Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У Другій Половині Хvііі Ст. Могутність Російської Імперії Зросла. Уряд Катери...
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсько-турецькі війни. Причинами воєнних конфліктів було прагнення Росії раз і назавжди закріпитися на узбережжі Чорного й Азовського морів, російського дворянства — загарбати південні землі України, російського купецтва — освоїти привабливий морський торговельний шлях. У цих російсько-турецьких війнах безпосередню участь брали козаки Лівобережної та Правобережної України (близько 24 тис.), український люд був також головним постачальником провіанту для армії, виконував низку повинностей, зокрема гужову, на київському «Арсеналі» ремонтували військову техніку та спорядження.
Головнокомандувачем під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр. був Петро Рум’янцев. Спочатку бойові дії на Балканах розвивалися мляво. Тільки після блискучих перемог російської армії у 1770 р. на ріках Ларзі й Кагулі та розгрому турецького флоту того самого року в Чесменській бухті Туреччина підпише Кючук-Кайнарджийський мирний договір. До Росії відійшли Велика і Мала Кабарда, східна частина Керченського півострова (разом з Керччю та Єнікале), а також Азов з навколишніми землями, фортеця у гирлі Дніпра, територія між Дніпром і Південним Бугом (по нижній течії до узбережжя Чорного моря). Туреччина зобов’язалася вивести свої війська з Криму, Кубані і Тамані, а Росія — з Криму, Дунайських князівств і Кавказу. Росія здобула право на вільне торгове судноплавство Чорним морем.
З 1774 по 1783 р. заселяються та освоюються нові землі Північного Причорномор’я в умовах напруженої боротьби Росії й Туреччини за Крим. Напередодні приєднання півострова до Російської держави в 1783 р. там налічувалося близько 1400 населених пунктів (5—7 дворів у кожному). Загальна кількість населення Криму на початку 80-х рр. XVIII ст. становила близько 130 тис. чол., з них 15 тисяч — мешканці міст. У квітні 1783 р. імператриця Катерина II підписала рескрипт про включення Криму до складу Росії. Приєднання Кримського ханства, фактично, знешкодило загрозу ординських нападів, що відкрило широкі можливості для інтенсивного заселення краю і дало змогу ліквідувати козацький стан, у якому імперія більше не мала потреби.
Відбувається планомірний імперський наступ на Запорожжя: навколо ведеться будівництво військових фортець, захоплюються запорозькі землі. Втративши надію захистити себе мирними засобами, запорожці розпочали силою зброї звільняти свої землі від загарбників. Зрозуміло, що в Петербурзі це було розцінено як загроза цілісності імперії, а запорожців назвали зрадниками держави.
Долю козацької вольниці остаточно було вирішено 23 квітня 1775 р. на так званій раді при «височайшому» дворі. З проектом скасування Нової Січі виступив генерал-губернатор Південної України Григорій Потьомкін, фаворит Катерини ІІ, від якої в нього була донька на прізвище Тьомкіна. Той самий, що колись вступив до запорозького війська й одержав ім’я Грицько Нечеса. Для каральної операції проти запорожців планувалося використати 100-тисячне військо генерала Петра Текелія, що поверталося з російсько-турецької війни. Його армія йшла з Дунаю на Волгу придушувати повстання Пугачова, а дорогою придушили Січ.
Завдяки раптовості нападу, а також нечисленності січової залоги царські війська швидко зайняли Запорожжя. Більшість козаків на той час розійшлася по домівках або подалася на промисли. Січ охороняв лише трьохтисячний гарнізон. 4 червня 1775 р., ніде не зустрічаючи опору, росіяни наблизилися до стін січової фортеці й оточили її. Текелій поставив вимогу, щоб кошовий отаман Петро Калнишевський прибув до нього. Запорожці, побачили, що їх оточили з усіх боків, і добровільно склали зброю, аби не «проливати християнської крові»,.
Наступного дня, за наказом Текелія, з січових сховищ забрали й вивезли за межі Січі боєприпаси, клейноди, прапори, матеріальні цінності, архів запорозької військової канцелярії. Майже все це згодом було відправлено до Петербурга, а козацькі будівлі, крім укріплень, зруйновано. Через два роки тільки вали, рови, могили й руїни нагадували про колись славну Запорозьку Січ. У серпні 1775 р. було офіційно видано імператорський указ «Про знищення Запорозької Січі й про приєднання оної до Новоросійської губернії».
Значну частину козаків царський уряд відніс до розряду державних військових поселенців, інші потрапили в залежність від нових землевласників. Близько 5 тис. запорожців відійшли в межі турецьких володінь і оселилися за Дунаєм. Вони створили там Задунайську Січ (1775—1828), котра спочатку розміщувалася на березі Дунаю на місці теперішнього м. Вилкового Одеської обл. Через деякий час за наказом турецького уряду, який прагнув ізолювати колишніх запорожців від України, Задунайську Січ перенесли на правий берег Дунаю. Її устрій був схожий на знищену росіянами Нову Січ. Задунайська Січ мала укріплення, церкву, 38 куренів. Та життя запорожців «під султаном» не було безхмарним — січовики мусили воювати разом з турками проти єдиновірців: болгар, сербів, греків і росіян, а отже й проти своїх колишніх побратимів — козаків.
У грудні 1783 р. Порта, формально визнаючи приєднання Криму до Росії, почала підготовку до війни. Російське командування, також готуючись до війни, відводило Україні місце постачальника армії продовольством, фуражем, кіньми для артилерії, транспортними засобами. У Києві, Чернігові, Переяславі, Кременчуку створювалися великі базові склади. З 1778 р. розгорнулося будівництво військових кораблів у Херсоні. Відчуваючи потребу в військових силах, царський уряд дозволив козацьким старшинам Антонові Головатому, Сидорові Білому і Захарові Чепізі сформувати з колишніх запорожців так зване «Військо вірних козаків», яке налічувало 12 тис. чол. Пізніше воно одержало назву Чорноморського козацького війська.З 1788 р. в ньому були запроваджено запорозьку номенклатуру посад, поділ на курені, традиційний одяг тощо. Чорноморські козаки підпорядковувалися безпосередньо генерал-майору Олександру Суворову.
Під час російсько-турецької війни 1787—1791 рр. російські війська, куди входили козаки-чорноморці, здобули Очаків (1788), під командуванням О. Суворова розбили турецькі сили під Фокшанами та біля р. Римніка (1789), здобули фортецю Ізмаїл (1790). Після поразки під Мачином у 1791 р. турецький уряд підписав Ясський мирний договір, за яким до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, включаючи Очаків. Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії, а також кордон з нею по Кубані.
Ще під час війни 1787—1791 рр. чорноморців почали поселяти між Південним Бугом і Дністром (нині — Молдова), але на ці землі також почали претендувати російські вельможі та молдавські поміщики. Щоб не загострювати ситуацію в краї, російський уряд вирішив у 1792 р.переселити козаків на Кубань, чим і було започатковано Кубанське козацьке військо.У 90-х рр. XVIII ст. на Кубані проживало близько 25 тис. козаків Чорноморського війська. У подальші десятиріччя це військо поповнювалося переселенцями з Чернігівської, Полтавської, Харківської губерній, а також російськими та українськими селянами-втікачами. На Кубані чорноморці заснували 40 курінних селищ з військово-адміністративним центром у м. Катеринодарі (нині м. Краснодар). До кінця 1792 р. на Кубані оселилося 25 тис. колишніх запорожців, їм навіть повернули деякі реліквії знищеної Запорозької Січі, ікони, гармати. За традицією, тут також створили козацькі курені та паланки. Кубанські козаки зберегли й гідно продовжили славні традиції своїх попередників — легендарних запорожців.
Приводом до початку наступної російсько-турецької війни 1806—1812 рр. стала заміна Туреччиною молдавського та волоського господарів — прихильників Росії — на людей, вороже до неї налаштованих. А, згідно з попередніми домовленостями, господарі мали призначатися за згодою Росії. Союзником Туреччини виступала наполеонівська Франція. Туреччина ж прагнула посилити свій вплив на Балканах, придушити національно-визвольний рух у своїх провінціях та в Сербії. Росія підтримала антитурецьке повстання. Українці взяли безпосередню участь у війні. До «народного ополчення» було мобілізовано мешканців Катеринославської, Київської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Чернігівської губерній. Для потреб російської армії реквізовано лише на Лівобережжі близько 1 тис. коней, 7 тис. пар волів, 6 тис. возів. На боці росіян також виступали чорноморські козаки.
По інший бік фронту воювали козаки Задунайського Війська Запорозького. Силістрійський паша один відділок запорожців використав для протидії російській піхоті, а другий — для прикриття узбережжя Чорного моря. 40-тисячне російське військо у березні 1811 р. очолив Михайло Кутузов. Здобувши перемоги під Рущуком та Слободзеєю, росіяни завершили воєнну кампанію на свою користь. За умовами Бухарестського мирного договору, до Російської імперії приєднано Бессарабію (заселену переважно українцями), а також фортеці Аккерман, Бендери, Ізмаїл, Кілію, Хотин. Кордон з Туреччиною проліг по р. Прут до місця її впадання в Дунай.
Початок XIX ст. ознаменувався активністю Франції в міжнародних справах. Імператор Франції — Наполеон — прагнув встановити свою гегемонію, оголосивши блокаду Великій Британії, і домагався приєднання до своєї держави інших великих європейських країн. Відмова Росії підтримати дії Франції стала одним з приводів до війни. До того ж Наполеон вважав, що слов’янські народи не здатні утворити державу, а тому виробив проект нового устрою Європи з автономними слов’янськими територіями. Україні відводилася роль буферної зони між Західною Європою і Росією. Французький імператор обіцяв територіальні придбання своїм союзникам: Австрії — Волинь, Туреччині — Крим та Північне Причорномор’я, відновленій Польщі — Правобережну Україну. Нарешті, з українських земель передбачалося сформувати три військово-адміністративні утворення, очолювані французькими маршалами.
Вторгнення 640-тисячної наполеонівської армії в Росію, що почалося у червні 1812 р., викликало розкол української еліти на «автономістів» і «консерваторів». До першого табору належала радикальна частина української громадськості: дворяни В. Лукашевич та Мочульський (Мочуговський) з Полтавщини, Чайковський з Волині, Марлецький з Поділля, поет В. Капніст. Вбачаючи в Наполеоні визволителя від російської тиранії, вони висловлювали неприховану радість і сподівання, що з приходом французької армії в Україні буде запроваджено «Кодекс Наполеона» і вона стане автономною, а за сприятливих умов — і незалежною державою. Не обмежуючись лише словами, радикальні кола вдалися до практичних справ. Так, волинський поміщик Чайковський організував козацьке «рушення» на допомогу Наполеону, а Марлецький створив у своєму маєтку «республіку» і проголосив права людини, взявши за взірець погляди Ж.-Ж. Руссо. Очевидно, що на погляди «автономістів» значний вплив справили ідеї французького просвітництва, події Французької революції.
Консервативний табір становила більшість українського дворянства, колишня козацька старшина: С. Кочубей, письменник І. Котляревський, поет І. Кованько. Вони вважали російського царя захисником громадського порядку та спокою. Налякані ідеями Французької революції, скасуванням Наполеоном кріпацтва у Польщі, вони взяли активну участь в організації опору завойовникам. В українських губерніях збиралися добровільні пожертви для російської армії, проводилася мобілізація новобранців. Для спорядження козацького війська українське дворянство виділило 10 млн. крб. і 13,5 пудів срібла. На Полтавщині й Чернігівщині було сформовано 15 кавалерійських козацьких полків. Один з них спорядив І. Котляревський. Патріотичне піднесення відзеркалювались у тому, що в Україні до народного ополчення та козацьких полків добровільно вступило близько 70 тис. чол.
Багато українців пов’язувало з перемогою над ворогом надії на послаблення соціально-економічного гніту, відновлення козацьких вольностей, скасування кріпосницької системи. Імператор Олександр І обіцяв генерал-губернатору Малоросії Я. Лобанову-Ростовському, що після успішного завершення війни буде залишено козацький стан і постійне козацьке військо. Французька армія сподівалася на турецьку армію та повстання польської шляхти. Проте Туреччина залишалася вірною Бухарестському договору й у війну не вступила, а підняти повстання польської шляхти французьким агентам не вдалося. Розгромити Третю російську армію у червні 1812 р. французам не змогли. Французькі війська окупували невелику частину Волинської губернії, а наприкінці липня навіть вторглися на територію Київщини та Чернігівщини. Проте силами Третьої та Дунайської армій ці території було звільнено. У Бородінській битві (серпень 1812 р.)відзначилися Малоросійський, Полтавський, Харківський, Сумський, Ізюмський, Охтирський, Глухівський, Чугуївський, Катеринославський, Єлисаветградський, Новоросійський та Волинський піхотні й кінні полки, в яких служили переважно українці. У жовтні 1812 р. Наполеон був змушений відійти з Москви, яку російські війська з тактичних міркувань залишили. У бойових діях проти французів брали участь два бузькі, два полтавські, три київські козацькі полки. Загін херсонських козаків здійснив успішний партизанський рейд по Білорусі та Литві. Українське ополчення уславило себе в контрнаступі під Москвою та в боях на території Польщі (фортеця Замостя). Багато українців билось у партизанських загонах — відомі загони Ф. Потапова (Самуся), Є. Четвертака. Вісім українських козацьких полків брали участь у «битві народів» під Лейпцигом у Німеччині восени 1813 р., шість українських полків увійшли до Парижа 1814 р.
На Віденському конгресі 1814—1815 рр. до Російської імперії відійшла територія Царства Польського, зокрема й заселені українцями регіони: Холмщина, Підляшшя, Надсяння. Царство Польське здобуло широку автономію, право на власне військо. Чинним правом у ньому став «Кодекс Наполеона». А українці не дочекалися очікуваного надання Україні автономії й ліквідації кріпосного права. Навпаки, царизм і генерал Аракчеєв взяли курс на жорстке придушення «вільнодумства» за допомогою каральних експедицій, ув’язнень, заслань і навіть смертної кари. Козаків 1812 р. було або розформовано, або переформовано. Посилився наступ на особисту свободу. Особливо яскраво це виявилося під час створення військових поселень, ініціатором якого був військовий міністр О. Аракчеєв, довірена особа імператора Олександра І, наділений необмеженими повноваженнями. За період існування військових поселень (1817—1857) в Україні створено 16 полків кінноти та 3 полки піхоти на казенних (державних) землях для зменшення військових видатків. Селяни певної волості переводилися до категорії військових поселенців, які мали пожиттєво відбувати військову службу і, окрім того, обробляти землю, забезпечувати себе всім необхідним, їхні діти з 7 років ставали військовозобов’язаними (кантоністами) і також несли солдатську і селянську службу. Побут та служба поселян підпорядковувалися військовим установам і перебували під наглядом офіцерів. Одружували поселян також за наказом начальства. Це стало найгіршим видом кріпацтва — воєнізованим кріпосним правом.
Послаблення Османської імперії наприкінці 20-х рр. XIX ст. підштовхувало європейські країни до боротьби за її володіння. Росія й далі вела активний курс, спрямований на закріплення в Північному Причорномор’ї та Подунав’ї. Приводом до початку нової війни став виступ Греції проти турецького поневолення. На «захист» єдиновірців-греків виступив царський уряд. У роки цієї російсько-турецької війни (1828—1829) за перехід козаків Задунайської Січі на чолі з кошовим отаманом Й. Гладким на бік російської армії Порта ліквідувала Задунайську Січ, а козацьку старшину ув’язнила. Царський уряд поселив колишніх задунайців на Азовському узбережжі між Маріуполем і Ногайськом, сформувавши з них Азовське козацьке військо(1832—1864). Успішні бойові дії російської армії змусили султана піти на підписання Адріанопольського миру (1829). До Росії відійшли острови гирла Дунаю, східний берег Чорного моря. Дарданелли стали відкритими для проходження російських торговельних суден.
Все темы данного раздела:
Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то
Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі
Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до
Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі.
1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України.
1,5 млн. — 10 тис.
Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос
Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе
Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він
Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію
Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз.
VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині.
860 р.
Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р
Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем
Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь
Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази
Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п
Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до
Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса
Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).
Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А
Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був
Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час
Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури.
Складною була пробл
Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак».
1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.
Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів.
Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15
Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п
Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма
Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків.
16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж
Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать
Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе
Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб
Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі
Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним
Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом
Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й
Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш
Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської
Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н
Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи.
1700—1721 рр. — Північна війна.
26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат
Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує
Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс
Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з
Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підвищити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального
Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких
Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.
1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду.
1750—1764 рр.— гетьманування
Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп
Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По
Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:
Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати
Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац
Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої.
7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте
Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З
Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу
Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько
Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність.
У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі
Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна.
1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею».
1859 р.— утворення першої української грома
Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив
Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних
Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа
Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим.
Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к
Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н
Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества».
1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на
Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі
Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра
В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких
Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими
Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти
У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год
Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на
Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП).
1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
29 сі
Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе
Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа
Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто
Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс
Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ».
1900 р.— запровадження
Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста
Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни
Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо
Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по
Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни.
2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.
Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (
Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати
Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим
Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам
Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі
ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля
Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії.
2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К
Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли
УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе
Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин
Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр
Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських
селян. Повстання моряків у Кронштадті.
18 березня 1921 р.— укладення
Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслі
Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б
Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ
На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.
На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж
Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею.
14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при
Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ
Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.
Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.)
Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт
I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»
II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець
Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор
Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу
Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад».
1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни.
17 верес
Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч
Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп
Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі
Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор
Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української
Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації.
28
Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги».
2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си
Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті
Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз
Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР.
14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.
Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і партійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова
Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М
Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе
Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.
Травень 1985 р.— прийняття з
Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і державний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле
Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати
Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки.
Перші
Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш
Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода
Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці.
14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра
Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261
автономія 282, 377, 385, 408, 462
Агітація366, 531
аграрна реформа 274, 330
аграрний сектор 513, 514, 516
Агресія 26, 159,
Іменний покажчик
Абалкін Л. 24.
Август ІІ Саксонський
Авдєєв Д. 490
Авенаріус М. 280
Аккудінов Тимошка
Алфьоров І. 489
Амартол Георгій
Амосов М. 40.
Новости и инфо для студентов