рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Історія науки міжнародного права

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Історія науки міжнародного права

Історія науки міжнародного права - раздел Образование, Поняття, природа та сфера дії міжнародного права В Иникнення Науки Міжнар...

иникнення науки міжнародного права датують, як правило, кінцем XVI — початком XVII ст.

У XVI—XVII ст. в дослідженні міжнародного права найавторитетнішими школами стали: італійська — Н. Маккіа-веллі (1469-1527), П. Беллі (1502-1575), Фр. Джікардіні (1482-1540), Дж. Ботеро (1540-1617), Дж. Паці (1550-1635), П. Сарні (1552—1623) та ін., іспанська (Ф. Вітторіа, В. Ф. Менчага, Д. Сото, Б. де Лас Касас, Б. Айала, Ф. Суа-рес та ін.), французька — Ж. Боден (1530—1596), Максимі-ліан де Бетунь (1599-1641), Е. Крюсе (1590-1648), Де Вік-кефорт та ін., англійська — А. Джентілі (1552—1645), Джон Селден (1584—1654) та ін. Багато з них опублікували фундаментальні дослідження окремих інститутів і галузей міжнародного права. Залишалося весь попередній, розпорошений матеріал привести в систему. Це й зробив видатний голландський мислитель Гуго Гроцій (1583—1645) у праці «Про право війни і миру», за шо й був названий «батьком міжнародного права». У цей період наука міжнародного права сформувалась як самостійна галузь. Втім, погляди Г. Гроція задовольняли не всіх дослідників.

Після виходу праці Г. Гроція в науці чітко вирізняється три основних напрями: природно-правовий — Т. Гоббс (1588—

1679), Б. Спіноза (1632-1677), С. Пуффендорф (1632— 1694), Г. Лейбніц (1646-1716), X. Томазій (1655-1729), М. Барбейрак (1674-1744), X. Вольф (1679-1754) та ін.; позитивно-правовий — Р. Зьоч (1590—1660), С. Рашель (1628-1691), 1. В. Текстор (1628-1701), К. Бейнкерсчук (1673-1743), 1. Я. Мозер (1701-1785), Г. Ф. Мартене (1756-' 1821), І. Бентам (1747—1832) та ін. і гроціанський, який іноді називали «еклектичним», «змішаним», «природно-по-зитивно-правовим», — Е. Ваттель (1714—1767), Г. Вітон (1758-1848), 1.-Л. Клюбер (1762-1836), А. Геффтер (1796— 1880), Д. Лорімер (1818-1890), Дж. Уестлейк (1828-1913), К. Кальво (1829-1906), П. Фошіль (1858-1926) та ін.

Дискусії майже на рівні суперечок між представниками різних напрямів не сприяли науковому прогресові. Періодично один із напрямів ставав домінуючим залежно від того, які представники були ближче до урядових кіл. Ситуація змінилася в XIX ст., коли появилися перші наукові журнали з питань міжнародного права та національні асоціації вчених і практиків цієї галузі. Одним із перших почав видаватися «Revue de droit Internationale et de legislation compare» (з 1869 p.), згодом «Journal du droit international prive et de la jurisprudence comparee» (з 1874 p.), далі «Zeitschrift fur internationales Privat und Strafrecht», «Journal du droit international», «Rivista di diritto internationale e di legislazione com-parata» та ін. Ці видання й національні асоціації більш чітко об'єднали вчених за національними школами.

У XIX ст. найпомітніше вирізняється німецька школа міжнародного права (1. К. Блюнчлі, А. фон Бульмерінк, Ш. фон Кальтенборн, Ф. фон Гольцендорф, Р. фон Моль, Ф. Ліст, Г. Б. Оппенгейм та ін.). Цю школу доречніше називати німецько-австрійською, оскільки за стилем, напрямом і характером досліджень учені цих країн не відрізнялись. Характерним для них був глибокий теоретичний аналіз міжнародно-правових проблем, чітке розмежування питань права і політики, реформаторський підхід до основних засад міжнародного права.

На загальному науковому тлі досить рельєфно вирізнялася французька школа міжнародного права (Г. Бонфіс, Ф. Брен-тано, Е. Коші, А. Кретьєн, Р. П'єделевре, Дж. М. де Рейне-валь, Л. Рено, А. Сорель та ін.). її представники більше уваги приділяли пропаганді наукових досліджень у сфері міжнародного права, ніж самій науці. Тут переважали публікації

Глава II Історія міжнародного права і його науки

/сторін науки міжнародного права

навчальної і документальної літератури з добре оформленим науково-бібліографічним апаратом.

Загальновизнані досягнення в дослідженні міжнародного права мали науковці англо-американської школи (В. Галл, Т. Е. Голланд, Дж. Кент, Б. Лоуренс, Г. Мен, Д. Б. Мур, Т. Твісс, Дж. Уестлейк, Г. А. Уолкер, Р. Філлімор та ін.). Школа помітно вирізняється тяжінням до актуальних проблем міжнародного права прикладного характеру. Теоретичні засади дослідників цього напряму майже не цікавили, незначний інтерес проявлявся до історії міжнародного права (проте кілька опублікованих праць у цьому напрямі були визнані класичними). Тогочасна міжнародно-правова практика була досліджена вченими на високому науковому рівні. З їхнього середовища формувалась аналітична юриспруденція.

Досить серйозно зарекомендувала себе в XIX ст. російська наука міжнародного права, представлена в основному вченими Росії та України. Серед них слід назвати Ф. Ф. Мартенса, Л. О. Комаровського, О. В. Лохвицького, В. А. Незабитовського, Л. А. Шалланда, М. П. Іванова, В. П. Безобразова, В. П. Даневського, М. М. Коркунова, І. О. Овчиннікова, А. М. Стоянова та ін., які досліджували різноманітні питання історії і юридичної природи міжнародного права, його об'єкти, джерела, можливості функціонування інституційного механізму, право війни, мирні засоби вирішення міжнародних спорів та ін.

Трохи здали свої позиції іспанська та італійська школи міжнародного права. Публікації вчених цих шкіл значно поступалися дослідженням їхніх попередників періоду XVI— XVU1 ст. Серед найвідоміших науковців слід назвати: з італійської школи — Дж. Маззіні, П. С Манчіні, Т. Маміані, Дж. Сандона, Л. Казанова, А. Пьєрантоні та ін.; з іспанської школи — X. М. Пандо, Ф. Л. Ландейра, А. Рікуельме та ін., до якої дуже близько прилучилися португальські вчені (С. Пінейро Ферейра, А. да Р. Г. Лобо та ін.).

Серйозними дослідженнями заявили про себе вчені Бельгії (А. Рівьєр, Е. Ніс, Е. Р. Ачнітц, Б. Декам), Данії (Ф. К. Борнеман, Г. Матуен, А. Молеллер та ін.), Нідерландів (Я. Г. Ферпосон, Ж. де Лутер та ін.), Греції (Н. Н. Саріполос та ін.), латино-американських країн: Чилі (А. Белло), Перу (X. М. де Пандо), Колумбії (М. М. Мадієдо), Аргентини (А. Алькорта) та інших країн.

Для розвитку науки міжнародного права XX ст. більш характерний поділ на школи не територіально, а за методикою дослідження і поглядами на сутність цього права. Лише дві школи тривалий час розвивалися на національній основі: націонал-соціалістична і марксистська. Перша охоплювала в основному вчених Німеччини. її погляди пропагувались публіцистами і політиками цієї країни в період між двома світовими війнами. По завершенні Другої світової війни з засудженням ідеології фашизму припинив своє існування і націонал-соціалістичний міжнародно-правовий напрям.

Марксистський напрям (у його специфічному класовому підході) між світовими війнами пропагувався в основному радянськими вченими. Згодом до них долучилися науковці так званої системи країн соціалістичної співдружності. На сьогодні цей напрям перебуває в кризовому стані.

Продовжують розвиватися класичний позитивістський і природно-правовий напрями. Щоправда, від них відкололися окремі школи, утворивши свої специфічні напрями, які пояснюють природу міжнародного права в спосіб, не характерний для інших шкіл і напрямів. Сьогодні до таких належать, крім класичних позитивістського і природно-правового напряму: нормативістський (основоположники: Г. Кельзен, І. Кунц, П. Гугенхейм та ін.), солідаристський (основоположники: Л. Дюгі, Ж. Ссель, Н. Політіс та ін.), американська і скандинавська школи реалізму (Р. Паунд Г. Моргентау, М. Макдугал, Б. Кардозо, А. Хагерстрьом, К. Олівекрона та ін.), соціологічний (основоположники: М. Вебер, Є. Ерліх, Г. Гурвич, Ш. де Вішер та ін.), різні варіанти неопозитивізму, відродженого природного права, теологічних шкіл та ін.

Наприкінці XX ст. знову набуває популярності теорія лібералізму, активними апологетами якої стали відомі дослідники міжнародного права М. Коскенніемі, Д. Кассіс, Д. Кеннеді та ін. Основна дискусія між прихильниками теорії точиться навколо двох її постулатів: 1) що міжнародно-правові стандарти створюються як правові самими суб'єктами міжнародного права і що не існує якого-небудь природно-правового порядку; всі дискусії навколо такого порядку є надуманими, штучними і переслідують лише конкретні егоїстичні наміри їхніх авторів; 2) що створений правопорядок зобов'язує тільки його творців і більше нікого. З цих

Глава II Історія міжнародного права і його науки

позицій, вважають неоліберали, і слід розглядати природу міжнародного права. Очевидно, тут проявляється нове зіткнення позитивістів і натуралістів, започатковане ще класиками міжнародного права в період після Г. Гроція.

Розвиток науки міжнародного права в Україні*

ослідження проблем міжнародного права в Україні має глиоокі теоретичні та історичні традиції. Виникнення міжнародно-правової думки в Україні пов'язане з формуванням українського народу і держави. Організований в окрему спільноту зі своїм незалежним механізмом управління (державою), кожний народ прагне визначитись у своїх відносинах з іншими народами, домовитися про ті засади справедливості, рівності і незалежності, які пануватимуть між ними як обов'язкові для виконання. Такі прагнення кожний народ висловлює відповідно до свого розуміння прав народів — загальних, обов'язкових і необхідних для всіх суб'єктів міжнародних відносин.

Міжнародно-правові ідеї українського народу ми знаходимо вже у «Слові про закон і благодать» (митрополита Іла-ріона), «Повісті врем'яних літ» (автором традиційно вважають ченця Печерського монастиря Нестора), «Повчанні» (князя Володимира Мономаха), в «Руській Правді» та особливо у «Слові о полку Ігоревім». Цінним джерелом для розуміння становлення міжнародно-правових поглядів українського народу є «Моління («Слово», «Посланіє») Данила Заточника», «Посланіє» Климентія Смолятича, «Златоуст» Кирила Туровського, літописи та інші історичні документи. В них обстоювалися засади мирних відносин з іншими державами («бисть князем Руським межи собою мир і любов братії», «лутчі єсть мир взяти», «межи собою в любові і мирі живіте»), поваги до чужої території («постави предели язиком і повеле жити, не преступая в чужюю часть», «на чужие предели не прескакайте, но будіте своїми довольни»), не-

* Параграф написано В. Г. Буткевичем у співавторстві з Л. Г. За-блоцькою.

8 Розвиток науки міжнародного права в Україні

втручання у внутрішні справи інших держав («чьюжих не возхіщати, і не в свої предели не вступатися», «не вступатися в чьюжой предел нікомуже»), поваги до віросповідання інших народів («милуй не только своєє вери, а і чюжия... аще то буде жидовин, або сарацин, або болгарин, або єретик, або латинянин, або от всіх поганих»), дотримання міжнародних угод («аще ви будете хрест цілувати до братії, або до кому, або управивши серце своє, на немже можите устояти, тоже цілуйте, а цілувавши блюдіте, і, не приступні, погубите души своєї») тощо.

Перші міжнародно-правові дослідження різноманітних проблем міжнародного права в Україні з'являються в XV— XVI ст. Особливо авторитетною серед них була праця Станіслава Оріховського (1513—1566) «De jure naturae et gentium». Як і більшість досліджень того періоду, вона написана латиною. Праця мала особливий успіх у Польщі, Італії, Швейцарії, Німеччині та інших країнах. Автор дотримується природно-правових поглядів, але вже вирізняє міжнародне право як специфічне правове явище.

Зважаючи на те, що в Україні на той час практично не було можливості досліджувати міжнародне право (через відсутність наукових і навчальних закладів, відповідних архівів та бібліотек), більшість українців виїжджали для своїх наукових досліджень до інших держав (Литви, Польщі, Росії, Італії, Німеччини, Англії, Франції тощо). Там вони працювали писарями, перекладачами, супроводжували посольства і паралельно провадили дослідницьку роботу.

Тільки в XVII—XVIII ст. в Україні з'являється можливість вивчати міжнародне право, але з урахуванням потреб держав, під владою яких перебувала відповідна українська територія. В Україні складаються три основні центри, де досліджуються міжнародно-правові проблеми: 1) на заході — під егідою Львівського університету; 2) в центрі — під егідою Київської духовної академії, а згодом Київського університету; 3) на сході, де дуже швидко провідні позиції в цій галузі відійшли до Харківського університету. До цих центрів тяжіють наукові осередки інших міст України (Ужгорода, Чернівців, Луцька, Чернігова, Одеси, Ка-м'янця-Подільського та ін.), але про серйозні наукові праці з міжнародного права у них не можна говорити чи не до другої половини XVIII—XIX ст. Більшість талановитих учених виїздить на постійну роботу до Москви, Санкт-Петербур-

Глава II Історія міжнародного права і його науки

8 Розвиток науки міжнародного права в Україні

га, Кракова, Варшави, Відня, Риму, Парижа, Лондона та інших міст, де були значно кращі умови для дослідницької діяльності. Ця тенденція зберігається й по сьогодні. У XVIII ст. виїжджають з України С. Й. Десницький (близько 1740— 1789 pp., уродженець Ніжина Чернігівської губернії), перший професор права в Росії та один з перших у науці права, хто звернув увагу на права людини і запропонував їх класифікацію; В. Т. Золотницький (1741 — після 1796 pp., уродженець Київської губернії), автор першого в Росії фундаментального дослідження природного права та міжнародного права; Я. П. Козельський (1729 — після 1795 pp., уродженець Полтавщини, після навчання в Київській академії виїхав до Петербурга), один з перших учених Росії, хто почав перекладати праці зарубіжних авторів з міжнародного права (зокрема Ф. К. Мозера); М. М. Бантиш-Каменський (1737—1814 pp., уродженець Ніжина Чернігівської губернії, по закінченні Київської академії виїхав до Москви), перший російський дослідник історії міжнародного права та історії дипломатичних відносин; І. Б. Стршемень-Строй -новський (1742—1815 pp., уродженець Волині, переїхав спочатку до Варшави, а потім до Вільна), перший ректор Віденського університету, один з перших, хто почав досліджувати теорію природного і міжнародного права та інші наукові проблеми.

Така тенденція збереглася і в XIX ст., коли Україну залишають талановитий учений, дослідник природного та міжнародного права у Львівському університеті, уродженець Прикарпатської Русі П. Д. Лодій (1764—1829 pp., переїхав до Петербурга на завідування кафедрою загального, природного і народного права Головного педагогічного інституту); ректор університету св. Володимира в Києві, викладач енциклопедії права і права народів К. О. Неволін (1806—1855 pp., перейшов для продовження науково-дослідницької та викладацької роботи до Петербурзького університету); видатний дослідник історії міжнародного права та історії дипломатії, уродженець Чернігівської губернії професор В. М. Лешков (1810 — 1881 pp., по закінченні Чернігівського духовного училища навчався в Петербурзі, Берліні, Лейпцизі, Празі, Відні й залишився на кафедрі міжнародного права Московського університету); уродженець Дніпропетровщини професор М. М. Капустін (1828—1899 pp., по закінченні Катеринославської гімназії перебрався до Москви, де став

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Поняття, природа та сфера дії міжнародного права

Вступ... ріплює обов язок кожного громадянина неухильно до держуватися Конституції... Очевидно що знання відповідних міжнародних дого ворів які стали частиною законодавства України не мож на отримати з...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Історія науки міжнародного права

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В.
Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. — 608 с. ISBN 966-06-0265-0. У підручнику розглядаються основні поняття системи міжнародного прав

ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА СФЕРА ДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Термін «міжнародне право» С ьогодні термін «міжнародне право» поряд з терміном «право народів» є офіційно визнаним у

Поняття міжнародного права
П рофесор Кембриджського університету Р. Дженінгс, аналізуючи наукові дослідження як вчений і редактор «Англійського щорічника міжнародного права

Характерні особливості міжнародного права
К оли йдеться про характерні особливості міжнародного права, то слід розрізняти особливості сучасного міжнародного права та особливості класично

Функції міжнародного права
П ід функцією міжнародного права мають на увазі основні напрями його впливу і взаємодії із соціальним середовищем, взаємодію системи міжнародно

Виникнення міжнародного права і періодизація його історії
В історії міжнародно-правової думки питання виникнення й розвитку міжнародного права ніколи не ускладнювались науковою аргументацією, хоч і нікол

Міжнародне право стародавніх держав
П рирода та умови функціонування держав були якісно іншими, ніж вождеств, що згодом привело до якісних змін у міжнародному праві. Держава й вин

Міжнародне право в епоху середньовіччя
В науці міжнародного права більшість дослідників (В. Прейсер, Ст. Вероста, П. Парадізі та ін.) вважають, шо через малопомітні зміни

Класичне міжнародне право
С тановлення класичного міжнародного права науковці називають по-різному: зародження загального міжнародного права, становлення європейського мі

Перехід до сучасного міжнародного права та утвердження основних його засад
К оли йдеться про перехід до сучасного міжнародного права, то під останнім не мається на увазі якісно нове право, як стверджують деякі науковці.

ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Поняття «джерела міжнародного права» Д жерела міжнародного права є його головною складовою, а тому цілком закономірно

Міжнародний договір
В одному з найважливіших міжнародно-правових документів сучасності — Статуті ООН — особливо вирізняється міжнародний договір як джерело міжнаро

Рішення міжнародних органів та організацій
У науці міжнародного права питання про природу пра-вотворчих рішень міжнародних організацій, можливості зарахувати такі рішення до джерел міжнаро

Рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів
У радянській доктрині міжнародного права майже одностайно підтримувалася думка, що рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів не є дже

Доктрина міжнародного права
І з зародженням науки міжнародного права доктрини міжнародного права відігравали значну роль у формуванні та розвитку цієї правової системи. Не

Національне законодавство та рішення національних судів
У західній науці міжнародного права одностайним є твердження, що національне законодавство та рішення національних судів не вважаються джерелом

Проблеми аналізу системи міжнародного права
П итання системи міжнародного права завжди важко піддавалися дослідженню вчених. Наукові розробки в цій сфері перенасичені догматичними, еклекти

Поняття системи міжнародного права
Н езважаючи на стихійність процесу утворення галузей та інститутів міжнародного права, науковці все-таки до-сягли (особливо у 80-ті роки XX ст.)

Система міжнародного права і структура міжнародного права
У науці висловлюються різні погляди на співвідношення системи і структури міжнародного права. Одні вчені вважають, шо ці поняття тотожні. Як заз

Міжнародного права
С истема міжнародного права є визначальною в побудові системи науки міжнародного права. Проте обидві системи не є абсолютно тотожними. Між ними

Поняття і характерні риси норм міжнародного права
Василенко В. А. Основы теории международного права. К., 1988. Курс международного права:

Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація
Н орми міжнародного права неоднорідні за змістом і формою. Різноманітність і зростання кількості норм у сучасній системі міжнародного права зумо

Ієрархія норм міжнародного права
В икладене вище деякою мірою дає відповідь на два найважливіші з практичного погляду запитання, які постають при здійсненні норм міжнародного п

Кодифікація норм міжнародного права
Н аявність у системі міжнародного права великого масиву взаємозалежних норм порушує питання про їхню впорядкованість, систематизацію, тобто вирі

Міжнародних відносин
З найдавніших часів норми міжнародного права взаємодіють із нормами міжнародної моралі та міжнародної ввічливості. На відміну від міжнародного

Поняття основних принципів міжнародного права
С тавлення до основних принципів міжнародного права в науці неоднозначне. Західні вчені, за невеликим винятком, не виділяють основних принципів м

Функції основних принципів міжнародного права
С учасний доктринальний підхід до визначення функцій основних принципів міжнародного права зводиться до трьох основних поглядів на цю проблему:

Природа основних принципів міжнародного права
Я кщо не брати до уваги заперечення щодо існування основних принципів міжнародного права, то можна вказати на три доктринальні пояснення їх при

Ознаки основних принципів міжнародного права
О сновним принципам міжнародного права властиві певні ознаки, завдяки яким їх можна вирізнити серед інших норм міжнародного права. Як зазначалос

Класифікація основних принципів міжнародного права
К ласифікація основних принципів міжнародного права — явище виключно доктринального характеру. Сьогодні не існує жодного міжнародно-правового

Регіональних і партикулярних принципів
П оділ основних принципів міжнародного права як системоутворюючих чинників або за сферою дії має насамперед доктринальне значення. Але зводити в

Принципи заборони застосування сили або загрози силою
В доктринах міжнародного права існують різні погляди на становлення цього принципу. Для одних учених (М. В. Філімонова, К. О. Бекяшев та ін.) «п

Принцип суверенної рівності держав
П еріод становлення принципу суверенної рівності держав наука достеменно не встановила. Науковці виводять окремі елементи принципу із звичаїв,

Принцип невтручання
І сторія становлення принципу невтручання є досить тривалою і неоднозначною. Вона характеризується зростанням зацікавленості в ньому та цілкови

Принцип територіальної цілісності держав
В універсальному міжнародному праві принцип територіальної цілісності держав функціонує в основному у звичаєво-правовій формі. Історія

Принцип мирного врегулювання спорів
П ринцип мирного врегулювання спорів — один з небагатьох у сучасному міжнародному праві, історія загального визнання якого (на жаль, не загальн

Принцип поваги прав та основних свобод людини
П ринцип поваги прав та основних свобод людини вперше було сформульовано як самостійний принцип у Заключному акті НБСЄ 1975 р. Але й до сьогодні

Принцип рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею
У своєму розвитку цей принцип пройшов чотири основні етапи: 1) проголошення принципу національності (період буржуазно-демократичних революцій);

Принцип співробітництва
І дея необхідності, обов'язку держав співпрацювати в науці міжнародного права висловлювалася вже наприкінці XIX ст. З основної ідеї міжнародного

Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
П роблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права належить до однієї з центральних у теорії міжнародного права. Вона здавна при

Теорії співвідношення міжнародного і національного права
У другій половині XIX ст., у період розвитку буржуазних відносин уперше постала як об'єктивно необхідна і науково обгрунтована для того часу тео

Доктрина міжнародного права про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері
О дним із найважливіших практичних аспектів теорій співвідношення міжнародного і національного права є питання про порядок виконання державою мі

Та міжнародного права
Н аведені доктринальні погляди і теорії співвідношення національного та міжнародного права здавна створювали в державах суттєвий вплив на вирі

Національне законодавство України, її судова практика та міжнародне право
П рактична необхідність вирішення питання про співвідношення національного та міжнародного права об'єктивно постала перед Україною як новою де

Національне законодавство і міжнародна судова практика
Я кщо в цілому проблемі співвідношення міжнародного і національного права, зокрема питанню про вплив національного законодавства на міжнародне п

Незалежної держави
В сучасній міжнародно-правовій доктрині правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави, можна вважати загальнов

Поняття визнання
І сторія і сучасний розвиток міжнародного співтовариства свідчать про те, що це не остаточно встановлене, незмінне утворення; воно постійно змі

Поняття визнання
риторій, до того контрольованих законним урядом, виникають опозиційні до нього військові та політичні організації, режими й адміністрації. Такі ситуації порушують питання про правову реакцію на

Визнання держав
Ш одо правової сутності та юридичного значення виправі тривалий час існують дві конкуруючі теорії: конститутивна і декларативна. Відповідно до

Визнання урядів
З начення і правові наслідки визнання нового уряду значно відрізняються від визнання нової держави. Якщо останнє стосується питання міжнародної п

Інші види визнання
ТТо інших видів визнання, J І які практикувалися державами, належать: визнання органів національного опору; органів національно-визвольних рухів; «повсталої сторони»; «воюючої сторони». Ві

Форми визнання
Ш одо існування різноманіт них форм визнання в ____ t ...... их різняться. Деякі напо лягають на тому, що це політичне п

Засоби та типи визнання
В теорії і практиці міжнародного права розрізняють такі засоби визнання, як наочно засвідчене і таке, що припускається. До різних типів визнан

Поняття правонаступництва
П ротягом усієї історії розвитку земної цивілізації політичні, соціальні, економічні та інші зміни в суспільстві, війни та мирні об'єднання нар

Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів
*- /"Чсновні питання правона-\^/ступництва держав щодо договорів регулюються договірними нормами чинної Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. і є обо

Правонаступництво держав щодо державної власності
Щ одо правонаступництва державної власності, архівів та оорпв застосовуються норми міжнародного звичаєвого права, основні з яких кодифіковані у

Правонаступництво України
М іжнародно-правове регулювання питань правонаступництва держав щодо договорів, державної власності, державних архівів і державних боргів має д

Поняття міжнародної правосвідомості
С учасні доктрини міжнародного права по-різному ставляться до питань міжнародної правосвідомості: від повного ігнорування її як явища, властив

Структура міжнародно-правової свідомості
Н а даному етапі розвитку міжнародних відносин говорити про цілісну загальну міжнародно-правову свідомість, очевидно, ще рано. Як виняток, може

Функції міжнародної правосвідомості
В плив міжнародної правосвідомості на становлення й розвиток міжнародного права можна помітити з аналізу її функцій. Вважається, що міжнародна п

Сутність міжнародного правотворчого процесу
О сновний шлях створення норм міжнародного права — досягнення угоди між його суб'єктами. У сфері міждержавних відносин немає спеціалізованого н

Сутність міжнародного правотворчого процесу
визнання цих правил поведінки як норм міжнародного права. Міжнародна правотворчість починається з правотвор-чої (договірної) ініціативи, що може здійснюватися у формі запропонування проект

Принципи міжнародного правотворчого процесу
М іжнародний правотворчий процес — це сфера міжнародних відносин, досить детально врегульована сучасним міжнародним правом. Серед численних нор

Односторонні акти держави у міжнародному правотворчому процесі
Я к уже зазначалося, міжнародний правотворчий процес являє собою сферу міжнародних відносин, у якій одночасно співробітничають щонайменше два с

Кодифікація міжнародного права
П ід кодифікацією у праві розуміють офіційну систематизацію чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин,

РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Игнатенко Г. В., Малинин Р. А. Новые тенденции в междунар

Поняття реалізації норм міжнародного права
В сучасних доктринах міжнародного права не бракує термінології для забезпечення процесу реалізації норм міжнародного права. Кількість термінів є

Форми та способи реалізації норм міжнародного права
С еред численних досліджень реалізації норм міжнародного права у вітчизняній юридичній науці найпоширенішим є погляд на реалізацію як на явище,

Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права
М іжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права за своєю структурою є досить складним комплексом нормативно-організаційного ха

Поняття міжнародних правовідносин
П ісля норм міжнародного права міжнародно-правові відносини є другою основною складовою механізму міжнародно-правового регулювання. Але на відмі

Поняття міжнародно-правової відповідальності
а ослідники міжнародно-правової відповідальності енсен, Дж. Франко та ін.) вважають, що жодна тема міжнародного права так не заплутана і так мал

Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності
У науці міжнародного права висловлюються різні погляди на підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності. Узвичаєним є погляд, як

Ознаки міжнародного правопорушення
У науці міжнародного права ознаками міжнародного правопорушення вважають об'єктивні складові елементи, а саме: а) об'єкт правопорушення; б) прот

Класифікація міжнародних правопорушень
Б ільшість учених (В. І. Мен-жинський, Ю. М. Колосов, П. М. Куріс, В. О. Мазов, Д. Б. Левін, Г. І. Тункін, М. О. Ушаков та ін.) поділяють міжнар

Обставини звільнення від міжнародно-правової відповідальності
К валіфікуючи міжнародні правопорушення як дії всупереч міжнародним зобов'язанням суб'єкта міжнародного права, слід мати на увазі, що міжнародн

Види і форми міжнародно-правової відповідальності
М іжнародно-правова відповідальність реалізується в конкретних видах і формах. Під видами відповідальності мають на увазі матеріальну і політичн

Відповідальність за правомірну діяльність
Я к і будь-яке правило, так і правило «фактичною підставою для міжнародно-правової відповідальності є міжнародне правопорушення» має свої винят

Відповідальність міжнародних організацій
В ідповідальність міжнародної (міжурядової) організації має певні особливості, що випливають з її правосуб'єкт-ності. Різні міжнародні організа

Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
П ід міжнародно-правовими санкціями слід розуміти правомірні примусові заходи, які застосовують суб'єкти міжнародного права для припинення міжнар

Типи і види міжнародно-правових санкцій
У науці міжнародного права пропонуються різні класифікації міжнародно-правових санкцій. Одні вчені (Д. Б. Ле-він) називають п'ять видів санкцій:

Умови правомірності застосування міжнародно-правових санкцій
З астосування міжнародно-правових санкцій за силою їхнього впливу на міжнародний мир і безпеку, на міжнародну законність і правопорядок не може

Механізм застосування міжнародно-правових санкцій
Я к уже зазначалося, перед застосуванням санкцій держава звертається до правопорушника з попередженням про застосування санкцій, якщо він не при

Історія міжнародного правосуддя
РЕКОМЕНДОВАНА ^^^ш^^^^^ш^шш^ ЛІТЕРА ТУРА —™,»„^^ Вадапалас В. А. Осуществление международно-правовых санкций // Советский

Постійна палата міжнародного правосуддя
У кладення в 1920 р. угоди про Статут Постійної Палати міжнародного правосуддя фактично стало початком нової, сучасної історії судового розгляду

Міжнародний Суд ООН
П равовою основою діяльності Міжнародного Суду ООН є розділ XIV Статуту ООН, Статут Міжнародного Суду ООН (як складова Статуту ООН), Регламент С

Регіональні та спеціалізовані міжнародні судові установи
К рім Міжнародного Суду ООН, на сьогодні успішно функціонують регіональні (вони ж, як правило, і спеціалізовані) судові установи, хоча це й не о

Міжнародний арбітраж
М іжнародний арбітражний (третейський) суд створюється за взаємною згодою держав з призначених чи обраних ними осіб — членів Постійної палати т

Поняття і сутність міжнародної законності
В радянській теорії права проблемі законності приділялася головна увага. Не було дослідника, який би не вважав за необхідне сказати щось із при

Структура міжнародної законності
М іжнародна законність — складна багаторівнева система зв'язків правомірних міжнародних відносин і їх компонентів. У ній розрізняють компонентну

Режим і принципи міжнародної законності
У науці міжнародного права висловлюються різні погляди на режим міжнародної законності: від ототожнення його із законністю в цілому (1. І. Лукаш

Сутність міжнародного правопорядку
С проби деяких теоретиків права розглядати законність і правопорядок як дві сторони одного явища в науці міжнародного права не знайшла прихильни