рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
Громадянське суспільство

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Громадянське суспільство

Громадянське суспільство - раздел Образование, ПОЛІТОЛОГІЯ Однією З Важливих У Політології Є Концепція Громадянського Суспільства. В Баг...

Однією з важливих у політології є концепція громадянського суспільства. В багатьох наукових працях громадянське суспільство визначають як сукупність суспільних відносин, які перебувають поза межами державного втручання (економічних, соціальних тощо). Отже, громадянське суспільство – сфера вільної реалізації індивідами своїх інтересів. Ці інтереси виникають в першу чергу внаслідок інституту приватної власності. Також зазначають, що громадянське суспільство – це спонтанна взаємодія, в той час як держава – взаємодія організована. До ознак громадянського суспільства відносять також громадські організації тощо.

Все це не означає, що держава взагалі не пов’язана з громадянським суспільством. Вона є його породженням і, на думку теоретиків, створена, щоб гарантувати свободи, за яких формуються відносини, що є змістом громадянського суспільства. Гарантії полягають в законодавстві, діяльності незалежного суду тощо.

Отже, класична концепція громадянського суспільства невіддільна від концепцій договірного походження держави та природних прав людини, а держава, згідно з нею, є правовою, тобто такою, де закони втілюють природні права. Відтак серед ознак громадянського суспільства називають рівність громадян перед законом.

Вважається, що громадянське суспільство є запорукою демократії. Воно не дає державі втручатися у приватні справи та здатне впливати на державу, якщо вона здійснює дії проти індивідів та суспільства. У зв’язку з цим в політичній риториці та інколи в науці розрізняють «сильне» та «слабке» громадянське суспільство. Ознакою сили називають здатність впливати на державу та захищатись від її авторитарних дій, а запорукою «сили» – інститут приватної власності.

Але вже в цих тезах щодо ознак громадянського суспільства та його взаємодії з державою є суперечності. Держава має важелі для впливу на суспільні відносини та використовує їх. Більше того, цього від неї вимагає саме суспільство – для захисту прав та свобод. Щоправда, прибічники класичної концепції говорять, що такий захист не є втручанням. Але це непереконливо. Держава, захищаючи права індивіда від інших індивідів, обмежує їх вільну взаємодію, тобто втручається у суспільні відносини.

Щоб розв’язати ці суперечності, треба дослідити історію формування концепції громадянського суспільства, зокрема, й концепту громадянства.

Хоча класикою концепції громадянського суспільства є філософія Нового часу, її передумови складалися ще у стародавньому світі. Звернемо увагу на етимологію понять «громадянин», «громадянський». Вони тісно пов’язані з громадою (спільнотою). Арістотель громадянами називає тих, хто бере участь у законотворчості та судовій діяльності, тобто у діяльності держави. Сучаснику це може здатися дивним: хіба «спільні справи» – це лише держава? Але треба розуміти, що у давніх греків спільним був поліс, тобто держава. Тому «спільні справи» і державне управління – для них одне й те саме. Греки не розрізняли суспільство та державу, а громадянином був той, хто брав участь у діяльності держави.

Початок розрізнення держави та суспільства – особливість Середньовіччя. Тоді утвердилася церква – перший громадський інститут. Держави виникали та гинули, а церква залишалась.

Звичайно, король міг і мав бути християнином та відповідно себе поводити, але цього він міг не дотриматись (свобода волі для католиків священна, інакше не було б покаяння – джерела доходів церкви) і тоді переставав бути громадянином. Церква відлучала його. Але він міг покаятись та грішити далі, знову сподіваючись на покаяння, тим більше враховуючи масовий продаж індульгенцій.

Але держава і церква зіткнулись з молодим капіталізмом. Відтепер «спільні справи» церквою не обмежувались, а включали ринок, а його основою були приватна власність та особиста свобода. Громада захищала їх від феодальної держави. І тут народжуються концепції й природних прав (право на життя, свободу, власність), й громадянського суспільства. Отже, ця концепція – ідеологія буржуазії в боротьбі проти держави.

Але розвиток капіталізму щастя не додав. Приватної власності на всіх не вистачало. Той, хто її не мав, був змушений йти у найми. А отже і його свобода обмежувалась. Та й взагалі, постала дилема – чи має право вільна людина здійснювати дії, які обмежують свободу інших? Виходило, що свободи теж на всіх не вистачає.

Тому Гегель відкоригував концепцію громадянського суспільства. Він говорив, що в громадянському суспільстві свобода одного перетворюється на несвободу іншого, а справжня свобода досягається у державі, яка врівноважує приватні інтереси. Тобто громадянське суспільство поглинається державою. А це пряме втручання держави.

Але й гегельянські тези були суперечливими, адже не пояснювали, хто буде визначати, як залагоджувати громадянські суперечності. Коли Гегель був живий, все було зрозуміло – освічений абсолютизм, але його скинули. Натомість владу стали формувати на виборах. Отже, саме громадянське суспільство формує владу. Віднині механізми соціального контролю почали зосереджуватися у політиці. А це означало повернення античної концепції, за якої громадська діяльність є політичною.

Регулювання владою, що обирається, суспільних відносин здійснюється в інтересах груп суспільства, які виявились сильнішими. Громадські об’єднання зміцнили політичний плюралізм, але перенесли суперечності громадянського суспільства на державу, що й відзначив К. Шмітт, зауваживши, що парламент є ареною боротьби непримиренних інтересів (і не лише він). Здавалося, це були й підтвердження застережень Гегеля щодо громадянського суспільства, й дискредитація його висновків, оскільки не держава поглинала громадянське суспільство, а навпаки.

З часом з’ясовується, що більшість суспільства не має до формування влади ніякого відношення, насправді вирішують все партії та організації, які привласнюють право говорити від громадянського суспільства, та їх лідери, які завойовують державні посади і керуються власними інтересами, які видають за спільні. В самих громадських організаціях відбувається розшарування. Їх керівництво монополізує вплив, віддаляється від пересічних членів, а інтереси отримання лідерами влади переважають інтереси інших членів організацій.

Найчіткіше це продемонстрували тоталітарні режими. Але це властиве й демократіям. Все вирішує держава, а точніше індивіди та групи, які керують нею. Держава стає новим ідолом політичної науки і до останньої третини ХХ ст. про громадянське суспільство забувають.

Ситуація змінилася в останні десятиліття ХХ ст. Численні кризи засвідчили – держава не може виконати соціальні зобов’язання, які вона перебрала. Індивідуальних та групових інтересів надто багато, щоб вона могла їх усі врахувати. Це мало наслідком руйнування соціалістичної системи та західної «держави загального добробуту». Тому суспільство має взяти зобов’язання, які виконувала держава. Поширюється концепція субсидіарності, за якою якомога більше функцій суспільного управління слід зосередити на нижчих рівнях управління, і лише при неможливості реалізації їх слід передавати на вищі рівні. Це викликало новий сплеск інтересу до громадянського суспільства в останню третину ХХ ст. З новими концепціями виступили Д. Кін, Е. Арато тощо.

Р. Патнем відкрив, що, попри деградацію традиційних структур громадянського суспільства, упродовж останніх десятиліть зростають структури нового типу, які відрізняються від традиційних організацій цілями та структурою, ставленням до політики. Ще у 1980-ті рр. він зафіксував чисельне зростання товариств пенсіонерів, анонімних алкоголіків, інтенсифікацію волонтерської діяльності. Дослідження інших вчених призвели до схожих результатів. Зокрема, з’ясувалося стрімке зростання останнім часом в США такого товариства як The Red Hat Society, яке об’єднує жінок похилого віку, які є найбільш активними освоювачами інтернету. Це наштовхує на гіпотезу, що форми громадянської активності змінюються, оскільки змінюються форми комунікації.

Все це не скасовує античну концепцію громадянства, але доповнює її. В умовах «розмивання» влади громадянська активність та політична активність ототожнюються між собою, але не з діяльністю державних органів, оскільки політична влада включає не лише державну.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ПОЛІТОЛОГІЯ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ... ПОЛІТОЛОГІЯ Рекомендовано Міністерством освіти і науки молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Громадянське суспільство

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Політика як соціальне явище
Об’єктом політології у найширшому смислі є сфера політики. Але що є сутністю політики? Сам термін походить від давньогрецького polis (місто-держава). Спочатку під політикою розуміли мистецтво управ

Структура політики
Політичний інтерес - першопричина, усвідомлене джерело політичної поведінки Політичні відносини - взаємодія суб’єктів пол

Предмет, методологія, категорії та функції політології
Поняття предмета науки акцентує на аспектах її об’єкта, на які дослідник спрямовує увагу. В широкому розумінні це структура об’єкта, закономірності та особливості його розвитку. Предмет політології

Політична філософія Давнього Китаю
Напрям Період Основні ідеї Конфуціанство (Конфуцій) VI-V ст. до н.е. Влада має божественне по

Класифікація форм правління за Арістотелем
Форми Править один Правлять декілька Правлять усі Правильні монархія аристократія

Поняття влади
Наявність влади – властивість будь-яких соціальних організмів. Де хоча б два індивіди вступають у відносини, останні набувають, зокрема, характеру влади та підкорення. Інша справа, що володарювання

Структура і типологія влади
Елементами владних відносин є суб’єкт влади, її об’єкт та ресурси. Суб’єктом влади є той, хто здійснює вплив на управління, регулювання соціально-політичних процесів.

Легітимність
Однією з важливих характеристик політичної влади є її легітимність (legitime). Цей термін виник в ХІХ ст. у Франції і спочатку ототожнювався з legalite (законність). Але легітимність не має чіткого

Механізми здійснення влади
До механізмів здійснення влади зазвичай відносять: панування (підкорення індивідів); керівництво (визначення основних цілей суспільного розвитку, шляхів їх досягнення); управління (використання пов

Демократія як форма влади та демократизація
Демократія є формою політичної влади, за якої народ визнається її джерелом та носієм. Виборами демократія як форма влади не обмежується. У. Черчілль у Фултонській промові (1946 р.) відзначив три ск

Поняття політичної системи суспільства
Розглядаючи поняття політики, влади, ми могли переконатись, що політичні явища взаємопов'язані. Цю їх властивість фіксує поняття «політична система суспільства». Вперше теорія політичних систем бул

Центральні органи державної влади
В сучасних державах існують такі органи державної влади. 1. Глава держави. Найчастіше це монарх (король, імператор, цар, султан тощо), влада якого успадковується, або през

Нормативно-правова система
Нормативно-правова система включає законодавчі акти, які ухвалюють органи влади, інші акти, що регулюють політичну систему (статути партій та громадських організацій, неписані норми тощо).

Форми державного правління та устрою
Форми держави об’єктивуються в поняттях форми державного правління та форми державного устрою. У формі державного правліннявіддзеркалюється формальне джерело влади. Це поняття відпо

Державна політика та державне управління
Найважливіша складова функціонування політичної системи – державне управління. Його визначення залежить від відповіді на питання, як співвідносяться державна політика, державне управління та адміні

Пенсійний вік в різних країнах
Україна

До попереднього року
січ.-бер.’11 Україна -48,2

Політичні еліти
Пробудження інтересу до проблеми політичних еліт стався на зламі ХІХ-ХХ ст. внаслідок демократизації політики. Якщо раніше політичне керівництво формувалося з економічно пануючого класу, то тепер м

Таблиця 6
Системи рекрутування політичних еліт Показники Антрепренерська Система гільдій

Політичне лідерство
Невід’ємний елемент політики – політичне лідерство. Політичний лідер (англ. to lead – вести) – особа, яка здійснює вплив на учасників політичного процесу, організо

Групи у політиці
Соціальні групи завжди мали вплив на політику. Досить згадати повстання рабів у Римі, селянські війни, інші рухи минулого. Капіталізм вніс корективи в участь груп у політиці. Це було зумовлене вклю

Політичні партії – структура, функції, типологія
Важливим елементом політичної системи є партії. Слово партія походить від лат. pars – частка. Тобто партія – це частина суспільства. Перші партії виникли в стародавньому світі. В Середньовіччі та у

Партійні системи країн світу
Механізм відносин партій в контексті формування державної влади та державної політики називається партійною системою. Вона значною мірою визначає політичний режим. З іншого

Становлення партійної системи України
Наприкінці 1980-х рр. в Україні існувала однопартійність. Створення партій, крім КПРС, заборонялось. Але фактично вже виникли нові партії. У 1990 р. було ухвалено закон про реєстрацію партій і, крі

Етноси та етнічні групи, особливості етногенезу
В сучасному світі політична суб’єктність етносів та націй стала поза сумнівом. Породжені цими спільнотами процеси є потужним чинником регіональних та глобальних змін, криз. ХХ-XXI ст. засвідчили сп

Нації – поняття, теорії, типологія
Поняття нації походить від лат. natio, що означає рід, плем’я. У Римі так називали чужинців. В пізнє Середньовіччя та Новий час це поняття ототожнювали з групами (буржуазія тощо), які не входили до

Етнічна та національна ідентичність та свідомість
Під ідентичністю розуміють приналежність індивіда до етнічної групи чи нації, яка ґрунтується на маркерах, за якими виокремлюють ці групи та нації і які були описані

Етнонаціональні відносини та етнополітика
Етнонаціональні відносини – це відносини між суб’єктами етнонаціонального розвитку (етносами, етнічними групами, націями, державними утвореннями). Сучасному розвиткові е

Особливості етнополітичного розвитку України
За даними перепису 2001 р., в Україні живуть представники 130 національностей та народностей. Титульним є один з найчисельніших етносів Європи – українці. На 5 грудня 2001 р. їх кількість становила

Політична свідомість
Аналіз політичного життя неможливий без дослідження свідомості його учасників. Політична свідомість – це одна з форм суспільної свідомості, специфічний спосіб опанування політичної дійсності.

Політична ідеологія
Політична ідеологія – логічно впорядкована, систематизована політична свідомість і самосвідомість соціальних груп, через яку вони усвідомлюють та формулюють свої політичні і

Політична культура
Термін «політична культура» вперше з’явився у XVIII ст. у працях німецького філософа І. Гердера, а наукова теорія політичної культури почала розроблятись на зламі 1950-1960-х рр. Це було пов’язано

Політичні комунікації: сутність та особливості
Політика неможлива без опосередкованого спілкування. Це зумовлено її природою як спеціалізованої форми спілкування для реалізації групових інтересів. Груповий характер цілей передбачає їх усвідомле

Масові політичні комунікації
Першочергове значення у політиці мають масові інформаційно-комунікативні процеси та системи. На цьому рівні організації інформаційних відносин діють агенти, завданням яких є взаємодія з громадською

Поняття політичного процесу
Політика – динамічне явище. Змінюються правителі, лідери партій, виникають та відходять у минуле держави, громадські організації, періоди сталого розвитку змінюються революційними подіями та навпак

Політичні конфлікти та кризи
Конфлікт слід відрізняти від суперечності. Суперечності є передумовою конфлікту, але необов’язково призводять до нього. На відміну від суперечностей, конфлікт означає безпосередню взаємодію сторін.

Класифікація політичних конфліктів
Критерій класифікації Види конфліктів Причини конфлікту Конфлікти цінностей, ресурсів, інтересів, ідентифікацій*

Виборчий процес та виборчі системи
Вибори (elections) органів влади – одна з ознак демократії. Але нині не лише демократії вживають цей механізм формування влади. Вибори проводяться й у недемократичних державах – колишніх СРСР, Італ

Та партійних систем
Виборча система Партійна система Пропорційна Багатопартійна; партії мають жорстку структуру і незалежні

Міжнародні відносини та зовнішня політика
Сукупність політичних, економічних, соціальних, правових, дипломатичних, військових, гуманітарних, ідеологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами, які діють на світовій арені, називаю

Глобалізація
Для визначення сутності міжнародних відносин вживається поняття глобалізації. Концепція глобалізації виникла у ХХ ст. та з часом перетворилася на метатеорію. Серед нових концепцій В.М. Бебик виокре

Міжнародні організації
Чисельність міжнародних організацій постійно зростає. Ця тенденція пов’язана, по-перше, зі зростанням глобальних проблем, по-друге, з вдосконаленням технологій комунікації. Міжнародні організації о

Україна в системі міжнародних відносин
Проголошення незалежності України та розвиток її зовнішньої політики відбувались в умовах краху біполярної системи міжнародних відносин, становлення багатополюсного світу, швидкого зростання нестаб

Війна– збройне зіткнення між державами або певними групами населення якоїсь країни.
Влада – вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації тощо) на поведінку іншої у бажаному для першої напрямі. Внутрішня політика – сукупн

Гільдійна система – система рекрутування політичної еліти, джерелом якого виступає сама еліта.
Гімн– музичний символ держави (партії, регіону). Глобалізація – становлення єдиної системи фінансово-економічних, суспільно-політичних і культурних зв’язк

Економічна політика– складова внутрішньої політики, спрямована на функціонування господарського механізму.
Екстремізм– політична стратегія і тактика, основний елемент яких – використання радикальних, часто незаконних та насильницьких заходів. Електорат – сукупн

Регіони дотаційні– регіони, які отримують з державного бюджету більше коштів, ніж спрямовують до нього.
Республіка– форма державного правління, за якої вищі органи влади обираються. Ресурси влади – засоби здійснення влади. Поділяються на нормативні, адмініст

Трансферт– передача коштів з місцевого до державного бюджету або навпаки.
Унітарна держава– форма державного устрою, якій властиві єдині правова система, громадянство, система вищих органів влади. Управління конфліктом – здійсне

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Августин Аврелій 14 Алмонд Г. 23, 46, 47, 50, 145, 146, 147 Андерсон Б. 23, 28, 122, 125 Андрєєва Н. 175 Антіфонт 12 Антонович В. 26 Антонюк О. 122 Арато Е.