Дослідження хірургічно хворої тварини. - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії Під Час Дослідження Хворої Тварини Лікар Ветеринарної Медицини Має Дотримуват...
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правильної діагностики захворювань. При обстеженні тварин другорядних питань бути не повинно. Інколи якась дрібниця, на яку у звичайних умовах не звернув би уваги, виявляється вирішальною. Тому існує порядок обстеження хірургічно хворої тварини, якого має дотримуватися на тільки лікар-початківець, а й досвідчений.
Порядок дослідження хворої тварини у загальних рисах викладено в курсі клінічної діагностики. Але при різних захворюваннях він має свої особливості, на які слід звернути увагу. У хірургії ці особливості наступні.
А. Анамнез включає основні питання:
1. Коли, за яких обставин тварина захворіла і як захворювання проявилося. У громадських господарствах, де спілкування тварин і обслуговуючого персоналу на сьогодні обмежене, відповіді на ці питання слід сприймати критично, оцінюючи і зіставляючи їх з даними об’єктивного дослідження. Зате власники тварин приводять об’єктивні дані, які допомагають лікарю поставити діагноз, з’ясувати характер перебігу патологічного процесу (гострий, хронічний). Якщо пошкодження тварини під час огляду не виявлено, то при наявності будь-яких симптомів хвороби (кульгавість, викривлення шиї, порушення зору) важливо поцікавитись, за яких обставин захворювання виникло. А ці дані дозволять виявити механізм та особливості пошкодження. Наприклад, падіння тварини на слизькій підлозі часто призводить до перелому кісток; кульгавість у коня зразу після підковування свідчить про закуття тощо.
Важливо також знати, чи не спостерігалося у тварини раніше якоїсь незаразної, інфекційної хвороби чи отруєння. Можливо, нове захворювання є одним із симптомів ускладнення. Адже кератокон’юктивіти, наприклад, часто є симптомами чуми собак, телязіозу чи лептоспірозу великої рогатої худоби; ревматичне запалення копит – отруєння, тендовагінітів, бурситів.
2. Вік тварини важливо знати не тільки для постановки діагнозу, а й для визначення прогнозу та призначення науково обґрунтованого лікування. Наприклад, рак молочної залози часто зустрічається у сук старих, яким статеву функцію нормує господар; катаракта, скостеніння м’якушевого хряща також найчастіше виявляють у старих тварин. Слід також пам’ятати, що старі тварини тяжче реагують на наркотичні речовини, ніж молоді, у зв’язку з чим їм рекомендують або комбінований наркоз, або місцеве знеболювання. Молоді тварини легше переносять оперативне втручання, а наркоз у них настає раніше, ніж у старих.
3. Чи проводилося лікування тварини, яке і які його наслідки? Це допомагає не тільки визначитися з діагнозом, а й із подальшим лікуванням і дасть орієнтир для вибору методів наступного дослідження тварини і т.д.
Своєчасно проведена хірургічна обробка рани, наприклад, вимагає лише зміни пов’язки; забруднені ж потребують оперативного втручання. Якщо ж при наданні першої допомоги вони були оброблені антибіотиками чи іншими протимікробними препаратами, хірургічне лікування можна провести дещо пізніше.
Звертають увагу на стать тварини, породу, масу тіла, умови годівлі, утримання та експлуатації. Так, у коней-важковаговиків уражуються переважно згиначі пальців внаслідок важкої роботи; хронічні ураження заплесна типу артрозу характерні для биків-плідників; виразка Рустергольца, тилома найчастіше зустрічаються у високоудійних корів. Маса тіла враховується при дозуванні лікарських речовин.
Перед дослідженням тварини визначають її загальний стан (вгодованість, конституцію, темперамент). При вищесередній вгодованості та міцній конституції патологічні процеси проходять більш сприятливо. Нарешті, не можна не враховувати фізіологічний стан тварини. Обстеження вагітних слід проводити особливо обережно.
Б. Загальне дослідження забирає у лікаря ветеринарної медицини багато часу. Але без нього можна не розпізнати ознак септичного стану при звичайній гнійній рані, перитоніту – за проникної рани в черевну порожнину, пневмоторакс – при ранах у ділянці грудної стінки. Тому за браком часу слід визначити загальну температуру тіла, частоту дихання, і якщо вони не виходять за межі фізіологічної норми, починати дослідження місця ураження. При цьому використовують такі методи:
1. Огляд – метод, який не потребує ніяких інструментів, але лікарю з клінічно розвинутим мисленням дає дуже багато. При ураженні кінцівки тварина намагається нею зовсім не опиратися чи опирається певною неураженою ділянкою, тому у стані спокою вона відводить її назад, вперед, убік чи підводить під тулуб. Це – захисні пози, інакше у тварини з’являється біль. За необхідності спостерігають за твариною в русі, як і чи спирається вона хворою кінцівкою, згинаються при цьому суглоби і які.
Досліджуючи тварин з хворобами в інших ділянках тіла, звертають увагу на зміну конфігурації тканин, кольору (почервоніння, посиніння та ін.). При цьому важливо провести порівняльну оцінку симетричних ділянок тіла, особливо коли ознаки патологічного процесу виражені недостатньо.
Під час огляду звертають увагу й на колір слизових оболонок та зміни шкіри (дерматит, екзема), визначають ділянку ураження, розмір патологічно змінених тканин, форму, властивість поверхні (суха, мокра, гладенька, бугриста, вкрита струпом, гнійним ексудатом і т.д.). Якщо з патологічного вогнища виділяється ексудат, визначають його консистенцію, кількість, наявність домішок, колір, запах тощо.
2. Пальпація: визначають температуру в місці локалізації патологічного процесу, болючість, рухомість, консистенцію, флуктуацію, крепітацію, стан шкіри та підшкірної клітковини в зоні ураження, пульсацію артерій і т.п. Важливо навчитися правильно розпізнавати справжню болючість, викликану наявністю патологічного процесу, і фізіологічні рефлекси тварини, викликані пальпацією з надмірною силою. У таких випадках помилка виключається пальпацією симетричних ділянок тіла тварини. Пальпація м’язів крупа, стегна, черевної стінки, плеча проводиться за допомогою спеціального молотка. Залежно від конкретного випадку на ділянку досліджуваних м’язів кладуть ручку молотка і натискають на місце, спостерігаючи реакцію тварини.
Під час дослідження копит у тварин замість звичайної пальпації користуються так званими пробними щипцями. Одну гілку накладають на стінку, а іншу – на відповідну частину підошви. Стискаючи бранші, знаходять болючі місця, а біль проявляється відсмикуванням кінцівки.
3. Перкусія – вистукування відповідних місць тіла тварини. В окремих випадках це хороший додатковий діагностичний метод, яким користуються при підозрі на запалення придаткових пазух голови (фронтит, гайморит, новоутворення в носовій порожнині), а також за диференційної діагностики гриж (защемлених), хворих копит, анаеробної інфекції та ін. При цьому користуються пальцями, молоточком, ручкою копитного ножа тощо.
4 Аускультація, або вислуховування звуків в окремих ділянках тіла, які виникають у місцях локалізації патологічного процесу, використовується постійно при свіжих переломах кісток (кінці обломів під час руху труться між собою), захворюваннях суглобів, сухожилкових піхов і бурс, коли в них накопичується фібрин і при пальпації місць відчувається крепітація.
5. Виміром користуються для визначення місця локалізації патологічного процесу, його розмірів (глибина та довжина рани; розміри помутніння рогівки, катаракти). Цей метод має прогностичне значення, тому що його результати свідчать про наслідки лікування (збільшення чи зменшення припухання). Для вимірювання використовують циркуль, лінійку, зонд, бинт та ін. А при дослідженні рани і з метою контролю за ефективністю лікування використовують метод целофанографії. Для цього на плівку целофану наносять контури рани щодня і порівнюють їх з першими дослідженнями чи попередніми, фіксуючи наявні зміни.
Визначення запаху має значення при дослідженні зубів (карієс) або ексудату, що виділяється (анаеробна гангрена, копитна гниль і т.п.).
Діагностичні операції проводять у тих випадках, коли інакше встановити місце локалізації патологічного процесу, якщо він глибоко розташований, неможливо. Це перш за все прокол при глибоких абсцесах, гематомах, лімфоекстравазатах з метою їх диференційної діагностики, плевриті, перикардиті та ін.; трепанація гайморової чи лобної пазух при емпіємі чи новоутворенні; резекція стрілки при діагностиці уражень глибокого згинача пальців чи човникового блока та запаленні копитцевого суглоба; діагностична лапаротомія за незрозумілих захворювань внутрішніх органів; біопсія для уточнення діагнозу при новоутвореннях та ін.
Діагностичною анестезією користуються у випадках захворювань кінцівок, статевого члена. При цьому новокаїн вводять інтраартикулярно, у сухожилкові піхви, бурси для визначення місця локалізації патологічного процесу, що зумовив кульгавість. Користуються також провідниковою анестезією. Відомо, що лікар ветеринарної медицини здебільшого має справу із захворюваннями запального походження, що супроводжуються болями. Зникнення болю після анестезії допомагає не тільки визначити місце локалізації процесу, а й його характер.
Дослідження методом гарячих ванн проводять при диференціації патологічних процесів у дистальних ділянках кінцівок. Відомо, що біль викликаний ураженнями сухожилків, зв’язок, після таких ванн тимчасово зникає. При тріщинах чи інших неповних переломах кісток, остеохондрозах – навпаки, біль, а з ним і кульгавість, посилюються.
Ректальне дослідження використовують за діагностики хвороб тазової порожнини, зокрема при переломах кісток, абсцесах, пухлинах, гематомах та ін.
Рентгенологічне дослідження має вирішальне значення для виявлення сторонніх металевих предметів у тканинах, при захворюваннях кісток (переломи, періостит, остеомієліт та ін.) і суглобів.
Лабораторні дослідження проводять у разі потреби уточнити діагноз і вивчити більш глибокі зміни в організмі, викликані патологічним процесом. При цьому матеріалом для аналізу є:
а) кров тварини, що дозволить визначити загальний вплив на організм захворювання і врахувати під час лікування;
б) гнійний ексудат, що виділяється: його дослідження допоможуть визначити збудника і призначити правильне лікування, а також визначити місце локалізації патологічного процесу (якщо у складі гною, що виділяється з глибоких тканин через норицю, є домішки жиру, можна запідозрити остеомієліт);
в) новоутворення – для диференційної діагностики;
г) відбитки ран – для оцінки регенеративних процесів;
д) пунктат суглоба, бурси, сухожилкової піхви, кісткового мозку тощо – для визначення характеру запальних процесів.
Крім того, існує багато спеціальних проб, якими користуються при діагностиці захворювань кінцівок у тварин. Найбільш поширені наступні:
а) пасивні рухи – використовуються при захворюванні кісток, суглобів, сухожилково-м’язового апарату кінцівки. Суть методу полягає в посиленні відчуття болючості твариною під час згинання чи розгинання, відведення в бік та приставлення кінцівки, а також при чергових кругових рухах окремих суглобів;
б) ліктьова проба використовується для діагностики захворювання міжгорбкової бурси та паралічу променевого нерва. При цьому піднімають здорову кінцівку і повертають голову тварини у бік кінцівки хворої, переносячи таким чином на неї всю масу тіла. За ураження міжгорбкової бурси внаслідок тиснення на неї двоголового м’яза посилюється біль, і тварина не дозволяє підняти здорову кінцівку.
Для діагностики паралічу променевого нерва після підняття здорової кінцівки дещо зміщують тварину вперед і назад. При ураженні нерва згинається спочатку ліктьовий суглоб, а потім і решта розташованих нижче, внаслідок чого тварина падає;
в) дослідження за допомогою клина проводять під час діагностики уражень човникового блока. Суть його зводиться до різного ступеня натягання глибокого згинача пальця і, значить, різного тиснення на цей блок. Тварину ставлять хворою кінцівкою на дерев’яний клинок довжиною до 25 см і шириною 15 см, зачіпною частиною копита до основи клина, а п’ятковою – до його вершини. Потім піднімають здорову кінцівку і таким чином переносять всю масу тіла на хвору кінцівку. При цьому копитний суглоб її надто розтягується, а натягання глибокого згинача значно посилюється, внаслідок чого клин буде більше тиснути на човниковий блок. І якщо в ньому розвивається патологічний процес, тварина відразу реагуватиме і намагатиметься звільнити кінцівку.
Викладено найбільш загальні методи дослідження, що використовуються для діагностики хірургічних хвороб. Вони будуть уточнюватися і дещо деталізуватися за необхідності у відповідних розділах.
Все темы данного раздела:
Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в
Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини.
Догляд залежить перш з
ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр
ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове
ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі
Запалення
Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла
Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр
Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці
Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації.
При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го
Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку
Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо.
Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з
Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин.
Дія йо
Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен
Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (
Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ
Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични
ГЕМАТОМА
Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро
ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин.
Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл
СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин.
Біль(dolor)виникає в момент
КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові.
Операційні рани наносять з
МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання.
Загоєння рани – це репаративний процес по
ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації).
Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме:
- вік тварини і його маса;
- стан годівлі і утримання;
- наявність вторинного інфікування ран;
-
Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.
Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра
Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під
ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ
ЗАГОЄННЯ РАН У ТВАРИН, ХВОРИХ НА ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ ТА ПРИ ЇХ ЗАБРУДНЕННІ РАДІОНУКЛІДАМИ
У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних про
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч
Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм
Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро
Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове
Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у
Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова
Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво
Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти
Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:
Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни
Хірургічна інфекція
Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої
Механізми, що попереджують розвиток інфекції
Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод
Дрімаюча інфекція
Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв
Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони.
Абсцес (Abscessus)
Абсцес (нарив) – це обмежене гн
Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.
Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї.
Не так давно вона діагносту
Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней
Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням
Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках
Сторонні тіла
Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу.
Залежно від локалізації їх под
Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність.
Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н
ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси
ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,
ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром
Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви
Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.).
Етіологія, патогенез і клінічні о
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н
ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli)
Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.
ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до
Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро
Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак.
Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з
Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с
Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана
Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т
ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни
ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
МІОЗИТИ (МIОSІТІS)
Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу
АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин
Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis)
Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка
ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно
Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон
Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи.
Оскільки більшість периферичних нервів
ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів.
Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають
Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си
Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням.
Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами
Зміщення за межі черевної порожнини
Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді
Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш
Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли
Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник
Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич
Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес
Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан
Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак)
Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано
Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп
Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр
Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення
Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з
Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів
Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ
Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці
Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог
Предметний покажчик
Абсцес
Актиномікоз
Аллопластика
Аневризма
Анестезія
Артеріїт
Артрит
Артроз
Аутогемотерапія
Бакт
Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с.
2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б
Закриті механічні пошкодження
Забій
Гематома
Лімфоекстравазат
Відкриті механічні пошкодження (рани)
Симптоми ран
Класифікація ран
Механізми загоювання ран
Новости и инфо для студентов