Тема 2-3 Десмургія. Організація роботи в перев’язочній. Догляд за оперованими хворими

Тема 2-3 Десмургія. Організація роботи в перев’язочній. Догляд за оперованими хворими.

Пов'язка - засіб тривалого лікувального впливу на рану, ор­гани тіла з використанням різноманітних матеріалів та речо­вин і утримування їх на тілі… Таким чином, за допомогою пов'язок можна закріпити перев'язувальний матеріал… Нерухомі пов'язки - іммобілізуючі та коригуючі - а також пов'язки з витягом використовують, головним чином, для…

Тема 4 Антисептика

Дезінфекція(обеззараження) –знищення на (в) об’єктах зовнішнього середовища патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. У вужчому розумінні, в контексті хірургії під терміном “дезінфекція” розуміють… Мікроорганізми, що залишилися живими після дії антисептиків, не викликають захворювання у зв’язку з недостатньою…

Тема 5-6 Асептика

Фактори передачі – елементи зовнішнього середовища, які приймають участь у передачі збудників інфекції. Існують два основні джерела хірургічної інфекції (схема 1) : 1) екзогенна (контактна, імплантаційна, повітряно-крапельна, повітряно-пилова)

Тема 7 Хірургічна операція. Підготовка хворих до операції. Догляд за хворими в післяопераційному періоді

Хірургічна операція або операційне втручання – це механічна дія на тканини та органи з метою лікування та діагностики захворювання. Передопераційний період – час від моменту госпіталізації хворого до початку… Післяопераційний період – проміжок часу від проведення операції до видужання хворого або переводу його на…

Планова операція

1 ступінь ризику – практично здорові пацієнти

2 ступінь ризику – легкі захворювання без порушення функції

3 ступінь ризику – важкі захворювання з порушенням функції

4 ступінь ризику – важкі захворювання. Які в поєднанні з операцією або без неї загрожують життю хворого

5 ступінь ризику – слід очікувати смерті хворого впродовж 24 годин після операції або без неї

Ургентна операція

7 ступінь ризику – хворі 3-5 категорії щодо планової операції, яких оперують за невідкладними показаннями   Класифікація ступеня ризику операції і наркозу Оцінка загального стану Оцінка об’єму і характеру…

Тема 8 Кровотеча і крововтрата. Методи тимчасової і кінцевої зупинки кровотечі

Серед причин кровотечі розрізнять пошкодження судин і геморагічні діатези. Останні бувають природжені та набуті - зумовлені патологією тромбоцитів… Доцільно згадати також про протилежні до геморагії пору­шення системи… Клінічна картина кровотеч визначається місцевими (наяв­ність кровотечі чи крововилива) і загальними (погіршення…

Термінологічний словник

 

Схеми зупинки кровотечі.

Методи тимчасової зупинки кровотечі Тимчасова зупинка кровотечі пальцевим перетиском сонної (а), підщелепової (б),… пахвової (є) та стегнової (ж) артерій.

Тема 9-10 Вчення про кров. Проби при переливанні крові. Переливання крові, препаратів крові, кровозамінників. Ускладнення при гемотрансфузії

Донорство – добровільне віддавання крові, кісткового мозку, тканин чи органів для їх застосування з лікувальною метою. Антигенна система крові містить у собі сукупність антигенів крові, які… Аглютиногени – це речовини білкової природи, що належать до антигенів, знаходяться на поверхні клітинних мембран…

Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток.

Для визначеня групи крові необхідні стандартні сироватки 0(І), А(ІІ), В(Ш) двох серій і АВ(ІУ) стандартна сироватка, їх ампули слід зберігати при… Спочатку на тарілочку відповідно позначок на­носять стандартні сироватки - по… Визначення групи крові перехресним методом (подвійною реакцією)

Визначення груп крові за допомогою моноклональних антитіл.

Визначення групи крові проводиться у приміщенні з хоро­шим освітленням при температурі від +15°С до +25°С. Реагенти не повинні зберігатися… Враховуючи високу активність і авідність реагентів цолі­клон, а також повну їх… Форма випуску. Цоліклони анти-А і анти-В в рідкій формі випускаються у флаконах або в ампулах, в яких, крім реагента,…

Експрес-метод визначення резус-приналежності за допомогою стандартного реагенту анти-резус Rho(D) у пробірці без підігріву.

Визначення резус-приналежності за допомогою моноклонального реагенту (цоліклона) «Анти-D супер» Моноклональні антитіла «Анти-D супер» призначені для вияв­лення D-антигена… Визначення D-антигена проводиться в нативній крові, ста­білізованій за допомогою конвенційних консервантів; в крові,…

Тема 12 Інгаляційний наркоз. Неінгаляційний наркоз.

Анестезіологія ­­­­­– наука, що вивчає способи усунення больових відчуттів та методи захисту організму хворого від надмірного впливу операційної… Якщо основна ціль анестезії - захистити організм хворого від операційної… Місцеві зміни полягають в виникненні больового (ноціцептивного) подразнення, некробіотичного пошкодження, виділення…

Тема 11 Місцева анестезія

Анестезіологія ­­­­­– наука, що вивчає способи усунення больових відчуттів та методи захисту організму хворого від надмірного впливу операційної… Місцева анестезія має велику питому вагу в клінічній практиці. Це пов'язано з…  

Тема 12 Реанімаційні заходи у хірургічних хворих

Термінальний стан – це стан, що межує між життям і смертю. До термінальних станів відносять преагонію, агонію та клінічну смерть. Клінічна смерть – стан, який характеризується непритомністю, зупинкою серця та… Біологічна смерть – незворотнє припинення життєдіяльності, тобто кінцева стадія існування організму. Достовірними…

Стадія подальшої підтримки життя.

У цій стадії розпочинається медикаментозне лікування в умовах відділення реанімації – довенне введення препаратів (адреналіну, лідокаїну, атропіну), інфузійна терапія, штучна вентиляція легень з інтубацією трахеї, при необхідності застосовують електричну дефібриляцію, трахеостомію, електричну стимуляцію серця.

Стадія тривалої підтримки життя.

                Причини   … Дії реаніматора при виявленні людини у безсвідомому стані (заходи базової… 1. Первинно оцінити ступінь розладу свідомості, наявність пульсації на магістральних артеріях та спонтанного…

Тема 14-15 Рани і рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Інфіковані рани.

Великий внесок у розвиток науки про рани вніс Гіппократ (460-370 р. до н. є.). Гіппократів збірник став джерелом медич­них знань для наступних… Отже великі лікарі минулого мали уяву про основні прин­ципи лікування ран:… В XVI в. Амбруаз Паре довів, що рани кра­ще загоюються не після випалювання залізом, а під скіпідар-мазьовими…

Тема 1-2 Гострі гнійні захворювання м’яких тканин

Під хірургічною інфекцією розуміють захворювання, які спричиняються живими збудниками, характеризуються утворенням місцевих вогнищ запалення,… Табл. 1. Передумови розвитку місцевих гнійних захворювань · Мікробний збудник · Пошкодження захисних бар'єрів та…

Локальна симптоматика місцевих гнійних захворювань м'яких тканин

Основні принципи комплексного лікування місцевих інфекційних хірургічних захворювань Лікування місцевих інфекційних хірургічних захворювань націлене на різні ланки… Слід пам’ятати, що частіше перебіг місцевих інфекційних хірургічних захворювань ускладнюється розвитком нагнійного…

Діагностично-лікувальний алгоритм примісцевих гнійних захворюваннях виявлення місцевих ознак запалення

болючість, почервоніння, набряк, місцева гіпертермія, порушення функції

 

Діагностика місцевого гнійного захворювання

фурункул, карбункул, гідраденіт, лімфаденіт, бешиха, мастіт, панарицій і т. п.

 

Діагностика ускладнень захворювання та вибір тактики лікування

Ознаки формування запального інфільтрату.

Ознаки абсцедування та поширення флегмон.

 

Консервативне лікування оперативне лікування

Методи хімічної, біологічної та фізичної антисептики за загальними принципами

Хірургічне розкриття та дренування абсцесів та флегмон

→ абсцес, флегмона →

← гнійна рана ←

Тема 16 Закриті пошкодження м’яких тканин, черепа, грудної клітки, органів черевної порожнини.

Травматизм – повторювані травми, характерні для певної групи людей, що перебувають в однакових умовах праці, побуту; розрізняють промисловий,… Травми класифікують за характером травмуючого чинника: механічні (ушкодження… Відкриті травми – це пошкодження цілості шкірного покриву або слизових оболонок; закриті – пошкодження зовнішнього…

Перша допомога полягає у перетворенні клапанного пневмоторакса на відкритий, протишокових заходах. Оперативне лікування застосовують при відкритому і клапанному пневмотораксі (зашивання пошкоджених легені та плеври), також проводять дренування плевральної порожнини (торакостомію).

Гемоторакс – нагромадження в плевральній порожнині крові, розрізняють з/без триваючої кровотечі; за рентґенологічними ознаками та об’ємом крововтрати класифікується на малий (затемнення плеврального синуса, 200-500 мл крові, яку практично не видно), середній (затемнення до кута лопатки, 500-1000 мл крові), великий (затемнення вище кута лопатки, понад 1000 мл крові). В клінічній картині гемоторакса домінують прояви гострої крововтрати на фоні наростаючої дихальної недостатності. У випадку середнього і масивного гемоторакса показані повторні пункції для відсмоктування крові і введення антибіотиків.

Клінічна картина травми серця залежить від механізму пошкодження (тупа травма, поранення): біль, різка слабкість, задишка, ознаки шоку. Тампонаду серця діагностують за тріадою Бека: гіпотонія, глухі серцеві тони, підвищення центрального венозного тиску. При поранення серця, тампонаді – негайне операційне втручання; при забою – спостереження і лікування ішемічних порушень.

При поєднанні травми грудної клітки і травми живота першочерговим є корекція порушень, зумовлених пошкодженням грудної клітки (наведені вище) і тимчасова зупинка кровотечі; другим етапом йде надання допомоги “нижче діафрагми” - травми органів черевної порожнини і заочеревинного простору.

Травма живота поділяється на відкриту і закриту (тупу), з/без проникнення в черевну порожнину, з/без пошкодження органів (паренхіматозних або порожнистих), з/без ураження заочеревинного простору. У разі сильного тупого удару в надчеревну ділянку, коли травмується сонячне сплетення, може розвинутися шок, навіть без пошкодження внутрішніх органів. Діагностичні складнощі у травмованих з пошкодженнями живота зумовлені тим, що 70 % з них мають екстраабдомінальні пошкождення, клінічну картину маскують також супуні шок, часті алкогольні або наркотичні сп’яніння. Найчастіше при тупій травмі живота уражується селезінка – практично у кожному четвертому випадку.

Клінічна картина закритої травми живота залежить від ступеня ураження. Якщо ушкоджено лише передню черевну стінку, потерпілий відчуває біль в ділянці удару, який посилюється під час руху, визначається невелика припухлість, крововилив; іноді через дефект розірваного м’яза утворюється травматична грижа.

У разі пошкодження внутрішніх органів клінічна картина залежить від того, який орган травмовано: при ураженні паренхіматозного органа домінує синдром внутрішньої кровотечі, а при ураженні порожнистого органа – синдром перитоніту. Найтяжчий перебіг мають травми, коли кровотеча поєднуться з запаленням очеревини, коли має місце пошкодження заочеревинного простору.

З допоміжних діагностичних заходів важливими є лабораторне обстеження крові та сечі, ультрасонографія органів живота, рентґенологічні дослідження, комп’ютерна томографія, лапароцентез, лапароскопія. Важливим компонентом діагностичної програми є введення в шлунок зонда з метою діагностичної аспірації (домішки крові), декомпресії шлунка, введення антацидних середників. При підозрі на ураження сечовивідних шляхів обов’язковим постійний сечовий катетер, який також є необхідним у всіх потерпілих для оцінки сечовидільної функції.

Якщо в 1 мм³ промивної рідини з лапароцентезу є понад 100 тис. еритроцитів, 5 тис. лейкоцитів, клітковина, жовчні кислоти, амілаза, показана негайна лапаротомія. Лапаротомія показана при ознаках перитоніту, непоясненого шоку, припуплення перкуторного звуку при перкусії живота (крім ділянки правого педребер’я), евісцерації сальника або внутрішнього органа, наявності крові в шлунку, сечовому міхурі чи прямій кишці, пневмоперитонеумі, зміщенні внутрішніх органів при рентґенологічному дослідженні.

При пошкодженні порожнистого органа і розвитку перитоніту проводять санацію черевної порожнини, усунення дефекту, виведення стоми. У потерпілих зі значним пошкодженнями печінки для тимчасової зупинки кровотечі (до 60 хв) застосовують прийом Прінґла - перетиснення гепатодуоденальної зв’язки (печінкова артерія, воротна вена); якщо цей спосіб без ефекту – при кровотечі з печінкової вени – тампонада і компресія “рушниками” зверху і знизу внутрішньочеревним способом. При пошкодженнях селезінки набувають популярності органозберігаючі операції, однак при нестабільності стану пацієнта, обширній фрагментації органа, пошкодженні судин в її воротах, неможливості досягнути повноцінного гемостазу виконують спленектомію. Лікування травми підшлункової залози операційне. При внутрішньоочеревинному пошкодженні сечовидільних органів в клінічній картині домінують ознаки перитоніту, показана невідкладна лапаротомія. Невідкладне операційне лікування проводять також при позаочеревинній травмі нирок, коли є заочеревинна гематома, що швидко збільшуться. Розрив сечового міхура як внутрішньоочеревинний, що спричиняє перитоніт, так і позаочеревинний, що може призвести до септичних ускладнень, лікують тільки операційно.

Травматичний шок – важке порушення життєдіяльності організму (невідповідність перфузії тканин їхнім потребам) внаслідок травми. Патогенетично буває гіповолемічним (коли присутня крововтрата) і судинним периферійним (коли кровотечі нема). У перебігу шоку розрізняють дві фази: еректильну (психомоторне збудження, гіпертензія, тахікардія, тахіпное, колір шкіри нормальний абогіперемійований) і торпедну (слабкість, свідомість – від ступору до коми, блідість, часте поверхневе або патологічне дихання, гіпотонія, тахікардія, гіпотермія, оліго-анурія). Важкість шоку визначається індексом Альговера (відношення частоти пульсу до величини систолічного тиску). Клінічний перебіг шоку проходить наступні періоди: компенсований шок (артеріальний тиск в межах норми), некомпенсований шок (гіпотонія), незворотній шок (поліорганна недостатність).

Перша допомога при шоку передбачає: відновлення прохідності дихальних шляхів і забезпечення дихання, зупинка кровотечі, відновлення гемодинаміки, знеболення, іммобілізація, корекція гіповолемії.

Лікування скероване на переривання шокогенної імпульсації (знеболення), поповнення об’єму циркулюючої крові, корекцію ацидозу, поліпшення мікроциркуляції і реології крові, симптоматичну терапію порушення функції органів і систем.

Діагностично-лікувальний алгоритм при закритій черепномозковій травмі

 

Алгоритм при травмі грудної клітки

  Травма грудної клітки (рентґенологічні суґестії) Перелом будь-якого…  

Алгоритм при напруженому пневмотораксі

Алгоритм дренування плевральної порожнини

Рентґенологічні ознаки розриву діафрагми

1) високе стояння і негерулярність контура

2) затемнення над діафрагмою

3) пухирці газу над діафрагмою (випадіння товстої кишки через розрив діафрагми)

4) зміщення тіні середостіння у протилежний до патологічного процесу бік

5) розширення тіні серця

6) рідина в плевральній порожнині

7) тінь назогастрального зонда в грудній порожнині

Тема 17-18 Переломи. Механізм виникнення. Перша допомога при переломах. Лікування переломів в стаціонарі. Вивихи.

Вивихи розрізняють природжені (внаслідок недорозвитку суглобових поверхонь кісток) і набуті (травматичний, звичний, патологічний). Травматичний… Клінічна картина вивиху включає біль у суглобі, неможливість виконувати… Перша допомога при вивиху передбачає знеболення, іммобілізацію ушкодженої кінцівки у положенні, яке вона прийняла…

Тема 19-20 Опіки. Опікова хвороба. Відмоорроження. Електротравма

Кожен термічний опік вимагає першочергової оцінки його глибини, площі та ступеня важкості, які є основними критеріями для визначення лікувальної… Під глибиною опіку розуміють обсяг ураження морфологічних верств шкіри і… Для оцінки застосовується чотириступенева класифікація опіків: І – гіперемія і набряк шкіри; ІІ – некроз і…