Фінансовий облік

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

 

ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ БНАУ

 

 

Ю.В. Степура

 

 

Фінансовий облік

 

 

Курс лекцій

для студентів спеціальності

5.003050702 «Комерційна діяльність»

 

 

 

БІЛА ЦЕРКВА

 

ВСТУП

Фінансовий нині є важливою складовою економічної науки, забезпечуючи технологію отримання необхідної інформації про підприємство. Основоположні принципи бухгалтерського обліку є однаковими для підприємств і організацій всіх видів економічної діяльності й забезпечують єдині підходи щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

В результаті господарсько-фінансової діяльності у підприємства виникає потреба у наявності сучасної та повної інформації для прийняття управлінських рішень та оцінки їх результатів. З іншого боку, підприємство повинно надати відповідну інформацію і тим, хто інвестував (або збирається інвестувати) в нього свої засоби.

Інструментом збору, обробки та передачі інформації про діяльність підприємства є бухгалтерський облік.

Сьогодні в країнах з розвинутою ринковою економікою загальна бухгалтерія поділяється на дві підсистеми: зовнішню – фінансову і внутрішню – управлінську.

Бухгалтерський облік в Україні також поділяється на фінансовий та управлінський.

Даний посібник може бути використаний студентами денної та заочної форми навчання спеціальності 5.03050702 „Комерційна діяльність” для підготовки до занять, опрацювання тем винесених на самостійне вивчення, виконання домашнього завдання.

Посібник написано відповідно до затвердженої програми дисципліни «Фінансовий облік». У ньому в логічній послідовності викладені основні теми фінансового обліку. Значну увагу обліку виробничих запасів, обліку оплати праці та обліку витрат і доходів підприємства.

Основна мета посібника – досягти максимального засвоєння матеріалу студентами, необхідного для широкого використання в майбутній практичній діяльності.

Метою даного курсу є вивчення студентами принципів і методів організації і ведення фінансового обліку на підприємствах України відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Завдання дисципліни.Фінансовий облік є провідною загальноекономічною дисципліною та основним засобом одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-фінансовій діяльності підприємств, у системі оподаткування, у зобов’язаннях довгострокових і поточних, у розрахункових операціях, у складанні балансу та фінансової звітності.

Студенти повинні знати:

· Загальні принципи організації фінансового обліку за національними стандартами;

· Функції, права і обов’язки бухгалтерської служби;

· План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції щодо його застосування;

· Типові і спеціалізовані форми первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, порядок їх складання та ведення;

· Типову кореспонденцію рахунків;

· Організацію синтетичного і аналітичного обліку;

· Склад, зміст, порядок оформлення і подання фінансової звітності.

Студенти повинні вміти:

· Визначати облікову політику підприємства;

· Оформляти первинні документи з обліку активів, капіталу та зобов’язань;

· Складати регістри бухгалтерського обліку;

· Використовувати комп’ютерну техніку для обробки облікової інформації;

· Складати форми бухгалтерської звітності.

Для цього необхідно: систематично опрацьовувати навчальний матеріал лекцій і практичних занять; конспектувати, запам’ятовувати навчальний матеріал та контролювати його засвоєння; регулярно використовувати в роботі додаткову навчально-методичну літературу.

Працюючи з опорним конспектом лекцій необхідно самостійно аналізувати й узагальнювати його положення, виділяючи основні думки, визначення економічних категорій і процесів, ключові фрази, самостійно добирати з періодичної літератури та навчальних посібників потрібних цифрових і статистичний матеріал тощо.

 

 

Зміст

1. Організація фінансового обліку на підприємстві.

2. Законодавча база ведення фінансового обліку.

3. Основні принципи фінансового обліку та фінансової звітності.

4. Облікова політика підприємства.

5. Взаємозв’язок фінансового обліку з іншими дисциплінами.

 

Основні терміни та поняття

Бухгалтерський облік; фінансовий облік; управлінський облік; план рахунків бухгалтерського обліку; облікова політика; міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; внутрішні користувачі; зовнішні користувачі.

Література

1. Бухгалтерський облік I:Навчальний посібник/ О.М.Харчишина – К.,2007

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

3. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

4. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

5. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

6. Швець В.Г., Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Знання, 2004.

 

В умовах ринку підприємство може мати багато власників, які зацікавлені в результатах його діяльності, оскільки вклали в нього свій капітал. Підприємство вимушене приймати такі управлінські рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі і необхідні фінансові результати. З цією метою воно вивчає ринкову кон’юнктуру, самостійно планує свою діяльність, знаходить постачальників та покупців, встановлює ціни тощо.

В результаті такої діяльності у підприємства виникає потреба у наявності сучасної та повної інформації для прийняття управлінських рішень та оцінки їх результатів. З іншого боку, підприємство повинно надати відповідну інформацію і тим, хто інвестував (або збирається інвестувати) в нього свої засоби.

Інструментом збору, обробки та передачі інформації про діяльність підприємства є бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Бухгалтерський облік– це процес вияв­лення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збе­рігання та передачі інформації про діяльність підприємства зов­нішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік в Україні поділяється на фінансовий та управлінський.

Фінансовий облік ведеться в інтересах зовнішніх користувачів облікової інформації. До них належать:

· комерційні партнери, включаючи постачальників і покупців. Постачальники повинні знати про платоспроможність підприємства, а покупцям необхідна впевненість, що підприємство є надійним джерелом поставок і немає ризику, що в найближчий час підприємство припинить своє існування;

· інвестори і кредитори підприємства. Інвесторів цікавить окупність вкладених коштів, фінансова стійкість підприємства, здатність виплачувати оголошені дивіденди. Кредиторам необхідні гарантії, що підприємство сплатить відсотки за позику і поверне її в обумовлений строк;

· податкові служби повинні мати інформацію про доходи підприємства, щоб визначити розмір податку на прибуток підприємства і впевнитись в тому, що податок на додану вартість та інші платежі сплачені правильно;

· працівники підприємства мають право на інформацію про його фінансовий стан, оскільки цим визначається їх майбутня кар’єра і розмір заробітної плати;

· фінансові аналітики і радники потребують інформацію для своїх клієнтів або громадськості;

· громадськість і місцеві органи влади цікавить можливість використання фінансової звітності підприємств для забезпечення зайнятості населення, контролю за повнотою сплати місцевих податків, визначення напрямку розвитку підприємства тощо.

Виходячи з цього, організація бухгалтерського (фінансового) обліку повинна забезпечити:

· повне і достовірне відображенні в бухгалтерських документах всіх господарських операцій, які були здійснені на підприємстві в звітному періоді;

· складання встановленої органами державного управління фінансової звітності;

· надання інформації внутрішнім користувачам для контролю господарської діяльності і прийняття управлінських рішень;

· надання інформації зовнішнім користувачам про реальний фінансовий стан підприємства.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів для прийняття ними рішень щодо управління підприємством.

 

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

При організації і веденні бухгалтерського обліку підприємства в своїй роботі керуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які являють собою нормативно-правові акти, затверджені міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 було затверджено «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», який на даний час запроваджено у всіх суб’єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

 

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. передбачено дотримання при веденні бухгалтерського обліку таких принципів:

· Обачності– застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства;

· Повноти– всі господарські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· Автономності– активи та зобов’язання підприємства повинні бути відокремлені від активів та зобов’язань інших підприємств та власників цього підприємства;

· Сталості– постійне застосування підприємством обраних методів бухгалтерського обліку з року в рік. Зміна методів обліку повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

· Безперервності– оцінка активів та зобов’язань підприємства, здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме в неосяжному майбутньому;

· Нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

· Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· Історична (фактична) собівартість– пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

· Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін «облікова політика», визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори:

· форму власності та організаційно-правову структуру підприємства;

· вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи;

· параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо;

· відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання;

· умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції;

· матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками;

· умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.
Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

 

Вища економічна освіта забезпечується вивченням збалансованої системи спеціально відібраних гуманітарних та соціально-економічних, фундаментальних і професійно-орієнтованих навчальних дисциплін.

Блок гуманітарних та соціально-економічних дисциплін об’єднує предмети гуманітарного напряму, спрямовані на опанування основ науки про людину, суспільство, світову культуру, формування суспільної свідомості, світогляду високоосвіченої людини.

Блок фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін забезпечує базові економічні знання та закладає основи професійної освіти. До цього блоку належать дисципліни: основи економічної теорії, вища математика, статистика, інформатика та комп’ютерна техніка, менеджмент, маркетинг, фінанси, економічний аналіз та ін.

Вивчення цих дисциплін створює базу для подальшого вивчення спеціальних економічних дисциплін до яких належить і фінансовий облік.

 

Питання для самоперевірки та корекції знань студентів.

2. В інтересах яких користувачів ведеться фінансовий облік? 3. В інтересах яких користувачів ведеться управлінський облік? 4. Якими нормативними документами регулюється ведення бухгалтерського обліку в Україні?

Зміст

1. Економічний зміст і завдання обліку грошових коштів.

2. Облік касових операцій. Основні правила ведення касових операцій.

3. Первинний облік касових операцій.

4. Синтетичний і аналітичний облік касових операцій.

5. Облік коштів на рахунках у банках. Види рахунків, порядок їх відкриття та закриття.

6. Документальне оформлення банківських операцій..

7. Синтетичний і аналітичний облік коштів на рахунках у банках.

8. Облік інших грошових коштів.

 

Основні терміни та поняття

Грошові кошти; каса підприємства; ліміт каси; поточні рахунки; поточні бюджетні рахунки; безготівкові розрахунки; інші кошти.

Література

7. Бухгалтерський облік I:Навчальний посібник/ О.М.Харчишина – К.,2007

8. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

9. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

10. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

11. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005

 

Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв’язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.

Грошові кошти– це готівка, кошти на рахунку у банку та депозити до запитання.

Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками по позичках і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.

Згідно із ст. 24 Закону України „Про підприємство” розрахунки підприємств по своїх зобов’язаннях проводяться в безготівковому та в готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

Більшість розрахунків з виконання зобов’язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише тоді, коли сума окремих платежів менша від сум, встановлених банками для безготівкових розрахунків.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

1. здійснення контролю за дотриманням касової і розрахункової дисципліни, в тому числі за зберіганням, своєчасним надходженням і витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до їх цільового призначення;

2. своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів;

3. проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку;

4. дотримання П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів” та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства за звітний період.

 

2. До касових операцій відносять операції пов’язані з одержанням і витратою готівки безпосередньо із каси підприємства.

При здійсненні касових операцій підприємства користуються діючим Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України.

Відповідно до Положення, каса підприємства – це приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання грошових коштів, інших цінностей і касових документів.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівника.

Посадову матеріально відповідальну особу, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві, називають касиром.

З касиром обов’язково має бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Приміщення каси має бути ізольовано, а двері до каси під час здійснення операцій – замкнуті із внутрішнього боку. Уся готівка повинна зберігатися у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках – у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опечатуються сургучевою печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касирів, яким забороняється передавати їх стороннім особам або виготовляти невраховані дублікати.

Перед відкриттям приміщення каси і металевих шаф касир зобов’язаний оглянути схоронність замків, дверей, віконних грат і печаток, переконатися у справності охоронної сигналізації. У разі пошкодження або зняття печатки, поломки замків, дверей, грат касир зобов’язаний негайно доповісти про це керівнику підприємства, який повідомляє про це до органів внутрішніх справ і вживає заходів щодо охорони каси до прибуття працівників міліції.

Підприємства зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують з власних поточних рахунків має витрачатися виключно на визначені у чеку цілі, що не суперечать чинному законодавству України.

Сума платежу готівкою одного підприємства з іншим не повинна перевищувати 10000 грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки протягом дня, не обмежується.

Підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі на кінець робочого дня.Ліміт залишку готівки в касі встановлюється установою банку щорічно протягом першого кварталу з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його відділеності від установи банку, розміру касових оборотів тощо.

Підприємства мають право зберігати протягом 3 робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана в банку для виплат пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів.

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 „Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” і мають застосовуватися усіма підприємствами.

Документом, на підставі якого приймають у касу готівку, є Прибутковий касовий ордер (тип. ф. КО-1) підписаний головним бухгалтером або особою на те уповноваженою. Готівку зкаси видають за Видатковим касовим ордером (тип. ф. КО-2), Платіжними відомостями та іншими документами, засвідченими спеціальним штампом, який замінює касовий ордер і підписами керівника та головного бухгалтера підприємства чи осіб на це уповноважених.

При видачі готівки за видатковим касовим ордером касир вимагає від особи надання документа, що засвідчує особу одержувача, записує назву і номер документа, коли і ким він виданий.

Готівку касир видає тільки особі, указаній у видатковому касовому ордері за паспортом або документом, який його замінює. Якщо готівка видається за дорученням, оформленим в установленому порядку в касовому ордері після прізвища одержувача грошей бухгалтерією записується прізвище особи, якій доручено отримати готівку.

Оплата праці, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендій, пенсій і премій виконується касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, за складанням видаткових касових ордерів після закінчення видачі.

На титульному аркуші платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться підпис керівника та головного бухгалтера, що дозволяє видачу готівки, і терміни видачі на загальну суму готівки. По закінченні видачі готівки в терміни, обумовлені Положенням про ведення касових операцій, касир зобов’язаний у платіжній відомості навпроти прізвища осіб, яким не виплачено зарплату, допомогу, стипендію, пенсію або премію, поставити штамп або зробити помітку від руки „Депоновано” і скласти реєстр депонованих сум. Депоновані суми належить здати в установу банку і на здані кошти складається один загальний видатковий касовий ордер.

Всі прибуткові і видаткові касові ордери та документи, що їх замінюють, виписують в бухгалтерії чітко і ясно чорнилом або пастою кулькових ручок. Жодних виправлень у цих документах роботи не дозволяється, забороняється також видавати прибуткові і видаткові касові документи особам, які вносять або одержують гроші.

Всі прибуткові і видаткові касові ордери та документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструють в бухгалтерії в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (тип. ф. КО-3).

Надходження і видачу грошей обліковують у Касовій книзі (тип. ф. КО-4), записи до якої робить касир відразу після одержання або видачі грошей за кожним ордером чи документом, який його замінює. Наприкінці кожного робочого дня касир підсумовує операції за день, визначає залишок грошей у касі на наступний день і передає до бухгалтерії відривний листок касової книги з копіями записів за день та доданими прибутковими та видатковими касовими документами, як звіт касира, під розписку у касовій книзі. Підприємство веде тільки одну касову книгу. Вона повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена сургучною печаткою. На останній сторінці вказують кількість пронумерованих сторінок, яка засвідчується підписами керівника підприємства та головного бухгалтера.

Бухгалтерська обробка звітів касира полягає в старанній перевірці правильності оформлення прибуткових і видаткових касових документів, відповідності записів у звіті даним доданих до нього документів, підрахунок підсумків операцій за день і залишків на початок і кінець робочого дня. Повинні бути також звірені суми одержаної і зданої готівки в установи банків з відповідними виписками банків по поточних рахунках. Після перевірки касового звіту в спеціальній графі проставляються кореспондуючі рахунки.

У строки встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал на кожному підприємстві проводиться раптова ревізія каси, про що складають відповідний акт. При проведенні документальної ревізії слід також перевірити наявність готівки в касі, усі касові документи і записи до касової книги. Результати ревізії оформляють актом, у якому фактичний залишок касової готівки зіставляють з даними обліку, що дає можливість визначити нестачу або надлишок грошових коштів. Акт необхідно оформляти у день ревізії каси і підписати членам ревізійної комісії. У випадках, коли буде встановлено нестачу або надлишок комісія повинна вимагати від касира письмове пояснення.

 

 

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства використовують рахунок 30 «Каса».

Рахунок 30 «Каса».має такі субрахунки:

301 „Каса в національній валюті”;

302 „Каса в іноземній валюті”.

За дебетом рахунку 30 «Каса».відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом – виплата грошових коштів із каси підприємства.

По факту отримання від касира касового звіту бухгалтер узагальнює в ньому наведені суми, що ідуть під одними бухгалтерськими рахунками і переносить обороти по дебету і кредиту рахунка 30 „Каса” у журнал-ордер 1 і відомість 1 при журнально-ордерній формі обліку.

Кореспонденція рахунків

2. Надійшла в касу виручка від покупців: Д-т 30 К-т 36; 3. Внесено в касу невикористані підзвітні суми: Д-т 30 К-т 372; 4. Внесено готівку з каси на рахунок у банку: Д-т 31 К-т 30;

Порядок відкриття рахунків

• заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером; • копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної влади чи іншому… • копію належним чином зареєстрованого статуту, завірену нотаріально чи органом реєстрації (підприємства, які діють на…

Кореспонденція рахунків

2. Оплачено покупцями раніше одержані товари, роботи, послуги: Д-т 31 К-т 36. 3. Одержано довгострокову позику банку: Д-т 31 К-т 50. 4. Одержано короткострокову позику банку: Д-т 31 К-т 60.

Питання для самоконтролю і корекції знань студентів

· Хто несе відповідальність за дотримання касової дисципліни на підприємстві? · Які основні правила ведення касових операцій? · Якими первинними документами оформляються касові операції7

Зміст

1. Визначення, оцінка та класифікація дебіторської заборгованості.

2. Облік розрахунків з покупцями і замовниками.

3. Облік розрахунків з різними дебіторами:

3.1. Облік розрахунків за виданими авансами.

3.2. Облік розрахунків з підзвітними особами.

3.3. Облік розрахунків за претензіями.

3.4. Облік розрахунків з відшкодування завданих збитків.

3.5. Облік розрахунків за позиками членам кредитних спілок.

3.6. Облік розрахунків з іншими дебіторами.

4. Облік резерву сумнівних боргів.

 

Основні терміни та поняття

Дебітори; дебіторська заборгованість; підзвітна особа; сумнівний борг; довгострокова дебіторська заборгованість; поточна дебіторська заборгованість; безнадійна дебіторська заборгованість; резерв сумнівних боргів; покупці.

Література

12. Бухгалтерський облік I:Навчальний посібник/ О.М.Харчишина – К.,2007

13. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

14. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

15. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

16. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005

 

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.

Класифікація дебіторської заборгованості

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12… У П{С)БО 2 "Баланс" дається визначення операційного циклу - це… Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення…

Оцінка дебіторської заборгованості в обліку

· Дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості. Оцінка за дисконтованою вартістю майбутніх платежів застосовується… · Чиста реалізаційна вартість

Приклад.

Облік розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі ТзОВ „Рось” № п/п Зміст операції Сума, грн. …   3. На рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами ” ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю…

Облік розрахунків за виданими авансами.

Аванс є грошовою сумою або іншою майновою цінністю, яка передається в рахунок виконання договірного зобов’язання. Це повний або частковий платіж.… Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних… Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформлюють платіжними дорученнями, в яких міститься посилання…

Облік розрахунків з підзвітними особами.

Розрахунки з підзвітними особами виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається… Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням… Направлення працівника у відрядження оформляється наказом із зазначенням пункту призначення, назви підприємства, куди…

Облік розрахунків за претензіями

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа – учасник господарських… У претензії зазначаються: повне найменування і поштові реквізити заявника… Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи,…

Розрахунки за позиками членам кредитних спілок

Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, досягли 18… На субрахунок 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок» ведеться… Приклад. Член кредитної спілки під заставу одержує позику в розмірі 5000 грн. Експертна комісія оцінила заставу в 7000…

Розрахунки з іншими дебіторами

За дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом — її погашення чи… Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в Балансі в складі… Поточна дебіторська заборгованість відображається в Балансі в складі обо­ротних активів.

Приклад.

При створенні резерву сумнівних боргів складається така кореспонденція рахунків: Д-т 94 „Інші витрати операційної діяльності” К-т 38 „Резерв сумнівних боргів” і дебетується”.

Питання для самоконтролю і корекції знань студентів

2. Як класифікується дебіторська заборгованість? 3. Чому виникає дебіторська заборгованість? 4. Які види оцінки дебіторської заборгованості ви знаєте?

Основні терміни та поняття

Література 1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. - Ж., 2009. 2. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред..Добровського В.М. - К., 2009.

Кореспонденція рахунків.

- у капітальному будівництві: Д-т 15 К-т 13; - для потреб виробництва продукції: Д-т 23 К-т 13; - для загальновиробничих потреб: Д-т 91 К-т 13;

Зміст

1. Визначення, первісна оцінка та класифікація фінансових інвестицій.

2. Синтетичний та аналітичний облік поточних фінансових інвестицій.

3. Синтетичний та аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій.

4. Оцінка інвестицій на дату балансу.

5. Облік фінансових інвестицій за журнально-ордерною формою.

 

Основні терміни та поняття

Фінансові інвестиції; поточні фінансові інвестиції; довгострокові фінансові інвестиції; справедлива вартість; амортизована собівартість; метод участі в капіталі.

Література

17. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

18. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

19. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

20. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005

 

Кожне підприємство в процесі своєї виробничо-господарської діяльності може здійснювати фінансові вкладення шляхом купівлі підприємством на фінансовому ринку, з метою отримання у майбутньому економічних вигод, різних цінних паперів: акцій, облігацій, векселів та ін.

За чинним законодавством України: фінансова інвестиція — це господарська операція з придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, головними з яких є: одержання в майбутньому доходу, перетворення вільних заощаджень на високоліквідні цінні папери, кон­троль над підприємством-емітентом тощо.

Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства.

Порядок обліку фінансових інвестицій і розкриття інформації про них у фінансовій звітності мають відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 мають застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, державних і місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так і за кордоном тощо.

Під час придбання всі інвестиції оцінюються й відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які було передано в оплату. Згідно з П(С)БО12 існують три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, мають охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

1) за кошти;

2) в обмін на інші активи (не на кошти);

3) в обмін на цінні папери власної емісії.

Для формування й реалізації інвестиційної політики та роз­в’язання завдань оцінювання і обліку фінансових інвестицій слід зважати на їхні класифікаційні ознаки.

Фінансові інвестиції можна класифікувати так.

1. За формами власності на інвестиційні ресурси:

· державні фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових коштів;

· приватні фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані гро­мадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, що діють на засадах колективної власності;

· іноземні фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та іншими державами;

· спільні фінансові інвестиції — вкладення, здійснювані громадянами та юридичними особами України й інших держав.

2. За характером участі в інвестуванні:

· прямі інвестиції — господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

· портфельні інвестиції — господарські операції, які передбачають придбання цінних пaпepiв, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із купівлі активів як безпосередньо платником податку, так i пов’язаними з ним особами, в обсягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

3. За періодом інвестування:

· короткотермінові (поточні) фінансові інструменти — вкладення коштів на термін, який не перевищує рік (наприклад, короткотермінові ощадні сертифікати, короткотермінові векселі, короткотермінові державні цінні папери тощо). Їх позначають поняттям активи грошового ринку. Зазвичай вони мають за мету використання тимчасово вільних грошових коштів для відносно швидкого отримання доходу;

· довготермінові — вкладення коштів у статутні капітали інших організацій, зокрема придбання акцій, відсоткових облігацій, надання фінансових кредитів і позик на термін понад рік (деталізуються у практиці великих інвестиційних компаній): а) до 2-х років; б) від 2-х до 3-х років; в) від 3-х до 5-ти років; г) понад 5 років.

4. За регіональною ознакою:

· фінансові інвестиції у межах держави (внутрішні інвестиції) — вкладення в об’єкти інвестування, розміщені на території держави;

· закордонні фінансові інвестиції — вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за межами держави (до цих інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших країн — акцій зарубіжних компаній, облігацій інших держав тощо).

5. За джерелами фінансування:

· внутрішні (власні) джерела фінансування (самофінансування) інвестицій формуються за рахунок фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів підприємця-інвестора, головну роль серед яких, як правило, відіграє прибуток, що залишається у розпорядженні компанії (фірми) після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Відрахування з прибутку, спрямовані на виробничий розвиток, можуть бути використані на будь-які інвес­тиційні цілі.

· залучені джерела фінансування інвестицій насамперед формуються за рахунок акціонерного капіталу шляхом емісії власних акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів (для пайових інвестиційних фондів), інших цінних паперів та розміщення їх на відповідних ринках, а також завдяки прирощенню акціонерного капіталу за рахунок збільшення котирувальної ціни акцій підприємства. Ці джерела можуть використовувати корпорації та їхні самостійні (дочірні) структури, створювані у формі акціонерних товариств.

6. За способами фінансування:

· пряме фінансування (прямий трансфер) — це сукупність каналів переміщення грошових коштів безпосередньо від їхнього власника до позичальника (інвестора). Пряме фінансування поділяють на:

o капітальне фінансування — отримання коштів в обмін на право пайової участі у власності. Основна форма такого фінансування — випуск акцій;

o боргове фінансування — отримання коштів в обмін на зобов’язання повернення їх з відсотками (випуск облігацій, залучення кредитів тощо);

· непряме (опосередковане) фінансування — фінансування інвестиційного процесу за участі фінансових посередників. У цьому разі гроші залучають через посередників (комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування), які вкладають кошти у конкретні об’єкти.

Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Інвестиції можуть класифікуватися як еквіваленти, якщо вони:

· вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

· характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

· мають короткий строк погашення, наприклад три місяці.

Для обліку наявності і руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів призначено рахунок 35 „Поточні фінансові інвестиції”.

Рахунок 35 „Поточні фінансові інвестиції” має такі субрахунки:

351 „Еквіваленти грошових коштів”;

352 „Інші поточні фінансові інвестиції”.

По дебету рахунка 35 „Поточні фінансові інвестиції” відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, по кредиту – зменшення їх вартості та вибуття.

Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Кореспонденція рахунків

2. Переведено поточну фінансову інвестицію в довгострокову: Д-т 14 „Довгострокові фінансові інвестиції” К-т 35 „Поточні фінансові інвестиції”; 3. Переведено довгострокову фінансову інвестицію в поточну: Д-т 35 „Поточні…  

Оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю

Сума збільшення або зменшення балансової вартості таких фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших доходів або інших витрат… Розглянемо оцінку фінансових інвестицій за справедливою вартістю на прикладі.

Приклад

Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових…

Оцінка фінансових інвестицій за амортизованою собівартістю

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та… Розглянемо оцінку фінансових інвестицій за амортизованою собівартістю…

Приклад

Підприємство 03.01.2000 р. придбало облігації номінальною вартістю 50000 грн за 46282 грн, тобто дисконт - 3718 грн (50000 - 46282).

Фіксована ставка відсотка за облігацією встановлена 9 процентів річних. Погашення облігацій відбудеться через 5 років. Відсоток виплачується щорічно наприкінці року, його номінальна сума - 4500 грн (50000 х 9%).

Ефективна ставка відсотка дорівнює: ((50000 х 9%) + (3718 : 5)) /((46282 + 50000) : 2)= приблизно 11%.

Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації

Приклад

Облігації номінальною вартістю 50000 грн. придбані 03.01.2000 р. за 52019 грн, тобто премія становила 2019 грн (52019 - 50000). Фіксована ставка відсотка за облігаціями - 9 процентів річних. Погашення облігації відбудеться через 5 років. Виплата відсотка здійснюється щороку наприкінці року, його номінальна сума - 4500 грн (50000 х 9%). Ефективна ставка відсотка дорівнює:

(4500 - 2019 : 5) / ((52019 + 50000) : 2 ) = 8%.

Розрахунок амортизації премії за інвестиціями в облігації

** Визначається додаванням вартості інвестицій на попередню дату і суми амортизації дисконту за звітний період. *** Визначається як різниця між вартістю інвестицій на попередню дату і сумою…

Оцінка фінансових інвестицій за методом участі в капіталі

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується): - на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта… - на частку інвестора в сумі інших змін (крім змін за рахунок прибутку або збитку) у власному капіталі об'єкта…

Приклад

* Зростання додаткового капіталу обумовлено дооцінкою необоротних активів. ** У складі нерозподіленого прибутку на 31.12.2000 р. прибуток від реалізації… Чистий прибуток за 2010 рік асоційованого підприємства становить 110 тис. грн і складається із 60 тис.грн,…

Фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу

Фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу, на дату балансу відображаються виключно за справедливою вартістю.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу виключно за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства

Фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування відповідає визначенню… Винятком із цього правила є фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні… а) фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

Фінансові інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи

а) активи, задіяні у спільній діяльності, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах; б) зобов'язання, які він узяв для провадження цієї діяльності; в) свою частку в будь-яких зобов'язаннях, узятих разом з іншими учасниками щодо цієї діяльності;

Питання для самоконтролю і корекції знань студентів

15. Як оцінюються фінансові інвестиції на дату придбання? 16. За якими ознаками класифікуються фінансові інвестиції? 17. Які фінансові інвестиції відносяться до поточних?

Зміст

1. Економічний зміст запасів та завдання їх обліку.

2. Оцінка надходження та вибуття запасів.

3. Первинний облік виробничих запасів.

4. Первинний облік продукції сільськогосподарського товаровиробника.

5. Організація складського обліку.

6. Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів.

7. Синтетичний та аналітичний облік продукції сільськогосподарського товаровиробника.

8. Синтетичний та аналітичний облік готової продукції

9. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.

10. Облік товарів.

11. Облік поточних біологічних активів тваринництва.

 

Основні терміни та поняття

Запаси; товарно-матеріальні цінності; справедлива вартість, первинна вартість; методи оцінки товарно-матеріальних цінностей; товари; готова продукція; операційний цикл; малоцінні та швидкозношувані предмети;поточні біологічні активи.

 

Література

21. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

22. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

23. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

24. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

 

З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинне бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами.

Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 9 „Запаси”, яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси– це активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

· сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат:

· сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрчмих податків;

· сум ввізного мита;

· сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовується підприємству;

· транспортно-заготівельних витрат (оплата тарифів, фрахту, транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

· інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання із запланованою метою.

Основними завданнями обліку запасів є:

· контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням продукції та виробничих запасів;

· контроль за правильним документальним оформленням надходження й ви­користання ТМЦ;

· контроль за зберіганням, додержанням встановлених норм витрат запасів та використанням їх за цільовим призначенням;

· правильне визначення собівартості придбаних ТМЦ;

· своєчасне проведення інвентаризації й виявлення запасів, що не використову­ються в господарстві;

· вжиття заходів щодо запобігання нестач, крадіжок, псування продукції
й ТМЦ;

· контроль за своєчасним відображенням операцій по руху запасів в облікових регістрах.

Отримані (придбані) або вироблені запаси оприбутковуються на баланс за їхньою первинною вартістю. Розмір первинної вартості запасів залежить від того, яким шляхом вони надійшли на підприємство, а саме: куплені за грошові кошти та їх еквіва­ленти; виготовлені власними силами підприємства; внесені засновниками до статутного капіталу; отримані безоплатно; обміняні на інші запаси (подібні й неподібні).

Первинною вартістю запасів, придбаних за грошові кошти та їх еквіваленти, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вира­хуванням непрямих податків;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які підприємству не відшкодовуються (акцизний збір, єдиний митний збір та ін.);

· транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням і доведенням запасів до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях (зокрема, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати на доробку і підвищення якісних характеристик запасів).

У разі виготовлення запасів на підприємстві їх первинною вартістю визначається собівартість їх виробництва (виробнича собівартість), що визначається згідноз П(С)БО 16 «Витрати»

Первинною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємств визнається погоджена засновниками (учасниками) їх справедлива вартість.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Справедливою вартістю в даному разі виступатиме вартість запасів, за­фіксована в засновницьких документах підприємства.

Первинна вартість безоплатно отриманих запасів визначається за їх спра­ведливою вартістю. Відповідно до П(С)БО 15 «Доход» справедлива вартість без­оплатно отриманих запасів визнається як інший операційний доход від звичайної діяльності підприємства.

Визначення первинної вартості запасів, отриманих у результаті обміну, зале­жить від того, якими запасами здійснено обмін: подібними чи неподібними. Подіб­ні активи— об'єкти, які мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість. Неподібні активи— це об'єкти, що мають різне функціональ­не призначення й неоднакову справедливу вартість.

При обміні подібними запасами первинна вартість отриманих запасів визна­чається за балансовою вартістю переданих запасів. Тому, згідно з П(С)БО 15, при обміні продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є по­дібними, доход не визнається.

У разі, коли балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Отже, при такому обміні відбувається своєрідна уцінка за­пасів, тобто застосовується принцип обачності, що не допускає завищення активів. Якщо запаси набуваються шляхом обміну на неподібні запаси, то первинна вар­тість отриманих запасів дорівнює їх справедливій вартості. При цьому сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю отриманих або таких, що підлягають отриманню, активів, робіт, послуг, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо достовірно визначити справедливу вартість отриманих або таких, що підлягають отриманню, активів за бартерним контрактом неможливо, доход визна­чається за справедливою вартістю активів, переданих згідно з таким контрактом, крім грошових коштів та їх еквівалентів.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того пері­оду, в якому вони були здійснені (встановлені):

· понаднормові втрати і нестачі запасів;

· відсотки за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням ідоставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони при­датні для використання у запланованих цілях.

Для визначення результатів роботи підприємства велике значення має пра­вильний вибір методу оцінки вибулих запасів. Підприємство має право вибрати метод оцінки запасів, що вибувають, і відобразити його в обліковій політиці. Для різних видів запасів можуть застосовуватися різні методи оцінки.

Відпуск запасів у виробництво, продаж та інше вибуття здійснюється за таки­ми методами:

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних витрат.

Таблиця. Методи вибуття запасів

П№п/п	Методи оцінки	Сутність методу
	Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів	Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів, які відпускаються та послуг, що надаються для спеціальних замовлень і проектів, а також невзаємозамінних запасів
	Середньозваженої собівартості	Оцінка запасів проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів
	Собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO)	Оцінка запасів ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто одиниці запасів, які надійшли першими відпускаються також першими
	Собівартості останніх за часом надходження запасів (LIFO)	Оцінка запасів ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їхньому надходженню на підприємство, тобто одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) останніми відпускаються першими
	Нормативних затрат	Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися

 

Усі операції, пов'язані з надходженням, переміщенням та вибуттям матері­альних цінностей, підприємства оформляють відповідними первинними документами з обліку сировини й матеріалів — як типової форми, так і спеціалізованими.

Виробничі запаси (сировина, паливо, запасні частини, будівельні матеріали та ін.) надходять на підприємства в основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюються на підставі договорів постачання. На матеріали, придбані у постачальників, одержують роз­рахункові документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, вантажні митні декларації, податкові накладні тощо) та інші документи (специфікації, сертифікати, паспорти, посвідчення на якість і т. ін.). Ці документи обов'язково реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли (ф. М-1).

Для одержання виробничих запасів зі складу постачальника уповноваженій особі (експедитору) в бухгалтерії виписується довіреність (ф. М-2), що підпису­ється керівником, головним бухгалтером підприємства і засвідчується печаткою господарства. Порядок видачі та повернення довіреностей встановлено Інструк­цією про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на облік запасів одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.15.1996 р. № 99. При видачі довіреності реєструють у Журналі реєстрації дові­реностей (ф. М-3) і видають під розписку в ньому. Журнал має бути пронумеро­ваний, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника та головного бухгалтера підприємства. Довіреність на одержання цінностей видають лише тим особам, які працюють на даному підприємстві. Термін дії довіреності встановлено в межах 10 днів. Бухгалтерія слідкує за використанням довіреностей: робить відміт­ки у спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або про анулювання довіреності, якщо її повернено без виконання. Особа, якій видано довіреність, зо­бов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприєм­ство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержано цінності за довіреністю повністю чи частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад або матеріально відповідальній особі. Використана довіреність залишається у постачальника при першому відпуску товарів. Невикористані до­віреності слід повернути працівнику бухгалтерії не пізніше наступного дня після закінчення терміну дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернені невикористані довіреності гасяться написом «Невикористана» і зберігаються протягом терміну, встановленого для зберігання первинних документів.

Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули не­використану довіреність, термін дії якої закінчився, нова довіреність не видається.

Бланки довіреностей є документами суворої звітності й облічуються на поза­балансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». Списують використані бланки довіреностей по актах типової форми М-2а, затверджених керівником підприєм­ства. Акт складають не рідше одного разу на квартал.

Одержані зі сторони виробничі запаси повинні бути своєчасно оприбут­ковані складом. Запаси, що надходять, перевіряють за асортиментом, кількістю (рахунком, вагою, обсягом). Одержані запаси приймають і за якістю, зазначеною у супровідних документах. Матеріально відповідальна особа (завскладом, комірник) приймає матеріали після зважування, підрахунку, замірювання тощо й порівняння фактично прийнятої кількості з даними, зазначеними в супровідних та платіжних документах. Прийняту кількість матеріалів завідуючий складом оформляє На­кладною (внутрішньогосподарського призначення)(ф. № 87) або Прибутко­вим ордером (ф. М-4). Складати накладну можна у двох примірниках, перший з яких залишається на складі й використовується для ведення складського обліку, а другий з підписом завідуючого складом, що підтверджує одержання цінностей, разом із документами постачальника експедитор здає у бухгалтерію, звітуючи тим самим про використання виданої довіреності. За невідповідності матеріалів, що на­дійшли, їх асортименту, якості або кількості, зазначеним у документах постачальника, складають Акт про приймання матеріалів (ф. М-7) або комерційний акт.

Виробничі запаси можуть надходити в господарство через підзвітних осіб у по­рядку їх придбання за готівку в магазинах, на ринку, ярмарках, у населення. До зві­ту про витрачені суми на придбання матеріалів додаються первинні документи, що підтверджують факт купівлі (рахунки, чеки магазинів, податкові накладні та ін.).

Факт купівлі (продажу) товару у фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяль­ності підтверджується чеком реєстратора розрахункових операцій. Проте багато приватних підприємців можуть не використовувати РРО й не видавати касового чека. Тоді виправдним документом на оприбуткування матеріалів є розрахункова, квитанція або товарний чек. Якщо підприємець є платником ПДВ, у разі купівлі на суму, що перевищує 20 грн., він зобов'язаний надати і податкову накладну.

Придбання матеріалів на ринку у звичайного громадянина (непідприємця) оформляють «Актом закупівлі» (відомістю закупівлі). Він повинен містити такі реквізити: найменування документа, дату і місце складання акта, прізвище, ім'я по батькові продавця та прізвище, ім'я, по батькові і посаду покупця — підзвітної особи підприємства, найменування підприємства, ідентифікаційний код продавці або відомості з паспорта продавця, найменування товару, ціну одиниці товару, обсяг проданого товару, суму виплачених продавцю коштів, суму утриманого податку доходів фізичних осіб, підпис продавця про одержані кошти і покупця — про виплачені. Один примірник акта залишається у покупця і слугує підставою для оприбуткування товару, а другий — у продавця.

Разова видача ТМЦ зі складу проводиться на підставі Накладної (внутрішньогосподарського призна­чення) (ф. № 87 або ф. М-11). Накладну, як правило, виписують у двох примірни­ках, один із яких передають на склад, а другий залишають в одержувача цінностей. При систематичному відпуску виробничих запасів на виробничі потреби застосовують Лімітно-забірні карти на одержання матеріальних цінностей (ф. №117) та Лімітно-забірні карти спеціалізованої форми (для запасних частин) (ф. № 117а). У цих документах здійснюється поточний контроль за дотри­манням лімітів відпуску матеріалів на виробництво. Лімітно-забірні карти виписує бухгалтерія на один чи кілька номенклатурних номерів матеріалів і, як правило, на один шифр витрат у двох примірниках терміном на один місяць. Один примірник лімітно-забірної карти до початку місяця передають одержувачу, а другий — скла­ду. Завскладом при відпуску виробничих запасів фіксує в обох примірниках карти дату та кількість виданих матеріалів.

Можна використовувати типові форми лімітно-забірних карт. Форму М-8 використовують для здійснення багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів протягом місяця. За ф. М-9 відпускають лімітовані матеріали чотири рази на відповідний об'єкт обліку, вказуючи дати відпуску і залишок ліміту після кожної видачі.

Лімітно-забірну карту за ф. М-28 використовують для відпуску матеріалів на конкретний будівельний об'єкт і ведуть протягом усього періоду його будівництва. Вона знаходиться у виконавця робіт. Одночасно ведуть щомісячну ф. М-28а, що знаходиться на складі. При видачі матеріалів комірник підписується у ф. М-28, а одержувач — у ф. М-28а. У кінці місяця виконавець робіт заповнює графу 1 ф. М-28 про залишок матеріалів на об'єкті на кінець місяця. Розраховується фак­тична витрата матеріалів на об'єкт. Після перевірки записів у ф. М-28 бухгалтерія, якщо об'єкт будівництва не завершено, повертає її виконавцю робіт для продо­вження використання.

Фактичні витрати нафтопродуктів визначають на основі Подорожніх листів вантажного автомобіля (ф. № 2), Облікових листів тракториста-машиніста (ф. № 67), Подорожніх листів легкового автомобіля (ф. № 3) та ін., дані з яких заносять у накопичувальні відомості обліку використання машинно-тракторного парку або накопичувальні відомості обліку роботи вантажного автотранспорту.

Для оформлення відпуску виробничих запасів у порядку продажу застосову­ють Товарно-транспортні накладні (ф. № 1-ТН). При доставці власним авто­транспортом їх виписують у трьох примірниках: один, із підписом водія, залиша­ють у пункті відправлення, а решту, завірені підписами та печатками (штампами) вантажовідправника та з підписом водія, вручають водієві; з них один передають товароодержувачу, відповідальному за приймання вантажу, а інший, з відміткою про приймання вантажу, повертають сільськогосподарському підприємству (за­лишається у водія для підтвердження обсягу перевезення вантажів й нарахування заробітної плати). При перевезенні вантажів залученим транспортом товари транспортні накладні виписують у чотирьох примірниках, два з них залишаються у водія автотранспортної організації.

Для обліку запасів сільськогосподарські підприємства можуть використовувати інші типові форми первинного обліку, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193: акт-вимога на заміну (додатковий від­пуск) матеріалів (ф. М-10), накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М-11), відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф. М-14), акт приймання-передачі обладнання у монтаж (ф. № 15а), акт про приймання облад­нання (ф. М-15), сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріа­лів від встановлених норм запасу (ф. М-18) та ін.

У кожному сільськогосподарському підприємстві виробляється багато видів сільськогосподарської продукції. Продукція рослинництва надходить у господар­ство в стислі терміни. Тому перед початком збирання врожаю необхідно провести наступні підготовчі роботи:

· провести інвентаризацію залишків продукції врожаю минулого року;

· підготувати до прийому продукції нового врожаю приміщення токів, складів та інших місць її зберігання;

· перевірити стан вагового господарства;

· проінструктувати відповідальних осіб (вагарів, завідуючих токами, комірни­ків, комбайнерів, водіїв та ін.), які складатимуть первинні документи з обліку продукції, про порядок їх оформлення та терміни представлення документів у бухгалтерію підприємства;

· підготувати первинні документи (пронумерувати, заповнити окремі реквізи­ти) та ін.

Кожному сільськогосподарському підприємству в період збирання врожаю необхідно дотримуватись таких вимог:

· обов'язково зважувати сільськогосподарську продукцію при її оприбуткуван­ні, відправленні на приймальні пункти та в складські приміщення;

· облік виходу продукції вести роздільно в розрізі культур та підрозділів підпри­ємства, від яких одержано продукцію.

Сортове насіння треба обліковувати окремо за кожним сортом, а в межах сорту — за репродукціями, категоріями сортової чистоти та класами посівного матеріалу.

Облік зернової продукції.Для обліку надходження зерна від урожаю передба­чено використання декількох варіантів первинних документів. Сільськогосподарське підприємство вибирає той із них, який найбільше відповідає конкретним умовам, що склалися на підприємстві, а також способу збирання урожаю зернових культур.

При першому методі для обліку врожаю продукції зернових культур викорис­товується Путівка на вивезення продукції з поля (ф. № 77а). Перед початком збирання врожаю зернових культур бухгалтерія сільськогосподарського підпри­ємства видає кожному комбайнерові під розписку блокноти путівок на вивезення продукції з поля, пронумеровані в трьох примірниках (під одним номером). У них завчасно заповнюються такі реквізити, як назва підприємства, табельний номер комбайнера, його прізвище та ініціали, номер комбайна.

Вивантажуючи зерно з бункера комбайна в кузов автомашини, комбайнер ви­писує путівку в трьох примірниках під копірку, де вказується дата, куди направ­ляється продукція, найменування продукції, бункерна маса, номер автомашини і прізвище шофера. Перший примірник путівки, на якому шофер розписується за кількість отриманого зерна, залишається у комбайнера. Другий і третій при­мірники путівки підписує комбайнер і передає шоферу. На току зерно зважують, його точну масу проставляють в обидві путівки, які підписує завідуючий током (вагар), підтверджуючи його приймання. Після чого один примірник путівки по­вертається шоферу.

Облік надходження зерна на току при цьому варіанті ведуть у Реєстрі при­ймання зерна та іншої продукції(ф. № 78), який ведуть в одному примірнику. Дані з цього реєстру заносять до відомості руху зерна та іншої продукції (ф. № 80). Путівки на вивезення продукції з поля разом з вищезазначеними реєстром та відо­містю руху зерна щоденно здаються до бухгалтерії.

При іншому методі використовують Реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля(ф. № 77). До початку збору врожаю зернових культур бухгалте­рія сільськогосподарського підприємства видає кожному комбайнеру під розписку блокноти реєстрів, у яких заздалегідь заповнено такі реквізити, як назва підприєм­ства, табельний номер комбайнера, його прізвище та номер комбайна. Усі реєстри нумеруються (за одним номером — три примірники). При першому завантаженні автомашини комбайнер виписує реєстр відправлення зерна та іншої продукції з І поля в трьох примірниках, із зазначенням дати, номера відділення, бригади, прізвища шофера, найменування продукції. Після завантаження автомобіля зерном | комбайнер записує до свого (першого) примірника реєстру бункерну масу зерна і одержує розписку водія про прийняття зерна.

Водій записує до свого (другого) примірника реєстру ту саму бункерну масу зерна і одержує розписку комбайнера про здане зерно, а потім доставляє його на тік або до комори. Вагар (завідуючий током) зважує доставлене від комбайна зерно і записує до свого (третього) примірника реєстру масу брутто і масу нетто і розпи­сується у примірнику реєстру шофера про прийняття зерна. Шофер, у свою чергу, підтверджує підписом здачу зерна у примірнику реєстру, який залишається у вагаря (завідуючого током).

Одним із різновидів цього методу є використання реєстрів відправлення зерна та іншої продукції з поля (ф. № 77) не в трьох, а у двох примірниках. Толі перший примірник реєстру буде у комбайнера, другий — у шофера, а облік надходження зерна на току в цьому разі ведуть у реєстрі приймання зерна та іншої продукції (ф. № 78).

Реєстри щоденно здають до бухгалтерії підприємства. При цьому перші примірники реєстрів здають комбайнери після запису даних про кількість зібра­ного зерна до облікових листів тракториста-машиніста, другі примірники здають шофери разом із подорожніми листами, треті здає вагар (завідуючий током) разом з відомістю руху зерна та іншої продукції (ф. № 80). При використанні реєстрів (ф. № 77) у двох примірниках перший і другий здають комбайнер і шофер у ви­щеописаному порядку, а вагар (завідуючий током) здає до бухгалтерії разом з ві­домістю руху зерна та іншої продукції (ф. № 80) реєстр приймання зерна та іншої продукції (ф. № 78). При цьому порівнюють дані всіх примірників реєстрів, путі­вок, талонів про кількість кожної партії зерна, відправленої від комбайна і зданої на тік, у комору тощо.

Зерно, яке надійшло від комбайнів, у більшості випадків потребує додатко­вого сушіння, очистки та сортування. Роботи, пов'язані з очищенням, сушінням та сортуванням зерна, оформляють Актом на сортування й сушіння продукції рослинництва(ф. № 82). Акт складають в одному примірнику на кожну партію зерна, що підлягає доробці. В акті зазначаються вага зерна, відпущеного для сушін­ня, вага одержаного повноцінного зерна, зернових відходів, що використовуються, із зазначенням відсотка вмісту в них зерна, а також відходів, що не використову­ються, та інформація про усушку. Акт підписують особи, які виконували роботи з сортування й сушіння зерна, завідуючий током (вагар), агроном і затверджує ке­рівник підприємства. Не пізніше наступного дня після сортування акт передають до бухгалтерії підприємства.

Збирання кукурудзи на зерно комбайном з одночасним обмолотом облічу­ється так само, як і зернових колосових культур. У більшості господарств урожай кукурудзи на зерно оприбутковують і обліковують за масою качанів. Валовий збір зерна кукурудзи повної стиглості визначають у перерахунку на сухе зерно. З цією метою складають Розрахунок переводу качанів кукурудзи повної стиглості в зерно(ф. № 81а).

Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків із врахуванням базової во­логості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 %).

Якщо кукурудзу хлібоприймальним пунктам не продавали, то вихід зерна з качанів кукурудзи повної стиглості розраховують за даними лабораторних аналі­зів. Розрахунки затверджує керівник сільськогосподарського підприємства, і вони є підставою для відображення валового збору зерна кукурудзи в бухгалтерському обліку і звітності.

Облік продукції овочівництва, садівництва, картоплі і баштанних культур.Оприбуткування врожаю овочів відкритого ґрунту, картоплі та продукції ба­штанних культур ведуть у Щоденниках надходження сільськогосподарської продукції(ф. № 81). їх заповнюють у розрізі закріплених за бригадою площ сільськогосподарських культур. Пронумеровані бланки щоденників із зазначен­ням назви господарства видаються бригадиру виробничої бригади під розписку до початку збирання врожаю.

 

Для зберігання матеріальних цінностей на підприємствах створюють складське господарство. Складські приміщення пристосовуються для зберігання цінностей певного виду (наприклад, склад запасних частин обладнують стелажами, полицями, шафами та ін.).

Усі складські приміщення повинні бути обладнані протипожежними засобами, мати добре налагоджене вагове господарство, необхідний інвентар.

Приймання, відпуск і зберігання матеріальних цінностей на складах здійснюють комірники та інші матеріально-відповідальні особи. З ними потрібно складати договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Договір складається у двох примірниках, один з яких знаходиться у адміністрації підприємства, а інший – у працівника.

На кожний вид матеріальних цінностей виписують Матеріальний ярлик(ф. М-16) із зазначенням найменування ТМЦ, номенклатурного чи прейскурант­ного номера, одиниці вимірювання, норми запасу, ціни, який прикріплюють до місця зберігання.

Облік матеріальних цінностей на складах ведуть у кількісному виразі за назвами, марками, сортами та розмірами. Обліковують матеріали комірники на Картках складського обліку (форма М-12). На кожен номенклатурний номер, код матеріалу відкривається окрема картка. В її заголовку вказують назву,, сорт, профіль, розмір матеріалу, одиницю виміру, ціну, місцезнаходження, номер стелажа і місце по підготовленіц системі адресації матеріалів.

На складах з невеликою номенклатурою матеріальних цінностей замість карток можна вести Книгу складського обліку (форма № 40). Рахунки в ній відкривають на кожну назву продуктів і матеріалів, виділяючи для цього кілька сторінок для записів протягом року. Сторінки нумерують, їх кількість засвідчується підписом головного бухгалтера, який роблять в кінці книги.

На підставі оформлених в установленому порядку первинних прибуткових і видаткових документів завідуючий складом повинен в той же день зробити записи в картки (книгу) складського обліку про надходження та видачу матеріалів, вивести залишки на кінець дня.

У кінці кожного місяця завідуючий складом складає і подає в бухгалтерію Звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 121). Підставою для його складання є первинні документи і записи в картках (книзі) складського обліку.

Звіти про рух матеріальних цінностей після перевірки підписує бухгал­тер, який його прийняв, із зазначенням кількості прибуткових і видаткових документів та з підтвердженням правильності визначення залишків на кінець звітного місяця.

 

Для узагальнення інформації про наявність і рух виробничих запасів використовують рахунок 20 «Виробничі запаси». За дебетом рахунка 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск на сторону, уцінку тощо.

Рахунок 20 „Виробничі запаси” має такі субрахунки:

201 „Сировина і матеріали”;

202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 „Паливо”;

204 „Тара й тарні матеріали”;

205 „Будівельні матеріали”;

206 „Матеріали, передані у переробку”;

207 „Запасні частини”;

208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”;

209 „Інші матеріали”.

На субрахунку 201 «Сировина і матеріали» відображується наявність та рух сировини і основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»відображається наявність і рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових затрат праці з їх обробки або збирання.

На субрахунку 203 «Паливо»(нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковується наявність та рух палива, що купується чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатація транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали»відображається наявність та рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали»підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані у переробку»обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки.

На субрахунку 207 «Запасні частини»ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби з шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 «Інші матеріали»обліковуються відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправлений брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Кореспонденція рахунків

2. відображено податковий кредит по ПДВ: Д-т 64 К-т 63. 3. Відпущено виробничі запаси: · на виробництво: Д-т 23 К-т 20;

Кореспонденція рахунків

2. Списана собівартість реалізованої продукції Д-т 90 К-т 26; 3. Визначено дохід від реалізації Д-т 36 К-т 70; 4. Відображена сума ПДВ Д-т 70 К-т 64;

Кореспонденція рахунків

2. Оприбутковано МШП, придбані підзвітною особою: Д-т 22 К-т 372; 3. Придбано МШП у постачальника: Д-т 22 К-т 63; 4. Отримано МШП (безоплатно): Д-т 22 К-т 719;

Кореспонденція рахунків

1. Оприбутковано приплід: Д-т 21 К-т 23;

2. Оприбутковано молодняк тварин, придбаний від інших підприємств: Д-т 21 К-т 63;

3. Оприбутковано молодняк тварин, придбаний у громадян: Д-т 21 К-т 68;

4. Переведено до основного стада молодняк тварин: Д-т 15 К-т 21;

5. Реалізовано молодняк покупцям: Д-т 90 К-т 21.

 

Питання для самоконтролю і корекції знань студентів

2. Які завдання стоять перед обліком запасів? 3. Які витрати включаються до первинної вартості запасів? 4. Якими первинними документами оформляють рух запасів?

Зміст

1. Облік допоміжних виробництв.

2. Облік витрат на утримання сільськогосподарської техніки.

3. Облік загальновиробничих витрат.

4. Облік витрат і виходу продукції рослинництва.

5. Облік витрат і виходу продукції тваринництва.

6. Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв.

7. Облік витрат майбутніх періодів.

8. Облік собівартості реалізації.

9. Облік адміністративних витрат.

10. Облік витрат на збут.

11. Облік інших витрат операційної діяльності.

12. Облік фінансових витрат.

13. Облік втрат від участі в капіталі.

14. Облік інших витрат.

15. Облік податку на прибуток.

16. Облік надзвичайних витрат.

 

Основні терміни і поняття

Допоміжні виробництва; ремонтна майстерня; вантажний автотранспорт; електропостачання; загальновиробничі витрати; адміністративні витрати; собівартість реалізації; витрати на збут; фінансові витрати; втрати від участі в капіталі; податки на прибуток; відстрочені податкові зобов’язання; відстрочені податкові активи; надзвичайні витрати; інші витрати операційної діяльності

 

Література

25. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

26. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред. Добровського В.М. – К., 2009.

27. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К. 2009

28. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Допоміжні виробництва на підприємствах призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами, пристосуваннями, людськими, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання та інших основних засобів, різними видами енергії.

Бухгалтерський облік допоміжних виробництв повинен забезпечити точне і обґрунтоване відображення витрат і робіт по кожному виробництву, чіткий розподіл між окремими споживачами виконаних робіт та наданих послуг, правильне обчислення їх собівартості.

Облік витрат і виконаних робіт допоміжних виробництв ведуть на активному рахунку 23 „Виробництво”, субрахунок „Допоміжні виробництва”. По дебету відображаються витрати на утримання допоміжних виробництв, а по кредиту – суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт, наданих послуг допоміжних виробництв.

Перед обліком допоміжних виробництв поставлені такі завдання:

· відображення витрат, які пов’язані з утриманням допоміжних виробництв;

· відображення робіт, які виконані допоміжними виробництвами;

· відображення продукції допоміжних виробництв;

· визначення фактичної собівартості одержаної продукції та виконаних робіт;

· корегування планової собівартості робіт і послуг до рівня фактичної собівартості.

Облік витрат ремонтної майстерні

Витрати ремонтної майстерні збираються в розрізі слідуючих статей: · витрати на оплату праці (працівників, які безпосередньо зайняті на… · відрахування на соціальні заходи: Д-т 23 К-т 65;

Облік витрат і робіт вантажного автотранспорту

На вказаний рахунок не відносять витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією автокранів та пожежних машин, які відображаються окремо. На рахунку „Автомобільний транспорт” витрати відображаються за такими статтями… · витрати на оплату праці водіїв: Д-т 23 К-т 66

Облік електропостачання

Аналітичний облік витрат по електропостачанню ведуть за такими статтями: · витрати на оплату праці: Д-т 23 К-т 66 · відрахування на соціальні заходи: Д-т 23 К-т 65

Кореспонденція рахунків по обліку загальновиробничих витрат

2. списано виробничі запаси на витрати по обслуговуванню виробництва: Д-т 91 К-т 20 3. нарахована заробітна плата персоналу цеху:Д-т 91 К-т 66 4. здійснено відрахування на соціальні заходи: Д-т 91 К-т 65

Кореспонденція рахунків

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» – активний, призначений для обліку господарських процесів. По дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» на підставі бухгалтерських… Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

Кореспонденція рахунків

2. списана собівартість реалізованої продукції: Д-т 901 К-т 26; 3. списана собівартість реалізованих товарів: Д-т 902 К-т 28; 4. списана сума нерозподілених загальновиробничих витрат: Д-т 90 К-т 91;

Кореспонденція рахунків по обліку адміністративних витрат

2. списано виробничі запаси на загальногосподарські потреби: Д-т 92 К-т 20 3. відображено витрати на службове відрядження управлінського персоналу: Д-т… 4. нараховано заробітну плату адміністративному персоналу: Д-т 92 К-т 66

Кореспонденція рахунків

2. списано пакувальні матеріали: Д-т 93 К-т 20; 3. нараховано заробітну плату та проведені відрахування на соціальні заходи… 4. списано витрати на збут на фінансові результати: Д-т 79 К-т 93.

Кореспонденція рахунків

2. відображено собівартість реалізованих запасів: Д-т 94 К-т 20; 3. відпущено зі складу МШП для виконання досліджень та розробок: Д-т 941 К-т… 4. списано недостачу готової продукції: Д-т 947 К-т 26;

Кореспонденція рахунків

2. нараховані відсотки за виданим векселем: Д-т 95 К-т 68; 3. списано фінансові витрати на фінансові результати: Д-т 79 К-т 95. В процесі діяльності підприємство може зазнавати втрат від участі в капіталі.

Кореспонденція рахунків

2. списано втрати від участі в капіталі на фінансові результати: Д-т 79 К-т 96. До складу інших витратвключаються витрати, які виникають під час зви­чайної діяльності (крім фінансових витрат), але…

Кореспонденція рахунків

1. нараховано податок на прибуток за даними бухгалтерського обліку (150грн.): Д-т 98 К-т 64 (130грн.); 2. якщо податок на прибуток, розрахований за даними податкового обліку,… Якщо податок, розрахований за даними податкового обліку, більший, ніж податок, визначений за даними бухгалтерського…

Кореспонденція рахунків

1. відображено списання майна в результаті стихійного лиха: Д-т 99 К-т 10, 20;

2. сплачені готівкою надзвичайні витрати: Д-т 99 К-т 30;

3. списані надзвичайні витрати на фінансові результати: Д-т 79 К-т 99.

 

 

Питання для самоперевірки та корекції знань

2. На підставі яких первинних документів в обліку відображаються витрати ремонтної майстерні? 3. В розрізі яких статей витрат відображуються витрати автотранспорту? 4. Як відображають в обліку витрати електропостачання?

Зміст

1. Визначення, оцінка та класифікація зобов’язань.

2. Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками.

3. Облік короткострокових позик.

4. Облік довгострокових позик.

5. Облік розрахунків за податками і платежами.

6. Облік розрахунків з учасниками.

7. Облік доходів майбутніх періодів.

8. Облік інших зобов’язань.

9. Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

10. Облік довгострокових векселів виданих.

11. Облік короткострокових векселів виданих.

12. Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями.

13. Облік інших довгострокових зобов’язань.

14. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів.

 

Основні терміни та поняття

Зобов’язання; поточні зобов’язання; довгострокові зобов’язання; кредит; короткострокові позики; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; вексель; постачальники; підрядники; акцепт розрахункових документів; податок; податок на додану вартість; платник податку; податкове зобов’язання; податковий кредит; учасники; доходи майбутніх періодів; облігація; Забезпечення майбутніх витрат і платежів

Література

29. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

30. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред. Добровського В.М. – К., 2009.

31. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К. 2009

32. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Зобов’язання – це борги підприємства, які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання».

Класифікацію зобов’язань показано на малюнку 1.

Поточні зобов’язання – це короткострокові фінансові зобов’язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу (із двох термінів вибирають довший).

Статті включають до поточних зобов’язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом року.

До поточних зобов’язань належать:

· заборгованість перед постачальниками і підрядниками;

· короткострокові векселі видані;

· поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

· доходи майбутніх періодів;

· заборгованість перед бюджетом за податками і платежами та ін.

Довгострокове зобов’язання- зобов’язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, якщо первісний термін погашення перевищував дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов’язання як довгострокового.

До довгострокових зобов’язань включають:

· довгострокові кредити банків;

· інші довгострокові фінансові зобов’язання (довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання по облігаціях і т. д.)

· відстрочені податкові зобов’язання;

· інші довгострокові зобов’язання.

Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за одержані ТМЦ, виконані роботи і надані послуги призначено рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

По кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету – її погашення, списання тощо.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Документація господарських операцій.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник, повинні бути акцептовані. Акцепт розрахункових документів – надпис уповноваженої особи на рахунку, який… Після цього покупець надає своєму банкові платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку банку про…

Кореспонденція рахунків

2. Акцептовано рахунок постачальника за виконані роботи, надані послуги виробничого характеру: Д-т 23 К-т 63; 3. Відображено суму податкового зобов’язання по ПДВ: Д-т 64 К-т 63; 4. Погашення кредиторської заборгованості з рахунку у банку: Д-т 63 К-т 31;

Кореспонденція рахунків

2. За рахунок короткострокової позики оплачено придбані цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик: Д-т 14, 35 К-т 60; … 3. Відображено переоформлення короткострокової позики банку у довгострокову:… 4. Проведено розрахунки з постачальниками за рахунок короткострокової позики: Д-т 63 К-т 60;

Податок на додану вартість

Платником податку є особа, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить… Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована)… Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Приклад

На поточний рахунок ВАТ «Світанок» надійшов аванс від ПП «Компас» за майбутні поставки молокопродуктів на суму 5000 грн. (з урахуванням ПДВ 1000 грн.) всього 6000 грн. Фактична собівартість молокопродуктів 3200 грн. В бухгалтерському обліку ці операції відображуються так:

Журнал реєстрації господарських операцій

Відносини підприємства з учасниками можна розглядати з двох сторін: з одного боку учасники повинні повністю розрахуватись з підприємством по внескам… Для обліку заборгованості учасників за внесками до капіталу призначений… Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками, що пов’язані з розподілом прибутків (дивіденди тощо)…

Кореспонденція рахунків

2. Нарахований прибутковий податок на дивіденди: Д-т 671 К-т 641; 3. Виплачено дивіденди готівкою: Д-т 671 К-т 301; 4. Виплачено дивіденди з рахунку у банку: Д-т 671 К-т 311.

Кореспонденція рахунків

2. Погашено поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями: Д-т 61 К-т 31. Облік розрахунків з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами за… Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів. Рахунок 51 має такі субрахунки:

Кореспонденція рахунків.

2. Погашено виданий вексель: Д-т 51 К-т 31. Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання… На рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків за заборгованістю перед постачальниками,…

Кореспонденція рахунків

2.Оплачено заборгованість забезпечену векселем: Д-т 62 К-т 31. Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових… В обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше 12…

По кредиту субрахунку 522 ведеться облік нарахування сум премій за випущеними облігаціями, по дебету погашення заборгованості з нарахованих премій за облігаціями.

По дебету субрахунку 523 ведеться облік сум дисконту за випущеними облігаціями, по кредиту списання нарахованих сум.

Аналітичний облік довгострокових зобов’язань за облігаціями ведеться за їх видами та термінами погашення.

Для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, заборгованість за якими не є поточним зобов’язанням та облік яких не відображається на вищезгаданих рахунках класу 5 призначений рахунок 55 «Інші довгострокові зобов’язання». Зокрема, на цьому рахунку відображається відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів (обов’язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі.

По кредиту рахунок 55 відображає збільшення довгострокових зобов’язань, по дебету – їх погашення, переведення до короткострокових, списання.

Аналітичний облік ведеться за кожним кредитором та видами залучених коштів.

На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду.

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом – їх використання.

Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» має такі субрахунки:

471 «Забезпечення виплат відпусток»
472 «Додаткове пенсійне забезпечення»
473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»
474 «Забезпечення інших витрат і платежів»

На субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток» ведеться облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо.

На субрахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» ведеться облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.

На субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань» ведеться облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо.

На субрахунку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів» ведеться облік забезпечення інших наступних витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат і платежів ведеться за їх видами, напрямками формування й використання.

Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
	“Виробничі запаси”		“Капітальні інвестиції”
	“Виробництво”		“Виробництво”
	“Брак у виробництві”		“Витрати майбутніх періодів”
	“Напівфабрикати”		“Розрахунки за іншими операціями”
	“Рахунки в банках”		“Витрати на оплату праці”
	“Розрахунки з постачальниками і підрядниками”		“Відрахування на соціальні заходи”
	“Розрахунки за страхуванням”		“Інші операційні витрати”
	“Розрахунки з оплати праці”		“Загальновиробничі витрати”
	“Розрахунки за іншими операціями”		“Адміністративні витрати”
	“Витрати на збут”
	“Інший операційний дохід”		“Інші витрати операційної діяльності

 

Питання для самоконтролю і корекції знань студентів

4. Які зобов’язання відносяться до поточних? 5. Як в обліку відображуються розрахунки за короткостроковими позиками? 6. Які зобов’язання обліковують на рахунку 61?

Зміст

1. Економічний зміст і завдання обліку оплати праці.

2. Класифікація працівників сільськогосподарських підприємств.

3. Облік особового складу працівників.

4. Склад фонду оплати праці.

5. Первинний облік праці та її оплати.

6. Порядок нарахування оплати праці.

7. Порядок нарахування оплати за час відпусток та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

8. Утримання із заробітної плати.

9. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці.

10. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за страхуванням.

 

Основні терміни та поняття

Праця; заробітна плата; фонд оплати праці; основна відпустка; допомога по тимчасовій непрацездатності; стаж роботи; утримання із заробітної плати; податок з доходів фізичних осіб; єдиний соціальний внесок; оподатковуваний доход.

 

Література

33. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

34. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред. Добровського В.М. – К., 2009.

35. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К. 2009

36. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Праця– це цілеспрямована діяльність людини нправлена на виготовлення суспільних благ.

Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками й одержується у формі оплати праці. Важливими факторами моти­вації до праці є розмір оплати праці, тісно пов'язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вимірнику, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Основними завданнями обліку праці та її оплати є:

· своєчасне й точне оформлення документами обсягу виконаних робіт, одержа­ної продукції й нарахування заробітної плати відповідно до кількості та якості затраченої праці;

· правильний розподіл сум нарахованої заробітної плати по об'єктах обліку витрат;

· своєчасне й правильне нарахування і виплата заробітної плати кожному пра­цівникові, контроль за утриманнями із заробітної плати;

· своєчасне складання та подання звітності із заробітної плати у відповідні органи;

· забезпечення інформації про використання трудових ресурсів;

· контроль за витрачанням фонду оплати праці.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та їх розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 26 «Виплати працівникам».

Аби вдосконалити колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин, більш активно розвивати соціальне партнерство, реалізувати конститу­ційні права і гарантії працівників та роботодавців, Кабінет Міністрів України, все­українські профспілки і профоб'єднання уклали Генеральну угоду на 2004-2005 pp. Угода містить мінімальні гарантії і є обов'язковою для застосування при укладанні галузевих, регіональних угод та колективних договорів.

Колективний договір укладається на всіх підприємствах, що використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колек­тивом. Цим документом регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соці­ального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачено статутом підприємства. Колективний договір укладається про­тягом трьох місяців після реєстрації юридичної особи й реєструється у відповідному порядку. Зміни і доповнення до колективного договору протягом терміну його дії можуть вноситися лише за взаємної згоди сторін у порядку, визначеному колектив­ним договором. Контроль за виконанням колективного договору провадиться без­посередньо сторонами, що його уклали, чи уповноваженими ними представниками.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачено розподіл пра­цівників на персонал основної та персонал неосновної діяльності.

У сільськогосподарських підприємствах розрізняються такі групи персоналу:

· персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві (персонал осно­вної діяльності);

· персонал, зайнятий у підсобних промислових підприємствах;

· персонал, зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.

До персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві, належать працівники:

· зайняті у рослинництві (рільництві, овочівництві, садівництві, на закладанні садів і вирощуванні багаторічних насаджень, докорінному поліпшенню луків та ін.);

· зайняті у тваринництві (скотарстві, свинарстві, вівчарстві, птахівництві, рибни­цтві, звірівництві, кролівництві, бджільництві та інших галузях тваринництва);

· зайняті поточним ремонтом будівель та споруд виробничого сільськогоспо­дарського призначення (сховищ, ферм, складів та ін.);

· транспорту, що обслуговує переважно сільськогосподарське виробництво.

До персоналу, зайнятого в підсобних виробництвах, належать працівники промислових підприємств, виробництв та ремонтних майстерень, що перебувають на балансі сільськогосподарських підприємств (млини, круподерні, виноробні й консервні заводи, підприємства з виробництва масла, сиру, молочної продукції, скотобійні майданчики та птахозабійні цехи, лісопильні, столярно-теслярські й деревообробні майстерні, цегельні заводи та інші підприємства з виробництва буді­вельних матеріалів, лісозаготівлі і заготівля дров та інші промислові виробництва, електростанції, майстерні з ремонту тракторів, сільгоспмашин та інших машин і устаткування) тощо, а також працівники транспорту, які обслуговують підсобні підприємства, виробництва й ремонтні майстерні.

До персоналу обслуговуючих та інших господарств належать працівники:

· зайняті капітальним ремонтом будівель і споруд, що виконується господар­ським способом;

· торгівлі (магазинів, лотків, палаток тощо) та громадського харчування (їда­лень, буфетів тощо);

· зайняті іншими видами діяльності (збором дикорослих плодів, ягід, горіхо­плідних, фруктів, лікарських трав, їх первинною обробкою та ін.);

· житлового господарства;

· комунальних підприємств і підприємств побутового обслуговування населення: готелів, гуртожитків для приїжджих, перукарень, лазень (крім пра­цівників лазень та пралень, які обслуговують безпосередньо на виробництві І персонал підприємства, організації тощо), а також працівники, зайняті озе­лененням території;

· зайняті обслуговуванням медичних установ (медсанчастин, здоровпунктів, профілакторіїв, пансіонатів з лікування тощо): підсобні робітники, сантехніки, електрики та ін.;

· оздоровчих закладів та закладів відпочинку (дитячих таборів, будинків відпо­чинку, пансіонатів тощо);

· установ фізичної культури (стадіонів, палаців спорту, спортивних баз, спор­тивних клубів, басейнів і т. ін.);

· установ культури (палаців і будинків культури, клубів, бібліотек та ін.).

З метою одержання даних щодо чисельності зайнятого персоналу, аналізу за­безпеченості підприємства працівниками на різних ділянках, прийняття рішень щодо необхідності найму, звільнення чи перестановки кадрів, аналізу рівня заробіт­ної плати, плинності кадрів, складання звітності, одержання інших показників ве­деться облік працівників в розрізі категорій. Весь персонал сільськогосподарського підприємства поділяється на такі групи: постійні, тимчасові та сезонні робітники; інженерно-технічні працівники; службовці; молодший обслуговуючий персонал; працівники пожежно-сторожової охорони, працівники інших сфер діяльності.

Постійними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір без зазначення терміну закінчення роботи; сезонними — робітники, прийняті на роботу терміном на сезон, але не більш як на 6 місяців; тимчасовими — робітники, прийня­ті на роботу не більш як на 2 місяці.

До інженерно-технічних працівників належать керівники підприємств, їхні заступники з питань виробництва, агрономи, зоотехніки, інженери, лікарі ветери­нарної медицини, лікарі, механіки, техніки та інші спеціалісти сільського господар­ства; до службовців — заступники керівників із господарських питань, фінансів, завідуючі складами, працівники обліку тощо; до молодшого обслуговуючого персо­налу — прибиральниці, сторожі, водії легкових автомобілів і службових автобусів та інші працівники.

До працівників інших сфер діяльності належать зайняті у підсобному промис­ловому виробництві; житлово-комунального господарства; торгівлі та громадсько­го харчування; зайняті капітальним ремонтом; інші.

 

Право кожного громадянина на працю реалізується шляхом укладання трудо­вого договору у письмовій формі. За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудо­вого розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечити умо­ви праці, необхідні для виконання цієї роботи. Трудовий договір може бути:

· безтерміновим, тобто укладеним на невизначений термін;

· терміновим, тобто укладеним на певний термін (наприклад, тимчасова чи се­зонна робота);

· укладеним на час виконання певної роботи.

Однією з форм трудового договору є контракт. Трудовий контрактукладається тільки з тими працівниками, які працевлаштовуються на визначений термін або на час виконання певного завдання (робіт). Трудовий контракт оформляється удвох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, і зберігаються у кожної з сторін.

Іноді на підприємствах за необхідності з громадянами укладаються трудові угодина виконання різних видів робіт. Трудова угода за своєю сутністю є цивіль­но-правовим договором, а саме — одним із видів договорів підряду або послуг.

Предметом трудової угоди є певний результат праці, виконання конкретного індивідуального завдання, замовлення чи доручення. Згідно з умовами трудової угоди громадянин зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індиві­дуально певну роботу, в т. ч. і на свій ризик, яка полягає у здійсненні лише фактич­них дій, наприклад, ремонт даху, фарбування стін тощо.

При виконанні роботи за трудовою угодою не оформляється заява про прийман­ня на роботу, не видається наказ, не вносяться записи до трудової книжки і т. ін.

Трудова угода завжди оформляється письмово у вигляді договору, з вказуван­ням конкретної роботи, завдання або замовлення. Оплата виконаних робіт (послуг) за договором підряду (трудовою угодою) проводиться, як правило, після оформ­лення акту приймання — здачі робіт (послуг).

Первинними документами з обліку чисельності робітників і службовців є: наказ про прийняття на роботу (ф. № П-1), особова картка (ф. № П-2), алфавіт­на картка (ф. № П-3), особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (ф. № П-4), наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф. № П-5), наказ (роз­порядження) про надання відпустки (ф. № П-6), наказ (розпорядження) про при­пинення трудової угоди(ф. № П-8).

Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів, інспек­тор по кадрах або інша уповноважена на це особа.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуть її на кожного працівника, який пропрацював на підприємстві понад 5 днів. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи. Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або іншій документ про освіту чи професійну підготовку.

Трудові книжки працівників зберігаються на підприємстві. Записи в них при прийманні на роботу, звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводи­тись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посилан­ням на відповідну статтю, пункт закону.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника, роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, нагородження й заохочення, винаходи й раціоналі­заторські пропозиції. Стягнення до трудової книжки не заносяться. З кожним запи­сом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення ознайомлюють працівника під розписку в особистій картці. Якщо у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповню­ється вкладишем. Трудову книжку видають працівникові в день його звільнення.

При виписуванні трудової книжки, вкладиша до неї або її дубліката з праців­ника стягується сума їх вартості.

Трудові книжки, що не були одержані працівниками при звільненні, зберіга­ються протягом двох років у відділі кадрів підприємства, а після цього терміну — в архіві підприємства протягом 50 років. По закінченні зазначеного терміну трудові книжки можна знищити в установленому порядку.

Для обліку трудових книжок на підприємстві ведуть Книгу обліку бланків тру­дових книжок і вкладишів до них (ф. № П-9) і Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (ф. № П-10). Обидві Книги мають бути пронумеровані, прошну­ровані й затверджені підписом керівника та головного бухгалтера підприємства.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігають у бухгалтерії під­приємства і обліковують як документи суворої звітності. Щомісяця особа, відпо­відальна за ведення трудових книжок, подає в бухгалтерію підприємства звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них. На використані бланки трудових книжок або вкладишів складається акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них (ф. № П-11).

На кожного працівника підприємства заповнюють за встановленою формою особову картку. Записи в ній здійснюють на підставі паспорта, трудової книжки, вій­ськового квитка, диплома (свідоцтва про закінчення навчального закладу), наказів про приймання, переведення, звільнення тощо. На керівних та інженерно-технічних працівників, службовців, матеріально відповідальних осіб та наукових працівників, крім особових карток, заповнюється також особовий листок з обліку кадрів.

Винагорода за виконану за трудовим договором роботу може виплачуватися у вигляді основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочу­вальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата— це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата— це винагорода за працю понад встановлені нор­ми, за трудові досягнення і винахідництво та за особливі умови праці. Вона вклю­чає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплатналежать виплати у формі винагород за підсумками роботи року, премії за спеціальними системами й положен­нями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або здійснювані понад встановлені законодавством норми.

Конкретний склад таких виплат підприємства самостійно встановлюють у колективному договорі. Наприклад, колективним договором можуть бути передбачені оплата додаткових, понад визначених законодавством, днів відпустки, оплата добових під час відрядження понад норм, встановлених законодавством, і т. ін.

До оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому ви­раженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу, незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Головним критерієм при віднесенні тієї чи іншої виплати до складу фонду оплати праці є її безпосередній зв'язок з виконанням роботи відповідно до трудового договору. При цьому єдиним документом з питань визначення складу фонду оплати праці є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Фонд оплати праці складається з:

· фонду основної заробітної плати;

· фонду додаткової заробітної плати;

· інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До Фонду основної заробітної платиналежать:

1. Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за І тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та по­садовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

2. Суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

3. Суми авторського гонорару працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва і (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) вина­городи, нарахованими на даному підприємстві.

4. Оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилися браком, не з вини працівника.

5. Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

6. Оплати праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на найман­ня житлового приміщення).

7. Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

8. Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосе­редньо з працівниками), за виконання робіт:

· згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір під­ряду (за винятком фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

· згідно з обов'язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства;

§ згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили.
До Фонду додаткової заробітної плативходять:

1. Надбавки й доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, перед­бачених чинним законодавством:

§ кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу професійну майстерність;

§ за класність водіям автомобілів, працівникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям робітників тих галузей народного господарства, у яких запроваджено такі надбавки й доплати за звання майстра і клас кваліфікації;

§ виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

§ бригадирам з-поміж робітників, не звільнених від основної роботи, за керів­ництво бригадами;

§ науковий ступінь;

§ персональні надбавки;

§ керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці й ви­конання особливо важливих завдань, за встановлений термін їх виконання;

§ за знання іноземної мови;

§ за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збіль­шення обсягу виконування робіт;

§ за роботу на територіях радіоактивного забруднення;

§ за роботу у тяжких, шкідливих, особливо шкідливих умовах;

§ за роботу у багатозмінному й безперервному режимах виробництва (вклю­чаючи доплату за роботу у вихідні дні), у нічний час;

§ робітникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час переміщення їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;

§ інші доплати й надбавки, передбачені законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати.

2. Премії та винагороди, у т. ч. за вислугу років, що мають систематичний харак­тер, незалежно від джерел фінансування.

3. Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).

4. Оплата роботи в надурочний час і в святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, встановленими чинним законодавством.

5. Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою по­над нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації пра­ці, при підсумованому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством.

6. Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезна­ходження підприємства (пункту збору) — місця роботи й назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.

7. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

8. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з по­рушенням термінів її виплати.

9. Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми ко­штів на відшкодування їхньої оплати.

10. Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізнич­ного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та місько­го електротранспорту.

11. Вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундируван­ня, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в осо­бистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами.

12. Оплата за невідпрацьований час:

§ оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щоріч­них (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівни­кам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;

§ оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодав­ством), наданих відповідно до колективного договору;

§ оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;

§ оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи»;

§ суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи праців­ників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підви­щення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

§ суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;

§ оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодав­ством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

§ оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громад­ських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

§ оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочин­ку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних, за бажанням працівника, до щорічної відпустки;

§ оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на об­стеженні;

§ оплата простоїв не з вини працівника.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

1. Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та пе­ребували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги з часткового безробіття), брали участь у страйках.

2. Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:

· винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

· премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними систе­мами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;

· премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння й впровадження нової техніки і технології, введення в дію у строк і достро­ково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та ін.;

· премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;

· одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних і пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);

· грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну пра­цю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;

· вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;

· кошти, спрямовані на викуп майна працівниками, від моменту їх персоні­фікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами ко­лективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).

1. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або біль­шості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).

2. Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:

· витрати в розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, і пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням май­на). Зазначені суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії;

· оплата або дотації на харчування працівників, у т. ч. в їдальнях, буфетах, ] профілакторіях;

· оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;

· вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства;

· вартість проїзних квитків, що персонально розподіляються між працівника­ми, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;

· інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, сумкомпенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Виплати, що не належать до фонду оплати праці, включають:

Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванням

Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування:

· допомога з тимчасової непрацездатності;

· допомога з вагітності та пологів;

· допомога при народженні дитини;

· допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

· допомога на поховання;

· оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

· допомога з часткового безробіття.

ата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів під­приємства, установи, організації.

Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догля­ду за дитиною, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми).

Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсій­ного страхування працівників і членів їхніх сімей.

Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам).

Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам.

Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з ви­робничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом.

Видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на випла­ту та доставку пільгових пенсій.

Виплати у встановленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

Компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду.

Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та вико­ристання творів науки, літератури та мистецтва.

Витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ре­монтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) харак­тер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, миючих та знешкоджуючих засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат праців­никам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією.

Вартість придбаних підприємством проїзних квитків, що персонально не роз­поділяються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи).

Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендо­ваним транспортом (крім оплати праці водіїв).

Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.

Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.

Стипендії, що призначаються згідно з діючим законодавством видатним ді­ячам науки, освіти і культури, фізичної культури і спорту, інформаційної галузі, олімпійським та параолімпійським чемпіонам, видатним спортсменам і тренерам з олімпійських видів спорту, талановитим і перспективним спорт­сменам, молодим ученим, та інші державні стипендії.

Довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента академії наук.

Витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують).

Позики, видані працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства.

Вартість житла, переданого у власність працівникам.

Витрати підприємств на оплату послуг з лікування працівників, що були нада­ні установами охорони здоров'я.

Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окре­мим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебу­вають у трудових відносинах з підприємством.

Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від здавання в оренду землі й т. ін.

 

Для обліку праці та її оплати використовують різні первинні документи як типової форми, так і спеціалізовані.

Облік відпрацьованого часу відображають у Табелі обліку робочого часу (ф. № 64). Табельний облік у підрозділах ведуть спеціально призначені пра­цівники (обліковці, бухгалтери) або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табелі від­водять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умов­ними літерами зазначають причини невиходу на роботу (наприклад, вихідні або святкові дні — «вс», дні хвороби — «х», службове відрядження — «св», чергові від­пустки — «чв» тощо). У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітку, табельний номер (код синтетичного та аналітичного обліку). По закінченні місяця табель передають у бухгалтерію, де його використо­вують для нарахування оплати праці.

Табельний номер присвоюють кожному працівникові, включаючи прийнятих на постійну, сезонну або тимчасову роботу. Одночасно він є номером особового ра­хунка працівника. Його зазначають в усіх документах з обліку праці та її оплати.

Для контролю за трудовою дисципліною та аналізу використання робочого часу ведуть табель обліку використання робочого часу(ф. № П-13). Є два методи його ведення: 1) суцільної реєстрації — щодня за кожним працівником визначаєть­ся відпрацьований і невідпрацьований час; 2) метод відхилень — визначаються від­хилення від нормальної тривалості робочого дня (простої, неявки тощо), а в кінці місяця підраховують фактично відпрацьований час. Передають табель у бухгалте­рію двічі на місяць:

· для коригування суми виплат за першу половину місяця (авансу);

· для розрахунку заробітної плати за місяць.

Табелі усіх форм є єдиною підставою для нарахування оплати праці працівни­кам з погодинною оплатою.

На будівництві, у промислових та різних допоміжних виробництвах, а та­кож на ремонтних роботах первинним документом обліку праці та нарахування її оплати є «Наряд на відрядну роботу».Він має два варіанта: перший (ф. № 70) призначений для бригади, а другий (індивідуальний) (ф. № 70а) — для обліку ро­біт, виконаних кожним працівником за 15 днів або місяць. На лицьовому боці На­ряду вказують завдання, розряд роботи та норми часу і розцінки за одиницю робіт. У другому варіанті документа зазначають кількість виготовлених виробів або обсяг виконаних робіт, відпрацьований час і суму нарахованої заробітної плати. На зво­ротному боці першого варіанта документа заповнюють табель, у якому відмічають час, відпрацьований кожним працівником. Заробіток між членами бригади розпо­діляють у табелі пропорційно обсягу виконаних робіт чи відпрацьованого часу та кваліфікації працівників (їхнього розряду).

Підставою для надання щорічної відпустки слугує типовий наказ керівника за ф. № П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки».Складають його у двох примірниках, один із яких залишається у відділі кадрів, а інший — в бух­галтерії. Зворотний бік ф. № П-6 призначено для розрахунку суми відпускних. У неї вписують: заробітну плату за 12 останніх місяців окремо за періодами; роз­рахункову середньоденну заробітну плату; розрахункову суму відпускних, у т. ч. за періодами, якщо відпустка припадає на кілька календарних місяців, із зазначенням нарахувань і утримань за кожною статтею.

Згідно з наказом за ф. № П-6 відділ кадрів робить відповідний запис у розділі IV «Відпустки» в «Особовій картці» працівника (ф. № П-2). Одночасно начальник відділу (цеху, ділянки) ставить відповідні відмітки у «Табелі обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати» (ф. № П-12).

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та роботи в надурочний час використовується «Список осіб, які працювали в надурочний час» (форма № П-15), який заповнюється майстром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається в бухгалтерію.

Облік часу простоїв здіснюється на підставі «Листка обліку простоїв» (форма № П-16), який використовується для запису в табелі.

Якщо працівникові необхідна навчальна (або творча) відпустка, то її нада­ють на підставі заяви працівника, до якої додають виклик на сесію, оформлений навчальним закладом, та наказу, затвердженого керівником. Відпустку без збереження заробітної плати також оформляють на підставі заяви працівника і наказу керівника. При цьому розрахунок оплати праці у ф. № П-6 не проводять, а проставляють відмітку «без оплати».

Якщо у відпуску йде група працівників, складається «Список про надання від­пустки» на всю групу (ф. № П-7). Список складається також у двох примірниках.

Нарахування оплати праці може здійснюватися за укладеними трудовими уго­дами та актами приймання виконаних робіт.

Нарахування заробітної плати за щорічну або навчальну відпустку, а також при звільненні з роботи можна оформляти «Розрахунком із заробітної плати (оплати праці)» (ф. № 74) або «Розрахунком заробітної плати» (ф. № П-52), де обчислюють середній заробіток за місяць і за день, показують усі види оплати та утримань, а також визначають суму, що належить до виплати.

Усі працівники мають право на одержання допомоги за період тимчасової не­працездатності. Підставою для нарахування допомоги є листок непрацездатності (лікарняний листок). Допомогу надають за рахунок відрахувань на соціальне страхування.

Оплату праці за виконання громадських і державних обов'язків, позапланові нарахування, натуральні видачі та інші виплати, а також утримання із заробітної плати у вигляді разових авансів, згідно з виконавчими документами відображають у «Відомості інших виплат і утримань» (ф. № 74а).

 

Розрахунки по заробітній платі з працівниками можуть проводитися по одному з наступних варіантів:

· по розрахунково-платіжній відомості із окремим записом в особову картку;

· по розрахунковій відомості та окремій платіжній відомості, о якій виплачується заробітна плата, із записом даних в особову картку.

Порядок визначення деяких видів виплат по оплаті праці

За відрядною формою оплати праці проводиться оплатою у розмірі 100%-вої тарифної ставки, працівника відповідної кваліфікації. Оплата праці при суміщенні професії (посади) і виконання обов’язків тимчасово… Оплата праці в нічний час проводиться в підвищеному розмірі, що передбачено колективним договором, але не менше 20%…

Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності

Не надають його якщо працівник захворів чи отримав травму вчиняючи злочин, внаслідок алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, лікувався… Суму оплати лікарнянихвизначають виходячи із середньої заробітної плати. Щоб… Не включаються такі види виплат для розрахунку середнього заробітку для нарахування допомоги по тимчасовій…

Питання для самоконтролю і корекції знань студентів

2. Які основні завдання обліку заробітної плати? 3. Якими первинними документами оформляють операції по нарахуванню заробітної… 4. Який порядок оплати за час відпусток?

Основні терміни та поняття

Доход; реалізація; доход від реалізації; інший операційний доход; доход від участі в капіталі; інший фінансовий доход; інший доход; надзвичайний доход; страхові платежі; фінансовий результат; нерозподілені прибутки; непокриті збитки.

Література

37. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

38. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред. Добровського В.М. – К., 2009.

39. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К. 2009

40. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи цього періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансо­вій звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження або оплати грошових коштів.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Тобто у разі, коли виникає дебі­торська заборгованість учасників підприємства за внесками до статутного капіталу, вносяться грошові кошти, основні засоби та інші активи в оплату такої заборгова­ності, за цими господарськими операціями доход не визначається. Коли ж дебітор­ська заборгованість пов'язана з розрахунками за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, це веде до збільшення доходу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформа­ції про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено П(С)БО 15 «Доход».

Необхідно зазначити, що дія П(С)БО 15 не поширюється на доходи, пов'язані з:

· договорами оренди;

· дивідендами, які необхідно одержати за результатами фінансових інвестицій і які обліковуються за методом участі в капіталі;

· страховою діяльністю;

· змінами у справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) згаданих активів і зобов'язань;

· змінами вартості інших поточних активів;

· природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського і лісо­вого господарства;

· видобуванням корисних копалин.

Доход визнається в момент збільшення активу або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (крім зростання капіталу за ра­хунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, які неможливо достовірно оцінити, у бухгалтерському обліку і звітності не відображаються, що відповідає принципу обачності. Наприклад, сільгосппідпри­ємство подало до господарського суду позовну заяву про невиконання договірних зо­бов'язань постачальником на суму 3000 грн., але не впевнене, що позов буде повністю задоволений. У цьому разі необхідно відображати доход тільки при прийнятті рішення господарським судом у розмірі визнаної суми, а не в момент подання позовної заяви.

Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами і не зумовлю­ють зростання власного капіталу, такі суми, отримані від інших осіб:

· податок на додану вартість, акцизи, інші податки й обов'язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

· надходження за договором комісії, агентським та іншим аналогічним догово­ром на користь комітента або принципала;

· аванс у рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

· попередня оплата продукції (товарів, робіт, послуг);

· завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено договором;

· надходження, які належать іншим особам;

· надходження від первинного розміщення цінних паперів.

· Доход також не визнається при обміні продукцією (товарами, роботами, по­слугами та іншими активами), які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість.

Доходи від господарської діяльності класифікуються за видами діяльності. Визнані доходи від діяльності обліковуються в бухгалтерському обліку за таки­ми групами:

· доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

· інші операційні доходи;

· фінансові доходи;

· інші доходи;

· надзвичайні доходи.

Склад доходів, які відносяться до тієї або іншої групи, встановлено П(С)БО З «Звіт про фінансові результати».

У Плані рахунків для узагальнення інформації про доходи підприємства від­повідні балансові рахунки виділено в окремий клас 7 «Доходи і результати діяль­ності». На рахунках цього класу (крім рахунка 76 «Страхові платежі») протягом звітного року за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), включених у ціну продажу, а за дебетом — щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансові результати».

У табл. 1 подано зв'язок груп доходів та умов їх визнання з рахунками Пла­ну рахунків.

При цьому визнаний доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на суму пов'язаної з ним сумнівної або безнадійної дебіторської за­боргованості. Така заборгованість визнається витратами відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Кошти, які надійшли на підприємство у вигляді цільового фінансування, та­кож вважаються доходами. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане й підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Порядок оцінки доходу визначено пп. 21-24 П(С)БО 15. При цьому доход відображається в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.

У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедли­вою вартістю і номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які під­лягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, отриманих або таких, що підлягають отриманню, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів. За неможливості достовірного визначення справедливої вартості отриманих за бартерним контрактом або таких, що підлягають отриманню, активів, робіт, послуг доход визначається за справедливою вартістю переданих активів, ро­біт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів).

У примітках до фінансової звітності повинна розкриватися така інформація:

· про облікову політику щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, доход від виконання і надання яких визна­ється за ступенем завершеності;

· розподіл загальної суми доходу за групами згідно з класифікацією;

· сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів;

· частка доходу за бартерними контрактами з пов'язаними сторонами.

 

Таблиця 1. Склад та визнання доходів

Група класифікації доходів згідно з П(С)БО 15	Склад доходів (з урахуванням норм П(С)БО 3)	Умови визнання доходів	Відображення в Плані рахунків
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших ак­тивів)	1. Передача покупцеві ризиків і ви­год, пов'язаних з правом власності на продукцію (товар, інший актив), продаж 2. Нездійснення підприємством по­дальшого управління і контролю за реалізованою продукцією, товарами, іншими активами (у зв'язку з переда­чею прав власності) 3. Сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена 4. Упевненість у збільшенні еконо­мічних вигод підприємства 5. Можливість достовірного визна­чення витрат, пов'язаних із цією гос­подарською операцією	Рахунок 70 «Доходи від реалізації»
	Доход, пов'язаний з наданням послуг	1. Можливість достовірної оцінки до­ходу 2. Імовірність надходження еконо­мічних вигод 3. Можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання по­слуг на дату балансу 4. Можливість достовірного визна­чення витрат, пов'язаних з даним наданням послуг і необхідних для їх завершення
Інші операційні доходи	Доход від опе­раційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; від­шкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій)	1. Сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена 2. Існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства	Рахунок 71 «Інший операційний доход»
Фінансові доходи	Дивіденди, відсот­ки та інші доходи, отримані від фінан­сових інвестицій (крім доходів, які враховуються за методом участі в ка­піталі)	1. Імовірність надходження еконо­мічних вигод 2. Доход може бути достовірно ви­значений. 3. Відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони від­носяться, виходячи з бази їх нараху­вання і строку користування відпо­відними активами 4. Роялті визнаються за принципом нарахування відповідно до економіч­ного змісту відповідної угоди 5. Дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату	Рахунок 73 «Інші фінансові доходи»
Інші доходи	Доходи від реаліза­ції фінансових інвестицій, необорот­них активів і май­нових комплексів; від неопераційних курсових різниць та інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю	1. Існує впевненість у збільшенні економічних вигод у результаті господарської операції 2. Сума доходу може бути достовір­но визначена	Рахунок 74 «Інші доходи»

Реалізація продукції(робіт, послуг) – господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на окремі об’єкти іншому суб’єкту підприємницької діяльності в облік на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань.

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред’явлено розрахункові документи.

Реалізацією продукції завершується процес кругообігу засобів підприємства і складається можливість відповісти цикл виробництва, використовуючи виручку від реалізації продукції для придбання нових виробничих запасів, для оплати праці працівників, розрахунків з постачальниками, бюджетом за податками і платежами, органами соціального страхування, банками по кредитах і інше.

В результаті реалізації продукції (робіт, послуг) підприємство повинне не тільки відшкодувати витрати на її виробництво і збут, а мати ще й прибуток.

Первинна документація з реалізації продукції

Накази-накладні після здійснення операції передаються в бухгалтерію, де слугують основою для виписки рахунків-фактур, за допомогою яких доводиться… На основі наказів–накладних роблять відповідні записи в картки складського… Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції товарів, робіт і послуг, доходів від строкової…

Кореспонденція рахунків.

2. Відшкодовано збитки від надзвичайних подій: Д-т 68 К-т 75; 3. Отримано готівку у відшкодування надзвичайних витрат: Д-т 30 К-т 75; 4. Визначено фінансовий результат від надзвичайних подій: Д-т 75 К-т 79.

Питання для самоперевірки та корекції знань студентів.

2. За якими ознаками класифікують доходи? 3. В чому полягає реалізація продукції? 4. Яка продукція вважається реалізованою?

Зміст

1. Визначення, визнання і функції власного капіталу. Джерела утворення власного капіталу.

2. Порядок формування статутного фонду підприємств різних організаційно-правових форм.

3. Облік статутного капіталу.

4. Облік пайового капіталу.

5. Облік додаткового капіталу.

6. Облік резервного капіталу.

7. Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків).

8. Облік неоплаченого капіталу.

9. Облік вилученого капіталу.

10. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів.

11. Облік цільового фінансування і цільових надходжень.

12. Облік власного капіталу за журнально-ордерною формою.

 

Основні терміни та поняття

Власний капітал; статутний капітал; пайовий капітал; додатковий вкладений капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток); неоплачений капітал; вилучений капітал; цільове фінансування і цільові надходження; забезпечення майбутніх витрат і платежів.

 

Література

41. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

42. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

43. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

44. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Поняття „капіталу” асоціюється з поняттям „власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність підприємство використовує залучені кошти в результаті чого виникають борги. Тобто власність підприємства (актив) дорівнює:

А=З+К,

де А - активи;

К - капітал;

З-зобов'язання перед кредиторами;

звідси власний капітал дорівнює:

К=А-З.

Отже,власний капітал –це частина в активах підприємства, що залишаються після врахування його зобов’язань.

Складовими власного капіталу є:

· статутний капітал;

· пайовий капітал;

· додатковий капітал;

· резервний капітал;

· нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

· неоплачений капітал;

· вилучений капітал.

Власний капітал виконує такі функції:

1. Самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство.

2. Відповідності і захисту прав власників – відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу.

3. Довгострокового кредитування – перебуває в розпорядженні підприємства необмежений час.

4. Фінансування ризику – власний капітал використовується для ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори.

5. Кредитоспроможність – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

6. Компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу.

7. Розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

 

Організаційною формою господарювання виступає підприємство.

Статутний капітална підприємствах різних форм власності (крім державної) це сумарний внесок вкладів у майно в грошовому виразі засновниками підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у Статуті підприємства.

Відповідно до ст. 113 ЦКУ господарським товариствомє юридична особа, статутний (складовий) капітал якої розділено на частки між учасниками. Господар­ські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства.

Повне товариство— товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями всім належним їм майном.

Командитним товариствомє товариство, у якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть до­даткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками), є один чи декілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах сум зроблених ними вкладів і не беруть участі в діяльності товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю— засноване однією чи декіль­кома особами товариство. Його статутний капітал поділено на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства не відповідають за його зо­бов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністює товариство, засноване однією або декількома особами. Його статутний капітал поділено на частки, розмір яких визначено статутом. Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідар­но несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном, у розмірі, який встановлюється статутом товариством і для всіх учасників є однаково кратний до вартості внесеного кожним учасником вкладу.

Акціонерне товариство— товариство, статутний капітал якого поділено на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери не відповіда­ють за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій

Виробничий кооператив— це добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що ґрунтуєть­ся на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Члени кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу в розмірах і порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.

Особливості формування статутного (складового) капіталу такі.

Розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю не може бути меншим, ніж 100 мінімальних заробітних плат. Не допускається… Статутний капітал AT не може бути меншим, ніж 1250 мінімальних заробіт­них… У виробничому кооперативі немає необхідності у формуванні статутного чи складового капіталу. Проте його члени повинні…

Кореспонденція рахунків

2. Внесено внески до статутного капіталу грошовими коштами: Д–т 30, 31 К–т 46; 3. Внесено внески до статутного капіталу основними засобами: Д–т 15 К–т 46,… 4. Внесено внески до статутного капіталу виробничими запасами: Д–т 20 К–т 46.

10 15

Внески виробничими запасами.

Акціонерне товариство може випускати частину акцій власної емісії у власників акцій (акціонерів) з метою анулювання цих акцій або передачу чи… Викуплені акції відображаються за ціною придбання: Д-т 451 К-т 30,31викуплені… Ця операція означає, що підприємство вилучило частину капіталу. Для обліку цих операцій призначений рахунок 45…

Питання для самоперевірки та корекції знань студентів.

2. Які складові власного капіталу ви знаєте? 3. Які функції виконує власний капітал? 4. Що є основним елементом власного капіталу?

Зміст

1. Мета, склад і порядок подання фінансової звітності.

2. Квартальна звітність.

3. Етапи підготовки річної фінансової звітності.

4. Річна фінансова звітність.

5. Консолідована фінансова звітність.

 

Основні терміни та поняття

Фінансова звітність; бухгалтерський баланс; доходи майбутніх періодів; необоротні активи; оборотні активи; витрати майбутніх пе­ріодів; власний капітал; довгострокові зобов'язання; поточні зобов'язання; доходи майбутніх періодів; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал.

 

Література

45. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

46. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні, під ред. Добровського В.М. – К., 2009.

47. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К. 2009

48. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні» підприємства зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність.

Фінансова звітність— бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Мета, склад, принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання й розкриття її елементів визначаються П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, ре­зультати діяльності та рух коштів підприємства. Зокрема фінансова звітність забез­печує інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцін­ки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; прийняття інших рішень.

Встановлено чотири якісних характеристики фінансової звітності:

1. дохідливість— однозначне тлумачення інформації користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

2. доречність— наявність інформації, яка впливає на прийняття рішень корис­тувачами, дає змогу своєчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити й скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому;

3. достовірність— відсутність помилок і перекручень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності;

4. зіставність— надання можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств. Аби фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна міститидані про: підприємство; дату звітності та звітний період; валюту звітності та одини­цю її виміру; відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду; облі­кову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинен­ня (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; іншу інформацію.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Стаття — це елемент фінансо­вого звіту, який відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або ви­буття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена.

За термінами складання фінансова звітність поділяється на проміжну (квар­тальну) і річну. До складу квартальної фінансової звітностівходить Баланс (ф. № 1) і Звіт про фінансові результати (ф. № 2). Річна фінансова звітністьскла­дається з Балансу (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2), Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіту про власний капітал (ф. № 4) та Приміток до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Суб'єкти малого підприємництва подають річний фінансовий звіт, що склада­ється з Балансу (ф. № 1-М) та Звіту про фінансові результати (ф. № 2-М) за скоро­ченою кількістю показників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 419 затверджено Порядок подання фінансової звітності. Підприємства, включаючи представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, фінансову звітність подають:

· органам, до сфери управління яких вони належать, або власникам (засновни­кам) відповідно до установчих документів;

· трудовим колективам на їх вимогу;

· органам державної статистики;

· іншим органам виконавчої влади та користувачам згідно із законодавством.

Підприємства і організації, які одержують асигнування із державного або міс­цевих бюджетів, зобов'язані подати органам Державного казначейства чи фінансо­вим органам Звіт про використання бюджетних асигнувань.

Датою подання фінансової звітності вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою — дата одержання звітності адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, якщо дата подання звітності збігається з вихідним (святковим) днем, терміном подання є перший робочий день після вихідного (святкового) дня.

Подання фінансової звітності супроводжується листом за підписом керівника підприємства або його заступника, в якому зазначається перелік форм фінансової звітності, інших додатків до неї та обсяг (кількість сторінок).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Пер­ший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

При складанні, прийманні й перевірці фінансової звітності підприємств вико­ристовуються Методичні рекомендації з перевірки зіставлюваності показників фі­нансової звітності підприємства (додаток до листа Міністерства фінансів України від 31.12.2003 р. № 31-04200-20-5/8622). Розроблена таблиця перевірки порівнян­ності показників річної фінансової звітності сприяє якісному її складанню.

Фінансова звітність суб'єктами малого підприємництва та представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності складається у тисячах гривень з од­ним десятковим знаком, усіма іншими — у тисячах гривень.

 

Квартальна фінансова звітність у складі Балансу (ф. № 1) і Звіту про фінансові результати (ф. № 2) складається наростаючим підсумком від початку звітного року. Вона подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Конкретні терміни подання фінансової звітності підприємству встанов­лює власник або орган, до сфери управління якого належить підприємство.

Баланс.Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей ви­значаються П(С)БО 2 «Баланс». Метою складання балансу є надання користува­чам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприєм­ства на звітну дату. На підставі даних Балансу визначають склад і структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність активів, наявність власного та позикового капіталу, зміну дебіторської й кредиторської заборгованості та інші показники. Така інформація необхідна для прийняття управлінських рішень, а також для оцін­ки ефективності роботи підприємства.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підпри­ємства станом на кінець останнього дня кварталу (року). Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними поло­женнями (стандартами). Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зо­бов'язань і власного капіталу. Баланс заповнюють на основі даних Головної книги, використовуючи сальдо рахунків класів 1-6 на певну дату.

Аби скласти квартальний баланс, необхідно закрити рахунки доходів та витрат і визначити фінансовий результат звітного періоду.

Сума нерозподіленого прибутку визначається як кредитове сальдо субрахунка 441 «Прибуток нерозподілений» за вирахуванням дебетового сальдо субрахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». Сума непокритих збитків скла­дається з сальдо субрахунка 442 «Непокриті збитки» та субрахунка 443. Якщо ра­хунок 79 «Фінансові результати», інші рахунки класу 7 «Доходи і результати діяль­ності» й рахунки класу 9 «Витрати діяльності» підприємство закриває не щомісяч­но, а в кінці року, то до згаданої різниці додається сума перевищення кредитового сальдо на рахунках класу 7 над сумою дебетового сальдо на рахунках класу 9 (або ж, навпаки, вираховуються показники збиткової діяльності). Якщо ж підприємство не застосовує рахунки класу 9, а рахунки класу 7 закриває один раз на рік, то для ви­значення показника нерозподіленого прибутку на кінець кварталу до його залишку на початок року додають сальдо на рахунках класу 7 та віднімають дебетове сальдо на рахунках класу 8 «Витрати за елементами» і дебетове сальдо на субрахунку 443.

Звіт про фінансові результати.Зміст, форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Метою складання такого звіту є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Він ілюструє активність і результативність діяльності підприємства і являє собою базу для прогнозування його майбутньої господарської діяльності.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I — фінансові результати;

II — елементи операційних витрат;

III— розрахунок показників прибутковості акцій.

У квартальній фінансовій звітності підприємства для порівнянності слід обов'язково наводити показники про фінансові результати (графа 4 ф. № 2) за по­передній (минулий) рік.

Показники Балансу і Звіту про фінансові результати, які при визначенні під­сумків приймаються зі знаком «мінус», у звітності наводяться у дужках. Дужки у затвердженому оригінал-макеті форм фінансової звітності виготовлені друком і в такому варіанті мають подаватися всім адресатам (користувачам).

 

Процес підготовки і складання річної фінансової звітності може бути розпо­ділений на кілька етапів. Зміст таких етапів залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві.

Основними етапами підготовки річної фінансової звітності є такі:

1. проведення інвентаризації активів, капіталу, зобов'язань;

2. закриття рахунків доходів і витрат;

3. визначення чистого фінансового результату звітного періоду;

4. визначення залишків на рахунках класів 1-6 і складання Балансу;

5. визначення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зо­бов'язань;

6. проведення реформації (взаємозакриття субрахунків 441, 442, 443);

7. складання Звіту про фінансові результати;

8. складання Звіту про власний капітал;

9. складання Звіту про рух грошових коштів;

10. складання Приміток до річної фінансової звітності;

11. коригування показників звітності та формування Приміток у зв'язку з поді­ями, настання яких можливе після дати балансу;

12. перевірка узгодженості показників звітності.

Важливим моментом підготовки до складання річного звіту є закриття в кінці року операційних, збірно-розподільних та інших рахунків і субрахунків з обліку витрат і доходів.

Закривають бухгалтерські рахунки до складання заключного балансу. Ця робота має охопити зміст усіх господарських операцій на сільськогосподарському підприємстві за період з 1 січня по 31 грудня поточного року, за винятком операцій із закриття рахунків. Для цього до складання заключних бухгалтерських прове­день і закриття рахунків слід перевірити повноту і правильність записів за всіма рахунками і скласти попередній баланс. Його зміст полягає в тому, щоб до моменту початку робіт із закриття окремих рахунків і субрахунків переконатися у відсут­ності розбіжностей між даними синтетичного й аналітичного обліку. Особливу увагу необхідно приділити перевірці повноти і правильності відображення в обліку виходу продукції і списання її на виробництво та реалізацію, відображенню затрат праці, кормо-днів, кормових одиниць та інших кількісних показників, які не переві­ряються подвійними бухгалтерськими записами. Після цього починають складати розрахунки і бухгалтерські записи із закриття рахунків для отримання заключного балансу на кінець звітного року.

Деякі підприємства такі операції відображають в обліку за грудень вже після складення попереднього балансу. Інші — для запису операцій із закриття рахунків відкривають тринадцятий місяць ( в обліку).

Для зведення до мінімуму згаданих умовностей керуються таким принципом: у першу чергу закривають рахунки галузей і виробництв, які мають найбільшу кількість споживачів і мінімальні розміри зустрічних витрат. До цієї послідовності не включають аналітичні рахунки субрахунка 234 «Допоміжні виробництва» (газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, ван­тажний автотранспорт), оскільки фактична собівартість продукції, робіт та послуг цих допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою відноситься на споживачів. Крім того, в закритті рахунків не бере участі рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», з якого щомісяця у звичайному порядку списують частку ви­трат, яка відноситься до відповідних видів виробництв цього ж звітного періоду, і, аналогічно, рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів», з якого також щомісяця спи­сують відповідну частку доходів при настанні періоду до якого вони відносяться.

Виходячи з цього, рахунки закривають у такій послідовності:

1. Розподіляють витрати тракторного парку між сільськогосподарськими, тран­спортними та будівельними роботами. Обчислюють фактичну собівартість умовного еталонного гектара виконаних робіт тракторами на транспортних роботах і списують виявлені калькуляційні різниці.

2. Розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати з утримання необо­ротних активів, внаслідок чого закривають аналітичні рахунки до рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» (витрати на утримання ґрунтообробних ма­шин, сівалок, технічних засобів для збирання врожаю, машин для внесення в грунт добрив, приміщень для зберігання продукції та ін.).

3. Визначають собівартість виконаних робіт допоміжних виробництв (живою тягловою силою) і списують виявлені відхилення.

4. Розподіляють загальні витрати: на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів та на утримання полезахисних смуг.

5. Списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються.

6. Списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат (із за­гиблих посівів).

7. Розподіляють бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати.

8. Визначають собівартість продукції рослинництва та списують калькуля­ційні різниці.

9. Визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв із пе­реробки рослинницької продукції та списують калькуляційні різниці.

10. Розподіляють витрати з утримання кормоцехів, кормокухонь.

11. Визначають собівартість продукції тваринництва та списують калькуляційні різниці.

12. Обчислюють собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та списують калькуляційні різниці.

13. Визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв із пе­реробки тваринницької продукції та списують калькуляційні різниці.

14. Визначають собівартість продукції інших промислових виробництв та спису­ють калькуляційні різниці.

15. Списують витрати з будівництва, закладки молодих багаторічних насаджень господарським способом та формування основного стада на збільшення чи зменшення вартості відповідних об'єктів основних засобів.

16. Списують на рахунок 79 «Фінансові результати» витрати операційної (рахун­ки 90, 92, 93, 94), фінансової (рахунки 95 і 96), інвестиційної діяльності (раху­нок 97) та надзвичайні витрати (рахунок 99).

17. Списують на рахунок 79 «Фінансові результати» доходи операційної (рахунки 70, 71), фінансової (рахунки 72, 73), інвестиційної діяльності (рахунок 74) та надзвичайні доходи (рахунок 75).

18. Відображають нараховану суму податку на прибуток у бухгалтерському облі­ку (підприємства, що сплачують фіксований сільськогосподарський податок, цю операцію не відображають).

19. Відносять сальдо рахунка 79 «Фінансові результати» при його закритті на ра­хунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

 

Річна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Конкретні терміни подання фінансової звітності під­приємству встановлює власник або орган, до сфери управління якого належить під­приємство.

Річна звітність складається наростаючим підсумком від початку звітного року. Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду (на 31 грудня звітного року), фінансові результати визначаються за рік, рух коштів, зміна власного капіталу розглядаються також за рік.

Відповідно до П(С)БО кожний звіт, що належить до складу річної фінансової звітності, має свою визначену мету. Призначення Балансу (ф. № 1) та Звіту про фінансові результати (ф. № 2) розглянуто в питанні 2.

Звіт про рух грошових коштів.Зміст, форма Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3) та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Метою складання Звіту про рух грошових ко­штів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У Звіті про рух грошових коштів наводяться дані про накопичення й викорис­тання грошових коштів упродовж звітного періоду в результаті операційної, інвес­тиційної та фінансової діяльності.

Адміністрації підприємства Звіт необхідний для того, щоб визначити, чи буде у підприємства достатньо наявних коштів для погашення короткострокової креди­торської заборгованості, збільшувати чи зменшувати розмір виплачуваних диві­дендів, як планувати інвестиційну і фінансову політику. Зовнішнім користувачам (інвесторам і кредиторам) інформація, наведена в Звіті про рух грошових коштів, потрібна при аналізі діяльності підприємства. Зі Звіту можна побачити, чи здатне підприємство керувати рухом коштів, генерувати достатню їх кількість на рахунках підприємства для погашення кредиторської заборгованості, виплати дивідендів, додаткового фінансування. Внутрішні зміни у складі коштів (з каси у банк, з по­точного рахунку в банку на депозитний, акредитивний рахунки і навпаки і т. ін.) до цього Звіту не включаються.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які на­лежать до різних видів діяльності, то їх слід розподілити між відповідними видами діяльності.

У Звіті про рух грошових коштів не відображають негрошові операції. Негрошові операції — операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. До них відносять: бартерні операції; одержання активів на умовах фі­нансової оренди; придбання активів шляхом емісії акцій тощо.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують дані Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про власний капітал, Приміток до фінансової звітності, Головної книги, аналітичні дані окремих рахунків бухгалтерського обліку.

Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності існують два ме­тоди складання Звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий. Відмінності у використанні цих методів стосуються розділу операційної діяльності.

П(С)БО 4 передбачає застосування в Україні непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів. Непрямий метод складання Звіту є трансформаці­єю прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) коштів і полягає в коригуванні суми прибутку на негрошові статті. При цьому користувачам надається інформація тільки про чисте надходження (видаток) коштів від операційної діяльності.

Звіт про власний капітал.Зміст, форма Звіту про власний капітал (ф. № 4) і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5 «Звіт про влас­ний капітал». Метою складання такого Звіту є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У звіті відобра­жають залишок і зміни з кожного виду капіталу (їх наведено 8), а також виправлен­ня помилок за рахунок прибутку попередніх періодів і зміну прибутку у зв'язку зі зміною облікової політики підприємства. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства мають додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.

У звіті про власний капітал показують суми власного капіталу на початок і на кінець року. У статті звіту «Залишок на початок року» відображається нескоригований залишок відповідних сум власного капіталу на початок року.

Помилки слід виправляти шляхом коригування сальдо нерозподіленого при­бутку на початок звітного періоду в тому разі, коли ці помилки впливають на ве­личину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). При цьому дані помилки повинні належати не до попереднього періоду, а до попередніх років. Якщо помилки допущені в тому ж році, коли й виявлені, то вони виправляються чи коректурним способом (якщо це помилки в облікових регістрах), чи методом «сторно» (якщо це помилки в облікових регістрах за звітний рік, виявлені після записів підсумків об­лікових регістрів у Головну книгу).

Динаміка власного капіталу відображає здатність підприємства підтримувати ефективність господарювання. Так, високі темпи зростання власного капіталу свід­чать про здатність підприємства формувати й ефективно розподіляти прибуток, уміння підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. Водночас зменшення обсягів власного капіталу, як правило, є наслідком неефективної, збит­кової діяльності і попереджає про загрозу банкрутства.

Якщо показники Звіту про власний капітал приводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, то вони показуються в дужках.

Для заповнення Звіту про власний капітал використовують дані рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45 і 46. Залишок власного капіталу у Звіті про власний капітал має відповідати залишку в балансі (розділ І пасиву Балансу).

Примітки до річної фінансової звітності. Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено від­повідними положеннями (стандартами).

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

§ облікову політику підприємства;

§ інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

§ інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для за­безпечення її зрозумілості й доречності.

Міністерством фінансів України видано наказ від 29.11.2000 р. № 302 «Про При­мітки до річної фінансової звітності». Типова форма фінансової звітності № 5 «При­мітки до річної фінансової звітності» з урахуванням змін, внесених наказом Мініс­терства фінансів України від 28.10.2003 р. № 602, складається з певних розділів:

I — Нематеріальні активи;

II — Основні засоби;

III — Капітальні інвестиції;

IV— Фінансові інвестиції;

V — Доходи і витрати;

VI— Грошові кошти;

VII— Забезпечення;

VIII— Запаси;

IX— Дебіторська заборгованість;

X — Нестачі і втрати від псування цінностей;

XI— Будівельні контракти;

XII— Податок на прибуток;

XIII— Використання амортизаційних відрахувань.

Крім Приміток за ф. № 5, підприємства мають подавати текстові, описові, в іншому форматі пояснення. Підприємства, для яких обов'язковість оприлюднення річної фінансової звітності законодавством не встановлено, зобов'язані в пояс­нювальній записці, графіках, таблицях, діаграмах (тобто у довільній формі) роз­кривати інформацію про зміни облікової політики та облікової оцінки, виправлені помилки за попередні роки, про факти повторного оприлюднення виправлених звітів, про події, що відбулися після дати балансу. Вони повинні вказувати на об­ставини, що виникли після дати балансу, їх вплив на фінансовий результат, про вартість (первинну та/або переоцінену) відображення основних засобів і немате­ріальних активів у балансі, про різницю між вартістю запасів за даними балансу і найменшою вартістю за існуючими оцінками вибуття запасів (якщо підприємство у звітному році застосовувало метод оцінки вибуття запасів ЛІФО), довгострокову дебіторську заборгованість із зазначенням назви і суми, склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією, про одержану гуманітарну допомогу.

Підприємства, для яких обов'язковість оприлюднення річної фінансової звіт­ності та консолідованої фінансової звітності встановлено законодавством, крім Приміток (ф. № 5) та зазначеної вище інформації, також наводять у довільній фор­мі всю іншу інформацію (текстово-вартісну), розкриття якої передбачено чинними нормативно-правовими актами і які не включено до Приміток. Наприклад, відкри­тими акціонерними товариствами розкривається інформація згідно з П(С)БО 7 і П(С)БО 8 (методи амортизації необоротних активів, сума укладених угод на при­дбання в майбутньому необоротних активів), П(С)БО 9 (методи оцінки запасів), П(С)БО 10 (перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, застосовувані методи визначення резерву сумнівних боргів, склад і суми статті ба­лансу «Інша дебіторська заборгованість»), П(С)БО 11 (склад і сума статей балансу «Інші довгострокові зобов'язання» та «Інші поточні зобов'язання», цільове призна­чення забезпечень та очікуваний термін їх погашення, сума очікуваного погашення зобов'язання іншою стороною) і т. ін.

ВАТ до 30.09 наступного за звітним року повинне оприлюднити річний звіт у повному обсязі (в друкованих виданнях) або розмістити його на сайті одного з інформаційних агентств, з яким Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України уклало відповідний договір.

Консолідована фінансова звітність— звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Підприємство, що перебуває під контролем, називається, згідно з П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», дочірнім, а те, що здійснює контроль — материн­ським, незалежно від конкретного розміру частки материнського підприємства у статутному капіталі дочірнього підприємства (100, 50 % чи менше). Вирішальна залежність дочірнього підприємства від контролюючого виникає у разі, коли між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкованості за раху­нок переважаючої участі контролюючого підприємства у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління дочірнього підприємства, в т. ч. во­лодіння контрольним пакетом акцій.

Дочірнє підприємство не пізніше 45 днів після закінчення звітного квар­талу і не пізніше 15 квітня наступного за звітним року зобов'язане подати ма­теринському підприємству свій фінансовий звіт, а материнське підприємство зобов'язане складати і подавати своїм засновникам консолідовану фінансову звітність з урахуванням показників всіх дочірніх підприємств. Користувачами консолідованої фінансової звітності виступають: громадськість, засновники ма­теринського підприємства, комерційні банки, державні органи (Фонд держмай­на України, Антимонопольний комітет тощо). До статистичних органів консолі­дована звітність не подається.

Материнське підприємство, яке, у свою чергу, є дочірнім іншого підприємства, не подає консолідовану фінансову звітність за умов:

§ якщо воно повністю належить іншому підприємству (на всі 100 %);

§ згоди власників частки меншості, яку можна оформити протоколом зборів учасників (акціонерів).

Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо:

§ контроль дочірнього підприємства є тимчасовим (фінансові інвестиції вра­ховуються на субрахунку 352 «Інші поточні фінансові інвестиції»), оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його наступного продажу протягом короткострокового періоду;

§ дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здат­ність передавати кошти материнському підприємству. Активи таких дочірніх підприємств відображаються як фінансові інвестиції відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Для відображення цих інвестицій, які не повин­ні облічуватися за методом участі в капіталі, використовується субрахунок 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам».

Причини, з яких показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включено до консолідованої звітності, необхідно наводити в примітках до консо­лідованої фінансової звітності. У примітках слід також навести назву підприємств, у яких материнському підприємству прямо або непрямо (через дочірні підпри­ємства) належить більше половини акцій (голосів), але яке з причин відсутності контролю не є дочірнім підприємством.

Активи і зобов'язання відображаються і в консолідованому, й у власному ба­лансі материнського підприємства за справедливою вартістю.

 

Питання для самоперевірки та корекції знань студентів.

2. Хто несе відповідальність за складання звітності? 3. З яких форм складається квартальна звітність? Який термін її подання? 4. З яких етапів складається підготовка річної фінансової звітності?

Глосарій

Акцепт розрахункових документів – надпис уповноваженої особи на рахунку, який засвідчує згоду прийняти рахунок до платежу. Амортизація ─ це систематичний розподіл вартості, яка амортизується,… Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний…

Список рекомендованої літератури

 

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999р.- №996-ХІV.

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та інструкція по його застосуванню, затверджені Міністерством фінансів України від 30.11.1999р. №291

3. Бухгалтерський облік I:Навчальний посібник/ О.М.Харчишина – К.,2007

4. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Ж., 2009.

5. Скирпан О.П., Палюх М.С., Фінансовий облік. – Т., 2008.

6. Фінансовий облік, за ред.. Орлової В.К., Орлів М.С., Хоми С.В. – К., ЦУЛ, 2010.

7. Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. – К., 2005.

8. Бухгалтерський фінансовий облік в Україні / під ред.. В.М. Добровського. – К.: А.С.К., 2009.

9. Бабіч В.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів). – К.:КНЕУ 2007.

10. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. – К.: Кондор, 2009.

11. Добровський В.М., Гнилицька Л.В., Коршикова Р.С. Управлінський облік. – К.: КНЕУ, 2008.

12. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах / за редакцією М. Ф Огійчука.- К: Аграрна освіта, 2001.

13. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. – Житомир: ЖІТІ, 2000.

14. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навч. посібник. –К.: Т-во „Знання, КОО, 2003.”

15. Кужельний М.В. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: КНЕУ, 2001

16. .Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. – К: В-до “ЦУЛ”, 2003.

17. Ткаченко М. Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України, - К: А.С.К., 2000.

18. Н.В. Чебанова, Ю.А. Василенко. Бухгалтерський фінансовий облік. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002.

19. Швагер Л.Т. Бухгалтерський облік: Методичні рекомендації та навчальні завдання. – НМЦ,2005.