Групи у політиці - раздел Образование, ПОЛІТОЛОГІЯ Соціальні Групи Завжди Мали Вплив На Політику. Досить Згадати Повстання Рабів...
Соціальні групи завжди мали вплив на політику. Досить згадати повстання рабів у Римі, селянські війни, інші рухи минулого. Капіталізм вніс корективи в участь груп у політиці. Це було зумовлене включенням мас до економічного обороту, розвитком промисловості, торгівлі, урбанізацією, індустріальним поширенням культурних зразків, демократизацією політики. Сучасна історія України дає безліч прикладів групової участі в політиці. Це й «підприємницький майдан» 2010 р., й «автомайдан» 2011 р.
Розвиток поділу праці, урізноманітнення соціальних інтересів, прогрес комунікаційних технологій сприяли становленню нових спільнот. Вони формуються на нових засадах, на відміну від груп минулого – класів. Але становлення культури комунікації відбувається складно. Очевиднішими є процеси, які дослідники називали «атомізацією суспільства».
Складно відбувається й наукове осмислення нової якості соціальних груп, які впливають на політику. Так, серед суб’єктів політики продовжують називати класи (зокрема, середній клас), хоча реалії ставлять під сумнів можливість виокремлення класів як цілісних суб’єктів політики, яких пов’язує спільність статусів, інтересів, особливості свідомості.
З інших актуальних чи потенційних учасників політичних процесів виокремлюють професійні, етнічні, територіальні, демографічні (молодь завжди активна під час кризи) групи. Але й тут є проблеми. Так, Т. Татаренко вважає, що представники однієї соціальної групи можуть часом мати протилежний інтерес. Тому деякі дослідники вважають, наприклад, що спільних регіональних інтересів не існує, а є інтереси соціальних груп, а так званими регіональними є інтереси еліти, які вона нав’язує.
Отже, говорячи про роль груп у політиці, слід звернути увагу на їх структуризацію (явну чи приховану). В групах виокремлюються різні елементи – лідери, які нав’язують свої ідеї, визначають цілі груп; пересічні члени груп; середня ланка керівництва групами тощо.
Доцільно згадати про поняття натовпуяк учасника політики. Згідно з класичним визначенням, це короткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які знаходяться у стані емоційного збудження. Але під натовпом інколи розуміють й суспільство в цілому. На думку політологів, натовпу властиві відсутність цілісності, випадковість, аморфність. Його протиставляють публіці – структурованій громадськості з вираженими інтересами. Але дослідження довели, що навіть у вуличному натовпі є закономірні етапи його формування тощо. Тому говорити про неструктурованість натовпу недоречно. Йдеться про те, що управління великими масами людей вимагає від професійних політиків задіяння специфічних механізмів, зокрема, маніпулювання тощо.
Ці явища призвели до виникнення теорій, що пояснюють участь груп у політиці. Класичною є теорія груп інтересів А. Бентлі. До груп інтересів належать об’єднання, створені для вираження і задоволення інтересів людей у відносинах з суб’єктами політики. У суспільстві є безліч груп інтересів. Причина – в розмаїтті самих інтересів. Це спонукає носіїв інтересів інтегруватися, адже влада не реагує на неорганізовані інтереси.
Функції груп інтересів: їх артикуляція (перетворення розпливчастих інтересів на чіткі гасла), агрегація (зведення приватних інтересів до більш загальних), мобілізація (активізація громадян для захисту інтересів), соціалізація (засвоєння громадянами групових норм), рекрутингова (висунення еліти), представницька (представництво групових інтересів).
Серед груп інтересів розрізняють громадські організації та суспільні рухи. Суспільні рухи – це об’єднання, що не мають чіткого організаційного оформлення, створюються навколо однієї важливої проблеми. Приклади – рухи за надання виборчих прав жінкам, за охорону навколишнього середовища. Громадські організації – це організаційно оформлені об’єднання, створені для вираження й задоволення інтересів і потреб громадян. В Україні нараховується понад 50 тис. громадських організацій – професійних, молодіжних, жіночих, екологічних, спортивних, наукових. Є такі, що спеціалізуються на спостереженні за виборами.
Деякі організації представляють інтереси працівників будівництва та архітектури. Впливовими є Спілка архітекторів України, Українська будівельна асоціація, Будівельна палата, Всеукраїнська спілка виробників будівельних матеріалів та виробів. У 2011 р. останні три створили Конфедерацію будівельників. До неї входять близько 700 суб’єктів ринку. Уряд оцінював створення Конфедерації як «можливість працювати з організованими будівельниками, …щоб існував зворотній зв’язок».
Серед груп інтересів виокремлюють політичні та неполітичні групи. До неполітичних відносять групи, функціонування яких не пов'язане зі здійсненням впливу на владу, до політичних – ті, що ставлять завданням вплив на владу, але не її завоювання. Останнім часом цей розподіл стає все менш чітким. Влада, по-перше, регламентує діяльність неполітичних груп, по-друге, зацікавлена передати їм частину відповідальності. Певні управлінські функції передаються саморегулівним організаціям на ринках. Ще один приклад – сприяння створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). В обмін на це держава (місцева влада) вимагає від груп інтересів лояльності. По-третє, «неполітичні» об'єднання залучаються політиками для отримання голосів. По-четверте, вони залежать (фінансово чи інакше) від недержавних суб’єктів влади, наприклад, фінансово-економічних структур, та й міжнародних організацій. По-п’яте, в кризові часи вони втручаються в політику, щоб захистити інтереси. Через це все частіше громадські об’єднання стають складовою владних ієрархій.
Групи, що ставлять за мету здійснення впливу на владу, у західній літературі називаються групами тиску. Функціонування груп тиску пов’язане з явищем лобізму – організованого впливу груп інтересів на суб’єктів політичних та адміністративних рішень. Лобістські зусилля спрямовані на прийняття або недопущення прийняття певних рішень, скасування вже прийнятих. Ці рішення найчастіше стосуються бюджетних витрат, розпорядження власністю, податків, ліцензування, держзамовлення. Але вони також можуть стосуватися інших питань – зовнішньополітичних, проблем екологічної політики тощо.
Лобізм – складна система, що включає: замовника; об’єкт лобізму; професійних лобістів; предмет лобізму; механізми впливу; нормативну сферу. До замовників відносяться: корпорації, громадські організації, відомча, галузева, регіональна бюрократія тощо. Об’єкти лобізму – структури влади (уряд, міністерства, регіональна влада), окремі чиновники, парламент (парламентські комітети, фракції, депутати), суд, партії.
Найорганізованішим є лобізм в США, де у 1946 р. було прийнято перший закон про лобізм. З метою регламентації лобізму в ЄС у 2005 р. віце-президент Єврокомісії дав старт Європейській ініціативі прозорості.
Особи, які займаються лобіюванням, називаються лобістами. Найчастіше професійним лобіюванням займаються громадські організації, юридичні контори. У законодавстві деяких країн передбачена їх реєстрація. При Європарламенті та Єврокомісії реєстрація нині добровільна. У відповідному реєстрі у квітні 2011 р. перебувала 3741 організація. В цілому на рівні ЄС діють 15 тис. індивідуальних та організованих лобістів, на федеральному рівні США – близько 25 тис.
Залежно від методів впливу розрізняють лобіювання: пряме (безпосередній контакт з об’єктом) або непряме (через посередників; демонстрація широкої громадської думки через кампанії в ЗМІ, надсилання листів тощо); м’яке (донесення інформації до влади) або жорстке (активний вплив на владу); законне та незаконне (підкуп, загрози). До речі, у США лобісти можуть спонсорувати політиків. В ЄС ця практика заборонена.
В Україні лобізм організаційно не відокремлений від держуправління.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ... ПОЛІТОЛОГІЯ Рекомендовано Міністерством освіти і науки молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Групи у політиці
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Політика як соціальне явище
Об’єктом політології у найширшому смислі є сфера політики. Але що є сутністю політики? Сам термін походить від давньогрецького polis (місто-держава). Спочатку під політикою розуміли мистецтво управ
Структура політики
Політичний інтерес
- першопричина, усвідомлене джерело політичної поведінки
Політичні відносини
- взаємодія суб’єктів пол
Предмет, методологія, категорії та функції політології
Поняття предмета науки акцентує на аспектах її об’єкта, на які дослідник спрямовує увагу. В широкому розумінні це структура об’єкта, закономірності та особливості його розвитку. Предмет політології
Поняття влади
Наявність влади – властивість будь-яких соціальних організмів. Де хоча б два індивіди вступають у відносини, останні набувають, зокрема, характеру влади та підкорення. Інша справа, що володарювання
Структура і типологія влади
Елементами владних відносин є суб’єкт влади, її об’єкт та ресурси. Суб’єктом влади є той, хто здійснює вплив на управління, регулювання соціально-політичних процесів.
Легітимність
Однією з важливих характеристик політичної влади є її легітимність (legitime). Цей термін виник в ХІХ ст. у Франції і спочатку ототожнювався з legalite (законність). Але легітимність не має чіткого
Механізми здійснення влади
До механізмів здійснення влади зазвичай відносять: панування (підкорення індивідів); керівництво (визначення основних цілей суспільного розвитку, шляхів їх досягнення); управління (використання пов
Демократія як форма влади та демократизація
Демократія є формою політичної влади, за якої народ визнається її джерелом та носієм. Виборами демократія як форма влади не обмежується. У. Черчілль у Фултонській промові (1946 р.) відзначив три ск
Поняття політичної системи суспільства
Розглядаючи поняття політики, влади, ми могли переконатись, що політичні явища взаємопов'язані. Цю їх властивість фіксує поняття «політична система суспільства». Вперше теорія політичних систем бул
Центральні органи державної влади
В сучасних державах існують такі органи державної влади.
1. Глава держави. Найчастіше це монарх (король, імператор, цар, султан тощо), влада якого успадковується, або през
Нормативно-правова система
Нормативно-правова система включає законодавчі акти, які ухвалюють органи влади, інші акти, що регулюють політичну систему (статути партій та громадських організацій, неписані норми тощо).
Форми державного правління та устрою
Форми держави об’єктивуються в поняттях форми державного правління та форми державного устрою.
У формі державного правліннявіддзеркалюється формальне джерело влади. Це поняття відпо
Державна політика та державне управління
Найважливіша складова функціонування політичної системи – державне управління. Його визначення залежить від відповіді на питання, як співвідносяться державна політика, державне управління та адміні
Політичні еліти
Пробудження інтересу до проблеми політичних еліт стався на зламі ХІХ-ХХ ст. внаслідок демократизації політики. Якщо раніше політичне керівництво формувалося з економічно пануючого класу, то тепер м
Таблиця 6
Системи рекрутування політичних еліт
Показники
Антрепренерська
Система гільдій
Політичне лідерство
Невід’ємний елемент політики – політичне лідерство. Політичний лідер (англ. to lead – вести) – особа, яка здійснює вплив на учасників політичного процесу, організо
Громадянське суспільство
Однією з важливих у політології є концепція громадянського суспільства. В багатьох наукових працях громадянське суспільство визначають як сукупність суспільних відносин,
Політичні партії – структура, функції, типологія
Важливим елементом політичної системи є партії. Слово партія походить від лат. pars – частка. Тобто партія – це частина суспільства. Перші партії виникли в стародавньому світі. В Середньовіччі та у
Партійні системи країн світу
Механізм відносин партій в контексті формування державної влади та державної політики називається партійною системою. Вона значною мірою визначає політичний режим. З іншого
Становлення партійної системи України
Наприкінці 1980-х рр. в Україні існувала однопартійність. Створення партій, крім КПРС, заборонялось. Але фактично вже виникли нові партії. У 1990 р. було ухвалено закон про реєстрацію партій і, крі
Етноси та етнічні групи, особливості етногенезу
В сучасному світі політична суб’єктність етносів та націй стала поза сумнівом. Породжені цими спільнотами процеси є потужним чинником регіональних та глобальних змін, криз. ХХ-XXI ст. засвідчили сп
Нації – поняття, теорії, типологія
Поняття нації походить від лат. natio, що означає рід, плем’я. У Римі так називали чужинців. В пізнє Середньовіччя та Новий час це поняття ототожнювали з групами (буржуазія тощо), які не входили до
Етнічна та національна ідентичність та свідомість
Під ідентичністю розуміють приналежність індивіда до етнічної групи чи нації, яка ґрунтується на маркерах, за якими виокремлюють ці групи та нації і які були описані
Етнонаціональні відносини та етнополітика
Етнонаціональні відносини – це відносини між суб’єктами етнонаціонального розвитку (етносами, етнічними групами, націями, державними утвореннями). Сучасному розвиткові е
Особливості етнополітичного розвитку України
За даними перепису 2001 р., в Україні живуть представники 130 національностей та народностей. Титульним є один з найчисельніших етносів Європи – українці. На 5 грудня 2001 р. їх кількість становила
Політична свідомість
Аналіз політичного життя неможливий без дослідження свідомості його учасників. Політична свідомість – це одна з форм суспільної свідомості, специфічний спосіб опанування політичної дійсності.
Політична ідеологія
Політична ідеологія – логічно впорядкована, систематизована політична свідомість і самосвідомість соціальних груп, через яку вони усвідомлюють та формулюють свої політичні і
Політична культура
Термін «політична культура» вперше з’явився у XVIII ст. у працях німецького філософа І. Гердера, а наукова теорія політичної культури почала розроблятись на зламі 1950-1960-х рр. Це було пов’язано
Політичні комунікації: сутність та особливості
Політика неможлива без опосередкованого спілкування. Це зумовлено її природою як спеціалізованої форми спілкування для реалізації групових інтересів. Груповий характер цілей передбачає їх усвідомле
Масові політичні комунікації
Першочергове значення у політиці мають масові інформаційно-комунікативні процеси та системи. На цьому рівні організації інформаційних відносин діють агенти, завданням яких є взаємодія з громадською
Поняття політичного процесу
Політика – динамічне явище. Змінюються правителі, лідери партій, виникають та відходять у минуле держави, громадські організації, періоди сталого розвитку змінюються революційними подіями та навпак
Політичні конфлікти та кризи
Конфлікт слід відрізняти від суперечності. Суперечності є передумовою конфлікту, але необов’язково призводять до нього. На відміну від суперечностей, конфлікт означає безпосередню взаємодію сторін.
Класифікація політичних конфліктів
Критерій класифікації
Види конфліктів
Причини конфлікту
Конфлікти цінностей, ресурсів, інтересів, ідентифікацій*
Виборчий процес та виборчі системи
Вибори (elections) органів влади – одна з ознак демократії. Але нині не лише демократії вживають цей механізм формування влади. Вибори проводяться й у недемократичних державах – колишніх СРСР, Італ
Та партійних систем
Виборча система
Партійна система
Пропорційна
Багатопартійна; партії мають жорстку структуру і незалежні
Міжнародні відносини та зовнішня політика
Сукупність політичних, економічних, соціальних, правових, дипломатичних, військових, гуманітарних, ідеологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами, які діють на світовій арені, називаю
Глобалізація
Для визначення сутності міжнародних відносин вживається поняття глобалізації. Концепція глобалізації виникла у ХХ ст. та з часом перетворилася на метатеорію. Серед нових концепцій В.М. Бебик виокре
Міжнародні організації
Чисельність міжнародних організацій постійно зростає. Ця тенденція пов’язана, по-перше, зі зростанням глобальних проблем, по-друге, з вдосконаленням технологій комунікації. Міжнародні організації о
Україна в системі міжнародних відносин
Проголошення незалежності України та розвиток її зовнішньої політики відбувались в умовах краху біполярної системи міжнародних відносин, становлення багатополюсного світу, швидкого зростання нестаб
Новости и инфо для студентов