Зупинка кровотечі - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії Кровотеча Є Обов’Язковою Ознакою Будь-Якої Рани, Тому Хірург Повинен В Найкор...
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організмі порушення, що стали наслідком кровотечі.
Для тимчасової, а в деяких випадках і остаточної зупинки кровотечі за необхідності користуються механічними засобами для стискання судини, що кровоточить. Це, перш за все, тиснуча пов’язка. Внаслідок стискання тканин і судин створюються умови, що сприяють утворенню тромба. Вона знімається через 2–3, а якщо розрахована на остаточну зупинку, то й 4 дні. За цей час у рані з’являється грануляційна тканина, внаслідок чого пов’язка легко знімається. Це запобігає вторинній кровотечі та забрудненню ран. Внаслідок просочування пов'язки кров'ю, інколи її зняття супроводжується травмуванням тканин, що призводить до повторної кровотечі. У такому разі слід попередньо змочити ранову поверхню розчином пероксиду водню. Тиск пов’язки на тканини в зоні кровотечі має бути рівномірним. Тому заглибини, зумовлені виступами тканини, виповнюють ватою. Зимою небажано тривалий час користуватися такою пов'язкою, оскільки вона просочується кров’ю і замерзає, що може призвести до обмороження тканин.
Крім пов'язки, часто, особливо при глибоких ранах, користуються тампонами із стерильного гігроскопічного (марля, вата) матеріалу, який туго вводять у порожнину рани і потім фіксують пов’язкою чи провізорним швом. Видаляють тампони через 2–3 дні, обробивши їх попередньо розчином перекису водню. Тривале їх перебування, стискуючи тканину, погіршує кровообіг і, отже, умови регенерації.
Надійним способом тимчасової зупинки кровотечі є накладання джгута. При цьому слід враховувати силу тиску і тривалість знекровлення: на тазовій кінцівці – краще в ділянці гомілки, на грудній – передпліччя. При ураженні копит джгут накладають у нижній третині п’ясті (плесна) за умови захисту пальцевих нервів (волярних, плантарних) кульками з вати і розслаблення згиначів пальця. Потрібно слідкувати, щоб між окремими обертами джгута не защемлювалася шкіра.
Тиск 3–4-х обертів джгута повинен призвести до зникнення пульсу на периферії. Надмірне перетискування кінцівки викликає біль, який швидко змінюється анестезією, а інколи розладами функції кінцівки. Щоб запобігти некрозу тканин, джгут утримують не більше 2 год влітку і 1 – взимку. Якщо після його зняття кровотеча відновилася, то його знову накладають, але нижче чи вище того місця, де він був раніше. Тривале утримування джгута, внаслідок порушення кровообігу, створює сприятливі умови для розвитку інфекції, особливо анаеробної.
Зупинити кровотечу можна за допомогою гемостатичного пінцета. Для цього рану тампонують, а потім, швидко видаливши тампон, стискують судину пінцетом або закручують чи витягують. При пошкодженні великих судин їх краще перев’язувати в рані. Для цього, залежно від місця поранення, судини стискують джгутом чи пальцем, рану тампонують, а після видалення тампона стискують пінцетом і перев’язують.
Проте не завжди вдається накласти лігатуру на травмовану судину, особливо, якщо вона розташована у склеризованій тканині. У такому разі навколо неї за методом повзучого інфільтрату за А.В.Вишневським вводять новокаїн. Інфільтрат, стискуючи стінки судини, створює умови для утворення тромба.
Зупинити кровотечу, капілярну чи паренхіматозну, можна також накладанням шва па рану. Це сприяє механічному стисканню тканин і утворенню тромбу в судині. Із фізичних методів зупинки кровотечі заслуговують на увагу висока та низька температури. Як холод використовують гумовий мішок з холодною водою, снігом чи льодом. Кровоносні судини під дією холоду звужуються, що і сприяє тромбоутворенню. Гаряча вода при температурі 55–60°С коагулює кров і тканинні білки, подразнює судинні нерви, а також сприяє скороченню їх просвіту, чим прискорює утворення тромбу. При ушкодженні навіть великих вен можна зупинити кровотечу тампонами, змоченими в гарячій воді.
Для зупинки кровотечі користуються термокаутером, електро-кауте-ром, електроскальпелем, лазерним скальпелем та іншими приладами, що викликають місцеву коагуляцію тканин. Проте за сильних кровотеч, поряд із вказаними діями, слід користуватися фармакологічними препаратами, що звужують кровоносні судини, а також стимулюють процеси згортання крові. Це, перш за все, кальцію хлорид, кальцію глюконат 10%-ні, (100–150 мл для великих тварин); гіпертонічний 10%-ний розчин натрію хлориду, що також вводиться внутрішньовенно (100–150 мл); етамзилат Дарниця (2–10 мл внутрішньом’язово чи внутрішньовенно); 10 %-ний розчин желатину, що підвищує в’язкість крові (вводиться підшкірно чи внутрішньом’язово по 300 мл для великих і 20 мл для дрібних тварин). Всі вони підсилюють згортання крові. Із препаратів загальної дії доцільно зупинитися на наступних.
Адреналіну гідрохлорид, що впливає на адренорецептори. Збуджуючи їх, він звужує судини. Суттєвий недолік – його короткочасна дія. Після всмоктування у кров під дією ферменту адреноксидази він руйнується, внаслідок чого через 3–5 хв після введення адреналіну можливі вторинні кровотечі, тому необхідне використання адреналіну для зупинки кровотечі у вигляді просочених ним тампонів.
Ефедрину гідрохлорид діє слабше за адреналін, але більш тривалий час. Він нейтралізує фермент аміноксидазу, що є в організмі, і сприяє збільшенню кількості адреналіну. Характерним у дії ефедрину є й те, що кровоносні судини після звуження, хоч поступово і розширюються, але не виходять за початкові межі. Вводять його підшкірно в дозах: коням і великій рогатій худобі 0,05–0,5 (2,5–25 мл 2%-ного розчину), дрібній худобі та свиням – 0,02–0,1 (1–5 мл), собакам – 0,01–0,05 (0,5–2,5 мл).
Останнім часом для зупинки кровотечі запропоновано 1%-ний розчин іхтіолу. Його готують стерильно на дистильованій воді шляхом нагрівання суміші до 50–60°, тому що при кип'ятінні руйнуються активно діючі речовини (тіофени). Введений внутрішньовенно, 1%-ний розчин іхтіолу (1 мл/кг) забезпечує добре згортання крові протягом 2–2,5 год і швидку зупинку кровотечі. Тому його можна рекомендувати як з профілактичною (перед операцією), так і лікувальною метою. Дія введеного підшкірно розчину (3–5%-ний 1,5–2,5 мл/кг) розвивається протягом 10–15 хв і триває дуже довго. При зовнішніх кровотечах зволожують перев’язувальний матеріал чи ранову поверхню 10%-ним його розчином.
Амінокапронова кислота. Механізм кровозупинної дії цього препарату поки що вивчений недостатньо. Проте встановлено, що вона не тільки блокує активатор профібринолізу (плазмін), пригнічуючи фібриноліз, а й підвищує активність тромбоцитів і таким чином прискорює згортання крові.
На практиці користуються гідрохлоридом амінокапронової кислоти (5–10%-ні розчини) всередину (0,05–0,1/кг), підшкірно (0,05–0,1), внутрішньовенно (0,03–0,1) та внутрішньоперитонеально (0,03–0,1/кг маси тіла).
Заслуговують на увагу і препарати місцевої дії, що прискорюють коагуляцію крові у пошкоджених судинах.
Скипидар підвищує зсідання крові, а також, подразнюючи нервові закінчення судинної стінки, викликає її спазм. Для зупинки кровотечі ним зволожують тампони та засоби перев’язки кровоточивих ран.
Перекис водню (3%-ний розчин), нанесений на рану, діє подразливо на нервові закінчення судинної стінки і, завдяки в’яжучій дії, також сприяє зупинці кровотечі.
Накладений на рану тампон, просочений етамзилатом, активує утворення тромбопластину і, відповідно, кров’яного згустку.
Із біологічних засобів можна назвати наступні.
Тромбін – природний фермент крові, який випускається в ампулах у вигляді порошку і перед вживанням розчиняється фізрозчином. Швидко зупиняє кровотечі з дрібних судин, у тому числі, й паренхіматозні. Використовується тільки місцево, тому що, введений у кров, може викликати масові тромбози.
Гемостатична губка – суха маса (леофілізована) кремового кольору, що добре всмоктує рідину і містить плазму та сироватку крові, тромбопластин, кальцію хлорид. Губку наносять на висушену ранову поверхню і притискують марлевою серветкою до судин, що кровоточать. Однак при великих розмірах ран, а також носових чи ротових кровотечах користуватися нею незручно.
Фібринна гемостатична губка містить, головним чином, фібрин і невелику кількість тромбіну. Її прикладають до ранової поверхні, що забезпечує досить надійний гемостаз.
Біологічний антисептичний тампон, до складу якого входить плазма, желатин, тромбопластин, кальцію хлорид та протимікробні засоби (бензилпеніцилін, фурацилін), використовують при первинній хірургічній обробці ран, особливо інфікованих, та арозійних і септичних кровотечах.
Колагенова губка – використовується для гемостазу після зрізання рогових бугорків у телят самостійно або з внесенням її у процесі виготовлення антикоагулянтів. Нею туго тампонують рановий дефект, внаслідок чого створюється єдиний конгломерат із губки та фібрину. Така губка еластична, щільно прилягає до навколишніх тканин і, залишаючись у рані, поступово замінюється тканинами організму. Колагенова губка з аксилон-амінокапроновою кислотою з успіхом використовується для зупинення кровотечі при операціях у ділянці голови та інших місцях (Кашин О.С.). Доведено, що вона стимулює регенеративні процеси в рані.
Прискорюють утворення тромба також свіжа сироватка крові, кальцинована плазма крові (9 частин цитратної плазми крові коня і 1–5%-ного розчину кальцію хлориду). На поверхню рани, що кровоточить, накладають тампони або гемостатичні губки, змочені сироваткою чи плазмою. Крім того, сироватка крові тварини, свіжа нормальна чи лікувальна, введена підшкірно чи внутрішньовенно (100–150 мл для коня й великої рогатої худоби і 10–20 мл для собаки) сприяє зупинці кровотечі навіть при зниженій здатності крові до згортання.
Для зупинки кровотечі можна використати кров хворої чи сумісну кров іншої тварини (дози такі ж, як і сироватки). Правда, дія її проявляється лише через 4–6 год після введення. Тому кров як гемостатичний засіб краще вводити з профілактичною метою під час операцій, які загрожують кровотечами. Уводячи сумісну кров в організм тварини, ми ніби передаємо їй в готовому вигляді тромбоцити, тромбокіназу, судинозвужувальні речовини, що сприяє посиленому утворенню їх в організмі, підвищує функціональну активність специфічного фактора протромбіноутворення (вітамін К), судинний тонус і таким чином, мобілізує депоновану кров. Для зупинки кровотечі можна використовувати також пересадку свіжих тканин, багатих на тромбокіназу (сальник, м'язи, фасції тощо).
Все темы данного раздела:
Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в
Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил
Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини.
Догляд залежить перш з
ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о
КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр
ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове
ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі
Запалення
Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла
Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр
Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці
Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації.
При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го
Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку
Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо.
Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з
Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин.
Дія йо
Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен
Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (
Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ
Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични
ГЕМАТОМА
Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро
ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин.
Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл
СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин.
Біль(dolor)виникає в момент
КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові.
Операційні рани наносять з
МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання.
Загоєння рани – це репаративний процес по
ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації).
Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме:
- вік тварини і його маса;
- стан годівлі і утримання;
- наявність вторинного інфікування ран;
-
Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.
Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра
Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під
ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ
ЗАГОЄННЯ РАН У ТВАРИН, ХВОРИХ НА ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ ТА ПРИ ЇХ ЗАБРУДНЕННІ РАДІОНУКЛІДАМИ
У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних про
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч
Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро
Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове
Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у
Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова
Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво
Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти
Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:
Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни
Хірургічна інфекція
Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої
Механізми, що попереджують розвиток інфекції
Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод
Дрімаюча інфекція
Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв
Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони.
Абсцес (Abscessus)
Абсцес (нарив) – це обмежене гн
Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.
Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї.
Не так давно вона діагносту
Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней
Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням
Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках
Сторонні тіла
Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу.
Залежно від локалізації їх под
Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність.
Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н
ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси
ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,
ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром
Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви
Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.).
Етіологія, патогенез і клінічні о
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і н
ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli)
Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.
ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis)
Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до
Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро
Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак.
Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з
Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с
Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана
Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т
ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни
ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
МІОЗИТИ (МIОSІТІS)
Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу
АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин
Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis)
Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка
ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно
Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон
Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи.
Оскільки більшість периферичних нервів
ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів.
Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають
Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi)
Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си
Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням.
Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами
Зміщення за межі черевної порожнини
Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді
Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш
Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли
Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник
Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич
Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес
Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан
Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак)
Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано
Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп
Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр
Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення
Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з
Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів
Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ
Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці
Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог
Предметний покажчик
Абсцес
Актиномікоз
Аллопластика
Аневризма
Анестезія
Артеріїт
Артрит
Артроз
Аутогемотерапія
Бакт
Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с.
2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б
Закриті механічні пошкодження
Забій
Гематома
Лімфоекстравазат
Відкриті механічні пошкодження (рани)
Симптоми ран
Класифікація ран
Механізми загоювання ран
Новости и инфо для студентов