З ДИСЦИПЛІНИ ОСНОВИ КОМПОЗИЦІЇ І ПРОЕКТНОЇ ГРАФІКИ

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ КОМПОЗИЦІЇ І ПРОЕКТНОЇ ГРАФІКИ».

 

РОЗДІЛ «АРХІТЕКТУРНІ ОРДЕРИ»

 

для студентів 2 курсу спеціалізації «Інтер’єр та обладнання» спеціальності «Дизайн» 6.020207.

 

 

Затверджено кафедрою «Інтер'єр і обладнання». Протокол № 42

від 14.04.2010 р

 

Харків 2010

Методичні рекомендації з дисципліни «Основи композиції і проєктної графіки» для студентів 2 курсу спеціалізації “Інтер’єр і обладнання” спеціальності “Дизайн” 6.020207. - Харків: ХДАДМ, 2010. - 24 с. (укр. мовою)

 

 

Дані методичні рекомендації розроблені кафедрою «Інтер’єр та обладнання» для студентів денного відділення та покликаний забезпечити єдиний підхід до виконання вправ та завдань під час вивчення принципів побудови архітектурних ордерів.

 

 

Автори-укладачі: доцент Олексієнко А.М. ,

викладач Швець Л.М.

Рецензенти:

Марченко Т.Л., канд. архітектури, доцент кафедри «Інтер’єр та обладнання» ХДАДМ

Цигичко С.П., кандидат архітектури, доцент кафедри «Архітектурного і ландшафтного проектування» ХНАМГ.

 

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри “Інтер’єр та обладнання” ХДАДМ

Протокол № 42 від 14 квітня 2010 р.

 

Розглянуто і схвалено на засіданні науково-методичної ради ХДАДМ

Протокол № 7 від 12 травня 2010 р.

Затверджено методичною радою ХДАДМ( протокол № 7 від 12.05.2010 р.)

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ

Наступні методичні рекомендації розроблені для студентів 2 курсу спеціалізації «Інтер’єр і обладнання» спеціальності «Дизайн» на основі робочої програми дисципліни "Основи композиції і проектної графіки".

Названа дисципліна є ведучою пропедевтичною дисципліною, яка є передує комплексному проектуванню (композиції).

Теоретичний розділ курсу (Ш семестр) присвячений короткому знайомству з основами композиції в класичній архітектурі і вивченню основних прийомів архітектурної графіки.

Вивчення принципів побудови класичної архітектурної композиції для художників декоративного мистецтва важливий у тому ж об’ємі, як і для архітекторів.

Осягаючи строгі закономірності класики, її підлеглість тектонічній логіці, студент розуміє необхідність певної системи і логіки в сучасних формах і композиціях. Крім того, на класичних прикладах архітектури доцільно відпрацьовувати прийоми проектної графіки.

Слід урахувати, що пропорції і закономірності ордерів і композицій побудовані на основі ордерної системи. Тому при вивченні архітектурних ордерів необхідно прагнути до пізнання суті архітектурних форм і основних ідей архітектурних композицій, принципів класичної архітектури. У класичних ордерах найбільший інтерес представляє саме система відповідності, нерозривно пов'язана з тектонікою елементів.

Тематичний план дисципліни

Табліця 2.

№ п/п	Назва теми	Кільк. годин	У тому числі	Форма контролю
Лекції	Практичні заняття	Самостій- на робота
5 семестр
5 модуль
5.1	Основи ордерної системи
5.2	Деталь архітектурного ордеру					Виконання чистових композицій
	Асоціативна композиція. Ескізування композицій					Виконання ескізних рішень

 

1. АРХІТЕКТУРНІ ОРДЕРИ. ОРДЕРИ В МАСАХ.

Ордером є тектонічна система, що виросла на основі доведеної до вищого ступеня досконалості стійно-балочної системи. Ордер, одночасно, є конструктивна, і художня система. Розглянемо декілька докладніше римські ордери, які, завдяки, роботам теоретиків Відродження, були приведені в досконалу строгу і визначену систему (тосканський, доричний, іонічний, корінфський ордери). Кожен ордер складається з трьох частин: колони, антаблементу і п’єдесталу.

Колона - це опора, що підтримує антаблемент. Колона складається з трьох частин: головна частина – стрижень, або стовбур колони, знизу колони є невелике розширення – база, а вгорі також розширення – капітель. Стовбуром колони є круглий стовп, що стоншується догори. Це стоншування складає від 1/5 до 1/6 нижньої товщини. Стоншування починається з 1/3 висоти стовбура колони і робиться по плавній кривій. У базах колон містяться круглі частини і квадратна в плані сама нижня частина (плінт), що поступово розширюються донизу, що складає основу бази. Плінт сприяє надійнішій стійкості всієї колони. Сама верхня частина капітелі (абак) має вид квадратної плити або складнішу форму. Абак капітелі - це та частина, яка безпосередньо несе на собі камені, що входять до складу антаблементу.

Антаблемент складається з 3 частин: архітрава, фриза і карниза. Архітрав - це перша істотна частина антаблементу, що складається з декількох кам'яних плит (балок), що укладаються на капітелі і перекривають відстань між колонами. Над архітравом поміщається інша горизонтальна смуга - фриз, що складається з дрібніших каменів і що є як би торцем перекриття. Над фризом розміщується карниз, сама верхня частина антаблементу, що захищає ордер від води, що стікає з даху.

П'єдесталом є квадратний в плані стовп (паралелепіпед), що має невелике розширення донизу (база п'єдесталу) і вгорі (карниз п'єдесталу). Середня частина п'єдесталу - це тіло п'єдесталу. П'єдестал є частиною ордера, на яку встановлюється колона. Неповний ордер не має п'єдесталу і складається з двох частин: колони і антаблементу. Ширина тіла п'єдесталу під колоною повинна дорівнювати ширині плинта бази колони, ширина архітрава - верхньому діаметру колони.

Розглянемо зображення ордерів в масах (рис.1).

Перш за все всю висоту ордера ділимо на 19 частин: верхні 3 частини відокремлюємо на антаблемент, нижні 4 частини - на п'єдестал, а що залишилося 12 середніх частин складають висоту колони. Порівнюючи ордери, слід звернути увагу на колони. Тосканська колона наймасивніша, діаметр її нижньої підстави відкладається по висоті 7 разів, доричної - 8 разів. Діаметр іонічної колони відкладається 9 разів, корінфської (найстрункішої колони) - 10 разів. Оскільки всі розміри частин ордера даються в модулях (модуль рівний половині нижнього діаметру колони, тобто радіусу), то висоти колон відповідно рівні 14, 16, 18, 20 модулям.

Висота баз у всіх колон дорівнює 1 модулю. Плінт бази утворює в плані квадрат, діагональ кожного квадрата дорівнює 4 модулям для всіх ордерів. Висота плінта бази тосканського і доричного ордера дорівнює 1/2 висоти бази, а іонічного і корінфського -1/3.

Висота капітелі перших двох ордерів складає також 1 модуль. Капітель складається з 3 рівних по висоті частин. Верхня частина - абак - має вид квадратної плити, винесення якої визначається побудовою (лінія під кутом 45°) і рівний 1/3 модуля. Під абаком знаходиться кругла в плані частина у вигляді чверті валу (ехін). Під нього є шийка, що представляє продовження стрижня колони, але відокремлена від нього незначним профілем.

Капітель іонічного ордера характеризується спіральними завитками (волютами) і сильно відрізняється від інших капітелей. У ній є абак і вал, але немає шийки. Висота капітелі складає 2/3 модуля. Центри завитків розташовані на відстані 1 модуля від осі колони.

У капітелі корінфського ордеру ясно видно абак заввишки в 1/3 модуля і складної форми в плані, вписаної в квадрат, діагональ якого - 4 модулі. Під. абаком є складно оброблена частина, що складається з двох ярусів листя, з якого зростають завитки, що доходять до абака. Висота цієї частини - 2 модулі, а висота всієї капітелі 2 ^1/3 модуля.

Ширина тіла п'єдесталу повинна дорівнювати ширині плинта бази колони. Висота карниза п'єдесталу для трьох ордерів рівна 1/2 модуля, а у корінфського - 5/6. Висота баз у тосканського і іонічного ордерів - 1/2 модуля, а у доричного і корінфського - 5/6. Висота карниза і бази п'єдесталу визначається побудовою похилих ліній: при висоті карниза або бази 1/2 модуля ці лінії проводяться під кутом 45°, а при висоті 5/6 модуля - під кутом 60°.

Розглядаючи антаблементи, перш за все порівняємо архітрави. У тосканському і доричному ордерах вони мають просту форму і їх висота - 1 модуль. У іонічному ордері архітрав розчленований на три смуги і має вінчаючий профіль, його загальна висота – 1¹/4 модуля. У коринфському ордері архітрав отримав ще більший розвиток і має висоту 1¹/2 модуля.

Висота фриза приймається рівною для тосканського ордера -1¹/6 модуля, а для всіх останніх - 1¹/2 модуля.

Частину антаблементу, що залишилася, займає карниз. Його висота складає 1¹/3, 1¹/2, 1³/4, 2 модулі послідовні для чотирьох ордерів. Винесення карниза визначається проведенням прямої під кутом 45° від нижньої частини карниза. У карнизах доричного і іонічних ордерів підтримуюча частина розвиненіша і складає 1/2 висоти всього карниза. Верхня половина призначена для частини, що звішує і вінчаючої, і ділить навпіл, на кожну частину по 1/4 всієї висоти карниза. У карнизі коринфського ордера підтримуюча частина ще більш ускладнюється і займає вже 2/3 висоти всього карниза, а що залишилася 1/3 ділиться навпіл для створення слізника і вінчаючої частини (по 1/6 висоти на кожну частину).

Перехід від мас до деталей доцільно робити поступово, замінюючи зображення крупних мас дрібнішими, а потім деталями.

2. АРХІТЕКТУРНИЙ ОБЛОМ

Слід знати, що всі елементи архітектурних профілів діляться на два види: прямолінійні і криволінійні (рис.2).

До прямолінійних відносяться: пояс, поличка і плінт. Пояс - це широка смуга, яка дуже мало виступає з площини стіни. Поличка - вузька смуга, яка виступає не менш ніж на величину своєї ширини. Перехід від полички до площини каменя, якому вона належить, робиться для забезпечення міцності за допомогою закруглення в 1/4 кола, центр якої лежить на продовженні прямої контура полички. Плінти зазвичай належать нижнім частинам баз без колон і п'єдесталів і мають вид плоских паралелепіпедів.

Криволінійні елементи профілів бувають двох видів: прості, описані з одного центру, і складні, описані з двох центрів.

До простих відносяться: вал, четвертний вал і викругляння. Вал - це форма, що має контур півкола (частіше зустрічається в базах).

Вал невеликих розмірів називають валиком. Четвертний вал має профіль у вигляді 1/4 кола. Викругляння - це такий же профіль, але увігнутий. Ці два профілі залежно від розташування бувають прямими і зворотними.

До складних профілів відносяться: викруження, каблучок і скоція. Викруження і каблучок мають опукло-увігнутий профіль, що складається з двох дуг кіл. Залежно від розташування вони можуть бути прямими і зворотними. Скоція є опуклістю різної кривизни. Її профіль складається з 2/4 кіл різного радіусу.

Серед елементів профілів часто зустрічається комбінація з двох нероздільно сполучених елементів. Одна з них містить валик і поличку, друга - поличку з каблучком. У обох комбінаціях прямолінійна частина удвічі вужча криволінійної. Перша комбінація отримала назву астрагал. Стовбури всіх колон закінчуються астрагалом.

Кожен профіль має своє певне призначення.

Криволінійні елементи можна розділити на дві категорії: елементи, що сприймають навантаження; елементи, над якими не повинно бути ніякого навантаження. Для підтримки тяжкості служать четвертний вал і каблучок, а викруження і викругляння не призначені для цього. Перші входять зазвичай в підтримуючі частини карнизів, другі, - в тих, що вінчають. Такі елементи, як вал і скоція, застосовуються в базах і служать для передачі навантаження від вищерозміщених до елементів, що пролягають нижче. Для цих же цілей застосовуються і зворотні елементи: зворотне викруження, зворотний каблучок.

У всіх ордерах головні елементи чергуються з другорядними, а також з прямолінійними і криволінійними елементами. Це основне правило профілізації. Його суть полягає в тому, щоб не повторювати поряд частин, схожих між собою формою і розмірам.

Елементи архітектурних профілів часто мали різні орнаменти, які завжди відповідали контуру профілю і його положенню в загальній композиції (рис.3). Викруження вінчаючої частини карниза зазвичай прикрашався акантовим листям, четвертні вали - іоніками між якими поміщалися стрілки. На каблучках поміщалося гостро кінцеве широке листя. Вали доповнювалися плетінкою різноманітного малюнка, валики - намистом.

 

 

3. КОМПОЗИЦІЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ОРДЕРІВ

Основними композиціями є: колонади, аркади, портики.

Колонадою називають ряд колон, що підтримують один загальний антаблемент. Ряд колон може розташовуватися як по прямій, так і по кривій лінії (зазвичай по частині кола). Коли колони розташовуються по замкнутому колу, то така композиція є ротондою.

Аркада – це ряд прийомів, що повторюються, перекритих арками. Простінки аркад часто прикрашалися колонами з антаблементами над ними. Колони могли бути з п'єдесталами або без них.

Портик – проста споруда, яка має в плані вигляд квадратного павільйону з однаковими з усіх боків фасадами. По осях простінків зазвичай розташовувалися колони з лежачим над ними антаблементом. Колони були з п'єдесталом і без нього. Над портиком, а також над спорудами з колонад або аркад обов'язково влаштовувався дах.

Колони, які виступають з площини стіни на 1/2 своєї товщини, називають півколонами, на 3/4 діаметру - тричвертними колонами. Коли колона розташовується з відступом від стіни, на стіні за колоною влаштовується виступ - пілястр.

Пілястр має вид квадратної в плані колони, яка виступає з площині стіни на 1/5 - 1/6 своєї ширини.

Побудова колонади приведена на рис.4.

Колонада є стрункою системою. Досягалося це шляхом застосування певних відстаней між осями колон. Зазвичай воно приймалося рівним 1/3 висоти колони. Таким чином, якщо розмістити чотири колони, то осі крайніх колон і горизонтальні прямі, проведені через підставу і верх колон, утворюють квадрат. Можна розташувати колони на декілька більшій відстані, побудувавши квадрат на всій висоті неповного ордера (колона з антаблементом).

	Рис. 6. Портик.

Побудова аркади.

Аркади мали, як правило, форму отвору у вигляді прямокутника з відношенням сторін 2:3 (рис.5), який завершувався півколом. Весь отвір вписувався в два квадрати (або два круги). Ширина простінка була удвічі менша ширини отвору, а товщина стін удвічі менше ширини простінка. Висота стіни, що складається з арок і простінків, приймалася в півтора рази більша відстані між осями простінків. Прийнявши висоту стіни за висоту колони з п'єдесталом або без нього, можна визначити висоту і побудувати антаблемент аркади.

Напівкругла частина отворів аркади (арки) мала неширокі обрамлення - архівольт, який спирався на плиност. Простінки починалися цоколем (базою).

Останній простінок аркади - кутовий, він однаковий з іншими і носить назву пілона.

Побудова портика.

Величина отвору визначалася двома вписаними в нього колами, ширина кутових простінків була удвічі менша ширини отвору. Висота стіни приймалася в 1,5… По осях кутових простінків портиків зазвичай розташовувалися колони, які… Фронтоном є трикутник, що утворюється горизонтальними і похилими карнизами. Увязнена між карнизами вертикальна…

Вправа 1.

Побудова колонади, обрамлення отвору і портика в заданому ордері.

Характер вправи може бути різним: побудова композицій з застосуванням повного і неповного ордера, колон тричвертних і таких, що окремо стоять в… Вправа виконується в масах на листі ватману розміром 400x600 мм залежно від… Перш за все необхідно виконати креслення ордерів в масах на листі розміром 200x300 мм. Малюнки можуть бути олівцем,…

Вправа 2.

Відмивання фрагмента класичної архітектури.

Вправа виконується на листі ватману розміром 600x400 мм в такій послідовності: викреслювання в олівці, обведення чорною тушшю, розведенням до тону… Напис повинен бути виконаний строгим класичним шрифтом, висота букв не повинна… Приклад тексту: вправа 2. "Деталь коринфського ордера"; вправа 2. "Фрагмент арки Тіта в Римі" і…