рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Автомобілі та автомобільне господарство

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Автомобілі та автомобільне господарство - Конспект, раздел Транспорт, Донбаська Національна Академія Будівництва І Архітектур...

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Кафедра «Автомобілі та автомобільне господарство»

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ»

(напрям підготовки 6.070106 «Автомобільний транспорт»)

 

 

Склав: Коробкін В.Ф.

 

 

Затверджено на засіданні кафедри

«Автомобілі та автомобільне господарство»

протокол № ___ від ___ ________ 2011 року

 

Зав. кафедрою Горожанкін С.А.

 

Макіївка 2011

ЗМІСТ

Вступ до дисципліни. Цілі і завдання курсу «Безпека дорожнього руху» ……..…4

ТЕМА № 1. Законодавче забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільному транспорті……………………………………………………………….5

1.1. Правові та соціальні основи дорожнього руху. Законодавство про дорожній рух. Державне управління у сфері дорожнього руху. Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух, правил, нормативів і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху. ……………………………………………………………….…5

1.2. Контроль у сфері дорожнього руху. Повноваження Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. ………………………………………………………………………………………….9

1.3. Досвід забезпечення безпеки дорожнього руху в різних країнах………………..…11

ТЕМА № 2. Допуск громадян до керування транспортними засобами та допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі……………………………….…..32

2.1. Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами………32

2.2. Права та обов'язки учасників дорожнього руху……………………………………..33

2.3. Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі………………………..36

2.4. Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів……………………...36

2.5. Реєстрація та облік транспортних засобів……………………………………….…...37

ТЕМА № 3. Організація роботи служби безпеки дорожнього руху…………..….…39

3.1. Положення про службу БДР підприємств, їх об'єднань, установ і організацій. Основні завдання служби безпеки дорожнього руху та її права…………………….....39

3.2. Організація роботи служби БДР на підприємствах: вивчення працівниками підприємства актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху; проведення інструктажів для водіїв з безпеки дорожнього руху; забезпечення роботи спецмедпункту; стажування водіїв і контроль режиму праці і відпочинку, вимог Правил дорожнього руху тощо …………………………………..….41

3.3. Структура служби безпеки руху. Посадова інструкція фахівця з безпеки руху. Функціонування кабінету (класу) безпеки дорожнього руху…………………………...49

ТЕМА № 4. Облік і аналіз ДТП. Службове розслідування ДТП…………………....56

4.1. Дорожньо-транспортні пригоди, їх облік і аналіз. Поняття про дорожньо-транспортну пригоду. Класифікація, види та причини ДТП. Аналіз стану

аварійності …………………………………………………………………………………56

4.2. Експертиза дорожньо-транспортних пригод. Службове розслідування ДТП, вчинених з участю водіїв підприємства………………………………………………….63

4.3. Заходи щодо запобігання ДТП та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху………………………………………………………………………………………….78

ТЕМА № 5. Дорожні умови і безпека руху……………………………….……………81

5.1. Автомобільні дороги, вулиці, їх поділ, користування ними. Основні вимоги щодо реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів. Основні вимоги до діяльності власників доріг, вулиць та залізничних переїздів……………….81

5.2. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорона. Обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об'єктами сервісу …………………………………..…85

5.3. Обмеження або заборона дорожнього руху при виконанні робіт на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах …………………………….92

ТЕМА № 6. Безпека руху при перевезенні пасажирів, вантажів………………..….94

6.1. Правила перевезення пасажирів. Забезпечення безпеки руху приперевезенні пасажирів. Вимоги до перевезення дітей. ……………………………………………..…94

6.2.Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів…………………………101

6.3. Перевезення великогабаритних та великовагових вантажів………………….……..119

Тема № 7. Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху та страхування водіїв, пасажирів, транспортних засобів………………………………………………………124

7.1. Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів….124

7.2. Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв транспортних засобів. Організація подання медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах. Медична підготовка водіїв…………………………………………………………………………..125

7.3. Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення огляду………………………………………………………………………………………126

7.4. Страхування водіїв, пасажирів, транспортних засобів……………………….……127

Тема № 8. Транспортні засоби і безпека руху………………………………………..140

8.1. Експлуатаційні вимоги безпеки руху до технічного стану транспортних засобів. Законодавче забезпечення щодо організації ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів на підприємстві…………………………………………………..140

8.2. Обов'язки та вимоги до персоналу, що перевіряє технічний стан транспортних засобів. Графіки перевірки технічного стану. Документування результатів перевірки технічного стану…………………………………………………………………………..143

8.3. Відповідальність за технічний стан транспортних засобів на підприємстві. Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів……………………………148

8.4. Сертифікація. Переобладнання транспортних засобів. Конструктивна безпека автомобіля: активна, пасивна, післяаварійна, екологічна…………………….………..155

Список літератури ………………………………………………………………………...159

.

 

Вступ до дисципліни. Цілі і завдання курсу “Безпека дорожнього руху”

 

Дисципліна “Безпека дорожнього руху” віднесена до циклу дисциплін за вибором вищого навчального закладу. На її вивчення відводиться 60 навчальних години, що складає 2 кредити. Форма підсумкового контролю модульно-рейтинговий.

Анотація дисципліни “Безпека дорожнього руху”

Мета: вивчення основних положень безпеки дорожнього руху при експлуатації транспортних засобів.

Після викладання дисципліни студент повинен:

- знати правові та соціальні основи дорожнього руху, організацію безпеки руху при вантажних та пасажирських автомобільних перевезеннях, вплив дорожніх умов на безпеку руху, організацію роботи щодо запобігання ДТП серед водіїв підприємств, установ та організацій, експлуатаційні вимоги безпеки руху до технічного стану транспортних засобів;

- вміти організовувати роботу щодо запобігання ДТП серед водіїв підприємства, установ та організацій, розробляти пропозиції щодо поліпшення організації та умов дорожнього руху на маршрутах роботи транспортних засобів підприємства.

Для вивчення цієї дисципліни потрібне засвоєння наступних дисциплін (з вказівкою розділів (тем)) :

 

Дисципліна Найменування розділів (тем)
    1. Вступ до спеціальності   Тема №1 Загальні питання і визначення розвитку в автомобільному транспорті.
Тема №2 Організація технічної служби автопідприємств
Тема №4 .Практичні основи діагностики та технічної експлуатації.  
2. Автомобілі Тема №2 Загальна будова АТЗ

 

Вимоги навчального плану по освітньо-професійному рівню “бакалавр”.

Форми організації навчального процесу в 5 семестрі: лекції – 17 годин, практичні заняття – 17 годин, самостійна робота – 26 годин, контроль – рейтинговий.

Загальний обсяг навчальних занять по всьому курсу: 34 академічних години.

Обсяг самостійної роботи студентів - 26 годин.

Загальний обсяг навчального часу: 34 + 26 = 60 годин.

ТЕМА № 1. Законодавче забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільному транспорті.

 

1.1. Правові та соціальні основи дорожнього руху. Законодавство про дорожній рух. Державне управління у сфері дорожнього руху. Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух, правил, нормативів і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

1.2. Контроль у сфері дорожнього руху. Повноваження Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

1.3. Досвід забезпечення безпеки дорожнього руху в різних країнах.

 

Зміст теми

 

Правові та соціальні основи дорожнього руху. Законодавство про дорожній рух. Державне управління у сфері дорожнього руху. Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух, правил, нормативів і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Закон України « Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та об'єднань).

Правовими основами дорожнього руху є Закон України « Про дорожній рух», акти законодавства держави у сфері безпеки дорожнього руху, правила, нормативи та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Соціальними основами дорожнього руху є розробка і затвердження державних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, вимог екологічної безпеки, організація навчання населення Правил дорожнього руху, проведення виховних заходів серед різних соціально-вікових груп населення щодо його безпеки; організація та здійснення заходів для подання медичної допомоги потерпілим під час дорожньо-транспортних пригод та медичного забезпечення безпеки дорожнього руху; організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму; робота по пропаганді безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки тощо.

Законодавство про дорожній рух складається з Закону України « Про дорожній рух»та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Законодавство з питань безпеки руху автотранспорту складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, міжгалузевих та галузевих нормативних актів. Основоположними нормативно-правовими актами для забезпечення функціонування Системи управління безпекою руху автотранспорту є Конституція України, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закон України "Про охорону атмосферного повітря", |Закон України "Про міліцію", Закон України "Про пожежну безпеку" ,Закон України "Про транспорт", Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів", Закон України "Про автомобільний транспорт" , Закон України "Про страхування", Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону праці".

Державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні покладається на Державну автомобільну інспекцію (далі - Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України), яка входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.

Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить:

підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України;

визначення повноважень органів виконавчої влади і управління;

формування державних органів управління у сфері дорожнього руху, керівництво їх діяльністю;

розробка і затвердження державних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, вимог екологічної безпеки, а також програм координації використання всіх видів транспорту загального користування (автомобільний, залізничний, повітряний, водний);

фінансування, керівництво і контроль за виконанням державних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

координація діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань та місцевого самоврядування у сфері дорожнього руху, а також вимог екологічної безпеки;

контроль за виконанням законодавства про дорожній рух;

визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки;

встановлення єдиних вимог щодо проектування, будівництва, реконструкції, ремонту, утримання та охорони автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, затвердження програм їх будівництва;

встановлення єдиних вимог щодо конструкції та технічного стану транспортних засобів, що експлуатуються в Україні;

визначення порядку видачі ліцензій і сертифікатів на здійснення діяльності, пов'язаної з виготовленням, ремонтом і експлуатацією транспортних засобів, перевезеннями вантажів і пасажирів, підготовкою водіїв, будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, іншими видами діяльності, що впливають на безпеку руху;

визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх державного технічного огляду;

визначення порядку оформлення і видачі погоджень та дозволів, надання інших послуг, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також визначення розміру плати за оформлення і видачу таких погоджень та дозволів, надання відповідних послуг;

встановлення правил приймання іспитів із знань Правил дорожнього руху і навичок керування транспортними засобами; встановлення єдиних вимог і затвердження типових навчальних програм для учасників дорожнього руху, формування належної дорожньої культури та організація навчання різних груп населення правил дорожнього руху.

Компетенція органів законодавчої та виконавчої влади Республіки Крим, областей та міст республіканського підпорядкування.

До компетенції органів законодавчої та виконавчої влади Республіки Крим, областей та міст республіканського підпорядкування у сфері дорожнього руху належить:

прийняття нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, за винятком тих, що належать до компетенції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;

затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, за діяльністю підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання щодо планування та виконання заходів з безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

формування фондів для фінансування державних програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

забезпечення розвитку мережі місцевих автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, їх утримання та охорони;

керівництво діяльністю по організації дорожнього руху;

організація навчання населення Правил дорожнього руху, проведення виховних заходів серед різних соціально-вікових груп населення щодо його безпеки;

організація підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів і розвиток мережі відповідних навчальних закладів;

організація та здійснення заходів для подання медичної допомоги потерпілим під час дорожньо-транспортних пригод та медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;

організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

керівництво роботою по пропаганді безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

контроль за справлянням державних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху;

організація забезпечення індивідуальних власників транспортних засобів платними стоянками та колективними гаражами;

вирішення інших питань дорожнього руху.

Компетенція міської та районної Ради народних депутатів і міської та районної виконавчої влади.

До компетенції міської та районної Ради народних депутатів і міської та районної виконавчої влади у сфері дорожнього руху належить:

виконання вимог законодавства та рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

визначення компетенції підвідомчих адміністрацій, що створюються згідно із схемою управління містом чи районом, у сфері дорожнього руху та його безпеки;

розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

формування міських і районних фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

контроль за організацією навчання різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху, планування заходів, пов'язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням;

контроль за підготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів, забезпеченням розвитку сфери цих послуг;

організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами;

здійснення та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього руху;

організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;

встановлення порядку і здійснення заходів щодо забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в колективних гаражах;

керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах;

організація системи заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;

накладання у межах своєї компетенції адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

керівництво роботою по справлянню податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху.

Міська та районна Ради народних депутатів мають право розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного законодавства належать до їх відання.

Компетенція селищної та сільської Ради народних депутатів та їх виконавчих органів.

До компетенції селищної та сільської Ради народних депутатів та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху належить:

забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів державної виконавчої влади України з питань дорожнього руху і його безпеки;

розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху;

створення позабюджетних фондів для додаткового фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху;

організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки;

сприяння створенню на території селищної або сільської Ради народних депутатів підприємств і організацій для надання платних послуг, пов'язаних з підготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів;

сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об'єктами сервісу;

сприяння організації та здійсненню медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах та інших заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;

проведення серед різних соціально-вікових груп населення профілактичних заходів щодо безпеки дорожнього руху;

навчання населення Правил дорожнього руху;

здійснення заходів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух.

Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху характеризуються широкою розповсюдженістю і мають підвищену суспільну небезпеку. Кримінальна…  

Контроль у сфері дорожнього руху. Повноваження Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

 

Контроль у сфері дорожнього руху спрямований на забезпечення дотримання міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади та об'єднаннями, а також громадянами вимог законодавства України про дорожній рух.

Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

1.2.1. Здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті (перелік нормативних документів, що регламентують здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті надано у додатку 2)

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування визначений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. N 143 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування".

Органами державного контролю є Мінтранс України, Державний департамент автомобільного транспорту, автотранспортні управління Мінтрансу України в Автономній Республіці Крим та областях, служба міжнародних автомобільних перевезень Мінтрансу України (СМАП) та Державтоінспекція МВС України.

Організація державного контролю, його планування, координація, розроблення організаційно-технічних заходів та науково-технічне супроводження покладаються на Мінтранс України та Укравтотранс.

Порядок здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 р. N 204 "Про затвердження Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті".

Нагляд за забезпеченням безпеки руху на автомобільному транспорті здійснюють Мінтранс України, Укравтотранс, їх органи на місцях у взаємодії з іншими органами (Державтоінспекція МВС України, Держнаглядохоронпраці), що здійснюють нагляд за безпекою руху.

Посадові особи органів, що здійснюють державний контроль, мають право:

Безперешкодно відвідувати суб'єктів підприємницької діяльності для проведення перевірок з питань, що належать до їх компетенції, за умови пред'явлення посвідчення на право здійснення державного контролю та завдання на перевірку, виданого у встановленому порядку.

Проводити перевірку автотранспортного засобу згідно з установленим завданням, а в разі виявлення порушень законодавства про автомобільний транспорт під час користування ДТЗ - без установленого завдання.

Отримувати від суб'єктів підприємницької діяльності документи, необхідні для проведення перевірки, та вимагати від них забезпечення умов для її проведення.

Безоплатного проїзду під час проведення перевірки автотранспортних засобів загального користування у межах, зазначених у посвідченні.

Керівник підприємства (перевізника) зобов'язаний безперешкодно допускати посадових осіб органів контролю для здійснення перевірок.

Рішення органів, на які покладається державний контроль та нагляд, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законодавством.

Повноваження Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

До повноважень Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать:

участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, у тому числі правил, норм та стандартів, державних і регіональних програм стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасників;

забезпечення безпеки дорожнього руху, державний контроль, у тому числі шляхом проведення перевірок, за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснення державної реєстрації та обліку транспортних засобів, приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами і видача відповідних документів; проведення державного технічного огляду транспортних засобів;

організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення;

погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг;

ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про об'єкти дорожнього сервісу;

погодження проектів конструкцій транспортних засобів у частині дотримання вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, розміщення у смугах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг рекламоносіїв та інших споруд, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядок проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху;

видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на рух транспортних засобів з надгабаритними, великоваговими вантажами, параметри яких установлені законодавством;

контроль за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, у тому числі за забезпеченням організації підготовки водіїв транспортних засобів, прийманням іспитів з перевірки знань правил перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом та видачею відповідних свідоцтв установленого зразка, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів;

ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, та про їх власників;

здійснення у випадках, передбачених законом, контролю за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів;

ведення обліку торговельних організацій, підприємств-виробників та суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що реалізують транспортні засоби або номерні складові частини до них, видача їм у встановленому порядку бланків довідок-рахунків, актів приймання-передавання транспортних засобів, а також номерних знаків для разових поїздок;

ведення реєстру суб'єктів господарювання, уповноважених здійснювати перевірку технічного стану транспортних засобів під час державного технічного огляду, та здійснення державного контролю за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері;

забезпечення організації та контролю за підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів, обліком суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що проводять зазначену діяльність.

Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України також здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія, талон про проходження державного технічного огляду, а також ліцензійну картку на транспортний засіб.

Досвід забезпечення безпеки дорожнього руху в різних країнах

Дорожньо-транспортний травматизм обходиться країнам в 518 млрд. дол. в рік, що складає в середньому від одного до двох відсотків їх валового… Найбільший тягар несуть на собі країни з низьким і середнім рівнем доходів на… В цілому по Європі рівень смертності на дорогах в 2005 р. рівний 79 загиблим на 1 млн. жителів Євросоюзу (цей показник…

Додаток 1.1

Адміністративні стягнення передбачені за порушення Правил Дорожнього Руху.

 

ТЕМА № 2. Допуск громадян до керування транспортними засобами та допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі.

 

2.1. Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами.

2.2. Права та обов'язки учасників дорожнього руху.

2.3. Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі.

2.4. Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів.

2.5. Реєстрація та облік транспортних засобів.

 

Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які… автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які…

Права та обов'язки учасників дорожнього руху.

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування… До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів,… Учасники дорожнього руху мають право на:

Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил,… З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь… Місце переїзду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів транспортними засобами на гусеничному ходу для…

Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів

Зміна конструкції транспортного засобу – виключення передбачених або установка не передбачених конструкцією автомототранспортного засобу складових…   Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально…

Реєстрація та облік транспортних засобів

Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення… Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес… Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального…

ТЕМА № 3. Організація роботи служби безпеки дорожнього руху.

 

3.1. Положення про службу БДР підприємств, їх об'єднань, установ і організацій. Основні завдання служби безпеки дорожнього руху та її права.

3.2. Організація роботи служби БДР на підприємствах: вивчення працівниками підприємства актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху; проведення інструктажів для водіїв з безпеки дорожнього руху; забезпечення роботи спецмедпункту; стажування водіїв і контроль режиму праці і відпочинку, вимог Правил дорожнього руху тощо.

3.3. Структура служби безпеки руху. Посадова інструкція фахівця з безпеки руху. Функціонування кабінету (класу) безпеки дорожнього руху.

 

Зміст теми

Положення про службу БДР міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ і організацій. Основні завдання служби безпеки дорожнього руху та її права.

З метою забезпечення безпечного надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та зниження його негативного впливу на довкілля наказом Мінтрансу України від 12.11.2003 № 877 затверджено Типове положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях - міністерство - підприємство) (далі - Положення). Це Типове положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (далі - Положення) визначає порядок організації робіт з профілактичної діяльності щодо попередження дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП), основні завдання та функції управління, органи, об'єкти та суб'єкти управління, встановлює контроль за виконанням робіт. Державна система управління безпекою руху на автомобільному транспорті охоплює центральні органи виконавчої влади, урядові та територіальні органи державного управління, а також установи, організації, об'єднання, підприємства всіх форм власності, які мають автомобільні транспортні засоби (далі - Підприємства). Управління безпекою руху на автомобільному транспорті повинно забезпечувати виявлення та оцінку негативних факторів, що впливають на рівень безпеки, підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження життя та здоров'я людей, навколишнього природного середовища.

Управління безпекою руху автомобільних транспортних засобів здійснює Державний департамент автомобільного транспорту в межах своєї компетенції. Управління безпекою руху автомобільних транспортних засобів на Підприємстві здійснює керівник Підприємства. Управління безпекою руху автомобільних транспортних засобів Перевізника здійснює власник транспортних засобів. За наявності у Перевізника більше 15 одиниць транспортних засобів, що дислокуються в одному населеному пункті, створюється автогосподарство (підприємство), яке повинно мати огороджену територію з місцями для стоянки, зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. Основними принципами в організації роботи з управління безпекою транспорту є:

- принцип системності - передбачає діяльність, яка повинна носити системний, постійний та упорядкований характер, що охоплює всі складові системи;

- принцип випередження - передбачає діяльність, яка повинна носити випереджувальний характер, спрямований на своєчасне виявлення та усунення негативних факторів, що можуть привести до ДТП;

- принцип колективізму - передбачає участь усіх працівників у роботі із забезпечення безпеки руху згідно зі своїми функціональними обов'язками, а не тільки керівників і працівників служби безпеки руху;

- принцип інформованості - передбачає діяльність, яка повинна будуватись на максимальній інформованості кожного працівника про небезпечні фактори, які впливають на рівень безпеки руху;

- принцип виявлення та усунення причин - передбачає проведення профілактичної роботи, спрямованої не стільки на покарання винних, скільки на усунення виявлених недоліків;

- принцип адекватності - відповідність заходів з безпеки руху реальним та потенційним загрозам;

- принцип відповідальності - передбачає усвідомленість кожного працівника та його відповідальність на своєму робочому місці за конкретні питання, що визначають безпеку руху автотранспорту.

Завдання та функції управління безпекою руху автомобільного транспорту. Головною метою Системи управління безпекою руху на автомобільному транспорті є забезпечення безпечного перевезення пасажирів та вантажів і зниження негативного впливу автомобільного транспорту на довкілля.

Функції управління

Інформація про стан безпеки складається з:

передачі інформації;

обліку інформації про стан безпеки руху;

аналізу показників аварійності та стану безпеки;

інформування керівництва.

Оперативне реагування та розслідування ДТП

складається з:

проведення пошукових та аварійно-рятувальних робіт;

службового розслідування ДТП;

оцінки стану безпеки на підприємствах, де сталися ДТП;

розробки та виконання заходів з їх попередження.

Планування та виконання робіт включає:

розробку та прийняття заходів (програм);

забезпечення реалізації (виконання) прийнятих завдань;

супроводження їх виконання на всіх етапах;

оцінку результатів прийняття в установленому порядку виконаних завдань.

Спеціальні функції включають:

підтвердження відповідності;

акредитацію органів, які виконують функції з сертифікації;

сертифікацію;

ліцензування окремих видів діяльності.

Пропаганда безпеки здійснюється шляхом:

проведення днів, тижнів, місячників безпеки;

проведення конференцій, семінарів, нарад;

здійснення роз'яснювальної роботи;

використання засобів масової інформації.

Контрольні функції забезпечуються виконанням наступних видів контролю:

комплексних перевірок;

цільових перевірок;

оперативного контролю;

державного контролю (нагляду).

Організація роботи

Органи управління

Функція організації роботи в сфері управління безпекою руху на автотранспорті передбачає формування органів управління, встановлення функціональних обов'язків для структурних підрозділів та посадових осіб, що беруть участь в управлінні, а також регламентацію їх діяльності.

Для організації роботи з безпеки руху автотранспорту на всіх рівнях управління створюються служби безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про дорожній рух" Кабінет Міністрів України постановою від 5 квітня 1994 року № 227 затвердив Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ і організацій.

Робота щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, запобігання дорожньо-транспортним пригодам у міністерствах, інших центральних органах державної виконавчої влади, на підприємствах, в їх об'єднаннях, установах і організаціях, що мають транспортні засоби, ведеться залежно від чисельності працівників, зайнятих експлуатацією цих засобів, відповідним структурним підрозділом - службою безпеки дорожнього руху або окремими фахівцями з цих питань (далі - служба безпеки дорожнього руху).

Служба безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади підпорядковується безпосередньо їх керівникам або за рішенням керівника - одному з його заступників. Служба безпеки дорожнього руху підприємства, об'єднань підприємств, установи, організації підпорядковується безпосередньо їх керівникам.

Служба безпеки дорожнього руху прирівнюється до основних виробничо-технічних служб і в своїй діяльності взаємодіє з відповідними підрозділами Державтоінспекції МВС та іншими органами, діяльність яких пов'язана з безпекою дорожнього руху.

Особливості створення і функціонування служби безпеки дорожнього руху Збройних Сил та інших військових формувань визначаються Міноборони та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають військові формування, або керівними органами військових формувань.

Усі документи, що розробляються структурними підрозділами міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ і організацій погоджуються із службою безпеки дорожнього руху з питань її повноважень.

Основними завданнями служби безпеки дорожнього руху є:

проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху;

здійснення контролю за додержанням працівниками вимог актів законодавства та інших нормативних документів з безпеки дорожнього руху;

аналіз стану аварійності та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху, розроблення разом з відповідними структурними підрозділами заходів щодо запобігання їм і контроль за проведенням цих заходів;

облік і подання в установленому порядку органам державної виконавчої влади і організаціям звітної інформації про дорожньо-транспортні пригоди та їх наслідки.

 

Організація роботи служби БДР на підприємствах: вивчення працівниками підприємства актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху; проведення інструктажів для водіїв з безпеки дорожнього руху; забезпечення роботи спецмедпункту; стажування водіїв і контроль режиму праці і відпочинку, вимог Правил дорожнього руху тощо.

 

Відповідно до основних завдань служба безпеки дорожнього руху проводить таку роботу:

а) у міністерствах, інших центральних органах державної виконавчої влади:

здійснює методичне забезпечення діяльності, пов'язаної із запобіганням дорожньо-транспортним пригодам, до яких причетні транспортні засоби підприємств, їх об'єднань, установ і організацій, що входять до їх сфери управління (далі підприємства й організації);

бере участь у розробленні державних і галузевих програм у сфері дорожнього руху та здійснює контроль за їх виконанням;

організує проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з безпеки дорожнього руху;

вживає заходів до вивчення працівниками відповідного міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, підприємств й організацій актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також перевірки одержаних знань;

забезпечує підвищення кваліфікації працівників служб безпеки дорожнього руху підприємств й організацій, вивчення і поширення передового досвіду роботи в цьому напрямі, видає відповідні інформаційно-пропагандистські матеріали;

дає суміжним підрозділам, а також службам безпеки дорожнього руху підприємств й організацій обов'язкові для виконання письмові приписи і вказівки з питань безпеки дорожнього руху та одержує від них звіти, довідки й іншу інформацію про стан роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам;

проводить наради, семінари, конференції та конкурси щодо удосконалення роботи з питань забезпечення безаварійної роботи транспортних засобів;

перевіряє діяльність підприємств й організацій з безпеки дорожнього руху;

за розпорядженням керівника міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади або його заступників організує та бере участь у службовому розслідуванні дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками для виявлення причин і обставин їх виникнення, подає в установленому порядку відповідні матеріали і пропозиції;

готує проекти законодавчих та інших нормативних актів, правила, стандарти і довідки з питань безпеки дорожнього руху;

б) в об'єднаннях підприємств (у межах повноважень, передбачених установчими документами):

надає практичну та методичну допомогу підприємствам, установам і організаціям, що входять до їх складу (далі - підприємства) у вирішенні питань безпеки дорожнього руху;

розробляє та погоджує в установленому порядку документи, пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

надає допомогу у впровадженні на підприємствах досягнень науки і техніки, позитивного досвіду з безпеки дорожнього руху;

проводить наради, семінари, конференції, конкурси та інші заходи щодо удосконалення роботи з питань забезпечення безаварійної роботи транспортних засобів;

розробляє заходи, пов'язані із вивченням керівниками і фахівцями підприємств актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також перевіркою їх знань;

здійснює контроль за додержанням підприємствами правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху;

дає суміжним підрозділам, а також службам безпеки дорожнього руху підприємств обов'язкові для виконання письмові приписи і вказівки з питань безпеки дорожнього руху та одержує від них звіти, довідки й іншу інформацію про стан роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам;

за розпорядженням керівника об'єднання організує та бере участь у службовому розслідуванні дорожньо-транспортних пригод для виявлення причин і обставин їх виникнення, подає в установленому порядку відповідні матеріали і пропозиції;

з дозволу слідчих органів, органів дізнання внутрішніх справ або прокуратури бере участь в установленому порядку в огляді місць дорожньо-транспортних пригод і причетних до них транспортних засобів підприємств, а також у відтворенні обставин цих пригод;

бере участь у роботі комісій з обстеження автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів на маршрутах роботи транспортних засобів підприємств;

готує пропозиції щодо поліпшення організації та умов дорожнього руху, а також закриття руху транспортних засобів підприємств на автомобільних дорогах і вулицях у разі виявлення в їх утриманні недоліків, що загрожують безпеці дорожнього руху;

розробляє і узагальнює пропозиції щодо включення заходів з безпеки дорожнього руху до плану науково-дослідних робіт;

щомісячно звіряє у відповідних територіальних органах Державтоінспекції відомості про дорожньо-транспортні пригоди, до яких причетні транспортні засоби підприємств, і порушення Правил дорожнього руху водіями підприємств;

в) на підприємствах, в установах та організаціях (далі - підприємства):

організує вивчення працівниками підприємства актів законодавства, правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також перевірку їх знань;

організує вивчення та впровадження наукових розробок і позитивного досвіду з безпеки дорожнього руху;

бере участь у роботі атестаційної та кваліфікаційної комісій;

організує і проводить інструктажі для водіїв з безпеки дорожнього руху;

забезпечує постійне функціонування кабінету (класу) безпеки дорожнього руху, інформує працівників про стан аварійності, причини і обставини виникнення дорожньо-транспортних пригод, порушення Правил дорожнього руху;

забезпечує роботу спецмедпунктів і разом з відділом кадрів контроль за періодичним медичним оглядом водіїв;

організує стажування водіїв і контроль за роботою транспортних засобів, додержанням ними режиму праці і відпочинку, вимог Правил дорожнього руху;

дає суміжним підрозділам обов'язкові для виконання письмові приписи і вказівки з питань безпеки дорожнього руху та одержує від них звіти, довідки й іншу інформацію про стан роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам;

щорічно перевіряє роботу всіх служб і підрозділів підприємства, діяльність яких пов'язана з експлуатацією транспортних засобів, щодо виконання ними вимог нормативних документів з безпеки дорожнього руху;

проводить службове розслідування дорожньо-транспортних пригод, вчинених з участю водіїв підприємства для виявлення причин і обставин їх виникнення, подає в установленому порядку відповідні матеріали і пропозиції;

з дозволу слідчих органів, органів дізнання внутрішніх справ або прокуратури бере участь в установленому порядку в огляді місць дорожньо-транспортних пригод і причетних до них транспортних засобів підприємства, а також у відтворенні обставин цих пригод;

бере участь у роботі комісій з обстеження автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів на маршрутах роботи транспортних засобів підприємства;

готує для відповідних органів державної виконавчої влади пропозиції щодо поліпшення організації та умов дорожнього руху, а також закриття руху транспортних засобів підприємства на автомобільних дорогах і вулицях у разі виявлення в їх утриманні недоліків, що загрожують безпеці дорожнього руху;

щомісячно звіряє у місцевих органах Державтоінспекції відомості про дорожньо-транспортні пригоди, до яких причетні транспортні засоби підприємства, і порушення Правил дорожнього руху водіями підприємства.

Служба безпеки дорожнього руху має право:

вимагати від посадових осіб відповідного рівня і водіїв письмових пояснень та інших матеріалів щодо порушення правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху;

забороняти експлуатацію транспортних засобів, якщо їх технічний стан загрожує безпеці дорожнього руху, життю та здоров'ю людей;

робити в дорожніх (маршрутних) листах записи про порушення водіями Правил дорожнього руху;

складати висновки за проектами документів, підготовлених іншими підрозділами, в частині, що стосується безпеки дорожнього руху;

з дозволу керівництва відповідного структурного підрозділу залучати фахівців до проведення службового розслідування дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з безпекою дорожнього руху;

представляти інтереси підприємств, їх об'єднань, установ і організацій у міністерствах, інших центральних та місцевих органах державної виконавчої влади з питань безпеки дорожнього руху;

вносити пропозиції керівництву про заохочення, а також притягнення до відповідальності працівників за невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

 

3.2.1.Вимоги до режиму праці і відпочинку водіїв, побутових умов

Робочий час водіїв регламентується статтею 50 Кодексу законів про працю України і його нормальна тривалість не може перевищувати 41 годину на тиждень.

Режим праці і відпочинку водіїв регламентується Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів і є обов'язковим при складанні графіків роботи водіїв. Розклади і графіки роботи водіїв у міському, приміському і міжміському сполученнях повинні розроблятися з урахуванням норм і вимог указаного Положення.

Перелік нормативних документів , що регламентують вимоги до режиму праці і відпочинку водіїв, побутових умов надано у додатку 1

Інструктажі для водіїв

- вступний; - первинний; - цільовий;

Пропаганда безпеки

- проведення "Місячників", "Тижнів", "Конкурсів" з питань безпеки руху (у тому числі в рамках міжнародних заходів з… - конференції, семінари, які проводяться не рідше: Міністерством транспорту -… на рік; автотранспортними управліннями, Підприємствами, Перевізниками

Структура служби безпеки руху. Посадова інструкція фахівця з безпеки руху. Функціонування кабінету (класу) безпеки дорожнього руху.

 

Структура служб безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ та організацій і чисельний склад їх фахівців визначаються згідно вимогами до Положення.

Для визначення кількості фахівців служби безпеки дорожнього руху підприємств, їх об'єднань, установ і організацій слід виходити із збільшеної в 1,4 раза середньооблікової чисельності водіїв, зайнятих на пасажирських перевезеннях.

Чисельний склад служби безпеки дорожнього руху підприємства, установи, організації

Середньооблікова чисельність | Чисельність фахівців з БДР

До 50 за сумісництвом

Від 51 до 250 ……………………………………….……….1

Від 251 до 500 ………………………………………………2

Від 501 до 1000 ……………………………………………..3

Понад 1000 ………………………………………………….4

Примітка. У підприємствах, установах, організаціях, що мають понад 250 водіїв, вводиться посада заступника керівника з безпеки дорожнього руху. На кожних додаткових 500 водіїв понад 1000 вводиться додатково посада фахівця з безпеки дорожнього руху.

Посадова інструкція фахівця з безпеки руху.

- будову, призначення та конструктивні особливості автомобіля; - правила технічної експлуатації рухомого складу автомобільного транспорту; … - Правила дорожнього руху;

Функціонування кабінету (класу) безпеки дорожнього руху

Задачі навчального класу з БР на АТП Для профілактичної роботи із забезпечення безпеки автомобільних перевезень на… Багато АТП додатково обладнують тренажерні класи і кімнати психологічного розвантаження.

Додаток 3.1

Перелік нормативних документів , що регламентують вимоги до режиму праці і відпочинку водіїв, побутових умов.

Конвенція про тривалість робочого часу і періодів відпочинку на дорожньому транспорті МОП N 67, прийнята 8 червня 1939 року, вступила в силу 18… Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів.… Конвенція про тривалість робочого часу і періодів відпочинку на дорожньому транспорті МОП N 153, прийнята 27 червня…

Додаток 3.2

ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІК

Питань, які потребують висвітлення під час проведення

Наявність і функціонування служб безпеки руху. Наявність в положеннях про структурні підрозділи та посадових інструкціях… Функціонування Системи управління безпекою руху автотранспорту.

ТЕМА № 4. Облік і аналіз ДТП. Службове розслідування ДТП

 

4.1. Дорожньо-транспортні пригоди, їх облік і аналіз. Поняття про дорожньо-транспортну пригоду. Класифікація, види та причини ДТП. Аналіз стану аварійності.

4.2. Експертиза дорожньо-транспортних пригод. Службове розслідування ДТП, вчинених з участю водіїв підприємства.

4.3. Заходи щодо запобігання ДТП та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху.

 

Зміст теми.

Дорожньо-транспортні пригоди, їх облік і аналіз. Поняття про дорожньо-транспортну пригоду. Класифікація, види та причини ДТП. Аналіз стану аварійності.

Дорожньо-транспортний травматизм є складовою частиною загальних утрат нашого суспільства. Виникнувши на початку XX століття у вигляді поодиноких випадків, дорожньо-транспортні пригоди на вулицях і дорогах за історично короткий проміжок часу стали основною причиною поранень, інвалідності та загибелі колосальної кількості людей, а отже - предметом заклопотаності людства. Зайнявши перше місце у світі за кількістю загиблих і друге за кількістю травмованих осіб, дорожньо-транспортний травматизм став серйозною соціально-економічною і медичною проблемою для більшості розвинутих країн світу. Його характеризують як «ворога № 1» або «вбивцю № 1» у зв’язку з високою смертністю та великою інвалідністю постраждалих у результаті отриманих важких, у тому числі множинних і сполучених, травм.

Дорожньо-транспортний травматизм, будучи одним із наймасовіших, наносить суспільству величезні соціально-економічні втрати, і, разом з цим, продовжує залишатися відносно мало вивченим видом невиробничих утрат суспільства. Серед постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах три чверті складають чоловіки, більшість з яких є особами працездатного віку, зайнятими у сфері виробництва. Так, середній вік загиблих у дорожньо-транспортних пригодах в Україні складає 34 роки. Отже, дорожньо-транспортний травматизм наносить істотний збиток продуктивним силам суспільства. Майже половина загиблих і травмованих - це особи у віці від 20 до 40 років, загибель яких накладає певний відбиток на відтворення населення у країні, що має особливе соціальне значення.

В умовах прискорених темпів автомобілізації особливо гостро постає проблема забезпечення безпеки дорожнього руху, вирішення якої спрямоване, в першу чергу, на збереження життя та здоров’я людей. Тим більше, що з 1989 року в Україні відбувається систематичне падіння народжуваності, викликане, насамперед, зубожінням переважної більшості населення (числа померлих компенсуються числами народжених тільки на 52,6%).

Порівняльний аналіз відносних показників аварійності в Україні та інших країнах світу показав, що Україні не вдалося вийти на рівень безпеки дорожнього руху, що відповідає міжнародним аналогам. У нас один із найвищих рівнів ризику загибелі населення в ДТП, транспортні засоби в 1,4-2 рази небезпечніше, ніж в Угорщині, Болгарії, Польщі, у 4 - 5 разів, — ніж у Франції, Канаді, Австрії, Німеччи­ні, США та у 4 - 7 разів, ніж у Данії, Швеції, Фінляндії. Щоб набли­зитися до рівня безпеки дорожнього руху в країнах розвиненої автомобілізації, нам необхідно домогтися в найближчі роки зниження ризику загибелі людей у ДТП до 14 - 15 загиблих на 100 тис. жителів.

На сьогодні в Україні нараховується понад 9 млн. транспортних засобів. В останні роки щорічний приріст автопарку дещо стабілізувався. На цей час на 1000 громадян України припадає більше 200 автомобілів, і як показує досвід економічно-розвинутих країн, Україна вступила в стадію “вибухового зростання”, яке буде продовжуватися до досягнення насиченості порядку 300 - 400 автомобілів на 1000 осіб.

Постійно збільшується частка автотранспортних засобів, які знаходяться у власності фізичних осіб. Саме вони визначають стан аварійності в країні. На відміну від автотранспортних підприємств, вони, як правило, не мають необхідної виробничо-технічної бази, яка б дозволяла забезпечити необхідний технічний стан автомобілів перед виїздом, відсутній відповідний медичний контроль стану водія, щоденний технічний огляд транспортного засобу перед виїздом на лінію тощо.

Не сприяє підвищенню рівня безпеки формальний контроль за пасажирськими перевезеннями. Адміністративні санкції зведені тільки до штрафів. Мало використовується такий дієвий засіб як припинення ліцензій або їх анулювання.

Разом з тим, завдяки реалізації комплексу організаційних і практичних заходів вдалося досягти певних позитивних результатів у запобіганні дорожньо-транспортному травматизму.

За останні десять років в Україні зареєстровано 403,1 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 68,7 тис. і одержали поранення різного ступеня тяжкості майже 436,3 тис. осіб. Минуле десятиріччя характеризується зменшенням аварійності на автомобільному транспорті. За цей період кількість пригод зменшилась в цілому по країні на 30,7%.

Поняття дорожньо-транспортної пригоди.

Іншими словами, з погляду дорожньої термінології, ДТП – це подія, що порушує нормальний хід процесу дорожнього руху. Вона виникає в результаті… У свою чергу, діючим “Порядком обліку ДТП” затвердженим ПКМ України № 538 від… Враховуючи вищевказане, стає можливим виділити основні ознаки облікової ДТП, що відрізняють її від інших пригод:

Приклад 1.

Якщо автогрейдер, що виконує профілювання узбіччя автомобільної дороги, скоює наїзд на автомобіль, який стоїть, то ця пригода не буде дорожньо-транспортною, тому що вона пов’язана із порушенням правил виконання дорожньо-будівельних робіт.

Якщо автогрейдер у процесі роботи зіткнувся з транспортним засобом, який рухався, або скоює зіткнення чи наїзд, пересуваючись у транспортному положенні (ніж чи розпушувач у піднятому стані), то наявний факт ДТП.

Приклад 2.

Коли водій трактору скоює наїзд на перешкоду під час оранки поля, то виникає пригода, пов’язана з порушенням правил виконання сільськогосподарських робіт. Але у тому випадку, якщо трактор виконував на полі транспортну роботу (наприклад, буксирував причеп) та скоїв наїзд на перешкоду, то ця пригода кваліфікується як дорожньо-транспортна.

Види ДТП

Залежно від категорії учасників дорожнього руху та способу скоєння, на підставі наказу МВС України від 28.12.2005 № 1242 “Про затвердження картки… Зіткнення – пригода, під час якої транспортні засоби, що рухалися, зіткнулися… До цього виду належать також зіткнення з транспортним засобом, що раптово зупинився (перед світлофором, через затор у…

ДТП з тяжкими наслідками та резонансні

1. Загинули або постраждали депутати від районної ланки і вище, керівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування від районної ланки і… 2. Загинуло 5 і більше або госпіталізовано до медичних закладів 10 і більше… Дорожньо-транспортною пригодою з тяжкими наслідками відповідно до п. 1.1. «Інструкції з організації взаємодії органів…

Облік дорожньо-транспортних пригод

Облік ДТП ведеться з метою оцінки стану аварійності, аналізу причин ДТП і вжиття заходів для їх усунення. Державний облік ДТП ведеться органами внутрішніх справ. Автоуправління та Державний департамент автомобільного транспорту ведуть облік ДТП, при яких загинули або травмовані…

Експертиза дорожньо-транспортних пригод. Службове розслідування ДТП, вчинених з участю водіїв підприємства.

Експертиза дорожньо-транспортних пригод.

Юридичним фактом, який підтверджує те, що трапилася дорожньо-транспортна пригода, є його реєстрація органами Державної автомобільної інспекції.

В якості експертизи дорожньо-транспортної пригоди можна розглядати комплексне науково-технічне дослідження фахівцем яких-небудь питань, рішення котрих вимагає спеціальних знань в області автомобільної техніки.

Науково - обґрунтоване відношення (реконструкція) обставин процесу пригоди (механізму) і встановлення об'єктивних причин її скоєння є метою експертизи дорожньо-транспортної пригоди.

Види експертиз дорожньо-транспортних пригод

За відомчою приналежністю розрізняють судові та службові експертизи дорожньо-транспортних пригод . За складом учасників експертизи дорожньо-транспортних пригод підрозділяють на комплексні, комісійні, одноособові (рис. 4.1).

 

 

Рисунок 4.1 Види експертиз ДТП

Під судовою автотехнічною експертизою слід розуміти дослідження дорожньо-транспортної пригоди, яке проводиться експертом-автотехніком за дорученням особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, або суду з метою вирішення питань, які мають значення для вирішення кримінальної, цивільної чи адміністративної справи, пов'язаної з цією пригодою, якщо для відповіді на ці питання необхідні знання в галузі судової автотехніки.

Одноособова експертиза дорожньо-транспортної пригоди провадиться по ординарних справах, коли подія не викликає розбіжностей, сумнівів у тлумаченні його механізму. Розрізняють первинну, додаткову та повторну експертизи.

Первинні експертизи призначаються за постановою слідчого або за визначенням суду у якому на вирішення експертизи виносяться певні питання.

Відповідно до ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) «Висновок експерта» додаткова експертиза може бути призначена в тому випадку, «...коли експертиза буде визнана неповною або недостатньо ясною...», тобто якщо у висновку невиразно, не конкретно чи нечітко викладені хід дослідження та висновки. Неповнота висновку має місце тоді, коли експерт не дав вичерпних відповідей на всі поставлені перед ним питання або дослідив не всі надані в його розпорядження матеріали.

При виникненні нових питань, пов'язаних з об'єктами, що досліджувалися в ході проведення первинної експертизи, може призначатися додаткова експертиза. Ця підстава для призначення додаткової експертизи на практиці зустрічається найчастіше.

Повторна експертиза призначається судом з метою усунення сумнівів у правильності висновку експерта (ст. 75 «Висновок експерта», ст. 203 «Призначення додаткової або повторної експертизи» КПК України), що можуть зумовлюватися недостатньою обґрунтованістю висновків експерта, протиріччям між ними і іншими матеріалами тощо. Підставою для призначення повторної експертизи є також істотне порушення процесуальних норм, що регламентують її проведення, і' визначенні про призначення додаткової експертизи необхідно указувати, у чому полягає неясність (неповнота) висновку первинної експертизи, чи які обставини зумовили розширити експертне завдання, а при призначенні повторної експертизи — обґрунтувати сумніви, що виникли з приводу правильності попередньою висновку.

Проведення додаткової експертизи може доручатися як експерту (чи групі експертів), що проводили первинну експертизу, так і іншому чи іншим експертам, а повторної експертизи — тільки іншим експертам.

У разі потреби проведення експертизи може бути доручено кільком експертам. Така експертиза називається комісійною.

Якщо до складу комісії входять експерти не однієї, а різних спеціальностей, співробітники однієї чи декількох судово-екепертних установ, а також інші фахівці, то така експертиза буде називатися комплексною.

Комплексна експертизи призначається у випадках, коли в ході розслідування справи виникає питання, яке потребує сукупного використання даних, що відносяться до різних галузей знань, у зв'язку з чим виконання експертизи доручається експертам різних галузей.

На практиці досить часто призначаються комплексні судово-медичні і автотехнічні експертизи. Метою останніх може бути:

а) встановлення факту контактної взаємодії пішохода і автомобіля;

б) встановлення положення пішохода в момент первинного контакту з автомобілем;

в) встановлення факту руху пішохода чи його нерухомого положення в момент наїзду тощо.

Наведені види експертиз визначаються черговістю здійснення дослідження дорожньо-транспортних пригод.

Судові експертизи здійснюються як процесуальна дія в експертних установах, а також в окремих випадках позаштатними експертами (посадовими особами автотранспортних підприємств). В якості експертів виступають фахівці, які мають спеціальні знання з теорії і будови автомобілів, дорожнього будівництва, криміналістики, медицини й ін.

Задачею службової експертизи дорожньо-транспортної пригоди на початкових стадіях розслідування є встановлення з технічної точки зору причин, факторів, що сприяли здійсненню цієї пригоди. Висновок службового експерта може й повинен бути одним із засобів доведення.

Нагромадження інформації, досвід та інші фактори при виконанні службових експертиз є істотним базисом для проведення профілактичних заходів щодо попередження (зменшення) дорожньо-транспортних пригод і зниженню тяжкості їхніх наслідків.

Загальний порядок аналізу пригод

Під час руху автомобіля постійно утворюється складна картина взаємодії елементів (ланок) системи «водій — автомобіль — дорога — навколишнє середовище». З урахуванням цього виникає потреба у вивченні усіх аспектів як транспортного процесу, так і дорожньо-транспортних пригод.

Сучасний автомобіль, як і всі інші види механічного транспорту, являє собою складний комплекс різних агрегатів, механізмів і пристроїв, від узгодженої роботи яких залежать його важливі експлуатаційні властивості, зокрема, стійкість, керованість, маневреність і динамічність. Взаємодія автомобіля з покриттям проїзної частини обумовлена законами механіки. Поведінка водія під час керування транспортним засобом, застосування ним різних прийомів керування визначаються не тільки рівнем його професійної підготовки, але і психофізіологічними факторами, що залежать від умов на робочому місці, його мікроклімату, ступеня шуму і вібра­цій, зручності керування й ін., а також впливами зовнішнього середовища.

Ланки системи «водій — автомобіль — дорога — навколишнє середовище» якісно різнорідні. Автомобіль і дорога характеризуються сукупністю технічних даних, що виражаються визначеними вимірниками. Характеристику водія можна скласти за допомогою психологічних і фізіологічних методів. Незважаючи на якісне розходження ланок системи, вони скоординовані для рішення загальної задачі — здійснення перевезення вантажів і пасажирів по заздалегідь наміченому маршруту і у запланований час із забезпеченням їхньої безпеки.

Дорожньо-транспортну пригоду можна охарактеризувати як «неузгодженість» взаємодії ланок системи «водій — автомобіль — дорога - навколишнє середовище». Як правило, пригоди протікають миттєво: дорожня обстановка змінюється кожної секунди, а іноді і долі секунди. Численними дослідженнями встановлено, що більшість пригод супроводжуються не однією, а декількома причинами. Це в значній мірі ускладнює їх аналіз, який повинен ви­явити умови, що створили можливість її виникнення, і визначити дії учасників. Саме це і дозволить дати цим діям правову оцінку.

Таким чином, при аналізі пригоди потрібно як можна більш повно відновити її розвиток від початку виникнення небезпечної обстановки до кінцевого розташування дорожніх транспортних засобів і людей, причетних до даної пригоди.

Обставини, при яких виникають дорожньо-транспортні пригоди, надзвичайно різноманітні. Тому, під час проведення аналізу в них можна, прослідити подібні риси. Це дає можливість:

1) виділити типові види пригод за подібними ознаками;

2) згрупувати причини, які призводять до їх виникнення;

3) розробити класифікацію цих причин.

Слід зазначити, що на практиці класифікація причин ДТП, що рекомендована Державною автомобільною інспекцією, дає можливість згрупувати їх за видами і ознаками.

При проведенні розслідування потрібно установити, не тільки причини пригоди, а й виявити правомірність дій її учасників та дати їм оцінку з юридичної точки зору. В цьому і полягає кінцева мета розслідування. Згідно з чинним законодавством у залежності від наслідків для винних осіб установлена дисциплінарна, адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Розслідування пригоди не обмежується її аналізом з технічної точки зору. При цьому повинні бути виявлені мотиви, якими керувалися її учасники перед прийняттям тих чи інших рішень, визначена відповідність їх дій вимогам Правил дорожнього руху та інших нормативних документів. Найважливішим підсумком розслідування є встановлення того, які умови і чиї дії створили не тільки можливість, але і неминучість пригоди.

Як відомо, у більшості дорожньо-транспортних пригод одночасно діє кілька видів причинно-наслідкових зв'язків. Так, якщо технічною причиною виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху було повертання рульового колеса, то одночасно іншою причиною, що спонукача водія повернути його, могли бути інші обставини — сон за кермом, сп'яніння і ін.

Шляхом інженерного аналізу встановлюють часткові технічні причинно-наслідкові, функціональні, тимчасові та інші зв'язки, що діяли в процесі пригоди. Наприклад, залежність часу чи шляху гальмування від інтенсивності останнього, пройденої відстані від обраної швидкості, характеру траєкторії руху від повороту рульо­вого колеса і т. ін. Тут водій розглядається як оператор, що керує дорожнім транспортним засобом. У кожній конкретній ситуації визначається як він повинен був діяти в даній обстановці і чи мав він технічну можливість здійснити ці дії. Однак оцінка того, чи міг водій виконати ці дії, проводиться слідством або судом після всебічного ознайомлення з його особистістю, з урахуванням його кваліфікації, досвіду, психофізіологічного стану, мотивів поводження і т. ін.

Установлюючи причини пригоди, варто з'ясувати, який вплив в усіх ланках системи «водій — автомобіль — дорога — навколишнє середовище» має гак називаний «людський» фактор. Багато пригод скоюється через недосвідченість, несумлінність або недбалість певних посадових осіб. Наприклад, експлуатація автомобілів з несправностями, що загрожують безпеці руху, може бути наслідком їхнього неякісного ремонту і технічного обслуговування, недостатнього контролю за їхнім станом, що повинно здійснюватися конкретними посадовими особами. Нерідко пригоди скоюються через недостатнє або, взагалі, відсутнє освітлення доріг, незадовільний стан їхньої проїзної частини, відсутність чи невірну установку дорожніх знаків, несправність засобів регулювання і т. ін.

Вважається, що під впливом «людського» фактора скоюється не менш 2\3 усіх пригод. Тому при їхньому аналізі не слід обмежуватися оцінкою дій тільки учасників конкретної пригоди. Варто з'ясувати, яким чином посадові особи різних служб могли сприя­ти її виникненню. При цьому з'являється можливість обгрунтовано розробляти профілактичні заходи і сприяти попередженню дорожньо-транспортних пригод.

На практиці подібні за характером пригоди розслідуються за типовою методикою. Дія цього їх (пригоди) доцільно розділити на наступні види:

1) наїзди на людей і інші рухомі об'єкти, що знаходилися в смузі руху автомобіля;

2) наїзди на нерухомі об'єкти (у тому числі і на дорожні транспортні засоби, що стоять на дорозі);

3) зіткнення автомобілів один з одним і іншими засобами — зустрічні, бічні при попутному русі, і перехресні, що відбуваються під різними кутами;

4) перекидання дорожніх транспортних засобів у результаті:

а) заносу;

б) втрати керування;

в) несприятливих дорожніх умов;

г) застосування водієм різких чи неправильних прийомів керування (перекидання автомобілів у результаті їхнього зіткнення відносять до зіткнень).

З метою більш коректного аналізу причин, що приводять до виникнення ДТП, згрупуємо їх по кожній ланці системи «водій — автомобіль — дорога».

Ланка «водій»:

- невиконання водіям» і пішоходами встановлених для різних ситуацій руху вимог до їхніх дій, порушення порядку взаємодії між учасниками руху, тобто недотримання Правил дорожнього руху;

- зниження працездатності водія внаслідок перевтоми чи хвороби під впливом факторів зовнішнього середовища, що викликали зміну його самопочуття, сприйняття обстановки руху;

- застосування водієм таких прийомів керування, що виклика­ють заноси машин, їхнє перекидання, втрату керування або створюють можливість поломки 'їхніх механізмів, що може привести до небезпечних ситуацій.

2. Ланка «автомобіль»:

• незадовільний технічний стан окремих агрегатів, механізмів, деталей;

• неправильне технічне використання й обслуговування автомобіля чи його окремих агрегатів, наприклад робота двигуна при надмірному числі обертів, перевантаження агрегатів, застосування невідповідних сортів мастила чи палива і т. ін., у результаті чого можуть виникнути раптові поломки і відмови в роботі механізмів;

• невідповідність вантажу типу автомобіля, неправильне його розміщення і закріплення.

У результаті дії зазначених причин автомобіль може втратити стійкість, керованість, можливість гальмування і розгону та ство­рити небезпечну ситуацію для зустрічних і попутних дорожніх транспортних засобів.

3. Ланка «дорога»:

• виконання окремих елементів дороги і їхніх сполучень, а також устаткування придорожнього простору з відступами від технічних умов, наприклад, недотримання параметрів ширини проїзної частини й узбіч, поздовжніх і поперечних ухилів, поворотів ;

• незадовільний стан дороги й окремих її елементі в;

• неправильна організація руху, наприклад, відсутність або невірна установка дорожніх знаків або ліній розмітки, невідповідний режим роботи світлофора інтенсивності руху і т. ін.

Складність аналізу дорожньо-транспортних пригод пояснюється не тільки необхідністю дослідження взаємодії автомобіля і дороги як фізичних тіл, для чого необхідні дані, що не завжди можуть бути отримані, але і тим, що правдива причина пригоди найчастіше як би маскується іншими. Нерідкі випадки, коли вона виявляється тільки при ретельному вивченні обставин, що на перший погляд здаються несуттєвими чи навіть узагалі не мають відношення до справи. Наприклад, наїзд автомобіля на пішохода чи іншу перешкоду часто пояснюють перевищенням швидкості руху або несвоєчасним, тобто запізнілим гальмуванням. У таких випадках представляється, що наїзд — це результат дій водія. Однак при ретельному огляді гальм і шин виявляється, що збіль­шення гальмового шляху відбулося через незадовільний їх технічний стан, а дії водія були правильними і не могли викликати пригоди.

Дія сил і моментів від сил, що виникають під час руху автомо­біля, може змінити напрямок або швидкість його руху, викликати втрату керованості, незважаючи на те, що водій буде намагатися цьому запобігти. Іноді технічні неполадки впливають на психофізіологічний стан водія, на його самопочуття і сприйняття дорожньої обстановки, що може привести до її помилкової оцінки, неправильним діям по керуванню автомобілем.

При аналізі пригоди користуються наступними поняттями і визначеннями.

Дорожня обстановка — сукупність факторів, що характеризу­ються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування дорожнім транспортним засобом .

Кожний з наведених факторів має самостійне значення і може бути виражений кількісними і якісними показниками.

Дорожні умови — одна зі складових дорожньої обстановки. Під дорожніми умовами слід розуміти сукупність факторів, що характе­ризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дорога) видимість у напрямку руху, стан поверх­ні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину ухилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан . Слід зауважити, що наведені фактори характеризуються конструктивними параметрами кожного елемента даної ділянки дороги і його якісним, станом, зокрема:

• шириною проїзної частини й узбіч, розмірами кюветів, подовжніх і поперечних ухилів, радіусами поворотів і. т. д.;

• типом покрить проїзної частини й узбіч, наявністю на них механічних ушкоджень (у кількісному і якісному вираженнях), відповідністю шорсткості і рівності покриття технічним умовам, ступенем його вологості чи слизькості;

• оглядовістю дороги з місця водія;

• відстанню (дальністю) силуетної і контрастної видимості у напрямку руху з місця водія;

Контрастність визначається розходженням яскравості сусідніх предметів чи яскравістю одного на тлі другого. Чим більше це розходження, тим яскравіший контраст і тим краще розрізнення.

Коментар.

Дальність силуетної видимості — відстань у метрах, на якій розрізняється обрис (силует) предмета без окремих деталей.

Дальність контрастної видимості — відстань у метрах, на якій розрізняються окремі деталі на предметі, "їхні розміри і фарбування.

Освітленість оцінюється відношенням, світлового потоку F до площі 5 освітлюваної поверхні, на якій він розподілений рівномірно. У залежності від розташування поверхні стосовно джерела світла розрізняють горизонтальну і вертикальну освітленість.

Яскравість характеризує світіння /джерел світла й освітлюваних предметів. Око безпосередньо сприймає яскравість, тобто фізіологічний вплив на нього робить яскравість, а не освітленість.

Контрастність визначається розходженням яскравості сусідніх предметів чи яскравістю одного на тлі другого. Чим більше це розхо­дження, тим яскравіший контраст і тим краще розрізнення.

• освітленістю дороги, яскравістю покриття і його контрастніс­тю на тлі узбіч;

• пришляховою обстановкою: наявністю поблизу дороги різних споруд і предметів, рослинності;

• рельєфом місцевості.

Друга складова дорожньої обстановки — організація руху. Вона характеризується наявністю або відсутністю засобів регулювання (дорожніх знаків, ліній розмітки, світлофорної сигналізації) на ділянці, де відбулася пригода.

Характер руху дорожніх транспортних засобів і пішоходів — третя складова дорожньої обстановки. Це — склад руху, його щільність і інтенсивність, склад пішоходів по статі і віку.

Четверта складова дорожньої обстановки — характеристика дорожніх транспортних засобів, які причетні до пригоди: їхні типи і моделі, технічний стан, рід і маса вантажу, число пасажирів, способи перевезення вантажу (укладання і кріплення).

Під час руху автомобіля безперервно змінюється дорожня обстановка. У відповідності до неї повинні визначатися і дії водія, зокрема вибір швидкості і напрямки руху. При аналізі пригоди необхідно відтворити дорожню обстановку, що склалася перед її виникненням, і простежити усі її зміни. Маючи дані про дорожню обстановку в кожен конкретний момент часу, можна оцінити правильність і своєчасність тих чи інших дій водія.

У будь-якій пригоді одні складові дорожньої обстановки мають головне, а інші — другорядне значення. їх облік та оцінка на всіх етапах пригоди — необхідна умова його об'єктивного аналізу. Дорожня обстановка може скластися таким чином, що коли в якийсь визначений момент водій не змінить параметри руху то пригода стане неминучою. При розслідуванні необхідно установити такий момент, починаючи з якого водій повинен був уживати заходи, що попереджують дорожньо-транспортну пригоду. Цей момент називають моментом виникнення небезпечної обстановки.

Для оцінки дій водія важливо установити, чи мав він об'єктивну можливість якийсь час спостерігати за зміною дорожньої обстановки, усвідомити її характер і, при переростанні в небезпечну, завчасно підготуватися до неї, тобто чи міг водій попередити пригоду, не застосовуючи екстреного гальмування чи різкого маневрування. Іноді небезпечна обстановка виникає раптово. У таких ситуаціях водій найчастіше використовує прийоми керуван­ня, що у звичайних умовах не застосовуються.

Таким чином, у процесі розслідування встановлюють, у який саме момент була створена небезпечна обстановка і чиї дії призвели до її створення.

У дорожній обстановці можуть спостерігатися ситуації, що самі по собі несуть потенційну загрозу безпеці руху. Наприклад, наявність великих дефектів на проїзній частині — ям, вибоїн, предметів, що лежать, об'єктів, що рухаються, добре помітних здалеку. У небезпечну обстановку вони переростають тоді, коли, наблизившись до них на найменшу припустиму відстань, водій приступає (чи не приступає) до дій, якими можна запобігти скоєнню дорожньо-транспортної пригоди. Тому в практиці розслідування рекомендовано користуватися більш точним поняттям «небезпечна обстановка», а не терміном з Правил дорожнього руху (див. розділ 1 п.10.) «небезпека для руху», що, як представляється, має деяку невизначеність.

Дуже важливим елементом розслідування є оцінка суб'єктивних якостей водія — його майстерності, психофізіологічного складу, стану самопочуття. Відомо, що при виникненні небезпечної обстановки більш досвідчений водій діє спокійніше і впевненіше, а це сприяє запобіганню пригоди.

Виявлення моменту виникнення небезпечної обстановки — одне з найбільш складних питань розслідування, тому що при цьому варто оцінити, коли водій міг зрозуміти наміри інших учасників руху. Слідча і судова оцінки дій учасників дорожньо-транспортної пригоди багато в чому залежать від того, вчасно чи з запізненням були прийняті заходи для її попередження чи зниження тяжкості наслідків.

Аварійною обстановкою називається такий етап розвитку небезпечної обстановки, коли будь-які дії водія — ні екстрене гальмування, ні маневрування — уже не можуть запобігти пригоді. У деяких ситуаціях аварійна обстановка розвивається одночасно з небезпечною. Іноді вона може виникнути незалежно від дій учасників руху, наприклад, при раптових поломках деталей автомобіля, поривах буревію, несподіваній появі перешкоди на близькій відстані і т. ін.

Технічною можливістю запобігання пригоді називають такі дії водія у визначений момент дорожньої обстановки, що при використанні граничних експлуатаційних якостей дорожнього транспортного засобу дозволять уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Так, при гальмуванні повинні бути цілком використані гальмові можливості автомобіля: застосоване інтенсивне гальмування, що забезпечує найбільше уповільнення; при маневруванні — поворот автомобіля на граничному мінімальному радіусі і т. ін. При оцінці дій водія в цьому випадку враховуються його суб'єктивні якості.

Технічну можливість виконання тієї чи іншої дії визначають не тільки з появою перешкод на шляху проходження автомобіля, але й у тих випадках, коли необхідно виявити, чи були здійснені дії інших водіїв.

Технічна можливість запобігання дорожньо-транспортної пригоди може визначатися тільки при даній, конкретній обстановці — тому чи іншому взаємному розташуванні учасників пригоди, конкретних швидкості і напрямку їхнього руху.

При аналізі пригоди в усіх випадках визначається, чи мав водій технічну можливість уникнути ДТП або зменшити тяжкість його наслідків і які дії по керуванню автомобілем повинен був для цього розпочати. Ці дані в значній мірі впливають на юридичну оцінку дій водія.

У процесі розслідування пригоди і виявлення її причин у більшості випадків приходиться реконструювати, відновлювати його «механізм». Це поняття неоднозначне.

Під механізмом пригоди розуміють взаємне розташування на дорозі учасників руху (автомобілів) в окремі, що змінюють один одного, проміжки часу (від висхідного в момент виникнення небезпечної обстановки і до кінцевого під час пригоди). Іншими словами при відновленні механізму пригоди потрібно установити, як розташовувалися на дорозі його учасники на кожному з етапів.

Механізмом пригоди називають також послідовність і причини отриманих при наїздах, зіткненнях чи перекиданнях ушкоджень автомобілів чи травмування людей. Одночасно визначається розташування машин і людей на дорозі. Вивчення характеру ушкоджень з урахуванням при цьому дії сил і моментів сил, що змінюють напрямок руху, допомагає установити первинне, висхідне положення автомобілів і місце на проїзній частині, де відбулося зіткнення.

Під механізмом пригоди розуміють також послідовність окремих дій водія по керуванню автомобілем — поворотів рульового колеса, впливу на педалі і важелі, що призводять до зміни швидкості, напрямку руху і визначеного місцеположення автомобіля. Початковий момент дослідження погоджується з деяким моментом у розвитку дорожньої обстановки.

При аналізі пригоди виявлення її механізму в багатьох випад­ках має вирішальне значення. Не установивши механізм пригоди, неможливо виявити його причини, а це, у свою чергу, не дозволить визначити правильність і правомірність дій його учасників.

Обставини пригоди — це окремі факти, які характеризують дорожню обстановку і впливають на її зміну, а також на психофізіологічний стан і дії водія й інших учасників. Кожна обставина пригоди не може розглядатися ізольовано, поза зв'язком з іншими. У той самий момент часу можуть взаємодіяти відразу кілька обставин. Цим багато в чому визначається протікання події і дії її учасників. Одні обставини в ході пригоди можуть зникати, інші навпаки, виникати.

Кінцева мета розслідування — установлення наступних фактів виникнення ДТП:

а) чи була з моменту виникнення небезпечної обстановки у водія технічна можливість уникнути пригоди, тобто, чи дозволяли дорожні умови, взаємне розташування учасників пригоди, технічний стан автомобіля зупинити його до початку пригоди чи змінити напрямок його руху, виконати необхідний маневр;

б) чи не викликали застосовані водієм прийоми керування автомобілем несподіваної зміни напрямку його руху (заносу, виїзду на зустрічну смугу, на узбіччя і т. ін.) і чи міг водій змінити швидкість до величини, що забезпечує безпеку руху;

в) чи відповідали дії водія вимогам Правил дорожнього руху і який причинно-наслідковий зв'язок між цими діями і наслідками, що наступили.

Аналіз дорожньо-транспортних пригод починається з вивчення окремих розрізнених фактів з документів, складених на місці пригоди. При цьому з'ясовуються причини виникнення цих фактів. Розгляд первинних документів дозволяє приблизно уявити, припустити, як протікала вся подія, тобто побудувати версію про дорожньо-транспортну пригоду. Звичайно висувається кілька таких версій. Усі вони повинні бути перевірені. Якщо при цьому окремі факти (обставини) не знаходять підтвердження, то і засновану на них версію не можна розглядати як достовірну.

Важлива роль у дослідженні пригоди приділяється плануванню. Робота без визначеного плану, за випадково обраним напрямком рідко приводить до успіху. Звичайно, заздалегідь установити в деталях предмет і обсяг дослідження пригоди неможливо. Однак можна завжди намітити в загальному вигляді коло питань, що підлягають з'ясуванню. Дані для складання плану роботи з'являються, як правило, уже при огляді місця пригоди. У плані вказується:

1) які дані про дорожню обстановку й інші факти, що мають .значен­ня для дослідження пригоди, варто одержати і яким способом;

2) які відомості потрібно зібрати від учасників пригоди, а також які довідки запросити з установ.

У плані передбачається робота з перевірки висунутих версій різними методами:

1) шляхом уточнень і оцінки показань учасників пригоди, їхнього зіставлення;

2) проведення слідчих експериментів;

3) проведення експертних досліджень.

Перевірці підлягають і обґрунтовані версії водіїв, причетних до пригоди.

При складанні плану повинні бути ретельно продумані послідовність і реальні терміни виконання кожного заходу, визначені засоби для рішення поставлених завдань.

У ході проведення розслідування в зв'язку із з'ясуванням деяких обставин пригоди план приходиться коректувати, а іноді не­обхідно змінити і напрямок робіт, які проводяться.

При аналізі пригоди всі події умовно діляться на три етапи:

1) початковий — до моменту виникнення небезпечної обстановки, коли учасники пригоди — дорожні транспортні засоби і люди — знаходяться у визначеному положенні на проїзні й частиш;

2) кульмінаційний, коли відбуваються основні ушкодження дорожніх транспортних засобів і травмування людей;

3) кінцевий, коли пересування дорожніх транспортних засобів і людей припиняється і вони займають деяке положення на проїзній частині чи біля неї.

Розслідування проводять по кожному з етапів, з'ясовуючи, які умови їм передували, що відбувалося з учасниками пригоди в кожному конкретному випадку, де вони знаходилися, як діяли, які причини обумовили розвиток подій і які умови і дії створювали можливість зміни траєкторії і характеру руху дорожніх транспортних засобів.

Теоретичною основою, що дозволяє відновити механізм пригоди, є розгляд її окремих етапів на основі закономірностей теорії автомобіля з урахуванням його технічного стану, а також геометричних параметрів і стану проїзної частини. Однак такий аналіз не слід вважати вичерпним.

Якщо пригода закінчилася тяжкими наслідками — загибеллю чи травмуванням людей, значними матеріальними збитками, то її розслідування ведуть слідчі органи в суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального кодексу. Пригоди, що не дають підстав порушувати кримінальні справи, розслідуються Державною автомобільною інспекцією, що діє як орган дізнання і керується прийнятим законодавством.

Службове розслідування дорожньо-транспортної пригоди в автотранспортних підприємствах проводиться призначеною керівником підприємства особою — службовим експертом.

Положення про службового експерта

В якості службового експерта автотранспортного підприємства при проведенні одноособової й комісійної службової експертизи може виступати посадова особа, яка має відповідну вищу технічну освіту, наприклад, за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство», «Транспортні технології (автомобільний транспорт)» і т. п.

Залежно від складності можуть проводитися комісійні службові експертизи із залученням фахівців інших служб. Фахівці інших організацій, вищих навчальних закладів можуть надавати практичну допомогу автотранспортному підприємству у вигляді консультацій (письмових, усних) по дорожньо-транспортній пригоді, що сталася.

По кожній звітній дорожньо-транспортній пригоді наказом керівника автотранспортного підприємства призначається склад комісії службових експертів (або службовий експерт).

Діяльність особи, що проводить службове розслідування (службового експерта), його компетенція, права й обов'язки повинні регламентуватися вказівками міністерства (відомства), у якому працює експерт.

Відповідно до основних завдань служба безпеки дорожнього руху повинна, зокрема з дозволу слідчих органів, органів дізнання внутрішніх справ або прокуратури брати участь в установленому порядку в огляді місць дорожньо-транспортних пригод і причетних до них дорожніх транспортних засобів підприємств, а також у відтворенні обставин цих пригод.

Відповідно до цього керівного документу службовий експерт повинен проводити своє розслідування в тісній взаємодії із працівниками органів дізнання, слідства або Державної автомобільної інспекції (далі ДАІ), а також організацій, відповідальних за стан автомобільної дороги та інших споруд.

Посадові особи, що прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди раніше представників ДАІ, повинні вжити заходів до надання допомоги потерпілим, доставити їх у найближчу медичну установу, організувати охорону місця дорожньо-транспортної пригоди, транспортного засобу й вантажу, вжити заходів до запобігання вторинного ДТП і до виявлення його свідків. Якщо рух інших дорожніх транспортних засобів неможливий, потрібно звільнити проїзну частину, попередню зафіксувавши положення дорожніх транспортних засобів й об'єктів, які причетні до пригоди.

Проводячи розслідування, службовий експерт повинен:

• оглянути місце дорожньо-транспортної пригоди і дорожні транспортні засоби;

• при необхідності зафіксувати і сфотографувати загальний вид місця дорожньо-транспортної пригоди, дорожні транспортні засоби, сліди гальмування, а також предмети, які мають від­ношення до дорожньо-транспортної пригоди;

• уточнити необхідні дані у водіїв й інших осіб, пояснення яких можуть мати значення для конкретизації обставин дорожньо-транспортної пригоди.

З дозволу працівників дізнання або слідства службовий експерт ознайомлюється із протоколом огляду й схемою місця дорожньо-транспортної пригоди і знімає з них копії, перевіряє посвідчення на право керування дорожнім транспортним засобом, талон технічного паспорта, маршрутний лист, товарно-транспортні накладні на вантаж.

Службовий експерт повинен установити:

І) дату, час і місце дорожньо-транспортної пригоди (вулицю, район, дорогу);

2) категорію дороги;

3) у випадках, коли дорожньо-транспортна пригода пов'язана з незадовільними дорожніми умовами, — організацію, що експлуатує дорогу;

4) моделі й номерні знаки дорожніх транспортних засобів, їхній технічний стан;

5) число загиблих і поранених (водіїв, пасажирів, пішоходів й ін.);

6) ушкодження дорожніх транспортних засобів і вантажу;

7) основні відомості про водіїв — прізвище, ім'я, по батькові, клас, рік присвоєння кваліфікації, стаж роботи (загальний, на даному підприємстві, на даному дорожньому транспортному засобі);

8) стан водія — здоровий, хворий, тверезий, стомлений (за висновком лікаря);

9) на якій годині роботи водія відбулася дорожньо-транспортна пригода;

10) мету поїздки (по наряду);

11) чи використовувався дорожній транспортний засіб за призначенням, чи немає відхилень від маршруту;

12) вид дорожньо-транспортної пригоди;

13) погодні умови (дощ, сніг, туман і т. ін.);

14) умови видимості (ступінь освітленості) дороги, відстань видимості, час доби (темне, світле);

15) дорожні умови (характеристику покриття, стан проїзної частини, підйом, спуск, заокруглення дороги, наявність до­рожніх знаків, сигналів, розмітки);

16) очевидні причини дорожньо-транспортної пригоди. Експерт зобов'язаний також з'ясувати обставини дорожньо-транспортної пригоди і всі фактори, що сприяли його виникненню. Відносно водія, що перебував у нетверезому стані, необхідно з'ясувати, чи п'яним він з'явився на роботу або вживав спиртні напої на лінії, хто перевіряв його стан перед виїздом, чи не пов'язане вживання алкоголю з використанням дорожнього транспортного засобу в особистих цілях.

Вивчаючи причини дорожньо-транспортної пригоди, службовий експерт повинен оцінити дії водія і їх відповідність Правилам дорожнього руху. При цьому потрібно виявити осіб, які порушили вимоги правил, інструкцій і наказів, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. На закінчення необхідно з'ясувати, чи є зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою і упущенням у роботі із забезпеченні безпеки руху в автотранспортному підприємстві. З цією метою експерт перевіряє, як організовано контроль за роботою водіїв на лінії, за правильніш оформленням шляхових (маршрутних) листів і товарно-транспортних документів. При цьому він установлює, яку роботу проводить інженерно-технічний керівний персонал з порушеннями по оформленню цих документів.

Експерт перевіряє режим праці й відпочинку водія в період, що передував дорожньо-транспортній пригоді, наявність у нього випадків дорожньо-транспортних пригод і порушень трудової й транспортної дисципліни, число й характер стягнень. Він визначає, як у автотранспортному підприємстві організоване навчання водіїв для підвищення їхньої професійної майстерності, які заходи приймаються відносно водіїв, що порушили Правила дорожнього руху, що допустили порушення в перевезенні вантажів та пасажирів.

Під час перевірки також необхідно з'ясовувати:

1) чи обстежені дорожні умови на маршрутах і що вжито по усуненню виявлених недоліків;

2) чи перевірялися встановлені норми швидкості;

3) чи виконувалися правила перевезення людей у вантажних автомобілях.

Експерт оцінює також технічний стан автомобіля перед виїздом на лінію, установлює, хто проводив технічний огляд автомобіля й інструктаж водія, коли останній раз проводилося технічне обслуговування й хто конкретно його виконував, які заявки були зроблені водієм, які дефекти буди виявлені і як вони буди усунуті.

Крім того, з'ясовується, як у автотранспортному підприємстві організовані технічне обслуговування й ремонт дорожніх транспортних засобів, чи дотримується графік обслуговування. Одночасно потрібно визначити, як працює комісія з безпеки дорожнього руху і чи дотримується порядок стажування водіїв.

Для проведення службового розслідування дорожньо-транспортної пригоди службовому експертові або посадовій особі, яка проводить розслідування необхідно мати всю нормативну документацію (Правила дорожнього руху, інструкції, Держстандарти України, нормативи й т. ін.). Крім того, мати максимальний набір технічної та спеціальної літератури.

Для швидкості і зручності збору інформації, що є вихідними даними для проведення службового розслідування, необхідно мати комплект бланків:

1) міліметровою паперу для складання схеми дорожньо-транс­портної пригоди;

2) первинної документації по дорожньо-транспортній пригоді;

3) масштабних схем дорожніх транспортних засобів (для фіксації деформацій, слідів і зон контакту з пішоходом) і людини (для фіксації локалізації травм);

4) набір креслярських належностей, калькулятор, фотоапарат і т. ін.

Службовий експерт автотранспортного підприємства відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України може виступати в суді як громадський захисник (обвинувачувач). Виконаний висновок службового розслідування (експертизи) дорожньо-транспортної пригоди повинен направлятися разом із клопотанням про прилучення до матеріалів за фактами дорожньо-транспортної пригоди в органи дізнання (слідства) за підписом керівника автотранспортного підприємства. Його оцінка, поза всяким сумнівом, повинна бути проведена органами слідства. Цей документ необхідно представити при розгляді справи в судових органах.

Копія експертизи прилучається як складова частина до акту службового розслідування дорожньо-транспортної пригоди. Далі по досліджуваній дорожньо-транспортній пригоді із водіями проводиться розбір пригоди — повний аналіз того, що трапилось.

По дорожньо-транспортній пригоді складається попередня інформація для персоналу автотранспортного підприємства:

1) дається масштабна схема дорожньо-транспортної пригоди, ілюструється фотографіями (характерні особливості місия дорожньо-транспортної пригоди, ушкоджень дорожнього транспортного засобу);

2) дається коротка довідка дорожньо-транспортної пригоди із вказівкою наслідків — травм людей, матеріального збитку .

Описова частина інформації складається в довільній формі. Однак у ній не варто допускати вирази: «водій зробив зіткнення (наїзд)...», «не впорався з керуванням ...», «порушив Правила дорожнього руху...» й інші «повсякденні та жаргонні» вирази.

Службове розслідування: призначення, мета та сутність

Саме тому для встановлення причин та умов дорожньо-транспортної пригоди, під час якої пошкоджено майно, визначення, винних осіб та ступеня їх вини у… Розслідування здійснюється відповідно до Порядку розслідування та обліку… Метою службового розслідування дорожньо-транспортних пригод є:

Першочергові завдання при оформленні дорожньо-транспортної пригоди

1) вжити заходів по наданню допомоги потерпілим і доставці їх у найближчу лікувальну установу, по можливості з'ясувати прізвища й адреси… 2) установити дорожні транспортні засоби, водіїв і інших осіб, що причетні до… 3) відгородити місце дорожньо-транспортної пригоди, організувати охорону ушкоджених автотранспортних засобів, вантажу;…

Заходи щодо запобігання ДТП та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху.

ДТП за участю транспорту Підприємств, в яких загинуло до 5 чоловік або травмовано від 3 до 10 чоловік, в тижневий строк після закінчення службового… ДТП за участю транспорту Підприємств, в яких загинуло 5 і більше чоловік, у… ДТП за участю транспорту Перевізників, в яких ніхто не загинув, а кількість травмованих не перевищує двох чоловік в…

ТЕМА № 5. Дорожні умови і безпека руху.

 

5.1. Автомобільні дороги, вулиці, їх поділ, користування ними. Основні вимоги щодо реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів. Основні вимоги до діяльності власників доріг, вулиць та залізничних переїздів.

5.2. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорона. Обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об'єктами сервісу

5.3. Обмеження або заборона дорожнього руху при виконанні робіт на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

 

Зміст теми

Автомобільні дороги, вулиці, їх поділ, користування ними. Основні вимоги щодо реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів. Основні вимоги до діяльності власників доріг, вулиць та залізничних переїздів.

5.1.1. Автомобільні дороги, вулиці, їх поділ, користування ними.

Законом України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Автомобільні дороги загального користування, які у зв'язку з розширенням меж територій міст стають частиною їх вулично-дорожньої мережі, можуть передаватися безоплатно в комунальну власність за рішенням Кабінету Міністрів України.

Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні та регіональні.

До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.

До національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з'єднують столицю України - місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.

До регіональних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують дві або більше областей між собою, автомобільні дороги, що з'єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами.

Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки.

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на територіальні, обласні та районні.

До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, а також автомобільні дороги, що з'єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об'єкти національного і культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри районів між собою та адміністративними центрами сільських населених пунктів району, залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон і місцями відпочинку.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими населеними пунктами у межах району, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об'єктами культури, іншими дорогами загального користування.

Складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди, інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв'язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об'єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, що призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження.

Розміщення інших об'єктів у межах смуги відведення без погодження з власниками доріг не допускається.

До складових автомобільної дороги загального користування, що знаходяться за межами смуги відведення, належать об'єкти дорожнього сервісу, архітектурне облаштування, будівлі та споруди, що забезпечують її функціонування: виробничі бази та придорожні кар'єри, лінійні жилі будинки, лінійні та інші споруди для виконання ремонтів та утримання доріг, їх збереження і контролю дорожнього руху, комплекси дорожнього сервісу; поромні переправи, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди, уловлювальні з'їзди; майданчики для стоянки транспортних засобів, відпочинку, видові, для складування дорожньо-будівельних та інших матеріалів; нагірні канави, випарні басейни, відкриті та закриті дренажні системи.

Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Ділянки вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і не підлягають приватизації. Питання виробничої діяльності комунальних служб на них, пов'язані із закриттям або обмеженням руху, погоджуються з органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Проїзна частина доріг, штучні споруди (мости і шляхопроводи), технічні засоби організації дорожнього руху та зовнішнє освітлення на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів можуть передаватися безоплатно в державну власність, а також з державної в комунальну власність за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування та Кабінету Міністрів України.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі.

Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

До відомчих (технологічних) автомобільних доріг належать внутрішньогосподарські технологічні дороги, що знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб.

Управління функціонуванням і розвитком відомчих (технологічних) автомобільних доріг здійснюється юридичними або фізичними особами, у власності яких вони знаходяться, згідно з вимогами законодавства.

Статистичний облік та паспортизація відомчих (технологічних) автомобільних доріг здійснюються їх власниками.

Складовими відомчих (технологічних) автомобільних доріг можуть бути: земляне полотно, проїзна частина, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди та технічні засоби організації дорожнього руху.

Власники відомчих (технологічних) автомобільних доріг відповідають за:

стан відомчих (технологічних) автомобільних доріг відповідно до діючих норм, у тому числі за безпеку руху;

якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання відомчих (технологічних) автомобільних доріг;

відшкодування збитків учасникам дорожнього руху, що виникли через незадовільний стан відомчих (технологічних) автомобільних доріг, у порядку, визначеному законом.

До автомобільних доріг на приватних територіях належать автомобільні дороги, що знаходяться на територіях, власниками яких є юридичні (недержавні) або фізичні особи.

Складовими таких автомобільних доріг можуть бути: земляне полотно, проїзна частина, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди та технічні засоби організації дорожнього руху.

Автомобільні дороги на приватних територіях можуть передаватися власниками приватних територій у державну або комунальну власність за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України або органів місцевого самоврядування.

Власники приватних територій, на яких розміщені автомобільні дороги, відповідають за:

відповідність автомобільних доріг діючим нормам безпеки руху;

відшкодування збитків учасникам дорожнього руху, що виникли через незадовільний стан автомобільних доріг на приватних територіях, у порядку, визначеному законом.

Права та обов'язки користувачів автомобільних доріг

Користувачі автомобільних доріг мають право на:

безперервні, безпечні та зручні умови руху;

отримання оперативної інформації про дорожні умови та напрямки руху;

відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Користувачі автомобільних доріг зобов'язані:

1) дотримуватися вимог правил дорожнього руху;

2) використовувати транспортні засоби, конструкція та технічний стан яких відповідають вимогам установлених в Україні правил, норм та стандартів;

3) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення доріг;

4) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

5) повідомляти відповідні дорожньо-експлуатаційні організації або відповідні державні органи з безпеки дорожнього руху про виявлення перешкоди дорожньому руху;

6) не завдавати своїми діями шкоди автомобільним дорогам, їх складовим та користувачам цих доріг;

7) нести відповідальність за шкоду, заподіяну автомобільним дорогам, згідно із законом.

Організація руху транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розміщення рекламоносіїв на автомобільних дорогах

Забороняється розміщення рекламоносіїв, що перешкоджають оцінці дорожньо-транспортної ситуації або мають схожість (за зовнішніми ознаками,… Рекламоносії, що розміщуються у межах смуги відведення автомобільних доріг, не… погіршувати умови безпеки дорожнього руху;

Основні вимоги щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів

У разі виникнення умов, за яких неможливо реалізувати окремі проектні рішення, виконавець робіт зобов'язаний повідомити про це проектувальника і… Приймання завершених будівництвом, реконструкцією і ремонтом робіт на… Основні вимоги до діяльності власників доріг, вулиць та залізничних переїздів

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорона. Обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об'єктами сервісу

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі - Правила)(Постанова КМ України вiд 30 березня 1994 року № 198) поширюються на автомобільні (позаміські)дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

Правила користування, ремонту і утримання приватних і відомчих дорожніх об'єктів та правила їх охорони встановлюються власниками цих об'єктів за погодженням з органами Державтоінспекції МВС (далі - Державтоінспекція)

Ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями

Ремонт і утримання залізничних переїздів у межах смуги відчуження залізниць здійснюється власниками залізничної колії або уповноваженими ними органами.

Користувачами дорожніх об'єктів є учасники дорожнього руху, власники та користувачі земельних ділянок, які знаходяться в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, а також власники(користувачі) малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, рекламних засобів та інженерних комунікацій і споруд, розташованих у зазначених межах.

Мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Будівництво споруд, прокладання інженерних комунікацій та виконання інших робіт у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг здійснюється в порядку, що визначають відповідно Укравтодор, Держбуд і Держжитлокомунгосп за погодженням з Головним управлінням Державтоінспекції МВС.

Порядок використання автомобільних доріг загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів для проведення народних гулянь, інших масових заходів установлюють місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами або їх власниками та Державтоінспекцією.

Спортивні змагання, зокрема кроси, автоперегони, велоперегони, проводяться на автомобільних дорогах з дозволу органів державного управління автомобільними дорогами та Державтоінспекції в порядку, передбаченому законодавством.

Надання земельних ділянок у користування, у тому числі на умовах оренди, в межах смуги відчуження автомобільних(позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг загального користування здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Підприємства, організації і установи незалежно від форм власності за рішеннями місцевих Рад народних депутатів або інших органів відповідно до чинного законодавства виділяють транспортні засоби, іншу техніку разом з водіями й машиністами для ліквідації наслідків стихійних явищ і обставин, що впливають на дорожній рух.

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:

своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями;

вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху;

аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння;

разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки;

своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт;

відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. 12. Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації мають право:

на відшкодування їм збитків, заподіяних внаслідок пошкодження дорожніх об'єктів чи їх окремих елементів власниками транспортних засобів, іншими користувачами дорожніх об'єктів;

погоджувати маршрути проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів згідно з нормативно-правовими актами; видавати в установленому порядку користувачам дорожніх об'єктів ордер на право виконання робіт у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг загального користування, а також припиняти ці роботи, якщо вони не відповідають технічним умовам або вимогам ордера;

вимагати в межах своєї компетенції від користувачів дорожніх об'єктів дотримання цих Правил та інших нормативних актів з питань дорожнього руху; (III. Правила користування дорожніми об'єктами

Власники транспортних засобів зобов'язані виключати можливість винесення на дорожні об'єкти землі, каміння, а також засмічення проїзної частини внаслідок переповнення кузова сипучими матеріалами, пошкодження тари, розвіювання безтарних вантажів, руху із незакріпленим вантажем, забруднення або запилення повітря.

Забороняється рух сільгосптехніки не у транспортному положенні транспортних засобів на гусеничному ходу, а також на колесах із шинованими шинами чи ланцюгами по проїзній частині дорожніх об'єктів, крім випадків застосування індивідуальних проти ковзних засобів в умовах ожеледиці чи засніженої проїзної частини. Переміщення транспортних засобів на гусеничному ходу повинне здійснюватися на автомобільних платформах (трейлерах).

Виїзд на проїзну частину дорожніх об'єктів усім учасникам руху дозволяється лише в установлених власниками цих об'єктів спеціально облаштованих місцях, погоджених з ДАІ.

Переїзд через проїзну частину дорожніх об'єктів транспортними засобами на гусеничному ходу повинен здійснюватися лише в спеціально обладнаних для цього місцях.

Місця та умови такого переїзду, а також місця перегону худоби визначаються власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими органами за погодженням з Державтоінспекцією.

Обладнання цих місць здійснюється за рахунок коштів користувачів. Рух транспортних засобів на гусеничному ходу проїзною частиною автомобільних доріг з твердим покриттям та їх узбіччями забороняється

Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Учасники дорожнього руху, які створили перешкоду руху, повинні негайно вжити всіх можливих заходів для усунення цієї перешкоди самостійно чи за допомогою інших осіб, а за неможливості це зробити позначити перешкоду відповідно до Правил дорожнього руху та повідомити Державтоінспекцію місці до прибуття їх представників.

Кожний учасник дорожнього руху повинен використовувати елементи дорожніх об'єктів відповідно до їх призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Забороняється заправляти транспортні засоби пально-мастильними матеріалами з автомобільних та інших пересувних бензогазозаправників, займатися торгівлею пально-мастильними та іншими матеріалами і виробами, а також мити транспортні засоби на проїзній частині дорожніх об'єктів, узбіччі та тротуарах.

У межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється:

розташовувати будь-які споруди або об'єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та Державтоінспекцією;

розміщувати контейнери та іншу тару для твердих побутових і харчових відходів;

смітити, псувати дорожнє покриття, обладнання, зелені насадження;

спалювати сміття, опале листя та інші відходи, складати їх для тривалого зберігання;

скидати промислові, меліоративні і каналізаційні води в систему дорожнього зливостоку;

встановлювати намети та влаштовувати місця для відпочинку; випасати худобу та свійську птицю;

прокладати нові та проводити ремонт існуючих мереж у межах» червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів без відповідного дозволу органів місцевого самоврядування; причалювати на човнах до опор мостів, влаштовувати стоянку човнів у межах охоронної зони мостів;

купатися, прати білизну, ловити рибу під мостами і в межах їх охоронних зон;

палити на шляхопроводах, мостах, естакадах, пішохідних містках, у тунелях і підземних пішохідних переходах.

У спеціально обладнаних місцях для стоянки транспортних засобів і місцях відпочинку учасників дорожнього руху забороняється:

засмічувати територію, а також мити транспортні засоби в непередбачених для цього місцях

розпалювати вогнища в місцях, які для цього не передбачені, та залишати вогнища непогашеними;

торгівля без дозволу власника дорожнього об'єкта або уповноваженого ним органу та без погодження з Державтоінспекцією)

зливати відпрацьовані мастила на землю чи дорожнє покриття;

псувати обладнання місць стоянки, пошкоджувати зелені насадження.

Заходи щодо забезпечення збереження та функціонування дорожніх об'єктів

Забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг на такій відстані від краю проїзної частини:

на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані або будуються в обхід міст і селищ міського типу, сільських населених пунктів - не менше ніж 100 метрів;

на під'їздах до обласних і великих промислових центрів - 50метрів;

на ділянках доріг державного значення між населеними пунктами 32,5 метра.

Відкриття нових автобусних і тролейбусних маршрутів проводиться лише після обстеження дорожніх об'єктів на цих маршрутах і за погодженням з власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами і Державтоінспекцією.

Власники та користувачі земельних ділянок, що межують зі смугою відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоними лініями міських вулиць і доріг, зобов'язані:

утримувати в належному стані виїзди з цих ділянок, запобігати винесенню на дорожні об'єкти землі, каміння та інших матеріалів, сміття;

установлювати і утримувати в справному стані огорожі і вживати заходів для запобігання неконтрольованому виходу худоби та свійської птиці на дорожні об'єкти;

у місцях розміщення споруд побутово-торговельного призначення та інших будинків і споруд масового відвідування влаштовувати місця для стоянки транспортних засобів і виїзду на дорожні об'єкти.

Власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) малих архітектурних форм, інженерних комунікацій, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних(позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов’язані

утримувати в належному стані зелені насадження, охоронні зони інженерних комунікацій, тротуари, обладнані стоянки автомобілів, трамвайне полотно та інші елементи дорожніх об'єктів;

забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів в разі потреби проводити обробку тротуарів протиожеледними матеріалами забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об'єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів;

у разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд об'єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об'єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, а також Державтоінспекцію;

дотримувати вимог діючих норм і правил щодо охорони дорожніх об'єктів.

Правила розміщення малих архітектурних форм та зовнішньої реклами

Розміщення споруд малих архітектурних форм провадиться за дозволами, що видаються: в межах червоних ліній міських вулиць і доріг - відповідними місцевими виконавчими органами міських рад, а у мм. Києві та Севастополі міськими державними адміністраціями відповідно до підпункту 9.3 ДБН А 2.2-3-97 за погодженням з Державтоінспекцією дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями; в межах смуг відчуження автомобільних (позаміських) доріг відповідними дорожньо-експлуатаційними організаціями за погодженням з Державтоінспекцією.

Порядок погодження з Державтоінспекцією розміщення малих архітектурних форм у межах червоних ліній, міських вулиць і доріг та смуг відчуження автомобільних (позаміських) доріг установлюється МВС за погодженням з власником автомобільних доріг, міських вулиць, Держпідприємництвом, Антимонопольним комітетом

Малі архітектурні форми не повинні мати заглиблені грунт фундаменти і не перевищувати за висотою 4 метрів.

У населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту)розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.

На вулицях і дорогах, де існуючі будинки, споруди та огорожа розміщені на відстані менше ніж 5 метрів від проїзної частини, розміщення малих архітектурних форм дозволяється в одну лінію з фасадами будівель, споруд або огорожі.

Допускається розміщення малих архітектурних форм на тротуарах, ширина яких перевищує передбачену нормами ДБН 360-92для вулиць відповідної категорії, за межами пішохідної зони на відстані від неї згідно з вимогами пункту 27 цих Правил. В охоронних зонах інженерних комунікацій дозволяється розміщувати малі архітектурні форми за обов'язковим погодженням з організаціями, які експлуатують ці комунікації.

Біля кожної малої архітектурної форми повинно бути зовнішнє штучне освітлення, а також впритул до неї покриття вдосконаленого типу завширшки метрів):

з фасаду за всією його довжиною(не залежно від виду і конструкції споруди) з боку вітрини і службового входу -

з боку входу для покупців - 1,5.

У разі розміщення малої архітектурної форми на відстані більше 2 метрів від тротуару до неї з тротуару повинна бути побудована пішохідна доріжка пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1714(від 24.12.2001 )

Біля кожної малої архітектурної форми їх власники встановлюють урну для сміття.)

Якщо у разі зупинки транспортних засобів біля малої архітектурної форми, що розміщена ближче ніж 10 метрів від краю проїзної частини, виникає перешкода дорожньому руху, влаштовується заїзний "карман" для тимчасової зупинки не менш як 2 легкових автомобілів.

Інформаційно-сервісні, інформаційно-вказівні або інші дорожні знаки, не передбачені стандартами і технічними умовами, встановлюються в межах червоних ліній міських вулиць і доріг та смуг відчуження автомобільних (позаміських) доріг з дозволу Департаменту Державтоінспекції МВС.

На період підготовки і проведення масових і офіційних заходів (свята, народні гуляння, фестивалі, спортивні змагання, з’їзди, конференції, симпозіуми та ін.) на міських вулицях і дорогах допускається розміщувати над проїзною частиною засоби святкового оформлення та відповідну інформацію з дотриманням вимог цих Правил і забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування.

Лотки, столи, ємкості з напоями та інші пересувні елементи вуличної торгівлі розміщуються лише на тротуарах завширшки не менше 5 метрів за межею пішохідної частини.

Товар і звільнена від нього тара повинні складуватися на тротуарі поруч із зазначеними пересувними елементами і за межами його пішохідної частини.

Підключення малих архітектурних форм до інженерних мереж повинне здійснюватися з дотриманням умов і правил технічної експлуатації відповідних мереж і гарантувати безпеку користувачів дорожніх об'єктів.

Забороняється користуватися малими архітектурними формами, а також пересувними елементами вуличної торгівлі, якщо їх власниками (користувачами) не забезпечено закрите стікання використаної ними води в підземні зливостоки.

Забороняється розміщувати малі архітектурні форми

біля фасадів адміністративних і культових будівель, безпосередньо біля пам'ятників, фонтанів, клумб, оглядових і панорамних майданчиків, скульптурних а інших елементів оздоблення будинків і декоративного благоустрою території;

ближче ніж за 20 метрів до перехресть вулиць;

в охоронних зонах інженерних комунікацій;

на зупинці громадського транспорту на відстані ближче ніж 20метрів в обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що її позначає (крім малих архітектурних форм, зблокованих з кіосками для продажу проїзних квитків);

на штучних спорудах (крім випадків, коли розміщення цих споруд передбачено проектом будівництва або реконструкції, погодженим та затвердженим в установленому порядку);

ближче ніж за 100 метрів до залізничних переїздів.

Під час розміщення малих архітектурних форм не допускається пошкодження або знищення зелених насаджень.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку, встановленому цими органами, згідно з типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуг відведення автомобільних доріг і залізничних переїздів провадиться за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами або їх власниками та Державтоінспекцією з дотриманням таких вимог необхідність дотримання техніки безпеки; забезпечення видимості на перехрестях, у напрямку руху транспортних засобів, бокової видимості, забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів, залізничних переїздів, зупинок громадського транспорту;

заборона відтворення зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинне засліплювати учасників дорожнього руху;

фундамент наземної зовнішньої реклами, що виступає над поверхнею землі, може бути декоративно оформлений;

опори наземної зовнішньої реклами, розміщеної вздовж проїжджої частини доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертальними матеріалами, заввишки до2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, розміщеної над проїжджою частиною доріг, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен бути на висоті не менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття.

Забороняється розташовувати рекламні засоби:

на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів;

на висоті менше ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

На вимогу власника території та об'єкта або уповноваженого ним органу (особи) питання розміщення зовнішньої реклами погоджується з:

Державтоінспекцією - у разі розміщення зовнішньої реклами на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів, залізничних переїздів та зупинок транспорту загального користування;

відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури, в межах зон охорони таких пам'яток і в межах об'єктів природно-заповідного фонду;

утримувачем інженерних комунікацій - у разі розміщування зовнішньої реклами в межах охоронних зон цих комунікацій.

Погодження питання розміщення зовнішньої реклами здійснюється зазначеними органами протягом п'яти робочих днів після звернення розповсюджувача зовнішньої реклами.

Перелік вимог щодо розміщення зовнішньої реклами, зазначених у цьому пункті, є вичерпним.

Розроблення необхідної технічної документації, монтаж (демонтаж) рекламного засобу здійснюються спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями.

Розташування рекламних засобів у межах охоронних зон інженерних комунікацій дозволяється за погодженням з утримувачем зазначених комунікацій.

Підключення рекламних засобів до існуючих мереж зовнішнього освітлення здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідальність за технічний стан рекламних засобів, порушення вимог техніки безпеки під час їх розташування та експлуатації несе розповсюджувач реклами згідно із законодавством.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів

Всі дорожні об'єкти згідно з їх класифікацією та значенням підлягають інвентаризації, технічному обліку і паспортизації власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими органами.

Основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об'єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об'єктів у цілому ДСТУ 3587.

Якість робіт по ремонту та утриманню об'єктів повинна відповідати вимогам комфортності, економічності та безпеки дорожнього руху

Ремонт і утримання дорожніх об'єктів повинні виконуватися відповідно до технічних правил ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування і технічних правил ремонту і утримання міських вулиць і доріг, що затверджуються відповідно Укравтодором, Держбудом і Держжитлокомунгоспом за погодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС.

Відповідальність за порушення вимог Правил Особи, винні в порушенні вимог, передбачених цими Правилами, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об'єктами сервісу

Уряд Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані разом з дорожніми органами здійснювати заходи щодо обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об'єктами автомобільного сервісу згідно із затвердженими нормативами проектування, планами будівництва і генеральними схемами розміщення таких об'єктів, з дотриманням екологічно безпечних умов, а також організовувати їх роботу з метою максимального задоволення потреб учасників дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди з інтенсивним рухом обладнуються засобами аварійного зв'язку для виклику служб швидкої медичної допомоги, працівників органів внутрішніх справ і дорожньо-експлуатаційних організацій.

Власники автомобільних доріг надають інформацію про існування, проектування або будівництво об'єктів дорожнього сервісу для внесення її до Єдиної автоматизованої системи обліку об'єктів дорожнього сервісу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України

Обмеження або заборона дорожнього руху при виконанні робіт на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

Обмеження або заборона дорожнього руху при виконанні робіт на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

Порушення цих вимог тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи. Обмеження або заборона руху без ордера можливі лише у випадках, пов'язаних із…

Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у… Зміни в організації дорожнього руху з метою підвищення інтенсивності руху… У разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів відповідні…

ТЕМА № 6. Безпека руху при перевезенні пасажирів, вантажів.

 

6.1. Правила перевезення пасажирів. Забезпечення безпеки руху приперевезенні пасажирів. Вимоги до перевезення дітей.

6.2.Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

6.3. Перевезення великогабаритних та великовагових вантажів.

Зміст теми.

Правила перевезення пасажирів. Забезпечення безпеки руху при перевезенні пасажирів. Вимоги до перевезення дітей.

Правила перевезення пасажирів

Водіям маршрутних транспортних засобів забороняється під час перевезення пасажирів розмовляти з ними, їсти, пити, палити, а також перевозити… Водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх… Перевезення пасажирів (до 8 чоловік, крім водія) у пристосованому для цього вантажному автомобілі дозволяється водіям,…

Вимоги до перевезення дітей.

Водій автобуса (мікроавтобуса), який здійснює перевезення організованих груп… Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства внутрішніх справ України, міністерства освіти і науки України,…

Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

2.03.2000 року Україна вступила до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів” (ДОПНВ), що привело до зміни деяких… небезпечний вантаж речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої… Небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів:

Загальні вимоги при перевезенні небезпечних вантажів.

У випадках, коли при міжміських перевезеннях водій змушений керувати автомобілем більше 12 годин, у рейс направляють двох водіїв. На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні речовини, забороняється… Водію і помічнику водія забороняється відкривати упакування, що містять небезпечні речовини.

Вимоги до екіпажу транспортного засобу, що здійснює перевезення небезпечних вантажів.

При перевезенні небезпечних вантажів водію забороняється відхилятись від установленого Державтоінспекцією маршруту перевезення. На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, забороняється… Кожний член екіпажу транспортного засобу повинен вміти користуватися протипожежними засобами та засобами надання…

Заходи безпеки і дії водіїв при виникненні інцидентів під час перевезення небезпечних вантажів.

Правильні дії водія, супроводжуючих осіб і співробітників спеціальних служб, у таких ситуаціях, можуть врятувати їхні життя і життя людей, що… У випадку змушеної зупинки транспортного засобу з небезпечним вантажем водій… Місце змушеної зупинки, викликаної технічною несправністю транспортного засобу, станом водія, появою перешкоди на…

Документи при здійснені перевезення небезпечного вантажу.

- у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: а) документи на вантаж (товарно-транспортна накладна встановленого зразку); … б) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії ;

Перевезення великогабаритних та великовагових вантажів.

Перевезення великогабаритних та великовагових вантажів на автотранспорті регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №… Основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових… · департаментом Державтоінспекції МВС – у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України;

Додаток 6.1

 

Вимоги

До інформаційних таблиць небезпечного вантажу та знаків небезпеки, що розміщуються на транспортних засобах, цистернах та контейнерах

Довжина інформаційних таблиць дорівнює 400 мм, а ширина — 300мм. Вони повинні мати чорне облямування завширшки 15 мм. Якщо площа поверхні або…      

Тема № 7. Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху та страхування водіїв, пасажирів, транспортних засобів

 

7.1. Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів.

7.2. Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв транспортних засобів. Організація подання медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах. Медична підготовка водіїв.

7.3. Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення огляду.

7.4. Страхування водіїв, пасажирів, транспортних засобів

 

Зміст теми

 

Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів.

 

Вимоги до контролю за станом здоров'я водіїв

Медичний огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні перед рейсові та після рейсові огляди, а також позачергові огляди, викликані необхідністю.… У разі відсутності у водія ДТЗ медичних протипоказань до керування відповідною… Попередньому медичному огляду підлягають кандидати у водії ДТЗ для отримання прав на керування ДТЗ відповідної…

Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв транспортних засобів. Організація подання медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах. Медична підготовка водіїв.

 

Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв транспортних засобів.

організовувати обов'язкове страхування кожного водія на випадок нещасної події; організовувати роботу водіїв згідно з чинним законодавством, режимом праці і… запроваджувати заходи, спрямовані на зниження напруженості праці і втомлюваності водіїв;

Організація подання медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах.

На ділянках доріг, вулиць та залізничних переїздах встановлюються відповідні дорожні знаки з інформацією про найближчу лікарню, напрямок руху та… Інші медичні заклади, що знаходяться в безпосередній близькості від… Вказані лікарні і лікувально-профілактичні заклади повинні бути обладнані засобами зв'язку. На магістральних…

Медична підготовка водіїв і посадових осіб органів Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Водії транспортних засобів, відповідні посадові особи органів Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України зобов'язані володіти практичними навичками подання першої медичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, періодично проходити відповідну підготовку за програмами, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.

Водії зобов'язані стежити за наявністю на транспортних засобах спеціальних медичних аптечок, їх укомплектуванням.

Посадові особи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, які здійснюють безпосередній нагляд за дорожнім рухом, зобов'язані стежити за укомплектуванням закріплених за ними патрульних автомобілів і приміщень стаціонарних постів медичним майном і медикаментами для подання першої медичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод згідно з переліком, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.

Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення огляду.

 

Постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду

Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться:

уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення.

Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове.

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.

Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи). Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду.

У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для уповноваженої особи Державтоінспекції та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

 

Страхування водіїв, пасажирів, транспортних засобів

Страхування водіїв, ДТЗ та пасажирів проводиться на підставі Закону України "Про страхування" із змінами, внесеними Законами України від… В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: - особисте страхування від нещасних випадків на транспорті згідно з Положенням про обов'язкове особисте страхування…

Страхування наземного транспорту.

не приймаються на страхування легкові автотранспортні засоби та причепи до них, термін експлуатації яких з моменту випуску їх заводом-виготовлювачем… не приймаються на страхування від угону легкові автотранспортні засоби всіх… не береться під страховий захист багаж; не береться під страховий захист скло автотранспортних засобів, що має…

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

звичайний договір, який укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для… додатковий договір, який діє на території держав, зазначених у страховому… Страховою сумою за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності визначено грошову суму, в межах якої…

Інші види страхування

Добровільне страхування автоцивільної відповідальності Не дивлячись на те, що з 1 січня 2005 р. вступив в силу Закон України «Про… При добровільному страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів об'єктом страхування є збиток,…

Додаток 7.1

 

Перелік

Нормативних документів щодо вимог до контролю за станом здоров'я водіїв

Порядок медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів (1 раз на 2 роки, за програмою із 6 навчальних мікромодулів,… Медична картка огляду водія (кандидата у водії) транспорту (ф. N 142-о) до ст.… Медична довідка форма N 083-о (облікова). Наказ МОЗ та МВС України від 05.06.2000 N 124/345, зареєстровано в Мін'юсті…

Додаток 7.2

 

Перелік

Нормативних документів щодо страхування водіїв, пасажирів, транспортних засобів

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які… Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної… Типове положення про організацію діяльності аварійних комісарів. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.01.98 N…

Тема № 8. Транспортні засоби і безпека руху

 

8.1. Експлуатаційні вимоги безпеки руху до технічного стану транспортних засобів. Законодавче забезпечення щодо організації ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів на підприємстві.

8.2. Обов'язки та вимоги до персоналу, що перевіряє технічний стан транспортних засобів. Графіки перевірки технічного стану. Документування результатів перевірки технічного стану.

8.3. Відповідальність за технічний стан транспортних засобів на підприємстві. Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів

8.4. Сертифікація. Переобладнання транспортних засобів. Конструктивна безпека автомобіля: активна, пасивна, після аварійна, екологічна.

 

Зміст теми.

 

Експлуатаційні вимоги безпеки руху до технічного стану транспортних засобів. Законодавче забезпечення щодо організації ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів на підприємстві.

 

Вимоги до перевізників щодо забезпечення належного технічного стану ДТЗ

Справний технічний стан ДТЗ перевізник повинен забезпечити шляхом своєчасного проведення технічного обслуговування і ремонту у відповідності до… Реєстрація транспортних засобів за перевізниками, які мають від 1 до 15… За наявності у юридичної особи більше 15 одиниць ДТЗ, що дислокуються в одному населеному пункті, створюється…

Законодавче забезпечення щодо організації ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів на підприємстві.

Відповідно до статті 20. «Вимоги до транспортних засобів і частин до них» Закону України «Про автомобільний транспорт» конструкція та технічний стан… - безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у… - відповідність нормам стосовно викидів забруднювальних речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму…

Обов'язки та вимоги до персоналу, що перевіряє технічний стан транспортних засобів. Графіки перевірки технічного стану. Документування результатів перевірки технічного стану.

 

Відповідно до статті 23 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою систематичної перевірки автомобільними перевізниками колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), які допущено до руху дорогами затверджено Порядок перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.

Терміни:

допуск до руху дорогами (далі - допуск до руху) - оформлена документами державної чи відомчої реєстрації (перереєстрації) процедура надання власнику КТЗ реєстраційного номера, а також періодичного технічного огляду КТЗ, що на визначений період часу засвідчують відповідність його конструкції й технічного стану установленим законодавством вимогам екологічної безпеки та безпеки руху дорогами і/чи руху в інших умовах технічної експлуатації відповідно до призначення КТЗ;

експлуатаційна документація - комплект експлуатаційних документів виробника, достатній для вивчення особливостей конструкції і правил експлуатування КТЗ;

інформаційне забезпечення від виробника КТЗ (далі - ІЗВ) - інформація, необхідна для ідентифікації КТЗ, його складників та систем, визначення вимог щодо безпеки, технічного стану, обслуговування і ремонту КТЗ;

перевірка технічного стану КТЗ - перевірка технічного стану автомобільним перевізником (власником, орендарем) у період між державними технічними оглядами цього КТЗ;

перевірка технічного стану КТЗ систематична (систематична перевірка) - планова перевірка технічного стану як складова системи технічного обслуговування і ремонту КТЗ, яку здійснюють згідно з цим Порядком;

Перевізник перевіряє технічний стан КТЗ з метою недопущення до руху неукомплектованих, з незадовільним технічним станом КТЗ.

Перевізник систематично перевіряє технічний стан КТЗ згідно з вимогами законодавства.

Перевізник складає графік перевірки технічного стану КТЗ згідно з вимогами розділу VI цього Порядку.

У разі виявлення невідповідного технічного стану КТЗ не допускаються до руху.

Види й обсяги перевірки технічного стану КТЗ

Перевізник стосовно КТЗ, які допускають до руху, забезпечує виконання таких видів перевірок:

щозмінна перевірка КТЗ усіх категорій;

щоквартальна перевірка пасажирських КТЗ;

щопіврічна перевірка вантажних КТЗ.

Щозміни в усіх КТЗ перевіряють:

відповідність функціювання складників і систем згідно з вимогами розділу 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (далі - Правила дорожнього руху);

технічний стан КТЗ згідно з його експлуатаційною документацією.

Відсутність експлуатаційної документації не звільняє перевізника від виконання перевірки технічного стану КТЗ.

Щокварталу пасажирські, а кожних півроку вантажні КТЗ перевіряють на укомплектованість складниками, системами згідно з Переліком складників, систем КТЗ, які перевіряють перевізники, наведеним у додатку 1 до цього Порядку, а також щодо внесення в конструкцію і комплектність КТЗ самовільних змін, розміщення сторонніх предметів, що обмежують огляд з робочого місця водія.

Методи перевірки

Щозміни оглядом і випробуваннями КТЗ відповідно до цього розділу перевіряють згідно з вимогами експлуатаційної документації виробника. Перевірку виконує водій на початку робочої зміни, а у тривалих рейсах без повернення на місце базування - один раз на добу чи в разі змінення водіїв на маршруті.

Технічний стан водій перевіряє, зокрема, органами відчуття, засобами сигналізації (індикації), умонтованими у КТЗ. Здійснюється перевірка гальмових систем, системи керування, зовнішніх світлових приладів, коліс і пневматичних шин, перевірка двигуна та його систем, силової передачі, перевірка інших елементів конструкції, перевірка КТЗ у процесі виконання транспортної роботи

Під час щоквартальної та щопіврічної перевірки КТЗ застосовують методи інструментального контролю, передбачені СТОІР.

Засоби перевірки технічного стану КТЗ

Для щозмінної перевірки КТЗ перевізник застосовує стаціонарні і мобільні засоби освітлення КТЗ усередині кабіни, кузова, а також ходової частини шасі, дзеркала для огляду закритого простору, оглядові канави, естакади, підіймачі.

Для щоквартальної та щопіврічної перевірки КТЗ перевізник застосовує засоби, передбачені ІЗВ, СТОІР.

Персонал, що перевіряє технічний стан КТЗ

Технічний стан КТЗ перевіряє персонал, який має відповідний рівень професійної кваліфікації щодо виконуваних робіт.

Персонал, який перевіряє КТЗ, повинен знати особливості його конструкції.

Водій відповідного КТЗ перевіряє технічний стан його складників та систем до виїзду на дорогу та у процесі виконання перевезень.

Перевізник визначає персонал, що перевіряє технічний стан КТЗ.

Якщо перевізник використовує не більше 15 КТЗ і має відповідну власну технічну базу, він перевіряє технічний стан цих КТЗ особисто за умови наявності відповідної кваліфікації чи вповноважує відповідальну особу - водія або контролера, які можуть виконувати перевірку.

На підприємстві з кількістю КТЗ 16-50 одиниць перевірку здійснюють контрольний майстер і (за потреби) контролери, які уповноважені перевіряти технічний стан КТЗ.

На підприємстві з кількістю КТЗ понад 50 одиниць перевірку здійснює відділ технічного контролю (далі - ВТК), начальник ВТК, контрольні майстри і (за потреби) контролери.

Якщо перевізник не має відповідної власної технічної бази та фахівців відповідної кваліфікації, він забезпечує перевірку технічного стану КТЗ за договором з автотранспортним підприємством, яке в змозі забезпечити таку перевірку згідно із законодавством.

Перевізник, господарська діяльність якого пов'язана з виконанням рейсу без повернення КТЗ на підприємство протягом 4 календарних днів, уповноважує водія (водіїв) перевіряти технічний стан КТЗ у рейсі, поєднуючи операції перевірки із щозмінним технічним обслуговуванням і незначним (доступним для виконання водієм) поточним ремонтом відповідно до вимог СТОІР, або замовляє надання відповідних послуг.

Якщо КТЗ перебувають у рейсі понад 4 календарних дні без повернення на підприємство, перевізник уживає заходів стосовно дотримання вимог СТОІР і перевірки технічного стану КТЗ, замовляючи для цього, за необхідності, надання відповідних послуг.

Графік перевірки технічного стану КТЗ

Якщо перевізником у технологічних процесах з технічного обслуговування і ремонту за вимогами СТОІР передбачено контрольні операції технічного стану,… Перевізник передбачає щозмінну перевірку технічного стану КТЗ водієм (до… Графік перевірки технічного стану КТЗ затверджує керівник автотранспортного підприємства перевізника. Цей графік…

Документування результатів перевірки технічного стану КТЗ перевізником

Журнал реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ контрольно-пропускним пунктом (далі - журнал КПП), форму якого наведено в додатку 3 до… Після записів, зроблених у журналі КПП протягом доби, уповноважена… Журнал перевірки укомплектованості і контролю за самовільним унесенням змін у конструкцію і комплектність КТЗ, форму…

Механік контрольно-пропускного пункту

Повинен знати: постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з організації ремонту автотранспортних засобів;… Кваліфікаційні вимоги. Старший механік контрольно-пропускного пункту: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки…

Відповідальність за технічний стан транспортних засобів на підприємстві. Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів

Відповідно до статті 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів,… забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв,… забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;

Стаття 127-1. Порушення порядку перевірки технічного стану транспортного засобу

Неналежне проведення перевірки технічного стану транспортного засобу та видача відповідного документа про його технічну справність, -

Тягне за собою накладення штрафу на особу, відповідальну за видачу документа про технічну справність транспортного засобу, від дев’яноста до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Видача талона про проходження державного технічного огляду без документа, що підтверджує технічну справність транспортного засобу,-

Тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від дев’яноста до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а також причепи (напівпричепи) до… На кожний транспортний засіб, що пройшов державний технічний огляд і визнаний… Державний технічний огляд тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і…

Стаття 128. Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам або без необхідних документів, передбачених законодавством

Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан, обладнання або комплектність яких не відповідає вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного погодження, не зареєстрованих у встановленому порядку, таких, що не пройшли державного технічного огляду або без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») чи без ліцензійної картки на транспортний засіб, без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного медичного огляду та контролю технічного стану, а також направлення в рейс одного водія при здійсненні пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад п'ятсот кілометрів, -

Тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, громадян - суб'єктів господарської діяльності від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

Тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, громадян суб'єктів господарської діяльності від п'ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктомправопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та встановлений порядок використання транспортних засобів.

У статті 10 Закону України «Про дорожній рух» закріплена компетенція власників транспортних засобів, до якої належить:

- здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання транспортних засобів;

- розвиток мережі навчальних закладів по підготовці та підвищенню кваліфікації водіїв транспортних засобів;

- організація та здійснення заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;

- організація та здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту;

- організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дорожньо-транспортного травматизму;

- вирішення питань експлуатації транспорту у надзвичайних ситуаціях;

- створення за наявності більше п'ятнадцяти одиниць транспортних засобів, що дислокуються в одному населеному пункті, автотранспортного підприємства з відокремленою територією та комплексом відповідних умов, із введенням посад фахівців з безпеки дорожнього руху, відповідальних за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію транспортних засобів.

Підприємництва, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання розробляють і здійснюють заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Коментована стаття передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків, що покладаються (відповідно до пункту 2 статті 12 Закону України «Про дорожній пух») на посадових осіб, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані, а саме:

- забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров'я і дотриманням режиму праці та відпочинку;

- забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;

- не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду;

- не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного технічного огляду.

Об’єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає у випуску на лінію транспортних засобів:

а) технічний стан, обладнання або комплектність яких не відповідає вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, технічної експлуатації;

б) переобладнаних без відповідного погодження;

в) не зареєстрованих у встановленому порядку;

г) таких, що не пройшли державного технічного огляду;

д) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»);

е) без ліцензійної картки на транспортний засіб;

ж) без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного медичного огляду та контролю технічного стану;

з) направлення в рейс одного водія при здійсненні пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад п'ятсот кілометрів.

Під випуском на лінію транспортних засобів розуміють усну чи письмову згоду, розпорядження, вказівку власника (вповноваженої особи) на використання транспортного засобу у сфері дорожнього руху за цільовим призначенням.

Правовідносини, що захищаються відповідною статтею спрямовані на забезпечення безпечних умов експлуатації транспортних засобів, охорони праці водіїв та регламентуються такими законодавчими актами, як Закон України «Про дорожній рух» (стаття 12 «Участь підприємств, установ, організацій у забезпеченні безпеки дорожнього руху, обов'язки посадових осіб у цій сфері», стаття 29. «Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі», стаття 32. «Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів», стаття 33. «Основні вимоги щодо технічного стану транспортних засобів, що перебувають в експлуатації», стаття 34. «Реєстрація та облік транспортних засобів», стаття 45. «Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів», стаття 46. «Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв транспортних засобів»), Закон України «Про автомобільний транспорт» (стаття 18. «Особливості організації праці та контролю за роботою водіїв транспортних засобів», стаття 19. «Класифікація та реєстрація транспортних засобів», стаття 20. «Вимоги до транспортних засобів і частин до них», стаття 22. «Вимоги до технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів», стаття 34. «Вимоги до автомобільного перевізника», стаття 39. «Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення», стаття 48. «Документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення».

Об’єктивна сторона частини 2 коментованої статті передбачає повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною 1 цієї статті.

Суб’єктивна сторонаправопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб’єктомправопорушень передбачених частинами 1 та 2 коментованої статті є посадові особи, відповідальні за випуск на лінію транспортних засобів технічний стан, обладнання або комплектність яких повинно відповідати вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, та порядку експлуатації, а також громадяни – суб’єкти господарської діяльності.

Адміністративний протокол на посадових осіб, до компетенції яких належить випуск на лінію транспортних засобів технічний стан, обладнання або комплектність яких повинно відповідати вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, а також громадян – суб’єктів господарської діяльності складається посадовими особами підрозділів Державтоінспекції на підставі оформленого адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення, що скоїв водій транспортного засобу, який керував транспортним засобом технічний стан, обладнання або комплектність якого не відповідало вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, технічної експлуатації, переобладнаного без відповідного погодження, не зареєстрованного у встановленому порядку, таким, що не пройшов державного технічного огляду або без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (страхового сертифіката „Зелена картка”) чи без ліцензійної картки на транспортний засіб, без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного медичного огляду та контролю технічного стану, а також зафіксованного протоколом факт направлення в рейс та керування автобусом одним водієм при здійсненні пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад п'ятсот кілометрів. Також підставою для складання адміністративного протоколу може бути акт перевірки технічного стану транспортних засобів, що складений працівником ДАІ під час контролю виїзду транспортних засобів із гаражу підприємства, установи, організації.

До адміністративного протоколу додаються протоколи тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», які затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.02.2008 № 9/119, встановлюють низку організаційних вимог, яких зобов'язані дотримуватися ліцензіати, які надають послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, зокрема направляти у рейс двох водіїв при здійсненні пасажирських перевезень на автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км (підпункт 2.1.11). У разі порушення останніх (вимог) частина друга статті 265-3 КУпАП передбачає тимчасове вилучення Державтоінспекцією МВС України ліцензійної картки на транспортний засіб.

Постанову по адміністративній справіза частиною 1та 2 коментованої статті виносить начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, начальник відділу внутрішніх справ або особа, яка виконує його обов'язки.

Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів

Експлуатація транспортних засобів також забороняється, а талон про проходження державного технічного огляду вилучається в разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв;

Сертифікація. Переобладнання транспортних засобів. Конструктивна безпека автомобіля: активна, пасивна, післяаварійна, экологічна.

Сертифікація.

Правила ввезення транспортних засобів на територію України визначаються Кабінетом Міністрів України. До нормативних документів, що регламентують сертифікацію транспортних засобів… - Правила обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів їх складових та приладдя (наказ Держстандарту…

Конструктивна безпека автомобіля: активна, пасивна, післяаварійна, экологічна.

Активна безпека — це властивість транспортного засобу зменшувати можливість виникнення ДТП або повного його запобігання. Вона виявляється в момент,… Засобами пасивної безпеки знижують тяжкість ДТП, коли водій уже не в змозі… Післяаварійна безпека полягає в конструктивних особливостях транспортного засобу, які забезпечують негайний вихід…

Додаток 8.1

Перелік

Документів, що встановлюють вимоги до дорожньо-транспортних засобів

Закон України "Про автомобільний транспорт". Постанова Верховної Ради України від 05.04.2001 N 2344-III. Закон України "Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних… Засоби транспортні дорожні. Технічні вимоги до безпечності конструкції автобусів загального призначення, які…

ЛІТЕРАТУРА

1. Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану : ДСТУ 3587-97.- [Чинний від… 2. Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги,… 3. Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів : ДСТУ 4278 : 2006 - [Чинний від 2007-01-01]. – Х.…

Про затвердження порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 490 // Електронна версія www.kiev.rada.ua.

Про внесення змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511 // Електронна версія www.kiev.rada.ua.

30. Про затвердження деяких нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах, що проводять таку діяльність, їх державну акредитацію та атестацію спеціалістів, а також допуску громадян до керування транспортними засобами, видачі (обміну) посвідчення водія: Наказ МВС України від 07.12.2009 № 515.

31. Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів: Наказ Міністерства охорони здоров’я і МВС України від 5 червня 2000 р. №124/345.

32. Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду : постанова Кабінету Міністрів України вiд 17.12.2008 № 1103 / Урядовий кур'єр вiд 25.12.2008 - № 243.

33. Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081 / Урядовий кур'єр вiд 20.12.2008 - № 240.

34. Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів : наказ МВС України вiд 26.07.2004 № 822 / Офіційний вісник України вiд 17.09.2004 - 2004 р., № 35.- 357 с.

35. Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту : постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 / Офіційний вісник України - 1997 р., № 8, том 2.- 142 с.

36. Про заходи щодо створення безпечних умов для міжміських і міжнародних перевезень автомобільним транспортом : постанова Кабінету Міністрів України від 18.08.94 № 567 / Зібрання постанов Уряду України - 1994 р., № 11.- 287с.

37. Про перевезення небезпечних вантажів : Закон України від 06 квітня 2000р. 1644-14 / Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2000. - № 28.

38. Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 341 / Офіційний вісник України. – 1997. - № 16.

39. Про Правила дорожнього руху :постанова Кабінету Міністрів України вiд 10.10.2001 № 1306 / Офіційний вісник України вiд 26.10.2001 - 2001 р., № 41.

40. Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами : постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 / Урядовий кур'єр вiд 31.01.2001 - № 18

41. Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування: ДСТУ 2587-94 / К.: Держстандарт України,- 1994.- 14 с. - (Національні стандарти України).

42. Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування : наказ Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг «Укравтодор» від 26.09.1997 р. № 190.

43. Про затвердження Порядку надання суб’єктам господарювання повноважень на проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду: постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року № 607 \ // Офіційний вісник України. – 2007

Додаткова:

44. Інструкція про профілактичний наркологічний огляд та його обов'язкові обсяги. Наказ МОЗ України від 28.11.97 № 339, зареєстровано в Мін'юсті України 11.12.97 за N 586/2390.

45. Засоби транспортні дорожні. Технічні вимоги до безпечності конструкції автобусів загального призначення, які знаходяться в експлуатації. ГСТУ 60.2-00017584-011-2001.

46. Про затвердження Вимог до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку: Наказ МВС/МТЗ/МОН/МПСП України від 07.09.2009 року №385/934/828/337.

47. Про затвердження Положення про акредитаційну комісію з державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та Положення про атестаційну комісію з атестації спеціалістів закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів: Наказ МВС України від 29.07.2009 № 325.

48. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів. Наказ Мінтрансу України № 18 від 17.01.2002 р., зареєстровано в Мін'юсті України 4 лютого 2002 р. за N 97/6385.

49. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів (Попередній, періодичний та щозмінний медичний огляди водіїв). Наказ МОЗ та МВС України від 05.06.2000 N 124/345, зареєстровано в Мін'юсті України 18.07.2000 за N 435/4656.

50. Порядок медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів (1 раз на 2 роки, за програмою із 6 навчальних мікромодулів, практичних та психологічних тренінгів, загальною тривалістю 2 год. 30 хв. Посвідчення водія про проходження медичної підготовки ф. N 143-о, введена в дію 01.09.98 р.). Наказ МОЗ України від 28.11.97 N 339, зареєстровано в Мін'юсті України 11.12.97 за N 591/2395.

51. Медична картка огляду водія (кандидата у водії) транспорту (ф. N 142-о) до ст. 2.4 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів. Наказ МОЗ України від 28.11.97 N 339 зареєстровано в Мін'юсті України 11.12.97 за N 586/2390.

52. Медична довідка форма N 083-о (облікова). Наказ МОЗ та МВС України від 05.06.2000 N 124/345, зареєстровано в Мін'юсті України 18.07.2000 за N 435/4656.

53. Порядок навчання медичних працівників методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв ДТЗ (тематика лекцій 20 академічних годин, свідоцтво на право оглядів ф. N 141-о). Наказ МОЗ України від 28.11.97 N 339 зареєстровано в Мін'юсті України 11.12.97 за N 992/2396.

54. Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами. Наказ МОЗ України від 24.12.99 N 299, зареєстровано в Мін'юсті України 20.01.2000 за N 31/4252.

55. Про здійснення контролю за наявністю полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України - власників (водіїв) транспортних засобів під час перетинання ними кордону. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.98 N 1024.

56. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 N 733.

57. Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, виданих на основі цих приписів, Закон України 1958 року з поправками 1995 року. Постанова Верховної Ради України від 10.02.2000 N 1448-III.

58. Про порядок визначення переліку єдиних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах. Затверджено постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2001 N 143.

59. Перелік єдиних технічних приписів (Правила ЄЕК ООН 1-109) Мінтранс-2000.

60. Про затвердження Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.08.2008 № 974

61. Типове положення про організацію діяльності аварійних комісарів. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.01.98 № 8.

62. Єдині технічні приписи щодо конструкції маломісних дорожніх транспортних засобів загального користування. ДСТУ UN/ECE R 52-01-2002.

 

– Конец работы –

Используемые теги: Конспект, лекцій, НАВЧАЛЬНОЇ, дисципліни, АВТОМОБІЛІ, автомобільне, гос, арство0.097

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Автомобілі та автомобільне господарство

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни Економічна і соціальна географія світу Конспект лекцій з дисципліни Економічна і соціальна географія світу розроблений викладачем 1 категорії Рибаченко І.М. Затверджений на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ Верстатоінструментальний технікум... НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... ХПІ...

До виконання курсового проекту з дисципліни Автомобілі Автомобілі та автомобільне господарство
Житомирський державний технологічний університет... Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни Автомобілі...

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання курсового проекту з дисципліни Автомобілі для студентів спеціальності 8.090258 Автомобілі та автомобільне господарство усіх форм навчання.
Міністерство освіти і науки України... Черкаський державний технологічний університет...

З курсу Моделювання та прогнозування як конспект лекцій з дисципліни Конспект лекцій
Сумський державний університет... Конспект лекцій з курсу Моделювання та прогнозування...

Конспект лекцій як конспект лекцій з курсу Експлуатація та обслуговування машин
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ МАШИН...

Лекція 1. Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії. Лекція 2. Витоки філософії Індії. Лекція 3. Санкх’я та йога Патанджалі. Лекція 4. Вайшешика і ньяя
Стародавність та Середньовіччя... ЗМІСТ... ВСТУП Лекція Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії...

Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу професійно-орієнтованої та соціально-економічної підготовки ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД... ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Навчально науковий інститут...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ АВТОМОБІЛІ Транспортна стратегія України на період до 2020 року та концепсія розвитку автомобільної промисловості
Національний Транспортний Університет... Кафедра Автомобілі...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ навчальної дисципліни АУДИТ Теоретичні та організаційні основи аудиту
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ... КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ навчальної дисципліни АУДИТ...

Опорний конспект лекцій З навчальної дисципліни ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВО ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (НІМЕЦЬКОЇ)
КАФЕДРА РОМАНО ГЕРМАНСЬКИХ МОВ... Опорний конспект лекцій...

0.027
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам