Підстави, порядок списання коштів із рахунку клієнта й арешт коштів на рахунку клієнта

Накладення арешту та звернення стягнення на кошти, що перебувають у банку, є самостійними стадіями обме­ження (а зрештою і припинення) права власника рахунку або вкладника, що передбачені законодавством.

Накладення арешту на кошти є діями уповноважених посадових осіб, державних органів та банку, які в передбаче­них законодавством випадках тягнуть припинення видатко­вих операцій за рахунком власника рахунку або вкладника. Звернення стягнення на майно, що знаходиться в банку, — це примусове відчуження (вилучення) його у випадках і по­рядку, встановлених виключно законом.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рі­шення суду.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініцію­ють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

У свою чергу, згідно з договорами, укладеними між фі­зичними та юридичними особами, може бути передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням.

Розпорядження про примусове списання коштів щонай­менше у трьох примірниках стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за встановленою формою. Платіжна ви­мога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана або при договірному списанні — отримувача до банку, який об­слуговує платника, здійснити без погодження з платником пе­реказ визначеної суми коштів із рахунку платника на рахунок отримувача.

Примусове списання коштів банки виконують з рахун­ків, які відкриті клієнтами в банках. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом десять календарних днів, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

При стягненні коштів у примусовому порядку закріплено права клієнта. Зокрема, банк не пізніше наступного робочо­го дня зобов'язаний повідомити платника про надходження платіжної вимоги примусового списання, стягнення коштів із його рахунку (якщо умову про таке повідомлення перед­бачено договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника, у порядку, передбаченому договором).

На відміну від інших платіжних документів банк платни­ка має прийняти до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на ра­хунку платника.

Порядок виконання платіжних вимог примусового спи­сання (стягнення) коштів із платників, рахунки яким відкриті в органах Державного казначейства, визначають та регулю­ють нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та Державного казначейства України. У разі надходження до банку платіжних вимог примусового списання (стягнення) коштів із цих рахунків вони передаються для виконання від­повідному органу державного казначейства, якщо це перед­бачено договором між банком та цим органом державного казначейства, в іншому разі повертаються без виконання в передбаченому законодавством порядку.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридич­них або фізичних осіб здійснюють уповноважені державні органи відповідно до законів України і виключно у випад­ках, передбачених ними (на підставі постанови державно­го виконавця щодо зупинення операцій). Право клієнта на розпорядження коштами, що є на його рахунку, відновлюється на підставі відповідної постанови державного вико­навця, прийнятої на виконання рішення суду.

Списання коштів із рахунку платника, залежно від кон­кретного випадку, документально оформляється в банку платника у вигляді розрахункового документа, а у випадках, передбачених законодавством, — меморіального ордеру або реєстру чеків чи реєстру документів за акредитивом.

Рішення (розпорядження) про зупинення видаткових опе­рацій уповноважених відповідно до законів України держав­них органів виконуються негайно та безпосередньо тими банками (філіями, відділеннями), у яких відкриті рахунки юридичних або фізичних осіб. Ці рішення (розпорядження) банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні перед­бачена черговість зупинення операцій за рахунком клієнта залежно від органу, що прийняв відповідне рішення.

Якщо на кошти клієнта відповідно до постанови держав­ного виконавця накладено арешт, то в разі надходження від державного виконавця постанов щодо зупинення операцій за рахунком клієнта банк обліковує їх на відповідному позабалансовому рахунку. Після вжиття заходів щодо арешту коштів банк виконує постанови щодо зупинення операцій за рахунком клієнта в порядку їх послідовного надходження.

Якщо протягом дії постанови державного виконавця щодо зупинення операцій за рахунком клієнта до банку надійде платіжна вимога про списання коштів з рахунку цього клієн­та, що оформлена на підставі виконавчого документа, вида­ного судом, то вона підлягає виконанню, за винятком випад­ків уведення мораторію відповідно до законів України.

Крім того, передбачено, що банк, який обслуговує ініціа­тора, у разі виникнення обґрунтованої підозри ініціювання переказу без законних підстав має право дати (письмово або в електронному вигляді) вказівку банку, що обслуговує от­римувача, зупинити зарахування суми переказу на рахунок отримувача або, якщо її вже зараховано, заблокувати стро­ком до п'яти робочих днів відповідну суму коштів на рахун­ку отримувача до з'ясування всіх обставин.

Договірне списання, як вже зазначалося, допускається за згодою сторін, закріпленою у договорі між ними. Якщо кре­дитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про розрахунково-касове обслугову­вання або іншому договорі про надання банківських послуг.

Поряд із цим фізичні та юридичні особи в договорах з банками про розрахунково-касове обслуговування або ін­ших договорах про надання банківських послуг можуть пе­редбачати доручення банку на договірне списання з їх ра­хунків коштів на користь третіх осіб.

До інформації, що повинна міститися в договорі, для на­лежного виконання банком доручення платника, відносять­ся: 1) умови, за якими банк повинен здійснити (здійснюва­ти) договірне списання; 2) номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; 3) назву отримува­ча; 4) номер і дату договору з отримувачем, яким передба­чене право отримувача на договірне списання коштів з ра­хунку платника; 5) перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передба­чені в договорі).

Для здійснення договірного списання отримувач офор­мляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника. У реквізиті «Призначення платежу» отримувач зазначає назву, номер і дату договору з платником, яким пе­редбачене право отримувача на договірне списання, а також назву і статтю закону, що передбачає таке списання.

Платіжні вимоги про здійснення договірного списання коштів з рахунків платників банки приймають і виконують відповідно до встановленого Інструкцією № 22 порядку.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» на кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів банку, може накладатись арешт.

Слід зауважити, що обмеження права клієнта щодо роз­порядження коштами, що зберігаються на його рахунку, від­повідно до ст. 1074 ЦК України не допускається, крім випад­ків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, установлених законом.

Виконання банком обмеження права клієнта щодо роз­порядження коштами, що зберігаються на його рахунку, у разі прийняття судом рішення про арешт коштів або при примусовому виконанні рішення суду про стягнення кош­тів здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду. Арешт може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахун­ках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в постанові. Якщо в постанові державного виконавця не зазначений конкретний номер ра­хунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обу­мовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної постановою, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному (кількох рахунках).

При оформленні постанови з порушенням законодавс­тва банк не пізніше наступного робочого дня повертає її де­ржавному виконавцю без виконання разом з листом про причину повернення (з обов'язковим посиланням на нор­мативний акт, який порушено).

Залежно від наявності (відсутності) коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, якщо:

• на рахунку є кошти в сумі, що визначена постановою, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує вико­нання операцій за рахунком клієнта. Постанову банк облі­ковує на відповідному позабалансовому рахунку;

• на рахунку клієнта недостатньо визначеної постановою суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує постанову на відповідному позаба­лансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє державного виконавця про недо­статність коштів для виконання постанови;

• на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення ви­конання постанови, то банк обліковує її на відповідному по­забалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робо­чого дня письмово повідомляє державного виконавця про відсутність коштів для виконання постанови.

У випадку накладення арешту на рахунок банк не прий­має до виконання платіжні доручення клієнта у разі, якщо арештована на рахунку сума коштів менша, ніж та, що за­значена в постанові.

Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на при­мусове списання коштів за тим виконавчим документом суду, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання постанови державного виконавця щодо звільнен­ня коштів з-під арешту. У разі надходження до банку платіж­ної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або част­ковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

До арешту суми в розмірі, який визначений постановою, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на ра­хунок клієнта, та виконує платіжні вимоги щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог за тим виконавчим доку­ментом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Після списання за платіжною ви­могою суми в розмірі, який визначений постановою, банк списує цю постанову з відповідного позабалансового рахун­ку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком ін­ших постанов, проводить операції за рахунком клієнта.

Окремо законодавство регулює порядок зупинення опе­рацій, арешт та примусове списання коштів в іноземній ва­люті та банківських металах. Слід зауважити, що за зазна­ченим положенням органи Державної податкової служби не мають права вимагати від банків списування коштів з ра­хунків в іноземній валюті в безакцептному порядку. Хоча до останнього часу близько 30% усіх розпоряджень про спи­сання надходили, за словами банкірів, якраз за зверненням податківців. Нове положення ліквідувало й раніше застосо­вуваний механізм договірного списання. Він допомагав ви­рішити питання, пов'язані з погашенням кредитів, коли з валютних рахунків позичальника за угодою із клієнтом спи­сувалися кошти в рахунок погашення боргу за позичкою.

Крім того, слід звернути увагу на те, що арешт може бути накладений не лише на рахунок клієнта банку, а й на ра­хунок самого банку. Зокрема, у ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що арешт на майно або кошти банку, які знаходяться на його рахун­ках, накладається виключно за санкціонованою прокуро­ром постановою слідчого, за постановою державного вико­навця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду. У той же час ч. 4 ст. 59 Закону визначає, що накладати арешт на кореспондентські рахунки банку або зу­пиняти операції за цими рахунками забороняється.

Встановлена заборона накладення арешіу на кореспон­дентські рахунки комерційних банків без зазначення кон­кретної суми є логічною, оскільки, враховуючи специфіку комерційних банків, кошти, які знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках, належать не тільки банку і припи­нення всіх операцій на них зачіпає інтереси як банку, так і його клієнтів. Тобто за постановами слідчого, санкціонова­ними прокурором, постановами державного виконавця або рішеннями суду можливе накладення арешту лише на кош­ти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, інакше кажучи, на конкретно визначену суму.

Банківське законодавство визначило технологію виконан­ня територіальним управлінням засобами СЕП докумен­тів про обмеження права банку (філії) розпоряджатися ко­респондентським рахунком у разі прийняття рішення про арешт грошей. Документи про обмеження права банку або його філії розпоряджатися кореспондентським рахунком приймаються територіальним управлінням і виконуються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом НБУ, який регулює здійснення безготівкових розрахун­ків в Україні в національній валюті з урахуванням ряду особ­ливостей. Зокрема, територіальне управління виконує вимо­ги документів про арешт грошей банку в день їх надходження в межах залишку грошей банку на його кореспондентському рахунку на початок поточного операційного дня.

Арешт грошей банку виконується засобами СЕП шля­хом установлення ліміту технічного рахунку банку на визна­чену суму арешту.