УСРР в роки нової економічної політики - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Після Закінчення Громадянської Війни Більшу Частину Території України Було За...
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новоствореної республіки на міжнародній арені були досягнення юридичного визнання УСРР з боку великих держав, якнайшвидше укладення вигідних міждержавних угод у торгово-економічній сфері, нормалізація відносин з прикордонними сусідніми державами.
Вже у 1921 р. Україна встановила дипломатичні відносини з Литвою, Латвією, Естонією. Підписання 18 березня 1921 р. Ризької мирної угоди нормалізувало стосунки з Польщею. Велике значення для республіки у торговельно-економічній сфері мало також укладання договору про дружбу з Туреччиною. Було створено Наркомат зовнішньої торгівлі, який розгорнув широкі зовнішньоекономічні зв’язки з Польщею, Румунією, Чехословаччиною, Балканськими країнами.
Важливим здобутком на міжнародній арені був прорив дипломатичної ізоляції великих держав. Ще у квітні 1921 р. в Берліні було підписано угоду між УСРР і Німеччиною про обмін військовополоненими та інтернованими громадянами. А в 1922 р. російська делегація, до складу якої входив X. Раковський, у містечку Рапалло уклала рівноправну угоду між РСФРР та Німеччиною. У листопаді 1922 р. дію цієї угоди було поширено на Україну.
Незважаючи на вагомі успіхи і досить активну діяльність УСРР на міжнародній арені, реальна самостійність республіки у зовнішньополітичній сфері була ілюзорною, оскільки всі її дипломатичні дії контролювались Москвою. Відносна самостійність України в зовнішніх відносинах була додатковим важелем радянської політики, покликаним поліпшувати імідж більшовицького режиму в очах міжнародної громадськості й українського населення.
Однак зі зміцненням позицій радянської влади всередині країни посилення централізації управління з Москви та небажання західних держав юридично визнавати всі радянські республіки призвело до того, що вже у 1922—1923 рр. й цю формальну самостійність української дипломатії було згорнуто. Дипломатичні представництва УСРР ліквідовувалися. 20 вересня 1923 р. остаточно перестав існувати апарат НКЗС УСРР.
Водночас республіку було визнано незалежною, хоча її кордони позначалися тільки на географічній карті. З червня 1919 р. Радянська Україна входила до воєнного союзу радянських республік — Росії, України, Латвії, Литви та Білорусії. В міру того, як надії більшовиків на світову революцію і непереможність червоної армії танули, почалися пошуки варіантів майбутнього державного союзу нових соціалістичних республік. Комісія оргбюро ЦК на чолі з В. Куйбишевим підтримала сталінський проект об’єднання, що полягав у входженні національних республік до РСФРР на правах автономних утворень. Українські націонал-більшовики, зокрема Х. Чаковський, рішуче виступили проти такої моделі об’єднання. В. Ленін також категорично відкинув сталінський план, запропонувавши будувати державний союз за федеративним принципом.
30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд Рад затвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір.Союз складався з чотирьох республік — РСФРР (Росія), УСРР (Україна), БСРР (Білорусія), Закавказької СФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія). Кожна республіка мала право вийти з Союзу, хоча, звичайно, реалізувати це право було неможливо. 26 січня 1924 р. II з’їзд Рад СРСР прийняв першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив Конституцію УСРР, у якій закріплювався вступ радянської України до СРСР. В адміністративному відношенні в Україні було ліквідовано губернії і встановлено більш струнку й централізовану триланкову систему управління (центр — округ — район). Столицею УСРР до 1934р. був Харків.
Надання республікам ознак незалежності та статусу державності диктувалося потребою поліпшити міжнародний імідж радянського режиму, задовольнити національні інтереси розвинутих народів колишньої Російської імперії та нейтралізувати потенційні визвольні рухи в республіках. Таким чином, визвольна боротьба українського народу за незалежність своєї Батьківщини не була марною.
Однак в адміністративно-економічній сфері передбачалася жорстка централізація новоутвореного Союзу. Було створено народні комісаріати трьох типів — злиті, об’єднані й самостійні. Статус самостійних республіканських мали тільки шість другорядних наркоматів: юстиції, внутрішніх справ, хліборобства, освіти, охорони здоров’я і соціального забезпечення, а всі головні сфери діяльності — зовнішня політика, транспорт, армія — належали до федерального центру. Окрім того, хоча формально владу в республіці уособлювала і здійснювала система Рад, реальна влада на місцях належала партійним структурам єдиної, жорстко централізованої більшовицької партії, керованої з Кремля, що фактично зводило нанівець прояви будь-якої можливої республіканської самостійності.
На початку 20-х рр. внутрішня ситуація в УСРР характеризувалася загальною глибокою соціально-економічною кризою, породженою не лише воєнними діями, що впродовж семи років на її території, але й більшовицькою політикою воєнного комунізму. Найбільше постраждала промислова база республіки. Виробництво промислової продукції знизилося до 1/10 довоєнного рівня. У металургії працювала лише одна доменна піч на Петровському заводі в Єнакієвому. Більшість робітників, щоб урятуватись від голоду, переселялися в села.
Однак і в сільському господарстві соціально-економічні наслідки кризи були не менш глибокими й навіть більш відчутними для українського населення, оскільки на 90% воно було селянським. Незважаючи на те, що селянство безкоштовно отримало від більшовиків поміщицькі землі, реманент і худобу, згідно з політикою продрозкладки, продзагони силою забирали у селян майже весь вирощений хліб. Це породжувало збройний опір селянства радянській владі. Майже на всій території України поширився масовий повстанський рух невдоволених більшовицькою економічною політикою селян, що виступали переважно під анархо-комуністичними гаслами. Кількість повсталих на початок 1921 р. досягала понад 100 тисяч чоловік. Радянська влада розглядала цей рух як «куркульський» бандитизм. На боротьбу з повстанцями було кинуто дві третини регулярних частин Червоної армії.
Окрім деструктивних соціальних наслідків, більшовицькі експерименти сприяли поглибленню економічної розрухи в сільському господарстві, що загрожувало продовольчою катастрофою для країни.
Оскільки у селянина забиралося майже все зерно, він був не заінтересований вирощувати його більше, ніж потрібно для його сім’ї. В результаті, посівні площі в Україні скоротилися на 15%. Валовий збір хліба у 1920 р. становив лише 38,5% від рівня 1913 р. Міста опинялись під загрозою голоду. Навесні 1921 р. продрозкладку виконали менш як на 40 відсотків. Створити державний хлібний фонд у запланованих розмірах не вдалося. За таких умов катастрофічна посуха та неврожай 1921 року в південних губерніях України, на Північному Кавказі та в Поволжі призвели до масового голоду в цих регіонах. В Україні вже у травні 1922 р. налічувалось 5,6 млн. голодних, що становило 25% населення УСРР. Взимку 1922—1923 рр. в республіці почалася друга хвиля голоду, тільки дітей голодувало понад 2 млн.
Голоду напівдні України можна було запобігти шляхом перерозподілу зернових надлишків зі стабільних областей Правобережної і Лівобережної України, де врожай видався непоганим. Однак, незважаючи на голод в Україні і протести місцевих українських комуністичних керівників, керівництво РКП(б) вирішило вивезти максимум хліба з України для постачання зерна до голодуючого Поволжя та в промислові центри Росії, насамперед Москву і Петроград, куди було відправлено 2,5 млн. пудів зерна. Окрім того, понад 15 млн. пудів українського зерна пішло на експорт.
Ситуація погіршувалась і тим, що голод, який уразив південну Україну в 1921—1923 рр. замовчувався, і УСРР не могла скористатись допомогою міжнародних благодійних організацій. Це було зроблено тому, що продовольча допомога жорстоко голодуючої України іншій державі видавалася б надто дивною на міжнародній арені й породжувала б сумніви в її незалежності. До того ж Москва використовувала голод як ефективний засіб придушення антибільшовицького повстанського руху в Україні. Інформаційну блокаду було знято тільки на початку 1922 р. Голова Раднаркому УСРР X. Раковський скористався цим, щоб негайно укласти угоду з Американською адміністрацією допомоги (АРА). Голод на півдні України закінчився лише влітку 1923 р.
Спад світового революційного руху й обмежені воєнно-економічні можливості країни Рад закреслили надії більшовиків на швидке здійснення світової революції та перемоги ідей комунізму в планетарному масштабі. А проведення комуністичного штурму в соціально-економічній площині, з прагненням негайної побудови комуністичного суспільства на засадах зрівнялівки, тотального одержавлення виробництва, продрозкладкою на селі, ліквідацією приватної власності, торгівлі, грошового обігу, громадянських свобод повністю провалилось. Наслідком було не лише посилення економічного колапсу країни, але й небачене загострення суспільно-політичної ситуації. Проти комуністичної влади почалися масові виступи та повстання не лише селян (що, до речі, становили основу Червоної армії), але й робітників та матросів — основної соціальної опори більшовицького режиму.
Таким чином, більшовики, перемігши в громадянській війні всіх внутрішніх політичних ворогів, зібравши майже всю територію колишньої Російської імперії й відбившись від зовнішніх інтервентів, не лише постали перед обличчям жахливої економічної катастрофи та провалом комуністичного експерименту, але й опинились перед реальною загрозою втрати влади. Саме ці обставини змусили більшовицьке керівництво, і перш за все лідера комуністичної партії В. Леніна, здійснити кардинальний поворот у внутрішній політиці й піти на поступки суспільству спочатку в соціально-економічній, а потім — і в національно-культурній площині. У березні 1921 р. X з’їзд РКП(б) прийняв рішення про заміну продрозкладки на продподаток, що започаткувало перехід до нової економічної політики (неп).
Нова економічна політика, що проводилася з 1921 по 1928 рр., передбачала допуск капіталістичних елементів у економіку: розвиток товарно-грошових відносин, формування вільного ринку, дозвіл підприємницької приватної ініціативи, заохочення кооперації трудящих, запровадження госпрозрахунку на підприємствах, використання матеріальних стимулів праці на виробництві. Однак більшовики зберігали «командні висоти» в політичному керівництві, держава контролювала важку промисловість і застерігала за собою монополію в зовнішній торгівлі. І взагалі, спочатку радянська влада розглядала неп переважно як вимушений тимчасовий відступ, потрібний для підняття економіки й стабілізації соціальної ситуації в країні.
В сільському господарстві продрозкладку було замінено на фіксований продподаток, який спочатку виплачувався натуральними продуктами, а з травня 1923 р. — грошима. Після виплати податку лишки продукції селянин міг використовувати на власний розсуд, а це стимулювало його матеріальну заінтересованість у підвищенні продуктивності праці. Ці заходи швидко вивели сільське господарство з кризи і дали змогу нагодувати країну. У середині 20-х рр. зернове виробництво досягло передреволюційного рівня, а вже у 1927—1928 рр. перевищило рівень 1913 р. Основною виробничою одиницею стали селяни-середняки.
Після переходу до непу широко розгорнувся й кооперативний рух. У республіці було створено єдину систему споживчої кооперації. Споживчій кооперації надавалося право здійснювати заготівлю і збут продукції. Невдовзі сільськогосподарська кооперація контролювала вже 37% зернової продукції і 50% технічних культур. Поступово широкого розвитку набули спеціальні види сільськогосподарської кооперації: машинно-тракторні, тваринницькі, насіннєві, цукробурякові, меліоративні товариства тощо. Всі види кооперації охоплювали 85% селянських господарств.
У 1922—1924 рр. було успішно проведено фінансову реформу. Восени 1922 р. в обіг випущено повноцінну конвертовану валюту — червінці. Пожвавилась торгівля, де приватний капітал у перші роки непу контролював 75% роздрібного товарообігу республіки, що безумовно, стимулювало розвиток економіки. З’явилися нові соціальні прошарки досить багатих і забезпечених людей, породжених новою економічною політикою — маклери, комісіонери, торговці-оптовики, промисловці — їх називали людьми непу, непманами.
Введення непу в промисловості відзначалося тим, що великі підприємства більшовики залишили в державній власності, прагнучи зберегти контроль у головних економічних секторах. Проте й тут сталися важливі зміни: підприємства було об’єднано в трести, що виступали на ринку вже як господарюючий суб’єкт. Трести перебували на госпрозрахунку, тобто їхні прибутки залежали від реалізованої ними продукції, а це значною мірою підвищувало їхню господарську самостійність і активізувало впровадження принципів матеріального стимулювання працівників. В Україні трести почали організовуватися з осені 1921 р. Наприклад, переважну більшість великих шахт Донбасу об’єднував трест «Дон-вугілля»; 15 металургійних заводів — трест «Південсталь». В інших галузях народного господарства виникають «Тютюнтрест», «Маслотрест», «Цукротрест». Всього в республіці було створено 21 республіканський і 54 губернські трести.
Однак ринкові елементи і господарську самостійність великих об’єктів влада допускала лише до певних меж: підприємства всередині трестів на госпрозрахунку не перебували. А от середні й дрібні підприємства, різноманітні заклади зі сфери послуг держава передавала кооперативам, артілям, товариствам і приватним особам (нерідко — колишнім власникам) в оренду. Ці суб’єкти господарювання функціонували фактично повністю в умовах ринкових товарно-грошових відносин. Уже в 1921 р. в Україні було здано в оренду 5200 дрібних підприємств.
Промисловість республіки швидко відновлювала свій потенціал. У 1925—1926 рр. Донбас дав 78 відсотків довоєнного рівня видобутку вугілля, більша частина якого припадала на великі шахти. А в 1928—1929 рр. українська промисловість уже більше ніж у 2 рази перевищила показники довоєнного рівня виробництва електроенергії, кам’яного вугілля, сталі. Було побудовано низку нових великих промислових об’єктів. Найбільшими новобудовами були Краматорський завод важкого машинобудування та Криворізький металургійний завод. У машинобудуванні освоювалися нові види продукції. Було організовано 32 великих заводи сільськогосподарського машинобудування. Вже у 1921 р. на Кічкаському машинобудівному заводі виготовили перший трактор.
Нормалізувалась і соціальна ситуація в країні, припинились виступи та повстання. Окрім надання певних економічних та національно-культурних свобод населенню, цьому сприяло також проведення амністії для колишніх супротивників режиму. Влада загнуздала злочинність, розгорнула широкі медичні та освітні програми. Відносна соціальна та національна стабільність, зростання матеріального добробуту населення сприяли й демографічному вибуху в республіці.
Таким чином, запровадження непу дало змогу швидко подолати економічну кризу, стабілізувати соціальну ситуацію в країні, відбудувати промисловість і підняти сільське господарство.
Однак період непу відзначався не лише успіхами в соціально-економічній сфері, але й комплексом негативних явищ і процесів, що загострювали ситуацію в країні. В економіці відбувались періодичні кризи, значною мірою породжені ринковою системою господарювання: наприклад фінансова криза 1922 р., криза збуту 1923 р., товарний голод 1924 р., зростання інфляції 1925 р. Характерними були явища спекуляції, контрабанди, шахрайства.
В суспільній сфері у роки непу теж дедалі загострювалися суперечності не лише в соціальній площині, але й у політичній. Розвиток товарно-грошових відносин закономірно породжував майнове розшарування суспільства, безробіття, безпритульності, що викликало соціальне напруження. Такі явища, як і непівська політика в цілому, суперечили панівній комуністичній ідеології соціальної справедливості й відсутності експлуатації людини людиною. Багато комуністів були розчаровані «капітуляцією перед буржуазією», а це вже розхитувало єдність і самої владної партії.
Зрештою, і економічні резерви розвитку обмеженої непівської моделі в кінці 20-х рр. було вичерпано. Продуктивність сільського господарства відставала від темпів розвитку промисловості і мала досить незначні можливості для підвищення виробництва, до того ж, село тепер пропонувало на продаж значно менше хліба, ніж до революції. Республіка не мала коштів для розвитку своєї індустрії. Подальший успішний розвиток економіки на базі «державного капіталізму» потребував розширення застосування ринкових механізмів, однак з соціальних і політичних міркувань більшовики на це піти не могли. Окрім того, цей шлях також не вирішував стратегічних економічних проблем, які поставали перед державою. Країна опинилася на порозі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості.
Все темы данного раздела:
Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то
Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі
Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до
Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі.
1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України.
1,5 млн. — 10 тис.
Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос
Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе
Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він
Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію
Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз.
VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині.
860 р.
Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р
Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем
Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь
Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази
Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п
Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до
Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса
Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).
Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А
Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був
Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час
Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури.
Складною була пробл
Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак».
1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.
Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів.
Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15
Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п
Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма
Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків.
16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж
Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать
Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе
Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб
Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі
Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним
Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом
Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й
Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш
Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської
Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н
Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи.
1700—1721 рр. — Північна війна.
26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат
Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує
Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс
Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь
Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з
Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підвищити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального
Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких
Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.
1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду.
1750—1764 рр.— гетьманування
Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп
Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По
Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:
Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати
Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац
Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої.
7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте
Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З
Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу
Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько
Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність.
У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі
Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна.
1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею».
1859 р.— утворення першої української грома
Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив
Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних
Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа
Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим.
Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к
Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н
Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества».
1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на
Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі
Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра
В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких
Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими
Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти
У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год
Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на
Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП).
1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
29 сі
Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе
Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа
Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто
Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс
Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ».
1900 р.— запровадження
Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста
Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни
Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо
Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по
Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни.
2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.
Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (
Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати
Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим
Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам
Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі
ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля
Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії.
2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К
Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли
Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин
Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр
Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських
селян. Повстання моряків у Кронштадті.
18 березня 1921 р.— укладення
Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслі
Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б
Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ
На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.
На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж
Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею.
14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при
Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ
Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.
Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.)
Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт
I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»
II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець
Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор
Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу
Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад».
1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни.
17 верес
Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч
Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп
Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі
Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор
Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української
Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації.
28
Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги».
2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си
Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті
Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз
Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР.
14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.
Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і партійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова
Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М
Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе
Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.
Травень 1985 р.— прийняття з
Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і державний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле
Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати
Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки.
Перші
Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш
Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода
Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці.
14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра
Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261
автономія 282, 377, 385, 408, 462
Агітація366, 531
аграрна реформа 274, 330
аграрний сектор 513, 514, 516
Агресія 26, 159,
Іменний покажчик
Абалкін Л. 24.
Август ІІ Саксонський
Авдєєв Д. 490
Авенаріус М. 280
Аккудінов Тимошка
Алфьоров І. 489
Амартол Георгій
Амосов М. 40.
Новости и инфо для студентов