Етноси та етнічні групи, особливості етногенезу - раздел Образование, ПОЛІТОЛОГІЯ В Сучасному Світі Політична Суб’Єктність Етносів Та Націй Стала Поза Сумнівом...
В сучасному світі політична суб’єктність етносів та націй стала поза сумнівом. Породжені цими спільнотами процеси є потужним чинником регіональних та глобальних змін, криз. ХХ-XXI ст. засвідчили сплеск етнічного націоналізму, ксенофобії, релігійного фундаменталізму. Про це свідчать події на Балканах, Кавказі, Близькому Сході, Африканському Розі та навіть в таких країнах, як Великобританія, Бельгія, Іспанія, Франція.
За даними ООН, в світі налічується близько 4 тис. етносів, з яких 800 стали націями, менше 200 – державами.
Поняття етносу, етнічності вживаються не лише в науковій літературі, а й у повсякденні. Кожна людина вкладає в них певне значення. Найчастіше до ознак етносів відносять мову, територію, релігію, культуру. Але жодна з них не є достатньою. Так, мова у австрійців та німців однакова. Навпаки, у українців є складові, що відрізняються за мовною та етнокультурними ознаками. Щодо території, то, наприклад, цигани, як і тривалий час євреї, не мають спільної території. Тому віддзеркалення того, що схоплюється у повсякденні під етносом, в науці призводить до дискусій.
Концепції, що пояснюють цей феномен, можна об’єднати у дві-три групи. Примордіалісти твердять, що етноси існують об’єктивно, поза нашою свідомістю. Це не означає ігнорування ролі свідомості етносів, але вона теж є, згідно з цими концепціями, об’єктивною реальністю. На думку примордіалістів, етноси існували в минулому та існуватимуть довічно.
Примордіалістами була більшість радянських етнологів. У західній науці примордіалізм був поширений до 1960-1970-х рр. В середовищі примордіалістів виокремлюють прихильників історико-соціологічного (Е. Сміт, радянські вчені) та історико-біологічного підходів (Л. Гумільов).
Корифей радянської етнології Ю. Бромлей визначає етнос як усталені сукупності людей, які мають спільне походження, ареал, етнічні властивості (мова, культура, свідомість, самоназва).
Британський етнолог Е. Сміт головними атрибутами етнічної спільноти вважає групову самоназву, міф про спільних предків, історичну пам’ять, спільну культуру, зв’язок з «рідним краєм», почуття солідарності.
Л. Гумільов розглядав етнос як явище географічне та біофізичне, що набуває соціальної оболонки. Його єдність підтримується геобіохімічною енергією, ефект якої він описав як пасіонарність. Вона виникає внаслідок мутації в популяції, з’являються люди-пасіонарії, що володіють гіперенергією. З них з’являється етнос. Різний заряд енергії визначає відмінності у поведінці. Стереотипи поведінки – критерій відмінностей між етносами.
З 1960-1970-х рр. західні вчені досліджували проблему свідомого конструювання етносів. Як пише О. Антонюк, інструменталісти вважали етноси об’єктивною реальністю, але етнічність – сукупність рис матеріальної та духовної культури, що відрізняють одну етнічну групу від іншої – розцінювали як продукт етнічних міфів, які створюються для досягнення вигоди та здобуття влади.
На думку конструктивістів (Б. Андерсон, Е. Гелнер, Е. Хобсбаум), етноси конструюються (елітами), зокрема, у сфері свідомості. Передумовою є поширення мереж засобів масової інформації, освіти тощо. Хоча Андерсон як про уявлені спільноти (The imagined communities – назва його книги) пише про нації, те саме можна сказати й про етноси.
Але в конструктивізмі теж існують різні напрями. Радикальні його представники вважають етноси наслідком діяльності соціальних суб’єктів, більш помірковані – що свідомість добудовує етнічні групи. Цікаво, що англійському терміну imagined відповідають два українські – «уявні» (рос. – «воображаемые») та «уявлені» («представляемые»).
Якщо у примордіалізмі центральною категорією є «етнос», у конструктивізмі – «етнічна група». З точки зору формування та функціонування методологічних розбіжностей між етнічними та іншими групами немає.
Ознаками етнічної групи є чинники, які існують не лише поза свідомістю, а й у етнічній свідомості. Так, територія є не лише реальним, а й символічним поняттям (протягом століть євреї були розкидані по світу, а Палестина була для них не реальним ареалом, а мрією). Так само історична пам’ять віддзеркалює уявлення про реальні події.
Примордіалісти теж використовують термін «етнічна група», але під ним розуміють групи, які мешкають поза межами природного ареалу (наприклад, діаспори).
В науці вживається термін «етнографічні групи», під якими розуміють елементи етносу, що мають культурні особливості (гуцули, бойки, лемки). Інколи їх називають субетносами.
В ході дискусій представників вказаних напрямів позиції зближувалися, народжувалися синтетичні напрями. Нині більшість примордіалістів погоджується з тезами інструменталістів та конструктивістів. Але вітчизняна наука відчуває потужний вплив радянського примордіалізму. Надалі, враховуючи положення конструктивізму та примордіалізму, ми виходитимемо з позицій, поширених у вітчизняній науці.
Історичними формамиетнічних спільнот є плем’я (тип спільності первісного суспільства; головна риса – поділ на роди, племінна територія, економічна спільність, племінна мова чи діалект, самосвідомість, самоназва), народність (тип спільності у рабовласницькому та феодальному суспільствах). Деякі вчені зараховують до історичних етноформ рід, але більшість не поділяє цю думку, адже роди будувалися на кровних зв’язках, тобто за біологічними ознаками. Є й проблема віднесення нації до етнічних спільнот. Ю. Бромлей називав націю історичною формою етносу. Нині вчені здебільшого відмовилися від цього погляду.
Український етнос складається з осіб українського походження або тих, хто вважає себе українцем незалежно від країни проживання. Українці в Україні становлять ядро етносу. Зарубіжні особи українського походження – частина українського етносу. Український етнос включає багато культурних спільнот та етнографічних груп. Вони різні за ставленням до проблеми рідної мови, історії, етнічних символів, інших цінностей, можуть відмовляти один іншому в почутті солідарності, що дає підстави називати українське суспільство соціокультурно розколотим. І водночас вони не можуть існувати один без іншого, бо, наприклад, протиставлення однією етнокультурною групою себе іншій дає змогу першій себе ідентифікувати.
Етнічний розвиток дослідниками розглядається не як лінійний, а дискретний, хвилеподібний. Етноси, як правило, не проходять всі стадії етногенезу. Періоди їх функціонування зумовлені соціально-економічними змінами, територіальними, державними, культурними перетвореннями.
Наприклад, етнополітичну еволюцію українців О.Майборода подає наступним чином: первісний етнічний субстрат (доіндоєвропейський, індоєвропейський, слов’янський); давньоруський етнічний субстрат; українська національність; українська нація; українська нація-держава.
Серед етнічних процесів виокремлюють два різновиди: етноеволюційні та етнотрансформаційні. Етноеволюційні зумовлені соціально-економічними та політико-культурними чинниками, внаслідок чого змінюється склад етносу, структура його матеріальної, духовної культури, спосіб життя (трудова міграція, депортація тощо). Етнотрансформаційні процеси зумовлені взаємодією етнічних спільнот, внаслідок чого відбувається зміна самосвідомості етносу чи його частин, включення його елементів до складу інших етносів, поява нових та зникнення існуючих етносів, поява діаспор, розпад/утворення поліетнічних держав тощо.
Способи утворення етносів можна поділити на дві групи. До «об’єднавчих» належать: консолідація – об’єднання етнографічних груп в єдиний етнос (на думку деяких вчених, так виникла давньоруська народність); асиміляція – «поглинання» одного етносу іншим, сприйняття першим культурних особливостей другого (буває природною та насильницькою); інтеграція – на базі кількох етносів народжується новий.
Друга група – способи «поділу». До них відносять: парціацію – розділення етносу на кілька нових (так утворилися, наприклад, арабські народи); сепарацію – відділення від етносу групи, яка з часом утворює новий етнос (ісландці, фарерці, франкоканадці) тощо.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ... ПОЛІТОЛОГІЯ Рекомендовано Міністерством освіти і науки молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Етноси та етнічні групи, особливості етногенезу
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Політика як соціальне явище
Об’єктом політології у найширшому смислі є сфера політики. Але що є сутністю політики? Сам термін походить від давньогрецького polis (місто-держава). Спочатку під політикою розуміли мистецтво управ
Структура політики
Політичний інтерес
- першопричина, усвідомлене джерело політичної поведінки
Політичні відносини
- взаємодія суб’єктів пол
Предмет, методологія, категорії та функції політології
Поняття предмета науки акцентує на аспектах її об’єкта, на які дослідник спрямовує увагу. В широкому розумінні це структура об’єкта, закономірності та особливості його розвитку. Предмет політології
Поняття влади
Наявність влади – властивість будь-яких соціальних організмів. Де хоча б два індивіди вступають у відносини, останні набувають, зокрема, характеру влади та підкорення. Інша справа, що володарювання
Структура і типологія влади
Елементами владних відносин є суб’єкт влади, її об’єкт та ресурси. Суб’єктом влади є той, хто здійснює вплив на управління, регулювання соціально-політичних процесів.
Легітимність
Однією з важливих характеристик політичної влади є її легітимність (legitime). Цей термін виник в ХІХ ст. у Франції і спочатку ототожнювався з legalite (законність). Але легітимність не має чіткого
Механізми здійснення влади
До механізмів здійснення влади зазвичай відносять: панування (підкорення індивідів); керівництво (визначення основних цілей суспільного розвитку, шляхів їх досягнення); управління (використання пов
Демократія як форма влади та демократизація
Демократія є формою політичної влади, за якої народ визнається її джерелом та носієм. Виборами демократія як форма влади не обмежується. У. Черчілль у Фултонській промові (1946 р.) відзначив три ск
Поняття політичної системи суспільства
Розглядаючи поняття політики, влади, ми могли переконатись, що політичні явища взаємопов'язані. Цю їх властивість фіксує поняття «політична система суспільства». Вперше теорія політичних систем бул
Центральні органи державної влади
В сучасних державах існують такі органи державної влади.
1. Глава держави. Найчастіше це монарх (король, імператор, цар, султан тощо), влада якого успадковується, або през
Нормативно-правова система
Нормативно-правова система включає законодавчі акти, які ухвалюють органи влади, інші акти, що регулюють політичну систему (статути партій та громадських організацій, неписані норми тощо).
Форми державного правління та устрою
Форми держави об’єктивуються в поняттях форми державного правління та форми державного устрою.
У формі державного правліннявіддзеркалюється формальне джерело влади. Це поняття відпо
Державна політика та державне управління
Найважливіша складова функціонування політичної системи – державне управління. Його визначення залежить від відповіді на питання, як співвідносяться державна політика, державне управління та адміні
Політичні еліти
Пробудження інтересу до проблеми політичних еліт стався на зламі ХІХ-ХХ ст. внаслідок демократизації політики. Якщо раніше політичне керівництво формувалося з економічно пануючого класу, то тепер м
Таблиця 6
Системи рекрутування політичних еліт
Показники
Антрепренерська
Система гільдій
Політичне лідерство
Невід’ємний елемент політики – політичне лідерство. Політичний лідер (англ. to lead – вести) – особа, яка здійснює вплив на учасників політичного процесу, організо
Групи у політиці
Соціальні групи завжди мали вплив на політику. Досить згадати повстання рабів у Римі, селянські війни, інші рухи минулого. Капіталізм вніс корективи в участь груп у політиці. Це було зумовлене вклю
Громадянське суспільство
Однією з важливих у політології є концепція громадянського суспільства. В багатьох наукових працях громадянське суспільство визначають як сукупність суспільних відносин,
Політичні партії – структура, функції, типологія
Важливим елементом політичної системи є партії. Слово партія походить від лат. pars – частка. Тобто партія – це частина суспільства. Перші партії виникли в стародавньому світі. В Середньовіччі та у
Партійні системи країн світу
Механізм відносин партій в контексті формування державної влади та державної політики називається партійною системою. Вона значною мірою визначає політичний режим. З іншого
Становлення партійної системи України
Наприкінці 1980-х рр. в Україні існувала однопартійність. Створення партій, крім КПРС, заборонялось. Але фактично вже виникли нові партії. У 1990 р. було ухвалено закон про реєстрацію партій і, крі
Нації – поняття, теорії, типологія
Поняття нації походить від лат. natio, що означає рід, плем’я. У Римі так називали чужинців. В пізнє Середньовіччя та Новий час це поняття ототожнювали з групами (буржуазія тощо), які не входили до
Етнічна та національна ідентичність та свідомість
Під ідентичністю розуміють приналежність індивіда до етнічної групи чи нації, яка ґрунтується на маркерах, за якими виокремлюють ці групи та нації і які були описані
Етнонаціональні відносини та етнополітика
Етнонаціональні відносини – це відносини між суб’єктами етнонаціонального розвитку (етносами, етнічними групами, націями, державними утвореннями). Сучасному розвиткові е
Особливості етнополітичного розвитку України
За даними перепису 2001 р., в Україні живуть представники 130 національностей та народностей. Титульним є один з найчисельніших етносів Європи – українці. На 5 грудня 2001 р. їх кількість становила
Політична свідомість
Аналіз політичного життя неможливий без дослідження свідомості його учасників. Політична свідомість – це одна з форм суспільної свідомості, специфічний спосіб опанування політичної дійсності.
Політична ідеологія
Політична ідеологія – логічно впорядкована, систематизована політична свідомість і самосвідомість соціальних груп, через яку вони усвідомлюють та формулюють свої політичні і
Політична культура
Термін «політична культура» вперше з’явився у XVIII ст. у працях німецького філософа І. Гердера, а наукова теорія політичної культури почала розроблятись на зламі 1950-1960-х рр. Це було пов’язано
Політичні комунікації: сутність та особливості
Політика неможлива без опосередкованого спілкування. Це зумовлено її природою як спеціалізованої форми спілкування для реалізації групових інтересів. Груповий характер цілей передбачає їх усвідомле
Масові політичні комунікації
Першочергове значення у політиці мають масові інформаційно-комунікативні процеси та системи. На цьому рівні організації інформаційних відносин діють агенти, завданням яких є взаємодія з громадською
Поняття політичного процесу
Політика – динамічне явище. Змінюються правителі, лідери партій, виникають та відходять у минуле держави, громадські організації, періоди сталого розвитку змінюються революційними подіями та навпак
Політичні конфлікти та кризи
Конфлікт слід відрізняти від суперечності. Суперечності є передумовою конфлікту, але необов’язково призводять до нього. На відміну від суперечностей, конфлікт означає безпосередню взаємодію сторін.
Класифікація політичних конфліктів
Критерій класифікації
Види конфліктів
Причини конфлікту
Конфлікти цінностей, ресурсів, інтересів, ідентифікацій*
Виборчий процес та виборчі системи
Вибори (elections) органів влади – одна з ознак демократії. Але нині не лише демократії вживають цей механізм формування влади. Вибори проводяться й у недемократичних державах – колишніх СРСР, Італ
Та партійних систем
Виборча система
Партійна система
Пропорційна
Багатопартійна; партії мають жорстку структуру і незалежні
Міжнародні відносини та зовнішня політика
Сукупність політичних, економічних, соціальних, правових, дипломатичних, військових, гуманітарних, ідеологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами, які діють на світовій арені, називаю
Глобалізація
Для визначення сутності міжнародних відносин вживається поняття глобалізації. Концепція глобалізації виникла у ХХ ст. та з часом перетворилася на метатеорію. Серед нових концепцій В.М. Бебик виокре
Міжнародні організації
Чисельність міжнародних організацій постійно зростає. Ця тенденція пов’язана, по-перше, зі зростанням глобальних проблем, по-друге, з вдосконаленням технологій комунікації. Міжнародні організації о
Україна в системі міжнародних відносин
Проголошення незалежності України та розвиток її зовнішньої політики відбувались в умовах краху біполярної системи міжнародних відносин, становлення багатополюсного світу, швидкого зростання нестаб
Новости и инфо для студентов