Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Як Вважають Деякі Дослідники, Саме Вельможі-Язичники, Невдоволені Прохристиян...
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники передали владу в руки Олега, родича запрошеного на новгородське княжіння варяга Рюрика. Олег опікувався малолітнім сином Рюрика Ігорем. Виманивши Аскольда і Діра з Києва під приводом дружньої торгівлі, Олег убив їх. Ставши князем (882—912), він оголосив Київ «матір’ю міст руських» і почав силою приєднувати непокірні племена. Якщо Руська держава була федерацією племен, то Олег розпочав процес перетворення її на централізовану державу. Він поступово підкорив древлян, сіверян, радимичів, пізніше — в’ятичів, хорватів, дулібів і тиверців. Могутні племінні союзи прагнули зберегти автономію, тому майже все правління Олега пішло на завоювання руських земель. Водночас проводилася антихристиянська політика. На міжнародній арені Олег був послідовником Аскольда, зокрема здійснив у 907 і 911 рр. походи на Константинополь і домігся відновлення сплати данини. Після 912 р. доля Олега невідома. Нестор оповідає легенду загибелі Олега так: оскільки волхви віщували йому смерть від улюбленого коня, князь п’ять років не сідав на нього, а коли кінь помер, подався подивитися на його кістки. Але, коли Олег наступив на кінський череп ногою, звідти виповзла змія і вкусила князя. «І від того розхворівся і помер. І поховали його на горі, яку називають Щекавиця. І було всіх літ його князювання тридцять і три».
Наступником Олега став Ігор (912—945). На початку правління він був змушений вести боротьбу з уличами і древлянами, які відмовилися визнавати владу київського князя. Уличі, що жили в пониззі Дніпра, на Побужжі та на берегах Чорного моря, змушені були ввійти до складу Київської Русі й у Х ст. відійшли на північ під тиском печенігів. Тим часом ускладнилося зовнішньополітичне становище Русі. Візантія почала активно використовувати племена печенігів, які кочували у Нижній Наддніпрянщині, проти Русі. Щоб змусити імперію дотримуватися підписаного з Олегом договору, Ігор у 941 р. здійснив свій перший похід на Візантію. Проте 8 липня під Константинополем візантійці спалили руський флот «грецьким вогнем». У 943 р. Ігор здійснив похід проти союзників Візантії — горців південно-західного узбережжя Каспійського моря. Княжа дружина заволоділа містами Дербентом, Ширваном, Бердаа. Проте закріпитися в регіоні не вдалося, бо епідемія, що почалась у війську, змусила Ігоря відступити. У 944 р. Ігор здійснив грандіозний похід морем і суходолом проти Візантії. Одначе до битви справа не дійшла: імператор попросив миру. Але з’ясовується, що Русь за умовами нового політичного договору позбавлялася багатьох привілеїв, обумовлених договорами 907 і 911 рр.: обмежувалася купівля руськими купцями паволок, скасовувалася безмитна торгівля, русичі зобов’язувалися не зимувати в гирлі Дніпра, в районі Білобережжя та на острові Св. Єлевфір’я (нині — острів Березань), вимога охороняти кримські володіння Візантії від нападу чорних болгар. Постійні війни виснажили державу, військо виявляло невдоволення тим, що не отримало здобичі. Виправити становище князь сподівався за допомогою збирання данини з населення («полюддя»). Коли Ігор у 945 р. вирішив зібрати додаткову данину з древлянських племен, які не брали участі в поході, їхній князь Мал розгромив дружину Ігоря, а самого Ігоря вбили під Іскоростенем.
Вдова Ігоря Ольга (945—964) була змушена приводити до покори племінні союзи в зв’язку з малолітством сина Святослава. Як зазначає Нестор, вона була родом з Плескова (Пскова). Існує версія її простого варязького походження, і що познайомилася вона з князем Ігорем під час його полювання поблизу Пскова. Також доводять, що ім’я Ольга вона прийняла на знак пошани до Олега, який і одружив її з Ігорем. Після смерті чоловіка княгиня не змогла захопила столицю древлян Іскоростень, тому вдалася до хитрощів — спалила місто і жорстоко розправилася з його мешканцями. Проте окрім цього Ольга змушена була провести реформи регламентації податків, що сприяло посиленню централізації управління державою. У 946 р. на чолі великого посольства княгиня відвідала Константинополь, де обговорювалося питання торгово-економічних відносин з імператором Костянтином VII. Під час цього візиту вона прийняла християнство та ім’я Єлена. У 949 р. встановила дипломатичні відносини з німецьким королем Оттоном І, прохаючи надіслати єпископа і священика, але місія католиків виявилася невдалою.
Становище Русі зміцніло за сина Ігоря й Ольги Святослава (964—972), прозваного Святославом Хоробрим. Він тривалий час був усунутий матір’ю від влади, вихований в язичницьких традиціях у середовищі княжої дружини. За правління Святослава Русь переходить до активної зовнішньої експансії. Протягом 964—966 рр. він завершив об’єднання руських земель, змусивши в’ятичів визнати владу київського князя, розгромив союзників Хозарії — волзьких болгар і мордву (буртасів). Після цього завдав поразки військам хозарського кагана, взяв столицю Хозарського каганату Ітиль, дійшов до Каспійського (Хвалинського) моря, підкорив на Північному Кавказі племена ясів і касогів (літописна назва черкесів). Після цього Хозарський каганат перестав існувати і загрожувати Русі зі Сходу. Проте це був недалекоглядний крок, який порушив усталену рівновагу. Кордони Київської Русі розширилися до Волги і Чорного моря, але виявилися малозахищеними від нападів кочових орд Середньої Азії: печеніги блокували торгові шляхи, що вели на Схід, припинилася торгівля з країнами Арабського Сходу.
Зростання могутності Русі почало турбувати Візантію, яка в цей час починає війну з Болгарією. Святослав вбачав у молодій Болгарській державі потенційного суперника і став на бік імперії. Візантійські дипломати подарували князеві 15 кентаріїв золота. У 967 р. Святослав рушив на Болгарію, розбив болгарське військо, захопив вісімдесят міст по Дунаю. Він мав намір перенести столицю Русі за кордон своєї держави — в Переяславець на Дунаї (це означало, що князь бажав і далі вести експансію). Проти Святослава утворився болгарсько-візантійський союз, імперія використала проти нього й печенігів, які взяли в облогу Київ. Владнати справи організації управління державою Святослав сподівався шляхом призначення синів намісниками. В Києві він посадив князем Ярополка, в древлянській землі, в Овручі, — Олега, у Новгороді — Володимира (з 970 р. під опікою брата матері — Добрині). 969 р. Святослав повернувся в Болгарію, уклав з нею й угорцями угоду і вступив у боротьбу з Візантією, проте зазнав поразки під Доростолом від візантійців. За умовами миру, імператор зобов’язувався безперешкодно пропустити русичів на Русь. На шляху до Києва залишки руської дружини потрапили в засідку біля дніпрових порогів і були знищені печенігами, підбуреними до цього візантійським імператором.
У міжусобній боротьбі, що розпочалася по смерті Святослава за підтримки новгородців та шведів, перемогу здобув його молодший, позашлюбний, син Володимир І Великий (980—1015). Він провів адміністративну реформу: відсторонив від влади племінних вождів і замінив їх на власних синів, що поклало край автономізму земель. За Володимира І Великого Київська Русь остаточно утвердилася як європейська феодальна держава. Здійснивши воєнні походи 981—993 рр. проти ятвягів, радимичів, в’ятичів, об’єднав східнословянські племена навколо Києва. Завершився процес формування території Русі. Володимир захистив її від нападів печенізьких орд, провівши битви у 990, 992, 996, 997, 1001 рр. Князь почав укріплювати прикордонні землі, будувати фортифікаційні споруди (рови, «змієві вали» — залишки збереглися у м. Василькові, а починалися вали біля м. Змієва на Харківщині) проти кочівників. Ці землі заселялися вихідцями з ільменських словен, кривичів, чуді (ести-естонці) та інших племен. Політичний вплив було поширено на райони Північного Причорномор’я, Криму, Приазов’я.
Важливе значення для консолідації Русі мало запровадження Володимиром християнства. Першим кроком князя до використання релігії для створення централізованої феодальної держави стало знищення язичницького пантеону слов’янських богів (у центрі був Перун — бог війни і зброї, далі йшли Хорс — бог сонця, Сварог — бог вогню, Стрибок — бог вітру і неба, Дажбог — бог сонця, добра й достатку, Семаргл — бог ґрунту, Волос — бог худоби та інші). Оскільки стара релігія не відповідала новим соціальним відносинам у суспільстві, ролі великого князя як єдиного сюзерена, не сприяла зміцненню статусу Русі на міжнародній арені. Прецеденти прийняття християнства окремими князями та їхнім найближчим оточенням були відомі ще з часів Бравлина. Нестор Літописець оповідає про раду князя з боярами, коли ті визначилися: «Якби поганий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, а була вона наймудріша із всіх людей». До того ж прийняття християнства за візантійським зразком і поріднення з візантійським імператором через одруження з його сестрою Анною давали змогу позиціонувати Русь на офіційному рівні як державу, очолювану Великим князем, рівним імператорам і королям, започаткувати власну династію. Для втілення цих зовнішніх планів і перетворень потрібно було їх підкріпити внутрішньо, тому Володимир у 988 р. запроваджує насильно («мечем і вогнем») офіційну державну релігію — християнство.
Згідно з «Повістю временних літ», князю пропонували прийняти кілька монотеїстичних релігій: іудейство (Хозарський каганат), католицизм (Рим), іслам (Волзька Булгарія) та православ’я (Візантія). Після докладного вивчення різних релігій, оцінки конкретної історичної ситуації та цілої низки дипломатичних заходів, князь схиляється до православ’я. Іудейство не було прийнято через замкненість, відсутність конкретної держави в його носіїв, там заборонялося пити, як і в ісламі, а «Русь любить веселіє». Іслам був не дуже поширений і популярний на Русі. Католицизм потребував висвячення у Папи, а тому не відповідав вимогам Володимира, хоча князь підтримував дипломатичні контакти як з німецьким королем, так і з Римом. Напередодні запровадження християнства Володимир уклав союз з Візантією, коли взяв штурмом візантійську фортецю Херсонес (Корсунь) у Криму, а 988 р. відбулося хрещення киян. Їх насильно заганяли в Дніпро, скидали колишніх богів у воду, а кияни бігли за ними берегом і кричали — просили: «Видибай, боже».
Наприкінці X ст. у Києві Володимир І Великий розпочав карбування перших монет Київської держави. Це були золоті злотники, золота гривня (197 грам золота, дорівнювала вартості 3—4 бойових коней) та срібні срібляники. У їхньому карбуванні економічні мотиви відігравали другорядну роль. Про це свідчить те, що така емісія не була масовою і постійною. Головну роль тут, безсумнівно, відігравали політичні мотиви — це було своєрідним демонструванням суверенної Київської держави та її володарів. Окрім Володимира Великого, до такого заходу вдавалися також князі Ярослав Мудрий (1019—1054), ще коли був у Новгороді, та внук Святослава Святополк Окаянний (1015—1018). У зв’язку зі скромними масштабами емісії, монети київських князів мають дуже локальний ареал поширення, обмежений Києвом та навколишніми чернігівськими та переяславськими землями. На західноукраїнських землях знахідки цих надзвичайно цінних пам’яток української історії поки що не зареєстровані.
Було закладено ідейні основи держави, її духовної єдності, зменшилися міжусобиці князів, зміцніли зв’язки з зарубіжними країнами. Володимир додав собі титул «цезаря». Він одружив своїх синів Святополка і Ярослава відповідно з дочками польського короля Болеслава Хороброго у 1013 році та шведського короля Олафа Скотконунга у 1014 р., що дало змогу встановити дружні відносини Русі з Польщею і Швецією. У майбутній боротьбі за київський великокняжий престол братів підтримуватимуть Польща і Скандинавія — на захист Святополка виступив польський князь Болеслав, у війську Ярослава воювали норманські дружинники. Велике значення отримав інститут Церкви в організації господарського життя. Монастирі, зокрема, освоювали лісові хащі, болота, розвивали промисли, торгівлю.
Після смерті Володимира між його синами розгорілася боротьба за великокняжий стіл, переможцем з якої вийшов новгородський князь Ярослав, названий Мудрим (1019—1054). Подальше піднесення Київської держави відбулося саме за його правління. Як і Володимир, він більше дбав про консолідацію, розбудову й захист своїх земель, ніж про приєднання нових територій. Спільно з братом Мстиславом Ярослав відвоював у Польщі Червенські міста (Червона Русь — історична назва Галичини). Для захисту західних рубежів держави розбудовувалися міста (Київ, Чернігів, Переяслав), зводилися нові фортифікаційні споруди. Було підкорено племена чуді, ятвягів. У 1036 р. князівська дружина розгромила під стінами Києва печенізьку орду. Київська Русь стала найбільшою державою Європи, її кордони простягалися від Волги до Карпат, від Росі до Балтійського моря. Могутність Русі визнала вся Європа, і королівські династії почали зав’язувати з родиною київського князя шлюбні відносини. Самого Ярослава Мудрого називали «тестем Європи»: дочку Анну він віддав заміж за французького короля Генріха, дочку Анастасію — за угорського короля Андрія, а Єлизавету — за норвезького короля Геральда.
Оформленню та зміцненню Київської держави сприяла збірка законів «Руська правда», яка віддзеркалювала зміни, що сталися в суспільстві та свідомості людей. Основним об’єктом захисту стало життя людини, скасовувалася смертна кара. Замість кровної помсти запроваджувалася грошова компенсація (штрафи). Київська Русь дедалі більше відходить від язичництва і переймає християнство. Для зміцнення об’єднавчого значення Києва Ярослав опікувався справами православної Церкви. У багатьох містах будуються храми, які стають осередками освіти. У 1037 р. в Києві за зразком храму Софії у Константинополі збудовано Софійський собор. У 1051 р. монахи Антоній і Феодосій заснували на схилах Дніпра Печерський монастир. Того самого року Ярослав Мудрий в обхід Константинопольського патріарха утвердив митрополитом Іларіона, що засвідчило церковну незалежність Русі. Часи Ярославового князювання — період найвищого розквіту Руської держави.
Після смерті Ярослава Мудрого Київська Русь вступила в епоху феодальної роздробленості. Академік Петро Толочко, аналізуючи заповіт Ярослава Мудрого, висловлює думку, що престол було заповідано старшому синові — київському князю Ізяславу, отже, не це започаткувало міжкнязівських суперечностей. У їхній основі лежали насамперед соціально-економічні причини. Бурхливий розвиток феодалізму, зростання і економічне зміцнення місцевої земельної знаті неминуче породжували відцентрові тенденції, подолання яких стало основним сенсом внутрішньої політики великокняжої влади. У початковий період правління Ярославичів ці тенденції проявилися ще не досить сильно, а тому легко нейтралізувалися союзом (тріумвіратом) Ізяслава, Святослава і Всеволода. Держава зберігала політичну єдність, верховний суверенітет київського великого князя, виступала як єдине ціле у зовнішніх відносинах. Спершу верховним землевласником залишався великий князь київський. Він роздавав землі своїм васалам. Поступове утвердження приватної власності на землю сприяло зростанню продуктивності праці, робило власника цілковитим господарем, і його залежність від великого князя ставала незначною. Почалися численні усобиці за владу і землю. Суперечності зайшли так далеко, що до міжусобної боротьби почали залучатися й сусіди, насамперед кочовики причорноморських степів. У цей час вони замінили скандинавів як основний іноземний військовий контингент на Русі.
Політичну ситуацію дестабілізував ще й зовнішній чинник — половецьке нашестя. У 1068 р. військо тріумвірату було вщент розгромлене на річці Альті й кочівники наблизилися до Києва. Небажання Ізяслава озброїти народ призвело до повстання, князь змушений був утікати і зумів повернутися лише з допомогою поляків та братів. Вважається, що за цими подіями стояли половчани, які хотіли посадити в Києві власного князя. Тріумвірат похитнувся, Ізяслав показав себе як невдалий політик. З 1073 р. розпочалися міжусобна боротьба та перестановки на княжих столах. Цим скористалися половці, які й далі спустошували руські землі. Для різних прошарків суспільства дедалі привабливішими ставали об’єднувальні тенденції, виразниками яких на початку ХІІ ст. були великі князі київські: Всеволод, його син Володимир Мономах та онук Мстислав Великий.
У 1097 р. з ініціативи Володимира Мономаха відбувся князівський з’їзд у Любечі, учасники якого присяглися припинити чвари й об’єднатися в боротьбі зі спільним ворогом — половецькими ордами. Проте угоду одразу порушив князь Давид Волинський, який осліпив теребовлянського князя Василька Ростиславича. За князювання в Чернігівському, а потім у Переяславському князівствах Володимир Мономах здобув собі славу поборника єдності Київської Русі, переможця половців, талановитого володаря і полководця, він ініціював походи на половців, аби під гаслами спільної загрози об’єднати Русь. У 1103 р. сім руських князів ущент розгромили половців на р. Самарі (Сутинь) і вбили 20 ханів. У 1107 р. завдали поразки половцям під Лубнами, а в 1113 р. — на річці Дінці.
Все темы данного раздела:
Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то
Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі
Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до
Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі.
1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України.
1,5 млн. — 10 тис.
Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос
Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він
Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію
Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз.
VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині.
860 р.
Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р
Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем
Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь
Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази
Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п
Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до
Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса
Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).
Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А
Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був
Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час
Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури.
Складною була пробл
Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак».
1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.
Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів.
Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15
Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п
Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма
Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків.
16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж
Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать
Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе
Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб
Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі
Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним
Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом
Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й
Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш
Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської
Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н
Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи.
1700—1721 рр. — Північна війна.
26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат
Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує
Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс
Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь
Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з
Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підвищити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального
Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких
Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.
1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду.
1750—1764 рр.— гетьманування
Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп
Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По
Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:
Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати
Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац
Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої.
7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте
Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З
Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу
Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько
Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність.
У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі
Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна.
1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею».
1859 р.— утворення першої української грома
Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив
Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних
Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа
Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим.
Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к
Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н
Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества».
1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на
Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі
Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра
В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких
Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими
Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти
У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год
Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на
Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП).
1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
29 сі
Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе
Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа
Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто
Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс
Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ».
1900 р.— запровадження
Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста
Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни
Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо
Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по
Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни.
2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.
Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (
Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати
Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим
Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам
Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі
ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля
Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії.
2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К
Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли
УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе
Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин
Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр
Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських
селян. Повстання моряків у Кронштадті.
18 березня 1921 р.— укладення
Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслі
Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б
Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ
На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.
На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж
Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею.
14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при
Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ
Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.
Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.)
Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт
I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»
II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець
Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор
Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу
Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад».
1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни.
17 верес
Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч
Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп
Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі
Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор
Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української
Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації.
28
Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги».
2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си
Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті
Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз
Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР.
14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.
Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і партійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова
Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М
Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе
Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.
Травень 1985 р.— прийняття з
Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і державний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле
Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати
Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки.
Перші
Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш
Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода
Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці.
14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра
Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261
автономія 282, 377, 385, 408, 462
Агітація366, 531
аграрна реформа 274, 330
аграрний сектор 513, 514, 516
Агресія 26, 159,
Іменний покажчик
Абалкін Л. 24.
Август ІІ Саксонський
Авдєєв Д. 490
Авенаріус М. 280
Аккудінов Тимошка
Алфьоров І. 489
Амартол Георгій
Амосов М. 40.
Новости и инфо для студентов