Середньовічні патристика та схоластика. - раздел Философия, ФІЛОСОФІЯ
Філософія Отців Церкви, Або Патристика Сформувалась Ра...
Філософія отців церкви, або патристика сформувалась разом із становленням християнства у Західній та Східній Європі. Держави, що утворились на території зруйнованої Римської імперії в більшості були варварськими, язичницькими, тому мета християнських мислителів, в тому числі отців церкви, полягала у наверненні поганців до християнського віровчення.
Тертуліан (115-225) був спочатку язичником, потім прийняв християнство. На відміну від інших отців церкви, він не прагне до раціонального пояснення релігійних моментів, питання розуму та віри для нього можна вирішити лише в одній площині: віра повністю підпорядковує розум. Те, в що віриш, пояснити за допомогою розуму, логічних аргументів неможливо. Пізнавати Бога повинна душа, а не розум, догмати віри для останнього вважаються безглуздими, для віри ж – абсолютними. Знання, що досягається душею, алогічне, тому Тертуліан висуває тезу: „вірую, бо абсурдно”.
Аврелій Августин (354-430) дотримувався іншої позиції. Для нього питання віри та розуму трохи складніше. Віра не просто обмежує, зв’язує розум. Навпаки, віра стимулює і рухає розуміння, тому Августин формулює тезу: „Вірую, щоб розуміти, розумію, щоб вірити”. Найголовніше пізнання – пізнання самого себе як образу і подоби Бога (тому головний його твір має назву „Сповідь”). Оскільки найвища істина – Бог, тому й розуміння повинне до нього прагнути. Бог єдиний і досконалий, в ньому немає жодної зміни, плину та смерті. Він вічний. Для людини ж Бог відкривається у подобі Трійці.
Бог є творець, він створив світ з нічого – ex nihilo. Те, що в Платона було ідеями, у Августина стає думками Бога. Сутнісними атрибутами останнього, за Августином є: Буття, Істина, Благо, Любов (остання і виступає як рушій та результат пізнання).
Окрім теологічних проблем, Августина хвилювала проблема часу. Чи існує час вічно, разом з буттям? Як людина його схоплює? За поділом часу на минуле, теперішнє, майбутнє, час ховається, цим поділом ми олюднюємо час, а його самого не пізнаємо. Адже минулого – вже немає, майбутнього – ще немає, а теперішнє якщо є, то його вже немає. Вирішення проблеми часу в Августина суб’єктивна: час, згідно поглядів філософа, створює душа: пам’ять (теперішнє минулого), інтуїція (теперішнє теперішнього), очікування (теперішнє майбутнього). Тобто, час є не просто зміною трьох модусів (з минулого в теперішнє, з теперішнього в майбутнє), а перманентна пульсація теперішнього у своїй відмінності.
Вплив Августина на середньовічну культуру величезний і незаперечний. Його міркування про місце і роль релігії в земному житті людини і суспільства служили ідейним обґрунтуванням влади римського папства.
Середньовічна схоластика – релігійно-філософське вчення, що на відміну від містики, вбачали шлях осягнення Бога в логіці. Пізня схоластика (ХІV- ХV ст.) характеризується раціоналістичною систематизацією теологічного знання, виробленням логіки та метафізики раціоналістичного спрямування, остаточним відмежуванням містики від церковної теології.
У схоластичній філософії центральним питанням було питання універсалій – загальних понять. Чи існують роди та види самостійно чи тільки в мисленні? Якщо існують самостійно, то чи тіла вони, чи безтілесні речі? Залежно від вирішення цього питання у середньовічній філософській думці сформувалось два протилежних вчення – реалізм та номіналізм. Реалізм – вчення, згідно якого загальне має статус об’єктивного існування, передує одиничним предметам і незалежне від них. Як бачимо, філософські принципи реалізму беруть свій початок у платонівському ідеалізмі. Номіналізм – філософське вчення, згідно з яким, загальне не має онтологічного змісту. Конкретно існує лише одиничне, а загальне – то лише конвенційні поняття, зручні для пізнання. Тому загальне ніколи не буде одиничним, а одиничне не буде загальним. Номіналізм перетворює світ на суму абсолютно розрізнених речей, а будь-яка їх загальність оголошувалась суб’єктивною характеристикою свідомості. Доводячи відносність загальних понять, номіналізм намагався привернути увагу до вивчення емпіричного світу.
Фома Аквінський (1225-1274), систематизатор богослов’я, засновник офіційної доктрини католицької церкви – томізму. Автор праць „Сума теології”, „Сума проти язичників”. У суперечці щодо універсалій Фома – поміркований реаліст, універсалії, на його думку не позбавлені реальної основи, бо з неї виводяться. Загалом же існування усього реального Фома визнає за Богом. У Богові буття та сутність співпадає, в речах буття лише можливе, тому світ може бути, а може і не бути. Відповідно, необхідна незмінна першооснова – Бог, завдяки якому світ існує. Аквінат виводить 5 доказів існування Бога:
1.Доказ від руху: все рухоме рухається іншою силою, що переводить потенцію в акт, відповідно, необхідне начало, що є нерухоме, що приводить в рух усю решту речей, тобто, Бог.
2.Шлях діючої причини: річ не може бути причиною самої себе, тому необхідна інша діюча причина для всіх речей – Бог.
3.Шлях можливостей: є речі, буття яких можливе (вони можуть бути і можуть не бути), значить, не бути може всього, тому дещо, чого нема, може бути лише завдяки тому, що вже існує. Це дещо є необхідним існуванням – Богом.
4.Шлях ступенів досконалості: градація істот в самій реальності говорить нам: якщо є дещо більш або менш довершене, то має бути те, що довершене абсолютно – Бог.
5.Шлях фіналізму: речі поводять себе так, щоб досягти мети, фіналу. Природних істот, позбавлених свідомості веде до такого фіналу Бог.
Таким чином, Бог, за Аквінатом, це тотожність сутності та буття. У творіннях Божих сутність та буття не співпадають, бо вони лише беруть участь у бутті. Для метафізичної побудови Аквінат застосовує аристотелівські категорії – матерію і форму. Перша – це чиста потенційність, тому вона не виступає самостійним, активним началом. Форма – чиста „актуальність”, завдяки якій речі стають дійсністю. Тому форма – сутність буття, а також мета, до якої прагнуть усі речі.
Щодо співвідношення понять віри та розуму, то тут Аквінат стоїть на позиції: філософія є служницею теології. І хоча кінцевий об’єкт пізнання філософії та теології єдиний (Бог), предмет філософії – „істини розуму”, предмет теології – „істини одкровення” (концепція подвійної істини). Істини не тотожні, тому не всі істини одкровення доступні раціональному пізнанню. Проте, релігійна істина не потерпає від цього, адже філософія – лише преамбула, вступ до віри, і в якості ці преамбули філософія незалежна від віри.
Іншим видатним представником середньовічної схоластики був англієць Вільям Оккам (1280-1350). На думку Оккама, між істинами розуму та істинами віри – прірва, предмети віри та розуму не перетинаються, більше того, віра і знання радикально розрізняються за предметом і методом. Пізнання Бога можливе лише за допомогою одкровення. Тому Оккам обґрунтовує ідею, що заперечує томізм: філософія має звільнитись від теології. Замість августинівського „вірю, щоб розуміти і розумію, щоб вірити”, Оккам формулює тезу: „вірю і розумію”. Лише віра пізнає сутність речей (Бога), а наукове знання повинне вивчати те, що підвладне досвіду, наука повинна вивчати не природу феноменів, а як вони функціонують.
Щодо проблеми універсалій, то Оккам номіналіст. Універсалії нереальні, в індивідові немає нічого, що можна було б виділити як універсальне, загальне. Універсалії – то лише імена, а не підґрунтя реальності й не реальні субстанції, що існують поза людиною, їх немає ані в речах, ані поза ними, ані поза душею. Вони суть мовні форми, що вибудовуються розумом для зручності пізнання.
Відмежовуючи філософію від теології, Оккам формулює своій знаменитий гносеологічний принцип економії мислення - „лезо Оккама”: не слід примножувати сутності без необхідності. Або ж „те, що можна пояснити за допомогою меншого, не потрібно виражати за допомогою більшого”.
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Середньовічні патристика та схоластика.
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
ФІЛОСОФІЯ
Автор:
Воронюк О. Л., кандидат філософських наук, голова циклової методичної комісії соціально-економічних дисциплін Житомирського базового фармацевт
Передмова
Гуманізація науки та інтеграція гуманітарного знання в умовах глобалізації та фундаментальної нестабільності суспільно-історичних процесів ставить перед дисциплінами гуманітарного ц
Світогляд, його структура та історичні типи.
Людина є соціоприродною істотою, єдністю біологічного та духовного начал. Тому вона вкорінена в життя не лише тілом, а й духом. Людина не просто біологічно функціонує («виживає») у
Філософія як специфічний тип світогляду.
Сам термін «філософія» має давньогрецьке коріння і походить від двох слів – «філео» - «любов» та «софія» – «мудрість», тобто, «філософія» означає «любов до мудрості». Вперше цей тер
Філософія та медицина.
Будучи загальним полем будь-якого знання, філософія виступає основою теоретичної медицини. Вона ставить перед собою ряд фундаментальних для наук про людину проблем:
· що є
Філософія Стародавньої Індії.
Наприкінці ІІ – на початку І тисячоліття нашої ери провідною філософсько-релігійною течією стародавньої Індії був брахманізм – світогляд арійських племен, що був викладений у
Філософія Стародавнього Китаю.
Поява та розвиток філософських вчень Китаю датується VІ – ІІІ ст. до н.е. У цей період відбувався процес об’єднання дрібних царств в одну могутню державу, тому філософська думка тог
Загальні особливості філософії Середньовіччя.
Філософія Середньовіччя, зберігши деякі елементи античної філософії, по-новому розгорнула коло проблем, спираючись на християнський світогляд, що утверджувався в тогочасній Європі.
Філософія епохи Відродження.
Епоха Відродження знаменується розвитком промисловості, торгівлі, мореплавання, військової справи, тобто розвитком матеріального виробництва, а отже, розвитком техніки, природознавс
Емпіризм та раціоналізм. Проблема методу.
Першим філософом Нового часу вважається англійський філософ Френсіс Бекон (1561 – 1626) “Новий Органон”, “Про гідність і примноження наук”. За Беконом, головне покликання філ
Просвітництво як базова стратегія філософії Нового Часу.
Епоха модерну, зародившись з доби Відродження, свого філософського апогею досягла в Просвітництві, з яким модерн часто ототожнюють. Саме Просвітництво стало тим проектом переходу ві
Французький матеріалізм ХVІІІ століття.
Безпосередньо з Просвітництва та сцієнтистської орієнтації модерну виріс французький матеріалізм, який вперше чітко висунув та обґрунтував фундаментальну для європейської філософії
Філософія як антропологія: Людвіг Фейєрбах.
Німецька класична філософія є апогеєм філософії модерну, її вершиною та її завершенням. Саме представники цього історичного етапу розвитку філософії радикалізували та довели до межі те коло проблем
Теорія пізнання та етика Іммануїла Канта.
Іммануїл Кант (1724 – 1804) – найвидатніший філософ XVIII ст., родоначальник німецької класичної філософії. Філософія І. Канта є своєрідною системою “критик”, у яких досліджуються головні зд
Науковчення» Йогана Готліба Фіхте.
Йоганн Готліб Фіхте (1762 – 1814). Автор праць “Про поняття науковчення, або так званої філософії”, “Основи загального науковчення”, «Про призначення людини». Філософію Фіхте можна охарактер
Об’єктивний ідеалізм Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля.
Філософія Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля («Феноменологія духу», «Філософія природи», «Енциклопедія філософських наук») (1770-1831) знаменує собою поворот в історії філософ
Філософія як антропологія: Людвіг Фейєрбах.
Філософія Людвіга Андреаса Фейєрбаха (1804-1872) («До критики філософії Гегеля», «Сутність християнства») – це закінчення класичної німецької філософії та окреслення проблематики некласичної
Екзистенціальна філософія С. К’єркегора.
Не менш радикальним противником гегелівського ідеалізму був датський теолог Сьорен К’єркегор (1813-1855) («Страх і трепет», «Або-Або», «Хвороба до смерті»). Головний аргумент, що протиставля
Філософія марксизму.
Філософія марксизму формується у 30-40 і рр. ХІХ століття і пов’язується з іменами К.Маркса та Ф.Енгельса. Маючи своїм джерелом німецьку класичну філософію (зокрема, філософію та діалектику Гегеля,
Фрідріх Ніцше та кінець модерну.
Філософія Фрідріха Ніцше (1844-1900) («По той бік добра і зла», «Так казав Заратустра», «Антихристиянин») є знаковою з точки зору процесу завершення модерну. Для Ніцше філософія, починаючи з платон
Становлення та розвиток психоаналізу.
З. Фрейд – засновник психоаналізу. Психоаналіз є одним із варіантів посткласичної філософії, в якій знайшла відображення криза філософії модерну.
Мова йде, передусім,
Екзистенціалізм: загальна характеристика.
Екзистенціалізм, або філософія існування - одна з найпопулярніших і впливовіших течій сучасної думки. Екзистенціалізм сформувався в першій половині XX століття і, як і психоаналіз, відобразив трагі
Філософська антропологія ХХ століття.
Як особливий напрям досліджень, що цілеспрямовано вивчають проблему суті і структури суті людини, філософська антропологія виникла в 20-х роках ХХ століття. Це було обумовлено пильним інтересом філ
Філософська герменевтика.
Герменевтика – дисципліна, що займається проблемами інтерпретації та розуміння. Сама назва походить від імені давньогрецького бога Гермеса, який розтлумачував смертним волю богів. Філософськ
Структуралізм.
Загальна характеристика. Структуралізм як філософський напрям бере свій початок від 30-х років ХХ століття, коли він починає оформлюватись у мовознавстві. В цей час великої популярності набу
Постмодернізм як стан сучасного філософського знання.
Сам термін «постмодерн» з'явився ще у 60-ті роки для позначення новацій у архітектурі, літературі й мистецтві, а також у технологічній, соціально-економічній, політичній сферах.
Поняття онтології. Проблема субстанції.
Однією з основних галузей філософського знання виступає онтологія (з гр. «онтос» - суще, «логос» - слово, закон, вчення). Тобто, онтологія – галузь філософського знання, що досліджує найз
Буття як філософська категорія. Основні форми буття.
Категорія буття є найзагальнішою категорією філософії і охоплює собою суще у всіх його проявах, властивостях і можливостях. В цьому контексті перед онтологією стоїть завдання виявити та описати осн
Рух як атрибут буття. Рух та розвиток.
Проблема співіснування єдиного та множинного виводить на два важливих поняття онтології – руху та розвитку. Філософія здавна запитувала про характер буття – органи чуття говорять нам про його плинн
Проблема детермінізму в філософії.
Загальність руху та розвитку виводить на ще одну проблему онтології – проблему причинності. Якщо все знаходить в русі та безперервній зміні, чи значить це, що світ знаходиться у від
Простір і час як форми буття.
Формою, в якій нам даний світ, наше «Я» та «Я» інших людей, виступає простір та час. Без них онтологічна проблематика не могла б навіть бути поставлена.
У філософії та науці існували різно
Поняття, основні категорії гносеології.
Поруч із одвічним філософським питанням – що є буття? – існує й інше – що є істина? Невипадково ці питання пов’язані між собою, адже пізнання навколишнього світу, як і самопізнання – основне завдан
Основні форми пізнання.
Процес пізнання відбувається на двох основних рівнях, на кожному з яких присутні певні форми пізнання – чуттєве та раціональне пізнання.
Чуттєве пізнання – це пізнання на основі органів чу
Поняття, ознаки, види істини. Критерії істини.
Проблема істини складає серцевину гносеологічної проблематики. Суперечливість та складність даної проблеми робить неможливим дати єдино вірне визначення істини та її критеріїв.
В класичній
Наука як основна форма пізнання.
В процесі пізнання людство виробило специфічну сферу духовно-практичної діяльності, яка за мету ставить отримання істинного знання. Це наука. З філософської точки зору наука розглядається в трьох а
Специфіка медичного пізнання.
Специфіка медичного пізнання проявляється передусім в широкому колі проблем, які ставить перед собою медицина. Широта її пізнавальних запитів поширюється від молекулярного рівня мор
Поняття та основні принципи діалектики.
Однією з основних функцій філософії є методологічна функція – філософія виступає як загальна методологія окремих наук; філософія постачає їх найзагальнішими методами пізнання, які конкретизуються в
Основні закони діалектики та їх застосування в медицині.
Ядро матеріалістичної діалектики – закони, адже саме виявлення законів (сталих, повторюваних зав’язків між предметами, явищами та подіями дійсності) і є завданням науки. Закони діалектики дають від
Характеристика основних категорій діалектики.
Категорії діалектики – найзагальніші поняття, що відображають в своєму змісті закономірності розвитку дійсності. Окрім цього, в них знаходить відображення стан розвитку знання про с
Основні підходи до вирішення проблеми свідомості у філософії.
Однією з найбільших проблем філософії та науки на протязі усієї її історії є проблема свідомості, її походження, статусу, специфіки, природи. Цю проблематику зумовила якісна відмінність від інших я
Роль процесу відображення у процесі формування свідомості.
Згідно концепції відображення, свідомість є властивістю високоорганізованої матерії - головного мозку людини. Виникнувши в результаті тривалої еволюції живого, мозок людини є вінцем
Структура свідомості та її функції.
Будучи складним інтегральним феноменом, свідомість можна структурувати за різноманітними ознаками.
1. За носієм: індивідуальна та колективна. Відношення між ними суп
Людина як біосоціальна істота. Поняття та типи особистості.
Однією з вирішальних дихотомій, що характеризують людину, є дихотомія біологічне/соціальне. Як тіло, як біологічний механізм людина вкорінена в природу, однак в повному смислі вона
Суспільство як предмет філософського осмислення.
Найвищою формою організації живого, складною суперсистемою із багатоманіттям типів зв’язків виступає суспільство. Багатогранність та складність даного феномена підтверджується тим, що суспільство є
Типи суспільств.
Розглядаючи суспільство в контексті історичного розвитку, сьогодні доцільно говорити про три типи суспільств – традиційне, індустріальне (модерн), постіндустріальне (постмодерн). Та
Суспільне виробництво.
Суспільне виробництво – форма взаємодії суспільства і природи, що спрямована на перетворення предметів природи і створення матеріальних і духовних продуктів відповідно до інтересів та потреб люд
Філософське осмислення історії. Моделі історичного процесу.
Хронологічне розгортання часу та зміна структурних елементів суспільства ставить перед філософією проблему історії. Дана проблематика, як і в інших галузях філософського знання, кон
Проблема суб’єкта суспільно-історичного процесу.
У соціальній філософії та філософії історії одним із основних питань є питання суб’єкта суспільно-історичного розвитку. Простіше кажучи: хто творить історію реально? Такими суб’єкта
Проблема здоров’я та хвороби у філософії та медицині.
Як базова категорія медицини, здоров’я завжди було в центрі медичного дискурсу усіх епох. Антична епоха розглядала здоров’я в контексті найвищого блага античного світорозуміння – кр
Медична етика, її принципи. Біоетика.
Під етикою у філософії розуміють дисципліну, предметом вивчення якої є мораль. Враховуючи специфічний статус та роль медика в суспільстві, етичні принципи його діяльності стають нар
Евтаназія як головна проблема сучасної біоетики.
Швидкий розвиток реаніматології та анестезіології призвів до розмивання понять «життя» та «смерть», і, поєднавшись із гуманізацією медицини, зростання ролі пацієнта та його прав у м
Медицина Стародавньої Індії та Китаю.
Основним джерелом індійської медицини виступає ведична література, в якій загалом знаходяться дані з 27 наук. Найважливішими письмовими джерелами, що стосуються медицини, були Аюрведа і Самх
Становлення та розвиток античної медицини.
Загалом, антична медицина, як і філософія, відрізняється від східної, більшою схильністю до науковості, споглядальності, вилученні з медицини надприродних явищ, проблем та сутностей
Медицина доби Середньовіччя та Відродження.
Розвиток медицини в Середньовіччі позначений боротьбою двох суперечливих тенденцій – тенденцією до накопичення емпіричних (досвідних знань), а, відповідно, відходом від умоглядних о
Медицина в епоху Нового Часу.
Раціоналізація та сцієнтизація знання, що виступає як один з фундаментів техногенної цивілізації, в епоху Нового Часу стали провідною тенденцією в розвитку науки, в тому числі й у м
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов