Деформівний артрит - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії Це Хронічне Продуктивне Запалення Хряща Або Кісток Суглоба; Зустрічається Пер...
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак.
Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, здебільшого виникає внаслідок мікро- і макронадривів зв’язок, вивихів, тріщин, внутрішньосуглобових переломів, зумовлених надмірним, особливо у молодих тварин, навантаженням і неправильною поставою кінцівок, а також порушенням мінерально-вітамінного обміну. Деформівний артрит може бути ознакою суглобового хронічного ревматизму чи туберкульозу у великої рогатої худоби.
Патогенез. Внаслідок травми процес починається насамперед у субхондральній кістковій тканині і проявляється запальним остеопорозом та остеосклерозом. Одночасно відбуваються дегенеративні зміни у хрящовій пластині з появою виразок (узур). Пізніше розвивається розріджувальний і конденсуючий остит. Капсула суглоба проростає фіброзною тканиною, яка в подальшому імпрегнується солями вапна. Проліферація сполучної тканини поширюється і на параартикулярні тканини, за рахунок чого весь суглоб потовщується. У місцях прикріплення зв'язок, сухожилків розвивається хронічний періостит з утворенням екзостозів у вигляді горбкуватих нашарувань, які можуть зливатися між собою з вираженим розростанням губчатої кісткової тканини і призводити до анкілозу суглоба (осифікувальний періартрит), (рис. 47). На оголених внаслідок узурування хряща кінцях кісток формується фіброзна та остеоїдна тканина, яка виповнює суглобову щілину, що також призводить до анкілозу.
Клінічні ознаки. У хворих тварин відмічається збільшення суглоба в об’ємі, ознаки запалення слабо виражені, м’які тканини навколо суглоба ущільнюються. У подальшому настає атрофія м’язів, збільшення об’єму суглоба, його деформація і малорухливість. Больова реакція у тварини посилюється тільки при стисканні нервових стовбурів кістковими розрощеннями. Під час рухів у суглобі інколи чути тріск. Повільно розвивається кульгавість, яка з часом стає виразнішою і посилюється при рухах по колу у бік хворої кінцівки, а також за важкої роботи та згинання суглоба (шпатова кульгавість).
На рентгенограмі відмічають вогнища остеосклерозу, різних розмірів і форми екзостози та анкілоз суглоба.
Діагноз ставлять за клінічними ознаками, уточнюють рентгенографією.
Прогноз –від сумнівного до несприятливого.
Лікування. Тварину звільняють від роботи, щоденно надають моціон (по 20–30 хв), забезпечують повноцінними кормами, збалансованими за вітамінами та мікроелементами. Місцево застосовують гостроподразливі мазі, теплові процедури, фізіотерапію, точкове припікання, внутрішньотканинно – лідазу, скипидар (0,2–0,3 мл у декількох місцях).
Артроз (Arthrosis)
Це хронічне захворювання незапального походження, що починається з заплеснового суглоба як найбільш навантаженого і характеризується дегенеративними змінами суглобового хряща та регенеративними – навколосуглобової кісткової тканини. Тривалий час воно реєструвалося у робочих коней, і тоді основною причиною його виникнення вважалося перевантаження суглобового хряща внаслідок важкої роботи, скачок, тривалих швидких алюрів тощо. Сьогодні артроз набув широкого розповсюдження серед биків-плідників на держплемпідприємствах. У літературі описаний артроз у корів (Бірзан О., 1963), телят (Бабак І.М, 1966), свиней (Шелінг Е., Шульц Ц., 1961), але цю хворобу автори діагностували лише на підставі післязабійних морфологічних досліджень, які виявляються не тільки при артрозі. Характерні ж клінічні ознаки описані у биків, 24–27% яких щорічно вибраковують з причини артрозу. Останнім часом артрозоподібні ураження заплеснових суглобів виявляють і в биків на заключній стадії відгодівлі в умовах висококонцентратної годівлі та безприв'язного крупногрупового утримання.
Етіологія. У коней причиною артрозу вважається використання молодих тварин не за призначенням, неправильна постановка кінцівок, тривалі і швидкі алюри тощо. У биків причини, мабуть, інші, хоч перевантаження заплеснових суглобів у молодих тварин і не виключається. Якщо у коней реєструється ураження тільки заплеснових суглобів, то у рогатої худоби процес поширюється поступово на всі суглоби грудних і тазових кінцівок. Більшість учених основною причиною артрозу у биків вважають висококонцентратну їх годівлю і зумовлене цим порушення обмінних процесів, особливо білкового, вуглеводного, вітамінного, мінерального.
Наші багаторічні спостереження (Панько І.С.) показали, що поки бики-плідники постійно користувалися активним моціоном, а їх раціони годівлі були такими ж, як і корів, подібні ураження не реєструвалися. Зі спеціалізацією відтворення стада, переведенням биків на висококонцентратну годівлю та обмеженням моціону у них з’явилися артрозні ураження суглобів. Тому основну причину артрозу слід шукати в умовах годівлі, утримання та експлуатації биків, оскільки останнє як етіологічний фактор не виключається. Варто звернути увагу на племінні господарства з вирощування молодняку. Прагнучи “підвищити” класність бичків, там часто практикують прив’язне їх утримання без моціону і висококонцентратну годівлю. Тому держплемпідприємства закуповують биків, схильних до артрозу. У подальшому під час експлуатації внаслідок перевантаження непідготовлених заплеснових суглобів у биків розвиваються артрозні ураження. Деякі вчені причиною артрозу вважають мікротравми внаслідок перевантаження суглобів під час взяття сперми.
Артрози у людини поділяють на первинні, що розвиваються внаслідок перевантажень, особливо при зниженні еластичності суглобового хряща за порушенного обміну речовин, і вторинні, зумовлені набутими деформаціями кістково-суглобового апарату і розвитком на цій основі хронічного запального процесу. Тому артроз слід розглядати як вторинну хворобу, що виникає внаслідок різних уражень суглоба.
Патогенез. У патогенезі хвороби важливу роль відіграє порушення живлення суглобового хряща, зміна його білкових колоїдів. Збільшення в раціоні годівлі концентрованих кормів до 70% і зв’язане з цим порушення протеїно-вуглеводного співвідношення призводить до порушення білкового і вуглеводного обміну. Як наслідок, у крові накопичується велика кількість летких жирних кислот, ацетонових тіл, що значно знижує резервну лужність крові. Суглобові хрящі в таких умовах розволокняються і під тиском великої маси поступово руйнуються, оголяючи в цих місцях субхондральну кісткову тканину, що призводить до розвитку остеопорозу і порушує живлення суглобового хряща – найбільш вразливої ділянки суглоба. Крім того, Н. Деттмер, Е.А. Зайцев вказують на ущільнення синовіальної оболонки суглобової капсули. Її капіляри надто вузькі, тому їх стискування призводить до повного стазу крові, внаслідок чого порушується функція клітин, які продукують синовіальну рідину; ще більше погіршується живлення суглобового хряща, що спричинює його змертвіння. У результаті в малорухливих поверхнях суглоба розвивається анкілоз, а при опиранні узурованими поверхнями у верхніх (рухомих) поверхах суглоба тварина проявляє больову реакцію, приймаючи захисні пози, відводячи тазові кінцівки назад і максимально розгинаючи заплеснові суглоби.
За остеопорозу міцність кістково-сухожилкових та кістково-капсулярних зв’язок порушується. Тому в місцях прикріплення до окістя зв'язок і капсули суглоба внаслідок їх розтягнення розвивається хронічне запалення з відкладанням солей кальцію. Утворюються так звані “кісткові губи”, які, розростаючись з усіх боків, призводять спочатку до тугорухливості, а пізніше й до нерухливості суглоба (несправжній анкілоз).Отже, розвитку анкілозу сприяють порушення обміну речовин на рівні синовіальної оболонки капсули суглоба, а судинно-нервові розлади ще більше погіршують обмінні процеси в капсулі, хрящах і кістках, що й викликає дистрофічні та структурні зміни.
Клінічні ознаки. Хвороба розвивається поступово. В її перебігу можна виділити три стадії. Перша (доклінічна) має невиразні симптоми.
Спочатку тварина неохоче піднімається, а піднявшись, переступає тазовими кінцівками. Рухи обережні з укороченням кроку внаслідок недостатнього згинання заплеснових суглобів. Після нетривалого моціону тварина рухається більш вільно. Бик неохоче робить садки, поступово розвивається імпотенція. На рентгенограмі інколи знаходять кісткові розрости біля суглоба, остеопоротичні зміни та незначне зменшення суглобової щілини.
У другу стадію тварини більше лежать, неохоче встають, зі стогоном. Під час руху швидко стомлюються. При пальпації суглоба знаходять тверді розрости кісток навколо суглоба. На рентгенограмі видно звуження суглобової щілини у 2–3 рази і узури хряща, а також подальше розростання кісткової тканини по лінії капсули суглоба та остеопоротичні зміни суміжних кісток.
Третя стадія характеризується кульгавістю змішаного типу високого ступеня. Рухи тварини зв’язані, вона виносить кінцівки незігнутими, боком. Кісткові губи збільшуються, що призводить до ще більшого звуження суглобової щілини, інколи до анкілозу суглоба. У тварини погіршується апетит, втрачаються статеві рефлекси. На цій стадії внаслідок руйнування суглобових хрящів хвороба нерідко переходить в артрозо-артрит (рис. 48). Ураження найчастіше двостороннє, хоч і розвивається неодночасно.
Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. На жаль, не опрацьовані методи доклінічного виявлення хвороби. Перспективними щодо цього можна вважати зміни синовіальної рідини, оскільки у патогенезі хвороби провідним вважається порушення живлення суглобового хряща. Артоз слід диференціювати від спастичного парезу, подібного за клінічними ознаками, оскільки при артозі бики не відводять назад на тривалий час уражену кінцівку, а за спастичного парезу ніколи не знаходять анкілозу нижніх поверхів заплеснового суглоба.
Прогноз на ранніх стадіях обережний, на третій – несприятливий.
Лікування починається з нормалізації обмінних процесів: виключають з раціону кислі корми, зменшують кількість концентратів, збільшують зелені корми влітку і сіно – зимою; збалансовують його за всіма компонентами. Проводять їх УФО. Зменшують навантаження на тазові кінцівки, використовуючи спеціальні килимки для ніг у місцях взяття сперми.
Лікування має бути комплексним і включати елементи патогенетичної та симптоматичної терапії. Суть його полягає у знятті больового синдрому, відновленні функції пошкодженого суглоба і припиненні подальшого розвитку патологічного процесу.
У лікуванні важлива роль відводиться дозованим рухам тварини. Під час роботи м’язів зростає кількість функціонуючих капілярів та їх просвіт, що супроводжується збільшенням маси циркулюючої крові і, отже, перерозподілом її в тканинах. Поліпшується живлення пошкодженого хряща і кісткової тканини та склад синовіальної рідини. Рухи вдвічі збільшують утилізацію летких жирних кислот, активізують нейроендокринну систему, що підвищує стійкість організму до навантажень. Тобто, дозовані рухи проявляють як лікувальну, так і профілактичну дію на організм тварин. За виражених змін суглоба і різко вираженого больового синдрому активний моціон для припинення подальшої деструкції суглобового хряща пропонують проводити після його зняття та покращення стану тварин. Можна також робити масаж пошкодженого суглоба і прилеглих тканин, втирання подразливих лініментів тощо.
Для зняття больового синдрому при артрозі у людини використовують ацетилсаліцилову кислоту. Будучи малотоксичним анальгетиком, у терапевтичних дозах вона може використовуватися тривалий період. Рекомендовано також з цією метою бутадіон, реопірин: їх анальгетичні властивості більш виражені й тривалі. Запропоновано також інтрасуглобове введення гідрокортизону 2–6 разів з інтервалом 2–4 дні (Цитланадзе В.Т., 1975), а також новокаїнові блокади для попередження розвитку артрозо-артриту. Рекомендовані також препарати йоду, кальцію, тривітамін, вітаміни В1 і В2, андрогени тощо. Дія всіх цих препаратів спрямована на усунення вторинних запальних явищ у суглобі.
Сьогодні ведуться пошуки нових лікарських засобів етіологічного і патогенетичного впливу. На увагу заслуговує румалон – специфічний тканинний препарат, виготовлений із суглобових хрящів ембріонів і молодих тварин. Він нормалізує обмін сірки у суглобовому хрящі, внаслідок чого припиняється його розпад (Ковач Й., 1964). За тривалого і регулярного використання румалон сприяє збереженню функції суглоба на ранніх стадіях ураження. Препарат вводять внутрішньом’язово по 2 мл на 100 кг маси тіла 10 разів з інтервалом 48 год (Зайцев Е.А., 1980).
У патогенезі артрозу відмічено порушення обміну кислих муко-полісахаридів синовії. Для його нормалізації на другій стадії лікування доповнюють підшкірним введенням у місцях ураження лідази в дозі 128 о.д. з 1%-ним розчином новокаїну. Препарат гідролізує надмірну кількість продуктів розпаду мукополісахаридів, а також припиняє подальше рубцювання капсули суглоба і сприяє зворотному розвитку щільноволокнистої сполучної тканини (Підгрушняк С.П., 1968). Однак досягти позитивних результатів не завжди вдається, оскільки на другій стадії кісткові розрости з'являються навколо більшості суглобів та в місцях прикріплення зв'язок, сухожилків тощо. На третій стадії лікування неефективне.
Профілактику артрозу у биків-плідників потрібно здійснювати як на племпідприємствах, так і в племінних господарствах при вирощуванні тварин. Пропонується виключити з раціону 6-місячних племінних бичків молоко і раніше перевести їх на режим годівлі, більш властивий для травоїдних тварин. А питома вага концентрованих кормів у їх раціонах не має перевищувати 45–50% за поживністю. Важливе профілактичне значення має правильна вітамінно-мінеральна годівля, а також надання молодим тваринам активного моціону.
На племпідприємствах з профілактичною метою збалансовують раціони биків за протеїном, вуглеводами, вітамінами, кальцієм, фосфором і різними мікроелементами. Вітамінні препарати (А, Д, Е), особливо в зимовий період, вводять парентерально, а для збагачення мікроелементами використовують полісолі, що містять (добова доза): марганець сірчанокислий – 0,8 мг, цинк сірчанокислий – 0,4, мідь сірчанокисла – 0,2, кобальт хлористий – 15 і калій йодистий – 10 мг. Крім того, раз на тиждень биків опромінюють ртутно-кварцовими лампами протягом 60 хв. Перед садкою і денною годівлею бикам надають активний моціон, у приміщенні для взяття сперми підлогу покривають килимками з еластичної гуми, а також проводять регулярну розчистку копитець. Впровадження цих заходів надійно профілактує артроз у биків-плідників (Матвєєв Л.В., 1990).
Остеохондроз (Osteoochondrosis)
Захворювання характеризується дегенеративно-дистрофічними змінами суглобових хрящів та хрящів міжхребцевих дисків.
Етіологія та патогенез. Причиною хвороби є надмірна експлуатація тварин (бугаїв-плідників, робочих коней), механічні травми, особливо при порушенні мінерально-вітамінної годівлі, кетозі, відсутності інсоляції, а також гіперфункції паращитоподібних залоз (Борисевич В.Б.), що призводить до збільшення концентрації солей кальцію в крові з наступним їх відкладанням у новосформованій остеоїдній тканині. Захворювання супроводжується хронічним руйнуванням хряща з боку субхондральної кістки, спричинює зміни, характерні для анкілозу хребцевого стовбура та ребер.
Клінічні ознаки. Захворювання розвивається поступово. Тварина важко піднімається, стогне, підводить тазові кінцівки під тулуб, стоїть згорблена, при спробі лягти різко падає на підлогу. У подальшому, внаслідок розростання і осифікації сполучної тканини в ділянці міжхребцевих отворів стискуються нервові корінці, що зумовлює парези й паралічі. За патолого-анатомічного дослідження встановлюють дегенеративно-дистрофічні зміни хрящів міжхребцевих дисків та розростання кісткової тканини, іноді зі зрощенням остистих або поперековореберних відростків (рис. 49).
Діагноз ставлять за клінічними ознаками, ректальним дослідженням та рентгенографією.
Лікування полягає у забезпеченні раціону годівлі тварин кормами, багатими на вітаміни, макро- і мікроелементи та інші поживні речовини. Тваринам надається активний моціон, особливо у сонячні дні. Внутрішньом’язово вводять хондропротектори (румалон, артепарон), нестероїдні протизапальні (вольтарен, наклофен, ібупрофен, індометацин, реопірин тощо), та гормональні (преднізолон, гідрокортизон, дексаметазон, кеналог) препарати.
Все темы данного раздела:
Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в
Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил
Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини.
Догляд залежить перш з
ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр
ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове
ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі
Запалення
Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла
Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр
Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці
Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації.
При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го
Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку
Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо.
Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з
Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин.
Дія йо
Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен
Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (
Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ
Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични
ГЕМАТОМА
Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро
ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин.
Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл
СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин.
Біль(dolor)виникає в момент
КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові.
Операційні рани наносять з
МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання.
Загоєння рани – це репаративний процес по
ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації).
Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме:
- вік тварини і його маса;
- стан годівлі і утримання;
- наявність вторинного інфікування ран;
-
Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.
Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра
Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під
ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ
ЗАГОЄННЯ РАН У ТВАРИН, ХВОРИХ НА ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ ТА ПРИ ЇХ ЗАБРУДНЕННІ РАДІОНУКЛІДАМИ
У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних про
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч
Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм
Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро
Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове
Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у
Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова
Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво
Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти
Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:
Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни
Хірургічна інфекція
Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої
Механізми, що попереджують розвиток інфекції
Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод
Дрімаюча інфекція
Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв
Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони.
Абсцес (Abscessus)
Абсцес (нарив) – це обмежене гн
Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.
Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї.
Не так давно вона діагносту
Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней
Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням
Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках
Сторонні тіла
Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу.
Залежно від локалізації їх под
Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність.
Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н
ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси
ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,
ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром
Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви
Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.).
Етіологія, патогенез і клінічні о
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н
ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli)
Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.
ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до
Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро
Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с
Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана
Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т
ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни
ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
МІОЗИТИ (МIОSІТІS)
Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу
АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин
Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis)
Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка
ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно
Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон
Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи.
Оскільки більшість периферичних нервів
ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів.
Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають
Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си
Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням.
Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами
Зміщення за межі черевної порожнини
Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді
Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш
Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли
Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник
Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич
Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес
Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан
Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак)
Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано
Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп
Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр
Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення
Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з
Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів
Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ
Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці
Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог
Предметний покажчик
Абсцес
Актиномікоз
Аллопластика
Аневризма
Анестезія
Артеріїт
Артрит
Артроз
Аутогемотерапія
Бакт
Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с.
2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б
Закриті механічні пошкодження
Забій
Гематома
Лімфоекстравазат
Відкриті механічні пошкодження (рани)
Симптоми ран
Класифікація ран
Механізми загоювання ран
Новости и инфо для студентов