Генетичний моніторинг

Генетичний моніторинг — це слідкування за вели­чиною та динамікою (темпу та спектру) генетичного вантажу. Визначити величину генетичного вантажу можна за допомогою виконання скринуючих програм, — масових та селективних. Скринінг, тобто просіюван­ня, всього населення або всіх новонароджених, усіх підлітків, вагітних, новобранців та інших є масовим. Здійснення цього виду скринінгу повинно бути еко­номічно вигідним, тобто витрати на його проведення мають бути значно меншими за кошти, необхідні для медичного і соціального обслуговування державою хво­рих дітей і дорослих.

Масовий скринінг дозволяє виявити спадкову па­тологію до її клінічного прояву і, застосовуючи профі­лактичне лікування, забезпечити здоров'я дитини в родині й людини в суспільстві. Масові скринінги — це великі соціально-економічні програми' зорієнтовані на виявлення доволі поширених (не менш як 1:50 000) генетичних дефектів, що ведуть до значного зниження життє- та працездатності індивідуума. Крім того, мето­ди масового скринінгу мають бути відносно простими, дешевими, швидкими (експрес-методи) та позбавлени­ми псевдонегативних результатів. Головною ж вимо­гою до генетичної патології, що пропонується для масо­вого скринінгу, є її курабільність. Навіщо виявляти хворих, яких не знаємо як, або не маємо чим лікувати? Це аморально й економічно не виправдано. У наших економічних умовах в Україні всім цим вимогам відпо­відають дві нозологічні форми: фенілкетонурія та гіпо­тиреоз. Неонатальний масовий скринінг на фенілкето-нурію та гіпотиреоз дозволяє щороку зберегти здоро-

в'я та розумову повноцінність майже всім дітям з цією патологією: 5 з 10 000 новонароджених, тобто не мен­ше як 10 дітей у місті Києві, або більше як 200 дітей в Україні. Ці дві скрикуючі програми повинні викону­ватися на всій території України при 100% охопленні новонароджених.

До програми цього плану відноситься також масовий скринінг (ультразвукове дослідження — УЗД) вагітних на виявлення природжених вад розвитку у плода.

Усі масові скринінги повинні мати ще й обов'язко­вий другий етап більш складної, а отже точної та доро­гої діагностики для зняття діагнозу у псевдопозитив-них випадках і контролю за ефективністю лікування.

Селективні скринуючі програми означають обстежен­ня певної групи хворих вже після прояву генетичного дефекту з метою виявлення конкретної спадкової пато­логії. Наприклад, обстеження на фенілкетонурію всіх дітей з розумовою відсталістю, або на муковісцидоз — усіх хворих з.хронічною легеневою або кишковою патологією, всіх чоловіків з безпліддям, зумовленим природженою агенезією сім'явиносних проток. Ефективність таких програм значно нижча, тому що генетичний дефект ви­являється вже після його клінічного прояву, що змен­шує успіх лікування. Але одержана інформація має нео­ціненне значення для проведення медико-генетичного консультування пробанда та членів його родини.

Результатом проведення скрикуючих програм та цілеспрямованої праці мережі медико-генетичних ус­танов в напрямку диспансеризації родин зі спадковою патологією повинно стати створення реєстру генетич­них дефектів в популяції. Саме тоді буде вирішене пи­тання про величину та структуру генетичного вантажу на сьогодні.

Генетичний моніторинг за динамікою генетичного вантажу, за темпом мутаційного процесу треба прова­дити постійно, застосовуючи всі запропоновані мето­ди. А саме:

1. Фенотипічний моніторинг: слідкування (краще з моменту народження) за частотою домінантної пато-логії з повною пенетрантністю і достатньою експре­сивністю, відсутністю гено- та фенокопій, що клінічно проявляються в ранньому дитячому віці. До цієї па­тології належать ахондроплазія, аніридія та інші «вар­тові» фенотипи, тобто патологія, за якої легко клінічно відокремити успадковані мутації від новонабутих. Але більш докладну інформацію з цього питання має дати реєстр спадкової патології, складений лікарями-гене-тиками.

2. Біохімічний моніторинг за частотою нових мутацій
є методом вивчення поліморфізму білків крові. Цей вид
моніторингу вимагає дослідження максимально вели­
кої кількості локусів у максимальної кількості людей.
Він надзвичайно дорогий і не дуже ефективний. Запро­
понована модифікація цього методу (Ю.Г. Алтухов)
— біохімічний селективний моніторинг за частотою
нових мутацій мономорфних білків (дуже обмежена
кількість існуючих алелів) серед організмів з леталь­
ною патологією (викидні, ПВР, перинатальна смертність).
Ця модифікація не суттєво збільшує результативність
біохімічного моніторингу, бо головним його недоліком
(як і при всіх інших методах) є неможливість підтвер­
дити біологічне батьківство, щоб виключити успадко-
ваність мутації.

3. Цитогенетичний моніторинг за частотою нових хро­
мосомних та геномних мутацій дуже дорогий та трудо­
місткий. Він потребує обстеження членів родини та
виключення випадків успадкування хромосомних абе­
рацій, варіантів або умов, що призводять до їх виник-

нення під час мейозу.

4. Молекулярно-генетичний моніторинг зараз тільки
розробляється з метою встановлення нових мутацій на

рівні хромосомної та мітохондріальної ДНК в стате-вих або соматичних клітинах з обов'язковим підтверд-женням батьківства. Це — моніторинг майбутнього.

5. Моніторинг заархівними документами (Н.П.Боч­ков) дозволяє визначити темп мутаційного процесу зазмінами частот летальних та умовнолетальних мутацій (викиднів, недоношеності, новонароджених з ПВР, пе­ринатально! смертності). Моніторинг за природжени­ми вадами розвитку не дає відповіді на питання, м^та-ційної чи тератогенної природи є виявлена патологія, і тим паче не визначає кількості нових мутацій.

Результативність, успішність генетичного моніторин­гу повною мірою залежить від рівня знань генетики лікарями усіх спеціальностей, насамперед педіатрами, акушерами-гінекологами, неврологами, нефрологами, психіатрами, ендокринологами, дерматологами, патоло­гоанатомами. З метою удосконалення медико-генетич-ного обслуговування населення, збереження генофон­ду популяції необхідно об'єднати існуючі медико-ге-нетичні установи в єдину уніфіковану систему, оснас­тити її сучасною комп'ютеризованою технікою, апара­турою, реактивами, методиками і єдиними формами документів звіту та обліку. Тоді можна буде створити єдину базу даних і використовувати її задля генетич­ного моніторингу популяції населення нашої країни. Крім того, треба завжди пам'ятати, що основою гене­тичної мінливості популяції є мутаційний процес, але його роль не суттєва. У зміненні генофонду популяцій головного значення набувають природний стабілізую­чий відбір, міграція та випадкові флуктуації (дрейф генів).

Але ці основні механізми еволюції розглядаються популяційною генетикою.