рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Класичне міжнародне право

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Класичне міжнародне право

Класичне міжнародне право - раздел Образование, Поняття, природа та сфера дії міжнародного права С Тановлення Класичного М...

тановлення класичного міжнародного права науковці називають по-різному: зародження загального міжнародного права, становлення європейського міжнародного права, виникнення буржуазного міжнародного права, етап зрілості міжнародного права, зародження сучасного міжнародного

Глава II Історія міжнародного права і його науки

Класичне міжнародне право

права, виникнення міжнародного права цивілізованих країн та ін.

Подібні термінологічні розбіжності не були випадковими, а відображали ідеологічну спрямованість дослідників і практиків міжнародного права: невизнання міжнародного права до певних історичних етапів, невизнання його за межами європейського континенту, невизнання правовими тих інститутів міжнародного права, які не відповідали правовому розумінню фахівців цієї галузі, та ін.

Немає спільного погляду у вчених і на період зародження класичного міжнародного права. Здебільшого започатковують його з Вестфальського миру 1648 р. (В. Г. Греве, П. Маланчук, П. Мерон, Ф. Ліст, Р. П. Ананд та ін.). Але нерідко цей відлік починають із великих відкриттів Америки 1492 р. (П. Казанський та ін.), з реформації (А. К. Па-вітран, Т. Лоуренс та ін.), з періоду абсолютизму (Г. П. За-дорожний, Є. О. Коровій та ін.), з XVI ст., коли в ряді країн Європи «остаточно утворюються великі держави, національні за складом населення» (В. М. Дурденевський, В. Е. Грабар та ін.), з кінця XVI1 ст., коли «цивілізовані держави почали вважати себе пов'язаними міжнародним правом» (Л. Оппенгейм, Г. Лаутерпахт та ін.), з Утрехтського миру 1713 p., коли принцип політичної рівноваги знаходить своє остаточне міжнародно-договірне закріплення та ін.

Різні погляди у вчених і на етапи розвитку класичного міжнародного права. Для одних (Д. І. Фельдман, Ю. Я. Баскій та ін.) — це період від Вестфальського миру 1648 р. до Великої французької революції, а від неї до конгресів і конференцій XIX ст. Другі (В. Г. Греве та ін.) розрізняють періоди від Вестфальського миру 1648 р. до Віденського конгресу 1815 р. («французька епоха міжнародного права») та від конгресу у Відні до Версальського миру 1919 р. («британська епоха»).

Трапляються й дрібніші поділи: кінець XV ст. — Вест-фальський мир 1648 р. (проголошення принципу свободи морів, «капітуляції» на сході, звільнення міжнародного права від релігійного впливу); Вестфальський мир 1648 р. — Утрехтський мир 1713 р. (утвердження в міжнародному праві нової політичної системи, рівноправ'я і суверенітету держав; війна династій за іспанський, австрійський, баварський, польський престоли, за першість на Балтиці, Індійському та Атлантичному океанах); Утрехтський мир 1713 р. —

Французька революція 1789 р. (правове утвердження принципу політичної рівноваги, розвиток поняття суверенітету, прав та обов'язків держав, колоніальні експансії, розвиток права морської війни, становлення науки міжнародного права); Французька революція 1789 р. — наполеонівські війни (початок невтручання і недоторканності території, плебісцити, початок рівності держав і стабільності договорів, розвиток питань громадянства і підданства, ідеї гуманізації війни); наполеонівські війни — перша половина XIX ст. (1815— 1856 pp.: проголошення принципу національної незалежності, питання відповідальності порушників міжнародного права, Віденський конірес 1814—1815 pp. і Священний союз); перша половина XIX ст. — Паризька Комуна 1871 р. (Доктрина Монро, Паризький конгрес і «Європейський концерт», розвиток міжнародного приватного права, трансформація права війни, кодифікація міжнародного права, нерівноправні договори зі Сходом); Паризька Комуна 1871 р. — Перша світова війна 1914 р. (утворення міжнародних міжурядових організацій, Гаазькі конференції миру 1899 і 1907 pp., колоніальні протекторати, диференціація міжнародного права за галузями).

Найбільш прийнятним вважається поділ розвитку класичного міжнародного права на два періоди: від Вестфальського миру 1648 р. до Віденського конгресу 1815 р. і від останнього до Першої світової війни (Г. 1. Скупін, Ст. Ве-роста, P. Pie, А. де Цайас та ін.). Вестфальський мир і справді можна вважати якщо не принципово новим етапом в історії розвитку міжнародного права, то, щонайменше, етапом його реформ, утвердження засад, які на століття зумовлять його розвиток. Це був чи не перший масовий конгрес, у якому брала участь більшість заінтересованих держав (150 представників суб'єктів німецької імперії і європейських держав). Формально на конгресі планувалось вирішити кілька завдань: мирне врегулювання тридцятилітньої війни, вирішення релігійних питань, домовлення про територіальний устрій втягнутих у війну держав та повоєнні гарантії амністії, полагодження деяких інших нагальних політичних проблем. Фактично конгрес пішов значно далі поставлених завдань, сформулював нові принципи міжнародно-правових відносин, змінив наявні чи заклав основи нових інститутів міжнародного права, підтвердив юридичну обов'язковість найперспективніших норм чинного на той час права.

Глава II Історія міжнародного права і його науки

Класичне міжнародне право

Конгрес суттєво вплинув на розвиток інститутів посередництва, міжнародно-правового визнання, гарантій дотримання договорів, колективних санкцій та ін. Сформульовані ним принципи й норми політичної рівноваги, рівноправності держав (тут ішлося в основному про європейські країни), мирного врегулювання міжнародних спорів та інші на століття визначили напрями міжнародно-правової стабілізації.

Водночас у двох мирних договорах Вестфальського трактату (Оснабрюцький і Мюнстерський договори) було закладено невизнання могутньої до цього міжнародної влади папи римського, відхилено як правомірну міжнародну інтервенцію на релігійних підставах, визнано необхідність толерантності між католиками і протестантами (в цьому плані ст. 5 Оснабрюцького договору підтверджувала дію положень договору Пассау 1552 р. і мирного договору в Аугсбурзі 1553 p., едикту про Реституцію 1624 р., в яких було закладено основи врегулювання релігійних проблем). Не задоволений таким вирішенням релігійних проблем, папа римський Інокентій X (потрібно зазначити, що на конгресі вперше за папою не визнано ніякої ролі як міжнародного арбітра) видав 26 листопада 1648 р. буллу «Zelo domus Dei», в якій засудив рішення конгресу. Булла ще більше підірвала авторитет папи. Європейські правителі сміливо висловлювалися, що католицький Рим відірвався від життя і перешкоджає прогресові.

Конгрес провів ревізію кордонів Швеції, Брандебургу, Мекленбургу та ін. (ст. 10—15 Оснабрюцького договору), Франції (ст. 70—81 Мюнстерського договору), змінив політичну карту Європи визнанням суверенітету Об'єднаних Провінцій Нідерландів і Швейцарської конфедерації (договори підтвердили визнання суверенітету цих країн, проголошеному відповідно в договорі Нідерландів з Іспанією, підписаному ЗО січня 1648 p., і в імператорському декреті 1647 р. щодо статусу території Швейцарії) та близько 300 німецьких князівств, єпископств і вільних міст, вирішив ряд інших питань міжнародно-правового значення. Встановлені ним кордони проіснували в Європі до 1806 p., коли Наполеон вніс у них зміни, а положення обох договорів послужили моделлю для деяких статей Статуту Ліги Націй (наприклад, ст. 10, 12, 16). Ще довго держави будуть підтверджувати в своїх угодах важливість зобов'язань за Вестфаль-

ським миром (наприклад, мирний договір між Францією, Іспанією і Великою Британією від 10 лютого 1763 p.). Система міждержавних зносин, закладена Вестфальським миром, проіснує в майже незміненому вигляді до Французької революції і наполеонівських війн.

Утрехтський мирний договір 1713 р. закріплює «справедливий баланс сил» — justum potentiae aequUibrum як норму міжнародного права (вперше термін «політика балансу сил» ужив Фр. Джіккардіні в XVI ст. щодо регіональних відносин між державами Італійського півострова). Цей період (до 1815 р.) помітно вирізняється активізацією розвитку міжнародного приватного права, укладенням численних угод воєнного характеру, що заклало основи становлення міжнародного гуманітарного права і права збройних конфліктів, зміцненням правового статусу інституту нейтралітету та ін.

Суттєвий вплив на розвиток міжнародного права мала Французька революція 1789 p., яка проголосила Декларацію прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 p., проект Декларації міжнародного права абата Грегуара (23 квітня 1795 p.), «Пропозицію» Вольнея від 18 травня 1790 р. (фактично проголошувались універсальність, неподільність світу і рівність правосуб'єктності особи, народу й держави; принципи невтручання і заборони застосування загарбницьких воєн та ін.). Проект Декларації Грегуара ввійшов до наукового вжитку під назвою Кодексу і став першою реальною спробою кодифікувати міжнародне право (статті в основному стосувалися суверенітету, незалежності народів, мирного співробітництва, невтручання у внутрішні справи, поваги територіальної цілісності, статусу іноземців, заборони наступальних воєн, мирного врегулювання міжнародних спорів, дотримання міжнародних договорів, привілеїв та імунітету в дипломатичних зносинах).

Віденський конгрес 1814—1815 pp. можна вважати точкою відліку, коли міжнародне право поступово почало розвиватися від забезпечення суто європейських регіональних інтересів у бік напрацювання норм універсального характеру. В цьому напрямі розвиток міжнародного права відбуватиметься через рішення Паризького (1856) і Берлінського (1878) конгресів, Гаазьких конференцій миру 1899 і 1907 pp.

Проведений під егідою Австрії, Великої Британії, Пруссії і Росії (вони самі визначили свій статус як великих дер-

Глава II Історія міжнародного права і його науки

жав), Віденський конгрес спробував повернутися до політики балансу сил, сприяти кращому обміну між державами товарами та ідеями, заборонити работоргівлю, домовитися про статус міжнародних рік, кодифікувати право дипломатичних агентств і місій. На конгресі чи не вперше в історії держави заговорили про протиправність революційно-теро-ристичної діяльності, яка підриває міжнародно-правовий порядок. Для припинення подібної діяльності допускалось і втручання у внутрішні справи. На конгресі було визнано статус постійно нейтральної держави (Швейцарія), вільного міста (Краків), погоджено поділ дипломатичних працівників на три класи: 1) посли, папські легати і нунції; 2) посланці, міністри, інші уповноважені при государях; 3) повірені у справах. Попри деяку критику рішень Віденського конгресу, багато зі сформованих на ньому норм міжнародного права розвиваються і сьогодні (особливо щодо заборони рабства, судноплавства міжнародними річками, дипломатичного права та ін.).

На Паризькому конгресі 1856 р. домовлено про режим р. Дунай, Чорноморських проток (поновлено дію Лондонської конвенції 1841 p.), оголошено Чорне море в статусі нейтралізованого, на багатосторонній основі домовлено про нові засади розвитку міжнародного морського права (заборона каперства і воєнної контрабанди, захист нейтральних вантажів і вантажів під нейтральним прапором, правомірність ефективної блокади для заборони доступу до берегів ворога та ін.).

Заслуговують на увагу рішення Берлінського конгресу 1878 р. про заборону дискримінації людей, визнання незалежними державами Сербії, Чорногорії і Румунії, Берлінської африканської конференції 1884—1885 pp. (прийняла акти навігації на р. Конго і р. Нігер), утворення міжнародних організацій нового типу — Міжнародний телеграфний союз (17 травня 1865 p.), Міжнародний поштовий союз (1 червня 1878 р.), Бернське Бюро захисту промислової власності (20 березня 1883 р.) і Бернське Бюро захисту літературних і художніх праць (9 вересня 1886 р.) та ін.

Важливу роль у розвитку універсального міжнародного права відіграли Гаазькі конференції миру 1899 і 1907 pp., проведені за ініціативи Росії. На конференції 1899 р. було прийнято три конвенції і три декларації з питань права сухопутної війни, права морської війни і мирного врегулювання міжнародних спорів. Створено 1900 р. Постійний тре-

Перехід до сучасного міжнародного права та утвердження основних його засад

тейський суд для мирного врегулювання міжнародних спорів (до утворення Постійної Палати міжнародного правосуддя провів 14 арбітражів). Конференція прийняла резолюцію про обмеження воєнних витрат держав.

На Гаазькій конференції миру 1907 р. прийнято 13 конвенцій (8 — про правила ведення війни на морі, по дві — з мирного вирішення міжнародних спорів і правил ведення сухопутної війни та одну конвенцію з питань порядку відкриття воєнних дій), схвалені відповідні їм декларації і резолюції. Конференція заснувала Постійну Палату третейського суду, досвід якої було використано при створенні Постійної Палати міжнародного правосуддя Ліги Націй. Конференція віднесла до мирних засобів вирішення міжнародних спорів добрі послуги і посередництво, міжнародні слідчі комісії, міжнародний третейський суд.

Про важливість Гаазьких конференцій миру 1899 і 1907 pp. свідчить те, що основні їхні рішення майже без змін були прийняті сучасним міжнародним правом.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Поняття, природа та сфера дії міжнародного права

Вступ... ріплює обов язок кожного громадянина неухильно до держуватися Конституції... Очевидно що знання відповідних міжнародних дого ворів які стали частиною законодавства України не мож на отримати з...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Класичне міжнародне право

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В.
Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. — 608 с. ISBN 966-06-0265-0. У підручнику розглядаються основні поняття системи міжнародного прав

ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА СФЕРА ДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Термін «міжнародне право» С ьогодні термін «міжнародне право» поряд з терміном «право народів» є офіційно визнаним у

Поняття міжнародного права
П рофесор Кембриджського університету Р. Дженінгс, аналізуючи наукові дослідження як вчений і редактор «Англійського щорічника міжнародного права

Характерні особливості міжнародного права
К оли йдеться про характерні особливості міжнародного права, то слід розрізняти особливості сучасного міжнародного права та особливості класично

Функції міжнародного права
П ід функцією міжнародного права мають на увазі основні напрями його впливу і взаємодії із соціальним середовищем, взаємодію системи міжнародно

Виникнення міжнародного права і періодизація його історії
В історії міжнародно-правової думки питання виникнення й розвитку міжнародного права ніколи не ускладнювались науковою аргументацією, хоч і нікол

Міжнародне право стародавніх держав
П рирода та умови функціонування держав були якісно іншими, ніж вождеств, що згодом привело до якісних змін у міжнародному праві. Держава й вин

Міжнародне право в епоху середньовіччя
В науці міжнародного права більшість дослідників (В. Прейсер, Ст. Вероста, П. Парадізі та ін.) вважають, шо через малопомітні зміни

Перехід до сучасного міжнародного права та утвердження основних його засад
К оли йдеться про перехід до сучасного міжнародного права, то під останнім не мається на увазі якісно нове право, як стверджують деякі науковці.

Історія науки міжнародного права
В иникнення науки міжнародного права датують, як правило, кінцем XVI — початком XVII ст. У XVI—XVII ст. в дослідженні міжнародного прав

ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Поняття «джерела міжнародного права» Д жерела міжнародного права є його головною складовою, а тому цілком закономірно

Міжнародний договір
В одному з найважливіших міжнародно-правових документів сучасності — Статуті ООН — особливо вирізняється міжнародний договір як джерело міжнаро

Рішення міжнародних органів та організацій
У науці міжнародного права питання про природу пра-вотворчих рішень міжнародних організацій, можливості зарахувати такі рішення до джерел міжнаро

Рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів
У радянській доктрині міжнародного права майже одностайно підтримувалася думка, що рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів не є дже

Доктрина міжнародного права
І з зародженням науки міжнародного права доктрини міжнародного права відігравали значну роль у формуванні та розвитку цієї правової системи. Не

Національне законодавство та рішення національних судів
У західній науці міжнародного права одностайним є твердження, що національне законодавство та рішення національних судів не вважаються джерелом

Проблеми аналізу системи міжнародного права
П итання системи міжнародного права завжди важко піддавалися дослідженню вчених. Наукові розробки в цій сфері перенасичені догматичними, еклекти

Поняття системи міжнародного права
Н езважаючи на стихійність процесу утворення галузей та інститутів міжнародного права, науковці все-таки до-сягли (особливо у 80-ті роки XX ст.)

Система міжнародного права і структура міжнародного права
У науці висловлюються різні погляди на співвідношення системи і структури міжнародного права. Одні вчені вважають, шо ці поняття тотожні. Як заз

Міжнародного права
С истема міжнародного права є визначальною в побудові системи науки міжнародного права. Проте обидві системи не є абсолютно тотожними. Між ними

Поняття і характерні риси норм міжнародного права
Василенко В. А. Основы теории международного права. К., 1988. Курс международного права:

Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація
Н орми міжнародного права неоднорідні за змістом і формою. Різноманітність і зростання кількості норм у сучасній системі міжнародного права зумо

Ієрархія норм міжнародного права
В икладене вище деякою мірою дає відповідь на два найважливіші з практичного погляду запитання, які постають при здійсненні норм міжнародного п

Кодифікація норм міжнародного права
Н аявність у системі міжнародного права великого масиву взаємозалежних норм порушує питання про їхню впорядкованість, систематизацію, тобто вирі

Міжнародних відносин
З найдавніших часів норми міжнародного права взаємодіють із нормами міжнародної моралі та міжнародної ввічливості. На відміну від міжнародного

Поняття основних принципів міжнародного права
С тавлення до основних принципів міжнародного права в науці неоднозначне. Західні вчені, за невеликим винятком, не виділяють основних принципів м

Функції основних принципів міжнародного права
С учасний доктринальний підхід до визначення функцій основних принципів міжнародного права зводиться до трьох основних поглядів на цю проблему:

Природа основних принципів міжнародного права
Я кщо не брати до уваги заперечення щодо існування основних принципів міжнародного права, то можна вказати на три доктринальні пояснення їх при

Ознаки основних принципів міжнародного права
О сновним принципам міжнародного права властиві певні ознаки, завдяки яким їх можна вирізнити серед інших норм міжнародного права. Як зазначалос

Класифікація основних принципів міжнародного права
К ласифікація основних принципів міжнародного права — явище виключно доктринального характеру. Сьогодні не існує жодного міжнародно-правового

Регіональних і партикулярних принципів
П оділ основних принципів міжнародного права як системоутворюючих чинників або за сферою дії має насамперед доктринальне значення. Але зводити в

Принципи заборони застосування сили або загрози силою
В доктринах міжнародного права існують різні погляди на становлення цього принципу. Для одних учених (М. В. Філімонова, К. О. Бекяшев та ін.) «п

Принцип суверенної рівності держав
П еріод становлення принципу суверенної рівності держав наука достеменно не встановила. Науковці виводять окремі елементи принципу із звичаїв,

Принцип невтручання
І сторія становлення принципу невтручання є досить тривалою і неоднозначною. Вона характеризується зростанням зацікавленості в ньому та цілкови

Принцип територіальної цілісності держав
В універсальному міжнародному праві принцип територіальної цілісності держав функціонує в основному у звичаєво-правовій формі. Історія

Принцип мирного врегулювання спорів
П ринцип мирного врегулювання спорів — один з небагатьох у сучасному міжнародному праві, історія загального визнання якого (на жаль, не загальн

Принцип поваги прав та основних свобод людини
П ринцип поваги прав та основних свобод людини вперше було сформульовано як самостійний принцип у Заключному акті НБСЄ 1975 р. Але й до сьогодні

Принцип рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею
У своєму розвитку цей принцип пройшов чотири основні етапи: 1) проголошення принципу національності (період буржуазно-демократичних революцій);

Принцип співробітництва
І дея необхідності, обов'язку держав співпрацювати в науці міжнародного права висловлювалася вже наприкінці XIX ст. З основної ідеї міжнародного

Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
П роблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права належить до однієї з центральних у теорії міжнародного права. Вона здавна при

Теорії співвідношення міжнародного і національного права
У другій половині XIX ст., у період розвитку буржуазних відносин уперше постала як об'єктивно необхідна і науково обгрунтована для того часу тео

Доктрина міжнародного права про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері
О дним із найважливіших практичних аспектів теорій співвідношення міжнародного і національного права є питання про порядок виконання державою мі

Та міжнародного права
Н аведені доктринальні погляди і теорії співвідношення національного та міжнародного права здавна створювали в державах суттєвий вплив на вирі

Національне законодавство України, її судова практика та міжнародне право
П рактична необхідність вирішення питання про співвідношення національного та міжнародного права об'єктивно постала перед Україною як новою де

Національне законодавство і міжнародна судова практика
Я кщо в цілому проблемі співвідношення міжнародного і національного права, зокрема питанню про вплив національного законодавства на міжнародне п

Незалежної держави
В сучасній міжнародно-правовій доктрині правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, можна вважати загальнов

Поняття визнання
І сторія і сучасний розвиток міжнародного співтовариства свідчать про те, що це не остаточно встановлене, незмінне утворення; воно постійно змі

Поняття визнання
риторій, до того контрольованих законним урядом, виникають опозиційні до нього військові та політичні організації, режими й адміністрації. Такі ситуації порушують питання про правову реакцію на

Визнання держав
Ш одо правової сутності та юридичного значення виправі тривалий час існують дві конкуруючі теорії: конститутивна і декларативна. Відповідно до

Визнання урядів
З начення і правові наслідки визнання нового уряду значно відрізняються від визнання нової держави. Якщо останнє стосується питання міжнародної п

Інші види визнання
ТТо інших видів визнання, J І які практикувалися державами, належать: визнання органів національного опору; органів національно-визвольних рухів; «повсталої сторони»; «воюючої сторони». Ві

Форми визнання
Ш одо існування різноманіт них форм визнання в ____ t ...... их різняться. Деякі напо лягають на тому, що це політичне п

Засоби та типи визнання
В теорії і практиці міжнародного права розрізняють такі засоби визнання, як наочно засвідчене і таке, що припускається. До різних типів визнан

Поняття правонаступництва
П ротягом усієї історії розвитку земної цивілізації політичні, соціальні, економічні та інші зміни в суспільстві, війни та мирні об'єднання нар

Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів
*- /"Чсновні питання правона-\^/ступництва держав щодо договорів регулюються договірними нормами чинної Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. і є обо

Правонаступництво держав щодо державної власності
Щ одо правонаступництва державної власності, архівів та оорпв застосовуються норми міжнародного звичаєвого права, основні з яких кодифіковані у

Правонаступництво України
М іжнародно-правове регулювання питань правонаступництва держав щодо договорів, державної власності, державних архівів і державних боргів має д

Поняття міжнародної правосвідомості
С учасні доктрини міжнародного права по-різному ставляться до питань міжнародної правосвідомості: від повного ігнорування її як явища, властив

Структура міжнародно-правової свідомості
Н а даному етапі розвитку міжнародних відносин говорити про цілісну загальну міжнародно-правову свідомість, очевидно, ще рано. Як виняток, може

Функції міжнародної правосвідомості
В плив міжнародної правосвідомості на становлення й розвиток міжнародного права можна помітити з аналізу її функцій. Вважається, що міжнародна п

Сутність міжнародного правотворчого процесу
О сновний шлях створення норм міжнародного права — досягнення угоди між його суб'єктами. У сфері міждержавних відносин немає спеціалізованого н

Сутність міжнародного правотворчого процесу
визнання цих правил поведінки як норм міжнародного права. Міжнародна правотворчість починається з правотвор-чої (договірної) ініціативи, що може здійснюватися у формі запропонування проект

Принципи міжнародного правотворчого процесу
М іжнародний правотворчий процес — це сфера міжнародних відносин, досить детально врегульована сучасним міжнародним правом. Серед численних нор

Односторонні акти держави у міжнародному правотворчому процесі
Я к уже зазначалося, міжнародний правотворчий процес являє собою сферу міжнародних відносин, у якій одночасно співробітничають щонайменше два с

Кодифікація міжнародного права
П ід кодифікацією у праві розуміють офіційну систематизацію чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин,

РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Игнатенко Г. В., Малинин Р. А. Новые тенденции в междунар

Поняття реалізації норм міжнародного права
В сучасних доктринах міжнародного права не бракує термінології для забезпечення процесу реалізації норм міжнародного права. Кількість термінів є

Форми та способи реалізації норм міжнародного права
С еред численних досліджень реалізації норм міжнародного права у вітчизняній юридичній науці найпоширенішим є погляд на реалізацію як на явище,

Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права
М іжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права за своєю структурою є досить складним комплексом нормативно-організаційного ха

Поняття міжнародних правовідносин
П ісля норм міжнародного права міжнародно-правові відносини є другою основною складовою механізму міжнародно-правового регулювання. Але на відмі

Поняття міжнародно-правової відповідальності
а ослідники міжнародно-правової відповідальності енсен, Дж. Франко та ін.) вважають, що жодна тема міжнародного права так не заплутана і так мал

Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності
У науці міжнародного права висловлюються різні погляди на підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності. Узвичаєним є погляд, як

Ознаки міжнародного правопорушення
У науці міжнародного права ознаками міжнародного правопорушення вважають об'єктивні складові елементи, а саме: а) об'єкт правопорушення; б) прот

Класифікація міжнародних правопорушень
Б ільшість учених (В. І. Мен-жинський, Ю. М. Колосов, П. М. Куріс, В. О. Мазов, Д. Б. Левін, Г. І. Тункін, М. О. Ушаков та ін.) поділяють міжнар

Обставини звільнення від міжнародно-правової відповідальності
К валіфікуючи міжнародні правопорушення як дії всупереч міжнародним зобов'язанням суб'єкта міжнародного права, слід мати на увазі, що міжнародн

Види і форми міжнародно-правової відповідальності
М іжнародно-правова відповідальність реалізується в конкретних видах і формах. Під видами відповідальності мають на увазі матеріальну і політичн

Відповідальність за правомірну діяльність
Я к і будь-яке правило, так і правило «фактичною підставою для міжнародно-правової відповідальності є міжнародне правопорушення» має свої винят

Відповідальність міжнародних організацій
В ідповідальність міжнародної (міжурядової) організації має певні особливості, що випливають з її правосуб'єкт-ності. Різні міжнародні організа

Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
П ід міжнародно-правовими санкціями слід розуміти правомірні примусові заходи, які застосовують суб'єкти міжнародного права для припинення міжнар

Типи і види міжнародно-правових санкцій
У науці міжнародного права пропонуються різні класифікації міжнародно-правових санкцій. Одні вчені (Д. Б. Ле-він) називають п'ять видів санкцій:

Умови правомірності застосування міжнародно-правових санкцій
З астосування міжнародно-правових санкцій за силою їхнього впливу на міжнародний мир і безпеку, на міжнародну законність і правопорядок не може

Механізм застосування міжнародно-правових санкцій
Я к уже зазначалося, перед застосуванням санкцій держава звертається до правопорушника з попередженням про застосування санкцій, якщо він не при

Історія міжнародного правосуддя
РЕКОМЕНДОВАНА ^^^ш^^^^^ш^шш^ ЛІТЕРА ТУРА —™,»„^^ Вадапалас В. А. Осуществление международно-правовых санкций // Советский

Постійна палата міжнародного правосуддя
У кладення в 1920 р. угоди про Статут Постійної Палати міжнародного правосуддя фактично стало початком нової, сучасної історії судового розгляду

Міжнародний Суд ООН
П равовою основою діяльності Міжнародного Суду ООН є розділ XIV Статуту ООН, Статут Міжнародного Суду ООН (як складова Статуту ООН), Регламент С

Регіональні та спеціалізовані міжнародні судові установи
К рім Міжнародного Суду ООН, на сьогодні успішно функціонують регіональні (вони ж, як правило, і спеціалізовані) судові установи, хоча це й не о

Міжнародний арбітраж
М іжнародний арбітражний (третейський) суд створюється за взаємною згодою держав з призначених чи обраних ними осіб — членів Постійної палати т

Поняття і сутність міжнародної законності
В радянській теорії права проблемі законності приділялася головна увага. Не було дослідника, який би не вважав за необхідне сказати щось із при

Структура міжнародної законності
М іжнародна законність — складна багаторівнева система зв'язків правомірних міжнародних відносин і їх компонентів. У ній розрізняють компонентну

Режим і принципи міжнародної законності
У науці міжнародного права висловлюються різні погляди на режим міжнародної законності: від ототожнення його із законністю в цілому (1. І. Лукаш

Сутність міжнародного правопорядку
С проби деяких теоретиків права розглядати законність і правопорядок як дві сторони одного явища в науці міжнародного права не знайшла прихильни