Політична свідомість - раздел Образование, ПОЛІТОЛОГІЯ Аналіз Політичного Життя Неможливий Без Дослідження Свідомості Його Учасників...
Аналіз політичного життя неможливий без дослідження свідомості його учасників. Політична свідомість – це одна з форм суспільної свідомості, специфічний спосіб опанування політичної дійсності.
Політична свідомість – це сукупність теоретичних і повсякденних знань, оцінок, настроїв та почуттів, за допомогою яких соціальні суб’єкти усвідомлюють сферу політики, опосередковують відносини з політичними структурами, обґрунтовують претензії на участь у владі.
Свідомість як явище взагалі має подвійний характер. З одного боку, вона віддзеркалює навколишню реальність, з іншого – має активний характер, керує діями людей, які спрямовані на зміну реальності. Відтак політична свідомість є, з одного боку, відбитком політичної дійсності, з іншого – системою знань, переконань тощо, на основі яких виробляються стійкі політичні орієнтації та настанови людей щодо політичної системи.
Враховуючи це, політична свідомість не є тим, що існує поза межами політичної дійсності. Вона виникає у процесі соціально-політичної діяльності людей, а форми організації діяльності у сфері політики (її суб’єкти, цілі, напрями, засоби й методи реалізації) безпосередньо впливають на анатомію політичної свідомості.
Структурні компоненти політичної свідомості:
- політична концепція – це певний спосіб трактування політичних явищ та процесів, включає основні знання про об’єкт;
- політична доктрина – це система поглядів і положень, що встановлює основні напрямки політичного розвитку. Доктрина утворює сукупність норм, що визначають реалізацію ідеологічних цінностей;
- політична програма – виклад основних положень і цілей діяльності, зокрема, партій;
- політична психологія – сукупність почуттів, емоцій, настроїв, переживань, стереотипів, які виникають у індивідів та соціальних груп;
- політичні уявлення – образи політичних об’єктів, які формуються на ґрунті особистого досвіду, через соціальне спілкування і виховання. Вони можуть ґрунтуватись на об’єктивних політичних знаннях або існувати у вигляді політичних почуттів і настроїв;
- політичні переконання – принципи, які є усвідомленими потребами особистості, що спонукають до дій у сфері політики.
Важливу роль у формуванні політичних переконань відіграють політичні цінності – принципи, норми та ідеали політичного життя, значущі для окремих індивідів та соціальних груп.
Стійкість політичній свідомості надаютьполітичні традиції – нормативні зразки політичної поведінки, що склались історично, передаються з покоління в покоління та зберігаються тривалий час. Політичні традиції можуть бути динамічними і статичними, стійкими і нестійкими.
Політичні настанови характеризуються схильністю суб’єкта до певних форм політичної активності. Особливим різновидом настанов єполітичні орієнтації – настанови, що засновані на системному уявленні суб’єкта про мету, план і засоби здійснення політичних дій.
За глибиною відображення політичної дійсності в політичній свідомості виокремлюють рівні свідомості:
- повсякденна (емпірична) свідомість, яка формується на ґрунті життєвого досвіду індивідів, фіксує переважно зовнішні аспекти подій та явищ, що відбуваються на поверхні суспільного життя;
- науково-теоретична свідомість виходить на рівень узагальнень, аналізу механізмів управління політичною сферою. Цей рівень представлений політичними доктринами, ідеологіями тощо і розробляється особливою категорією людей (ідеологів, науковців тощо).
З точки зору суб’єкта політична свідомість поділяється на: масову, стан якої виражає громадська думка і суспільні настрої мас; групову, яка узагальнює свідомість великих (соціальні групи і прошарки) і малих (політична еліта, групи тиску) груп; індивідуальну, яка забезпечує процес пізнання особистістю політичної реальності та орієнтації в ній.
Як між собою співвідносяться поділи політичної свідомості за суб’єктами та за рівнями? Індивідуальна політична свідомість може бути повсякденною та теоретичною. Наприклад, якщо індивід є політичним теоретиком, ідеологом, науковцем, просто освіченою та здатною до політичного аналізу (нехай не в загальноприйнятих в науці категоріях та поняттях) людиною тощо. Але це не означає, що ці люди, зокрема, й науковці, партійні теоретики, не можуть піддаватися політичним емоціям, почуттям тощо. Адже вони теж мають свої інтереси.
Але чи може групова та масова свідомість бути теоретичною? Наука це допускає, зокрема, коли групова свідомість об’єктивується в теоріях, доктринах, ідеологіях, які беруть на озброєння політичні сили. В першу чергу партії. Але партії, як зазначалося у попередньому розділі, неоднорідні та складаються з внутрішніх угруповань зі своїми інтересами та ідеологічними засадами діяльності. Відтак партія може сприяти не об’єктивуванню політичної свідомості, а, навпаки, консервувати її на рівні емоцій, почуттів тощо. Щодо масової свідомості так само можна уявити, що вона може набувати теоретичного рівня, що, наприклад, спостерігається за тоталітарних режимів. Але як показав досвід ХХ ст., в сучасних умовах привести усіх громадян до єдиного ідейного знаменника, змусити їх сприймати положення однієї політичної теорії неможливо.
Враховуючи, що політична свідомість формується в процесі здійснення політичних дій, політична свідомість має характер, відкритий для сприйняття різного досвіду, для постійного уточнення оцінок минулого і сьогодення, інтерпретації політичних явищ. Проте обов’язковою умовою формування політичної свідомості є взаємодія індивіда з іншими політичними суб’єктами. Відтак звуження можливостей для участі у здійсненні політики, наприклад, за тоталітарних та авторитарних режимів, сприяє консервації політичної свідомості, відторгненню нею новацій, а відповідно й деградації механізмів влади.
Дослідники виокремлюють такі функції політичної свідомості:
- когнітивну – відображення потреб суспільства у постійному оновленні знань для виконання і модифікації функцій політичних суб’єктів;
- комунікативну – забезпечення усвідомленої взаємодії суб’єктів між собою та з інститутами влади;
- інтегруючу – інтегрування людей у межах соціуму на основі певних спільних поглядів, норм та ідеалів;
- ідейну – усвідомлення зацікавленості суб’єктів у набутті і популяризації власного бачення політичного світу;
- компенсаторну – заміна бажаного, але відсутнього в реальному житті політичного явища;
- прогностичну – передбачення розвитку політичної системи.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ... ПОЛІТОЛОГІЯ Рекомендовано Міністерством освіти і науки молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Політична свідомість
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Політика як соціальне явище
Об’єктом політології у найширшому смислі є сфера політики. Але що є сутністю політики? Сам термін походить від давньогрецького polis (місто-держава). Спочатку під політикою розуміли мистецтво управ
Структура політики
Політичний інтерес
- першопричина, усвідомлене джерело політичної поведінки
Політичні відносини
- взаємодія суб’єктів пол
Предмет, методологія, категорії та функції політології
Поняття предмета науки акцентує на аспектах її об’єкта, на які дослідник спрямовує увагу. В широкому розумінні це структура об’єкта, закономірності та особливості його розвитку. Предмет політології
Поняття влади
Наявність влади – властивість будь-яких соціальних організмів. Де хоча б два індивіди вступають у відносини, останні набувають, зокрема, характеру влади та підкорення. Інша справа, що володарювання
Структура і типологія влади
Елементами владних відносин є суб’єкт влади, її об’єкт та ресурси. Суб’єктом влади є той, хто здійснює вплив на управління, регулювання соціально-політичних процесів.
Легітимність
Однією з важливих характеристик політичної влади є її легітимність (legitime). Цей термін виник в ХІХ ст. у Франції і спочатку ототожнювався з legalite (законність). Але легітимність не має чіткого
Механізми здійснення влади
До механізмів здійснення влади зазвичай відносять: панування (підкорення індивідів); керівництво (визначення основних цілей суспільного розвитку, шляхів їх досягнення); управління (використання пов
Демократія як форма влади та демократизація
Демократія є формою політичної влади, за якої народ визнається її джерелом та носієм. Виборами демократія як форма влади не обмежується. У. Черчілль у Фултонській промові (1946 р.) відзначив три ск
Поняття політичної системи суспільства
Розглядаючи поняття політики, влади, ми могли переконатись, що політичні явища взаємопов'язані. Цю їх властивість фіксує поняття «політична система суспільства». Вперше теорія політичних систем бул
Центральні органи державної влади
В сучасних державах існують такі органи державної влади.
1. Глава держави. Найчастіше це монарх (король, імператор, цар, султан тощо), влада якого успадковується, або през
Нормативно-правова система
Нормативно-правова система включає законодавчі акти, які ухвалюють органи влади, інші акти, що регулюють політичну систему (статути партій та громадських організацій, неписані норми тощо).
Форми державного правління та устрою
Форми держави об’єктивуються в поняттях форми державного правління та форми державного устрою.
У формі державного правліннявіддзеркалюється формальне джерело влади. Це поняття відпо
Державна політика та державне управління
Найважливіша складова функціонування політичної системи – державне управління. Його визначення залежить від відповіді на питання, як співвідносяться державна політика, державне управління та адміні
Політичні еліти
Пробудження інтересу до проблеми політичних еліт стався на зламі ХІХ-ХХ ст. внаслідок демократизації політики. Якщо раніше політичне керівництво формувалося з економічно пануючого класу, то тепер м
Таблиця 6
Системи рекрутування політичних еліт
Показники
Антрепренерська
Система гільдій
Політичне лідерство
Невід’ємний елемент політики – політичне лідерство. Політичний лідер (англ. to lead – вести) – особа, яка здійснює вплив на учасників політичного процесу, організо
Групи у політиці
Соціальні групи завжди мали вплив на політику. Досить згадати повстання рабів у Римі, селянські війни, інші рухи минулого. Капіталізм вніс корективи в участь груп у політиці. Це було зумовлене вклю
Громадянське суспільство
Однією з важливих у політології є концепція громадянського суспільства. В багатьох наукових працях громадянське суспільство визначають як сукупність суспільних відносин,
Політичні партії – структура, функції, типологія
Важливим елементом політичної системи є партії. Слово партія походить від лат. pars – частка. Тобто партія – це частина суспільства. Перші партії виникли в стародавньому світі. В Середньовіччі та у
Партійні системи країн світу
Механізм відносин партій в контексті формування державної влади та державної політики називається партійною системою. Вона значною мірою визначає політичний режим. З іншого
Становлення партійної системи України
Наприкінці 1980-х рр. в Україні існувала однопартійність. Створення партій, крім КПРС, заборонялось. Але фактично вже виникли нові партії. У 1990 р. було ухвалено закон про реєстрацію партій і, крі
Етноси та етнічні групи, особливості етногенезу
В сучасному світі політична суб’єктність етносів та націй стала поза сумнівом. Породжені цими спільнотами процеси є потужним чинником регіональних та глобальних змін, криз. ХХ-XXI ст. засвідчили сп
Нації – поняття, теорії, типологія
Поняття нації походить від лат. natio, що означає рід, плем’я. У Римі так називали чужинців. В пізнє Середньовіччя та Новий час це поняття ототожнювали з групами (буржуазія тощо), які не входили до
Етнічна та національна ідентичність та свідомість
Під ідентичністю розуміють приналежність індивіда до етнічної групи чи нації, яка ґрунтується на маркерах, за якими виокремлюють ці групи та нації і які були описані
Етнонаціональні відносини та етнополітика
Етнонаціональні відносини – це відносини між суб’єктами етнонаціонального розвитку (етносами, етнічними групами, націями, державними утвореннями). Сучасному розвиткові е
Особливості етнополітичного розвитку України
За даними перепису 2001 р., в Україні живуть представники 130 національностей та народностей. Титульним є один з найчисельніших етносів Європи – українці. На 5 грудня 2001 р. їх кількість становила
Політична ідеологія
Політична ідеологія – логічно впорядкована, систематизована політична свідомість і самосвідомість соціальних груп, через яку вони усвідомлюють та формулюють свої політичні і
Політична культура
Термін «політична культура» вперше з’явився у XVIII ст. у працях німецького філософа І. Гердера, а наукова теорія політичної культури почала розроблятись на зламі 1950-1960-х рр. Це було пов’язано
Політичні комунікації: сутність та особливості
Політика неможлива без опосередкованого спілкування. Це зумовлено її природою як спеціалізованої форми спілкування для реалізації групових інтересів. Груповий характер цілей передбачає їх усвідомле
Масові політичні комунікації
Першочергове значення у політиці мають масові інформаційно-комунікативні процеси та системи. На цьому рівні організації інформаційних відносин діють агенти, завданням яких є взаємодія з громадською
Поняття політичного процесу
Політика – динамічне явище. Змінюються правителі, лідери партій, виникають та відходять у минуле держави, громадські організації, періоди сталого розвитку змінюються революційними подіями та навпак
Політичні конфлікти та кризи
Конфлікт слід відрізняти від суперечності. Суперечності є передумовою конфлікту, але необов’язково призводять до нього. На відміну від суперечностей, конфлікт означає безпосередню взаємодію сторін.
Класифікація політичних конфліктів
Критерій класифікації
Види конфліктів
Причини конфлікту
Конфлікти цінностей, ресурсів, інтересів, ідентифікацій*
Виборчий процес та виборчі системи
Вибори (elections) органів влади – одна з ознак демократії. Але нині не лише демократії вживають цей механізм формування влади. Вибори проводяться й у недемократичних державах – колишніх СРСР, Італ
Та партійних систем
Виборча система
Партійна система
Пропорційна
Багатопартійна; партії мають жорстку структуру і незалежні
Міжнародні відносини та зовнішня політика
Сукупність політичних, економічних, соціальних, правових, дипломатичних, військових, гуманітарних, ідеологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами, які діють на світовій арені, називаю
Глобалізація
Для визначення сутності міжнародних відносин вживається поняття глобалізації. Концепція глобалізації виникла у ХХ ст. та з часом перетворилася на метатеорію. Серед нових концепцій В.М. Бебик виокре
Міжнародні організації
Чисельність міжнародних організацій постійно зростає. Ця тенденція пов’язана, по-перше, зі зростанням глобальних проблем, по-друге, з вдосконаленням технологій комунікації. Міжнародні організації о
Україна в системі міжнародних відносин
Проголошення незалежності України та розвиток її зовнішньої політики відбувались в умовах краху біполярної системи міжнародних відносин, становлення багатополюсного світу, швидкого зростання нестаб
Новости и инфо для студентов