Реферат Курсовая Конспект
Тема 9. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства - раздел Философия, Тема 9. Комплексне Оцінювання Ефективності Інноваційної Діяльності Підприємст...
|
Тема 9. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства
9.1. Основні принципи вимірювання ефективності інноваційної діяльності.
9.2. Методологічні основи оцінки ефективності інноваційних проектів. 9.3. Основні показники економічної ефективності інноваційних проектів.
Оцінка економічної ефективності інноваційної діяльності.
Економічне оцінювання соціальних результатів інноваційної діяльності.
Основні принципи вимірювання ефективності інноваційної діяльності.
Перш ніж приступити до розгляду питань оцінки ефективності нових рішень, слід зупинились на ключових моментах -ефект та ефективність.
Ефект (від лат. Effectus) - це досягнутий результат від будь-якого заходу (у нашому випадку інноваційної діяльності) в його матеріальному, грошовому та соціальному вимірах.
Таким результатом від інноваційної діяльності може бути:
- підвищення якості продукції;
- скорочення часу виробництва і обігу;
- вивільнення ресурсів тощо.
Ефективність - це відносна величина, яка характеризує результативність будь-яких затрат. Її визначають зіставленням ефекту і затрат на його досягнення.
Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними та кількісними, в т.ч. в натуральному, трудовому та вартісному вимірах.
Методологічні основи оцінки ефективності інноваційних проектів.
Вт =Ввир +В викор.
При цьому витрати на виробництво і при використанні нової техніки обчислюють однаково з врахуванням фактора часу за формулою:
де Сt - поточні витрати при виробництві (використанні) нової техніки в t-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн.; Кt – одноразові витрати при виробництві (використанні) нової техніки в t-му році, грн.; Лt – залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.
До складу поточних витрат Сt включають витрати, які враховують при існуючому порядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розробки нової техніки (коли відсутня конкретна інформація для розрахунку поточних витрат) використовують один із можливих методів обчислення собівартості проектованої нової техніки:
- питомих ваг;
- графоаналітичний;
- кореляційний;
- планової калькуляції.
До складу одноразових витрат Кt включають капітальні вкладення та інші витрати одноразового характеру, необхідні для створення і використання нової техніки незалежно від джерел фінансування.
При обчисленні економічної ефективності нововведень може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення виявиться вигідним для народного господарства в цілому, але призведе до зростання витрат та погіршення інших показників роботи наукових організацій і підприємств-виробників.
Тому, крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначити ту його частку, що має одержати кожний причетний до процесу створення і впровадження нововведення. Тобто необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінки якого в ринкових умовах може, використовуватись показник прибутку, що залишається у розпорядженні наукової організації, підприємства (Пt):
Пt=Qt – Сnt-F
де Qt - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t-му році, грн.;
Сnt - собівартість тієї ж продукції у t-му році, грн.;
Ft - загальна сума податків та інших виплат з прибутку наукової організації, підприємства у t-му році, грн.
Результати реалізації нововведень впливають на розрахункові показники роботи споживачів нової техніки.
Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (ΔП) можна обчислити за формулою
ΔП=(Ц2,-С2)хN2-(Ц1-С1)хN1,
де С1, С2 - собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн./од; Ц1, Ц2 - гуртова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн./од; N1, N2 – обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, од./рік.
Умовне вивільнення працівників у зв'язку із впровадженням нової техніки (∆r) визначають за формулою:
деВ1, В2 - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн./чол.
Економію капітальних вкладень (∆К) визначають із співвідношення
де В1, В2 - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю і часу, натур, од. або грн. за од. часу;
К1,К2 - питомі капіталовкладення на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн.
Зниження матеріальних витрат (ΔМ) обчислюють
ΔМ=(М1 –М2) х N2,
де М1, М2 - матеріальні витрати на одиницю продукціїпри використанні базової і нової техніки, грн./од.
– Конец работы –
Используемые теги: Тема, Комплексне, ОЦІНЮВАННЯ, ефективності, інноваційної, діяльності, під, ємства0.114
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тема 9. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов