Керівні органи Національного банку України

Прийнятий у 1999 р. Закон України «Про Національний банк України» заклав нові підходи до організаційної струк­тури та правового статусу органів управління центрально­го банку України. Згідно з Конституцією України та статусним законом керівними органами центробанку держави є Голова НБУ, Рада НБУ та Правління НБУ.

Процес формування керівництва та визначення строків його повноважень є важливим чинником політичної неза­лежності центрального банку. В переважній більшості еко­номічно розвинених країн керівники банку призначаються або обираються із числа кандидатур, запропонованих керів­ником держави або урядом. У процесі формування керів­ництва центрального банку з боку урядових структур закладено важливий стимулюючий механізм, який об'єднує кіль­ка основних аспектів, а саме:

— строки, на які призначаються керівники банку, як пра­вило, перевищують строк дії мандату виконавчої влади (про що йшлося вище), що дає можливість усунути в діяльності центрального банку елемент політичної нестабільності у період передвиборних кампаній та змін уряду;

— керівництво центрального банку не може бути від­кликано раніше встановленого строку. Наприклад, у США, ФРН дострокове припинення повноважень голови та членів директорату взагалі не допускається, а в Нідерландах, Данії, Бельгії ця процедура є дуже складною.

Конституція України в п. 18 ст. 85 закріплює високий статус Голови НБУ в ієрархії державних посад: призначає на посаду та звільняє з посади Голову Національного банку України Верховна Рада України конституційною більшістю голосів за поданням Президента України. Цим підтверд­жується ефективність статусу керівника і значущість само­го центрального органу державного управління, оскільки майже всі інші міністри призначаються на посаду в силу п. 10 ст. 106 Конституції України Президентом за поданням прем'єр-міністра, а звільняються з посади безпосередньо за рішенням Президента України.

Строк повноважень Голови НБУ — 5 років (згідно зі ст. 18 Закону «Про Національний банк України»). У разі незатвердження Верховною Радою України кандидатури, за­пропонованої Президентом України, питання керівництва Національним банком, а також порядок внесення нової кан­дидатури регулюються Законом України «Про тимчасове ви­конання обов'язків посадових осіб, яких призначає на поса­ду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України». Одна кандидатура може вноситись не більше двох разів.

Звільнення з посади Голови НБУ також здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України у таких випадках: 1) закінчення строку повноважень; 2) на­брання законної сили обвинувальним вироком суду у вчи­ненні кримінального злочину; 3) у зв'язку з заявою про від­ставку за політичними або особистими причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України; 4) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою; 5) припи­нення громадянства або виїзду за межі України на постій­не місце проживання; 6) за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень. Наявність останнього положення робить посаду голови центробанку певною мірою залежною від коливань політичного курсу органів державної влади, що не завжди залежатиме від про­фесіоналізму головного банкіра країни.

Важливим для автономії центрального банку є й інтерналізація керівних органів банку. Як доводить практика діяль­ності центральних банків, інтерналізація керівних органів банку, тобто неможливість суміщення посад, завжди є од­ним з основних чинників, що впливає на незалежність цен­трального банку у сфері проведення грошово-кредитної політики. Якщо інтерналізація є повною, члени керівних органів, тобто ради чи правління банку, є постійними пра­цівниками центрального банку, не можуть мати інших де­ржавних посад чи займатися підприємницькою діяльніс­тю. Виняток, як правило, становить наукова та викладацька діяльність.

Принципу інтерналізації повною мірою відповідає ор­ганізація Правління Національного банку і не відповідає по­рядок формування Ради НБУ.

Голові, членам Правління та службовцям Національного банку України заборонено бути народними депутатами України, членами Уряду України, займатися підприєм­ницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької діяльності. Службовцям Національного банку забороняється входити до керівних органів та бути акціонерами комерційних банків та інших фінансово-кре­дитних установ. Усім, хто працює в НБУ, заборонено бра­ти позички від будь-яких кредитних установ, за винятком Національного банку. Такі обмеження встановлено для за­побігання тиску на керівників і службовців Національного банку України з боку будь-яких органів держави або кредит­но-фінансових установ. У той же час на службовців центро-банку поширюється Закон України «Про державну служ­бу», а також нормативно-правові акти, що регулюють статус державного службовця.

Особливий статус порівняно з працівниками Національ­ного банку, членами його Правління мають члени Ради НБУ. Вони здійснюють свої повноваження на громадських засадах, не одержуючи при цьому офіційної плати від бан­ку. Отже, можна зробити висновок, що членів Ради НБУ не можна розглядати як його службовців. Вони можуть обій­мати інші державні посади, займатися іншими видами діяльності. За своїм персональним складом, представленим на сьогодні, більшість членів Ради НБУ — народні депутати України.

Згідно зі ст. 100 Конституції України на Раду Національ­ного банку України покладено розробку Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням. Рада Національного банку аналізує вплив гро­шово-кредитної політики України на стан соціально-еконо­мічного розвитку України, вносить рекомендації Правлінню НБУ щодо методів та форм прогнозування макропоказни-ків економічного й соціального розвитку України, грошово-кредитної політики, політики курсоутворення, валютного регулювання, розвитку банківської системи, окремих нор­мативних актів із питань банківської діяльності; затверджує кошторис НБУ, встановлює форми оплати праці працівни­ків НБУ, зовнішньоекономічні договори, бухгалтерський ба­ланс НБУ і публікує його, визначає порядок покриття збит­ків та порядок відрахування доходів державного бюджету та має багато інших повноважень.

До складу Ради Національного банку входять її чле­ни, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначаєть­ся на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою. Президент України та Верховна Рада призначають по сім членів Ради Національного банку шля­хом прийняття відповідного указу або постанови. Строк їх повноважень — сім років, окрім Голови Національного бан­ку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою.

За Законом Раду Національного банку очолює не голо­ва НБУ, якого призначає Парламент, а свій Голова, якого обирають члени Ради строком на три роки. Членом ради може бути громадянин України, який має вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь у галузі економіки та фінансів і досвід постійної роботи в органах законодав­чої влади, на керівних посадах центральної виконавчої вла­ди або ж наукової роботи за фінансовою чи економічною тематикою.

Рада Національного банку не може давати рекоменда­ції щодо доцільності призначення на посади або звільнен­ня з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяль­ності окремих посадових осіб Національного банку. Рада дає оцінку діяльності Правління Національного банку щодо ви­конання Основних засад грошово-кредитної політики та з ін­ших питань, рішення з яких є для Правління обов'язковими. У разі неодноразового невиконання або неналежного ви­конання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які є обов'язковими згідно з законом, Рада Національного банку має право звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій.

Рада НБУ вносить рекомендації Правлінню НБУ щодо окремих заходів монетарного та регулятивного характеру та їх впливу на економічний та соціальний розвиток України, а також стосовно політики курсоутворення та валютного ре­гулювання. Такі рекомендації безпосередньо стосуються ос­новних інструментів монетарної політики; саме в них і реалі­зується конституційний статус Ради НБУ, на яку покладено розробку Основних засад грошово-кредитної політики.

Правління НБУ зобов'язане розглянути і надіслати пись­мову мотивовану відповідь на внесені Радою НБУ рекомен­дації протягом п'яти робочих днів. Крім вищезазначеного Рада Національного банку наділена правом відкладального вето щодо окремих рішень Правління НБУ.

Це рішення з питань: диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності; лімітів позабалансових зобов'язань; формування резервів, покриття фінансових ризиків; поряд­ку відрахувань доходів до Державного бюджету України; мінімального розміру золотовалютних резервів; з інших пи­тань, віднесених до її компетенції. Причому таке вето може бути накладено і на рішення Правління, які вже набрали чинність. Вето може бути подолане лише при підтвердженні попереднього рішення двома третинами від загаль­ної кількості членів Правління НБУ не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування.

Водночас наявність таких важелів впливу, як право на затвердження річного кошторису Національного бан­ку України та погодження кандидатур членів Правління НБУ, фактично зводить нанівець бажання виконавчого ор­гану центробанку активно намагатися подолати вето Ради НБУ.

У Законі не передбачено ніякої відповідальності Ради Національного банку за прийняті рішення, проте п. 8 ст. 19 Закону встановлює одноосібну відповідальність Голови Правління перед Верховною Радою України за діяльність Національного банку (а відповідно, і за діяльність Ради як вищого органу управління НБУ). Таким чином, пору­шується адресність відповідальності та має місце незбіг її за суб'єктним складом, що суперечить загальноприйнятій концепції юридичної відповідальності.

Керівним органом центробанку є і Правління НБУ, до повноважень якого законом віднесено забезпечення реалі­зації грошово-кредитної політики через відповідні моне­тарні інструменти, організацію виконання інших функцій Національного банку та управління його діяльністю. Очолює Правління Голова НБУ. Кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою НБУ за поданням Голови (на відміну від порядку призначення Президією Верховної Ради України за поданням Голови Правління НБУ, що діяв раніше). Заступники Голови Національного банку входять До складу Правління за посадою.

Відповідно до ст. 15 Закону до повноважень Правління НБУ належить прийняття рішень щодо економічних за­собів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики, забезпечен­ня стабільності та купівельної спроможності національної валюти. До цього блоку має входити прийняття рішень про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет, зміну процентних ставок Національного банку, встановлення економічних нормативів для банків та фінан­сово-кредитних установ, розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків та фінансово-кредитних установ, встановлення лімітів операцій на відкритому рин­ку, які здійснює Національний банк, про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку, умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України.

Правління видає нормативні акти НБУ та приймає рі­шення про застосування заходів впливу до комерційних банків, створення та ліквідацію підприємств, установ і ор­ганізацій НБК, участь у міжнародних фінансових організа­ціях, у капіталі банків та кредитних установ.

Правління подає на розгляд Раді річний звіт Національного банку та проект кошторису доходів і витрат на наступний рік, визначає організаційні основи та структу­ру, затверджує положення про структурні підрозділи та ус­танови Національного банку, статути його підприємств, по­рядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ, затверджує штатний розпис Національного банку, встановлює порядок надання ліцензій на ведення банківських операцій, затверджує регламент роботи Правління та вико­нує інші функції, що випливають з основної мети діяльності НБУ. Діяльність Правління регулюється також Регламентом роботи Правління Національного банку України, затвер­дженим його постановою від 30 червня 1995 р. № 164. Відповідно до Регламенту засідання Правління проводяться не рідше одного разу на місяць.