Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація
Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація - раздел Образование, Поняття, природа та сфера дії міжнародного права Н
Орми Міжнародного Права...
Н
орми міжнародного права неоднорідні за змістом і формою. Різноманітність і зростання кількості норм у сучасній системі міжнародного права зумовлюють потребу в їхній класифікації, взаємодії, визначення субординації та ієрархічних зв'язків у системі.
Доктрина знає різні спроби класифікації норм. Існують різноманітні методики вчених щодо визначення критеріїв до їх класифікації і, власне, самої класифікації. В межах цього розділу немає можливості проаналізувати конкретні погляди вчених на цю проблему1, зазначимо лише такі найчастіше вживані критерії для класифікації міжнародно-правових норм та відповідні їх види:
а) за змістом та місцем у системі — принципи та норми; б) за просторовою сферою дії — універсальні, регіональні, локальні й партикулярні; в) за юридичною силою — імперативні, диспозитивні і рекомендаційні; г) за характером нормативних приписів — зобов'язальні, заборонні, упов-новажувальні, відсильні; д) за властивостями регулятивних функцій — матеріальні і процесуальні; є) за джерелами (засобами створення і формами існування) — договірні, звичаєві, певні норми рішення міжнародних організацій; є) за термінами дії — строкові та безстрокові.
Відповідно до першого критерію, за змістом і місцем у системі міжнародного права виокремлюються принципи та норми. Маючи визначення та уявлення про характерні риси міжнародно-правової норми, доцільно з'ясувати, що криється під терміном «принципи» в міжнародному праві. З урахуванням суб'єктно-територіальної сфери до них належать: 1) основні принципи загального міжнародного права, що визначають засади відносин між усіма державами; 2) спеціальні принципи інститутів і галузей, які визначають форми взаємодії держав у спеціальних об'єктних сферах (основні принципи міжнародного
1 Див., напр.: Лукашук И. И. Нормы международного права. С. 112— 300; Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. К., 1980. С. 11—47; Василенко В. А. Основы теории международного права. К., 1988. С. 228-264.
Глава V Норми міжнародного права
морського права, міжнародного повітряного права тощо); 3) загальні та спеціальні принципи, що регулюють відносини між певними групами держав (регіональні принципи, наприклад принцип непорушності кордонів, визнаний у взаємовідносинах європейських держав після Другої світової війни).
Якщо ми говоримо про те, що норми є основними елементами в системі міжнародного права, то її ядро створюють основні принципи міжнародного права. Наведемо визначення поняття міжнародно-правового принципу, яке належить М. О. Ушакову: «Основні принципи сучасного міжнародного права — це система найзагаль-ніших, вихідних і взаємопов'язаних норм загального міжнародного права, що регулюють в узагальненому вигляді поведінку держав та інших суб'єктів міжнародного права в усіх сферах міжнародних відносин, мають імперативний характер (і відповідно є критерієм дійсності інших міжнародно-правових норм) і визначають у концентрованому вигляді основний зміст та цілеспрямованість міжнародного права»1. Такі принципи, як елементи системи, мають вищу юридичну силу, і їм підпорядкована решта її елементів. Вони є основним системоутворюючим чинником, що перетворює норми, інститути і галузі на цілісну, органічну систему. Основні принципи міжнародного права є загальновизнаними, універсальними, імперативними нормами, обов'язковими для всіх держав. Про це свідчать загальновизнані міжнародно-правові документи та звичаєві норми.
Статут Організації Об'єднаних Націй у ст. 2 проголошує комплекс принципів, обов'язкових для держав-чле-нів, а в п. 6 цієї ж статті відзначає, що «Організація забезпечує, щоб держави, які не є її членами, діяли відповідно до цих Принципів, бо це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру та безпеки». Крім того, ст. 103 передбачає, що «в тому разі, коли виявиться, що зобов'язання членів Організації за цим Статутом суперечать їхнім зобов'язанням за якоюсь іншою міжнародною угодою, тоді переважну силу мають зобов'язання за цим Статутом».
1Ушаков Н. А. Проблемы теории международного права. М., 1988. С. 62.
___________ Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація______________
Закріплені в загальному вигляді у Статуті ООН основні принципи міжнародного права знайшли своє детальніше відображення в інших міжнародних актах. Наприклад, у прийнятій Генеральною Асамблеєю Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p., перераховано такі принципи: 1) незастосування сили або погрози силою; 2) мирне вирішення спорів; 3) невтручання; 4) співробітництво; 5) рівноправність і самовизначення народів; 6) суверенна рівність держав; 7) сумлінне виконання прийнятих зобов'язань. Декларація наголошує на тому, що «принципи Статуту, втілені в даній Декларації, являють собою основні принципи міжнародного права», і що всі держави покликані «керуватися цими принципами у своїй міжнародній діяльності і розвивати свої взаємовідносини на засадах суворого додержання цих принципів».
У Гельсінському Заключному акті 1975 р. цей перелік було доповнено ще трьома основними принципами: територіальної цілісності, поваги прав людини, непорушності кордонів (має регіональний характер і не є загальним принципом міжнародного права). Основні принципи знайшли своє відображення також у Паризькій хартії для нової Європи 1990 р. і в документах Будапештської зустрічі 1994 р.
Підсумовуючи викладене, визначимо характерні ознаки та особливості основних принципів міжнародного права. Вони є: 1) основоположними засадами, внутрішньою нормативною основою всієї системи міжнародного права; 2) найважливішими загальними, загальновизнаними, універсальними нормами (нормами-принципами) міжнародного права; 3) мають імперативний характер, їм мають бути відповідними інші міжнародно-правові норми; 4) вони є критерієм міжнародної законності.
Крім основних принципів міжнародного права, як зазначалося вище, в системі міжнародного права існують регіональні і галузеві принципи міжнародного права. Останні мають відповідати і бути узгодженими з основними, імперативними принципами. В цьому полягає стисла характеристика поняття принципу міжнародного права. Детальніше це питання розглядається в VI главі підручника.
Глава V Норми міжнародного права
Іншими критеріями, за якими класифікують норми міжнародного права, є кількісний склад суб'єктів та просторова сфера їхньої дії. За цією ознакою розрізняють багатосторонні і двосторонні МПН, які, у свою чергу, поділяються на універсальні, регіональні, локальні і партикулярні МПН.
Універсальні норми є багатосторонніми нормами, визнаними більшістю або всіма суб'єктами міжнародного права. До них належать: 1) основні загальновизнані принципи міжнародного права; 2) норми загальних (універсальних) міжнародних договорів (наприклад, Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 p., Віденська конвенція про дипломатичні відносини 1961 p.); 3) певні звичаєві норми загального міжнародного права (наприклад, деякі норми Віденської конвенції про право-наступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 p., яка не набула чинності, але має універсальний характер, бо значна частина її положень сприймається державами як звичаєві норми загального міжнародного права).
Щодо їхньої юридичної сили деякі автори вважають, що «універсальні норми є нормами загального міжнародного права, обов'язковими для всіх його суб'єктів»1. Ідеться також про те, що загальні міжнародні договори нерідко іменуються універсальними або всезагальними, тобто такими, що створюють загальноприйняті і загальнообов'язкові норми міжнародного права2. Це твердження про загальнообов'язковість усіх універсальних МПН не беззастережне. Основною і єдиною ознакою обов'язковості МПН дійсних договорів для конкретного суб'єкта міжнародного права є його добровільне прийняття і визнання таких за юридично обов'язкові. Таке визнання може бути виражене як у чітко виявленій формі (підписанні й ратифікації міжнародного договору), так і шляхом мовчазної згоди зі звичаєвими МПН. Виходячи з того, що норми можуть бути обов'язковими тільки для тих суб'єктів, які є
1Лукашук И. И. Нормы международного права. С. 136.
2Лукашук И. И. Некоторые вопросы кодификации и прогрессивного развития права международных договоров // СЕМП. 1966—1967. М., 1968. С. 63; Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. С. 27; Ульянова Н. Н. Общие многосторонние договоры в совре менных международных отношениях. К., 1981; Ульянова Н. Н. Обще признанные нормы в современном международном праве. К., 1984.
___________ Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація______________
їхніми добровільними учасниками, загальнообов'язковими вони можуть бути тільки в тому випадку, якщо вони є загальновизнаними, тобто визнаними як юридично обов'язкові всіма суб'єктами міжнародного права. У противному разі буде диктат більшості, може навіть переважної більшості держав щодо меншості або окремих держав. За відсутності наддержавної влади, а також будь-яких наддержавних міжнародних законодавчих органів та з урахуванням координаційного характеру загального міжнародного права в цілому такий диктат під кутом зору міжнародного права був би неправомірним.
Тому правомірним буде висновок про те, що серед універсальних МПН загальнообов'язковими нормами (загальним міжнародним правом) є лише обмежене їх коло. Відповідно до теорії міжнародного права з питання про юридичну силу МПН до таких норм належать: 1) усі основні загальновизнані принципи міжнародного права; 2) норми конкретних, загальних, загальновизнаних багатосторонніх договорів (серед яких єдиним реальним є Статут ООН, бо він справді є загальновизнаним правовим документом і не має свідчень про те, що будь-який суб'єкт міжнародного права будь-коли опротестував або заперечив правомірність його положень); 3) ті норми загального звичаєвого права, що виражають основні принципи міжнародного права (для одних держав такі принципи є договірними, для інших — звичаєвими нормами).
Із зазначеного зрозуміло, що універсальність норм визначається не їхньою загальнообов'язковістю для всіх суб'єктів права, а суб'єктно-просторовою спрямованістю їхньої сфери дії. Такі норми за своїм змістом припускають зацікавленість і участь усіх держав світового співтовариства, проте це — право, а не обов'язок суверенних держав. Як бачимо, тільки деякі з універсальних норм є загальнообов'язковими. Більшість із них (норми багатосторонніх договорів та конвенцій універсального характеру) лише націлені в ідеалі на досягнення загального визнання і набуття ними як такими загальнообов'язкового характеру норм загального міжнародного права. Універсальні норми — це норми, що регулюють відношення, об'єкт яких становить загальний інтерес світового співтовариства, і спрямовані на визнання їх переважною більшістю або всіма державами.
Глава V Норми міжнародного права
Історично регіональне міжнародне право передувало сучасній, універсальній або, як її визначає І. І. Лукашук, «глобальній» міжнародній правовій системі. Остання є результатом розвитку регіональних систем і сприйняття державами їхніх найзагальніших, найважливіших і найвагоміших норм і принципів. Проте це не означає, що регіональні системи права припиняють своє існування.
Сучасні регіональні інтеграційні процеси в політичному житті держав на Європейському континенті, між державами Північної і Латинської Америки, Африки, Азії зумовлюють їхню тісну взаємодію у вирішенні конкретних регіональних проблем, які мають свою специфіку в галузі взаємної безпеки, розвитку економіки, науки, культури, релігії тощо. Доктрині відомі концепції регіонального міжнародного права: європейського, американського або латиноамериканського, африканського, мусульманського, соціалістичного. У вирішенні таких питань застосовуються норми як універсального, так і регіонального характеру. До того ж, як слушно зазначає А. С. Гавер-довський, «існують численні питання і сфери міжнародного спілкування, врегулювання яких на універсальній основі недоцільне або неможливе»1. Тут, як уже зазначалося, йдеться про специфічні сфери співробітництва держав, розташованих у певному географічному районі і пов'язаних історичною, економічною, культурною спільністю.
Регіоналізм визнається і в загальному міжнародному праві. Так, наприклад, в окремому розділі Статуту ООН, який названо «Регіональні угоди», у ст. 51 п.1 наголошується: «Цей Статут ніякою мірою не перешкоджає існуванню регіональних угод або органів для вирішення таких питань, що належать до підтримання міжнародного миру та безпеки, які є придатними для регіональних дій, за умови, якщо такі угоди або органи та їхня діяльність є сумісними з Цілями і Принципами Організації». У статті йдеться, по-перше, про регіональні угоди з питань підтримання міжнародного миру й безпеки (але питання безпеки не обмежується тільки політичними аспектами, воно включає в себе дипломатичні, економічні, наукові, технічні та інші зв'язки), а по-друге, про імперативну силу
1Гавердовский А. С. Имллементания норм международного права. С 27.
_____________ Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація_______________
норм Статуту ООН, тобто їх вищу юридичну силу, щодо регіональних угод.
Регіональними є норми Статуту Ради Європи, Статутів Ліги арабських держав, Організації африканської єдності, Організації американських держав. Регіональними є, наприклад, норми Конвенції про правову допомогу з цивільних, сімейних і кримінальних справ (укладена між державами-учасницями СНД від 22 січня 1993 p.), Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. та ін.
Регіоналізм не повинен протиставлятись універсальному, загальному міжнародному праву. З глобальною метою підтримки міжнародного миру і безпеки норми регіональних правових систем повинні узгоджуватися з нормативними стандартами універсальної правової системи. Сьогодні без їхньої відповідності і взаємодії не може бути забезпечено міжнародного правопорядку.
Регіональні норми — це норми, що регулюють будь-які міждержавні відносини, об'єкт яких має регіональний інтерес і які визнаються всіма або більшістю держав відповідного регіону.
За просторовим критерієм дії класифікуються також локальні і партикулярні МПН. Локальні норми регулюють відносини між державами певного географічного регіону, здебільшого між суміжними державами, стосовно об'єктів, які знаходяться в даному регіоні. Відмінна риса локальних норм полягає, по-перше, в тому, що домовляються між собою дві або більше держав одного регіону і, по-друге, об'єкт договору знаходиться в межах цього регіону. Наприклад, такими нормами є норми Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 p., норми Договору між Україною і Словацькою Республікою про режим українсько-словацького державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань від 14 жовтня 1993 p., норми Конвенції про захист морського середовища в районі Балтійського моря від 22 березня 1974 р. та ін.
Партикулярні норми — це найпоширеніший вид МПН. Вони регулюють міждержавні відносини між будь-якими державами, з приводу будь-яких об'єктів, незалеж-
Вступ... ріплює обов язок кожного громадянина неухильно до держуватися Конституції... Очевидно що знання відповідних міжнародних дого ворів які стали частиною законодавства України не мож на отримати з...
Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В.
Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. — 608 с. ISBN 966-06-0265-0.
У підручнику розглядаються основні поняття системи міжнародного прав
Поняття міжнародного права
П
рофесор Кембриджського університету Р. Дженінгс, аналізуючи наукові дослідження як вчений і редактор «Англійського щорічника міжнародного права
Поняття міжнародного права
П
рофесор Кембриджського університету Р. Дженінгс, аналізуючи наукові дослідження як вчений і редактор «Англійського щорічника міжнародного права
Характерні особливості міжнародного права
К
оли йдеться про характерні особливості міжнародного права, то слід розрізняти особливості сучасного міжнародного права та особливості класично
Характерні особливості міжнародного права
К
оли йдеться про характерні особливості міжнародного права, то слід розрізняти особливості сучасного міжнародного права та особливості класично
Функції міжнародного права
П
ід функцією міжнародного права мають на увазі основні напрями його впливу і взаємодії із соціальним середовищем, взаємодію системи міжнародно
Міжнародне право стародавніх держав
П
рирода та умови функціонування держав були якісно іншими, ніж вождеств, що згодом привело до якісних змін у міжнародному праві. Держава й вин
Міжнародне право в епоху середньовіччя
В
науці міжнародного права більшість дослідників
(В. Прейсер, Ст. Вероста, П. Парадізі та ін.) вважають, шо через малопомітні зміни
Класичне міжнародне право
С
тановлення класичного міжнародного права науковці називають по-різному: зародження загального міжнародного права, становлення європейського мі
Історія науки міжнародного права
В
иникнення науки міжнародного права датують, як правило, кінцем XVI — початком XVII ст.
У XVI—XVII ст. в дослідженні міжнародного прав
ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Поняття «джерела міжнародного права»
Д
жерела міжнародного права є його головною складовою, а тому цілком закономірно
Міжнародний договір
В
одному з найважливіших міжнародно-правових документів сучасності — Статуті ООН — особливо вирізняється міжнародний договір як джерело міжнаро
Рішення міжнародних органів та організацій
У
науці міжнародного права питання про природу пра-вотворчих рішень міжнародних організацій, можливості зарахувати такі рішення до джерел міжнаро
Доктрина міжнародного права
І
з зародженням науки міжнародного права доктрини міжнародного права відігравали значну роль у формуванні та розвитку цієї правової системи. Не
Проблеми аналізу системи міжнародного права
П
итання системи міжнародного права завжди важко піддавалися дослідженню вчених. Наукові розробки в цій сфері перенасичені догматичними, еклекти
Поняття системи міжнародного права
Н
езважаючи на стихійність процесу утворення галузей та інститутів міжнародного права, науковці все-таки до-сягли (особливо у 80-ті роки XX ст.)
Міжнародного права
С
истема міжнародного права є визначальною в побудові системи науки міжнародного права. Проте обидві системи не є абсолютно тотожними. Між ними
Ієрархія норм міжнародного права
В
икладене вище деякою мірою дає відповідь на два найважливіші з практичного погляду запитання, які постають при здійсненні норм міжнародного п
Кодифікація норм міжнародного права
Н
аявність у системі міжнародного права великого масиву взаємозалежних норм порушує питання про їхню впорядкованість, систематизацію, тобто вирі
Міжнародних відносин
З
найдавніших часів норми міжнародного права взаємодіють із нормами міжнародної моралі та міжнародної ввічливості. На відміну від міжнародного
Поняття основних принципів міжнародного права
С
тавлення до основних принципів міжнародного права в науці неоднозначне. Західні вчені, за невеликим винятком, не виділяють основних принципів м
Функції основних принципів міжнародного права
С
учасний доктринальний підхід до визначення функцій основних принципів міжнародного права зводиться до трьох основних поглядів на цю проблему:
Природа основних принципів міжнародного права
Я
кщо не брати до уваги заперечення щодо існування основних принципів міжнародного права, то можна вказати на три доктринальні пояснення їх при
Ознаки основних принципів міжнародного права
О
сновним принципам міжнародного права властиві певні ознаки, завдяки яким їх можна вирізнити серед інших норм міжнародного права. Як зазначалос
Регіональних і партикулярних принципів
П
оділ основних принципів міжнародного права як системоутворюючих чинників або за сферою дії має насамперед доктринальне значення. Але зводити в
Принцип суверенної рівності держав
П
еріод становлення принципу суверенної рівності держав наука достеменно не встановила. Науковці виводять окремі елементи принципу із звичаїв,
Принцип невтручання
І
сторія становлення принципу невтручання є досить тривалою і неоднозначною. Вона характеризується зростанням зацікавленості в ньому та цілкови
Принцип територіальної цілісності держав
В
універсальному міжнародному праві принцип територіальної цілісності держав функціонує в основному у звичаєво-правовій формі.
Історія
Принцип мирного врегулювання спорів
П
ринцип мирного врегулювання спорів — один з небагатьох у сучасному міжнародному праві, історія загального визнання якого (на жаль, не загальн
Принцип поваги прав та основних свобод людини
П
ринцип поваги прав та основних свобод людини вперше було сформульовано як самостійний принцип у Заключному акті НБСЄ 1975 р. Але й до сьогодні
Принцип співробітництва
І
дея необхідності, обов'язку держав співпрацювати в науці міжнародного права висловлювалася вже наприкінці XIX ст. З основної ідеї міжнародного
Принцип співробітництва
І
дея необхідності, обов'язку держав співпрацювати в науці міжнародного права висловлювалася вже наприкінці XIX ст. З основної ідеї міжнародного
Та міжнародного права
Н
аведені доктринальні погляди і теорії співвідношення національного та міжнародного права здавна створювали в державах суттєвий вплив на вирі
Незалежної держави
В
сучасній міжнародно-правовій доктрині правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, можна вважати загальнов
Незалежної держави
В
сучасній міжнародно-правовій доктрині правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, можна вважати загальнов
Незалежної держави
В
сучасній міжнародно-правовій доктрині правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, можна вважати загальнов
Незалежної держави
В
сучасній міжнародно-правовій доктрині правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, можна вважати загальнов
Поняття визнання
І
сторія і сучасний розвиток міжнародного співтовариства свідчать про те, що це не остаточно встановлене, незмінне утворення; воно постійно змі
Поняття визнання
риторій, до того контрольованих законним урядом, виникають опозиційні до нього військові та політичні організації, режими й адміністрації. Такі ситуації порушують питання про правову реакцію на
Визнання держав
Ш
одо правової сутності та юридичного значення виправі тривалий час існують дві конкуруючі теорії: конститутивна і декларативна. Відповідно до
Визнання урядів
З
начення і правові наслідки визнання нового уряду значно відрізняються від визнання нової держави. Якщо останнє стосується питання міжнародної п
Інші види визнання
ТТо інших видів визнання, J І які практикувалися державами, належать: визнання органів національного опору; органів національно-визвольних рухів; «повсталої сторони»; «воюючої сторони». Ві
Форми визнання
Ш
одо існування різноманіт них форм визнання в ____ t ...... их різняться. Деякі напо лягають на тому, що це політичне п
Засоби та типи визнання
В
теорії і практиці міжнародного права розрізняють такі засоби визнання, як наочно засвідчене і таке, що припускається. До різних типів визнан
Поняття правонаступництва
П
ротягом усієї історії розвитку земної цивілізації політичні, соціальні, економічні та інші зміни в суспільстві, війни та мирні об'єднання нар
Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів
*- /"Чсновні питання правона-\^/ступництва держав щодо договорів регулюються договірними нормами чинної Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. і є обо
Правонаступництво України
М
іжнародно-правове регулювання питань правонаступництва держав щодо договорів, державної власності, державних архівів і державних боргів має д
Поняття міжнародної правосвідомості
С
учасні доктрини міжнародного права по-різному ставляться до питань міжнародної правосвідомості: від повного ігнорування її як явища, властив
Поняття міжнародної правосвідомості
С
учасні доктрини міжнародного права по-різному ставляться до питань міжнародної правосвідомості: від повного ігнорування її як явища, властив
Структура міжнародно-правової свідомості
Н
а даному етапі розвитку міжнародних відносин говорити про цілісну загальну міжнародно-правову свідомість, очевидно, ще рано. Як виняток, може
Функції міжнародної правосвідомості
В
плив міжнародної правосвідомості на становлення й розвиток міжнародного права можна помітити з аналізу її функцій. Вважається, що міжнародна п
Сутність міжнародного правотворчого процесу
О
сновний шлях створення норм міжнародного права — досягнення угоди між його суб'єктами. У сфері міждержавних відносин немає спеціалізованого н
Сутність міжнародного правотворчого процесу
визнання цих правил поведінки як норм міжнародного права.
Міжнародна правотворчість починається з правотвор-чої (договірної) ініціативи, що може здійснюватися у формі запропонування проект
Принципи міжнародного правотворчого процесу
М
іжнародний правотворчий процес — це сфера міжнародних відносин, досить детально врегульована сучасним міжнародним правом. Серед численних нор
Кодифікація міжнародного права
П
ід кодифікацією у праві розуміють офіційну систематизацію чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин,
Поняття реалізації норм міжнародного права
В
сучасних доктринах міжнародного права не бракує термінології для забезпечення процесу реалізації норм міжнародного права. Кількість термінів є
Поняття міжнародних правовідносин
П
ісля норм міжнародного права міжнародно-правові відносини є другою основною складовою механізму міжнародно-правового регулювання. Але на відмі
Поняття міжнародних правовідносин
П
ісля норм міжнародного права міжнародно-правові відносини є другою основною складовою механізму міжнародно-правового регулювання. Але на відмі
Поняття міжнародно-правової відповідальності
а
ослідники міжнародно-правової відповідальності енсен, Дж. Франко та ін.) вважають, що жодна тема міжнародного права так не заплутана і так мал
Ознаки міжнародного правопорушення
У
науці міжнародного права ознаками міжнародного правопорушення вважають об'єктивні складові елементи, а саме: а) об'єкт правопорушення; б) прот
Класифікація міжнародних правопорушень
Б
ільшість учених (В. І. Мен-жинський, Ю. М. Колосов, П. М. Куріс, В. О. Мазов, Д. Б. Левін, Г. І. Тункін, М. О. Ушаков та ін.) поділяють міжнар
Відповідальність за правомірну діяльність
Я
к і будь-яке правило, так і правило «фактичною підставою для міжнародно-правової відповідальності є міжнародне правопорушення» має свої винят
Відповідальність міжнародних організацій
В
ідповідальність міжнародної (міжурядової) організації має певні особливості, що випливають з її правосуб'єкт-ності. Різні міжнародні організа
Типи і види міжнародно-правових санкцій
У
науці міжнародного права пропонуються різні класифікації міжнародно-правових санкцій. Одні вчені (Д. Б. Ле-він) називають п'ять видів санкцій:
Історія міжнародного правосуддя
РЕКОМЕНДОВАНА
^^^ш^^^^^ш^шш^ ЛІТЕРА ТУРА —™,»„^^
Вадапалас В. А.
Осуществление международно-правовых санкций // Советский
Постійна палата міжнародного правосуддя
У
кладення в 1920 р. угоди про Статут Постійної Палати міжнародного правосуддя фактично стало початком нової, сучасної історії судового розгляду
Міжнародний Суд ООН
П
равовою основою діяльності Міжнародного Суду ООН є розділ XIV Статуту ООН, Статут Міжнародного Суду ООН (як складова Статуту ООН), Регламент С
Міжнародний арбітраж
М
іжнародний арбітражний (третейський) суд створюється за взаємною згодою держав з призначених чи обраних ними осіб — членів Постійної палати т
Поняття і сутність міжнародної законності
В
радянській теорії права проблемі законності приділялася головна увага. Не було дослідника, який би не вважав за необхідне сказати щось із при
Структура міжнародної законності
М
іжнародна законність — складна багаторівнева система зв'язків правомірних міжнародних відносин і їх компонентів. У ній розрізняють компонентну
Режим і принципи міжнародної законності
У
науці міжнародного права висловлюються різні погляди на режим міжнародної законності: від ототожнення його із законністю в цілому (1. І. Лукаш
Сутність міжнародного правопорядку
С
проби деяких теоретиків права розглядати законність і правопорядок як дві сторони одного явища в науці міжнародного права не знайшла прихильни
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов