рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Некробактеріоз

Некробактеріоз - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії Некробактеріоз (Necrobacteriosis) – Це Інфекційна Хвороб...

Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках та інших тканинах. Вона локалізується переважно в нижніх ділянках кінцівок, інколи – у ротовій порожнині, на вимені, статевих органах, печінці, м’язах тощо (метастазування).

Уражуються некробактеріозом всі види домашніх тварин і більшість диких. Найбільш чутливі олені, рогата худоба, вівці, свині, коні, а серед птиці – кури, частіше молодняк. Останнім часом ця хвороба часто виявляється серед високопродуктивних корів молочних комплексів.

Етіологія. Бактерія некрозу (Fusobacterium necrophorum) – надто поліморфний анаеробний мікроорганізм, нерухомий, не утворює спор і капсул. Тому він нестійкий: у сечі зберігає життєздатність до 15 діб, гної – до 50, молоці – до 35, у землях сирих пасовищ – до 3 міс. Нагрівання до 100°С убиває паличку некрозу за 1 хв, до 65°С – за 15 хв, сонячні промені – за 8–10 год; розчини калію перманганату, етакридину лактату, фенолу, формальдегіду тощо в загальноприйнятих концентраціях вбивають її протягом 5–30 хв.

Некробактеріоз вважається побутовою інфекцією і виникає в наслідок постійного порушення санітарно-гігієнічних правил утримання та годівлі тварин. Фузобактерії постійно розмножуються у травному тракті і виділяються з каловими масами в навколишнє середовище, проникають через мацеровану чи пошкоджену шкіру, переважно ділянки пальця.

Сприяють розвитку хвороби травмування під час випасання в лісі, на болотистій місцевості, підвищена вологість приміщень, місць вигулу, висококонцентратна годівля, гіподинамія, низька резистентність організму тощо.

Останнім часом доведено, що крім фузобактерій в етіології некробактеріозу важливу роль відіграють гнійно-гнильна мікрофлора і сальмонела. Бактерії некрозу виділяють екзотоксини – лейкоцидин, гематоксин, гіалуронідазу і цитоплазматичний ендотоксин, які пригнічують імунну систему тварин. Ферментативні системи гнійно-гнильних мікробів посилюють вірулентність самого збудника хвороби і створюють умови для їх розмноження. Утворений ними гнійно-некротичний бар’єр утруднює проникнення гуморальних антитіл у ділянку ураження. Вказані фактори патогенності пригнічують захисні механізми клітинного імунітету. Часто виявляють випадки рецидивів хвороби, зумовлені здатністю фузобактерій тривалий час (до півтора року) зберігати життєдіяльність у тканинах пальців, у тому числі і в копитному розі.

У деяких господарствах крім ураження кінцівок спостерігають ушкодження шкіри і слизових оболонок, язика у телят, суглобів, розташованих вище пальцевих, флегмони стегна некробактеріозного походження, септичні явища тощо. Це означає, що хвороба набуває більш злоякісної форми і починає виходити з-під контролю.Сьогодні в господарствах реєструють змішані інфекції некробактеріозу з іншими хворобами, зокрема пастерельозом, інфекційним ринотрахеїтом, парагрипом-3 тощо. У такому разі перебіг некробактерііозу відбувається єна фоні ослаблення резистентності організму.

Відомі ураження і статевих органів у корів, особливо після тяжких родів. Описані також випадки некробактеріозу у корів з вторинним імунодефіцитом, викликаним поїданням зіпсованих грубих кормів. Тому під час проведення лікувально-профілактичних заходів потрібно враховувати всі фактори, що негативно впливають на організм тварин, а не обмежитися лише місцевим лікуванням.

Деякі вчені вважають, що некробактеріоз завезений в Україну з коровами голштинської породи. Таке твердження не має підстав, оскільки корови в країнах заходу на некробактеріоз хворіють рідко, що зумовлено належними санітарними умовами їх утримання. Крім того, як вказувалося раніше, фузобактерії розмножуються у передшлунках не тільки голштинів, а й аборигенів, і виділяються з каловими масами в навколишнє середовище. Голштини ж як високопродуктивні, і отже, низькорезистентні тварини, завезені в наші, не кращі навіть для аборигенів умови, виявилися більш чутливими до фузобактерій. Пізніше, після пасажування, фузобактерії набувають патогенності і заражають тварин як голштинської, так і інших порід.

Прикро що некробактеріозні ураження кінцівок деякі лікарі ветеринарної медицини діагностують як звичайні гнійно-некротичні процеси, не враховуючи їх інфекційної природи. Вони не ізолюють хворих тварин, лікують їх безпосередньо в приміщеннях, що зумовлює пререзараження корів і підвищення вірулентності збудників хвороби. Такі господарства з часом стають стаціонарно неблагополучними щодо некробактеріозу. Тож якщо фузобактеріоз частіше реєструється на початку пасовищного періоду, що зумовлено зниженням реактивності організму тварин, то в молочних комплексах – протягом року, особливо в умовах підвищеної вологості і висококонцентратної годівлі.

Патогенез. Збудник успішно розвивається у ранах, що містять згустки крові в нішах, мертві тканини, тобто, в анаеробних умовах. Спочатку в зоні пошкодження і проникнення бактерії некрозу виникає запальна реакція, але внаслідок дії мікробних токсинів вона недостатня для локалізації та нейтралізації збудника. Тому некроз поширюється на навколишні тканини, пошкоджуються стінки судин, що викликає їх тромбування. Все це призводить до змертвіння м’язів, зв’язок, хрящів і навіть фаланг пальця.

Проникаючи у тромби, паличка переноситься з течією крові у внутрішні органи (легені, печінка, селезінка, кишечник), утворюючи там метастатичні вогнища з характерними ознаками. Перебіг хвороби ускладнюється при змішаній інфекції (стафіло-стрептококи, збудники газової гангрени та ін.), яка надає їй злоякісного характеру.

Клінічні ознаки залежать від виду і віку тварин. Так, у дорослої рогатої худоби, коней та оленів найчастіше уражуються кінцівки і статеві органи, у овець – крім кінцівок, шкіра губ, крила носа, слизові оболонки ротової порожнини і статевих органів, у собак – шкіра хвоста, ануса, лап або всієї кінцівки, статевих органів.

Найбільш поширені ураження шкіри на кінцівках, вимені. Рани характеризуються спочатку ознаками запалення, а пізніше – утворенням виразок (рис. 24.) і розширенням гангренозного розпаду тканин через що шкіра відшаровується й під нею утворюються ніші. Змертвілі тканини мають вигляд киселеподібної маси з неприємним запахом. Унаслідок всмоктування токсинів і мікробів тварина пригнічена, у неї підвищується температура тіла, прискорюються пульс та дихання.

З часом спостерігається ураження сухожилків, зв’язок, суглобів, відшарування рогового чохла (рис. 25) і навіть фаланг пальця. Зализування та розгризання некробактерійних уражень кінцівок призводить до появи нових вогнищ у ділянці голови, особливо в овець і поросят. На губах з’являються пустули, значний набряк їх та інших ділянок голови; шкіра відторгається, утворюються виразки.

Ураження слизових оболонок ротової порожнини та статевих органів часто зустрічається у молодняку. Спочатку на них утворюються дифтеритичні, а пізніше – некротичні виразки. Тварина стоїть з відкритим ротом, слина, що виділяється, має гнильний запах. Язик набрякає і випадає з ротової порожнини. Дихання і приймання корму утруднені. Гнійно-некротичні ураження ротової порожнини та шкіри характерні також для кролів і курей, особливо молодняку.

Діагноз ставиться на підставі характерних клінічних ознак та підтверджується епізоотичними і бактеріологічними даними. Патматеріал для бактеріологічного дослідження беруть на межі здорових і пошкоджених тканин.

Прогноз залежить від стадії і місця локалізації процесу. На ранніх стадіях – сприятливий, за розвитку широких вогнищ некрозу – сумнівний, а при генералізації з утворенням метастатичних вогнищ – несприятливий.

Лікування зводиться до створення для бактерії некрозу і супутньої мікрофлори несприятливих умов, використання бактерицидних засобів, припинення резорбтивних явищ, підвищення місцевої і загальної резистентності організму.

Хворих тварин ізолюють та лікують у спеціально обладнаних для цього місцях. На початку хвороби, до появи некротичних вогнищ, користуються спирто-камфорними, спирт-іхтіоловими примочками, які часто міняють, у поєднанні з короткою новокаїн-антибіотиковою блокадою. З появою некротичних вогнищ провідним вважається хірургічне лікування. Перед операцією бажано зробити теплу дезінфекційну ванну з окислювачами. Після цього під новокаїновою анестезією розсікають ніші й максимально видаляють мертві тканини, знову обробляють рану одним з антисептичних розчинів та накладають легкі марлеві пов'язки з 15%-ною дибіоміциновою емульсією на риб'ячому жирі, сульфаніламідними препаратами, які міняють через 3–5 днів.

Останнім часом після максимального видалення мертвих тканин з успіхом використовується присипка М.С.Островського, куди порівну входять розтерті в пудру борна кислота і калію перманганат. Вона згубно діє на будь-яку мікрофлору на поверхні і створює несприятливі умови для анаеробів у глибині тканин. А коли виразки покриються здоровими грануляціями, користуються бальзамічною маззю Вишневського чи емульсією синтоміцину.

Але варто нагадати, що пудра на виразковій поверхні утворює струп, який утруднює доступ кисню з повітря до набряклих тканин – основних місць локалізації патогенних мікроорганізмів. Тому при виразках некробактеріозного походження широко практикується апробована емульсія АСД з димексидом 2:1 з інтервалом 3 дні (Панько І.С., Петрик М.В); проникна завдяки димексиду углиб тканин, вона діє антимікробно й одночасно стимулює пригнічені мікробами регенеративні процеси.

За некробактеріозних уражень кінцівок після хірургічного лікування з успіхом використовуються дренажі, оброблені фенол-скипидар-димексидною емульсією (фенол – 5,0; скипидар – 10,0; рицинова олія і димексид – по 50,0). Проникаючи до місця локалізації мікробів, вона діє антимікробно, загострює запальну реакцію на межі пошкоджених і здорових тканин, чим прискорює очищення ранової поверхні і регенеративні процеси. Пов’язку за потреби накладають 3–4 дні, а після очищення виразок для прискорення регенерації використовують мазь Вишневського з інтервалом 6–7 днів.

Одночасно проводять загальне лікування дибіоміцином чи дитетрацикліном , які у вигляді 30%-ної суспензії на гліцерині, приготованому на 1%-ному новокаїні (30 тис. од. в/мл), вводять внутрішньом’язово з розрахунку 20 тис. од. на 1 кг маси тіла в декількох точках (по 5–7 мл на ін’єкцію). За необхідності, таке лікування повторюють через 5–7 днів.

Профілактиканекробактеріозу зводиться до регулярного надання тваринам активного моціону, підтримання відповідного санітарного порядку на фермах, попередження травматизму тварин і мацерації шкіри, створення відповідних умов годівлі та утримання, обробки тварин зі зниженою резистентністю імуностимулюючими препаратами. Більше уваги приділяють догляду за копитами, скушуванню зубів у поросят. Важливу роль відіграє своєчасна діагностика, ізоляція та лікування хворих. Приміщення, де утримувалися хворі тварини, ретельно очищають і дезінфікують, а гній – біотермічно знезаражують. Люди, що обслуговують хворих тварин, повинні суворо дотримуватися правил особистої гігієни, оскільки фузобактерії – це зооантропонози: працювати в спецодязі, надавати лікарську допомогу в гумових рукавичках, а за їх відсутності після роботи руки обробити атисептиками.

Після вимушеного забою хворих тварин тушу з локальними ураженнями після видалення та утилізації уражених частин випускають без обмежень. У разі виявлення метестазів тушу і органи направляють на технічну утилізацію.

Останнім часом для профілактики некробактеріозу запропоновано різні вакцини, але в неблагополучних господарства, при антисанітарних умовах утримання вони не дають результатів.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії

Передмова У другому виданні планується опрацювати тактику оперативного і консервативного лікування.. Вступ..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Некробактеріоз

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в

Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил

Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини. Догляд залежить перш з

ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
    У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр

ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове

ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
  Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі

Запалення
  Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла

Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр

Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці

Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації. При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го

Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку

Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо. Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з

Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин. Дія йо

Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен

Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (

Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ

Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични

ГЕМАТОМА
  Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро

ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
  Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин. Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл

СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин. Біль(dolor)виникає в момент

КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові. Операційні рани наносять з

МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання. Загоєння рани – це репаративний процес по

ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації). Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме: - вік тварини і його маса; - стан годівлі і утримання; - наявність вторинного інфікування ран; -

Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.

Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра

Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
  Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ

ЗАГОЄННЯ РАН У ТВАРИН, ХВОРИХ НА ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ ТА ПРИ ЇХ ЗАБРУДНЕННІ РАДІОНУКЛІДАМИ
  У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних про

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч

Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм

Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро

Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове

Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у

Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова

Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво

Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти

Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:

Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни

Хірургічна інфекція
    Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої

Механізми, що попереджують розвиток інфекції
  Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод

Дрімаюча інфекція
  Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв

Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони. Абсцес (Abscessus) Абсцес (нарив) – це обмежене гн

Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.

Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї. Не так давно вона діагносту

Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней

Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням

Сторонні тіла
  Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу. Залежно від локалізації їх под

Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність. Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр

ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н

ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси

ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,

ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром

Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви

Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.). Етіологія, патогенез і клінічні о

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н

ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli) Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.

ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
  Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis) Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до

Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро

Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак. Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з

Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с

Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана

Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т

ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни

ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
  МІОЗИТИ (МIОSІТІS) Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу 

АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин

Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis) Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка

ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно

Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон

Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи. Оскільки більшість периферичних нервів

ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів. Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають

Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi) Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си

Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням. Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами

Зміщення за межі черевної порожнини
  Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді

Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш

Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли

Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник

Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
  Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич

Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес

Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан

Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак) Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано

Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп

Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр

Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення

Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з

Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів

Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ

Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці

Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог

Предметний покажчик
  Абсцес Актиномікоз Аллопластика Аневризма Анестезія Артеріїт Артрит Артроз Аутогемотерапія Бакт

Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с. 2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б

Закриті механічні пошкодження
Забій Гематома Лімфоекстравазат Відкриті механічні пошкодження (рани) Симптоми ран Класифікація ран Механізми загоювання ран

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги