рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності

Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Політична Незалежність України Стала Передумовою Здобуття Республікою Економі...

Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першо­черговим завданням було визначено перехід від команд­ної до ринкової економіки.

Перші кроки до ринкової економіки Україна зробила ще до офіційного проголошення незалежності. Це засвід­чують документи, базовані на положеннях Декларації про державний суверенітет України — Закон про економічну самостійність України (серпень 1990 р.) та постанова Вер­ховної Ради «Про проекти концепції та програми перехо­ду Української РСР до ринкової економіки» (листопад 1990 р.), які визначали зміст, мету та основні принципи економічної самостійності республіки як суверенної дер­жави.

Однак швидкої та ефективної трансформації соціально-економічного устрою не відбулося. Натомість українську економіку вразила тривала і жорстока криза. Це було спричинено цілим рядом чинників.

По-перше, радянська промисловість, у тому числі українська, великою мірою була орієнтована на випуск продукції, прямо чи опосеред­ковано пов’язаної з воєнно-промисловим комплексом. Структур­на перебудова такої промисловості була пов’язана з витратами величезних коштів упродовж багатьох років, а на даному етапі призвела до кризи цих виробництв.

По друге: створена в радянські часи промисловість загальносоюз­ного підпорядкування була цілісним самодостатнім організмом і аніскільки не залежала у фінансовому чи техніко-економічному відношенні від території, на якій розташовувалась. Розрив цього цілісного комплексу зруйнував ряд виробництв. Припинення або скорочення традиційних зв’язків залишило сотні підприємств без споживача, а відповідно — без фінансування. До того ж більшість підприємств України не мали замкнутого технологічного циклу. Українська промисловість виробляла не більше 20% кінцевого продукту. Основна частина її товарної продукції — напівфабрикати або комплектуючі вироби — призначалася для продовження виробничого процесу в інших республіках.

Розрив господарських зв’язків боляче вдарив українське виробництво і в плані реалізації своєї продукції, оскільки товарів українських підприємств на Заході ніхто не чекав, бо за світовими стандартами вони були в основному не­конкурентоспроможними По третє — після того як Україна стала платити Росії і Туркменистанові реальну ціну за нафту й газ, питома вага витрат на енергоносії в продукції, яку вона виробля­ла, стрімко піднялася Крім того, потрібно зазначити, що внаслідок енергозатратності державної радянської економіки українські підприємства вимушені були споживати велику кількість енергоносіїв, що ще додатково збільшувало собівартість і не конкурентноздатність їх продукції. Звичайно переоснащення підприємств на ерегозберігаючі технології в умовах жорстокої кризи було неможливо. До того ж галузі промисловості з обмеженим рівнем капіталовкладень у створення нових потужностей, катастрофічно швидко старіли. Дія всіх цих чинників призвело до спаду виробництва і фінансового колапсу.

Склалося кризове становище: стара система господарювання значно підірвана, нова — ще фактично не створена. Ситуація загострювалася і через те, що Уряд намагався стабілізувати економіку переважно директивно-адміністративними засобами. Вже в грудні 1993 р. у схвалених Верховною Радою головних напрямах діяльності уряду висувалася ідея посту­повості реформ. Спершу це виявилося у своєрідній реформеній паузі, після чого почалося згортання засобів еко­номічної лібералізації та відновлення адміністративних методів управління. Було припинено торги на міжбанківській валютній біржі, запроваджено низький фіксований валютний курс, відновлено ліцензування експорту бага­тьох товарів, до 80% зріс рівень прямого та непрямого регулювання цін. Влітку 1994 р. індекс адміністративно­го регулювання економіки, за розрахунками Світового бан­ку, більш як у 2,5 раза перевищив відповідний показник середини 1993 р.

Результати такої політики були катастрофічними. Так, оскільки податки становили від 40 до 90% прибутків населення це з одного боку повністю блокувало економічну людей, а з іншого вело до криміналізації і «тонізації» економіки, що ставала невід’ємною частиною корумпованого режиму. В цих умовах правляча державна, господарська
та банківська еліти могли казково наживатися.

У 1992 р. валовий внут­рішній продукт порівняно з 1991 р. зменшився на 14%, націо­нальний прибуток — на 16%, продуктивність праці — на 13%. Падіння виробництва й стрімке зростання собівартості продукції різко знизили бюджетні надходження від промисловості. В умовах інфляції такого масштабу відбулася обвальна бартеризація зовнішньої торгівлі.

Ще у середині 1992 р. Україна вийшла з рубльової зони. Запроваджені з 1992 р. купони багаторазового використання розглядались як попередники повноцінної національної валюти — гривні. Однак у фінансовій сфері з 1992 р. ситуація була критичною. Курс купоно-карбованця швидко падав. У 1994 р. економіка країни опинилася на межі краху. ВВП навіть порівняно з попереднім роком впав на 23%, виробництво промислової продукції — на 27,8%, сільськогосподарської — на 16,5%. Капітальні вкладення за 1992—1994 рр. знизились на 57%. Фінансова система держави виявилася практично зруйнованою. Протягом 1992 р. гроші знецінилися в 21 раз, а 1993-го — в 103 рази. Таких масштабів інфляції в цей час не було в жодній країні світу. Рівень заробітної плати населення був одним із найнижчих у світі.

Проте Уряду все ж вдалося загальмувати динаміку інфля­ції: в липні 1994 р. її рівень був найнижчим (2,1%) за три попередні роки. Уповільнено було і темп зростання цін — на споживчі товари та послуги за січень—липень 1994 р. вони зросли в 1,7 рази, тоді як у грудні 1993 р. Однак стабілізації було досягнуто переважно за рахунок відстрочення бюд­жетних виплат і величезного зростання заборгованості бюд­жету. За 9 місяців 1994 р. вона становила 47 трлн крб. Людям місяцями затримували, зменшували зарплати, працівникам підприємств їх нерідко віддавали натур продукцією, щоб робітники самостійно її реалізовували на ринку.

Крім того, стримування інфляції та зростання цін зовсім не озна­чало стабілізації й виходу із кризи. Навпаки, негативні тенденції в економіці дедалі більше набирали силу. За даними Укра­їнського фонду підтримки реформ, тіньовий сектор еко­номіки України сягнув наприкінці літа 1994 р. 60%. Мо­нетарна маса, що перебувала поза банківським обігом, становила 40%.

Економічна криза на початку 90-х рр. негативно вплинула на рівень життя та на соціальну структуру сус­пільства. Після лібералізації цін 1992 р. основна маса населення опинилася за межею бідності. Різко зменшилася купівельна спроможність насе­лення. Протягом 1991 —1994 рр. вона фактично знизи­лася в 5 разів.

Проголошена новим Президентом Л. Кучмою в жовтні 1994 р. стратегія економічних реформ передбачала лібераліза­цію цін і валютного курсу, обмеження дефіциту державного бюджету, впровадження вільної внутрішньої і зовнішньої торгівлі, введення суворої монетарної політики, масову прива­тизацію великих підприємств і проведення земельної реформи, відновлення економічних зв’язків із Росією (перерваних у значній мірі з ідеологічних мотивів). Пара­лельно йшла розбудова ринкової інфраструктури: виник­ли ринки валюти, нерухомості; динамічнішими стали про­цеси роздержавлення.

Згадані заходи дали деякі позитивні результати. Насамперед це знайшло відображення в зменшенні темпів падіння ВВП (валового внутрішнього продукту). Другим важливим підсумком прискорення еконо­мічних реформ було досягнення в 1996 р. фінансової стабілі­зації. Зниження інфляції сприятливо вплинуло на стабілізацію курсу національної валюти по відношенню до долара. У вересні 1996 р. була успішно проведена грошова реформа і запроваджено національну валюту — гривню. Були укла­дені нові угоди про допомогу США, ФРН та міжнародних фінан­сових організацій Україні в здійсненні економічних реформ. Серед країн, що одержували допомогу від США, Україна посіла третє місце у світі після Ізраїлю і Єгипту.

Проте загалом економіка України переживала важкі часи. У результаті приватизації до кінця 90-х рр. XX ст. питома вага державної власності в Україні скоротилася з 96 до майже 40%. Приватизація відбувалася в основному «закритим способом» «для своїх» з допомогою залогових аукціонів, таким чином владна еліта зміцнювала своє економічне і політичне становище, створювала систему взаємної поруки і залежності нових власників від режиму (оскільки як сама приватизація, так і первісне накопичення капіталів нових багатіїв, відбувалося в основному незаконними і кримінальними способами.

Причому приватизація не лише була непрозорою і відбувалася «для своїх», але й приватизовувалися не збиткові, як у всьому світі прийнято, а високоприбуткові державні підприємства і власність, та ще й за мізерні кошти (що до речі било по державному бюджету). Нові власники нерідко експлуатували придбані підприємства на «злам» або взагалі розпродували їх частинами.

Крім того, оскільки держава практично відкрила власний ринок зовнішньому впливу і практично не захищала вітчизняного виробника, то від напливу іноземних товарів почали масово розорюватись українські підприємства, люди втрачали роботу. Причому знищувалися в першу чергу високотехнологічні галузі, що потребували найбільшої уваги і найважче страждали від розриву виробничих зв’язків.

Потрібно констатувати, що держава з одного боку не мала чіткої професійної програми економічних реформ, її змінне керівництво під впливом політичних та соціальних чинників то гальмувало, то знову починало половинчаті і не розроблені реформи. А з іншого боку, жорсткий контроль держави за ходом реформ був ослаблений, було відсутнє адекватне законодавче їх забезпечення, слабко і «вибірково» діяли судово-правові та виконавчо-силові органи. Це значною мірою було наслідком не лише консерватизму компартійної еліти, що зберігала свої позиції в Україні, політичним розбродом у владі, чи відсутністю професійної програми реформ, а головним чином тому, що економічні реформи і зокрема приватизація державного майна провадились не в загальносуспільних інтересах, а були було спрямовані на забезпечення інтересів владної еліти, котра в умовах політичної нестабільності і слабкості центру та неадекватності законодавчо-судових структур, закритим порядком могла захопити економічні багатства, а відтак і владні позиції в країні.

Крім того, оскільки держава практично не контролювала і не спрямовувала з допомогою податків, преференцій, митних бар’єрів економічну діяльність нових власників, то в умовах політичної нестабільності і правової ненадійності їх становища, найбільш прибутковою діяльністю був не розвиток підприємств (що досить морочливо, ризиковано і дає невеликі прибутки), а розпродаж майна, продукції, технологій, обладнання за кордон. Загалом в ці роки відбулося двократне згортання виробництва, чистий відтік капіталу становив 6 млрд. дол., рівень зовнішнього боргу виріс з нуля до 13,1 млрд. дол. в 1998 р., що складало 30% українського ВВП. Гривня знецінилась відповідно долара до 1999 р. у 2,2 рази. В умовах відсутності адекватної судово-правничої бази і контролю держави, виникло тисячі шахрайських структур, акціонерних товариств, банків які нерідко маючи підтримку у вищих ешелонах влади вивозили державне майно, чи розорювали тисячі людей і зникали. Таким прикладом можуть слугувати сотні фінансових пірамід, що в 90-ті роки розорили тисячі громадян.

Дика приватизація супроводжувалася не лише де капіталізацією економіки. Оскільки доступ до фінансових потоків і ласих шматків держвласності був неконкурентний — це сприяло виникненню приватних монополій, що були зрощені з держвладою. Відтак була задушена здорова конкуренція, успіху добивався не кращий виробник, а той хто мав зв’язки і «дах» у владних структурах. Відтак відбувалася монополізація цін, які ще й зростали через наявність десятків посередницьких структур. Таке становище не сприяло ні зросту виробництва, ні підвищенню якості товарів і послуг, ні прозорості бізнесу, ні тим більше зменшенню цін.

Проте вже на рубежі століть спостерігаються і певні позитивні тенденції у вітчизняній економіці. Вже в 1999 р. експорт вітчизняних товарів вперше обігнав імпорт. Набрав силу активний і незворотний процес розширення корпоратив­ного та приватного секторів економіки. Виробництво у 2000 р. виросло на 5,9%. Товарний баланс став позитивним і сягнув 780 млрд. дол. На початок 2001 р. понад 70% загального обсягу промисло­вої продукції вироблялося на недержавних підприєм­ствах.

В 2005 р. гривня посилилася відносно американського долара на 4,8%. Темпи зростання ВНП сягнули 7,8%. Розширилися можливості української економіки і в зовнішній сфері. В грудні 2005 р. Європейський Союз офіційно визнав Україну країною з ринковою економікою. США скасували «спадщину холодної війни», так звану поправку Джексона-Веніка, що обмежувала торгівлю з Україною. На початку 2008 р. генеральною радою СОТ було схвалено протокол щодо вступу України до Світової Організації Торгівлі.

Однак катастрофічним є рівень фізичного та морального
старіння основних виробничих фондів (у провідних галузях сягає 60—70%). Доконаним фактом є високий рівень (до 60%) «тінізації» економіки. Високими є показники інфляції. Внаслідок правової нестабільності бізнесу, корумпованості владних державних структур, відсутні сприятливі умови для розвитку вітчизняного підприємництва та іноземних інвестицій. За роки неза­лежності незаконний експорт капіталу з України досяг 20 млрд. дол. В результаті знищення багатьох високотехнологічних секторів економіки, напливу іноземних товарів, економіка України стає все більш сировинною і спрощеною, що продукує відставання української держави у світі, периферійність її економіки, непотрібність науки та освіти. Красномовним у цьому відношенні є факт, що основними джерелами доходу держави є: прибутки від металопрокату, продажу продовольства, реекспорту і транзиту енергоносіїв, продажу у приватні руки об’єктів державної і комунальної власності, та податки з населення і юридичних осіб.

Рівень життя населення України на рубежі XX—XXI ст. значно
нижчий від світових стандартів. Помітно дестабілізовувало суспільство прогресуюче поглиблення майнової диференціації. Розрив між доходами багатих та бідних сімей в Україні більш як у 10 разів. Внаслідок зменшення власного виробництва і розорення тисяч підприємств, близько 7 млн. українців поневіряються на заробітках за кордоном. Колосально зріс рівень злочинності у суспільстві. Підвищився рівень смертності і впав рівень народжуваності.

Загалом оцінюючи еволюцію української економіки в «незалежницький період», можна визначити певні особливості її розвитку. Становленні нового суспільного та економічного устрою в Україні порівняно з сусідніми країнами як західними (Польщею, Чехією, Угорщиною, Словаччиною, країнами Балтії) так і з Росією, було позначено повільністю, закритістю та «меншою централізацією» приватизаційних процесів, розвалом і у великій мірі слабкістю як центральної влади так і правничо-судових інституцій, що мало результатом величезні соціальні витрати, високе майнове розшарування населення, безпрецедентний рівень злочинності і корумпованості державних інститутів, розвал економіки і звичайно низьку ефективність реформ.

Значною мірою таке становище обумовлювалося як консервативністю компартійного республіканського керівництва, так і тим, що не відбулося повноцінної ротації владної еліти в державі (значною мірою залишилася компартійна). Повільність та нерівномірність реформ великою мірою визначалася намаганням здобуття електоральних симпатій владних груп та слабкістю і відсутністю єдності влади, в якій відбувалося суперництво як між національно-ліберальними силами і комуністами, так і новими суспільними групами, що були зацікавлені в слабкості центрального керівництва і неефективності судово-правової системи, для реалізації своїх політичних амбіцій, а головне — ефективної конвертації своїх владних повноважень у власність та знову у владу.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ... Стародавня доба на території України... Скіфо сарматська доба...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то

Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі

Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до

Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі. 1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України. 1,5 млн. — 10 тис.

Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос

Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе

Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він

Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію

Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз. VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині. 860 р.

Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р

Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем

Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь

Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази

Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п

Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до

Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса

Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).

Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А

Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був

Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час

Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури. Складною була пробл

Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак». 1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.

Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів. Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15

Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п

Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма

Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків. 16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж

Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать

Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе

Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб

Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі

Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним

Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом

Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й

Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш

Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської

Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н

Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи. 1700—1721 рр. — Північна війна. 26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат

Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує

Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс

Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь

Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з

Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підви­щити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального

Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких

Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола. 1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду. 1750—1764 рр.— гетьманування

Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп

Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По

Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:

Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати

Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац

Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої. 7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте

Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З

Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу

Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько

Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність. У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі

Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна. 1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею». 1859 р.— утворення першої української грома

Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив

Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних

Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа

Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим. Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к

Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н

Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества». 1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на

Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі

Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра

В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких

Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими

Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти

У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год

Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на

Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП). 1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП). 29 сі

Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе

Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа

Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто

Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс

Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ». 1900 р.— запровадження

Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста

Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни

Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо

Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по

Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни. 2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.

Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (

Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати

Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим

Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам

Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі

ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля

Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії. 2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К

Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли

УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе

Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин

Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр

Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських селян. Повстання моряків у Кронштадті. 18 березня 1921 р.— укладення

Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав пе­реслі

Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б

Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ

На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.

На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж

Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею. 14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при

Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ

Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.

Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.) Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт

I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»

II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець

Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор

Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу

Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад». 1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни. 17 верес

Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч

Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп

Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі

Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор

Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української

Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації. 28

Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги». 2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си

Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті

Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз

Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР. 14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.

Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і пар­тійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова

Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М

Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе

Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови. Травень 1985 р.— прийняття з

Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і держав­ний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле

Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати

Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш

Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода

Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці. 14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра

Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261 автономія 282, 377, 385, 408, 462 Агітація366, 531 аграрна реформа 274, 330 аграрний сектор 513, 514, 516 Агресія 26, 159,

Іменний покажчик
Абалкін Л. 24. Август ІІ Саксонський Авдєєв Д. 490 Авенаріус М. 280 Аккудінов Тимошка Алфьоров І. 489 Амартол Георгій Амосов М. 40.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги