рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Міжнародне право в епоху середньовіччя

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Міжнародне право в епоху середньовіччя

Міжнародне право в епоху середньовіччя - раздел Образование, Поняття, природа та сфера дії міжнародного права В Науці Міжнародного Прав...

науці міжнародного права
більшість дослідників

(В. Прейсер, Ст. Вероста, П. Парадізі та ін.) вважають, шо через малопомітні зміни в міжнародному праві важче визначити епоху середньовіччя, ніж то можна виявити стосовно розвитку держав і міждержавних стосунків. Щоправда, для радянської науки міжнародного права (Ю. Я. Баскін,

Глава II Історія міжнародного права і його науки

Міжнародне право в епоху середньовіччя

Д. 1. Фельдман, Д. Б. Левін та ін.) характерний інший підхід. Дослідники вважали, що середньовіччя в міжнародному праві розпочинається з краху Римської імперії, події якого (битва й поразка вестготів 387 p., взяття Риму Аларіхом 410 p., битва з Атіллою 451 р. і втрата влади імператором Західної Римської імперії Ромулом Августулом 476 р.) суттєво вплинули на міжнародне право. Тривала ця епоха, на думку радянських учених, до Вестфальського миру 1648 р. Втім, у дослідженнях ішлося більше про зміну розстановки сил у міждержавних стосунках, аніж про зміни в міжнародному праві. Підхід західних учених більш обережний. Вони, зокрема, вирізняють такі етапи в розвитку міжнародного права: 1) перехідний період від античності до середніх віків (400—800 pp.); 2) раннє й розвинуте середньовіччя (800— 1300 pp.); 3) пізнє середньовіччя (1300—1500 pp.); 4) іспанська епоха міжнародного права (1500—1648 pp.), яка є останнім етапом перед утвердженням основ класичного міжнародного права.

Для розуміння змін, що відбулися в міжнародному праві перехідного періоду від античності до середніх віків, важливо нагадати, що сталося принципово важливого у міждержавній сфері. Це насамперед подолання іранськими племенами інших держав регіону Месопотамії і Стародавнього Єгипту, що привело до утворення Перської імперії, яка ввійде в контакти від грецьких міст-полісів до держав Стародавньої Індії і Стародавнього Китаю. Водночас кілька сотень грецьких міст-полісів пішли шляхом об'єднань чи укладення союзних міжнародних договорів, що в кінцевому підсумку привело до створення під егідою Македонії величезного міждержавного конгломерату, який охопив усе Середземномор'я, Північ Африки, Південь Європи і частину Азії. Стало очевидним, що регіональне міжнародне право прямує до завершення. Державні об'єднання заторкнули практично всі наявні регіональні міжнародно-правові системи. Заміна греків федерацією італо-грецьких міст-держав, а згодом Римською імперією лише посилило ліквідацію регіональних міжнародно-правових особливостей, над чим плідно працювала як Перська, так і Римська імперії. Вся історія перехідного періоду є історією міжнародно-правових відносин цих двох імперій. її можна ще поділити на історію міжнародного правопорядку пізньої Римської імперії, період великих міграцій племен і народів та епоху

міжнародного правопорядку Перської імперії аж до її завоювання арабами.

Обидві імперії продемонстрували важливість міжнародного права, бо, починаючи з невеликих державних утворень, вони виросли у величезні політичні структури, що функціонували щонайменше на трьох континентах й домоглися цього не лише завдяки воєнним перемогам, а й міжнародним договорам, союзним відносинам тощо. Водночас вони розглядали інші держави незалежно від "їхніх розмірів як суверенні структури з усіма наслідками, що звідси випливали: розвиток дипломатичних зносин, недоторканність дипломатів, укладення угод та ін.

Щодо міжнародних угод слід зазначити, що і Римська, і Перська імперії послідовно залучали до своїх зобов'язань договірну норму pacta sunt servanda. Це дало підстави ряду дослідників (Ш. Вішер, А. Фердросс, Дж. Фіцморіс та ін.) вважати, що в цей час у міжнародних відносинах склався принцип pacta sunt servanda. Інші науковці (Г. Лаутерпахт, Г. Кельзен, П. Гугенхейм та ін.) їм заперечували, що підстав убачати в звичаєвій нормі «договорів потрібно дотримуватися» принцип міжнародного права немає. Вони наголошували, зокрема, на тому, що в той час надто часто й широко застосовувалось застереження rebus sic stantibus. Більшість (Л. Оппенгейм, Г. Вітон та ін.) схильні вважати проголошення pacta sunt servanda як принципу міжнародного права Карфагенським собором 438 р.

Подальші^політичні зміни (поділ Римської імперії на Східну і Західну 395 p.; зміна політичної карти Західної Європи в результаті наступів германських племен, виснаження Перської імперії арабами та ін.) не мали суттєвого впливу на якісну трансформацію міжнародного права. Можна лише зазначити, що в цей період кількісно збільшується чисельність міжнародних мирних договорів, які укладалися або на 50 років, або за формулою: «мир без кінця» (давно помічено: чим виснажливіші війни, тим на триваліший період укладаються мирні угоди і тим коротший час вони діють). Для біженців і полонених допускається свобода повернення на батьківщину і свобода від покарань обох сторін, що воюють. Вводяться норми вшанування християн у Перській імперії і толерантного ставлення до послідовників зороастризму на землях із християнським віросповіданням. Щоправда, з утвердженням мусульман на територіях Пер-

Глава II Історія міжнародного права і його науки

Міжнародне право в епоху середньовіччя

ської імперії така толерантність була вилучена з міжнародно-правової сфери. Мусульмани допускали «священну війну» з інаковірцями. Хоча прагнули не зловживати цією релігійною нормою (вона діяла лише за певних обставин), а часто посилались на інші норми ісламу: право гостинності, союзу між рівними та ін., які застосовувались у посольському праві, договірних відносинах, праві війни тощо.

Між державами Західної Європи досить часто визнається право правителя на трон і визнання новоутвореної держави. Починається застосовуватися право репресалій. Але, очевидно, найзнаменнішим для цього перехідного періоду є наміри переглянути старі античні канони міжнародного права в дусі нових панівних у державах релігій. У християнських державах активними ідеологами зарекомендували себе Августин Блаженний, єпископ Ішіонський, Ісидор Севільський та ін.; у мусульманських — Абу-Ганіфа, Малейк аль-Шафії, Ібн-Ганбал та ін.

Раннє й розвинуте середньовіччя характеризується постійною боротьбою за утворення «національних держав» і визнання в міжнародному праві їх суверенної рівності (цей процес стабілізувався наприкінці 1300 p.). Досить актуальними стали питання міжнародного правонаступництва, успадкування престолу (показовим у цьому плані є Верденсь-кий договір 843 p.), стосунки між світською владою і римським папою. Протиборство останніх набрало такого розмаху, що в міжнародному праві фактично діяли дві підсистеми: світське й канонічне міжнародне право. Проте це не завжди було на шкоду міжнародному праву. Нерідко протиборчі сили задля збільшення свого впливу на суб'єктів міжнародного права прагнули гуманізувати його. Так був введений інститут «божого перемир'я» і «божого миру» (вперше запроваджений церквою наприкінці X ст. між воюючими державами півдня Франції, а потім проголошений на соборі в Клермоні 1015 p., хоча це не завадило папі Урбану тут же проголосити перший хрестовий похід). Розширено перелік суб'єктів міжнародного права від імператора й папи до правителів територій значно нижчих рангів, якщо вони брали участь у міжнародних відносинах. Це дало змогу залучити до нової системи міжнародно-правових зносин численних правителів, міста й території Північної Італії, Пів-денно-Східної Франції, Південно-Західної Німеччини, Швейцарії та ін.

У цей період гідне місце в міжнародно-правових зносинах посідає Київська Русь. Західні історики зазначають, що Русь сповідувала досить гуманні норми міжнародного права: проголошення вільним проданого в рабство у разі повернення його з полону; суворе додержання укладених договорів; гуманне поводження з полоненими; переважання торговельних відносин над воєнними; захист іноземців на своїй території і допомога їм на випадок аварії; видача іноземній державі кримінальних злочинців; запровадження інституту притулку (політичного й релігійного); обов'язкове дотримання правила оголошення війни; практика поєдинків князів чи уповноважених ними бійців замість воєнних баталій та ін.

Раннє й розвинуте середньовіччя характеризується також широким застосуванням арбітражів (у різних галузях міжнародно-правового співробітництва) для врегулювання міжнародних суперечок, посередництва (часто арбітром чи посередником виступали папа, імператор чи інший суверенний не зацікавлений у справі правитель); введенням консульського права як особливого інституту забезпечення прав громадян за рубежем (пріоритет належить мусульманським країнам Середземного моря); розробленням поняття морської контрабанди, воєнних капітуляцій, запереченням правомірності так званої приватної війни тощо.

Пізньому середньовіччю властивий процес подальшого посилення європейської міжнародно-правової системи. Вперше висловлюється ідея універсальної монархії (А. Данте) (до цього проголошувалися проекти вічного миру), в якій верховний імператор володів би правом накладати вето на розпочинання війни. Проте на практиці ця ідея недостатньо схвалюється. Знаменними в цей період є остаточне розмежування церковної і світської влади й відхід останньої від впливу папи; закріплення інституту постійних представництв, а в самих державах — спеціалізованих відомств іноземних справ; бурхливий розвиток міжнародного морського права (прийняття морського кодексу Вісбі близько 1407 p., Барселонського морського судебника — Консолато Дель Маре); постановка питання про визнання свободи відкритого моря та ін.

Виокремлення «іспанської епохи» розвитку міжнародного права пов'язано не лише з домінуванням іспанської Габ-сбурзької імперії в Європі, що сприяло зростанню контактів між Східною і Західною європейськими частинами, а з тим унеском, який зробила ця країна і її вчені в розвиток міжна-

Глава II Історія міжнародного права і його науки

Класичне міжнародне право

родно-правових проблем, зі встановленням стабільної системи зносин між державами континенту.

До «іспанського періоду» в міжнародно-правових стосунках держав пропагувалась італійська ідея спільного розвитку слабких держав (уперше з'являється в дипломатії італійських міст-республік XV ст.), об'єднання їхніх зусиль для правового забезпечення свого статусу. Ідея мала такий само шанс на успіх та визнання, який шанс мала слабка держава на визнання сильною своєї рівності з нею. Іспанці почали пропагувати нову концепцію міжнародних відносин — баланс політичних сил. Цій концепції судилося не тільки закласти основи нової системи міжнародно-правових зносин (так званого класичного міжнародного права), а й суттєво вплинути на становлення сучасного міжнародного права (термін «іспанська ера» вперше був застосований німецьким дослідником історії міжнародного права В. Г. Греве).

Власне, «іспанський період» міжнародного права ніяких нових інститутів йому не додав, а старих не ліквідував. Він тільки по-новому сформулював питання ставлення до чинних норм та інститутів міжнародного права. Постало це питання наприкінці XV ст., в часи зародження колоніальної експансії. Остання показала незворотність розбудови універсального, взаємозалежного спілкування держав. Щоправда, при цьому визнанні лише зростала гострота питань: хто і які права матиме на відкриті та освоєні колонії; які права слід визнати на простір відкритого моря; яким канонам мусить підпорядковуватися торгівля за нових умов; який статус матимуть збільшені в такий спосіб території, та ін. Іспанці першими відчули на собі необхідність реформації міжнародного права і спрямували свою діяльність саме в цьому напрямі. В результаті вони здобули певні переваги не стільки в практичному, скільки в інтелектуальному сенсі. До основного результату цього інтелектуального пошуку — політики балансу сил у Європі — Іспанія цілеспрямовано прямувала півтора століття. Зусиллями її талановитих учених (Ф. Д. Мен-чага, Ф. Вітторіа, Ф. Суарес, Д. Сото та ін.) були проаналізовані античні й середньовічні погляди на міжнародне право (що, до речі, дало підставу багатьом вважати названих дослідників засновниками науки міжнародного права) і вироблений для уряду аргументований курс міжнародної діяльності.

Вводиться поняття ефективного (а не з папського благословення, як було раніше) освоєння колоніальних тери-

торій з місіонерською місією, місіонерської відповідальності за долучення примітивних народів до цивілізації. Папа перестає бути правителем світу, а тому всі зносини між державами повинні будуватися на праві, рушійною силою якого стає баланс сил на міжнародній арені. Війни, які ведуть іспанці на нових територіях, проголошуються справедливими, і не тому що вони розпочинаються задля торжества ідей Христа, а з необхідності мати опорні пункти для торгівлі й мореплавства.

Народи мають рівні права на торговий обмін та інше співробітництво. Оголошення країни закритою для торгівлі є підставою розпочинати війну з нею.

Політика балансу сил не завжди спрацьовувала на користь Іспанії, частіше за все вона втягувала її в нову війну. Але потроху цю політику почали засвоювати інші держави й застосовувати на практиці, що в результаті приведе до становлення нової системи міжнародних відносин з відповідним їй правом, яке в науці дістане назву класичного.

В «іспанський період» міжнародного права остаточно утверджуються свобода відкритого моря (протилежна думка англійського фахівця Дж. Седцена прозвучала вже як анахронізм) та інститут постійних дипломатичних представництв; утверджується ідея створення союзу європейських держав на основі принципу рівної представленості, проголошується думка про створення постійних міжнародних судів та арбітражів з обов'язковою юрисдикцією тощо. Проте основним для «іспанського періоду» є започаткування науки міжнародного права, яка свої витоки брала не тільки в Іспанії, а й у Голландії (Г. Гроцій), Англії (А. Джентілі, Р. Зьоч) та інших країнах.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Поняття, природа та сфера дії міжнародного права

Вступ... ріплює обов язок кожного громадянина неухильно до держуватися Конституції... Очевидно що знання відповідних міжнародних дого ворів які стали частиною законодавства України не мож на отримати з...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Міжнародне право в епоху середньовіччя

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В.
Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. — 608 с. ISBN 966-06-0265-0. У підручнику розглядаються основні поняття системи міжнародного прав

ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА СФЕРА ДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Термін «міжнародне право» С ьогодні термін «міжнародне право» поряд з терміном «право народів» є офіційно визнаним у

Поняття міжнародного права
П рофесор Кембриджського університету Р. Дженінгс, аналізуючи наукові дослідження як вчений і редактор «Англійського щорічника міжнародного права

Характерні особливості міжнародного права
К оли йдеться про характерні особливості міжнародного права, то слід розрізняти особливості сучасного міжнародного права та особливості класично

Функції міжнародного права
П ід функцією міжнародного права мають на увазі основні напрями його впливу і взаємодії із соціальним середовищем, взаємодію системи міжнародно

Виникнення міжнародного права і періодизація його історії
В історії міжнародно-правової думки питання виникнення й розвитку міжнародного права ніколи не ускладнювались науковою аргументацією, хоч і нікол

Міжнародне право стародавніх держав
П рирода та умови функціонування держав були якісно іншими, ніж вождеств, що згодом привело до якісних змін у міжнародному праві. Держава й вин

Класичне міжнародне право
С тановлення класичного міжнародного права науковці називають по-різному: зародження загального міжнародного права, становлення європейського мі

Перехід до сучасного міжнародного права та утвердження основних його засад
К оли йдеться про перехід до сучасного міжнародного права, то під останнім не мається на увазі якісно нове право, як стверджують деякі науковці.

Історія науки міжнародного права
В иникнення науки міжнародного права датують, як правило, кінцем XVI — початком XVII ст. У XVI—XVII ст. в дослідженні міжнародного прав

ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Поняття «джерела міжнародного права» Д жерела міжнародного права є його головною складовою, а тому цілком закономірно

Міжнародний договір
В одному з найважливіших міжнародно-правових документів сучасності — Статуті ООН — особливо вирізняється міжнародний договір як джерело міжнаро

Рішення міжнародних органів та організацій
У науці міжнародного права питання про природу пра-вотворчих рішень міжнародних організацій, можливості зарахувати такі рішення до джерел міжнаро

Рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів
У радянській доктрині міжнародного права майже одностайно підтримувалася думка, що рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів не є дже

Доктрина міжнародного права
І з зародженням науки міжнародного права доктрини міжнародного права відігравали значну роль у формуванні та розвитку цієї правової системи. Не

Національне законодавство та рішення національних судів
У західній науці міжнародного права одностайним є твердження, що національне законодавство та рішення національних судів не вважаються джерелом

Проблеми аналізу системи міжнародного права
П итання системи міжнародного права завжди важко піддавалися дослідженню вчених. Наукові розробки в цій сфері перенасичені догматичними, еклекти

Поняття системи міжнародного права
Н езважаючи на стихійність процесу утворення галузей та інститутів міжнародного права, науковці все-таки до-сягли (особливо у 80-ті роки XX ст.)

Система міжнародного права і структура міжнародного права
У науці висловлюються різні погляди на співвідношення системи і структури міжнародного права. Одні вчені вважають, шо ці поняття тотожні. Як заз

Міжнародного права
С истема міжнародного права є визначальною в побудові системи науки міжнародного права. Проте обидві системи не є абсолютно тотожними. Між ними

Поняття і характерні риси норм міжнародного права
Василенко В. А. Основы теории международного права. К., 1988. Курс международного права:

Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація
Н орми міжнародного права неоднорідні за змістом і формою. Різноманітність і зростання кількості норм у сучасній системі міжнародного права зумо

Ієрархія норм міжнародного права
В икладене вище деякою мірою дає відповідь на два найважливіші з практичного погляду запитання, які постають при здійсненні норм міжнародного п

Кодифікація норм міжнародного права
Н аявність у системі міжнародного права великого масиву взаємозалежних норм порушує питання про їхню впорядкованість, систематизацію, тобто вирі

Міжнародних відносин
З найдавніших часів норми міжнародного права взаємодіють із нормами міжнародної моралі та міжнародної ввічливості. На відміну від міжнародного

Поняття основних принципів міжнародного права
С тавлення до основних принципів міжнародного права в науці неоднозначне. Західні вчені, за невеликим винятком, не виділяють основних принципів м

Функції основних принципів міжнародного права
С учасний доктринальний підхід до визначення функцій основних принципів міжнародного права зводиться до трьох основних поглядів на цю проблему:

Природа основних принципів міжнародного права
Я кщо не брати до уваги заперечення щодо існування основних принципів міжнародного права, то можна вказати на три доктринальні пояснення їх при

Ознаки основних принципів міжнародного права
О сновним принципам міжнародного права властиві певні ознаки, завдяки яким їх можна вирізнити серед інших норм міжнародного права. Як зазначалос

Класифікація основних принципів міжнародного права
К ласифікація основних принципів міжнародного права — явище виключно доктринального характеру. Сьогодні не існує жодного міжнародно-правового

Регіональних і партикулярних принципів
П оділ основних принципів міжнародного права як системоутворюючих чинників або за сферою дії має насамперед доктринальне значення. Але зводити в

Принципи заборони застосування сили або загрози силою
В доктринах міжнародного права існують різні погляди на становлення цього принципу. Для одних учених (М. В. Філімонова, К. О. Бекяшев та ін.) «п

Принцип суверенної рівності держав
П еріод становлення принципу суверенної рівності держав наука достеменно не встановила. Науковці виводять окремі елементи принципу із звичаїв,

Принцип невтручання
І сторія становлення принципу невтручання є досить тривалою і неоднозначною. Вона характеризується зростанням зацікавленості в ньому та цілкови

Принцип територіальної цілісності держав
В універсальному міжнародному праві принцип територіальної цілісності держав функціонує в основному у звичаєво-правовій формі. Історія

Принцип мирного врегулювання спорів
П ринцип мирного врегулювання спорів — один з небагатьох у сучасному міжнародному праві, історія загального визнання якого (на жаль, не загальн

Принцип поваги прав та основних свобод людини
П ринцип поваги прав та основних свобод людини вперше було сформульовано як самостійний принцип у Заключному акті НБСЄ 1975 р. Але й до сьогодні

Принцип рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею
У своєму розвитку цей принцип пройшов чотири основні етапи: 1) проголошення принципу національності (період буржуазно-демократичних революцій);

Принцип співробітництва
І дея необхідності, обов'язку держав співпрацювати в науці міжнародного права висловлювалася вже наприкінці XIX ст. З основної ідеї міжнародного

Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
П роблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права належить до однієї з центральних у теорії міжнародного права. Вона здавна при

Теорії співвідношення міжнародного і національного права
У другій половині XIX ст., у період розвитку буржуазних відносин уперше постала як об'єктивно необхідна і науково обгрунтована для того часу тео

Доктрина міжнародного права про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері
О дним із найважливіших практичних аспектів теорій співвідношення міжнародного і національного права є питання про порядок виконання державою мі

Та міжнародного права
Н аведені доктринальні погляди і теорії співвідношення національного та міжнародного права здавна створювали в державах суттєвий вплив на вирі

Національне законодавство України, її судова практика та міжнародне право
П рактична необхідність вирішення питання про співвідношення національного та міжнародного права об'єктивно постала перед Україною як новою де

Національне законодавство і міжнародна судова практика
Я кщо в цілому проблемі співвідношення міжнародного і національного права, зокрема питанню про вплив національного законодавства на міжнародне п

Незалежної держави
В сучасній міжнародно-правовій доктрині правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, можна вважати загальнов

Поняття визнання
І сторія і сучасний розвиток міжнародного співтовариства свідчать про те, що це не остаточно встановлене, незмінне утворення; воно постійно змі

Поняття визнання
риторій, до того контрольованих законним урядом, виникають опозиційні до нього військові та політичні організації, режими й адміністрації. Такі ситуації порушують питання про правову реакцію на

Визнання держав
Ш одо правової сутності та юридичного значення виправі тривалий час існують дві конкуруючі теорії: конститутивна і декларативна. Відповідно до

Визнання урядів
З начення і правові наслідки визнання нового уряду значно відрізняються від визнання нової держави. Якщо останнє стосується питання міжнародної п

Інші види визнання
ТТо інших видів визнання, J І які практикувалися державами, належать: визнання органів національного опору; органів національно-визвольних рухів; «повсталої сторони»; «воюючої сторони». Ві

Форми визнання
Ш одо існування різноманіт них форм визнання в ____ t ...... их різняться. Деякі напо лягають на тому, що це політичне п

Засоби та типи визнання
В теорії і практиці міжнародного права розрізняють такі засоби визнання, як наочно засвідчене і таке, що припускається. До різних типів визнан

Поняття правонаступництва
П ротягом усієї історії розвитку земної цивілізації політичні, соціальні, економічні та інші зміни в суспільстві, війни та мирні об'єднання нар

Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів
*- /"Чсновні питання правона-\^/ступництва держав щодо договорів регулюються договірними нормами чинної Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. і є обо

Правонаступництво держав щодо державної власності
Щ одо правонаступництва державної власності, архівів та оорпв застосовуються норми міжнародного звичаєвого права, основні з яких кодифіковані у

Правонаступництво України
М іжнародно-правове регулювання питань правонаступництва держав щодо договорів, державної власності, державних архівів і державних боргів має д

Поняття міжнародної правосвідомості
С учасні доктрини міжнародного права по-різному ставляться до питань міжнародної правосвідомості: від повного ігнорування її як явища, властив

Структура міжнародно-правової свідомості
Н а даному етапі розвитку міжнародних відносин говорити про цілісну загальну міжнародно-правову свідомість, очевидно, ще рано. Як виняток, може

Функції міжнародної правосвідомості
В плив міжнародної правосвідомості на становлення й розвиток міжнародного права можна помітити з аналізу її функцій. Вважається, що міжнародна п

Сутність міжнародного правотворчого процесу
О сновний шлях створення норм міжнародного права — досягнення угоди між його суб'єктами. У сфері міждержавних відносин немає спеціалізованого н

Сутність міжнародного правотворчого процесу
визнання цих правил поведінки як норм міжнародного права. Міжнародна правотворчість починається з правотвор-чої (договірної) ініціативи, що може здійснюватися у формі запропонування проект

Принципи міжнародного правотворчого процесу
М іжнародний правотворчий процес — це сфера міжнародних відносин, досить детально врегульована сучасним міжнародним правом. Серед численних нор

Односторонні акти держави у міжнародному правотворчому процесі
Я к уже зазначалося, міжнародний правотворчий процес являє собою сферу міжнародних відносин, у якій одночасно співробітничають щонайменше два с

Кодифікація міжнародного права
П ід кодифікацією у праві розуміють офіційну систематизацію чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин,

РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Игнатенко Г. В., Малинин Р. А. Новые тенденции в междунар

Поняття реалізації норм міжнародного права
В сучасних доктринах міжнародного права не бракує термінології для забезпечення процесу реалізації норм міжнародного права. Кількість термінів є

Форми та способи реалізації норм міжнародного права
С еред численних досліджень реалізації норм міжнародного права у вітчизняній юридичній науці найпоширенішим є погляд на реалізацію як на явище,

Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права
М іжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права за своєю структурою є досить складним комплексом нормативно-організаційного ха

Поняття міжнародних правовідносин
П ісля норм міжнародного права міжнародно-правові відносини є другою основною складовою механізму міжнародно-правового регулювання. Але на відмі

Поняття міжнародно-правової відповідальності
а ослідники міжнародно-правової відповідальності енсен, Дж. Франко та ін.) вважають, що жодна тема міжнародного права так не заплутана і так мал

Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності
У науці міжнародного права висловлюються різні погляди на підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності. Узвичаєним є погляд, як

Ознаки міжнародного правопорушення
У науці міжнародного права ознаками міжнародного правопорушення вважають об'єктивні складові елементи, а саме: а) об'єкт правопорушення; б) прот

Класифікація міжнародних правопорушень
Б ільшість учених (В. І. Мен-жинський, Ю. М. Колосов, П. М. Куріс, В. О. Мазов, Д. Б. Левін, Г. І. Тункін, М. О. Ушаков та ін.) поділяють міжнар

Обставини звільнення від міжнародно-правової відповідальності
К валіфікуючи міжнародні правопорушення як дії всупереч міжнародним зобов'язанням суб'єкта міжнародного права, слід мати на увазі, що міжнародн

Види і форми міжнародно-правової відповідальності
М іжнародно-правова відповідальність реалізується в конкретних видах і формах. Під видами відповідальності мають на увазі матеріальну і політичн

Відповідальність за правомірну діяльність
Я к і будь-яке правило, так і правило «фактичною підставою для міжнародно-правової відповідальності є міжнародне правопорушення» має свої винят

Відповідальність міжнародних організацій
В ідповідальність міжнародної (міжурядової) організації має певні особливості, що випливають з її правосуб'єкт-ності. Різні міжнародні організа

Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
П ід міжнародно-правовими санкціями слід розуміти правомірні примусові заходи, які застосовують суб'єкти міжнародного права для припинення міжнар

Типи і види міжнародно-правових санкцій
У науці міжнародного права пропонуються різні класифікації міжнародно-правових санкцій. Одні вчені (Д. Б. Ле-він) називають п'ять видів санкцій:

Умови правомірності застосування міжнародно-правових санкцій
З астосування міжнародно-правових санкцій за силою їхнього впливу на міжнародний мир і безпеку, на міжнародну законність і правопорядок не може

Механізм застосування міжнародно-правових санкцій
Я к уже зазначалося, перед застосуванням санкцій держава звертається до правопорушника з попередженням про застосування санкцій, якщо він не при

Історія міжнародного правосуддя
РЕКОМЕНДОВАНА ^^^ш^^^^^ш^шш^ ЛІТЕРА ТУРА —™,»„^^ Вадапалас В. А. Осуществление международно-правовых санкций // Советский

Постійна палата міжнародного правосуддя
У кладення в 1920 р. угоди про Статут Постійної Палати міжнародного правосуддя фактично стало початком нової, сучасної історії судового розгляду

Міжнародний Суд ООН
П равовою основою діяльності Міжнародного Суду ООН є розділ XIV Статуту ООН, Статут Міжнародного Суду ООН (як складова Статуту ООН), Регламент С

Регіональні та спеціалізовані міжнародні судові установи
К рім Міжнародного Суду ООН, на сьогодні успішно функціонують регіональні (вони ж, як правило, і спеціалізовані) судові установи, хоча це й не о

Міжнародний арбітраж
М іжнародний арбітражний (третейський) суд створюється за взаємною згодою держав з призначених чи обраних ними осіб — членів Постійної палати т

Поняття і сутність міжнародної законності
В радянській теорії права проблемі законності приділялася головна увага. Не було дослідника, який би не вважав за необхідне сказати щось із при

Структура міжнародної законності
М іжнародна законність — складна багаторівнева система зв'язків правомірних міжнародних відносин і їх компонентів. У ній розрізняють компонентну

Режим і принципи міжнародної законності
У науці міжнародного права висловлюються різні погляди на режим міжнародної законності: від ототожнення його із законністю в цілому (1. І. Лукаш

Сутність міжнародного правопорядку
С проби деяких теоретиків права розглядати законність і правопорядок як дві сторони одного явища в науці міжнародного права не знайшла прихильни