Психологія ігрової діяльності

ЗМІСТ ВСТУП ГІПОТЕЗАІ. ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ1.1 Психологічна готовність 1.2 Гра як підготовка до школи ІІ. ПСИХОЛОГІЯ ГРИ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ2.1 Загальна характеристика гри 2.2 Теорії дитячої гри ІІІ. ВИНИКНЕННЯ ГРИ В ОНТОГЕНЕЗІ3.1 Ігрові дії на першому році життя 3.2 Передумови виникнення ролевої гри в ранньому дитинстві 3.3 Розвиток ролевої гри в дошкільному віці ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Тему для своєї курсової я обрала в зв язку з родом моєї професії, а може ще й тому, що в самої мала дитина, яка готується йти до школи, тому це для мене зараз особливо актуально.

Для нормального розвитку здорової дитини необхідно багато рухатися, займатися, грати. Гра допомагає пізнавати навколишній простір, розвивати увагу, зосередженість, фантазію, логічне мислення. Для дітей гра - не тільки забава, а важлива і серйозна справа. Постійно вимагаючи від дитини тиші і ідеального порядку в квартирі, батьки прирікають його на неробство, нудьгу, капризи, а головне - загальмовують його загальний розвиток.

Дитина, що не знає, чим себе зайняти, стає або великим пустуном, або млявим, малорухливим, ніяковим в рухах. У результаті йому буде важко прищепити стійкі інтереси, що пізніше відіб ється на його навчанні в школі. Потрібно поважати заняття вашої дитини, навіть якщо він ще зовсім малюк. Відвернути його дуже легко, тому якщо він чимось зайнятий, не варто переривати це заняття ради того, щоб нагодувати дитину хвилина в хвилину або відправити на прогулянку.

Потрібно проявити терпіння і надати йому небагато час, щоб закінчити свою гру. Втручатися в заняття малюка потрібно лише в деяких випадках, наприклад, якщо дитина випробовує які-небудь утруднення, скажімо, не знає, як поводитися з новою іграшкою. Щоб заняття дітей були різноманітними, а сили і час правильно розподілені, необхідна організація дорослих. Якщо діяльність дитини вимагає роботи одних і тих же груп м язів і ділянок мозку, він швидко стомлюється як, наприклад, при тривалому прослуховуванні книги або ходьбі на далеку відстань. При цьому батькам також необхідно стежити за чергуванням різних видів діяльності дитини.

Звичайно, дорослі повинні розумно керувати іграми дітей. Але які дії батьків при цьому будуть правильними? Як втрутитися в гру і не нашкодити дитині, не викликати її роздратування або нудьги? Якщо ви узяли на себе керівництво дитячою грою, основними вимогами до вашої поведінки повинні стати невимушеність, терпіння, такт. Ви можете підіграти дитині, узявши на себе одну з сюжетних ролей.

При цьому не забудьте додати вашому голосу відповідну інтонацію - дитині буде цікавіше, і вона, напевно, захоче наслідувати вам. Різко гру переривати не варто, оскільки діти не здатні швидко перемикатися. Якщо вам необхідно вийти з гри, постарайтеся обіграти це, наприклад, ваш магазин закрився на обід, або ви виїхали у відрядження. Приділяти дуже багато увагу грі дитини не слід, оскільки вона при цьому може перетворитися лише на пасивного спостерігача. Якщо весь час втручатися в гру дітей, брати на себе роль лідера, а часто активного учасника гри, дитині нічого не залишиться, як слухати і дивитися на батьків, а потім лише наслідувати їм. Врешті-решт, дитина з такої сім ї поступово звикне до думки, що тільки дорослі всі уміють робити добре і правильно, а сама вона ніколи не зможе справитися з подібним завданням.

Це лише розвиватиме невпевненість в своїх силах і страх перед невдачею.

Помилковим вважатиметься і така думка, що найголовніше полягає в кількості іграшок, а вже дитина сама зміркує, як краще організувати гру. Дитячий куточок у таких батьків нагадує іграшковий магазин, в якому дитина просто втрачається від достатку і не знає, за що узятися. В кращому разі такі діти просто стануть колекціонерами іграшок, в гіршому - переходитимуть від однієї іграшки до іншої, нічим по-справжньому не захоплюючись, ламати їх і вимагати нових. Іграшки бувають наступних типів 1 іграшка готова автомобіль, лялька, м яка іграшка і ін. 2 іграшка напівготова, тобто що вимагає доробки кубики, конструктори, картинки 3 іграшка-матеріал пісок, пластилін, дріт і ін Готова іграшка знайомить дитину з складними предметами, розвиває уяву. Паровоз або трактор обов язково повинні перевозити які-небудь вантажі, ляльки повинні спати, ходити в гості, одягатися і роздягатися.

Для дитячої фантазії в цих іграшках полягає великий простір. У грі з напівготовими іграшками перед дитиною ставиться яке-небудь завдання, дозвіл якого вимагає не просто фантазії, а дисципліни мислення, логіки, поняття про співвідношення частин. Недолік таких іграшок в тому, що ці завдання одноманітніші і швидше набридають. Ігрушки-матеріал - найдешевші, але найскладніші в грі. Якщо дитина може зайняти себе такими іграшками, значить, у нього вже є висока культура гри і зароджується висока культура діяльності. Такі природні матеріали як вода, пісок, глина припускають наявність творчої фантазії, дозволяють дітям об єднуватися в невеликі групи для колективної гри. З піском можна проводити найрізноманітніші операції копати, розсипати, надавати всілякі форми.

Той же пісок може замінити будь-який вантаж або пригощання.

Всі ці заняття відкривають широкі можливості для загального розвитку дитини. Часто батьки по цілком зрозумілих гігієнічних міркуваннях не дозволяють дітям грати з піском, але цього робити, звичайно ж, не стоїть. Ігри з водою не менш корисні. Активізуючий вплив подібних ігор пов язаний із загальним тонізуючою дією води і різким збільшенням позитивних емоцій. Діти, що грають з водою, рідше запізнюються в мовному розвитку.

Звичайно, це не означає, що ви повинні негайно організувати удома басейн або купальню. Досить буде використовувати для цих цілей ємність з низькими краями. Діти повинні дістати можливість плеськаться у воді, переливати її з одного предмету в іншій, купати ляльок, мити іграшковий посуд і пускати кораблики. Купання дітей може перетворитися з неприємної, але необхідної процедури, що супроводжується часто капризами і сльозами дітей, в цікаву, цікаву гру, якщо ви дозволите дитині вільно позайматися з іграшками на початку і в кінці купання.

Якому ж типу іграшок віддати перевагу? Якнайкращий варіант - комбінація всіх трьох типів, але не в надмірній кількості, інакше дитині складно буде зосередитися. Головне в дитячій грі - добитися того, щоб дитина дійсно грала, складала, будувала і т. д тобто був захоплений по-справжньому.

Тільки в цьому випадку гра піде їй на користь. Важливо, щоб вона не кидалася від однієї іграшки до іншої, не перемикалася на декілька завдань, а доводила свою гру до кінця. Дитина повинна бути господарем в своєму іграшковому світі, стежити за порядком, зберігати і берегти свої іграшки, а у разі поломки прагнути полагодити їх. На жаль, діти часто ламають іграшки, із-за чого у батьків з являється негативне відношення до придбання нових П ять хвилин пограє, зламає і кине. Чому ж діти ламають іграшки, і як до цього відноситися дорослим? Чи треба карати дитину за зламану іграшку і відмовляти за це в придбанні нової? Спостереження психологів показують, що дитина ламає іграшки тому, що втомлюється від одноманітності і пересичення.

Найчастіше це відбувається із заводними механічними іграшками, оскільки з ними важко створити сюжетну гру, вони можуть виконувати лише одну функцію або одноманітну дію. Перший час дитина, звичайно, дивиться на таку іграшку із захопленням, але довго бути пасивним спостерігачем набридає, вона починає нудьгувати і незабаром або закидає її, або намагається пристосувати під гру з іншим придуманим сюжетом, а для цього частенько доводиться щось реконструювати. Тобто дитина ламає іграшки з кращих спонук або з чистої цікавості, щоб подивитися, а що там всередині. За це лаяти його не потрібно - ви можете погубити в дитині бажання до досліджень. Можливі причини тієї або іншої поведінки дитини необхідно уважно аналізувати.

Перш ніж карати за зламану іграшку, постарайтеся з ясувати, за яких обставин це трапилося.

Буває, що діти, ламаючи тільки що даровану іграшку, виражають протест проти людини, що подарувала її, тому не варто недооцінювати дитячу проникливість і гостроту відчуттів. Для того, щоб правильно керувати грою дитини, батькам корисно буде знати, що до 5-6-річного віку вона вважає за краще грати одною, рідко допускаючи участь одного-двух дітей. Вона більш охоче грає своїми іграшками, а не чужими, і в деякому розумінні є власником.

Цей час можна назвати часом кімнатної гри, коли більшою мірою розвиваються особисті здібності дитини. Вона поки що не уміє грати в групі, свариться з іншими дітьми, насилу знаходить з ними колективний інтерес. Не турбуйтеся, що, граючи одна, дитина виросте егоїстом, потрібно надати можливість грати наодинці, індивідуально і не нав язувати небажаних компаньйонів. Таке нав язування приводить тільки до порушення ігрового настрою і звички нервувати і гарячитися.

Поступово, у одних дітей раніше, у інших пізніше, починає виявлятися інтерес до групової гри, до спілкування з однолітками. Перехід до цієї, нової стадії гри, легше здійснити за допомогою рухомих ігор на свіжому повітрі, поза стінами квартири. Спочатку особливо необхідною буде правильна організація подібних ігор старшим, досвідченішою дитиною або одним з дорослих. Керувати груповою грою дітей важче, оскільки вони вже самостійніші і, до того ж, вже не завжди знаходяться у полі зору батьків. Але, проте, це необхідно. Батьки повинні уважно вивчити, в яку групу дітей потрапила дитина, оскільки їх вплив не завжди може бути позитивним.

Під час групових ігор діти нерідко сваряться і скаржаться один на одного. Найчастіше батьки прагнуть прийняти сторону свого сина або дочки, і у результаті самі вплутуються в сварку з батьками кривдника. Якщо дитина повернулася додому засмученою, із сльозами на очах, потрібно спокійно розпитати її про те, що відбулося, постаратися уявити собі реальну картину.

У дітей рідко винною є якась одна сторона. Потрібно пояснити дитині, що в колективній грі потрібно бути поступливим і шукати мирні виходи з конфліктів. Бажано закінчити сварку примиренням дитини з супротивником, а не агресією і злістю. На всіх стадіях розвитку гри вплив батьків має величезне значення. Звичайно, найважливіше це вплив в найранішому віці, коли, окрім батьків, у дитини ще немає інших керівників. Але не менш важливий воно і в старшому віці, коли від дитини потрібне вже не тільки уміння грати, але і уміння спілкуватися з людьми.

ГІПОТЕЗА Я вважаю, що під час гри у дитини краще розвивається почуття відповідальності, самостійності, відчуття колективізму - дитина краще вливається в незнайомий колектив наприклад при поступленні в дитячий садок, школу або при переході в іншу групу чи клас також гра - це метод зниження агресії та послаблення негативних емоцій. В ігровій формі процес підготовки до школи проходить безболісно та радісно. І. ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ 1.1. Психологічна готовність Звичайно, важливо, щоб дитина пішла в школу фізично підготовленим, проте це далеко не єдина умова.

Одним з найнеобхідніших моментів є психологічна готовність. Її зміст включає певну систему вимог, які будуть пред явлені дитині під час навчання, і важливо, щоб вона була здатна з ними справитися. Психологи ділять готовність до школи на три види особова готовність, вольова готовність і інтелектуальна готовність. 1. Особова готовність складається з навиків і здатності увійти до контакту з однокласниками і вчителями.

Адже діти, навіть ті, які ходили в дитячий сад і залишалися на якийсь час без батьків, опиняються в школі серед незнайомих ним людей. Уміння дитини спілкуватися з однолітками, діяти спільно з іншими, поступатися, підкорятися з потреби - якості, які забезпечують їй безболісну адаптацію до нового соціального середовища. Це сприяє створенню сприятливих умов для подальшого навчання в школі. Дитина як би повинна бути готова до соціальної позиції школяра, без якої їй буде важко, навіть якщо вона інтелектуально розвинена.

Такі діти часто вчаться нерівно, успіхи з являються тільки на тих заняттях, які дитині цікаві, а решту завдань він виконує недбало, поспішно. Ще гірше, якщо діти абсолютно не хочуть йти в школу і вчитися. Це недолік виховання, і така поведінка є результатом залякування школою, особливо якщо дитина невпевнена в собі, боязка Ти двох слів зв язати не можеш, як же ти в школу підеш Ось підеш в школу, там тобі покажуть Тому необхідно виробити вірне уявлення про школу, позитивне відношення до вчителів, до книг. Особовій готовності до школи батьки повинні приділити особливу увагу.

Вони зобов язані навчити дитину взаєминам з однолітками, створити таку обстановку будинку, щоб малюк відчував себе упевнено і йому хотілося йти в школу. 2. Вольова готовність. У школі дитини чекає напружена праця. Від неї вимагатимуть робити не тільки те, що йому хочеться, але і те, що вимагає вчитель, шкільний режим, програма.

До 6 років відбувається формування основних структур вольової дії. Дитина здатна поставити мету, створити план дії, реалізувати її, подолавши перепони, оцінити результат своєї дії. Звичайно, все це проводиться не зовсім усвідомлено і визначається тривалістю вироблюваної дії. Але укріпити вольове знання про себе може допомогти гра. Розуміючі батьки в період роботи по будинку квартиру перетворюють на палубу корабля, космодром, лікарню, де виконуються із задоволенням, без погроз і насильства, певні завдання.

У віці 6 років дитина здатна вже аналізувати власні рухи і дії. Тому вона може навмисно заучувати вірші, відмовитися від гри ради виконання якого-небудь дорослого завдання, здатна подолати страх перед темною кімнатою, не заплакати при ударі. Це важливо для розвитку гармонійної особи. Також важливим аспектом можна назвати формування у дитини пізнавальної діяльності. Вона полягає у формуванні у дітей небоязні труднощів, прагненні не пасувати перед ними, вирішувати їх самостійно або з невеликою підтримкою дорослих.

Це допоможе дитині управляти своєю поведінкою в школі. А створюється така поведінка за наявності між дорослим і дитиною взаємин дружніх, партнерських. 3. Інтелектуальна готовність. Важливо, щоб дитина до школи була розумово розвинена. Але розумовий розвиток не полягає у великому словарному запасі. Умови життя змінилися. Тепер дитину оточують різні джерела інформації, і діти буквально вбирають нові слова і вирази.

Словник їх різко збільшується, а це ще не означає, що так само розвивається і мислення. Тут немає прямої залежності. Дитина повинна навчитися порівнювати, узагальнювати, робити самостійні висновки, аналізувати. Тому дослідники дошкільників встановили, що дитина 6 років здатна засвоїти факти взаємодії організму з середовищем, залежності між формою предмету і його функцією, прагненням і поведінкою. Але досягає вона цієї здатності тільки тоді, коли з дитиною займаються. Причому не спеціально навчаючи, а при спілкуванні. Дітей дошкільного віку характеризує загальна допитливість. Це вік почемучек. Але часто трапляється, що допитливість гасне, і в школі, навіть початковій, у дітей виникає інтелектуальна пасивність. Ця пасивність приводить їх в число тих, що відстають.

Як цього уникнути? Психологи радять завжди відповідати на питання, які задає дитина, оскільки спілкування з батьками - величезна радість і цінність для дитини. Якщо своєю увагою ви підтримуватимете її інтерес до пізнання, то малюк легше розвиватиметься.

На жаль, батьки часто відмахуються від обридлих питань - це і є основою інтелектуальної пасивності. Також до цього веде і підготування для дитини готових знань. Навіть тоді, коли вона сама може виявити все нові властивості предметів, відмітити їх схожість і відмінність. Тому необхідно разом з дитиною набувати знань про навколишній світ і формувати його розумові навики. Хай вона навчиться орієнтуватися в навколишньому середовищі і осмислювати отримані відомості. До шести-семи років дошкільник винен добре знати свою адресу, назву міста, де він проживає, назва країни, столиці. Знати імена і по батькові батьків, де вони працюють і розуміти, що їх дідусь - чийсь тато батька або матері . Орієнтуватися в порах року, їх послідовності і основних ознаках.

Знати назви місяців, днів тижня, поточний рік. Знати основні види дерев, квітів, розрізняти домашніх і диких тварин. Діти повинні орієнтуватися в часі, просторі і близькому соціальному оточенні. Спостерігаючи природу, вони вчаться помічати просторово-часові і причинно-наслідкові відносини, узагальнювати, робити висновки.

У дошкільників часто ці знання приходять з досвіду. Але якщо немає поряд розуміючого дорослого, то відомості про навколишній світ поверхневі, не включені в загальну картину. Тому буде корисно обговорити з дитиною проглянутий фільм і навіть мультфільм, поставити декілька питань про прочитане, щоб переконатися, що дитина зрозуміла певне явище природи, вчинки тварин, людей.

Часто діти всі розуміють по-своєму. Якщо це фантазування Дід Мороз приносить взимку подарунки, не варто переконувати в цьому дитину, але якщо це явне нерозуміння що відбувається, потрібно пояснити ситуацію досить просто для свідомості дитини. Прикладом може служити питання Хто всіх сильніше в казці Ріпка На нього часто діти відповідають Мишка . І лише після питань і пояснень вони приходять до правильного рішення. Бесіда з дитиною повинна бути простою і не дуже довгою, оскільки вона може відчути нудьгу і стомлення. Інтерес - головне в спілкуванні. Розпалюють інтерес навідні питання, наприклад, про схожість і відмінність двох предметів м яч, повітряна куля, двох явищ дощ, сніг, понять країна, місто. Відмінності встановлюються найчастіше легко, а схожість складніша. Хай дитина узагальнює в групу предмети ліжко, стіл, стілець, крісло - меблі . Поступово потрібно ускладнювати завдання - просити назвати предмети, в які можна що-небудь покласти, предмети, які світяться, і т.д. Ця гра корисна і цікава для дитини.

Просите дитину переказати фільм або книгу, особливо коли вона читала її самостійно. Якщо ви не розумієте, про що йдеться, значить, і дитина погано зрозуміла сенс прочитаного або переглянутого.

По можливості потрібно захистити дитину від проглядань дорослих фільмів. Такі фільми тільки засмітять його свідомість. Не варто розвивати дитину тільки в одному напрямі, оскільки вона може не орієнтуватися в інших областях знань. Це застереження відноситься до тих батьків, які хочуть зробити з сина або дочки вундеркінда. Не треба поспішати, оскільки ваша обдарована, незвичайна дитина може не знайти місця в колективі і не адаптуватися до шкільної програми.

Потрібно прагнути не фіксувати його увагу на вузькій спеціалізації , а допомогти розвиватися гармонійно, всесторонньо, враховуючи вікові особливості дитячої психіки і стан здоров я. 1.2 Гра як підготовка до школи Корисні різні ігри. Навіть несерйозні ігри у лікарню, дочки-матері , школу. Особливо цінно, коли в таких іграх беруть участь відразу декілька дітей. Це розвиває колективізм, дитина вчиться будувати взаємини, вирішувати виникаючі конфлікти. Діти освоюють доросле життя, систему поведінки, обов язки. Вчаться виконувати вказівки дорослого . І головне - все відбувається без примушення, легко і охоче.

Розвивається уява - уміння уявити собі, що було б, якби. Корисні також ігри з пластиліном, олівцями і т.д. Тобто почесне місце в підготовці до школи займає ліплення, аплікація, малювання, конструювання.

У цих заняттях розвивається уявлення про світ, предмети, тварин, людей. Також розвивається уміння в думках уявляти собі предмети, розглянути їх в думці. Пізніше це виявиться важливим при вивченні фізики, геометрію і ін. Малюючи, будуючи, дитина переживає радість творчості, самовиражається. Конструювання з кубиків вимагає рішення інженерних задач. Вона вчиться в думці відповідати на безліч питань про те, як зробити будинок, щоб вона не розсипалася, і т.д. Батьки можуть підключитися до процесу гри і ненав язливо запропонувати цікавий сюжет або конструкцію. Головне - не ущемити самостійність дитини.

Треба спонукати її до самостійного пошуку ідей і засобів їх втілення. Батьки повинні розуміти, що краща підготовка до школи - це природне бажання дитини грати, а не серйозні заняття на задану тему. ІІ. ПСИХОЛОГІЯ ГРИ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 2.1

Загальна характеристика гри

По даним Н.Л. Денісової, тут з являються і інтенісивно розвиваються різноманітні пов... У міру засвоєння дитиною рухів і дій з предметами повторні рухи стають... Змістом гри є те, що виділене самою дитиною як основний момент в діяль... Природно, що сама дія тут максимально розгорнена, вона не буває скороч...