Тексти лекцій З навчальної дисципліни Основи сценарної роботи соціального педагога

Тексти лекцій

З навчальної дисципліни

„Основи сценарної роботи соціального педагога”

Для денної форми навчання

Модуль 1

Змістовий модуль 1.

Теоретичні засади становлення та розвитку театралізованих дійств. Роль сценарної роботи в соціально-педагогічні роботі.

Тема: 1 „Сценарна робота в системі професійної діяльності соціального педагогаˮ

План:

1. Драматургія культурно-дозвіллєвих програм як важлива частина технології культурно-дозвіллєвого процесу.

2. Сценарій культурно-дозвіллєвих програм.

3. Основні завдання сценариста культурно-дозвіллєвої програми

Драматургія культурно-дозвіллєвих програм як важлива частина технології культурно-дозвіллєвого процесу.

Драматургія є основою, єднальною тканиною, на якій в різних формах можна реалізовувати різноманітні напрями культурно-дозвіллєвої діяльності. Підбір… У житті країни, регіону, міста, селища, сіла, в кожному трудовому колективі, в… У сучасних умовах соціальна обстановка в суспільстві досить суперечлива, напрями розвитку дозвіллєвої діяльності не…

Тема 2. Артистизм та організаторські здібності соціального педагога – важливий компонент його педагогічної компетенції і культури

План.

1. Артистизм соціального педагога

2. Спільні риси, що характеризують педагогічну й акторсько-режисерську діяльність

Артистизм соціального педагога

Педагогічний артистизм відіграє наступні функції: мотиваційну, мобілізаційну, аттрактивну, фасилітаторську, стимулювальну, синтетичну. Успішність розвитку педагогічного артистизму залежить від багатьох внутрішній…  

Спільні риси, що характеризують педагогічну й акторсько-режисерську діяльність

Тема 3. Театралізовані дійства як засіб розвитку особистості

План.

1. Роль театралізованого дійства

2.Принципи організації музично-театралізованої діяльності

Роль театралізованого дійства

Розмірковуючи над цим питанням, можна прийти до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані дійства. Театр - один із найдемократичніших видів мистецтва для дітей, він дозволяє… – художньою освітою та вихованням дітей;

Принципи організації музично-театралізованої діяльності

1. Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в… 2. Принцип диференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для… 3. Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного…

Тема 4. Історичні аспекти генезису театралізованих дійств

 

План.

1. Театралізовані дійства і свята стародавньої Греції і Риму.

2. Театральні елементи в українських іграх та обрядах.

3. Різновиди театралізованих дійств у радянський період.

 

Театралізовані дійства і свята стародавньої Греції і Риму.

Трагедія як драматичний жанр виникла саме в Елладі. Основою трагедії були народні свята на честь наймолодшого і найпопулярнішого з олімпійських… Обов’язковим елементом культу Діоніса було виконання хором гімнів на його… Перші трагічні вистави пов’язані з іменами двох уславлених поетів: Аріона, який надавав дифірамбові діалогічної форми,…

Театральні елементи в українських іграх та обрядах

Однак початок театру можна пов’язувати не з обрядом і не з будь-якою грою взагалі, а тільки з естетичною функцією обрядового дійства, тільки з… У різдвяно-новорічній обрядовості, цьому універсальному періоді українського… Найпоширенішою формою рядження у східних слов’ян було ходіння з "козою" в супроводі хорового співу і…

Різновиди театралізованих дійств у радянський період

Свята країни: революційні, суспільно-політичні. Вони носять державний характер, мають точну дату (державні, професійні та галузеві). Проходять… Регіону (свята республік, дні міст, вулиць). Колективів (свята комсомольських організацій, свята в школі – маскаради).

Сценарій дитячого новорічного свята

Таке визначення на титульному аркуші може бути, але трохи нижче назви, як доповнення та пояснення.

У лапки назва сценарію береться лише у окремих випадках, а зовсім не завжди, як вважає дехто.

Але ось наступний за назвою рядок – це вже визначення жанрового різновиду сценарію, наприклад:

Сценарій літературно – музичної композиції

Можливий варіант жанрового визначення сценарію може виглядати таким чином:

Літературний сценарій концерту

(свята, «капусника» тощо)

У визначенні жанру присутність слова сценарій є обов’язковою, а присутність слова літературний – можливою. Помилковим є визначення жанру такого типу:

Свято зустрічі зими

У нижньому «поверсі» титульного аркушу містяться відомості про характер роботи (учбовий, контрольний, курсовий сценарій) та відомості про автора,… Нижче розміщуються відомості, що стосуються викладача – його науковий ступінь… Щодо послідовності написання прізвища та ініциалів (або імені та по-батькові), то прізвище виноситься на перше місце…

Луганськ – 2010

Рекомендується написання цієї інформації окремими рядками, а саме:

Луганськ

Досить розповсюджене останнім часом вживання літер М поруч з назвою міста та Р поруч з датою (м. Луганськ, 2009 р.) ніякими правилами не… Тема 6: „Сценарний задум в культурно-дозвіллєвій програміˮ

Змістовий модуль 2.

Технологічні аспекти створення сценарію театралізованого дійства

Тема: 7 „Композиційна побудова сценарію культурно-дозвіллєвих програмˮ План:

Модуль 2

Змістовий модуль 3.

Жанрові види театралізованого дійства

Тема 15. Театралізація як засіб активізації дітей і молоді до проблеми. Характеристика змісту і засобів його реалізації

План: 1. Основні напрямами формування основ сценарної майстерності. 2. Ігрові методи в процесі формування сценарних навичок.

Тема 16. Види і жанри номерів. Використання документального і художнього матеріалу у сценарії театралізованих заходів

План.

1. Театралізація сценарного матеріалу.

2. Види театралізації: компільована (комбінована), оригінальна, змішаного виду.

3. Особливості театралізації документального та художнього матеріалів.

1. Театралізація сценарного матеріалу

Під час роботи над літературним сценарієм майбутнього масового заходу, в процесі його текстової фіксації звичайно відбувається театралізація сценарного матеріалу.

Що таке театралізація?Думки з цього приводу навіть у спеціальній літературі існують різні і несхожі. Адже переважна більшість фахівців схиляється до тієї точки зору, яку в найбільш місткій та точній формі висловив свого часу Д.М.Генкін, зауваживши, що, мовляв, театралізація літературного тексту є «його організація за законами театру», а автор «Словаря театра» П.Паві уточнює, що «театралізувати подію або текст – значить інтерпретувати його сценічно з використанням сцени та акторів для того, щоб поставити ситуацію».

В драматургічній структурі кожного сценарію будь-якого жанру, що організований сценаристом з урахуванням загальнодраматичних законів, автор повинен закладати в текст свої особисті рекомендації щодо сценічного існування сценарію та особливостей його постановки, виконання, оформлення та характеру сценічної дії.

Отже, театралізація– пристосування літературного матеріалу до вимог театрального мистецтва, переведення його у дійове видовище, використання у показі різних технічних засобів та елементів оформлення.

Звичайно розрізняють дві сторони театралізації – сценарну і режисерську.

Сценарна театралізація - це творчий спосіб перетворення життєвого, документального матеріалу у художній сценарій.

Режисерська театралізація – це творчий спосіб приведення сценарію до художньої образної форми вистави через систему певних засобів.

Особливість драматургії масового дійства специфічна, як було помічено, драматургічна і режисерська робота часто-густо нероздільна, тому здебільшого вживається термін сценарно-режисерська театралізація.

 

2. Види сценарно-режисерської театралізації

Практика дозволяє виділити 3 види сценарно-режисерської театралізації.

§ Театралізація компільованого (комбінованого) виду – це тематичний відбір і використання сценаристом готових художніх образів з різних видів мистецтв і поєднання їх між собою сценарно-режисерським ходом (найчастіше зустрічається в театралізованому концерті).

Наприклад, в одному із театралізованих концертів на співочому полі (режисер – народний артист України Д. Мухарський) був наскрізний хід – княгиня Ольга зустрічає гостей. Усі привітання гостей різних епох і народів аж до нинішніх часів стали можливими саме завдяки ходу, а номери, навіть відомі, підібрані згідно з історією Києва, вибудувались у струнку розповідь про місто-герой.

У використанні першого виду театралізації сценаристу необхідно пам’ятати головний закон – закон художньої доцільності, який потребує виправданості появи номера, його жанровій відповідності темі, самобутності.

§ Театралізація оригінального виду – створення сценаристом нових художніх образів згідно зі сценарно-режисерським задумом. Цей вид театралізації широко використовується при створенні сценаріїв документального жанру, в основі яких лежить інсценізація документа, органічне поєднання документального і художнього.

Документальний ряд, використаний у сценарії, надає йому публіцистичного звучання лише в тому разі, якщо сам факт являє собою суспільну цінність. Сценарист, звертаючись до архівного матеріалу, розглядає його крізь призму сучасності і актуальності використання. Синтез документального і художнього повинен полягати не тільки у тематичному відборі матеріалу, але і в органічному їх поєднанні засобами монтажу, шляхом емоційного розвитку думки.

Інсценізований документ, інсценізований вірш, інсценізована пісня – ось основні компоненти створення художнього образу епізоду.

Театралізовані вистави, створені на основі документа, зайняли вагоме місце при святкуванні знаменних подій минулого. Варто, наприклад, організувати постановку вистави за листами: фронтові, дружні, ліричні, поетичні. Зміст їх, безперечно, завжди викличе інтерес, коли крок за кроком простежуються людські долі, їхні почуття, надії і прагнення, і все це в зримій, дієвій формі, яка найчастіше будується на асоціаціях.

Театралізація оригінального виду – це більш складна форма створення сценарію, що вимагає не тільки організаторських навичок і пошуку наскрізного ходу для готових номерів, але й професійної майстерності драматурга, який органічно поєднує документ і художній матеріал. Цей вид театралізації потребує і більшої тривалості репетиційного часу.

§ Театралізація змішаного виду – це використання сценаристом першого і другого видів театралізації. У цьому виді одна частина театралізованої дії являє собою компіляцію готових текстів і номерів, друга – оригінальне створення нових текстів і номерів.

Прикладом може бути ритуал посвяти у студенти. Тут у першій частині – вихід першокурсників, обряд посвяти у студенти, що ґрунтуються на оригінальному матеріалі і мають адекватне художнє рішення.

Друга частина побудована за принципом тематичного відбору концертних номерів і зведення їх у композицію за допомогою сценарно-режисерського ходу.

Підсумовуючи вищесказане, можна підкреслити, що в театралізації, як в особливому виді мистецтва на перший план виступає найважливіший компонент дійства – глядач, колективний герой. Він прагне такого масового дійства, яке б змусило його здивуватися, прислухатися і вловити думку, відновити в пам’яті факти і події власного життя, бути учасником дійства, включатися до нього.

Питання про театралізацію, надзвичайно важливе, тому необхідно детально зупинитися не лише на аналізі цього терміна, а й на технології його використання.

 

3. Особливості театралізації документального

та художнього матеріалів

Як театралізується драматургічний текст?Сценарист під час роботи над сценарієм повинен враховувати без зайвої деталізації всі засоби та пристосування, за допомогою яких створюється масове театралізоване видовище. В наступному етапі роботи над здійсненням сценічної версії сценарію – під час складання постановочного плану – режисер-постановник вже вкаже на всі необхідні технічні деталі, назве по видах та типах всі необхідні елементи сценічного оформлення, перелічить з вказівками на послідовність використання всю звукову та світлову апаратуру, бутафорію та реквізит, костюми та грими, декорації і т. ін.

У літературному тексті сценарію відсутні зайві технічні деталі, там лише згадується, що під час сценічної дії щось світить чи звучить так чи інакше. Таким чином, загальна драматургічна структура та згадані вище технічні постановочні аспекти сценарію разом і складають ту саму театралізацію. В сценарії обов’язково повинен існувати розподіл тексту на пряму мову дійових осіб та авторські ремарки, тобто сценарій повинен бути приведений до форми, в якій споконвіку існує драматургія.

Сценарні проблеми, що виникають під час театралізації. Засоби театралізації видовищних заходів, які проводяться в умовах стаціонарної сцени, лише в деякій частині співпадають із засобами театралізації, які використовуються у нестандартних умовах, особливо у виставах, що проводяться просто неба – в парку, на вулиці, на площі або стадіоні. В таких місцях виникає можливість використання нетрадиційних засобів театралізації, таких, як, скажімо, велика кількість учасників, а також необхідна техніка. І тому слід уникати непродуманого перенесення різноманітних засобів театралізації, що використовуються на стаціонарній сцені, в нетрадиційні умови.

Особливості ускладнення в сценарній справі виникають під час театралізації документального матеріалу. Справа в тому, що театралізація такого матеріалу повинна бути мінімальною, бо природні якості документу завжди впливають на глядачів більше, залишають яскравіше враження, ніж всі хитромудрі вигадки театралізації. Крім того, співставлення справжнього людського переживання, не прикрашеного ніякою спробою бутафорізації або показом вигаданого життя та персонажів, може створювати в глядачів, попри чекання авторів, відчуття незручності, безтактовності, відсутності смаку. Так, наприклад, трапляється, коли до хвилюючої розповіді про справжнє життєве випробування додається занадто багато театралізації. Особливо це ріже око, коли в сценарії йдеться про людські долі, пов’язані з Великою Вітчизняною, афганською та чеченськими війнами, Чорнобилем тощо, про справжні, а не вигадані події – і до всього цього додається штучний «вічний вогонь» з червоних ганчірок під вентилятором. Це трапляється лише через непрофесійність сценаристів та постановників, які, мабуть, вже ніколи не здогадаються, що цей самий вогонь або солдатська могила не можуть бути бутафорськими за самою своєю суттю, як не може бути бутафорською пам’ять про загиблих.

Особливу увагу слід звернути на використання кіноуривків та діапроекцій, на їх місце у театралізації. Під час використання документальних кінокадрів справа ускладнюється через те, що вплив цього візуального матеріалу на глядачів дуже великий, інколи з емоційним перевантаженням. І якщо цей матеріал чималий, то режисер-постановник масової театралізованої вистави дуже ризикує: він може потім просто не зібрати глядацьку увагу. Театралізований захід, таким чином, не виконає запланованого завдання. Саме через те всі кінофрагменти слід використовувати вкрай обережно, маючи на увазі, що з фактом навіть талановита вигадка не може змагатись, бо він сильніший. Ще обережніше слід використовувати під час театралізації сценарної структури фрагменти художніх кінофільмів. Треба, мабуть, демонструвати дуже маленькі їх фрагменти, навіть окремі сцени або кадри, бо інакше роздуми глядачів з приводу того, з якого фільму взятий той чи інший уривок, хто з акторів там грає та яка доля спіткає героїв, можуть відвернути глядачів від сприйняття масового театралізованого видовища.

Що стосується використання діапроекції, яка збільшує наочність та розуміння сценарного матеріалу, то вона може бути дуже корисною, але її кількістю ні в якому разі не слід зловживати.

Для того, щоб театралізація сценарного матеріалу дала необхідні результати, сценаристи-початківці повинні мати досить ясне уявлення про місце театралізації та її можливості у структурі різноманітних видовищ.