Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ На Заході Руських Земель Традиції Київської Русі Продовжило Галицько-Волинськ...
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Русі було цілком закономірним, воно відповідало тенденції розвитку тодішнього суспільства, спямованого на формування у майбутньому нових державних утворень, постати централізованими характер. Виразником і виконавцем цих проявів був Роман Мстиславич, який у складній політичній ситуації прагнув до подолання удільної роздробленості. Історію Галицько-Волинської Русі ХІІІ ст. можна розділити на чотири різних за тривалістю і значенням періоди:
1. до початку самостійної державної діяльності Данила Романовича (1219);
2. до 1245 р., коли Данило здолав феодальну опозицію й відновив Галицько-Волинське князівство;
3. до смерті Данила (1264) — часи державної єдності Галицько-Волинської Русі;
4. до кінця ХІІІ ст., коли князівство повернулося до стану роздробленості.
У Х ст. територію Галичини і Волині заселяли племена білих хорватів, дулібів, тиверців. Їхні поселення були недоступні нападам зі степу, мали торговельні шляхи сполучення зі Сходом та значні родовища солі. Нижню хронологічну межу існування Галицької землі сьогодні визначити майже неможливо, оскільки поки що залишається відкритим питання про час виникнення Галича як міста і як столиці однойменного князівства. На сторінках літопису вони з’являються в ХІІ ст. Низка дослідників вважає, що місто і князівство виникли значно раніше, але не пізніше, ніж у Х—ХІ ст.
Спочатку в Галичині потужною владою виступали бояри. Територія Галицької землі остаточно сформувалася в 1141 р. за князя Володимирка. Незалежна зовнішня політика давала змогу вести боротьбу з угорськими та польськими королями.
Володимирко (1124—1153) зробив центром князівства Галич у 1144 р.
Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за правління Володимиркового сина Ярослава Осмомисла (1153—1187), який повів боротьбу з боярством, підтримував дипломатичні відносини не лише з сусідами, а й із Візантією та Священною Римською імперією.
Волинь мала потужні зв’язки з Києвом до ХІІ ст. Тому там управляли київські ставленики.
Окрему князівську династію на Волині започаткував Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136—1142 і 1146—1154 рр. Він, а пізніше — і його син Мстислав, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утвердження на київському престолі. Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича лише наполегливою об’єднавчою політикою Романа Мстиславича було забезпечено єдність Волинської землі.
Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька землі здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні зв’язки.
Після смерті Володимира Ярославича у 1199 р. Романові Мстиславичу вдалось об’єднати під своєю владою Волинь і Галичину в одне князівство.
Утворення об’єднаної Галицько-Волинської держави було подією великого історичного значення.
Роман здобув авторитет сміливими і успішними походами на половців, литовців, ятвягів, поляків. Підтримував добрі відносини з Візантією та Германською імперією, Угорщиною. Папа Римський пропонував Романові Мстиславичу корону в обмін на прийняття католицтва. Висував власний проект спільного управління Київською Руссю на основі федерації.
Роман Мстиславич загинув у випадковій військовій сутичці 1205 р, залишивши після себе малолітніх синів Данила й Василька та вдову.
Смертю Романа скористались галицькі боярські угруповання, які не допустили до влади Романової вдови та його малолітніх синів Данила і Василька. Данило став служити при угорському королівському дворі, а його брат Василько перебував у Польщі. Як тільки княжичі підросли, вони розпочали з боярством тривалу й запеклу боротьбу за престол Волині, а пізніше — і Галичини.
Могутність великих бояр у Галицькій землі зростала не тільки завдяки різноманітності їхніх прибутків (розвинуте сільське господарство, солеварні промисли, торгівля), а й через те, що в ході боротьби за утвердження своєї династії на Прикарпатті Ростиславичі мусили залучити на свій бік місцеву боярську верхівку, надаючи посади і маєтки, які стали базою зростання впливу боярських родів. Нерідко найбагатші бояри вважали вигіднішим для себе іноземне покровительство. Вони виходили з того, що правителям-чужинцям складніше, ніж своїм, домогтися підтримки широких кіл населення, і це спонукатиме їх давати привілеї боярам як головній своїй опорі.
За життя могутнього Романа Мстиславича Галицького і Волинського ніхто з потенційних претендентів не висував свої права на Галич. Ситуація докорінно змінилася внаслідок раптової смерті Романа. Перші два десятиліття ХІІІ ст. (1205—1238) у Галицько-Волинській Русі не було центральної влади, там порядкували великі бояри. Держава стала ареною змагань між Угорщиною й Польщею. Князівство розпалося на кілька удільних, незалежних від інших князівств, а Романовичі змушені були тулитися на клапті Волині. У боротьбу за вже галицько-волинську спадщину до згаданих претендентів приєднався, не кажучи про дрібних волинських князів, Ростислав Рюрикович зі смоленських князів, який, здається, взагалі не мав прав на південно-західні князівські столи. Активніше за інших у цій боротьбі, що тривала протягом 40 років, діяли чернігівські князі — до Ігоровичів згодом приєднався їхній троюрідний небіж Михайло Всеволодович, зять Романа Мстиславича, зі своїм сином — онуком галицько-волинського володаря — Ростиславом.
У Галичині онуки Ярослава Осмомисла — Ігоровичі повели боротьбу з боярами. В 1211 р. бояри, запросили на допомогу угорське військо, захопили двох князів Ігоровичів і «повісили задля помсти». Через два роки провідник боярства Володислав Кормильчич насмілився сісти на князівському престолі. У 1214 р. з допомогою частини бояр угорці захопили Галич і проголосили «королем королівства Галицького» п’ятирічного угорського королевича Калмана (Коломана), якого одружили з дворічною польською княжною Саломеєю. Від цієї окупації галичан визволив новгородський князь Мстислав Удатний, який разом з Данилом Романовичем (одруженим з його дочкою) успішно відбив наступ угорського і польського військ. Однак пізніше Мстислав передав князювання не Данилові, а молодшому угорському королевичеві Андрію, одруженому з другою дочкою Мстислава. Князь оволодів ініціативою у відносинах із Польщею, що дало йому можливість згуртувати під своєю рукою Волинь. З 1230 р. Данило вже відомий як волинський князь. Романовичам вдалося нейтралізувати угорського короля й заволодіти Галичем.
В умовах експансії угорських феодалів, постійних втручань краківських князів, зазіхань чернігівських князів на Галич, боярських змов, нападів балтських племен не тільки на Волині, а й у Галичині ще існували сили, що прагнули відновлення та посилення держави Романа. Саме ці сили підтримали синів Романа Мстиславича. Данилові Романовичу вдалося відновити велике князівство і придушити феодальну опозицію. Він поєднує воєнні засоби — вдалі операції проти угорських та польських військ — з дипломатією, використовуючи суперечності між супротивниками. У 1238—1264 рр. відбувається об’єднання Галицько-Волинського князівства. У 1237—1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом. У боротьбі проти бояр Романовичі спиралися на широкі кола населення: частину бояр, що очікувала на покровительства князів, їх підтримали міські купці й ремісники, зокрема іноземні поселенці (вірмени, німці та інші), селяни-общинники, які входили до княжого пішого війська. Князь намагався створити центральний апарат управління з вірних йому бояр.
У 30-х рр. ХІІІ ст. Данило поступово втягується в загальноруські справи. «Митрополія» — «місто Матері Божої» — «мати градам руським» — це конкретні формули, які віддзеркалюють традиційну на той час систему уявлень про Київ як місце поєднання верховної державної і духовної влади. До середини ХІІІ ст. ці уявлення набувають нового змісту, за яким авторитет Києва зростає. Вживання формули «благоспасеннаго града» щодо Києва у Кормчій книзі 1262 р. свідчить про сакралізацію влади будь-якого князя тільки на тій підставі, що він володіє Києвом. Данило Романович укладає союз з київським князем Володимиром Рюриковичем проти чернігівського — Михайла Всеволодовича. А після смерті Володимира Данило у 1238 р. поширив свою владу на Київ. Але тоді йому не пощастило об’єднати під своєю владою Південно-Західну Русь через вторгнення монголо-татарського війська. Загроза неминучого зіткнення з ворогом, який уже підкорив половину Русі, перед яким спасував, кинувши Київ восени 1239 р., його давній суперник Михайло Чернігівський, не злякала волинського князя. Перспектива зійти хоч на мить на Олімп давньоруського політичного життя, скориставшись ситуацією, пересилила страх, тим більше, що князь Данило вирішив не ризикувати і залишив Київ. Обов’язок управління містом і організації оборони ліг на плечі голови міської адміністрації — тисяцького Дмитра Єйковича. Джерела не дають підстав бачити в ньому волинського боярина, який очолював волинську дружину. Киянин, він автоматично ставав намісником київського князя незалежно від того, був ним Данило Романович чи Ярослав Всеволодович.
З падінням Києва 19 листопада 1240 р. Данило Романович позбувся прав на київський стіл, які перейшли до нового сюзерена Руської землі — великого хана Угедея. Та, скориставшись конфліктом у владній верхівці монголів, Данило Романович знову одержав ці права взимку 1245—1246 рр., але вже не захопивши Київ, а визнавши сюзеренітет Батия. Характерно, що придворний літописець князя Данила нібито не помічає, що його князь отримав виключні і загальновизнані права в Батиєвій ставці. Літописець вважає, що Данило з 1240 р. їх і не позбувався.
Данило розгромив тевтонських рицарів, які захопили місто Дорогочин, і взяв у полон магістра ордену Бруна, повів боротьбу з поляками, литовцями, ятвягами, зміцнюючи західні кордони. Князь узяв участь у боротьбі за австрійський трон, бо його син Роман був одружений з сестрою австрійського ерцгерцога Фрідріха ІІ. Хоча успіху Данило не досяг, саме це свідчить про величезний масштаб його зовнішньополітичних дій. Здійснив походи на Чехію та Сілезію. Свого сина Лева одружив з донькою угорського короля, а Шварна — з донькою литовського князя Міндовга, дочку Данила Переяславу було віддано за мазовецького князя Зємовіта. Підтримував зв’язки з Ватиканом, який був стурбований нашестям монголів.
Столицею свого князівства Данило Романович обрав нову резиденцію Холм, який відіграє важливу роль у зв’язках із західноєвропейськими країнами. Було споруджено міста-замки Данилів, Крем’янець, Угровеськ та інші. 1256 р. збудували Львів. Фортифікаційна і будівельна діяльність Романовичів була дуже своєчасною, адже перепону до подальшої консолідації князівства поставила навала орд Батия. Подолавши впертий опір на лінії укріплень уздовж Верхнього Тетерева, Горині й Случі, Батий на початку 1241 р. рушив на Волинь. Як зазначає літописець, хан побачив, що не зможе взяти Крем’янця й Данилова, і відступив. Очевидно, героїчна оборона цих укріплених фортець сприяла тому, що орда вирішила не затримувати свого походу до головного міста Волині — Володимира. Боротьба за володимирський дитинець була кривавою. Бастіонами опору стали муровані церкви. Данило Галицький був змушений повернутися до Угорщини, «бо мало з ним було дружини». Не затримуючись у Карпатах, орди Батия рушили в Угорщину, де об’єдналися з іншою частиною орди, яка поверталася з Польщі та Чехії.
Навала полчищ Батия і встановлення влади Орди на Русі мали вкрай негативні соціально-політичні наслідки. Перестала існувати федеративна Давньоруська держава. Тільки-но відновлене Галицько-Волинське князівство знову роздробилося. Данило наполегливо подолав феодальну опозицію, переміг у Ярославській битві боярського ставленика Ростислава Михайловича та угорське й польське війська, що підтримували його. Він відновив велике князівство. 1245—1258 рр. були часом найвищої цілісності й могутності Галицько-Волинського князівства. Внутрішня і зовнішня політика Романовичів підпорядкувалася меті скинення монголо-татарського ярма. Встановлення миру з Батиєм 1245 р. дало Романовичам змогу зосередитися на головному стратегічному завданні — створенні антиординської коаліції.
Не маючи можливості виставити достатньо надійний опір силам Золотої Орди, які переважали, Данило був змушений поїхати на переговори до хана Батия в його столицю Сарай (поблизу гирла Волги). Хан прийняв Данила з почестями, але сучасники розуміли, що ця поїздка означала визнання залежності від Орди. Подальша діяльність Данила засвідчує, що він тільки за крайніх обставин ішов на підпорядкування Орді, щоб тим самим зібрати сили для вирішальної боротьби. Саме для цього було споруджено низку укріплених міст, створювалася регулярна піхота й переозброювалася кіннота, а Данило знову починав шукати союзників для боротьби з ординцями. У 50-х рр. ХІІІ ст. розширюється поле загальноруської політики Данила: укладається антиординський союз із володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем. Романовичі ставлять у залежність від себе польських князів, угорський король шукає дружби з ними. Успішними походами проти Литви та ятвягів було зміцнено західні рубежі.
Раптова смерть у 1248 р. великого хана Гуюка і обрання у 1251 р. на його місце під тиском Батия дружнього йому хана Менгу докорінно змінило рівновагу сил у Східній Європі. Батий одержав можливість перейти до активніших дій, на заваді яким стояло зростання авторитету князя Данила Романовича. Тому хан уже в 1252 р. вживає термінових заходів, спрямованих на ізоляцію князя Данила: передає «київське княжіння» Олександру Невському і спрямовує Куремсу проти Данила Романовича. Протягом більшої частини 50-х рр. ХІІІ ст. Романовичі — єдині у тогочасній Європі — успішно воювали з татарським військом Куремси. В 1254—1255 рр. війська Данила, його брата Василька і сина Лева здобули міста, що піддалися татарам (болохівські міста в районі Случі й Тетерева), а коли загони хана Куремси перейшли в контрнаступ, то їх було відтіснено в їхні кочовища. Це викликало занепокоєння Сарая і похід 1258 р. величезних сил іншого ординського полководця Бурундая проти Галицько-Волинського князівства. Данило був змушений скоритися більш численним силам ворога й зруйнувати укріплення галицьких і волинських міст. Створення антиординської коаліції зазнало невдачі. Лише столичний Холм не скорився і зберіг свої фортифікації.
Організації загальноєвропейської коаліції проти Орди були підпорядковані також відносини з папським престолом, що допомагало зростанню міжнародного авторитету Данила. Цьому сприяло його вінчання в 1253 р. і отримання від папи Інокентія IV королівської корони. Місцем коронації Данило обрав Дорогочин на Підляшші, щоб підкреслити свої права на це місто, де свого часу він розгромив тевтонських лицарів. Однак об’єктивні умови для створення як загальноруського, так і європейського союзу проти Орди тоді ще не визріли.
Після смерті Данила Галицького (1264) Галицько-Волинське князівство остаточно втратило державну єдність. Усе це наклало відбиток на його відносини з близькими й далекими сусідами. Князівство було поділено між синами Данила: Левом, Шварном та Мстиславом — і братом Васильком, котрий лише формально вважався «отцем і господиням». Шварно Данилович ненадовго об’єднав Галицьке князівство з Литвою. Лев Данилович (помер 1301), який успадкував Львів і Перемишль, а після смерті Шварна — Холм і Галич, значно розширив свої володіння, коли приєднав до них Люблінську землю і частину Закарпаття з м. Мукачевим. У Володимирі правив у той час Володимир Василькович (1270—1288), у Луцьку — Мстислав Данилович (з 1289 також у Володимирі). Галицько-Волинська Русь уже перестає брати участь у загальноруських справах. У зв’язках із сусідами Галичина і Волинь відіграють здебільшого пасивну роль. Зовнішня політика подрібнюється, поступово звужуюється до відносин із Литвою та ятвягами.
Скориставшися з внутрішніх заколотів у Золотій Орді, Галицько-Волинське князівство змогло на деякий час знову пересунути південні межі своїх володінь аж до нижньої течії Дністра й Південного Бугу. Син Лева Даниловича Юрій І (1299—1315) прийняв королівський титул, іменуючи себе королем Русі (тобто Галицької землі) і князем Володимирії (Волині). Йому вдалося домогтися від Константинопольського патріарха встановлення окремої Галицької митрополії, до якої входило кілька єпархій: Володимирська, Луцька, Перемишльська, Турівсько-пінська.
У 1308—1323 рр. в Галицько-Волинському князівстві правили сини Юрія — Лев II і Андрій. Вони втратили Мукачеве та Закарпаття. На міжнародній арені Галицько-Волинське князівство за Андрія і Лева Юрійовичів орієнтувалося на союз з Тевтонським орденом для забезпечення торгівлі з Балтикою та зменшення натиску Литви на свої північні окраїни. Проте Галицько-Волинське князівство мусило визнавати формальну залежність від Золотої Орди. Після смерті останнього Галицько-Волинського князя Юрія II польський король Казимир III напав на Львів, пограбував княжий палац на Високому Замку, але невдовзі був змушений відступити. Володарем Галицької землі став боярин Дмитро Детько (Дядько), натомість на Волині укріпився князь литовського походження Любарт (Дмитро) Гедимінович, який прийняв мову і звичаї місцевого населення. Польща захопила Галицько-Холмське і Перемишльське князівства, а Казимир проголосив себе «королем Русі». Литва отримала Поділля, Київщину та Переяславщину, а Галицьке князівство увійшло до складу Угорщини. Молдавське князівство загарбало землі між Дністром та Прутом і Буковину.
Все темы данного раздела:
Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то
Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі
Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до
Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі.
1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України.
1,5 млн. — 10 тис.
Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос
Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе
Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він
Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію
Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз.
VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині.
860 р.
Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем
Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь
Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази
Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п
Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до
Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса
Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).
Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А
Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був
Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час
Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури.
Складною була пробл
Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак».
1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.
Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів.
Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15
Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п
Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма
Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків.
16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж
Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать
Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе
Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб
Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі
Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним
Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом
Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й
Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш
Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської
Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н
Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи.
1700—1721 рр. — Північна війна.
26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат
Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує
Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс
Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь
Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з
Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підвищити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального
Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких
Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.
1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду.
1750—1764 рр.— гетьманування
Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп
Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По
Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:
Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати
Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац
Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої.
7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте
Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З
Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу
Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько
Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність.
У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі
Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна.
1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею».
1859 р.— утворення першої української грома
Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив
Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних
Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа
Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим.
Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к
Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н
Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества».
1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на
Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі
Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра
В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких
Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими
Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти
У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год
Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на
Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП).
1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
29 сі
Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе
Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа
Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто
Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс
Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ».
1900 р.— запровадження
Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста
Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни
Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо
Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по
Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни.
2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.
Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (
Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати
Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим
Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам
Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі
ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля
Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії.
2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К
Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли
УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе
Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин
Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр
Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських
селян. Повстання моряків у Кронштадті.
18 березня 1921 р.— укладення
Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслі
Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б
Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ
На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.
На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж
Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею.
14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при
Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ
Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.
Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.)
Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт
I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»
II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець
Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор
Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу
Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад».
1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни.
17 верес
Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч
Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп
Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі
Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор
Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української
Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації.
28
Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги».
2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си
Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті
Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз
Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР.
14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.
Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і партійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова
Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М
Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе
Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.
Травень 1985 р.— прийняття з
Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і державний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле
Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати
Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки.
Перші
Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш
Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода
Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці.
14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра
Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261
автономія 282, 377, 385, 408, 462
Агітація366, 531
аграрна реформа 274, 330
аграрний сектор 513, 514, 516
Агресія 26, 159,
Іменний покажчик
Абалкін Л. 24.
Август ІІ Саксонський
Авдєєв Д. 490
Авенаріус М. 280
Аккудінов Тимошка
Алфьоров І. 489
Амартол Георгій
Амосов М. 40.
Новости и инфо для студентов