Методологія професійного психологічного відбору

Останнім часом все більше визнання одержують методи професій­ного психологічного відбору фахівців, що дозволяють істотно підвищи­ти якість їхнього навчання й підготовки, ефективність діяльності, вирі­шити низку інших питань підвищення надійності та ефективності діяль­ності. Відомо, що в основі професійного психологічного відбору лежить вивчення індивідуально-психологічних особливостей майбутніх фахівців з метою встановлення ступеня їхньої відповідності вимогам конкретної спеціальності або групи подібних спеціальностей (Платонов К.Н., 1970; Лєбєдєв В.І., 2001; Сапов I.A., Солодков О.С., 1985; Шостак В.І., 1999; Макаренко М.В., 1996; Божура В.А., 2001; Трофімов Ю.Л., 2002; Ко­рольчук М.С., 2004).

Професійний психологічний відбір - складова частина професій­ного відбору — включає комплекс заходів, які сприяють раціональному розподілу кандидатів за певними спеціальностями, комплектуванню навчальних закладів з відповідними психологічними якостями, що за­безпечують адекватність властивостей особистості фахівців вимогам професійної діяльності. У проблемі психологічного відбору можуть бути виділені два основних аспекти: з одного боку — особистість, індивідуаль­ність людини, з іншого боку - нормативно зумовлені умови й особливо­сті професійної діяльності (Бажура В.А., 2001 ; Трофімов Ю.Л., 2002; Ко- рольчук М.С., 1997, 2004).

Прогнозування професійної придатності засновано на системній, комплексній оцінці людини як біосоціальної істоти. Очевидна необхід­ність узагальнюючих уявлень про сукупність властивостей індивідуаль­ності, які мають служити орієнтиром при оцінці окремих індивідуаль­них особливостей. Будь-які спроби подібної систематизації не можуть обійти проблему соціального та біологічного в людині, тобто співвідно­шення властивостей, у детермінації яких переважають соціальні або біо­логічні фактори. При рішенні цієї проблеми слід опиратися на дося­гнення сучасної психології, психофізіології, всього комплексу наук про людину (Бодров C.B., 2001, 2003; Корольчук М.С., 2004).

Під час психологічного відбору оцінюються психологічні та психо­фізіологічні властивості особистості: особливості мотиваційної сфери, характеру, інтелектуальної та сенсорної організації, психомоторики, властивості нервової системи, темперамент.

Професійний психологічний відбір має проводитися спільними зу­силлями психологів і лікарів-психофізіологів, які здійснюють соціаль- но-психологічне вивчення, психологічне та психофізіологічне обсте­ження кандидатів для підготовки за певною спеціальністю. Соціально- психологічне вивчення передбачає оцінку моральних якостей особисто­сті, суспільної та трудової активності, професійної спрямованості, умов виховання та розвитку, особливостей спілкування, стосунків і поведін­ки в колективі. Психологічне та психофізіологічне обстеження включає вивчення пізнавальних психічних процесів (інтелектуальних особливо­стей), психомоторики, емоційно-вольових якостей і рівня нервово-пси- хічної нестійкості.

Основним принципом, що визначає правильний шлях рішення тео­ретичних і практичних проблем психодіагностики, має бути діяльніс- ний підхід до психіки, що дозволяє об'єднати в межах єдиної теоретич­ної концепції поєднання властивостей індивідуальності й визначення критеріїв успішності професійної діяльності (Зінченко В.П., 1974; Леон- тьєв О.Н., 1975, Бурлачук Л.Ф., 1989; Максименко С.Д., 1998; Трофі­мов Ю.Л., 1999; Корольчук М.С., 2004).

Будь-яке уявлення про властивості як сталих індивідуально-психо- логічних особливостей людини має бути пов'язане з елементами діяль­ності. Тому індивідуально-психологічні особливості варто розглядати як відносно стійкий рівень результативності, стилю, динаміки, джерела мотивації до певної діяльності або окремих дій та операцій, ефектив­ність програм їх реалізації. Ймовірно, деякі властивості пов'язані з фор­мальними аспектами програмування дій та операцій: запуск програми, переключення з одного елемента на інший, контроль послідовності реа­лізації, тимчасових характеристик операцій (Медведєв В.І., 1981; Шос­так В.І., 1999). Властивість може відбивати також стійкі особливості вну­трішньої моделі навколишнього середовища, що включається людиною в прогнозування ходу подій та їх інтерпретацію.

При визначенні професійної придатності часто оперують поняттям «здібність». Шадриков В.Д. (1982), Бодров В.А. (2001, 2003) аналізуючи проблему професійних здібностей, розглядають її як індивідуально- психологічні особливості, що формуються в діяльності на основі задат­ків, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можли­вість успіху в діяльності. Таким чином, здібність — це інтегральне понят­тя, що відбиває характеристики системи психічних властивостей та яко­стей суб'єкта в їх співвідношенні з успішністю діяльності, що виража­ється продуктивністю праці, якістю продукції, безпомилковістю дій, швидкістю оволодіння новими знаннями, навичками тощо.

Здібності іноді розуміють як усю сукупність індивідуально-психо- логічних особливостей. Однак такий підхід розмиває контури проблеми здібностей, утруднює її продуктивний науковий аналіз. Доцільно відне­сти до числа здібностей індивідуальні особливості пізнавальних психіч­них процесів і психомоторики. В основі дій та операцій, що становлять діяльність, лежить формування функціональних систем. Особливості функціональних систем, що реалізують діяльність, становлять сутність концепції здібностей. У зв'язку з цим більшість учених визначають здіб­ності як характеристики продуктивності функціональних систем, що ре­алізують той чи інший психічний процес (сприйняття, пам'яті, мислен­ня тощо). Здібності мають складну структуру, що аж ніяк не є простою сумою властивостей. Останні створюють систему, в якій окремі індиві- дуально-психологічні особливості взаємозалежні, визначаючи кінцевий результат діяльності. Це виражається, зокрема, у феномені компенсації й утворення індивідуального стилю діяльності (Мерлін У.З., 1981; Шос­так В.І., 1999; Бодров В.А., 2001, 2003; Трофімов Ю.Л., 1999; Король- чук М.С., 2004; Клеменко В.В., 2004; Максименко О.Д., 2004).

Задатки визначають як можливість, швидкість і легкість формуван­ня здібностей. Сутність задатків може бути зведена до анатомо-фізіоло- гічних особливостей зон кори мозку й підкіркових утворень, які включа­ються у функціональну систему діяльності. На основі тих самих задатків можуть формуватися різні здібності. Задатки обмежують максимально досяжний рівень здібностей.

У роботах В.І. Медвєдєва (1973, 1981), І.В. Захарова (1980), В.А. Пу­хова (1981), І.Д. Кудрінатаспівавт. (1983), В.А. Бодрова (1984, 2001, 2003), М.В. Макаренка (1996), М.С. Корольчука (2004) сформульовані основні принципи обґрунтування й розробки методів професійного психологіч­ного відбору. Наукове обґрунтування методик відбору передбачає рі­шення системи питань, що має здійснюватися в певній послідовності (Кулагін Б.В., 1984; Макаренко М.В., 1996; Бодров В.А., 2003). У цьому зв'язку варто звернути увагу на особливу значимість професіографічно- го аналізу діяльності, у процесі якого виявляються складові операції, дії й характер їх регуляції. Це необхідно для визначення вимог до індивіду­ально-психологічних якостей фахівців.

Нині здійснюється поступовий перехід від практики відбору на окремі спеціальності до системи раціонального розподілу трудових ре­сурсів за групами подібних спеціальностей. При проведенні раціональ­ного розподілу на відміну від заходів власне профвідбору прогнозується придатність кандидата не за однією будь-якою спеціальністю, оцінюєть­ся його відповідність вимогам кількох основних груп спеціальностей. Це дозволяє знайти для кожного кандидата й фахівця ту діяльність, у якій він може працювати найбільш ефективно.

В сучасному світі є понад три тисячі спеціальностей. Зрозуміло, що створити для кожної з них свої методи відбору неможливо. Тому прово­дяться дослідження, спрямовані на розробку психологічної класифікації спеціальностей з виділенням основних груп професій, утворених за кри­терієм подібності психологічних і психофізіологічних вимог, запропо­нованих до кандидатів. Дослідження з вивчення й класифікації спе­ціальностей можуть проводитись у таких напрямах: об'єктивне вивчен­ня діяльності фахівців з використанням усього спектра професіографіч- них методів; аналіз експертних оцінок значимості професійно важливих якостей; оцінка подібності спеціальностей за допомогою порівняльного аналізу валідності тестів. У результаті досліджень із використанням ме­тоду експертних оцінок, значимості професійно важливих якостей скла­дена психологічна класифікація спеціальностей, що у цей час зістав­ляється з результатами, отриманими за допомогою інших методів аналізу (Дияконов І.Ф., 1985; Бодров В.А., 2001, 2003; Трофімов Ю.Л., 1999, 2002; Самоукін Н.В., 2004).

Таким чином, розв'язання проблеми раціонального розподілу кан­дидатів і фахівців припускає також розробку набору тестів для прогнозу­вання придатності до основних груп спеціальностей. На відміну від цьо­го набори тестів, які застосовано з метою профвідбору, як правило, прогнозують придатність тільки до одного виду професійної діяльності. У цьому випадку завжди утвориться група так званих «непридатних», професійне призначення яких залишається невизначеним. Методики, які використовуються з метою відбору, найчастіше спрямовані на оцін­ку відповідності індивідуальних особливостей кандидата специфічним професійним вимогам. У наборі методик для раціонального розподілу обстежуваних осіб необхідно створювати батареї тестів, що дає змогу виявити загальні й спеціальні здібності, властивості особистості й нер­вово-психічної нестійкості. Маємо прагнути до того, щоб методики як­найменше дублювали одна одну, мали мінімальну кореляцію. Поділ ме­тодик на слабокорелюючі групи досягається в результаті факторного аналізу їх інтеркореляцій (Бодров В.А., 2001).

Рішення проблеми раціонального розподілу неможливе без розроб­ки алгоритмів диференційного прогнозування професійної придатності за різними видами професійної діяльності, програм для ЕОМ, стандар­тизації прийомів і методів первинної обробки результатів обстеження кандидатів.