Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У Ніч На 14 Листопада 1918 Р. Представники Українського Національного Союзу С...
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогій з Великою французькою революцією. До її складу входило п’ять осіб: В. Винниченко (голова), С. Петлюра, П. Андрієвський, А. Макаренко, Ф. Швець. Центром повстання стала Біла Церква, де розташувалися загони Січових стрільців під командуванням Є. Коновальця. Головний отаман українських військ С. Петлюра звернувся до народу з закликом підтримати повстання. Директорія зайняла Білу Церкву, Фастів і спрямувала повстанців на Київ. На бік повсталих перейшла значна частина гетьманської варти (міліції), Сірожупанна дивізія, Чорноморський козачий кіш та ін. 14 грудня до Києва увійшли Січові стрільці. Гетьман П. Скоропадський зрікся влади: «Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил справитись з цим завданням і нині я, з огляду на умови, які склались, керуючись виключно добром України, відмовляюсь від влади». Він емігрував до Німеччини, де й провів решту життя. До столиці прибула Директорія і оголосила про відновлення УНР.
26 грудня Директорія призначила уряд УНР (очолив його соціал-демократ В. Чехівський), до складу якого увійшли представники всіх політичних партій, що об’єдналися в УНС. Директорія мала у своєму арсеналі лише загальні гасла. «Всі соціальні й політичні здобутки революційної демократії будуть повернені», — йшлося в її першій відозві. Директорія як революційний орган з диктаторськими правами виконувала неподільно законодавчу, виконавчу, а почасти й судову функції. Голова Директорії відав зовнішньополітичними справами, а на С. Петлюру було покладено обов’язки Головного отамана. Інші члени Директорії так і не дістали чітко окреслених обов’язків.
Директорія видала програмову декларацію, побудовану на засадах «трудового» принципу, де оголошувала себе тимчасовим верховним органом, який передасть владу народові на Конгресі трудового народу України. Влада в УНР мала належати лише робітництву і селянству. Згідно з законом, скасовувалося право приватної власності на землю. Однак земельна власність іноземних поміщиків (а на Правобережжі до іноземних було зараховано всіх поміщиків) оголошувалася недоторканною. Війська Директорії були напівпартизанськими загонами. Великі повстанські сили отаманів Г. Григор’єва, Н. Махна, Зеленого (Д. Терпила) та інших переходили на бік більшовиків.
22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві відбувся урочистий Акт злуки — об’єднання УНР і ЗУНР у єдину соборну державу.Однак на практиці це об’єднання виявилося нетривалим.
У Києві в кінці січня 1919 р. відбувся Трудовий конгрес народу України (400 або 300 депутатів, з них 36 репрезентували ЗУНР). Присутніми були есери, члени УСДРП. 28 січня Трудовий конгрес висловився за демократичний лад в Україні, підтвердив повноваження Директорії та оголосив про підготовку закону про вибори всенародного парламенту. Зважаючи на складність політичної ситуації, конгрес тимчасово поклав усю повноту законодавчої влади на Директорію УНР. До складу Директорії увійшов президент ЗУНР Є. Петрушевич.
С. Ковалевський згадує: «Вразила мене театральність цього першого засідання. Велика сцена була прибрана українськими килимами і великим жовтоблакитним прапором. Мені здавалося, що ті форми церемоніального характеру мали б виробитись пізніше, коли наша держава дійсно зможе відітхнути і увійти в довший період стабілізованих відносин».
По закінченні роботи Конгресу газета «Народна воля» писала: «Трудовий Конгрес з’їхався, побалакав і роз’їхався, не зробивши абсолютно нічого для того, щоби поліпшити загальний стан життя, в якому перебуває УНР». Однак є думка, за якою Конгрес «був першим в історії України соборним представництвом українського народу».
Директорія активізує переговори з країнами Європи. Її визнали Угорщина, Чехословаччина, Нідерланди, Данія та Італія. Країни Антанти не були заінтересовані у визнанні Директорії, а підтримували генерала Денікіна і білогвардійців, які боролися за неподільну Росію. З інтервенцією військ Антанти на північних і північно-східних кордонах УНР з’явилися війська Радянської Росії. 24 грудня наркомат закордонних справ РСФРР повідомив у пресі, що в зв’язку з анулюванням РНК РСФРР Брестської мирної угоди радянська Росія більше не визнає Україну за суверенну державу. Наприкінці листопада 1918 р Росія створила в Курську. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі з Г. П’ятаковим, і на протест уряду УНР проти вторгнення радянських військ на українську територію заявила, що війна йде поміж військом Директорії і військами Українського радянського уряду. На початку грудня 1918 р. українські радянські повстанські дивізії розпочали наступ на Чернігів, Київ і Харків, поступово просуваючись уперед. 3 січня 1919 р. більшовицькі військові формування увійшли в Харків, 12 січня — у Чернігів, 19 січня — в Полтаву, 27 січня — в Катеринослав. 5 лютого вони зайняли Київ. Наступ більшовицьких військ примусив Директорію залишити Київ і переїхати до Вінниці.
У листопаді — грудні 1918 р. в чорноморських портах від Одеси до Новоросійська висадилися війська Антанти: французькі, англійські, грецькі, румунські, польські підрозділи загальною чисельністю 60 тис. чол. Вони мали намір надати військову допомогу Білій армії, що готувалася на Північному Кавказі до війни за відновлення «єдиної і неподільної Росії».
Під час переговорів, які почала Директорія з представниками цих держав, ними був висунутий ультиматум: реорганізувати уряд УНР і саму Директорію, виключити з її складу членів соціалістичних партій (В. Винниченка, С. Петлюру, В. Чехівського), реорганізувати республіканську армію, підпорядкувати її союзному командуванню нарівні з Добровольчою армією генерала Денікіна. На вимогу Антанти Директорію було реорганізовано в лютому 1919 р. Кабінет міністрів очолив безпартійний С. Остапенко — прихильник укладення союзу з Антантою на будь-яких умовах.
Але в березні 1919 р. війська Антанти під тиском Червоної армії і отамана Г. Григор’єва мусили залишити Херсон, Миколаїв, Одесу. На початку березня 1919 р. Директорії довелося переїхати до Проскурова, а через деякий час — у Рівне, Кам’янець-Подільський. Виступи проти інтервентів очолили українські ліві есери (боротьбисти) та більшовики. На початку лютого 1919 р. радянські частини в боях під Вознесенськом розбили добре озброєні французькі, грецькі й білогвардійські формування.
6 січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України затвердив нову назву держави — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР) і переїхав з Харкова до Києва. За аналогією з московським виконавчим органом влади уряд став називатися Радою Народних Комісарів, скорочено — Раднарком. Головою уряду став X. Раковський, призначений ЦК РКП(б). У березні 1919 р. відбувся III Всеукраїнський з’їзд Рад, який прийняв першу радянську конституцію та обрав Центральний виконавчий комітет (ЦВК) України на чолі з Г. Петровським. Було встановлено диктатуру пролетаріату, проголошено владу Рад, ліквідовано приватну власність на засоби виробництва, буржуазія та інтелігенція позбавлялися виборчих прав. На місцях влада передавалася ревкомам і комбідам. Було створено Всеукраїнську надзвичайну комісію на чолі зі Шварцем та її підрозділи в губерніях для утримання в покорі населення та впровадження соціально-економічних нововведень.
Основу соціально-економічних перетворень становила політика «воєнного комунізму»: повна націоналізація підприємств (січень 1919, Декрет про порядок націоналізації підприємств), скасування товарно-грошових відносин, заборона торгівлі, хлібна монополія держави, загальна трудова повинність чоловічого населення віком від 14 до 45 років, скасування плати за житло і проїзд для робітників.Створювалася система виробничих управлінь, головкомів, центрів, що керували діяльністю великих, середніх та дрібних підприємств. Широко застосовувався червоний терор — репресивний механізм. Резолюція III з’їзду КП(б)У «Про земельну політику» створювала з поміщицьких господарств більше ніж 1200 радгоспів і понад 500 комун і артілей. З квітня 1919 р. впроваджувалася продовольча розкладка з селянських господарств — визначалася кількість зерна, яку потрібно було здати державі за затвердженими цінами, а собі залишати норму, достатню для власного харчування та ведення господарства. Продрозкладку здійснювали робітничі загони, комітети бідноти, військові підрозділи Наркомпроду УСРР. Однак у 1919 р. з запланованих 140 млн. пудів хліба вилучити з українського села до серпня вдалося лише 8 млн. пудів. Це призвело до голоду 1921—1923 рр., коли загинуло 2—3 млн. чол.
Селянство України уже в березні — квітні 1919 р. почало виступати під гаслами «Геть комуну!», «За Радянську владу без комуністів!», «Геть московську ненажеру!» У середині 1919 р. повстання охопили Київську, Катеринославську, Херсонську і Чернігівську губернії. Якщо у квітні виступів було зареєстровано 93, то в липні — 207. До селян приєднувалися партизанські загони, які входили до складу Червоної армії, на чолі з такими отаманами, як Д. Терпило, Г. Григор’єв та ін. ЦК КП(б)У оцінив селянський повстанський рух як вияв куркульської контрреволюції.У липні 1919 р. Рада робітничо-селянської оборони УСРР прийняла постанову «Про придушення куркульських і білогвардійських заколотів на селі».
18 квітня 1919 р. ЦВК Радянської України, Київська рада робітничих депутатів, Київський з’їзд селянських депутатів і профспілок постановили, що «вся збройна боротьба з ворогами Радянських Республік повинна бути об’єднана у всіх існуючих Радянських Республіках», а «всі матеріальні кошти, необхідні для ведення цієї боротьби, повинні бути сконцентровані довкола спільного для всіх республіканського центру». 1 червня 1919 р. ВЦВК в Москві наголосив на потребі у створенні військово-політичного союзу, куди включалося об’єднання війська і його командування, рад народного господарства, залізничного керівництва і господарства, фінансів, комісарів праці. 18 травня 1919 р. Литва, Латвія, Україна, Білорусь, РСФРР уклали військово-економічний і політичний союз, який став попередником СРСР.
Невдоволенням населення політикою «військового комунізму» вирішила скористатися Добровольча армія генерала А. Денікіна. Сформована на Дону і Кубані з колишніх царських офіцерів-білогвардійців, підтримувана Антантою та антибільшовицькими силами всередині Росії, Біла армія навесні 1919 р. перейшла в наступ. На початку травня 1919 р. вона зайняла Луганськ і весь Донбас, у червні — Харків і Полтаву. 3 червня 1919 р. Денікін оголосив наступ на Москву. Водночас Кавказька біла армія під командуванням генерал-лейтенанта П. Врангеля наступала вздовж Волги, Донська — у воронезькому напрямку, а Добровольча армія генерала Денікіна просувалася лівим флангом, уздовж Дніпра, не зустрічаючи відчутного опору радянських військ.
На Правобережжі денікінці захопили Катеринослав, Київ, Миколаїв, Одесу. У серпні 1919 р. радянський уряд УСРР змушений був евакуюватися з Києва, куди ввійшли денікінці. Денікінський окупаційний режим в Україні діяв з літа по осінь 1919 р. Захоплену територію було поділено на три області: Харківську, Київську та Новоросійську (з центром в Одесі). При владі були губернатори, повітові начальники, волосні старшини. Уряд виявився ще реакційнішим, ніж більшовицький (поміщикам поверталися їхні маєтки, встановлювався продовольчий податок, капіталістам поверталися підприємства, розпускалися робітничі профспілки, назву «Україна» було замінено на «Південь Росії»), тому проти нього розпочалася партизанська боротьба. Восени 1919 р. в загонах повстанців налічувалося понад 100 тис. бійців. Опір повсталих придушували каральні загони, військові формування та військова контррозвідка.
24 вересня 1919 р. керівництво ЗУНР і УНР (Є. Петрушевич та С. Петлюра) оголосило війну Добровольчій армії генерала Денікіна. У вересні — жовтні тривали жорстокі бої між військами Директорії і Денікіна. На початку листопада командувач Українською галицькою армією підписав угоду з денікінцями. Галичани у повному складі переходили на бік Добровольчої армії. 6 грудня 1919 р. Директорія розпалася: С. Петлюра виїхав до Варшави, а Є. Петрушевич — до Відня.
У листопаді 1919 р. ЦК РКП (б) створив 2 фронти: Південний (Єгоров, Й. Сталін, Серебряков) і Південно-Західний (Шорін, Трифонов), на боротьбу з Денікіним було мобілізовано 25 тис. комуністів і 10 тис. комсомольців. На окупованих територіях розгорнулася запекла повстансько-партизанська боротьба. 17 листопада 1919 р. Червона армія визволила Чернігів, 12 грудня зайняла Харків і Полтаву, 16 грудня — Київ. На початку 1920 р. почалися бої за визволення Південної України. 7 лютого було звільнено Одесу. Червоноармійські частини оволоділи підступами до Кримського півострова, проте корпус генерала Я. Слащова відбив їхні спроби увірватися в Крим.
4 грудня 1919 р. VIII Всеросійська конференція більшовиків за ініціативи В. Леніна прийняла резолюцію «Про радянську владу в Україні», де зазначалося, що партія визнає самостійність УСРР. 11 грудня 1919 р. постановою ЦВКі РКП (б)було створеноУкраїнський революційний комітет (Всеукрревком) — центральний тимчасовий надзвичайний орган радянської влади в Україні у Харкові (тодішній столиці республіки). До Всеукрревкому ввійшли більшовики Г. Петровський (голова), В. Затонський, Д. Мануїльський, боротьбист (український есер) Г. Гринько, борбист (лівий есер) В. Качинський. На місцях діяли надзвичайні органи: губернські, волосні та сільські ревкоми. Водночас Всеукрревком виклав програму своїх дій у маніфесті «До робітників і селян України», де проголошувалися диктатура пролетаріату й союз робітничого класу з трудящим селянством, РКП визнавав УСРР, декларувався вільний розвиток української мови та культури. У лютому 1920 р. припинили існування Всеукрревком та його органи на місцях. Натомість розпочав діяти Раднарком на чолі з X. Раковським та ВЦВК під керівництвом Г. Петровського.
Проголошувалося запровадження продрозкладки тільки в обмеженому обсязі, декларувався принцип добровільності при створенні радгоспів, комун і артілей. 26 лютого 1920 р. вийшов закон Раднаркому про хлібну розкладку для господарств у 3 десятини землі, девстановлювалася колективна відповідальність за здавання хліба державі. Якщо біднота сприяла цій акції, то від 10 до 25% зібраного врожаю залишалося в її розпорядженні. У першій половині 1920 р. продрозкладку вдалося виконати лише на 10%, тому більшовики вдалися до випробуваних методів терору.
Було націоналізовано провідні галузі виробництва, транспорт, головні засоби зв’язку, запроваджено оподаткування населення, особливо буржуазних елементів. Однак у 1920 р. з 22 металургійних заводів України лише 9 давали невелику кількість продукції. Різко впав видобуток вугілля, що негативно позначилося на становищі міст. У катастрофічному стані перебували залізниці.
Аби поліпшити ситуацію з господарством, радянська влада запровадила мілітаризацію економіки, загальну трудову повинність та інші надзвичайні заходи. Застосовувалися трудові мобілізації робітників, частини Червоної армії переводилися на становище трудових армій, робітники і службовці яких працювали понаднормово.
Скориставшись слабкістю східних сусідів, польські війська наприкінці 1919 р. окупували Білорусь, Західну Волинь та райони Полісся. Керівник польської держави Ю. Пілсудський та С. Петлюра (УНР) 21 і 24 квітня 1920 р. підписали блок Варшавських угод: загальну, військову і торговельно-економічну конвенції. Польща визнавала право на державне існування УНР, залишала за собою Холмщину, Надсяння та Лемківщину, західну частину Полісся і всю Галичину. Військова конвенція передбачала погоджені дії польських та українських частин у спільному наступі на Радянську Росію.Директорія зобов’язувалася постачати продовольством польські війська від часу їхього вступу на українську територію, а поляки — озброювати петлюрівські дивізії.
25 квітня 1920 р. без оголошення війни польська армія (150 тис.) разом з петлюрівськими бійцями розпочала наступ на більшовиків. Поляки наприкінці квітня відвоювали Овруч, Коростень, Житомир, Бердичів, станцію Козятин, а 6 травня увійшли до Києва. Червона армія на Південно-Західному фронті закріпилася на лініях Бровари — Бориспіль та Біла Церква — Ямпіль. Проте очікуване С. Петлюрою повстання проти більшовиків не відбулося. Вторгнення інтервентів викликало обурення населення України. Успішно йшла мобілізація до Червоної армії, до її лав вступали й добровольці.
Контрнаступ радянських армій Південно-Західного фронту під командуванням О. Єгорова розпочався 5 червня 1920 р. Було звільнено Житомир, Бердичів, Білу Церкву. 17 червня червоні війська взяли Вінницю, 19 червня — Жмеринку, 9 липня — Проскурів (нині Хмельницький). Директорія УНР евакуювалася до Варшави. Наприкінці червня 1920 р. розпочався контрнаступ військ Західного фронту під командуванням М. Тухачевського у напрямі Мінськ — Білосток — Варшава. Війська О. Єгорова підійшли до Львова. Після вступу Червоної армії до Східної Галичини й Польщі більшовики утворили Польський (у Білостоці) і Галицький (у Тернополі) ревкоми. Наступ радянських військ на Варшаву виявився невдалим (населення їх не підтримало, постачання припинилося).Наприкінці вересня польсько-радянський фронт було відтиснено на лінію Коростень — Житомир — Бердичів («чудо над Віслою»).
12 жовтня 1920 р. між Польщею і Росією було підписано угоду про перемир’я.10 листопада в жорстокому бою під Котюжанами переважною червоною кіннотою було розгромлено дві петлюрівські дивізії. 18 березня 1921 р. в Ризі було підписано мирний договір між Польщею і РРФСР.До Польщі відійшли Західна Україна і Західна Білорусь. Заборонялося перебування в Польщі антибільшовицьких організацій. Директорія і уряд УНР втратили право на легальну діяльність.
Тепер загрозу для радянських військ становили білогвардійські частини П. Врангеля на Півдні, в Криму. Антанта надала цій армії найсучасніші види озброєння, зокрема танки й літаки. У червні 1920 р. в районі Перекопа і Каховки розгорнулися бої. Червоноармійці закріпилися на правому березі Дніпра. Після отримання поповнення з Кубані Врангелю вдалося захопити Олександрівськ. ЦК ВКП(б) перетворив кримський напрямок на Південний фронт під командуванням М. Фрунзе, який завдяки перевазі в піхоті та кавалерії завдав удару на каховському плацдармі. У жовтні він підписав воєнно-політичну угоду з представниками Н. Махна. В ніч на 8 листопада 1920 р. радянські війська форсували Сиваш і зайняли Ялту. Рештки врангелівських військ морським шляхом евакуювалися до Туреччини. Після розгрому Врангеля з Москви надійшла директива знищити махновців.
Все темы данного раздела:
Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то
Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі
Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до
Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі.
1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України.
1,5 млн. — 10 тис.
Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос
Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе
Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він
Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію
Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз.
VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині.
860 р.
Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р
Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем
Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь
Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази
Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п
Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до
Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса
Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).
Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А
Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був
Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час
Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури.
Складною була пробл
Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак».
1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.
Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів.
Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15
Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п
Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма
Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків.
16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж
Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать
Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе
Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб
Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі
Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним
Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом
Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й
Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш
Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської
Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н
Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи.
1700—1721 рр. — Північна війна.
26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат
Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує
Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс
Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь
Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з
Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підвищити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального
Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких
Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.
1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду.
1750—1764 рр.— гетьманування
Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп
Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По
Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:
Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати
Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац
Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої.
7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте
Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З
Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу
Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько
Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність.
У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі
Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна.
1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею».
1859 р.— утворення першої української грома
Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив
Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних
Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа
Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим.
Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к
Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н
Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества».
1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на
Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі
Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра
В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких
Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими
Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти
У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год
Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на
Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП).
1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
29 сі
Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе
Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа
Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто
Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс
Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ».
1900 р.— запровадження
Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста
Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни
Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо
Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по
Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни.
2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.
Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (
Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати
Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим
Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам
ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля
Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії.
2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К
Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли
УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе
Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин
Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр
Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських
селян. Повстання моряків у Кронштадті.
18 березня 1921 р.— укладення
Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслі
Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б
Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ
На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.
На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж
Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею.
14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при
Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ
Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.
Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.)
Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт
I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»
II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець
Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор
Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу
Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад».
1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни.
17 верес
Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч
Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп
Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі
Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор
Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української
Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації.
28
Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги».
2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си
Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті
Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз
Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР.
14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.
Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і партійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова
Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М
Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе
Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.
Травень 1985 р.— прийняття з
Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і державний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле
Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати
Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки.
Перші
Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш
Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода
Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці.
14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра
Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261
автономія 282, 377, 385, 408, 462
Агітація366, 531
аграрна реформа 274, 330
аграрний сектор 513, 514, 516
Агресія 26, 159,
Іменний покажчик
Абалкін Л. 24.
Август ІІ Саксонський
Авдєєв Д. 490
Авенаріус М. 280
Аккудінов Тимошка
Алфьоров І. 489
Амартол Георгій
Амосов М. 40.
Новости и инфо для студентов