рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії У Ветеринарії На Сьогодні Немає Загальноприйнятої Класифікації Травматизму, Я...

У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами травматизму тварин у сучасних господарствах, особливо промислового типу, є наступні.

Внутрішньогосподарський травматизм, пов’язаний з умовами утримання та догляду тварин, включає велику кількість різних форм ушкоджень тканин та органів, а причинні його фактори найрізноманітніші. Це й тісне розміщення тварин, і несправна підлога у стійлах, і пошкодження кінцівок чи інші травми, отримані на пасовищах та в загонах, кусані рани свиней і коней, розкльови птиці та багато інших.

Але нині дещо змінився характер внутрігосподарського травматизму у господарствах промислового типу. По суті він також зв’язаний з умовами годівлі й утримання тварин. Проте ці умови не є наслідком господарських недоліків, вони передбачені технологією виробництва, у зв’язку з чим такий травматизм називають технологічним.

Особливості технологічного травматизму.В умовах промислового скотарства з’явилася низка факторів, що сприяють травматизму – гіподинамія, стресори, незадовільні параметри мікроклімату, невдала конструкція підлоги, утримання корів у коротких стійлах та ін.

Для таких господарств характерні гіподинамія, скупчене утримання бичків на відгодівлі, хоч давно відомий негативний їх вплив на організм тварин (порушення обмінних процесів, сухожилко-зв’язкового апарату і пов’язана з ними неправильна постава кінцівок, деформація копитець, некроз хвоста і т.п.). Іншою загальною причиною травматизму є стрес і стресові фактори. Це не хвороба, а стан неспецифічних реакцій організму на вплив змінених людиною факторів навколишнього середовища, що призводить до перенапруження його функцій. Знижуючи резистентність організму, вони сприяють розвитку різних патологічних процесів.

Стрес завжди характеризується масовістю. Під його впливом збільшилися випадки травматизму. Тому актуальним на сьогодні є попередження стресу і запобігання дії стресорів (дотримання правил годівлі та утримання, параметрів мікроклімату тощо).

Для кожних умов утримання характерні відповідні травми. Зокрема, прибирання гною від корів скребковим транспортером призводить до травмування дистальних відділів тазових кінцівок (особливо у великих корів); утримання в коротких стійлах (прибирання гною тракторною лопатою) – до нерівномірного завантаження основи шкіри підошви, що сприяє виникненню хронічних хвороб.

Решітчаста підлога визнана найбільш гігієнічною та економічною, тому що позбавила необхідності підстилки, прибирання гною і чищення тварин. Але вона ніколи не буде фізіологічною. Решітки, виготовлені на основі залізобетону, надто тверді, внаслідок чого копитний ріг швидко стирається, що призводить до забоїв, крововиливів, ран, гнійно-некротичних процесів у ділянці пальця. Збільшення кількості травм пальця на такій підлозі пояснюється ще й частим псуванням решіток, неправильним їх укладанням, наявністю гострих країв тощо.

За безприв’язногоу утримання бичків на такій підлозі у багатьох з них у статевозрілому віці розвивається параплегія (двосторонній параліч), як ускладнення некрозу хвоста. Утримання корів на глибокій незмінній підстилці сприяє, внаслідок високої вологості такої “подушки”, розвитку деформацій копитець, некробактеріозу та ін.

Травми тваринам у таких господарствах завдаються і різними механізмами, що використовують у тваринництві: кормові транспортери, механізми для завантаження чи розвантаження тварин, різні тренажери, пристрої для фіксації тощо.

У корів спецгоспів з виробництва молока, особливо високопродуктивних, часто спостерігається порушення вітамінно-мінерального обміну, що збільшує випадки кормового травматизму. Причому, крім клінічних ознак пошкодження передшлунків у 60–80% корів комплексу спостерігаються і субклінічні форми, зумовлені металоносійством. Навіть незначне зниження продуктивності таких тварин в цілому по стаду завдає суттєвих збитків.

Указані методи утримання мають свої позитивні сторони та недоліки, які слід постійно вивчати, усувати і вносити пропозиції до проектів забудови нових приміщень. Та все ж за різних методів утримання позбутися травм неможливо, тому важливо попередити їх ускладнення.

Поширенню травматизму в господарствах промислового типу сприяють і умови годівлі, часто неповноцінної як за загальною, так і вітамінно-мінеральною поживністю. Вже вказувалось на металоносійство у рогатої худоби. Але багато травм є наслідком неправильної підготовки кормів до згодовування. Це і злакова хвороба, спричинена поїданням незапареного і навіть не подрібненого корму, і закупорка стравоходу не подрібненими коренебульбоплодами, виразки шлунка у поросят при тривалому згодовуванні сухих концентратів та обмеженні води, канібалізм поросят через великі проміжки часу між їх годуванням та багато інших.

Кормовий травматизм. Ушкодження ротової порожнини часто спричинюються остюками ковили, пшениці, ячменю, зеленого жита та твердими стеблами інших грубих кормів.

У степових районах поширена “ковилева хвороба”, коли стебла, листя і зернівки ковили через слизові ротової порожнини проникають у тканини, зумовлюючи розвиток гнійного процесу. В овець ковилою пошкоджуються переважно ділянки голови, нижні частини черевної та грудної стінки, вим’я та ін.

У рогатої худоби спостерігається закупорка стравоходу коренебульбоплодами, кукурудзяними та капустяними качанами тощо, що призводить до тимпанії, некротичних процесів з боку стравоходу і розвитку анаеробної інфекції. Про травматизм, зумовлений попаданням з кормом у передшлунки металевих предметів, уже говорилося. Вони трапляються в комбікормах, жомові, грубих кормах і пресованому сіні, силосі. Сприяє кормовому травматизму й нестача вітамінів та необхідних мінеральних речовин. Дрібні тварини (собаки, коти) часто травмують ротову порожнину, інші відділи травного тракту кістками, голками, металевими кульками тощо.

До групи кормового травматизму слід віднести бурсити холки на заключному етапі відгодівлі бичків, коли, дістаючи корм із годівниці, вони хронічно травмують ділянку холки об металеві чи дерев'яні перекладини, змонтовані для запобігання перескакуванню тварин, особливо молодих, на кормові проходи.

Сюди можна віднести і так звані “годівничі абсцеси” у свиней, що розвиваються у вентральній ділянці шиї внаслідок травмування та подальшого інфікування тканин об деформовані годівниці, особливо при скороченні фронту годівлі.

Випадки канібалізму у свиней також можна віднести до групи кормового травматизму. Адже останнім часом доведено, що відгризання хвоста у поросят спостерігається здебільшого при порушенні режиму годівлі, коли свині голодні. Спочатку вони смокчуть один одному хвости, вуха, а потім їх відгризають.

Експлуатаційний травматизм виникає під час експлуатації тварин. У робочих коней (в упряжі та під сідлом) травми завдаються неправильно підібраною збруєю внаслідок великого навантаження та порушення зоогігієнічних умов експлуатації.

Пошкодження кінцівок, особливо нерозчищених чи неправильно підкованих, часто спостерігається на слизьких нерівних кам'янистих дорогах.

Нерідко зустрічаються травми у биків-плідників на держплемоб’єднан-нях. Вони можуть посковзнутися при садці на слизькій підлозі, внаслідок чого виникають розтяги і розриви зв’язок, м’язів, сухожилків, вивихи суглобів тощо. За неправильного підбору чучел чи підставних биків у останніх внаслідок постійного перевантаження розвиваються хронічні процеси у тканинах кінцівок.

Особливий вид експлуатаційного травматизму – ушкодження вимені у процесі доїння, пов'язані з невмілим користуванням доїльними апаратами, недосконалою їх конструкцією, а також невідповідністю розмірів дійок стаканам.

До цієї групи можна віднести і травми овець під час стрижки, особливо недосвідченими людьми.

Спортивний травматизм коней можна було б розглядати як експлуатаційний, але він має свої характерні риси, зумовлені особливостями експлуатації. Основними причинами травматизму спортивних коней вважається погана організація тренінгу і змагань, коли, прагнучи одержати високі спортивні результати, наїзники не завжди враховують фізичну і технічну підготовку коней. Найчастіше уражуються кінцівки (розтяги сухожилків, особливо пальцевих згиначів, розтяги відповідних зв'язок на віражах, забивання і засікання підковами, копитами, шипами, особливо на швидких алюрах; асептичні запалення сухожилків, сухожилкових піхов, суглобів).

Інколи травми виникають внаслідок грубого ставлення до коня спортсмена, обслуговуючого персоналу. Порушення послідовності в тренуванні та індивідуального підходу до коня іноді призводить до його стомлення і травмування в результаті перетренування. Загальне стомлення тварини викликає розлад координації рухів і порушення закріплених раніше рефлексів. Тому навіть добре підготовлений кінь, будучи стомленим, може припуститися помилок, що призводять до травм. Травми можуть виникати при незадовільному стані місць тренування чи змагань, відсутності шипів на підковах, що може призвести до падіння коня під час подолання перешкод. Неправильна підгонка сідла спричинює утворення ран у ділянці холки , спини, грудної стінки.

Під час подолання різних спортивних бар’єрів інколи зустрічаються й досить важкі механічні ушкодження з переломами кісток і навіть хребта, особливо у шийному та поперековому відділах.

Транспортний травматизм виникає при перевезенні тварин автомобілями, залізничним, морським транспортом. Достатньо часто тварини одержують травми при навантаженні та розвантаженні, перевезенні непристосованим транспортом. Цьому сприяють перевантаження транспортних засобів, раптові поштовхи у вагонах та автомобілях, різкі повороти останніх та тривале перевезення без відпочинку. При цьому зустрічаються найрізноманітніші пошкодження: садна, рани, забої, гематоми, переломи ребер, кісток кінцівок тощо, які завдаються переважно рогами, внутрішнім обладнанням вагонів чи автомобілів, зовнішніми предметами або людьми при навантаженні та розвантаженні, особливо за відсутності естакад.

Транспортний травматизм часто зумовлений перегоном рогатої худоби та овець на далекі пасовища чи на м'ясокомбінат, особливо по шосейній дорозі. У такому разі травми зустрічаються переважно в ділянці пальця.

Травматизм забійних тварин спостерігається спочатку під час розвантаження та змішування тварин різних вікових груп на м’ясопереробних підприємствах, а пізніше проявляються наслідки передзабійної витримки. Відомо, що під час перевезення тварини перебувають у стресовому стані, внаслідок чого в їх крові знижується рівень γ-глобулінів, що призводить до зниження резистентності організму. Передзабійна витримка сприяє відновленню фізіологічного стану тварин та очищенню їх шлунково-кишкового тракту, але вона не повинна бути тривалою, особливо для свиней. Через відсутність у цей період кормів і води вони кусають одне одного, спричиняючи кусано-рвані рани і закриті пошкодження. Практично через 24 год витримки не залишається тварин, які не були б травмовані. Внаслідок зачистки туш кількість конфіскатів, залежно від терміну передзабійної витримки, складає 700–720 г з кожної туші при забої в день доставки і до 1000–1100 грамів – через 48 год.

Крім того, м’ясо, одержане від травмованих тварин, соціально небезпечне – одержані з нього продукти можуть викликати токсикоінфекції у людей. Тривала передзабійна витримка стимулює розвиток сальмонел та умовно патогенної мікрофлори у травному тракті, яка мігрує у травмовані і прилеглі до них м’язи. Це здебільшого кишкова паличка, потім стафілококи, анаероби. За недостатньої зачистки мікроорганізми, що залишились невидаленими, консервуються внаслідок швидкого охолодження туші, а після розморожування (у торговій мережі) вони оживають і розмножуються. Особливо небезпечні гнильні мікроби, що розмножуються у травмованих тканинах через збіднення їх глікогеном, молочною кислотою і утворюють велику кількість токсичних продуктів.

Мабуть, саме з цієї причини у багатьох країнах тварин забивають без передзабійної витримки на м'ясокомбінатах або безпосередньо у господарствах.

Слід також вказати на ще одне джерело травмування забійних тварин – використання електропідганялок та електрооглушення великої рогатої худоби. Останнє часто супроводжується переломами хребців внаслідок тетанічного скорочення м'язів.

Електротравми спостерігаються при контакті тварин з обірваними проводами високовольтних ліній електропередач, а також під час спалахів блискавки. Природно, що останні спостерігаються тільки на пасовищах, оскільки тваринницькі приміщення обладнані громовідводами.

Операційний травматизм – це травмування тварин під час операції. Він залежить від характеру операції та кваліфікації лікаря. Однак завжди потрібно прагнути до мінімальної травматизації тварин і тканин під час операції та обов'язково користуватися місцевим чи загальним знеболюванням.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії

Передмова У другому виданні планується опрацювати тактику оперативного і консервативного лікування.. Вступ..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в

Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил

Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини. Догляд залежить перш з

ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
    У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о

ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове

ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
  Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі

Запалення
  Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла

Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр

Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці

Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації. При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го

Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку

Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо. Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з

Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин. Дія йо

Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен

Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (

Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ

Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични

ГЕМАТОМА
  Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро

ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
  Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин. Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл

СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин. Біль(dolor)виникає в момент

КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові. Операційні рани наносять з

МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання. Загоєння рани – це репаративний процес по

ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації). Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме: - вік тварини і його маса; - стан годівлі і утримання; - наявність вторинного інфікування ран; -

Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.

Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра

Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
  Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ

ЗАГОЄННЯ РАН У ТВАРИН, ХВОРИХ НА ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ ТА ПРИ ЇХ ЗАБРУДНЕННІ РАДІОНУКЛІДАМИ
  У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних про

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч

Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм

Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро

Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове

Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у

Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова

Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво

Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти

Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:

Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни

Хірургічна інфекція
    Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої

Механізми, що попереджують розвиток інфекції
  Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод

Дрімаюча інфекція
  Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв

Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони. Абсцес (Abscessus) Абсцес (нарив) – це обмежене гн

Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.

Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї. Не так давно вона діагносту

Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней

Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням

Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках

Сторонні тіла
  Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу. Залежно від локалізації їх под

Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність. Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр

ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н

ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси

ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,

ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром

Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви

Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.). Етіологія, патогенез і клінічні о

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н

ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli) Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.

ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
  Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis) Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до

Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро

Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак. Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з

Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с

Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана

Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т

ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни

ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
  МІОЗИТИ (МIОSІТІS) Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу 

АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин

Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis) Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка

ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно

Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон

Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи. Оскільки більшість периферичних нервів

ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів. Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають

Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi) Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си

Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням. Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами

Зміщення за межі черевної порожнини
  Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді

Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш

Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли

Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник

Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
  Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич

Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес

Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан

Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак) Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано

Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп

Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр

Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення

Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з

Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів

Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ

Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці

Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог

Предметний покажчик
  Абсцес Актиномікоз Аллопластика Аневризма Анестезія Артеріїт Артрит Артроз Аутогемотерапія Бакт

Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с. 2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б

Закриті механічні пошкодження
Забій Гематома Лімфоекстравазат Відкриті механічні пошкодження (рани) Симптоми ран Класифікація ран Механізми загоювання ран

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги