Маркетингові дослідження як основа вивчення поведінки споживачів

Маркетингові дослідження як основа вивчення поведінки споживачів

Маркетингові дослідження полягають у систематизовано спрямованому визначенні даних, необхідних керівникам маркетингу підприємства для прийняття… Метою маркетингового дослідження є створення інформаційно-аналітичної бази для… Організація маркетингових досліджень є необхідним фактором досягнення успіху на ринку підприємствами, однак не кожне…

Концептуальні моделі споживчої поведінки

Простір товарів – це множинарізноманітних наборів товарів х з невід’ємними координатами. С={х :х »0 }. (1.1) Як зазначає В. В. Вітлінський, у теорії споживацького вибору припускається гіпотеза, що кожен споживач має свої…

Типи купівельної поведінки. Реалізація споживчого вибору

Прийняття рішення споживачем рішення про купівлю підлягає впливу ряду зовнішніх та внутрішніх впливів, воно вирішує проблеми різного масштабу та… ü Усвідомлення потреби – сприйняття споживачем різниці між бажанням та… ü Пошук інформації – пошук інформації, яка зберігається в пам’яті ( внутрішній пошук ) або отримання інформації,…

Uuml; Вирішення простої проблеми. Процес прийняття рішення по простій і звичній проблемі - самий простий. Потреба не потребує розпізнавання – вона відома. Внутрішній пошук інформації, який зберігається в довготривалій пам’яті, дає переважаюче рішення – марку. Ця марка купляється, і оцінка купівлі проходить, лише якщо марка виявилася не здатною функціонувати, як сподівалось. Звичні рішення мають місце при низькій втягненності в процес купівлі.

Звичні рішення можна поділити на дві групи:

· лояльність марки/компанії - це надання переваги споживача даної марки або компанії виробнику (продавцю). Лояльність споживача формується при задоволенні споживачем зробленим колись вибором. Тривала прив’язаність до цього вибору зберігається, оскільки:

1. споживач вірить – цей вибір найкращим чином відповідає його потребам і при цьому;

2. сформована емоційна прив’язаність споживача до даного вибору.

Конкурентам важко переключити лояльність споживача на іншу марку чи компанію.

· Повторні ( інерційні ) купівлі відрізняються обмеженою, низькою лояльністю споживача. При відносно невисокому рівні лояльності вибір переваг широкий, споживач не прив’язаний до однієї марки. Звичайна купівля робиться по інерції. Переключення на іншу марку досягається легко. Наприклад, тимчасовою відсутність марки в магазині, зниженням цін чи деяким оновленням характеристик конкуруючої марки.

ü Вирішення обмеженої проблеми. За рівнем складності і втягнення споживача займає проміжну позицію між звичним вирішенням і вирішенням розширеної проблеми. Купівля передбачає деякі роздуми, проте часто обмежується внутрішнім пошуком інформації. Наприклад, побачивши в точці купівлі вівсяне печиво, споживач бере упаковку і не шукає іншої інформації, крім тої, яка міститься в його пам’яті: ”Вівсяне печиво - смачно”. Якщо зовнішній пошук і проводиться, то обмежений – споживач оглядає викладку із декількох видів печива на прилавку.

В даному типі рішення усвідомлення потреби майже веде до купівельної дії; екстенсивний пошук і оцінка відсутні, тому що купівлю не надають великого значення. Оцінка після купівлі обмежена. Увага надається лише серйозним відхиленням від очікуваного рівня функціонування купівлі.

Ринкова доля часто залежить від виграшу боротьби за впізнавання рекламуючого продукту. Марка, яка пізнається в точках купівлі, більш імовірнісно буде куплена. Безплатні взірці та експоновані в точках купівлі, купони можуть бути дієвим в переключенні споживача на іншу марку.

До обмежених вирішень відносять також купівлі нескладних і недорогих побутових предметів, вибір форми вечірнього відпочинку, звичних предметів одягу.

ü Вирішення розширеної проблеми. Вирішення розширеної проблеми, або розширеного вирішення, - вирішення високого степеня втягнення споживача. Група продуктів розширеного споживчого рішення відносно невелика. Це дога одежа, стерео обладнання, персональні комп’ютери, житло, автомобілі, послуги освіти, тобто продукти, вартість і ризик невірного вибору яких високий. Обдумування і оцінка передують купівлю і її використання в силу значення правильного вибору.

Після активації розширеного вирішення проблеми, напевно, слідують всі стадії процесу рішень, хоч не обов’язково в точному порядку. Усвідомивши проблему, споживач веде екстенсивний внутрішній і зовнішній інформаційний пошук. За ним слідує комплексна оцінка множини альтернатив, після купівлі дуже можливі сумніви в правильності вибору. Для переборення післякупівельного дисонансу маркетерами використовуються методи його зниження.

ü Імпульсивна купівля. Цей тип рішення про купівлю відрізняється від інших своєю незапланованістю. Імпульсивна купівля провокується експозицією в точці продажу чи методами просування товару ( два предмета за однією ціною ). При цьому раптове та спонтанне бажання діяти супроводжується відчуттям споживчого невідкладного вирішення.

Рішення приймається в стані психологічного дисбалансу, в якому споживач себе не контролює. Споживач відчуває внутрішній конфлікт і боротьбу мотивів, які розв’язуються негайною дією. Об’єктивна оцінка мінімальна, домінує тут емоційне міркування. Споживач мало думає про наслідки. При відсутності характеристик ретельного обдумування процесу прийняття рішення властиве високе емоціональне захоплення. Невідкладність рішення різко скорочує процес розмірковування і мотивує негайні дії купівлі.

Різні типи процесів споживчих рішень означає, що маркетингові рішення для одного типу не являються оптимальними для іншого типу споживчих рішень. Специфіка маркетингових методів проявляється на кожній із сходинок процесу прийняття рішення про купівлю.

Усвідомлення потреби та пошук інформації. Оцінка альтернатив.

1) Процес усвідомлення потреби. Процес вирішення споживачем про купівлю часто розпочинається з усвідомленням потреби в рішенні споживчої проблеми. Інтереси продажу вимагають від маркетера знання механізму усвідомлення потреби споживачем і використання цього механізму в маркетингових дослідженнях. Споживач постійно усвідомлює різні свої потреби, зіштовхуючись з проблемами споживання практично цілодобово. Емоційний стан споживача може також індукувати усвідомлення проблеми. Періодично з’являючись у споживача почуття суму, неспокою можуть розпізнаватися ним як проблемні і розрішимі лише походженням по магазинах, театрах, спорт площадках та клубах. Усвідомлення проблеми споживачем – сприймаєме неспівпадіння між бажаним і реальними його станами, достатньо важливі для ініціювання процесу вирішення.

2) Усвідомлення проблеми та маркетингові рішення. Етап усвідомлення проблеми в процесі прийняття споживчого рішення ставить такі чотири задачі для маркетера:

ü Виявлення і виміряння проблем споживачів. Виявлення проблеми здійснюється декількоми методами. Найпоширенішим методом є інтуїція. Маркетер аналізує продукту категорію і логічно визначає, як вона може бути покращена. Поширеним методом виявлення і дослідження проблем споживачів є опитування, яке охоплює достатньо велику кількість респондентів. Опитування може проводитись у формі анкетування, у письмовій та усній формі, використовувати відкриті і/та закриті питання. Метод спостереження (ціленаправлене відслідковування споживчої поведінки) та експерименту (виявлення зв’язків між факторами споживчої поведінки) також дозволяє виявити споживчі проблеми. Метод фокус–груп, поєднує елементи опитування та спостереження, також використовують для виявлення споживчих проблем і їх вирішення. Фокус-групи включають від 8 до 12 вихідних індивідуумів – наприклад домогосподарок, автомобілістів, підлітків, зібраних разом для обговорення конкретної теми. Ведучий забезпечує просування дискусії по заданому плані та фокус на задану тему при визначенні степені вільності обговорення. Вказані методи використовують один або декілька із трьох підходів до ідентифікації проблеми:

1. аналіз діяльності (концентрується на конкретній діяльності споживача, а опитування чи фокус-група визначають, які проблеми, з точки зору споживача, виникають під час виконання цієї діяльності).

2. аналіз продукту (концентрується на купівлі і/чи використанні продукту чи марки).

3. аналіз проблеми (виявляє види діяльності, продукти чи марки, які асоціюються з конкретними проблемами) .

ü реакція на усвідомлення проблеми. Після ідентифікації проблеми споживачів менеджер може формувати маркетинговий комплекс для її вирішення. Це – розробка або зміна продукту, модифікація каналів розповсюдження, зміна цінової політики, перегляд комунікаційних рішень.

ü Активація усвідомленої проблеми споживачем. Ініціюючи процес купівлі, маркетери прагнуть активізувати усвідомлення потреби споживачем. Імовірність активізації потреби потреби залежать від ряду факторів, активізувати можна загальну проблему/потребу або селективну потребу. Загальна проблема – та, розрішима різними марками. Наприклад, проблема/потреба отримання вищої освіти розрішима множиною різних навчальних закладів. Проблема/потреба отримання вищої освіти повній спеціальності – селективна, тобто така, яку можна вибрати.

3) інформаційний пошук . Пошук інформації, пов’язаної з вирішенням проблем споживача, - друга стадія процесу прийняття рішення про купівлю. Вона може розглядатися як мотивована активація знання, яка зберігається в пам’яті чи набутої інформації у зовнішньому середовищі.

· Внутрішній та зовнішній пошук. Після усвідомлення проблеми споживач спочатку здійснює внутрішній пошук інформації. Він звертається до своєї довгострокової пам’яті для визначення – відомі чи задоволені рішення, які характеристики потенційних рішень, як можна порівняти рішення. Якщо ця інформація внутрішнього пошуку недостатня, здійснюють зовнішній пошук - споживач концентрується на зовнішніх стимулах, які відносяться до проблеми. Для збору інформації по багатьом продуктам достатньо внутрішнього пошуку, тобто використання лише попередньо збереженої в пам’яті інформації. Реагуючи на проблему, споживачі згадують єдине правильне рішення– марку/магазин. Купляється та марка, яка згадалась, -так проходить процес вирішення звичайної проблеми. Пошук інформації здійснюється як при невідкладній потребі щось купити, так і без такої. Зовнішній пошук, відомий необхідністю майбутньої купівлі, - це передкупівельний пошук. Не маючи плану купівлі продукту, споживач веде і текучий пошук - отримати інформацію на текучій основі. Інформація збирається для наступного використання не рідко тому, що сам процес збору надає задоволення. Так, перегляд яскравих журналів, гуляння по гарно оформлених магазинах і бесіди із спеціалістами поєднують процес задоволення і збору інформації. Якщо інформаційний пошук запускає усвідомлення проблеми, то текучий пошук – функція індивідуального споживача, продукту, ринку і ситуаційних факторів.

· типи добутої інформації. Споживачі шукають інформацію, які дозволяють їм визначитись:

1) оціночні критерії,

2) підходящі альтернативи,

3) характеристики потенційних рішень.

Споживач, який усвідомив потребу в комп’ютері і має можливість купівлі, намагаються визначити, якими характеристиками повинен цей комп’ютер володіти. При недостатності внутрішнього пошуку споживач звертається до знайомих, реклами, торговому персоналу.

· Джерела інформації. В процесі пошуку інформації споживачі звертаються до наступних джерел:

1. Пам’ять про останні інформаційні пошуки, особистий пошук і пасивне спостереження;

2. Особисті джерела – знайомі, колеги, сусіди, члени сім’ї;

3. Незалежні джерела – державні структури, громадські організації;

4. Маркетингові джерела - реклама, буклети, торговий персонал;

5. Експериментальні джерела – огляд чи апробацію продукту.

Внутрішня інформація – першочергове джерело, яке використовує споживач. Проте і ця внутрішня інформація була колись заложена в пам’ятній звилині – через безпосередній досвід використовуваного продукту, знайомими.

Маркетер не може опиратись лише на генеруючу ним інформацію–рекламу, торгову презентацію. Маркетингові дослідження – лише один із п’яти потенційних інформаційних джерел і не рідко недостатньо цінний для споживчого рішення. Особисті джерела часто відіграють домінуючу роль в прийнятті споживчих рішень.

Тим не менше, маркетингова діяльність впливає на всі джерела інформації. Об’єктивні характеристики продукту, система його розповсюдження складають інформаційну основу, об’єктивно представлену на ринку. Інші джерела – аналітичні огляди, експериментальні оцінки – відображають функціональні характеристики продукту. Особисті джерела-знайомі, колеги-засновують свої судження на власному досвіді роботи з товаром. Тому важлива частка маркетингових зусиль здійснюється для впливу на немаркетингові джерела інформації.

· Виміри та детермінанти пошуку. Для впливу на процес інформаційного пошуку споживачів маркетер повинен вміти описувати, моделювати та прогнозувати цей процес. Процес інформаційного пошуку характеризується трьома головними вимірниками:

1. Масштаб пошуку, або його об’єм (кількість розглядуваних марок, магазинів, атрибутів, інформаційних джерел та величиною затраченого на пошук часу).

2. Напрямок пошуку (визначається відповідями на питання, які марки, магазини, атрибути розглядаються і які джерела використовуються).

3. Послідовність пошуку (порядок отримання споживачами продуктно-атрибутної інформації).

Детермінантами пошуку, тобто його визначниками, являються характеристики ситуацій, продукту, роздрібного середовища і самого споживача.

До ситуаційних детермінантів відносимо доступність і якість інформації на ринку, формат її представлення, часовий прес і передуючі події, призначення купівлі, соціальне та фізичне оточення споживача.

Характеристики роздрібних точок також детермінують пошук. Висока концентрація точок продажу полегшує пошук по ним споживача, що збільшує об’єм пошуку по кількості точок продажу. Візити споживача в далеко розташованих один від одного точки менш імовірнісне. Диференціація магазинів також впливає на їх відвідування у пошукових цілях. Чим більш різноманітніші магазини (по цінах, асортименту, умовах продажу), тим більш імовірнісна інспекція споживача у декількох точках.

Демографічними детермінантами пошуку являються вік та дохід споживача. З віком споживачі скорочують пошук, опираючись на свій досвід. З ростом доходу споживача росте і ціна пошуку - час стає дорожчим, відповідно пошук зменшується.

Для оцінки альтернатив За результатами інформаційного пошуку споживач оцінює альтернативи (варіанти) купівлі і вибирає остаточний варіант.

Вибір оціночних критеріїв

 

 

 

 

Рис 1.7. Представлення оцінки альтернатив

Нерідко процеси інформаційного пошуку та альтернативної оцінки перекриваються. Це може мати місце при відборів критеріїв оцінки і визначення їх значимості, при звуженні альтернативи.

Альтернативна оцінка розпочинається з вибору оціночних критеріїв, визначення їх значимості та формування набору розглядуваних альтернатив. Дальше проходить оцінка альтернатив по кожному із критеріїв . Після цього застосовується одне або декілька правил рішень та остаточний вибір.

Процес альтернатив оцінки може бути достатньо важким, наприклад при купівлі дорогих товарів довготривалого користування – автомашин, комп’ютерів, житла, побутових засобів. Вирішення обмежених проблем вимагають найбільшу кількість альтернатив та критеріїв їх оцінки. Крім цього ряд товарів купляється по емоційних (нераціональних) причинам (парфуми, деяка одежа). Емоційно орієнтовані продукти, а також продукти, які призначені для соціальних ситуацій (подарунки, прикраси), купляються у зв’язку із очікуванням реакції інших людей в більшій степені, ніж з альтернативною оцінкою.

Характеристики самих споживачів – це мотивація шоппінгу (відвідування магазину), купівельна орієнтація, сприйняття ризику. Характеристики магазину, визначаючі його вибір споживачами, - імідж магазину, реклама роздрібної точки, місцерозположення та розмір магазину. Мотиви шоппінгу умовно можна умовно поділити на особистісні та соціальні. Особистісні мотиви споживача направлені на самого себе, а соціальні - на інших людей. До особистих мотивів відносимо:

· Виконування ролі. Мандруючи по магазинах в пошуках предметів одягу для членів сім’ї споживач реалізує свою роль, наприклад піклую чого, відповідального родича чи чоловіка (дружини), що підтримує його самоповагу.

· Різнобарвність. Подорож по магазинах дає змогу споживачу перервати рутинну щоденність і розважитись.

· Самовинагородження. Трата грошей не себе, вибір найбільш привабливих предметів буває заняттям не лише корисним, а скоріше приємним, задовольняючим свої примхи та знімаючи негативний настрій та депресію.

· Ознайомлення з новими тенденціями. Спостереження і апробація товарів, представлених на продажу, дають споживачеві можливість ознайомлення з новими стилями, дизайном та технічним вирішенням.

· Фізична активність. Прогулянка по магазинах нерідко є формою розминки, фізичної розрядки для людей, в яких повсякденне життя не відрізняється фізичною активністю.

· Сенсорна стимуляція. Атмосфера магазину частенько дає приємні відчуття відвідувачам, надаючи можливість побувати в приємному інтер’єрі, розглядати товари, приміряти та держати їх в руках, слухати приємну музику, відчувати запахи парфумерії та смак страв в точках харчування.

До соціальних мотивів шопінгу відносимо:

· Соціальні контакти поза домом. Багато людей, обмежені можливістю спілкування вдома і на роботі, відвідують магазини в пошуках розширення товариства і соціальних контактів. Спільний похід в магазини сусідів чи друзів – причина для спілкування та соціальних контактів.

· Комунікації із людьми спільних інтересів. Магазини ком’ютерів , Радіо- і електронних компонент, спеціальної літератури і спортінвентарю представляє можливість зустрічі людей із спільними інтересами, обміну інформації один з одним та з торговим персоналом.

· Привабливість референтних груп. Відвідування конкретних магазинів (аудіозаписів, елітних, фірмових магазинів) реалізує бажання споживачів належати до конкретної референтної групи (відповідних фанатів рок-груп, еліти суспільства, споживачів фірмових товарів).

· Статус і авторитет. Шоппінг надає можливість споживачеві магазину привернути до себе увагу і уважне ставлення продавця, опиняючись в ситуації обслуговування в силу статусу потенційного покупця, незалежно від факту купівлі. Ситуація “господар-слуга” в магазині підвищує самооцінку деяких відвідувачів, особливо тих, кому бракує таких ситуацій в реальному житті.

· Задоволення від торгу. Деякі відвідувачі отримують задоволення від торгу з продавцем (часто відбувається на східних ринках ) і гордяться своєю здатністю робити мудрі купівлі.

Вибір джерела купівлі багато в чому визначається купівельною орієнтацією мандрівника по магазинах-шоппера. По критерію орієнтації виділяють наступні основні групи шопперів:

ü Неактивні шоппери. Життєвий стиль і шоппінгові інтереси надзвичайно обмежені. Робота в городі або в саду – переважна форма дуже обмеженої активності поза домом. Не знаходять ніякого задоволення в шоппінгу, не схвильовані такими атрибутами шоппінгу, як ціна, послуги чи вибір товару.

ü Активні шоппери. Вимогливий життєвий стиль. Високе втягнення в різноманітні форми діяльності поза домом. Часто відвідують магазини у пошуках балансу ціни, якості, моди і найкращого вибору купівлі.

ü Сервісні шоппери. Вимагають високого рівня обслуговування в середині магазину. Вибирають зручні магазини з дружелюбним і послушливим персоналом. Нетерплячі до очікування допомоги клерка.

ü Традиційні шоппери. Зайняті діяльністю поза домом (риболовля, охота, подорожування, робота по підтриманні дому і техніки), проте не відчувають ентузіазму до шоппінгу. Малочутливі до ціни і не дуже вибагливі до умов купівлі.

ü Шоппери ціни. Покупці, які надзвичайно чуттєві до ціни. Схильні до розширення пошуку купівель, які задовільняють ціновим вимогам.

Очевидно, що вибір джерела купівлі шопперів, вимогливий до балансу дизайну, якості і ціни купівлі, відмінний від вибору шопперів, які невимогливі до цих характеристик купівлі.

Сприймаючий покупцем ризик купівлі також впливає на вибір джерела купівлі. Джерела купівель з сприймаються споживачами як такі, які мають різний степінь ризику. Традиційні роздрібні магазини (з багаторічним беззмінним місцем розташування і міцним профілем) сприймаються як малоризиковані. Більш інноваційні джерела купівель – пряма розсилка, телемаркетинг, електронна комерція в Інтернеті – сприймаються споживачами як більш ризиковані, особливо в Україні.

Особливості споживчої поведінки на теренах України

Згідно з даними моніторингу, міра довіри в цілому і переважно до колег у 2003 році, коли вже можна було стверджувати, що економіка України була в… У задоволенні потреб населення й у підвищенні його життєвого рівня значну роль… Заслуговує на увагу досвід роботи з житлового кредитування населення АКБ „Аркада” у співпраці з холдинговою компанією…

Аналіз підходів до оцінки ефективності рекламної кампанії як спонукального засобу здійснення купівлі

Згідно із ст. 1 Закону України “Про рекламу” від 03.07.98 р. Реклама-це спеціальна інформація про особу чи продукцію, яка розповсюджується… Без реклами неможливе формування широких ринків товару, перетворення потенційно існуючих потреб на попит. Перед…

Моделювання механізмів взаємодії підприємства і споживача

Аналіз літератури, присвячений питанням взаємодії, спрямований на виявлення загальних істотних характеристик даного явища з одного боку, і вивчення… Разом з тим, аналіз показав, що існує необхідність проведення додаткових… Необхідність удосконалення зазначених механізмів обумовлена наступним:

Дослідження впливу вільного часу на купівельну поведінку споживача

Характер взаємозв’язків між особистим споживанням і використанням часу в процесі суспільного відтворення ( з виділенням тих і інших потоків… Спрощена структура моделі вищого рівня. Із складу кінцевого продукту виділений… Капітальні вкладення даного року частково реалізуються у вигляді відшкодування і приросту виробничих основних фондів…

Модель поведінки виробників

Нехай виробнича фірма випускає один продукт ( чи багато продуктів, але з постійною структурою ). Річний випуск у натурально – речовій формі Х – це… Використані ресурси: L –жива праця ( у вигляді середньої чисельності зайнятих… Кожен з агрегованих видів ресурсів (праця, фонди, матеріали) має певну кількість різновидів.

Це означає, що повинен бути відмінним від нуля гессіан виробничої функції ( але Н від’ємно визначений, тому дійсно ׀J׀≠0, тоді (2.51).

Або .

Ці n рівнянь задають функцію попиту ( на ресурси ), відшукані за допомогою моделі поведінки фірми. Функції попиту на ресурси можна також знайти експериментально за допомогою методів математичної статистики за відповідними вибірковими даними.

Функція пропозиції -

Подібно до рівняння Соцького, що показує реакцію споживача на зміни цін товарів, аналогічні рівняння описують реакцію виробника на зміну цін випуску і ресурсів.

За умови заданих цін поведінка виробника визначається таким співвідношенням ( усього (n+1) співвідношень):

(2.52)

Нехай тепер ціна випуску змінилася чи змінилася ціна ресурсів, або і те і те.

1. Реакція виробника на зміну ціни випуску: Диференціюємо (11) за :

або в матричному позначенні:

де - вктор – рядок, - вектор – стовпчик, або

(2.53)

Рівняння (12) являє собою реакцію виробника ( зміну випуску ) ( зміну попиту на ресурси ) на зміну ціни випуску .

2. Реакція виробника на зміну цін ресурсів.Нехай змінилася ціна го ресурсу , тоді диференціюємо рівняння (2.52) за :

(2.54)

Якщо позначити

то усього n(n+1) рівняння (2.54) у матричній формі запишуться таким чином (це реакція виробника на зміну цін ресурсів ):

(2.55)

3. Реакція виробника на одночасну зміну ціни випуску та ціни ресурсів.

Поєднання (12) та (14) дає основне матричне рівняння теорії фірми:

(2.56)

яке показує реакцію виробника на одночасну зміну ціни випуску і цін ресурсів.

Розв’язуючи (2.56) відносно зміни випуску і зміни попиту на ресурси , отримуємо: (2.57)

Скориставшись правилом обернення блочних матриць, маємо:

Підставляючи останній вираз у (2.57), отримаємо систему рівнянь фірми відносно змін випуску і попиту на ресурси:

(2.58)

Перше рівняння системи (17) показує, як зміниться випуск за зростання ціни на продукцію фірми. Оскільки матриця Гессен від’ємно визначена, то - також, тому , отже, (2.59)

Тобто зі зростанням ціни випуску обсяг випуску продукції зростає. Таким чином, (2.60)

Але (для неокласичної функції граничні продукти додатні), тому обов’язково деякі тому зростання ціни випуску приведе до зростання попиту на деякі ресурси.

Ресурси l-го виду називають малоцінними, якщо з (2.58) видно (друга та третя група рівнянь ), що або у розгорнутому вигляді - (2.61)

Тому зростання ціни на продукцію зумовлюватиме підвищення (зниження) попиту на окремі види витрат, якщо підвищення ціни на цей вид ресурсів приводить до скорочення (зростання) обсягів оптимального випуску. Зокрема, збільшення ціни на малоцінний ресурс сприятиме збільшенню випуску.

Підставляючи (2.61) у (2.60), отримаємо

Тому з випливає, що , тобто зростання ціни на деякий вид ресурсів зумовить скорочення випуску. Згідно (2.58) тому матриця - від’ємно визначена, отже тобто підвищення ціни на деякий ресурс завжди призводить до спаду попиту на нього, отже, криві попиту є спадними.

Оскільки матриця - симетрична, то (2.62)

Тобто вплив зміни ціни на -й ресурс на зміну попиту на -й ресурс і зміна ціни на -й ресурс на зміну попиту на -й ресурс однакові.

Витрати -го і -го видів ресурсів є взаємо замінюваними (взаємодоповнюючими ), якщо тощо.

Поведінка фірми на конкурентних перевагах. За досконалої конкуренції, коли учасників ринку багато, ціни на ринку не залежать від дій окремих виробників і споживачів. Коли ж, навпаки, учасників ринку небагато, ціни на ринку залежать від стратегій, що їх дотримуються ці учасники.

Розглянемо приклад з двома конкурентами, що виробляють одну й ту саму продукцію, кожен згідно зі своєю виробничою функцією:

(2.63)

У цьому разі ціна продукції залежить від обох випусків ( обох учасників ):

(2.64)

причому вона знижується зі зростанням випуску:

Ціни на ресурси залежать від обсягів їх купівлі:

(2.65)

Ціни зростають за зростання попиту:

Кожна фірма прагне максимізувати свій прибуток. Наприклад, перша фірма повинна діяти таким чином: (2.66)

За умови

Функція Лагранжа має вигляд:

Виключивши λ з 1-го рівняння, одержимо (n+1) рівняння для визначення стратегії першої фірми:

(2.67)

j==1,...n, X₁=F₁(x₁¹,…,x¹_n).

Розв’язок цих рівнянь залежить від і .

Останні є очікуваною реакцією другої фірми на стратегію першої.

Роблячи різні припущення та припускаючи гіпотези щодо цієї реакції, одержимо різні розв’язки задачі конкуренції.

Проаналізуймо різні варіанти розв’язку задачі у спрощеній постановці, коли не розглядається конкуренція на ринку ресурсів.

Витрати обох фірм є однаковими лінійними функціями випуску (с – граничні витрати, d – постійні витрати ):

і=1,2,

ціна продажу – лінійна функція від загального випуску (Х) обох фірм:

р(Х)=а-bX, X=X₁+X₂

b- спадання ціни за умови зростання на одиницю спільного випуску).

Тоді вирази для прибутків конкуруючих фірм наберуть вигляду:

де =- величина спільного випуску, за якої прибуток кожної фірми є від’ємним і дорівнює .

Маємо

(2.69)

звідси випуск, що максимізує прибуток, дорівнює:

(2.70) аналогічно (2.71)

1. Рівновага за Курно. Розглянемо випадок, коли кожна фірма припускає гіпотезу щодо незмінної стратегії конкуруючої фірми (- не залежить від , і навпаки), тоді:

, і з попередніх формул випливає, що: тому отже, .

Позначимо елементи отриманого розв’язку індексом К (Курно), тоді:

Точка рівноваги Курно може бути подана як результат такого, що сходиться, алгоритму Курно: перша фірма обирає спочатку будь-який випуск друга діє так, ніби перша весь час обирала б , тобто

Рис.2.8.Ітераційна процедура знаходження точки рівноваги за Курно.

далі обидві фірми діють аналогічно (l –номер ітерації):

Збіжність даної процедури можна простежити на рис.2.8. На цьому рисунку зображені прямі, що означають реакції фірм, кожна з яких є геометричним місцем точок оптимального випуску однієї фірми за заданого фіксованого випуску другої. Траєкторія руху до точки рівноваги показана стрілками. Як можна помітити, має місце монотонна збіжність до точки рівноваги.

2. Рівновага та нерівновага за Стакельбергом. Уявімо, що перша фірма припускає гіпотезу, за якою друга фірма діятиме згідно з Курно, тобто:

тоді

тому випуск першої фірми, що максимізує її прибуток, дорівнюватиме:

Точку рівноваги за Стакельбергом одержимо, розв’язуючи рівняння:

Перша фірма: Друга фірма:

За таких стратегій перша фірма отримує прибуток:

а друга лише

У точці рівноваги за Стакельбергом:

тобто випуск більший, а ціна нижча, ніж у точці Курно (споживачам це вигідно).

2. Якщо і друга фірма так само, як і перша діятиме за Стакельбкергом, тобто виходячи з того, що перша діє згідно з Курно , то отримаємо ситуацію, що має назву нерівновага за Стакельбергом.

У цьому випадку стратегії симетричні, тому за однакових функцій витрат а отже, отримаємо:

звідси

За цих припущень прибуток обох фірм виявиться меншим, ніж у точці Курно:

Загальний випуск і ціна у цьому випадку дорівнюватимуть:

тобто це ще більшою мірою підходить споживачеві, ніж у точці рівноваги за Стакельбергом, бо випуск (пропозиція) зростає, а ціни знижуються.

3. Якщо фірми об’єднаються чи домовляться про максимальний прибуток, про йтиметься про утворення монополії. За цих припущень максимальний сумарний прибуток можна подати так:

або, беручи похідну за Х спільний випуск монопольного об’єднання), одержимо:

звідси спільний випуск дорівнює:

ціна:

тобто випуск суттєво зменшиться, а ціна суттєво зросте порівняно з точкою з точкою Курно та Стакельберга.

Отже, утворення монополії – це найгірший варіант для споживача.

Усі отримані результати зібрані в наступній таблиці.

Стан (стратегія)							р
Точка Курно
Рівновага за Стакельбергом							Добре для споживача
Нерівновага за Стакельбергом							Дуже добре для споживача
Монополія	_	_		_	_		Погано для споживача

Табл.2.5.Точки рівноваги за різними підходами

Деякі основні параметри ринкової стратегії учасника олігопольного ринку з урахуванням навчання, динаміки наводяться у низці наукових праць.

Наголосимо, що актуальними є подальші дослідження та моделювання конкурентних ринків. Важливо більш глибоко використовувати концептуальні засади рефлексивної поведінки учасників олігопольних ринків. Ураховувати, що „мій конкурент (конкуренти) враховує те, що я враховую рефлективність його стратегії”.

Отже, необхідне всебічне врахування невизначеності, конфліктності та зумовленого ними ризику, ставлення до ризику осіб, які приймають рішення. Доречно використовувати концептуальні положення сучасної теорії гри.

Моделювання впливу ажіотажного попиту на поведінку споживача

Класичні економічні моделі становлення ринкової рівноваги, включаючи "павутинну" модель ринку, описують процес формування рівноваги ціни… В реальному житті на економічну систему впливають багато факторів, здатних… Проблема поведінки споживачів на ринку товарів присвячено множині наукових досліджень. Поділимо всі товари умовно на 3…

Для розв’язання цієї задачі значення показника μij можна встановити, скориставшись статистичною інформацією, яка пропонується телекомпаніями та публікується в періодичних виданнях. Також для визначення кількості глядачів окремого каналу в певний проміжок часу доречним є урахування рейтингу телеканалу.

Економіко-математична модель розміщення рекламних повідомлень у періодичних виданнях

(3.11)

Де

Q –очікуваний прибуток від використання періодичних видань для розміщення рекламних повідомлень,

C –кількість періодичних видань, що залучаються до проведення рекламної кампанії,

с–індекс періодичного видання,

D–кількість рекламних повідомлень,

d –індекс рекламного повідомлення,

U –кількість видів окремого рекламного повідомлення,

u–індекс виду окремого рекламного повідомлення,

V – кількість проміжків часу,

v –індекс проміжка часу,

xc d u v – показник необхідності залучення с-го періодичного видання до розміщення d–го рекламного повідомлення u-го виду у v–й проміжок часу, причому

η- ціна товару,

γ-кількість осіб, що отримали та усвідомили рекламне повідомлення за певний період,

λ- коєфіцієнт запам’ятовування рекламного повідомлення протягом певного часу,

kφ-φ-й коефіцієнт сприйняття рекламного повідомлення, φ =1,Ф,

Ŏ-кількість коєфіцієнтів сприйняття рекламного повідомлення.

Модель процесу управління проведення рекламних кампаній ( у випадку лінійної залежності між часом та вартістю кожної окремої роботи рекламної кампанії )

(3.12)

ДеZ – загальна вартість рекламної кампанії,

q - номер події,що починає роботу ( q,w ),

w- номер події,що закінчує роботу ( q,w ),

ť(q, w)- оптимістична оцінка тривалості роботи

ţ(q, w)- песимістична оцінка тривалості виконання роботи ( q,w ),

t(q, w) - термін виконання роботи ( q,w ),

V¯(q, w)- вартість виконання роботи за умови оптимістичної тривалості її виконання ( q,w ),

V_(q, w)- вартість виконання роботи за умови песимістичної тривалості її виконання ( q,w ),

З наступними обмеженнями:

(3.13)

де

Тдир - директивний час проведення рекламної кампанії,

GRK -сітковий графік,

Nпод -загальна кількість подій, що належать сітковому графіку GRK,

t(q, w)- змінна, що визначає тривалість виконання роботи ( q,w ),

0, якщо показ d-го рекламного повідомлення

u-го виду в c–ому періодичному виданні

в v– проміжок часу не здійсннюється

x c d u v ={ 1, якщо здійснюється показ

d-го рекламного повідомлення

u-го виду в c–ому періодичному виданні

в v–й проміжок часу

Де оcduv – очікуваний прибуток від використання c–го періодичного видання для розміщення d–го рекламного повідомлення u–го виду у v–й проміжок часу.

З наступними обмеженнями:

(3.14)

х_cduv- цілі числа,

де ocduv- витрати на залучення c–го періодичного видання до розміщення d–го рекламного повідомлення u–го виду у v–й проміжок часу,

ÃGJ – частка бюджету рекламної кампанії виділена на залучення періодичних видань до розповсюдження рекламних повідомлень,

Bcd - загальна кількість d-х рекламних повідомлень, що можуть бути розміщені у c–му періодичному виданні,

bcduv - кількість показників d–го рекламного повідомлення u–го виду у v–й проміжок часу в с-му періодичному виданні.

Значення показника загальної кількості d–их рекламних повідомлень, що можуть бути розміщенні в с-му періодичному виданні встановлюються експертним методом. При цьому можуть бути враховані ефекти набридання та забування змісту рекламних повідомлень.

Враховуючи вид цільової функції та обмежені моделі, розв’язок можна отримати за допомогоб одного із алгоритмів Гоморі.

Проведення рекламних кампаній вимагає серйозного підходу до їх планування в умовах раціонального використання обмежених ресурсів. Практичний досвід показав, що для проведення рекламних кампаній необхідно обов’язкове виконання певної сукупності робіт.

Перше завдання, що має бути вирішеним при плануванні, - визначення терміну проведення рекламної кампанії. Даний показник задається директивно або визначається шляхом застосування методу експертних оцінок. При використанні методу експертних оцінок одержаний показник може застосовуватись замість директивного часу проведення рекламної кампанії.

Сукупність робіт, що задають процес проведення рекламної кампанії, пропонується розглядати у вигляді сіткового графіка. Це дає змогу співставити час та вартість виконання робіт.

Развернуть

Открыть в широком формате