Тема 1 1.1. Предмет мікроекономіки 1.2. Економічний вибір 1.3. Інструментарій мікроекономіки

Тема 1. Вступ до курсу мікроекономіки

1.1. Предмет мікроекономіки

1.2. Економічний вибір

1.3. Інструментарій мікроекономіки

 

1.1.Предмет мікроекономіки

Мікроекономіка є складовою частиною економічної теорії як науки про вибір, зумовлений обмеженістю ресурсів. Їх рідкісність та діяльність людей в умовах рідкісності визначає предмет мікроекономіки – прийняття рішень малими економічними одиницями в умовах економічного вибору. Цими малими економічними одиницями, тобто об’єктами мікроекономіки є: окремі індивіди, домогосподарства, фірми, власники виробничих ресурсів, корпорації, ринки і навіть цілі галузі економіки.

Основними проблемами мікроекономіки є:

· визначення цін на той чи інший товар під впливом попиту і пропозиції, тобто процес досягнення часткової рівноваги;

· встановлення обсягів виробництва та споживання конкретних благ;

· вивчення стану окремих ринків;

· дослідження поведінки господарюючих суб’єктів та ухвалення ними економічних рішень;

· розподіл ресурсів між альтернативними цілями;

· формування загальної економічної рівноваги з мікроекономічних позицій.

 

1.2. Економічний вибір

Обмеженість ресурсів спричиняє необхідність врахування при ухваленні управлінських рішень проблеми вибору.

Вибір того, щовиробляти з обмежених ресурсів, слід робити, пам’ятаючи, що виробничі ресурси, використані в одному місці, не можуть бути використані в іншому. Якщо для виробництва одиниці певного товару необхідно відмовитися від виробництва деякої кількості іншого товару, то одиниці другого товару визначають витрати втрачених можливостей виробництва одиниці першого товару. Тому альтернативна вартість– це вартість товару чи послуги, виміряна з точки зору втраченої можливості зайнятися кращою з доступних альтернативних видів діяльності, який вимагає такого ж часу і ресурсів. Проілюструвати таку ситуацію можна за допомогою кривої трансформації.

Прийняття рішення про те,яквиробляти, передбачає досягнення ефективностіу виробництві, тобто ситуації, за якої при даних виробничих ресурсах та існуючому рівні знань неможливо виробити більше одного товару, не зменшуючи обсягу виробництва іншого(ефективність за Парето).

Мікроекономіка є наукою про ефективність використання обмежених ресурсів – суспільство хоче отримувати максимальний обсяг корисних товарів і послуг з наявних ресурсів. Для досягнення такого результату воно повинно досягти і повної зайнятості, і повного використання виробничих потужностей.

Під повною зайнятістю розуміють використання усіх наявних і придатних для виробництва ресурсів. Але використання усіх ресурсів не є достатньою умовою досягнення ефективності - потрібно ще забезпечити повний обсяг виробництва. Повний обсяг виробництва означає, що всі залучені ресурси треба використовувати так, щоб вони максимально можливо задовольняли потреби суспільства. В протилежному випадку наші ресурси недовикористовуються.

Повний обсяг виробництва досягається при забезпеченні двох видів ефективності – розподільчої та виробничої. Розподільча ефективність означає, що ресурси спрямовуються на виробництво тих товарів і послуг і в такому їх співвідношенні, яке є найбільш бажаним для суспільства. Це можливо при оптимальній для суспільства структурі виробництва. Виробнича ефективність досягається тоді, коли бажані для суспільства товари і послуги виробляються з мінімальними витратами.

Відповідь на питання, для коговиробляти товари і як їх розподіляти потребує оптимального поєднання ефективності розподілу та справедливості. Якщо ефективність розподілу вважається досягнутою тоді, коли шляхом перерозподілу благ неможливо підвищити добробут однієї людини, не знижуючи при цьому рівня життя іншого (Парето-ефективність), то на проблему справедливості існують різні точки зору. Згідно з однією, основою справедливості вважається рівність, тобто ситуація, за якої весь дохід і всі вироблені товари розподіляються між всіма членами суспільства порівну. За іншою, розподіл вважається справедливим при дотриманні принципу приватної власності та відсутності будь-якої дискримінації.

Залежно від підходу до пояснення поведінки окремих економічних суб’єктів мікроекономічна теорія поділяється на позитивну і нормативну. Позитивна мікроекономіка вивчає факти і залежності між ними, тобто вивчає те, що є. Нормативна мікроекономіка містить оціночні судження стосовно того, якою повинна бути економіка, пропонує напрямок дій і визначає, які економічні умови бажані чи небажані.

 

1.3. Інструментарій мікроекономіки

Основними методами, що використовуються при позитивному мікроекономічному аналізі, є:

· граничний аналіз;

· функціональний аналіз;

· рівноважний підхід;

· верифікація.

Для реалізації нормативного підходу широко використовується моделювання,зокрема знакове, яке передбачає використання формул і графіків.

В мікроекономіці використовуються моделіяк спрощене відображення дійсності. Вони поділяються надва види: оптимізаційні – для вивчення поведінки окремих економічних суб’єктів та рівноважні – для з’ясування взаємозв’язків між ними.

Мікроекономічна теорія лежить в основі розробки мікроекономічної політики.

Тема 2. Аналіз попиту і пропозиції

2.1. Ринковий механізм

2.2. Попит. Закон попиту. Фактори, що впливають на зміну попиту

2.3. Пропозиція. Закон пропозиції. Фактори, що впливають на зміну пропозиції

2.4. Ринкова рівновага

 

2.1.Ринковий механізм

Ринок- це механізм, який зводить разом покупців – носіїв попиту, і продавців (постачальників) товарів і послуг.

Ринки мають різний характер. За географічною ознакою виділяють локальні, національні та міжнародні. Деякі ринки можуть передбачати особистий контакт ринкових агентів, інші - знеособлене спілкування.

Основним носієм ринкової інформації є ціна(P),тобто кількість того, що треба віддати, аби отримати одиницю бажаного товару чи послуги. Ціни:

· несуть інформацію про те, чого і скільки продавці хочуть продати, а покупці купити, тобто вони є сигналами для рішень;

· спонукають до певних дій про те, що виробити і де, що саме купити і де саме.

Ринковий механізм дозволяє не просто зробити вибір, а й забезпечити найбільшу ефективність, тобто отримати результат з найменшими за даних умов затратами.

 

2.2. Попит. Закон попиту. Фактори, що впливають на зміну попиту

Рішення, які приймають учасники ринкових відносин, виражаються у бажанні і можливості продавати і купувати товари, послуги чи ресурси.

Попит (D)– це відношення між ціною блага та його кількістю, яку споживачі хочуть і можуть купити. Попит проявляється в обсязі попиту, тобто в тій кількості блага, яке було куплене за деякою ціною при незмінності інших чинників, що впливають на попит. На обсяг попиту впливають цінові та нецінові чинники.

Залежність обсягу попиту від ціни товару називають функцією попиту,яку позначають через Q_d(p), а її графік – кривою попиту. Крива попиту показує, скільки товару споживачі прагнуть придбати за тією ціною за одиницю, яку їм пропонують.

 

Рис.2.1. Крива попиту

Функцію попиту переважно задають графічним, табличним або аналітичним (алгебраїчним) способом. У випадку аналітичного підходу функція попиту матиме такий вигляд

Q_(p) = a -b∙p(2.1)

Найважливішою детермінантою обсягу попиту є ціна.

Рух по кривій попиту показує зміну величини попиту, тобто кількості товару, яку споживач хоче і може купити, внаслідок зміни ціни товару при інших рівних умовах.

Закон попитувідображає зворотний зв’язок між ціною і обсягом попиту: кількість товару, на який виникає попит, зростає при зниженні ціни і скорочується при її підвищенні.

Закон попиту порушується для товарів Джіффена(дешевий товар, на який припадає велика частка бюджету споживача) і товарів Веблена (дорогий товар, який купується для престижу).

На попит впливають також інші змінні – нецінові чинники попиту:

· ціни інших благ;

· доходи споживачів;

· загальна кількість споживачів даного блага;

· смаки і вподобання споживачів (споживчі переваги);

· очікування зміни ціни та доходів;

· економічна політика держави.

Найчастіше зростання доходу споживача зумовлює збільшення попиту. Тому нормальнимє такий товар,попит на який збільшуєтьсяіз зростанням доходів. Але існують товари, які при зростанні доходів купують менше. Товари, попит на які при зростанні доходів зменшується, називають товарами нижчої споживчої цінності, абонижчими товарами.

Зміна цін на інші товари вказує на двоякий зв’язок між ними: існують товари-замінники (субститути) і товари, що доповнюють один одного (комплементи). Товари-замінники- це така пара товарів, у якій зростання ціни одного товару зумовлює збільшення попиту на інший. Взаємодоповнюючі товари – це такі товари, коли зростання ціни одного товару зумовлює зменшення попиту на інший товар.

Внаслідок зміни нецінових факторів відбуваються зміни в попиті, які відображаються у переміщенні кривої попиту.

 

Рис. 2.2. Переміщення кривої попиту

 

2.3. Пропозиція. Закон пропозиції. Фактори, що впливають на зміну пропозиції.

Пропозиція(S) – це кількість благ, яку продавець хоче і здатний запропонувати для продажу за певний період часу. Обсяг пропозиціївизначається кількістю благ, яка запропонована для продажу в певний період часу. На обсяг пропозиції впливає як ціна блага, так і нецінові чинники.

Залежність обсягу пропозиції від ціни товару називають функцією пропозиції і позначають Q_s(p),а її графік – кривою пропозиції. Крива пропозиції показує, яку кількість товару виробники хотіли б продати залежно від ціни.

 

Рис. 2.3. Крива пропозиції

 

Рух по кривій показує зміну величини пропозиції, тобто кількості товару, яку виробники бажають і можуть продати, внаслідок зміни ціни при інших рівних умовах.

Функція пропозиції також задається графічним, табличним або аналітичним (алгебраїчним) способом. У випадку аналітичного способу задання функції пропозиції обсяг пропозиції розраховують шляхом підстановки значення ціни у деяку формулу:

Q_(s) = c + d∙p (2.2)

Закон пропозиціївідображає пряму залежність між ціною і обсягом пропозиції: при збільшенні ціни обсяг пропозиції зростає, і навпаки.

Аналогічно реакція продавців на зміну нецінових чинників проявляється у зрушенні кривої пропозиції. Таке зрушення відбувається внаслідок зміни тієї кількості товару, яку виробники можуть і хочуть продати.

Такими неціновими чинниками є:

· ціни на ресурси;

· технологія виробництва;

· ціни на інші блага;

· очікування зміни цін;

· кількість продавців на ринку;

· економічна політика.

Якщо нецінові детермінанти пропозиції зазнають зміни, положення кривої пропозиції буде змінюватися. Переміщення кривої пропозиціївправо означає збільшення пропозиції, а переміщення вліво – скорочення пропозиції блага. Переміщення кривої пропозиції означає зміну пропозиції.

 

Рис. 2.4. Переміщення кривої пропозиції

 

2.4. Ринкова рівновага

Результатом взаємодії попиту і пропозиції є ринкова ціна, яка влаштовує і споживачів, і виробників. Її особливості:

· вона фіксується в точці перетину кривих попиту і пропозиції;

· точка перетину кривих попиту і пропозиції є точкою рівноваги;

· в точці рівноваги обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції;

· ціна, при якій обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції, є рівноважною ціною.

 

Рис.2.5. Взаємодія попиту і пропозиції

 

Отже, ринкова цінавідображає ситуацію, коли плани продавців і покупців на ринку повністю збігаються, а обсяг благ, який мають намір купити споживачі, абсолютно рівний обсягові благ, який мають намір запропонувати виробники. Результатом є рівноважна ціна, тобто ціна такого рівня, коли обсяг пропозиції дорівнює обсягові попиту. Становище на ринку, при якому обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції, тобто кількість благ, яку хочуть придбати покупці, абсолютно дорівнює кількості благ, яку можуть запропонувати виробники, є ринковою рівновагою. Іншими словами, ринкова рівновага – це ситуація на ринку, при якій відсутня тенденція до зміни ринкової ціни або обсягу вироблюваних благ. Таким чином, ринковий механізм- це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги.

Попит і пропозиція не завжди перебувають у стані рівноваги. На ринку можуть виникати різні відхилення, але рано чи пізно становище вирівнюється.

Якщо ціна на ринку встановлюється нижче від рівноважної ціни, утворюється дефіцит (іноді його називають надлишковим попитом), і обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Таке становище зумовить суперництво покупців за можливість придбати дане благо. Конкуруючі покупці починають пропонувати вищі ціни. У відповідь на це продавці підвищують ціни. В міру зростання цін обсяг попиту скорочується, а обсяг пропозиції зростає. Це продовжується доти, доки ціна не досягне свого рівноважного рівня. Якщо мінімальний рівень ціни встановлений вище від рівноважної, обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту – утворюється надлишок благ. Ринкова рівновага і відхилення від неї зображені на графіку.

 

Рис.2.6. Ринкова рівновага

 

Здатність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну на рівні, на якому рішення щодо продажу і купівлі синхронізуються, називаєтьсязрівноважувальною функцією ціни.

Зміна ринкової рівноваги може наступити під впливом переміщення кривих попиту та пропозиції. Виділяють декілька можливих варіантів таких впливів на ціну та обсяг благ.

1.Переміщення кривої попиту вправо, внаслідок чого зросте і рівноважна ціна, і рівноважний обсяг виробництва, або вліво, що зумовить зниження рівноважної ціни та рівноважного обсягу виробництва.

2. Збільшення пропозиції блага переміщує криву пропозиції вправо, внаслідок чого знижується рівноважна ціна і збільшується рівноважних обсяг виробництва. Зменшення пропозиції блага переміщує криву пропозиції вліво, що спричиняє підвищення рівноважної ціни і зменшення рівноважного обсягу виробництва.

Одночасне переміщення обох кривих зумовлює складніші комбінації залежно від напрямку зрушень. Тоді ефекти впливу переміщень кривих на ціну рівноваги або посилюються, або погашаються.

Тема 3. Еластичність попиту та пропозиції.

3.1. Еластичність: поняття, види і форми

3.2. Еластичність попиту за ціною

3.3. Еластичність пропозиції за ціною

3.4. Еластичність попиту за доходом

3.5. Перехресна еластичність попиту

3.6. Дугова еластичність попиту

3.1. Еластичність: поняття і види

Еластичність– це міра чутливості однієї змінної щодо іншої, виражена у відсотках.

Коефіцієнт еластичностіє числовим показником процентних змін, що відбуваються в одній величині в разі зміни на один відсоток іншої. Він може змінюватися від нуля до безконечності.

Виділяють такі види еластичності:

· еластичність попиту за ціною;

· еластичність попиту за доходом;

· еластичність пропозиції за ціною;

· перехресну еластичність попиту за ціною;

· точкову еластичність попиту;

· дугову еластичність попиту.

 

3.2. Еластичність попиту за ціною

За законом попиту величина попиту змінюється обернено пропорційно до зміни ціни. Але часто потрібно знати, як саме зміниться попит залежно від зміни ціни.

Цінова еластичність попитупоказує, на скільки відсотків змінюється величина попиту на певний товар із зміною його ціни на один відсоток. Вона характеризує замінність одного товару іншими у споживанні. Отже, еластичність попиту за ціною являє собою величину, яку використовують для вимірювання чутливості обсягу попиту до зміни ціни товару за умови, що решту чинників, які впливають на попит, незмінні.

Існують такі форми еластичності попиту за ціною:

1. Еластичний попит (E_d > 0) – це ситуація, коли величина попиту змінюється на більший відсоток, ніж ціна;

2. Нееластичний попит (E_d < 0) означає, що процентна зміна величини попиту є меншою, ніж аналогічна зміна ціни;

3. Одинична еластичність (E_d = 1) виникає тоді, коли величина попиту і ціна змінюються на однаковий відсоток.

Екстремальні форми:

4. Абсолютна еластичність (E_d = ) існує тоді, коли щонайменші зміни ціни спричиняють невизначено великі зміни у величині попиту;

5. Абсолютна нееластичність (E_d = 0) – це ситуація, коли величина попиту зовсім не реагує на будь-які зміни ціни.

 

Числове значення коефіцієнта еластичності попиту за ціною можна визначити за формулою:

, тобто E_d = = , (3.1)

де Q_d – величина попиту;

P - ціна товару.

Коефіцієнт цінової еластичності попиту завжди має від’ємне значення, оскільки ціна та величина попиту перебувають в оберненій залежності. Для аналізу до уваги береться лише абсолютне значення показника.

Узагальнення стосовно того, що робить попит на деякі види товарів відносно еластичним, а на інші відносно нееластичним, дає можливість підсумувати, що еластичність попиту за ціною залежить від таких чинників:

· Замінюваність товарів. Загалом чим більше є замінників певного товару, тим більш еластичний попит на нього;

· Наявність товарів-комплементів: якщо якийсь товар є менш істотним комплементом важливого товару, попит на нього переважно нееластичний;

· Час. Загалом попит на товар більш еластичний у тривалішому періоді;

· Значимість товару для споживача. Попит на товари щоденного вжитку, як правило, є нееластичним, на відміну від попиту на предмети розкоші;

· Економічна вага товару у бюджеті споживача. За інших рівних умов, чим більшу частку бюджету споживача становитиме ціна товару, тим вищою буде еластичність попиту на нього.

3.3. Еластичність пропозиції за ціною

Концепцію еластичності попиту за ціною можна застосувати і до пропозиції. Еластичність пропозиції за ціноює показником реакції пропозиції на зміну ціни товару. Вона розраховується за формулою:

E_s=, (3.2)

де Q_s – обсяг пропозиції, Р – ціна.

Оскільки ціна та величина пропозиції перебувають у прямій залежності, коефіцієнтеластичності пропозиції за ціною завжди додатній. Позитивне значення еластичності пропозиції зумовлене тим, що вища ціна стимулює виробників збільшувати обсяги виробництва.

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників:

· Часу, оскільки він дозволяє виробникам відреагувати на зміну ціни;

· Мобільності факторів виробництва;

· Специфіки виробничого процесу;

· Можливості тривалого зберігання товару та вартості зберігання;

· Ціни інших благ.

Розрізняють такіформи еластичності пропозиції:

1. Еластична пропозиція – величина пропозиції змінюється на більший процент, ніж ціна (Е_s > 1). Ця форма еластичності пропозиції характерна для тривалого періоду;

2. Нееластична пропозиція - величина пропозиції змінюється на менший процент, ніж ціна (Е_s < 1). Ця форма еластичності пропозиції характерна для нетривалого періоду;

3. Абсолютно еластична пропозиція існує тоді, коли величина пропозиції зазнає безконечно великих змін при незначній зміні ціни (E_s = ). Ця форма еластичності пропозиції властива тривалому періодові, а крива пропозиції строго горизонтальна;

4. Абсолютно нееластична пропозиція має місце тоді, коли величина пропозиції абсолютно не змінюється при зміні ціни (E_s = 0). Ця форма характерна для поточного періоду, а крива пропозиції строго вертикальна.

3.4. Еластичність попиту за доходом

Визначення реакції величини попиту на зміни ціни є найбільш загальним застосуванням поняття еластичності, але не єдиним. Еластичність може бути використана для відображення реакції попиту на будь-яку змінну. Однією з них є дохід споживачів.

Еластичність попиту за доходомхарактеризує ступінь зміни величини попиту на товар у відповідь на зміни в розмірі доходів споживачів

Еластичність попиту за доходом можлива у таких формах:

1. Позитивна, при якій обсяг попиту збільшується із зростанням доходу. Коефіцієнт еластичності додатній. Ця форма стосується нормальних товарів, зокрема, предметів розкоші;

2. Негативна, при якій обсяг попиту скорочується із зростанням доходу. Вона відображає обернений зв’язок між доходом та обсягом покупок. Коефіцієнт еластичності при цьому від’ємний. Ця форма еластичності поширюється на товари нижчої споживчої цінності;

3. Нульова, коли обсяг попиту не реагує на зміни доходу. Вона властива товарам, споживання яких нечутливе до доходів. Це – товари першої необхідності.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом є відношенням відносної зміни обсягу попиту на благо до відносної зміни доходу споживачів і розраховується за формулою:

= , (3.3)

де І – доходи споживача.

Еластичність попиту за доходом залежить від таких чинників:

· Від значимості того чи іншого блага для бюджету сім’ї;

· Чи є благо предметом розкоші, чи першої необхідності;

· Від консервативності попиту.

 

3.5. Перехресна еластичність попиту

Відповіддю на питання про те, як впливає на споживання продуктів зміна ціни взаємозв’язаних з ними товарів є концепція перехресної еластичності попитуза ціною. Вона показує ступінь зміни величини попиту на товар Х при зміні ціни на товар У.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною є показником, який відображає відношення процентної зміни в обсязі попиту блага Х до процентної зміни ціни блага У:

E_xy = (3.4)

Значення коефіцієнта перехресної еластичності попиту за ціною може змінюватися в межах від плюс нескінченності до мінус нескінченності.

Розрізняють три формиперехресної еластичності попиту за ціною :

1. Позитивна. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною є додатнім, то товари є взаємозамінними.

2. Негативна. Від’ємне значення коефіцієнта перехресної еластичності попиту означає, що товари взаємодоповнюють один одного.

3. Нульова. Нульове або близьке до нього значення коефіцієнта перехресної еластичності попиту свідчить про те, що два товари не пов’язані між собою і є незалежними.

 

3.6. Точкова та дугова еластичність попиту

Розглянуті вище види еластичності визначалися за величиною точкової еластичності, яка вимірюється у певній точці кривої попиту або пропозиції. Вона є постійною величиною всюди вздовж кривої попиту і пропозиції. Точкова еластичність є точним показником чутливості попиту чи пропозиції щодо зміни іншої змінної: вона відображає реакцію попиту чи пропозиції навіть на зовсім незначну зміну іншого чинника.

Однак іноді виникає потреба її визначення на певному відрізку, який відповідає переходові одного стану в інший. Тоді треба скористатися дуговою еластичністю, яка показує приблизний ступінь реакції попиту чи пропозиції на зміни ціни, доходу та інших чинників.

Дугова еластичність визначається як середня еластичність, або еластичність посередині хорди, що з’єднує дві точки. Для обчислень використовуються середні для дуги значення ціни і величини попиту чи пропозиції.

Коефіцієнт дугової еластичності обчислюється так:

Е_дуг = (3.5)

де ,- відповідно середні значення двох цін та двох обсягів.

Тема 4. Поведінка споживача і теорія граничної корисності

4.1. Споживчий вибір і теорія граничної корисності

4.2. Альтернативний підхід: ефект доходу та ефект заміни

4.3. Аналіз рівноваги у споживанні на основі кривих байдужості

4.1. Споживчий вибір і теорія граничної корисності

Одним з основних завдань мікроекономіки є пояснення принципів поведінки споживачів, тобто того, як особисті смаки або корисність різних товарів пояснює поведінку споживачів і ринковий попит на різні товари.

В мікроекономіці корисність– це рівень задоволення, вигоди, яке отримує особа від споживання товару чи використання послуги. В основі цього поняття лежать психологічні аспекти – люди купують речі, які приносять задоволення і уникають неприємних.

В теорії мікроекономіки існує два підходи до вимірювання корисності.

За одним з них – кількісним – вважається, що корисність можна виміряти. Тобто можна виміряти точну величину корисності, яку особа отримує від споживання блага.

Порядкова теорія корисності є альтернативною кількісній теорії. Відповідно до цієї теорії, споживач вимірює не корисність окремого блага, а корисність наборів благ. Тому він повинен впорядкувати свої споживчі переваги стосовно благ і систематизувати вибір набору благ за рівнем задоволення.

Загалом споживачі при виборі благ та їх наборів прагнуть до максимізації корисності. Але в теорії споживчого вибору необхідно враховувати існування певних обмежень.

Основними з них є:

1) аксіоми, які стосуються споживчих переваг:

· аксіома повної впорядкованості споживчих переваг.;

· аксіома транзитивності (перехідності) споживчих переваг;

· аксіома про ненасиченість потреб..

2) економічні чинники:

· ціни товарів і послуг;

· розмір бюджету споживача.

Розрізняють загальну і граничну корисність.

Загальна корисність(TU) – це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримує особа від споживання деякої кількості благ.

TU = F(Q_a, Q_b,…,Q_n), (4.1)

де Q_a, Q_b,…,Q_n – обсяги споживання благ а, b, …, n.

Гранична корисність(MU)– це додаткове задоволення, яке споживач отримує від додаткової одиниці спожитого блага.

 

Рис.4.1. Загальна і гранична корисність

 

Темпи зростання загальної корисності знижуються, оскільки величина граничної корисності зменшується.

Між граничною та загальною корисністю існує певна залежність: загальна корисність від споживання певної кількості блага дорівнює сумі граничних корисностей цієї кількості.

Підтверджує її і перший закон Госсена – закон насичення, який твердить, що в міру задоволення потреб ступінь насичення зростає, а величина конкретної корисності зменшується.

Така функціональна залежність показує спадну граничну корисність і дає можливість сформулювати закон спадної граничної корисності: величина додаткової, або граничної корисності зменшується із зростанням споживання особою певного блага.

Закон спадної граничної корисності пояснює спадний характер кривої попиту на конкретний товар, а саме: якщо кожна наступна одиниця товару дає щораз меншу граничну корисність, то споживач буде купувати додаткові одиниці товару лише при зниженні ціни.

Ідея спадної граничної корисності обґрунтовує і пояснює, як споживачам варто розподіляти свої грошові доходи між різними товарами.

Для цього варто взяти до уваги, що становище, в якому перебуває типовий споживач, визначається такими чинниками:

1. Раціональна поведінка.

2. Смаки і вподобання.

3. Обмеження бюджету.

4. Ціни.

Споживач змушений вибирати між альтернативними благами так, щоб за умови обмеженого грошового доходу отримати найкращий, з його точки зору, набір товарів і послуг.

Тому правило максимізації корисностіформулюється так: для максимізації задоволення грошовий дохід споживача треба розподілити так, щоб остання гривня, витрачена на кожний придбаний продукт, мала однакову граничну корисність. Дотримання правила дає можливість досягти точки споживчої рівноваги,тобто ситуації, коли гранична корисність, отримана в розрахунку на кожну гривню вартості одного блага, стає рівною граничній корисності, отриманій в розрахунку на кожну гривню вартості іншого блага. Таким чином, споживча рівновага досягається тоді, коли відношення граничної корисності блага до його ціни є однаковим для всіх товарів:

= (4.2)

Підсумуємо, пригадавши другий закон Госсена(закон компенсаційного задоволення): споживач максимізує свою корисність, якщо розподіляє наявні грошові кошти так, що досягає однакової граничної корисності (задоволення) від останньої одиниці грошей, потрачених на кожен товар.

 

4.2. Альтернативний підхід: ефект доходу та ефект заміщення

Пояснити закон попиту можна на основі зовсім іншого підходу, не пов’язаного із граничною корисністю. Наш співвітчизник Є.Слуцький висунув твердження про те, що загальний ефект зміни ціни та її впливу на попит можна розділити на ефект доходу та ефект заміщення.

Отже, коли ціна товару знижується, попит на нього зростає з двох причин:

1. Ефект доходу – це зміна реального доходу споживача внаслідок зміни ціни на товар.

2. Ефект заміщення – це вплив зміни ціни товару на його відносну дорожнечу, а тому і на величину попиту.

Ефект доходу та ефект заміщення впливають на характер кривої попиту.

Якщо товар нормальний, то у випадку позитивного впливу, тобто зниження ціни, ефект доходу та ефект заміщення зумовлять збільшення величини попиту. У випадку негативного впливу (ціна зростає) попит зменшується.

Якщо товар є нижчим, то ефект доходу та ефект заміщення діють у протилежних напрямках. При зниженні ціни вплив ефекту доходу переважає ефект заміщення. Якщо ж ціна зростає - ефект заміщення переважає ефект доходу.

Але існує можливість, за якої крива попиту на нижчий товар буде мати позитивний нахил. Для цього необхідно, щоб на споживання деякого товару припадала велика частка бюджету особи. В такому випадку вплив доходу буде великим і можлива парадоксальна ситуація, за якої зростання ціни спричиняє збільшення споживання такого товару. Таким чином, товар, який має криву попиту з позитивним нахилом, називається товаром Джіффена. Для товару Джіффена ефект доходу від зміни ціни перекривається дією ефекту заміщення.

 

4.3. Аналіз рівноваги у споживанні на основі кривих байдужості

Глибше пояснення поведінки споживача та його рівноваги можливе при використанні кривих байдужості та бюджетних прямих.

Бюджетна прямапоказує різні поєднання двох продуктів, які можна придбати за певних цін цих продуктів та незмінного грошового доходу.

 

Рис. 4.2. Бюджетна пряма

 

Якщо припустити, що весь свій дохід споживач витрачає на придбання двох товарів, то сума його витрат на ці товари дорівнює його доходові. В такому разі бюджетну пряму можна записати в такому вигляді:

(4.3)

Нахил бюджетної прямої визначається відношенням ціни продукту В до ціни продукту А. Отже, абсолютна величина нахилу визначається співвідношенням:

(4.4)

Таке співвідношення означає, що відмовляючись від деякої кількості товару А споживач може придбати певну кількість товару В.

Варто назвати ще декілька властивостей бюджетної прямої:

1. Положення бюджетної прямої змінюється під впливом зміни грошового доходу.

2. Зміна ціни також перемістить бюджетну пряму.

Отже, бюджетні прямі є відображенням об’єктивних даних щодо ціни товарів та рівня доходу споживача. Вони показують поєднання двох продуктів, які є досяжними споживачеві за певного рівня грошових доходів і певного рівня цін.

З іншого боку, криві байдужості містять суб’єктивну інформацію про уподобання споживачів щодо продуктів a і b. Крива байдужості показує всі можливі поєднання двох продуктів, які дають споживачеві однаковий загальний рівень задоволення, або корисності. Суб’єктивні вподобання споживача є такими, що він отримає однакову загальну корисність від кожного варіанту поєднання продуктів a і b, показаних на кривій. Тому споживачеві байдуже, яке конкретне поєднання продукції він придбає.

Рис. 4.7. Крива байдужості

 

Криві байдужості мають такі властивості:

1. Крива байдужості має негативний нахил.

2. Абсолютна величина нахилу кривої байдужості в будь-якій точці є відображенням граничної корисності блага, відкладеного по горизонтальній осі, до граничної корисності блага, відкладеного по вертикальній осі.

3. Крива байдужості є увігнутою, якщо дивитися від початку координат. Нахил кривої байдужості являє собою граничну норму заміни(MRS)і показує, до якої межі споживач буде замінювати один продукт іншим, щоб отримувати той самий рівень задоволення потреб.

MRS = (4.5)

4. Набір кривих для одного споживача і однієї пари благ є картою кривих байдужості. Кожна крива відображає інший рівень граничної корисності. Чим далі від початку координат розташована кожна наступна крива байдужості, тим вищому рівневі корисності вона відповідає.

5. Криві байдужості не перетинаються. Ця їх властивість є відображенням транзитивності споживчих переваг.

Рівноважний стан споживачаможна визначити через поєднання бюджетної прямої і карти кривих байдужості. Серед варіантів досяжних поєднань споживач буде віддавати перевагу тим, які забезпечать йому найбільше задоволення, або корисності. Поєднання товарів a і b, які будуть максимізувати корисність, знаходиться на найбільш віддаленій від початку координат досяжній кривій байдужості.

Тобто, якщо крива байдужості показує, що покупець хотів би купити, а бюджетна лінія те, що він може купити, то в поєднанні вони дають відповідь на питання, як забезпечити максимальне задоволення від покупки при обмеженому бюджеті.

 

Рис. 4.9. Рівновага споживача

 

У точці дотику бюджетної прямої до кривої байдужості досягається оптимальне із досяжних для споживача поєднання двох продуктів. У цій точці нахил найвищої із досяжних для споживача кривих байдужості дорівнює нахилу бюджетної прямої. Оскільки нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміни, а нахил бюджетної прямої визначається співвідношенням цін двох товарів, то рівноважний стан досягається за умови:

(4.6)

або (4.7)

 

Тема 5. Ринковий попит

Обчислення ринкового попиту

Утворення споживчого надлишку

5.3. Вигода виробника і взаємна вигода від торгівлі

5.4. Мережеві зовнішні впливи

Обчислення ринкового попиту

Ринковий попитхарактеризує загальний обсяг попиту усіх споживачів при кожній ціні даного товару. Крива ринкового попитує горизонтальною сумою…  

Споживчий надлишок

Розрив між загальною корисністю певного блага і його загальною ринковою вартістю називають додатковою вигодою для споживача, або споживчим…  

Тема 7. Витрати виробництва

7.2. Витрати виробництва у короткостроковому періоді 7.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді 7.4. Економія на масштабах

Монопольна влада

10.5. Економічні наслідки монополії 10.6. Монопсонія  

Монопольна влада

Способом вимірювання монопольної влади є дослідження надлишку, на який ціна перевищує граничні витрати. Такий спосіб вимірювання монопольної влади… (10.1) Числове значення індексу Лернера перебуває к проміжку від 0 до 1. Чим більшим є значення L, тим вищий рівень…