її виражальних засобів і викону­ють важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілку­вання в різних його сферах і галузях [35, с. 108—109].

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі — для точнішого й доцільнішого відоб­раження певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.

Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочис­тий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.

Розмовний стнль. Сфера використання — усне повсякден­не спілкування в побуті, у родині, на виробництві.

Основне призначення — бути засобом впливу й неви­мушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових сто­сунків.

Слід відрізняти неформальне й формальне спілкування. Перше — нереґламентоване, його мета й характер значною мірою визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців. Друге — обумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване за формою і змістом.

Якщо звичайне спілкування попередньо не планується, пе визначаються його мета і зміст, то ділові контакти передбача­ють їх попередню ретельну підготовку, визначення змісту, мети, прогнозування можливих висновків, результатів.

У повсякденній розмові мовці можуть торкатися різних, час­то не пов'язаних між собою тем, отже, їхнє спілкування носить частіше довільний інформативний характер.

Ділова ж розмова, як правило, не виходить за межі визначеної теми, має конструктивний характер і підпорядкована розв'язанню конкретних завдань, досягненню заздалегідь визначеної мети.

Основні ознаки:

— безпосередня участь у спілкуванні; -г усна форма спілкування;

— неофіційність стосунків між мовцями (неформальне);

— невимушеність спілкування;

— непідготовленість до спілкування (неформальне);

 

— використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації);

— використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка);

— емоційні реакції;

— потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, ак­центувати головне.

Основні мовні засоби:

— емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, сино­німи та ін.);

— суфікси суб'єктивної оцінки (зменшено-пестливого за­барвлення, зниженості);

— прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, одно­складові);

— часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

— фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки й т. д.;

— заміна термінів розмовними словами {електропоїзд — електричка, бетонна дорога — бетонка).

Розмовний стиль поділяється на два підстилі:

а) розмовно-побутовий;

б) розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.

Публіцистичний стиль. Сфера використання — громадсько-■мгтична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, на-

Основне призначення:

— інформаційно-пропаґандистськими методами вирішува­ти важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні про­блеми;

— активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

— пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та ак­тивна агітація за втілення їх у повсякдення.

Основні ознаки:

— доступність мови й формулювань (орієнтація на широ­кий загал);

— поєднання логічності доказів і полемічності викладу;

— сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-екс­пресивною образністю;

— наявність низки яскравих засобів позитивного чи нега­тивного авторського тлумачення, яке має здебільшого тен­денційний характер;

— широке використання художніх засобів (епітетів, порів­нянь, метафор, гіпербол і т. ін.).

Основні мовні засоби:

— синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

— лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами {електо-рат, багатопартійність, приватизація та ін.);

— використовується багатозначна образна лексика, емо­ційно-оцінні слова {політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення {інтелек­туальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази {чорне золото — вугілля, нафта; голубі магістралі — ріки; легені планети — ліси та ін.);

— уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів {орбіти співро­бітництва, президентський старт, парламентський хор, правофланговий змагання й под.);

— із морфологічних засобів часто використовуються іншо­мовні суфікси -іст (-непі), -атор, -ація та ін. {полеміст, реваншист, провокатор, ратифікація); префікси псев до-, нео-, супер-, інтер- та ін. {псевдотеорія, неоколоніа­лізм, супердержава, інтернаціональний);

— синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повто­рюваними сполучниками та ін.;

— ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки.

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

а) стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листів-
ки, радіо, телебачення тощо);

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони,
політичні доповіді, нариси тощо);

в) есе (короткі нариси вишуканої форми);

г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні
статті, огляди, рецензії тощо).

 

Художній стиль. Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєд­нання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої пере­конливості та достовірності в зображенні подій.

Художній стиль широко використовується у творчій діяль­ності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красно­му письменстві — художній літературі) цей стиль покликаний крім інформаційної функції виконувати найсуттєвішу — есте­тичну: впливати засобами художнього слова через систему об­разів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні пере­конання, моральні якості й естетичні смаки.

Основні ознаки:

— найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсно­сті — образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ, зоровий образ);

— поетичний живопис словом навіть прозових і драматич­них творів;

— «стетика мовлення, призначення якої — викликати в чи­тача почуття прекрасного;

— експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесе­не, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жар­тівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.);

— зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази тощо; віршова форма, поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання дійс­ності;

— відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи;

— визначальним є суб'єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).

Основні мовні засоби:

— наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак);

— використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів);

— запровадження авторських новотворів (слів, значень, ви­разів), формування індивідуального стилю митця;

— уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, ар­хаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів, навіть жар­гонізмів;

— поширене вживання дієслівних форм: родових (у минуло­му часі й умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. те.); особових (у теперішньому й майбут­ньому часі дійсного способу): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан (Л. Костенко); у наказовому способі: В квітах всі улиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);

— широке використовування різноманітних типів речень, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та рит­момелодики;

— повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучни­ковість, безсполучниковість та ін.)

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:

а) епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, опо-
відання, новела, художні мемуари, нарис);

б) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);

в) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

г) комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцисти-
ка, драма-феєрія, усмішка).

Науковий стиль. Сфера використання — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.

Основне призначення — викладення наслідків дослід­жень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й система­тизація знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.

Основні ознаки:

— ясність (понятійність) і предметність тлумачень;

— логічна послідовність і доказовість викладу;

— узагальненість понять і явищ;

— об'єктивний аналіз;

— точність і лаконічність висловлювань;

— аргументація та переконливість тверджень;

— однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;

— докладні висновки.

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пі­знання, вплив і характеризуються:

— великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін.);

— наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем ма­тематичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;

— оперування абстрактними, переважно іншомовними, слова­ми (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);

— використовуванням суто наукової фразеології, стійких тер­мінологічних словосполучень;

— залученням цитат і посилань на першоджерела;

— як правило, відсутністю авторської індивідуальної мане­ри та емоційно-експресивної лексики;

— наявністю чіткої композиційної структури тексту (по­слідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літер­ної нумерації);

— окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безосо­бові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперіш­нього часу, що констатують певні явища й факти; знач­ну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;

— монологічним характером текстів;

— переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки "і освіти складається з таких підстилів:

а) власне науковий (із жанрами текстів: монографія, ре-
цензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова
й дипломна роботи, реферат, тези), який, у свою чергу,
поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні
тексти;

б) науково-популярний — застосовується для дохідливого,
доступного викладу інформації про наслідки складних
досліджень для нефахівців, із використанням у неспеці-
альних часописах і книгах навіть засобів художнього
та публіцистичного стилів;

в) науково-навчальний — наявний у підручниках, лекціях,
бесідах для доступного, логічного й образного викладу
й не виключає використання елементів емоційності.

Епістолярний стиль. Сфера використання — приватне ли­стування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики («Посланія» І. Вишенського, «Листи з хутора» П. Куліша, «Листи до сина» Ф. Честерфілда та ін.).

Основні ознаки — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді пост­скриптум (Р. 3. — приписка до закінченого листа після підпису).

Основні мовні засоби — поєднання елементів худож­нього, публіцистичного та розмовного стилів.

Упродовж століть він, як і всі зазначені вище стилі, зазна­вав змін. Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формулювань увічливості.

Конфесійний стиль. Сфера використання — релігія та церква.

Призначення — обслуговувати релігійні потреби як окре­мої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль уті­люється (реалізується) в релігійних відправах, проповідях, мо­литвах (усна форма) й у Біблії та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби:

— суто церковна термінологія і слова-символи (дар пра-ведности, гріховність тіла, усі люди — Божий храм);

— непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити});

— значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруй­ную цей храм рукотворний, — і за три дні збудую інший, нерукотворний*);

— наявність архаїзмів.

Конфесійний стиль від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражаль­них засобів та поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. Повернення до загальнолюдських та давньонаціональ-них цінностей зобов'язує нас уважніше ставитися до конфесій­ного стилю як до складової частини загальнонаціональної куль­турно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.

 

 

Офіційно-діловий стиль

 

У ст. 11 Закону «Про мови в Українській РСР» записано: «Мовою роботи, діловодства й документації, а також взаємовід­носин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій є українська мова».

1 Євангеліє від Матвія 7. 18. 2 Євангеліє від Марка 14.

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управлін­ня адміністративно-господарською діяльністю. Належить до вираз­но-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

Основне призначення — регулювати ділові стосунки бачених вище сферах та обслуговувати громадянські по--си людей у типових ситуаціях.

Лід функціональним різновидом мови слід розуміти систе-• мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, . ловлених соціальними завданнями мовлення. Мовленню у сфері управління притаманна низка специфіч-авх особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, по-

зв'язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від міс­ця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й ре­гламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що неза­лежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адреса­том документа майже завжди є організація в цілому.

Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є конкретна адресність інформації.

Суттєвим фактором ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуа­цій. Управлінська діяльність — це завжди «гра за правилами». Як наслідок цього повторність управлінської інформації приво­дить до регулярності використовування весь час однакових мов­них засобів.

Наступною характерною рисою ділового спілкування є тема­тична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це, у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функцій. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

— офіційний характер;

— адресність;

— повторність;

— тематична обмеженість.

Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:

— нейтральний тон викладу змісту лише у прямому зна­ченні;

— точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

— документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

— наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висо­ка стандартизація вислову;

— сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.

Мовознавець М. Пилинський зазначав, що найпершою тради­ційною ознакою .досконалості для групи «нехудожніх» стилів, до яких належить й офіційно діловий, залишається стислість, а також такі вимоги;

— додержання основних загальномовних і функціонально-стилістичних мовних норм;

— слова й вирази, що безпосередньо пов'язані з думкою, по­винні стояти в тексті якнайближче;

— дотримування максимально чіткого, послідовно-логічного і граматичного зв'язку між реченнями, що містять окремі судження;

— вставні речення, застереження, супровідні твердження, усякі відхилення від основної думки повинні значно по­ступатися своїм обсягом перед викладом основної думки [36, с. 170-171].

У результаті багатовікового розвитку в ОДС сформува­лися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інфор­мацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:

1) широке використовування суспільно-політичної та адмі­ністративно-канцелярської термінології (функціонуван­ня закладу, узяти участь, регламентація дій);

2) наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);

3) обов'язкова відсутність будь-якої авторської мовної інди­відуальності та емоційно-експресивної лексики;

4) синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викли­кати двозначності сприймання;

5) наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постій­ності дії¹;

6) чітко регламентоване розміщення та будова тексту; обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних стійких висловів², певних кліше (що дозволяє користува­тися готовими бланками);

7) до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв'язком, натомість широко вико­ристовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при од­ному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).

ОДС має такі функціональні підстилі:

Законодавчий— використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між при­ватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.

Дипломатичний— використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культу­ри. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжна­родних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т. ін.

Юридичний— використовується у юриспруденції (судо­чинство, дізнання, розслідування, арбітраж). Цей підстиль обслу­говує й регламентує правові та конфліктні відносини:

— між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності;

— між підприємствами, організаціями та установами;

— між державою та приватними особами;

— між підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та приватними особами;

— між приватними особами.

1 Див. розділ «Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах». 1 Див. «Російсько-український словничок типових мовних зворотів» — Дода­ток 3.

Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постано­вах, запитах, повідомленнях та ін.

Адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діло­водстві. Він обслуговує та регламентує:

— службові (офіційні) відносини між підприємствами од­ного й різного підпорядкування;

— службові відносини між структурними підрозділами одного підпорядкування;

— службові відносини між приватною особою та організа­цією, установою, закладом і навпаки;

— приватні (неофіційні) відносини між окремими грома­дянами.

Реалізується в офіційній кореспонденції (листах), догово­рах, контрактах,.заявах, автобіографіях, характеристиках, дору­ченнях, розписках та ін.

Сучасна людина так чи інакше долучена до наукової чи виробничої сфери. Це — одна з передумов злиття наукового й офіційно-ділового стилів унаслідок їхнього спільного функ­ціонування в одному часі й просторі. Ці два стилі не лише функціонально близькі — вони є спорідненими з походжен­ня, що принципово уможливлює їхнє зближення в умовах істо­ричної потреби. У період свого становлення ці два стилі «по­ряд із процесами дивергенції¹ завжди показували багато пунктів конвергенції², у результаті чого утворився складний конгломерат схожих спільностей і пізніших сходжень і взає-мопроникнень» [26, с. 127]. Нині відбувається процес відрод­ження — на якісно новому рівні — книжної мови (а укра­їнці, як відомо, мали високорозвинену книжну мову ще в XIV-XVI ст.).

1 Дивергенція (від латин, йіьегдеге — відхилятися, розходитися) — тут утво­рення самостійних стилів. 1 Конвергенція (від латин, сопьегдепііо на грунті сагшегдо — сходжусь, набли­жаюсь) — тут розвиток подібних рис у різних стилях унаслідок тісних і три­валих контактів.

Той факт, що більшість сучасних людей функціонує в науко­во-виробничій сфері, є причиною взаємопроникнення двох інших різновидів мови — писемної (книжної) та розмовної (яку не варто обмежувати лише розмовно-побутовим стилем). Розмов­ний стиль уже має досить істотно виявлений різновид — роз­мовно-офіційний (професійний), тобто мову, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сферах.

Формулюючи поняття «ділова мова», слід мати на увазі при-ханмні три сучасні стилі — офіційно-діловий, науковий, роз­мовний, оскільки ділова мова містить близькі, взаємопроникні і навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використан­ая цих засобів — необхідна умова досягнення успіхів у про­фесійній сфері.

Із часу введення курсу «Ділова українська мова» у вищих навчальних закладах (1992) відбулася певна переорієнтація заодо розуміння самого предмета викладання.

Низький рівень культури усної й письмової ділової мови спричинений багатьма чинниками як об'єктивного, так і суб'єк­тивного характеру, серед яких основними є:

1. Знання мови й мовна грамотність не усвідомлюються пев­ною категорією суспільства як такі, що є обов'язковими для досягнення високих щаблів у службовій кар'єрі.

2. Невміння відділяти явища, одиниці, структури однієї мови від іншої в умовах функціонування на одній території двох і біль­ше мов.

3. Відсутність навичок користування довідковою літерату­рою, недостатність такої, завелика вартість подібних видань (слов­ників, енциклопедій, довідників тощо).

4. Шаблонність, несамостійність мислення, нетворчий підхід у розв'язанні різноманітних проблем як загального характеру, так і в офіційній сфері.

5. Спрощений підхід до вивчення як мови документів, так і їхньої структури і як наслідок — невміння врахувати конк­ретні чинники, що впливають на ситуацію [ЗО, с. 8].

Розділ І Мова документів

 

Загальні вимоги до укладання та оформлення

Документ та його функції

Документування та організація роботи з документами, що охоплює сукупність форм, прийомів, способів і методів їх укла­дання й обробки, називається діловодством (справочинством).

Сучасний термін «документаційне забезпечення управління» є інформаційно-технологічною складовою в сучасній організації діловодства.

Результатом документування є документ — зафіксована на матеріальному носієві інформація з реквізитами, які дозволя­ють її ідентифікувати. Носій — це матеріальний об'єкт, що ви­користовується для закріплення та зберігання на ньому мовної, звукової чи зображувальної інформації, у тому числі в пере­твореному вигляді

Разом із папером нині широко використовуються й нові носії — магнітні стрічки, дискети, диски, які дозволяють викорис­товувати для документування технічні й автоматизовані засоби.

Документування — регламентований процес запису інфор­мації на папері чи іншому носії, який забезпечує її юридичну силу.

Юридична сила — здатність офіційного документа, яка на­дається йому чинним законодавством, компетенцією органу, що його видав, та встановленим порядком його оформлення. Юри­дична сила документа забезпечується встановленим для кожної різновидності документів комплексом реквізитів¹ — обов'язко­вих елементів укладання документа.

1 Реквізит (від латин, гедиізііит — необхідне, потрібне) — тут обов'язкові (вихідні) дані як елемент правильного оформлення офіційних документів. 2 Формуляр (нім. Рогтиіаг, від фр. (огтиіаіге, на грунті латин, (огтиіа) — форма.

Держстандартом установлений не лише склад реквізитів (усього їх 31), але й зони, і послідовність їх розташовування на документі. Сукупність реквізитів і схема їх розташовування на документі складають його формуляр².

 

Наявність формуляра забезпечує спільність документуван­ні і спільність документації як у межах одного закладу, так і «цілому в країні.

У соціальному плані будь-який офіційний документ по-ліфункціональний, тобто одночасно виконує декілька функцій, ио й дозволяє йому задовольняти різноманітні людські по­треби.

До загальних функцій документа належать: Інформаційна — будь-який документ створюється для збе­реження інформації, оскільки необхідність її зафіксувати — причина укладання документа.

Соціальна — документ є соціально значущим об'єктом, оскільки його поява спричинена тією чи іншою соціальною по­требою.

Комунікативна — документ виступає як засіб зв'язку між окремими елементами офіційної, громадської структури (закладами, установами, фірмами тощо).

Культурна — документ є засобом закріплення та переда­вання культурних традицій, що найкраще простежується на ве­ликих комплексах документів (науково-технічної сфери), де знаходить відображення рівень наукового, технічного й куль­турного розвитку суспільства.

До специфічних функцій документа належать:

Управлінська — документ є інструментом управління; ця функція притаманна низці управлінських документів (плано­вим, звітним, організаційно-розпорядчим та ін.), які спеціально створюються для реалізації завдань управління.

Правова — документ є засобом закріплення і змін право­вих норм та правовідносин у суспільстві; ця функція є визна­чальною в законодавчих та правових нормативних актах, що ство­рюються з метою фіксації правових норм і правовідносин, а також будь-які документи, які набувають правової функції тимчасово (для використання як судовий доказ).

Історична — коли документ є джерелом історичних відо­мостей про розвиток суспільства; цієї функції набуває певна частина документів лише після того, як вони виконають свою оперативну дієву роль і надійдуть до архіву на збереження.

Будь-який документ є складовою частиною (елементом) відпо­відної системи документації.

Система документації — це сукупність (спільність) певних документів, взаємопов'язаних за ознаками походження, призна-

2 Зубков М.

чення, виду, сфери діяльності та єдиних вимог до їх оформлен­ня (укладання).

Офіційні (службові) документи залежно від сфери їх засто­сування та функціонування поділяються на управлінські, нау­кові, технічні (конструкторські), технологічні, виробничі й ін. Але лише управлінські документи забезпечують порядок управління об'єктів як у межах усієї держави, так і в окремій організації.

Основними комплексами всієї документації є:

— організаційно-правова документація;

— планова документація;

— інсрормаційно-довідкова й довідково-аналітична докумен­тація;

— звітна документація;

— документація щодо особового складу (кадрова);

— фінансова документація (бухгалтерський облік та звітність);

— документація з матеріально-технічного забезпечення;

— договірна документація;

— документація з документаційного та інформаційного за­безпечення діяльності закладів.

Окрім зазначених, є ще спеціалізована (відомча) докумен­тація, яка відображає діяльність конкретного закладу (медична, військова, театральна та ін.).

Критерії класифікації документів

Основною класифікаційною ознакою конкретного документа є його зміст, зокрема, відношення зафіксованої в ньому інфор­мації до особи, структури, предмета або до напрямку діяльності укладача чи адресата. Відповідно до цього і згідно з унормова­ними вимогами (див. попередній розділ) за ознаками класи­фікації та групами вирізняють такі види документів:

За змістом і спеціалізацією

 

 

За призначенням

 

 

За походженням

 

 

За місцем укладання

 

За напрямом (спрямуванням)

 

За способом виготовлення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації

Загальні;

з адміністративних питань;

з питань планування оперативної діяльності;

із питань підготовки та розподілу кадрів;

спеціалізовані: з фінансово-розрахун­кових і комерційних питань, бухгал­терського обліку, постачально-збутові, зовнішньоторговельної та кредитної діяльності та ін.

Щодо особового складу: організаційно-розпорядчі, кадрово-контрактні; довідково-інформаційні; гос­подарсько-договірні; обліково-фінансові, господарсько-претен­зійні, зовнішньоекономічні

Службові (офіційні) - укладаються працівниками, які офіційно уповно­важені від імені установи, закладу це робити, для вирішення службових питань Особисті (приватні) - укладаються будь-якою особою для вирішення індивідуальних питань

Внутрішні, що мають чинність у межах

установи, закладу, де їх укладено Зовнішні, що є чинником або результатом спілкування з іншими підприємствами, організаціями, особами

Вхідні, що надходять до закладу,

підприємства, фірми Вихідні, що адресовані за межі установи, організації

Стандартні, типові - укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо)

 

2»

 

 

За ступенем складності (кількість відображених питань, фактів)

 

За стадіями створення

 

За терміном виконання

 

За ступенем гласності (секретністю)

 

 

За юридичною силою За технікою відтворення За терміном зберігання

Нестандартні, нереґламентовані — лише певна частина даних готується заздалегідь (довідка, перепустка, типові листи, положення, інструкції тощо)

Індивідуальні — укладаються за загальними принципами й формою, але автор-укладач довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіо­графія, звіт, протокол, оголошення, запрошення та ін.)

Прості (односкладні) —відображають

одне питання чи один факт Складні — відображають два й більше

питань чи фактів

Оригінали;

копії (відпуски, витяги, дублікати)

Звичайні безстрокові (нетермінові) — виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги

Термінові — укладаються за визначеним завчасно терміном виконання, а також телеграми, телефонограми й под. Дуже термінові — зі спеціальною позначкою терміну

Звичайні (несекретні) — для загального

користування; для службового користування (ДСК) Секретні (С) та

цілком секретні (ЦС)—для обмеженого користування¹

Справжні — чинні, нечинні; підробні —, фальсифікати

Рукописні;

відтворені механічним способом

Тимчасового (до 10 р.) зберігання;
тривалого (понад 10 р.) зберігання;
постійного зберігання_________

Ці документи мають відповідну позначку вгорі праворуч, а користування ннмн попередньо обумовлюється угодою, розпискою тощо про міру відпові­дальності в разі розголошення їхнього змісту.

У свою чергу, документи поділяються за призначенням та «найменуванням. Останні можуть називатися однаково, але ви-мовувати різні функції.

 

Призначення	Назва
(спеціалізація)	(найменування)
і
Документи в управлінській діяльності
Організаційні документи	Положення
	Статут
	Інструкція
	Правила
Розпорядчі документи	Постанова
	Ухвала
	Розпорядження
	Накази та витяги з наказу
	Вказівки
Довідково-інформаційні	Акти
документи	Відгуки
	Висновки
	Довідки
	Доповіді
	Службові, доповідні та пояснювальні
	записки
	Запрошення (повідомлення)
	Пропозиції
	Звіти
	Огляди
	Плани робіт
	Оголошення
	Протоколи та витяги з протоколу
	Службові листи (офіційна
	кореспонденція)
	Телеграми
	Факси
	Телефонограми
Документи з кадрово-	Автобіографії
контрактових питань	Заяви
	Контракти
	Особові листки (анкети)
	Угоди
Особисті офіційні	Характеристики
документи	Доручення
	Заповіти
	Заяви
	Посвідчення
	Розписки
	Списки. Переліки
Спеціалізована документація
Документи з господарсько-	Договір на постачання
договірної діяльності	Договір підряду
	Договір на матеріальну
	відповідальність
	Договір на спільну діяльність
	Договори оренди обладнання,
	транспорту, приміщення
	Договори щодо створення нових форм
	господарювання
	Господарські договори в науковій
	діяльності
	Договори про взаємовідносини
	підприємств і банку
Документи з посередниць-	Договори про надання
кої діяльності	посередницьких послуг
	Договір про інформаційне обслугову-
	вання
Документи з господарсько-	Протоколи розбіжностей до договорів
претензійної діяльності	Комерційні акти
	Претензійні листи
	Позовні заяви
Документи в банківській	Договір на здійснення кредитно-
діяльності	розрахункового обслуговування
	Договір на депозитний вклад
	Кредитний договір
	Договір про спільну діяльність
	Договір лізингу (лізингова угода)
	Договір про пайовий внесок
'" * .гово-фінансові	Акт
^ кументи	Відмова від акцепту
	Відомість
	Ґарантійний лист
	Заява-зобов'язання
	Заявка
	Квитанція
	Накладна
	Оформлення відкриття рахунка
	в банку
	Заява
т	Картка зі зразками підписів
	Чекові книжки (чеки)
	Реєстр чеків
	Платіжне доручення
Документи з організації	Контракти
зовнішньоекономічної	Додаток (до контракту)
діяльності	Запис бесіди
	Протокол намірів
	Договір
	Статут
Документи в рекламній	Договір
діяльності	Угода

 

 

Вимоги до укладання та оформлення документів

Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомо­гою ділових паперів, документів¹.

1 Документ (від латин, боситепіит) — доказ, свідоцтво, взірець, повчальний приклад.

Розрізняють декілька значень поняття •«документ»: 1. Письмове офіційне свідчення, доказ юридичної сили, за­фіксований на спеціальному папері (паспорт, свідоцтво про народження, диплом про освіту та ін.).

2о Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує дії, повноваження чи права конкретної осо­би (закон, акт, протокол, заповіт, доручення та ін.).

3. Матеріальний об'єкт, у якому міститься певна інформа­ція (перфокарта, дискета, файл, кіно- та фотоплівка та ін.).

4. Історично достовірні письмові джерела (грамота, указ та ін.).

Узагальнюючи наведені вище формулювання, можна визна­чити поняття документ як матеріальний об'єкт, що містить за­фіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для вико­нання конкретної, йому призначеної функції.

Документи широко використовуються в повсякденній діяль­ності як джерела та носії інформації, сприяють удосконаленню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню ро­боти, функціонування закладів, підприємств чи організацій і од­ночасно є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довід­ково-пошукової роботи.

Оскільки документи є засобом засвідчення, доведення пев­них фактів, що мають життєво важливі наслідки, кожний із них несе велике правове (юридичне) навантаження.

Кожний документ укладається згідно з узаконеними норма­ми та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкрет­ного виду, але всі вони мають відповідати таким вимогам:

— не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного та адміністративного права, директивним по­ложенням конкретних керівних органів;

,— видаватися лише відповідними повноважними органа­ми або службовими особами згідно з їх компетенцією;

— відповідати своєму призначенню, назві й укладатися за встановленою формою;

— бути достовірними, переконливими й відповідати меті та завданням конкретного закладу, установи тощо або їх керівництва (базуючись на фактах, містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки);

— бути належним чином відредагованими (грамотними) й оформленими, розбірливими та охайними.

Більшість документів повинна бути придатною до тривалого зберігання.

Дотримування цих вимог дає змогу оперативно отримати й обробити потрібну інформацію, вчасно вжити доцільних за-

■ш, зробити процес управління стабільним, передбачуваним :«о}".тьтативним.

 

Оформлення сторінки

У діловодстві діють певні вимоги і правила щодо оформ-«■еня сторінки та її нумерації.

•Організаційно-розпорядчі документи укладають на аркуші :■ -чатом А4 (297x210 мм) та А5 (148x210 мм). Ліворуч зали-^лль вільний берег у 35 мм для збереження тексту в разі - .злеювання, підшивання, затискування документа, праворуч — ±е чешле 8 мм; верхній — 20 мм, нижній — 19 мм (для форма­ті А4) та 16 мм (для формату А5).

Нумерація сторінок. Документ, який займає одну сторінку, не і- ^-л'ється. У документах, що укладені на двох і більше аркушах >го боку), нумерація починається з другого аркуша арабською ю 2 посередині верхнього берега на відстані не менше 10 мм ^ ао. Біля цифр не пишуться ніякі позначки чи символи. Якщо документ укладено з обох боків аркуша, то непарні сто­їки позначаються у верхньому кутку праворуч, а парні — ліворуч.

 

Текст і його оформлення

Головною складовою документа є текст (зміст), який визна­чається назвою та метою ділового папера. Укладаючи текст, слід дотримуватися певних технічних вимог, а саме:

— на бланку друкується тільки перша сторінка, а друга й на­ступні — на чистих аркушах однакового з бланком роз­міру, кольору й ґатунку;

— підпис укладача чи відповідальної (керівної) особи можна переносити на другу (іншу) сторінку лише за умов наяв­ності на ній не менше двох рядків тексту;

— у складних документах текст членується (рубрикується) для зручності та швидшого опрацьовування й уникнення плутанини.

Рубрикація — це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від одної.

Для цього використовують також заголовки, систему нуме­рації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає зовнішню будову (композицію) всього документа і вказує на його складність.

Ступінь складності й форма поділу безпосередньо залежить від обсягу, змісту, складу, тематики і призначення документа.

Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класич­ний абзац має три частини:

— зачин (формулює тему абзацу — про що йтиметься);

— фраза (містить основну інформацію абзацу);

— коментар (підсумок усього абзацного змісту).

Інформація, що вміщена в межах одного абзацу, повинна ви­ражати закінчену думку. Типовий абзац має бути із 4 —5 ре­чень. Хоча ОДС не виключає наявність й одного речення. Та яким би не був обсяг абзацу, він має являти собою внутрішньо замк­нене смислове ціле.

Нумерація рубрик тексту існує для чіткого зазначення і вказу­вання на взаємозалежність певних розділів, частин, пунктів та їх підпорядкування, а також підкреслює необхідність самостійно­го розгляду кожного з нумерованих елементів. Розрізняють ком­біновану (традиційну) й нову системи нумерації.

Комбінована (традиційна) базується на використовуванні символів, слів, літер, арабських та римських цифр і доповнює абзацне членування тексту (нумерування пунктів, правил, тез), яке залежить від змісту, обсягу й форми документа.

Система використання різноманітних позначень повинна бути послідовною, логічною й будуватися за спадковою ознакою:

 

Комбінована (традиційна)	Нова
А. Б. В. Г. Д. ... Розділ І І. II. III. IV. V. ... Частина 1 1. 2. 3. 4. 5. ... Частина 2 1); 2); 3); 4); 5); ... пункт 1 а); б); в); г); д); ... § 1 §2 пункт 2 Частина 3 Розділ II і т. д.	1. 1 1. 2 1. 2. 1 1. 2. 1. 1 1. 2. 1. 2 1. 2. 2 1. 3 2 і т. д.

І ] Увага! Слід пам'ятати, що для системи буквеної руб-рикації літери Ґ (г), Є (є), 3 (з), І (і), ї (ї), Й (й), О (о), Ч (ч) та Ь (ь) не використовують.

Ця система вимагає чіткого дотримування правил пунктуа­ції, повинна мати логічну будову й до однотипних рубрик за­стосовувати однорідні засоби нумерації або лаконічні, одно­значні заголовки.

Заголовок має бути лаконічним, але логічно повноцінним — однозначним і несуперечливим, а також точно відповідати змістові документа або його частини.

Система арабських цифр (нова) базується на чіткому поділі на частини, які включають усі цифри відповідних складових частин вищих ступенів поділу.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, наприклад звіту, повинні мати порядкову нумера­цію в межах викладення суті змісту й позначатися арабськими цифрами без крапки:

1, 2, 3 й т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу й порядко­вого номера підрозділу, відокремлених крапкою.

Після номера підрозділу крапку не ставлять:

1.1, 1.2 й т. д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожно­го розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підроз­ділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять:

1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 й т. д.

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядково­го номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядково­го номера підпункту, відокремлених крапкою:

1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3і тд.

Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти йдалі — на підпункти, номер підпункту складається з номе­ра розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою:

1:1.3, 1-2.1 й т. д.

Після номера підпункту крапку не ставлять.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують.

Приклад поділу частин тексту за традиційною та новою сис­темою див. вище.

Застосування нової системи нумерації відповідає вимогам ДСТУ 3008 — 95 і спрощує обробку документів (навіть на ком­п'ютері), уніфікує їх, бо дає можливість не вживати словесних найменувань і символів.

Більшість текстів¹ містять такі основні логічно взаємозумов-лені частини (елементи):

— вступна (причинова) — у якій зазначають привід та без­посередньо причину укладання документа (указується історія питання);

— доказова (фактологічна) — у якій наводяться конкретні факти, докази, пояснення, міркування, розрахунки, поси­лання на інші матеріали тощо (розкривається суть пи­тання, проблеми);

— закінчення (висновкова) — містить пропозиції, рішення, висновки тощо (формулюється кінцева мета документа).

Наявність тих або інших елементів тексту, порядок їх послідов­ності залежить від конкретного документа, його змісту й мети.

Для зручності зіставлення показників і наочності цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць, що відпові­дають вимогам чинних нормативних документів. Нумерують таб­лиці, якщо їх більше однієї в документі, арабськими цифрами. Система нумерації може бути наскрізною (напр., «Таблиця 1»; «Таблиця 2» і т. д.) або індексаційною (окрім таблиць, що наво­дяться в додатках), і тоді номер складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою (наприклад, «Таблиця 5. З» — третя таблиця п'ятого розділу).

1 Виняток становлять документи, текст яких складається з одного речення (напр., заява на відпустку тощо).

Назва таблиці визначає її тему й зміст і має бути точною, виразною, лаконічною й відповідати змістові таблиці. Якщо таб­лиця переноситься на інші сторінки, то там назву не повторюють, а іишуть: «Продовження табл. З» або «Закінчення табл. 2». Назву можна не давати, якщо таблиця не має самостійного зна-«■ня, тобто потрібна по ходу читання основного тексту. У про­довженні таблиці на наступних сторінках допускається заміна нголовків граф їх нумерацією арабськими цифрами. Нумера-тя граф і рядків таблиці застосовується й тоді, коли на них треба робити посилання в тексті документа.

Незакінчену таблицю нижньою горизонтальною лінією не об­межують.

Заголовки граф наводять переважно в Н. відмінку однини без довільного скорочення слів. Множину застосовують:

— коли серед текстових показників графи є такі, що стоять у множині;

— коли значення заголовка передається лише в множині;

 

— коли слово в однині не вживається. Залежно від розміру таблиці її розміщують:

— безпосередньо після тексту, до якого вона належить;

— на наступній сторінці;

— у додатку.

Якщо в сусідніх рядках графи текст повторюється:

— його заміняють лапками (кількість лапок за кількістю слів), коли текст уміщується в один рядок;

— його заміняють словами «Те саме», які в разі подальшо­го повторення тексту заміняють однією парою лапок, коли текст не вміщується в один рядок;

— і повторюється також початкова частина тексту, а кінець тексту — змінна частина, то частину тексту, що повто­рюється, заміняють словами «Те саме», але якщо є гори­зонтальні лінійки, то текст слід повторювати.

Увага! Не дозволяється заміна лапками:

1) цифр і знаків;

2) позначень одиниць величин;

 

3) буквених абревіатур;

4) марок машин, механізмів, матеріалів і под.;

5) скорочених позначень нормативних документів із но­мерами.

За відсутності відомостей ставлять три крапки (...) або пишуть: «Немає відом.». Якщо явище не спостерігається, тобто немає й не буде можливості проставити в комірці таблиці відо­мості, то ставлять тире. Залишати комірку порожньою не дозво­ляється.

Якщо треба пояснити чи доповнити якісь табличні дані, роб­лять підтабличні примітки, що можуть бути пов'язані з табли­цею або за допомогою знака виноски, або за допомогою заголовка «Примітка» [14, с. 25—29].

На всі таблиці мають бути посилання в тексті документа.

Укладаючи документ, слід дотримуватися певних правил, які допоможуть виробити точний стислий, ясний та послідовний стиль письма, а саме:

1„ Використовувати мовні засоби, які були б зрозумілими широкому загалу та відповідали нормам літературної мови, конкретному стилю чи підстилю.

2. Від 1-ї особи однини викладати текст у таких докумен-
тах, як:

— автобіографія (Я, ... народилася, ... навчаюся...);

— заява (Прошу зарахувати працюю на посаді...);

— наказ (Наказую ...);

— скарга (Звертаюся до я повідомляв ...);

— службова записка (Доводжу доУважаю, що...).

3. Від 3-ї особи однини викладати текст у таких докумен-
тах, як:

— акт (Комісія пропонує ... , дійшла висновку ...);

— трудова угода, контракт, договір (ЗАМОВНИК отри­мує. .., а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується ...);

— інструкція (АТ «Довіра» встановлюєкожен акціо­нер стає ...);

— запрошення, оголошення (Банк надаєУчилище за­прошує ...).

4. Доцільно вживати прямий порядок слів у реченнях:

— коли підмет передує присудкові;

— коли означення стоїть перед означуваним словом;

— коли додаток стоїть після керуючого слова;

— коли вставні слова стоять на початку речення.

 

5. Уникати вживання багатозначних слів, а наявні поясню­вати в певному контексті.

6. Уникати образних висловів, емоційно забарвлених слів і син­таксичних конструкцій та суб'єктивного ставлення до викла­деного. Тон службового документа має бути нейтральним.

7. Не переобтяжувати текст іншомовними словами, якщо є їхні українські відповідники.

8. Використовувати лише загальноприйняті, стандартні ско­рочення та абревіатури.

9. Уникати немилозвучності, однозвучності з іншими ско­роченнями.

:0. Уникати вживання скорочень назв грошових та фізич­них одиниць (крім формул); одиниць виміру; символів, знаків: & %, №, $, якщо вони без цифрових позначень і не в таблицях, схемах.

11.Слідкувати за дотриманням логічної послідовності ви­кладу матеріалу, фактів. Підкреслюючи наступність ви­значення причинно-наслідкових зв'язків між фактами, по­діями чи явищами, треба викладати їх у зв'язній черговості здійснення: у першу чергу, насамперед, спо­чатку; одночасно, водночас; потім, після, далі, у підсум­ку, завершуючи, насамкінець та ін.

12. Надавати перевагу простим реченням, мовним кліше, «кан-целяризмам».

13.Пам'ятати, що лише своєчасність і актуальність інфор­мації, викладу факту чи оперативного реагування робить документ дієвим, доцільним і потрібним.

 

 

Скорочування слів і словосполучень

Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого зісьма, під час укладання ділових паперів на позначення по­нять чи значень широко користуються системою скорочень, яка розроблена й рекомендована Держстандартом України (ДСТУ 3582 — 97), що чинний від 1998 року¹.

Види скорочень

Розглянемо такі види скорочень, як загальновживані, спеціальні і локальні.

До загальновживаних, які використовуються в більшості видів ітератури, належать скорочення:

а) після переліків;

б) перед іменами та прізвищами;

в) перед географічними назвами;

г) при цифрах;

д) при посиланнях.

До спеціальних належать скорочення в бібліографічних опи­сах. Подані українською мовою, вони повинні відповідати ос­танньому Держстандартові України, а подані російською, англійсь­кою та ін. європейськими мовами — стандартам ГОСТ 7.12-93 та ГОСТ 7.11-78.

Розшифрування видів скорочень (окрім власних назв) див. у додатку 2.

Основні правила скорочення

1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу.

2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних за зна­ченням слів без додаткового пояснення.

3. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви, незалежно від прийому, який використовується. Під час відсікання крапка ставиться, а під час стягування ні.

4. Скорочення слова до однієї початкової літери припус­кається тільки для загальноприйнятих скорочень:

к. (карта), м. (місто), с. (сторінка) та ін.

5. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і
дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у переліку
особливих випадків скорочень слів. Під час скорочення іменників
ураховуються відмінкові закінчення однини або множини:

д-р (доктор), д-ри (доктори)

м-во (міністерство), м-ва (міністерства) та ін.

7. Прикметники, що закінчуються на: -графічний, -логічний,
-ьомічний, -навчий скорочують відсіканням частини слова:
-афічний, -огічний, -омічний, -авчий:

географічний — геогр., соціологічний — соціол. і под.

8. Прикметники, що утворені від власних імен, скорочуються
■ідсіканням частини -ський:

шевченківський — Шевченків, франківський — франків, і под.

9. У прикметників, утворених від географічних назв і назв
народів (як в етнографічному, так і в адміністративному значенні),
зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення:

грузинський народ — грузин, народ Бориспільський край — Бориспіл. край Луганська область — Луган. обл. і под.

Якщо назви району й області збігаються, то вони скорочу­ються ідентично:

Харківська область — Харк. обл. Харківський район — Харк. р-н і под.

10. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голос-
ний, то слід зберігати наступний за ним приголосний:

калійний — калійн. олійний — олійн. червоний — червон. і под.

11. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово
не скорочують:

вищий — вищ., але вища — не скорочують учений — учен., але вчена — не скорочують міський — мгськ., але міська — не скорочують і под.

12. Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то слід
зберігати наступний за ним голосний і приголосний:

торф'яний — торф'ян.

слов янський — слов'ян, і под.

13. Якщо відсіченій частині передує літера ь, то скорочувати
слід на приголосний, що стоїть перед ним:

грецький — грец. гуцульський — гуцул, сільський — сіл. і под.

14. Якщо відсіченій частині передує подвоєний приголосний,
то скорочуване слово зберігає один із приголосних:

законний — закон, іменний — імен, щоденний — щоден. і под.

15. Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної
кількості літер, то відсікають максимальну, слідкуючи лише за
тим, щоб не затемнювалося безпосереднє значення скорочувано-
го слова:

експериментальний — експерим.,

а не експериментал,, експеримент, фундаментальний — фундам.,

а не фундаментал., фундамент, графічний — графіч. комічний — коміч.

континентальний — континент, і под.

16. У складних іменниках, що пишуться через дефіс, відсіка­ють кожну складову частину або одну з них, якщо ці іменники наведено в додатку 2.

17. У словосполученні скорочують кожне слово:

видавничий відділ — вид. від.

допоміжна картка — допом. карт.

умовний друкований аркуш — ум. друк. арк. і под.

В окремих усталених словосполученнях слова скорочують тільки в складі даного словосполучення:

без року — б. р. без ціни — б. ц. вихідні дані — вих. дан. і так далі — і т. д. та под.

18. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, від-
сікають другу складову частину, якщо вона має закінчення
-ський:

місто Камянець-Подільський —

м. Кам' янець-Поділ, місто Корсунь-Шевченківський —

м. Корсунь-Шевченків. і под.

Примітка. Географічні назви, що є складними імен­никами та пишуться через дефіс, не підлягають скоро­ченню:

Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка, Олексієво-Дружківка та под.

19. У складних прикметниках, що пишуться через дефіс,
■ідсікають кожну складову частину або одну з них відповідно
до загальних правил скорочення:

греко-католицький — греко-католиц. фізико-математичний — фіз. -мат. хіміко-технологічний — хім.-технол. і под.

20. У складних прикметниках, що пишуться разом, відсіка-
ють другу частину слова відповідно до загальних правил ско-
рочення:

агролісомеліоративний — агролісомеліор. лісогосподарський — лісогосп. і под.

21. Однокорінні прикметники та дієприкметники, що відрізня-
ються лише префіксами, скорочуються однаково:

карпатський — карпат., закарпатський — закарпат., прикарпатський — прикарпат. і под.

22. У складних словах, що пишуться разом, скорочують або
першу, або останню частину слова чи залишають перші літери
слів, які утворюють складне слово:

відеофонограма — відеофоногр. діафільм — дф

міська державна адміністрація — міськдержадмін. і под.

23. Відсікати слово до однієї початкової літери не можна, окрім слів, що наведені в додатку 2.

24. Якщо слово є єдиним членом речення (у відомостях, що відносяться до назви), його не відсікають:

Безпека життєдіяльності: Підручник, а не Безпека життєдіяльності: Підруч.

Лікарські рослини: Словник-довідник, а не Лікарські рослини: Слов.-довід.;

але Біологія: Підручник для 10-го класу — Біологія: Підруч. для 10-го кл.,

Лікарські рослини: Словник-довідник лікаря — Лікарські рослини: Слов. -довід, лікаря.

Лексичні та графічні скорочення

Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як са­мостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й викори­стовуються лише на письмі. На відміну від лексичних вони обо­в'язково розшифровуються та читаються повністю.

Лексичні скорочення бувають декількох типів.

1. Ініціальні (абревіація)—утворені з початкових букв слів,
що означають поняття; вони, у свою чергу, поділяють-
ся на:

а) буквені — читаючи їх, треба вимовляти букви: КБ,
ЖБК,ХТЗта ін.;

б) звукові — читаючи їх, вимовляють звуки: ЗАГС, ПУМ,
Ту-154, Ан-24 та ін.;

в) буквено-звукові (змішані) — частина слова вимовляєть-
ся за буквами, частина — звуками: ЖЕК, ТЕЦ та ін.

2. Складові скорочення — утворені з частин складів слів: завгар, техред, лінкор, міськком, Харзеленбуд та ін.

3. Частково скорочені слова — утворені з частини або ча­стин слів і повного слова: Донвугілля, Татнафта, госп­розрахунок, рембаза та ін.

4. Відсікання (усічення): зам., зав., пом., акад., доц. та ін.

5. Телескопічні скорочення — утворені з початкової та кінцевої частини складових слів: рація (із ра[діостан]-ція), біоніка (із біо[логія] та [електро]ніка) й ін.

6. Змішаного типу (комбіновані): НДІторгмаш, ХарБТІ й ін.
Розрізняють декілька типів графічних скорочень:

— крапкові: ст., див., ім. та ін.;

— дефісні: з-д, б-ка, ін-т та ін.;

— скіснолінійні (дробові): р/р, а/с, в/ч (крапка не ставиться);

— нульові (курсивні) — на позначення фізичних, метрич­них величин, валют та ін. лише після цифрових назв: 2 хв, 47 кг, 250 г, 400 грн та ін. (крапка не ставиться);

— комбіновані: півд.-зах., півн.-схід. таін.

Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становлять рр. (роки).

У документах припускається використання лише загально-нормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах та словниках.

Не можна перевантажувати текст графічними скорочення­ми, наприклад:

НП, що сталася на ПУ півд.-схід. міської РМС через порушення ПТБ інженером Ковтуном В. С.

Не можна скорочувати:

1) імена та імена по батькові (крім ініціалів): не Мих. Серг. Грушевський, а М. С. Грушевський (як виняток — з одна­ковими прізвищами: Гр. Тютюнник — Григір, бо є Григо­рій Тютюнник);

2) псевдоніми:

не Ж. Зайд, а Жорж Зайд

не Л. Українка, а Леся Українка

не П. Мирний, а Панас Мирний;

3) подвійні прізвища:

не Б.-Хом'як, а Богачевська-Хом'як не Ж.-Стоша, а Жукевич-Стоша не К. -Яценко, а Кучук-Яценко

 

 

Стандартизація ділового тексту

 

Укладач документів завжди обмежений щодо форми та спо­собу викладу певними правилами й мусить не відходити від них, тобто дотримуватися унормованих стандартів. Вимоги щодо укладання і форма кожного документа, як правило, обумовлені його призначенням (соціальними, економічними та психологіч­ними особливостями офіційного спілкування). Стандартизація як риса стилю є виправданою, оскільки полегшує та прискорює пошук потрібної інформації, її сприймання, економить час на укладання тексту документа.

Усі ділові папери за ступенем стандартизації (способом викладу матеріалу) можна умовно поділити на три категорії [ЗО, с. 36].

1. Документи з низьким ступенем стандартизації, спосіб ви­кладу тексту яких (добір потрібних фраз, їх будова та зв'язки між складовими частинами тощо) залежить від конкретної ситуації, обставин та змісту, що спричинили їх укладання й тому для них не можна навіть передбачити бланка (автобіографія, доручення, звіт, характеристика та под.).

2. Документи, у яких для зручності й пришвидшення їх укладання та обробки частину даних готують друкарським спо­собом заздалегідь. Укладачеві треба лише підкреслити потрібне чи викреслити непотрібне (акт про обстеження матеріального стану, довідка, перепустка та под.).

3. Документи з високим ступенем стандартизації, котрі ма­ють точні стандарти, у яких передбачено не лише формуляр, вид і розмір шрифту, а навіть словосполучення, якими має послуго­вуватися той, хто заповнює бланк¹, за винятком цілком конкрет­них індивідуальних відомостей у відведених для цього місцях (свідоцтво про народження (шлюб), атестат чи диплом про ос­віту, паспорт і под.).

Бланки цих документів мають відповідний рівень захисту (спеціальний папір, водяні знаки тощо).

Укладаючи документи з низьким рівнем стандартизації (1), послуговуються такими видами викладу текстів, як розповідь, опис, міркування.

Розповідь — спосіб викладу подій, явищ, фактів у їх хроно­логічній послідовності. Логічно виправданим відступом від цьо­го принципу є лише наголошування залежності роз'єднаних у часі, але внутрішньо пов'язаних подій (автобіографія, прото­кол, характеристика та под.).

Опис — це спосіб загальної характеристики явища, події, факту, коли укладач, перелічуючи його ознаки чи властивості, використовує елементи опису, які обґрунтовують і конкретизують цю характеристику (акт, наказ, розпорядження, постанова та под.).

Міркування — це спосіб викладу, у якому логічно послідов­на низка визначень, суджень і висновків допомагає розкрити внутрішню цілісніть явища і, як правило, доводить певне поло­ження шляхом причиново-наслідкових зв'язків, зіставленням, порівнянням і розкриттям змісту цих зв'язків. Доводячи свою точку зору, укладач послуговується переконливими, обгрунтова­ними і правдивими доказами (службові записки, відгуки, вис­новки, ділова кореспонденція та под.)

Укладання документів із 2 і 3 рівнем стандартизації можна звести до таких трьох операцій:

' Бланк (від фр. Ьіапс — білий) — тут друкована стандартна форма документа з відтвореною на ньому постійною інформацією, місця для змінної інформації заповнюють власноручно.

— вибір серед запропонованих стандартних конструкцій необхідної в конкретному випадку;

— уважне заповнення формуляра;

— побудова за наведеними зразками формулювань, не пе­редбачених даним формуляром бланка.

 

 

Реквізити ділових паперів

 

Для оформлення організаційно-розпорядчих документів ви­користовують такі реквізити:

1. Державний Герб України (для державних організацій).

2. Емблема (логотип, фірмовий знак) організації.

3. Зображення нагород.

4. Код організації за класифікатором підприємств і органі­зацій (УКПО).

5. Код форми документа за класифікатором управлінської документації (УКУД).

6. Назва міністерства чи відомства (для державних органі­зацій).

7. Назва організації автора документа.

8. Назва структурного підрозділу.

9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адре­са, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер те­лефону (факсу), вихідні дані електронних засобів зв'яз­ку, номер рахунка та назва банку.

 

10.Назва документа.

11.Дата.

12.Індекс (вихідний номер документа).

13.Посилання на індекс та дату вхідного документа.

14. Місце укладання та видання.

15.Ґриф обмеження доступу до документа.

16.Адресат.

17.Гриф затвердження.

18.Резолюція.

19.Заголовок до тексту.

20.Позначка про контроль.

21.Текст.

22.Позначка про наявність додатка.

23. Підпис.

24. Гриф погодження.

25. Віза.

26=Відбиток печатки.

27. Позначка про засвідчення копії.

28. Прізвище виконавця та номер його телефону.

29. Позначка про виконання документа та направлення його до справи.

ЗО.Позначка про перенесення даних на машинний носій. Зі.Позначка про надходження.

Сукупність певних реквізитів, розміщених у встановленій послідовності, називається формуляром.

Реквізити бувають постійні (для виготовлення уніфікова­них форм чи бланків документів) і змінні (які використову­ють під час їх безпосереднього укладання).

Наявність того чи іншого реквізиту документа зумовлена назвою його виду, призначенням, змістом та підпорядкуванням вищому органу.

Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідов­ності операцій його підготовки, оформлення й виконання.

Більшість документів умовно можна поділити на три частини:

1) заголовна (до неї відносять усі реквізити, що передують тексту);

2) основна (текст і додатки до нього);

3) оформлення (реквізити, що розміщують нижче від додатків).

 

Дата

Дата — обов'язковий реквізит усіх документів; оформляється арабськими цифрами в одному рядку в такій послідовності: день місяця, місяць, рік.

Якщо день місяця або порядок місяця позначається цифрою до 10, то перед нею пишеться 0 (нуль). Рік зазначають лише двома останніми цифрами без крапки після них (якщо це не кінець речення), без слова «рік» і без скороченої позначки «р.», напр.-.27.09.99, 01.12.98, але 10.07.2000, 02.10.2003. Подібний уніфікований і спрощений спосіб датування не потребує коду­вання дат під час обробки документів за допомогою обчислю­вальної техніки.

У міжнародній практиці листування та в документах, що містять відомості фінансового характеру, дату зазначають сло­весно-цифровим способом, тобто назва місяця пишеться літера­ми, а цифри року — повністю зі скороченою позначкою слова «рік» (р.) із крапкою, наприклад: 4 травня 1999 р. або 24 лютого 2005 р.

Дати на певну тривалість події, заходу, роботи тощо зазна­чають у такий спосіб:

10—15.07.99 (у межах одного місяця); з 16.09 до 09.10.99 (протягом двох місяців, у межах одного року);

на 07.12.99 — 07.04.2000 (протягом п'яти місяців, у ме­жах двох років).

Роки, що не збігаються з календарними, слід подавати за таким шаблоном: 1999/02 бюджетний рік; 2002/03 навчальний рік.

Позначення десятиріч і сторіч слід подавати за таким шаб­лоном: у 60-ті роки XX ст.; у ХІ-ХУ сторіччях.

Для акта, протоколу датою є час здійснювання зафіксованих у них фактів або вчинків. Для звіту, інструкції, плану датою є день їх затвердження, датою наказу, листа — день написання. Розпорядчі документи набувають чинності в день одержання (ознайомлення) адресатом, якщо в документі не обумовлено інший термін.

Місце дати залежить від призначення та форми документа

Увага! Коли визначається час за роком, слід корис­туватися Р. відмінком іменника, а не прийменником у (в).

Наприклад: народився 1979 р. (року)...; 1999 р. (року) закінчив вступив ... була зарахована.

 

Індекс

Індекс документа є необхідним реквізитом, що дозволяє за­безпечити оперативний довідково-інформаційний пошук та об­робку документа, його збереження й контроль виконання. Три пари арабських цифр індексу № 07-14/89 для вхідного доку­мента означають:

07 — шифр структурного підрозділу автора документа;

14 — номер справи, де зберігається копія вихідного доку­мента (за номенклатурою для підрозділу);

89 — порядковий реєстраційний номер документа за жур­налом обліку вхідних документів та канцелярії.

Індекс документа розташовують у верхній частині сторінки ліворуч.

Літери ВК, що стоять через дефіс після номера наказу, озна­чають — відділ кадрів.

Заголовок до тексту

Цей реквізит відображає головну ідею документа; має бути лаконічним, точним, але якнайповніше розкривати зміст тексту. Розміщують заголовок під назвою документа (посередині або зліва). Найчастіше він починається з прийменника «про...» (ма­лими літерами).

 

Адресат

Кожний елемент цього реквізиту подають із нового рядка, бажано без перенесення. Якщо документ адресовано службовій особі (керівникові), то назва установи є складовою назви поса­ди адресата.

у Н. відмінку Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Відділ розселення потерпілих

у Д. відмінку п. Корнієнку В. К.

У документах (циркулярних листах), адресованих декіль­ком однорідним організаціям чи службовим особам, які обійма­ють однакові посади, можна написати узагальнене значення.

у Д. відмінку мн. Інспекторам у справах неповнолітніх
у Р. відмінку Тернопільської обл.

Якщо до складу реквізиту «адресат» входить і поштова ад­реса, то вона зазначається в документі після назви організації, структурного підрозділу й прізвища службової особи (для офіційної зовнішньої кореспонденції).

у Д. відмінку Директорові

у Р. відмінку Харківської СШ №14

у Д. відмінку п. Зеленцеві Ярославу Юрійовичу

у Н. відмінку вуЛі Космічна, 194

61049, Харків-49¹

Але поштову адресу не зазначають у документі, якщо він (лист) адресований до урядових установ, органів державної влади.

 

Тут і далі у прикладах прізвища, адреси та ін. відомості наведено довільно.

у Н. відмінку Вищий арбітражний суд

Відділ листів
у Д. відмінку п. Зленку Я. О.

Адресу відправника (адресанта) зазначають у лівому верх-яьому куті конверта:

1) Тимошенко Вадим Олегович у Н. відмінку
вул. Грінченка, 14-а у Р. відмінку
Донецької області

м. Макіївка-19 у Н. відмінку

Адресу одержувача (адресата) — у правому нижньому куті конверта:

2) у Д. відмінку Козлову Василеві Назаровичу
у Н. відмінку с. Санюкі

Єльський район Мазирська область Білорусь

Обидва варіанти 1) і 2) — рівнозначно нормативні.

 

Ґриф затвердження

Документ може затверджуватися відповідними органами або посадовими особами, компетенцією яких є розв'язання питань, що викладені в документі після його підписання й потребують затвердження або ж шляхом видання відповідного розпорядчо­го документа.

Якщо затвердження документа відбувається посадовою осо­бою, ґриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖУЮ (без лапок), повного найменування посади, особистого підпису з розшифруванням та дати затвердження, наприклад:

ЗАТВЕРДЖУЮ Директор фабрики (підпис) В. Б. Корольов 26.04.2003

Якщо документ затверджується спеціально для цього вида­ним документом, то ґриф повинен містити повну назву, номер і дату останнього, наприклад:

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ директора Харківського тракторного заводу № 41-в від 03.09.2003

Як у першому, так і у другому випадках гриф затверджен­ня розміщують у верхній правій частині документа. Цей рекві­зит санкціонує поширення сфери дії засвідченого документа на обумовлене коло структурних підрозділів або службових осіб.

Документ, що підлягає затвердженню, набуває юридичної сили тільки з моменту його затвердження.

 

Резолюція

У резолюції фіксується вказівка керівника щодо виконання документа. Резолюція пишеться від руки і проставляється у верхньому правому куті під текстом документа. Якщо документ містить більше однієї резолюції, то друга й на­ступні проставляються на будь-якому вільному місці лицьо­вого боку документа. Якщо вільного місця немає, то резолюція може бути оформлена на додатковому аркуші формату Аб, наприклад:

Начальникові рекламного відділу Коваленку 3. Б.

Підготувати проект контракту до 29.01.2003 (підпис керівника) 07.01.2003

Виконавців може бути декілька. У цьому випадку відпові­дальним за виконання документа є особа, прізвище якої зазначено в резолюції першою.

Загальні вказівки формулюються так: До виконання; До друку; До відома та под.

 

Віза

Віза — реквізит, близький за змістом і призначенням до гри­фа узгодження, підвищує якість внутрішнього документа шля­хом компетентної оцінки, редакції, оформлення відповідними службовими особами.

Віза може складатися з:

а) назви посади службової особи;

б) підпису та його розшифрування;

в) однозначного лаконічного рішення (позитивного, негатив-
ного);

г) дати візування, наприклад:

Керівник проекту (підпис) В. Д. Орєхов Зауважень немає. 19.10.2003

або

Не заперечую.

Голов. інженер (підпис) Б. В. Горбань 20.10.2003

Якщо зауваження, доповнення особи, яка візувала документ, має розгорнутий характер, воно викладається на окремому ар­куші паперу, наприклад:

Інспектор з економічної та радіаційної безпеки (підпис) А. О. Пугач Зауваження додаються. , 28.10.2003

У внутрішніх документах віза ставиться лише на першому примірнику, а в зовнішніх візується тільки екземпляр, що зали­шається в організації.

 

Підпис

Підпис — обов'язковий реквізит більшості документів, який засвідчує законність документа та відповідальність особи за його зміст і наслідки дії. Складниками підпису можуть бути: найме­нування посади, організації, ініціали та прізвище особи, яка підпи­сала документ.

У бланкових документах назва установи не зазначається, на­зву посади дозволено скорочувати. У наказах, розпорядженнях, деяких видах листів тощо право підпису належить лише керів­никові організації. У випадках його відсутності або за відсутно­сті особи, підпис якої зазначено на проекті документа, пра­во підпису належить особі, яка виконує її обов'язки. При цьому обов'язково зазначається посада, ініціали та прізвище особи, яка підписала документ та її тимчасовий статус (в. о., зам.). У цих випадках не припускається підписання документа з приймен­ником за, чи з похилою рискою перед найменуванням посади.

Директор коледжу, проф. Пономарьова Ю. І.

В. о. директора, доц. (підпис) В, Д. Без¹ язичний

Підписи кількох службових осіб розташовують одна під одною в послідовності ієрархії посад:

Ректор академії (підпис) С. О. Горобець

Голов. бухгалтер (підпис) В. Б. Ванштейн

Голова профкому (підпис) Л. А. Кудрич

Підписи осіб, які обіймають рівнозначні посади, розташову­ють на одному рівні:

Проректор з адміністративно- Проректор із навчально-
господарських питань виховної роботи
(підпис) Я. В. Бездітно (підпис) С. Т. Лєсникова

В актах, висновках та подібних документах, укладених гру­пою або комісією, позначають не посади осіб, які підписували документ, а розподіл їх обов'язків у конкретній комісії. Після підпису голови — за абеткою підписи членів комісії, групи чи свідків:

Голова комісії (підпис) Б. О. Єрьомін

Члени комісії: (підпис) 3. Я. Всеволозький

(підпис) Л. 3. Луб'янова

(підпис) А. І. Сосєдський

У витягах із наказу чи протоколу прізвище та ініціали ке­рівника або голови, а іноді й секретаря зборів, позначають без їхнього підпису:

Оригінал підписали:
Голова Дроб'язкін В. Ю.

Секретар Ізмаїлова П. С.

З оригіналом згідно:
секретар-референт (підпис) О. П. Ілляшкевич

| Л Увага! Розшифрування підпису (ініціали та прізви­ще) в дужки не береться.

Терміни та їх місце в діловому мовленні

Наукові поняття визначаються спеціальними словами — тер­пінами¹, які складають основу наукової мови. Термін — це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається ж> нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, ка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі являються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший цн. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде ■умілим лише завдяки його дефініції — лаконічному логіч­ну визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або зна­чення поняття, тобто його зміст і межі.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної
предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї
предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери
професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних
відтінків.

Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпо­теза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі нау­ки (знаменник, дільник, чисельник).

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спіл­кування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяль-вості це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна лег­ко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та зна­ченні, які зафіксовані в словниках останніх видань.

У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія — це така гпдмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термі­нології, терміносистема — це опрацьована фахівцями певної

Термін (від латин іегтіпиз — кордон, межа, кінець)

галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й од­нозначно відображає систему понять цієї галузі [34, с. 224].

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви — своє­рідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви — одиничне.

До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, гео­графічні назви та назви рослин, звірів і под.

Професійна лексика

Професіоналізм» — слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповіда­ють нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різно­манітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це, як правило, абстрактні поняття, то професіона­лізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті пред­мети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків:
кок — кухар; камбуз — кухня; кубрик — кімната
відпочинку екіпажу; бак — носова частина корабля;
чалитися — приставати до берега; ходити в море —
плавати; компас, Мурманськ, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, тор­говельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, боч­ка, петля, піке та ін.

4. Професіоналізми користувачів ПК:

мама — материнська плата; клава — клавіатура; ски­нути інформацію — переписати; вінт — вінчестер (жорсткий диск накопичення інформації).

5. Професіоналізми музикантів:

фанера — фонограма; ремікс — стара мелодія з новою обробкою; розкрутити (пісню, ім'я) — розрекламувати.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному не­офіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важли-ау номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають леталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття і у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писем­ній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначе­них для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератори з ме­тою створення професійного колориту, відтворення життєдіяль-яості певного професійного середовища у своїх творах.

В ОДС професіоналізми використовують із певними засте­реженнями.

Канцеляризми — слова й мовленнєві звороти, що позбавляють «образності, емоційності та індивідуальності стилю, надають йому нейтрального, офіційного та шаблонного значення, наприклад:

восени й узимку — в осінньо-зимовий період хвилюватися — переживати стан занепокоєння зголодніти — відчувати потребу в харчуванні.

 

Використання неологізмів та запозичень

Неологізми — слова, що позначають нові поняття і предме­ти, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або слова професійного жарґону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтува­тися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові.

Неологізми першої групи доцільно використовувати в діло­вій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), теле­факс, супутникова інформація, фінанси, прогрес, політика, демо­кратія, бюджет, баланс, авізо, бандероль, бланк, шифр, номер, серія, комп'ютер, робот та ін.

Неологізми другої групи не варто вживати в офіційній діловій нові, якшо в ^крзднськ.і.% нові е їхні тлряні відтловіда\жи. усталеного традиційного значення.

авторитет повага, пошана, вага

анархія безладдя

З Зубков М. 65

апеляція аргумент асортимент баланс бартер бізнес дебати дефект

домінувати експеримент ексклюзивний екстраординарність електорат ідентичний компенсація конвенція координувати лаконічний лімітувати превентивний прерогатива пріоритет пролонгація репродукувати симптом спонсор

Декілька порад щодо вживання неологізмів, іншомовних слів у діловій мові та в науковому стилі:

а) не слід використовувати іншомовні слова, якщо в укра-
їнській мові є їхні прямі відповідники;

б) треба використовувати іншомовні слова лише в тому зна-
ченні, у якому вони зафіксовані в сучасних словниках,
а якщо є синоніми — добирати потрібні найточніші
відповідники, виходячи з контексту;

в) не можна використовувати в одному документі (тексті)
іншомовне слово та його український відповідник.

Перевага надається державній мові, що значною мірою полег­шить ведення діловодства й допоможе уникнути небажаних двозначностей і помилок.

 

Розділ II

Документування в управлінській діяльності

 

Організаційні документи

 

Посадова інструкція — правовий акт, що видається устано­вою, закладом з метою регламентації організаційно-правового ста­ну працівника, його обов'язків, прав, відповідальності та забез­печення оптимальних умов для його ефективної праці.

Посадові інструкції розробляються на кожну посаду, яка пе­редбачена штатним розкладом.

Текст посадової інструкції містить такі розділи:

1. Загальне положення.

2. Посадові обов'язки.

3. Права.

4. Відповідальність.

5. Взаємини.

Розділ «Загальне положення» містить: найменування поса­ди з позначенням структурного підрозділу; кому безпосеред­ньо підлеглий працівник; порядок призначення на посаду та звільнення з посади; перелік нормативних, медичних та інших документів, якими керується працівник на конкретній посаді; кваліфікаційні вимоги (рівень освіти, стаж роботи); вимоги, що висувають робітникові стосовно спеціальних знань.

Розділ «Посадові обов'язки» встановлює конкретний зміст діяльності працівника, перелічує види робіт, які виконує праців­ник даної посади та характер його дій («керує», «готує», «за­тверджує», «розглядає», «виконує», «забезпечує», «відповідає» тощо).

Розділ «Права» закріплює повноваження працівника, які за­безпечують виконання покладених на нього обов'язків: право приймати певні рішення, давати вказівки з конкретних питань, самостійно підписувати (візувати) документи в межах нада­ної йому компетенції, право звертатися із пропозиціями до керів­ника; репрезентувати від імені підрозділу чи закладу в інших організаціях, та межі цього представництва; право брати участь у нарадах, де розглядаються питання, що стосуються його ком­петенції; право робити запити щодо необхідної для роботи

інформації (статистичної, економічної та ін.), а також право вимагати виконання певних дій від інших працівників.

Розділ «Відповідальність» визначає критерії оцінювання роботи та міру персональної відповідальності працівника. Крите­ріями оцінки є об'єктивні показники, що характеризують якість і своєчасність виконаної роботи. Відповідальність робітника визначається згідно з чинним законодавством і може бути дис­циплінарною або адміністративною.

Розділ «Взаємини» окреслює: від кого, у який термін і яку інформацію, отримує працівник; кому, яку й у який термін її надає; із ким узгоджує проекти документів, які готує; із ким спільно здійснює їх підготовку та інші питання його інформа­ційних взаємозв'язків з іншими підрозділами, особами, органі­заціями, установами.

Обов'язковими реквізитами посадової інструкції є:

1. Підпорядкування міністерству (для державних).

2. Повна назва організації.

3. Найменування структурного підрозділу.

і. Назва документа, число, дата та місце укладання.

5. Заголовок до тексту.

6. Підпис керівника структурного підрозділу, розшифрування підпису.

7. Затвердження (підписується керівником або його заміс­ником — куратором даного підрозділу, якщо йому нада­но це право).

8. Віза (накладається керівниками залежних підрозділів та юридичною службою, а також іншими посадовими осо­бами, від дій яких може залежати її виконання).

9. Дата затвердження.

Час дії посадової інструкції починається від дати її затверд­ження.

Інструкція — правовий акт, що містить правила, які регулю­ють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони структурних підрозділів, служб, філій, посадових осіб.

Текст інструкції складається з розділів, які мають заголов­ки, що поділяються на пункти та підпункти, пронумеровані арабськими цифрами. Текст інструкції повинен починатися з роз­ділу «Загальні положення», де викладено мету та причини ви­дання документа, сфери (межі) розповсюдження (дії), підстави й розробки та інші відомості загального характеру. У тексті

■струкції використовують слова «повинен»-, «належить», «не­обхідно», «не припускається», «забороняється» та под.

Інструкція оформляється на загальному бланку організації. Заголовок до інструкції містить визначення об'єкта чи коло питань, на які розповсюджуються її вимоги, наприклад: «Інструк­ція про ведення бухгалтерського обліку в установі».

Інструкція підписується, затверджується та візується анало­гічно до посадової інструкції.

Документи інструктивного характеру «Правила» та «Поло­ження» близькі до попередніх за змістом, призначенням та оформ­ленням.

 

 

Розпорядчі документи

Накази

Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.

Наказ видається на підставі й для виконання чинних за­конів, постанов і розпоряджень уряду, Президента, Верховної Ради, наказів і директивних вказівок вищих органів. Отже, він має як розпорядче, так і виконавче значення.

Накази охоплюють широке коло питань із виробничої і на­вчальної діяльності: організація праці (навчання); добір і роз­становка кадрів; трудова (навчальна) дисципліна; заохочення до праці (навчання) тощо.

За призначенням усі накази поділяються на накази щодо особового складу (кадрові) та накази із загальних питань (орга­нізаційні, із питань основної діяльності).

У наказах щодо особового складу оформляють призначен­ня, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди та стягнення працівників. Ці накази укладаються на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, протоколів колегіальних органів тощо.

Серед організаційних наказів розрізняють:

— ініціативні, які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підпри­ємства);

— на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів; такі накази видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумовуванні результатів діяль­ності установ (організацій), затвердженні планів тощо. Потрібно розрізняти специфіку укладання й оформлення наказу, пам'ятаючи, що він складається з констатуючої та розпо­рядчої частин. Однак у наказах, що видаються на виконання ухвал керівних (вищих) органів, часто не пишуть констатуючу частину. Замість цього подають посилання на номер і дату вищо­го розпорядчого документа. Констатуючої частини може також не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують роз'яснень, та з різнопланових питань. У таких випадках текст наказу складається з параграфів. Реквізити

1. Назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, установа (для державних).

2. Повна назва організації, установи.

3. Назва документ*,

4. Індекс (до номера через дефіс додають літери ВК (відділ кадрів), номер наказу (посередині).

5. Дата укладання (ліворуч).

6. Назва населеного пункту, де розташоване підприємство, установа (праворуч).

7. Заголовок «про...».

8. Текст:

— констатуюча частина містить такі складові: вступ (за­значається причина видання наказу); доведення (ви­кладаються основні факти); висновок (указується мета видання наказу). Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищого органу (установи), то в констатуючій частині вказується назва, номер, дата й заголовок до тексту розпорядчого документа, а та­кож передається зміст певного розділу статті доку­мента вищого органу (установи), який є підставою для видання конкретного наказу;

- розпорядча частина починається словом «Наказую» і складається з пунктів, що поділяються на такі скла­дові: дія, термін виконання та відповідальність за ви­конання. Кожний пункт наказу нумерується арабсь­кими цифрами.

Текст викладу розпорядчої частини повинен мати нака­зову форму. Зокрема, кожний пункт починається з дієслова в інфінітивній формі («Зарахувати», «Призначити», «Здійснити», «Наголосити», «Звільнити» та ін.). Якщо ж фактові надається значення більше, ніж особі, тоді вживається пасивна форма («Грубі порушення виявле­но...»); активна форма вживається для вказування на ініціатора певної дії («...завідувач навчальної частини зобов'язаний...»).

Як виконавець указується назва організації, підрозділу, службова особа із зазначенням у Д. відмінку посади, прізви­ща та ініціалів. Якщо в одному пункті перелічуються де­кілька осіб, то їхні прізвища вказуються за абеткою. Якщо в розпорядчій частині значна кількість пунктів, то її оформляють у вигляді таблиці.

В останньому пункті розпорядчої частини зазначають службових осіб, на яких покладено контроль за виконан­ням наказу (відповідно до службової ієрархії).

9. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його укладання (службова записка, рапорт, заява тощо).

10.Посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч).

11.Візи (якщо є) «Проект наказу внесено...», «Проект на­казу погоджено...»

Проект наказу погоджується:

— із заступником керівника установи (підприємства);

— з куратором питань, які зазначені в документі;

— з керівником структурного підрозділу, якого стосується пункт наказу;

— з юристом організації, який засвідчує узгодження наказу із чинними правовими актами та розпорядженнями ке­рівних установ.

Окрім обов'язкових реквізитів, накази щодо особового складу залежно від їх змісту укладаються за певними вимогами. 1. У наказах про призначення, зарахування на роботу вказу­ють:

— на яку посаду;

— до якого структурного підрозділу (відділу);

— вид прийняття (переведенням, відповідно до контрак­ту, на постійну, тимчасову роботу або роботу за суміс­ництвом);

— особливі умови (із прийняттям матеріальної відпові­дальності, зі скороченим робочим днем та ін.);

— умови платні (відповідно до штатного розкладу).

2. У наказах про переведення на іншу роботу зазначають:

— з якої посади на яку;

- — вид, термін (постійно, тимчасово);

— мотивування (реорганізація, скорочення, ліквідування підрозділу, дільниці, філії та ін.).

3. У наказах про надання відпустки вказують;

а) вид відпустки:

— основна, тарифна;

— додаткова, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві; у зв'язку із зупиненням виробницт­ва чи реорганізацією підприємства; як винагорода чи заохочення;

— навчальна, академічна;

— у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; хворо­бою; лікуванням; післяопераційною реабілітацією; пологами (декретна) тощо;

— без збереження заробітної плати, за сімейними об­ставинами; за власний рахунок;

б) загальна кількість робочих днів;

в) дата (з якого числа, місяця, року до якого числа, місяця,
року включно);

г) період, за який надається відпустка (для основної, та-
рифної та додаткової).

4. У наказах про звільнення зазначають:

— дату звільнення;

— мотивування (вихід на пенсію; власне бажання; по­рушення закону, статуту підприємства; ліквідування організації, установи та ін.) із зазначенням відпо­відної статті КЗпП чи інших кодексів, законів, стату­тів.

Начальник чи інспектор відділу кадрів або посадова особа зобов'язані ознайомити зі змістом наказу осіб, прізвища яких фігурували в документі, а ті повинні розписатися в оригіналі, зазначивши дату ознайомлення.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання керівни­ком установи, закладу, підприємства.

Зразки:

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В. Каразіна

Наказ Л6 94-ВК

17.10.2002 м. Харків

про зміни у штатному розкладі

1. ЗАРАХУВАТИ:

1.1 Біленко Ларису Глібівну на посаду викладача історії
України з 17.10.2002 з окладом відповідно до штатно-
го розкладу.

Підстава — заява Біленко Л. Г.

1.2 Кардаша Григорія Юрійовича на посаду старш. лаборан-
та каф. соціології за сумісництвом з 18.10.2002 з окла-
дом відповідно до штатного розкладу.

Підстава — заява Кардаша Г. Ю.

2. ПЕРЕВЕСТИ:

Вєтрову Ганну Іллівну, вахтера гурт. № З, на посаду гардеробниці навч. корпусу з 19.10.2002 до 30.03.2002 у зв'язку з капітальним ремонтом гуртожитку. Підстави: 1) доповідна записка коменданта гурт. № 3 Фе-сенко С. О.;

2) заява Вєтрової Г. І.

3. НАДАТИ:

3.1 Беремесенкові Антону Олександровичу, водієві ванта­жівки ГАЗ-53, тарифну відпустку з 20.10 до 21.11.2002 (на 24 робочі дні) за період роботи.

Підстави: 1) графік відпусток;

2) заява Беремесенка А. О.

3-2 Завалій Валерії Корніївні, доц. каф. української мови, декретну відпустку з 19.10.2002.

Підстава — заява Завалій В. К.

4. ЗВІЛЬНИТИ:

Комар Олександру Михайлівну, проф. каф. історії Ук­раїни, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту з 11.10.2002. Підстави: 1) контракт від 26.08.99; 2) заява Комар О. М.

 

Ректор (підпис) Г. Б. Лобан

Харківське акціонерне виробниче об'єднання цегельний завод № З

Наказ № 134-ВК

04.10.2003 м. Люботин

про зміни у складі осіб, відповідальних за газове господарство

Для виконання вимог «Правил безпеки в газовому госпо­дарстві заводу»

НАКАЗУЮ:

1. Відповідальним за безпечну експлуатацію котельної та сушильного цеху й дотримання «Правил безпеки в газовому господарстві заводу» призначити старш. майстра котельної Панасюка В. А.

2. Відповідальним за випробування рятувальних засобів з-ду призначити інженера цеху № 1 Грошина Т. П.

3. Наказ за № 16-ВК від 17.09.98 відмінити.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на голов. інже-
нера з-ду Середу С. О.

Директор (підпис) /. М. Литвак

 

Витяги з наказів

Витяг із наказу — це документальна копія будь-якої части­ни оригіналу наказу (без зазначення слова «Копія»). Це доку­мент, який крім бланка може укладатися й на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 залежно від обсягу тексту із зазна­ченням таких відомостей:

1. Назва міністерства, відомства, якому підпорядкована орга­нізація, установа (для державних).

2. Повна назва організації, установи.

3. Назва документа.

4. Дата укладання оригіналу.

5. Номер наказу.

6. Місце укладання наказу.

7. Заголовок до тексту оригіналу або номер пункту розпо­рядчої чи постановчої частини та її назва («про...»; НА­КАЗУЮ:; ЗАРАХУВАТИ:).

8. Текст констатуючої чи розпорядчої частини.

9. Посада керівника, його прізвище та ініціали (без підпису). 1С. Позначка про завірення копії.

11.Посада особи, яка укладала й завірила витяг, її підпис, ініціали та прізвище.

12.Дата укладання витягу.

Зразки:

Міністерство легкої промисловості України Полтавська фабрика панчішних виробів Витяг із наказу

№ 89-ВК від 17.05.2003 м. Полтава

: ПЕРЕВЕСТИ:

2.3. Калюжного Йосипа Варфоломійовича, старш. бухгал­тера, на посаду голов. бухгалтера ф-ки з 19.05.2003 з по­садовим окладом згідно зі штатним розкладом.

Підстава: заява Калюжного Й. В.

І еректор Єгоренко Б. О.

: оригіналом згідно:

тспектор ВК (підпис) 3. Л. Коліушко

і.05.2003

Міністерство освіти і науки України Харківський державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди Витяг із наказу

№ 274-ВК від 05.12.2003 м. X

м. Харків

ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ:

Вировець Ользі Євгенівні, завідувачеві кафедри політології міологічного ф-ту, доценту, за багаторічну сумлінну працю, \идну наукову й педагогічну діяльність, активну участь л громадському житті ун-ту та у зв'язку з 55-річчям із дня вродження.

Підстава: подання декана соціологічного ф-ту від

). 11.2003. Ректор

З оригіналом згідно:

Секретар

24.12.2003

Артеменко І. С.

(підпис) О. М. Аксьонова

Розпорядження

Розпорядження — правовий акт управління державного колегіального органу, що видається в межах компетенції, нада­ної посадовій особі. Видається одноособово керівником або ко­легіальним органом для вирішення оперативних поточних пи­тань і є обов'язковим для всіх кому він адресований. Як правило, цей документ має обмежений термін дії і стосується вузького кола осіб.

Розпорядження та наказ за правовим статусом рівнозначні документи й можуть видаватися нарівні одне з одним. У цьому випадку в тексті слово «НАКАЗУЮ» заміняють його відповід­никами: «ВИМАГАЮ», «ДОЗВОЛИТИ», «ДОРУЧАЮ», «ЗА­БЕЗПЕЧИТИ», «ЗОБОВ'ЯЗУЮ», «ПРОПОНУЮ». На відміну від наказу, який може стосуватися загальних, усеохоплюючих питань, розпорядження частіше висвітлює конкретні питання, що стосуються як усього колективу, так і окремих підрозділів та ланок його роботи.

Реквізити

І.Герб України (для державних організацій).

2. Назва міністерства, якому підпорядкована організація (для державних).

3. Повна назва органу управління, що видає розпорядження.

4. Назва документа та його номер. - - - ■

5. Дата видання.

6. Місце видання (назва міста, села, селища тощо).
7.Заголовок (про...).

8.Текст, що складається з двох частин:

а) констатуючої —де сформульовано мету чи причину
видання;

б) розпорядчої — де сформульовано порядок дій, які по-
трібно виконати, та зазначено особи, відповідальні за
виконання.

9= Додатки (якщо потрібно).

10.Посада відповідальної особи, її підпис та розшифрування підпису.

Зразок:

Чернігівське акціонерне об'єднання безалкогольних напоїв «Джерело» Розпорядження №31

' 11.2003 м. Михайло-Коцюбинське

про подання графіків проведення демонтажних робіт

У зв'язку з реконструкцією виробничих потужностей ЗОБОВ'ЯЗУЮ: всіх начальників цехів та керівників відділів до 01.12.2003 подати голов. інженерові АО Сельодкіну А. Я. графік проведення демонтажних робіт та інвентаризації вер­статів, механізмів, інструментів і сировинних матеріалів.

 

Директор (підпис) 3. І. Луб'яницький

 

 

Довідково-інформаційні документи

Акти

Акт — це офіційний документ правової чинності, що конста­тує (підтверджує) певні факти, події, пов'язані з учинками кон­кретних приватних або службових осіб, діяльністю підприємств, установ чи їх структурних підрозділів.

Для об'єктивного відображення (фіксування) певних фактів акт укладається колегіально кількома службовими особами, спе­ціально уповноваженими для цього керівництвом або перевіряю­чим органом. Як правило, це документація постійно діючих експерт­них комісій, діяльність яких затверджується відповідним наказом.

Характерна особливість тексту акта полягає в тому, що він містить висновки з фіксованих фактів і пропозиції.

Акти поділяються на законодавчі та адміністративні.

Законодавчі містять рішення щодо чинних законів, указів, постанов чи їх розділів або пунктів.

Адміністративні укладають після попередніх ухвал, коли відбувається:

1. Приймання-передавання матеріальних цінностей, засобів виробництва тощо.

2. Приймання до експлуатації після побудови чи ремонту об'єктів будівель, споруд, машин, механізмів і т. ін.

3. Проведення випробувань нової техніки чи обладнання.

4. Розукомплектування, ліквідація, знищення застарілих, не­придатних чи зіпсованих матеріальних цінностей.

5. Планове або позапланове обстеження, перевірка, інвента­ризація та експертна оцінка матеріальних цінностей — ревізія.

6. Нещасний випадок (травма, аварія, стихійне лихо, ДТП).

7. Зміна керівництва.

Набувши юридичної сили після затвердження вищою інстан­цією або відповідальним керівником закладу, установи, акт є до­кументом суворої звітності, на підставі якого порушують адмі­ністративну судову чи кримінальну судову справу.

Текст акта поділяється на вступну та констатуючу частини й містить такі відомості: Вступна частина

1. Автор документа — підпорядкування міністерству (якщо є), повна назва установи, закладу, відомства (ліворуч, якщо є п. 2, в іншому разі — посередині).

2. Затвердження — посада, підпис, розшифрування підпи­су, дата (праворуч).

3. Дата заактування факту чи події (якщо комісія працю­вала кілька днів, то вказують останній день роботи).

4.Місце укладання (праворуч).

5. Назва документа (посередині з великої літери) та номер.

6. Заголовок («про...»). Констатуюча частина

7. Текст:

 

— підстава (наказ, розпорядження, його номер, посада ке­рівника, назва установи, відомства, дата);

— якщо акт укладено комісією, то замість слова «При­сутні» пишуть: «Голова комісії», потім — «Члени комісії» з обов'язковим зазначенням їхніх посад, прізвищ та ініціалів, починаючи з голови, а далі за абеткою, нумерують арабськими цифрами (якщо були присутні свідки, то перелічують і їх);

— виклад мети й завдання акта, характер проведеної ро­боти, перелік установлених фактів та висновків.

8. Кількість примірників акта й місце їх зберігання.

9. Додатки до акта (кількість примірників і сторінок).
10. Підписи голови, членів комісії, присутніх (у разі потре-
би) та розшифрування підписів.

Якщо висновки й пропозиції в акті викладаються в розпо­рядчій формі із зазначенням терміну виконання приписаних діб, то документ подають керівникові, який має підписатися, ■ідтвердивши цим, що зі змістом акта він ознайомлений.

Особа, яка не згодна зі змістом акта, повинна підписати його о зазначенням про свою незгоду. Окрему думку члена комісії треба оформляти на окремому аркуші й додавати до акта.

Кількість примірників акта, які мають рівнозначну юридич­ну силу, визначається нормативними документами або прак­тичними потребами.

Уклавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких ішлося в акті.

Зразки:

Міністерство легкої промисловості України Харківська панчішна фабрика № 2

ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ф-ки (підпис) В. 3. Козак 10.09.2002

Акт Мв 4

07.09.2002

м. Харків

про результати ревізії каси

Підстава: наказ директора ф-ки від 06.09.2002 за № 34 6. Укладено комісією:

Голова — заст. голов. бухгалтера ф-ки Кочегур Б. Т. Члени комісії: 1. Бухгалтер Гуменна О. О.

2. Старш. економіст Поровська 3. Ф. Присутні: 1. Касир ф-ки Боженко О. А.

2. Голова профспілки Луньков В. С. У результаті проведеної ревізії встановлено:

1. Залишок грошей у касі станом на 07.09.2002 згідно з часовою книгою та даними бухгалтерського обліку 847 грн 65 к. (вісімсот сорок сім гривень шістдесят п'ять копійок).

2. Фактичний залишок готівки 547 грн 65 к. (п'ятсот со­рок сім гривень шістдесят п'ять копійок).

3. Нестача готівки становить 300 грн (триста гривень).
Комісія пропонує касирові ф-ки Боженку О. А. відшкоду-
вати нестачу в сумі триста гривень до 20.09.2002.

Акт укладено у трьох примірниках: 1-й — директорові; 2-й — до бухгалтерії; 3-й — касирові.

Голова (підпис) Б. Т. Кочегур

Члени комісії: (підпис) О. О. Гуменна

(підпис) 3. Ф. Поровська
Присутні: (підпис) О. А. Боженко

(підпис) В. С. Луньков
___ ±_____________________________________________

Акт Л& 14

07. 09.2002 м. Харків

про виявлення нестачі продукції при розпечатанні вагона

Укладено комісією: Голова — заст. начальника ст. Харків-Товарний Пупков В. Ю. Члени комісії: 1. Начальник відділу постачання Вершиніна А. 3.

2. Менеджер МП «Енергія» Підмогильний В. Б.

3. Вагар Рожин Г. П.

Комісія розпечатала ваґон № 0547-д, що надійшов за на­кладною № 129 від 05.09.2002.

Одержувач вантажу МП «Енергія».

Відправник вантажу Херсонський з-д металоконструкцій.

Ст. відправлення м. Херсон.

Ст. призначення Харків-Товарний Південної залізниці. Дата подання вагона під розвантаження 07.09.2002. При розпечатанні виявлено:

1. Вагон у неушкодженому стані.

2. Відбитки 3 (трьох) пломб не відповідали контрольним взірцям.

3. Зі 100 (ста) зазначених у накладній комплектів ван­тажу у вагоні наявні 80 (вісімдесят). Нестача складає 20 (двадцять) комплектів.

Даний акт є документом для претензії МП «Енергія» до вантажного управління Південної залізниці. Акт укладено у двох примірниках.

Голова (підпис) В. Ю. Пупков

Члени комісії: (підпис) А. 3. Вершиніна

(підпис) В. Б. Підмогильний

(підпис) Г. П. Рожин

Міністерство освіти і науки України Тернопільський сільськогосподарський університет ім. Л. Симиренка

ЗАТВЕРДЖУЮ ректор

(підпис) В. К. Плахтій 10 грудня 2002 р.

Акт № 24

02.12.2002 м. Тернопіль

про результати інвентаризації

Підстава: наказ ректора від 27.11.2002 за № 85 «Про інвен­таризацію». Укладено комісією:

Голова — проректор із навчально-виховної роботи Семьоркін В. О. Члени комісії: 1. Старій, економіст Бєлова О. О.;

2. Бухгалтер Поліщук М.Ф.;

3. Викладач Римаренко З.П.

У період із 29.11 до 02.12.2002 комісія провела інвентариза-
цію госп. складу ТСУ й уважає, що____________________

(зазначити результати перевірки, висновки)

Укладено у трьох примірниках: 1-й — ректорові; 2-й — до бухгалтерії; 3-й — завскладу.

Голова (підпис) В. О. Семьоркін

Члени комісії: (підпис) О. О. Бєлова

(підпис) М. Ф. Поліщук (підпис) 3. П. Римаренко

 

Відгуки

Відгук — документ, який містить думку, критичний аналіз і висновки організації чи фахівця щодо певної розглянутої праці, обсягу робіт, творів, дій тощо.

Порядок укладання й оформлення відгуку відповідає вимо­гам укладання висновку.

Реквізити:

1. Назва документа.

2. Заголовок, який містить:

— назву роботи, твору тощо, тему, посаду, статус, місце роботи або навчання автора, його прізвище, ім'я та ім'я по батькові;

— повну назву установи й структурного підрозділу (для відгуку на колективну роботу).

3. Текст, який містить:

— загальну характеристику теми, проблеми, роботи, яка є предметом аналізу, та її актуальність;

— коло проблем та місце розглядуваної роботи, теми в певній науковій системі;

— стислий виклад основних положень або окремих пи­тань роботи;

— висновки, критичні зауваження, оцінку з аналітичним обгрунтуванням кожного спірного чи сумнівного мо­менту.

 

4. Посада, підпис та розшифрування підпису особи, яка укладала документ.

5. Дата укладання.

6. Посада, підпис та розшифрування підпису офіційної осо­би, яка завірила підпис укладача.

7. Дата завіряння.

8. Печатка (якщо треба).

Зразок:

Відгук

на дипломну роботу «Етноетика та універсалістська макроетика» студ. V курсу соціологічного ф-ту КНУ ім. Т. Шевченка Гнатишина Іллі Федоровича

Робота присвячена одній із найактуальніших і водночас складних проблем сучасності — взаємовідношенню між уні­версальною етичною позицією людини у світі як представника людства, з одного боку, і так званою етноетичною точкою зору на питання морального вибору, оцінки, відповідальності за можливі наслідки суспільно значущих дій — з другого.

Уважаємо таку тематичну спрямованість надзвичайно важливою для розуміння широкого спектру питань саме пост­комуністичної доби.

У вступі, значному за обсягом (29 с), студент прагнув викласти весь спектр актуальних філософсько-методологіч­ти підходів до аналізу різноманітиш проблем, що породжу­ються сучасним життям.

Перший розділ — не зовсім переконливе намагання пояс­нити термін «етноетика», звертаючись до гегелівського по­няття «субстанційної моральності», «народного духу» як про­тилежного кантівському поняттю «моралі», а також до нового тостметафізичного прояву цієї розбіжності в суперечці між «лібералізмом» та «комунітаризмом».

У другому розділі впевнено дискутуються аргументи рго та сопЬга етноетики як версії арістотелівської етики добро­го життя з одного боку, а з другого — універсалістської макроетики як актуальної умови рівноправності та співпраці різних культур і традиційних етносів.

Третій розділ детально змальовує проблему співвідношен­ня формальної доповнювальності між обома орієнтаціями етики. Дипломник аргументовано доводить переваги універ­сальної макроетики як моральної норми.

Висновкова частина підсумовує викладений вище матері­ал та орієнтує на природну міру між традиційними та мо­дерними цінностями й формами; як зрештою зробити особи­стий моральний вибір, що завжди супроводжує людську поведінку як у політиці, так і в буденному житті.

Незважаючи на окремі стилістичні невправності та пунк­туаційні огріхи, студент у цілому впорався з поставленим завданням і його робота відповідає вимогам, що висуваються перед дослідженнями такого типу. За умови успішного захис­ту дипломник заслуговує на відмінну оцінку.

18.05.2002

Доц. кафедри соціології Харківського державного педагогічного

ун-ту ім. Г. Сковороди (підпис) Б. В. Назаренко

Висновки

Висновок — документ, який містить думку, висновки орга­нізації, комісії чи фахівця з будь-якого документа або питання.

Висновок укладається на проекти положень, постанов, шструкції, на проекти стандартів, наукові роботи (звіти, статті, дисертації, дипломні проекти) та ін. із зазначенням таких відомостей:

і. Назва документа.

2. Заголовок (із зазначенням питання, на яке він готувався «про...»).

3. Текст, що складається з двох частин:

 

— у першій подаються стислий виклад суті питання, аналіз основних положень або пропозицій і загальна оцінка документа (питання);

— у другій викладають конкретні зауваження по суті питання чи документа, які розглядаються, обґрунтову­ють-висновки і вносять пропозиції. Ця частина тек­сту може складатися із окремих пунктів.

Якщо зауваження та пропозиції відсутні, у виснов­ку зазначають: «Із проектом ... згодні» або «До про­екту ... зауважень немає».

4. Додатки (якщо є).

5. Дата.

6. Посада уповноважених осіб, фахівців (якщо укладачів де­кілька та є керівник, голова, то спочатку зазначається по­сада керівника, а далі за абеткою), їхні підписи та роз­шифрування.

7. Печатка (якщо потрібно).

Висновок подається до вищих органів для розгляду та за­твердження.

Зразок:

Висновок

про готовність середнього навчального закладу ЗОШ № 17 м. Харків до 2002 -2003 навч. р.

Комісія у складі трьох осіб оглянула міську ЗОШ №17 і виявила:

1. Будівля школи, навчальні приміщення, спортивний ком­плекс відповідають санітарно-нормативним вимогам.

2. Санітарно-епідеміологічний стан шкільної їдальні за­довільний.

3. Відсутня аптечка першої медичної допомоги.

4. Частина шкільного двору захаращена металобрухтом та уламками дерев, відсутня огорожа з боку вул. Ко­цюбинського.

Комісія рекомендує:

1. До 26.08.2002 впорядкувати шкільний двір, полагодити огорожу та забезпечити медичний пункт необхідними лікарськими препаратами.

2. Надалі підтримувати належний санітарно-навчальний порядок.

3. До 27.08.2002 поінформувати Київське райвно про ви­конання рекомендації, зазначеної в п. 1.

24.08.2002

Голова комісії (підпис) А. Я. Цибух

Члени комісії: (підпис) О. Д. Гужвій

(підпис) С. Ю. Зеленська

 

Довідки

Довідка — це документ інформаційного характеру, що містить опис та підтвердження біографічних і юридичних фактів, діяльності окремих осіб чи обставин діяльності закладів, уста­нов, підприємств.

Довідки поділяються на особисті та службові.

Особисті підтверджують той чи інший біографічний або юридичний факт конкретної особи.

Службові повинні об'єктивно відображати стан справ конкретного структурного підрозділу, дільниці чи всього підприємства. Укладання службової довідки потребує ретель­ного відбору та перевірки відомостей, зіставлення і Ґрун­товного аналізу отриманих даних про факти й події служ­бового характеру. У ній можуть наводитися таблиці, графіки, приєднуватися додатки. Якщо довідка охоплює відомості з декількох питань, її текст може складатися з розділів.

Як службові, так і особисті довідки укладаються посадови­ми особами або уповноваженими органами на вимогу конк­ретної службової особи та на запит або за вказівкою вищої орга­нізації, установи. Частіше для цього використовують бланки організації чи підприємства, до яких вносять індивідуальний конкретний зміст і реквізити.

Довідки, що відображають основну (виробничу) діяльність організації, можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

Зовнішні довідки укладаються для подання до іншої, як правило, вищої організації і підписуються, крім укладача, ще й керівником організації чи установи та завіряються печаткою.

Внутрішні— укладаються для подання керівництву органі­зації або на розгляд до колегіального органу, підписуються лише укладачем і не потребують печатки.

Реквізити

1. Назва міністерства, якому підпорядкована організація, установа (для державних).

2. Повна назва організації, установи, що видає довідку.

3. Адресат — посада, назва установи, прізвище та ініціали (для службових).

4. Дата видачі

5. Місце укладання.

6. Назва документа та його номер (посередині).
7.Заголовок до тексту (для службових).

8. Текст:

— прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, якій видаєть­ся довідка (у Н. відмінку);

— статус; спеціальність; класність; розряд; посада; звання та ін.;

— місце проживання, площа помешкання, вигоди та ін. (якщо потрібно);

— розмір заробітної плати (цифрами й літерами) на місяць (якщо потрібно);

— назва установи, закладу, до яких подається довідка. У тексті слід уникати архаїчних зворотів типу: «Цим пові­домляємо...», «Пред'явник цього...», «...дійсно проживає...», «...справді працює...», «...зараз навчається...» та ін.

9. Посада укладача, керівника (ліворуч), ініціали та прізви­ще (для зовнішніх).

10. Посада керівника фінансового відділу, його підпис, ініціали
та прізвище (якщо в довідці йшлося про матеріальні кошти).

11. Печатка (якщо довідку укладено не на бланку).
Зразки:

Житлово-експлуатаційне управління № 27 Нагірного р-ну пров. Семенівський, 51, м. Харків, 61032, тел. 337-329

04.10.2002 м. Харків

Довідка № 203 Пан Леонтович Валерій Йосипович мешкає з 09.04.69 за адресою: м. Харків-22, вул. Тарасівська, 8, к. 3. Займає загаль­ну житлову площу 38 м².

Видано для подання до відділу обліку та розподілу житлової
площі виконкому Харківської міської ради народних депутатів.
Начальник ЖЕУ (підпис) Б. В. Дерегус

(печатка)

Міністерство культури і мистецтв України Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Короленка

вул. Сумська, 2, м. Харків, 61003 Тел.: 446-620, 446-043 10.07.2002

Довідка №97

Пані Кравець Галина Гордіївна працює завідувачем відділу комплектації фондів. її посадовий оклад складає 250 (двісті п'ятдесят) грн на місяць.

Видано для подання до дит'ясел №301.

Директор (підпис) В. Л. Чикова

Голов. бухгалтер (підпис) 3. О. Вовк

(печатка)

 

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В. Каразіна

майд. Свободи, 4, м. Харків, 61022 Тел.: 457-662, 453-620 17.05.2002

Довідка № 79

Студ. Тельфер Ірина Семенівна навчається на IV курсі еко­номічного ф-ту.

Видано для подання до ЖКК-17.

Декан ф-ту (підпис) Г. В. Каменєв

Секретар (підпис) А. О. Єриюва

(печатка)

 

Службові записки

Доповідна записка — це документ на ім'я керівної посадо­вої особи зі звітом про виконання певної роботи, завдань, служ­бового доручення, узятих на себе зобов'язань; може містити вис­новки та пропозиції укладача.

Доповідна записка укладається за вказівкою керівника або ж з ініціативи її автора й може також містити повідомлення про наявний факт, подію, ситуацію, що склалася з укладачем, його підлеглими чи на підприємстві, ділянці тощо. Здебільшого мета ініціативної доповідної записки — спонукати керівника до прийняття конкретних рішень.

Доповідні записки поділяються:

1. За походженням на внутрішні, що адресуються керівникові
організації або підрозділу, де працює укладач, і зовнішні, що ад-
ресуються керівництву, якому підпорядкована дана організація.

Внутрішні доповідні записки підписує той, хто їх укладає. Зовнішні оформляються на службовому бланку організації з підписом автора та його керівника.

2. За призначенням на звітні, інформаційні та ініціативні.
Пропозиція — документ, що є різновидом доповідної записки

й містить перелік конкретних пропозицій із певних питань.

Укладаються пропозиції аналогічно доповідним запискам, але, як правило, після вказівки керівництва. Текст пропозиції не містить аналітичної частини, а лише вступну (обґрунтування) та висновкову (перелік пропозицій).

Реквізити:

1. Місце укладання — повна назва організації, від імені якої укладається записка, та її реквізити (для зовнішніх).

2. Адресат — посада, звання, прізвище та ініціали посадової особи, якій подається записка, у Д. відмінку.

3. Адресант — посада, назва підрозділу, дільниці (для внутрішніх), звання, прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, яка подає записку, у Р. відмінку.

4. Назва документа, номер (для внутрішніх).

5. Заголовок («про...»).

6. Текст — може поділятися на такі частини:

а) загальну — лаконічний і точний виклад суті події,
інформації, пропозиції;

б) описову — аргументоване пояснення причини, факту,
учинку, події; з'ясування певних положень основного
документа (плану, звіту, проекту тощо);

в) висновкову — конкретні пропозиції щодо оптималь-
них способів вирішення, подолання чи усунення заяв-
лених в описовій частині фактів.

7. Додаток (якщо є) із зазначенням кількості сторінок, при-
мірників тощо.

 

і

8. Посада автора (якщо вона не зазначалася в п. 3) — ліворуч, підпис укладача (для внутрішніх), керівника організації (для зовнішніх) — праворуч та розшифрування підпису.

9. Дата укладання (якщо вона не зазначалася в п. 1) — цифрами.

Пояснювальна записка укладається на вимогу керівника, керівної організації або ж із власної ініціативи й має реквізити, аналогічні доповідним запискам:

Пояснювальна записка може бути:

1. Службовою складовою частиною чи додатком, доповнен-
ням іншого документа (плану, проекту, пропозиції, звіту,
програми й т. ін.).

У ній укладач або організація обґрунтовує мету, акту­альність, новизну й перелік дії основного документа. Ви­кладає структуру, зміст, функціональне призначення і термін його дії з поясненням можливих позитивних чи негативних наслідків.

2. Документом особистого характеру, у якому аргументовано
й доказово пояснюються певні дії укладача або його підлег-
лих чи причини якихось подій, фактів, провин та ін.

Зразки:

Директорові Харківської

ЗСШ № 144

п. Колінько В. О.

класного керівника 10-Б класу

Осташа Олексія Юхимовича

Ддповідна записка про участь в олімпіаді

Згідно з наказом № 7-6 від 19.03.2002 я, -учитель історії України Осташ О. Ю., очолював учнівську делегацію у складі 10 осіб до м. Київ, де 24 —27.03.2002 відбувалася національна шкільна олімпіада з історії.

Учні 10-Б кл. Галич В. Д„ Киричук О. М, й учениця 8-А кл. Федоровська С. Ю. стали переможцями олімпіади й посіли відповідно І, II та III місця.

Прошу розглянути питання про заохочення зазначених вище учнів. Уважаю, що вони гідно репрезентували рідну школу, місто па область на олімпіаді такого високого рівня.

29.03.2002 (підпис)

Макіївський коксохімічний комбінат

Заступникові директора

з адміністративно-виробничих

питань п. Ревенку А. Р.

Доповідна записка

Відповідно до розпорядження Кабміну України підготов­лені звітні матеріали за II півріччя та за весь 2001 р.

Для якісного виконання та пришвидшення обробки значно­го обсягу інформаційного матеріалу, а також у зв'язку з пла­новим переобладнанням ОЦ комбінату, виникла нагальна по­треба залучити інші ОЦ. За попередньою домовленістю з керівництвом Донецького ОЦ вони спроможні виконати цей обсяг робіт.

Прошу Вас погодити це питання з керівництвом ОЦ м. Донецьк.

10.01.2002

Начальник ОЦ комбінату (підпис) П. О. Сич

 

Деканові географічного ф-ту ОДУ

професору Литвиновій Я. В.

студ. гр. ГУ-43

Кременя Дмитра Павловича

Пояснювальна записка

Із 05.11 до 28.11.2002 я не відвідував заняття, оскільки допо­магав усунути наслідки стихійного лиха, що сталося за місцем проживання батьків (м. Тересва Закарпатської обл.).

30.11.2002 (підпис)

Директорові п. Бондар О. Г.

Міністерство харчової промисловості

України п.

об'єднання «Харківський хлібозавод № 8»

Пояснювальна записка №16 про порушення технічної дисципліни

Доводжу до Вашого відома, що 17.11.2002 у зв'язку з вимк­ненням електроенергії в загальній мережі заводу з 20.00 до 24.00 було припинено випікання партії хліба, яка складала 150 (сто п'ятдесят) кг.

Мною, нач. цеху № 2 Пасько В. Ю., щодо цього факту було укладено акт, який додається.

Зроблено відповідний запис до технологічного чергового журналу, напівфабрикати хліба передано до складу № 4, на­кладна додається.

Додатки:

1) акт №4 — 3 арк. у 2 пр.

2) накладна № 247 — 1 арк. в 1 пр.

18.11.2002 (підпис) В. Ю. Пасько

 

Запрошення (повідомлення)

Запрошення— це документ, що містить коротку інформацію про подію або захід і адресується конкретній особі, особам чи організації. Запрошуючи взяти активну або пасивну участь в анонсованому заході, цей документ завжди повинен бути за змістом увічливим та коректним і містити дані про дату, місце, час, характер зібрання й умови, що висуваються перед його учас­никами.

Реквізити

1. Назва документа.

2. Звертання до" адресата (у Кл. відмінку):

 

— статус (посада);

— прізвище;

— ім'я;

— ім'я по батькові.

3. Текст, що містить:

— дату й час заходу;

— місце проведення;

— назву заходу;

— порядок денний, тематику подій;

— прізвища доповідачів у послідовності заявленого ви­ступу;

— маршрут проїзду (якщо треба);

— контактний телефон для довідок.

 

4. Посада (статус), підпис, ініціали та прізвище адресанта або назва структури, яка запрошує.

5. Печатка (якщо треба).

Текст запрошення (повідомлення) залежить від характеру заходу, статусу й місця, яке відводиться в ньому адресатові.

Документ може бути й без назви і починатися з шанобли­вого звертання у Кл. відмінку:

— Шановний (-а, -і)...

— Глибокошановний (-а, -і)...

— Вельмишановний (-а, -і)...

— Добродію (-йко, -ї)...

— Пане(-і, -но, -ове)... тощо.

За формуляром і змістом цей документ подібний до службо­вого листа-запрошення чи оголошення.

Зразки:

 

Запрошення

Вельмишановні пані Ольго та пане Гордію!

Запрошуємо вас на ювілейні урочистості, присвячені 70-річчю від дня народження та 50-річчю творчої діяльності народного артиста України Борейка Леоніда Семеновича, що відбудуться 4 квітня 2002 р. в Будинку актора (вул. Красі-на,3)о 17.00.

 

Голова Харківського театрального

товариства (підпис) В. М. Шестопалов

Увага! Звертаючись до декількох осіб, займенники ви, вам, вас... слід писати з малої букви.

Шановний п. Стефанів Олеже Віталійовичу!

Запрошуємо Вас узяти участь у роботі науково-практич-чоі конференції «Вивчення української мови у вищій школі», жха відбудеться 20 травня 2002 р. в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г. Сковороди (вул. Артема, 29).

Засідання перше — початок о 10.00 (ауд. № 401).

Вступне слово ректора ХДПУ ім. Г. Сковороди акад. АПН України Пономаренка Ф. І.

Доповіді та повідомлення:

Кабанець В. Я. (ХДПУ ім. Г. Сковороди)

Актуальні проблеми вивчення української мови у ВНЗ.

Шабатура А. В. (ХНУ ім. В. Каразіна)

Значення українознавчих дисциплін для розвитку осо­бистості в контексті національного виховання.

Колесова 3. Б. (ХДТУСГ)

Явища інтерференції, викликані впливом російської мови.

Любченко А. П. (ХУВС)

Проблеми усного ділового мовлення.

Засідання друге — початок о 15.00 (конференц-зал).

Чорна К. С. (ХДАК)

Про деякі аспекти вивчення ділової української мови.

Бабич Г. П. (ХДПУ ім. Г. Сковороди)

Викладання курсу «Культура мовлення вчителя» на нефілологічних факультетах педагогічного закладу.

Ігнатенко С. П. (ХДТУБА)

Українська мова — мова ділових паперів.

їхати: трамваями № 5, 7, 11 до зупинки «вул. Артема», ст. метро «Пушкінська».

Тел. для довідок: 472-094, 472-420.

Голова оргкомітету (підпис) В. В. Калач

 

Глибокошановна Маріє Степанівно!

14 квітня 2002 р. Вашій школі виповнюється 100 років. Уклінно запрошуємо Вас, дорога наша Вчителько, на святку­вання, яке розпочнеться о 16.00 у малій залі Харківського театру опери та балету ім. М. Лисенка.

Ваш ряд З, місце 17.

Із повагою адміністрація, педколектив та учні гімназії № 6

Звіти

Звіт — документ, який містить відомості (інформацію) про результати діяльності за певний період часу, виконання заходів, доручень, завдань і подається керівникові структурного підроз­ділу, організації або до керівного органу.

Державна статистична й відомча цифрова звітність укладаєть­ся на підставі уніфікованих форм (бланків) й у відповідності до затверджених нормативних документів, які вказують поря­док їх укладання та оформлення. Внутрішньоорганізаційна звітність менш регламентована щодо форми, ніж попередні.

Реквізити:

1. Ґриф затвердження — праворуч (для зовнішніх).

2. Штамп установи (якщо не на бланку) — для зовніш­нього документа.

3. Назва документа.

4. Заголовок, який має такі дані, як:

 

— «про роботу атестаційної комісії»; «про роботу відділу...», «про педагогічну (виробничу) практику...» тощо;

— термін звітності (з 09.01.2002 до 09.02.2002, за І квар­тал 2002р. тощо);

— статус, посада й місце роботи (навчання) укладача;

— прізвище та ініціали укладача.

5. Текст, який має такі частини:

— вступ (зазначається обсяг завдань, які були постав­лені перед установою, відділом чи конкретною особою за звітний період);

— основна частина (зміст, аналіз виконаної роботи, прак­тики тощо);

— висновки (рекомендації, критичні зауваження щодо поліпшення чи вдосконалення форм або методів ро­боти, практики, перспективи на майбутнє).

6. Додаток (якщо є):

— службова (доповідна, пояснювальна) записка;

— довідкові матеріали;

— квитанції, проїзні документи, рахунки тощо про ви­трачені кошти (для фінансової звітності).

 

7. Підпис автора документа.

8. Посада керівника установи, його підпис, ініціали та прізви­ще (для зовнішніх).

9. Дата укладання. 10. Печатка (для зовнішніх).

Зразок:

Звіт

про педагогічну практику студента групи ГЕ-41 географічного ф-ту ХНУ ім. В. Каразіна Божедая В. І.

Практику проходив із 10.02.2002 до 22.03.2002 в СШ № 1 л. Золочів Харківської обл. У школі було створено належні рчови для проходження практики. В одному класі було по­єднано викладання географії та історії, що створювало певні :хладнощі в розміщенні наочності та приладів. Кабінет та географічний майданчик достатньо обладнано технічними за­собами, але бракує сушених мап, атласів, нових підручників та довідково-методичної літератури.

За час практики:

1) провів 10 уроків із географії, 4 з них залікові, які про­аналізували вчитель-методист і керівник практики;

2) брав участь в обговоренні та аналізі 4 уроків інших практикантів;

3) зібрав інформаційно-довідковий матеріал для написан­ня реферату «Екологічна абетка»;

4) розробив і виготував 2 комплекти роздаткового мате­ріалу (анкети);

5) підготував і провів виховний захід «Дбай про майбутнє сьогодні»;

6) брав участь у засіданнях гуртка «Екологія рідного краю» та в укладанні загальношкільної програми «Позакласна крає­знавча робота» на 2002/03 навч. р.

Успішному проведенню практики значною мірою сприяли допомога й доброзичливе ставлення дирекції та викладачів до студентів-практикантів.

Додатки:

1) характеристика-відгук;

2) план контрольного уроку;

3) план виховного заходу;

4) психологічна характеристика учня.

22.03.2002 (підпис)

Оголошення

Оголошення — це документ, у якому міститься необхідна інформація. За змістом оголошення поділяються на два види:

1. Організаційні — оголошення про подію чи захід.

2. Рекламні — оголошення про навчання, роботу, послуги, пропозиції тощо.

Організаційні оголошення адресуються як конкретній групі осіб, так і широким верствам населення. Зміст рекламних ого­лошень розраховано на широкий загал.

Як організаційні, так і рекламні оголошення за формою бу­вають: писані, мальовані, комбіновані, відтворені механічним способом та ін.

Сучасний рівень поліграфічного виробництва, копіювальної та розмножувальної техніки дає необмежену змогу пошуків най­різноманітніших шрифтових і кольорових варіантів цього доку­мента.

Текст будь-яких оголошень повинен бути лаконічним, конк­ретним і містити вичерпну інформацію про дату, час, місце та зміст події чи заходу. Рекламні оголошення повинні висвітлю­вати перелік послуг, товарів, їхню ціну тощо.

Оголошення про запрошення на роботу, навчання, пропо­зиції щодо подорожей і відпочинку включають умови, переваги, пільги, оплату та інші дані.

Розрізняють оголошення:

— службові — підприємств, навчальних закладів, держав­них установ, організацій, фірм, агентств тощо;

— особисті — приватної особи чи групи осіб. Реквізити:

1. Назва документа.

2. Текст, що містить:

 

— дату;

— час;

— адресу місця проведення;

— організатора (відповідального);

— порядок денний (зміст) заходу;

— коло осіб, яких запрошено;

— умови входу (вільний чи платний);

— способи проїзду (для зовнішніх).

3. Назва структурного підрозділу чи колегіального органу, або
посада і прізвище особи, яка дає оголошення (якщо треба).

Зразки оголошень про заходи:

Оголошення

11 травня 2002 р. об 11.00 у приміщенні Будинку Алчевсь-ких відбудеться зустріч із народним депутатом України Оксаною Ляшенко.

Запрошуємо всіх бажаючих.

Проїзд: ст. метро «Архітектора Бекетова», трам. № 5, 7, 11, Идозуп. «вул. Гіршмана».

Харківський депутатський клуб

 

До уваги власників акцій АТ «Міжнародний фонд про­мислових інвестицій «НафтаГазПром»!

17 грудня 2002 р. о 13.00 в актовому залі ХНДІ «Сільгосп-машбуд» відбудуться загальні збори акціонерів. Реєстрація з 11.00 за свідоцтвами, що посвідчують право власності на акції, а для представників акціонерів — за довіреністю.

Порядок денний:

1. Звіт голови правління за господарський 2002 р.

2. Звіт ревізійної комісії.

3. Затвердження річного звіту та балансу.

4. Затвердження розподілу чистого прибутку за 2002 р. та нормативів розподілу на 2003 р.

5. Затвердження основних напрямків діяльності на 2003 р.

6. Різне.

Оргкомітет працює з 10.12.2002 щодня, крім неділі. Тел. для довідок: 470-410, 451-298 з 9.00 до 18.00. їхати: трол. №8, 18, 38 до зуп. «вул. Тобольська».

Правління

Зразок оголошення про ліквідацію:

АТ «Промзварприлад» повідомляє про самоліквідацію з 11.05.2002. Претензії приймаються протягом 2 міс. від дня публікації цього повідомлення за адресою: Харків-176, вул. Уж­городська, 8.

Тел. для довідок: 111-827, 111-834.

Правління АТ

4 ЗубковМ.

Зразок оголошення про навчання:

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В. Каразіна

Підготовче відділення

Оголошує додатковий набір на курси для вступу на ф-ти: філологічний, історичний, математичний, фізичний, хімічний, соціологічний, економічний.

Заняття починаються в міру формування груп.

Умови зарахування та додаткова інформація за адресою: Харків-22, майд. Свободи, 4, VI поверх, кімн. 6/19.

Тел. для довідок: 436-196, 457-409 щодня, крім суботи й неділі, з 13.00 до 19.00.

Адміністрація

Зразок приватного оголошення:

Шановні харків'яни та гості міста!

Досвідчені професійні адвокати готові надати вам юри­дичну допомогу щоденно з 9.00 до 19.00 за адресою: вул. Ри­марська, 29-6.

Тел. для довідок: 430-211, 431-220.

їхати до ст. метро «Університет».

У приватних оголошеннях часто замість назви документа («Оголошення») для стислості та економії місця розміщують ключове слово чи словосполучення, наприклад, «Продам», «Прид­баю», «Обміняю», «Пропоную», «Здаю», «Робота за кордоном» тощо.

Обсяг тексту таких оголошень лаконічний і визначається рекламодавцем. За стилем викладу змісту ці документи набли­жаються до реклами, наприклад:

Продам ЗАЗ-968М. На ходу, недорого. Тел. 369-520 (19.00-22.00).

Поряд із нейтральною лексикою та інфінітивною формою дієслова з'являються оцінна, емоційно насичена лексика, рито­ричні запитання та звертання, прикметники у формі ступенів порівняння, неповні речення та ін.

Визначальним чинником дієвості візуальних оголошень (рек­лами) окрім оригінальності змісту є оформлення: відтворення тексту (шрифт) і розміщення його на площині (симетрія, аси­метрія), добір кольорів та їх поєднання. Для трансляції по радіо і телебаченню є суттєвим час повідомлення, музичне чи звукове оформлення, чіткість та зрозумілість вимови, оригінальність тексту, композиції чи відеоряду.

Плани

План роботи — це документ, що встановлює точний і чіткий перелік намічених заходів (робіт) для їхнього подальшого ви­конання. Він має такі складові: послідовність, обсяг, умови й забезпечення виконання, термін для кожного етапу й для всього обсягу, кошторис, керівників і конкретних виконавців (відпові­дальних за кожний пункт плану).

Окрім рубрикованого тексту плани можуть мати графіки, діаграми, таблиці, схеми тощо.

Розрізняють такі групи планів:

а) річні (календарний, фінансовий, навчальний);

б) піврічні (семестрові);

в) квартальні (четвертні);

г) місячні;

д) декадні;

е) тижневі;

ж) добові.

Наявність тих чи інших реквізитів обумовлюється видом, формою та призначенням плану: і.Ґриф затвердження.

2. Назва документа.

3. Назва установи чи структурного підрозділу. і. Термін, на який укладено план.

5. Порядковий номер.

6.Термін виконання конкретного виду роботи (заходу).

7. Зміст роботи.

8. Посада, прізвище та ініціали виконавця. ,

9. Посада, прізвище та ініціали відповідального.

10. Відмітка про місце, дату, факт та якість виконання (про­ведення) роботи.

Службові плани робіт підписують посадові особи, які від­повідають за їх виконання, а індивідуальні — ті, хто їх укладає, із наступним затвердженням керівником.

4*

Зразок:

ЗАТВЕРДЖУЮ Директор НДІ Укрпівденспеиавтоматика (підпис) С. Ю. Лур'є 20.09.2002

План роботи

відділу_____________ на І півріччя 2003 р.

 

пор.	Дата прове­дення	Зміст роботи	Учасники	Відповідальні про виконання	Відміт­ки	Приміт­ки
2 3 4 5

Голов. інженер (підпис) Б. І. Комісаренко

Директор (підпис) 3. Я. Коміссаров

 

 

Протоколи

Протокол — це документ колегіальних органів, у якому фіксу­ють місце, час, мету й результат проведення зборів, конференцій, засідань, нарад та ін. У протоколі занотовують склад присутніх і відсутніх, зміст доповідей, що заслухані, та винесені ухвали з обговорених питань. Зміст інших протоколів — об'єктивний опис певного факту чи події.

Протоколом також оформляється певна діяльність адмініст­ративних, державних, міждержавних структур, слідчих, міліцейсь­ких та судових органів.

Відповідно до обсягу фіксованих даних усі протоколи по­діляють на три групи.

Стислі (короткі), текст яких містить лише назви обговорених питань (під рубрикою «СЛУХАЛИ:») та ухвалу або поширену резолюцію щодо цих питань (під рубрикою «УХВАЛИЛИ:»).

Повні, у тексті яких окрім ухвал стисло записують виступи доповідачів та інших учасників зібрання. До повного протоколу заносять також запитання доповідачам та конспективний запис виступів під час обговорення.

Стенографічні, у яких дослівно зафіксовано виступи, реплі­ки, запитання, обговорення та весь хід засідання, зборів.

У протоколах зазначають такі відомості:

1. Назва документа (посередині) та порядковий номер
(після слова «Протокол»).

2. Дата проведення заходу, засідання та ін. (ліворуч)¹.
3.Місце проведення (праворуч).

4. Назва заходу, зібрання із зазначенням його характеру (за­гальні збори; установча, наукова,«ювілейна конференція; виробнича, розширена, позачергова нарада тощо).

5. Назва установи, організації, закладу чи їхнього структур­ного підрозділу, де відбувається захід.

6. Посада, прізвище та ініціали особи, яка веде збори.

7.Посада, прізвище та ініціали особи, яка укладає протокол.

8.Склад учасників заходу зазначається за таким принципом:

 

— посада², звання, прізвище та ініціали керівників уста­нови, службових осіб, почесних гостей та інших запро­шених, членів президії (якщо є);

— якщо кількість присутніх членів колективу не пере- * вищує 15 осіб, то вказують прізвища та ініціали всіх учасників (за абеткою);

— якщо кількісний склад присутніх перевищує зазначену вище цифру, у протоколі вказують лише загальну кіль­кість, додавши до нього реєстраційний лист (укладе­ний за абеткою).

9. Відсутніх і причини відсутності зазначають або поімен-
но (за абеткою), або лише загальну кількість, якщо
відсутніх більше 10 осіб.

10.Порядок денний (питання, що розглядаються, формулю­ють у Н. відмінку, зазначивши посаду, прізвище та ініціа­ли особи доповідача).

' Якщо засідання (збори, конференція) триває більше одного дня, то через тире зазначають дати початку й завершення. 1 У протоколах постійнодіючих нарад і комісій посади присутніх не зазначають.

11.Текст поділяють на розділи, що відповідають пунктам порядку денного. Кожний розділ містить пункти:

«СЛУХАЛИ:», «ВИСТУПИЛИ:», «УХВАЛИЛИ:» (ці слова подають із нового рядка великими літерами):

— після римської цифри на позначення розділу (питан­ня) в одному рядку пишуть «СЛУХАЛИ:»;

— прізвище, ініціали та посада чи статус доповідача пи­шуть із нового рядка в Н. відмінку й підкреслюють. Далі в тому ж рядку, після тире, викладають зміст доповіді у формі прямої мови. У стислих і повних протоколах зазначають «Текст доповіді додається»;

— нижче занотовують питання та відповіді на них (для повного і стенографічного протоколу);

— розділ «ВИСТУПИЛИ:» (без цифри перед ним) офор­мляють аналргічно попередньому. Арабськими циф­рами зазначають порядок виступаючих, якщо їх більше одного;

— розділ «УХВАЛИЛИ:» оформляють аналогічно попе­редньому розділу. Різні за характером питання ухва­ли групують і позначають арабськими цифрами з но­вого рядка. У цьому розділі повністю фіксується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи декількох пунктів, або з констатуючої частини та ре­золюції¹.

12. Перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості • сторінок і примірників.

13.Посади керівників засідання або наради (ліворуч), підпи­си та їх розшифрування (праворуч).

Текст протоколу, записаний на підставі виступів учасників зібрання, повинен бути стислим і лаконічним (для стислих і пов­них), але має містити інформацію, яка всебічно та зрозуміло характеризує обговорення конкретних питань.

Вислів «протокольна точність» відображає суть даного до­кумента з обов'язковим додержанням змісту, форми та стилю викладу, позицій сторін в усіх розділах і пунктах протоколу.

Учасник наради чи засідання може висловити окрему думку щодо прийня­того рішення; її викладають на окремому аркуші й додають до протоколу. Зміст окремої думки записується до документа на рівні запису відповідного рішення.

Збори та конференції, на яких проводяться вибори таємним голосуванням, вимагають укладання окремих протоколів лічиль­ної комісії.

У першому протоколі зазначають склад комісії, а у друго-- / — результати голосування та список осіб, які не брали в мжу участі. Результати голосування за кожну кандидатуру лпсуються так:

/. Дерев'янченко Р. М. за — 80 (вісімдесят),

проти — 4 (чотири), утримався — 1 (один).

2. Тюлькін Д. Г. за — 7 (сім),

проти — 74 (сімдесят чотири), утрималися — 4 (чотири).

У протоколах зборів, конференцій або з'їздів, де для ухвалення рішень потрібний певний кворум, зазначають, скільки мало бути присутніх і скільки було (чи кількість відсутніх), наприклад:

На обліку в профспілковій організації — 155 осіб, присут­ні — 145, відсутні — 10, із них: 4-у відрядженні, 2 — на лікарняному, 4 — із невідомої причини.

Зразок:

Протокол №10 загальних зборів біологічного факультету ХНУ ім. В. Каразіна

03.03.2002 м. Харків

Голова — Семиволос О. Я. Секретар — Розстригша В. С.

Присутні: декан ф-ту проф. Бондаренко А. П., доц. Во-робйов А. Ю., старші викладачі: Кисельов Г. С, Перець С. В., студ. IV курсу — 73 чол.(список додається).

Порядок денний:

1. Підготовка до виробничої практики.

2. Заходи щодо упорядкування та озеленення універси­тетського ботанічного саду.

3. Вибори делегатів на «Студфестиваль 2002».
І. СЛУХАЛИ:

Воробйов А. Ю. — інформація керівника практики про умови, місце та термін її проведення. Текст виступу додається.

ВИСТУПИЛИ:

1. Перець С. В. — нагадала присутнім про факти пору­шення виробничої дисципліни студентами під час минулоріч­ної практики.

2. ЯремківВ. П.. студ. гр. Б-42 — запропонував ураховувати бажання студентів стосовно місця проходження практики. УХВАЛИЛИ:

 

1. У зв'язку з епідеміологічною ситуацією в місті, вироб­ничу практику розпочати з 19.08.2002.

2. Розглянути заяви студентів та запити зі шкіл щодо місця проходження практики.

II. СЛУХАЛИ:

Кисельов Г. С куратор курсу — зачитав довідку про неза­довільний стан оранжереї та території ботанічного саду. ВИСТУПИЛИ:

1. Коваль С. Ю.. студ. гр. Б-41 — запропонував утворити групи за добровільним принципом для упорядкування тери­торії ботанічного саду.

2. Семенова І. К.. студ. гр. Б-43 — унесла пропозицію звер­нутися за посадковим матеріалом до міського розсадника. УХВАЛИЛИ:

 

1. Формувати групи практикантів за добровільним прин­ципом кількістю не менше 15 чол.

2. Затвердити додатковий графік робіт для ремонту оранжереї та призначити відповідальним за його дотримання студ. гр. Б-41 Кириленка Ю. Г.

III. СЛУХАЛИ:

Бондаренко А. П. — інформація про час і місце проведення «Студфестивалю 2002» та умови виборів делегатів. ВИСТУПИЛИ:

1. . . .

2. . . .

3. . . .
УХВАЛИЛИ:

Додатки:

1) список учасників зборів на 1 с. в 1 пр.;

2) текст виступу доц. Воробйова А. Ю. на 3 с. в 1 пр.

Голова (підпис) О. Я. Семиволос

Секретар (підпис) В. С. Розстригша

- тяг із протоколу

Витяг із протоколу — один із найпоширеніших видів доку-~ації. Він є короткою (усіченою) формою повного протоколу зображає конкретне окреме питання.

-іитяг надається окремим особам чи надсилається організа-'. установам на їх письмовий запит. У протоколі, із якого лено витяг, зазначають, на якій підставі, кому й коли подано 'адіслано документ. Реквізити

1. Назва документа.

2. Номер документа, із якого робиться витяг.

3. Назва організації, установи, яка проводила засідання, на­раду.

4. Дата проведення зборів, засідання.

5. Номер питання, що розглядалося, і його суть (як його сформульовано у протоколі).

6. Текст (винесена ухвала щодо питання, яке розглядалося).

7. Посада, прізвище та ініціали того, хто підписав оригінал (без його підпису).

8. Посада, підпис, ініціали та прізвище того, хто уклав витяг.

9. Дата укладання витягу.

Зразки:

Витяг із протоколу № 14 засідання профспілкового комітету Харківського медичного училища № З від 15.05.2002

.'II. СЛУХАЛИ:

4. Валько Б. Г. — заява з клопотанням про надання путівки .о лікувально-оздоровчого профілакторію «Ластівка». УХВАЛИЛИ:

Надати завідувачу навчальної частини Вальку Борисові Геннадійовичу путівку до названого профілакторію. Оригінал підписали:

Голова Зинов'єв Я. В.

Секретар Альошина О. Б.

З оригіналом згідно:
Секретар-референт (підпис) 3. В. Гречуха

20.05.2002

Витяг із протоколу № 4-е засідання кафедри історії України ХНУ ім. В. Каразіна від 27.11.2002

II. СЛУХАЛИ:

Замєсов Я. Г. — затвердження теми кандидатської дисер­тації.

УХВАЛИЛИ:

1. Затвердити тему кандидатської дисертації асп. Замє-сова Якова Григоровича в такому формулюванні: «Порівняль­ний підхід у дослідженні постаті гетьмана Мазепи».

2. Призначити науковим керівником акад. Пилинського Кирила Семеновича.

Зав. кафедри (підпис) В. Д. Сльозко

Секретар (підпис) К. А. Рибакова

30.11.2002

 

Службові листи (офіційна кореспонденція¹)

Є два види офіційної кореспонденції:

а) офіційне листування міждержавних установ чи інозем-
них представництв у дипломатичній практиці;

б) ділове (комерційне) листування, яке має напівофіційний
характер, для ділових контактів між фірмами, установами, за-
кладами тощо.

1 Кореспонденція (від латин, саггехропсіео — відправляю, повідомляю) — а) листування між окремими особами або установами'; б) сукупність поштових відправлень (листи, телеграми тощо); в) окреме поштове відправлення (лист, поштівка тощо); г) замітка, допис, повідомлення, надіслані кореспондентом до редакції часопису.

Службовий лист — це один із різновидів інформаційних документів для писемного спілкування й оперативного управ­ління процесами діяльності організацій, установ та їх структур­них підрозділів. Загальноусталений принцип побудови змісту службового листа: вступ, докази, висновки й закінчення. Вико­ристання ж усіх цих компонентів зумовлюється характером листа й конкретними обставинами справи.

Вступ має містити виклад причин і безпосереднього приво­ду, що спонукав написати листа. Докази з наведенням фактів, йфрових даних і логічних висновків, у яких повинні перекона­ні адресата в правомірності постановки питання й необхідності ■адитивного розв'язання його. Основним і неодмінним струк­турним елементом змісту листа є висновок (закінчення), де ви-ідадають суть питання, основну думку: згоду чи відмову, про-яозицію чи прохання тощо.

За функціональними ознаками службові листи поділяють­ся на два типи:

1. Листи, що потребують відповіді — листи-запити, листи-прохання, листи-пропозиції, листи-звернення, листи-вимо-ги.

2. Листи, що не потребують відповіді — листи-відповіді, ли-сти-попередження, листи-розпорядження, листи-відмови, листи-нагадування, листи-подяки, листи-підтвердження, листи-запрошення, комерційні, супровідні, гарантійні, рек­ламні, рекомендаційні та інформаційні листи.

За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні та колективні листи.

Звичайний і колективний листи надсилаються на одну ад­ресу, тільки останній укладається від імені декількох організа-зій чи установ.

Циркулярний— завжди надсилається керівною установою до своїх структурних підрозділів, філій тощо.

Текст службового листа повинен бути простим і розкрива­ти бажано тільки одне питання. Це спрощує його реєстрацію та контроль за проходженням. Якщо ж лист містить кілька питань чи тем, що контролюються різними відділами, то доводиться робити копії.

Головна мета листа — поінформувати, пояснити, упевнити, довести і спонукати до потрібної дії адресата (одержувача). Службовий лист є документом, тому він повинен бути чітким, лаконічним, зрозумілим, не містити нічого зайвого, що б заважа­ло сприйманню основної інформації.

Але оскільки лист все ж відмінний від наказу, акта чи дору­чення, то ваше письмове спілкування з адресатом може не обме­жуватися лише сухими канцеляризмами. Добирати потрібні сло­ва і тон ви повинні самі залежно від мети листування, ступеня знайомства, віку, статі та необхідності дотримання субординації. Безперечна умова — дотримання міри, доречності й такту.

За законами психології на формування поглядів партнера значною мірою впливає інформація, що надходить першою. Отже, ділові взаємини краще розпочинати з особистого, безпосеред­нього спілкування і вже потім можна продовжувати закріплю­вати контакти діловим (службовим) листуванням. Оскільки листування виключає вербальні контакти спілкування, доціль­но до тексту листів уводити деякі словосполучення і звороти, які засвідчують ваше ставлення до партнера. Із тексту сучасно­го службового листа повинен вимальовуватися образ автора -надійного партнера, постійного клієнта, чесного конкурента й т. ін. Кореспонденція — ваша візитка та обличчя установи, фірми, компанії, яку ви репрезентуєте.

Останнім часом ділове листування відходить від сухої офі­ційності й обміну надто заштампованими канцеляризмами, на­ближаючись до приватної кореспонденції й навіть розмовного стилю, проте ще лишається досить умовностей, додержувати яких конче потрібно. Це передусім стосується структури службового листа: логічних елементів змісту та правил його оформлення.

Реквізити

і.Назва міністерства (для державних структур).

2. Назва й адреса адресанта (ліворуч або посередині).

3. Номер і дата листа.

4. Назва й адреса установи (закладу) адресата, його посада, прізвище та ініціали (праворуч).

5.Заголовок листа («про...»). 6.Текст (зміст).

7. Перелік додатків (якщо надсилаються) із зазначенням кількості сторінок.

8. Посада; звання; ранґ; статус адресанта (ліворуч).

9. Підпис, ініціали та прізвище адресанта (праворуч).
10.Печатка (якщо необхідно).

11.Віза виконавця, підпис на копію (якщо необхідно). Ось декілька порад, які допоможуть вам досягти мети:

— Будьте лаконічні. Намагайтеся викладати інформацію чітко й по суті, не зловживаючи чужим часом і увагою.

* — Пишіть коротко і просто. Але лаконічність не повинна бути самоціллю і стати на заваді вишуканості та емо­ційності мови.

— Слідкуйте за логічністю та послідовністю викладу. Основну увагу — найсуттєвішому, а розбивши текст на смислові абзаци, ви полегшите його сприймання адресатом.

— Уникайте багатозначності та не переобтяжуйте лист іншо­мовними словами. Суть справи слід викладати чітко, зро­зуміло, без двозначностей, які можуть викликати сумні­ви чи запитання.

— Будьте ввічливі. Стежте за стилем вашої кореспонденції. Уникайте категоричності. Не забувайте про вступний і завершальний компліменти.

Завершальні речення можуть виражати: повторну подяку, «исловлення сподівання чи надії, запевнення у співробітництві ся надійності, прохання дати відповідь, зателефонувати тощо, іабачення за турботу чи затримку з відповіддю.

Прощальні фрази добираються залежно від рівня стосунків партнерства) на зразок:

Завжди щиро Ваш ...

Із найліпшими побажаннями ...

Щиро відданий Вам ...

Бажаємо успіхів ...

Із повагою ...

Залишаємося з повагою ...

Із вдячністю й повагою ... і т. ін.

Уже написаний лист не відправляйте одразу, відкладіть, щоб іотім ще раз перечитати. Пам'ятайте: бездоганно оформлена діло­ва кореспонденція — це свідчення вашої поваги до адресата!

Оскільки метою офіційного листування є засвідчення адре­сатові поваги з безумовним урахуванням рангів, воно повинно грунтуватися на принципах поваги та обопільної коректності.

Існують певні правила реагування на листи за термінами. Відповідь слід дати не пізніше, ніж через десять днів. Якщо запит, прохання тощо потребує ґрунтовнішого вивчення, то про­тягом трьох днів сповіщають адресатові, що інформацію отрима­ло й над розв'язанням питання вже працюють. Остаточну идповідь слід дати не пізніше, ніж через місяць.

Як правило, службові листи укладаються на бланку, що юстить віддруковані реквізити установи, закладу, організації. За характером інформації листи поділяються на різні групи.

Ініціативні листи містять прохання, пропозицію, звернення чи запит до адресата.

Зразок листа-прохання:

Міністерство освіти і науки України Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури 61040, Харків-40, вул. Сумська, 42, тел. 402-911, 402-104

№ 01-6/24 11.01.201.

Міністерство у справах молоді та спорті.. Оргкомітет спартакіади 2003 п. Семибрату В. Г.

про умоди проведення спартакіади серед вищих навчал них закладів

Просимо надіслати пакет документів щодо умов прове дення загальнодержавної спартакіади серед вищих навчаль­них закладів 2003-го року.

Додатки на 10 с. в 1 пр.:

1) характеристика та стан спортивної бази;

2) перелік і характеристика спортивних секцій;

3) список студентів-спортсменів, розрядників, призерів.

Із повагою завідувач навчально-виховною

роботою проф. (підпис) В. С. Микитенко

 

Листи-відповіді за змістом залежні від ініціативних листів, оскільки їх тема і характер були вже задані запитом, прохан­ням та ін., на дату й номер яких повинно бути обов'язкове посилання. Лист-відповідь викладає характер проблеми чн вирішення питання, прийняття чи відмову пропозиції тощо, за­явлених в ініціативному листі.

Головні умови, що висуваються до змісту листа-відповіді полягають у чіткості формулювань щодо попередніх прохані (запитів), міри чи ступеня, часу та якості її виконання. Відмова, зміна обсягу робіт, послуг і часу їх виконання повинні бутж вагомо обгрунтовані й коректно викладені.

Зразок листа-відповіді:

Харківське акціонерне об'єднання «Поліграф»
61003, Харків-3, пров. Замковий, 5, тел. 240-081
^ 02-9/91 13.06.2002

Президентові фірми «Дніпро» п. Калантаєві В. О. 39004, Кременчук-4, вул. Паркова, 17

про рекламні матеріали На Ваш лист № 21-1/97 від 25.05.2002 повідомляємо, що проспекти, календарі та візитки буде виготовлено до кінця ■іравня поточного року.

директор (підпис) Д. С. Горобець

Супровідний лист — документ, що інформує адресата про раніше надіслані документи, товари чи інші матеріальні цінності.

Листи такого типу можуть надсилатися разом із комерцій­ними документами (рахунком-фактурою, накладними, чеками тощо), доповнювати креслення, схеми, плани, каталоги, прейску­ранти, зразки товарів тощо й виконують допоміжну інформа-шйно-супроводжувальну функцію.

Супровідний лист може бути також доповненням, прохан­ням, рекомендацією-характеристикою та виконувати роз^ясню-зальні функції щодо службової особи у відрядженні.

Зразок супровідного листа:

Харківська ЗСШ № 15 ім. О. Олеся
61024, Харків-24, вул. Тернова, 19, тел. 324-490
Л£ 01-7/14 07.04.2002

Міністерство освіти і науки України Відділ середніх навчальних закладів п. Забужку В. П.

про підсумок проведення міністерських контрольних робіт Додаємо Вам результати додаткових контрольних робіт, які було проведено в 10-11 класах 02.04.2002 згідно з нака­зом № 114-6 Міністерства освіти і науки від 01.02.2002. Додатки:

1) 54 (п'ятдесят чотири) роботи з математики на 108 с;

2) 52 (п'ятдесят дві) роботи з української мови на 104 с.

Іиректор ₎ (підпис) Л. М. Зуб

(печатка)

Договірний лист — різновид супровідного листа, що вказує на факт відправлення (надсилання) попередньо укладеного до­говору, угоди між адресатом і адресантом.

Лист-запрошення містить інформацію про дату, характер, місце, час проведення заходу. Цей документ деталізує умови участі адресата в заході, умови проїзду, перебування, конкрети­зує порядок денний робочого часу та культурної програми тощо.

Інформаційний лист та лист-повідомлення близькі до листа-запрошення.

Гарантійний лист — документ, що є юридичним гарантом виконання викладених у ньому зобов'язань.

Укладається з метою підтвердження певних угод, умов або фінансово-розрахункових зобов'язань і має підвищену право­ву функцію.

Цим листом організація, установа, заклад гарантує погашення кредиту, оплату за виконану роботу, надану послугу тощо.

Обов'язкові реквізити: номер розрахункового рахунка із за­значенням назви банку, термін остаточного розрахунку, сума (згідно з тарифами або попередньо обумовлена), підписи ви­щої посадової особи та головного бухгалтера гаранта.

Зразок гарантійного листа:

Харківське акціонерне виробниче об'єднання «Гетьман» 61115, Харків-115, просп. Гагаріна, 8, тел. 511-429, телефакс 522-430

№ 07-4/148 09.10.2002

Голові Харківського
телерадіокомітету
п. Литвину Г. С.
61022, Харків-22,
майд. Свободи, З
про рекламні послуги
Просимо прорекламувати продукцію АБО «Гетьман» під час
футбольного матчу «Динамо» Київ — «Спартак» Москва.
Додаток: текст для рекламного ролика на 10 с. у 2 пр.
Оплату згідно з тарифом Гарантуємо протягом ЗО днів
після ефіру. Наш р/р № ______________ відділення банку

 

Директор (підпис) В. В. Олешко

Голов. бухгалтер (печатка) ^^п'^дпис^ ^- Т- Чорна

Рекламний лист — це різновид інформаційного листа, що містить докладний опис рекламованих послуг чи товарів, про­пагує діяльність закладу чи установи.

Лист-нагадування — це документ, у якому нагадується про наближення чи закінчення визначеного терміну завчасно обу­мовлених зобов'язань або проведення заходів.

Лист-підтвердження містить повідомлення про отримання певного відправлення (листа, факсу, телеграми, товару тощо), прибуття певної особи чи групи осіб, виконання певних за­ходів, дій. Цей лист може підтверджувати тривалість юридичної дії раніше укладених документів (договорів, інструкцій і т. ін).

Рекламаційний лист — це документ, який обґрунтовано до­водить про виявлення певних недоліків або дефектів у виконаній роботі, виробленій продукції чи наданій послузі, а саме:

1. Недотримання попередньо обумовлених термінів, техно­логічних нормативів виготовлення, пакування, транспортування та зберігання продукції, товару, що призвело до псування товар­ного вигляду, погіршення якості тощо.

2. Обґрунтування недоброякісності може підтверджуватися доданими копіями актів, висновками фахівців-експертів.

Зразок рекламаційного листа:

Харківське приватне підприємство «Колос» 61014, Харків-14, пров. Молодіжний, 142-а, тел. 442-301, телефакс 440-327

№ 07-5/94 02.07.2002

Директорові АТ

«Одеська книжкова фабрика»

п. Зарудькові Є. Г.

65008, Одеса-8,

вул. Приморська, 193

про рекламацію на продукцію

Повідомляємо, що партія рекламної продукції (проспекти) в кількості 800 (вісімсот) пр., які надійшли на ст. Харків-Товарнмй 01.07.2002 за накладною N° 1944/01, виявилися зіпсо­ваними. Акт додається.

Оскільки Ви порушили умови п.17 укладеної спільно Угоди № 4-а від 10.03.2002 щодо пакування виготовленої продукції у водонепроникну тару під час транспортування залізницею, ми наполягаємо на виготовленні нової партії проспектів до 25.07.2002.

Просимо надіслати підтвердження в отриманні реклама­ційного листа за № 07-5/94 від 02.07.2002.

Додаток — копія акта № 403 від 01.07.2002 на 2 с. в 1 пр.

Директор (підпис) О. В. Розсохін

Лист-претензія — документ, близький до рекламаційного ли­ста, але менш категоричний за змістом. Цей лист скоріше тактовне нагадування чи коректне висловлення незадоволення, що повинно передувати категоричному накладанню штрафних санкцій і позо­ву до арбітражного суду, які містяться в рекламаційному листі.

Контрольний лист — це специфічний документ-талон для індивідуальної реєстрації документів, який містить резолюцію на конкретний документ та його стислий зміст.

Рекомендаційний лист — документ, близький до характе­ристики, але не обов'язковий. Незважаючи на довільний виклад, у ньому слід зазначити термін роботи працівника в даній орга­нізації, установі, просування по службі, його ділові та моральні якості, коло зацікавлень тощо. Інформація повинна бути об'єктив­ною та виваженою, оскільки це справа честі й імені вашої орга­нізації та подальша доля рекомендованого.

Існує інший тип рекомендаційного листа, який заочно реко­мендує пред'явника й допомагає йому швидко заручитися підтримкою за місцем перебування.

Зразок рекомендаційного листа: м. Маріуполь 04.08.2002

Вельмишановний Зиновію Тадейовичу!

Подавець цього листа, Орест Богданович Савчак, перебува­тиме два тижні у Вашому чудовому місті у справах фірми. Це мій колега й близький друг.

Буду щиро вдячний, якщо Ви виконаєте його прохання й на­дасте підтримку на час перебування в Торонто.

Завчасно дякую за ласкавість і передаю найщиріші вітан­ня родині.

Із повагою Ваш Максим Білик.

Лист-вітання — це зовсім не обов'язковий офіційний набір заяложених та безликих висловів-штампів до державних свят.

Доцільними будуть поздоровлення з подіями, ювілеями чи успіхами локального характеру. Довільний зміст тексту передба­чає враховувати рівень стосунків, становище, вік і стать адресата.

Комерційний лист — специфічний вид ділового спілкування, прийнятого як у внутрішньодержавній, так і в міжнародній прак­тиці. Цей лист може містити комерційну інформацію про зміни цін, видів і способів платежів, умови купівлі-продажу тощо.

 

Списки. Переліки

Список — документ, який містить перелік (реєстрацію) осіб, предметів, об'єктів у певному порядку:

— осіб за абеткою;

— подій у хронологічному порядку;

— предметів та іп. від більш значущого (дорожчого) до менш значущого (дорожчого).

Зразок:

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В. Каразіна

Харків-22 майд. Свободи, 4 тел. 456-491

Список № 1

співробітників, які стоять у пільговій черзі для отриман­ня житла.

У кінці наукової роботи, друкованої праці подається спи­сок використаної літератури, або бібліографія. Як правило, порядок розміщення джерел — за абеткою. Якщо з певних причин автор, упорядник уважає за доцільне дотримуватися іншого принципу розміщення (систематичного, тематичного, хронологічного), це має бути обумовлено в роботі. Літерату­ру іноземними мовами розміщують теж за абеткою, але після повного списку вітчизняних видань. Кожне джерело має свій порядковий номер, а весь список — єдину наскрізну нумера­цію. .

Бібліографічний опис джерела складається з кількох розмі­щених у певній послідовності елементів. Існують відмінності в оформленні бібліографічного опису книги, збірника, періодич­ного видання тощо (наприклад, статті).

У повному бібліографічному )писі книги такими еле­ментами є прізвище та 'ніціали автора (авторів), назва книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Інколи, однак, можуть опускатися назва видавництва та кількість сторінок. Між елементами опису ставлять загально­прийняті умовні розділові знаки. Ці знаки можуть нести таку інформацію:

: — інша назва книги або назва, що стосується основної на­зви книги;

/ — відомості про авторство (автор, укладач, упорядник); ; — відомості про інших осіб чи колективи, що брали участь

у підготовці видання (редактор, відповідальний редактор

іт. ін.);

. — відомості про повторність видання та /або його характе­ристика; . — місце видання;

: — видавництво або організація, що видала;

, — рік видання;

. — кількість сторінок.

У бібліографічному описі статті містяться такі елементи: прізвище та ініціали автора (авторів), назва статті, назва збірни­ка, часопису, іншого видання, рік видання, число (випуск), сто­рінки. Окрім наведених вище умовних розділових знаків, ужи­ваються ще й такі:

//— назва видання, у якому поміщено статтю; . — число видання.

Список

рекомендованої літератури з історії України

1. Аркас М. М. Історія України-Русі. — Факс. вид. — К.: Вища школа, 1990.

2. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — X.: Основа, 1990.

3. Величко С. В. Літопис: У 2 т. / За ред. В. Шевчука. — К.: Дніпро, 1991.

4. Грабянка Г. Літопис. — К.: Т-во «Знання України», 1992.

5. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. — Факс, вид. — К.: Райдуга, 1990.

6. Шевченко Ф. П. Участь представників різних народно­стей у визвольній війні 1646—1654 рр. в Україні // Укр. іст. журн. - 1978.- № 11.- С. 16.

Перелік — документ, який містить систематизований перелік предметів, об'єктів або робіт, укладений із метою поширення на них певних норм або вимог.

Ці два документи близькі за формою й реквізитами, а різняться лише за призначенням.

Реквізити списку та переліку:

1. Штамп установи (для зовнішніх).

2. Назва документа.

3. Номер.

4. Тематичний заголовок.

5. Текст (основна частина, що містить графи та рядки).

6. Посада, підпис та розшифрування (якщо треба):

а) керівника установи та головного бухгалтера;

б) керівника підрозділу;

в) укладача.

7. Дата.

8. Печатка (якщо треба).

Документи з кадрово-контрактових питань

Автобіографії

Автобіографія' — це документ, у якому особа власноручно у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.

Незважаючи на довільний виклад тексту, обов'язково зазнача­ються від імені першої особи такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові теперішні та колишні, якщо були зміни (у Н. відмінку однини).

3. Дата народження: число, місяць (літерами), рік.

4. Місце народження: село, селище, місто (у Н. відмінку), район (у Р. відмінку), край, країна (якщо за межами України) (у Н. відмінку). Усі дані про місце народження пишеться так, як вони зазначені у свідоцтві про народження.

5. Відомості про навчання: повне найменування навчаль­них закладів (як вони називалися на час навчання), на­зви спеціальностей, які отримали (за дипломом).

6. Перебування на військовій службі, у місцях позбавлення волі та ін.

7.Відомості про трудову діяльність (повне найменування місць роботи та посад).

8. Нагороди, стягнення, заохочення.

9. Відомості про громадську роботу.

10.Короткі відомості про склад родини (без займенників). Якщо неодружені:

— батько, мати (прізвище, ім'я та ім'я по батькові, рік на­родження, посада та місце роботи);

— сестри, брати, якщо вони не мають своєї родини (прізви­ще, ім'я та ім'я по батькові, рік народження, місце навчан­ня, роботи, посада).

Якщо одружені:

— дружина, чоловік (прізвище, ім'я та ім'я по батькові, рік народження, місце роботи чи навчання);

— діти (прізвище, ім'я та ім'я по батькові, рік народження, місце роботи чи навчання).

¹ Автобіографія (відгрец. аиіоз — сам, Ьіоз — життя, дгарНо — пишу) — опис свого життя.

11.Повна домашня адреса, номер телефону.

12.Дата укладання (ліворуч). 13.Підпис укладача (праворуч).

Зразки:

Автобіографія

Я, Піддуда Карній Ілліч, народився 5 березня 1970 р. в с-щі Високе Балаклійського р-ну Харківської обл.

Після закінчення 1987 р. Балаклійської СШ № 2 працював механізатором колгоспу «Світлий шлях».

З 1988 до 1990 р. — служба у війську.

З 1991р.— студент механіко-математичного факульте­ту Харківського державного університету. Закінчив ХДУ 1995 р. за фахом викладач математики.

З 1995 р. працюю вчителем математики Харківської ЗСШ № 105.

З 1996 р. виконую обов'язки голови профкому школи (на громадських засадах). Родинний склад:

дружина — Піддуда Надія Федорівна, 1972 р. народж., за­відувач Харківської дитячої б-ки ім. В. Стуса;

син — Піддуда Геннадій, 1994 р. народж., школяр ЗСШ № 105.

Домашня адреса: 61058, Харків-58, вул. Б. Чичибабіна, 9, к.110.

Тел. 430-218

15.05.2002 (підпис)

Автобіографія

Я, Мотрич Олена Григорівна, народилася 24 лютого 1979 р. в м. Кременчук Полтавської обл.

З 1986 до 1996 р. навчалася в міській СШ № 7, 11 класів якої закінчила з відзнакою.

З 1996 р. — студентка соціологічного ф-ту Харківського державного університету, на 5-му курсі якого й навчаюся.

На громадських засадах очолюю редколегію факультет­ського часопису «СФ».

Родинний склад:

батько — Мотрич Григорій В'ячеславович, 1949 р. народж., слюсар Кременчуцького АТП-01811;

мати — Левицька Людмила Євгенівна, 1955 р. народж., до­могосподарка.

Місце проживання: 61049, м. Харків-49, пров. Вишневий, 11, гурт. № 4, кімн. 904.

17.06.2002 (підпис)

Існують: а) автобіографія-розповідь, яку укладають в опи­совій (довільній) формі; б) автобіографія-документ, у якій точ­но викладають основні факти; в) автобіографія-документ спе­ціального призначення, у якій детально викладаються факти життя та діяльності як укладача, так і його родичів. Наприклад, зазначається точний термін (день і місяць) навчання чи робо­ти; причини зміни місця навчання чи роботи; дівоче прізвище (матері, дружини, матері дружини), теперішнє місце перебуван­ня родичів; паспортні дані укладача тощо.

 

Резюме

Для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади укла­дають резюме — документ, де у стислій формі (не більше 1с.) претендент викладає такі основні відомості:

1. Назва документа.

2. Ім'я, ім'я по батькові та прізвище.

3. Дата й місце народження (відповідно до записів у паспорті).

4. Домашня адреса та номер телефону. 5.Родинний стан.

 

6. Навчання (вищі, середні спеціальні, професійно-технічні заклади освіти, курсова підготовка, спеціалізована СЗШ чи ліцей, наприклад із поглибленим вивченням певної дисципліни тощо).

7. Науковий ступінь.

8. Досвід роботи (за спеціальністю, на яку претендує канди­дат, зазначається окремо).

9. Трудова діяльність (якщо немає досвіду роботи за спе­ціальністю, на яку претендує кандидат).

- 10. Додаткові відомості (дані, які не ввійшли до попередніх пунктів, але які доцільно висвітлити: індивідуальні пози­тивні якості, працездатність, знання, навички роботи, воло­діння суміжними спеціальностями тощо).

11.Дата.

12.Підпис.

Оскільки резюме належить до документів із низьким рівнем еаадартизації, у ньому можуть міститися й інші відомості.

Зразок.

 

 

Резюме

Раїса Анатоліївна Світницька

Народилася 15 вересня 1965 р. в м. Новий Іржавець Ор-жицького р-ну Черкаської обл. Заміжня, маю дочку.

Домашня адреса: узвіз Бурсацький, З, к. 21, м. Батурин, 43002. Телефон — 343-71.

Навчання: 1980 —1984 рр. — Черкаське педагогічне учили­ще (учитель початкових класів);

1986 — 1992 рр. — Харківський державний університет (фах •географ», присвоєно кваліфікацію «Викладач географії»).

Досвід роботи: серпень 1984 р. — серпень 1986 р. — учи­тель початкових класів СЗШ № 12 м. Золотоноша;

липень 1992 р. — жовтень 1999 р. - викладач географії України в Харківському педагогічному коледжі.

Із жовтня 1999 р. дотепер викладач екологічної безпеки Харківського регіонального інституту післядипломної освіти ічителів.

Додаткові відомості: загальний педагогічний стаж 16 р. Навчаючись у ХДУ, працювала за сумісництвом у міському юиватному ліцеї «Джерело» викладачем географії. 1994 р. шкінчила курси перекладачів. 1998 р. видала довідник «Абет-ьз екологічної безпеки», вела програму «Колір надії» на Хар­ківському обласному радіо.

Маю досвід роботи з ПК, умію працювати з У/огй", Ехсеї.

Досконало володію іспанською та французькою мовами.

У разі потреби можу подати рекомендації.

 

Х.03.2002 (підпис)

Заяви

Заява — це вид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації (установи, заклади) надані їм права (на працю, відпочинок, матеріаль­не і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси.

Розрізняють два основних види заяв:

— особиста заява, яка містить прохання (звертання) до ке­рівної посадової особи, пишеться власноручно в одному примірнику;

— службова заява, що укладається посадовою особою від власного імені або від організації (підприємства, об'єднан­ня), які він репрезентує, до посадової особи іншої органі­зації, структури тощо.

Остання може бути відтворена механічним способом у де­кількох екземплярах і мати відповідні реквізити (назву та адре­су організації, вихідний номер документа тощо).

За походженням заяви бувають

1. Зовнішні:

а) особисті, у яких обов'язково зазначається повна
домашня адреса чи дані документа (паспорта, військо-
вого білета, посвідчення та ін.). Подаючи їх, слід уника-
ти абревіатур та скорочень (окрім загальноприйнятих);

б) службові, у яких подається повна поштова та юридич-
на адреса підприємства (фірми, установи) з усіма на-
лежними реквізитами.

2. Внутрішні, де не є обов'язковими викладені вище вимоги.
Реквізити заяви

1. Адресат (з великої літери праворуч) — посада, назва установи, звання, прізвище та ініціали посадової особи, на ім'я якої подається заява, у Д. відмінку, чергуючи за­кінчення -ові (-еві, -єві) з -у (-ю).

2. Адресант (без прийменника з малої літери) — посада, звання, назва закладу, прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, яка звертається із заявою, у Р. відмінку (без крап­ки в кінці останнього слова).

3. Назва документа.

4. Текст (з великої літери, з абзацу).

5. Додаток (підстава): перелік інших документів із зазна­ченням кількості сторінок, що додаються до заяви на підтвердження її правомірності чи вагомості аргументації.

6. Дата написання (ліворуч).

7. Підпис адресанта (праворуч).

Для одержання додаткових авансів чи позик укладається пява-зобов'язання.

У цьому документі крім обґрунтованого прохання про на­дання певної суми зазначаються гарантований термін і спосіб І повернення, відомості про постійне місце роботи й заробітну длату та дані особистого документа (паспорта).

Різновидами заяв також є позовні заяви, які подаються до суду, наприклад, позовна заява про стягнення аліментів містить такі відомості:

а) назва суду;

б) прізвище, ім'я та ім'я по батькові позивача, відповідача
та їх домашня адреса або місце проживання;

в) назва документа;

г) зміст вимоги позивача висвітлює дату реєстрації шлюбу,
наявність дітей, рік їх народження; від якого часу відпо-
відач ухиляється виконувати свої батьківські обов'язки
та вимоги позивача; аргументовані (документальні) до-
кази, що підтверджують позов;

д) дата;

е) підпис позивача.

Змістом інших позовних заяв до суду є заяви щодо відшко­дування збитків, завданих унаслідок ДТП, пограбування, завда­вання шкоди, незаконного засудження або затримання, захист честі, гідності та репутації позивача, оскарження неправомірних дій органів, підприємств чи службових осіб, доведення і встановлен­ня юридичних фактів, продовження терміну прийняття спадку, поновлення прав на втрачені документи, майно, цінності тощо.

Характерною особливістю позовних заяв є те, що позивач повинен якомога детальніше, послідовно й логічно викласти кон­кретні факти, що стали причиною звернення до суду, зазначивши місце та роль відповідача в картині подій, указати прізвища оче­видців, свідків, запропонувати матеріальну оцінку відшкодуван­ня тощо — залежно від змісту заяви з обов'язковим посилан­ням на відповідні статті ЦК чи КПК України, КпШС України.

Додатками до позовної заяви можуть бути висновки екс­пертів, оригінали чи копії документів, квитанції про сплату ви­трат, рукописи творів, довідки про заробітну плату тощо.

У заяві до житлово-комунальних органів про обміж житла потрібно крім обов'язкових даних зазначити:

а) посаду й місце роботи заявника;

б) належність будинку (відомству, кооперативу й т. ін.);

в) особливості будівлі (матеріал, поверховість, перекриття^-*

г) кількість кімнат, їх розташування (ізольовані, суміжн
прохідні);

д) освітленість; комунальні вигоди (опалення, наявність га-
рячої води, газу, телефону, сміттєпроводу тощо);

е) термін проживання в цій квартирі;

ж) номер і дата видачі ордера;
и) відомості про членів родини.

До заяви додаються власноручно написані письмові згоді повнолітніх членів родини. Усі відомості, викладені в заяві та додатках, засвідчуються підписами начальника й головного бух­галтера ЖЕК та печаткою.

Зразки: '

Генеральному директорові АТ «Роганг»

п. Корнієнкові В. І.

Благіна Олексія Матвійовича

(мешкаю за адресою:

Харків-176, вул. Інститутська, 15, к. 4,

тел. 145-870)

Заява

Прошу зарахувати мене на посаду економіста з 10.02.2002. Додатки:

1) копія диплома;

2) трудова книжка;

з) автобіографія;

4) медична довідка (ф. 086);

5) довідка з місця проживання;

6) особовий листок з обліку кадрів;

7) чотири фотокартки.

08.02.2002 (підпис)

Директорові ЗСШ № 9 м. Макіївка п. Дерев'янко О. А. вчителя географії Комар Ганни Анатоліївни

Заява

У зв'язку із закінченням терміну навчання на ф-ті пере-тдготовки прошу перевести мене на посаду викладача психо-

яеії з 06.10.2002.

Додаток — копія диплома.

§1.10.2002

(підпис)

Ректорові ХДТУБА професору Черемних І. Я. спгарш. викладача каф. українознавства

Долі В'ячеслава Васильовича Заява

У зв'язку з погіршенням стану здоров'я прошу надати по­зачергову відпустку для лікування з 05 до 24.04.2002. Додатки:

1) довідка про стан здоров'я від дільничного лікаря;

2) витяг із протоколу засідання профкому про надання
путівки до санаторію.

31.03.2002

(підпис)

Начальникові археологічної експедиції академіку Валені Г. С.

асп. Тоцького Владислава Герасимовича

Заява

У зв'язку з реабілітаційним періодом після складної опе­рації прошу надати мені матеріальну допомогу. Додатки:

1) копія акта ДТП;

2) довідка про стан здоров'я.

96.12.2002

(підпис)

Директорові Харківського геолого­розвідувального об'єднання «Південукргеологія» п. Бадаєву Г. С старш. оператора 17 дільниці Хмельова Якима Семеновича, який мешкає за адресою: м. Харків-174, пров. Сезонний, 4

Заява

Прошу поставити мене на чергу для отримання житла. В об'єднанні працюю за розподілом після закінчення ХДУ з 1995 р. Квартирую у приватному будинку з 1998 р. Власно­го житла не маю.

Родинний склад: 4 особи (дружина, син 5 р., донька 8 міс.)
19.06,2002 (підпис)

 

Характеристики

Характеристика — це документ, у якому надається оцінка ділових і моральних якостей працівника як члена колективу зі період, який він відпрацював на даному підприємстві.

Характеристика пред'являється при вступі до середніх і ви­щих навчальних закладів, висуванні на виборні посади, переоб­ранні, атестації, оформленні на роботу за конкурсом до науково-дослідних інститутів тощо.

Характеристику укладають у двох примірниках, один із яких отримує працівник, а другий (копію) підшивають до його осо­бової справи. Текст характеристики викладається від 3-ї особн на прохання працівника. Згідно з типовим запитом характерис­тика може надсилатися до вищих інстанцій, судових і адмініст-ративио-господарчих органів та інших установ.

Відповідно до призначення характеристики поділяються на виробничі, атестаційні, рекомендаційні та нейтральні.

Характеристика має містити такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім.'я та ім'я по батькові особи, на яку уклада­ється характеристика (в Р. відмінку).

3. Статус; посада; науковий ступінь і вчене звання (якщо є): місце роботи, навчання.

4.. Рік народження (якщо треба — національність, домашні адреса, освіта).

5. Текст — дані про трудову діяльність (навчання), із яко­го часу працює (учиться), просування по службі; як ста­виться до своїх службових обов'язків; який має рівень професійної майстерності; найвагоміші досягнення, за­охочення чи покарання. Зазначаються моральні якості — риси характеру, ставлення до колег чи інших членів ко­лективу.

6. Висновки — призначення характеристики.

7. Дата укладання документа (ліворуч).

8. Посада (ліворуч), підпис (праворуч), ініціали, прізвище керівника установи, закладу (при потребі — інших відпо­відальних осіб).

9. Печатка установи, що видала характеристику.

Зразок:

Атестаційна характеристика Коренева Захара Кузьмича, бухгалтера планового відділу Харківського тракторного заводу, 1970 р. народж., українця, освіта незакінчена вища.

Пан Коренеє 3. К. працює на посаді бухгалтера з 1992 р. після закінчення Харківського кредитно-фінансового техні­куму.

Службові інструкції та доручення виконує сумлінно. Має високий професійний рівень із питань нарахування коштів, оплати праці й бухгалтерського обліку.

Заочно навчається на V курсі економічного ф-ту Харків­ського інституту народного господарства. Має шану колек­тиву.

Панові Кореневу 3. К. рекомендується більше уваги при­діляти питанням господарсько-фінансової діяльності та опа­нувати роботу на ПК.

Характеристику видано для подання (на запит) до

 

10.09.2002

Заввідділу Голов. бухгалтер

(підпис) О. Л. Яременко (підпис) Ю. І. Зуєнко

(печатка)

 

Особисті офіційні документи

Доручення

Доручення (довіреність) — це документ (письмове упов­новаження), за яким приватна, офіційна особа чи організація надає право (повноваження) іншій приватній, офіційній* особ: чи організації на законних підставах здійснювати від її імені певні юридично значущі дії або представницькі функції з (пе­ред) третіми особами й цим створювати для останнього пра­вові наслідки.

Доручення поділяються на особисті (приватні) та офіційні (службові).

Офіційне доручення укладається на спеціальному чи загаль­ному бланку формату А4 або А5 (залежно від обсягу тексту) з обов'язковим зазначенням повної назви організації та її юри­дичної адреси.

Залежно від обсягу та змісту повноважень, що надаються представникові, доручення поділяються на три види:

— разові на виконання одноразової дії (найчастіше це отримання товарно-матеріальних цінностей чи одержан­ня стипендії, заробітної плати, пенсії, поштового переказу, посилки й т. ін.);

— спеціальні на здійснення приватною чи службовою осо­бою однотипних учинків (представництво в органах суду, виконання господарських і банківських операцій у ме­жах певного терміну й т. ін.);

— генеральні (загальні) на виконання розширених повно­важень (здійснення операцій, пов'язаних з управлінням та володінням нерухомим і рухомим майном, банківсь­ких операцій, одержання та надсилання кореспонденції, представницьких функцій у суді й т. ін. з правом пере­доручення третій особі).

Термін дії доручення зазначається цифрами (разове, спеці­альне) й літерами (генеральне, загальне). Максимальний термін дії доручення не може перевищувати трьох років. Якщо термін дії доручення не зазначений, воно зберігає юридичну силу про­тягом року з дня його укладання. Недатоване доручення не має юридичної сили.

Особа чи установа, яка уклала доручення, може в будь-який час його скасувати, а особа, якій доручення видано, — відмови-

тися від нього. Угода про відмову від цього права недійсна. Із припиненням дії доручення втрачає силу будь-яке передору­чення третій особі.

Текст особистого доручення пишеться в довільній формі, але обов'язково слід зазначити такі відомості:

1. Назва документа.

2. Місце укладання, число, місяць, рік — для генерального доручення (літерами й без скорочень).

3. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові довірителя.

4. Домашня адреса довірителя (для генерального доручен­ня).

5. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові; дані документа, що посвідчують особу, якій видається доручення.

6. Зміст дій, обов'язків, прав, які має повноваження викону­вати довірена особа.

7. Термін дії разового доручення вказується цифрами, а спеці­ального й генерального — літерами.

' 8.Підпис довірителя (праворуч). 9. Дата укладання документа для разового доручення пи­шеться цифрами. 10.Завірення (засвідчення) підпису довірителя може бути здійснено підприємством, де він працює, закладом, де на­вчається, ЖЕК за місцем його проживання, або будь-якою нотаріальною конторою.

11.Посада, назва установи, закладу, підпис, ініціали та прізви­ще особи, від імені якої виступає засвідчувач'.

12.Запис про стягнення державного мита чи гербового збо­ру (для генерального доручення).

13.Номер, під яким зареєстровано документ (для генераль­ного доручення).

14.Печатка організації, закладу, де працює засвідчувач.

15.Дата засвідчення вказується цифрами, а для спеціально­го й генерального доручення — літерами (ліворуч).

Примітка. Усі вільні місця, графи доручення за креслюють, щоб не можна було нічого дописати.

5 Зубков М.

Зразки доручень (довіреностей) особистих та офіційного:

Доручення

Я, Безсонов Віссаріон Лукич, студент економічного ф-ту групи ЕФ-42 ХНУ, доручаю Євгеньєву Олексієві Микитовичу, за його паспортом серії БА № 447019, виданим 10.03.91 ЦВМ Індустріального РВХМУУ МВС України в Херсонській обл., отримати в касі ун-ту належні мені гроші для відрядження згідно з наказом Л6 146 від 15.04.2002.

17.04.2002 (підпис)

Підпис студ. Безсонова В. Л. засвідчую:

Декан екон. ф-ту (підпис) А. І. Смолич

19.04.2002 (печатка)

 

 

Доручення

місто Здолбунів, шістнадцятого березня дві тисячі першого року.

Я, Горобинська Раїса Зиновіївна, яка мешкає за адресою: м. Здолбунів-19, Рівненська обл., майд. Незалежності, 2, к. 204, доручаю Ткачеві Семену Михайловичу, який мешкає в м. Львів-7, вул. Ольжича, 91, к. 5, одержати в касі комісійного магазину № 3 м. Луцьк за його паспортом серії ВЛ № 700429, виданим 14.12.87 ЦВМ Нагірного РВХМУУ МВС України в Хмель­ницькій обл., належні мені гроші за реалізовані речі згідно із квитанцією № 214, і виконати всі дії, пов'язані із цим до­рученням.

Повноваження з цього доручення не може бути передано іншим особам.

Доручення чинне до першого квітня дві тисячі першого року.

(підпис)

Доручення підписано Горобинською Р. 3. в моїй при­сутності. Особу довірителя встановлено, дієздатність пере­вірено.

Начальник ЖЕК-19 м. Здолбунів (підпис) В. К. Несвіт
16 березня 2002 р. (печатка)

 

Міністерство харчової промисловості України Харківська кондитерська фабрика Л£ З м. Харків-67, просп. Перемоги, 4, тел. 380-045

24 травня 2002 р. № 47-в

Довіреність

Цією довіреністю ХКФ № 3 в особі директора Воїнова Олега Антоновича, який діє на підставі пункту 16 Статуту фабрики, уповноважує юридичного консультанта ф-ки Мак-сименка Леоніда Петровича за посвідченням Л£ 425-в представляти інтереси ф-ки в усіх установах, підприємствах та організаціях, виконувати всі необхідні дії в інтересах ф-ки, бути представником у суді та арбітражі, корис­туватися всіма наданими позивачеві, відповідачеві і третій особі правами, у тому числі закінчувати справи мировою угодою.

Довіреність чинна до тридцять першого грудня дві тисячі другого року.

Директор • (підпис)

(гербова печатка ф-ки)

 

Розписки

Розписка — це документ, що підтверджує певні дії, які мали місце між двома особами чи особою та установою. Наприклад, передачу й одержання документів, грошей, матеріальних цін­ностей.

Розрізняють приватну розписку, коли одна особа отримує щось від іншої, та службову, коли особа або представник уста­нови отримує матеріальні цінності чи документи від якоїсь організації, закладу.

Розписка може мати довільну форму викладу, але все ж таки треба зазначати такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи для службового варіанта), назва документа (із його вихідними даними), що посвідчує особу того, хто дає розписку й підтверджує отримання.

5*

3. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи — для службового варіанта) того, кому дається розписка.

4. Конкретне зазначення, у чому дано розписку:

— точне найменування матеріальних цінностей, документів

та ін.;

—стан (нові, були в користуванні, у робочому стані);

—кількість, вага, вартість, розмір, сума зазначаються циф­рами, а в дужках — словами.

 

5. У службовому варіанті слід зазначити, на підставі якого розпорядження, наказу чи іншого документа передано й отримано цінності.

6. Дата укладання (ліворуч).

7. Підпис укладача (праворуч).

8. У приватному варіанті підпис особи, яка дає розписку, засвідчується керівником установи чи підрозділу (із за­значенням його посади, ініціалів, прізвища) або нотарі­альною конторою.

9. Дата засвідчення (ліворуч).

Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присут­ності яких її було підписано. У такому разі ці особи засвідчу­ють документ своїми підписами.

Усі вільні місця між текстом і підписом перекреслюють. Укладається розписка лише в одному примірнику.

Зразки:

Розписка

Я, Філон Юрій Анатолійович (паспорт серії МН № 522012, виданий ЦВМ Київського РВХМУУ МВС України в Харківській обл., прописаний за адресою: Харків-19, вул. Грушевського, 252, к. 48), одержав від Сімейка Ярослава Артемовича 580 (п'ят­сот вісімдесят) грн. Зобов'язуюся повернути всю суму

06.07.2002.

06.01.2002

(підпис)

Підпис Філона Ю. А. засвідчую: Начальник ЖЕК-10

12.01.2002 (печатка)

 

(підпис) 3. П. Кібець

 

Розписка

Я, студ. гр. СЦ-51 соціологічного ф-ту ХНУ Колісник Іри­на Іллівна, студент, квиток 06/96, отримала від завідувача методкабінету Олійник М. В. для тимчасового користуван­ня 4 (чотири) часоп. «Політична думка» № 1 — 4 за 1994 р. (у № 4 відсутні с. від 17 до 24).

Зобов'язуюся повернути часописи до 30.06.2002.

02.04.2002

(підпис)

(підпис) В. М. Ніколаєнко

Підпис студ. Колісник І. І. засвідчую:
Зав. кафедри соціології (під

03.04.2002 (печатка)

 

Розписка

Я, доцент кафедри економічної безпеки ХУВС Перепелиця Олег Юрійович, посвідчення № 214, одержав від заступника рек­тора з господарської роботи Комарчука Семена Пилиповича 7 (сім) ПК Репііит 4 2,0 ГГц (у робочому стані) та 2 (два) ксерокси «Сапоп» (нові, запаковані) для роботи в каб. № 104.

Підстава: наказ ректора ун-ту № 308 від 11 04.2002.

15.04.2002

(підпис)

Розділ III Орфографія

 

Літери Г, Ґ

 

Літера Г, г передає на письмі гортанний щілинний приголос­ний як у суто українських словах (гадка, гай, гарний, гривня, греч­ка тощо), так і в іншомовних (на місці п, д) давнішого походжен­ня (газета, гігант, гінді, гіт, голокбст, грамота тощо) та в запо­зиченнях із звукосполученнями переважно грецького походжен­ня агро, гео, лог, гог, грам, граф, гігро, гідро, гіпер, гіпо, голо: агроном, геолог, педагог, кілограм, географія та ін.

Літера Ґ, ґ передає задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських, так і в іншомовних словах (на місці д), зокрема, таких: альтер еґо, гума, дзиґа, зиґзаґ, інкогніто та похідні від них¹.

Увага! Не плутати:

глей (кольорова глина)

гніт (іменник із значенням

«тиск») голка (гострий кінець чогось)

грати (дієслово) гуля (дієслово)

ґлей (згуслий сік плодових де­рев)

ґніт (іменник із значенням

«стрічка») ґблка (сорт пшениці без

остюків) ґрати (іменник) ґуля (іменник)

 

 

Див. додаток 4

5. В іменниках на -ість і прислівниках, утворених від прик­метників із подвоєними нн: здійсненність, невблаган­ність, невинність, невпинність, непримиренність, ста­ранність, численність; здійсненно, невблаганно, невинно, невпинно, непримиренно, несказанно, старанно, числен­но.

6. В іменниках старослов'янського походження: богоявлен-ня, вознесення, воскресіння, спасення, усікновення, ус­не ння й под.

7. У таких словах, як: бовван, гаття, лляний, овва, пан­на, ссати.

Увага! Подвоєння зберігається в похідних від наве­дених слів: сйла-силенна, бовваніти, ссавці.

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються,
коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього
роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на
-я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля,
знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а та-
кож у похідних від них.

Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів;

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чолові-
чого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком
Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля, стат-
тя, суддя (але: кутя, свиня, попадя);

в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини
III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на
один м'який або шиплячий приголосний: віссю, даллю,
міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;

г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зран-

ня, попідвіконню, попідтинню;

д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити
(литися): ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється,
ллються та похідних.

2. Подовження не відбувається:

а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, дані,
даний (але: данник, подання);

б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду НІ відміни
м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між
двома голосними: більшістю, областю, жовчю, Керчю,
фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю,
молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.

Викладене вище правило стосується також слів: пе­редмістя, тертя, повністю, зап'ясток, подільський (від Поділля), трипільський (від Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від Дакка), прусський (від Пруссія), філіппінський (від Філіппіни).

1. Спрощення відбувається:

а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих зву-
косполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді
середні проривні д, т випадають):

ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями

з (д) н проїзд - виїзний, об'їзний, проїзний

с (т) н якість - якісно, якісний; честь - чесний

с (т) л лестощі - облесливий, улесливо, улесливість

с (т) ц містити - місце, місцевість, місцина

р (д) ц серденько - серце, серцевина, серцевий

А також у звукосполученні с(л)н випадає л: масло — масний, Масниця;

б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із су-
фіксом -ну- та закінченням -е (випадає к):

з (к) н брязк - брязнуло, брязнути, брязне с (к) н тиск - тиснуло, тиснути, тисне

Винятки:

стл кістлявий, пестливий, хвастливий

стн шістнадцять, зап'ястний, хворостняк

стс шістсот, буквалістський

скн випускний, вискнути, рискнути, тоскно

При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них залишаються проривні т, к.

 

2. Спрощення не відбувається:

а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві при­голосні:

-т аґент - агентство, студент - студентський, гігант - гігантський, курсант - курсантський, парламент - парламентський

-ст баласт - баластний, контраст - контрастно, нацист - нацистський, компост - компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський

б) у групах приголосних:

стц невістка - невістці, невістчин, стч артистка - артистці,

пустка - у пустці,

хустка - у хустці.

 

 

Зміни приголосних при їх збігу

 

1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин
(а): донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, ко-
зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць-
кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина Сале га-
лицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський -
Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет-
ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща-
ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни:
вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити
- прощу, прощаю, прощаєш і т. ін. (але: простиш, про-
стять і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати,
бряжчу, бряжчиш і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко,
-ук: Васько - Ващенко, Ващук, Іськд - Іщенко, Іщук,
Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко,
Водолазький - Водолажченко.

Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля­чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот­чик, молодший, погодься.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Приголосні	Суфікс	Змінюються
або групи		на	Приклади
приголосних
г ж	-ськ(ий)	-зьк(ий) -дзьк(ий)	Кривий Ріг - криворізький Рига - ризький
3 (ДЗ)			Прага - празький Запоріжжя - запорізький Париж - паризький Кавказ - кавказький француз - французький Лодзь — лддзький
к ц	-ськ(ий)	-цьк(ий)	турок - турецький Ніцца - ніццький
ч			грек - грецький Суец - суецький Вінниця - вінницький Гадяч - гадяцький
с	-ськ(ий)	-ськ(ий)	Одеса - одеський
X			волох - волоський
ш			чех - чеський Сиваш - сиваський латиш - латиський

©

Винятки: банґкдкський, баскський, даккський, ка­захський, ла-маншський, меккський, нью-йдркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь­кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі­гентський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчи­на, рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня).

Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при­голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-горддка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий):
дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче;
вузький - вужчий, вужче Сале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви­щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати;

в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню-
ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без-
печність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; моло-
ко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний,
сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; око-
лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни­ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).

 

Чергування приголосних

Виняток становлять слова: моріг, оборіг, поріг, про­сторінь, сморід та форми Р. відмінку множини частини іменників (наголос на другий компонент): береза - беріз, борода - борід, борона — борін, ворота - воріт, го­лова - голів, долото — доліт, дорога - доріг, сторо­на - сторін;

4) у Р. відмінку множини віддієслівних іменників серед­нього роду на -ення: доручень, передбачень, сходжень;

5) коли о, е входять до складу префіксів:

воз- возвеличити роз- розпис без- безхліб'я

6) коли о, е входять до складу суфіксів:

-енк- Петренко

-очк- у садочку -тель- мислитель, цінитель -еньк- Сивенький

7) у словах іншомовного походження: атом, марафон, ма­ренго, том, фактор, фантом, чек, шеф;

8) у Р. відмінку множини іменників жіночого роду І відміни (істота - істот, межа - меж, установа - установ), а також в іменниках середнього роду віддієслівного по­ходження: значення - значень, відхилення - відхилень, твердження - тверджень;

9) в особових формах дієслів: виходь, дозвольте, ідеш, при­везеш;

 

10)в абревіатурах, складноскорочених словах: колгосп, неп, профком, радгосп, страйккдм, торгпред та ін.;

11)в окремих іменах: Андрон, Артем, Євген, Мирон, Платан, Семен, Тадей, Федот, Харитдн, але Прокіп — Прокбпа, Федір - Федора, Яків - Якова);

12)у присвійних прикметниках, утворених від власних імен на -ов, -ев (-єв): Серпухов - серпуховський, Крйчев -крйчевський, Колгуєв - колгуєвський;

13)у старокнижних словах: верховний, вирок, головний, за­кон, народ, основний, прапор, словник, але: табір - табо­ру, школа - шкіл, якір - якоря;

14)в окремих українських прізвищах (під впливом книжної мови): Артемовський, Боровикдвський, Голованівський,

Дідківський, Котляревський, Писаревський, Чабанівсь-кий, Чайковський та под.; 15) у наголошених кінцевих частинах складних слів - -вод, -воз, -нос, -роб, -лов: діловод, молоковоз, медонос, хлібо­роб, тигролов, але в частинах -хід, -ріг: пішохід - пішохо­дець, всюдихід — всюдихода (хоча скороход — скорохо­да), Козоріг — Козордга (сузір'я), носоріг — носорога.

Увага! Мелітополь — мелітопольський, Севастополь — севастопольський, Тирасполь — тираспольський Свід грец. слова «поліс» — місток — немає чергування.

Але: Бориспіль — Борисполя — борйспільський, Терно­піль — Тернополя — тернопільський (від поле — піль).

 

е - перед м'яким приголосним та перед складом зєї и (що походить від давньоруського и): джерело, женити, т. нйця, учень, шести, щеміти;

о - перед твердим приголосним та складами з а, о, т и (що походить від давньоруського ьі): бджола, жонатий, мий, його, копійок, учора, чого, чоло, чоловік, чохол, шостий. ш>

3. Чергування в коренях дієслів:

а) о та а

 

з о — тривала, нерозчленована дія	за — повторювані
або одноразова, закінчена	багаторазова дія
гонити	ганяти
допомогти	допомагати
клонити	кланятися
котити	катати
кроїти	краяти
ломити	ламати
скочити	скакати
схотіти	хапати
але не відбувається чергування
вимовити	вимовляти
заспокоїти	заспокбювам*
простити	прощати
установити	установлює.

. Лині евфонічні чергування ї - в

в уживається
на початку речення перед голос­ним	В Охтирці працює мій товариш.
між голосними	Я живу в Одесі вже сім років.
Після голосного перед приголос­ним (крім в, ф, буквосполучень льв, св, хв та ін.)	Прийшла в місто весна

 

2. і-й

Чергування і з й може відбуватися, коли це не змінює зна­чення слова: імовірно - ймовірно, імення - ймення, іти — йти, ішлося - йшлося.

 

і пишеться
на початку речення	/ восени, і взимку бюджет не було затверджено; Ідуть осінні дощі.
між двома приголосними та після паузи перед приго­лосними	Минув і тиждень після звіту, і другий, а документи так і не було підготовлено.
й уживається
на початку речення перед голосним	Й уранці, й удень, і ввечері я не зміг відпочити.
між голосними	Школа й академія надіслали поздоровлення до ювілею.
після голосного перед при­голосним	Його ймення було мені відоме; Сьогодні й завтра завод не працюватиме.

Чергування не відбувається: 1. у з в:

а) у словах, у яких чергування може змінити значення: уда­ча, уклад, укладати, уникати, упливати, управа, уступ, уступати, усувати, ураження і вдача, вклад, вкладати, вникати, впливати, вправа, вступ, вступати, всувати, враження — з іншими значеннями;

б) у словах, які вживаються тільки з в, або тільки з у: взаєми-
ни, взуття, влада, власність; удар (іменник), узбереж-
жя, увага, указ, учень та ін., а також у похідних утворен-
нях: взаємність, владар; уважний, ударний та ін.;

в) у власних назвах та словах іншомовного походження: Угор-
щина, Удовенко, Ужгород, Умань, Урал; увертюра, ультима-
тум, утопія та ін.; Вдовенко, Владивосток, Врубель та ін.

Увага! У деяких власних назвах чергування можли­ве: Влас - Улас, Всевишній - Усевишній, Вседержи­тель — Уседержйтель. Україна - Вкраїна чергується тільки в поетичній мові.

2. і з й:

а) при зіставленні понять: Батьки і діти; Війна і мир; Дні
і ночі; Живі і мертві;

б) перед словами, що починаються на й, є, ї, ю, я: Сьогодні
і йому треба бути у школі; Іван і Ярина — друзі; Уночі
і їхати будемо.

 

Розрізнення и та і

1. Чергування и з і:

висіти - повісити, дитина - діти, злипатися - зліпити, сидіти — сідати;

2. В основах незапозичених слів пишеться і:

а) там, де і чергується з о або е: жінка - женити, очікува-
ти - чекати, прізвище - прозивати, прірва - прорива-
ти, чільний - чоло, щілина - ущелина;

б) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий):
теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухі-
ший, гарячіший, свіжісінький, малюсінький;

в) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених:
білий, літо, ніжний, піна, сіно, тісний.

3. В основах незапозичених слів пишеться и:

а) відповідно до вимови після твердих приголосних (и не чер-
гується з о та е): виноград, кислий, приріст, пиво, тихий;

б) у відкритих складах -ри-, -ли-: бриніти (хоча бренька-
ти), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, крихітний,
кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити,
чорнобривий, глитати (але: гріти, дріботати, дріма-
ти, зрікатися, зрілий, кріпацтво, тріщати).

4. Розрізняються суфікси:

а) -інн (я) з літерою і вживається у віддієслівних іменни-
ках: везіння, волочіння, збайдужіння, кришіння, служін-
ня, сушіння;

б) -инн (я) з літерою и вживається лише у збірних іменни-
ках: баговиння, бурячиння, картоплиння, ластовиння,
маковиння, шумовиння.

5. В абсолютному кінці слів після г, к, х пишеться и:
дороги, завдяки, залюбки, навкруги, навпаки, по-батьківськи,

руки, скільки, тільки, трохи, шляхи, але у прикметниках та за­йменниках, що відповідають на питання які?, пишеться і: батьківські, високі, далекі, довгі, дорогі, сухі, тихі; усякі, такі.

6. Написання и та і після шиплячих

 

і пишеться
у деяких іменниках, прикметниках, дієсловах та похідних від них	вечірка, зачіска, жінка, кочівник, мишій, рижій, чільний, чіп, чіпець, чіпляти, чіт, чіткий, щілина, щіпка, щімкий, щільний, щітка, ящірка
у Р., Д. та М. відмінках однини іменників ж. та с. роду	мережі, очі, печі, ночі, речі, суміші
у Н. відмінку множини іменників, прикметників, числівників	вірші, гроші, дріжджі, ключі, ласощі, межі, очі, пестощі, рожі; гарячі, кращі, легші, рішучі, свіжі; двічі, перші, тричі
у прислівниках	мерщій, у віні, удвічі, уночі, утричі, чіпко, навпочіпки, щімко
у дієсловах наказового способу 1-ї та 2-ї особи множини	біжімо, мовчімо, печімо, пишімо; біжіть, мовчіть, печіть, пишіть
и пишеться
у наказовому способі дієслова	бережи, мовчи, пиши, полощи
у дієприслівниках	відповідаючи, згадавши, їхавши, поспішавши, читаючи
у прислівниках типу	по-ведмежи, по-вбвчи, по-заячи
у прийменнику та похідних	межи (між), межиріччя

Правопис префіксів

 

с-	пишеться лише перед глухими приголоашми к, ф, п, т, х - (КаФе «ГТТаХ»)	сконкретизувати, сформований, спи­тати, стверджувати, східці та ін.
3-	перед усіма іншими	зшитий, зігнорувати, зжитися, зцідити, зчеплення, зорієнтований, зсадити, зумйсно, зсохся, зцілити
зі-	коли корінь слова починається сполученням ітриголосішх	зізнатися, зідрати, зіпсувати, зі­ставлення, зігнутий, зібгав, зім'яв, зів'яле, зіп'ялися тощо

Ніколи не змінюються префікси:

 

роз-	розшйтий, розчистити, розщеплений, розстелити, розстріл, розформована, розтуляють, розказувати, розпитав, розжитися, розхитати, розчинити Ґ\\ Увага! Для милозвучності при збігу кореневих приголосних пишеться розі-: розіслати, розірвати
без-	безжурність, безшумно, безкорисливий, безперий, безчесність, безперервний, безформений, безтактність, безхарактерність
воз-	возз'єднання, возвеличувати (але: воскресіння, восхва­лити, воспрянути, восторжествувати, воселавити)
через-	черезплічник, черезсмужжя, черезсідельник
між-	міжміський, міжгалузевий, міжпортові, міжфіґурний, міжконтинентальний, міжсесійний, міжпланетні, міжщелепний
над-	надмірний, надприбуток, надзвичайно, надвечір'я, надбрів'я, надкусити, надпиляти, надпити
під-	підхвалювати, підповзти, підкинути, підштовхнути, піддати, підтрухнути (підгнити)
від-	відкладати, відтінювати, відтоптати, відхилився, відчистити
перед-	передплачувати, передсвятковий, передчасний
об-	обґрунтувати, обписати, обсаджувати, обтрушувати, обхлюпувати, обшити

Увага! Не належить до префікса частина нат- у сло­вах: натще (натщесерце), натхнення й похідних.

Слід розрізняти префікси пре-, при-, прі-, пере-:

пре- вживається переважно для утворення якісних при­кметників і прислівників найвищого ступеня ознаки: пре­поганий - препогано, премудрий - премудро, пречудовий -пречудово та ін., а також у словах: презирство, престол, преосвященний, преподобний;

при- вказує на ознаку дії наближення (.приїжджати, прий­ти), приєднання (пришити, причепити); частковість (при­тулити, примружити); результат (приборкати, привабити), а також в іменниках та прикметниках на ознаку приналеж­ності чи причетності: Примор'я, Придністров'я, Привблжя, Приуралля, приміський, присадибний, привокзальний;

прі- вживається лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва, пріфікс (фр. - тверда ціна);

пере-вказує на повторність (перечитати, переміряти) або надмірність дії (переїсти, переспати); подолання (пе­ребути, перетерпіти); подолання відстані (перебігти, пере­пливти); подолання перешкоди (перестрибнути, перелізти), а також у словах: переконати, перешийок, переінакшувати, перешкода, перегородка та ін.

Запам'ятайте слова, у яких пре- та при- є складовою ча­стиною кореня, а не префіксом

/. Іменникові суфікси

 

 

Суфікси	Приклади
-ир -ист -изм	після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишеться и командир, проводир (але: ганчірка, п'ятірка) бандурист, кларнетист, таксист, фашист афоризм, бонапартизм, класицизм, стоїцизм, тероризм
-ір -іст -ізм	після решти приголосних - і банкір, вампір, пломбір ісламіст, лобіст, пацифіст, піаніст спеціаліст, танкіст кальвінізм, конформізм, кубізм, плюралізм, фавїзм, утопізм Примітка. В утвореннях від власне |у| українських коренів і після решти приголосних пишеться -ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм.
-їр -їст -їзм	після голосних пишеться ї конвоїр альтрг/їст, гобоїст егоїст, копіїст атеїзм, героїзм, ламаїзм
Пишуться з и суфікси
-ник	гірник, дворушник, макетник, пожежник Г~7( Увага! У словах: алергік, історик, медик, *—' механік, прозаїк, стоїк, срізик, хімік пишеться и, і (0 відповідно до правил правопису іншомовних слів.
-івник -чик -щик	газівник, працівник, трудівник небіжчик бакенщик, волйнщик, денщик, прапорщик
-ич	у прізвищах Бабич, Гнідич, Зварич, Мотрин;
	в іменах по батькові Кузьмйч, Лукйч, Хомач
	(збірні поняття - матеріал або продукт праці)
-ив(о) '	добриво, мєливо, мереживо, місиво, морозиво,
паливо, печиво, прядиво, але марево (абстрактне
	поняття)

У словах (переважно з емоційно-неґативним відтінком), утворених від іменників усіх родів

 

-иськ (о) -ищ (е)	після приголосного пишеться и дівчисько, хлопчисько вогнище, звалище, згарище, селище, становище
-їськ (о) -їщ (е)	після голосного пишеться ї гноїсько побоїще

В іменниках середнього роду пишуться

 

-инн (я)	збірні поняття баговиння, ластовиння, павутиння, шумовиння
-інн (я)	утворені від дієслів із голосними основи и, і володіння, говоріння, голосіння, жаління, носіння, служіння, тяжіння, хотіння, хрустіння, шарудіння Г~7І Примітка. Цей суфікс мають і деякі І—-* збірні поняття, утворені від іменників на -інь: каміння, коріння.
-анн (я) -янн (я)	утворені від дієслів із голосним основи а (я) зростання, співання, сприяння
-енн (я)	віддієслівні іменники з наголосом на корені звернення, напруження, піднесення, порушення, розділення, удосконалення

ь завжди пишеться також після кінцевого приголосного у словах із суфіксами

 

-аль	коваль, скрипаль
-ень	велетень, в'язень
-ець	мореплавець, переможець
-єць	австрієць, бельгієць
-ість	здатність, ніжність, першість, сліпучість,
-тель	вихователь, мучитель, цінитель

 

Написання суфіксів зменшено-пестливого забарвлення

 

	у прізвищах із літерами е (є)
-еньк (о, а)	Затенькд, Краєнько, Сивенька

 

В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови

 

	пишеться і в суфіксах
-івк (а)	дводюймівка, долівка, ножівка, частівка
-ївк (а)	гаївка, маївка, покоївка (після голосних)
	в окремих словах
-овк (а)	головка (капусти), духовка, замальовка

 

В іменниках чоловічого роду пишуться суфікси

із випадним о в непрямих відмінках -ок вершок, вінок, гайок, кілок, стручок, козирок, після м'якого приголосного з ь: деньок, пеньок

на ознаку професії, роботи, уподобань
-ар байкар,вівчар, крамар, лікар
-яр газетяр, маляр, тесляр, картяр

 

-анин

приналежність до місця, нації, становища горожанин, молдаванин, півничанин, сільчанин киянин, львів'янин, хуторянин

ГУ[ Примітка. Суфікси -ович, -ич, -іч; -івн(а), ' [-ївн(а)]; -енк(о), [-єнк(о)] див. у розділі «Граматичні форми власних назв».

 

2. Прикметникові

та дієприкметникові суфікси

 

тверда група
-н (ий)	у якісних і відносних прикметниках дружний (клас), заможний, зворотний, полонений, потужний, потбмствений, природний, тотожний
м'яка група
-н (їй)	переважно у відносних безкрайній,безодній, братній, верхній, вечірній, всесвітній, городній, давній, досвітній, достатній, житній, задній, крайній, кутній, літній, майбутній, могутній, незабутній, новітній, обідній, освітній, осінній, останній, передній, пізній, порожній, присутній, путній, ранній, самобутній, середній, синій, сторонній, суботній, хатній (менш уживані зимній, злигодній, іногородній)
	в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження після ж, ш ближній, внутрішній, вчорашній, горішній, давнішній, долішній, домашній, дорожній, дружній (привіт), завтрашній, заміжній, зовнішній, колишній, мужній, поздовжній, порожній, прийдешній, навколишній, нижній, нинішній ранішній, сінешній, справжній, сьогоднішній, теперішній, торішній, тутешній, художній

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, законний, плинний, ранній та ін.

Прикметники з наголосом на суфіксі

 

вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки й пишуться з двома н
•анн (ий) -енн (ий) -янн (ий)	невблаганний, нездоланний, несказанний нескінченний, страшенний, неоціненний, незліченний незрівнянний
пишуться 3 одним н
-ан (ий) -ян (ий) -єн (ий)	жданий, жаданий, коханий, буланий морквяний, полум'яний, бавовняний шалений, навіжений, скажений, печений

 

У прикметниках, утворених від слів іншомовного походження
-йчн (ий)	після кінцевого приголосного основи Д, Т, 3, С, Ц, Ч, Ш, Ж, р вживається суфікс артистичний, історичний, класичний, музичний
-ічн (ий)	після решти приголосних академічний, анархічний, геологічний, ідилічний, органічний
-ічн (ий)	після голосних архаїчний, героїчний, прозаїчний

 

 

У присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни, після приголосних (окрім Й)

у прізвищах Марусин від Маруся, Дукин від дука

 

У прикметниках зі значенням присвійності, утворених від назв тварин
-ин (ий)	після приголосних (окрім Й) бджолиний, голубиний, горобиний, качиний
-їн (ий)	після голосних та апострофа зміїний, солов'їний
Прикметники (у тому числі якісні), утворені переважно від іменників, мають суфікси
-ист- -їст- (після голосних)	багнистий, гонористий, пористий, плечистий, качанистий, перистий двоїстий, троїстий

 

Після м'якого та шиплячого у прикметниках із наголосом переважно на основу слова
-ев (ий) -єв (ий)	березневий, вишневий, ситцевий, крицевий, овочевий, грушевий, спаржевий, борщевий і борщовий після м'яких н, т або й основи значеннєвий, алюмінієвий, життєвий і життьовий, миттєвий, суттєвий, взуттєвий і взуттьовйй, дієвий і дійовий

 

Незалежно від наголосу у прикметниках, які мають перед суфіксом твердий приголосний

вітровий, казковий, святковий, кварцовий, палацовий, службовий, вербовий, балансовий, сороковий, ясеновий

після шиплячих, м'яких або й з наголосом на закінченні

борщовий, грошовий, дощовий, ключовий, речовий, сторожовий, межовий, життьовий, взуттьовйй, нульовий, осьовий, польовий, стильовий, тіньовий, бойовий, гайовий, дійовий, крайовий

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів у при­свійних прикметниках жіночого та середнього роду, утворе­них від іменників.

-ов-

 

 

-ев-

-єв­

твердої групи

майстрова (-ове), робітникдва (-бве), Шевченкова (-ове)

м'якої та мішаної груп

кобзарева (-еве), скрипалева (-еве), лікарева (-еве), стброжева (-еве), товаришева (-еве) Олексієва (-еве), Гордієва (-еве), Андрієва (-еве), Юрієва (-еве), Анатблієва (-еве), Віталієва (-єве)

Примітка. У відповідних присвійних прикметниках можливе чергування суфіксів

майстрова - майстрів, Петрова - Петрів Юрієва - Юріїв Іллева - Іллів

Увага! Подвоєння зберігається в усіх похідних від початкової форми словах, напр.: ассирієць, бессарабсь­кий, буддист, даккський, еллінська, одіссея, оттоманка, прусський, тоннаж, філіппінець та под.

 

Передавання на письмі іншомовних власних назв

Іншомбвні власні назви слід передавати якомога ближче до мови оригіналу, дотримуючись, проте, норм українського право­пису (див. Додаток 5).

Слід пам'ятати:

1) прізвища та географічні назви не перекладаються

 

Алексеев	прізвище	Алексєєв
Филйппов	прізвище	Філіппов
Александрйя	місто (Єгипет)	Александрія
Белград	місто	Белград
Гбрно-Алтайск	місто	Горно-Алтайськ
Николаевск-на-Амуре	місто	Ніколаєвськ-на-Амурі
Октябрь	місто	Октябр
Орехово-Зуево	місто	Орєхово-Зуєво
Северо-Курйльск	місто	Сєверо-Курйльськ
Лунний	селище	Лунний
Майский	селище	Мййський
Лена	річка	Лена
Юг	річка	Юґ
2) закінчення -ой	у прізвищах зберігається
Донскбй	Донськой
Толстой	Толстой
Горовой	Горовой

3) закінчення -ьій, -ой у прикметникових географічних на­звах передається буквосполученням -ий; закінчення -ий після твердих приголосних — -ий, після м'яких приголосних — -ій; закінчення -ая, -яя — буквою -а, -я; закінчення -ьіе, -ие — -і

Більш. Яр Бєлий Яр

Крутой Лрг Крутий Лрг

Великий Устюг Великий Устюґ

Нйжний Тагйл Нижній Тагіл

Брестская Брестська

Верхняя Тура Верхня Тура

Богатгле Сабй Багаті Сабй

Велйкие Луки Великі Луки

4) закінчення -ое, -ее в географічних назвах передається
буквою -е

Богатое Багате

Бологбе Бологе

Гремячее Трем'яче

5) закінчення -(ь)е в географічних назвах передається бук-
вою-я

Забайкалье

Затйшье

Завблжье

Поддубье

Пониздвье

Примбрье

Жабье

Рибачье

Забайкалля

Затишшя

Заволжя

Піддуб'я

Понизбв'я

Примор'я

(але: Жаб'є

Рибаче)

©

Увага! Пам'ятаймо, що в цих формах один приго­лосний д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжується, а перед губними та р маємо тверду роздільну вимову, що позна­чається апострофом.

6) географічні назви, що походять від присвійних прикмет*
ників, набувають повністю іменникової парадигми

Кіров Кіровом

Пушкін Пушкіном

7) префіксальні прізвища та географічні назви передаються
відповідно до правил правопису префіксів (з урахуванням їх
звукового складу)

Беспалов

Подкопаев

Подволочаевск

Раздбрьі

Рассипнбе

Безпалов

Підкопаєв

Підволочаєвськ

Роздори

Розсипне

8) буквосполучення -зск-, -жск- передається буквосполу-ченням -зьк-

Харцьізск Харцйзьк

Фрйзские острова Фрйзькі острови

Онежское озеро Оне'зьке озеро

але Даргомйжский Даргомйжський

Правила правопису іншомовних прізвищ та географічних назв

 

Літера, знак

Іншомовні

Позиція

Літера, знак

Українською

е

Воронеж Пенза Федин Кузнецов Мицкевич

після приголосних

е

Воронеж Пенза Федін Кузнецов Міцкевич

Евдокймов Евгеньев Еланский Енисей Елйбуга

на початку слова

є

Євдокймов Євгеньєв Єланський Єнісей Єлабуга

Достоевский Бердяев Колгуєв Вересаев

після голосних

Достоєвський Бердяєв Колгуєв Вересаев

Аркадьев Васильєв Арсеньево Ананьев Алябьев Прокбфьев Григбрьев Барбье

після ь та апострофа

Аркадьєв Васильєв Арсеньєво Ананьєв Аляб'єв Прокоф'єв Григор'єв Барб'є

Ломтев Сергеев Лежнево

у суфіксах -єв,-єєв після приголос­них, крім р, ц та шиплячих

Лбмтєв Сергєєв Лежнево (але в болгар­ських: Бдтев, Дримев)

і

е

Лазарев Румянцев Нехорошев Плещеев Тютчев

у суфіксах після р, ц та шиплячих

е

Лазарев Рум'янцев Нехорошев Плещеев Тютчев

Сербе Зверев Наседкин Месткбвский Пескбв Пресняков Железновбдск Бєлгород Хмелів Каменев

якщо російське кореневе е відповідає і українському у споріднених словах

Є

Сербе Зверев Насєдкін Месткбвський Пєскбв Пресняков Желєзноводськ Бєлгород (але Белград) (але: Хмельбв, бо хміль - хмелю, Каменев, бо камінь - каменя)

е

Елкин Бугаев Окаемов Воробьев Соловьев Ручьев

на початку слова, після голосних, губних, а також після ч при роздільній вимові

йо

Йблкін Бугайбв Окайомов Воробйбв Соловйов Ручйбв

Королев Алфіров Новоселовское

після м'яких приголосних, під наголосом

ьо

Корольбв Алфьбров Новосьбловське

Семінов Фідоров Парфінов Артімовск

в утвореннях від спільних для обох мов імен

е

Семенов Федоров Парфенов Артемівськ

Лихачів Толмачіво Хрущів

під наголосом після ч, щ

о

Лихачбв Толмачбво Хрущов

і

длиста Здуардов дтуш

завжди

в

Еліста Едуардов Етуш

м

Иртиш, Сиктивкар Чаплигин Черемнйх

завжди

и

Іртиш Сиктивкар Чаплйгін Черемнйх

и

Ильичев Иркутск Игарка

на початку

і

Ільїчов Іркутськ Ігарка

Иена Иерихбн Иерусалйм

слова

е

Єна Єрихон Єрусалим

Йогансен Ибффе Иордания

у буквосполу-ченнях ио

й

Йогансен Йбффе Йорданія

Гагарин Бакйров Селигер Вйтебск Поти

після приголосних, крім шиплячих та ц

і

Гагарін Бакіров Селігер Вітебськ Поті

Жионб Тициан

перед голосними

Жіонб Тиціан

Чичиков Щиглов Джигарханян Тажибаев Шйшкин Тушино Цинандали

після шиплячих та ц

и

Чичиков Щиглов Джигарханян Тажибаев Шйшкін Тушино Цинандалі

Голиков Ивич Варганич Рабиндвич Игнатович

у суфіксах -ик>, -ич-, (-ович, -евич), -ИЦ-, -ищ-

Голиков Івич Варганич Рабиндвич Ігнатбвич

и

Тобилевич Голйцин Радйщев Мьітйщи

и

Тобілевич (але Гринвіч) Голйцин Радйщев Митйщі

Легких Крепкйх Польских

у прізвищах, що закінчуються на -их

Легких Крепкйх Польських

Придворов Привбльное Привблжье

у префіксі При-

Придворов Привальне Привблжя

Виноградов Пивоваров Писарев Пирогово Кисловодск Кирйллов Тимофєєв Зинбвьев

у спільних для української, російської та інших слов'янських мов слів

Виноградов Пивоваров Писарев Пирогово Кисловодськ Кирйлов Тимофєєв Зинов'єв

Вбинов Измайлов Израиль Раич Стбич Кайр

після голосних

Вбїнов Ізмаїлов Ізраїль Раіч Стбгч Каїр

Ильйн Гурьин Марьино

після ь та апострофа

Ільїн Гур'їн Мар'їно

ио

Голембибвский Пиотровский Миодбвич

польське спо­лучення -іо після губних;

йо

Голембйбвський Пйотрбвський Мйодбвич

Аниблек Генсибрский, Козиолецкий

після м'яких приголосних

ьо

Аньблек Генсьбрський Козьолецький

і

ь

Коньков

згідно з пра-

ь

Коньков

Кольцов

вилами

Кольцов

Ильеску

написання знака

Ільєску

Гомель

м'якшення

Гомель

Октябрьск

та апострофа

Октябрськ

Дамаск

(але Дамаск)

Горький

Горький —

(виняток)

Дьяков

Дьяков

Касьянов

Касьянов

Татьяничев

Татьяничев

Мяльцев

Мяльцев

Чайкбвский

Чайкбвський

Мозовецкий

Мозовецький

Французский

Французький

Обь

без ь

Об

Пермь

Перм

Тверь

Твер

Ковьяров

з апо-

Ков'яров

Арефьев

стро-

Ареф'єв

Гурьев

фом

Гур'єв

Нбвьіе

Нові Вороб'ї

Воробьй

Белбв

без

Бєлбв

Вязьма

апо-

Вязьма

Ветров

строфа

Вєтров

Пясецкий

Пясецький

Репин

Рєпін

Рюмин

Рюмін

Ряхин

Ряхін

Увага! Якщо в паспорті чи іншому документі прізви­ще записано неправильно, слід у примітці зазначити: Таке прізвище записано в паспорті (свідоцтві), або ж пода­ти правильне прізвище, указавши у примітці: У пас­порті (свідоцтві) прізвище записано неправильно як...

Розділ IV Морфологія і правопис

 

Однією з визначальних ознак культури писемного та усного спілкування є граматична правильність, тобто дотримання унор­мованих правил змінювання слів та їх творення, побудови сло­восполучень і речень.

Кожній повнозначній змінюваній частині мови — іменнику, прик­метнику, числівнику, займеннику, дієслову властива певна, чітко вста­новлена система словозміни, якої слід обов'язково дотримуватися.

 

Іменник

Іменник — самостійна частина мови, що об'єднує слова, які називають предмети, опредмечені знаки, процеси, дії та відпові­дають на питання хто? що?

Змінювані іменники поділяються на чотири відміни. Імен­ники І та II відмін за характером закінчень поділяються на тверду, м'яку й мішану групи. —

 

Таблиця відмінкових закінчень іменників І відміни

 

 

 

 

 

Від­мін­ки	Однина	Множина
Тверда група	Мішана група	М'яка група	Тверда група	Мішана група	М'яка група
з осно­вою не на й	3 ОСНО­ВОЮ на й	з осно­вою не на й	з осно­вою на й
Н.	-а	-а	-я	-Я	-и	-і	-і	-ї
Р.	-и	-і	-і	-1	□, -ів	□,-ей	□,-ей, -ів	□
д-	-і	-і	-і	-ї	-вм	-ам	-ям	-ям
3.	-У	-У	-ю	-ю	як у Н. або Р. відмінку
Ор.	-ою	-ею	-ею	-ЄЮ	-ами	-ами	-ями	-ями
м.	як у Д. відмінку	-вх	-ах	-ях	-ях
Кл.	-о	-е	-е,-ю	-є	Як у Н. відмінку

Примітки: 1. Якщо в різних іменниках тієї самої групи є різні закінчення, вони подаються через кому, знаком □ показано нульове закінчення.

2. Після прийменника по іменник уживається у формі М., а не Д. відмінка: зв'язати по руках і ногах, а не по рукам і ногам; орієнтуватися по картах, а не по картам; постачати по каналах і газопроводах, а не по каналам і газопроводам.

 

Таблиця відмінкових закінчень іменників чоловічого роду II відміни

 

	Однина	Множина
			М'яка	група			М'яка група
Від-	Тверда	Мішана	з осно-	з осно-	Тверда	Мішана	з осно-
мін-	група	група	вою не	вою	група	група	вою не	осно-
ки			на й	на й			на й	вою на й
Н.	□ , -0	□	□	□	-и,-і, -а	-і	-і	-ї
Р.	-а, -у	-а, -у	-я, -ю	-я, -ю	-ів, □	-ів	-ів, -ей	-їв
д.	-ові/-у	-еві/-у	-ЄВІ/-Ю	-ЄВІ/-Ю	-ам	-ам	-ям	-ям
3.	Як	у Н. або Р. відмінку	Яку	Н. або Р. відмінку
Ор.	-ом, -им	-ем	-ем	-єм	-ами, -ьми	-ами	-ями, -ьми	-ями
м.	-І/-ОВІ/, -У	-у	-І/-ЄВІ/, -ю	-іУ-єві/, -ю	-ах	-ах	-ях	-ях
Кл.	-е, -у	-е, -у	-ю	-ю	Як у Н. відмінку

 

Закінчення іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини залежно від їх значення

 

-а - тверда та мішана групи -я - м'яка група	-у - тверда та мішана групи -ю - м'яка група
1. Назви осіб, імена та прізвища: пана, учня, декана, хлопця, бонда- ря, школяра, учителя; Лазаря, Шевченка; також назви персоні- фікованих предметів та явищ: Ліса, Вітра, Мороза, Тумана. 2. Назви планет, сузір'їв та ш. не- бесних тіл: Марса, Нептуна,	1. Іменники на позначення речовини, маси, матеріалу азоту, асфальту, борщу, сиру, гасу, квасу, льоду, меду, цементу, спирту, кис- ню (але хліба). 2. Назви, що означають збір- ні поняття: ансамблю, саду,

Водолія, Рака, астероїда, боліда.

3. Назви тварин, дерев: коня, пса; горіха, ясена.

4. Назви чітких предметів, речей: барабана, ключа, малюнка, ножа, плаща, портфеля Гале трону).

5. Назви населених пунктів: Бер­ліна, Відня^ Києва, Житомира, Лондона, Луцька, Львова, Мирго­рода.

о. Інші географічні назви з на­голосом у Р. відмінку на кінцево­му складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ик (-їн): Дінця, Псла, Дністра, Орла, Дніпра, Сиваша, Остра, Пскова, Тетерева, Колгуєва, Пирятина.

7. Назви мір площі, довжини, ваги, часу, одиниць енергії, напруги та ін.: акра, дюйма, метра, грама, вечора, дня, місяця (але: віку, кварталу, ранку,року), джоуля, люкса, карата, літра, відсотка, байта; назви місяців і днів тиж­ня: жовтня, вівторка; назви гро­шових одиниць: гроша, долара, червінця, фунта, реала, стерлінга, карбованця, шилінга; числові на­зви: мільйона, десятка.

8. Назви машин та їх деталей: ав­томобіля, автобуса, дизеля, кузова, двигуна, мотора, поршня, шківа.

9. Терміни іншомовного походжен­ня, що означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геомет­ричні фігури та їх частини: карни­за, еркера, портика, картуша; ато­ма, катода, квадрата, конуса, радіу­са, ромба, сегмента, синуса, тощо, а також українські суфіксальні сло-ва-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника, числівни­ка Сале: вііду, роду, складу, способу).

10.Частини тіла, органи: рота, паль­ця, хребта, нігтя, кишківника, шлунка (але: стравоходу, можу).

парку,₍гаю, атласу, карава­ну, кодексу, батальйону, вишняку, загалу, інвента­рю, капіталу, каталогу, колективу, лісу, оркестру, реманенту, тексту, рою, тому, сушняку, товару, тріумвірату, комплексу, абзацу, хору (але: табуна, циркуляра).

3. Назви рослин, кущів, пло­дових дерев: барвінку, буз­ки, буркуну, гороху^ Гале: будяка, вівси), звіробою, мо­лочаю, очерету, чагарнику (але чагаря), щавлю, ячменю; ренету, кальвілю, ренклоду, макінтошу.

4. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заво­ду, цеху, складу, залу, зам­ку, каналу, шлюзу, метро­політену, коридору, шинку, мезоніну, молу, порогу, па­лацу, поверхи, сараю, тину, універмагу (хоча ангйра та з наголосом на закінченні: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, маяка, сажа).

5. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозді­лів: інституту, клубу, кооперативу, технікуму, комітету, поштамту, штабу, театру, факульте­ту, деканату, відділу.

 

6. Назви явищ природа: вітру, вогню, граду, жару, землетрусу, морозу, холо­ду, інею, снігопаду, припли­ву.

7. Назви почуттів, відчут­тів та хвороб: болю, гніву, жалю, дуру, страху (але

Примітки:

1. Без зміни значення слова припу­скаються паралельні закінчення в іменниках: стола і столу, плота і плоту, моста й мосту, паркана й паркану, полка й полку, двора і дво­ру, гурта й гурту (група).

2. Назви 2-ї частини складених то­понімів мають закінчення від­повідних іменників: Зеленого Гаю, Кривого Рогу, Кам'яного Броду, але Великого Бурлука, Верхньо­го Салтова, Красного Ключа.

& У в а г а! Зміна закінчення впли­ває на значення слова в таких імен-_г никах:

акта (документ)---- у (дія)

Алжира (місто)---- у (країна)

алмаза (окр. кристал; інстру-
мент) --- у (мінерал)

апарата (пристрій) — -у (уста­нова)

бала (од. виміру) — -у (танцю­вальний вечір) бара (од. виміру) —у (ресторан) більярда (стіл) —у (гра) блока (част. споруди, машини) —

-у (об'єднання) бора (свердло) —у (хім. елемент) борта (частина одягу) — -у (ча­стина судна) булата (зброя) —у (сталь)

буряка (одиничне)---- у (збірне)

вала (деталь машини) —у (на­сип; хвиля) детектива (агент) —у (твір)

джина (дух)---- у (напій)

духа (у міфології) — -у (свідо­мість, запах та ін.) екіпажа (ресорний візок) — -у

(команда) елемента (деталь) —у (абстрак­тне)

звука (термін) —у (в ін. знач.) знака (предмет, сигнал) —у (від­биток, прикмета)

гріха); нежитю, кащлк ґрйпу, кору, тонзиліту тифу (але правця).

8. Іменники на позначення місця, простору: абзацу байраку, краю,_г лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру (але. бугра, горба, хутора, бере­га та зменшені форми на -к: ліска, лужка, майдан­чика, ставка).

9. Терміни іншомовного по­ходження (хім. або фіз. процеси): аналізу, імпуль­су, синтезу, ферменту;

літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанрі), журналу, міфу, нарису, об­разу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлето­ну (але: дифірамба, мад-

/

шґала). 0. Назви видів спорту й танців: альпінізму, баскет­болу, бобслею, боксу, во­лейболу, картингу, слало­му, тенісу, футболу; ва­льсу, галопу, краков'яку, міньйону, менуету, полоне­зу, танку, танцю (але: го­пака, козачка, тропака). 11. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, форма­цій, явищ суспільного жит­тя: авралу, бігу, вантажу, винятку, галасу, дисонан­су, догмату, достатку, екс­порту, ідеалу, інтересу, іспиту, клопоту, колокві­уму, конфлікту, крику, ляпасу, мажору, міражу, мінімуму,

моменту, принципу, прогре­су, процесу, реалізму, рей­су, ремонту, ритму, руху,

каченя (одиничне) — -ю (збір­не)

клина (клинець) — -у (ділянка землі)

іиста (фанера, залізо) — -у (рослина)

листопада (місяць) — -у (про­цес^

магазина (пристрій)--- у (крам-
ниця)

Манчестера (місто) — -у (тка­нина)

медіатора (муз.) —у (речовина) органа (част. організму) — -у

(установа; видання) папера (документ) —у (матеріал)

потяга (поїзд)---- у Спочуття)

початий (суцвіття) — -у (в ін.

знач.)

пояса (пасок; талія) — -у

(просторове) раза (із півтора та дроб. числ.) —

-у (в ін. знач.) рака (тварина) —у (хвороба) рахунка (документ) —у (дія) реверса (мех.) — -у (зворотний

бік монети, медалі) рога (предмет) —у (в ін. знач.) Рима (місто) — -у (держава)

рифа (на вітрилі)----- у (скеля)

сектора (матем.) — -у (в ін.

знач.)

стана (техн.) —у (муз. та ін.) терміна (слово) —у (строк) типа (людина) —у (зразок, об­раз)

томата (рослина) —у (припра­ва)

фена (вентилятор)---- у (вітер)

центра (кола) —у (в ін. знач.)

чина (людина)----- у (посада)

шаблона (пристрій, креслення) —

-у (зразок) юаня (грошова од.) — -ю (пар­ламент у Китаї) ячменя (хвороба) —ю (злак)

сорту, спорту, способу, толку, хисті/, ходу, шуму (але: парадокса, пікніка, ривка, стрибка, стусана, тягаря).

12. Складні безсуфіксні
слова (крім назв істот):
водогону, вододілу, світо-
гляду, живопису, мануск-
рипту,^ родоводу, рукопису,
суходолу, трубопроводу,
телефону, телеграфу
(але: пароплава, електро-
воза, телевізора, телетай-
па).

13. Більшість префіксаль-
них іменників (окрім назв
істот): вибою, випадку,
вислову, відбою, заробітку,
затору, запису, опіку, побу-
ту, поштовху, прибутку,
прикладу, усміху.

1І. Назви річок (окрім за­значених у п. 6 на -а, -я), озер, гір, островів, течій, пів­островів, країн, областей, регіонів тощо: Амуру, Бугу, Ґанґу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Райну, Сейму; Бай­калу, Мічигану, Світязю; Монблану, Ельбрусу, Памі-рц; Ямалу, Криму, Херсо­несу, Саричу,^ Юкатану; Кіпру, Сахаліну, Родосу, Криту; Єгипту, Китаю, Іраку, Казахстану; Донба­су, Ельзасу, Кавказу, Сибі­ру, Алтаю, Руру, Караба­ху, Тіролю, Кашміру.

Давальний відмінок однини

 

Закінчення	Група	Приклади
-ові, -у	тверда	успіхові (-у), туманові (-у),
		директорові (-у), Петрові (-у);
-еві, -у, -ю	мішана та м'яка	плющеві (у), борщеві (-у),
	після приголос-	товаришеві (-у); велетневі (-ю),
	ного	учителеві(ю), секретареві(-ю),
		каменеві (-ю)\
-еві, -ю	м'яка після	добродієві (-ю), краєві (-ю),
	голосного та	солов'єві (ю), Андрієві (-ю)
	апострофа

Увага! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пи­шуться поряд кілька іменників, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді - -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічеві, Пет­рові Михайловичу Карпенкові, панові директору, доб­родієві професору, товаришеві Голованю Іванові Оле­говичу.

2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спри­чиняти спотвореного значення, закінчення -у (-ю) вжи­вають лише:

а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із
суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -їв, -ин, -ін, -їн: Іванову,
Арсеньєву, Андрухіву, Грйшину, Ільїну та под.;

б) у географічних назвах (із тими ж самими суфікса-
ми): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Харкову та под.;

в) у загальних назвах, якщо закінчення не збігаються
з Р. відмінком: острову, гаражу, гопаку, телевізору та под.

Орудний відмінок однини

1. Закінчення -ом мають:

а) неслов'янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ин, -ін:
Бюловом, Мйртином, Дарвіном, Чапліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -їв (-їв),
-ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники: Азовом,
Голосієвом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яго-
тином, Хотином, Батурином, Берліном.

2. Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звегін-цевим, Ковалевим (від Ковалів), Лестим, Бабкіним, Пушкіним, Щепкіним, Ільїнйм.

1^1 Примітки: 1. Із прийменником по в М. відмінку існують паралельні закінчення: по Дніпру — по Дніпрі, але для позначення часу (у значенні після) тільки -і: по обіді, по закінченні.

2. У М. відмінку можливі варіанти закінчень -у та -і: для географічних назв з основою на г, ґ, к, х: у Владивостоку (^Іці), на Единбургу (дзі), у Карабаху (-сі), але тільки у Пе-тербурдзі, у Ляйпциґу, на Люксембургу, у Цюриху.

 

Кличний відмінок однини

1. Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок,
-к(о): ударнику, синку, батьку, робітнику (робітни-
че), Шевченку;

б) іншомовні імена з основою на ґ, к, х: Людвіґу, Джеку,
Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий
(крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сину, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м'якої^групи: Віталію, учи­телю, Григорію, краю, лікарю, Ігорю (Ігоре), місяцю, розмаю Сале Господи).

3. Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте,
орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б) іменники м'якої групи із^ суфіксом -ець: женче (від
жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче, старче —стара
людина Сале: бійцю, знавцю, старцю —жебрак);

в) іменники мішаної групи - власні назви з основою на
шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Дбвбу-
ше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемоше;

г) географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв),

-ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.

ууІ Примітки: 1. Обидва слова набувають форми Кл. відмінка: а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та
імені: брате Петре, друже Миколо, колеґо Грицю,
товаришу Віталію;

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та
прізвища: друже Карпенку, колеґо Петрове, добродію
Комарю, товаришу Гармашу;

в) у звертаннях, що складаються з імені та імені по бать-
кові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вжива­ються для підкреслення офіційності звертання.

 

Таблиця відмінкових закінчень іменників середнього роду II відміни

 

 

Від­мін­ки	Однина	Множина
Тверда група	Мішана група	М'яка група	Тверда група	Мішана група	М'яка група
Н.	-о	-е	-е, -я	-а> -І	-а, -і	-я
Р.	-а	-а	-я	□ , -ей	□ , -ей	□, -ів, -їв
д-	-у	-У	-ю	-ам	-ам	-ям
3.	Як у Н. відмінку
Ор.	-ом	-ем, -им	-ем, -ям	-ами, -има, -ьми	-ами, -има	-ями
м.	-•/-У/-ОВІ	-•/-У	-І/-Ю	-ах	-ах	-ях
Кл.	Як у Н. відмінку

В Ор. відмінку однини закінчення -ям мають усі іменники на -я; -им - у географічних назвах із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що відмінюються як прик­метники: Горошине - Горошиним, Котелеве - Котелевим, Михал-кове ~ Михалковим, але ті, що відмінюються не як прикметники, мають закінчення -ом: Бородіном, Орєхово-Зуєвом.

Таблиця відмінкових закінчень іменників III відміни

 

		Множина
Від-	Однина	3 основою	3 ОСНОВОЮ
мінки		на нешиплячий	на шиплячий
Н.	□ , (-и)	-і	-і
Р.	-і	-ей, (-ів)	-ей
д.	-і	-ям	-ам
3.	□	-і, (ів)	-і
Ор.	-ю	-ями	-ами
м.	-і	-ях	-ах
Кл.	-Є, (-и)	Як у Н. відмінку

1. В Ор. відмінку відбувається подовження тих приголосних, що стоять між голосними: ніччю, каніфоллю, міддю, сіллю, галуззю, але якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, то подовження не відбувається: більшістю, жовчю, якістю, кров'ю, матір'ю, верф'ю.

2. Іменник мати у непрямих відмінках уживається із су­фіксом -ір- або -ер-.

Примітки: 1. Частина іменників III відміни, які на-зивають абстрактні поняття, речовину, у тому числі імен­ники любов, нехворощ, фальш, височінь, далечінь, жовч, не мають форм множини.

2. Іменник мати в Н. відмінку однини має закін­чення -и,.а в Р. та 3. відмінках множини - закінчення -ів. Ці закінчення не є властивими для інших іменників цієї відміни.

3. У Р. відмінку однини іменники III відміни в ху­дожньому та публіцистичному стилях (відповідно до вимови) уживаються також із паралельним закінченням -и: радости, крови, соли та ін.

 

Відмінювання іменників IV відміни

У таблиці подано відмінювання іменників, що приймають суфікс -ат- (-ят-) в усіх непрямих відмінках, окрім Ор. однини.

Зразки відмінювання

 

Від­мін­ки	Однина	Множина
н. р. д. 3. Ор. М. Кл.	курч-а орл-я курчатп-и орлятп-и курчатп-і орлят-і курч-а орл-я курч-ам орл-ям (на) курчат-і ...орлят-і курч-а орл-я	курчат-а орлят-а курчат орлят курчат-ам орлят-ам курчат-а орлят-а курчат-ами орлят-ами ... курчат-ах ... орлят-ах курчат-а орлят-а

Зразки відмінювання іменників, що мають суфікс -єн-

 

Від-		Однина	Множина
мінки
н.	ім'я	сім'я	імена
р.	імені, ім'я	сімені, сім'я	імен
д.	імені	сімені	іменам
3.	Як у Н. відмінку
Ор.	іменем, ім'ям	сім'ям	іменами
М.	(в) імені	... сімені	... іменах
Кл.	Як у Н. відмінку

Іменник плем'я відмінюється так само, як ім'я.

 

Відмінювання множинних іменників

Множинні іменники мають закінчення, типові для всіх відмін і груп інших іменників. За характером закінчень їх можна по­ділити на чотири типи.

 

 

		Типи
Відмінки
І	II	НІ	IV
н.	ножиці	сходи	сани	вила
р.	ножиць	сходів	саней	вил
д.	ножицям	сходам	саням	вилам
3.	Як у Н. відмінку
Ор.	ножицями	сходами	саньми	вилами
м.	(на) ножицях	... сходах	... санях	... вилах
Кл.	Як у Н. відмінку

Родовий відмінок

Закінчення -ів мають іменники: дріжджів, Жигулів, ласощів, обіймів, окулярів, Чернівців та ін.

Закінчення -ей мають іменники: дверей, дітей, людей, гусей, курей, сіней, грошей та ін.

□ - нульове закінчення мають іменники: воріт, грабель Сі граблів), дров, канікул, Карпат, конопель, лещат, ночов, Сум, Черкас, ясел, ясен.

 

Форми невідмінюваних іменників Не відмінюються

1. Іншомовні загальні назви з кінцевим голосним:

авеню, амплуа, аташе, безе, болеро, Галіфе, денді, динамо, ейре, ему, ембарго, ефенді, жабо, івасі, какао, камікадзе, каное, канте-ле, кашне, кенгуру, ківі, кімоно, колі, круп'є, кюре, леді, макао, мацоні, меню, метро, мікадо, монпансьє, муміє, наці, падре, пе­нальті, пенсне, пері, портмоне, рондо, сальдо, салямі, самбо, сірб-ко, сопрано, сорго, табу, танґо, тире, торі, торнадо, тріо, трюмо, факсиміле, фарсі, фіаско, фойє, фрау, фуете, філе, харчо, шан­соньє, шапіто, шевальє, шосе, шоу та ін.

2. Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголос­ним: анфас, апаш, жакдб, міс, місіс, містрікс, фрейлейн, фрекен та ін.

3. Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Вівальді, Вінчі, Версаладзе, Делоне, Делак­руа, Дюма, Дідро, Камю, Корбюзьє, Кюї, Куїнджі, Ла'нца, Лотяну, Моретті, Мюссе, Пічахчі, Россіні, Руссд та ін.

4. Іншомовні прізвища на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Суковб, Бураґо, Таракі, Петрових та под.

5. Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голосним: Антйґуа, Верв'є, Баку_{ Гоккайдо, Джагдй, Кіліманджаро, Ко­вентрі, Колорадо, Кутаїсі, Міссурі, Монпельє, Мари, Перу,'Поті, Пуатьє, Тампере, Тарту, Улан-Уде, Урарту, Хонсю, Хуанхе, Цхакая, Чарджоу та на -ово, -іно-, -ино-: Комар6во,М6ніно, Тушино та ін.

6. Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінце­вим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Даду, Хадхо та ін.

7. Жіночі власні імена іншомовного "походження з кінцевим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Ендебі, Сальді, Кільбіге, Шелеме, Назмі, Янсулд та ін., із кінцевим приголос­ним: Арбйк, Арбинак, Дадар, Джанвт, Мерилін, Мерлін, Мука-рам, Рузагуль та ін.

8. Жіночі прізвища власне українського походження на о: Кухаренко, Сало, Тягнйрядно, Помагайбо, і на приголосний як українського, так й іншомовного походження: Кдшман, Комар, Маковець, Медведчук, Бордюг, Пінчук, Плахтій, Свистун, Са-мокрйк, Коваль, Чак, Петраш, Макаревич, Моріц, Лисиціан, Ральф та ін.

9. Слова числівникового різновиду: півдня, півздшита, піввідра, півсвіту, півснопА, півночі, півхліба, пів'яблука та под.

 

10. Складноскорочені назви ініціального та ініціально-зву­кового типу: ЗМІ, НАТО, ПАР, НАН, ХТЗ, ХНУ (але: із жеком, від сніду й под.).

11. Назви іноземних часописів: «Тайме», «Уніта», «Фіга­ро»-, «Юманіте» та ін.

 

Особливості використання іменників у ділових паперах

Слід пам'ятати, що ОДС вимагає:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однознач­ним іменникам книжного походження: автор, біографія, варі­ант, Габарит, Гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, єство, журі, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон'юнктура, лабораторія, маркетинг, номенклатура, об'єктивність, побор­ник, прецедент та ін.

неправильно

анонімка

Сотняга гривень

заліковка

маршрутка

фарбовка •

кадровик

астматик

хитрун

забудько

пустуха

горбань

ручище

авто

товарняк

водичка злодюга

правильно

анонімний лист сто гривень залікова книжка маршрутне таксі фарбування кадровий працівник хворий на астму хитрий

людина, яка забуває дівчина (жінка), яка пустує людина з горбом (горбата людина) велика, сильна рука автомобіль

потяг, який перевозить вантаж

(вантажний потяг)

вода

злодій

 

 

неправильно

бригадир цеху працівник фірми учитель школи

викладачка хімії касирка (касирша) заводу лаборантка (лаборантша) відділу бригадирка (бригадирша) цеху працівниця фірми учителька школи

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенни­ки та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи ста­тусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку ди­ректора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секре­таря комісії Полякову Л. О.

У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л. Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СШ № 8 Гур'єва Л. Г

Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р. Ю. й Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, уче­ниця та ін.

Г^Л Примітки

*—* і. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2„ Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники, що позначають:

Українські прізвища, імена та імена по батькові

Відмінювання числівників

Відмінювання числівників два (дві), три, чотири, п'ять, шість

 

н.	два дві	три	чотири	п'ять	шість
р.	двох	трьох	чотирьох	п'яти	шести
				(п'ятьох)	(шістьох)
д.	двом	трьом	чотирьом	п'яти	шести
				(п'ятьом)	( шістьом)
3.	як у Н.	як у Н.	як у Н.	п'ять або	шість або
	або Р.	або Р.	або Р.	п'ятьох	шістьох
Ор.	двома	трьома	чотирма	п'ятьмй	шістьма
				( п'ятьома)	(шістьома)
м.	(на, у)	...трьох	...чотирьох	...п'яти	...шести
	двох			(п'ятьох)	(шістьох)

Увага! За зразком числівника п'ять відмінюються числівники від дев'яти до двадцяти включно та трид­цять. У числівниках на -дцять відмінюється лише друга частина. У числівників шість, сім, вісім при відміню­ванні відбувається чергування голосних. Перед закін­ченням -ох, -ому, -ома та перед -ма в Ор. відмінку після т пишеться знак м'якшення.

Відмінювання числівників сім і вісім

 

н.	сім	вісім
р.	семи (сімох)	восьми (вісьмох)
д.	семи (сімом)	восьми (вісьмом)
3.	сім або сімох	вісім або вісьмох
Ор.	сьома (сімома)	вісьма (вісьмома)
м.	(на) семи (сімох)	\ восьми (вісьмох)

Відмінювання числівника п'ятдесят

 

н.	п'ятдесят
р.	п'ятдесяти (п'ятдесятьох)
д.	п'ятдесяти (п'ятдесятьом)
3.	п'ятдесят або п'ятдесятьох
Ор.	п'ятдесятьма (п'ятдесятьома)
м.	(на, у) п'ятдесяти (п'ятдесятьох)

Увага! За цим зразком відмінюються числівники шістдесят, сімдесят, вісімдесят. У цій групі числівників змінюється лише друга частина.

Числівники сорок, дев'яносто, сто в непрямих відмінках окрім 3. мають закінчення -а: сорока, дев'я­носта, ста.

Зразок відмінювання числівників двісті, п'ятсот, шістсот

 

н.	двісті	п'ятсот	шістсот
р.	двохсот	п'ятисот	шестисот
д.	двомстам	п'ятистам	шестистам
3.	двісті	п'ятсот	шістсот
Ор.	двомастами	п'ятьмастами	шістьмастами
		(п'ятьомастами)	( шістьомастами)
м.	(на, у) двохстах	.^п'ятистах	...шестистах

Увага! Числівники триста, чотириста, сімсот, вісімсот, дев'ятсот і кількасот відмінюються за наве­деними вище зразками.

Неозначено-кількісні числівники кілька, декілька відміню­ються як числівники два, три, чотири, а кільканадцять, кілька­десят, стонадцять, багато, небагато, якщо вони поєднуються з іменниками на означення конкретних предметів, що підляга­ють лічбі, відмінюються як числівник п'ять.

У складених кількісних числівниках відмінюються всі скла­дові частини.

1^1 Примітка. Збірні числівники обоє, обидва, обидві ^—^ в непрямих відмінках мають форми числівника два; інші збірні від двоє до двадцятеро та тридцятеро) у непря­мих відмінках мають форми відповідних кількісних чис­лівників. Числові найменування відмінюються як імен­ники: нуль як дриль, тисяча як круча, мільйон як медальйон, мільярд як кілограм.

Відмінювання порядкових числівників

Порядкові числівники перший (перша, перше), сотий (сота, соте) й т. ін. відмінюються як прикметники твердої групи — за відмінками, родами й числами, а порядковий числівник третій (третя, третє) - як прикметники м'якої групи.

У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмий рік, тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмого року й т. ін.

Відмінювання дробових числівників

Дробові числівники відмінюються таким чином: чисельник— як кількісний числівник, а знаменник — як порядковий.

 

н.	одна друга	дві третіх дев'ять десятих
р.	однієї другої	двох третіх дев'яти (дев'ятьох)
		десятих
д.	одній другій	двом третім дев'яти (дев'ятьом)
		десятим
3.	одну другу	дві третіх дев'ять десятих
Ор.	однією другою	двома третіми дев'ятьма (дев 'ятьома)
		десятими
м.	(на, у) одній другій	...двох третіх...дев'яти (...дев'ятьох)
		десятих

Примітки: 1. Числівникові назви чверть, трети­на, половина відмінюються як іменники відповідних від­мін: чверть як смерть; третина, половина як калина.

2. Числівники півтора (десятка), півтори (тисячі), півтораста (тонн) не відмінюються.

 

Зв'язок числівника з іменником

1. Після числівника один іменник ставиться завжди в однині: 51 кілометр, 21 день. Але якщо числівник є означенням, яке стоїть у множині, узгодження здійснюється за загальною циф­рою: Серед цих 41 (сорока одного) учасників, які були зареє­стровані...

2. Після числівників два, три, чотири іменник завжди стоїть у формі Н. відмінка множини: два тижні, три квартали, чоти­ри плани, дев'яносто два роки, сімдесят три хлопці, шістсот вісімдесят чотири стільці, а при числівниках п'ять і більше -у формі Р. відмінка множини: п'ять (рідних) братів, трид­цять (цегляних) будинків, тисячу (нових) видів.

Лише іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, та імен­ники IV відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі Р. відмінка однини: двадцять три харків'янина (бо харків'яни), тридцять два слобожанина (бо слобожани), шістдесят чотири селянина (бо селяни), чотири племені, три лошати, два імені, чотири чоловіка (у значенні лічильного сло­ва) , але три грузини.

Якщо іменник указує на приблизність і стоїть перед числів­ником, то перед два, три, чотири він ставиться в Р. відмінку множини: років два, днів три, тижнів чотири.

Прикметник після числівників два, три, чотири вживається у формі Н. (3.) або Р. відмінка множини: два розбиті (розби­тих) вікна, три зелені (зелених) дуби, чотири азійські (азійських) країни.

Примітка. Іменник рукав у множині із числівпи-I—' ками два, три, чотири, залежно від семантики має закін­чення -а, якщо йдеться про частину одягу: два рукава (сорочки, піджака, пальтатошр) і -и — відгалужегаїя річки, каналу, дерева тощо чи пристрою для відведення або транс­портування рідин, газів, сипких речовин (прочистити три рукави каналу).

3. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одно-
му відмінку, із трьома братами, шістдесяти будинкам.

Але після числівників тисяча, мільйон, мільярд, трильйон і под., числових найменувань пара, десяток, дюжина та слів сила, маса іменник стоїть лише в Р. відмінку множини: тисячею років — тисячі років, мільйоном гривень — на мільйоні гривень, мільярдом зірок - на мільярді зірок, пара рукавиць — парі рукавиць, дюжина виделок — дюжиною виделок, маса мікробів — масу мікробів.

4. Числівник, ужитий у сполученні з більш на... або менш на..., має форму 3. відмінка, яка залежить від семантики імен­ника: у назвах істот паралельно вживаються 3., Р. чи Нлидмінок, у назвах неістот лише 3. чи Н. відмінок: більше на сімох (сім) аспірантів, але більше на сім книжок.

5. Дробові числівники означають кількість, що є частиною від цілого числа: дві третіх, сім цілих і чотири десятих — і виражаються сполученням кількісних та порядкових числів­ників: сорок шість сотих гектара, три цілих одинадцять сотих відсотка. Порядковий числівник — еліптична конструкція, оскільки: а) поєднується з іменниками, що позначають предме­ти, які не піддаються лічбі (збірними, речовинними) і стоять завжди в Р. відмінку множини: одна друга потрібної рідини, три десятих міського населення; б) після дробових числів­ників іменник стоїть лише в Р. відмінку однини: двох десятих відсотка, двом десятим, відсотка, двома десятими відсотка; в) після числівників півтора, півтори іменник має форму Р. відмінка однини в Н., Р. та 3. відмінках, а в Д., Ор. та М. відмінках набуває форми цих відмінків, але множини:

Н. півтора місяця, півтори тонни

Р. півтора місяця, півтори тонни

Д. півтора місяцям, півтори тоннам

3. півтора місяця, півтори тонни

Ор. півтора місяцями, півтори тоннами

М. (на, у) півтора місяцях, ... півтори тоннах

Зрідка іменник може мати форму Р. відмінка множини: дві п'ятих виробів, одна десята запасів золота.

У мішаному дробу іменником керує дробова частина, коли вона приєднується сполучником і: шість і одна друга відсотка. Коли дробову частину (вислів половина, чверть) приєднує прийменник із, з, керований імешшк залежить від числівника, що виражає цілу час­тину мішаного дробу: один із половиною метр, три з половиною тижні, п'ять із половиною тижнів, два з половиною місяці, чотири з половиною роки, п'ять із чвертю століть, дев'ять із чвертю років.

6. Іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази (три з половиною рази), а зі словом півтора та дробовим числівником, має форму раза: півтора раза, три й п'ять десятих раза.

7. Після числівників половина, третина, чверть імешшк ужи­ваться в Р. відмінку однини, а після числівника півтораста в Р. відмінку множини: половина вантажу, третина ящика, чверть року, але: півтораста тонн, половина задач, третина дерев, чверть показників.

8. Збірні числівники поєднуються:

 

— з іменниками на означення осіб, тварин та птахів: двоє львів'ян, троє цуценят, четверо овець, п'ятеро орлів;

— з іменниками, що вживаються лише у множині: двоє воріт, троє ножиць, четверо окулярів;

— з деякими іменниками середнього роду на означення предметів: двоє відер, троє вікон.

Після збірних числівників (крім обидва) іменник стоїть у Р. відмінку множини: двоє селян, троє дверей, четверо голубів. Після збірних числівників обидва, обидві імешшк ста­виться в Н. відмінку множини: обидва хлопці, обидві сестри.

У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: двох селян, двом селянам, обом сестрам, обома сестрами.

9. У датах назви місяців уживаються в Р. відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого.

Особливості використання числівників у ділових паперах

правильно 500 мл (0,5 л) 50 (п'ятдесят) два, дві, двоє десять сто 150 т (сто п'ятдесят тонн) 0,25 л (нуль цілих і двадцять п'ять сотих літра) одна четверта аркуша паперу відстань довжиною 0,25 км (кілометра) 1 см 5 мм (один сантиметр п'ять міліметрів) 1 г 500 мг (один грам п'ятсот міліграмів) 1 грн 50 к. (одна гривня п'ятдесят копійок) 1 500 (одна тисяча п'ятсот) 20 кг 500 г (двадцять кілограмів п'ятсот грамів)

1. Уживати треба тільки книжні числівники:

неправильно

півлітра, половина літра півсотні, половина сотні пара десяток сотня

півтораста тонн чверть літра

чвертка паперу чвертькілометрова

відстань 1,5 см, півтора

сантиметра 1,5 г, півтора грама

1,5 грн, півтори гривні

1,5 тис, півтори тисячі 20,5 кг, двадцять

із половиною кілограмів 1,5 год, півтори години

1 год ЗО хв (одна година

дюжина стільців в однім варіанті в одно місце

тридцять хвилин) 12 (дванадцять) стільців в одному варіанті в одне місце

Але можливі конструкції типу: половина міста, піввулиці, пів'ящика, півпідвал, півострів, чвертьфінал, півтора раза, півто­ри рибини, півтора кавуна.

Слово половина не може вживатися з означенням більше, менше, значна, переважна (половина не може бути більшою, меншою, значною та под.).

8 Зубков М.

неправильно правильно

Більша (значна, переважна) Більше половини працівників
половина працівників. або Більшість (значна, більша

частина) працівників.

2. Порядковий числівник перший слід уживати з часткою
най- для означення найвищого ступеня прикметника, а не зі сло-
вом «самий».

неправильно правильно

самий перший проект найперший проект сама перша станція найперша станція

3. Числівникові конструкції на позначення приблизної
кількості обмежуються, а нечасте їх використання здійснюється
через зазначення рамок або за допомогою слів більше, менше, до,
понад для більшої точності та достовірності мовлення.

неправильно правильно

кількасот 300-700

кількадесят 40-60

декілька 5~7

сімсот з лишком понад сімсот або більше семисот

ледь не тисяча 900-980

біля тисячі до тисячі (із тисячу)

майже тисяча або

близько тисячі менше тисячі

без малого сотня штук (як) менше ніж сто (до ста) штук

порядка десяти чоловік до десяти чоловік

І Л Увага! Числівники зі словом понад стоять лише в Н. відмінку (понад сорок тонн).

4. В умові математичної задачі дробові числівники слід чи­тати й писати повністю: три четвертих, п'ять шостих, дев'­ять десятих.

У доповідях та звітах уникають уживання простого дробу і як­що у знаменнику стоїть 2, 3, 4, то замість 1/2, 1/3, 1/4 треба писа­ти й говорити: половина, третина, чверть — без числівника одна.

неправильно правильно

0,5 або 1/2 інформації . половина інформації

3/4 податків 75 % (сімдесят п'ять відсотків)

податків

менше однієї чверті даних менше чверті даних

завезено одну третину завезено третину вантажу
вантажу

Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошу­ванні вживають форму дробових числівників: одну третину вро­жаю було зібрано й вивезено, а дві третіх лишилося на полях.

5. Прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без назви іменника чи оданиці виміру, часові межі пшпуться словами.

неправильно

З 5 замовлень ми отримали лише 2

 

 

Чекаю Вас із 4 Відрядження на 2—З місяці

правильно

Із п'яти замовлень ми отримали

лише два;

але

Із 5 кг замовлених цвяхів ми отримали лише 2 кг. Чекаю Вас із чотирма Відрядження на два-три місяці.

6. У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам за винятком членування (рубрикації) тексту.

7. Словами пишуться однозначні числівники на позначення часових меж та складні й складені числівники на початку речення.

неправильно

6-й тиждень... 50-ті роки... 2 години... 16-го березня... 25 днів...

правильно

Шостий тиждень... П'ятдесяті роки... Дві години... Шістнадцятого березня. Двадцять п'ять днів...

8. Порядковий числівник другий (а, -е, -і) треба вживати лише після числівника перший (а, -е, -і) або після будь-якого порядкового числівника (на означення послідовності, порядку). В інших випадках слід уживати займенник інший. Виняток ста­новить однозначно парні значення або органи, чи контекст.

неправильно

Один проект розглянули 20.12.2001, а другий — 20.01.2002. Перший проект затвердили 05.12.2000, а інший — 30.01.2001 Одним оком бачу гірше, ніж іншим.

правильно

Один проект розглянули 20.12.2001, а інший — 20.01.2002 (якщо їх більше двох). Перший проект затвердили 05.12.2000, а другий - 30.01.2001 (якщо їх лише два). Одним оком бачу гірше, ніж другим.

8*

Від одного боку річки Від одного боку річки до другого до іншого всього 15 метрів, всього 15 м.

9. У формах М. відмінка однини порядкові числівники
(на означення узгодження з іменником, прикметником чи за-
йменником чоловічого та середнього роду) мають закінчення
-ому, а не -їм.

неправильно правильно

на першім етапі на першому етапі

на восьмім повороті на восьмому повороті

10. Не можна використовувати паралельні й розмовні фор-
ми на позначення часу й уживати для цього прийменник у (в).

неправильно правильно

Зустріч відбудеться пів Зустріч відбудеться о 18.30

на сьому (до сьомої) вечора. (о 18 год ЗО хв).

За чверть до 10 ранку О 9.45 (о 9 год 45 хв) усі

всі розійшлися. розійшлися.

Збори завершилися Збори завершились о 13.00

в 13 дня. (о 13 год).

Початок засідання Початок засідання о 16.00

у 4 години. (о 16 год).

11. Називаючи точний час, треба пам'ятати, що до ЗО хв треба
вживати прийменник на, а після ЗО хв — прийменник за.

неправильно правильно

пів сьомої (години) пів на сьому (годину)

п'ятнадцять (хвилин) п'ятнадцять (хвилин)

восьмої (години) на восьму (годину)

без десяти (хвилин) за десять (хвилин) третя

три (години) (година)

Отже, форму у скільки годин? слід замінити на — о котрій годині?, а форму скільки годин? — на котра година?

Можна: чверть на сьому і чверть по шостій, за двадцять сьома і двадцять до сьомої.

неправильно правильно

Зараз одинадцять (11) годин. Зараз одинадцята година

(або 11.00).

Буду відсутній до Буду відсутній до дванадцятої

дванадцяти (годин). (години).

Зателефонуйте після Зателефонуйте після десятої

десяти (годин). (години).

 

 

І

і

©

Увага! У певному контексті прийменник на вказує на приблизність (.Повернуся на 10 годину), а приймен­ник о (об) указує на точний час (Повернуся о 10 годині або Повернуся об 11 годині).

12. Уживання прийменника у (в) можливе лише тоді, коли після нього йде слово кількість, розмір, сума, а далі — числів­ник із поясненням кількості, розміру, суми (чого).

неправильно правильно

Книжки кількістю Книжки в кількості

7 екземплярів. 7 примірників.

Допомога розміром Допомога в розмірі 4 млн

у 4 мільйони доларів. доларів США

або 4 000 000 $ США.

Грошова субсидія на суму Субсидія в сумі

в 11 грн (гривень) 11 грн 70 к.

70 к. (копійок).

При прислівниках типу завтовшки, завглибшки, завширш­ки, завдовжки, заввишки та при Ор. відмінку іменників вага, діаметр, місткість перевага надається безприйменниковим кон­струкціям:

Стіни будинку були завтовшки 11 см; Біля броду річка була завглибшки 4 м; Надійшов вантаж вагою 350 от; Цистер­на місткістю 85 т була порожньою.

Також без прийменника слід використовувати числівники в та­ких конструкціях:

обстеження двома циклами опитування (іспит) одним заходом дослідження трьома етапами

неправильно правильно

Оподаткування забезпечило Оподаткування забезпечило економічний ефект у 10 ти- економічний ефект 10 000 грн сяч гривень кожного року. щороку.

Відстань у 700 км автобус Відстань 700 км автобус
подолав за 9 год. подолав за 9 год.

Уникнути прийменниково-відмінкової форми можна шля­хом перебудови речення.

неправильно

Будинок був висотою

в 70 метрів. Будинок був заввишки з 70 метрів.

правильно

Висота будинку була 70 метрів.

Висота будинку дорівню­вала (сягала) 70 метрів.

13. Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допо­могою пропусків: 20 705 149, 174 000, З 172, але не розбивають на групи цифри в числах, що позначають номер (після знака №), у марках машин механізмів, у позначеннях нормативних документів.

14. Коли перераховують декілька порядкових числівників, то літери чи позначення одиниць виміру треба ставити лише після останнього: у 7, 13, 15 та 19-му будинках; пакунки на 5, 8, 10 і 12 кг.

15. Ступінь точності числових значень величин, що наводять­ся в документі, має забезпечувати найбільшу їх інформативність; при цьому треба, щоб у ряду однотипних даних ступінь точ­ності (кількість цифр після коми) був однаковим: довжина заготівок 1,50; 1,75; 2,00 см.

Г7Г Примітки: 1. Наявність чи відсутність іменника при •——' числовій назві залежить від конкретного документа.

2. Неприпустимими є цифрово-знаково-літерні комбі­нації типу 15%-ий рівень.

 

Займенник

 

Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенни­ки допомагають пов'язати речення в тексті.

За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

1) особові - указують на особи: я, ми (1-ша особа), ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (3-тя особа);

2) зворотний себе - указує на ту особу, яка виконує дію;

3) присвійні - указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію - свій; иа належність предмета

3-й особі однини указують особові займенники в Р. відмін­ку - його, її;

4) вказівні - указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість: стільки;

5) означальні - весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;

6) питальні - являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий?;

7) відносні - ті, що й питальні, але вживаються для при­єднання підрядних речень до головних: Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до ра­дісних небес (В. Сосюра);

8) неозначені - утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, -сь (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, -небудь, невідь- (пишуться че­рез дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;

9) заперечні - утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою й займенником є прийменник, усі частини пишуться окремо: у декого -де в кого, абиким - аби з ким, до будь-кого -будь до кого, про ніщо - ні про що, нікого - ні від кого, де­чим - де з чим.

 

 

Відмінювання займенників

Займенники наш, ваш, усякий, усілякий, інший, самий, сама (сама вода, але та сама вода), сам (самй, самі), такий, який, котрий, кожен (кожний) відмінюються як прикметники твер­дої групи, а займенник їхній - як прикметники м'якої групи. Далі наведені приклади відмінювання займенників.

Увага! Займенник самий в українській мові означає тільки один або той же (самий)

 

 

Від­мінки	Однина	Множина
Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	він	воно	вона	вони
Р.	його (нього)	його (нього)	її (неї)	їх (них)
д.	йому	йому	їй	їм
3.	його (нього)	його (нього)	її (неї)	їх (них)
Ор.	ним	ним	нею	ними
м.	(на, у) ньому	... ньому (...нім)	... ній	... них
	(...кім)

Форми займенників 3-ї особи нього, ньому, неї, ній, них ужи­ваються після прийменників, а в Ор. відмінку форми ним, нею, ними є загальними (і в прийменникових конструкціях, і в сло­восполуках без прийменника).

Примітка. Займенники твій, свій відмінюються за поданим вище зразком.

Вказівні займенники

 

Від-	Однина	Множина
мінки	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	той, цей	те, це	та, ця	ті, ці
р.	того, цього	того, цього	тієї (тої), цієї	тих, цих
д.	тому, цьому	тому, цьому	тій, цій	тим, цим
3.	як у Н. або Р.	те, це	ту, цю	як у Н. або Р.
Ор. М.	тим, цим (на, у) тому (...тім), ...цьому (...цім)	тим, цим ...тому (...тім), ...цьому (...цім)	тією (тою), цією ... тій, цій	тими, цими ...тих, ...цих

Примітка. Так само відмінюються займенники отой, оцей.

 

Означальні займенники

 

 

 

Від­мінки	Однина	Множина
Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	весь	все	вся	всі
Р.	всього	всього	всієї	всіх
д.	всьому	всьому	всій	всім
3.	як у Н. або Р.	все	всю	як у Н. або Р.
Ор.	всім	всім	всією	всіма
м.	(на, у) всьому	...всьому	...всій	...всіх
	(...всім)	(...всім)

 

Примітка. У Н. відмінку чоловічого роду ці за­йменники мають фонетичні варіанти (ввесь, увесь). Вибір варіанта визначається потребою милозвучності: зібрався ввесь наш рід; наш увесь рід. В усіх відмінках у й в чергуються за загальним правилом: з усього світу, з усієї сили, від усіх матерів і т. ін.

Питально-відносні займенники

 

н.	хто	що
р.	кого	чого
д.	кому	чому
3.	кого	що
Ор.	ким	чим
м.	(на) кому (... кім)	... чому (... чім)

 

 

 

Від­мінки	Однина	Множина
Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий РІД
Н.	чий	чиє	чия	чиї
Р.	чийого	чийого	чиєї	чиїх
д.	чийому (чиєму)	чийому (чиєму)	чиїй	чиїм
3.	як у Н. або Р.	чиє	чию	як у Н. або Р.
Ор.	чиїм	чиїм	чиєю	чиїми
м.	(на, у) чийому	...чийому	...чиїй	...чиїх
	(....чиїм, ...чиєму)	(... чиїм,
		...чиєму)

Примітки: 1. Числові займенники декілька, кілька відмінюються як числівник два.

2. Займенники скільки та стільки мають відмінкові форми кількісних числівників: скількох, скільком, скількома. Останній може бути як питальним (У скіль­кох змаганнях брав участь?), так і означальним (Скільком людям він допоміг!).

Присудок після займенника хто стоїть в однині й у чоло­вічому роді: Усі, хто тільки міг, вийшли на майданчик, вітаю­чи іноземну делегацію.

Присудок після питального займенника що? стоїть в однині й у середньому роді (Що трапилося, добродію?), а після віднос­ного що - у будь-якому роді й числі: Така проблема, що не бачимо й виходу. Добре, що ми з тобою зустрілися.

Неозначені та заперечні займенники

Ці займенники відмінюються в основній частині за зразком тих займенників, від яких утворені: якийсь - як який, хто-не-будь ~ як хто, ніщо - як що, нічий - як чий і т. ін.

Прономіналізація

Перехід інших частин мови в займенники називають про-номіналізацією¹.

Повний перехід у займенники можливий лише для:

а) залежних прислівників: Серед десяти команд явно наша
посяде призове місце;

б) залежних прикметників: Підприємство цілий (весь) місяць
відшкодовувало збитки;

в) залежних дієприкметників: Даний (цей) варіант улаш-
товував керівника проекту;

г) кількісного числівника один у поєднанні із заперечною
часткою ні, що виступає у значенні займенників жоден, ніхто,
ніякий: Ні один (жоден) виборець не проголосував проти на-
шого кандидата;

д) залежних порядкових числівників: Повна Гарантія мож-
лива лише, якщо там буде присутній хто-небудь третій (інший);

е) залежних дієслів: Перекладач, який розуміє гінді, при-
їхав наступного дня;

ж) залежних займенників: Прочитавши факс, ми всі зрозу-
міли: їхати треба зараз;

и) залежних іменників, які втратили своє лексичне значення: Факт (це) було зафіксовано у протоколі зборів.

Прономіналізовані слова зберігають усі граматичні ознаки своєї частини мови, виступаючи зазвичай синонімами до зай­менників.

Особливості використання займенників у ділових паперах

1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в авто­біографії, заяві, службових записках).

неправильно

Я пропоную усунути п. Куліша В. Д. з посади лаборанта, яку він обіймав, у зв'язку з його неодноразо­вими порушеннями своїх службових обов'язків і перевести його на...

правильно

Пропоную усунути п. Куліша В. Д. з посади лаборанта у зв'язку з неодноразовим пору­шенням службових обов'язків і перевести на...

Прономіналізація — (від лат. ргопотіпа) займенниковий.

Ним, Пінчуком О. В., було Пінчуком О. В. було залу-

залучено до своїх розробок... чено до розробок.^ Я особисто сам перевірив... Я перевірив ...

2. Слід уникати вживання займенників:

— із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

— складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякйй-такйй, хтозна-який, хто-небудь і под.;

— усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої, тою, у всім, на чим і под.

3. Треба використовувати тільки нормативні форми за-
йменників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів:

неправильно

на моїм сей захід у кожнім

которий день поспіль був відсутній якийсь час у чиїм

свойого зобов'язання воно сталося випадково невідь-скільки часу сі продукти цеї ночі

казна-який звіт абичим завершили котрогось із присутніх тая нарада тії розробки

правильно

на моєму

цей захід

у кожному

котрий день поспіль

був відсутній деякий час

у чийому

свого зобов'язання це сталося випадково невідомо скільки часу ці продукти цієї ночі

невідомо який звіт невідомо чим завершили декого із присутніх та нарада

неправильно

мною запроваджено нами запропоновано ними привезено вами доведено

правильно

я запровадив ми запропонували вони привезли ви довели

5. Уникати двозначності, що може виникнути: а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічно пов'язаний:

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -р, то до такої основи (переважно односкладової), як правило, додаєть­ся суфікс -т- {-ий, -а, -е, -і): припну(ти) - припнутий, взу(ти) - взутий, розбй(ти) - розбитий, нагрі(ти) -нагрітий, взя(ти) - взятий, м'я(ти) - м'ятий, вйтер-(ти) - витертий. Від дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло-, а також із суфіксом -ну- можуть утворюватися паралельні форми дієприк­метників із суфіксами -т- і -єн-: пороти - поротий і порений, колоти - колотий і колений, молоти - молотий і мелений; стйсну(ти) - стиснутий і стиснений; верну(ти) — верну­тий і вернений; замкну(ти) - замкнутий і замкнений; кй-ну(ти) - кинутий і кйнений; усуну(ти) - усунутий і усуне­ний; зігну(ти) — зігнутий і зігнений.

| Л Увага! У пасивних дієприкметниках -н- не подвою­ється: зроблений, намальований, зав'язаний, натхнений та ін.

4„ Дієприкметники із часткою (постфіксом) -ся не утворю­ються. Якщо ж активний чи пасивний стан твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися - розчервонілий, намерзтися - намерзлий, зажуритися - зажурений, усміхну­тися - усміхнений, утомитися - утомлений, купатися ~ купа­ний.

 

Відмінювання і вживання дієприкметників

і. Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи.

 

Відмінки	Однина
н. р. д. 3. Ор. М.	розквітлий розквітлого розквітлому як у Н. або Р. розквітлим (на) розквітлому (розквітлім)	розквітле розквітлого розквітлому розквітле розквітлим ...розквітлому (розквітлім)	розквітла розквітлої розквітлій розквітлу розквітлою ...розквітлій

 

Відмінки	Множина
н.	розквітлі
р.	розквітлих
д.	розквітлим
3.	яку II. абоР.
Ор.	розквітлими
М.	...розквітлих

2. Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -ний, -тий) уживаються без обмежень - нарівні з прикметниками: Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділо­му від дощів сіряку (О. Гончар).

3. Активні дієприкметники недоконаного виду на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) уживаються рідко й без залежних слів: Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб). Не бійся гостя сидячого, а бійся гостя .стоячого (Н. те.).

Штучними сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх
ужито із залежними словами: Нудьгуючими від пересичення
очима дивився він на село; Не бійся гостя, сидячого за столом,
а бійся стоячого біля дверей. ,

їх доцільніше замінити:

а) лідрядним означальним реченням: Не бійся гостя, який
сидить за столом, а бійся гостя, який стоїть біля
дверей;

б) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичен-
ня очима дивився він на село.

 

 

Дієприслівник

 

Дієприслівник — особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію або стан, що супроводжують іншу дію або стан, названі дієсловом і відповідає на питання що робивши? що роблячи?

1. Дієприслівники доконаного виду творяться від основи
інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши
(після голосних), -ши (після приголосних). Дієслово ставить-
ся в чоловічому роді минулого часу й до нього додається -ши:
подумав+ши, оглянув+ши, підбіг+ши.

Дієприслівник доконаного виду означає таку другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної, і відпо­відає на питання що зробивши?

2. Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи
теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів
-учи- (-ючи-) від дієслів І дієвідміни та -ачи- (-ячи-) від дієслів
II дієвідміни. Дієслово ставиться у 3-й особі множини теперіш-
нього часу й замість -ть додається -чи: думаю(ть) - думаючи,
терпля(ть) - терплячи, гуркотя(ть) - гуркотячи.

У корені дієприслівника теперішнього часу зберігаються всі ті особливості, які виникають при творенні дієслівних форм 3-ї особи множини теперішнього часу.

Дієприслівник недоконаного виду означає другорядну дію, одночасну з основною, і відповідає на питання що роблячи?

3. Дієприслівники утворюються також від дієслів, які закін-
чуються на -ся (-сь): задивляючись, посміхаючись (недокона-
ний вид), задивившись, посміхнувшись (доконаний вид).

Дієприслівниковий зворот — дієприслівник із залежними від нього словами (словом). Активно використовується в ОДС, особливо в кліше, і сприяє більшій чіткості й стислості виражен­ня думки.

®

 

 

Увага! Слід відрізняти дієприслівники недокона­ного виду від близьких за звучанням активних дієприк­метників у Н. (3.) відмінку множини, які відповідають на питання які? й мають закінчення -і: Раптом увімк­нулися всі гучномовці, заглушуючи два співаючі хори.

Примітка. Дієприслівник уживається лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонаймен­ше дві дії.

 

 

Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх фор­ми: активізувати, дезінформувати, деномінувати, добираєть­ся, домінувати, дрейфуючи, знаменувати, подається, регла­ментувати, символізувати, формулюючи й т. ін.).

неправильно

важити

рихтуватися

балакати

слабувати

договорюватися

поспівати

пришедші

позичати

відчитуватися

повідати

тикати сидя

шоферувати сипонути

правильно

зважувати

збиратися

говорити

хворіти

домовлятися

устигати

які (що) прийшли

авансувати

звітувати

розповідати, повідомляти,

інформувати говорити «ти» сидячи

працювати шофером насипати

2. Уникати умовного способу:

неправильно

Підприємства змогли б вико­нати замовлення, якби...

правильно

Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо...

Виконавець повідомив би Вас Завчасне повідомлення вико-
завчасно, коли б... навця можливе лише

за умов...

3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід ураховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету.

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та под. уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

Але слід пам'ятати, що нормативною є цюрма на -ти, а не на -ть:

неправильно правильно

говорить говорити

запроваджувать запроваджувати

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи од-
нини, але неприпустиме використання коротких форм:

неправильно правильно

допомага допомагає

оббіга оббігає

6. Надавати перевагу активним конструкціям над пасивни-
ми або ж використовувати безособову конструкцію з дієслів-
ними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про на-
слідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:

неправильно правильно

Завдання було достроково Наша група достроково

виконане нашою групою виконала завдання.

Головна увага ним Головну увагу він приділив...
приділяється...

Інспектори, які Інспектори, яких призначає

призначаються комісією... комісія...

Випробування проводяться Випробування проводять

у запланованому режимі. (проведено) у заплано-
ваному режимі.

7. Не вживати розмовних (калькованих) та дієслівних форм
теперішнього часу:

неправильно правильно

носе носить

робе робить

8. Уживати теперішній час на позначення майбутнього, якщо
акцентується обов'язковість чогось: Мітинґ розпочинається
завтра об 11.00.

9. Уникати вживання форм давноминулого часу:

неправильно

інформація надходила була я виконав був

проект (були) узгодили були звернення надійшло було правильно

інформація надходила я виконав проект узгодили звернення надійшло

10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова:

неправильно

свідчити факти відзначати про успіхи довести про інформацію опанувати професією доторкатися приладу піклуватися за (кого) шкодувати гроші

правильно

свідчити про факти відзначати успіхи довести інформацію опанувати професію доторкатися до приладу піклуватися про (кого) шкодувати грошей

11. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоко­наного виду в майбутньому часі:

неправильно

завтра відпочиватимемо перерахуватимемо працюватимем сьогодні розпочинатиметься

правильно

завтра будемо відпочивати будемо перераховувати будемо працювати сьогодні буде розпочинатися

12. Широко використовувати дієприкметники та дієприслів­ники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх імен­никами, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами:

неправильно

оточуюче середовище

знаючий працівник

 

 

керуючий відділом бувші учасники правильно

довкілля; навколишнє середо­вище

обізнаний працівник; тямущий (тямкий) працівник, який добре знає (розбирається, володіє)

керівник відділу

колишні учасники

запитувач; який (той, хто) запитує (задає запитання) подорожній; той, хто подорожує який грає; гравець рахівник; який (хто) рахує прибутки голова зборів панівна думка засіб знеболення переможець; який (що) переміг різальний інструмент напрямна рейка мовець; який (хто) говорить поет-початківець клас, котрий (який, що) відстає, відсталий клас захопливий, привабливий, принадний краєвид зворушливі враження бентежний стан животрепетна (збудна) новина незважаючи (невважаючи) на об'єктивні причини провідний архітектор

запитуючий

подорожуючий граючий

рахуючий прибутки

головуючий зборами пануюча думка знеболюючий засіб перемігший ріжучий інструмент спрямовуюча рейка кажучий промову початкуючий поет відстаючий клас

захоплюючий краєвид

хвилюючі враження хвилюючий стан хвилююча новина не дивлячись на

об'єктивні причини ведучий архітектор

лікуючі властивості лікувальні властивості

Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами -уч (-юч), -ач (-яч) почали використовувати, але у функції означення, а не головного компонента дієприкмет­никового звороту, наприклад:

неправильно правильно

добробут, зростаючий зростаючий щороку добробут
щороку (або добробут, що зростає

щорічно)

Це ж стосується й активних дієприкметників минулого часу із суфіксом -л-:

неправильно правильно

яблука, замерзлі від морозу замерзлі яблука Сабо яблука,

що замерзли від морозу)

Сфера використання активних дієприкметників — в ос­новному термінологічна лексика': блукаючий нерв, крокую-

Див. тему «Труднощі перекладу процесових понять».

чий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі ре­човини, резонуюча камера, діючий вулкан, несуча поверхня крила, працюючий двигун, планеруючий літак, лімітуючий режим.

13. Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини до­зволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обій­тися без неї можна й за допомогою додаткових слів.

неправильно правильно

давайте проголосуємо проголосуймо

давайте почнемо є пропозиція почати

давайте привітаємо нашу гостю

або пропоную почати прошу привітати нашу гостю або вітання нашій гості

Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому зна­ченні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; Розрахун­ки і креслення давайте мені.

Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою невер-бальних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчен­ня, будь ласка; Прошу розрахунки і креслення.

14. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числів­никами: а) Шість бригад не виконало (не виконали) план. Але за непрямого порядку слів лише — Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія — пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз'єднана дія — кожен пішов окремо).

15. Із кількісними словами ряд, низка, більшість, меншість, багато, мало, кількість дієслова вживаються в однині: ряд підприємств надіслав, більшість працівників з'явилося.

16. Якщо субстантивне слово виражено числівниками: сто, тисяча, мільйон, мільярд та под., то дієслово слід уживати в од­нині: сто гривень витрачено; тисячу тонн завезено.

17. За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ста­виться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники і, й (та у значенні і): Адміністрація заводу та профком розглянули...

18. Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе — я, порівняйте: збираю­ся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе). Отже:

неправильно

Я вибачаюсь (-ся), вибачаюсь (-ся)

За це треба вибачитися

 

Я хочу вибачитися

правильно

Вибачте мені (даруйте, пере­прошую); прошу вибачення. Пробачте!

За це треба попросити проба­чення або Треба перепросити.

Даруйте, завинив (винуватий).

Я не хотів завдати Вам при­крощів (Вас образити)!

Прошу Вас, не ображайтеся.

Я завинив перед Вами.

Мені дуже прикро (жаль, шкода), що так сталося.

Я завдав Вам стільки клопоту (прикрощів, турботи, хви­лювань, неприємностей)!

Я відчуваю провину перед Вами.

19. Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся, -сь:

неправильно

Робота аналізується за такими вимогами.

правильно

Роботу аналізують за такими вимогами.

20. Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов'язково мають виконуватися одним суб'єктом:

неправильно

Замовляючи проспекти у видавництві «Майдан*, вони вам коштуватимуть на 30% дешевше.

Узагальнюючи довідкові матеріали, нашу увагу привернув минулорічний акт інвентаризації.

правильно

Замовляючи проспекти у видавництві «Майдан*, ви заплатите за них на 30% менше. Узагальнюючи довідкові матеріали, ми звернули увагу на минулорічний акт інвентаризації.

 

Труднощі перекладу процесових понять

 

Найбільші труднощі виникають під час перекладу з росій­ської мови віддієслівних похідників: іменників, прикметників та дієприкметників. Слід уникати вживання однакового суфік­са для творення слів, що означають різні або протилежні (супро­тивні) за змістом поняття, наприклад здатність до активної чи до пасивної дії.

 

Дія

Процес, у загальному розумінні, — це дія або сукупність дій, пов'язаних між собою. Поділяючись на два види: доконаний і недоконаний, дія має певну межу тривання — доконана, коли вона одноразова (розігнути, зірвати) або багаторазова, але завер­шена на певному етапі (порозгинати, позривати) і недоконана, коли вона триває (гнути, рвати) або повторюється неодноразово (розгинати, зривати). Українська мова, на відміну від росій­ської, поняття доконаної та недоконаної дії здатна розрізняти одним дієсловом або віддієслівним іменником:

дезактивувати, дезактивування — недок. дія здезактивувати, здезактивування —док. дія

Перехідною називається дія, у якій беруть участь активний і пасивний учасники (суб'єкт і об'єкт) — змінювати, згинати.

Неперехідною є дія, у якій бере участь тільки один викона­вець і спрямовує її лише на самого себе — змінюватися, зги­натися, або ні на кого взагалі — тліти, коротшати.

 

Назва дії

Дія (процес) в українській мові позначається переважно дієсловами, порівняйте: требует осмислення — потребує осмислити, але сучасний науковий та офіційно-діловий стилі потребують уживати віддієслівних іменників із закінченнями на -нн(я) та -тт(я) — добування, миття.

Слід пам'ятати, що лише від дієслів недоконаного виду мож­на утворити віддієслівні іменники на означення недоконаної дії, а від дієслів доконаного виду, як правило, із заміненням -ати, -яти, -ути, -йти, -іти на -ання, -ення, -іння, -иття, -іття, -уття: змінювати — змінювання змінити — зміненим.

 

 

Наслідок дії

Іменники на позначення наслідку дії утворюють від дієслів недоконаного виду (здебільшого від тих, які означають багато­разову дію, або ж від префіксальних варіантів).

Спочатку відкидають суфікси, а натомість:

а) не додають нічого

гнути, згинати — згин гріти, нагрівати — нагрів ламати, зламувати — злам

б) додають-а,-ина,-ок

міняти, змінювати — зміна колоти, розколювати — розколина лити, виливати — виливок

 

в) додають -овання для дієслів, що закінчуються на -овувати

групувати, угруповувати — угруповання прямувати, спрямовувати — спрямовання.

Дійові властивості об'єктів і суб'єктів

На означення дійових властивостей об'єктів і суб'єктів ро­сійська мова використовує дієприкметники, а українська — зав­жди віддієслівні прикметники.

Призначеність виконувати активну дію

Віддієслівний прикметник, що означає здатність суб'єкта виконувати активну дію, утворюють від недоконаного виду дієслова:

а) відкидаючи суфікс -ти й додаючи натомість -льн (ий)
змінювати — змінювальний

розтягати — розтягальний

б) за допомогою суфікса -ч(ий)"
виконувати — виконавчий
відбудовувати —відбудовчий

Отже, змінювальний — призначений змінювати, виконавчий — виконувати і так само й ін.

Здатність виконувати активну дію

Віддієслівний прикметник на означення здатності виконува­ти певну дію, хоча він необов'язково для цього призначений, утворюють від недоконаного виду дієслова, відкидаючи суфік­си й додаючи натомість -івн(ий):

гальмувати — гальмівний

гамувати — гамівнйй

збирати — збирнйй

рятувати — рятівний

Здатність виконувати пасивну дію

Віддієслівний прикметник на означення здатності об'єкта піддаватися дії суб'єкта й тим виявляти наслідок дії, утворю­ють подібно до іменників, що означають наслідок дії, переважно від дієслів, які означають недоконану багаторазову дію, або від тих форм, що мають префікс:

а) за допомогою суфікса -н(ий):

, . , ._________ — набір

наорати, набирати _£. , - , , „ _ч

^{г г} ^- набгр-нии (набираемьш);

б) за допомогою суфікса -овн(ий) від дієслів, що закінчують-
ся на -овувати:

спрост-овання

спрост-овувати -<ҐГ - /

^{г 3} ■ спрост-овнии (.опровержимьіи,

опровергающийся);

в) за допомогою суфіксів -енн(ий), -анн(ий):

зміцн-ина

міцніти, змгцн-ювати <Г „, „

^ ^ ■ змгцн-еннии (упрочнимьій,

упрочняющийся)

_ , _ „. приєдн-ання

єднати, приєдн-увати ₃ , -,

^Ґ " —■ приєдн-аннии (присоединяемьш,

присоединяющийся)

Здатність виконувати неперехідну дію

Відповідні прикметники на означення здатності виконувати спрямовану на себе або не спрямовану ні на що дію утворюють від недоконаної форми дієслів (переважно безпрефіксальних) за допомогою суфіксів:

-уч(ий), -к(ий) липнути
-лив(ий) рухати

-ав(ий) тиснути

-ив(ий) світитися

липучий, липкий

рухливий тйснявий світйвий

Систему правил віддієслівного словотворення наведено втабл. 1.

Оскільки для сучасної української літературної мови дієприк­метникові форми на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) є нехарак­терними, тому російські активні дієприкметники теперішнього часу на -щий можна передавати віддієслівними прикметника­ми на -альний (-яльний), -ильний, -увальний (-ювальний) або на -ний, залежно від конкретного значення та змісту тексту.

Понятійний зв'язок між російськими дієприкметниками на -щий і відповідними частинами української мови наведено в табл. 2.

Перекладання російських дієприкметників на -щийся, що вживають на позначення понять, які пов'язані як із перехідною, так і з неперехідною дією, викладено в табл. 3.

Перекладання російських Дієприкметників на -мьій, що вжи­вають на позначення понять, пов'язаних лише з перехідною дією, наведено в табл. 4.

Згідно з рішенням 3-ї Міжнародної наукової конференції «Проблеми української науково-технічної термінології» (Львів, 1994), треба:

1. Для подавання понять, позначуваних у російській мові дієприкметниками, в українській мові вживати окремі засоби

а) перебування у стані дії позначати дієприкметниками та
описовими конструкціями;

б) властивості об'єктів і суб'єктів дії — прикметниками:

решающий — вирішальний

всеохвативающий — усеохопний
жизнеутверждающий — життєствердний
нержавеющий — неіржавкйй

присоединяющий

приєднувальний

в) назви об'єктів і суб'єктів дії — іменниками:

заведующий — завідувач нападающий — нападник начинающий — початківець отдихающий — відпочивальник поступающий — вступник

2. Чітко розмежовувати (розрізняти) засоби позначення понять процесу й наслідку процесу.

Активні дієприкметники та терміни — словосполучення з діє­прикметниковим компонентом на -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ящ-), -ш-(-вш-) залежно від змісту поняття перекладаються віддієслівними прикметниками із суфіксами -н-, -увальн- (-ювальн-), -івн-, наприклад:

падающий — спадний смазивающие — змащувальні тормозя'щее — гальмівне

У поодиноких випадках використовуються й дієприкметни­ки на -уч- (-юч-), якщо вони набули прикметникового значен­ня, наприклад:

знающий — знаючий стоящий — стоячий деградирующий — деградуючий

При перекладі термінозворотів із дієприкметниковим ком­понентом у діловому мовленні перевага надається українським зворотам дієприкметникового типу над розгорнутими синтак­сичними конструкціями та калькованими формами, наприклад:

вьідерживаемьій процесе — витримуваний процес (замість процес, що (який) витримується), бегущий фронт волни — рухомий фронт хвилі (замість біжучий фронт хвилі), а іноді їхнім іменниковим замінником: окружающая ереда — довкілля ("замість оточуюче середовище).

Російські активні дієприкметники минулого часу на -вший передаються зазвичай описовою конструкцією, наприклад:

включивший — що (який) увімкнув; возбудивший — що (який) збудив; усиливший — що (який) підсилив тощо.

Російські пасивні дієприкметники на -аемьій, -уемьій мають форми на -озуваний (-юваний), а в прикметниковому значенні -овний (-ний), наприклад:

восетанавливаемий — відновлюваний (дієприкметник), відновний (прикметник), прибавляемий — додаваний (дієприк­метник), доданий (прикметник) тощо [9, с. 5—8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття	Засоби словотворення	Приклади
дія	недоконана	дієслово	суфікс	міняти(ся) крйти(ся)
доконана	префікс, суфікс	змінйти(ся) накрйти(ся)
назва дії	недоконана	іменник	суфікси -ння, -ття	міняння розкриття
доконана	префікс, суфікси -ння, -ття	змінених
наслідок дії	без суфікса, -а, -ина, -овання	зміна розколина угруповання
здатність до дії	активна	прикмет­ник	-альн, -ильн, -ІВН.-ИВН, -ч, -ов	змінювальний
пасивна	-н, -овн, -енн, -анн	змінний
неперехідна	-к, -лив, -уч, -ав, -ив	мінливий
перебуван­ня в дії	активний	що + дієслово	що змінює що відкриває
пасивний	дієприк­метник	-ован, -уван	змінюваний
непере­хідний	що + дієслово	що міняється
учасник дії	активний	іменник	-ач, -ник, -ар, -ій, -ець, •••	змінювач
пасивний	-анець, -анка, -енець, -нь,...	змінюванець
непере­хідний	-ливець, -ак, -ун, ...	мінлйвець

 

В основу наведених схем, дещо уточнених і доповнених автором довідника, покладено принцип О. Войналовича та Б. Моргунюка [9, с. 4,10—12].

 

 

 

 

 

 

 

 

Дія

Поняття

В українській мові

Частина мови

Суфікс

Приклад

пере­хідна

активна дійова здатність (при­значення) (здат­ність активна)

прикметник

-льний, -івний, -чий

деаюрму вальний гальмівний установчий

стан перебуван­ня в активній Дії

дієслівна форма який (що) + дієслово

деаюрмує деаюрмував

активний * учасник дії (суб'єкт дії)

іменник

-ач, -ник, -ар, -ій, -ець

деаюрмувач дедЬормувальник кресляр рушій гравець

непере­хідна

неперехідна дійова здатність

прикметник

-кий, -ливий, -учий, •авий, -ивий

повзькйй натисковий повзучий лукавий лінивий

стан перебуван­ня в неперехід­ній дії

дієслівна форма який (що) + дієслово

повзе тече росте біжить

дієприкмет­ник

-лий

зміцнілий зрослий

виконавець неперехідної дії (суб'єкт не­перехідної дії)

іменник

-ливець, -ак, -ун

мгнлйвець повзун бігун

Дія

Поняття

Частина мови

Суфікс

Приклад

пасивна дійова здатність

прикметник (від дієслова із префіксом)

-ний, -овний, -енний, -анний

стисний спрянбвний вирівненний здоланний

пере­хідна

стан перебування в пасивній дії

дієприкметник

-ений, -утий, -итий, -овакий, -овуваний

випрямлений стисканий стиснутий оповитий сформульований заблоковуваний

пасивний учасник дії (суб'єкт дії)

іменник

-анець, -анка, -енець, -нь

стисканець стисканка вирівнюванець

неперехідна дійова здатність

прикметник

-кий, -ливий, -учий, -авий, -ивий

формівкйй стисливий стискучий стискавий

непере­хідна

стан перебування в неперехід­ній дії

дієслівна форма який (що) + дієслово

стискається

дієприкметник

-лий

стислий

виконавець неперехідної дії (суб'єкт не­перехідної дії)

іменник

-ливець, -ак, -ун

стислйвець стискуй

Дія

Поняття

Частина мови

Суфікс

Приклад

пасивна

прикметник

-ний,

стисний

дійова

(від дієслова

-овний,

спрямбвний

здатність

із префіксом)

-енний,

зміцненний

-анний

здоланний

-ений,

стиснений

стан

-аний,

стисканий

пере-

перебування

дієприкметник

-утий,

стиснутий

хідна

в пасивній дії

-итий,

оповитий

-ований,

сфабрикований

-овуваний

сфабрикбвуваний

пасивний

-анець,

стисканець

учасник дії

іменник

-анка,

стисканка

(об'єкт дії)

-енець,

змінюванець

-нь

стискань

 

Українська мова спроможна практично від будь-якого дієслова утворити віддієслівний прикметник на позначення здатності об'єкта піддаватися дії (табл. 4), а також — пасивний дієприк­метник доконаного виду, умисно створений означати поняття на позначення стану об'єкта, зумовленого перебуванням у доко­наній дії (табл. 3) [28, с. 40].

 

 

Прислівники (складні)

 

1. Разом пишуться

а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника
з прислівником: віднині, відтепер, доконче, донині, доте-
пер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі,
надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтям-
ки, негаразд, отак, отам, отуди, отут, підтюпцем, повсю-
ди, подекуди, позавчора, позаторік, понині, потроху, удвічі,
утричі;

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника
з іменниковими формами, у тому числі дієслівного та
прикметникового походження: безвісти, безперестанку,

(у-)вбік, (у-)ввечері, (у-)ввіч, (у-)ввблю, (у-)вгблос, (у-)вгорі, (у-)вбрід, (у-)вгбру, (у-)вдалечині, (у-)вдалечінь, (у-)вдень, (у-)вдома, (у-)взймку, (у-)взнакй, (у-)акрай, (у-)вкупі, (у-)влад, (у-)влітку, (у-)внаслідок, (у-)внизу, (у-)вночі, (у-)впень, (у-)вперед, (у)впереміж, (у-)вплав, (у-)вплач, (у-)впбперек, (у-)вп6ру,(у-)впродбвж, (у-)впо-дбвж, (у-)враз, (у-)вранці, (у-)врешті, (у-)врівень, (у-) врівні, (у-)врбзкид, (у-)врбзліт, (у-)врбзсип, (у-)впереміш, (у-)врбзтіч, (у-)врукопашну, (у-)вряд, (у-)всередині, (у-)вслід, (у-)всмак, (у-)вщерть, (у-)вщент, (у-)вшир, відразу, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, докупи, дони­зу, досередини, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зряду, зсередини, ізвечора, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорбзі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, наприклад, напровесні, напрокат, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, підстрибом, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, пбдумки, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, пошепки, поспіль, скраю, спереду, спочатку;

) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прикметниковими формами: віддавна, востаннє, (у-)вручну, догола, доземно, допізна, досуха, дочиста, за­видна, замолоду, заново, зблизька, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, порізно, посередньо, потиху, сповна, спроста, сп'яну;

) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: (у-)внічию, (у-)втім, навіщо, нащо, пе­редусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків;

) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: (у-)вдвбє, (у-)втрбє і под.; (у-)вперше,

(у-)вдруге і под.; надвоє, натроє та под.; (у-)вдвбх, (у-)втрьбх і под.; водно, заодно, поодинці, спершу Сале: по-перше, по-друге й под.,);

е) складні прислівники, утворені сполученням кількох
прийменників із будь-якою частиною мови: (у-)вдбсвіта,
завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу,
завширшки, знадвору, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги,
навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки,
навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправж-
ки, навстіж, навтікача, навздогін, наосліп, наздогін, на-
впочіпки, напередодні, напоготові, позавчора, попідруки,
попідтинню, притьмом, спідлоба, спозаранку;

ж) складні прислівники, утворені з кількох основ (із при-
йменником чи без нього): босоніж, вірогідно, воднораз,
водносталь, водночас, (у-)втрйдорога, ліворуч, мимоволі,
мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце,
нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякдень, повсяк-
час, праворуч, привселюдно, самохіть, спозаранку, стократ,
стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;

и) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абияк, аніде, деколи, чимало, щовечора, щодня, якраз, якнайкраще таін.

Але: аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.

Слід відрізняти складні прислівники від приймен­ників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо:

Забагато працювати. - За багато років уперше зайшов. Стало набагато легше. - Зала на багато місць. Насилу доїхали. - Покладався лише на силу. Ми чуємо це вперше. - Постукав у перше вікно. Нащо було починати справу? - На що ви натякаєте? Утім, я не заперечую. - У тім краю завжди весна. Він повернув убік. - Ударив у бік. Надіслав листа додому. - Підійшов до дому.

2. Окремо пишуться

а) прислівникові сполучення, що складаються з прийменни­ка (іноді із часткою) та іменника, у яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму: без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без прокиду, без промаху, без просипу, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без уга-ву, без упину, без черги;

в(у) затишку, в(у)міру, в(у) нагороду, в(у)ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до ли­ця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до реш­ти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;

за кордон, за кордоном, за рахунок;

з болю, з відома, з діда-прадіда, з давніх-давен, з маху, з огляду, з переляку, з радості, з розгону;

з-за кордону;

на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зорі, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, наррощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скоку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

над силу; не з руки; ні на гріш;

під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по пам'яті, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;

у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ;

уві сні, через силу;

б) сполучення, що мають значення прислівників і склада-
ються з двох іменників (числівників) та прийменників
(або без них): від ранку до вечора, день у день, (і)з боку
на бік, (і)з дня на день, один по одному, один в один, раз
по раз, раз у раз, рік у рік, (і)з року в рік, сам на сам, час
від часу, (і)з кінця в кінець, (і)з краю в край, (і)з ранку
до вечора, честь честю, одним одно, ноіа в ногу, один
одинцем;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються
з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника)

й іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом Сале тимчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним
прикметником чоловічого чи середнього роду: в основно-
^МУ> (у)в цілому;

д) прислівники, утворені сполученням прийменника по
зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

е) фразеологічні сполучення в ролі прислівників: дорогою
душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через дефіс пишуться

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займен-
ників за допомогою прийменника по із закінченням -ому
або (-к)и: по-козацькому (-ки), по-господарському (ки),
по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусід-
ському (-ки); також по-латйні;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників
за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по-
третє й т. д.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-,
-небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-
куди, де-небудь, куди-небудь,.як-небудь, казна-що, аби-то,
так-то, хтозна-як;

г) складні прислівники, утворені з двох однакових, синоні-
мічних або антонімічних прислівників: далеко-далеко,
ледь-ледь, ледве-ледве, ось-ось; одйн-однгсінький, давним-
давно, (у)врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-
віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-
густо, (у)врядй-годй, десь-інде, десь-інколи, сяк-так;
більш-менш(-е), видимо-невидимо Сале: одним одна, один
одним, (у)все одно, (у)все рівно, кінець кінцем, сама само-
тою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені
повторенням часток або повторенням слова зі службовими
компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, (увсьо-
го-на-всього, де-не-де, колй-не-колй, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-
не-як.

Прийменники (складні)

 

1. Разом пишуться

а) складні прийменники, утворені сполученням одного чи
декількох простих прийменників: задля, заради, навпро-
ти, насеред, наскрізь, окрім, опріч, поза, понад, поперед,
попереду, посеред, проміж, побіля, попід, почерез, попри,
поміж, помймо, щодо;

б) складні прийменники, утворені сполученням одного чи
декількох прийменників із будь-якою частиною мови,
частіше з прислівником (відприслівникові): (у-)внаслідок,
(у-)впродовж, (у-)всупереч, (у-)вслід, довкола, замість,
навкруги, навпроти, напередодні, наперекір, навколо,
назустріч, наприкінці, осторонь, поперек, позад, позаду,
поруч, завдяки.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початкови­ми з-, із-: (і)з-за, (і)з-над, (і)з-під, (і)з-перед, (і)з-пбза, (і)з-поміж, (і)з-пбнад, (і)з-пбпід, (і)з-пдсеред, (і)з-прбміж, (і)з-між, (і)з-серед.

3. Окремо пишуться прийменникові сполучення: (у)в разі, у зв'язку з, (у)в напрямі до, (у)в силу, (у)в результаті, під час, під кінець, подібно до, що ж до, відповідно до, згідно з, з допомогою, за рахунок, залежно від, незалежно від, незва­жаючи на, починаючи з.

 

Чергування прийменників з, із, зі (зо)

1. з уживається:

а) перед голосним незалежно від закінчення попереднього
слова: Іспит з української мови; Розподілили з ураху-
ванням ситуації; З одного боку конструкції;

б) перед приголосним (крім с, ш) або сполученням приго-
лосних після голосного: Документи з методики викла-
дання; Перші з десяти екземплярів.

2. із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш) та між групами приголосних (після них або перед ними): Вийшов із тьмяної кімнати; Устав із сходом сонця; Із двох примірників один був зіпсований.

3. зі вживається перед сполученнями приголосних, коли почат­ковими виступають з, с, ц, ч, ш, незалежно від закінчення попереднього слова: Нам зі східців добре видно дорогу; Останні зі ста виробів були придбані; Підійшов зі зброєю в руках; Зі школи вчасно надійшли звіти. 4. зо виступає:

1) завжди при числівниках два, три: Буду зо два дні вдо­ма; Позичив зо три сотні;

2) при займеннику мною: Вирішили зо мною укласти уго­ду. Можлива також форма зі: Сьогодні зі мною нічого не трапилося.

 

Особливості використання прийменників у ділових паперах

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежна, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смис­лові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмін­ковими закінченнями іменника або займенника, вони утворю­ють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменни­ково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмін­ковим. Порівняйте:

а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій — зане-
покоєні діями;

б) (просторове значення) прямувати по степах — пряму-
вати степами.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі зна­ченням різних відношень:

—просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, із будинку, зі станції, (і)з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, (і)з-під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти пре­зидії, побіля стіни, проміж цеглинами, (і)з-за гори;

—часових: від часу проголошення, близько години, за геть­манщини, до реформ, (у)впродовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, (і)з часу створення, у(в) радянський період, протя­гом ночі, через день, об обідній порі, о восьмій годині, за хвилину, під час колективізації, після перебудови;

—причинових: у (в) силу обставин, (і)з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги зрадіти, за умов, в обста­винах, у зв'язку з відпусткою, (у)внаслідок пожежі;

—мети: задля успіху, на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, для звіту, ради успіху, заради спільної мети;

—допустовості: (у)всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, помимо правил, у(в) разі потреби, незважаючи на попередження, попри труд­нощі, відповідно до умов, при нагоді та інші.

Національна специфіка мови виразно позначається безпосе­редньо на її прийменниковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові слово­сполучень із прийменниками в перекладах з російської мови ділових паперів.

Наприклад, прийменник по в українській мові здатний брати участь у вираженні певної кількості значень, різноманіт­них відтінків та найперше позначає розподільне (дистрибутив­не) відношення. Для його позначення використовують лише дві конструкції: тричленна структура по + 3. відмінок числівника + Р. відмінок іменника та по + М. відмінок іменника. Ці мо­делі, утворюючи один взірець зі спільним значенням, слугують визначенням міри при процесі розподілу чогось на певну кількість чи між декількома особами, предметами, наприклад: розпаювати по три гектари, визбирувати по зернині, запла­тити по тисячі гривень, придбати по кілька примірників.

Відтінок згаданого значення помітний у конструкціях, що виражають просторові відношення, зокрема місцеперебування. Прийменниково-відмінкова форма може визначати поширення дії на певному просторі або ж її повторюваність, а також розташу­вання об'єкта в декількох точках поверхні чи всередині кількох об'єктів, наприклад: порядкує по господі, снігопади пройшли по області, обговорюють по кабінетах. Ця ж конструкція вжива­ється для вказівки на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору, до того ж коли рух відбувається в багатьох напрямках, наприклад: в'ється по стовбуру, сунеться по стіні, пройду по дошці, їхав по шосе.

У деяких словосполученнях (без зміни значення) паралель­но з іншими прийменниками, що виступають синтаксичними синонімами або без них (по завершенні навчання — після за­вершення навчання, стріляти по мішені — стріляти в мішень, простувати по слідах — простувати слідами, пересуватися по пустелі — пересуватися пустелею). У конструкціях з імен­никами в 3. відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, час, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по фари — загрузла до фар, резервуари були повні по краї — повні до країв, степи до Дніпра — степи по Дніпро, відпочивати до цього часу — по цей час).

Нормативними є також поєднання прийменника по:

1) у складних прислівниках з іншими частинами мови:

— з іменниками (по можливості, по суті, по батькові та под.);

— із прикметниками (по-господарськи, по-домашньому та под.);

— із займенниками (по-нашому, по-своєму та под.);

— із числівниками (по троє, один по одному, по-друге та под.);

2) з іменниками в М. відмінку:

— зі значенням мети (послали по інструктора, пішли по воду);

— зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пля­ма розповзлася по стелі, трансляція по телебаченню);

— зі значенням певних стосунків, взаємин (товариш по парті, дядько по батькові);

— зі значенням місця поширення дії (розпорядження по фабриці, чеканник по міді);

— зі значенням розподільності (усі делеґати отримали по подарунку, жінкам подарували по букету пролісків);

3) із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю
та под.).

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, у (в), як, через, щодо та ін. або

взагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.

по предложению делегата на пропозицію делеґата

по Вашему желанию на Ваше бажання

називать по имени називати на ім'я

концерт по заявкам концерт на замовлення

по требованию на вимогу

замечания по теме зауваження на тему

по местам (сели) на місця (сіли)

по обойм берегам на обох берегах

по первому зову на перший заклик (поклик)

обратиться по адресу звернутися на адресу

(за адресою)

по собственному желанию по нашим подсчєтам поехал по назначению по успехам и честь по семейньїм обстоятель-

ствам по течению (плить) действовать по правилам по ветру (расположиться) по зову сердца расхождения по контракту мягкий по характеру по согласию сторон по специальности по последней моде по постановлению по приказу директора по договоренности по итогам по необходимости по трем направленням по совместительству по происхождению по случаю празднования комиссия по вопросам комиссия по спорту обратиться по вопросу по вине

конспект по математике по многим причинам по собственной воле данние по учету специалист по жономике конференция по проблеме по слухам (известно) по злобе

по программированию

(специалист) получить по накладной

пришлось по вкусу

за власним бажанням за нашими підрахунками поїхав за призначенням за успіхи й шана за сімейних обставин

за течією (пливти)

діяти за правилами

за вітром (розташуватися)

за покликом серця

розбіжності за контрактом

м'який за вдачею (м'якої вдачі)

за згодою сторін

із фаху, за фахом

за останньою модою

за ухвалою

за наказом директора

за домовленістю

за підсумками

через необхідність

у трьох напрямках

за сумісництвом

із походження

з нагоди святкування

комісія з питань

комісія зі спорту

звернутися з питання

з вини

конспект із математики з багатьох причин із власної волі дані з обліку фахівець з економіки конференція з проблеми із чуток (відомо) зі злості, маючи злість із програмування

(фахівець) отримати відповідно

до накладної припало до смаку с 06.10.2001 по 01.05.2002

производство по

изготовлению комиссия по расследованию кружок (секция) по

изучению сектор по связям добрий по природе смотря по погоде действовать по обстоя-

тельствам задание не по силам по направленню к городу ответчик по делу осталось по наследству по мере возможности ударить по струнам уехать по делу инспектор по делам

несовершеннолетних по обикновению

по болезни (отпуск)

по техническим причинам

по негодности списать

по ошибке

по лености

завод по производству расходи по мероприятия по

дальнейшему усилению преследовать по суду по состоянию на 1 моя по субботам инструкция по

использованию предложения по улучшению по прошествии срока по завершению

із 06.10.2001 до 01.05.2002 підприємство для

виготовлення комісія для розслідування гурток (секція) для

вивчення сектор зв'язків добрий від природи залежно від погоди діяти залежно

від обставин завдання не під силу у напрямку міста відповідач у справі лишилось у спадок (спадщину) у міру можливості ударити у струни поїхати у справі інспектор у справах

неповнолітніх як звичайно (як завжди,

як правило, зазвичай) через хворобу (відпустка) через технічні причини через непридатність

(як непридатне) списати через помилку, помилково через лінощі

завод, що виробляє _г

витрати щодо

заходи щодо (до) подальшого

посилення віддавати до суду (під суд) станом на 1 травня щосуботи, кожної суботи інструкція щодо

використання пропозиції щодо поліпшення як вийде час (термін) після завершення, завершивши

по возможности по душам (общаться) по всходам ударил мороз по безналичному расчету

по факсу (отправил) по знакомству по бистрой реке документи по проверке по достоинству (оценить) по крайней (мвньшей) мере по иностранним делам

( Комитет) бюро по трудоустройству план по обслуживанию по многу раз в день (звонил)

 

в адрес

в виду (иметь) в деревню (поехать) в должность (вступать) в завершение в защиту в знак уважения в клочья (разорвать) в нашу пользу в неделю (70 грн) в пар (превратиться) в рассрочку

в расход (списать) » в силу изложенного в семи частях (отчет)

якщо (коли, як) можна щиро, відверто (спілкуватися) мороз завдав шкоди сходам безготівковим рахунком,

безготівково факсом (відіслав) завдяки знайомству швидкою річкою документи перевірки належно (оцінити) принаймні, щонайменше іноземних справ (Комітет)

бюро працевлаштування план обслуговування багато разів на день

(телеаюнував) запобіжні дії, дії запобігання заходи для (щодо) поліпшення якомога швидше купити випадково виплачувати рахунки

на завершення

на захист

на знак поваги

на шматки (розірвати)

на нашу користь

на тиждень (70 грн)

на пару (перетворитися)

на виплат

на видаток (списати) зважаючи на викладене на сім частин (звіт)

в случае наводнення в шесть зтажей в честь праздника в гости

в змиграции прожил

в праздники

в самий мощний блок

в известность (поставить)

в карман

в министерство (звонить)

в роботу (вовлечь) в соответствии с в состав вошли в следующих вопросах

(компетентен) в одни сутки (уложился) в пастухи (наняться)

в пример (поставить)

в пяти шагах

в разговорах прошло время

в те времена

в моє отсутствие

в получении расписался

в случае неуплати

в конце недели

в качестве

в порядке исключения в семь часов в одиннадцать часов в клетку (тетрадь) в клетку ткань в течение виборов в тот же год в большинстве в вьисодной день в дальнейшем в двух словах в дружбе (бить)

на випадок повені на шість поверхів на честь свята на гостину на еміграції прожив на свята

до найпотужнішого блока до відома (довести),

поінформувати до кишені до міністерства

(телефонувати) до роботи (залучити) відповідно до, згідно з до складу ввійшли з таких питань ( компетентний) за добу (упорався) найнятися за пастуха

(пастухом) за приклад (поставити) за п'ять кроків за розмовами минув час за тих часів

за (під час) моєї відсутності про одержання розписався при несплйті під кінець тижня

як виняток о сьомій годині об одинадцятій у клітинку (зошит) картата тканина упродовж виборів того ж року здебільшого вихідного дня надалі

двома словами дружити

в зависимости

в нєгодность (пришло)

в обеднюю пору

в момент

в отдельности каждий

в покое оставить

в помощниках (бить)

в порядне вещей

в последнее время

в прошлом году

в раздражении (бить)

в размере 10 см

в родстве (бить)

в руки (себя взять)

в семь метров длиной

в силу (вступать)

в случае необходимости

в состоянии (исполнить)

в равной мере

в полной мере

в частности

в юности

в ясность (привести) в значительной мере в некоторой мере в той или иной мере в достаточной мере в сторону (свернул) в сутках 24 часа в течение недели в толк (взять) в шутку

в сделку (войти)

в силу изложенного

в ночной тиши

у власти

у входа

у берега

у руля

у рояля

у микрофона

залежно від

непридатним стало

обідньої пори

миттєво

кожен зокрема

дати спокій

помічником (бути)

звичайна річ, зазвичай

останнім часом

торік, минулого року

роздратованим (бути)

розміром 10 см

родичем (бути)

опанувати себе

завдовжки сім метрів

набирати чинності

якщо буде потреба

спроможний (виконати)

однаково

цілком

зокрема

замолоду

з'ясувати

значною мірою

деякою мірою

тією чи іншою мірою

належною мірою (досить)

убік звернув

доба має 24 години

протягом тижня

збагнути

жартома

угоду (укласти)

зважаючи на

серед нічної тиші

при владі

біля (коло) входу

при (біля, коло) березі (берега)

за кермом

за роялем

перед мікрофоном

Порушення синтаксичної норми також виникає через не-вмотивоване вживання прийменника при.

Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для по­значення близькості до конкретного місця: при виході — коло виходу — біля виходу, край дороги, поруч мене.

А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбу­вається дія, — прийменниками за, під час: за царювання Романових — під час царювання Романових.

Лише з прийменником при можливі конструкції:

а) на передавання значення приналежності, певних стосунків
до кого-, чого-небудь: При університеті працює дослід-
на станція; «Янкі при дворі короля Артура»; Служу
при штабі дивізії;

б) на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або при-
сутність когось будь-де: Був при повній свідомості; Сьо-
годні я при зброї; Після гри залишився при своїх (гро-
шах); Не можна лаятися при дітях;

в) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких
щось відбувається: Роздивитися при світлі сірника; При
нульовій температурі випав сніг; При швидкості вітру
20 км/год; Проголосували при повному мовчанні; Зате-
лефоную при першій нагоді; При раптовій появі болю;
Зроблю при бажанні; При виявленні кричущих порушень.

Значно ширший обсяг значень прийменника при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подіб­них українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в україн­ській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень дієприслівни­кового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, наприклад:

при реке раскинулся город битва при Желтьіх водах он бил все время при мне при сем прилагается ви при часах? присоединюсь к вам при

первом зове при громких аплодисментах при исполнении служебних

обязанностей

коло річки розляглося місто битва біля Жовтих Вод він був увесь час поруч (мене) до цього додається ви з годинником? приєднаюся (до вас) на

перший же поклик під гучні оплески під час виконання службових

обов'язків

при нагрузке

при первом появлении

 

 

при участии при жизни (бил)

малоизвестен при (зтих, таких) условиях при температуре при Вашей помощи

 

при всех (наших) усилиях зто сделать невозможно

при зтих словах он поклонился и вишел

при анализе собитий

при обработке данних

 

 

при опасности при наличии безопасность гаранти-

рована при соблюдении

(зтих) правил

під час навантаження

(під навантйгою) (як) тільки з'явиться

(у теперішньому часі —

з'являється; у минулому —

з'явився) за участі

за життя (був) маловідомий

за (цих, таких) умов

за температури

за Вашої допомоги, з Вашою допомогою, завдяки Вашій допомозі

попри всі (наші) зусилля це зробити неможливо

сказавши це, він уклонився й вийшов

аналізуючи події

коли опрацьовуються (у мину­лому — опрацьовувалися; у майбутньому — будуть опрацьовуватися) дані

у разі небезпеки

за наявності

безпеку гарантовано за умов дотримання (цих) правил

 

Сполучник

 

і. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне
поєднання службових, а також повнозначних слів із частками
або прийменниками: аби, адже, аж, аніж, зате, мовби, мовби-
то, начеб, начебто, немовби, немовбито, неначе, нена-
чебто, ніби, нібито, ніж, оскільки, отже, отож, притім, при-
тому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тож,
тобто, тощо, цебто, щоб, якби, якщо.

 

Сполучники	Однозвучні самостійні слова
Гості запізнилися, зате при­несли все необхідне до столу. Роман силкувався вимовити слово, проте не міг (С. Васильченко). Учитель сказав, щоб прийшли всі. Якби мені черевики, то пішла 6 я на музики (Н. те.). Якщо будем всі труситись, хто заступить рідний край? Ми теж брали участь у змаганнях. Таж про це вже було домов­лено торік.	За те його покохала, що мав карі очі. Я більше не бажав згадувати про те місце. Що б вам розповісти, не знаю. Ми радилися, як би краще виконати цю роботу. Як що трапиться, негайно повертайся додому. Діти виконали те ж завдання, що й ми. Уночі все та ж система освітлення — багаття.

Примітка. Сполучник можна замінити синоніміч­ним сполучником, а з однозвучним поєднанням інших частин мови цього зробити не можна.

Можливі такі синонімічні заміни сполучників: Таж (адже) про цей варіант уже згадували. Життя таке коротке - тож (тому) спішімо робити добро (О. Дов­женко). Я теж (також) там був учора; Не смійся з другого, щоб (аби) тобі не було того (Н. те.). Якби (коли б) знав, де впав, то соломки б підослав (Н. те.). Не радий хрін тертушці, а проте (однак) на кожній танцює (Н. те.). Взимку холодно, зате (але) комарі не кусають (Н. те.). За моїми відомостями, вони в саду і притоми (до того ж) в найкращому настрої (І. Мики-тенко). Сто карбованців зашила йому мати в підклад­ку піджака, причому (і то) зашила сировою ниткою (Гр. Тютюнник).

2. Окремо пишуться

а) сполучники з частками б, би, ж, же, якщо вони зберіга-
ють підсилювальне значення: хоча б, коли б; хоч би; коли
б то; або ж, адже ж, але ж, все ж, бо ж, отже ж, до того
Жу СІ як *?/св_г

б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість
того щоб, з тим щоб, з того часу як, з тих пір як, завдяки
тому що, дякуючи тому що, до того часу поки (як), після
того як, при цьому, та й, то й, так що, тільки що, тимча-
сом як, тому що, у міру того як, через те що.

3. Через дефіс пишуться сполучники з підсилювальними част-
ками -бо, -но, -то: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то,
тйм-то, якби-то.

Увага! До неповторюваних сполучників належать: а, але, проте, зате, однак. До повторюваних: і-і, ні-ні, то - то, чи то - чи то, не то - не то.

Окрему групу становлять парні сполучники: не стільки... скільки; не тільки...а (але) й; як...так і; як не... так; якщо... то; коли...то; хоч...але; чим...тим.

За значенням сполучники бувають

1. Сурядні (для з'єднання однорідних членів або рівноправ-
них речень) -

єднальні: і (й), та (у значенні І), також, і...і, ні...ні,

як...так і, не тільки...а й; протиставні: а, але, та (у значенні але), зате, проте, од-

розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то... чи то.

2. Підрядні (для приєднання підрядних речень до головно-
го) -

порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немовби, немовбито, неначе, наче, неначеб, неначебто, ніби, ніби­то, буцім, буцімто;

часові: як, перед тим як, після того як, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, у міру того як, як тільки, тільки що, скоро, ледве, щойно;

причинові: бо, тому що, через те що, затим що, оскільки, позаяк;

мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

умовні: якщо, якби, коли б, аби раз;

допустові: хоч (хоча), хай, нехай, дарма що, незважаючи

на те що; наслідковий: так що. 3. Пояснювальні (для приєднання уточнюючих слів і ре­чень): тобто, цебто, себто, або (тобто), чи (тобто), а саме, як-от.

 

 

Частки

Класифікація часток за значенням

1. Частки, що надають окремому слову чи групі слів певного
смислового відтінку

підсилювально-видільиі - уживаються для підсилювання або виділення окремих слів у реченні: нйвіть, тільки, лише (лиш), всього-на-всього, хоч, хоча 6, аж, же (ж), -таки, -то, (у-) все, ще, (у-) вже, (у-) вже й, і (й), та, собі, о, ой;

уточнювальні - указують на міру точності або правдивість повідомлення: якраз, власне, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби, немовбито;

вказівні - служать для привернення уваги до якогось пред­мета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, осьде, он, онде.

2. Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень:
стверджувальні - виступають замінниками стверджуваль-
них речень або підсилюють їх: так, авжеж, аякже, атож,
гаразд;

заперечні - уживаються в заперечних реченнях (словоспо­лученнях) або замінюють їх: не, ні, ані;

питальні - уживаються для оформлення питальних речень або в ролі самостійних запитань: чи, хіба, невже, що за;

спонукальні - надають висловлюванню різних відтінків побажання, наказу, прохання, заборони, заклику до дії: бодай, годі, ну, давай, на;

окличні - уживаються для оформлення окличних речень: що за, що то за, ну й.

3. Приєднувальні частки вказують на певний зв'язок між висловлюваннями (за своїм значенням вони наближаються до сполучників): теж, також, до того ж, ще й, адже, отже, тож, значить, так, то.

4. Словотворчі та формотворчі частки виконують роль префіксів, суфіксів та закінчень (але можуть писатися окремо, через дефіс або приєднуватися до закінчення): абихто — аби з ким, ніщо - ні в чому, щодня - що другого дня, будь-який -будь до якого, коли-небудь, знав би, хай подумає, чийсь -чийогось, учитися - учишся;

а) до словотворчих належать частки аби-, де-, -сь, -ся, казна-,
хтдзна-, будь-, -небудь, ні-, що-;

б) до формотворчих належать частки хай, нехай - за їх
допомогою утворюється наказовий спосіб; -ся - за її до-
помогою утворюються зворотні дієслова.

 

Написання часток не, ні Частка не пишеться разом

1. Якщо слово без не не вживається. Це можуть бути:

а) іменники: неук, нездара, небіж, невільник, небіжчик, небо-
га, небилиця, невдаха, ненависть, невістка, недуга, нежить,
немовля, нехіть, негода, неділя, нехворощ, негідь, непотріб,
нероба, неміч;

б) прикметники: негативний, нещасний, неозорий, незабут-
ній, невблаганний, невпинний, нещадний, ненависний, неду-
жий (хворий), непохитний, невсипущий, невгасимий,
негайний, незліченний, нестямний, несусвітній, несказан-
ний, нескінченний, незрівнянний, нездоланний, нечува-
ний;

в) прислівники: непереборно, невдовзі, невпинно, незабаром,
непорушно, несамовито, несказанно, невдогад, невинно,
невтямки, негадано, нехотя;

г) дієслова: незчутися (не помітити, не усвідомити, не від-
чути), нездужати (хворіти), неславити (ганьбити), нехту-
вати (ігнорувати, не помічати), непокоїтися (турбувати-
ся), нестямитися (утратити самовладання), неволити
(примушувати), ненавидіти (вороже ставитися), непри-
томніти (утрачати свідомість);

д) дієприслівники: нехтуючи, неволячи, ненавидячи, незду-
жаючи, недобачаючи, недооцінюючи.

2. Із дієприкметниками, якщо вони є означеннями іменника (а не присудком) і не мають при собі пояснювальних слів: незакінчена праця, нез' ясдвані питання, непередбачена си­туація, нерозв'язані задачі, незмінюваний вислів, неприйняті закони, нержавіюча сталь, неспростовані факти, непроспіва-на пісня, непідготовлений урок, невйвчений вірш, нечуваний злочин.

3. У складі префікса недо- (переважно зі значенням непов­ної міри):

а) в іменниках: недобиток, недоїдок, недокрів'я, недолік,
недоліток, недорід, недостача, недоук, недосяжність, не-
доторка, недотепа, недооцінка, недолюдок;

б) у прикметниках та дієприкметниках: недовиконаний, недо-
держаний, недооцінений, недочутий, недописаний, недорос-
лий, недозрілий, недоказаний;

в) у дієсловах: недобачати (погано бачити), недоїдати (по-
гано харчуватися), недооцінювати (неповною мірою визна-
вати), недолюблювати (відчувати неприязнь), недоказува-
ти (замовчувати щось), недоплачувати (мало платити),
недодивитися (не помітити через неуважність), недочу-
вати (погано чути).

4. З іменниками, прикметниками, прислівниками, займенни­ками, якщо додаванням не утворюється слово (із протилежним значенням), яке можна замінити синонімом без не: безпека -небезпека (загроза), веселий - невеселий (сумний), сміливий -несміливий (боязкий), правда - неправда (брехня), давній -недавній (близький у часі), істота - неістота (робот; механізм), доброзичливо - недоброзичливо (вороже), гарний - негйрний (поганий), добрий - недобрий (злий), доля — недоля (безталан­ня), важкий - неважкий (легкий), згода - незгода (розбіжність), достатньо - недостатньо (замало), абиякий - неабиякий (не­звичайний).

5. У займенниках: неабйхто, неабйщо, неабиякий (-а, -е, -і).

6. У частках: нехай, невже.

7. У сполучниках: незважаючи на, невважаючи на, немов, не­мовби, немовбито, неначе, неначебто.

8. При зіставленні непротилежних ознак: Річка нешвидка, а глибока; Вітер несильний, а теплий.

Увага! Слід розрізняти написання: Давно немає листів від сина; Він не має грошей на квиток.

Г7Ї Примітка. Частка не пишеться через дефіс, якщо * частка є префіксом і підкреслює однослівність: не-Євро-па, не-Парйж, не-Ріо-де-Жанейро (але: нелюдима, неісто­та); не-матерія, не-я — як філософські поняття.

Частка не пишеться окремо'

1. Із дієсловами: не працювати, не спить, не поїдуть, не прислухбвуватися, не доїдати страву, не дочути до кінця та ін.

2. Коли в реченні є протиставлення: Дорога не близька, а така далека; Думки ваші не нові, а давні; Море не чорне, а синє; Не довго він був у полі, а лише три дні.

3. Якщо прикметник має при собі пояснювальне слово (за­йменник, прислівник) із часткою ні, а також якщо перед ним стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк та ін.: Ні до чого не здат­ний політик; Нітрохи не цікавий фільм; Нікому не відомий; Далеко не гарний; Мені зовсім не рідний; Аж ніяк не приємні спогади.

4. Якщо частка не становить одного поняття з наступним словом, а є лише запереченням: Не доля вирішує - людина тво­рить свою долю; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання; То не бистра річка клекоче, то шумить старий ліс.

5. При дієсловах і дієприкметниках, що виступають присуд­ками; у дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: Він не може не бачити, як усе змінилось; Не підходячи ближче, важко зрозуміти написане; Краще зробити не обіцяючи, ніж обіцяти, а не зробити (Н. те.); Праця не закінчена; Праці (-ю) не закінчено; Підлога не вимита; Підлоги (-у) не вимито.

6. Із дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні сло­ва: Перед лісом розляглося поле, не засаджене деревами; Ця робота ще й досі не доведена до кінця; Я відклав убік ще не дописану сторінку.

7. Із прикметниками у функції присудка, якщо часткою запе­речується ознака, виражена даним словом: Не близький світ; Не велика пані; Хіба ж це не варто знати?; Ця річечка не широка (заперечення); але: Ця неширока річечка впадає у Дніпро (одне означальне поняття).

8. Якщо між часткою та прикметником-присудком можливе дієслово е (був, була тощо): Цей міст не старий (не є ста­рий); але: Цей міст (є) нестарий (тобто відносно недавно збу­дований) .

9. Із прислівниками, числівниками, займенниками, сполучни­ками, частками, прийменниками та з незмінюваними присудко­вими словами: не гаразд, не досить, не дуже (але недуже дитя — хвореЛ не зовсім, не варт (-о), не можна, не треба, не цілком, не випадково, не дивно, не інакше, не раз, не сьогодні (завтра,), не слід, не вісім, не двоє, не перший, не ваш, не твій, не тоді, не тільки, не так, не то... не то, не при..., не на..., не за...; не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не від того, не з руки, не в пору, не по-нашому.

Частка ні пишеться разом

1. З іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, сполучниками, якщо слово без ні не вживається: нісенітниця, нікчема, ніяковість, нівечити, нівечення, нікчемно, ніяковий, нія­ково, нікчемний, нібито, нівроку.

2. У заперечних займенниках, якщо частку не відокремлює прийменник: ніхто, ніщо, ніякий (-а, -е, -і), нікого, нічого, нічий (-я, -є, -ї), анікбтрий, аніякий (-а, -е, -і).

3. У заперечних прислівниках: ніде (немає де), ніде (у жод­ному місці), нікуди (немає куди), нікуди (у жодне місце, ні для чого), нізащо (ні в якому разі), нізвідки (немає звідки), нізвідки (із жодного місця), нінащо (унівець), нітрохи, нічичирк, ніколи, ніскільки.

Частка ні пишеться окремо

1. У таких сталих словосполученнях із часткою ні: ні на йоту, ні при чому, ні один (одна, одне, одні), ні риба ні м'ясо, ні світ ні зоря, ні се ні те, ні слуху ні духу, ні собі ні людям, ні сяк ні так, ні пава ні ґава, ні пуху ні пера, ні бе ні ме, ні дна ні покришки, ні сіло ні впало, ні в тин ні в ворота, ні їсти ні пити.

2. Якщо частку від займенника відокремлює прийменник: ні до чого (немає до чого), ні до чого (марно; до жодного предме­та), ні на що (ні для чого), ні в який, ні з ким (немає з ким), ні з ким (із жодною людиною), ні з кого (немає з кого), ні з кого (із жодної людини), ні за що (немає за що), ні за що (даремно; ні за яку ціну), ні від кого (немає від кого), ні від кого (від жодної людини), ні в кого (взяти), ні в кого (немає), ні в що (немає в що), ні в що (нікуди).

Словотворчі та модальні частки

 

Інші частки мають деякі особливості правопису.

Разом пишуться у складі слів будь-якої частини мови словотворчі частки, які стали префіксами, суфіксами або постфіксами

 

аби-	абйщо, абихто, абияк, абйчийС-я, -є, -ї), абиколи, абикуди, абйякийХ-а, -е, -і) Сале аби тільки); якщо при відмінюванні займенників з'являється прийменник, то виникає словосполучення: аби до кого, аби з чим, аби на чому, аби на чиїм тощо
ані-	анітрохи, аніскільки, анікуди, аніяк, аніщо, анічогісінько
Де-	дещо, дехто, деякий (-а, -є, -і), деколи, дедалі, дещиця
ЧИ-, чим-	чимало, чималенький (-а ,-е, -і), чимдалі, чимдуж, чимраз
що-	щомиті (з усіма часовими вимірами), щонеділі (із днями тижня), щовесни (з порами року), щосили, щодуху, щоправда, щоразу, щодо; щонайкраще, щонайближчий (на означення найвищого ступеня)
як-	якраз, якомога, якщо; якнайкраще, якнайбільше, якнайменший (-а, -е, -і) (на означення найвищого ступеня)
най-	найперший, найкраща, найближче, найдовше
-би, -б	якби, ніби, аби, мовби, немовби, щоб, начеб
-же, -ж	(у складі сполучників) авжеж, атож, також, отож, аякже, теж, адже, отже, таж, тож
-то	нібито, немовбито, тобто, тощо, начебто, цебто
ось-	осьде, але залежно від вимови: ось де
он-	онде і он де

 

Через дефіс пишуться частки, що входять до складу займенників і прислівників

 

будь- будь-хто, будь-що, будь-який (-а,-е,-і), будь-чий (-я, -є, -ї), будь-коли

-небудь котрий (-а, -е, -і)-небудь, чий (-я, -є, -ї)-небудь, хто-небудь, що-небудь, який (-а, -е, -і)-небудь, куди-небудь, де-небудь, коли-небудь, скільки-небудь

казна- казна-хто, казна-що, казна-куди, казна-де,

казна-який, казна-скільки хтозна- хтозна-який (-а,-е,-і), хтозна-чий (-я, -є, -ї),

хтозна-де, хтозна-навіщо, хтозна-коли

Увага! Якщо при відмінюванні між часткою і займен­ником з'являється прийменник, то всі слова пишуться окремо: будь із ким, хтозна в кого, казна на кому.

Частки от, то, таки, якщо вони стосуються лише цього сло­ва і стоять після нього, підсилюючи значення: як-от, так-бт, тому-то, якби-то, стільки-то, все-таки, треба-таки;

Але: скільки ж то (зроблено), як би то (сказати), усе ж та­ки (спізнився), пішов би таки (ліг).

Якщо частка таки стоїть у препозиції, то пишеться окремо: таки треба (відпочити), таки встиг (підвестися), таки моя (правда), але моя-таки (правда).

Окремо пишуться модальні частки же, ж, то, (о)це, та,

що мають значення підсилення, вказівності для всього речення: / сміються люди вже у вічі: треба ж так от збутися ума, щоб оце в двадцятому сторіччі та шукати те, чого нема! (Л.Костенко).

У таких словосполученнях

що дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що, що не

день, що ж до, ледве що, що за, що то за то коли б то, що то, чи то, що то за, якби ж то ж але ж, то ж, або ж, адже ж, отже ж, якби ж то, все ж таки, еге ж

Розділ V Графіка

 

Написання великої літери

 

З великої літери пишуться

 

прізвища	Петренко, Кривоніс, Балабуха
імена	Олена, Ганна, Геннадій, Петро
імена по батькові	Євгенівна, Ілліч, Анатолійович
прізвиська	Бондарівна, Зубйха, Куций
псевдоніми	Марко Вовчок, Микола Хвильовий, Астрая, Мадонна
власні імена, ужиті у формі множини, якщо вони мають позитивну конотацію	Потрібні нам і Гоголі, і Щедріни (П. Сліпчук).
індивідуальні назви міфологічних істот	Юпітер, Артеміда, Перун, Леда, Молох, Геракл, Велес, Прометей
теоніми — назви (прямі й переносні) божеств	Аллах, Бог, Господь, Уседержйтель (Творець, Спасйтель, Месія, Він, Його -у значенні Бог А Святий Дух, Христбс, Син Божий, Мати Божа, Бог Син, благодать Божа, Цариця Небесна, Слово Боже
назви історичних подій, епох, дат, свят, вищих релігійних діячів, понять, книг	Руїна, Хмельниччина, День злуки, епоха Відродження, Семирічна війна, Кривава неділя, Лютнева революція 9 Травня, Новий рік, День незалежності, Вітчизняна війна, Великий піст, Різдво, Зелені свята, Великдень, Жовтневий переворот, Масниця, Євангеліє, Папа Римський, Страшний суд, Пісня Пісень
назви документів із міжгалузевої та зовніш­ньоекономічної діяльності й назви сторін, які фігурують у них	Автор, Вкладник, Замовник, Наймодавець, Підприємство, Покупець, Продавець, Протокол, Статут, Сторони, Угода
назви організацій місцевого, державного та міжнародного рівня, міністерств, установ, партій, спілок, громадських об'єднань, товариств	Харківський національний університет ім. В. Каразіна, Збройні сили України, Національний банк України, Народний рух України, Конституційний Суд України, Українська республіканська партія, Гельсінська спілка, Державна дума, Міністерство освіти і науки України, Центральна рада, Конгрес української інтелігенції, Республіканська партія США, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Федерація незалежних профспілок України, Товариство об'єднаних українських канадців
назви держав та автономних одиниць	Угорська Республіка, Держава Бахрейн, Республіка Болгарія, Князівство Монако, Королівство Бельгія, Соціалістична Республіка В'єтнам, Корейська Народно-Демократична Республіка, Китайська Народна Республіка, Карельська Автономна Республіка, Ненецький автономний округ
назви сторін світу, якщо під ними розуміються країни чи народи	країни Сходу, курорти Півдня, народи Півночі, Західна Україна, Вест-Індія, Північна Буковина, Західна Європа, Далекий Схід, Південне Полісся
топоніми (географічні власні назви)	Африка, Азовське море, Чернігів, Дніпро, Лиса гора, Причорномор'я, острів Ньюфаундленд, Біловезька Пуща, Голосіївський ліс, Карпати, Волйно-Подільська височини, озеро Свйтязь, Зелений мис, Москва-ріка, Панамський перешийок, Північний полюс, протока Па-де-Кале, Суецький канал, Східнокитайське море, село Маламівка, Кримський півострів, пік Шевченка, Кавказький хребет, Ясна Поляна, Жовті Води, Булбнський ліс, затока Святого Лаврентія, Кандалакська губа
назви деяких спортивних заходів	Олімпійда 2000, ігри на Кубок світу з футболу
астрономічні назви: сузір'я, планети, їхні супутники та ш.	Малий Пес, Велика Мателланова Хмара, Козоріг, Великий Віз, Чумацький Шлях, Квочка, Волосожар, комета Ґаллея, Тунгуський метеорит, Сатурн, Сонце, Земля, Місяць
клички свійських тварин	Сірко, Пірат (собака), Мурка (кішка), Гнідко, Стріла (кінь), Рекордистка, Зірка (корова), Барон, Чорний (козел)
назви персонажів байок, казок	Лускунчик, Ворон, Щука, Осел, Дід Мороз, Мавка, Той, що греблі рве, Будяк, Троянда, Джміль, Вуж
назви вищих державних посад, звань, як сучасних, так і колишніх	Президент України, Генеральний прокурор України, Генеральний секретар ООН, Прем'єр-міністр України,
	Посол Республіки Франція (в Україні), Президент Академії наук України, Маршал Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР, Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці
назви сортів рослин у спеціальній літературі	Антонівка, Білий налив, Сніговий кальвіль (яблуня), Лісова красуня, Українська глива (груша), Шпйнка рання (вишня), Угорка, Рекорд (слива)
назви підприємств, закладів, театрів, портів, шахт, стадіонів, з'їздів, округів, договорів, угод і т. ін.	Харківський тракторний завод, Донецька шахта «Вітка-Глибока», Третій міжнародний з'їзд україністів, Одеський військовий округ, стадіон «Металіст», Бібліотека ім. Івана Франка, Парк культури ім. Тараса Шевченка, Книжкова палата, Клуб письменників, Будинок учителя, Палац праці й т. ін., Версальський мир, Потсдамська угода, Програма Демократичної партії України
назви художніх та музичних творів, часописів тощо	поема «Сон», роман «Марія», кінофільм «Спрага», пісня «Цвіте терен», часописи «Час» і «Дзвін»
назви готелів, кав'ярень, кемпінгів, таборів відпочинку	«Артек», санаторій «Україна», кемпінг «Лісовий», кав'ярня «Мрія»
назви пам'яток архітектури, замків, храмів, фортець	Золоті ворота, Колізей, Хотинський замок, Києво-Печерська лавра, Андріївська церква, Стара фортеця
прикметники, які входять до складених особових назв людей як прізвиська	Карл Сміливий, Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Ярослйв Мудрий
назви відзнак, нагород (пишуться без лапок, якщо вживаються при родовому понятті в Р. відмінку)	орден Богдана Хмельницького, орден князя Ярослава Мудрого, орден За заслуги, орден Пошани, орден За мужність, орден «Мати-героїня», орден Незалежності
назви моделей механізмів, авто- й літакобудування, пароплавів, космольотів та виробів фірм	комбайн «Нива», трактор «Білорусь», автобус «Турист», мотоцикл «Ява», космічний човник «Шатл», літак «Мрія», цигарки «Гетьман», горілка «Княжий келих», печиво «Сиваське», цукерки «Ластівка», вино «Сонце в бокалі»
складноскорочені назви одиничних установ	Укрцукор, Укрінформ, Укрпроф-рада, Укоопспілка, Укрнафта
прикметники, утворені від власних назв (найменування окремих заходів, спеціальних приміщень)	Курбасівський театральний фестиваль, Сковородйнівські читання, Шевченківська кімната
абревіатури, утворені з почат­кових літер власних і загаль­них назв	АТС, ВНЗ, КНДР, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, НАТО, НЛО, ООН, СНД, США, ТУ-154 і Ту-154, УТН, УАПЦ, ЧАЕС
назви вулиць, майданів, шляхів (їхні родові позначення пишуться із малої літери)	Житомирська автострада, Бурса­цький узвіз, майдан Незалеж­ності, Стрййський парк, вул. Миру, Красна площа, Байковий цвинтар (але: Сухий Яр, Ярославів Вал, Козиний Брід, Добрий Шлях, Кузнецький Міст)

Із малої літери пишуться

 

назви титулів, посад і звань	міністр освіти і науки Украї­ни, маршал авіації, президент АН України, народний артист України
назви титулів і посад у зарубіжних країнах та міжнародних організаціях	імператор, король, президент, рейхсканцлер, князь, барон, принц, інцЬанта, шах, цар
слова, утворені від власних особових імен, прізвищ чи інших назв; загальні назви станів, якостей, предметів, механізмів, явищ, течій, захоплень, досліджень,, хімічних елементів тощо	донжуан, меценат, ментор, робінзбн, шовініст, донкіхот, облдмов, ґаліфе, макінтош, френч, голгофа, парнас, мак­сим, бравнінґ, ом, ампер, ват, рентген, бостон, свалява, маде­ра, болонья, джерсі, мартен, кардан, токай; байронізм, пуш-кініст, шевченкіана, мічурі­нець, шекспірознавство, маоїст, європій
власні імена у формі множини, якщо їх конотація негативна	герострати, гітлери, наполео­ни, юди (зрадники), маґадани, сибіри, соловкй (концтабори)
назви персонажів казок, які не виступають дійовими особами	баба-яга, водяник, дід-мороз, домовик, іван-покиван, русалка
назви порід тварин, комах, сортів рослин у загальному вжитку	бульдбґ, мастіно-неаполітано, пінчер, сенбернар, спанієль, фокстер'єр; Йоркшир, леґбрн; аполлон; антонівка, глива, угорка, шпанка
назви сторін світу (основні й проміжні)	північ, схід, південний захід, норд-ост
історичні події, назви яких стали загальними	античний світ, громадянська війна, палеоліт, радянська вла­да, середньовіччя, трипільська культура, хрестові походи
частки у прізвищах, іменах, географічних назвах	Шарль де Ґблль, Ульріх фон Ґуттен, Нур де Дік, Па-де-Кале, Фон-дю-Лйк, Сен-е-Уаз, Франкфурт-на-Майні
присвійні прикметники на -ський, утворені від власних назв, якщо вони не позначають виділених заходів, спеціальних приміщень тощо	езопівська мова, київські вули­ці, опішнянська кераміка, пет-риківський розпис, пушкінські рукописи, франківські сонети, шевченківські традиції, шекс-пірівський стиль
присвійні прикметники у фразеологізмах та наукових термінах	аріаднина нитка, авгієві стай­ні, базедова хвороба, гайморова порожнина, дамбклів меч, прокрустове ложе, юдині сріб­ники
абревіатури, які стали відмінюваними іменниками, та утворені від них слова; вирази на означення божби та назви церковних відправ, дійств, предметів	виш (-у), у дзот (-і), загс (-ом), неп (-у), непманський; їй-ббгу, вечірня, хресний хід, вівтар, образ (ікона), хрест та под.

 

 

Примітки: і. Розрізняють написання — «Швидка допомога* (медичний заклад) і «швидка допомога* (ма­шина), Харківський тракторний завод (бфіційна склад­на назва) і кременчуцький м'ясокомбінат (профіль підприємства та його місцерозташування).

2. Географічне визначення для підприємств, назви яких беруться в лапки, зазвичай пишуться з малої літери, оскільки вказують на місцерозташування підприємства і не входять до складу власного імені: московський за­вод «Компресор*.

3. Слова святий, апостол, преподобний, мученик пе­ред власними іменами пишуться з малої літери — свя­та Варвара, апостол Павло, преподобний Сергій Радо-незький (але Пресвята Богородиця).

Правила переносу

 

Правила	Приклади
Дозволяється
1. Частини слова з рядка в рядок переносити складами, якщо у складі більше ніж одна літера. 2. Використовувати обидва варіанти у словах, коли подвоєння є наслідком подовження приголосних, а не збігу їх на межі кореня і суфікса, префікса і кореня. 3. Якщо в основі слова поряд два чи більше приголосних, то вони можуть розриватися.	над-зви-чай-ний, роз-по-ря-ди-ти-ся, про-ле-ті-ти жит-тя, жи-ття, знан-ня, зна-ння, бут-тя, бу-ття Дні-про і Дніп-ро, суспіль-ство, суспілгл-тво, суспільст-во
Не дозволяється
1. Розривати буквосполучення -дж-, -дз-, коли вони позначають один звук. 2. Відривати у складному слові від другої частини одну літеру, якщо вона не становить складу. 3. Відривати літеру й від попереднього складу. 4. Відокремлювати апостроф чи м'який знак від попередньої літери та пере- носити на інший рядок. 5. Розривати односкладові префікси. 6. Відривати першу літеру від кореня. 7. Розривати абревіатури та відокрем- лювати від них цифри.	си-джу, а не сид-жу, ґу-дзик, а не ґуд-зик, але від-жив, а не ві-джив, під-звіт, а не пі-дзвіт і не підз-віт дво-значний, а не двоз­начний, но-во-вве-де-ний, пів-аркуша, а не піва­ркуша, трьох-сот, а не трьо-хсот бій-ці, стій-кий, а не бі­йці, сті-йкий галиць-кий, розім'-яти, віль-ний, об'-єкт, а не віл-ьний об-'єкт від-летіти, а не ві­длетіти пере-стилати, а не перес-тилати ОЮН, ео\\м, ЛАЗ\\і25, Дем\\ПУ, НА\\ТО

Правила	Приклади
8. Відривати скорочення від слів, яких вони стосуються. 9. Переносити закінчення, з'єднані з цифрами через дефіс. 10. Розривати числівники у цифровому написанні. 11. Розривати графічні скорочення. 12. Розділяти сполучення йо, ьо.	М. С.^Грушевський, ім. \\С. Петлюри, 25\\км,200 II куб.\\ см, проф.\\Огієнко, 1998 II р. 2-го, а не 2-ІІго, 10-му, а не 10\\-му 1\\5, 423\\00, ХІУІ т-\во, р-||к, вид-\\во, і т.\\д., і ти.Цгм., і т.\п. роздзьо-баний, а не роздзь-обаний, п 'ятимільйо-нний, п'ятиміль-йон-ний, а не я 'ятимільй-онний
13. Переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті-лапки.

Примітка. Неправильний перенос у таблиці по­значено двома прямими рисками - ||.

Розділ VI Усне ділове мовлення

 

Основи культури мовлення

 

Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення — процес добору і використання засобів мови для спілкування з інши­ми членами певного мовного колективу. Мовлення є цХфмою існу­вання живої мови, у мовленні мова функціонує, перебуває в постій­ному розвитку. Мова і мовлення нерозривно між собою пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовлен­ні її носіїв. Мова щодо мовлення — явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови — часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсякденного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвою форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

Добираючи ті чи інші мовні засоби, слід дотримуватися за­гальних етичних вимог та орієнтуватися також і на позамовні чинники, розглядаючи їх як єдине ціле. Серед цих чинників найважливішими є суспільна сфера й мета спілкування в конк­ретних обставинах.

Оскільки мова є найуніверсальнішим засобом спілкування, нако­пичення й передачі ішрормації, навчання, виховання та (рормування духовного світу вона немислима без належної культури мовлення.

Культура мовлення — збереження мовних норм вимови, на­голошування, слововживання й побудови висловлювань; нор­мативність, літературність усної й писемної мови, що виявляєть­ся у грамотності, точності, ясності, чистоті, логічній стрункості.

«Культура мови починається із самоусвідомлення мовної осо­бистості. Вона зароджується й розвивається там, де носіям на­ціональної літературної мови не байдуже, як вони говорять і пи­шуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середови­щах, а також у контексті інших мов. Тобто культура мови без­посередньо пов'язана із соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей зразків мовної поведінки, а й щодо формування мовної свідомості» [25, с. 9].

А ось як подає визначення поняття «культура мови» словник лінгвістичних термінів: культура мови — це ступінь відповідності нормам вимови (орфоепії), слововживання та ін. установленим для даної мови; здатність наслідувати кращі зразки у своєму індивіду­альному мовленні. Отже, досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення. Мовлення вбирає в себе конкретне говоріння, що триває в часі й виявляється у звуковій (включно із внутрішнім проговорю­ванням) або письмовій формі. Але засвоїти літературні норми ви­мови й дотримувати їх набагато складніше й важче, ніж навчитися правильно писати. Основними причинами низької культури усної мови є значний вплив суржику та недостатнє знання норм літера­турної вимови. Вислів древніх «Заговори, щоб я тебе побачив», — красномовно свідчить про те, яке місце мовленню надавали елліни.

 

Культура усного ділового мовлення

Офіційно-діловий стиль (ОДС), окрім писемної форми, реа­лізується також і в усній (ділові наради, публічні виступи, теле­фонне спілкування та ін.). Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Залежно від способу сприймання інформації, кількості учас­ників, форми спілкування можна поділити на такі види:

— контактне (безпосереднє);

— дистанційне (телефонне, селекторне);

— діалогічне (з одним співрозмовником);

— монологічне (доповідь, промова);

— полі логічне (диспут);

— усне (розмова, бесіда);

— письмове (листи, телеграми, електронні засоби);

— міжперсональне (нарада, колоквіум);

— масове(збори, мітинг);

— офіційне, функціональне (пов'язане зі службовою діяль­ністю);

— приватне, інтимно-сімейне (у невимушеній, неформальній обстановці);

— анонімне (між незнайомими — вулиця, транспорт). Кінцевий позитивний результат спілкування залежить не

стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від умін­ня їх сформулювати й викласти.

Кожний із наведених вище видів передбачає дотримання відповідних етичних норм і правил спілкування. Людина може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет у по­єднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти негативне ставлення.

Різні прояви мовленнєвого етикету супроводжують більшість ситуацій міжперсонального, як і будь-якого іншого спілкування. Незалежно від змісту розмови мовці послуговуються вислов­люваннями, що включають певні етикетні знаки. Вони й склада­ють тематичні об'єднання різних за структурою мовних одиниць (слів, словосполучень, речень) на ознаку привітання, подяки, ви­бачення, побажання, прощання тощо. Кожне тематичне об'єднан­ня є частиною доволі розгалуженої системи засобів вираження мовного етикету.

Вибір тієї чи іншої одиниці цюрмул увічливості залежить від:

— ситуації;

— професії;

— соціального статусу;

— статі;

— освіти;

— віку.

За умов умілого володіння та врахування цих складових мовець має більше можливостей досягти поставленої мети. Важко не погодитися із соціолого-психологами, які запевняють, що успіх бізнесу на 85% залежить від уміння спілкуватися.

Науковцями розроблені основні постулати безконфліктно­го спілкування:

— постулат семантичного зв'язку (наявність загальної теми);

— новизна інформації у викладі точок зору;

— уникання зайвої деталізації;

— постулат детермінізму (знання причинно-наслідкових відношень, явищ, подій);

— постулат тотожності (наявність спільної вихідної точки зору для обох співрозмовників);

— обізнаність із минулим;

— прогнозування майбутнього;

— істинність у словах і діях, словах і реаліях [42, с. 232 — 254]. Дотримуючись цих постулатів ділового спілкування та норм

літературної мови, співрозмовники завжди дійдуть згоди й по­розуміються.

Види усного спілкування

Ділова нарада

Цей традиційний метод управління може бути високоефек­тивним лише за умов інтенсивного, активного обміну думками підготовлених учасників. Тоді це буде дійсно зібрання, де ра­дять — нарада, а не формальне засідання, де сидять і перелива­ють з пустого в порожнє, колективно марнуючи час.

Перевагою наради у порівнянні з іншими формами управ­ління є те, що за мінімум часу невелика кількість працівників у результаті оперативного й аргументованого обміну думками може розв'язати складні питання та прийняти узгоджене най-оптимальніше рішення. Спільна думка іноді важить набагато більше, ніж сума окремих думок членів даного колективу.

Ділова нарада — це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат.

Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисци­плінарний, інформаційний тощо.

Оптимальна кількість учасників наради — 10—12 осіб. Більша кількість учасників просто не зможе взяти активної участі в обговоренні, а менша не дасть змоги виявити різні по­гляди на проблему. Ефективність наради певною мірою зале­жить від рівня підготовки як самої наради, так і окремого її учас­ника й, безумовно, керівника.

 

Види нарад

Інформаційна (директивна або інструктивна) нарада скли­кається для ознайомлення учасників із новими даними, факта­ми, постановами тощо та наступного їх обговорення. Доцільно ознайомити учасників із новою інформацією завчасно (у пи­семній формі), а час наради використати для обговорення та прийняття конкретних рішень.

Оперативна або диспетчерська (селекторна, телефонна, комп'ютерна) нарада передбачає охоплювати такі етапи управління: збір інформації, її опрацювання та прийняття рішен­ня без скликання всіх учасників у певному місці. Для цього використовують як традиційні засоби зв'язку (телефон, селек­тор, радіо), так і новітні (комп'ютерну мережу). Час інформації з місць, послідовність викладу та його тематика повинні бути чітко регламентовані.

Дискусійна (полемічна) нарада передбачає вільний виклад варіантів думок, гіпотез, версій, припущень тощо. Цей найдемо-кратичніший вид нарад продукує найбільш ефективні та конст­руктивні рішення важливих проблем.

Якщо графік та умови проведення планових нарад відомий учасникам заздалегідь, то позапланові, термінові наради обо­в'язково вимагають завчасного попередження про місце, темати­ку, дату, час початку й закінчення та склад учасників.

Виробничі (службові) наради доцільніше планувати на другу половину дня — на кінець робочого дня або відразу після обідньої перерви. Засідання й наради громадських об'єднань, комісій та ін., як і будь-яка громадська робота, проводяться лише в позаробочий час.

Мети наради буде досягнуто за'умов сумлінної підготовки до неї всіх учасників та правильно організованого ходу засідання.

Успішне проведення наради передбачає наявність головуючого, який надає слово, слідкує за регламентом і порядком, за послідовні­стю виступаючих та дотриманням програми наради й теми питан­ня, що обговорюється. Головуючий, не беручи участі в обговоренні, обов'язково повинен підводити підсумок із кожного пункту про­грами і, насамкінець наради, узагальнити зроблені висновки. Кому­нікабельний, толерантний, увічливий, із почуттям гумору головую­чий — це гарант того, що на нараді відбудеться шіідна дискусія, а не безконтрольна, стихійна й нудна балаканина із загальних питань.

На головуючого покладено обов'язок слідкувати за тим, щоб усі завдання, поставлені на нараді, були:

— чітко сформульовані;

— розподілені за конкретними виконавцями;

— визначені щодо терміну виконання.

Хід наради протоколюється секретарем, а виконання при­йнятих постанов контролюється призначеними відповідальними.

 

 

Усне публічне мовлення '

 

Переконливе, пристрасне слово — дійовий засіб організації стосунків між людьми в діловій сфері, могутній чинник вихован­ня. Живе слово, особистий приклад — величезна сила. Поведінка оратора, його мова, жести, вигляд — усе це взірець для слухачів. Справжній промовець — неповторна індивідуальність. Проте ця особливість обдаровання не завжди дається людині від народ­ження, а частіше виробляється впродовж усього життя і є резуль­татом тривалої та наполегливої роботи над удосконаленням сво­го мовлення. Кожний промовець, який багато виступає, має свій індивідуальний стиль. Це поняття складне й багатогранне. Насам­перед на стиль людини значний відбиток накладає її світогляд: він визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова, й об­разні засоби. Тут виявляється й характер людини.

Публічне мовлення становить собою один із жанрових різно­видів мовленнєвої діяльності, досить своєрідною за своєю приро­дою, місцем серед інших видів мовлення, а також за своїми які­сними характеристиками.

Серед них — писемно-усна форма публічного мовлення, на етапі існування якої мовець повинен викласти свої думки пись­мово. Це необхідно для збереження думки, побудови логічно сформульованих понять, безперечної впевненості у власних су­дженнях та подальшого точного, ясного й стислого викладу їх перед аудиторією. Це підтверджує й вислів Д. Карнегі: «Постій­но занотовуйте всі роздуми, які спадають вам на думку, і весь час ретельно обдумуйте їх... Записуючи, я відшліфовую як саму думку, так і її словесну форму... значно легше аналізувати фак­ти після їхнього попереднього запису: добре сформульована проблема — наполовну розв'язана проблема» [20, с. 17].

Книжно-розмовна форма публічного мовлення характери­зується впливом на мисленнєво-мовленнєву діяльність слухача з метою переконання й спонукання його до відповіді чи дії.

Розмовний аспект публічного мовлення виявляється в таких її якостях, як:

— безпосередність (спілкування віч-на-віч, у процесі якого здійснюється оперативна реакція мовця на стимули слу­хача);

— невимушеність (природність, розкутість спілкування) як необхідна передумова встановлення контакту між мов­цем і слухачем;

— емоційність спілкування (збудження пристрастей), що за­безпечує виразність мовлення за рахунок доцільного ви­користання вербальних і невербальних засобів.

Книжний характер публічного мовлення виявляється у:

— правильності (відповідності нормам літературної мови);

— точності (використанні слова у відповідності до його мов­ного значення);

— стислості (використанні таких мовних засобів, які найбільш яскраво виражають головну думку);

— виразності (використанні елементів художнього стилю);

— доцільності (зумовленої книжним характером мовлення й тісним зв'язком публічного мовлення з різними стиля­ми літературної мови).

Звідси — красномовство в різних сферах спілкування (навчаль­не, офіційно-ділове, мітингове, публіцистичне, ораторське та ін.)

Підготовлено-імпровізаційний характер публічного мовлен­ня частіше зумовлений специфікою риторики, що підпорядкова­на системі законів, кожен із яких функціонує на певному етапі мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Процес створення публічного мовлення передбачає перш за все підготовчий етап, який закономірно зумовлює наступний — виконавчий, тобто успіх останнього залежить від якості першо­го. Лише за цієї умови оратор має можливість творити на етапі виконання — вільно реалізувати свій розумово-мовленнєвий продукт у різних варіантах. «Добре підготовлена промова — це на 9/10 вимовлена промова» [20, с. 17].

Отже, публічне мовлення — це особливий вид тексту, створюва­ний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зу­мовлює його інтеграційну природу (письмово-усна форма реалі­зації, книжно-розмовний тип мовлення, підготовлено-імпровізацій­ний характер реалізації). Цей вид тексту може виступати в різних жанрових різновидах (доповідь, лекція, бесіда) та орієнтуватися на різну кількість слухачів. Публічне мовлення — це такий матеріал, де найповніше виявляються сліди розумово-мовленнєвої діяль­ності людини й лише постійна робота над ним є найдієвішим чин­ником розвитку й удосконалення цієї діяльності оратора.

 

Види і жанри публічних виступів

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголо­шення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновка­ми та пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розра­хована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обго­ворення та розв'язання запропонованих проблем. Максималь­ний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх допов­нень і плідно виваженого рішення.

Доповідь звітна містить об'єктивно висвітлені факти та ре­алії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і зав­дання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, ви­вірені цифри, переконливі приклади, влучні й доречні цитати. Варто також укласти загальний план й усі положення та части­ни пов'язати в одну струнку систему викладу.

Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалю­ють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.

Промова — це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, логіч­ною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

Давньоримська ораторська схема: що, для чого, у який спо­сіб — може й нині бути визначальною для промовця. Отже, ура­ховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування.

Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює ши­рокий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оратора — вияви­ти нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти навіть уже відомі факти й реалії.

Успішність мітингової промови безперечно залежить від інди­відуального стилю оратора, його вміння доречно використовува­ти весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкуван­ня та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія, — дієвий чинник впливу на свідомість слухачів.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові про­мови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз'яснюють чи з'ясову­ють певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.

Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю спрямування, полемічністю та арґументованістю викладених у ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виважене, а не на емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті про­блеми, що обговорюється на конкретному зібранні.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов'язаній з ушануванням окремої людини, групи осіб, урочистостям на честь події з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності — до ювілейної промови можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяль­ності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.

Доречна пафосність не повинна переходити в заштамповану, нудну одноманітність. Слушними в ювілейній промові будуть експромти й імпровізації, тактовні жарти та дотепне акценту­вання уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі широкому загалу факти з його життя та діяльності. Форма та зміст ювілейної промови, попри невиму­шеність і дотепність її викладу, повинні бути морально та етич­но виважені промовцем, щоб не образити ні ювіляра, ні його близьких, ні слухачів.

Лекція¹ є однією з форм пропаганди, передачі, роз'яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.

Навчально-програмові лекції становлять систематичний ви­клад певної наукової дисципліни. Обов'язковою складовою части­ною цих лекцій має бути огляд і коментар наукової літератури, акцентування уваги на ще не розв'язаних питаннях і проблемах.

1 Лекція (від латин. Іесііо — читання) — публічний виступ на яку-небудь тему.

Настановча — вступна лекція має на меті ввести слухача в коло питань певної дисципліни, познайомити з її предметом, зацікавити слухачів подальшим вивченням запропонованого ма­теріалу.

Оглядові лекції, як правило, читають після вивчення всього курсу. Вони мають на меті систематизувати знання слухачів із певного предмета, наштовхнути на подальше самостійне опрацювання якоїсь проблеми, активізувати думку.

Лекції зі спеціального курсу зазвичай присвячені певній вузькій галузі науки, дослідження. Вони дають широкі можли­вості ввести слухачів у науку, збудити їх думку. Такі лекції значно легше побудувати як проблемні в порівнянні з навчаль­но-програмовими [29, с 143].

Ця форма публічного виступу вимагає більшої офіційності й академічності викладу. Як правило, лекція має традиційно чітку структуру — вступ, основна частина, висновки.

Вступ — своєрідний заспів, зачин до теми обраної лекції, її актуальності в часі, місці й аудиторії проведення, мусить бути лаконічним, певною мірою інтригуючим. Згуртувавши й заціка­вивши слухачів, лекторові слід докласти зусиль, щоб утримати їхню увагу.

В основній частині повинно бути викладено, послідовно й ло­гічно розкрито стрижневе питання лекції з увиразненням усіх причинно-наслідкових зв'язків кожної смислово-самостійної ча­стини. Як свідчать психологи, кількість частин не повинна пере­вищувати семи, щоб не розпорошувати увагу й не стомлювати слухачів. Не варто перенасичувати лекцію фактами, «засипати» слухачів цифрами, датами, невпорядкованим ілюстративним ма­теріалом (цитатами).

Висновки мусять логічно випливати з усього змісту лекції: узагальнювати основне й займати близько 5% часу й обсягу всього виступу. Доречним буде у висновку й підсумковий та настановчий елемент щодо виконання певних дій. Цій завер­шальній частині можуть передувати такі фрази:

«Підсумовуючи викладене вище (вищевикладене)...*, «Отже, із усього, про що йшлося сьогодні, можна зробити такий висно­вок. ..»■, «І нарешті.«І на завершення...» та под.

Лектор повинен бути готовий до запитань слухачів за темою виступу. Відповіді його мусять бути коректними, виваженими й лаконічними.

Виступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконіч­ному виступові промовець може порушити одне-два питання, чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від темати­ки порядку денного.

Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає'

— виклад суті певного питання;

— акцентування на основному;

— висловлення свого ставлення й оцінки;

— підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);

— підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).

Адресувати своє звернення промовець повинен не лише до­повідачеві чи президії, а й до всіх присутніх, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.

 

Підготовка тексту виступу

Перш за все це тривалий процес нагромадження (збирання) інформації із чітким окресленням кола тем, проблем, зацікав­лень на найближчий період та перспективних. Інформаційний бум останнього десятиріччя та сучасні засоби електронного зв'яз­ку надають можливість відносно легко й оперативно отримати потрібну інформацію, а комп'ютерні технології полегшують її обробку, класифікацію та зберігання.

Під час опрацювання матеріалу слід навчитися зафіксову­вати інформацію для виступу за належним порядком (поло­ження, постулати, гіпотези, хід міркування, аргументація, приклади, порівняння, ілюстративний матеріал, цифрові дані, висновки).

Роблячи виписки із цитатами, іменами, цифрами, відповід­ними поясненнями, схемами, таблицями, доцільніше користува­тися картками однакового формату. На них зазначають розділ науки чи тему, стосовно якої можна використати зафіксований матеріал.

Опрацьовуючи наукові джерела, які безпосередньо не стосу­ються обраного дослідження, але з якими варто ознайомитися для загального уявлення про стан вивчення проблеми, пишуть анотацію. Вона складається з опису бібліографічних ознак кни­ги, короткого викладу змісту, вказівок, кому адресовано це ви­дання. Можна скористатися й готовою анотацією, якщо вона є в книзі.

Стисло викласти інформацію можна в тезах. Вони являють собою коротко сформульовані головні положення тексту, ав­торські висновки та їх обґрунтування. Тезувати можна основні положення тексту, ідучи за розвитком авторської думки, цитую­чи ключові фрагменти. А можна викладати основні положення твору власними словами, уникаючи громіздких цитат. Останній спосіб доцільніший, бо активізує індивідуальне сприймання чи­тача.

Більш розгорнутою формою тез є конспект, у якому стисло викладають найістотніше в змісті джерела чи його фрагмента. Але цей вид роботи потребує попереднього укладання плану й тез опрацьовуваного твору. Як і тези, конспект можна уклада­ти двома способами, але пам'ятати, що в тезах лише форму­люється думка, ідея чи теорія, тоді як у конспекті треба відбити її розвиток.

Уміння раціонально зафіксувати та упорядкувати одержа­ну інформацію сприяє її глибокому засвоєнню і свідчить про високу культуру розумової праці.

 

 

Ділова бесіда

 

Незважаючи на те, що ділова бесіда може мати різні фор­ми, її учасники, спираючись на загальний підхід до ділового спілкування, керуються спільними для таких стосунків прави­лами. Давно помічено, що в ділових взаєминах вирішальну роль відіграють увага до співрозмовника, тактовність та вміння не лише говорити, а й терпляче й уважно слухати. За підрахунками науковців, саме процес слухання — істотний складник трудової діяльності загальностатистичного працівника невиробничої с<рери, він складає 45% робочого часу, тоді як говоріння — 30%, а 16% і 9% відповідно — читання й писання. І хоча це доволі узагаль­нені дані, уміння вислухати, зрозуміти людину — неабияке ми­стецтво.

Ділова бесіда буде мати позитивний результат лише за умов уважного сприйняття співрозмовниками точки зору й доказів свого партнера, висловлених по суті, із відповідною тактовною реакцією щодо отриманої інформації.

Ураховуючи проблематику, що буде порушуватися під час розмови, мету зустрічі, вік, стать, а також поведінку та характер взаємин учасників, можна вичленувати такі основні фази діло­вої бесіди:

— установлення часу й місця зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території);

— спосіб вступу в контакт, початок розмови (на своїй тери­торії ініціатива належить господареві, він же й диктує правила гри; на нейтральній — ініціатива належить тому, хто прийшов першим: це вітання, початкові жести і фра­зи для мобілізації уваги);

— формулювання конкретної мети зустрічі (у формі про­блеми чи завдання);

— обмін предметними пропозиціями й випрацювання рішень (оцінка пропозицій та ухвалення чи не ухвалення рішен­ня за кожним пунктом порушеного питання);

— фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, закінчення розмови (підведення кінцевих підсумків діло­вої бесіди, фіксування (у писемній чи іншій формі) взаєм­них зобов'язань і розподіл функцій щодо реалізації рішень).

Кожна із цих фаз має основний принцип, відповідно до яко­го треба діяти співрозмовникові, щоб домогтися позитивного результату.

Обидві сторони ділової бесіди повинні бути ввічливими, привітними, доброзичливими, виявляти щирий інтерес і повагу до співрозмовника, чемність й емоційну стриманість у полеміці, тактовність і здатність до співчуття та розуміння проблем одне одного. Розмовляючи, слід дивитися на співрозмовника, щоб відпо­відно скоригувати подальший хід ділової бесіди у разі втрати інтересу до теми. Для досягнення повнішого взаєморозуміння слід оволодіти не лише вмінням переконливо говорити, а й уваж­но слухати співрозмовника.

Ефект ділової бесіди залежить від того, як учасники готують­ся до неї, чи знають, якими принципами слід керуватися на окремих її стадіях, чи вміють контролювати свою поведінку під час розмови, чи вміють перетворити розмову на плідний діалог, чи враховують особливості психології партнера.

Культура управління

 

Культуру управління слід розглядати як сукупність вимог, що висуваються до зовнішньої сторони цього процесу, а також як вимоги до індивідуальних якостей безпосередніх керівників. Цей складний і багатогранний комплекс питань, що повсякденно повинен вирішуватися управлінським апаратом, включає в себе:

а) високі вимоги до культури виробництва;

б) правильне ведення, оформлення та зберігання документації;

в) дотримання етичних і моральних норм взаємин із колега-
ми, партнерами;

г) правильну самооцінку.

Чи не найголовніша роль в організації колективу та плідної безконфліктної атмосфери в ньому належить безпосередньо керівникові.

Він, безперечно, мусить бути особистістю-лідером, умілим організатором і тонким аналітиком-психологом, людиною слова і фахівцем справи. Окрім цих якостей, як зазначає мовознавець А. Коваль, керівник ще:

— знає ім'я та ім'я по батькові своїх працівників;

— завжди вітається з усіма;

— не зганяє злість на інших, коли винен сам;

— не підвищує голосу під час розмови;

— не нагадує підлеглому безліч разів про зроблену ним по­милку, а свої помилки визнає;

— уміє оцінити добрий жарт і посміється разом з усіма (якщо це не висміювання когось із колективу);

— довіряє своїм працівникам;

— цінує їх час і не відволікає від роботи якимись дрібни­цями;

— по можливості відгукується на прохання особистого ха­рактеру, не пишаючись і не величаючись цим;

— дає завдання підлеглим у ввічливій формі;

— знає всі дрібні вади своїх підлеглих (а також власні) і враховує їх у повсякденній роботі [22, с. 19—20].

Варто додати ще два пункти, хоча їх напевно набагато більше:

— заохочує та хвалить привселюдно, а робить зауваження чи дорікає віч-на-віч;

— не має морального права вимагати від підлеглих дотри­мувати тих норм і правил, які порушує сам.

А ось застереження д-ра К. Хаберкорна «Сім головних гріхів шефа», яке було опубліковано в німецькому часописі «Плюс» (передрук газетою «Біржа» № 6, 1991).

/. Перенесення рішення на завтра. Головна причина такої ситуації — слабкість характеру. Письмовий виклад найближчих завдань допоможе зрозуміліше сформулювати свої думки й чітко побачити проблему. Якщо жорсткі строки вирішення питань не встановлені вашим контрагентом, зробіть це самі.

2. Виконання роботи наполовину. Розпочинати роботу слід переконавшись, що наявні всі складові компоненти для її завер­шення, щоб не лишати розпочате незавершеним. Розбити робо­ту на етапи й визначити термін виконання кожного з них.

3. Прагнення зробити все одразу. Доцільніше обмежитися вирішенням кількох реальних проблем, аніж розпочинати де­кілька справ, які все одно не вдасться довести до кінця. Тому переходити до нового завдання можна тоді, коли попереднє вже повністю розв'язане чи хоча б склалося уявлення про ха­рактер його розв'язання.

4. Прагнення зробити все самому. Майстерність шефа по­лягає в створенні умов для успішного виконання завдань, які ним раціонально розподілені між сумлінними виконавцями. Він не виконує все сам, а лише планує, спрямовує роботу й контро­лює її хід та виконання.

5. Переконання, що ви знаєте все краще за інших. Не варто витрачати час на розв'язування дрібних спеціалізованих управлінських завдань, якщо їх можуть швидше й краще вирі­шити фахівці-субпідрядники.

6. Невміння розмежовувати функції. Слід наперед визна­чити завдання, обов'язки, інформаційні канали й ступінь відпо­відальності кожного працівника за допомогою розроблених чітких і детальних посадових інструкцій, узгоджених зі схемою орга­нізації. Це дозволить виключити можливість перекладання відпо­відальності за невиконання робіт на чужі плечі й марнотратне дублювання управлінських операцій.

7. Спроби перекласти провину на інших. Керівник мусить з'ясувати причини невдачі, а не шукати цапа-відбувайла. Про­аналізувавши помилку, слід націлити свою діяльність на її ви­правлення та на подальший поступ.

Службова бесіда — це дієвий чинник установлення контак­ту, з'ясування непорозумінь, розв'язання проблем, залагодження конфліктів тощо. На основі практики вироблені певні правила

ведення службової бесіди керівника з підлеглими, які слід зна­ти, але не варто обмежуватися лише ними:

— завчасно повідомити підлеглого про службову бесіду та її тему (хоча б у загальних рисах);

— мати конкретну мету (почути зізнання, заспокоїти, по­інформувати тощо);

— мати найповнішу інформацію про співробітника (освіту, службові досягнення, родину, уподобання тощо);

— укласти план службової бесіди (вступ, основна частина, підсумок);

— продумати час і місце проведення службової бесіди (хто, де і на чому сидить);

— бути щирим і ґречним у питаннях і намірах;

— обрати вірний тон (сила голосу, інтонація, акцентування, пауза) і манеру (чіткість формулювань, переконливість аргументів, невербальні засоби тощо);

— бути уважним у вислуховуванні відповідей, заперечень, контраргументів (не перебивати, не відкидати відразу почуте тощо);

— тактовно завершити службову бесіду, досягнувши по­ставленої мети;

— дотримуватися конфіденційності щодо отриманої інфор­мації.

У свою чергу, працівник, запрошений на службову бесіду, повинен дотримуватися теж певних правил і норм:

— пунктуальність (прийти слід за 3 — 5 хв до початку служ­бової бесіди, назвати секретареві своє прізвище, мету при­ходу);

— мати охайний, діловий вигляд (одяг, взуття, зачіска тощо);

— дотримуючись субординації, уважно слухати співрозмов­ника (без зайвих жестів, міміки, емоцій);

— не уникати погляду шефа (щоб у нього не склалося вра­ження про нещирість ваших намірів);

— чітко й лаконічно формулювати відповіді чи запитання;

— після завершення шефом службової бесіди не продов­жувати її.

Телефонне ділове спілкування

 

В усному діловому спілкуванні телефон відіграє суттєву до­поміжну роль зв'язку для отримання інформації, оперативного реагування на події, дистанційного керування чи коригування діями тощо. Головна перевага над іншими традиційними* засо­бами зв'язку (листи, телеграми, факси) — оперативність, швидкість, зручність. Мобільний і пейджинговий зв'язок, новітні цифрові та супутникові системи дозволяють за лічені хвилини з'єднатися з будь-яким абонентом на планеті. Та попри модер­нові інформаційні технології, найхарактерніші особливості те­лефонного діалогу лишилися незмінними.

Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

— момент установлення зв'язку;

— виклад суті справи;

— завершальні слова, фрази — знак про закінчення розмови.

У кожній телефонній розмові чітко розмежовані комуніка­тивні ролі співрозмовників: той, хто телефонує, повідомляє (ад­ресант) і той, хто приймає повідомлення (адресат, абонент), хоча можлива й участь третьої особи — посередника (секретаря, дис­петчера, оператора чи ін.), який допомагає встановити контакт адресанта з адресатом. Інколи доцільно попередньо узгодити з абонентом дату й час телефонної розмови та її тему, щоб він був на місці, вільний від виконання інших обов'язків і завчасно підго­тувався.

До ділової телефонної розмови слід завчасно готуватися. А саме:

— укласти чіткий план спілкування (порядок питань, які б ви хотіли поставити адресатові);

— мати поряд допоміжний матеріал (довідкові, цифрові дані, списки та ін., усе, що може нагально знадобитися як до­даткова інформація);

— мати напохваті чим і на чому зафіксувати потрібну інфор­мацію.

Деякі сучасні офіси мають автовідповідачі або ж автомати­зовану систему запису всіх «вхідних» і «вихідних» телефон­них дзвінків, що певною мірою спрощує збереження, оброблення інформації й повністю виключає її спотворення.

Принцип телефонного спілкування треба будувати таким чином, щоб інформація, отримана від попередньої розмови, була вихідною для наступної і т. д.

Вербальне телефонне спілкування висуває перед співрозмов­никами низку обов'язкових етикетних реплік (кліше, шаблонів), якими, неначе паролями, обмінюються обидві сторони розмови.

_й Адресант після короткого вітання називає своє прізвище, ім'я та ім'я по батькові, посаду й організацію, яку він представляє (порядок може бути зворотний). Якщо слухавку взяв не той, хто вам потрібен, слід увічливо попросити покликати його до телефону. У разі відсутності потрібної вам людини в офісі вза­галі та коли ви не встигли відрекомендуватися, ви можете по­чути: «Хто його запитує?* Назвавши себе, можна попросити:

— занотувати інформацію для подальшої передачі;

— попередити потрібну вам людину про час, коли ви знову зателефонуєте;

— щоб вам зателефонували, назвавши номер телефону та час. Але в усіх зазначених вище випадках варто поцікавитися,

з ким ви щойно розмовляли.

Адресат, приймаючи «вхідний» дзвінок, із метою економії часу, після відповіді на вітання, мусить відразу назвати органі­зацію, відділ, свою посаду, прізвище, ім'я та ім'я по батькові (по­рядок може бути зворотний), наприклад:

«Фірма «Гетьман*, відділ збуту, менеджер Смаглій*.

Подібний вступ надає розмові робочого тону й ритму.

Якщо співробітника, якого просять до телефону, немає на місці, а питання, яке порушує адресант може вирішити інший співробітник, слід запросити його або дати відповідний номер телефону.

Якщо «вхідний» дзвінок порушує робочий процес, слід виба­читися й попросити зателефонувати пізніше, назвавши час, або ж пообіцяти самому зв'язатися з адресантом, також назвавши час.

Частину названих проблем може зняти обізнаний секретар, котрий диспетчеризує всі «вхідні» дзвінки, приймає й фіксує інформацію.

Декілька загальноусталених правил:

— службовий телефон — переважно для службових справ;

— телефон загального користування має бути розташовано у зручному, доступному, звукоізольованому місці (кори­дор, окрема кабіна тощо);

— говорити слід чітко, стисло й коректно (виразність вимо­ви виключає повторювання вже сказаного);

— уважне слухання виключає постійне перепитування;

— не слід прохати про значну послугу малознайому людину;

— слід пам'ятати, що телефонна розмова — це діалог, а не монолог;

— поздоровлення, вітання та співчуття слід висловлювати особисто або листом і аж ніяк не телефоном;

— телефон дієвий, але не визначальний засіб вирішення важ­ливих питань, котрі остаточно вирішуються лише під час особистої зустрічі;

— у випадку роз'єднання, поновлює зв'язок той, хто теле­фонував;

— закінчує розмову той, хто телефонував.

Характер службових телефонних стосунків, окрім зазначе­них правил, визначають такі чинники, як: ступінь близькості (знайомства) співрозмовників, їх вік, посада, стать тощо.

Оскільки специфіка телефонного спілкування виключає допоміжні невербальні засоби (жест, міміка, поза тощо), співроз­мовникам треба якомога вимогливіше добирати й висловлюва­ти потрібні слова, фрази, користуючись лише голосом. Визна­чальними в цьому випадку будуть швидкість, чіткість, розбір­ливість, інтонація, наголос, пауза та інші складові нормативи культури усного ділового мовлення.

 

 

Ділове спілкування

 

Ділове спілкування, як складова частина культури управ­ління, повинне грунтуватися на засадах етичних норм, певних ритуальних правил ділових взаємин, знання й уміння, які пов'я­зані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу та взаєморозуміння. У цьому контексті вагомого значення набуває моральний аспект ділового спілкування.

Етика ділового спілкування ґрунтується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, колег, які сприяють розвиткові співпраці, розв'язанню поставлених проблем. А це й зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів та дій, а також запобігання обману й порушенню взятих зобов'я­зань. Формуючись в умовах конкретної діяльності, професійне спілкування вбирає в себе її особливості, стає важливою части­ною й дієвим засобом цієї діяльності. Загальні норми й правила ділового спілкування зумовлюються також характером суспільного ладу, історичними традиціями та сучасними здо­бутками.

 

 

Синтаксис¹ усного й писемного ділового мовлення

 

Готуючи текст для публічного виступу, слід пам'ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами. Речен­ня, значні за кількістю слів і ускладнені за будовою багатьма відокремленими обставинами, означеннями, вставними і встав­леними конструкціями, цілком можливі в науковій статті, моно­графії та под., і зовсім не бажані в лекції, доповіді, промові й под. Помічено, що сприймання усного тексту залежить від довжини речення (кількості в ньому слів), довжини слова (кількості ба­гатоскладових, довгих слів), кількості особових займенників (які сприймаються на слух легше, ніж безособові).

На відміну від писемного, в усному тексті бажані питальні, окличні й риторичні, а не лише розповідні речення, наприклад:

Чи можливий такий результат?! Безперечно, — скажу я вам. За яких умов? —логічно запитаєте ви. Моя доповідь і наведені в ній викладки є відповіддю на це питання.

Не словесні, а смислові повтори необхідні в усному мов­ленні для наголошування основної думки, підкреслення ключо­вого моменту й посилення враження від сказаного. Досягається це за рахунок багатої синонімії української мови, не повторюю­чи форми вираження.

Однак слід уникати повторювання нетипових для усного мовлення складних сполучників: завдяки тому що, унаслідок того що, через те що й под. оскільки вони гальмують сприй­няття й не сприяють створенню в аудиторії вільної, невимушеної атмос<рери.

1 Синтаксис (від грец. $упІахіз — побудова, устрій, зв'язок) — розділ грамати­ки, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні.

Окрім повторів, використовують й інші способи привернен­ня чи утримання уваги слухачів, таких як: зміна порядку слів

(інверсія), градація (посилення), протиставлення (антитеза), оклична б питальна інтонація, риторичні запитання, пауза та ін.

Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розмішена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж де­кількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменника­ми, наприклад:

неправильно правильно

В останньому університетському Професор Бойчишин
збірнику, у першому його розділі, у своїй статті, яка
розміщено статтю професора розміщена в останньому
Бойчишина, де йдеться... університетському

збірнику, зазначив...

У письмових текстах його частини закріплені за певним місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному — можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин.

Якщо писемний текст має форму монологу, то усний не ви­ключає діалогових і навіть полілогових варіантів.

Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:

неправильно правильно

Не дивлячись на обмежене Незважаючи на обмежене
фінансування.... фінансування...

Попри обмежене
фінансування...
Дарма що нам обмежили
фінансування...
По закінченні навчання... Закінчивши навчання...

При рахуванні треба... Рахуючи, треба...

По одержанні коштів... Одержавши кошти...

Перевагу слід надавати простим реченням, у яких збері­гається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення — перед означуваним словом:

неправильно правильно

Було досягнуто високого рів- Наше підприємство досягла

ня якості продукції, заплано- запланованого високого рівня

ваного нашим підприємством, якості продукції.

Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словоспо­лучень (кліше) і водночас відсутність зайвих слів, які усклад­нюють сприйняття:

неправильно

Ми, на нашому підприємстві, можемо розраховувати лише на свої особисті сили.

правильно

Підприємству доводиться розраховувати лише на власні сили.

Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану, наприклад:

неправильно

У виступі міністра висвіт­лювалося його бачення шляхів реоЬорми освіти.

правильно

У виступі міністр висвіт­лив власне бачення шляхів редюрми освіти.

Негативно впливають на мову зайві слова й тавтологія:

неправильно

звільнити із займаної посади потелефонувати телефоном у 21 вечора ми з колегою удвох узимку в січні місяці порахувати рахунки глухий тупик захисний імунітет пам'ятний сувенір

Не можна будувати речення з ням одного слова двом стрижневим правильно

звільнити з посади

зателефонувати

о 21.00

ми з колегою

у січні

полічити рахунки глухий кут (безвихідь) імунітет сувенір

одночасним підпорядкуван-

неправнльно правильно

Школярі навчалися Школярі навчалися

у просторому класі, який у просторому, переобладна-

переобладнали. ному класі.

Узгодження присудка з підметом

Іноді в ОДС присудок не узгоджений із підметом за ознака­ми роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інфор­мації, призводить до її спотворення. Розглянемо деякі складні моменти узгодження.

і. Підмет, до складу якого входить числівник один (сорок один, дев'ятсот тридцять один і под.), потребує присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції, наприклад:

неправильно

Фірма отримала нові

правильно

На адресу фірми надійшов

часописи в кількості двадцяти двадцять один примірник

одного примірника.

нових часописів.

2. Присудок у реченні має стояти у множині, якщо до скла-
ду підмета входять числівники два, обидва, три, чотири, напри-
клад:

Обидва пристрої вийшли з ладу.

Три автомобілі потребували ремонту.

Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то, присудок має стояти в однині:

Було розглянуто три перших варіанти.

3. Якщо до підмета входять числівники п'ять і більше, при-
судок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від
контекстового значення підмета.

Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад:

Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини:

Шість аспірантів склали іспит достроково.

і. Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, пред­метів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта, частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад:

Багато теплих слів почули сьогодні наші ветерани. Частина контейнерів були в непридатному для транспор­тування стані. Більшість виборців віддали свої голоси за молодого канди-

дата.

5. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний
чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджуваний із ним
присудок ставиться лише в однині, наприклад:

Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати по­ставлене завдання.

Дехто із присутніх почав голосно вимагати додаткової перерви.

6. Якщо підмет, виражений займенником ви (так звана по-
шанна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл. від-
мінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою чис-
ла, наприклад:

Ви уклали річний кошторис? Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.

Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так й у формі однини:

Ви призначені (призначений) на цю посаду.

Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині:

На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного ва-

рганту.

Не є нормативним в ОДС форма вони та присудок у множиш, коли йдеться про третю особу, тим паче в її присутності, наприклад:

неправильно

правильно

Знайомтесь. Це наш Знайомтеся. Це наш кращий кращий програміст. програміст Гліб Якович.

Вони допоможуть вирішити...

Він допоможе вирішити... або ...програміст Гліб Якович. Гліб Якович допоможе вирішити...

Типові порушення як писемної, так і усної синтаксичної нор­ми в побудові словосполучень є результатом низького мовно-культурного рівня, недостатнього знання української мови або впливу іншої мови тощо:

згідно з... Счим), але відповідно до... Счого) ім'я Леся, але звуть Лесею

командувач (чого)

я маю, а не у мене є

наслідувати (кого-що)

постачати (кому що)

оснований на... Счому), а заснований (ким)

радіти (радий) (з чого)

повідомляти (кого)

запобігати ласки Су кого)

зраджувати (кого)

дивуватися (з кого-чого)

глузувати (з кого)

знущатися (з кого)

навчатися (чого)

опанувати (що)

спонукувати (на що)

стосуватися (до кого)

ужити заходів, а не заходи

Більш детально про ці й інші складні випадки керування узгодження, уживання прийменниково-безприйменникових кон струкцій ідеться у відповідних розділах та в додатках 1 і 3.

Розділ VII Завдання та вправи

 

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Якими є роль і значення мови в суспільному житті?

2. Які функції виконує мова в житті людини й суспільства?

3. Що таке мовна норма? Які мовні норми ви знаєте?

4. За якими ознаками класифікуються документи?

Вправа і. Прочитайте текст. Визначте, до якого стилю він належить. Які характерні мовно-стилістичні звороти даного урив­ку притаманні цьому стилеві?

Молитва до мови

Мово! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впус­кала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І висвячувала душу козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд, хрещений талантами, невми­рущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золо­тисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово моя! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі на­шої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здо­ров'я, довгий вік і навіть безсмертя, що пили Тебе. І невмиру­щим ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово.

Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано, вернись до краю, де «чорніше чорної землі блукають люди». То чорнобильські лики чорнобильської України, покарані Всевишнім за безпам'ятство.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів — до моря, від гір — до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь-Україну возвелич! Порятуй народ її на віки! (К. Мотрич).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке стиль літературної мови?

2. Які стилі сучасної літературної мови ви знаєте?

3. Яка класифікаційна ознака документа, на ваш погляд,
є основною?

Вправа 2. Прочитайте подані висловлювання майстрів об­разного слова. Визначте основну інформацію кожного уривку.

/. Хто стане заперечувати, що лише на багатющому ґрунті рідної мови могли вирости нев'янучі шедеври Чехова, Коцю­бинського, Стефаника. Хто стане заперечувати, що багатю­ща народна мова — це одне з тих найвищих художніх дос­тоїнств, якими чарують нас і героїчний епос «Тараса Бульби*, і «Тихий Дон*, і кращі твори української класики. Запашна мова надає таким творам неповторного аромату.

...Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (О. Гончар).

2. Той, хто не знає рідної материнської мови або цураєть-
ся, засуджує себе на злиденність душі.

...Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, той збагнув відтінки і па­хощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені.

Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури (В. Сухо-млинський).

3. Якщо ти не любиш свого народу і нехтуєш його мовою,
то хто ж тобі повірить, що ти любиш і поважаєш сусідні
народи?.. Мова — це глибина тисячоліть. Це найдорожчий
скарб, переданий нам сотнями й сотнями попередніх поколінь,
злеліяний у пісні, у переказі, у приказці.

...Люби свою мову, плекай і дбай про неї. Це ж дорога твоя спадщина віків і поколінь. Користуйся нею, оберігай її, пере­дай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям і онукам, а вони передадуть наступним поколінням (М. Шу мило).

4. Мова народу, народності чи їх діаспори — то генетич­ний код національної культури, запорука самобутності та са­мозбереження (Д. Овсянико-Куликовський).

5. ... на москалів не вважайте, нехай вони пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У них народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди (Т. Шевченко).

6. Не умовних звуків тільки вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, але п'є духовне життя й силу з рідної груді рідного слова.

Коли зникає народна мова — народу нема більше! Відберіть у народу все — і він усе може повернути, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови ніколи: умерла мова в устах народу — умер і народ (К. Ушинський).

7. Утрачаючи рідну мову, народ утрачає разом з нею і своє духовне надбання, яке він нажив за багато віків. Утрачає свій особливий спосіб розуміння світу, особливий спосіб пере­давати це розуміння. Утрачає свої запаси мудрості, що збері­гаються в народній поезії, у творах усної народної творчості, якими багатий кожний обдарований народ (О. Єфименко).

8. Питання мови не стоїть для більшості великих народів: француз не вирішує, якою мовою йому говорити й писати, і німець — ні, і багато інших — ні. Для українців же це пи­тання стоїть в усій своїй грізній величині. Народ, що тисячу літ творив свою мову, якою говорили покоління, докладаючи кожне свою цеглину, цей народ мав право сподіватися, що до нього заговорять його мовою. І той, хто це зробить, хто зуміє зібрати скарби тої мови, повернути їх самому народові, той знайде такий цемент, котрий не дасть загинути мові (Г. Хот-кевич).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Яка сфера використання та призначення розмовного сти­лю?

2. Які основні ознаки й мовні засоби розмовного стилю?

3. На які підстилі поділяється розмовний стиль?

4. У яких стилях невід'ємною складовою може бути розмов­ний стиль?

Вправа 3. Визначте стиль поданого уривку. Які мовні зворо­ти та вирази є характерними для цього стилю?

Не судіть ближнього, щоб вас не судили.,Бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Бог відміряє вам скільки ж, скільки ви відміряли іншим. Чому ви бачите скалку в оці брата свого, а колоди у власному оці не помічаєте? Як же ви скажете йому: «Дозволь вийняти скалку з ока твого», — коли колоду у власно­му оці маєте? Лицеміри, витягніть спершу колоду з ока свого, а тоді побачите, як ліпше вийняти скалку з ока братового.

Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх. Свині потопчуть їх ногами, а собаки повернуться й накинуть­ся на них.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Яка сфера використання та призначення художнього стилю?

2. Які основні ознаки й мовні засоби художнього стилю?

3. На які підстилі за родами й жанрами поділяється ху-
дожній стиль?

4. Які стилі може поєднувати художній стиль?

Вправа 4. Визначте стиль поданих уривків. Які мовні зворо­ти та вирази характеризують той чи інший стиль?

/. Не розвинувши власною міського сленґу, українська мова на Україні виробила інше своєрідне явище, що дістало там і свою власну назву — суржик, суміш українського з російським при більш-менш довільному вживанні складників того чи іншого шару, де складники другої мови підносять експресію вислову. Суржик уживається широко, почасти по містах, далеко типовіше — по селах. Це живе явище, і воно заслуговує на вивчення, чого воно поки що не дочекалося на радянській Україні. Але тоді, як міський сленг націлений у майбуття мови, прогнози щодо суржику мали б бути протилежного характеру (Ю. Шевельов).

2. Комп'ютер — електронна програмована цифрова машина; електронний пристрій для виконання складних обчислень і пере­творення даних, керований спеціальними програмами. Складаєть­ся зокрема з процесорів, внутрішньої та зовнішньої пам'яті. Разом з периферійними пристроями утворює комп'ютерну систему. Розрізняють комп'ютери мейнфрейми (великі), мінікомп'ютери, персональні комп'ютери, а також суперкомп'ютери, призначені для виконання особливо складних обчислень. Прогрес у галузі електроніки уможливив мініатюризацію комп'ютерів та їх знач­не поширення. Завдяки розвиткові комп'ютерних мереж (напр., Інтернету) пересічні користувачі одержують доступ до про­грам та інформації, накопичених у комп'ютерних архівах у ціло­му світі, а також до нових технологій розповсюдження інфюр-мації(напр., електронної пошти).

3. Тож як тільки комуністичний режим зрозумів, що ситуація виийшла з-під контролю, кампанію українізації в 1932-1933 роках було брутально припинено, а національне відродження умертвле­но й розстріляно. Істинне ставлення більшовизму до українізації цілком однозначно виявилося вже на її початку на деяких заселе­них українцями теренах, шр увійши до складу Російської Феде­рації. Досить тут згадати «процедуру» перепису населення Ку­бані, що відбувався у 20-х роках: траплялися непоодинокі вишдки, коли під дулом пістолета український селянин мусив відповідати на запитання: «Ти русский или петлюровец?» — і зрозуміло, що з того часу кількість росіян на цій території зросла на сотні тисяч. Варто зазначити також, що розуміння істинного підспуд-дя українізації виявлялося у декого із діячів української культури вже і в роки, коли вона набувала розмаху. «їхня українізація, — висловлюється, наприклад, один із персонажів п'єси М. Куліша «Мина Мазайло», — це спосіб виявити всіх нас українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було.» Прогноз, що й казати, справ­дився стовідсотково.

Власне, М. Куліш завбачив те, що невдовзі сформулював у своєму тостові з нагоди святкування 20-річчя жовтневого перевороту вождь радянської імперії Сталін: «І ми будемо знищувати кожного такого ворога, ми будемо знищувати увесь його рід, його сім'ю» ( А. Погрібний).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Яка сфера використання та призначення публіцистичного
стилю?

2. Які основні ознаки й мовні засоби публіцистичного стилю?

3. На які підстилі поділяється публіцистичий стиль за жан­рами, мовними особливостями та способом подачі інформації?

4. Який стиль за ознаками та мовними засобами близький до публіцистичного стилю?

Вправа 5. Визначте стиль і підстиль поданого уривку. Які мовні звороти та вирази є характерними для цього стилю?

Як же вмер паволоцький полковник, що послі Шрама уряд держав, да зійшлась рада, щоб нового полковника вибрати, він вийшов серед ради у попівській рясі да й каже:

— Діти мої! Наступає страшна година: перехрестить, мабуть, нас Господь ізнов огнем да мечем. Треба нам тепер такого полковника, щоб знав, де вовк, а де лисиця. Послужив я православному християнству з батьком Хмельницьким, послу­жу вам дітки, ще й тепер, коли на те буде ваша воля.

Як почула ж се рада, то так і загула од радості. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, да й став пан­отець Шрам полковником (П. Куліш).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Яка сфера використання та призначення наукового стилю?

2. Які основні ознаки й мовні засоби наукового стилю?

 

3. На які підстилі та за якими ознаками поділяється науко­вий стиль?

4. Який стиль за ознаками та мовними засобами близький до наукового стилю?

Вправа 6. Визначте стиль і підстиль поданого уривку. Які мовні звороти та вирази є характерними для цього стилю?

Тьотя

— Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?.. Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка...

М а з а й л о (випивши води)

— Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і тарасошевчен-ківської, а української — і це наша малоросійська трагедія.

Тьотя

— Хто вони такі? Якої нації люди, питаю? М а з а й л о

— Частина, — наші малороси, себто руські... Тьотя

— Ну?

М а з а й л о

— А частина, з'явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми воювали 1914 року, подумайте тільки!

 

і

Тьотя

— Я так і знала, я так г знала, що тут діло нечисте... Та вони он хто, ваші українці? Тепера я розумію, що таке українсь­ка мова... Розумію! Австріяцька видумка, так?

ДядькоТарас

— Зрозуміла, слава тобі Господи, та жаль тільки задом... Та тому вже триста тридцять два роки, як написано першого сло-в'яно-руського словника (Розгорнув свою записну книжку). Ось я нарочито записав собі, бо я все таке собі записую... (Надів окуля­ри). Ось... Поросята на базарі по руб. тридцять, а чоботи в це-ребкоопі — двадцять сім карб... Ні, ось воно: найперший слов'яно-український словник 1596 року Лаврентія Зизанія Тустановсько-го: глаголю — мовлю, житниця — клуня, заутренник — снідання, зижду — будую, злак — паша, месть — помста... А у вас тоді писаний словник був?.. Був — питаюсь?..(М. Куліш).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У чому полягає специфіка курсу «Сучасна українська ділова
мова» порівняно з іншими гуманітарними дисциплінами?

2. Які основні складники національної мови?

3. Що таке функціональний стиль?

Вправа 7. Визначте стиль і підстиль поданого уривку. Які мовні звороти та вирази є характерними для цього стилю? Я, може, божевільним тут здаюся. Ми з вами люди різного коша Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Коли в похід виходила батава, — її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні.

Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотав у наших корогвах!

А ви тепер шукаєте їй кару. Вона ж стоїть німа од самоти. Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти!

Важкий закон. І я його не зрушу.

До цього болю що іще додам?

Вона піснями виспівала душу.

Вона пісні ці залишила нам.

Ще тільки вирок — і скінчиться справа.

І славний рід скінчиться — Чураї.

А як тоді співатиме Полтава? *

Чи сльози не душитимуть її?

(Л. Костенко).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Яка сфера використання та призначення офіційно ділово-
го стилю?

2. Які основні ознаки й мовні засоби ОДС?

3. На які функціональні підстилі поділяється ОДС?

4. Назвіть сферу використання всіх підстилів ОДС?

5. Які вимоги висуваються до користувачів ОДС?

6. Який стиль за ознаками та мовними засобами близький
до ОДС?

Вправа 8. Визначте стиль і підстиль поданого уривку. Які мовні звороти та вирази є характерними для цього стилю? Перший заговорив дід Кудря. До Петренячого звернувся:

— / коли це ти вилупив такого?

— Це ти про Ванька?

— Авжеж!

— Мовчить Петринячий — ніяково і йому. А Микита Гор-дійович стоїть біля дверей і обтрушується. Шкода: нову жилетку уболотив.

— Та ви б його хоч за вухо посмикали, — порадив хтось.

 

— Звісно, що слід, — нерішуче додав другий. Голова одкашлявся і сказав «несміло»:

— Ванько, ану-бо йди сюди!

— Чого, дядю?

— Іди, я тебе за вухо...

Крутить головою хлопчик: мовляв, що це ви надумали?

— Як ти кажеш? — спитав патріярх.

— Не!

— Як це «не»?

— Не хочу.

Шипить Микита Гордійович:

— Порядки новії — «не хочу І». Теж у товариші приписалось. Сказав би мені це літ п'ять позад. Я б тебе «не захотів*.

І витер чоло хусткою (М. Хвильовий).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Назвіть приклади епістолярного стилю в художній літературі.

2. У чому полягає специфіка та особливості конфесійного стилю?

3. Що є спільним і відмінним у науковому та офіційно-діло­вому стилях?

4. Який стиль може поєднувати в собі всі стилі літературної мови?

 

Вправа 9. Визначте стиль і підстиль поданих уривків. Які мовні звороти та вирази є характерними для цього стилю?

А. — Маріє Степанівно, скажіть, будь ласка, чи готові до­кументи для митниці?

— Не цілком. Чекаємо останні дані з сьомої філії.

—Зателефонуйте в наші філії і запросіть усіх керівників відділів прибути наступної п'ятниці о 15. 00 до мене з ре­зультатами планової інвентаризації.

—Гаразд, Петре В'ячеславовичу. У приймальні чекає на­чальник відділу кадрів.

— Запросіть. Хай заходить.

—До речі, Петре В'ячеславовичу, вам сьогодні о 14. ЗО слід бути у міськвиконкомі.

—Дякую. Я про це пам'ятаю. Викличте, будь ласка, на 14. 00 машину та підготуйте звітну документацію за перший квар­тал поточного року.

Б. 5 Обставини непереборної сили

5. 1 Сторони не несуть відповідальності щодо невиконан-
ня зобов'язань за угодою в разі, якщо таке невиконання стало-
ся внаслідок дії обставин непереборної сили. Остаточні тер-
міни виконання зобов'язань Сторін за цією угодою коригу-
ються на період, що дорівнює часові, протягом якого діяли об-
ставини непереборної сили, котрі заважали виконанню зобо-
в'язань Сторін.

5. 2 Для цілей цієї угоди термін «обставини непереборної сили* означає: пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, а також заколоти, військові дії будь-якого роду, дії або норма­тивні вимоги державних органів, або будь-які інші обставини, що не згадані вище та знаходяться поза розумним контролем Сторін, і такі, що виникли після підписання цієї угоди й негативно та істотно впливають на спроможність Сторін виконувати їхні зобов'язання за цією угодою, за умови, однак, що до обставин непереборної сили ніколи не будуть віднесені дії Сторін.

5. З Підтвердження наявності однієї або більше з вище­зазначених обставин непереборної сили, що впливають на не­виконання зобов'язань однією зі Сторін за цією угодою, у разі виникнення сумніву з боку іншої Сторони здійснюється Тор­гово-промисловою палатою України або в порядку арбітраж­ного судочинства.

6 Юридичні адреси Сторін

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке документ?

2. У чому полягає юридична сила документа?

 

3. Перерахуйте та поясніть загальні й специфічні функції документа.

4. Які вимоги висуваються до укладання та оформлення до­кументів?

Вправа 10. Визначте стиль і підстиль поданого уривку. Які мовні звороти та вирази є характерними для цього стилю?

Кам'янець на Поділлі Мій дорогий ПелісьЄІ

Багато вже минуло часу, коли я з Вами бачився. З цього часу пережили ми багато страшних моментів і не один сивий волос вказує на ті болючі етапи тієї дороги, якою ми пішли. Ми маємо багато ворогів, але через те власне скристалізува­лась єдність волі нашого народу, через те й запалало могутнім вогнем бажання нашої країни до власної суверенности...

Через Вас звертаюсь я до великої французької демократії, її діяльність, її посвята мусить подвоїтись. Нехай вона тру­бить алярм! Нехай вона примусить того, кого слід, шанувати закони любови і людскости! Нехай французький і/ряд зніме бльокаду і тим дасть змогу купити для нашої армії та нашо­го народу медичні средства і ліки...

Наш народ ненавидить большевиків і вважає їх своїми смер­тельними ворогами; так само відносится він і до правих, дес­потичних і жорстоких приклонників Денікіна...

Ви, мій Друже, є одним з тих, хто зіпе іга еШийіо виступає в обороні нашої нації, і я вірю, що настане день, коли правда і справедливість побідить.

Дозвольте мені в доказ моєї вдячности за Вашу моральну поміч стиснути Вашу руку.

Відданий Вам Петлюра 28 жовтня 1919 р.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. За якими критеріями класифікують документи?

2. Назвіть функції документів за призначенням (спеціалізацією).

3. Які документи належать до адміністративно-канцелярсь-
кого підстилю ОДС?

4. Які основні способи засвідчення документа?

Вправа 11. Подані словосполучення замініть офіційно-діло­вими.

1. Бойків звіт, дрібненька деталь, височенна вежа, самий чи­стий, підприємства Луганщини, точнісінько туди, щонайліпше виконане завдання, день для відпочинку, тато робе на автобусі, глибочезна прірва, входящий документ, скласти характеристи­ку, десяток грузовиків, скрився з вида, смутно пам'ятати, регі-стрірувать порушення, прошлогодній долг, я рахую вистачить.

2. Ольжина відпустка, перва четверть, більше тисячі грн., на протязі суток, нетактична просьба, слідувати правилам, отеплювальний сезон, дюжина актів, офіційні лиця, один рік тому назад, пишіть на новий адрес, у прошлому годі, сильню-щий вітрюган, давайте зробимо перерву, мова ішлася про..., трійко делегатів, у самісінький центр, більша половина зала, бувший президент.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке формуляр документа?

2. Що таке реквізит документа? '

3. Які основні та допоміжні реквізити документів ви знаєте?

4. На конкретних прикладах поясніть, у чому полягає рівень
стандартизації та регламентації документа?

Вправа 12. Змініть слово так, щоб у ньому відбулися всі можливі чергування голосного або приголосного кореневого звука, поясніть причини змін.

 

 

І

/. Київ, бік, луг, сім, носити, муха, ткати, кількості, берег, везти, вага, Параска, договір, Прокіп, крутити, вулиця, переско­чити, серце, вік, свідок.

2. Харків, чотири, друг, пастух, бігти, парубок, шість, міх, берегти, мука, сонце, будівник, могти, око, нога, чорний, рід, Оль­га, село, гілка, ріг, папір.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які вимоги існують до оформлення сторінки та її нумерації?

2. Які вимоги існують до о4юрмлення тексту документа?

3. Назвіть і дайте характеристику видів текстів залежно від
способу викладу, матеріалу, якими послуговуються, укладаючи
документи з низьким рівнем стандартизації.

4. Які документи можуть мати реквізит «додаток»?

Вправа 13. Запишіть подані слова, поставте, де потрібно, про­пущені букви чи знаки.

/. Мен...ш...ков, м...юз...кл, заздріс...т...ю, пів...ящ...рки, мгл...онер, волин...с...кий, усесвіт...н...й, шіст...десятий, Р...язан..., ад...ютант, ж...рі, удар...те; інц...дент, об...ї...жати, тра...ктор...я, сер...озний, к...ювет, тр...л...ж, різ...б...ярство, закін...чит...ся, б...рокра...кий, ран...т...є, надвеч...р...я, кар...єр...с...кий, Хар...к...вс...кий, М...ясн...ков, св...ятіс...т..., бр...я...ати (від брязк), яку...кий (від якут), пле...єр.

2. Псалтир..., шіс.сот, Іл..нс...кий, молодец..., чот...р...ма, вар...єте, т...м...яніти, кан...йон, парф...мерія, насип..., п...юп...тр, запис..., гет...ман, комп...ют...р, п...єд...стал, полин..., вест...б...л..., п...єса, інтерв...ю, к...юре, ін...єкц...йний, ком...юн...ке, аб...тур...єнт, рел...єф, Рейк...яв...к, шев...йот, сором...язливий, гр...л...яж, д...р...ґент, фокст...р...єр, конф...ранс...є, суб...єкт, ал...янс, Лук...янов.

3. Гор...кий, смілиеіс.т..., прип...я...кий, бад...оріс...т..., ніч...ю, прем...єре...кий, Г...юстон, шіст...надцят..., учас...т...,у склян...ці, запіз...н...юс..., монгол...ці, гет...манс...кий, фам...л...ярний, мад...яр...с...кий, дво...ярусний, громадян...с...кий, розкіш...ю, об...єкт...віс...кий, медал...ю, годит....ся, насип..., Аліґ...єрі, жен...шен...вий, майбут...нє, кон...че, рибал...ство, осві...ч...н...с...ть (від освіта).

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Запишіть іменники, прикметники та прислівники із суфі­ксами -ськ, -зьк, -цьк.

2. Поясніть, чому в поданих словах буквосполучення ск, зк пишеться без знака м'якшення?

Дамаск, баский, жаско, порскати, дерзкі, брязкальце, боязка, ковзкий, різкість.

3. Поясніть, чому пишеться знак м'якшення після м перед шиплячим у таких словах: Покиньчереда, бриньчати, няньчити, няньчин, доньчин.

4. У яких випадках відбувається пом'якшення приголосних без уживання знака м'якшення?

Вправа 14. Запишіть слова, які є винятками в написанні знака м'якшення після р та після н перед шиплячим.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які складні слова без сполучникового звука гшшуться разом?

2. Які складні слова зі сполучниковим звуком пишуться разом?

3. Назвіть винятки з цих правил.

4. Які складні слова пишуться через дефіс?

5. Назвіть винятки з цих правил.

Вправа 15. Запишіть подані прикметники й іменники, по­ставте, де потрібно, пропущені букви та знаки, поясніть особли­вості правопису.

/. Велико / бурлу...кий, багато / стовбурний, суспільно / небе...печний, військово /зобов...яза...ий, м...ясо /росли...ий, грануло / метр...чний, експре... / лаб...роторний, біло / хвостий, густо / зелений, густо / поса...же...ий, мото / стр.. .лец... кий, авіа / десантний, нормат... вно / правовий, аЬото /репортере...кий, віце/чемп...он, півде...но/ ам...р...кане...кий, синьо / жовтий, газо / постачальний, шеф / кухар.

2. Нагірно/караба...кий, усесвіти...о/відомий, науково/ техн...чний, вище/зазначен...ий, євр... / азійський, тяжко/ хворий, естрадно / цирковий, ч...тир...ох/актний, груш... / под...бний, ново/гепан...с...кий, ни...е/підписам...ий, кред...то / спроможний, сер...цево / суд...н...ий, золото / видобувний, східно / європейський, віце / прем...єрський, нафто / та / газо/ розвідувальний.

3. Че...с...ко / російс.ко / укра...нс...кий, клас.ко / романт...чний, внутр...шн...о / ринковий, складно / сурядний, с...м...д...ст... / п...ят... / річний, само / закохан...ий, д...ам...трально / прот...лежний, к...слувато / соло...кий, соціал / демократ... чний, червоно / блак... тно / зелений, радіо / телев...з...йний, сірчано / к...слотний, державно / монопол...ст...чний, давн...о/минулий, зимо/стійкий, обер/ прокурор.

4. Верхньо / вол...кий (від Волга), екстра / акт...вний, контр / адм...рал, ваку...м / ап...арат, дев'ят... / тон...ий, тепло / і / газо / постача...ня, шеф / редактор, ліжко / д...ван, тон...о / кілометр, двадцят... /дв...х / зубий, моно / кр...стал..., зюйд /вест, давн...о / сл...в...ян...с...кий, псевдо / ідея, тр... / ві...сотковий, багато / кольоровий, ранньо / середньо/вічний, мед...ко/х...рург...чний.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. За допомогою яких додаткових слів твориться виший ступінь прикметників?

2. За допомогою яких префіксів твориться найвищий ступінь прикметників?

3. За допомогою яких суфіксів твориться вищий ступінь по­рівняння прикметників?

Вправа 16. Від поданих прикметників, якщо можливо, утворіть вищий ступінь без додаткових слів.

/. Дрібний, дорогий, фіолетовий, красивий, високий, легкий, розумний, низький, тонкий, зелений, молодий, добрий, гнідий, жор­сткий, міцний, босий, багатий, дешевий, дужий, гучний, бузковий, товстий, рибний, важкий.

2. Мілкий, сталевий, твердий, великий, статечний, близький, глибокий, жаркий, вузький, старий, сірий, довгий, вагомий, ковз­кий, сердечний, тяжкий, смачний, жорстокий, середній, малий, значний, солоний, літній, свіжий.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які ступені порівняння має прикметник?

2. Від яких прикметників не утворюються ступені порівняння?

3. Як твориться проста форма вищого ступеня порівняння?

4. Як твориться проста форма найвищого ступеня порівняння?

Вправа 17. У поданих словах уставте, де потрібно, пропущені букви та знаки.

/. ...шитий, бе...тактний, ...кріплен...ий, ро...пал...н...ий, ро...ч...щ...н...ий, ...рівняти, запр...мітити, во...кресі...ня, ра..пущ..н...ий, пр...людія, пр...нтер, пр...зв...с...ко, бе...аюрм...н,..ий, ...мести, не...х...бний, на...кусити, на...хнен...я, забе...печ...н...я, ро...повісти, ...могти, пр...марний, ро...т...лити, ...питися, о...кидати, по... ковзнутися, мі.. парламен... с... кий, во... єднати,... сипати.

2. ...тихати, бе...коштовний, во...єднатися, ро...єднан...я, на...хнен...ий, ро...ч...плювач, чере...сідельний, бе...пі...ставний, ві...со...ковий, осві...чен...ий, пр...з...ден...с...кий, ві...ч...питися, мі...штрековий, ві...зеркалювати, бе...тактовний, пр...зв...ще, пер...сві.,.ч...тись, бе...ві...повідальний, небе...печний, во...кресити, ро...тр...лян...ий, пер.,.ф...р...йний, ві...штовхнути.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У яких випадках ступінь порівняння якісних прикмет­ників передається в діловій мові за допомогою прислівників?

2. У яких випадках припускається вживання присвійних прик­метників у діловій мові? Наведіть п'ять прикладів усталених словосполучень.

Вправа 18. Від поданих словосполучень утворіть складні слова та поясніть особливості правопису.

/. Національний банк, здатний до праці, гірничий промисел, різні боки, знати край, кілька разів, подібний до лавини, труси­ти землю, чотири елементи, білий сніг, вимірювати електрику, військова стратегія, військовий обов'язок, швидко плинути, висока якість, три секції, збирати картоплю.

2. Близький Схід, закріплювати пісок, лікуватися водою, Міністерство юстиції, збирати сміття, південний захід, стру­гати фанеру, легка атлетика, розвідувати нафту, педагогічний інститут, середні віки, рідко заселити, любити свободу, дитячі ясла, гірський ліс, високі гори, діалектичний матеріалізм.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У чому полягає специфіка вживання найвищого ступеня порівняння прикметників?

2. За допомогою яких частин слова й частин мови передається велика міра якості прикметників?

3. За допомогою яких частин слова й частин мови передається зменшена міра якості прикметників?

Вправа 19. Запишіть подані словосполучення разом, окремо, через дефіс. Уставте, де потрібно, пропущену букву чи знак і поясніть правопис.

/. Пів /кілометр..., пів / Єрусал...м..., пів /остров..., на /пів/оф...ц...йний, пів /стол..., полу /мисок, пів /віковий, пан / сл...в...янс...кий, пів /юрти, на /пів / заповнен...ий, пів /на/с.ому, пів/степ..., пів/помаранч..., напів/ авт...мат, пів / їдал...ні, пів / океан..., пів / Яви, пів / яви, пів / університет..., полу /драбок, пів /аркуш..., пів / підвал, пів / Юрм... ли, пів / сторіч...

2. Пів/пал...та, пів/пал...то, пів/ю...ки, пів/Ягот...н..., пів / єпархії, пів / нічний, пан / європейський, напів / фабр...кат, пів /фінал, полу /станок, пів / центнер..., пів / Харк...в..., пів /дюж...ни, полу /кіпок, пів /на /оди...надцяту, пів / кільце, пів /віковий, пів /остр...в, пів / захисник, полу /день, на/пів/голос..., пів/Єр...ван..., пан/амер...кане...кий, полу / ниці, пів / літр...

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «відбиток печатки»:

а) обов'язково ставиться;

б) може ставитися;

в) ніколи не ставиться?

Вправа 20. Утворіть прикметники від поданих слів. З'ясуйте, у яких прикметниках відбулося спрощення або чергування при­голосного, а в яких — ні.

/. Тюрк, гігант, юнак, контраст, солдат, ілюзіоніст, баск, пацифіст, завод, волох, грек, казах, невістка, еґоїст, зап'ястя, захист, дочка, агент, об'їзд, заздрість, асистент, пропаганда, інститут, запуск, емігрант, масло.

2. Опонент, радість, область, честь, виїзд, млість, хвастати, сонце, пристрасть, тітка, баласт, людина, університет, юнак, випуск, кріпак, чех, контраст, сирота, бурят, вояк, латиш, ткач, калмик, печеніг, якість, нацист.

3. Вартість, комендант, усно, екстреміст, серце, кількість, кар'єрист, кістка, публіцист, жалість, форпост, ненависть, студент, пропагандист, злість, щастя, тиск, кореспондент, за­хист, інгуш, компост, президент, тиждень.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Назвіть категорії (ступені) стандартизації, на які поділя-
ються документи.

2. Місце неологізмів і запозичень у ділових документах.

3. Які документи мають реквізит «адресат»?

4. Які вимоги висуваються до тексту документа?

Вправа 21. Запишіть подані слова та словосполучення у Кл. відмінку однини.

/. Олег, круча, дім, бурлака, Оксана Яківна, швець, товариш, пан Сорока, Ілля, президент, професор, батько, місяць, Віталій, Київ, колега, чумак, заєць, слухач, мрія, Харків, луг, добродій, друг, кінь, Дніпро, Василь.

2. Петро, тітка, поляк, тополя, китаєць, студент, дівчина, Яків Анатолійович, лікар, ректор, книжка, Марія, курсант, Львів, смерть, весна, шлях, рибалка, браті Дністер, небіж, вітер, ніч, нічка, парубок, сестра, рід.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Назвіть документи, у яких відсутні такі реквізити:

а) «назва»;

б) «гриф затвердження»;

в) «заголовок»;

г) «додатки».

Вправа 22. Утворіть прикметники від поданих географіч­них назв.

/. Гамбург, Кривий Ріг, Париж, Сиваш, Балатон, Запорож­жя, Карабах, Гадяч, Камчатка, Білопілля, Гола Пристань, Кан­далакша, Коростень, Овруч, Владивосток, Тибет, Ляйпциґ, Бас­кунчак, Балхаш, Булонь, Бангкок, Бахмач.

2. Бранденбург, Кременчук, Полісся, Дакка, Великий Устюґ, Збараж, Дрогобич, Виборг, Волга, Прип'ять, Ельзас, Бангла­деш, Біла Церква, Прут, Буг, Цюрих, Гринвіч, Чортомлик, Умань, Одеса, Прага, Калуш, Токмак, Рига, Мерефа.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких випадках ініціали осіб у документах пишуться:

а) перед прізвищем;

б) після прізвища?

Вправа 23. Від яких із поданих власних назв можливі прик­метникові варіанти? Які з них не можна використовувати в ОДС?

Тихий океан, Вальтер Скотпг, Місяць, Ладога, Петро, Іван Франко, Ла-Манш, Гітлер, Соломія, Мазепа, Маґеллан, Евклід, Сава Кузьмич, Біблія, Лабрадор, фон Мекк, Сковорода, Ріман, Мао Цзедун, Норвегія, Микола, Курбас, Панас Мирний, Карда-но, Азія, Бандера, Піренеї, Архімед, Західний Сибір, Менделєєв, Ємен, Валерія Семенівна, Папа Римський, Данія, Байкал, Серед­земне море, Земля, Лев Толстой.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «заголовок»:

а) ніколи не ставиться;

б) не обов'язковий, але може бути;

в) обов'язковий?

Вправа 2І. Запишіть подані іменники в Р. відмінку однини.

/. Прут, прут, жар, нацизм, раз, пенс, вибух, курсант, раху­нок, місяць, виступ, початок, бас, кар'єр, дюйм, тур, тир, склад, конкурс, карбід, шинок, перукар, мікрофон, маршал, гриб, граб, діез, картинг, плакат, правопис, віз, мазок, карат, вердикт, ма­зут, дискант, землетрус, вулкан, залп, дух, карат, відмінок, хід, постріл, зразок, стук, випадок, фах, знаменник, ступінь, тиж­день, жир, інвентар, гріх, джоуль, диспут, поштамт, менует.

2.Тигр, тигр, крах, майдан, крем, екстаз, дефіс, крок, вензель, десяток, абзац, аудитор, бал, рік, квартал, бридж, корпус, не­жить, дьоготь, косинус, життєпис, камінь, бланк, клин, кір, ме­морандум, став, рак, луг, рух, лужок, текст, відрізок, теніс, відсо­ток, снігопад, папір, страх, декан, коридор, формуляр, час, ліс, ставок, удар, потяг, долар, адрес, анекдот, тиск, насип, теле­граф, танк, тропак, чагарник, аеродром, з'їзд.

3.Амур, амур, цукор, шлунок, добродій, фунт, вальс, сміх, камінь, синус, сойм, білль, градус, степ, сніг, мільйон, атом, дім, знак, при­плив, ангар, поштовх, чоловік, дріб, жах, екіпаж, журнал, зріст, хліб, більярд, майданчик, листопад, байт, іній, максимум, циклон, біль, монітор, кілометр, квадрат, процес, аЬальш, правець, корінь, екватор, аудит, майор, тягар, район, четвер, сертифікат, апост­роф, десяток, об'їзд, референдум.

4. Лабрадор, лабрадор, стандарт, диплом, цикл, симптом, азимут, мінімум, радіатор, спосіб, волейбол, шум, стенд, клімат, банк, кабель, козачок, телефон, електроліз, статус, статут, об'єкт, хор, балет, патент, стаціонар, фільм, вибір, язик, атлас, акредитив, фільтр, успіх, кіловат, штаб, зв'язок, спорт, хлів, глобус, атлас, аЬокус, дух, вік, оператор, полин, шампунь, термін, сміх, часопис, лід, перепис, балкон, ривок, сектор.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Із попередньо виконаної вправи випишіть слова, які ма­ють паралельні закінчення —а, -у; -я, -ю в Р. відмінку однини. Поясніть значення цих слів.

2. Згрупуйте в окремі стовпчики слова, що називають абст­рактні явища, збірні поняття, установи, заклади й под.

Вправа 25. Запишіть подані власні назви в Р. відмінку однини.

/. Везувій, Суец, Лондон, Псалтир, Сахалін, Дністер, Львів, Фобос, Ґібралтар, Іртиш, Нігер, Стрілець, Бостон, Місяць, Памір, Сейм, Харків, Сидір, Івано-Франківськ, Париж, Сиваш, Крим, Псел, Тернопіль, Дунай, Ямал, Нью-Йорк, Туніс, Веселий Поділ, Хер­сон, Тигр, Марс, Прокіп, Алжир, Алтай, Лазар.

2. Люксембург, Дінець, Козоріг, Ельзас, Великий Бурлук, Ма­дагаскар, Техас, Сан-Сальвадор, Гудзон, Балатон, Рим, Юпітер, Прометей, Кавказ, ҐольаЬстрім, Люботин, Ігор, Ватикан, Коран, Стокгольм, Ґанґ, Каїр, Тибет, Алтай, Хорал, Київ, Сибір, Водолій, Лаос, Тайвань, Порт-Саїд, Вашингтон, Сахалін, Кальміус.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Із попередньої вправи:

а) випишіть слова, які мають паралельні закінчення -а, -у; -я,
-ю в Р. відмінку однини та поясніть значення цих слів;

б) згрупуйте в окремі стовпчики слова, що називають остро-
ви, гори, річки, країни, регіони та под.;

в) запишіть у Р. відмінку однини слова які можуть означа-
ти загальну назву.

Вправа 26. Поставте подані словосполучення в Д. відмінку однини.

Софія Марківна, процес, товариш, добродій Олег, панна Ольга, рух, муха, ректор академік Вітер Кирило Гнатович, боєць, го­пак, студент Лелека, вітер, школяр Карпенко, колега Геннадій, острів, синтез, лікар Гліб Анатолійович.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У чому полягає відмінність запису чоловічих і жіночих
імен українською мовою від запису російською?

2. Як утворюються імена по батькові чоловічого та жіночого роду?

3. Які імена по батькові мають рівнозначні паралельні (рорми?

Вправа 27. Від поданих імен утворіть чоловічі та жіночі фор­ми імен по батькові.

/. Арсен, Купріян, Аскольд, Тадей, Аполлон, Ореап, Анатолій, Денис, Лев, Святослав, Гордій, Зиновій, Пилип, Панкрат, Пара-мон, Остап, Порфир, Капітон, Павло, Олексій, Полікарп, Ко­стянтин, Гнат, Мстислав, Василь.

2. Артур, Данило, Корній, Ничипір, Руслан, Савелій, Ілля, Ґустав, Захар, Ізмаїл, Лука, Семен, Іван, Мина, Потап, Яким, Альфонс, Тит, Григорій, Дмитро, Микита, Лазар, Кузьма, Ан-тип, Владислав, Юрій.

■ Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які чоловічі імена пишуться українською мовою з подвоєн­ням приголосних?

2. У написанні яких чоловічих імен українською мовою діє правило «дев'ятки»?

Вправа 28. Запишіть подані чоловічі імена українською мовою.

/. Артем, Филипп, Александр, Савва, Геннадий, Алексей, Ви-талий, Святослав, Кирилл, Ипполит, Елизар, Прокоп, Петр, Фадей, Тихон, Клим, Кондрат, Яков, Фома, Игорь, Ефим, Илья, Никита, Сидор, Аверьян, Влас, Евсей, Тимур.

2. Афанасий, Евгений, Архип, Василий, Михаил, Федор, Еме-льян, Павел, Даниил, Гелий, Гордей, Николай, Лев, Егор, Осип, Семен, Виссарион, Лазарь, Сергей, Дмитрий, Вячеслав, Глеб, Зммануил, Пантелеймон, Здуард, Гаврил, Тимофей, Андрей.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які жіночі імена пишуться українською мовою без подвоє-
ння приголосних?

2. У написанні яких жіночих імен діє правило «дев'ятки»?

Вправа 29. Запишіть подані жіночі імена українською мовою.

/. Магдалина, Ольга, Азлита, Матильда, Здита, Василиса, Томила, Сусанна, Ядвига, Анисия, Диана, Валентина, Люсьена, Инна, Кира, Раина, Людмила, Мечислава, Алевтина, Майя.

2. Виолетта, Калина, Анжелика, Анфиса, Жозефина, Лукья-на, Мстислава, Лидия, Мария, Беатриса, Евдокия, Инга, Вла-дислава, Нонна, Каролина, Галина, Ираида, Агафья, Клариса.

3. Змма, Фаина, Надежда, Таисия, Зинаида, Екатерина, Раиса, Вера, Елена, Луиза, Ирина, Жанна, Татьяна, Валерия, Евгения, Юлия, Ульяна, Софья, Сарра, Юдифь, Стелла, Альбина, Светлана.

4. Ревекка, Наталья, Васса, Любовь, Мариетта, Матрена, Лу-керья, Зсфирь, Инесса, Дарья, Кориш, Вячеслава, Елизавета, Агнес-са, Анна, Александра, Белла, Марина, Виргиния, Лариса, Полиш.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «підпис»:

а) не персоніфікований (колективний);

б) завжди персоніфікований;

в) потребує засвідчення?

Вправа ЗО. Запишіть українською мовою десять прізвищ відо­мих російських науковців, письменників і митців.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які прізвища українською мовою пишуться з подвоєними приголосними й чому?

2. Як у написанні українською мовою російських прізвищ та географічних власних назв передаються:

а) російська е;

б) російська е.

Вправа 31. Запишіть подані прізвища українською мовою. 1. Алешна,Ткачев,ВолобуевЯичигова,Свечкарев,Расцветаев, Грачев, Баранцевич, Гршорьев, Бабич, Дергачева, Дремова, Кочеев,

Секешев, Белов, Каменева, Меньшиков, Репин, Евдокимова, Бессо-нов, Бестужев, Румянцев, Одесский, Лисицин, Филиппов, Воробьев' ская, Калачев, Слесаренко, Пенкин, Ильинский, Бесов, Бездетко, Октябрева, Литварь, Рассоха, Погорелов, Китаин, Зверев.

2. Хлебодаров, Вячеславова, Ветрова, Тихонов, Вяльцева, Ки-риллов, Парфенов, Воробьева, Всеволожский, Хоролец, Григорь-ев, Любич, Грабарь, Киселева, Козинец, Козирев, Комиссар, Ко-щеева, Седелкин, Снегов, Алябьев, Соломяник, Местковский, Ску-фьин, Соловьева, Суббота, Помяловский, Куницин, Фадеев, Ко-миссаренко, Ильин, Водопьянов, Сукачев, Рижский.

3. Артеменко, Звягинцев, Николаев, Хлебодаров, Лесникова, Меньшов, Рассипкин, Виноградов, Вяземский, Веткин, Донской, Пономарев, Водолажский, Мотрич, Бессонов, Бондарев, Пирож-ков, Малинин, Царьков, Лебедев, Семенов, Подгорний, Евгеньев, Синицин, Подлейкин, Артемов, Твердохлебов, Кирпичев, Крох-малева, Твердохлеб, Свечкарь, Тринеева, Зоин.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які прізвища в українській мові не відмінюються?

2. За яких умов і в якому відмінку можливі рівнозначні
паралельні закінчення прізвищ, імен та імен по батькові?

Вправа 32. Провідміняйте подані прізвища, імена та імена по батькові, попередньо записавши їх українською мовою.

/. Мотрич Ольга Ильинична, Гречко Федор Моисеевич, Бес-палько Илья Филиппович, Гречуха Таисия Игнатовна, Зорьки-на Вера Прокоповна, Хмелев Геннадий Фомич.

2. Гречка Инга Вячеславовна, Лукьянов Филипп Глебович, Пескова Раиса Артемовна, Мажуга Кирилл Васильевич, Ко-марь Ольга Прокофьевна, Костенко Виктор Анатольевич.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. За яким правилом у словах іншомовного походження пи­шеться буква «?

2. Якими українськими буквами передається російська літе­ра її для написання власних назв?

3. За яким правилом відбувається подвоєння приголосних у словах іншомовного походження (крім власних назв та винятків)?

Вправа 33. Запишіть подані імена та прізвища державною мовою.

Йогами Гете, Архимед, Мария Аньези, Исаак Ньютон, Зжен Ионеско, Юрті Шевелев, Жан Батист Фурье, Стьюдент, Джордж Вашингтон, Владимир Винниченко, Рудольф Дизель, Вильгельм Рентген, Адам Мицкевич, Дмитрий Менделєєв, Абрам Иоффе, Вик-тор Гюго, Климент Тимирязев, Фернан Магеллан, Леонид Кантпо-рович, Фридрих Шиллер, Александр Меньшиков, Игорь Ильинский, Зсхил, Петпр Капица, Йван Тургенев, Леонардо да Винчи, Зиновий-Богдан Хмельницкий, Тимур Тамерлан, Филипп Красивий.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У яких видах документів ім'я та ім'я по батькові осіб:

а) пишеться повністю;

б) пишуться лише ініціали?

2. У випадку^оли прізвище, ім'я чи ім'я по батькові записано
в документі з порушенням норм чинного правопису, слід... (закінчіть
речення з обгрунтуванням відповідного запису в документі).

Вправа 34. Серед поданих варіантів імен і прізвиськ назвіть ті, що можна використати в ОДС.

/. Івась — Івашко — Ванько —Ваня — Іван — Іванко — Ванюша;

Євгеній - Женька — Геня — Євгенко — Женько — Євген — Євкр;

Ясько — Яша — Яків — Яць — Яшко; Митя — Дмитрик — Дмитрусь — Діма — Дмитро — Митько;

Сергуня — Сергій — Серьога — Сергійко — Сірий — Се-рьожа;

Даня — Данилко — Данило — Донько — Дан;

Сашко — Лесь — Саша — Олександр — Саня — Лесик — Олесь — Шура;

Дениска — Денис — Ден — Дениско;

Григір — Гриша — Грунь — Гришко — Грицько — Гриць — Ригір — Грицик — Ригірко — Григорій.

2. Маша — Мура — Марічка — Мар'я — Марійка — Марусина — Марія — Маня — Муся;

Нюта —Танка — Анна — Гандзя — Анничка — Анюта — Нюра — Ганька — Нуся — Ганя — Ну ця — Ганна;

Ася — Стася — Наста — Настася — Ната — Стаська — Настасія — Настя — Наця — Настка — Анастасія — Туся;

Малашка — Міла — Маланя — Мелана — Мелашка — Меля — Меланія — Меланя — Малася;

Гаша — Гафія — Гашка — Гапа — Гафа — Гася — Гафій-ка — Агафія;

Наташа — Наталія — Тала — Наталя — Наташка — Ната — Таля — Наталка — Тата;

Іванночка — Янка — Іванка — Яся — Іванна — Ясочка — Янінка — Яна — Іванця;

Лора — Леся —Лариска — Ларіка — Лара — Лариса — Ляля — Рися;

Ксана — Ксюта — Ксеня — Ксенія — Оксюта — Оксана — Аксенія — Аксиня — Оксенія — Аксюта — Оксена;

Соля — Люня — Солощка — Саломея — Мія — Соломія — Солоха — Ія.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які географічні назви пишуться українською мовою, на відміну від російської, без подвоєння приголосних і чому?

2. У написанні яких географічних назв правило «дев'ятки» не діє?

3. Назвіть географічні назви, написання яких українською мо­вою докорінно відрізняється від їхніх російських відповідників?

Вправа 35. Запишіть подані географічні назви державною мовою.

/. Приморье, Иордания, Пермь, Турция, Пятигорск, Сирия, Плоешти, Магнитогорск, Харьков, Ривьера, Приднестровье, Кре-менчуг, Диксон, Тверь, Запорожье, Корсика, Израиль, ПерсиЬ-ский залив, Иерусалим, Одесса, Россия, Рижский залив, Йемен, Железногорск, Джибути, Польша, Винница, Восточно-Китай-скоеморе, Хельсинки, Днепр, Верхотурье, Кишинев, Венгрия, Гу-рьев,Черкесск, Псел, Хайдарабад, Рибачье, Красная площадь.

2. Заволжье, Ионическое море, Мичиган, Рейкьявик, Онеж-ское озеро, Могилев-Подольский, Лиссабон,№огилев, Приуралье, Вавилон, Измаил, Вена.Черкасси, Львов,Чугуев, Скандинавия, Аддис-Абеба, Крижополь, Гималаи, Виктория, Йена, Луизиана, Иерихон, Мозамбикский пролив, Нью-Йорк, Обь, Охотское море, Германия, Таганрогский залив, Змиев, Волжск, Новочеркасск, Подолия, Порт-Саид, Хайфа, Владимирский спуск.

3. Датский пролив, Артемовск, Руминия, Филиппини, Ровно, Тибр, Владимир, Александрия (Україна), Заир, Николаевск-на-Амуре, Таллинн, Екатеринослав, Нежин, Южний Буг, Норвеж-скоє море, Тибет, Руминия, Сингапур, Николаев, Рица, Хоккайдо, Тирана, Зауралье, Великобритания, Йордан, Канев, Белгород-Днестровский, Старобельск, Мадрид, Кижи, Владимир-Волин-ский, Тетерев, площадь Независимости.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Як у написанні українською мовою російських прізвищ та географічних власних назв передаються:

а) російські буквосполучення -ск-, -зк-, -цк-, -жск-; в) російське буквосполучення -ьеі

Вправа 36. Напишіть з великої чи з малої літери подані слова й словосполучення.

/. (вЯнницька область, (мексиканські (с)получені (шУта-ти, (о)стрів (с)вятої(є)лени, (о)б'єднані (а)рабські (е)міра-ти, (л)івобережна (у Україна, (з)акерзоння, (бМизький (с)хід, (є)врейська (а)втономна (о)бласть, (Подністрянщина, (хо­лодна (г)ора, (п)івнічний (п)олюс, (б)ермудські (о)строви, (с)півдружність (б)агамських (о)стровів, (к)риворіжжя.

2. (п)івострів (ю)катан, (м)аґдебурзьке (п)раво, (б)урсаць-кий (у)звіз, (в)елика (м)аґелланова (х)мара, (я)сна (пУоляна, (н)ові (сУанжари, (т)унґуський (мУетеорит, (к)арські (в)орота, (у)олл-(с)трит, (кУрайня (пУівніч, (м)иколаївські (ч)аси, (по­чесний (з)нак (пУрезидента (уУкраїни, (дУруга (с)вітова (вУійна, (пУриморський ( кУрай, (н)ародний (а)ртист (у України.

3. (з)бройні (с)или (уУкраїни, (н)аціональне (агентство (м)орських (дУосліджень та (технологій, (а)кт (пУроголошення (незалежності (у України, (с)лужба (б)езпеки (у України, (ра­дянська (в)лада, (б)удинок (у)чених (н)аціональної (аУкадемії (н)аук (у України, (м)арсове (п)оле, (б)ожа (м)ати, (в)еликий (п)іст, (харківська (а)строномічна (о)бсерваторія.

4. (м)узей (Осторичних (кУоштовностей (у України, (всесвіт­ня (р)ада (мУиру, (ц)ентральна (р)ада, (мУіжнародна (молоді­жна (лУіґа, (с)лово (бУоже, (гУромадянська (вУійнаХжУовтневий (п)ереворот, (кУоран, (н)ародний (р)ух Су України, (х)арківський

(Національний (університет, (лУиса (г)ора, (сМятий (дух), (ор ганізація (об'єднаних (н)ацій, (д)оба (р)уїни, (д)амоклів (н)еч.

5. (у)спення (б)ожої (м)атері, (д)ень (працівників (н)аср-тової та (г)азової (промисловості, (в)осьме (б)ерезня, (Но­белівська (п)ремія, (ю)дині (срібники, (ш)евченківська (сти­пендія, (н)ароди (пУівночі, (б)агаліївські (ч)итання, (б)укови-на, (франківські (традиції, (європейське (е)кономічне (то­вариство, (е)зопівська (м)ова, (д)епутат (в)ерховної(р)ади, (б)ухта (з)олотий (р)іг.

6. (у)сесвітня (с)лужба (п)огоди, (конотопська (бУитва, (р)уїна, (мУіжнародний (в)алютний (ф)онд, (з)елені (с)вята, (сУтародубський (п)олк, (е)поха (п)росвітництва, (к)иєво-(п)е-черський (з)аповідник, (вУисокі (дОговірні (с)торони, (м)оре (д)ощів, (ш)евченківська (л)ірика, (б)енілюкс, (к)айнозойська (ера, (с)лов'янські (б)оги, (г)ола (пристань, (д)ень (уУчителя.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У попередній вправі назвіть неофіційні назви територій
і регіонів.

2. Запишіть по п'ять міст, сіл і районів Вашої області.

3. Наведіть п'ять прикладів назв та понять однакового звучан-
ня, які пишуться з малої та з великої букви.

Вправа 37. Прямою лінією поділіть подані слова та словоспо­лучення для можливих варіантів переносу на інший рядок.

Харків, Іван Пулюй, заїжджати, 17 листопада 2003 р., над­звуковий, комп'ютер, передсвятковий, 570 кг, видзвонювати, відрядження, дія, М. С. Грушевський, 1 000 652 грн, тримотор­ний, проф. Іван Огієнко, мільйонер, адміністрація, Семипала­тинськ, підприємство, експлуатація, фінансування, інновації, п. Лебединський, Хмельницька обл., їжа, дев'ятитисячний, захід, студія, безстроковий, дев'ятсот вісімдесят четвертий.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. За якими правилами слід переносити на інший рядок слова?

2. Які знаки пунктуації дозволено переносити на інший рядок?

3. Які існують правила технічного перенесення слів, словоспо­лучень та абревіатур?

Вправа 38. Запишіть 10 слів і словосполучень, які не можна переносити на інший рядок.

Вправа 39. Запишіть подані слова українською мовою. Підкресліть слова, які зазнали змін у написанні після 1991 року.

/. Филиппини, оппонент, диффузия, контрразведка, целлулоид, грамм, гроссмейстер, коммерц-коллегия, финн, барокко, мадонна, ваттп, белладонна, кросе, территпория, бонна, коттедж, вилла, опос-сум, гамма-лучи, сюрреализм, корригировать, масса нетто, канна, интермеццо, аттестация, дилемма, бюллетень, алло, каприччио, одиссея, инновация, брависсимо, зллин, коммунар, иммиграция.

2. Лиссабон, аннали, тонна, миллион, зкецесе, берилл, шоссе, атташе, оппортунизм, ванна, ирреальний, группетто, гроесбух, дифференциал, бассейн, коррида, массажист, пресс-релиз, метал-лооптика, массаж, мирра, коммандос, булла, компресе, террор, иллюминатор, баллон, либретто, граммофон, панно, иммигра­ция, хоккей, телеграмма, мадонна, профессия, беллетристика.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які іменники найчастіше використовуються в ОДС?

2. Які іменники використовують в ОДС на позначення су­купності однакових або подібних понять?

3. Яке закінчення мають іменники Чоловічого роду II відміни множини в Ор. відмінку?

4. Яке закінчення мають іменники середнього роду II відміни множини в Ор. відмінку?

Вправа 40. Запишіть подані слова українською мовою. Підкресліть слова, які зазнали правописних змін у написаннГ після 1991 р.

/. Керчь, трельяж, кутюрье, барьер, Мольер, фьючерсний, адигеец, каньон, ательє, виньетка, крупье, пюре, Кордильерьі, фей-ерверк, жюри, Тьер, конвейєр, бельзтаж, курьер, Вьетнам, фюзе­ляж, медальон, кондотьєр, Йена, холокост, грильяж, рюш, Нью-Йорк, гравюра, бюст, кальян, гетман, иньекция, Поволжье, пре-мьер-министр, маньяк, фюрер, парашют, дезинформация, єпит­рахиль, лейпцигский, Румянцев, Восточно-Китайское море.

2. Залучье, терьер, марсельеза, компьютер, Женевьева, бюд­жет, шампиньон, кольє, Фурье, модельєр, сеньор, донья, гильоти-на, коньяк, секвойя, ерельетон, адьютант, Обь, мюзикл, мишьяк, брошюра, кинжал, карабахский, портьєра, дезинфекция, бюро­крат, шансоньє, кабальєро, Пьемонт, бильярд, курьез, компаньон, Иемен, Донахью, аЬельдьегерь, гравюра, ревю, хинди, плейер, Вя­чеслав, зигзаг, полями, данцигский.

3. Диксон, змбрион, диез, парфюмерия, дирижабль, президи-ум,Чикаго, диапазон, стоик, Тибет, принцип, графин, дирижер, инквизиция, пцрузт, абитуриент, Ватикан, кардиология, Гаи-ти, превентивний, аудиенция, кредитор, арахис, пол-апельсина, Сицилия, инцидент, приоритет, Каир, архивариус, диаметр, Скандинавия, азазтон, миля, гризли, тирания, Жигули, Сибирь, миллион, паранойя, зпитимья, Козерог.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке публічний виступ?

2. Як підготувати публічний виступ?

3. Які основні частини публічного виступу?

Вправа 41. Уставте, де потрібно, пропущені букви чи знаки в поданих словах та словосполученнях.

Р...зограф, мон.,.тор, д...сплей, ауд...т, пр...ц...дент, д...с...дент, в...ртуал...ний, др...ж...і, комп...ют...р, в...з...тка, пр...з...дент, пс.холог, кр...хмал..., д...р...кт...ва, к...н...жал, гет...ман, ім...ґран...с...кий, д...спе...чер, болон...я, дж...нси, він...єтка, мант...л...я, іна...ґурація, яку...с...кий, к...пар...с.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які основні правила ведення публічного виступу?

2. Назвіть функції оратора, способи їх утілення під час пуб­лічного виступу.

3. Обґрунтуйте доцільність використання невербальних за­собів під час публічного виступу.

Вправа 42.1. Перекладіть поданий текст.

2. Підкресліть іншомовні слова.

3. До якого стилю української літературної мови належить
поданий текст?

Утверждения, содержащиеся в аЬормулировках основних свойств простейших фигур, не доказиваются и називаются аксиомами. Слово аксиома происходит от греческого слова <ак-сиос* и означает утверждение, не визиваюгцее сомнений.

При доказательстве теорем разрешается пользоваться ос-новнгями свойствами простейших фигур, то єсть аксиомами, а также свойствами уже доказанними, то єсть доказанними теоремами. Никаними другими свойствами фигур, даже если они нам кажутся очевидними, пользоваться нельзя.

При доказательстве теорем разрешается пользоваться чертежом как геометрической записью того, что ми виража­єм словами. Не разрешается использовать в рассуждении свой-ства фигури, видние на чертеже, если ми не можем обосно-вать их, опираясь на аксиоми и теореми, доказанние ранее.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Як слід узгоджувати іменник із числівником, займенни-
ком чи прикметником, указуючи час (рік, місяць, тиждень, день,
годину й под.)?

2. Як слід уникаїи двозначності при використанні іменників?

3. Які особливості використання іменників — назв звань, посад,
ступенів, осіб тощо в — ОДС?

Вправа 43. Поставте подані іменники в Ор. відмінку однини.

/. Керч, мул, кір, сіль, подорож, слиз, насип, присосок, путь, дріб, посуд, мати, степ, молодь, свиня, білль, туш, заздрість, корінь, оболонь, пристань, шампунь, ступінь, нехворощ, біль, смерть, мо­золь, суддя, ніч, ртуть.

2. Галич, вісь, лінія, стать, вуаль, фальш, лють, жовч, верф, паперть, сім'я, сажень, суть, повість, міць, зав'язь, тінь, річ, вер­мішель, сім'я, чверть, паморозь, запис, полин, стаття, папороть, кутя, купіль, мідь.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Назвіть числівники, форми яких не можна вживати в на-
уковому та офіційно-діловому стилях?

2. Як відмінюються складні числівники?

3. Які числівники мають форму роду?

4. Як відмінюються дробові числівники?

Вправа 44. Провідміняйте подані числівники та словоспо­лучення, попередньо узгодивши їх. Цифри запишіть буквами, а скорочення — повністю.

А. 1000, 71, 8, 22, 16, 395, 1000 000.

Б. 1784 / зірка, 7-ро / студент, 267 / рік, півтораста га. В. 2/3 г, кількадесят / грн, півтора / кг, 43 / т.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Як відмінюються складені кількісні числівники?

2. Як відмінюються порядкові числівники (прості, складні та складені)?

3. Як записуються числівники в документах з управлінської та спеціалізованої діяльності?

Вправа 45. Запишіть числівники буквами, попередньо узго­дивши їх з іменниками, перші два провідміняйте.

90 / комп'ютерами, 174 / метровий, З / студент, 60 / екологами, 50 / річний, 86 / кілометрам, 3 / колісний, 7 / водія­ми, на 98 / свердловинах, 17 / добами, 140 / зірками.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Як записуються складні слова, до складу яких увіходять
числівники?

2. До яких числівників можна дописувати букви?

3. За допомогою яких слів записується приблизна кількість
чого-небудь в ОДС?

Вправа 46. Запишіть числівники буквами. 4-річна дитина; від 276 відняти 68; до 2 192 837 додати 84; заввишки 3 1/2 м; до 750 додати 7; шафа, яка має 3 секції.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Як слід узгоджувати географічні власні назви в ОДС:

а) із пояснювальною родовою назвою;

б) за відсутності слів «місто*, «село*, «річка* й под;

в) при творенні прикметникових форм складних назв, у яких
перша частина є прикметником, числівником чи іменником;

г) на означування назв майданів, вулиць, провулків і под.?

Вправа 47. Перекладіть українською мовою, утворіть прик­метникове словосполучення, записавши числівники буквами, перше та останнє провідміняйте.

784 / секция / стеллаж, 67 / зтаж / небоскреб, 2 / ствол / винтовка, 3 / молекула / кислота, 16 / процент / прибьіль.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Прочитайте поданий текст, визначіть його основну тему.

2. Визначіть основну інформацію кожного абзацу.

3. Які приклади зовнішньої культури поведінки Ви можете навести?

Культура спілкування в колективі

Культура управління ставить високі вимоги до культури поведінки, до оформлення управлінської документації, до ети­ки в процесі управління, зокрема висувається низка лінгвістич­них вимог, що полягають у використанні у сфері управління державної мови, у дотриманні правил правопису, стилістич­них та інших мовних правил.

Етичні норми культури управління — це своєрідні амор­тизатори, які допомагають створити в колективі товарись­ку атмосферу, взаєморозуміння і взаємну повагу. Щоб пра­вильно поводитися, кожен працівник повинен усвідомлювати свою реальну роль і місце у конкретному колективі, критично самооцінювати себе й на цій підставі будувати правильні взає­мини з іншими членами колективу.

Досвідчений керівник повинен намагатися створити в колек­тиві належну атмосферу стосунків і потрібний тон спілкуван­ня — як у прямому, так і в переносному значенні цього слова.

У прямому - це значить, що співробітники звикають роз­мовляти спокійно, коректно, увічливо. На жаль, у деяких ко­лективах стають нормою крик, лайка, цинічні, грубі, двозначні характеристики, зауваження. Ця образлива манера розмовля­ти з часом уже не викликає протесту: грубощі та лайку про­сто пропускають повз вуха.

У переносному - це значить, що в колективі панує атмос­фера доброзичливості та взаємоповаги. За свідченням соціо­логів, в ображеної, виведеної з рівноваги людини продуктивність праці знижується на 50 відсотків.

Травмує працівників манера керівника багатозначним то­ном викликати їх до себе, не попередивши навіть про тему майбутньої розмови.

Окрему групу етичних правил становлять норми зовніш­ньої культури поведінки: культура мови, особистої культури, виробничої культури, взаємної ввічливості.

Так, правила ввічливості вимагають, щоб службова особа, зайшовши до кабінету керівника, не сідала без запрошення. Але, у свою чергу, посадовець не повинен зустрічати відвідувача, си­дячи, а мусить підвестися, привітатися, запросити його сісти. Не можна курити в кабінеті начальника без його дозволу, але й керівникові не слід приймати відвідувача з цигаркою в роті.

Таким чином, правила існують не лише для членів колективу, а й для керівника.

Вправа 48. 1. Запишіть подані числівники буквами, поперед­ньо узгодивши з ними іменники й розшифрувавши скорочен­ня в Н. відмінку.

2. Утворені словосполучення запишіть в Ор. відмінку.

А. 62 т, 84 м, чверть кг, 78 / дискета, 40 / грн, півтори / год;

Б. 46 /файл, 5,2 / відсоток, півтори / тижня, 1003 / мікроб, 504/слово, 1 000 000/житель, 10-ро/малюк, третина/путь, півтораста / га, кількадесят / раз.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Як відмінюються збірні числівники?

2. Як відмінюються неозначено-кількісні числівники?

3. Які числівники не відмінюються?

Вправа 49. Запишіть подані словосполучення буквами, уста­вивши, де потрібно, пропущені букви, скорочення розшифруйте.

531 студент... присутн..., Зважлив... закон..., у 4розбит... вікна, за півтор... місяц..., 4 тиж...н..., від 78-х депутат..., 67міл...нам т, 2 конкретн... план..., 5 1 /2 г, через півтор... р., 84 стільц..., 56-ма грн, до 2-х із половиною га, на півтор... раз...

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Як відмінюються числові назви?

2. У яких випадках слово «раз> має закінчення:

а) -у;

б) -а;

в) -м?

3. У чому полягає специфіка відмінювання іменників із чис-
лівником півтора (и)7

Вправа 50. Запишіть словами можливі варіанти позначення часу й уведіть їх до речень.

00. ЗО; 8. 45; 00. 00; 17. 27; 5. 00; 22. 15; 13. 10; 10. 05; 3.18.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «дата» пишеться:

а) лише буквами;

б) лише цифрами;

в) комбіновано — цифрами й буквами?

Вправа 51. Запишіть подані словосполучешія державною мовою.

/. Двух мячей, восьмидесята трех детей, меньше в полтора раза, тридцатью четирьмя станками, на миллиардах звезд, семьюстами шестью долларами, семьюдесятью дискетами, не-сколько сот деревьев, шестнадцатью тоннами, восьмерих про-фессоров, сорока иллюстрациям, четвертью часа, около десят­ка кирпичей, миллиона атомов.

2. Пятьюдесятью двумя яблоками, к семистам шестидеся-ти шести шагам, полутора тоннами, на трех файлах, восемью четьіре, восьмью граммами, девяноста двум акциям, четирьмя миллионами жителей, двумстам семидесяти двум гривням, не-скольким миллиардам микробов, сорока трем птицам, оба раза, тисячей километров.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які види лекцій ви знаєте?

2. Яку структуру має класична лекція?

3. У чому полягає різниця між лекцією та бесідою?

•

Вправа 52. Запишіть подані числа й умовні позначки словами.

7,5 млрд грн; 8,2 млн т; 5,3 м/сек; 4,2 кет; 20,5 км; 0,9 мг; 10,7 га; 250,3 %; 2,5 хв; 5,8 ц; 0,9 м; 8,7 млрд; 12,4 г; 10 379 млн $; 6,9 кг/см²; 1,5 %.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Напишіть по п'ять прислівників, які пишуться окремо з прийменниками:

а) без;

б) до;

в) на;

г) по.

Вправа 53. Запишіть подані слова та словосполучення як прислівники, уставивши, де потрібно, букви та знаки.

1. По/ домашн... ому, у /ві/ сні, до / реч..., у / гору, хоч... / не/хоч..., з/роду/віку, на/жаль, по/праву, на/зло, з/заду, без/віст..., на/зустр...ч..., на/сторожі, у/ногу, по/дво..., на / гора, кінець / кінцем, тю / троє, по / част..., за / на... / то, .../ під / лоба.

2. По / годин...о, по / дурному, по /латині, по /мо..му, по / можливості, по / пам...яті, по / осін...ому, по / трет..., по / тім, по /під /руки, по / одинці, по / пох...дному, по / пояс, по / тиху, по / рівну, по / тиж...нево, по / холостя...ки, по / різному, по / щ...рості.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Напишіть п'ять речень із прийменниками та частками у сполученні з іншими частинами мови й п'ять речень, де ці самі словосполучення є складними прислівниками.

Вправа 54. Уведіть до речень подані словосполучення. Визначте, до якої частини мови вони належать у тому чи іншому випадку.

/. Закордон - за кордон, насміх — на сміх, укупі — у купі, навіки — на віки, ізсередини — із середини, напам'ять — на пам'ять, по-якому — по якому, убрід — у брід, збоку — з боку.

2. По-друге — по друге, уранці — у ранці, набагато — на
багато, угору — у гору, надвоє — на двоє, зате — за те, удень —
у день, доволі — до волі.

*

3. Набік - на бік, зрештою — з рештою, потому — по тому,
настав — на став, зранку — з ранку, наприклад — на приклад,
додому — до дому, нагорі — на горі, надворі — на дворі.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Напишіть по п'ять складних прислівників із прийменником по, коли вони пишуться разом і через дефіс.

Вправа 55. Перекладіть подані словосполучення українсь­кою мовою, звертаючи увагу на вживання або не вживання прий­менника по.

Отсутствовать по болезни, по мере формирования, нахо­диться по зтому адресу, по крайней мере, работать по новой схеме, прием по личним вопросам, с января по март, племянник по отцу, младший по возрасту, поговорить по душам, прорек­тор по науке, бюро по трудоустройству, комиссия по состав-лению резолюции, по недоразумению, називать по имени (от-честву), по поручению, по окончании, бить по сему.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які вимоги висуваються до синтаксису усного ділового спілкування?

2. У чому полягає специфіка синтаксису писемного ділового
спілкування?

3. Яке стилістичне значення порядку слів у реченні?

4. Яке смислове навантаження першого й останнього слова
в реченні?

Вправа 56. Перекладіть подані словосполучення українсь­кою мовою, звертаючи увагу на вживання або не вживання прий­менників. Складіть із цими словосполученнями речення.

Принятпь вовнимание, принять срочниемери к..., принятьван­ну, бить в ответе за..., в семи шагах от..., поставить в извест-ность, в соответствиис..., согласноуставу, прийти квиводу, око-ло тисячи долларов, прийти по делу, при любих условиях, бить во главе, к крайнему сожалению, до краев (полний), на протяжении.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У яких випадках частки не та ні пишуться разом?

2. У яких випадках частки не й ні пишуться окремо?

3. Поясніть написання частки не разом та окремо у вислові
немає, немає.

4. Які роль і місце словотворчих та модальних часток в ОДС?

Вправа 57. Запишіть слова та словосполучення, поясніть пра­вопис часток (разом, окремо, через дефіс). Які з цих словосполу­чень недоречно вживати в ОДС?

От/ / вблаганний, будь / який, не / хотя, не /має, не /до/речі, не/істота, не /дуже, ні/з /ким, скільки /не/ будь, аби / коли, авже / ж, не / наче / б / то, ні / се / ні / те, ні / в / року, не / мов /би/ то, хто / зна / де, не / можливо, ні/з / чим / не/ зрівнянний, не / за / баром, ні / риба / ні / м'ясо.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Якими правилами слід керуватися, використовуючи прий­менники з, із, зі, зо?

2. Наведіть по п'ять прикладів словосполучень із російськи­ми прийменниками по, в, при та їхніх українських відповідників.

Вправа 58. Виправте помилки та відредагуйте речення.

/. На базі придприємства, випускаючого торгове обладнання, було засноване акціонерне товариство. 2. На площі зібралася багаточисельний натовп школярів скінчивших школу. 3. Обгово­рюючи екологічні проблеми, була створена комісія по охороні

І

 

оточуючого середовища. 4. У больниці до мене відносилися уваж­но, і я швидко вилічився. 5. Зустрівший мене колега, розповів про нові міроприємства. 6. Прийшло повідомлення про ядовиті виб-роси хімкомбінати. 7. Комісія рахує, що донний проект непри-нятний. 8. Поставщики прислали груз з просроченим сроком ре­алізації.

1. Треба негайно приняти строгі міри до порушників зако-
ни. 2. Висновки провіряючих не співпадали з данними бугал-
теріі. 3. Врачування нежиті слід починати від разу. 4. Аренд-
не ател'є запрошує на роботу одну швею та два грузщика.
5. Нам сильно повезло, ми вчасно получили степендію й вспіли
взяти білети на поїзд. 6. Самий первий в експлуатацію був
зданий збиральний конвейєр. 7. Відповідаючих за розгрузку
назначили згідно до висновків коміссії. 8. Терріторія цеха та
під'їздні путі були у сильно запущеному стані.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1 У чому полягає культура мови?

2. Які види спілкування ви знаєте?

3. Які види усного спілкування ви знаєте?

4. Від чого залежить вибір тієї чи іншої о^ормули ввічливості?

Вправа 59. Доберіть українські відповідники до поданих фра­зеологізмів та перифраз. Із будь-якими двома складіть речення.

/. Бить баклуши; прийти к виводу; втирать очки; сбить с толку; ловить ворон; жить припеваючи; лед тронулся; бить на виду; нечего греха таить; груз обязанностей; потерпеть неудачу.

2. С красной строки; козел отпущения; для отвода глаз; держать речь; груз воспоминаний; задеть за живое; задаться целью; жили-били; до глубокой ночи; пороть чушь.

3. Глядеть в оба; вступить на престол; без всякого сомне-ния; достойно внимания; валять дурака; краеугольний камень; не играет существенной роли; коротше отношения.

4. Не робкого десятка; держать совет; без сучка без задо-ринки; говорить по душам; мартишкин труд; получить по ма-кушке; бросаться в глаза; львиная доля; терпение лопается.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «назва»:

а) стоїть на початку;

б) після «шапки»;

в) відсутній?

Вправа 60. Виправте помилки та відредагуйте подані слово­сполучення.

/. Лейщігська ярмарка; не дивлячись на обставини; важ­кий путь; літавши в Канаду; приймав участь; довго г'сиш; командуючій дівізії; за межою; дружне відношення; таки-встиг; пишучій кореспондент; одержати навики; відповідно з рішен­ням; побілівше обличча, три випадна; узбекський ізюм.

2. Потерпіти неудачу; здавати екзамени; згідно плану; ріши­тися на вчинок; п'ятидесятилітній відвідувач; глянув з-під лоба; бібліотека ім. В. Короленко; захоплюючій фильм; багаточисельні порушення, річ йдеться про...; бувший діректор клуба; два щільно зв'язані випадна; згідно постанові; трьохколісний трактор.

3. Одержати високу оцінку; захистиш іммунитет; не з'я-зані факти; семеро компьютеров; пам'ятний сувінір; самий найактивніший; заключити договор; жити в своє задоволен­ня; нічого гріха таїти; підстрікати натовп; сердешні сто­сунки; кидатися у вічі.

4. Завідуючій кафедри; від тепер з ранку; стати в нагоді; одержати перемогу; нечаянно помилитися; по місцю роботи; мішати спілкуватися; прийняти участь; розкрити очі; жит-тєутвержуючий роман; крупне питання; четвероногий друг; об'явити приказ; попередити пожежу; не вистачить пороха; Андріє, зачекай!

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Як ви розумієте вислів «зайві слова» в діловому мовленні?

2. Що таке мовний суржик?

3. Які причини й наслідки низької мовленнєвої культури?

Вправа 61. Виправте помилки та відредагуйте подані речення.

/. На цегляному заводі була дуже велика текучість кадрів. 2. Довга переписка між двума орендними підприємствами скінчи­лася у арбітражному суду. З- Приказ про празничні вихідні

6. Коміссія по перевірці знайшла багатпочисельні недостатки.

7. В спискі зустрічаються перекручуваня аЬактов. 8. Сторони договорилися про влаштування спільних міроприємств. 9. Срок дії приказу стік у прошлому році. 10. Сьогодня можно заказать підписні видання. 11. По факсу прийшло нове повідомлення.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «індекс» (вихідний номер):

а) обов'язково ставиться;

б) може ставитися;

в) ніколи не ставиться?

Вправа 62. Поясніть значення слів «білий», «леткий» у поданих словосполученнях. Якому функціональному стилеві воно притаманне в тому чи іншому випадку?

/. Біле море, білий хліб, біла олімпіада, білий сніг, білий вірш, серед білого дня, чорним по білому, білий заєць, біле вугі­лля, білі руки, біла армія, біла ніч, білі комірці, білі кості, біле золото, біла людина, біла ворона, біла безмовність, білий світ, білі піски, білий марафон, шито білими нитками, біла заздрість, біла гарячка, білі мухи.

2. Легка перемога, легка ноша, легке вино, легкий на підйом, легке навчання, легкий вітерець, легкі кроки, легке життя, легка поведінка, легка смерть, легка праця, легке слово, легка хода, лег­кий на згадку, легкі зусилля, легка подорож, легкий сніданок, легка посмішка, легкий потиск, легкі пригоди, легка атлетика, з легкої руки, легкі цигарки, легкий характер, легке покарання, легкі гроші, легкий на ноги, з легким серцем, легкий сум, легко сказати!

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які форми має усне публічне мовлення?

2. На які жанри поділяється усне публічне мовлення?

3. Які вимоги висуваються до промовця?

Вправа 63. Уведіть у речення різних стилів подані слово­сполучення, прокоментуйте їх значення.

/. Чисті Пруди, чисте небо, чиста совість, чистий виграш, чиста робота, чистий організм, чиста акваторія, чисте по-

ті

ста справа, чисте тло, чистий розбишака, чисте обличчя, чис­те зерно, чистий будинок, чисті очі, чиста перемога, чистий фон, чистий прибуток.

"і. колотийгомгн», Золоте Кільце, золотий переріз, золоте дно, золотий вік, золотий ідол, золоті роки, золоті сережки, золоте серце, золота осінь, золоте слово, золоті руки, золотий забіг, золота копальня, золоте дно, золота лихоманка, золотий час, золоте волосся, золота дитина, золота медаль, золоті зву­ки, золоте весілля, золота середина, золоті гори, золота пшени­ця, золота жила, золота молодь.

3. Сухий закон, суха постіль, сухий прийом, суха осінь, сухе вино, суха людина, сухі ноги, суховантажний корабель, сухий голос, суха риба, сухе вітання, суха справа, сухий кашель, сухий рахунок, суха заява, сухий колодязь, сухий спирт, суха книжка, суха кладка, сухий акумулятор, сухий науковець, сухий док сухий клімат, сухий вираз.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Як творяться форми відносних прикметників?

2. Як творяться форми присвійних прикметників?

3. Запишіть п'ять прикметників твердої групи й десять м'якої
групи.

Вправа 64. Визначте, у якому значенні вжито слово «крило» в поданих реченнях.

/. Ліве крило будинку було порожнім. 2. На крилах пісні летів мій сум. 3. Журавлині крила весну принесли. 4. За селом махав крилами старий вітряк. 5. У місячному сяйві тріпотіли нечут­ними крильми нічниці. 6. Напнувши пружні крила, вітрильник легко відійшов від берега. 7. Літак із дельтоподібним крилом. 8. Мов на крилах летів я додому. 9. Не торкнула муза своїм крилом чоло поета. 10. Човен на підводних крилах легко наздогнав яхту. 11. Відреставрували лише праве крило триптиху. 12. Проти про­голосували лише члени радикального крила партії.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Яким прикметникам і чому надається перевага в ОДС?

2. У чому полягає специфіка вживання прикметника двосто­ронній в ОДС?

З У чому полягає специфіка вживання присвійних прикмет-ЕЛїиз в ОДС?

4. У чому полягає специфіка вживання прикметників на по­значення часу в ОДС?

Вправа 65. Перекладіть подані словосполучення державною мовою. Із будь-якими трьома складіть речення.

/. Противопожарние правила, поставлять некачественное сьірье, удачное разрешение конфликта, поставить все точки над «и», обрисовать действующее положение, завершить в текууцем году, товаршцеские отношения, получить строгий вьіговор, явить­ся не вовремя, поступить на курси водителей, поступить со-гласно инструкции, товар поступил испорченним.

2. Участиш сделки, уход на другую роботу, потеря трудо-способности, значительная стоимость, фальсификация данних, несоответствие денежних поступлений, лечебно-оздоровитель-ное заведете, послать информацию по Интернету, отремон-тировать текущую кришу, составить докладную записку, при-биль составила четире процента, составьте мне компанию.

З- Срочная командировка, необоснованние обвинения, дать верное указание, расчетная ведомость, получить основатель-ние доказательства, краткосрочное соглашение, рассчитать-ся маличними, действующий устав, составить смету на теку-щие расходи, вплоть до исключения, перевести деньги на счет, напрасно тратить время, перевести с хинди, оказивать зна-чительное влияние.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. За яким принципом відбувається скорочування слів і сло-
восполучень?

2. Які абревіатури пишуться з великої букви?

3. Які абревіатури пишуться з малої букви?

4. Запишіть п'ять безкрапкових скорочень і п'ять абревіатур.

Вправа 66. Виправте помилки та відредагуйте речення. Які слова в поданих реченнях на ваш погляд є зайвими?

/. Зафіксовано такий же самий аналогічний випадок. 2. Сту­дент Мельник Д. П. дійсно навчається в ХГУ ім. В. Каразіна. 3. Свою автобіограазію я складав сам. 4. Більше 10 років пропра­цював на заводі ХЕМЗ. 5. Донні за серпень місяць того року.

6. Я зарегістрував своє власне приватне підприємство. 7. Зафік­совані дуже багаточисельні випадки порушень діючого закопа.

8. Пушений в виробництво самий найбільший комбінат района.

9. Після демобілізації із армії я повернувся робити назад в школу.

10. Піднімайтеся в гору на п'ятий поверх. 11. На видному місті
висів прейскурант цін з чималим ассортіментом продуктов.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Сформулюйте поняття «термін» і «професіоналізм».

2. Які існують вимоги до використання термінів і професіо-налізмів у документах?

3. Запишіть десять термінів і п'ять професіоналізмів свого майбутнього фаху.

Вправа 67. Подані вирази і звороти замініть прикметнико­вими чи іменниковими словосполученнями. Які з них доцільно використовувати в ОДС?

Кошти, що надходять не з бюджету; вояк, котрий потра­пив у полон; листування між кількома галузями; зірка, що має п'ять кутів; випадок, який важко передбачити; звіт, що готу­ють кожного кварталу; результат, який довго очікували; пла­ни для навчання; студент четвертого курсу; політик, котрий виважено оцінює ймовірну ситуацію; угода між трьома сто­ронами; спортсмен, котрий займається легкою атлетикою; ситуація, що є небезпечною для життя.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які іменники чоловічого роду однини II відміни у Кл.
відмінку мають закінчення:

а) -у,

б) -ю;

в) -е?

2. У чому полягають особливості звертання і Кл. відмінка в ОДС?

3. Які види документів можуть мати форми Кл. відмінка?

Вправа 68. До слів, поданих у частині А, доберіть слова з части­ни Б, поставивши їх у Кл. відмінку. Які з утворених словосполу-чень-звертань доцільно використовувати в ОДС і чому?

А. Любий, дорогий, шановний, рідний, вельмишановний, ми­лий, коханий, жаданий, ріднесенький, лагідний.

Б. Начальник, парубок, бригадир, пан, друг, містер, козак, учитель, товариш, брат, колега, шеф, хлопець, соратник. ,

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «дата» ставиться:

а) на початку;

б) у середині;

в) у кінці?

Вправа 69. Відредагуйте подані речення відповідно до науко­вого або офіційно-ділового стилю та виправте помилки.

/. Перша прем'єра театра сталася на кінець року. 2. Ми за коротенький період часу успіли скінчити будівнитство комбінати. 3. Другий бік вулиці був дуже забудован. 4, Свою особисту думку можна виразити на протязі перерива. 5. На­решті разом з делегацієй всі присутні разом пішли у актовий зал. 6. Через три дня у відділення з кадрів поступила моя власноруч написана біографія. 7. У минулому місяці грудні передовим авангардом був Запоріжський філіал. 8. Сьогодня можна в 3 години ночі зупинити два аґрегата. 9. Важко ріши­тись й приняти це предложення. 10. Фірмі нужний освідчен-ний спіціаліст, щоб в цьому годі не понести великих втрат.

1. У січні місяці цього року відбудуться загальні сбори акціонерів. 2. Ви не зв'язали ці два факта по попередженню хвороби між собою. 3. Більш модернізованіший корпус буде запущено в наступному кварталі. 4. Для капітального ремон-та нам підійде любий матеріал. 5. У ранці на наш адрес прий­шла по пошті ціна бандероль. 6. Ваші власні інтереси захи­щатиме досвічений адвокат. 7. Легкова з офіційними лицями мала виїзжати у одинадцять ранку. 8. Після успішної круго-світної подорожі мандрівники на решті повернулися до дому. 9. Залізнодорожна касса була закрита на переучот. 10. Друзі допомогли нам перемогти усі виникші трудності.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Складіть діалоги телефонної розмови:

а) між підлеглим і керівником (телефонує другий);

б) між студентом і викладачем (телефонує перший).

2. Хто повинен закінчувати телефонну розмову?

Вправа 70. Перекладіть подані дієприкметники українською мовою.

Разграбленний, командующий, истекший, насмотревшийся, оплаченньш, вишедший, вирощеними, сконцентрированньш, до­шедший, заземленими, смевшии, зазеленевший, планирующий, ведущий, вищестоящий, проникающий, жизнеутверждающий.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Для яких видів документів обов'язковим є реквізит:

а) «державний герб»;

б) «назва міністерства або відомства вищої організації чи
засновника»?

2. На яких видах документів не можна розміщувати реквізит
«державний герб»?

Вправа 71. Запишіть подані словосполучення відповідно до вимог запису числівників і скорочень у ділових паперах.

Від вісімнадцятого до двадцятого сторіччя, на двадцяти двох з половиною гектарах, сімнадцятьма тоннами, у півтора раза, один мільйон сто сорок вісім кілометрів, у шістдесяті роки, шестивідсотковий прибуток, бракує сімдесяти чотирьох сторінок, двом цілим і п'яти десятим грама, з одинадцятої двадцяти восьми ранку до сьомої тридцяти шести вечора, двад­цять першого лютого тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого року, другий і четвертий квартали включно, стотридцятише-стикілограмовий вантаж.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які займенники за особливостями морфологічних форм належать до першої групи?

2. Які займенники за особливостями морфологічних форм належать до другої групи?

 

3. Із якими частинами мови узгоджується займенник?

4. Які займенники відмінюються за іменниковою відміною?

5. Які займенники відмінюються за займенниковою відміною?

6. Які займенники відмінюються як прикметники твердої
групи?

Вправа 72. У поданих реченнях займенники в дужках постав­те у відповідній формі, узгодивши з іншими членами речення.

/. (Цього) установу з нового року переведуть на двозмінний режим роботи. 2. (Уся) заклади (нашим) міста вчасно підго­тувалися до опалювального сезону. 3. До (скільки) (ми) треба додати 864, щоб у (він) було 1 000. 4. (Нашому) фірма має (всіма) можливості для (те), щоб наростити (своєї) потенціал. 5. Коли (нам) нарешті прийшли до (ними), (вони), як виявилося,

не було в (цього) час удома. 6. (Уся) обладнання для (нашим) комп'ютерного кабінету (них) завезли ще до початку (цим) навчального року. 7. З'ясуйте з (кому) належить вимагати пояснювальну записку за (цього) подія? 8. У (скільки) універ­ситетах (нашою) держави готують соціологів і юристів? 9. Нова продукція (вашій) фірма не мала (жоден) позитивного відгуку (нашими) постійних партнерів. 10. До (сам) ранку .вода точилася крізь (цією) тимчасову дамбу.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які займенники можуть виступати в ролі іменника?

2. Які займенники змінюють основу під час відмінювання?

3. Який займенник не має Н. відмінка й роду?

4. Які займенники не мають форми множини?

5. Які займенники не мають граматичної категорії числа?

6. Що таке прономіналізація?

7. Уживання якого розряду займенників обмежено в ОДС?

Вправа 73. Поясніть значення слів залежно від конкретного наголосу.

/. Вашингтон, вигоди, брати, дзвони, лікарський, відомість, привід, тепло, малиновий, поверх, зйкйс, ласо, замок, туга, слова, зводити, атлас, колос, права, обід, лупа.

2. Макбет, адресний, пугач, насип, деревина, протяг, хреще­ний, п'ята, дозвільний, х6да,дорога, насип, колонковий, приклад, тріска, господарський, води, валовий, верхи.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів і в якій послідовності зазначається:

а) перелік осіб (членів комісії, присутніх і тих, хто виступає на
зібранні, тих, хто стоїть на черзі, авторів книжок, монографій та ін.);

б) перелік речей, матеріалів, предметів тощо?

Вправа 74. Перекладіть подані словосполучення українсь­кою мовою. Поставте дієслова у формі 2-ї особи множини нака­зового способу.

Наложить штраф, визвать по служебним делам, обрисовать способи исследования, появиться вовремя, принять к сведению, обьявить вьіговор, виплатить пособие, начать в 10. 00, обьяснить поступок, прийти к началу, рассказать подробно, пересесть на

Ш

другое место, виучить норвежский язик, отправить по почте, отправиться в командировку, бить рядом, сообщить немедленно, перевести на конкретний счет, перевести с датского язика.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке заява? Які бувають заяви за походженням?

2. Функція, яку виконує заява, та ступінь регламентації.

3. Назвіть реквізити заяви (основні й допоміжні).

4. Яка структура заяви та мовні засоби?

Вправа 75. Укладіть заяву з проханням про надання Вам матеріальної допомоги й обґрунтуйте його.

Вправа 76. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Директору НІІ Гіпрострой Бойко Васильові Ільїчу від Петраш М. О., який проживає за такою адресою: (м. Запоріжья, в. Мира, 5, кв. 7)

Заява.

Прошу вас звільнити мене з обіймаємої мною посади в зв'язку з власним бажанням по сімейним обставинам.

2. квітня 2002 р. (підпис) Петраш М. О.

Вправа 77. Укладіть заяву про відпустку за власний раху­нок й обґрунтуйте своє прохання.

Вправа 78. Виправте помилки та відредагуйте поданий До­кумент.

Начальніку участка готових виробов Тімофеєву Денісу Фьодоровічу от Сніговой В. П.

Заява.

Прошу вас принять мене на роботу на ваш участок на должность контроллера. До цієї заяви додаю:

1). Свою автобіографію.

2). Справну від врача про становище здоров'я. 3). Особливий листок з обліку кадрів. 07. лютня 2002 року

(підпис) В. П. Снігова

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке розписка? Які бувають розписки за походженням?

2. Функція, яку виконує розписка, та ступінь регламентації.

3. Назвіть реквізити розписки (основні й допоміжні).

4. Яка структура розписки та мовні засоби?

Вправа 79. Укладіть розписку про те, що Ви взяли для тим­часового користування будь-яку ужиткову річ?

Вправа 80. Виправте помилки та відредагуйте поданий документ.

Росписка.

7 липня 2002 року у присутності двох свідків Петренко Анат. і Обертас Дмит. я Бондарєв Савва узяв в борг гроші у суммі 200 гр. в Станковіч Я. І., які обов'язково оддам не пізніше 9. X. 2002 г.

Свідки:

(підпис) (підпис)

(підпис) Бондарєв С. П.

Вправа 81. Укладіть розписку про одержання зі складу шести книжок зі свого фаху. Зазначте їхніх авторів, назву та вартість.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке автобіографія? Які бувають автобіографії за змістом?

2. Яку функцію виконує автобіографія та ступінь регламен­тації цього документа?

3. Назвіть реквізити автобіографії (основні й допоміжні).

4. Яка структура автобіографії та мовні засоби?

Вправа 82. Укладіть автобіографію із зазначенням Вашого теперішнього статусу.

Автобіографія.

Я, Хмєльов Михаїл Саввіч, народився 9. листопаду 1974 року у селі Омельнику Кременчугського р-ну Полтавськой об­ласті у багатодітній родині потомственних хліборобів.

В 7 років я пішов у перший клас Омельникської середньої загальноосвітньої школи 11 класів якої успішно закінчив у 1992 р. В школі крім аттестату за середню освіту получив спеціальність шофера, що дало мені змогу поробити осінню у КСП на збиранні урожая.

В 1993 році поступив на І курс мехмата ХДУ й провчив­шись 5 років закінчив його, получивши красний диплом та про­фесію учітеля метиматіки і інформатіки.

У 2000 році вийшов у друці мій учбовий підручник «Інфор-матіка для початковців», а у 1999 р. декілька науково попу­лярних статей у «Універсітецькому збірникові*.

У нашій родині 4 особи.

Мій батько: Хмєльов Степан працює на Харковськім за­воді ХТЗ механиком АТС.

Моя мати: Хмельова Ядвига працює на тому ж заводі, що й батько комендантшею гуртожитки.

Моїй сестрі школяркі 12 років й вона ходить в б класе середньой школи.

Моє місце проживання і домашній адрес — 061 049 м. Харь-ков-49, вул. Гаршіна, 71, кв. 33.

4. /ХІ-2003 р.

(підпис) М. С. Хмєл'йов

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке протокол? Які бувають протоколи відповідно до
обсягу?

2. Функція, яку виконує протокол, та ступінь його складності.

3. Назвіть реквізити протоколу (основні й допоміжні).

4. Яка структура протоколу та мовні засоби?

Вправа 84. Укладіть протокол профспілкових зборів своєї групи, класу, відділу тощо.

Протокол.

про збори коллектива арендного придприємства «Дінамо», що сталися 17 листопада 2003 р. у м. Черкассах.

Повістка дня

1. Звітній доклад генерального діректора В. П. Филипова.

2. Затверженя проекта реконструкції головного корпуса
АП «Дінамо».

3. Інше.

Присутні — гендіректор Филипов В. 77., головінженер Валь­но Г. Б., главбух Булкина Н. Ю., члени коллектива в составі 45 робітників.

1. Слухали 1. Звіт В. П. Филипова за працю коллектива АО в 2002 - 2003 р.р.

2. Співдоклад діректора Уманьського філіала АО К. Ф. Тіхо-нова.

Ухвалили — Визначити результати задовільними.

II. Слухали — Інформацію замістника гендіректора АО
А. Б. Малініна про результат незалежной екологічной екс-
пертізи.

Ухвалили — /. Замінити вентілятори й фильтри у цехі.

2. Побудувати запасний пожарний виход.

3. Перестроїти сістему освітлювання сбірно-го цеха з общого на локальне.

4. Сдати головний корпус в експлуатацію не піздніше III квартала 2004 р.

5. Відповідаючім назначити гол. інжинера Вально Глеба Борисовіча.

III. Слухали — Заяву кладовщика Гірьняк Євгенія Тімуро-
віча про предоставлення йому путівки до профілакторія.

Ухвалили — Предоставити Гірьняк Є. Т. путівку до профілакторія. Додатки:

1. Доклад В. П. Филипова. Голова

Воронин П. Л.

Секретарша

Головенска Р. І.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке витяг із протоколу? Які бувають витяги з прото­колу за стадіями створення?

2. Функція, яку виконує витяг із протоколу, та ступінь регла­ментації.

3. Назвіть реквізити витягу з протоколу (основні й до­поміжні).

4. Яка структура витягу з протоколу та мовні засоби?

Вправа 86. Укладіть витяг із протоколу про перехід закла­ду (установи) на двозмінний режим навчання (роботи).

Вправа 87. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент:

Витяг з протоколу за 43 від 22 лютого 2002 р. про наданя путівки. Слухали — Заяву викладачки кафедри філософії Подгор-ной Таіси Фомінічни про предоставлення їй путівки для ліку­вання в кардіологичний санаторій.

Ухвалили — Представить Подгорной Т. Ф. путівку у са­наторій профілакторій «Ліпова рощя».

Голова

П. Л. Сізоненко

Секретарка

Ж. Ф. Біліч

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке довідка? Які бувають довідки за стадіями ство-
рення?

2. Функція, яку виконує довідка, та ступінь складності.

3. Назвіть реквізити довідки (основні й допоміжні).

4. Яка структура довідки та мовні засоби?

Вправа 88. Укладіть довідку про свою заробітну платню, сти­пендію тощо.

Вправа 89. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Довідка.

Довідку видано у тому, що студентка Солов'йова Стела Михайловна дійсно навчається на У-у курсі геоло географіч­ному факультеті Києвському Національному Універсітеті ім. Т. Шевченко.

Ця довідка видана їй для предявлення її по місту вимагання.

Ректор

проф. Рижський Г. Е. (підпис)

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке оголошення? Які бувають оголошення за місцем укладання?

2. Функція, яку виконує оголошення, та ступінь регламен­тації.

 

3. Назвіть реквізити оголошення (основні й допоміжні).

4. Яка структура оголошення та мовні засоби?

Вправа 90. Укладіть оголошення про наукову конференцію зі свого фаху.

Вправа 91. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Об'ява.

Сьогодня в приміщені будинку учоних відбудиться лекція диспут на тему «Роль сучасних СМІ в зформувані світобач-них позіцій чоловіка».

Запрошуємо усіх бажаючих приняти учасття.

Начало у 7 г. вечора.

Вхід бесплатний.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке акт? Які бувають акти за технікою відтворення?

2. Функція, яку виконує акт, та ступінь регламентації.

3. Назвіть реквізити акта (основні й допоміжні).

4. Яка структура акта та мовні засоби?

Вправа 92. Укладіть акт приймання Вами певних матері­альних цінностей.

Затвержено Начальніком облоно м. Ровно (підпис) Бесхутрий Ю. М.

Акт.

Коміссія в складі:

голова: ст. інспектор Калінін П.Л. та члени коміссії інспек­тори Тичьков Я. Р., Пиріжков Д. Т., обстеживши положення справ учбового процесу Острогського індустріального техні­куми виявила такі фактори порушення учбової дісціпліни:

1) Хронічне затримання початку занятій на 5-10 х.;

2) Повну вітсутність журналов обрахування судентов;

 

3) Беспітставні пропускання практічних й лабораторних робіт де якими студентами;

4) Неодноразне дострокове скінчення занятій викладача­ми на 5-10 х.;

5) Сістематичне перенесення занятій учбовою частиною в другі непідготовлені для цього аудіторії;

6) Проведення занятій не за согласованими учбовими пла­нами.

Коміссія прийшла до висновки, що дірекція учбового закла­ду не робить должного коцтроля за учбово виховной роботой.

Коміссія считає за необхідне поставити питання перед руководством Ровеньського облоно про знімання с посад дірек-тора та замісника діректора с учбової роботи на протязі грудня місяця.

Цей акт складено у 3 екз.

1 екз. — начальнику Ровненьського облоно,

2 екз. — діректору Острогського технікуми,

3 екз. — кадровий відділ Мін. освіти та науки України.

Голова коміссії (підпис) Калінін П. Л.

Члени коміссії (підпис) Тичьков Я. Р.,

(підпис) Піріжков Д. Т.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке доручення? Які бувають доручення за походженням?

2. Функція, яку виконує доручення, та його місце укладання.

3. Назвіть реквізити доручення (основні й допоміжні).

4. Яка структура доручення та мовні засоби?

Вправа 94. Укладіть доручення для одержання посилки, бан­деролі, стипендії, платні тощо.

Вправа 95. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Доручення.

Я, Комарь Кирил Кузмічь, зав. кафедрой хіміч. факульте­ти Львовського Державного Політехничного Універсітета, доручаю Вячеславову П. Р. получить на центральном складі реактіви для лабараторії.

Дорученя є дійсно до кінця березня місяця цього року.

(підпис) Комарь К. К.

Підпис Комарь К. К. засвітчую завідуючий кафедри:

(підпис) Д'яков В. Г.

7. 1. 2003 р.

Вправа 96. Укладіть доручення для одержання посилки, бан­деролі, стипендії, платні тощо.

Вправа 97. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Кременчугський завод дорожніх машин Доручення

6. 1. 02 м. Кременчуг

Дірекція Кременчугского завода дорожніх машин у лиці за-містника по звязкам с громадцькістью п. Зіман Ф. Я. уполно-мачує начальніка вітділа забеспеченя Карпенко С. В. полу­чить у складі № 1 треста Промстрой-2 чотирі персональних компьютора АТ-286 згідно до накладной за № 764-6.

Так же доручає йому робити бесготівкові розрахунки по чековой книжкі № 054490-02.

Доручення дійсне до 6. 2. 02. /Діректор

(підпис) Зіман Ф. Я.

Вправа 98. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Довіренність.

Мной, Свістун Алексанром Даніловічем паспорт № 5937002 серія РТ, живу за адресом пл. Короленко д. №2, кв. №51 данно цю довіренність Сілненко В. Т. щоб він получив на почті почтовий перевод на моє призвіще.

(підпис) А. Д. Свістун

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке наказ? Які бувають накази за призначенням?

2. Функція, яку виконує наказ, та його спеціалізація.

3. Назвіть реквізити наказу (основні й допоміжні).

4. Яка структура наказу та мовні засоби?

5. Із якого часу наказ набуває чинності?

Вправа 99. Укладіть наказ про переведення підприємства, установи, закладу на двозмінний графік роботи (навчання).

Вправа 100. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Наказ.

№14 5 л-ду 2002 року.

Харьков

Призначити

1. Літвак Я. Г. інженером по технікі беспеки с окладом 350 грн. за місяць. Підстава:

Власноручна заява Літвак Яківа Генадієвича. Звільнити

1. Пилипенко В. С. інженера по технікі беспеки за пору­шення ним статута комбіната — службове розгільдяйство. Підстава:

Докладна записка начальника цеха.

Об'явити виговор

1. Заяць Вєрі Евгєнійовні за сістематичні запізнювання на працю. Підстава:

1. Докладна записка начальника пропускного відділу. Зас. діректора комбіната

(підпис) Вітрова Л. К.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Хто має право видавати наказ?

2. Що є спільним для наказу й розпорядження?

3. Які основні вимоги висуваються до укладання наказів:

а) про прийняття на роботу;

б) про переведення на іншу роботу (посаду);

в) про надання відпустки;

г) про звільнення?

Вправа 101. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Одесський Державний Універсітет ім. К. Тіміряз'єва

Приказ.

№ 117-ВК 1.XIІ/2002р.

м. Одесса. про призначення по особистому складу Призначити

1. Бондарь Ігора Викторовіча на посаду замісника декана природно екологічного факультети, встановити йому посадо­вий оклад в 350 гр. за місяць.

Підстава: заява Бондарь І. В. з візами завідувача кафед­рою і декана природно екологічного ф-та.

Звільнити

1. Тіхонову Єлену Олеговну від посади викладачки валео-
логії через сімейні обставини.

Підстава: заява Тіхоновой Є. О.

2. Вяльцева Кирилла Філіпповіча від посади завідуючого
лабораторії через пенсійний вік.

Підстава: заява Вяльцева К. Ф.

Декан мехмата:

Бессмертних Д. Я. (підпис)

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке витяг із наказу? Які бувають витяги з наказу за
стадіями створення?

2. Функція, яку виконує витяг із наказу, та ступінь гласності.

3. Назвіть реквізити витягу з наказу (основні й допоміжні).

4. Яка структура витягу з наказу та мовні засоби?

Вправа 102. Укладіть витяг із наказу про заохочення.

Вправа 103. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Витяг з наказу № 117-ОК от 1.XII/2002 р. Призначити

1. Бондарь Ігора Викторовіча на посаду замісника дикана природно екологічного факультета,надати йому посадовий ок­лад в 350 гр. за місяць.

Підстава: 1). Заява Бондарь І. В. с візами завідувача ка­федрою і дикана природно екологічного ф-та.

С оріґіналом вірно

(підпис) Ілліна І. Б.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке розпорядження? Які бувають розпорядження за
терміном зберігання?

2. Функція, яку виконує розпорядження, та його спеціалізація.

3. Назвіть реквізити розпорядження (основні й допоміжні).

4. Яка структура розпорядження та мовні засоби?

5. Що спільного та відмінного між наказом і розпорядженням?

Вправа 104. Укладіть розпорядження про скасування дії перепусткового режиму в установі, організації, закладі тощо.

Вправа 105. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Панютінска СШ № 5 Краснокутцького района Луганской обл.

1. Всім вчителям природних дісціплін с 1. 03. 02 р. по 08.3.02 р.
зробити інвєнтарізацію маючихся наглядних матеріалів та
інструментарія.

Акти інвентарізаціг сдати у дірекцію школи до 10 березня нинішнього року.

2. До 15 жовтня учителям предметникам підготовить пла-
ни позаурочних міроприємств для II четверті.

Діректор школи № 5

(підпис) Вєрємеєв В. І

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке службова записка? Які бувають службові запис-
ки за походженням?

2. Функція, яку виконує доповідна записка, та її призначення.

3. Назвіть реквізити пояснювальної записки (основні й до-
поміжні).

4. Яка структура службової записки та мовні засоби?

Вправа 106. Укладіть доповідну записку про завершення Вами роботи над темою, проектом, завданням тощо.

Вправа 107. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Докладна записка.

Діректору ЧП «Врожай* Іл'їчову Василію Леонидовічу від ст. механика ЧП «Врожай* Кучіренко Генадія Юр'євіча Доповідаю, що мною Кучіренко Романом були виявлені пору­шення технологичного режима у першій лабораторії 24 січня місяця цього року, завдяки нетбалості електріка Кісільова В. Л. Через це були виведені з строя 2 (два) інкубатора. Акт про сбитки які були зроблені додаєтся.

Ст. механік

(підпис) Кучіренко Г. Ю.

Вправа 108. Укладіть пояснювальну записку про Вашу відсутність на роботі (навчанні) й обґрунтуйте її.

Вправа 109. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Декану факультети псіхологіі Криворожського Державного Інстітута проф. Вороб'йову Сергею Адамовічу від викладачки історії світової культури

Багінец І. Н.

Пояснююча записка.

Заняття з історії світової культури 11 квітня 2002 р. у группі ПС-32 мной не були проведені через те що за раніше оомовленною домовленістью я с цієй группой ходила в краєз­навчій музей де була віткрита нова експозіція передвижної виставки «Мастера кисті XX в.».

Екскурсія пройшла бес порушення дісціпліни.

Вик. історії світової культури

(підпис) І. Н. Багінец

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке запрошення? Які бувають запрошення за спосо-
бом виготовлення?

2. Функція, яку виконує запрошення, та його структурні ознаки.

3. Назвіть реквізити запрошення (основні й допоміжні).

4. Яка структура запрошення та мовні засоби?

Вправа 110. Укладіть запрошення на фахову наукову кон­ференцію.

Вправа 111. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Запрошення.

Вельми шановні Александр Глебовіч й Соф'я Ігнатовна просимо Вас прийняти участь у празднуванні пів столітньго ювілею Залісського Державного Заповідника, яке відбудеться 7. X. 2003 року у Админістратівном корпусі.

Початок міроприємства в 11 ранку.

Дірекція.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке характеристика? Які бувають характеристики за
напрямом?

2. Функція, яку виконує характеристика, та її призначення.

3. Назвіть реквізити характеристики (основні й допоміжні).

4. Яка структура характеристики та мовні засоби?

Вправа 112. Укладіть атестаційну характеристику.

Вправа 113. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Характеристіка. ведучого інжинера Леснікова Ільї Зінов'євіча, беспартійного, освіта — вища.

Пан Лесніков І.З працює на предприємстві із 1989 р. після скінчення Києвского політехничного інстітута. Часто печа-таєтся у научній прессі із актуальними статями. На про­тязі усієї роботи зарекомендував себе як добрий товаріщ, вічливий, має хороші відношення с робітниками. Неоднократ­но поощрявся за приймання активной участі в спортівних міроприємствах концерни грошовими нагородами. Всі без вик­лючення порученя виконує вовремя і сумліно.

С 1997 по 1998 рр. Лесніков Г. 3. був в составі группи по розробці нового генірального плана застройки концерни і як актівний учасник — нагороженний Похвальной Грамотой Вер-ховной ради України. У 1994 році стажирувався в Краковсь-ком домобудівном комбінате (Польша).

Ця характерістіка видана для пред'явлення по місцю тре-бування.

Гол. інжинер

(підпис) Пятаковскій Ю. Д. Презідент концерни «Стімул» (підпис) Варіч Е. С.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке офіційна кореспонденція? Які бувають листи за найменуванням?

2. Функція, яку виконує лист, та види офіційної кореспонденції.

3. Назвіть реквізити листа (основні й допоміжні).

4. Яка структура листа та мовні засоби?

Вправа 114. Укладіть лист-пропозицію про надання послуг.

Вправа 115. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Лист відповідь

Діректору Тіраспільского кредітно фінансового технікуми п. Рижському Алексію Анатольєвічеві

Харьковська книжна фабріка «Калінка» Відділ звязків з громадскіст'ю

Ми получили вашего листа с предложенням напечатати на нашій фабрикі «Толковий словник банківско фінансових терміте». Якщо річ йдеться про 10 000 (десяті тисячний) тираж й нашу бумагу, то ви повинні завчасно перерахувати на наш розщотний рахунок передоплату у суммі 7 000 (сімь тисячь) грн. на протязі двух тижднів.

Завідуючий відділу:

(підпис) Д'яков Р. Т.

4. 08. 03 г.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які вимоги висуваються до тексту листа?

2. У чому полягає етикет ділового мовлення?

3. Які функції виконує у листі віталйна та заключна частина
тексту?

Вправа 116. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Начальніку паспортного стола Верхнєволжского района м. Симферополя п. Тімофеєву С. О.

Просим вас прислати данні про проживаня в вашому районі с 5.10 1995 р. по ЗО. 1. 1999 р. такіх осіб: 1.) Серов Зіновій Василйьовіч: 1951 р. н. 2.) Чістякова Раіса Дмітрійовна: 1955 р. н.

3.) Гамарнік Єлена Олеговна: 1950 р. н. 4.) Баліцкий Фьодор Викторовіч: 1949 р. н.

Інформацію бажанно натсилати до кінця текущого року.

С повагой презідент благодійного фонда «Оберіг*.

(підпис) Косачь

Вправа 117. Виправте помилки та відредагуйте поданий до­кумент.

Ісполкому м. Одесси втділу житлово комунального господарства п. Артьомовой Р. 3.

Разом з цим листом натсилається акт опстеження стана кв. №№ 144, 145, 146, 147 по адресу вул. Е. Коновальцаб. №17 та кв. №№ 62, 63, 64, 66 по адресу д. № 4 вул. Комісарова, для приймання конкретних мір що до срочного ремонта даха в вище сказанних будинках.

Предсідатель контрольно ревизіонной коміссіг.

(підпис) Юрєв П. Д.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Що таке список? Які бувають списки за юридичною си-
лою?

2. Функція, яку виконує список, та принцип його укладання.

3. Назвіть реквізити списку (основні й допоміжні).

4. Яка структура списку та характерні мовні засоби?

Вправа 118. Укладіть список фахової літератури (не менше п'яти позицій), що використовувалася Вами під час написання курсової роботи, реферату тощо.

Список рекомендуемой літіратури по інформатіки.

1. Комарь І. Ю. Персональний компьютор. Учбовий курс. Харьків. «Фоліо*, — 1999р.

2. Толкачьова Є. Б. Інформатпіка. /Справочник/. Києв. «Либедь», -1997.

3. Распашнеєв Г. І. Мова программованя С++. К., —2000.

4. Комісарова А. Л. Довідник по інформатіці. Москва. «Мир*, -2001 г.

5. Вировец П. Ф. Починаючій программіст. Львов. «Афі­ша*. -2000.

6. Бад'єва В. А. Словарь програміста. Харьков. —2002.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. У чому полягає різниця між доповіддю й мітинговою про­мовою?

2. Який порядок фіксування інформації у процесі підготов­ки тексту до публічного виступу?

3. Які вимоги висуваються перед оратором під час публічно­го виступу?

Вправа 120. Поставте правильний наголос у поданих словах і словосполученнях.

/. Апокаліпсис, Капиця, Бальмонт, гора Народна, жалюзі, розбір, попереду, сімдесят, авізо, тюфтельки, метрополітен, доцент, кілометр, феномен, каталог, одинадцять, анонім, гурто­житок, навколоземний, дефіс, розвід, кухонний, вірші, столяр, посередині, після цього, рукопис, перепад, чорнозем, націнка.

2. Гомлет, текстовий, веретено, новий, бережемо, колія, вап­няний, металургія, кухонний, випадок, легкий, середина, до того, кістлявий, імперський, клішня, чотирнадцять, фаховий, на зав­жди, ринковий, вісімдесят, ненависть, поготів, духівник, аргу­мент, п'ятисот, літопис, клепковий, кидатися, рабин.

3. Пікассо, допізна, перепис, лисячий, ламкий, дихання, ден­ний, уроздріб, висіти, спроста, стерпіти, допоміжний, суспіль,

супровід, хлипкий, загадка, жаркий, хутірний, циган, чорнослив, дрова, черствий, юродивий, перепад, перестарілий, дощаний, за­бавка, живопис, зайнятий, дрібний, токовище, псевдонім, аЬартух.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Назвіть основні фази ділової бесіди.

2. Як ви розумієте поняття «культура управління»?

3. Які вимоги висуваються перед керівником установи, зак-
ладу тощо?

Вправа 121. Складіть речення з поданими словами.

Реклама — рекламація, зайняти — посісти, положення — становище, пригода — нагода, дилема — проблема, аматор — дилетант, ринок — базар, викликати — спричиняти, через — крізь, інцидент — прецедент, вибирати — обирати.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. Які вимоги висуваються до ділового телефонного спілку-
вання?

2. Змоделюйте типову ситуацію ділової телефонної розмови:

а) телефонуєте Ви;

б) телефонують Вам.

Вправа 122. Перекладіть українською мовою даний текст.

Текущая переписна между учреждениями применяется для разрешения оперативних вопросов и обеспечения управленчес-ких аппаратов необходимой информацией. В иелях упорядоче-ния переписки следует четко определить учреждения, в кото-рие направляется и откуда поступает информация, устано­вить ее периодичность и состав. Общими причинами возникно-вения переписки являются: требования вишестоящих, функци-ональних и контрольних органов; запроси подведомственних и сторонних организаций; необходимость осуществления опе­ративних связей (когда невозможно решить вопрос путем лич-ного контакта, по телефону или посредством телефонограмм).

Запитання та завдання для самоконтролю.

Прокоментуйте телефонний діалог.

— Куди я потрапив?

— А куди Ви хотіли потрапити?

— Це відділ постачання?

—Ні, це склад готової продукції.

—А який це номер?

—А Вам, який потрібен?

—769-443.

—Ні, це 760-443.

—Треба правильно набирати. (Кидають слухавку).

Вправа 123. Зі слів, поданих у дужках, виберіть те, яке, на вашу думку, є найдоцільнішим у конкретному реченні.

/. Головуючий (відчинив, відкрив, розкрив, розгорнув) чергове засідання профспілкових зборів. 2. Сьогодні по телебаченню виступатиме (нинішній, чинний, діючий, теперішній, існуючий) президент. 3. Я (рахую, вважаю, гадаю), що проект реконст­рукції старої частини міста затвердять. 4. (Відношення, відно­сини, взаємини, стосунки) цих двох керівників складалися про­тягом кількох років. 5. Безперечно, що ці два факти не можна (зв'язувати, пов'язувати, з'єднувати, поєднувати). 6. Зазначе­ну суму треба негайно (перерахувати, перевести, переказати, передати) на наш розрахунковий рахунок. 7. У цих докумен­тах (зустрічаються, трапляються, попадаються) грубі грама­тичні помилки. 8. (Уздовж, на протязі, уподовж, протягом, уп­родовж) усієї подорожі нас жодного разу не потурбували. 9. На адресу фірми (прийшло, поступило, надійшло, прибуло) термінове повідомлення. 10. В університеті я (одержав, здобув, отримав, набув, дістав) вищу освіту. 11. Комп'ютери в нашо­му офісі (знаходяться, містяться, перебувають, розташовані) у великій наріжній кімнаті.

Запитання та завдання для самоконтролю.

У яких видах документів реквізит «підпис»:

а) розшифровується;

б) не розшифровується;

в) засвідчується третьою (офіційною) особою?

Вправа 124. Складіть речення з поданими словами.

Викликати — спричиняти.

Дати — подати — надати.

Плата — зарплата.

Прийти — дійти.

Вирішити — розв'язати.

Зайняти — посісти.

Любити — полюбляти. Включити — увімкнути. Обирати — вибирати. Обумовлювати — зумовлювати. Рядові — пересічні.

Запитання та завдання для самоконтролю.

Наведіть п'ять прикладів сталих перифраз, фразеологізмів-канцеляризмів.

Вправа 125. Порівняйте фразеологізми в українській та російській мовах. Чим вони відрізняються? Уведіть до речень українські відповідники.

/. Брати ноги на плечі. — Уносить ноги.

2. Ловити ґав. — Считать ворон.

3. Губа не з лопуцька. — Губа не дура.

4. На відчай. — Очертя голову.

5. Назад рачкувати. — Идти на попятную.

6. Чугуївська верства. — Коломенская верста.

7. Цап відбувайло. — Козел отпущения.

8. Більше копи лиха не буде. — Семь бед — один ответ.

9. Часто-густо. — Сплошь и рядом.

 

10. Та ж свита, та не так пошита. — Федот, да не тот.

11. Як годиться. — Чин чином.

Запитання та завдання для самоконтролю

У яких видах документів може бути або ж ніколи не фігу­рує реквізит:

а) «ґриф затвердження»;

б) «резолюція»;

в) позначка про наявність додатка?

Відмінності слововживання іменників

адрес

адреса__________________________________________

барва (-и) музики, кольорів (манера, колорит, відтінок)
фарба синя, олійна

батьківщина спадщина батьків чи предків (материзна)

екзаменаційний, лотерейний, кредитний вхідний, проїзний, партійний

батьківщина місце народження, рідний край_________

білет квиток

вежа башта

телевізійна, оглядова водонапірна, танкова, фортеці

вигляд вид

набути, мати вигляд (виглядати) діяльності, істот, тварин

вигода вигода

мати вигоду (зиск, прибуток, ґешефт) квартира з вигодами (зручностями)

виключення виняток

відносини

взаємини

стосунки

з університету із правил

правові, дипломатичні між людьми

відношення

ставлення

геометричне, до буття, між предметами, явищами, величинами (взаємозв'язок) до рідних, до колеґ

відтінок кольору, почуття, звука (барва)

відтинок часу, відстані, простору

ділянка вулиці, землі, шкіри

дільниця_____ виборча, будівельна__________

загроза підтоплення, вибуху (небезпека)

погроза жестом, словом

засіб спосіб

для існування, для копіювання

виробництва (знаряддя), життя (стиль, зразок)

лазня баня

із сухою парою церкви

мета, ціль мати на меті, мати за ціль ціль, мішень улучити в ціль, у мішень

напрям	діяльності, поглядів
напрямок	вітру, руху
об'єм	приміщення, рідини, повітря
	(у кубічних одиницях)
обсяг	бюджету, книги (кількість, межі, величина)
розмір	столу, майдану, предмета (довжина, висота)
основи	математики, моралі (засади, підвалини)
фундамент	будівлі, споруди
основа	слова, трикутника, доповіді
особина	птаха, риби, комахи (тварина)
лице	чисте, відкрите, усміхнене (обличчя)
особа	офіційна, стороння, третя
особистість	талановита, творча, непересічна
пам'ятка	архітектури, літератури
пам'ятник	М. Грушевському
підписка	під відозвою, про невиїзд
передплата	на часописи, періодику
покажчик	прилад, напис, знак
показник	доказ, свідчення, дані
повістка	до суду
порядок	денний
правління	Спілки композиторів (філателістів)
управа	міська, районна
вправа	фізична, математична
працівник	культури, освіти, науки
робітник	будови, заводу, шляховий
співробітник	Співпрацівник (колега по роботі)
пригода	непередбачена, прикра (-ий) (подія, випадок,
	інцидент), стати в пригоді — бути потрібним
нагода	з нагоди повернення (можливість, шанс, момент)
прогін	між двома точками (проміжок)
прогин	поверхні, площини, конструкції
результат	підрахунку, спостережень, досліду
наслідок	біди, пожежі, невправності
розбіжність	думок, переконань
розходження	швів, площин
ступінь	учений, порівняння, відображення, гами, ладу
степінь	формальний, точки (у математиці)
щабель	зростання, опускання (етап, стадія), сходів

 

 

звуковий, радіаційний неба, малюнка невиправна, значна (збитки, втрати) праці, грошей, зусиль (жаль, прикро, марно) для сміття, товару письмового столу

скринька поштова, невеличка
скриня з посагом, велика

стан санітарний, облоги, невагомості, справ, речей;

газоподібний, твердий; духовний, родинний становище внутрішнє, матеріальне, скрутне; нелегальне,

рівноправне, службове
положення географічне, тіла, речі, предмета_________

абразивний абразійний (-а)

Відмінності слововживання прикметників

диск, інструмент, комбінат
процес, печера, платформа__

адаптований адоптований (-а)

зір, організм

хлопчик, дитина (усиновлений)

великий високий (-а) значний вагомий (-а, -е) здоровий

камінь, блок, об'єм

стовп, чоловік, шргла

за обсягом твір

здобуток, перемога, досягнення

працівник (не хворий)

вітрова вітряний (-а) вітряний (-а)

ерозія, установка, сила день, ніч, погода двигун, лишай, віспа

властивий

притаманний

характерний

воєнний (-а, -і) військовий (-а, -е)

кому-чому? кому-чому? для кого-чого?

стан, тактика, промисловість, події трибунал, стрій, обов'язок, однострій, прапор, подвиг, присяга, навчання (у значенні іменника —підійшов військовий)

гостинии гостинний

громадські громадянська (-і) цивільний (-і) суспільний (-а, -е, -і)

дійовий (-а, -е)

діючий (-а,-е) чинний (-а, -е) діяльний (-а, -е) діловий (-а, -і) діловитий

двір

господар

організації (не державні) свідомість, війна, права одяг, речі (не військовий) спосіб життя, наука, становище, відносини (загальні, колективні) засіб, вплив, виховання, дійова особа (учасник дії, вистави), дійова особа (здатна активно діяти) ґейзер, армія, модель, устаткування закон, розклад, постанова, законодавство працівник, життя (активний, енергійний)

лист, розмова, пропозиція, папери вигляд, вираз обличчя

запущений (-а) занедбаний (-е) задавнена

інший другий

супутник, ракета двір, підприємство хвороба

варіант, іншим способом (не таким) варіант (після першого, або якщо їх два)

корисливий (-а) корисний

круглий (-а, -е, -і) цілий (-а, -е)

наступний (-а) подальший (-а, -е) навчальний (-а) академічний

чоловік, мета

продукт (той, що приносить користь),

період, час, вантаж, простір (спец.)

стіл, форма, колесо, кільця

рік, доба; скло, склянка (не розбита)

рік, тиждень, нарада

розвиток, перспектива, робота, життя

заклад, посібник, план, графік, звіт

час, навантаження

нормальні

звичайні_________

двосторонній (-я, -і) двобічна взаємна (-е)

стосунки люди

договір, угода, контакти (обопільні) поверхня

згода, приязнь, рішення

оборотний зворотний (-а) капітал, механізм бік, адреса

оснований заснований (-а, -е)

на праці, на успіхах

Заклад, напрям, школа, виробництво

 

 

особливий (-а)

рахунок, справа (від «особа»)
присутність, автомобіль, думка (приват-
на, власна)
погляд, справа (своєрідна)_________

попередній

передчасний____

правильний (-а, -і) вірний (-а, -е, -і) певний (-а, -е, -і) слушний (-а, -е, -і) редакторський (-а) редакційний

звіт, розрахунок, варіант сніг, сміх, виступ

дріб, фіґура, риси обличчя собі, кінь, служба, кохання, друзі сракт, хода, око, рухи приклад, думка, зауваження

виступ, авторитет, порада колектив, працівник

робітничий робочий

розметаний розметений наступний (-а, -е) подальший (-а, -е) нез'ясований (-а, -е) нез'ясовне

клас, клуб \ одяг, час, день, план вибухом, вітром двір, майданчик

день, звіт, година, півріччя, проект у цьому ряду, доля, робота, навчання

азакт, питання (яке не з'ясували) почуття, хвилювання (яке не можна з'ясувати)

стійкий (-а) тривкий (-а)

водостійкий шар ґрунту, вогнестійкий
матеріал, морозостійка рослина
матеріал, вогнетривка цегла______

стінний стіновий

календар, годинник, розпис матеріал, камінь

тактичні тактовні

навчання, випробування слухачі, зауваження

тісний (-а, -е, -і) щільний (-е, -і)

комір, кімната, взуття, стосунки прилягання, шари атмосфери

цегельний (-е) цегляний (-а)

цілісна

цільна________

чисельний (-а) численний (-а, -і)

завод, виробництво

мур, стіна_______

картина подій особистість

показник, аналіз, перевага натовп, маніаЬестація, випадки (багаторазові)

шкірний (-і, -е) шкіряний (-а) покрив, захворювання плащ, промисловість

Відмінності слововживання дієслівних форм

 

бажати	виступити (хотіти, прагнути)
зичити	успіху, щастя, здоров'я (бажати)
боліти	душею за кого, що (уболівати,
	співпереживати)
хворіти	на кір, на ґрип (нездужати)
везе	людей, вантаж (хто, що)
удається	виконати, розв'язати (що)
щастить (таланить)	мені, вам (з ким, чим)
вести	що, кого, до чого, куди
поводити	себе (як)
вибирати	з багатьох
обирати	на посаду
викликати	сміх, радість, оплески (позитив)
спричиняти	біль, хворобу, нещастя (негатив)
випливати	із вашого твердження випливає, що...
слідувати	за нами по стежці
виходити	із приміщення
відкрити	рахунок, збори, очі (перен.)
розкрити	книжку
розгорнути	часопис
розплющити	очі (прям.)
відчинити	двері
відімкнути	замок
відкоркувати	пляшку
відмінити	вихідні, заняття
скасувати	закон
відмічати	міткою (щось), реєструвати, фіксувати
	(щось, когось)
відзначати	позначкою (зазначати щось), увагою (щось,
	когось), ювілей, свято
зауважувати	з якогось приводу (указувати, доказувати)
відрізняти	гривню від долара
розрізняти	обриси берега
відстоювати	певний час у черзі
обстоювати	переконувати, захищати
вклонятися	у пояс (перед ким)
ухилитися	уліво (від чого)
вводити, включати	до складу комісії
умикати	двигун, електрику
уносити	до порядку денного,гроші
(у) вразити	присутніх (.здивувати)
уразити	руку (поранити)
говорити	переважно в усному мовленні
сказати
висловитися
підкреслити	переважно в писемному мовленні
акцентувати
зауважити
зазначити
указати
уточнити
наголосити
грати	роль (на сцені, у кіно)
відігравати	значну, суттєву (неабияку) роль
губити	документи, думку
утрачати	ілюзії, рівновагу, свідомість
	(непритомніти, умлівати), пам'ять
гаяти, марнувати	час
давайте	мені зошити, заліковки
є пропозиція	розпочати збори, голосувати
пропоную	зробити перерву, свій варіант
прошу	слова, допомоги, поради
дати	доручення, пораду, їсти
надати	допомогу, інформацію
подати	думку, звістку, ініціативу
дзвонити	у дзвони, у двері
телефонувати	до міністерства
дістати	освіту, високу оцінку, інформацію
набути	навичок, досвіду
здобути	перемогу
одержати, отримати	платню, листа, книжки
добавити	дитину (від «бавити»)
додати	свої зауваження
додержувати	слова, обіцянки
додержуватися	курсу, поглядів
докладати	зусилля
прикладати	до рани ліки

домовитися	про зустріч
договоритися	до ранку
задавати	запитання
ставити	питання
піднімати	з підлоги
підносити	РУку
займати	місце для когось
обіймати	посаду завідувача кафедри
посідати	призове місце в змаганні
заступати	на посаду (звідколи)
зазнати	збитків, утрат, прикрощів, поразки
понести	речі, документи
дістати	інформацію
заставити	приміщення (чим)
примусити	зробити (що)
звати	Марією
звуть	Марія
звільнити	з посади
усунути	з роботи (узагалі)
виключити	зі складу студентів, зі школи
вимкнути	електрику, двигун, світло
загасити	свічку, полум'я
зв'язати	мотузку, сітку
пов'язати	факти, події, явища
здійснити	проект
учинити (скоїти)	злочин
зливаються	у єдине ціле
пристають	фіґури між собою; на пропозицію
зносити	неприємність, образи
переносити	вантаж, час зборів
зумовлювати	бути причиною (чогось); створювати
	передумови
обумовлювати	обмежувати певною умовою,
	застереженням
зустрічаються	колеги, перехожі
трапляються	помилки, недоліки, вислови, факти
стикаються	атоми, дроти
кидатися	зі звинуваченням
упадати	в око, у гріх, в озеро, біля когось (кому)
любити	матір, Батьківщину, свою роботу
полюбляти	плавати, читати, пиво, суниці
кохати	дівчину, хлопця
міняти	товар, марки, книжки
змінювати	ситуацію, колір, напрям, думку
містить	документ, цистерна
має у складі	делегація має у своєму складі...
	до складу делегації входять...
включає	екскурсія включає відвідування музею
	головуючий включає до списку
мішати	змішувати (щось із чимось)
заважати	працювати, відпочивати
наносити	бруду, снігу
завдавати	збитків, удару
робити	візит
настає	пора, період
надходить (-дять)	інформація, листи
минає (-ють)	час, години, роки
настоювати	настоянку на калині
наполягати	на своєму
опанувати	професію, мову (що)
освоїти	виробництво, родовище
оволодіти	почуттями (своїми), увагою (чиєюсь),
	ситуацією, знаннями (чим)
опиратися	звинувачуванням
упиратися	у стіну
спиратися	на факти, плече
оплатити	проїзд, користування, послуги
платити	за проїзд, за користування
переганяти	з одного місця на інше
випереджати	у швидкості, рості й под.
перерахувати	в іншу валюту, ще раз (перелічити)
перевести	через дорогу, стрілки годинника,
	час (змарнувати)
перекласти	текст, речі з місця на місце
переказати	гроші на рахунок, зміст розмови
познайомитися	зі співробітниками
ознайомитися	зі станом справ, з документами

до лікаря, до комори

листи, вітання, телеграми, повідомлення

потрапляти у двері, у ворота, на сцену

попадати у тональність, ногою в чобіт

уцілити у мішень, у ворога (улучити)

опинятися удома, біля дороги

працювати

трудитися

Робити

представляти

уявляти являти

репрезентувати

прибуває

приходить

надходить (-ять)

настає

спадає

вступає

на посаді, інженером

на благо, на ниві просвіти

Справу, висновки

до нагороди, нового співробітника, на сцені,

у творі (кого, що) майбутнє, перспективи собою (що, кого)

продукцію, вироби, інтереси фірми____

потяг, вода

гість, колеґа, натхнення інформація, дані, товари пора, період

на думку, припущення, здогад до технікуму

привести	коня, до перемоги, до успіху, у рух (що)
призвести	до нещастя, до втрат, до знищення
навести	приклад, порівняння
приймати	зі столу, з дороги (прибирати); пропозицію
брати (узяти)	участь, із собою, до себе
ужити	заходів
набувати	певної форми
прийти	до (кого, куди)
дійти	висновку
приносити	повідомлення
завдавати	клопоту, прикростей, жалю
прочитати	книжку, доповідь
зачитати	розпорядження, наказ (оголосити)
прошу	будь ласка
прошу	допомоги
проявляти	плівку
виявляти	увагу, повагу
чинити	опір, спротив
виказувати	незгоду

путати	надівати пута
плутати	поняття, терміни (помилятися)
рахувати	до ста, гроші, дні
уважати	за потрібне, своїм обов'язком
гадати	на картах, про інше, думку (припускати,
	передбачати)
розповсюджувати	речі, газетна (окремі предмети)
поширювати	інформацію, досвід (збільшуватися
	в обсязі, просторі)
розраховувати	час, кінцевий результат
сподіватися	на вас, на удачу, на успіх
слідувати	музикантові, за таксі
слухати	колег, поради, музику
служити	у війську
слугувати	матеріалом, відправною точкою
співпадають	площини, поверхні, отвори
збігаються	думки, погляди
стати	у чергу
заступити	на чергування
стежити	за звіром
слідкувати	за текстом
сягати	у висоту, у довжину, у глибину
досягати	межі, мети, місця, успіху, швидкості
осягати	розумом
доходити	віку, старості
торкатися	рукою, плечем (кого-чого, до кого-чого)
стосуватися	справи, життя
(не) обходить	мене ця справа
відноситися	вітром (куди)
ставитися	до справи, до вас, до мене
належати	до класу, до виду; підприємству, мені
триває	засідання, конкурс, перерва
продовжується	у зв'язку з, до 20 грудня, ще на тиждень,
	лінія, дорога
являється	мені твій образ
являє собою	складний процес, густу рідину
є	діловий лист є обличчям фірми

Словничок скорочених слів та словосполучень¹

 

абетка абет.

абонентська скринька а/с авіаційний алюміній авіаль автобіографія автобіогр. автоматизована система

- інформації АСІ

- контролю (керування) АСК

- управління АСУ автоматизована телефонна стан­ція АТС

автоматизований автоматиз. ~ банк даних АБД

- технологічний комплекс АТК автор авт.

автореферат автореф. авторське свідоцтво а. с. авторський аркуш авт. арк. агрономічний агр. агропромисловий комплекс АПК адаптація адапт. адміністративний адм. адміністрація адмін. академік акад. (при прізвищі) академія акад. Академія наук АН акомпанемент акомп. акціонерне товариство АТ акціонерний комерційний банк

АКБ альбом альб. альманах альм. американський амер. англійський англ. анотація анот. антологія антол. аркуш арк. (при цифрах і в обл.

приміток)

А

артист арт. (при прізвищі)

археологія археол.

архів арх.

архітектура архіт.

асистент асист. (при прізвищі)

асоціація асоц.

аспірант асп. (при прізвищі)

атлас атл.

атомна електрична станція АЕС аудиторія ауд. (при цифрах і на­звах)

Б

багатопрофільний виробничий

кооператив БВК без видавництва б. в.

- даних б. д.

- місця б. м.

- тиражу б. т.

безкоштовно безкошт.

березень берез.

біблійний біблійн.

бібліографія бібліогр.

бібліотека б-ка (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголовка)

бібліотечний бібл.

біографія біогр.

брошура брош.

будинок б. (при цифрах)

будівельний буд. (г в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

будівельні норми і правила БНП будівництво буд-во бульвар б-р (при назві) бухгалтерський бух.

Правила скорочування див. у розділі «Скорочування слів та словосполучень»

бюджетний бюдж. бюлетень бюл.

в

вересень верес.

ветеринарний вет.

вивчення вивч.

видавець вид. (при прізвищі)

видавництво вид-во (і в заголов­ку опису, якщо не є 1-м сл. за­головка)

видання вид.

викладач викл. (при прізвищі чи назві установи)

виконавець викон. (при прізви­щі)

виконавчий комітет виконком виконання викон. виконувач робіт виконроб виконуючий обов'язки в. о. (при

назві посади) використання використ. виникнення вииики. виправлення випр. випуск вип. виробництво вир-во виробниче об'єднання ВО виробничий вироб. виробничо-комерційна фірма

ВКФ виставка вист.

Вища атсстаційиа комісія ВАК внщий вищ.

внщий навчальний заклад ВНЗ

відбиток відб.

відділ від.

- внутрішніх справ ВВС

відділення від-ня

відеофонограма відеофоногр.

відкрите торговельне товари­ство ВТТ

відкриття відкр.

відомості відом.

відповідальний відп.

відредаговано відред.

відродження відродж. військова частина в/ч (при цшр-рах)

військовий комісаріат військко­мат

вік в. (у значенні «сторіччя» та

при цифрах) вільна економічна зона ВЕЗ вільно конвертована валюта ВКВ вісник вісн. вітчизняний вітчизн. вкладений аркуш вкл. арк. включаючи (включно) включ, власний кореспондент власкор внутрішній внутр. водосховище вдсх (при назві) Всесвітня організація охорони

здоров'я ВООЗ вугільний вугіл. вулиця вул. (при назві)

«

Г

газета газ. газифікація газиф. гектар га генеральний ген. генетичний генет. геодезія геодез.

геологорозвідувальний геолого-

розв. гірничий гірн.

гірничорятувальний гірничорят.

гірський гір.

глава гл. (при цифрах)

глобальний глобал.

година год (при цисррах)

головний голов.

- бухгалтер головбух

голографія гологр.

гора г. (при назвах)

господарство госп-во

господарський госп.

господарчий господарч.

господарчий розрахунок госпроз­рахунок

гравюра грав.

грам г (при цифрах) гривня грн (при цифрах) громадський громад, громадянин (-дянка) гр. (при прі­звищі) грудень груд.

група гр. (при цифрах, назвах) гуманітарний гуманіт.

 

д

демократія демокр. депозитарій депоз. депутат деп. (при прізвищі) державна адміністрація держад-мін.

державний держ. (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголовка) дефектний деф. (в обл. приміток) дециметр дм (при цифрах) дивнсь див. (при посиланнях) дипломатичний дип. директор дир. (при прізвищі) диригент дириг. (при прізвищі) дисертація дис. дитячий дит. діаграма діагр.

діапозитив діапоз. (в обл. кількіс­ної характеристики) діафільм дф

дійсний член д. чл. (при прізвищі)

діяльність діяльн.

Дніпропетровськ Дп. (в обл. ви­хідних даних)

добровільне товариство добр. т-во

добродій д. (при прізвищі, імені)

довідково-інформаційний фонд ДІФ

довідник довід.

додаток дод.

доктор д-р (у назві вченого сту­пеня) документ док. документальний докум. до нашої ери до н. е. Донецьк Д. (в обл. вихідних даних)

доповідь доп.

доповнення допов.

допоміжний допом.

дорожній дор.

доручення доруч.

дослідження дослідж.

доцент доц. (при прізвищі, назві

установи) драматичний драм, друкарня друк.

Е

екологія' екол.

економічний екон. (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

електроніка електрон.

електронна обчислювальна ма­шина ЕОМ

енергетичний енерг. (і в заголов­ку опису, якщо не є 1-м сл. за­головка)

енциклопедія енцикл.

є

єврейський євр.

європейський європ.

єдина модульна система ЄМС

єдина система державного управління якістю продукції ЄСДУЯП

єдниа система технологічної до­кументації ЄСТД

єднні нормн і розцінки ЄНР

Ж

житлово-експлуатаційна контора

ЖЕК жовтень жовт.

журнал журн. (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголов­ка)

журналіст ж-ст (при прізвищі) з

забезпечення забезп. завідувач зав. (при назві устано­ви, посади)

- Гаража завгар

- господарської частини зав­госп

завод з-д (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заголовка)

- залізобетонних конструкцій

ззк

заготовчий загот. закінчення закінч, заклад закл. _а. залізниця з-ця

замісник зам. (при назві посади)

замовлення зам. (у значенні «дру­карський термін»)

запне актів громадянського ста­ну ЗАГС

записки зап. (у значенні «наукові роботи»)

за редакцією за ред.

засідання засід.

заслужений засл.

засновник засн.

застосування застосув.

заступник заст. (при назві поса­ди)

затверджений (-но) затв. зауваження заув. західний зах. збірник (збірка) зб. здобуття здоб, зібрання зібр. землеробство земл-во зображення зобр.

І

із (зі) змінами із (зі) змін, ілюстратор іл. (при прізвищі) ілюстрація ілюстр. імені ім. (при прізвищі і в заго­ловку опису)

інвентарний інв. інвестиційний фонд ІФ індекс інд.

інженер інж. (при прізвищі)

іноземний інозем.

інспектор інсп. (при прізвищі)

інспекція інспек.

інститут ін-т (при назві і в заго­ловку опису, якщо не є 1-м сл. заголовка)

інструкція інстр.

інструмент інструм.

інтеграція інтегр.

інтернаціональний інтерн.

інфляція інфл.

інформатика інф-ка

інформаційне агентство ІА

інформаційний інформ. (і в заго­ловку опису, якщо не є 1-м сл. заголовка)

інформаційно-обчислювальний центр ЮЦ

інформаційно-пошукова мова ІПМ

інформаційно-пошукова система

ІПС

інформаційно-рекламне агент­ство ІРА і подібне і под. іспанський ісп.

історичний іст. (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголовка) - факультет істфак

історіографія історіогр.

італійський італ.

і так далі і т. д.

і таке інше і т. ін.

К

кабінет каб. кандидат канд.

карбованець крб (при цифрах) карта к. (при цифрах) картка (карточка) карт, картографія картогр.

картографування картограф, каталог кат. кафедра каф. квадратний метр кв. м квартал кв. (при цифрах) квартира к. (при цифрах) квітень квіт, керівник кер.

Київ К. (в обл. вихідних даних)

кількість к-сть

кімната кімн. (при цифрах)

кінематографія кінематогр.

кінофільм кф

клас кл.

класифікація класиф.

книга (книжка, книжечка) кн.

книгознавство книгозн.

коефіцієнт коеф.

колектив авторів кол. авт.

колективне сільськогосподарсь­ке підприємство КСП

Кодекс законів про працю КЗпП

коментар комент.

комерція комерц.

комісія коміс. (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголов­ка)

комітет ком. (те саме) компенсація компенс. комплект к-т

композитор комп. (при прізвищі)

композиція композ.

комп'ютер комп'ют.

комп'ютерний набір комп'ют. наб.

конгрес конгр. (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголов­ка)

контрольно-пропускний пункт

кпп

конструкторське бюро КБ (і в

заголовку опису)

конференцій конф. (і в заголовку опису, я* що не є 1-м сл. заго­ловка)

концепція концеп.

кооперація кооп.

копійка к. (при цифрах) копія коп. кореспондент кор. корпорація корпор. креслення крєсл. кримськотатарський кримськота-тар.

кубічний метр куб. м культурний культ.

л

лабораторія лаб. латинський латин, липень лип. > листопад листоп. лібрето лібр. лінгвістичний лінгв. лінія електропередачі ЛЕП література л-ра літературний літ.

~ редактор літред літографія літогр. лютий лют.

Львів Л. (в обл. вихідних даних) М

магнітна фонограма на касеті

мф/кас.

- на котушці мф/кот. майдан майд. (при назві) максимальний макс. мале підприємство МП малюнок (рисунок) мал. (рис.) масштаб м-б

математичний мат. (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

машинобудування машинобуд. менеджмент менедж. методичний метод, метр м (при цифрах) механічний мех. (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголовка) мистецтво мистец.

міжвідомчий міжвід. міжнародний міжнар. Міжнародний валютний фонд

МВФ

- Червоний Хрест МЧХ мікрокарта мкарта мікрокопія мкоп. мікрофільм мф мікрофотокопія мфотокоп. міліметр мм (при цифрах) мільйон млн

мільярд млрд

міністерство м-во (і в заголовку опису)

Міністерство внутрішніх справ

МВС

Міністерство зовнішніх справ

мзс

Міністерство юстиції Мін'юст

місто м. (при назві)

міська державна адміністрація міськдержадмін.

міська рада міськрада

міське професійно-технічне учи­лище МПТУ

міський міськ. (і в заголовку опи­су)

- комітет міськком місяць міс.

місце печатки м. п. мовознавство мовознав. Молодіжна Демократична спілка

мдс

молодший мол. монографія моногр. Москва М. (в обл. вихідних да­них)

Н

набережна наб. (при назві) набір діапозитивів наб. діапоз. навчальний навч. иадзаголовок надзаг. надзвичайний надзв. надзвичайна пригода НП

наприклад напр. народження народж. народний нар.

народознавство народознав. наступний наст.

наукова організація праці НОП

науково-дослідний н.-д. (і в заго­ловку опису, якщо не є 1-м сл. заголовка)

науково-дослідний і проектно-технологічний інститут НДПТІ

Національна академія наук НАН

національний нац. (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

начальник нач.

наша ера н. е.

нестандартні засоби вимірюван­ня НЗВ низька напруга НН номер № (при цифрах)

- порядковий № пор. (при цифрах)

О

об'єднання об-ня (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

обкладинка обкл.

обласна державна адміністрація облдержадмін.

обласна рада облрада

обласний відділ народної осві­ти облвно

область обл. (і в заголовку опи­су)

облігації внутрішньої позики

ОВП

обліково-видавничий аркуш обл.-

вид. арк. образотворчий образотв. обробка оброб. обслуговування обслуг, обчислювальний обчисл.

- центр ОЦ

оголошення оголош. Одеса О. (в обл. вихідних да­них)

одиниця од. (при цифрах) озеро оз. (при назві) окремий окр. оповідання оповід. оправа опр. опрацював опрац. опрацювання опрацюй, опублікований опублік. опублікував опубл. організація орг. організаційний відділ оргвідділ

- комітет оргкомітет оригінал ориг. оркестр орк. оркестровка оркестр, острів о-в (при назві)

П

пан (пані) п. (при прізвищі, імені)

парламентський парлам.

партитура партит. (в обл. кіль­кісної характеристики)

педагогічний пед. (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл.заго-ловка)

перевидання перевид.

переглянутий перегл.

передмова передм.

переклад пер.

перекладач пер. (при прізвищі) переробка перероб. перероблено переробл. персональний персон.

- комп'ютер ПК перспективний персп. перфокарта пкарта перфострічка пстрічка письменник письм. південний півд. північний півн.

під керівництвом під керівн. підвищення підвищ.

підготовка підготов, підготував підгот. підзаголовок підзаг. півострів п-ів

підписано до друку підп. до друку підприємство п-во підручник підруч. планування планув. податок на додану вартість ПДВ поліграфічний полігр. поліклініка п-ка

польова пошта п/п (при цифрах) помічник пом. популярний попул. порівняй пор. (при посиланні) портрет портр. посібник посіб. початковий почат. поштова скрннька п/с пояснення поясн. правління правл. правознавство правознав. практичний практ. (і в заголовку опису)

праці пр. (у значенні «Наукові роботи»)

предметний предм.

препринт препр.

приватизація приватиз.

приклад прикл.

примірник пр. (при цифрах)

примітка прим.

присвячується присвяч.

проблема пробл.

провулок пров. (при назві)

програма прогр.

програмування програмуй.

продовження продовж.

продовольчий прод.

проектно-конструкторське бю­ро ПКБ (і в заголовку опису)

промисловість пром-сть

пропозиція пропоз.

проспект просп. (при назві)

професійна спілка профспілка (і в заголовку опису) професійно-технічне училище ГТТУ професор проф. (при прізвищі) професорсько-викладацький

проф.-викл. профспілковий комітет профком псевдонім псевд. публікація публ. публіцистика публіц. публічний публіч. пункт п. (при посиланні)

Р

радіоелектроніка радіоелектрон. район р-н (і в заголовку опису) районна державші адміністрація

райдержадмін. районна рада райрада районний відділ внутрішніх справ

РВВС

районний внконавчнй комітет

райвиконком редактор ред. (при прізвищі) редакційна колегія (редколегія)

редкол.

редакційно-видавничий відділ РВВ редакція ред.

режисер реж. (при прізвищі) резюме рез. реклама рекл. рекомендаційний реком. релігійний реліг. ремонтна база рембаза ремонтно-будівельне управління

РБУ репринт репр. репродукція репрод. реставрація реставр. ретроспективний ретросп. реферат реф.

реферативний журнал РЖ рецензія рец.

рисунок (малюнок) рис. (мал.)

(при посиланні) рік (роки) р. (рр.) (при цифрах)

-народження р. народж. (те саме) річка р. (при назві) розвиток розв. розв'язування розв'яз. розділ розд. (у значенні «части­на» при посиланні) розповсюдження розповсюдж. розрахунково-касовий центр РКЦ розробив розроб. розроблено розробл. російський рос. ротапринт ротапр. рубрика рубр. рубрикатор рубрик, рукописний рукоп.

С

санітарний сан.

Санкт-Петербург С.Пб. (в обл.

вихідних даних) сантиметр см (при цифрах) святнй св. (при прізвищі) секретар секр. (при прізвищі) секунда с (при цифрах) селище с-ще (при назві) селище міського типу смт (при

назві)

селищна рада селищрада село с. (при назві) семінарський семінар, середня школа СШ серія сер. серпень серп, сесія сес.

симпозіум симп. (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголовка)

симфонічний симф.

система автоматизованого проектування САПР

систематичний сист.

системні програмні засоби СПЗ

сільська рада сільрада

сільське господарство с. г.

сільськогосподарський с.-г. (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заголовка)

Сімферополь Сімф. (в обл. ви­хідних даних) січень січ.

скандинавський сканд. складання склад, скорочення скор. словник слов. слово сл. соціальний соц. соціологія соціол. спеціаліст, спеціальність спец, специфікація специф.

- обладнання СО співавтор співавт. співробітник співроб. спільне підприємство СП спорудження спорудж. станція ст. (і при назві)

- технічного обслуговування СТО

старший старш.

- помічник старпом стаття ст. стереотипний стер, сторінка с. (при цифрах) сторіччя ст. (те саме) , студент студ. студентський студент, студентський комітет студком суспільство сусп-во східний сх.

сценарій сцен.

 

т

таблиця табл. (при посиланні) та інші та ін. творче об'єднання ТО творчнй творч. тези (-си) тез. телеграфний телегр. телефільм тф телефон тел. (при цифрах) теплова електрична станція ТЕЦ Тернопіль Т. (в обл. вихідних да­них)

техніко-екоиомічні дослідження

ТЕД тиждень тижд.

тижневий тиж. (в описі період, видань)

тисяча тис. (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заголовка)

титульний аркуш тит. арк.

товариство т-во (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

- з обмеженою відповідаль­ністю ТО В

том (-н) т. (при цифрах) тонна (-и) т. (при цифрах) торговельний торг.

-дім ТД травень трав, тракторний тракт, транскрипція транскр. транслітерація трансліт. транспорт трансп.

У

уведення увед.

уводиться увод.

удосконалення удоскон.

укладач уклад, (при прізвищі)

укладено уклад.

українознавство українознав.

український укр.

умовна одиниця у. о.

умовний друкований аркуш умов, друк. арк.

університет ун-т (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

університетський унів.

упорядкував упоряд.

упорядкування упорядкув.

упорядник упоряд. (при прізвищі)

управління упр. (і в заголовку опису, якщо не є 1-м сл. заго­ловка)

- внутрішніх справ УВС

упровадження упровадж. уривок урив, устаткування устати. у тому числі у т. ч. учасник учасн. учений учен.

училище уч-ще (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголовка)

Ф

фабрика ф-ка (і в заголовку опи­су, якщо не є 1-м сл. заголовка)

факсиміле факс.

факультативний факульт.

факультет ф-т

фантастика фантаст.

фармацевтичний фармац.

федерація федер.

< іестиваль фест.

філія (філіал ) філ.

філологія філол.

філософія філос.

фільмографія фільмогр.

фільмокопія фкоп.

фінансовий фін.

фонд заробітної плати ФЗП - матеріального забезпечення ФМЗ

фонограма фоиогр.

(юрма ф.

формування формув. формула ф-ла (при посиланні) фортепіано ф-но фотографія фотогр. фотокопія фотокоп. фототипія фототип. фрагмент фраґм. французький фр. футляр футл.

X

Харків Х.(в обл. вихідних даних) хвилина хв (при цифрах) хімічний хім. (і в заголовку опису,

якщо не є 1-м сл. заголовка) хореографія хореогр. хоровнй хор.

художник худож. (при прізвищі)

ц

центральний комітет ЦК (і в за­головку опису) церковний церк.

цифрова обчислювальна маши­на цом ціна ц. (при цифрах) цінні папери ЦП

 

Ч

часопис часоп. (при цифрах) частина ч. (те саме) червень черв, чеський чес.

число чис. (при цифрах) член-кореспондеит чл.-кор. (при прізвищі та назві установи)

Ш

школа шк. , ■

 

щ

щоденний щоден. щомісячний щрмісяч. щотижневий (-во) щотиж.

 

ю

ювілейний ювіл.

 

я

японський яп.

 

Російсько-український словничок типових мовних зворотів

А

арендние отношения арендодатель

 

без задержки

без зазрения совести *

безналичний расчет

без снисхождения

без стеснения

без удержу

бесплатно вгадать

бесполезний труд

беспрепятственно допускать

благотворительний вечер

брать обязательства бросать на произвол судьби бивший (директор) бистродвигающийся

бить в родстве

бить на хорошем счету

бить не вправе

 

в административном порядне ввести в состав ввиду вишеизложенного

ввиду того, что

вводить в заблуждение вводить в убиток в двух словах

орендні відносини орендодавець

Б

негайно; без затримки без докорів сумління безготівковий розрахунок без поблажливості не соромлячись без упину безоплатно видати марна праця

безперешкодно допускати доброчинний (благодійний)

вечір брати зобов'язання кидати напризволяще колишній (директор) швидкобіжний, швидкий,

швидкісний бути родичем мати добру репутацію не мати права

 

адміністративним порядком увести до складу зважаючи (з огляду) на

викладене вище через те, що; зважаючи на те,

що

уводити в оману призводити до втрат двома словами

верительная грамота веское основание в затруднении в знак (благодарности) взискать с ответчика видавший види влечь за собой влиятельние круги вне всякого сомнения внедрение в производство внеочередной созив внешнеторговая организация

вовлекать в работу во вред во главе

возбудить уголовное дело возглавлять Совет возмещение ущерба воспользоваться предложением в остальной части во что би то ни стало в порядне исключения в порядке, принятом общим собранием в пределах своих полномочий в преддверии переговоров временно отстраніїть все желающие в силу изложенного вследствие зтого в случае

~ необходимости

~ неуплати в соответствии с в состоянии опьянения в строгом смисле слова

в строке, в строку всю дорогу рассказивал

вірча грамота

вагома підстава

у скрутному становищі

на знак (подяки, вдячності)

стягнути з відповідача

бувалий

тягти за собою

впливові кола

поза всяким сумнівом

упровадження у виробництво

позачергове скликання

зовнішньоторговельна

організація залучати до роботи на шкоду на чолі

порушити кримінальну справу очолювати Раду відшкодування збитків скористатися пропозицією у решті

за всяку (будь-яку) ціну як виняток

у порядку, ухваленому загальними зборами

у межах своїх повноважень

напередодні переговорів

тимчасово усунути

усі охочі (усі, хто бажає)

зважаючи на викладене

унаслідок цього

на випадок

за необхідності

при несплаті

згідно з; відповідно до

у нетверезому стані

у точному значенні (цього) слова

у рядку, рядком

на протязі всієї дороги розповідав

в течение недели в тот же момент в тот же срок в целях предотвращения винести благодарность виписка из протоколи виплата ссуди виплатить долг

протягом (упродовж) тижня

тієї ж миті

у той самий термін

із метою запобігання

скласти подяку

витяг із протоколу

сплата позики

сплатити борг

 

гвоздь программи глубокоуважаемий господин .. годовой отчет

горюче-смазочние материали государственная пошлина окраса програми вельмишановний пане ... річний звіт

паливно-мастильні матеріали державне мито (держмито)

 

дальнейшее использование

двойное гражданство действующее

законодательство дело в том денежние средства день ото дня депонированний счет держаться в стороне дисциплинарное взискание для вида (видимости) для приличия для своєю удовольствия добровольная основа добрий по характеру договор о жилищном найме докладная записка долевая собственность должен бить должностное лицо дополнительное соглашение до потери сознания

подальше використання

(н. д. — використовування) подвійне громадянство чинне законодавство

річ у тім кошти

із кожним днем

депонований рахунок

триматися осторонь

дисциплінарне стягнення

для годиться; про людське око

заради пристойності

собі на втіху

добровільна засада

добрий (за) вдачею

договір про наймання житла

доповідна записка

пайова власність

має бути

урядовець

додаткова угода

до нестями

доработать рукопись дорожное происшествие дочернее предприятие до настоящего времени (до сих пор)

 

железная дорога железнодорожний путь жесткие мери жесткие условия жесткий контроль жесткий диск

 

заведующий (отделом,

канцелярией) задевать достоинство задолженность за ... заинтересованное лицо зайти (загнать) в тупик

заказное изделие заказное письмо заключить договор залог имущества заместитель директора за наличньїе деньги заранее виражать

благодарность заслуживающий виймання затягивается возможность злоупотреблять служебним

положением злоупотребление служебньїх лиц

И

идти на убиль избавиться от опасности излишки площади

доопрацювати рукопис дорожня пригода дочірнє підприємство до цього часу

 

 

залізниця

колія; залізнична колія круті заходи важкі умови суворий контроль твердий диск

 

завідувач (відділу,

канцелярії) зачіпати гідність заборгованість за ... зацікавлена особа зайти (загнати) в безвихідь

(у глухий кут) виріб на замовлення рекомендований лист укласти договір (угоду) застава майна заступник директора готівкою

заздалегідь висловлювати

подяку вартий уваги зволікається можливість зловживати службовим

становищем зловживання службових осіб

 

спадати

уникнути небезпеки надлишки площі изощренньїй ход изьшать из обращения изисканний слог имевшиеся возможности

витончений хід вилучати з обігу вишуканий стиль наявні можливості

имущество, подлежащее разделу майно, що підлягає розділу

исключительное право испитательний срок истец

источник финансирования

виняткове право випробний строк (термін) позивач

джерело фінансування

 

каждьіе пол-литра каждий в отдельности каждий день какие-либо интересьі как указьівалось више капризная погода капризний человек комиссия по вопросам

щопівлітра кожний зокрема щодня

будь-які інтереси як зазначалося вище примхлива погода вередлива людина комісія з питань ...

комиссия по делам несовершен- комісія у справах неповно-

нолетних комиссия по иностранним делам

комиссия по разоружению комиссия по составлению

резолюции коренной пересмотр косвенние причини косвенние виводи которие следуют из ...

літніх

комісія закордонних справ

комісія у справі роззброєння комісія для складання

до того йдеться

резолюції докорінний перегляд посередні (непрямі) причини побічні висновки що випливають із ...

Л

ликвидация неисправности лица не в состоянии

( неспособни) лицевой счет лицом к лицу личное дело

личность неординарная

усунення несправності особи неспроможні

особовий рахунок віч-на-віч особиста справа особистість неординарна

м

маркировка товара материально ответственное лицо

материальное поощрєние между тем

мери по предупреждению мусоропровод маркування товару матеріально відповідальна особа

матеріальне заохочення тим часом

заходи запобігання;

запобіжні заходи сміттєпровід

Н

надлежащим образом на должном уровне названньїй в дальнейшем

назвать по фамилии назвать по отчеству на иждивении (иметь) наличние деньги наложение взисканий наложеними платеж намерение сторони нанести ущерб (урон) на оснований на протяжении двух лет на прошлой неделе наследственное имущество наследство получить на следующий день научное заведение находить отображение находить предмет находить решение

надолужити прогаяне довідуватися за відсутності про всяк випадок,

на будь-який випадок належним чином на належному рівні що далі називається (пойменований) назвати на прізвище назвати по батькові на утриманні (мати) готівка

накладання стягнень післяплата намір сторони завдати шкоди на підставі

упродовж двох років минулого тижня спадкове майно одержати спадщину наступного дня наукова установа діставати відображення знаходити предмет віднайти рішення (вирішення)

находиться в архиве находиться в помещении находиться в стакане

(в документе) на худой конец не возьму в толк немедленно сообщить необходимо учитивать неоплачиваемие поступления неопровержимое

доказательство неотложная помощь неотложное дело неотьемлемая часть не по плечу

нижеподписавшиеся сторони низменние намерения ни под каким видом

 

оборотние средства оборудовать площадку

обосновать необходимость обоюдное согласие обоюдньсй ущерб образ действия образ мисли образ правлення образом (главним)

- (коренньїм)

~ (надлежащим) ~ (насильственним)

- (некоторим) ~ (обманним)

~ (обикновенним) ~ (равним)

- (решительним) ~ (таким)

~ (частним)

знаходитися в архіві перебувати у приміщенні міститися у склянці (у документах) у найгіршому разі не збагну

негайно повідомити треба враховувати безоплатні надходження неспростовний

(незаперечний) доказ невідкладна допомога нагальна справа невід'ємна частина не під силу

сторони, що нижче підписалися

ниці наміри

нізащо; ні в якому разі

О

обігові кошти устаткувати (опорядити)

майданчик обґрунтувати необхідність обопільна угода обопільні збитки поводження напрям думки система урядування головніше, головне, найбільше докорінно, грунтовно належно, як слід, як годиться ґвалтовно, примусово, насильно якоюсь мірою ошукавши

звичайним способом, звичайно

так само, теж

рішуче, твердо

так, таким чином, у такий

спосіб, отже, отож, приватно

обратить в шутку обратиться по адресу обставлять помещение

обстоятельства дела

( изложить) обстоятельства побочньїе обстоятельства стесненние общественное мнение общественние отношения обязанности, возложенние на... одобрить проект оказивать влияние оказивать помощь оказивать сопротивление вказаться безрезультатним оплатить понесенние расходи определение расходов по ... определенний срок определиться в следующих

вопросах оприходовать наличньїе органи самоуправления освещать вопроси основаним для прекращения

контракти оставить в покое остаточная стоимость ответчик по делу отдавать отчет (в чім) отдавать предпочтение отделка квартири отпуск по болезни отстраниться от дел оттиск печати отчет о ...

отчетная документация отчисления в пользу отчисления доходов оценить по достоинству отчуждаемая квартира

повернути на жарт звернутися за адресою меблювати (умеблювати)

приміщення подати факти справи

побічні речі, побічність скрутні обставини громадська думка суспільні відносини обов'язки, покладені на ... схвалити проект впливати

надавати допомогу чинити опір

виявитися безрезультатним відшкодувати витрати визначення витрат щодо ... визначений термін визначитися з таких

питань оприбуткувати готівку органи самоврядування висвітлювати питання підстави припинення

контракту дати спокій залишкова вартість відповідач у справі усвідомлювати віддавати перевагу оздоблення квартири відпустка через хворобу відійти від справ відбиток печатки звіт про ... звітна документація відрахування на користь відрахування прибутків належно оцінити квартира, що відчужується

п

первинная документация перевести (перечислить)

на счет перечисленньїе документи письменное соглашение платить неустойку по вине ..

по вашему усмотрению по взаимному (обоюдному)

согласию по вине

повод для отказа по вопросам по воскресеньям повредить зрение повредить злектросеть

по всем вопросам повторно потребовать подведение итогов подвергаться опасности поддержать предложение по делам служби подлежать регистрации по договоренности по долгу служби по заказу

подписка на газети и журнали подписка о невиезде подразумеваемий адрес под стать подьездной путь по закону

по имеющимся сведениям

по инициативе

по контракту

по крайней (меньшей) мере

покупатель обязан

полномочное собрание первинна документація переказати на рахунок

перелічені документи письмова угода сплачувати недодержку

з вини ... на ваш розсуд за обопільною згодою

із провини

привід для відмови

із питань

щонеділі; кожної неділі ушкодити зір зіпсувати (пошкодити)

електромережу з усіх питань удруге вимагати підбиття підсумків наражатися на небезпеку підтримати пропозицію у службових справах підлягати реєстрації за домовленістю зі службового обов'язку на замовлення передплата на часописи підписка про невиїзд гадана адреса до пари під'їзна колія

згідно із законом; за законом

за наявними даними

з ініціативи

за контрактом

принаймні

покупець зобов'язаний повноважні збори

пользоваться авторитетом

пользуясь случаем, яхотел би...

по многим причинам

по направлению к городу

по настоянию

по негодности

по необходимости

понести потери (убитки)

по нинешним временам

по обикновению

по определению суда

по поручению

по праздничним дням

по предложению

по приглашению

по причте чего

порча имущества

по семейним обстоятельствам

послать сообщение

послесловие к произведению

по случаю потери

пособие по безработице

пособие наглядное

пособие учебное

по собственному усмотрению

по совместительству

по согласию сторон

по соображениям

по специальности

по списку

поставить на вид

поставляемая продукция поступила информация поступить в техникум поступить согласно

инструкции потребляемие средства правительство считает право залога

мати повагу, бути поважаним

принагідно я хотів би ...

із багатьох причин

у напрямку до міста

на вимогу; за вимогою

через непридатність

за необхідності

зазнати втрат (збитків)

як на теперішній час

як правило; звичайно

за ухвалою суду

за дорученням

у святкові дні

за пропозицією

на запрошення

через що

псування майна

за сімейних обставин

надіслати повідомлення

післямова до твору

із приводу втрати

допомога у зв'язку

з безробіттям приладдя наочне посібник навчальний на власний розсуд за сумісництвом за згодою сторін із міркувань із фаху, за фахом за списком зробити зауваження

(зауважити) продукція, що постачається надійшла інформація вступити до технікуму учинити згідно з інструкцією

споживчі кошти уряд уважає заставне право

право на составление

контракти правящие круги предварительная договоренность предоставить возможность предоставить в распоряжение

предоставить место предоставить зто сделать

(кому) предоставленньїе льготи председатель (собрания) представленние материали предьявлять иск

предьявить обвинение предьявлять требования преимущественное право прибегать к суровим мерам привлечение партнера признать недействительним прийти в негодность прийти к взаимопониманию

( договоренности) прийти в себя прийти к решению прийти к согласию прийти к убеждению приличная сумма

приличние результати приличний (порядочний)

партнер приложить усилия принадлежащие нам ценности при наличии средств принимать в шутку принимать участив приносить неприятности принять во внимание

право з укладання контракту

владні (правлячі) кола попередня домовленість

надати змогу передавати до розпо­рядження дати місце

дозволити це зробити

(кому) подані пільги голова (зборів) надані матеріали справляти (подавати) позов,

позивати обвинувачувати ставити вимоги переважне право удаватися до суворих заходів залучення партнера визнати недійсним зробитися непридатним дійти взаєморозуміння

(домовленості), порозумітися отямитися; опритомніти вирішити

дійти згоди; порозумітися переконатися чимала (неабияка, велика) сума

(цілком) задовільні результати порядний партнер

докласти зусиль -' %-. цінності, що нам належать за наявності коштів сприймати як жарт брати участь завдавати прикростей узяти до уваги

принять к свєдєнию принять рєшитєльньїе мери приобрести право собственника приступить к обсуждению приходование гру за причиненние телесние

повреждения причитающаяся сумма пришла посилка проектно-сметная

документация проект приказа согласован производить оплату производственние отношения пропорционально доле пути следования пути сообщения

Р

радиотрансляционная сеть разногласия по вопросам разрешать спори разрушить до основания расторжение договори расчетний счет режим наибольшего

благоприятствия решающий голос руководствуясь

«Положением о ...»

С

самовольно решить самий високий сверх оплати свести на *нет> с готовностью с давних пор

себестоимость продукции серьезние просчети с занимаемой должности с красной строки

узяти до відома ужити рішучих заходів набути права власника розпочати обговорення прибуткування вантажу завдані тілесні ушкодження

належна сума

надійшов пакунок (посилка) проектно-кошторисна

документація проект наказу погоджено провадити оплату виробничі відносини пропорційно до паю дороги; шляхи шляхи сполучення

 

радіотрансляційна мережа розбіжності з питань розв'язувати суперечки зруйнувати дощенту розірвання договору розрахунковий рахунок (р/р) найсприятливіший режим

ухвальний голос керуючись

«Положенням про ...»

 

самочинно вирішити найвищий понад плату звести нанівець охоче; з охотою здавна

собівартість продукції серйозні недоліки із займаної посади із нового рядка

такі речі

далі виступатиме ось так, так, таким способом

(чином) кошторисна вартість Рада засновників дорадчий голос спільне підприємство узгодити (погодити) з ... сприяти роботі

созив учредительного собрания скликання установчих зборів

соответствовать условиям со сторони состоять на учете спори по вопросу спрос и предложение средства, направленние на .. срок действия ставить в известность

с удовольствием

с участием с учетом прибили существенние недостатки с целью предотвратить считается поступившим считать возможним считать целесообразним

відповідати умовам з боку

перебувати на обліку суперечки з питання попит і пропозиція кошти, що скеровуються на термін дії

доводити до відома

(повідомляти) набирати чинності

залюбки, охоче, з охотою, радо,

з приємністю, з радістю за участю

з урахуванням прибутку суттєві недоліки з метою запобігти уважається таким, що надійшов уважати за можливе уважати доцільним (за доцільне)

 

текущии кран текущий момент

текущий счет точно известно точно определить

кран, що (який) тече сучасний (теперішній, нинішній) момент поточний рахунок достеменно відомо точно визначити

тщательно (внимательно)

искать тщательно (усердно)

проверить тщательно (аккуратно)

уложить

 

убитки, нанесенние

предприятию У головний кодекс удельний вес удерживаемая сумма удовлетворять требования удостоверяющая подпись уйти от ответственности уставной фонд утверждение отчета уперся на своем учебное пособие учет кадров учредитель организации учредительное собрание

 

хождение денежних средств хозяйственние расходи хорошее отношение хорошие отношения

 

цвет отделки

 

 

час от часу не легче частная собственность чем больше, тем лучще через два месяца встретимся через некоторое время через окно через порог

пильно шукати ретельно перевірити дбайливо укласти

 

У v

збитки, завдані підприємству

Кримінальний кодекс питома вага сума, що утримується задовольняти вимоги посвідковий підпис уникнути відповідальності статутний фонд затвердження звіту затявся на своєму навчальний посібник облік кадрів засновник організації установчі збори

X

обіг коштів господарські витрати добре ставлення гарні стосунки

ц

колір оздоблення

ч

щодалі (дедалі), то важче

приватна власність

що більше, то краще

за два місяці зустрінемося

(трохи) згодом

крізь вікно

через поріг

через силу чрезмерньїе усилия понад силу надмірні зусилля

щ

щеголеватий вид

 

щекотливое положение щелистая основа щепетильний характер

чепуристий, ошатний, елегант­ний, вишуканий, франтівський вигляд

дражливе (делікатне, ніякове) становище

щілиста (щіляста, шпарувата) основа

педантичний [скрупульозний, дріб'язковий (неґат.)] характер

 

жономньїе расходи

ощадливі (економні) витрати

зто в порядке вещей

це звичайна річ (як правило, зазвичай)

Ю

юбилейньїе торжества ютиться вместе ювілейні урочистості тулитися (міститися, мешкати, проживати) разом

 

явилась возможность

явилось причиной

явился мираж явиться к 10.00 язвительное замечание яркий цвет яростньїй взгляд яростньїй ветер яростньїй противник

трапилася (виникла, з'явилася)

можливість було (стало) причиною, спричинилося (до) постало марево прийти (бути) до 10.00 ущипливе зауваження яскравий колір розлючений погляд шалений вітер

завзятий (заповзятий, затятий, запеклий) супротивник (ворог)

 

А

абориген (тубілець)

авангард (передовий)

авгур (жрець)

ага (вельможа)

агент

агітація

агломерат

аглютинація (злипання) агбр (гроші) аграрний (земельний) агрегат

агресія (напад) аґрус (ягода) айсберг акваланг алгебра

алеґрето (муз.) алегрі (лотерея) алегро (муз.) алігатор (крокодил) ангажемент (запрошен­ня)

ангар (авіац.) ангіна (хвороба) андеґраунд (мистец.) аншлаг (мистец.) арґентит (геол.) арго (слєнґ) аргбнія (жоржина) аргумент (доказ) ар'єргард (позадній) асигнація (купюра)

Б

багаж

багет (рама) баґнет

бегонія (квітка) бергамот (груша) біґос (кул.) боргес (шрифт) бравнінґ (пістолет) бремсберг (техн.) бригада

брифінг (інструктаж)

бумеранг

бургомістр

бюргер (містянин)

В

вагон

вегетаріанство вегетація (ботан.) венгерка (чардаш) вігвам (інд. житло) віґбнь (лама) вінегрет (кул.) вульгаризм

Г

герцог (титул) гідальґо (дворянин) гугенот (протестант)

Ґ

габарит (шаблон) ґава (птах) гавдеамус (студ. гімн) гавот ( танок) гага (птах) Гагара (птах) Гагауз (нац.) газават (джихад) ґазда (господар)

Газель (поет, форма) газ еля (антилопа) газон

гайда (сопілка) гал (наріст) ґалаґан галантерея галантний (чемний) галера (судно) ґалерея (коридор) галета (кул.) ґаліон (судно) ґаліфе (штани) ґалл (нац.) галон (од. виміру) галоп (танок) гальорка галюцинація гамаша (панчоха) гамбіт (шахм.) Гангстер (бандит) ґандж (хиба, вада) ґанок

гаолян (сорґо) ґараж

гарантія (порука) ґарда

гардемарин (чин) Гардероб (шифоньєр) гардина

гарнізон (залога) Гарнір (кул.) гарнітур гарнітура гарсон (офіціант) гастроль ґатунок (сорт) гаучо (пастух)

ґвалт (крик) гвардія

гвер (рушниця) гвинт

ґедзь (комаха) гейзер

гейм (спорт.) Гейша ґелґотати генерал (чин) Генератор

Генерація (покоління) Геній

генітив (грам.) Геноцид (знищення) герань (квітка) ґердан (прикраса) Герундив (гранат.) гестапо

ґестка (част. сорочки) ґето

гетри (панчохи) ґешефт (зиск) ґирлиґа (ключка) гібон (мавпа) Гід (проводир) гільдія (спілка) Гільйотина гінея (гроші) гіпюр (тканина) Гірлянда (вінок) гладіатор (раб-боєць) Гладіолус (квітка) Глазур (полива) ґласе (тканина) глей

глетчер (льодовик) глід (рослина) ґлінтвайн (вино) глісер (судно) глобус

глорія (ореол) глянс (блиск) глясе (напій) Гніт (стрічка) гном (міф. карлик)

гну (антилопа) гобелен (килим) гбгель-мбгель гой (неєврей) ґол

голка (пшениця) голкіпер (воротар) гольф (гра) ґонґ (литавра) гондола (човен) ґонт (драниця) Горжетка (шарф) ґорйла (мавпа) готика (стиль) Гофре (складки) гравер (різьбяр) Гравій (жорства) Гравітація (тяжіння) Градація (поступо­вість) Градус Гранат

Гранд (титул)

Грандіозний

Граніт

Гран-прі

Грант

Гранула

ґрасувати (витопту­вати) ґрати

Граф (титул) грація

Гренадер (вояк) ґречний (чемний) гризлі (ведмідь) грильяж (кул.) грим гримаса

ґринджоли (сани) грип (хвороба) гриф (напис, рукоятка) грог (напій) гроно (кетяг) гросбух (економ.) грот (печера; вітрило)

гротеск грум (слуга) ґрунт (земля) гувернантка ґуд бай ґудзик

ґудзь (вузол) ґудрон (смола) гулий (безрогий) гульден (гроші) ґуля (шишак) Гуляш (кул.) гума

ґуральня (винокурня)

гурман (ласун)

гуру (дух. учитель)

ґуталін (мастило)

гутаперча

ґюйс (прапор)

ґяур (немусульманин)

д

дегенерат (виродже­нець) деградація (занепад) дегустація

делегат (представник) демпінг (скидання) джигіт (вершник) джиґун (залицяльник) джунглі

дзйґа (фуркало) дзиґар (годинник) динго (собака) диригент доґ(собака) Драга

драґоман (перекладач)

драгун

дриґати

Е

егоїзм

екстравагантний елегантний ембарго (заборона)

є

єґер

Ж

жаргон (сленґ) жйґа (танок) жонглер

З

зиґзаґ зонґ (муз.)

І

іґлу (крижаний дім)

ігнорувати (нехтува­ти)

іґрек (мат.)

інавгурація (посвячен­ня)

інгредієнт (складник) інгресія (проникнення) інгуш (нац.) індиго (фарба) індульгенція (прощен­ня)

інкогніто (приховано) інсургент (повстанець) інтеграція (об'єднання) інтрига (підступ) іригація (зрошення).

К

кавалергард (вояк) кеґль (висота шрифту) кеглі (гра) кемпінг кенгуру

колега (товариш) конгломерат (скупчен­ня)

конгрегація (об'єднан­ня)

конгрес (збори) контингент (сукуп­ність) кон' юнгація (з'єднання)

коригувати (виправля­ти)

котангенс (мат.) краги (розтруби в ру­кавичок) крекінг

л

лагуна (затока) ларго (муз.) ларингіт (хвороба) легальний (дозволений) легато (муз.) легенда

леґінь (парубок) легіон (безліч) легітимний (законний) ліга (спілка) лінгвістика лозунг (гасло)

М

магістр (учен. ступінь) магістраль (голов. на­прям) магістрат

магнат- (вельможа) магнолія (квітка) мадригал мамалиґа (кул.) манґо (рослина) марґінес (берег, край) менінгіт (хвороба) миґи (жести) міграція

мігрень (хвороба) мінезинґер (поет-спі-

вак) міноґа

мітинг (зібрання) могікани (індіанці) морґ (міра землі) мустанґ (кінь)

Н

навігація (мореплав­ство) негатив (протилежний) негліже

негоціант (торговець) ноґаєць (нац.) нуґа (кул.)

О

облігація (зобов'язання) орангутанг (мавпа) оригінал (не копія)

п

пагода (храм) пеиджинґ персона ґрата пігмей (карлик) пігмент (фарба) пігулка (таблетка) пілігрим (паломник) пінгвін

пінґ-пбнґ (гра) пірога (човен) плагіат (привласнення) прагматизм прерогатива (перевага) прогрес (розвиток) пролонгування пропаганда пудинг (кул.) пфеніг (гроші)

Р

рагу (кул.) ранґ (розряд) регалія (відзнака) регата (спорт.) регбі (гра) регент (дириґент) регіон (район) регістр (муз.) регламент (порядок) реглан (фасон одягу) регтайм (муз.) регулювати резиґнація (самопо­жертва)

рейтинг (оцінка) рейхстаг (у Німеччині) ремиґати (відригувати) риксдаг (у Швеції) ринг (спорт.) рислінг (виноград)

с

саґа (оповідь) саґо (крупи) сангвінік свінґ (муз.) сегмент (відрізок) сигара сигарета сигнал

сленг (жарґон) смог (туман) смокінг (фасон одягу) сновигати сорго (рослина) спагеті (кул.) стагнація (застій) стеньга (частина щогли) стерлінг (гроші) сугестія (вплив) сурогат (замінник)

т

тайга

тангенс (мат.)

танго (танок) тигель (посудина) тобоґан (сани) тбґа (одяг) томагавк (сокира) тренінг (режим) тріангуляція (мат.) тунгус (нац.)

У

уйгур (нац.)

Ф

фагот (муз.) фаланга (анатом.) фантанґа (муз.) фарингіт (хвороба) фата-морґана (міраж) фіґа (інжир) фіґлі-міглі фігляр (блазень;

птах) фігура філігрань

флагман (головний) фламінго (птах) флігель (крило) флюґарка (човен) флюгер (погодник) форшлаг (муз.) фрагмент (частина)

фрегат (судно) фуга (муз.) фуганок фугас (снаряд) фугато (муз.)

X

хуга (завірюха) хурдига (сніговій)

. ц

цуг

ш

швагер і шваґрб (шу­рин) шилінг (гроші) шлагбаум шляґер (гіт) шпаргалка шпінгалет штанга

ю

юнга

Я

ягдташ (мисливська

сумка) ягуар

Антропоніми з літерою Ґ

 

Авґустин Авоґадро Аґнон Аґрйпа

Аліґ'єрі Дайте Альгірдас Арагбн Армстронґ

 

 

Баґратйди

Бегін

Бергман

Берегову а

Беринґ

Буркґардт

В

Вагнер

Вайґель

Вашингтон

Вега Лопе де

Веллінгтон

Верґілій

Вбльфґанґ

 

 

Габсбург Геґель Гемінгвей Гюго

 

 

Ґабен Ґабріель

Ґаламаґа

Ґалілей

Ґалуа

Ґальвані

Ґама

Ґанді

Ґарбо

Ґаргантюа

Ґарибальді

Ґарнеґа

Ґаррік

Ґарсія Лбрка

Ґаусс

Ґваріні

Ґварнері

Ґе

Ґеббельс

Ґевара Че

Ґедимін

Іейнсборо

Ґелсворсі

Ґебрг

Ґерега

Ґерінг

Ґерманік

Ґершвін

Ґете

Ґжйцький

Ґіббс

Ґізель

Ґінзбург

Ґіннес

Ґлаубер

Ґлієр

Ґлюк

Ґоген

Ґодар

Ґойя

Ґблдінг

Ґолль Шарль де

Ґоломега

Ґольдоні

Ґомулка

Ґонкур

Ґор

Ґордон

Ґбтфрид

Ґотьє

Ґбцці

Ґоць

Ґрант

Ґрасс

Ґреко Ель

Ґретхен

Ґрімм

Ґріґ

Ґріммельсгаузен

Ґріффіт

Ґрбсман

Ґудзій

Ґудзь

Ґумільов

Ґурібн Бен

Ґун6₍

Ґустав

Ґутенберг

Ґуттузо

Ґуцков

 

 

Даглас

Дега ^

Дейнега

Джевага

Джигарханян

Дюринґ

Е

Йллінгтон

Енгельс

Енґр

 

Зйґмунд Зйґфрид Зінґер

 

 

Іслам-Ґірей

 

 

Калігула

Кваренґі

Квіслінґ

Кіплінґ

Кбйзерлінг

Л

Лаґерквіст

Лаґерлеф

Лагранж

Ладйга

Лесинг

Лоенґрин

Ломага

Лонгфелло

Людвіг

М

Маґеллан Маргарйта Меннінґ Меринґ Мопассан Ґі де

Н

Найти нґейл Недригайло

 

Огінський блдінґтон Ольґерд Ортеґа

 

п

Паґанїні Пантаґрюель Папарйґа Пер Ґюнт

 

 

Реґа

Реґіна

Ремйґа

Рентген

Ріґолетто

Родрйто

 

Сатан

Садига

Салйга

Сарагат

Сарамаґа

Сеґовія

Сиґізмунд

Стаунінг

 

 

Таґбр Тадйґа Тензінґ Турґенєв

 

 

Уленшпіґель Тіль

 

Фейхтвангер

Фігаро

Філдінґ

Флемінґ

Фраґонар

Фурдиґа

 

 

Цвайг Цвигун

Ч

Чингіс-хан

ш

Шагал Шмйґа

Шпрінґер Штеліга

Ю

Юнг Юрдйга

 

 

Ягайло і Яґело

Ягеллони

Яго

Ядвіґа

Янґ

Яннінґс Ярига

Словничок власних географічних назв

Авдії'вка

Аддис-Абеба

Адигея

Адріанополь

Адріатика

Актюбинськ

Александрїя (Єгипет)

Александровськ-Сахалі'нський

Алексєєвка (Ро­сія)

Алжир

Альметьєвськ

Амврбсіївка

Америка

Анадир

Ангарськ

Ангола

Ангілья

Андижан

Антананаріву

Антарктида

Антарктика

Антиґуа

Аоминь

Араґбн

Аргентина

Арктика

Артемівськ

Ассирія

Асунсьйон

Атлантика

Аттика

Афганістан

Африка

Ашґабад

Аюдаґ

Багдад

Балаклія

Балтика

Балтійськ

Бангладеш

Баранрвичі

Барвінкове

Баренцове море

Батурин

Белград

Бенгалія

Бердичів

Берингове море

Бессарабія

Бєлгород

Біла Калитва

Біла Церква

Білгород-Дніс-тровський

Біле море Біловезька Пуща Білокам'янськ Біломбрсько-Бал-тійський канал Білопілля Білорусь Біляївка Бірки (Україна) Бірмінгем Біробіджан Благовєщенськ Бобринець Богодухів Болдіно Бологе Болонья Бориспіль Боркі (Росія)

Боровичі

Бразилія

Бранденбург

Братислава

Бронниці

Брюґґе

Буенос-Айрес

Буковина

Бурґос

Бургундія

Бурунді

В

Вавилон

Валенсія

Валлонія

Варангер-фіорд

Ватикан

Вашингтон

Велика Британія

Веллінгтон

Верхньодніп­ровськ Вест-Індія Ветлуга В'єнтьян В'єтнам Вифлеєм Відень Візантія Вінниця Вінниччина Вінніпег Віргінія Вірменія Вітебськ Владивостбк Вологда

Володимир-Во-линський

Воронеж (Росія) Вороніж (Украї­на) Вязьма В'ятка

 

Гаага Гаваї

Гадрамаут Гаїті

Гайдарабад

Гайфа

Галич

Галичина

Гамбург

Ганновер

Гелуан

Гельсінкі

Герцеговина

Гімалаї

Гіндустан

Гіросіма

Глухів

Гоккайдо

Гонконг

Гур'єв

Г'юстон

 

Ґаббн

Ґаза

Галлія

Ґанґ

Ґарбнна

Гасконь

Гвадалквівір

Гвадіана

Гватемала

 

 

 

 

 

 

Гвіана	Егейське море	Забужжя	Кам'янець-По-
Гвінея	Единбург	Заволжя	дільський
Ґданськ	Ейндховен	Задніпров'я	Канів
Ґдйня	Екваторіальна	Заїр	Кара-Богаз-Ґбл
Генуя	Гвінея	Закавказзя	Карибське море
Ґент	Екібастуз	Закарпаття	Кастилія
Ґеттинген	Еліста	Зальцбург	Катеринослав
Ґетеборг	Еллада	Заполяр'я	Кельн
Ґібралтар	Ель-Кувейт	Запоріжжя	Кембридж
Глазго	Ер-Ріяд	Звенигородка	Кенігсберг
Ґлостер	Ессен	Зімбабве	Керч
Гобі	Ефіопія	Зміїв	Кизил
Гольфстрім		Знам'янка	Кизилкум
Готланд	Є	Зблочів	Київ
Гренада	Євпаторія	■	Киргизстан
Ґренландія	Євразія	і	Кисловодськ
Ґренобль	Євфрат	Івано-Франківськ	Китай
Гринвіч	Єгипет	Ізмаїл	Кишинів
Гродно	Єгбр'євськ	Ізмір	Кіліманджаро
Ґрюнвальд	Єйськ	Ізраїль	Кінгстон
Ґурзуф	Єкатеринбург	Індіанаполіс	Кобеляки
д	Єлець	Індокитай	Ковентрі
Єлисейські Поля	Іонічне море	Ков'яги
Дагестан	Ємен	Ірландія	Колгуєв
Данська прото-	Єна	Ірпінь	Коломия
ка	Єнакієве	Іссик-Куль	Комбрські остро-
Дебальцеве	Єнісей	Ічкерія	ви
Дежньова мис	Єреван	Ішим	Конго
Джибуті	Єрихон	Й	Константинополь
Джог'якарта	Єрусалим	Копенгаген
Джомолунгма	Єсентуки	Йоганнесбург	Коралове море
Діксон	Ж	Йокогама	Кордильєри
Дніпро	Йордан	Коринт
Дніпропетровськ Жаб'є	Йоркшир	Корсика
Дністер	Жашків	Йошкар-Ола	Корсунь-Шев-
Донбас	Желєзноводськ		ченківський
Донець	Жигулі	К	Коста-Рйка І
Донеччина	Жиронда	Кадіївка	Кошице ?
Дрогобич	Житкбвичі	Казантйп	Краків
Дублін	Житомир	Каїр	Кременець
Дюссельдорф	Жмеринка	Калґарі	Кременчук
Е		Калімантан	Кривбас
С		Калмикія	Кривий Ріг
Еверест	Забайкалля	Калуга	Криворіжжя
Крит	Маккензі	Німеччина	Перм
Куп'янськ'	Малага	Нова Гвінея	П'ємонт
Курдистан	Малайя	Новгород-Сівер-	Південно-Афри-
Курильські ост-	Мальдиви	ський	канська Рес-
рови	Манагуа	Новосибірськ	публіка
Кутаїсі	Мангишлак	Новочеркаськ	Південноукраїн-
л	Маньчжурія	Норвегія	ський канал
Марганець	Норільськ	Північна Америка
Ладозьке озеро	Маріуполь	Ноттінгем	Північний Льодо-
Лаптєвих море	Марокко	Нью-Йорк	витий океан
Лебедин	Маямі	Ньюфаундленд	Підмосков'я
Липецьк	Мєждурєченськ	Нюрнберг	Піренеї
Липки	Меконг		Піттсбург
Лисичанськ	Мексика	О	Побужжя
Литва	Мелітополь	Об	Поволжя
Ліґурія	Миколаїв	Огайо	Поділля
Лідице	Миргород	Одеса	Покуття
Лієпая %	Митйщі .	Одещина	Полісся
Лісабон	Міллерово	Октябрськ	Польща
Лонг-Айленд	Мінськ (Менськ)	Олександрія	Помор'я
Лотарингія	Міссісіпі	(Україна)	Португалія
Лохвиця	Мічиган	Ольгопіль	Почаїв
Луїзіана	Могадишо	Онезьке озеро	Прибалтика
Луцьк	Могилів-Поділь-	Опішня	Привілля
Львів	ський	Орел	Придніпров'я
Люблін	Могильов	Оренбург	Придністров'я
Люботйн	Н	Орєхово-Зуєво	Прикарпаття
Люксембург	Оріноко	Прилуки
Ляйпциг	Наддніпрянщи-	Оскіл	Примор'я
Ляховичі	на	Остер	Прип'ять
м	Наддністрянщина	Охтирка	Приуралля
Нагірний Карабах	Очаків	Причорномор'я
Маврикій	Нагасакі	п	Пруссія
Мавританія	Нальчик	II	Псел
Магнітогорськ	Нар'ян-Мар	Пакистан	Пуерто-Рйко
Маг'я-Прадеш	Нахічевань	Палестина	Путивль
Магдебург	Нижньодніп-	Памір	П'ятигорськ
Маґелланова про-	ровськ	Парагвай	П'ятихатки
тока	Ніагара	Парамарйбо
Маґрйб	Ніамей	Шрдубице	Р
Мадрид	Нігер	Париж	Рахів
Мадагаскар	Нідерланди	Патагонія	Рейк'явік
Мазир	Ніжин	Пгеньян	Реюньйон
Макіївка	Нікарагуа	Пенсілванія	Рибаче

Ризька затока

Рим

Риміні

Рівне

Ріо-Ґранде

Ріо-де-Жанейро

Ріоні

Розточчя

Росія

Рубіжне

Румунія

 

Савойя

Салоніки

Сан-Дієго

Санкт-Петербург

Сан-Марино

Сантьяго

Сан-Франциско

Сараґбсса

Сараєво

Саргасове море

Сардинія

Саудівська Аравія

Світловбдськ

Світязь

Святої Єлени

острів Святбшин Селігер Селідово Семипалатинськ' Сенегал

Середземне море Середньоросій-

ська височина Середня Азія • Сестрорєцьк СЗєверс^іайкальськ Сєверо-Ку-

рильськ

Сибір

Сиваїн

Сиктивкар

Симбірськ

Сиракузи

Сйрія

Сицйлія

Сіверськодонецьк Сідней Сілезія Сімферополь Сінгапур Скандинавія Скбп'є Славутич Слобожанщина Словаччина Слов'яногірськ Сміла Солікамськ Соловецькі остро­ви

Сполучені Шта­ти Америки

Ставрополь

Старобільськ

Старокостянти-нів

Страсбург

Страхолісся

Судети

Суец

Суецький канал

Сумгаїт

Сумщина

Суринйм

Східноєвропей­ська рівнина

Східнокитайське море

Сьєрра-Леоне

Сянган

 

Таврида

Таджикистан

Таїланд

Таїті

Таймир

Таллінн

Танганьїка

Тбілісі

Твер

Тегусігальпа

Теннесі

Тернівка

Тернопіль

Тернопільщина

Тетерів

Тибет

Тибр

Тигр

Тирана

Тирасполь

Тиса

Тйхвін

Тихорєцьк

Тіксі

Тіроль

Тірренське море

Тобольськ

Того

Тольятті

Трансйорданія

Тринідад

Трипілля

Трієст

Тріполі

Тростянець

Тульчин

Туреччина

Туркестан

Тушино

Тюрінгія

 

Углич

Угорщина

Уельс

Узбекистан

Ульянівка

Ульяновськ

Уральськ

Уругвай

Уссурійськ

Усть-Ілімськ

Ф

Фастів

Фергана

Фіджі

Філадельфія

Філіппіни

Фінляндія

Флорида

Фризія

Фритаун

X

Харків Харківщина Харцйзьк Хібіни

Хмельниччина

Хбдорів

Хотин

ц

Цимлянськ

Цинциннаті

Цілиноград

Цюрих

Цюрупинськ

 

Часів Яр Челябінськ

Череповець

Черкаси

Черкащина

Черкеськ

Чернівці

Чернігів

Чернігівщина

Чеський Крумльов

Чигирин

Чикаго

Чилі

Чимкент

Чирчйк

Чисті Прудй

Чистоводне

Чита

Чорне море Чорнобиль

Чорногорія

Чортків

Чугуїв

ш

Шаіпійї

Шахтарськ

Шепетівка

Шліссельбург

Шпіцберген

Шпрее

Шрі-Ланка

Шрінаґар

Штутґарт

щ

Щецин Щбкіно

Щблкіне (Україна) Щолкіно (Росія) Щуче Щучинськ

ю

Южно-Курйльськ

Юр'євець

Юр'єв-Польський

 

Яворів

Яготин

Якутськ

Ямпіль

Яси

Ясиш'вка

Ясинувата

Ясногбрськ

Чоловічі імена та імена по батькові

 

Авакум, -ме! (Авакумо-

вич, Авакумівна) й

Абакум (Абакумович,

Абакумівна) Август, -те! (Авґустович,

Авґустівна) Авґустин, -не! (Августи-

нович, Августинівна) Авенір, -ре! (Авеніро-

вич, Авенірівна) Аврам, -ме! (Аврамович,

Аврамівна), Оврам

(Оврамович, Овра-

мівна) й Абрам (Аб-

рамович, Абрамівна) Агапій, -пію! (Агапійо-

вич, Агапіївна) Агапіт, -те! (Агапітович,

Агапітівна) Агафангел, -ле! (Ага-

фангелович, Агафан-

гелівна) Агафон, -не! (Агафоно-

вич, Агафонівна) й

Агапон (Агапонович,

Агапонівна) Агафоник, -ку! (Агафо-

никович, Агафоників-

на)

Адам, -ме! (Адамович,

Адамівна) Адольф, -фе! (Адоль-

фович, Адольфівна) Адріан, -не! (Адріано-

вич, Адріанівна) Азарій, -рію! (Азарійо-

вич, Азаріївна) Алфей, -фею! (Алфе-

йович, Алфеївна)

А

й Алфій (Алфійович, Алфіївна)

Альберт, -те! (Альбер-тович, Альбертівна)

Альфонс, -се! (Альфон-сович, Альфонсівна)

Альфред, -де! (Альфре-дович, Альфредівна)

Амвросій, -сію! (Амвро-сійович, Амвросіївна) й Амбросій (Амбро-сійович, Амбросіївна)

Амос, -се! (Амосович, Амосівна)

Анадій, -дію! (Анаді-йович, Анадіївна)

Ананій, -нію! (Анані-йович, Ананіївна)

Анастасій, -сію! (Анас-тасійович, Анастасіїв-на) й Анатас, -се! (Анатасович, Аната-сівна)

Анатолій, -лію! (Ана­толійович, Анатоліїв­на)

Андріан, -не! (Андріа-нович, Аіщріанівна)

Андрій, -рію! (Андрі­йович, Андріївна)

Андрон, -не! (Андроно-вич, Андронівна)

Андроник, -ку! (Андро-никович, Андрони-ківна)

Антип, -пе! (Антипович, Антипівна)

Антон й Антін, -не! (Ан­тонович, Антонівна)

 

Антонін, -не! (Антоні-

нович, Антонінівна) Аполлінарій, -рію! (Апо-

ллінарійович, Аполлі-

наріївна) Аполлон, -не! (Аполло-

нович, Аполлонівна) й

Аполлоній, -нію! (Апо­ллон і йович, Аполло-

ніївна) Аристарх, -ху! (Арис-

тархович, Аристар-

хівна) Аркадій, -дію! (Арка-

дійович, Аркадіївна) Арнольд, -де! (Арноль-

дович, Арнольдівна) Арсен, -не! (Арсенович,

Арсенівна) й Арсеній,

-нію! (Арсенійович,

Арсеніївна) Артем, -ме! (Артемович,

Артемівна) й Артемій,

-мію! (Артемійович,

Артеміївна) Артемон, -не! (Артемо-

нович, Артемонівна) Артур, -ре! (Артурович,

Артурівна) Архип, -пе! (Архипович,

Архипівна) Аскольд, -де! (Асколь-^

дович, Аскольдівна) * Афіноген, -не! (Афіноге-

нович, Афіногенівна) Афон, -не! (Афонович,

Афонівна) й Афоній

-нію! (Афонійович,

Афоніївна)

Ахіллій, -лію! (Ахіл-лійович, Ахілліївна) й Ахіла, -ло! (Ахілович, Ахілівна)

Б

Бернард, -де! (Бернар-дович, Бернардівна)

Богдан, -не! (Богдано­вич, Богданівна)

Болеслав, -ве! (Болесла-вович, Болеславівна)

Борис, -се! (Борисович, Борисівна)

Борислав, -ве! (Бори­славович, Борисла­вівна)

Боян, -не! (Боянович, Боянівна)

Броніслав, -ве! (Броні-славович, Бронісла-вівна)

В

Бавило й Вавил, -ле! (Вавилович, Вавилів-на)

Вадим, -ме! (Вадимо-вич, Вадимівна)

Вакула, -ло! (Вакуло-вич, Вакулівна)

Валентин, -не! (Валенти­нович, Валентинівна)

Валентій, -тію! (Вален-тійович, Валентіївна) й Валент, -те! (Вален-тович, Валентівна)

Валерій, -рію! (Вале-рійович, Валеріївна)

Валер'ян, -не! (Валер'-янович, Валер'янівна) й Валеріан (Валеріа-нович, Валеріанівна)

Вальдемар, -ре! (Валь-демарович, Вальдема-рівна)

Варлам, -ме! (Варламо-

вич, Варламівна) Варлампій, -пію! (Вар-лампійович, Варлам-піївна) Варсонофій, -фію! (Вар-сонофійович, Варсоно-фіївна) Варфоломій, -мію! (Вар-фоломійович, Варфо-ломіївна) Василь, -лю! (Васильо­вич, Василівна) Вассіан, -не! (Вассіано-

вич, Вассіанівна) Венедикт, -те! (Венедик-тович, Венедиктівна) й Беиедикт (Бенедик-тович, Бенедиктівна) Веніамін, -не! (Веніамі-нович, Веніамінівна) ^Вергіній, -нію! (Вергі-нійович, Вергініївна) Вікентій, -тію! (Вікенті-

йович, Вікентіївна) Віктор, -ре! (Вікторо­вич, Вікторівна) Вікторин, -не! (Віктори-нович, Вікторинівна) Вілен, -не! (Вілеиович,

Віленівна) Вільгельм, -ме! (Віль-гельмович, Вільгель-мівна) Віссаріон, -не! (Вісса-ріонович, Віссаріоні-вна)

Віталій, -лію! (Віталі­йович, Віталіївна) Вітольд, -де!(Вітольдо-

вич, Вітольдівна) Владилен, -не! (Владиле-нович, Владиленівна) Владислав, -ве! (Вла-диславович, Влади-славівна)

Володимир, -ре! (Во­лодимирович, Воло­димирівна)

Воніфатій, -тію! (Воні-фатійович, Воніфа-тіївна) й Боніфатій (Боніфатійович, Боні-фатіївна)

Всеволод, -де! (Всеволо­дович, Всеволодівна)

Всеслав, -ве! (Всеславо-вич, Всеславівна)

В'ячеслав, -ве! (Вяче­славович, В'ячесла-вівна)

г

Гаврило, -ле! (Гаврило­вич, Гаврилівна)

Галактіон, -не! (Галак-тіонович, Галактіонів-на)

Гарасим, -ме! (Гараси-мович, Гарасимівна) й Герасим (Герасимо­вич, Герасимівна)

Гедеон, -не! (Гедеоно-вич, Гедеонівна)

Гелій, -лію! (Гелійович, Геліївна)

Геннадій, -дію! (Генна-дійович, Геннадіїв-на)

Генріх, -ху! (Генріхо-вич, Генріхівна)

Георгій, -гію! (Георгі­йович, Георгіївна)

Гераклій, -лію! (Герак-лійович, Геракліївна)

Гервасій, -сію! (Гервасі-йович, Гервасіївна)

Герман, -не! (Германо-вич, Германівна)

Гермоген, -не! (Гермо-генович, Гермогенів-на)

Гліб, -6е! (Глібович, Глібівна)

Гнат, -те! (Гнатович, Гнатівна) й Ігнатій, -тію! (Ігнатійович, Ігнатіївна)

Гордій, -дію! (Гордійо-вич, Гордіївна)

Григорій, -рію! (Григо­рович, Григорівна й Григорійович, Гри-горіївна)

Гурій, -рію! (Гурійович, Гуріївна)

д

Давид, -де! (Давидович, Давидівна)

Данило, -ле! (Данило­вич, Данилівна)

Дарій, -рію! (Дарійо-вич, Даріївна)

Дементій, -тію! (Демен-тійович, Дементіївна)

Демид, -де! (Демидович, Демидівна)

Дем'ян, -не! (Дем'яно-вич, Дем'янівна)

Денис, -се! (Денисович, Денисівна)

Димитріан, -не! (Ди-митріанович, Дими-тріанівна)

Дмитро, -ре! (Дмитро­вич, Дмитрівна)

Донат, -те! (Донатович, Донатівна)

Дорофій, -фію! (Доро­фійович, Дорофіївна) й Дорош, -ше! (Доро-шович, Дорош івна)

Досифій, -фію! (Доси-фійович, Досифіївна) й Досифей, -фею! (Досифейович, Доси-феївна)

Е

Едмунд, -де! (Едмундо-

вич, Едмундівна) Едуард, -де! (Едуардо-

вич, Едуардівна) Еміль, -лю! (Емільович,

Емілівиа) Еммануїл, -ле! (Емма-

нуїлович, Еммануїлів-

на)

Еразм, -ме! (Еразмович,

Еразмівна) Ераст, -те! (Ерастович,

Ерастівна) Ернст, -те! (Ернстович,

Ернстівна) й Ернест

(Ернестович, Ерне-

стівна)

Є

Євген, -не! (Євгенович,

Євгенівна) Євграф, -фе! (Євграфо-

вич, Євграфівна) Євдоким, -ме! (Євдоки-

мович, Євдокимівна) Євлампій, -пію! (Євлам-

пійович, Євлампіївна) Євменій, -нію! (Євме-

нійович, Євменіївна) Євсевій, -вію! (Євсеві-

йович, Євсевіївна) й

Овсій (Овсійович, Ов-

сіївна) Євстигній, -нію! (Єв-

стигнійович, Євстиг-

ніївна) Євстрат, -те! (Євстрато-

вич, Євстратівна) Єгор, -ре! (Єгорович,

Єгорівна) Єлеазар, -ре! (Єлеаза-

рович, Єлеазарівна) й

Єлизар (Єлизарович,

Єлизарівна)

Єлисей, -сею! (Єлисе-йович, Єлисеївна)

Єпіфан, -не! (Єпіфано-вич, Єпіфанівна)

Єрмил, -ле! (Єрмило-вич, Єрмилівна)

Єрофій, -фію! (Єро-фійович, Єрофіївна) й Єрофей, -фею! (Єро-фейович, Єрофеївна)

З

Захар, -ре! (Захарович, Захарівна) й Захарій, -рію! (Захарійович, Захаріївна)

Зенон, -не! (Зенонович, Зенонівна)

Зигмунд, -де! (Зиґмун-дович, Зигмундівна)

Зитфрид, -де! (Зиґфри-дович, Зигфридівна)

Зиновій, -вію! (Зино­війович, Зиновіївна)

Зосим, -ме! (Зосимович, Зосимівна)

Зот, -те! (Зотович, Зо-тівна)

І

Іван, -не! (Іванович, Іва­нівна)

Ігор, -ре! й -рю! (Ігоро­вич, Ігорівна)

Ієронім, -ме! (Ієронімо-вич, Ієронімівна)

Ізмаїл, -ле! (Ізмаїлович, Ізмаїлівна)

Ізот, -теї (Ізотович, Ізо-тівна)

Іларій, -рію! (Іларійо-вич, Іларіївна)

Іларіон, -не! (Іларіоно-вич, Іларіонівна) й Ларіон (Ларіонович, Ларіонівна)

Ілірик, -ку! (Ілірикович,

Іліриківна) Ілля, -ле! (Ілліч, Іллівна) Інокентій, -тію! (Інокен-

тійович, Інокентіївна) Іполит, -те! (Іполито-

вич, Іполитівна) Іов, -ве! (Іовович, Іовів-

на) й Йов (Йовович,

Йовівна) Іона, -но! (Іонович, Іо-

нівна) й Йона, -не!

(Йонович, Йонівна) шат, -те! (Іпатович, Іпа-

тівна) й Іпатій, -тію!

(Іпатійович, Іпатіївна) Іраклій, -лію! (Іраклі-

йович, Іракліївна) Іриній, -нію! (Іринійо-

вич, Іриніївна) Ісай, Ісаю! (Ісайович,

Ісаївна) Ісак, -ку! (Ісакович, Іса-

ківна)

Й

Йосип, -пе! (Йосипович, Йосипівна) й Осип (Осипович, Осипівна)

к

Казимир, -ре! (Казими-

рович, Казимирівна) Каленик, -ку! (Калени-

кович, Калениківна) Калина, -но! (Калино-

вич, Калинівна) Каліст, -те! (Калістович,

Калістівна) Калістрат, -те! (Калі-

стратович, Калістра-

тівна) Капітон, -не! (Капіто-

нович, Капітонівна) Карл, -ле! (Карлович,

Карлівна)

Карпо, -пе! (Карпович, Карпівна)

Касян, -не! (Касянович, Касянівна)

Квінтиліан, -не! (Квін-тиліанович, Квінти-ліанівна)

Кесар, -рю! (Кесарович, Кесарівна)

Кир, -реї (Кирович, Кирівна)

Кирей, -рею! (Кирейо-вич, Киреївна)

Кирило, -ле! (Кирило-вич, Кирилівна)

Кім, -ме! (Кімович, Кімівна)

Клавдій, -дію! (Клав-дійович, Клавдіївна)

Клим, -ме! (Климович, Климівна)

Климентій, -тію! (Кли-ментійович, Климен-тіївна) й Климент, -те! (Климентович, Кли-ментівна)

Кіндрат, -те! (Кіндрато­вич, Кіндратівна)

Конрад, -де! (Конрадо-вич, Конрадівна)

Корній, -нію! (Корні-йович, Корніївна)

Корнило, -ле! (Корни-лович, Корнилівна) й Корнилій, -лію! (Кор-нилійович, Корни-ліївна)

Костянтин, -не! (Кос­тянтинович, Костянти­нівна) й Кость, -тю! (Костьович, Костівна) Кузьма, -мо! (Кузьмич, й Кузьмович, Кузь­мівна) Купріян, -не! (Купрія-нович, Купріянівна)

Л

Лавр і Лавро, -ре! (Лав-

рович, Лаврівна) Лаврентій, -тію! (Лав-

рентійович, Лаврен-

тіївна) й Лаврін, -не!

(Лаврінович, Лаврі-

нівна) Лазар, -рю! й -ре! (Ла-

зарович, Лазарівна) Лев, Леве! (Львович,

Львівиа) й Левко, -ку!

(Левкович, Левківна) Леон, -не! (Леонович,

Леонівна) Леонард, -де! (Леонар-

дович, Леонардівна) Леонід, -де! (Леонідо­вич, Леонідівна) Леонтій, -тію! (Леон-

тійович, Леонтіївна) й

Леонт, -те! (Леонто-

вич, Леонтівна) Леопольд, -де! (Лео-

польдович, Леополь-

дівиа) Лука, -ко! (Лукич, Лу-

ківна й Лукович, Лу-

ківна) Лукій, -кію! (Лукійо-

вич, Лукіївна) Лук'ян, -не! (Лук'яно-

вич, Лук'янівна) Любим, -ме! (Любимо-

вич, Любимівна) Любомир, -ре! (Любоми-

рович, Любомирівна) Людвіг, -ґу! (Людвіго-

вич, Людвігівна)

м

Маврикій, -кію! (Маври-кійовігч, Маврикіївна)

Макар, -ре! (Макаро-вич, Макарівна)

Максим, -ме! (Макси­мович, Максимівна)

Максиміліан, -не! (Мак-симіліанович, Макси-міліанівна)

Мануїл, -ле! (Мануїло-вич, Мануїлівна)

Марат, -те! (Маратович, Маратівна)

Маркел, -ле! (Маркело-вич, Маркелівна)

Маркіян, -не! (Маркія-нович, Маркіянівна)

Марко, -ку! (Маркович, Марківна)

Мартин, -не! (Мартино-вич, Мартинівна)

Мар'ян, -не! (Мар'яно-вич, Мар'янівна) й Маріан (Маріанович, Маріанівна)

Матвій, -вію! (Матві­йович, Матвіївна)

Мелентій, -тію! (Ме-лентійович, Меленті-ївна)

Меней, -нею! (Менейо-вич, Менеївна)

Мефодій, -дію! (Мефо-дійович, Мефодіївна) й Методій (Методі-йович, Методіївна)

Мечислав, -ве! (Мечи-славович, Мечисла-вівна)

Микита, -то! (Микито­вич, Микитівна)

Микола, -ло! (Мико­лайович, Миколаївна)

Милослав, -ве! (Мило-славович, Милосла-вівна)

Мина, -но! (Минович, Минівна)

Мирон, -не! (Мироно-вич, Миронівна)

Мирослав, -ве! (Миро­славович, Миросла­вівна)

Митрофан, -не! (Ми-трофанович, Митро-фанівна)

Михайло, -ле! (Михай­лович, Михайлівна)

Михей, -хею! (Михе-йович, Михеївна)

Модест,-те! (Модесто-вич, Модестівна)

Мойсей, -сею! (Мойсе-йович, Мойсеївна) й Мусій, -сію! (Мусі-йович, Мусіївпа)

Мокій, -кію! (Мокійо-вич, Мокіївна)

Мстислав, -ве! (Мсти­славович, Мстисла­вівна)

Н

Назар, -ре! (Назарович,

Назарівна) Наркис, -се! (Наркисо-

вич, Наркисівна) й

Нарцис (Нарцисович,

Нарцисівна) Натан, -не! (Натанович,

Натанівна) Наум, -ме! (Наумович,

Наумівна) Нафанаїл, -ле! (Нафа-

наїлович, Нафанаї-

лівпа) Нестор, -ре! й Нестір,

-торе! (Несторович,

Несторівна) Никандр, -ре! (Никан-

дрович, Никандрівна) Никанор, -ре! (Никано-

рович, Никанорівна) Никифор, -ре! (Ники-

форович, Никифорів-

на) й Ничипір, -поре!

(Ничипорович, Нечи-

порівна) Никодим, -ме! (Никоди-

мович, Никодимівна) Никон, -не! (Никоно-

вич, Никонівна) Нил, -ле! (Нилович, Ни-

лівна) Нифонт, -те! (Нифон-

тович, Нифонтівна)

О

Оверкій, -кію! (Овер-кійович, Оверкіївна)

Овер'ян, -не! (Овер'я-нович, Овер'янівна)

Овідій, -дію! (Овідійо-вич, Овідіївна)

Огей, Огею! (Огейович, Огеївна) й Отій, Огію! (Огійович, Огіївна)

Олег, -гу! й -же! (Оле­гович, Олегівна)

Олександр, гре! (Олек­сандрович, Олександ­рівна)

Олексій, -сію! (Олек­сійович, Олексіївна)

Омелян, -не! (Омеляно­вич, Омелянівна)

Онисим, -ме! (Ониси-мович, Онисимівна)

Онисій, -сію! (Онисі-йович, Онисіївна)

Онопрій, -рію! (Оно-прійович, Онопріївна) й Онупрій (Онупрі-йович, Онупріївна) «Онуфрій (Онуфрі­йович, Онуфріївна)

Орест, -те! (Орестович, Орестівна)

Орфей, -фею! (Орфе-йович, Орфеївна)

Оскар, -ре! (Оскарович, Оскарівна)

Остап, -пе! (Остапович, Остапівна), Євстахій, -хію! (Євстахійович, Євстахіївна) й Єв-стафій, -фію! (Євста-фійович, Євстафіївна)

Охрім, -ме! (Охрімович, Охрімівна)

п

Пав лин, -не! (Павлино-вич, Павлинівна)

Павло, -ле! (Павлович, Павлівна)

Паїсій, -сію! (Паїсійо-вич, Паїсіївна)

Палладій, -дію! (Палла-дійович, Палладіївна)

Памво, -ве! (Памвович, Памвівна)

Памфіл, -ле! (Памфіло-вич, Памфілівна) й Панфіл (Панфілович, Панфілівна)

Панас, -се! (Панасович, Панасівна) й Опанас (Опанасович, Опана-сівна)

Панкрат, -те! (Панкра-тович, Панкратівна) й Панкратій, -тію! (Пан-кратійович, Панкра-тіївна)

Пантелеймон, -не! (Пан­телеймонович, Панте­леймонівна) й Панте-лемон (Пантелемоно-вич, Пантелемонівна)

Парамон, -не! (Парамо-нович, Парамонівна)

Парфеній, -нію! (Пар-фенійович, Парфеиі-ївна), Парфентій, -тію! (Парфентійович, Пар-фентіївна), Парфен, -не! (Парфенович,

Парфенівна) й Пар-

хом, -меі (Пархомович,

Пархомівна) Пафнутій, -тію! (Пафну-

тійович, Пафнутіївна) Пахом, -ме! (Пахомо-

вич, Пахомівна) Петро, -ре! (Петрович,

Петрівна) Пилип, -пе! (Пилипо­вич, Пилипівна) Пимон, -не! й Пимін,

-моне! (Пимонович,

Пимонівна) Питирим, -ме! (Питири-

мович, Питиримівна) Платон, -не! (Платоно-

вич, Платонівна) Полікарп, -пе! (Полікар-

пович, Полікарпівна) Порфирій, -рію! (Пор-

фирійович, Порфирі-

ївна)

Потап, -пе! (Потапович, Потапівна)

Пров, -ве! (Провович, Провівна)

Прокопій, -пію! (Проко-пійович, Прокопіївна) й Прокіп, -копе! (Про-копович, Прокопівна)

Протасій, -сію! (Прота-сійович, Протасіївна) й Протас, -се! (Про-тасович, Протасівна)

Прохор, -ре! (Прохоро-вич, Прохорівна)

Р

Радислав, -ве! (Ради-славович, Радиславів-на)

Радомир, -ре! (Радоми-рович, Радомирівна)

Раймонд, -де! (Раймон-дович, Раймондівна)

Ратмир, -реі (Ратмиро-вич, Ратмирівна)

Рафаїл, -ле! (Рафаїло-вич, Рафаїлівна)

Роберт, -те! (Роберто-вич, Робертівна)

Родіон, -не! (Родіоно-вич, Родіонівна)

Роман, -не! (Романович, Романівна)

Ростислав, -ве! (Рости­славович, Ростисла­вівна)

Рувим, -ме! (Рувимович, Рувимівна)

Рудольф, -фе! (Рудоль-фович, Рудольфівна)

Руслан, -не! (Руслано-вич, Русланівна)

с

Сава, -во! (Савич й Са-вович, Савівна )

Саватій, -тію! (Саваті-йович, Саватіївна)

Савелій, -лію! (Саве-лійович, Савеліївна) й Савел, -ле! (Савело-вич, Савелівна)

Самійло, -ле! (Самійло-

⁽ вич, Самійлівна)

Самсон, -не! (Самсоно-вич, Самсонівна)

Свирид, -де! (Свири-дович, Свиридівна), Свиридон, -не! (Сви-ридонович, Свиридо-нівна) й Спиридон (Спиридонович, Спи-ридонівна)

Світозар, -ре! (Світо-зарович, Світозарів-на)

Святополк, -ку! (Свято-полкович, Святопол-ківна)

Святослав, -ве! (Свя-

тославович, Святосла-

вівна) Севастян, -не! (Севас-

тянович, Севастянів-

на)

Северин, -не! (Севери-

нович, Северинівна) Север'ян, -не! (Север'я-

нович, Север'янівна) Саливон, -не! (Саливо-

нович, Саливонівна) Селіфан, -не! (Селіфа-

нович, Селіфанівна) Семен, -не! (Семенович,

Семенівна) Серапіон, -не! (Серапіо-

нович, Серапіонівна) Серафим, -ме! (Серафи-

мович, Серафимівна) Сергій, -гію! (Сергійо­вич, Сергіївна) Сиґізмунд, -де! (Сигіз-

мундович, Сигізмун-

дівна) Сидір, -доре! (Сидоро­вич, Сидорівна) Сила, -ло! (Силович,

Силівна) Силантій, -тію! (Силан-

тійович, Силантіївна) Сильвестр, -ре! (Силь-

вестрович, Сильвест-

рівна) Симон, -не! (Симоно-

вич, Симонівна) Сисой, -сою! (Сисойо-

вич, Сисоївиа) Сократ, -те! (Сократо-

вич, Сократівна) Соломон, -не! (Соломо-

нович, Соломонівна) Софон, -не! (Софоно-

вич, Софонівна) Софрон, -не! (Софро-

нович, Софронівна) й

Сопрон (Сопронович, Сопронівна)

Спартак, -ку! (Спарта-кович, Спартаківна)

Станіслав, -ве! (Станісла-вович, Станіславівна) й Стасій, -сію! (Стасійо-вич, Стасіївна)

Степан, -не! (Степано­вич, Степанівна) й Стефан (Стефанович, Стефанівна)

Стоян, -не! (Стоянович, Стоянівна)

Стратон, -не! (Страто-нович, Стратонівна)

Т

Тарас, -се! (Тарасович,

Тарасівна) Теодор, -ре! (Теодоро-

вич, Теодорівна) Терентій, -тію! (Терен-

тійович, Терентіївна) Тимон, -не! (Тимонович,

Тимонівна) Тимофій, -фію! (Тимо-

фійович, Тимофіївна) Тимур, -ре! (Тимурович,

Тимурівна) Тихін, -хоне! й Тихон

(Тихонович, Тихонів-

на)

Трифілій, -лію! (Трифі-лійович, Трифіліївна)

Трифон, -не! (Трифоно-вич, Трифонівна)

Трохим, -ме! (Трохимо-вич, Трохимівна)

 

У

Улас, -се! (Уласович, Уласівна) і Влас (Власович, Власів-на)

Улян, -не! (Улянович,

Улянівна) У стан, -не! (Устинович,

Устинівна) й Устим

(Устимович, Устимів-

на)

Ф

Фадей, -дею! (Фадейо-вич, Фадеївна) й Та-дей (Тадейович, Та-деївна)

Федір, -доре! (Федоро­вич, Федорівна)

Федот, -те! (Федотович, Федотівна)

Фелікс, -се! (Феліксо-вич, Феліксівна)

Феодосій, -сію! (Феодо-сійович, Феодосіївна)

Феоктист, -те! (Феок-тистович, Феокти-стівна) й Теоктист (Теоктистович, Теок-тистівна)

Феофан, -не! (Феофа-нович, Феофанівна) й Теофан (Теофанович, Теофанівна)

Ферапонт, -те! (Фера-понтович, Ферапон-тівна)

Філарет, -те! (Філа-ретович, Філаретів-на)

Филимон, -не! (Фили-монович, Филимонів-на)

X

Харитін, -тоне! й Хари-

тон (Харитонович,

Харитонівна) Харламп, -пе! (Хар-

лампович, Харлам-

півна)

Хома, -мо! (Хомович,

Хомівна й Хомич,

Хомівна) Християн, -не! (Хрис-

тиянович, Христия-

нівна) Христофор, -ре! (Хри-

стофорович, Христо-

форівна)

ч

Чеслав, -ве! (Чеславо-вич, Чеславівна)

ю

Ювеналій, -лію! (Юве-налійович, Ювеналі-ївна)

Юзеф, -фе! (Юзефович, Юзефівна)

Юліан, -не! (Юліанович, Юліанівна) й Уліан (Уліанович, Уліанівна)

Юлій, -лію! (Юлійович, Юліївна)

Юліус, -се! (Юліусович, Юліусівна)

Юрій, Юрію! (Юрійо­вич, Юріївна)

Юстиніан, -не! (Юстині-анович, Юстиніанівна)

Юхим, -ме! (Юхимович, Юхимівна)

Я

Яким, -ме! (Якимович, Якимівна)

Яків, -кове! (Якович,

Яківна) Якуб, -бе! (Якубович,

Якубівна) Ян, Яне! (Янович, Яшв-

на)

Януарій, -рію! (Януа-рійович, Януаріївна)

Ярема, -мо! (Яремович, Яремівна) й Веремій, -мію! (Вереміновнч, Вереміївна)

Ярмолай, -лаю! (Яр-матайович, Ярматаів-на)

Ярополк, -ку! (Яропол-кович, Ярополківна)

Ярослав, -ве! (Яросла­вович, Ярославівна)

Жіночі імена

А

АвГуста, -то! Агапія, -піє! Агафія, -фіє! Аглаїда, -до! Агнія, -ніє! Аґнеса, -со! Аґрипина, -но! Аделаїда, -до! Аеліта, -то! Аїда, -до! Алла, -ло! Альбертина, -но! Альбіна, -но! Анастасія, -сіє! Анжела, -ло! й Анжелі-

ка, д.-м. -ці, -ко! Антонида, -до! Антоніна, -но! Анфіса, -со! Аполлінарія, -ріє! Аріадна, -но! Афродіта, -то!

Б

Беатриса, -со! Белла, -ло! Броніслава, -во!

В

Валентина, -но! Валерія, -ріє! Василина, -но! Васса, -со!

Вероніка, д.-м. -ці, -ко! Вікторина, -но! Віолетта, -то! Віра, -ро! Віргінія, -ніє! Владилена, -но! Владислава, -во!

Володимира, -ро! В'ячеслава, -во!

г

Галина, -но! Ганна, -но! Гермина, -но! Гликерія, -ріє!

д

Дарина, -но!, Одарина й Одарка, д.-м. -ці, -ко! Діана, -но!

Е

Евелина, -но! Едіта, -то! Елеонора, -ро! Еліна, -но! Ельвіра, -ро! Емілія, -ліє! Емма, -мо! Есфір, -ро!

Є

Євгенія, -ніє! Євдокія, -кіє! й Докія Єлизавета, -то! Єпистима, -мо! Єфросинія, -ніє! і Фро-сина, -но!

Ж

Жанна, -но! Жозефіна, -но!

З

Зиновія, -віє! Зінаїда, -до! Зореслава, -во! Зорина, -но! Зоря, -ре!

Зоряна, -но! Зоя, Зоє! й Зою!

І

Іванна, -но! Ізабелла, -ло! Інга, д.-м. Інзі, Інго! Інеса, -со! Інна, -но! Іраїда, -до! Ірина, -но! і Ярина Ісидора, -ро!

К

Казимира, -ро! Калина, -но! Каліста, -то! Каміла, -ло! Капітоліна, -но! Карина, -но! Кароліна, -но! Катерина, -но! Кіра, -ро! Клариса, -со! Клементина, -но!

Л

Лариса, -со! Леоніда, -до! Лідія, -діє! Луїза, -зо! Лукина, -но! Лук'яна, -но! Любов, -ве! Любомира, -ро! Людмила, -ло! Люсьєна, -но!

м

Магдалина, -но! й Маг-

далена Майя, Майє!

Маргарита, -то! Марина, -но! Марієтта, -то! Марія, -ріє!

Мар'яна, -но! й Марі-

анна Матильда, -до! Мелітина, -но! Мечислава, -во! Милана, -но! Милиця, -це! Милослава, -во! Мирослава, -во! Михайлина, -но! Мотрона, -но! Мстислава, -во!

Н

Надія, -діє! Наїна, -но!

Наталія, -ліє!, Наталя, -лю! й Наталка, д*-м. -ці, -ко!

Неллі

Неля, -лю!

Ніка, д.-м. -ці, -ко!

Нінель, ор. -ллю, -ле!

Нонна, -но!

О

Оксана, -но! (рідше

Аксенія, -ніє!) Олександра, -ро!, Олек-

сандрина, -но! (скор.

Олеся, -сю!)

Олена, -но! Ольга, д.-м. -зі, -го! Онисія, -сіє!

П

Павлина, -но! Поліна, -но!

Р

Радислава, -во! Раїна, -но! Раїса, -со!

Рахіль, ор. -ллю, -жі і

Рахіля, -лю! Регіна, -но! Римма, -мо! Рогніда, -до! Ростислава, -во! Руф, ор. -ф'ю, -фе!

С

Сара, -ро! Світлана, -но! Світозара, -ро! Севастяна, -но! й Сева-

стіана Серафима, -мо! Сніжана, -но! Соломія, -міє! й Сало-

мея, -меє! Софія ,.-фіє! Станіслава, -во! Стелла, -ло! Степанида, -до! м Сте-

фанида

Стефанш, -які Суеанва, -во!

Т

Таїсія, -сіє! й Таїса, -со! Таміла, -ло! й Томіла Тетяна, -но!

У

Уляна, -во!

Ф

 

ти ста

Феофанія, -ніє!

X

Харитина, -но! Христина, -но!

ц

Цецілія, -ліє! Ч

Чеслава, -во!

Ю

Юзефа, -фо! Юлія, Юліє!

Я

Ядвіга, д.-м. -дзі, -го! Яніца, -но! Ярослава, -во!

 

Список використаної літератури

1. Антисуржик / Заред. О. Сербенської. — Л., 1994.

2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.— К., 1991.

3. Бибик С. та ін. Універсальний довідник-практикум з ділових па­перів.— 2-е вид., випр. ідопов.— К., 1998.

4. Білецький А. Про мову і мовознавство. — К., 1997.

5. Бурячок А. та ін. Довідник з українського правопису. — 3-є вид.— К., 1984.

6. Бурячок А. Универсальньгй русско-украинский словарь. — К., 2000.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови. — К., 2001.

8. Вирган І., Пилинська М. Російсько-український словник сталих ви­разів. -X., 2000.

9. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник нау­кової і технічної мови. — К, 1997.

 

10. Головащук С. Словник-Довідник з правопису та слововживання.— К., 1989.

11. Головащук С. Українське літературне слововживання. — К., 1995.

12. Горбачук В. Барви української мови. — К., 1997.

13. Горбул О. та ін. Ділова українська мова. — К., 2000.

14. Діденко А. Сучасне діловодство. — К., 2000.

15. Дороніна М. Культура спілкування ділових людей. — К., 1998.

16. Етимологічний словник української мови: У 7т.— К., 1982—1989. — Т. 1-3.

17. Зубков М. Російсько-український, українсько-російський словник.— X., 20,01.

18. Зубков М. Сучасний український правопис. Комплексний довідник.— 6-те видання. — X., 2002.

19. Караванський С. Російсько-український словник складної лекси­ки.- К., 1998.

20. Карнеги Д. Как вьірабатьівать уверенность в себе и влиять на лю­дей, вьіступая публично.— М., 1991.

21. Коваль А. Ділове спілкування. — К., 1992.

22. Коваль А. Культура ділового спілкування. — К., 1982.

23. Коваль А. Слово про слово. — К., 1986.

24. Корніяка О. Мистецтво ґречності. — К., 1995.

25. Культура української мови / Заред. В. Русанівського. — К., 1990.

26. Лаптева О. Внутристилевая зволюция современной русской науч-ной прозьі // Развитие функциональньгх стилей русского язьї-ка.- М., 1968.

27. Масепко Л. Мова і політика. — К., 1999.

28. Моргунюк В. Про пасивні дієприкметники// Проблеми україн­ської термінології: Матеріали V міжнародної наукової конференції. Вісник № 336.- Л., 1998.

29. Муромцева О., Жовтобрюх В. Культура мови вчителя. — X., 1998.

30. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. — Л., 1999.

31. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. — X., 1997.

32. Непийвода Н., Чукіна В. Мовна підготовка у школі та вузі // Українська мова та література № 5, 2000.

33. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т./ Укладачі: В. Яременко, О. Сліпушко.— К., 1998.

34. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. — Л., 1995.

35. Партико 3. Загальне редагування. — Л., 2001.

36. Пентилюк М. Культура мови і стилістика. — К., 1994.

37. Пилинський М. Мовна норма і стиль. — К., 1976.

38. Погрібний М. Орфоепічний словник. — К., 1984.

39. Пономарів О. Культура слова. — К., 1999.

40. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. — Тернопіль., 2000.

41. Потебня А. Зстетика ипозтика. — М., 1976.

42. Пустовіт Л. та ін. Словник іншомовних слів. — К., 2000.

43. Ревзина О. Г., Ревзин И. И. Семиотический експеримент на сцене // Ученьїе записки Тартуского университета. Вьш. 284: Трудьі по знаковим системам. Т. 5.

44. Русско-украинский словарь. Фамилии, имена, отчества, области, рай­они, города, поселки городского типа, села. — X., 1997.

45. Сагач Г. Золотослів.— К., 1993.

46. Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей. — 2-ге вид., випр. і допов. — К., 1996.

47. Словарь української мови: У 4 т. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1996 — 1997.

48. Словник синонімів української мови: У 2 т. /Укладачі А. Бурячок таін.- К., 2000.

49. Словник труднощів української мови / За ред. Я. Єрмоленко. — К., 1989.

50. Словник української мови: В 11 т. — К., 1970—1980.

51. Сучасна українська мова/ Заред. О. Пономарева. — К., 2001.

52. Томан І. Мистецтво говорити. — К., 1996.

53. Українська мова. Енциклопедія. — К., 2000.

54. Український орфографічний словник / За ред. А. Свашенко. — X., 1997.

55. Український правопис/ АН України. Ін-т мовознавства ім. О. По­тебні; Ін-тукр. мови. — К., 2000.

56. Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання. — К., 1998.

57. Чмут Т. та ін. Етика ділового спілкування. — К., 1999.

58. Шевельов Ю. Виступ на Всесвітньому форумі україністів 21 — 24 серпня 1992 р. // Сучасність. — Ч. 12.

59. Шевельов Ю. Українська мова в І половині XX сторіччя (1900 — 1941). Чернівці, 1998.

60. Шевченко Л. та ін. Сучасна українська мова. Довідник. — К., 1996.

61. Шевчук С. Українське ділове мовлення.— К., 2000.

62. Ющук І. Практичний довідник з української мови. — К., 2000.