рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ - раздел Науковедение, Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії Під Словом «Суглоб» Розуміють Не Тільки Пасивне Зчленування Кісток Між Собою,...

Під словом «суглоб» розуміють не тільки пасивне зчленування кісток між собою, а й складну систему, що об’єднує в собі кістки, судини, нерви, зв’язки, м’язи, сухожилки, слизові сумки, апоневрози і навіть відповідну частину шкірного покриву. Функції суглобів пов’язані з моторними ділянками кори головного мозку, спинним мозком. Тому реактивні зміни в організмі тварини супроводжуються відповідними змінами і в тканинах суглобів.

За будовою суглоби бувають прості та складні, а за функцією – одно- і багатовісні. Основними анатомічними елементами їх є капсула, епіфізарні та метафізарні кінці кісток, внутрішньосуглобові хрящі, синовіальна рідина, нервово-судинна система і періартикулярні тканини (рис. 39). Всі вони з’єднані між собою фіброзним шаром капсули суглоба, боковими, а інколи і внутрішньосуглобовими зв'язками. Капсула являє собою одну або декілька камер, заповнених синовіальною рідиною. Вони можуть з’єднуватися з розташованими поряд синовіальними бурсами чи сухожилковими піхвами.

Капсула суглоба – це продовження періосту. Вона починається біля суглобових кінців кісток і має різну товщину: у малорухливих суглобах – товста, рухливих – тонка. У капсулі розрізняють два основних шари: поверхневий (фіброзний) і внутрішній – синовіальний (синовіальна оболонка). Фіброзний шар побудований із щільної сполучної тканини, а в окремих ділянках він укріплений боковими зв’язками, фасціями, сухожилками, апоневрозами. Між ними розташований шар пухкої клітковини, звідки судини направляються до ворсинок синовіальної оболонки.

Синовіальна оболонка, суглобовий хрящ та синовіальна рідина складають “синовіальне середовище суглоба”. Вони підтримують оптимальні біофізичні умови для руху сполучених кісток та їх амортизації, здійснюють обмінні процеси між суглобовою порожниною і судинами та сумісно забезпечують існування суглоба як органа.

Синовіальна оболонка являє собою внутрішній шар, який складається з клітин і основної речовини містить кровоносні, лімфатичні судини, нервові волокна та їх закінчення. Вона має численні ворсини різноманітної форми і розміру, що збільшує площу її поверхні в сотні разів. Встановлено, що у тварин, які користуються активним моціоном, формування ворсин відбувається більш інтенсивно.

У синовіальній оболонці розрізняють покривний шар, який вистилає синовіальну порожнину, та колагеново-еластичний, що містить пучки колагенових волокон і петлі еластичних мереж. Різкої межі між шарами немає. Основними клітинами покривного шару є синовіоцити, фібробласти, а також адвентиціальні, плазматичні, гладкі клітини, лімфоцити і моноцити.

Синовіоцити – це спеціально диференційовані клітини фібробластичного ряду, поставлені у специфічні умови. Відомі їх два види: одні продукують ферменти і здатні до фагоцитарної діяльності (А-клітини, чи макрофагальні синовіоцити); інші – гіалуронову кислоту, цей обов'язковий компонент синовіальної оболонки та синовіальної рідини (В-клітини, чи фібробластичні синовіоцити). Розташовуються вони між синовіальною оболонкою і синовіальною рідиною та є учасниками обміну між ними.

Обмінні процеси між суглобовою порожниною і судинним руслом організму тісно пов’язані зі складом і властивостями синовіальної рідини. Синовіальна оболонка не має на своїй поверхні епітеліальної чи ендо-теліальної мембрани. У проміжках між синовіоцитами знаходиться сполучна тканина – ретикулярні волокна, що утворюють каркас внутрішнього шару, який заповнюється протеогліканами і глікопротеїдами.

У багатьох місцях, особливо в ділянці виворотів, синовіальна оболонка утворює жирові вирости і синовіальні ворсини різної довжини (1–1,5 см), розташовані у місцях з'єднання синовіальної оболонки з періостом на межі суглобового хряща. Вони інтенсивно забезпечуються кров'ю і відіграють важливу роль у продукуванні синовії.

Судини капсули входять у загальну кровоносну систему всіх тканин суглоба. Вони проникають із фіброзного шару і розташовуються по всій її товщині. Капіляри покривного шару знаходяться безпосередньо в міжклітинній основі, внаслідок чого синовіальна порожнина відмежована від кровоносного русла синовіоцитами, матриксом покривного шару і ендотелієм капілярів, що відіграє важливу роль в обміні між кров'ю і синовією. Разом з кровоносними капілярами проходять і лімфатичні, сумарна площа яких вдвоє більша, ніж кровоносних.

Капсула іннервується тими ж нервами, що й інші елементи суглоба: аферентні нерви представлені інкапсульованими і вільними закінченнями, а симпатичні відіграють важливу роль у регуляції живлення тканин суглоба. Особливості васкуляризації та іннервації, а також значний вміст у капсулі макрофагів та імунокомпетентних клітин сприяють втягненню суглоба в алергічні реакції (Борисевич В.Б.).

Синовіальна рідина – клейка, тягуча, прозора або солом'яно-жовтого кольору заповнює суглобову порожнину, іноді з дрібними білими пластівцями. У літературі недостатньо висвітлені механізми її утворення. Існує багато гіпотез і поглядів, але найбільш сприйнятливою є синтетична комплексна теорія, запропонована В.Н. Павловою (1980), яка вважає, що синовіальна рідина утворюється з трьох основних джерел:

– транссудат крові, який приносить у синовію електроліти, цукор та ін.;

– продукти розпаду і зміни клітин основної речовини синовіальної оболонки та суглобового хряща, які постійно проникають у порожнину в процесі нормальної життєдіяльності суглоба і збагачують синовію кислими протеогліканами;

– ферменти і продукти життєдіяльності клітин синовіальної оболонки, хряща, самої синовіальної рідини, які сприяють розчиненню й розщепленню матеріалу, що проникає в порожнину.

Стосовно кількості синовії, то залежно від віку тварини, умов утримання й експлуатації, а також від форми і топографії самого суглоба, вона коливається від 0,2 до 30 мл. Склад синовії у тварин не постійний, і співвідношення її складових частин знаходиться в тісній залежності від функціонального стану суглобів та віку тварини.

Синовія, як і кров, містить клітини та екстрацелюлярну рідку субстанцію, яка за своїми біохімічними і фізичними показниками схожа із плазмою крові, особливо вмісту води та електролітів. Вона містить 94–98% води та 2–6% твердих речовин, з яких солі становлять 0,7–0,88% (Павлова В.Н., 1980; Березкин, А.Г.,1987).

Однак суглобова синовія значно відрізняється від плазми крові меншим умістом білків і присутністю специфічного компонента протеоглікану – гіалуронової кислоти. Вважається, що її протеїни за електрофоретичними та імунологічними показниками ідентичні протеїнам плазми. Але сумарна концентрація білка і співвідношення його фракцій у синовіальній рідині значно відрізняються від плазми крові –вміст загального білка у синовії втричі нижчий, ніж у плазмі, а співвідношення альбуміну і глобуліну становить 3:1, тоді як у плазмі крові – 1:1.

Різниця у білковому складі синовії і плазми пояснюється бар’єрними функціями синовіальної оболонки та властивостями самої синовії: вона забезпечує легке проникнення протеїнів з низькою молекулярною масою і не пропускає білкові молекули з молекулярною масою більше 160 тис.

На відміну від плазми синовія містить протеоглікан - гіалуронову кислоту. Вона зв’язує і утримує воду, сполучається з катіонами багатьох молекул, має високу в’язкість, тенденцію формувати тримірні молекулярні комплекси з консистенцією гелю і високою еластичністю, що сприяє зменшенню тертя в суглобі. Здоровий суглоб містить від 1,5 до 6 мг/мл гіалуронової кислоти, яка справляє протективний вплив на клітини хрящової тканини – хондроцити.

До складу синовіальної рідини входять також ліпіди (пальмітинова, міристинова, олеїнова та стеаринова кислоти, холестерин), ферменти, а також хрящовий протеїнополісахарид, що утворюється внаслідок деградування і руйнування суглобового хряща.

Ферментний склад синовії дуже схожий з плазмою крові. Вона містить до 30 різних ферментів, які відіграють важливу роль в обмінних процесах та підтримці гомеостазу внутрішньосуглобового середовища. Вони можуть проникати в синовію з плазми крові або вироблятися в цитоплазмі синовіальних клітин покривного шару. Основні з них – лужна та кисла фосфатаза, ферменти гліколізу (альдолаза, лактатдегідрогеназа), ферменти антиоксидантного захисту (Калиновский Г.Н., 1991). Нейтралізацію токсичних вільних радикалів здійснює металофермент церулоплазмін, концентрація якого у синовії тварин коливається в межах 0,3 – 1,5 ммоль/л. Дані зарубіжних вчених підтверджують, що синовіальна рідина містить також внутрішньоклітинний фермент з антиоксидантними властивостями – супероксиддисмутазу.

У функціонуванні суглоба важливу роль відіграють глікопротеїди, як специфічні маркери сполучної тканини (сіалові кислоти, глікозамінглікани; (Чорнозуб М.П., 1999).

Протеолітичний ферментний потенціал синовіальної рідини, до якого належать їх активатори та інгібітори, мало вивчений. В ній інгібітори протеолітичних ферментів розглядаються як компоненти універсальної системи, що оберігає організм від надлишків протеолізу в крові і тканинах (Рубленко С.В., 1997). Їй притаманні також фібринолітичні властивості. Основними компонентами фібринолітичної системи є плазміноген і його активна форма – плазмін, активатори та інгібітори. Останні дані свідчать, що синовіальна рідина також має імунобіологічні та антибактеріальні властивості.

Крім екстрацелюлярної рідкої субстанції синовіальна рідина містить клітини крові, синовіоцити і гістіоцити.

Синовіоцити не відрізняються від клітин покривного шару синовіальної оболонки. Вони значні за розміром, неправильно овальної форми з великим овальним і округлим ядром та чітко вираженими грудками хроматину. Цитоплазма більшості клітин ортохроматична, здатна до синтезу гіалуронової кислоти.

У синовії нормальних суглобів є синовіальні покривні клітини, що знаходяться у стані дистрофії і розпаду.

Гістіоцити (тканинні макрофаги) зустрічаються в синовії рідше, ніж синовіальні покривні клітини. Мають округле компактне ядро, дрібнозернисту цитоплазму. У них виявляються глікопротеїни і піронінофільна субстанція. Клітини крові представлені лімфоцитами, меншою мірою – моноцитами і нейтрофілами.

Синовія містить і так звані некласифіковані клітини, які важко віднести до певної групи, оскільки їх морфологічні ознаки не типові.

Головні функції синовіальної рідини:

а) локомоторна – забезпечення разом з хрящем за рахунок пружнов'язких і еластичних властивостей гіалуронової кислоти вільного переміщення суглобових поверхонь кісток;

б) метаболічна – разом з тканинами суглоба бере участь у процесах обміну між синовіальною оболонкою та судинною системою, у переміщенні і ферментативному розпаді клітин та великомолекулярних сполук з обов'язковим їх видаленням із порожнини через лімфатичне і венозне русло;

в) трофічна – особливо стосовно поверхневих безсудинних шарів хряща;

г) бар'єрна – участь ферментів синовії, її живих клітин та імунокомпетентних агентів в інтернуванні, розчиненні, знешкодженні чужорідних клітин, які проникли у суглоб із крові або при його ушкодженні.

Суглобовий хрящ – третій компонент синовіального середовища, що обмежує суглобову щілину, приймає на себе головне механічне навантаження під час руху і є джерелом деяких компонентів синовіальної рідини. Товщина його в різних суглобах коливається в межах від 0,5 до 1,2 мм, залежно від тиску на нього. Така закономірність зберігається у тварин різного віку. У дорослих організмів він не містить кровоносних судин і має два джерела живлення – синовіальна рідина (омиває оголений хрящ суглобових поверхонь) і кров, принесена кровоносними капілярами гаверсових каналів, що проникають до хряща з боку субхондральної кістки. Більшість дослідників вважають, що вирішальну роль у живленні хряща виконують речовини, які надходять із синовіальної рідини. Тісний контакт хряща і синовіальної рідини та можливість проникнення її компонентів у матрикс забезпечують їх участь у локомоторній функції суглоба. У нормально функціонуючому суглобі хрящові поверхні не стикаються одна з одною, процеси тертя відбуваються в межах мастильної речовини, кількість і концентрація якої змінюються залежно від навантаження.

Хрящ амортизує механічні поштовхи між кістками, забезпечує гладеньке з’єднання суглобових кінців і полегшує рух суглобових поверхонь. Він надто чутливий до зміни кислотно-лужного балансу синовії, оскільки це приводить до порушення його живлення. Під впливом токсичних речовин, мікроорганізмів, які проникли в суглоб, швидко настають дистрофічні дегенеративні зміни у хрящі, що спричинює його руйнування. Травмований або зруйнований патологічним процесом хрящ майже не відновлюється.

Вважається, що неушкоджений суглоб не проникний для мікроорганізмів. Усмоктування різних речовин з порожнини суглоба проходить швидше, ніж проникнення їх у суглоб. Але розвиток запалення, руйнування синовіальної оболонки прискорює всмоктування речовин із порожнини суглоба. Всмоктувальна здатність капсули суглоба значно посилюється під впливом масажу, активних рухів у суглобі, підвищеного внутрішньосуглобового тиску.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Зв’язок хірургії з іншими науками. Роль науковців України у розвитку ветеринарної хірургії

Передмова У другому виданні планується опрацювати тактику оперативного і консервативного лікування.. Вступ..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Передмова
Вихід у світ другого українського видання підручника “Загальна ветеринарна хірургія” зумовлений низкою факторів. По-перше, останнім часом збільшилася кількість хірургічно хворих тварин, особливо в

Дослідження хірургічно хворої тварини.
Під час дослідження хворої тварини лікар ветеринарної медицини має дотримуватися правил професійної етики і деонтології. Відомо, що успіх у лікуванні хворого на 50% залежить від своєчасної і правил

Післяопераційний догляд за тваринами.
Його завдання: а) попередження ускладнень; б) своєчасне їх виявлення і лікування тварини; в) полегшення післяопераційного перебігу; г) прискорення видужання тварини. Догляд залежить перш з

ТРАВМИ І ТРАВМАТИЗМ ТВАРИН
    У перекладі з грецької мови травма означає пошкодження тканин тварин найрізноманітнішими травмуючими факторами екзо- і рідше ендогенного походження. Залежно від їх о

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМАТИЗМУ
У ветеринарії на сьогодні немає загальноприйнятої класифікації травматизму, яка змогла б урахувати всі травмуючі фактори і допомогла лікарю в організації профілактичних заходів. Основними видами тр

ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ
Вона зводиться до усунення факторів, що йому сприяють. Тому профілактичні заходи опрацьовуються з урахуванням виду травматизму. Профілактика внутрігосподарського травматизму передбачає прове

ВПЛИВ ТРАВМИ НА ОРГАНІЗМ
  Ступінь ушкоджень залежить від властивостей і механізму впливу пошкоджувального фактора, анатомо-фізіологічних особливостей ушкоджених тканин та органів, видових особливостей органі

Запалення
  Розвиток запального процесу в тканинах є основною формою реакції живого організму на травму. Церозвинута у ході еволюції реакція живих тканинна місцеве пошкодження, яка включає скла

Медіатори запалення
Медіаторами запалення називають біологічно активні речовини, які здебільшого містяться в зоні ураження та впливають на його пато- і морфогенез. Певною мірою вони являють собою агенти ауто- і паракр

Ключові ланцюги запалення
У більшості випадків запалення характеризується такими клінічними ознаками: гіперемія (гubог), припухлість (tumог), гіпертермія (соlог), біль (dolor) та порушення функці

Клінічні форми запалення
Клініко-морфологічні форми запалення зумовлені переважанням у його динаміці ексудації чи проліферації. При систематиці форм запалення враховують: 1) характеристику за терміном перебігу (го

Видові особливості запалення
Урахування клініко-морфологічних проявів видових особливостей запальної реакції у тварин має суттєве практичне значення, оскільки виникає потреба у різних патогенетичних підходах до здійснення ліку

Фізичні методи
Гідротерапія – це використання з лікувальною метою води різної температури, льоду, снігу, жару тощо. Місцеве охолодження звужує судини і зменшує кровотік, внаслідок чого з

Фізіотерапевтичні процедури
УВЧ-терапія. Метод грунтується на використанні змінного електромагнітного поля ультрависокої частоти, яке підводиться до тканин за допомогою конденсаторних пластин. Дія йо

Гальванізація і електрофорез
Організм тварини – це складна електролітична система, в якій постійно відбуваються процеси дисоціації і рекомбінації молекулярних структур, що й зумовлює значну електропровідність тканин. Переміщен

Світлолікування
Частина світла, що падає на тіло тварини, поглинається тканинами і перетворюється в теплову та хімічну енергію, причому промені з більшою довжиною хвилі (інфрачервоні) проникають у глибину тканин (

Медикаментозне лікування
Новокаїнотерапія вважається найбільш фізіологічним методом лікування, оскільки дає змогу максимально використати фізіологічні здатності організму тварин у боротьбі з хворобою. Введ

Імуностимулювальна терапія
Імунотропні лікарські речовини, здатні нормалізувати гуморальну або клітинну імунну систему, включають засоби різної хімічної будови. Їх застосовують при гіпер- чи гіпоергічних запаленнях, септични

ГЕМАТОМА
  Гематома – це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої кров’ю порожнини, що утворюється при порушенні цілості артерій або вен значного калібру, коли кро

ЛІМФОЕКСТРАВАЗАТ
  Лімфоекстравазат – це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин. Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на діл

СИМПТОМИ РАН
Кожна рана має три основних симптоми: біль, зяяння і кровотеча. Звичайно, часто спостерігається і порушення функції пошкоджених тканин. Біль(dolor)виникає в момент

КЛАСИФІКАЦІЯ РАН
На сьогодні є декілька класифікацій ран залежно від певних ознак. За походженням всі вони поділяються на операційні та випадкові. Операційні рани наносять з

МЕХАНІЗМИ ЗАГОЮВАННЯ РАН
Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання. Загоєння рани – це репаративний процес по

ФАЗИ ЗАГОЄННЯ РАН
У динаміці ранового процесу розрізняють дві фази: гідратації (самоочищення) і дегідратаціі (регенерації). Фаза гідратації при первинному і вторинному загоюванні ран проходить

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН
На процес загоєння ран у тварин впливає багато факторів, а саме: - вік тварини і його маса; - стан годівлі і утримання; - наявність вторинного інфікування ран; -

Загоювання первинним натягом
При нормальному загоєнні ран регенерація починається уже через кілька годин після поранення та зупинки кровотечі і закінчується через 6–8 днів закриттям дефекту без утворення макроскопічного рубця.

Загоєння вторинним натягом
Загоєння відбуваєтьсяя після вираженого запального процесу наслідком якого є очищення рани від некротизованих тканин і супроводжується розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює всю ра

Загоювання ран під струпом
Під струпом загоюються поверхневі або колоті рани, особливо у птиці, гризунів, великої рогатої худоби і свиней. Якщо рана не інфікована, не забруднена, містить мало мертвих тканин, то загоєння під

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
  Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різ

ЗАГОЄННЯ РАН У ТВАРИН, ХВОРИХ НА ПРОМЕНЕВУ ХВОРОБУ ТА ПРИ ЇХ ЗАБРУДНЕННІ РАДІОНУКЛІДАМИ
  У початковому періоді променевої хвороби перебіг ранового процесу майже не відрізняється від звичайного. За легкого і середнього ступенів відбувається гальмування регенеративних про

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
Клінічні методи.Під час поранення проводять як загальне, так і місцеве дослідження тварини. Перше дозволяє своєчасно виявити так звану ранову хворобу, ранові ускладнення. Тому споч

Зупинка кровотечі
Кровотеча є обов’язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найкоротший термін зупинити, або призупинити кровотечу і тим самим усунути загрозу життю тварини, а також відновити в організм

Боротьба з втратою крові
Доведено, що в організмі здорової тварини незначні втрати крові відновлюються без особливої шкоди для нього за кілька днів, значні − протягом 3–4 тижнів. Тому заходи боротьби з наслідками кро

Рановий спокій
Загоювання рани не може бути успішним, якщо в ній зберігається чи ще більше наростає болісність. Усунути або хоч послабити її вдається забезпеченням спокою пораненій тварині. Рух викликає додаткове

Механічна антисептика ран
Доведено, що ніякі препарати не здатні простерилізувати рану до тих пір, поки в ній містяться мертві тканини, гнійний ексудат, сторонні тіла. Тому лікування рани у стадії самоочищення полягає не у

Хірургічна обробка ран
Залежно від строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може бути ранньою (у перші 6–12 год після поранення), відстроченою (24–36 год) і пізньою (обробка інфікова

Фізична антисептика ран
Це один із важливих способів лікування гнійних ран і ранових ускладнень. У його основі лежить уявлення про те, що фізичні умови навколишнього середовища (вологість повітря, відсмоктувальні властиво

Хімічна антисептика ран
Крім фізичної, користуються й хімічною антисептикою. Суть її зводиться до використання антисептичних і бактеріостатичних засобів. Звичайно, знищити всю мікрофлору в рані засобами хімічної антисепти

Лікування гнійних ран
Лікування гнійних ран буває місцеве і загальне. Крім того, характер лікування визначається фазою ранового процесу. При місцевому лікуванні у першу фазу ранового процесу хірургу необхідно:

Лікування ран у хворих на променеву хворобу
Із методів загального впливу слід відзначити повноцінну годівлю тварин, особливо вітамінну, а також посилення імунобіологічного захисту організму за рахунок переливання крові, використання тканинни

Хірургічна інфекція
    Це інфекційний процес, що виникає в організмі тварини на місці проникнення мікробів або вірусів і проявляється як загальна чи місцева хвороба, під час лікування якої

Механізми, що попереджують розвиток інфекції
  Для боротьби з інфекцією, що загрожує тваринам зі всіх сторін, їх організм має низки захисних пристосувань фізичного, біохімічного та біологічного характеру. Перш за все це непошкод

Дрімаюча інфекція
  Патогенні мікроби тривалий час можуть залишатися у місці свого початкового проникнення (регіонарних лімфовузлах, м’язовій тканині) у прихованому, дрімаючому стані після видужання тв

Клінічні форми гнійної інфекції
У сільськогосподарських тварин місцева гнійна інфекція найчастіше проявляється у вигляді абсцесу і флегмони. Абсцес (Abscessus) Абсцес (нарив) – це обмежене гн

Анаеробна і гнильна інфекція
Анаеробна хірургічна інфекція виникає здебільшого як ранова. Часто вона розвивається при осколочних, а також випадкових розміжчених і рваних ранах. Може виникнути і при незначних пораненнях шкіри.

Актинобактеріоз
Актинобактеріоз (Аctinobacteriosis) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням гнійних гранульом в ділянці голови і шиї. Не так давно вона діагносту

Ботріомікоз
Ботріомікоз (botriomycosis) – це хронічна інфекційна хвороба, яка супроводжується розвитком інфекційної гранульоми або так званої ботріомікоми. Вона зустрічається часто у коней

Правець
Правець (tetanus) – це гостра інфекційна хвороба, викликана широко розповсюдженим у природі мікробом СІ. tetani, яка характеризується підвищеним рефлекторним збудженням

Некробактеріоз
Некробактеріоз (necrobacteriosis) – це інфекційна хвороба, що проявляється прогресуючими гангренозно-некротичними процесами у шкірі, підшкірній клітковині, сухожилках, зв’язках

Сторонні тіла
  Сторонні тіла – це предмети неорганічного та органічного походження, що проникають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу. Залежно від локалізації їх под

Гангрена
Певним видом некрозу є гангрена в патогенезі якої основним фактором є судинна непрохідність. Причинами гангрени можуть бути як зовнішні, так і внутрішні фактори, які викликають стійкі й тр

ТЕРМІЧНІ ОПІКИ
Нагрівання шкіри і розвиток опіків відбувається по-різному, залежно від джерела тепла. Можливі три способи перенесенння тепла :1) конвекція – під час дії гарячої пари чи газу; 2) прямий контакт з н

ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на шкіру чи слизові оболонки концентрованих кислот, розчинних солей важких металів, лугів, фосфору, а також речовин шкіронаривної та резорбтивної загальнотокси

ЕЛЕКТРООПІКИ
Це ушкодження електричним струмом або блискавкою. Ушкодження тканин при електротравмі залежить від напруги струму і ступеня опору (чим він вищий, тим більше ушкодження). Найбільший опір має шкіра,

ПРОМЕНЕВІ ОПІКИ
Іонізуюча радіація при зовнішній дії залежно від виду опромінення викликає розвиток променевої хвороби чи ураження шкіри – променеві опіки. Виникнення останніх визначається проникною здатністю пром

Розвиток опорно-рухової системи і функції кісткової тканини
Формування опорно-рухової системи – складний, тривалий і багатостадійний процес. Розпочинається він в ембріональному періоді і закінчується у тварин різних видів із завершенням фізіологічного розви

Дистрофічний остеотендиніт
Хвороба зумовлена первинним ураженням окістя і супроводжується вторинним втягуванням у процес сухожилка, зміною постави кінцівок (Борисевич В.Б.). Етіологія, патогенез і клінічні о

ЗАКРИТІ МЕХАНІЧНІ ПОШКОДЖЕННЯ
Забій суглоба (Contusio articuli) Забій суглоба виникає внаслідок прямої (безпосередньо) чи непрямої механічної травми, головним чином, м’яких його тканин.

ХРОНІЧНІ БЕЗЕКСУДАТИВНІ ПРОЦЕСИ В СУГЛОБІ
  Пері- і параартикулярний фіброзит (Fibrositis peri-paraarticularis) Періартикулярний фіброзит – це хронічне запалення з проліферацією у прилеглій до

Контрактури суглобів
Контрактури характеризуються стійкими змінами положення суглоба і різким обмеженням його рухливості. Вони виникають при ураженні тканин, які прямо чи побічно впливають на функцію суглоба. Тому й ро

Деформівний артрит
Це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглоба; зустрічається переважно у робочих коней, волів, собак. Етіологія. Запалення, яке супроводжується осифікацією, з

Дисплазія суглобів
Дисплазія суглобів – це вади розвитку, що зумовлюють функціональну недостатність. Хворіють переважно собаки. Різні клінічні форми дисплазій зустрічаються у плечовому, ліктьовому, зап’ястковому, кул

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ
Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш с

Розтяг (distorsio) і розрив(ruptura) сухожилка
Розтяг – це закрите механічне пошкодження, що супроводжується розривом фібрил, окремих сухожилкових пучків зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розривом же називають повне порушення ана

Гострий асептичний тендиніт
Запалення розвиваються внаслідок посиленого навантаження на кінцівки при забоях, пораненнях. Тому й зустрічаються здебільшого у коней і биків-плідників на племінних об’єднаннях. Сприяють розвитку т

ФУНКЦІЇ, БУДОВА І ВЛАСТИВОСТІ ШКІРИ
Складна анатомічна будова шкіри означає, що тканини, які входять до її складу присутні у всіх найважливіших органах тварин. Тому можна вважати і розглядати шкіру як орган, що виконує в організмі ни

ХВОРОБИ М’ЯЗІВ
  МІОЗИТИ (МIОSІТІS) Зустрічаються у тварин досить часто. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу 

АТРОФІЯ М’ЯЗІВ
Атрофія − зменшення в об’ємі м’язів внаслідок пошкодження різних органів і тканин організму: суглобів, периферичних нервів та спинного мозку (паралічі), травм, інтоксикацій, злоякісних пухлин

Хвороби кровоносних судин
Артеріїт (Arteriitis) Артеріїт як самостійний запальний процес у стінці артерії не дуже поширений. Він виникає внаслідок переходу запального процесу з прилеглих тка

ХВОРОБИ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН ТА ВУЗЛІВ
Лімфатичні судини виконують важливу для тканин дренажну евакуа-торно-транспортну функцію, її порушення супроводжується глибокими розладами метаболізму паренхіматозних органів та їх сполучнотканинно

Механічні пошкодження периферичних нервів
У ветеринарній хірургії розглядаються в основному хвороби нервів, що проявляються дисфункцією периферичного відділу соматичної нервової системи та трофічними порушеннями в органах і тканинах на фон

Парез і параліч нервів
Це повне (параліч) або часткове (парез) випадання рухової функції органа, зумовлене ураженням центральних або периферичних відділів нервової системи. Оскільки більшість периферичних нервів

ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Струси та забої головного мозку часто зустрічаютьсяпри падінні тварин на голову чи спину в результаті нанесення сильних ударів. Клінічні ознаки.Тварини падають і втрачають

Зміщеня у межах черевної порожнини
Зміщення сичуга (Dislocatio abomasi) Зміщення сичуга вліво – це захворювання в основному високопродуктивних корів, яке характеризується здуттям і зміщеням си

Зміщення шлунка у собак
Зміщення шлунка – це заворот його навколо поздовжньої чи поперечної осі з наступним гострим розширенням. Етіологія і патогенез.Сприятливими факторами

Зміщення за межі черевної порожнини
  Стінки внутрішніх порожнин тварин складаються з трьох пластів: зовні – шкіра, потім – м’язово-сполучнотканинний, що містить також кровоносні та лімфатичні судини, нерви, у деяких ді

Виворот із випадінням порожнинних органів
Це різновидність зміщення, інвагінації порожнинних органів, котрі мають вихідні отвори, з виворотом слизової оболонки назовні. Зустрічається випадіння прямої кишки, піхви, матки, препуціального міш

Поширення пухлинних хвороб
Пухлини зустрічаються у тварин різних видів (велика рогата худоба, коні, собаки, коти, птиця, рідше свині) і різного віку; доброякісні – переважно у молодих, а злоякісні – у старших. Розвиток пухли

Етіологія і патогенез новоутворень
Пухлини виникають у різних тканинах організму без видимих причин, переважно в місцях розвитку хронічного патологічного процесу, що, мабуть, зумовлене зміною біологічних властивостей клітин. У виник

Характерні ознаки пухлинного (злоякісного) росту
  Утворившись під впливом тих чи інших канцерогенних факторів шляхом трансформації нормальних клітин організму, пухлинні клітини набувають особливих біологічних властивостей – практич

Класифікація пухлин
У спеціальній літературі зустрічаються такі поняття, як «солідна» (справжня) і «несолідна» (несправжня) пухлини. Справжні пухлини характеризуються поліморфізмом будови та відокремленістю росту. Нес

Доброякісні новоутворення
Папілома– доброякісна епітеліальна пухлина шкіри і слизових оболонок характерної, здебільшого сосочкоподібної форми; містить два тканинних компоненти – епітелій та сполучноткан

Злоякісні новоутворення
Карцинома (сancer – рак) Це злоякісна пухлина, що розвивається із поверхневого або залозистого епітелію внаслідок атипового його росту. Побудована з малодиференційовано

Пухлини нервової тканини і мозкових оболонок
Їх поділяють також на доброякісні і злоякісні, проте і перші, і другі при локалізації в центральній нервовій системі мають злоякісний перебіг. Крім того, вони дають метастази у межах головного і сп

Зміни морфологічного складу крові
Вони залежать від виду пухлин, їх локалізації і стадії пухлинного процесу. У тварин з карциномою різної локалізації реєструється перш за все помірний лейкоцитоз з дегенеративним зрушенням у лейкогр

Хірургічне лікування
Видалення (екстирпація) пухлини є єдиним методом лікування деяких неопластичних захворювань. І навіть при злоякісних новоутвореннях у багатьох випадках радикальне видалення їх на початку виникнення

Патогенетичне лікування
Успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від радикального видалення новоутворення, а й одночасного (чи попереднього) терапевтичного впливу на організм, спрямованого на підвищення його з

Хіміотерапія
Основними факторами, які визначають успіх хіміотерапії, є розмір ростучих пухлинних клітин, час подвоєння маси пухлини, гетерогенність пухлинних клітин і резистентність до протипухлинних препаратів

Променева терапія
Використання променевої терапії за онкологічних захворювань грунтується на тому, що в результаті опромінення у клітині пошкоджуються всі її структури, що призводить до гальмування її росту та поділ

Штучна гіпертермія
Гіпертермія – це підвищення температури тканин і тіла. Протипухлинна дія її проявляється у прямому впливові на судинну сітку пухлини, внаслідок чого виникає стаз, тромбоз і ендотеліальна дегенераці

Магнітотерапія
Метод опрацьований порівняно недавно і апробований А.П. Волобуєвим і І.М. Донником при новоутвореннях молочної залози у собак. Основою для вивчення можливостей використання магнітотерапії в онколог

Предметний покажчик
  Абсцес Актиномікоз Аллопластика Аневризма Анестезія Артеріїт Артрит Артроз Аутогемотерапія Бакт

Додаткова
1. Белов А.Д. Беляков И.М, Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животных, – М.: Колос, 1983. – 207 с. 2. Загальна ветеринарно-медична хірургія / В.Б.Борисевич, Б.В.Б

Закриті механічні пошкодження
Забій Гематома Лімфоекстравазат Відкриті механічні пошкодження (рани) Симптоми ран Класифікація ран Механізми загоювання ран

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги