КОНФЛІКТОЛОГІЯ Навчальний посібник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківська національна академія

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

О. Б. Зінчина

К О Н Ф Л І К Т О Л О Г І Я

Навчальний посібник

 

 

Харків – ХНАМГ – 2007

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківська національна академія

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

О. Б. Зінчина

К О Н Ф Л І К Т О Л О Г І Я

Навчальний посібник

 

 

Харків – ХНАМГ – 2007

 

УДК Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с.

 

Автор: Зінчина О. Б.

 

Рекомендовано як навчальний посібник Вченою радою ХНАМГ, рішення № 7 від 30.03.2007 р.

 

 

Рецензент: зав. каф. соціології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, проф. Сокурянська Л. Г.

 

Рецензент: д. філос. н., проф. Будко В. В.

 

 

 

 

ЗМІСТ

	Вступ …………………………………………………………………..
	Зміст програми модулю «Конфліктологія»…………………………. Методичні вказівки для самостійної роботи студента при вивченні модуля «Конфліктологія»………………………………………………. ЗМ 1. «Загальна теорія конфлікту»………………………………….... Тема 1. Конфліктологія як наука……………………………………… Тема 2. Історія розвитку конфліктології……………………………… Тема 3. Конфлікт як соціальний феномен……………………………. Тема 4. Динаміка і механізми конфлікту……………………………… ЗМ 2. Управління конфліктами……………………………………….. Тема 5. Процес управління конфліктами……………………………… Тема 6. Методи та форми управління конфліктами………………….. Тема 7. Попередження і регулювання конфліктів……………………. Тема 8. Стратегія розв’язання конфліктів…………………………….. Тема 9. Роль керівника в управлінні конфліктами…………………… Тема 10. Психологія конфлікту………………………………………... Тема 11. Соціологія конфлікту………………………………………… Словник основних термінів і понять…………………………………. Контрольні питання і завдання для самоперевірки…………………. Базові тестові завдання з модуля «Конфліктологія»………………... Список літератури…………………………………………………….. Критерії оцінювання знань з модуля «Конфліктологія»……………

 

 

ВСТУП

Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми. Дослідженню конфліктів, причин їх виникнення присвячена велика кількість праць учених різноманітних напрямів: філософів, психологів, управлінців, соціологів та ін. Як самостійна галузь знань конфліктологія була сформована лише в середині XX ст. і є нині однією з найсучасніших і молодих наук управлінського циклу.

Діяльність вітчизняних і закордонних організацій свідчить про необхідність знань і навичок у галузі конфліктології, управління, діагностики, профілактики і прогнозування конфліктів. З розвитком ринкових умов і впровадженням конкурентних відносин ці питання набувають усе більшої значимості, оскільки конкуренція являє собою варіант конфліктної ситуації, яка при визначених умовах переростає в конфлікт. Ця дисципліна є логічним продовженням дисциплін управлінського циклу.

Мета та завдання вивчення дисципліни: набуття практичних навичок у вирішенні конфліктів, вмінь контролювати конфліктну ситуацію, а також вмінь позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати.

Предмет вивчення дисципліни: закономірності стосунків та поведінки людей у конфліктних ситуаціях, причини виникнення конфліктів і методи їх подолання.

Зміст лекційного курсу поділено на два змістові модулі: «Загальна теорія конфлікту», «Управління конфліктами». У першому змістовому модулі розглядаються основні поняття конфліктології як науки і історія її розвитку, аналізуються класифікація і функції конфліктів, розглядаються структурна і динамічна моделі конфлікту. Другий змістовий модуль містить питання щодо сутності і методів управління конфліктами, а також знайомить з основами соціології і психології конфлікту.

Посібник підготовлено для студентів 5-го курсу денної форми навчання спеціальності 7.050201, 8.050201 «Менеджмент організацій». Його можна також використовувати для самостійної роботи та самоконтролю отриманих знань і навичок на заочній формі навчання.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ МОДУЛЮ «КОНФЛІКТОЛОГІЯ»

 

ЗМ 1. Загальна теорія конфлікту

Конфліктологія як наука. Об’єкт і предмет конфліктології. Напрями дослідження конфліктології (філософсько-соціальний, організаційно-соціо­логічний,… 2. Історія розвитку конфліктології Накопичення знань про конфлікти (Стародавній світ, Середньовіччя, епоха Відродження). Становлення конфліктології як…

ЗМ 2. Управління конфліктами

Сутність управління конфліктом і його діагностика. Поняття «управління конфліктом». Процес діагностики конфлікту. Кар­тографічний аналіз конфлікту.… Тема 6. Методи та форми управління конфліктами Принципи і методи управління конфліктами. Структурні методи управління конфліктами. Міжособистісні методи управління…

Методичні вказівки для самостійної роботи студента

при вивченні модуля «Конфліктологія»

Тема 1. Конфліктологія як наука

При вивченні теми необхідно з’ясувати значення конфліктології в системі суспільних наук, визначити її об’єкт і предмет, а також зв’язок конфліктології з іншими науками. Ознайомитися з методами конфліктології, розвести теоретичну конфліктологію та конфліктологічну практику.

Запитання для самопідготовки:

1.Коли виникла конфліктологія як самостійна галузь науки?

2.Визначте предмет конфліктології.

3.В чому полягає особливість структури конфліктології?

4.Які методи використовує конфліктологія?

5.Назвіть основні принципи дослідження конфліктів.

6.Яке місце посідає конфліктологія в системі соціального знання?

7.Які завдання стоять перед конфліктологією на сучасному етапі?

8.Який зв’язок між принципами і методами дослідження конфліктів?

9.Чи можлива диференціація конфліктології по галузям?

10.Коли і де виникає конфліктологічна практика?

 

Тема 2. Історія розвитку конфліктології

Запитання для самопідготовки: 1.Чи могла конфліктологія виникнути до ХХ ст.? 2.Чому конфліктологічна думка розвивалась у рамках філософії?

Тема 3. Природа соціального конфлікту

З’ясувати зміст поняття «конфлікту», порівняти різні трактування. Провести структурно-функціональний аналіз конфлікту: предмет, сторони, мотиви і позиції учасників конфлікту. Розглянути функції і дисфункції соціального конфлікту, типологія та класифікація конфліктів.

Запитання для самопідготовки:

Зробіть порівняльний аналіз різних дефініцій конфлікту.

2.У чому сутність структурно-функціональної моделі конфлікту?

3.Дайте визначення основних структурних елементів конфлікту.

4.Які існують типології та класифікації конфліктів? Яке їх призначення?

5.Назвіть функціональні наслідки конфлікту.

6.Визначте дисфункціональні наслідки конфлікту.

 

Тема 4. Динаміка і механізми конфлікту

Ознайомтесь з процесуально-динамічним аналізом конфлікту. Розгляньте загальну схему розвитку конфлікту. Дайте характеристику стадій конфлікту: передконфліктної, конфліктної, постконфліктної стадії. Проведіть аналіз змісту поняття «інцидент». З’ясуйте механізми розвитку конфлікту.

Запитання для самопідготовки:

1.Розкрийте сутність процесуально-динамічного аналізу конфлікту.

2.У чому полягає загальна схема розвитку конфлікту?

3.Дайте характеристику основних стадій розвитку конфлікту.

4.Сформулюйте необхідні та достатні умови виникнення конфлікту.

5.Чим характеризується передконфліктна стадія?

6.Що таке інцидент?

7.У чому сутність ескалації конфлікту?

8.Які існують фази конфліктної взаємодії?

9.Що таке циклічність конфлікту?

10.Як пов’язані етапи, фази конфлікту та можливості його врегулювання?

Процес управління конфліктами

Запитання для самопідготовки: 1.У чому зміст поняття «управління конфліктами»? 2.Які види діяльності включає в себе управління конфліктами?

Методи та форми управління конфліктами

Запитання для самопідготовки: 1.З якого метою проводиться діагностика конфлікту перед початком вироблення… 2.Побудуйте схему діагностики конфлікту.

Тема 6.Технології управління конфліктами

Запитання для самопідготовки: 1. Назвіть два основні підходи у профілактиці конфліктів. 2. Сформулюйте основні напрями профілактики конфліктів в організації.

Тема 8. Стратегія розв’язання конфліктів

Уясніть раціонально-інтуїтивну модель оволодіння конфліктною ситуацією (за Дж.Гр.Скотт). Вивчить сутність переговорів, етапи переговорного процесу. Порівняйте позиційні переговори з методом «принципових переговорів» Р. Фішера і У. Юрі. Проаналізуйте моделі поведінки особистості в процесі переговорів. Ознайомтесь з технологіями стратегій і тактик в переговорному процесі. Зверніть увагу на роль медіації в розв’язанні конфліктів.

Запитання для самопідготовки:

1.Визначте основні етапи проведення переговорів.

2.Наведіть варіанти посередництва в переговорному процесі.

3.Перерахуйте і визначте зміст моделей поведінки особистості в переговорному процесі.

4.Що таке раціонально-інтуїтивна модель розв’язання конфліктів Дж.Гр.Скотт?

5.Які існують правила самоконтролю емоцій?

Тема 9. Роль керівника в управлінні конфліктами

Запитання для самопідготовки: 1.Які стилі керівництва існують? 2.Чи впливає стиль керівництва на динаміку конфліктів в організації?

Психологія особистості в конфлікті

Запитання для самопідготовки: 1.Назвіть основні моделі поведінки в конфлікті. 2.Хто розробив двомірну модель стилів конфліктної поведінки?

Соціологія конфлікту

Запитання для самопідготовки: 1. Які соціологічні концепції конфліктів ви знаєте? 2.Наведіть основні групи конфліктів у суспільстві, охарактеризуйте найбільш типові конфлікти з кожної.

ЗМ 1. Загальна теорія конфлікту

Тема 1. Конфліктологія як наука

2. Методи дослідження в конфліктології. 3. Зв’язок конфліктології з іншими науками.  

Предметом конфліктології є конфлікт. Поняття предмету і методу будь-якої науки тісно пов’язані між собою. Метод – сукупність певних правил, прийомів, норм практичного і теоретичного освоєння дійсності. У кожної науки – свої методи.

Очевидно, що більшість методів, якими користуються при дослідженні конфліктів, запозичені конфліктологією з інших наук. Проте, за ціллю всі методи можна розділити на:

· методи вивчення і оцінки особистості – спостереження, опитування, тестування;

· методи вивчення і оцінки соціально-психологічних явищ в групах – спостереження, опитування, соціометричний метод;

· методи діагностики і аналізу конфліктів – спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності, метод експертного інтерв’ю;

· методи управління конфліктами – структурні методи, метод картографії.

Також виділяють методи, що забезпечують збір даних про конфлікти:

перший – структурно-функціональний метод – виявляються основні елементи конфліктної взаємодії і роль кожного з них. Явище розглядається в стані спокою, в статиці. Перевага методу – він допомагає побачити те, що у стані руху не побачити, – склад учасників, причини, межі конфлікту, адже виявлення структурних елементів – найважливіша передумова врегулювання конфлікту. Недолік методу – він досліджує те, чого немає, оскільки конфлікт ніколи не знаходиться в стані спокою;

другий – процесуально-динамічний метод (доповнює структурно-функціональний). Його інструменти – визначення основних етапів, стадій розвитку конфлікту. Динаміка конфлікту може розвиватися по висхідній лінії (ескалація), а може – у напрямі розрядки напруженості;

третій метод – типологізація (класифікація) конфліктів – забезпечує класифікацію їх форм , що допомагає не тільки побачити різні типи конфліктів (сімейні, учбові, міждержавні і т.п.), але й глибоко з’ясувати їх сутність, яка виявляється в різноманітності конфліктів.

Усі три методи лише пояснюють, що таке конфлікт. Важливою задачею науки є не тільки пояснення того, що є, але і того, що буде, тому четвертий – прогнозування – це передбачення можливості конфлікту, можливого майбутнього конфлікту. Прогноз відрізняється від утопій тим, що він спирається на результати структурного, динамічного і типологічного аналізів.

Прогнози можуть бути короткострокові, середньострокові та довгострокові.

Всі названі методи розраховані на рішення завдань щодо попередження і розв’язання конфліктів на практиці;

п’ятий – метод розв’язання (особливий метод конфліктології, відмінний від інших наук) – основні стратегії і тактика залагоджування конфліктів:

· стратегія відходу від конфлікту;

· стратегія силового придушення конфлікту;

· переговори.

 

3. Як важлива галузь суспільствознавства і людинознавства конфліктологія виникла і розвивається в даний час у тісному зв’язку з соціальною філософією, соціологією, психологією, політологією, історією, правом, етикою, низкою інших наук. Вона спирається на досягнення цих наук і синтезує те, що безпосередньо відноситься до її предмету.

Зв’язок конфліктології з іншими науками розкривається в двох аспектах. Перший аспект полягає в тому, що конфліктологія спирається на принципи пізнання, які розроблені в рамках інших наук і дозволяють глибше зрозуміти предмет конфліктологічних досліджень. Такими є: принцип всезагального зв’язку, принцип детермінізму, принцип розвитку, системний підхід, принцип соціально-діяльнісного контексту, принцип особистісного підходу і т. ін.

Другий аспект полягає в творчому використанні конфліктологією методів дослідження інших наук.

Не можна не наголосити і на зворотньому впливі конфліктології на суміжні науки. Наприклад, конфліктологічні проблеми у сфері міжособистісних відносин стимулюють вирішення багатьох психологічних, соціологічних, правових і етичних проблем, зокрема, проблем спілкування, взаємостосунків, соціально-психологічного клімату і багатьох інших.

Окремо варто зупинитися на зв’язку конфліктології з соціологією конфлікту і психологією конфлікту.

Соціологія конфлікту намагається зрозуміти: чи можливе існування суспільства без конфліктів; чи є конфлікт проявом дисфункції в організації, аномалією в суспільному житті або ж це нормальна, необхідна форма соціальної взаємодії між людьми? Сьогодні ця наука виходить з того, що конфлікт – цілком нормальне явище суспільного життя. Соціум, органи влади і окремі індивіди досягатимуть більш ефективних результатів у своїй діяльності, якщо не ігноруватимуть конфлікти і конфліктні ситуації, а користуватимуться певними правилами, спрямованими на врегулювання конфлікту.

У всіх сучасних концепціях конфлікту міститься твердження, що будь-які дії людей, у тому числі конфліктність, є соціальними, тобто так чи інакше пов’язані з соціальним середовищем. Конфлікт, його причини, форми прояву і способи врегулювання доступні розумінню тільки на основі глибокого з’ясування природи суспільства і людини, закономірностей соціальних відносин і взаємодії людей. При цьому конфлікт завжди пов’язаний із суб’єктивним усвідомленням людьми суперечності своїх інтересів як членів тих або інших соціальних груп. Загострені суперечності породжують відкриті або закриті конфлікти тільки тоді, коли вони люди їх глибоко переживають, усвідомлюють як несумісність інтересів і цілей.

Найважливішою складовою соціального конфлікту є не тільки поведінка, дії, але і внутрішні установки, думки, відчуття, тобто психологія людей. Роботи з психологічної тематики зосередилися головним чином на дослідженні внутрішніх, особистісних, душевних конфліктів, на дослідженні міжособистісних суперечностей. Психологи при аналізі конфлікту виходять з того, що людина об’єктивно виступає в системі багатоманітних і суперечливих якостей. Найважливіше з них – бути суб’єктом, тобто творцем своєї історії, вершителем свого життєвого шляху. Суб’єкт ініціює і здійснює спочатку практичну діяльність, спілкування, поведінку, споглядання та інші види людської активності – вільної, творчої, етичної. При цьому під суб’єктом може розумітися як окрема особа, так і співтовариство людей, об’єднаних загальними інтересами.

Правомірно вважати, що міжособистісний конфлікт – один зі способів взаємодії людей, що йдуть з глибини тисячоліть. Він, мабуть, набув поширення раніше внутрішньо особистісного конфлікту, оскільки відносини між окремими людьми передували спілкуванню індивіда з самим собою, його автокомунікації. Призначенням конфлікту було і є подолання суперечностей, що надмірно загострилися, знаходження оптимального виходу з протистояння, підтримка взаємодії різних суб’єктів, соціальних зв’язків за умов серйозних розбіжностей їх інтересів, оцінок, цілей.

 

Тема 2. Історія розвитку конфліктології

1. Накопичення знань про конфлікти.

2. Становлення конфліктології як науки.

3. Сучасні концепції конфліктів.

 

1.Конфліктологія – це молода наука, у завершеному вигляді вона з’явилася в середині ХХ століття, але конфлікти існували завжди, і перші спроби осмислення їх відносяться до старовини. Свідоцтва тому – міфологія та релігія різних народів, фольклор та пам’ятки стародавньої літератури, судження мудреців минулого. Згадаємо сюжет давньогрецького міфу про яблуко розбрату та суд Парису; біблейську оповідь про свару Каїна з Авелем: руські билини про події, які відображали суспільно-політичні конфлікти свого часу, боротьбу богатирів з ворогами.

З давніх давен люди зрозуміли зв’язок спроби пояснення конфліктів з розумінням сутності самої людини і суспільства. Тому коріння конфліктології уходить корінням до джерел соціальної філософії.

Проблема суперечностей і конфліктів у працях мислителів Стародавнього світу

Стародавні філософи засуджували розбрати, хоча стверджували, що «в суперечці народжується істина». Вони вважали, що конфлікт – не погано і не добре,… Китайський філософЛао Цзивважав: «В битві перемагають ті, хто не любить війну.… Перші спроби раціонального осмислення природи конфлікту належать старогрецьким філософам. Так, Геракліт прагнув…

Релігійний варіант тлумачення природи конфлікту в епоху Середньовіччя і Відродження.

Є загальні відповіді на це питання. Наприклад, Тертуліан вважав, що природа Бога, його задуми не піддаються людському розуму: «вірую, тому що… Фома Аквінський розвинув думку про царство філософського пізнання і… В епоху Відродження Т.Мор, Ф.Рабле, Еразм Роттердамський виступали з різким засудженням соціальних зіткнень і…

Розвиток конфліктологічних ідей в Новий час і епоху Просвітництва.

Англійський філософ Ф.Бекон вперше піддав ґрунтовному теоретичному аналізу сукупність причин конфліктів усередині країни, досліджував матеріальні,… У ході обговорення цієї проблеми в новий час виявилося два різні підходи в… 1) песимістичний підхід, його виразив Т.Гобсс в XVII столітті в роботі «Левіафан». Філософ негативно оцінив в цілому…

Тема 3. Конфлікт як соціальний феномен

2. Структурна модель конфлікту. Межі конфлікту. 3. Функції конфліктів. 4. Класифікація конфліктів.

Тема 4. Динаміка і механізми конфлікту

2. Теорії механізмів виникнення конфліктів. 3. Динаміка конфлікту: стадії і фази конфлікту.

ЗМ 2. управління конфліктами

 

Тема 5. Процес управління конфліктами

2. Зміст процесу управління конфліктом. 3. Управлінське рішення в конфліктних ситуаціях.  

Алгоритм прийняття управлінського рішення

2. Обмеження числа учасників. Способи реалізації: робота з лідерами в мікрогрупах, перерозподіл функціональних обов’язків, заохочення або… 3. Додатковий аналіз конфлікту за допомогою експертів. Способи реалізації:… 4. Прийняття рішення. Способи реалізації: адміністративний і педагогічний методи.

Тема 6. Методи та форми управління конфліктами

2. Міжособистісні методи управління конфліктами (стилі конфліктної поведінки). 3. Внутрішньоособистісні методи управління конфліктами.  

Тема 7. Попередження і регулювання конфліктів

2. Підтримка співробітництва. Соціальне партнерство. 3. Соціально-трудові конфлікти: форми протікання та методи подолання.  

Загальні правила безконфліктної поведінки в організації

1. Намагайтесь адекватно оцінити власну поведінку в конфліктній ситуації. 2. Погляньте на ситуацію очима іншої людини. 3. Уникайте ділитися роздумами з приводу дій і висловлювань іншої людини.

Функції трудових конфліктів

2. Трудові конфлікти виконують сигнальну функцію, розкриваючи найгостріші суперечності в житті колективу. 3. Існує інноваційна, творча функція трудового конфлікту. З його допомогою… 4. Соціально-психологічна функція трудового конфлікту полягає в тому, що він призводить до зміни…

Основні способи розв’язання трудових конфліктів.

Якщо трудові колективи беруть зобов’язання не вдаватися до страйків в період дії договорів і угод, то колективні договори стають основою правового… 2. Конфліктні питання, що виникають у відносинах працедавця і працівника,… 3. Розв’язанню трудових конфліктів сприяє робота комітетів і профспілки, конференцій трудових колективів, регіонів і…

Тема 8. СТРАТЕГІЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ

2. Переговори як універсальний спосіб розв’язання конфліктів. 3. Технології стратегій і тактик в переговорному процесі. 4. Медіація в переговорному процесі.

Тема 9. РОЛЬ КЕРІВНИКА В УПРАВЛІННІ КОНФЛІКТАМИ

2. Керівник – посередник у конфлікті. 3. Особистий приклад керівника в подоланні конфліктів і стресів. 1. Конфлікт, оскільки він втілюється в усвідомлених діях і контрдіях окремих осіб, соціальних груп, формальних і…

Тема 10. Психологія конфлікту

2. Технології ефективного спілкування і раціональної поведінки в конфлікті. 3. Методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі.  

Спокійна реакція на емоційні дії партнера – перше правило самоконтролю емоцій.

Позитивний ефект дає обмін змістом емоційних переживань в процесі спілкування. Повідомляючи про свої образи, переживання, партнери одержують…

Раціоналізація емоцій, обмін змістом емоційних переживань в процесі спокійного спілкування — друге правило самоконтролю емоцій.

Кажучи про раціоналізацію емоцій, слід підкреслити важливість усвідомлення причин своєї небажаної емоційної реакції на попередньому етапі переговорів. Це дозволить уникнути негативних емоцій на подальших етапах.

Однією з причин небажаних емоційних реакцій партнерів в переговорному процесі часто є заниження їх самооцінки. Неадекватність емоційної поведінки в цьому випадку пояснюється одним з механізмів психологічного захисту – регресією. Щоб виключити емоційні реакції, слід підтримувати високий рівень самооцінки в собі і у опонента. Дану технологію умовно можна назвати підтримкою високої самооцінки.

Підтримка високої самооцінки в переговорному процесі як основа конструктивної поведінки – третє правило самоконтролю емоцій.

3. Значущим показником діяльності колективу є його соціально-психологічний клімат, який визначає рівень конфліктного протистояння та впливає на… Соціально-психологічний клімат (СПК) – це фіксований стан міжособистісних… Однією з найважливіших характеристик СПК є рівень згуртованості членів колективу.

Соціометрична процедура

2.Вибір об’єкта вимірювання: група в цілому, окремі підгрупи. 3.Визначення процедури проведення дослідження: 3.1.Непараметрична процедура – кожний працівник відповідає на питання картки без обмеження кількості виборів (табл.…

Тема 11. СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ

2. Конфлікти в організації. Управлінські конфлікти. 3. Глобальні і регіональні конфлікти. 3. Сімейні конфлікти: попередження і вирішення.

Особливості регіональних конфліктів

2. В основі регіональних конфліктів лежать протиріччя в сфері економіки, політики, релігії і ідеології, і вони, як правило, протікають в руслі… 3. Регіональні конфлікти відрізняються складом суб’єктів, якими є… 4. Регіональні конфлікти відрізняються також зонами розповсюдження і впливу. Територіально такі конфлікти охоплюють…

Словник основних термінів і понять

 

Автокомунікація – природна умова психологічної активності людини, постійне спілкування з самим собою, яке призводить при певних обставинах до внутрішньоособистісного конфлікту.

Авторитарність – соціально-психологічна характеристика особистості, яка відображає її прагнення максимально підкорити своєму впливу партнерів по взаємодії.

Авторитет – 1) вплив індивіда завдяки своєму положенню, статусу і т. ін.; 2) визнання за індивідом права на прийняття відповідальних рішень в умовах сумісної діяльності.

Агресія – індивідуальна або групова поведінка, спрямована на те, щоб завдати фізичних або психологічних збитків іншій особі або соціальній групі.

Адаптація соціальна – 1) постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища; 2) результат цього процесу.

Арбітраж – спеціальний орган для розглядання колективних трудових спорів; комісія, яка формується з професійно підготовлених нейтральних осіб зі згоди учасників соціально-трудового конфлікту для розробки рекомендацій з питань врегулювання розбіжностей між ними.

Атрибуція – приписування соціальним об’єктам (людині, групі, соціальній спільноті) характеристик, які не представлені в полі сприйняття. Необхідність А. обумовлена тим, що інформація, яку може надати людині спостереження, є недостатньою для адекватної взаємодії і тому потребує «добудови».

 

Внутрішньогруповий конфлікт – зіткнення, розбіжності між особистістю і групою, що викликане відмінністю індивідуальних і загальних інтересів, послабленням згуртованості і сумісних дій або порушенням нори групової поведінки.

Внутрішньоособистісний конфлікт – конфлікт всередині психологічного світу особистості; являє собою зіткнення її протилежно спрямованих мотивів.

Внутрішня установка – суб’єктивне сприйняття особистістю свого статусу в групі.

Вплив – процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її установок, уявлень, оцінок тощо.

 

Група – обмежена в розмірах сукупність людей, яка виділяється з соціального цілого на основі певних ознак (характер діяльності, соціальної належності, структури, рівня розвитку тощо). Розмір, структура і склад групи визначаються цілями і завданнями діяльності, до якої вона включена чи заради якої створена.

Групова динаміка – сукупність внутрішньогрупових соціально-психологічних процесів і явищ, які характеризують весь цикл життєдіяльності групи та його етапи: утворення, функціонування, розвиток, стагнацію, регрес, розпад. До процесів Г. д. відноситься керівництво і лідерство; прийняття групових рішень; нормоутворення; формування функціональної структури групи; об’єднання; конфлікти, груповий тиск, тобто усі ті процеси, які фіксують і забезпечують зміни, що відбуваються в групі за часів її існування.

Груповий егоїзм – ціннісна орієнтація групи, яка характеризується переважанням групових інтересів і потреб щодо інтересів інших груп.

Демонстрація – масовий хід, одна з форм урегулювання колективних трудових спорів, соціальних конфліктів.

Джерела конфліктів – збіг несприятливих життєвих обставин, які впливають на поведінку людей, проблеми трудової мотивації, розриви комунікативних зв’язків тощо.

Динаміка конфлікту – процес поетапного розвитку конфлікту за етапами і фазами.

Диспозиція – готовність, схильність суб’єкта до певної поведінки, дії, їх послідовності.

Діагностика конфлікту – дослідження основних параметрів конфлікту з метою управлінського впливу на його перебіг та учасників конфлікту.

 

Екстраверсія – характеристика психологічних властивостей індивіда, за якої він зосереджує свої інтереси на зовнішньому світі, зовнішніх об’єктах за рахунок своїх власних інтересів, через приниження особистої значимості.

 

Завершення конфлікту – усунення об’єктивних та послаблення суб’єктивних причин, що викликали конфліктну ситуацію.

Запобігання конфлікту – діяльність, яку суб’єкт здійснює з метою недопущення виникнення конфлікту.

Згуртованість колективу – ціннісно-орієнтована єдність, яка визначається за рівнем збігу думок членів групи щодо найбільш значущих для неї об’єктів.

Інституціалізація конфлікту– встановлення чітких норм і правил конфліктної взаємодії, визначення робочих груп і комісій для управління конфліктом.

Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби особистості, спрямована на той чи інший предмет, відношення до нього як до чогось для неї цінного.

Інтроверсія – характеристика психологічних властивостей індивіда, що характеризується фіксацією уваги особистості на своїх власних інтересах, своєму внутрішньому світі.

Інцидент – 1) зовнішнє відкрите протиборство сторін, яке виникло уперше; 2) зіткнення сторін, що взаємодіють, яке свідчить про перехід конфліктної ситуації в конфлікт; 3) збіг обставин, який є приводом для конфлікту.

 

Карта конфлікту – графічне зображення елементів графічного зіткнення з вказівкою проблеми, яка потребує рішення, констатацією інтересів та побоювань сторін.

Клімат соціально-психологічний – якісний бік міжособистісних відносин, який проявляється у вигляді сукупності умов, що сприяють або перешкоджають продуктивній сумісній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі.

Компроміс – стратегія поведінки суб’єктів у конфлікті, яка орієнтована на певні взаємні поступки.

Конгруентність – адекватна реакція особистості на конфліктну ситуацію.

Конкуренція – це особливий тип суперництва, мета якого – отримання вигоди, прибутку чи сприятливого доступу до дефіцитних матеріальних і духовних цінностей. В К. чітко зазначені цілі, кінцевий результат. К. може супрово­джуватися конфліктом, а може й не супроводжуватися. Особливість К. – у використанні тільки тих форм боротьби, які визнані як морально-правові в суспільстві чи організації.

Консенсус – загальне погодження зі спірного питання; домовленість, яка влаштовує обидві конфліктуючі сторони на підставі взаємних поступок.

Конфлікт – відносини між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються їх протиборством на підставі протилежно спрямованих мотивів чи суджень.

Конфлікт дисфункціональний – конфлікт, що призводить до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва і ефективності організації.

Конфлікт за формулою «А»відображає залежність конфлікту (К) від конфліктогенів (КГ): КГ+КГ2+КГ3+…КГn= К.

Конфлікт за формулою «Б»відображає залежність конфлікту (К) від конфліктної ситуації (КС) та інциденту (І): К=КС+І.

Конфлікт за формулою «В»відображає залежність конфлікту (К) від декількох конфліктних ситуацій (КС): К=КС+КС2+КС3+…+КСn

Конфлікт «мінус - мінус» – це конфлікт, при якому в однієї особистості виникає необхідність приймати рішення, всі варіанти якого мають негативні наслідки.

Конфлікт «плюс - мінус» – це конфлікт, в якому приймається рішення за умови, що кожний з варіантів містить і позитивні, і негативні наслідки, а вибрати потрібно один, враховуючи вирішення загального завдання.

Конфлікт «плюс - плюс» - конфлікт, що передбачає вибір одного з двох сприятливих варіантів.

Конфлікт функціональний– конфлікт, що призводить до підвищення ефективності діяльності організації.

Конфліктна ситуація– накопичені протиріччя, пов’язані з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії, що об’єктивно створюють підґрунтя для реального протиборства між ними.

Конфліктогени – слова, дії (або відсутність дій), які можуть призвести до конфлікту, викликати обурення, лють, злість та інші негативні емоції.

Конфліктологія – наука, яка вивчає закономірності і механізми виникнення та розвитку конфліктів, а також принципи й методи управління ними.

Конформізм – пристосованість, пасивне сприйняття чужої точки зору, невиправдана поступка в конфлікті.

Лідер – член групи, здатний впливати на свідомість і поведінку інших членів групи завдяки своєму особистому авторитету (неформальний лідер) або посаді, яку займає (формальний лідер).

 

Медіація – переговорний процес щодо розв’язання конфлікту за участю посередника – медіатора.

Межі конфлікту – зовнішні структурно-динамічні межі конфлікту за кількістю учасників (суб’єктні межі), за територією, на якій виникає конфлікт (просторові межі), за тривалістю конфлікту (часові межі).

Міжгрупові конфлікти – зіткнення між окремими групами або підрозділами організації, які викликаються недосконалістю організаційної структури і недоліками функціональної взаємодії, необхідністю розподілу обмежених ресурсів, недостатністю інформації, відмінностями в поглядах на трудову мотивацію, форми стимулювання, соціальне партнерство, ділове співробітництво тощо.

Міжособистісні конфлікти – протиборство особистостей в процесі соціальної взаємодії, що виникає на основі протилежно спрямованих мотивів, суджень або особистих антипатій.

Мотивація – процес спонукання себе або інших людей до визначеної діяльності для досягнення певної мети.

Мотиви конфлікту – внутрішні спонукальні сили, які підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту.

 

Нонконформізм – прагнення індивіда за будь-яких обставин поводитися всупереч позиції пануючої більшості і в усіх випадках стверджувати протилежну точку зору.

 

Об’єкт конфлікту – це те, на що претендує кожна з конфліктуючих сторін і що викликає їхню протидію.

Образ конфліктної ситуації – суб’єктивне відображення предмету конфлікту у свідомості суб’єктів конфлікту.

Особистість – стійка сукупність соціально-психологічних рис, яка характеризує індивіда як суб’єкта соціальних зв’язків.

Переговори– спосіб подолання конфліктного протиріччя, заінтересований діалог опонентів з метою врегулювання конфлікту.

Підбурювач – особа, організація чи держава, яка підштовхує якогось учасника до конфліктних дій.

Поведінка конфліктна – агресивні дії, спрямовані на те, щоб завдати збитку іншій стороні.

Позиція конфліктуючих сторін – це те, про що вони заявляють в ході конфліктної взаємодії або в переговорному процесі.

Попередження (профілактика) - вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на недопущення виникнення конфлікту.

Пособник – особа, організація чи держава, яка сприяє конфліктуючим сторонам порадами, технічною допомогою чи іншими засобами, допомагає учаснику конфлікту в його організації, розвитку і розв’язанні, .

Поступка – стратегія поведінки в конфлікті, яка характеризується прагненням ухилитися від конфлікту при сприйнятті його предмета як несуттєвого для себе і значимого для суперника.

Потреба – це усвідомлена необхідність у будь-чому, яка спонукає до дії.

Предмет конфлікту – об’єктивно існуюча проблема, яка є причиною розбрату між сторонами.

Примушування– стиль управління конфліктом, у рамках якого превалюють намагання окремого суб’єкту конфлікту примусити прийняти свою точку зору будь-якою ціною. Особа, яка використовує такий стиль, звичайно веде себе агресивно і для впливу на інших використовує владу, силу закону, зв’язки, авторитет тощо.

Прогнозування конфлікту – вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на виявлення причин конфлікту в його прихованому розвитку.

Протиборство – взаємодія двох сторін конфлікту, яка характеризується завданням взаємного збитку.

 

Регулювання– вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в бік вирішення.

Розв’язання – вид діяльності суб’єкта управління, пов’язаний із завершенням конфлікту.

Роль– певний шаблон, стереотип, модель поведінки людини, об’єктивно задана статусом особистості в системі суспільних зв’язків або особистих відносин.

Самоконтроль– усвідомлення і оцінка суб’єктом власних дій, психічних процесів і станів. Поява і розвиток С. визначається вимогами суспільства до поведінки людини.

Середовище конфлікту– сукупність об’єктивних умов, в яких протікає конфлікт.

Соціальна напруга – психологічний стан індивідів та груп, причинами якого є незадоволеність існуючим станом речей або ходом розвитку подій.

Соціальне партнерство – система заходів для забезпечення співробітництва найманих працівників, роботодавців і представників органів державної влади з метою узгодження соціально-економічних інтересів, договірного регулювання соціально-трудових відносин і цивілізованого розв’язання трудових спорів (конфліктів).

Соціально-трудовий конфлікт – зіткнення окремих осіб або груп, викликане розходженням приватних і загальних інтересів, несумісністю мотивів і цілей.

Соціограма– схематичне зображення міжособистісних взаємовідносин у колективі на площині за допомогою спеціальних знаків; результат використання соціометричного методу.

Співробітництво– стратегія поведінки в конфлікті, яка характеризується прагненням сторін, які протистоять одна одній, сумісними зусиллями розв’язати проблему.

Статус – позиція суб’єкта в структурі суспільних зв’язків або особистих відносин, яка визначає його права, обов’язки та привілеї.

Стиль (стратегія) конфліктної поведінки – спосіб спілкування та образ дій учасника конфлікту, спрямований на досягнення певних цілей. Визнано існування п’яти С. к. п.: ухиляння, поступка, суперництво, компроміс, співробітництво.

Стимулювання – вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на провокацію, виклик конфлікту.

Стрес – нервова перенапруга, яка виникає в результаті вирішення протиріч між природним, соціальним та духовним аспектами особистості; захисна і пристосувальна реакція організму у відповідь на дію несприятливих життєвих обставин.

Стресор – фактор, який викликає стан стресу.

Структура конфлікту– сукупність стійких елементів конфлікту, яка створює цілісну систему.

Суб’єкт конфлікту – учасник (сторона, опонент) конфліктного зіткнення, який переслідує свої інтереси і має певний ранг, силу.

Суперництво– стратегія конфліктної поведінки, яка характеризується прагненням одержати перемогу над опонентом.

Толерантність– терпимість до чужого способу життя, думок, поведінки, цінностей тощо.

Трансактний аналіз – аналіз конфліктних міжособистісних взаємодій за трансактними категоріями («Дитина», «Батько», «Дорослий»).

Управління конфліктами – цілеспрямований, зумовлений об’єктивними законами вплив на динаміку конфлікту в інтересах розвитку або руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення конфлікт; діяльність з попередження, регулювання та розв’язання конфлікту.

Установка конфліктна – схильність та готовність діяти в можливому конфлікті певним способом.

Ухиляння– стратегія поведінки в конфлікті, яка характеризується прагненням ухилитися відійти від конфлікту, вважаючи його предмет несуттєвим як для себе, так і для суперника.

 

Фрустрація – психологічний стан наростаючої емоційно-вольової напруженості, який виникає у конфліктних ситуаціях і заважає досягненню мети.

Функції конфлікту – роль, яку виконує конфлікт, його вплив –позитивний (конструктивний) чи негативний (деструктивний) на суспільство, соціальну групу, організацію, індивіда.

 

Контрольні запитання і завдання для самоперевірки

5. Дайте визначення предмету конфліктології. 6. Перерахуйте основні етапи еволюції конфліктологічних поглядів. 7. Наведіть визначення науки «конфліктологія».

Ситуаційні завдання

Визначте структурні компоненти конфліктів у сфері міжособистісних стосунків із власного досвіду. Охарак­теризуйте свою поведінку в них. Визначте рівень неминучості конфліктів у сфері зовнішньої політики України… Проаналізуйте конструктивну і деструктивну функції одного з виробничих конфліктів, свідком якого ви були під час…

БАЗОВІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Зміст базових тестових завдань ґрунтується на інформаційній базі, на основі якої формуються засоби об’єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих… Оберіть правильну відповідь. 4. Перші навчальні заклади з… Оберіть правильну відповідь. 9. Конфліктологія – це: а) наука, яка пояснює всі процеси, що …

Установіть відповідність у вигляді комбінації цифр і букв.

 

112.

АВТОРИ	ТВОРИ
1. Томас Гоббс 2. Томас Мальтус 3. Чарльз Дарвін 4. Карл Маркс 5. Макс Вебер	А) «Класова боротьба у Франції» Б) «Левіафан, чи Матерія, форма і влада держави церковної і громадської» В) «Створення видів шляхом природного добору» Г) «Досвід про закон народонаселення» Д) «Протестантська етика і дух капіталізму»

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

 

 

113.

АВТОРИ	ТВОРИ
1. Льюіс Козер 2. Роберт Мертон 3. Кеннет Боулдінг 4. Георг Зіммель 5. Ральф Дарендорф	А) «Конфлікт і захист. Загальна теорія» Б) «Соціальний конфлікт і сучасність» В) «Функції соціального конфлікту» Г) «Соціальна теорія і соціальна структура» Д) «Людина як ворог»

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

 

114.

Сутність

Рівень аналізу конфлікту

1. Вивчаються механізми усвідомлення суперечливих цінностей, норм, цілей індивідами і групами в процесі їхньої спільної діяльності. 2. Описуються протиріччя, що є причиною конфлікту і їхній взаємозв’язок із закономірностями розвитку суспільства. 3. Аналізуються особистісні психологічні особливості поведінки людини в конфлікті, вплив цих особливостей на виникнення, протікання і завершення конфлікту. 4. Вивчаються причини і динаміка об’єктивних конфліктів інтересів і цілей великих соціальних груп (класів, націй тощо); розглядається місце цих груп у соціально-політичному просторі.

А)соціально-філософський рівень     Б)соціологічний рівень   В)особистісний рівень   Г)соціально-психологічний рівень

 

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - .

115.

ТЕОРІЯ	АВТОР
1. Позитивно-функціональна теорія конфлікту. 2. Діалектична теорія конфлікту. 3. Теорія загальності соціального конфлікту. 4. Загальна теорія конфлікту. 5. Узагальнююча теорія конфлікту. 6. Чиста теорія конфлікту.	А)Ральф Дарендорфа; Б) Рендалл Коллінз; В) Джон Рекс; Г) Льюіс Козер; Д) Кеннет Боулдінг; Е) Ален Турен.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - ; 6 - .

116.

ТЕОРІЯ	АВТОР
1. Вчення про боротьбу еросу та танатосу як породну основу внутрішньоособистісного конфлікту. 2. Вчення про екстраверсію та інтроверсію як об’єктивну природу внутрішньоособистісного конфлікту. 3. Теорія комплексу неповноцінності. 4. Теорія “екзістенціальної дихотомії”. 5. Теорія “мотиваційних конфліктів”.	А) 3. Фрейд; Б) А. Адлер; В) К. Юнг; Г) Е. Фромм; Д) К. Левін.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

117.

Метод аналізу конфліктів

Сутність методу

1. Структурно-функціональний аналіз конфлікту   2. Прогностичний метод аналізу конфлікту.   3. Вирішувальний метод аналізу конфлікту.   4. Процесуально-динамічний аналіз конфлікту.   5. Метод типологізації.

А. Спрямований на виявлення основних етапів і стадій розвитку конфліктів, враховує його мінливу природу. Б. Спрямований на визначення основних методів, стратегій і тактик регулювання і попередження конфліктів. В. Забезпечує опис як форм конфліктної взаємодії, так і видів конфліктних особливостей, стилів поведінки в конфлікті. Г. Сприяє виявленню основних елементів конфліктної взаємодії, визначенню ролі кожного з них. Д. Забезпечує опис можливих варіантів розвитку конфліктної взаємодії.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

 

118.

Стиль поведінки в конфлікті

Сутність стилю

1. Суперництво. 2. Співробітництво. 3. Компроміс. 4. Поступка. 5Пристосування.

А. Стиль поведінки в конфлікті, заснований на відстоюванні власних позицій, задоволення в першу чергу власних інтересів на шкоду інтересам інших. Б. Стиль поведінки в конфлікті, заснований на відході від проблем, перекладанні відповідальності за їх рішення на інших. В. Стиль поведінки в конфлікті, заснований на взаємодії сторін, коли один з учасників не має наміру відстоювати особисті інтереси, погоджується робити те, що хоче інший. Г. Стиль поведінки в конфлікті, заснований на активному відстоюванні своїх інтересів, але з урахуванням інтересів іншої людини. Д. Стиль поведінки в конфлікті, заснований на пошуку взаємовигідного рішення шляхом взаємних поступок, на частковому задоволенні своїх бажань.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

119.

Функція конфлікту	Зміст функції
1. Сигнальна функція. 2. Диференцююча функція. 3. Інформаційна функція. 4. Динамічна функція	а) показує, що в суспільстві є проблеми; елементи системи мають необхідність змін; б) дає імпульси до усвідомлення своїх і чужих інтересів у протидії, надає відомості про учасників протистояння, їхніх мотивах і причинах конфлікту; в) визначає процес розділу соціального цілого на взаємозалежні елементи; г) сприяє в більш швидкому темпі руху до соціальних змін; д) усі відповіді вірні.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

120.

Тип сімейного конфлікту	Сутність конфлікту
Ціннісні сімейні конфлікти. Емоційні сімейні конфлікти Позиційні сімейні конфлікти Сексуальні сімейні конфлікти	а) конфлікти, які виникають на основі протилежних інтересів і цінностей; б) конфлікти, засновані на боротьбі за лідерство в родині; в) конфлікти, засновані на психо-сексуальній несумісності шлюбних партнерів; г) конфлікти, в основі яких лежать незадоволені потреби в позитивних емоціях; д) конфлікти, що виникають на основі протилежних поглядів з питань ведення домашнього господарства.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

 

121.

Тип сімейного конфлікту

Сутність конфлікту

1. Структурні конфлікти 2. Інноваційні конфлікти 3. Позиційні конфлікти 4. Ресурсні конфлікти 5. Динамічні конфлікти

а) конфлікти між структурними підрозділами; б) конфлікти, пов’язані зі зміною організаційної структури; в) конфлікти, які виникають на основі питання про значимість тих чи інших суб’єктів соціальної взаємодії всередині організації; г) конфлікти, в основі яких лежать причини, що відбивають становлення й етапи розвитку колективів усередині організації; д) конфлікти, що виникають на основі порушення принципу справедливості чи доцільності в розподілі обмежених ресурсів.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 - .

Встановіть відповідність у вигляді комбінації цифр та літер

 

122.

 

№ п/п	Етап конфлікту	Зміст управління
1) 1	А) Усвідомлення конфліктної ситуації хоча б одним з учасників взаємодії.	І. Прогнозування і поперед-ження (стимулювання)
2) 2	B) Розвиток відкритої конфліктної взаємодії.	ІІ. Прогнозування.
3) 3	C) Виникнення і розвиток конфліктної ситуації.	ІІІ. Попередження (стимулювання).
4) 4	D) Розв’язання конфлікту.	ІV. Регулювання.
5) 5	E) Початок відкритого конфлікту.	V. Розв’язання.

1 - ; 2 - ; 3 - ; 4 - ; 5 -.

123.

 

Тип конфлікту	Причина	Модель вирішення
1. Еквівалентний. 2. Вітальний. 3. Амбівалентний.	А) вибір між двома рівною мірою непривабливими об’єктами; Б) сполучення у рівній мірі у внутрішньому світі особистості схильності до екстраверсії-інтроверсії; В) вибір двох чи більше в однаковій мірі привабливих і взаємовиключних об’єктів; Г) вибір об’єкта, у якому одночасно присутні приваблива і неприваблива сторони.	І. Компроміс. ІІ. Примирення.

1 - ; 2 - ; 3 - .

Знайдіть відповідність компонентів групи «А» компонентам групи «Б».

а) - ; б) - ; в) - ;

Установіть відповідність між типом фактора, його змістом та формами прояву згідно з концепцією В. Лінкольна.

Тип фактору	Зміст фактору	Форми прояву
І. Інформаційні. ІІ. Поведінкові. ІІІ. Фактори відносин. ІV. Ціннісні. V. Структурні.	А) Протилежність принципів поведінки. Б) Незадоволеність від взаємодії між сторонами. В) Відносно стабільні об’єктивні обставини, які важко змінити. Г) Неприйнятність інформації для однієї зі сторін. Д) Недоречність, грубість, нетактовність і т. ін.	1. Дисбаланс у відносинах. 2. Влада, система управління. 3. Неповні та неточні факти. 4. Прагнення до переваги. 5. Дотримання групових традицій, норм, цінностей. 6. Ненадійність джерел інформації. 7. Різниця в освітньому рівні. 8. Соціальна приналежність. 9. Вірування та поведінка. 10. Прояви агресивності. 11. Моральні цінності. 12. Сторонні факти. 13. Право власності. 14. Порушення обіцянок. 15. Низький рівень довіри і авторитету.

І - - . ІІ - - . ІІІ - - . ІV - - . V - - .

Установіть відповідність між причиною і типом групового конфлікту.

  127. Визначте типи конфлікту в організації (підстава – тип функціональної… 1- , 2 - , 3 - , 4 - , 5 - . Виберіть: А - якщо фраза пов’язана тільки з А; В -якщо фраза пов’язана…

На кожне запитання або незакінчене твердження одна або декілька відповідей мають бути правильними.

Обведіть літеру

129. Визнання реальності конфліктуючими сторонами, легітимізація конфлікту і інституціалізація конфлікту входять у зміст: 1. прогнозування конфлікту; 2. стимулювання конфлікту;

С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И

2. Ворожейкин И. Е., Кибанов А. Я., Захаров Д. К. Конфликтология: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2004. 3. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощённый менеджер: Пособие для… 4. Гришина Н. В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2002.

КРИТЕРІЇ

«КОНФЛІКТОЛОГІЯ»   № п/п Параметри Оцінка відповіді в балах …  

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

 

Конфліктологія: Навчальний посібник.

 

Автор: Зінчина Олександра Борисівна

 

 

Відповідальний за випуск: В. В. Будко

 

Редактор: Д. Ф. Курильченко

 

План 2007, поз. 75.

____________________________________________________________________

Підп. до друку 21.03.2007 Формат 60х84 1/16. Папір офісний.

Друк на ризографі. Умовн.-друк.арк. 9,3 Обл.-вид. арк.10,0

Замовл. № Тираж 100 прим.

Харків, 61002, ХНАМХ, вул. Революції, 12

___________________________________________________________________

Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ

____________________________________________________________________

Харків, 61002, ХНАМХ, вул. Революції, 12