Реферат Курсовая Конспект
РІШЕННЯ СТОСОВНО ЦІНОУТВОРЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОВЕДІНКА ВИТРАТ - раздел Образование, Уманський Національний Університет Садівництва Факул...
|
Уманський національний університет садівництва
Факультет економіки і підприємництва
Кафедра обліку і аудиту
Методичні матеріали
Для самостійної підготовки
Маржинальний дохід на одиницю обмежувального чинника — маржинальний дохід на одиницю продукції, що виражена в одиницях обмежувального чинника (машино-годинах, людино-годинах тощо).
При розподілі обмежених ресурсів слід зважати й на якісні чинники. Зокрема, якщо підприємство не забезпечить мінімальної потреби своїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг, воно може втратити частину своїх постійних клієнтів, що, своєю чергою, призведе до скорочення обсягу продажу.
За наявності кількох обмежень аналіз здійснюють за допомогою лінійного програмування. Лінійне програмування - математичний метод, використовуваний для оптимізації виробничої діяльності шляхом розв'язання серії лінійних рівнянь наявних обмежень. Процес лінійного програмування має три стадії: побудова моделі; вирішення моделі; аналіз вирішення. У моделі лінійного програмування комбінації продукції кількість кожного її виробу і є змінною величиною.
Цільова функція — мета, якої намагається досягти менеджер. Рівняння цільової функції — алгебраїчне зображення мети, якої намагається досягти менеджер у процесі лінійного програмування.
Отже, оптимальною комбінацією виробів є така комбінація, що дає компанії змогу досягти мети, зображеної рівнянням цільової функції.
На практиці моделі лінійного програмування розв'язують переважно за допомогою комп'ютера. При цьому, залежно від кількості змінних у рівнянні цільової функції можна застосовувати різні методи вирішення.
РІШЕННЯ СТОСОВНО ЦІНОУТВОРЕННЯ
Встановлення ціни на продукцію або послуги підприємства — одне з найважливіших управлінських рішень. Це також одне з найважчих рішень, оскільки доводиться зважати на багато чинників.
Ціноутворення за принципом "витрати плюс" — метод ціноутворення, за якого ціну визначають на підставі собівартості продукції (товарів, послуг) шляхом додавання до неї певної частки прибутку (націнки).
Загальна формула ціни за принципом "витрати плюс" має вигляд:
Ціна = Витрати + Націнка
Своєю чергою, націнку визначають як відсоток витрат, базових для розрахунку ціни:
Націнка = Відсоток націнки х Витрати
Відсоток націнки встановлюють на підставі практики галузі, оцінки менеджера (яку націнку може витримати ринок) або необхідної норми прибутковості. Останній підхід найпоширеніший. Націнку можна розрахувати на базі:
· змінних виробничих витрат;
· повної виробничої собівартості;
· загальних змінних витрат;
· повних витрат.
Загальна формула визначення відсотка націнки має вигляд:
Ціноутворення на основі вартості часу та матеріалів є різновидом ціноутворення за принципом "витрати плюс". Цей метод широко застосовують у ремонтних цехах, друкарнях та фірмах, що надають професійні послуги (аудиторські, юридичні тощо).
При цьому методі ціна послуги (замовлення) складається з двох елементів:
Ціна = Вартість часу + Матеріальні витрати
Своєю чергою, вартість часу складається з трьох частин:
При визначенні вартості часу пряма зарплата за годину (включно з додатковими виплатами) в одних організаціях (наприклад, ремонтних виробництвах) однакова для всіх категорій працівників, а в інших (наприклад, в аудиторських фірмах) встановлюється з урахуванням кваліфікації виконавців.
Накладні витрати на годину визначають суму витрат на збут, управління та інших загальновиробничих витрат, що припадають на годину праці працівників. Відповідно, вартість години для забезпечення бажаного прибутку визначають як відношення суми запланованого прибутку до загальної кількості годин робочого часу.
Матеріальні витрати складаються з двох частин:
Отже, матеріальні витрати визначають шляхом додавання до ціни придбання прямих матеріалів частки (відсотка) витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням їх.
Слід зазначити, що накладні витрати підприємства, пов'язані з транспортуванням і зберіганням матеріалів, не слід відносити до складу накладних витрат, що використовуються у формулі розрахунку вартості часу.
Встановлення ціни за принципом "витрати плюс" має певні обмеження, оскільки ігнорується попит, існують проблеми розподілу загальних витрат, витрати розглядають як підлогу ціноутворення. Ігнорування попиту може призвести до прийняття помилкового рішення.
Розглянуті обмеження традиційних методів ціноутворення змушують компанії шукати нові підходи, одним з яких є цільове калькулювання.
Бюджетування — це процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.
Бюджет підприємства — це план його майбутньої діяльності, виражений системою кількісних і вартісних показників.
Бюджетний період — це термін, для якого підготовлено і протягом якого використовується бюджет (як правило, це господарський рік, в межах якого можуть бути виділені і проміжні періоди — місяць, квартал тощо).
Мета і завдання бюджетування:
1) здійснення періодичного планування;
2) забезпечення координації, кооперації та комунікації в діяльності окремих підрозділів підприємства;
3) залучення менеджерів до кількісного обґрунтування планів роботи їх підрозділів;
4) визначення та усвідомлення майбутніх витрат діяльності окремих підрозділів та підприємства в цілому, необхідних ресурсів для забезпечення цієї діяльності;
5) мотивація працівників та їх орієнтація на досягнення конкретної мети в межах загальної стратегії підприємства;
6) створення бази для контролю діяльності окремих колективів та їх керівників, оцінки результатів діяльності;
7) забезпечення виконання вимог законодавства та умов господарських договорів, контрактів і т. ін.
Бюджетування спрямоване на уникнення анархії в діяльності окремих підрозділів, узгодження цілей та інтересів різних членів організації, передбачення майбутніх проблем («вузьких місць») та визначення найкращих шляхів для досягнення стратегічної мети підприємства.
У процесі бюджетування менеджери мають можливість усвідомити вартість своїх рішень. Бюджетування змушує їх краще уявити, чого варті певні дії, та знайти узгоджене рішення при оцінці запропонованих проектів, порівняти витрати і вигоди альтернативних варіантів дій, визначити найефективніший спосіб використання ресурсів.
У деяких випадках бюджетування є обов'язковим за законодавством або за умовами контрактів (наприклад, при одержанні фінансування з державного або місцевого бюджетів, при одержані позик банку і т. ін.).
Бюджетування здійснюється у двох напрямках:
1) підготовка бюджетів окремих підрозділів підприємства (функціональних бюджетів);
2) розробка стандартів витрат на окремі види діяльності.
Між цими двома напрямками бюджетування існує досить тісний взаємний зв'язок: на підставі стандартів витрат складають бюджети підрозділів, а на підставі останніх планують ставки (нормативи) розподілу накладних витрат, що є базою для визначення нормативної собівартості продукції у тих же бюджетах підрозділів.
На підставі бюджетів підрозділів готують зведений (генеральний) бюджет підприємства. Зведений бюджет — сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства.Він включає дві групи бюджетів - операційні та фінансові .
Склад і послідовність розробки основного (загального) бюджету підприємства
Операційні бюджети — сукупність бюджетів витрат і доходів, що забезпечують складання бюджетного звіту про фінансові результати діяльності.
Схема аналізу відхилень з використанням гнучкого бюджету
Для поглибленого аналізу відхилень необхідно їх визначити за кожною статтею бюджету і пояснити причини відхилень.
Так, відхилення прибутку за рахунок зміни окремих факторів за допомогою гнучкого бюджету розраховують аналогічно факторному аналізу методом обчислення різниць:
1) загальне відхилення = фактична сума прибутку — бюджетна (планова, нормативна) сума прибутку;
2) відхилення за рахунок зміни обсягу реалізації = прибуток, визначений гнучким бюджетом — прибуток початкового (старого) бюджету;
3) відхилення за рахунок зміни середньої ціни реалізації = фактичний обсяг продаж (виручка) — фактичний обсяг реалізації за плановими цінами = фактичний обсяг реалізації — скоригований обсяг реалізації;
4) відхилення за рахунок економії (перевитрати) матеріалів на одиницю продукції = (фактичні витрати матеріалів — нормативні витрати на фактичний обсяг виробництва) • нормативна ціна одиниці матеріалів = (фактичні витрати матеріалів на одиницю продукції — нормативні витрати на одиницю продукції) • фактичний обсяг виробництва • нормативну (бюджетну) ціну одиниці матеріалів;
5) відхилення за рахунок зміни цін на матеріали = фактичні витрати на матеріали — (фактична кількість витрачених матеріалів • планова ціна одиниці матеріалів) = (фактична ціна - планова ціна) • фактичну кількість витрачених матеріалів;
6) відхилення за рахунок зміни ефективності прямих витрат праці, яка характеризує рівень продуктивності праці або трудомісткості продукції = (фактичні витрати праці — нормативні витрати праці на фактичний обсяг продукції) • нормативний рівень оплати праці = (фактичні витрати праці на одиницю продукції — нормативні витрати праці на одиницю продукції) • фактичну кількість проданої продукції • нормативну ставку оплати за одиницю праці (годину, день тощо);
7) відхилення за рахунок зміни ставок (рівня) оплати праці = фактичні витрати на оплату праці — (фактичні прямі витрати праці • нормативну ставку оплати одиниці праці) = (фактична ставка оплати одиниці праці — нормативна ставка оплати одиниці праці) • фактичні затрати прямої праці у кількісних вимірниках;
8) відхилення за рахунок відхилення постійних накладних витрат = фактична сума постійних накладних витрат — планова (нормативна) сума таких витрат.
Методика аналізу відхилень залежить від системи калькулювання витрат, яку застосовує підприємство при складанні внутрішньої звітності: на основі повної собівартості чи на основі змінних витрат. Але і в одному, і в другому випадку необхідно виділяти змінні витрати і аналізувати їх окремо від постійних. У тих же випадках, коли при аналізі відхилень прибутку має місце незбігання обсягу виробництва з обсягом реалізації продукції, для аналізу відхилень треба складати два гнучкі бюджети: на фактичний обсяг виробництва (для аналізу відхилення витрат) і на фактичний обсяг реалізації (для аналізу відхилення прибутку). Відхилення між цими бюджетами зумовлено змінами у величині запасів готової продукції.
Використання системи гнучких бюджетів для аналізу відхилень
Такий аналіз дає можливість об'єктивно оцінити результати роботи та їх залежність від окремих факторів.
Рекомендована література:
а) основна
Атамас П.Й. Управлінський облік – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С.290-308.
б) додаткова
Голов С.Ф. Управлінський облік – К.: Лібра, 2004. – С.339-379.
Нападовська Л.В. Управлінський облік – К.: Книга, 2004 – С.430-469.
Лень В.С. Управлінський облік – К.: Знання-Прес, 2003 – С.223-278.
Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік – Житомир: ПП. "Рута", 2002. – С. 453-459.
Тема 3. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОВЕДІНКА ВИТРАТ.
Види і поведінка витрат.
Відображення витрат у системі бухгалтерських рахунків.
Тема 15. ОБЛІК ДОХОДІВ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Складові частини фінансового результату
2. Фінансовий результат від первісного визнання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
3. Фінансовий результат від реалізації сільськогосподарської продукції
4. Фінансовий результат від зміни справедливої вартості біологічних активів на дату балансу
5 Облік доходів від реалізації
6. Облік інших доходів
7. Облік фінансових результатів
НВЕНТАРИЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Теоретичні аспекти інвентаризації
Організаційний процес і методика проведення інвентаризації
Визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризації
Нвентаризація рахунків в банку
Здійснюється шляхом звірки залишків, які обліковуються на рахунках бухгалтерського обліку, із залишками по банківських виписках. Суть інвентаризації полягає у встановленні реальності залишків шляхом перевірки відповідності сальдо по всіх банківських виписках і облікових регістрах на кінець інвентаризаційного періоду, встановлення можливих розбіжностей і претензій до обслуговуючого банку, якщо останні мали місце.
Нвентаризація бланків суворого обліку
Під час проведення інвентаризації бланків суворого обліку інвентаризаційній комісії необхідно перевірити фактичну наявність бланків суворої звітності, підрахувати їх вартість (за номінальною або фактичною собівартістю), встановити правильність оформлення бланків (наявність на них необхідних реквізитів).
– Конец работы –
Используемые теги: рішення, стосовно, ціноутворення, класифікація, поведінка, витрат0.093
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: РІШЕННЯ СТОСОВНО ЦІНОУТВОРЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОВЕДІНКА ВИТРАТ
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов