рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Персоналії

Персоналії - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Вітик Семен (1876—1934 Або 1937) — Український Громадсько-По...

Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем став одним із засновників Української соціал-демократичної партії. Обирався депутатом австрійського парламенту. В жовтні 1918 р. увійшов до складу Української Національної Ради ЗУНР—ЗО УНР, член Президії УНРади. У період Директорії УНР — голова президії Трудового конгресу України. 3 1919 р. перебував у еміграції у Відні, де видавав прорадянський журнал «Нова громада». В 1920-х рр. був одним із лідерів УСДП у Галичині. Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. переїхав до Харкова. У 1933 р. заарештований за належність до «націоналістичної організації», яка нібито ставила собі за мету «відірвати Україну від Росії». Загинув у концтаборі.

Волошин Августин (1874—1945) — видатний український педагог, науковець і політичний діяч, президент Карпатської України. Народився у с. Келеничах (тепер Міжгірський р-н Закарпатської обл.) у сім’ї греко-католицького священика. У 1883—1892 рр. навчався в Ужгородській гімназії, 1893—1896 рр. — на теологічному факультеті Ужгородського університету. У березні 1897 р. був висвячений і почав служити капеланом в Ужгороді. 1899—1900 рр. закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті й одержав диплом викладача математики та фізики. З 1900 р. почав працювати викладачем Ужгородської вчительської семінарії, в 1912—1938 рр. був директором цього закладу. В 1899 р. видав перший підручник української мови. За життя написав і видав за власний кошт 42 книги, здебільшого підручники й посібники для народних шкіл, праці з педагогіки, соціального виховання, дидактики, психології, логіки, історії педагогіки. У 1899 р. А. Волошин та його однодумці очолили засноване О. Духновичем «Общество св. Василія Великого», придбали друкарню і почали видавати художні твори, молитовники та іншу богословську літературу. А. Волошин видавав газети «Наука», «Село», масову серію дешевих книжок з настановами щодо створення кооперативів, читалень. Перед війною в краї діяло близько 420 кооперативів та близьких їм за напрямами роботи товариств. Включення Закарпаття до складу Чехо-Словаччини після Першої світової війни додало до наукової та культурної діяльності А. Волошина ще один аспект — політичний. У травні 1920 р. під безпосереднім його впливом утворюється товариство «Просвіта», яке відіграло велику роль у формуванні національної свідомості століттями відірваного від українських земель населення краю. Одночасно видавав релігійний місячник «Благовісник», тижневик «Українське слово», місячник «Учительський голос». У 1930 р. заснував «Учительську громаду» й був її почесним головою до 1938 р. Перу А. Волошина належать вірші, оповідання, повісті, п’єси. Автор низки педагогічних праць: «Педагогічна психологія» (1920), «Педагогіка і практика» (1920), «Коротка історія педагогіки» (1921), драматичних творів: «Маруся Верховинка» (1931), «Без бога ні до порога» (1935) тощо.

26 жовтня 1938 р. був призначений прем’єр-міністром автономного уряду Підкарпатської Русі, а 15 березня 1939 р. став президентом цієї незалежної держави. Під час окупації краю Угорщиною емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі, де з 1939 по 1945 рр. працював в Українському вільному університеті, був обраний його ректором. У травні 1945 р. заарештований радянськими спецслужбами і перевезений до Москви. Помер у Бутирській в’язниці.

Кобилянська Ольга (1863—1942) — письменниця. Народилася в м. Гура-Гуморі на Буковині. З 1891 р. жила в Чернівцях, закінчила чотирикласну німецьку школу, глибші знання здобула шляхом самоосвіти. Основна проблематика творчості — емансипація жінки, обстоювання її права на працю і повноцінне духовне життя («Людина», «Він і Вона», «Царівна» та ін.). У пізніших творах звертається до сільського життя (оповідання «У св. Івана», «Банк рустикальний», повість «Земля»). Схильність до неоромантизму виявила в розробці народних легенд, у фантастичному зображенні природи як живої істоти, що має владу над людиною («Природа», «Битва» та ін).

Крушельницька Соломія (1872—1952) — співачка, педагог. Народилася у с. Білявинцях (тепер — Тернопільської обл.) Походить зі шляхетного й старовинного українського роду. В 1893 р. закінчила Львівську консерваторію, дебютувала у Львівській опері. Вокальну майстерність удосконалювала в Мілані та Відні. З тріумфом виступала на багатьох оперних сценах світу. У 1923 р. залишила оперну сцену і присвятила себе концертній діяльності. Здійснила турне по Україні, Європі, Америці. У 1894—1923 рр. майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах. Її єднали міцні дружні стосунки з І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, М. Лисенком та ін. У 1939 р. назавжди повернулася до Львова, де до кінця своїх днів вела клас сольного співу в консерваторії.

Кульчицька Олена (1877—1967)— український живописець і графік. Народилася в м. Бережанах (тепер — Тернопільської обл.) Художню освіту здобула, навчаючись у 1901—1908 рр. на художньому відділенні Львівської промислової школи та в 1903—1908 рр. — у Віденській художній промисловій школі. Деякий час подорожувала, ознайомлюючись із творчістю видатних європейських митців. У 1920—1930-х рр. викладала малювання в гімназіях Львова й Перемишля. У 1945—1951 рр. — викладач Львівського поліграфічного інституту (з 1948 р. — професор). Її пензлю належать картини: «Діти на леваді» (1909), «Жнива», «Бабуся», «Діти з свічками»(1913), серії акварелей — «Народна архітектура Західних областей України», «Народний одяг Західних областей України» (1920—1921), ілюстрації до творів М. Коцюбинського, І. Франка та ін. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1967, посмертно).

Левицький Євген (1870—1925) — відомий український громадсько-політичний діяч, публіцист. Народився у с. Сидорові Гусятинського повіту (тепер — Тернопільської обл.). Був одним із лідерів студентського руху. В 1892 р. обирався головою Всеслов’янського студентського конгресу у Відні. В 1890 р. разом із І. Франком, М. Павликом, В. Будзиновським, К. Трильовським став ініціатором створення першої української політичної партії — Української радикальної партії. Належав до правого крила УРП, яке в 1899 р. заснувало Українську національно-демократичну партію. Співавтор програм обох партій, працював у офіційному партійному органі УНДП — газеті «Народ», редактор «Будучности» (1899), «Свободи» (1901), «Діла» (1903). У 1907 р. обраний депутатом австрійського парламенту. У 1914—1918 рр. за дорученням СВУ вів організаційну й просвітницьку роботу серед полонених українців у німецьких таборах. У 1918—1919 рр. — член Української Національної Ради ЗУНР — ЗО УНР. У 1919—1920 рр. — посол ЗУНР у Берліні та Празі. Автор багатьох статей на політичні та культурологічні теми в різних періодичних виданнях.

Людкевич Станіслав (1879—1980) — визначний український композитор, музикознавець, фольклорист. Народився у Ярославі (тепер — Польща). Музичну освіту здобув у Віденському університеті. З 1909 р. — директор, а з 1919 р. — викладач Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, з 1939 р. — професор Львівської консерваторії. Його найвідоміші твори — кантата-симфонія «Кавказ», симфонічні поеми: «Каменярі», «Дніпро», «Мойсей», «Стрілецька рапсодія», хорові твори: «Вічний революціонер», «Косар», «Заповіт», опери «Бар Кохба», «Довбуш», численні обробки народних і стрілецьких пісень. Він написав працю «Галицько-руські мелодії» (1906), підручник «Загальні основи музики» (1921) тощо. Працював у журналах: «Артистичний вісник» (1905), «Музичний листок» (1925), «Музичний вісник» (1929—1934). С. Людкевич — перший професійний композитор на західноукраїнських землях, сприяв піднесенню музичної культури в краї.

Менцинський Модест (1875—1935) — визначний український співак. Народився у с. Новосілках Перемишльського повіту (тепер с. Великі Новосілки Мостиського р-ну Львівської обл.). У 1896 р. закінчив Самбірську гімназію. Деякий час навчався у Львівській духовній семінарії. Мистецтво співу опановував під керівництвом професора В. Висоцького у Львові та Ю. Штокгаузена у Франкфурті-на-Майні. З великим успіхом виступав на оперних сценах багатьох міст Європи. У 1904—1908 рр. — перший тенор Королівської опери у Стокгольмі. В 1908—1909 рр. співав у Львівській опері, 1910—1926 рр. — соліст опери в Кельні. Прославився виконанням партій у операх Р. Вагнера («Зігфрід», «Летючий голландець», «Загибель богів», «Трістан та Ізольда»). За кордоном постійно виконував твори українських композиторів: М. Лисенка («Очі горять», «Минають дні», «Гомоніла Україна» — всі на слова Т. Шевченка), Д. Січинського («Дума про гетьмана Нечая», «Як почуєш вночі» — на слова І. Франка), Я. Ярославенка («Гей, закуй мені зозуле» — на слова В. Пачовського, С. Людкевича).

Мишуга Олександр (1853—1922) — видатний український оперний співак, педагог. Народився у с. Новому Виткові (тепер — Львівської обл.). Навчався в учительській семінарії у Львові, згодом деякий час працював учителем. У 1878—1881 рр. учився у Львівській консерваторії. У 1881—1883 рр. удосконалював вокал у Мілані та Ніцці. З великим успіхом виступав у головних ролях в оперних театрах Львова, Києва, Варшави, Петербурга, Берліна, Відня, Лондона, Мілана, Рима, Парижа та інших міст. Найкращі партії: Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Альфред, Герцог, Річард («Травіата», «Ріголетто», «Бал-маскарад» Дж. Верді), Йонтек («Галька» С. Монюшка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) та ін. Підтримував дружні стосунки з родинами Лисенків, Старицьких, Косачів та інших діячів культури в Україні. Міцна дружба єднала його з І. Франком. У 1906—1911 рр. викладав вокал у Музично-драматичній школі ім. В. Лисенка у Києві, 1912—1913 рр. викладав у Варшаві, а з 1919 р. — в Стокгольмі.

Охримович Володимир (1870—1931) — громадсько-політичний діяч, учений-правник, журналіст. Дійсний член НТШ, член-кореспондент Петербурзької АН, професор українського таємного університету у Львові. Діяч Української радикальної партії, один із засновників Української національно-демократичної партії. Працівник журналів І. Франка «Народ», «Житє і слово». Редактор газети «Діло» (1902). У 1907—1908 рр. — депутат віденського парламенту. У 1920-х рр. — голова Народної трудової партії, активіст УНДО. Автор низки праць з етнографії, мовознавства, які друкувалися у «Записках НТШ» та інших виданнях.

Романчук Юліян (1842—1932) — політичнийі громадський діяч, педагог, письменник, журналіст. Народився в м. Крилосі біля Галича в родині народного вчителя. Закінчив Львівський університет, у 1863—1900 рр. викладав класичну філологію в гімназії Львова. Ініціатор утворення й голова Народної Ради — політичної організації Галицьких народовців, заснованої 1885 р. у Львові. У 1899 р. — співзасновник Національно-демократичної партії (до 1907 р. — її голова). В 1883—1895 рр. посол до галицького сейму (з 1889 р. — голова Українського парламентського клубу). У 1891—1897 і в 1901—1918 рр. посол до австрійського парламенту. В 1907—1910 і в 1916—1917 рр. — голова української фракції в австрійському парламенті, з 1910 р. — віце-президент парламенту. Під час Першої світової війни — голова Українського Червоного Хреста і Української Культурної Ради у Відні. Член-засновник товариства «Просвіта», Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Засновник і видавець газети «Батьківщина». Редактор—видавець творів Т. Шевченка в Галичині, упорядник шкільних підручників.

Трильовський Кирило (1864—1914)— громадсько-політичний діяч, один із засновників і керівників Української радикальної партії, адвокат, журналіст, видавець. Походив зі священицької родини с. Богутина Золочівського повіту (Галичина). У 1900—1914 рр. — організатор січового руху, з 1912 р. — генеральний отаман Українського Січового Комітету, при якому в 1913 р. засновано організацію Українських Січових Стрільців. У 1907—1918 рр. — посол до австрійського парламенту, з 1913 р. — до галицького сейму. В 1918 р. — член Української Національної Ради ЗУНР. Одночасно й далі організовував «Січі» на Закарпатті та в еміграції у Відні. Після повернення з-за кордону (1927) працював адвокатом у Гвіздці (Покуття). Опублікував багато статей, січових пісень, видав низку брошур, редагував видання, які сприяли розвитку українського національного руху.

Труш Іван (1869—1941) — український живописець, громадський діяч. Народився в с. Висоцькому (тепер — Бродівський р-н Львівської обл.). З 1881 р. навчався в Бродівській гімназії. У 1891 р. вступив до Краківської академії красних мистецтв. Після закінчення 1897 р. академії переїхав до Львова. У 1898 р. очолив перше об’єднання художників Галичини «Товариство для розвою руської штуки». У 1905 р. разом з М. Грушевським заснував «Товариство прихильників українського письменства, науки і штуки», яке відіграло важливу роль у популяризації та пропаганді українського мистецтва. У 1901—1908 рр. подорожував Кримом, Італією, Єгиптом і Палестиною. Автор близько 250 великих полотен, переважно пейзажів. Серед них — «Могила Тараса Шевченка у Каневі» (1900), «Захід сонця в лісі» (1904), «Дніпро біля Києва» (1910), цикли картин: «Квіти», «Сосни», «Італійські пейзажі», «В обіймах снігу» (1925), пейзажі з архітектурними мотивами: «Лавра у Києві», «Михайлівський собор», «Андріївська церква в Києві» (1901) тощо. Заслуга І. Труша полягає в створенні галереї портретів його сучасників — В. Стефаника, І. Франка, М. Драгоманова (1897), І. Нечуя-Левицького, М. Лисенка, Лесі Українки, М. Грушевського, Б. Грінченка (1900) та ін. (всього близько 350 портретів). Ініціатор проведення першої всеукраїнської художньої виставки у Львові (1905). Літературна спадщина становить понад 100 статей з літературознавства, історії та теорії мистецтва.

Шептицький Андрій (1865—1944)—видатний український церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Української греко-католицької Церкви. Народився у с. Прилбичах (тепер — Яворівського р-ну Львівської обл.). Освіту здобував у Краківському університеті та Краківській єзуїтській семінарії. Засновник Українського національного музею у Львові (1905), Богословського наукового товариства (1923), низки теологічних журналів. Послідовно боровся за ідею незалежності України, підтримував ті політичні сили на західноукраїнських землях, які відстоювали їхній автономний статус у 1900—1920 рр. У березні 1939 р. вітав проголошення незалежності Карпатської України. У 1941 р. очолив Українську Національну Раду. Негативно ставився до німецького окупаційного режиму. Відкрито виступав проти масового винищення євреїв нацистами.

 


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ... Стародавня доба на території України... Скіфо сарматська доба...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Персоналії

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то

Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі

Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до

Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі. 1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України. 1,5 млн. — 10 тис.

Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос

Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе

Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він

Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію

Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз. VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині. 860 р.

Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р

Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем

Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь

Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази

Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п

Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до

Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса

Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).

Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А

Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був

Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час

Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури. Складною була пробл

Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак». 1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.

Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів. Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15

Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п

Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма

Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків. 16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж

Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать

Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе

Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб

Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі

Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним

Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом

Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й

Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш

Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської

Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н

Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи. 1700—1721 рр. — Північна війна. 26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат

Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує

Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс

Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь

Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з

Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підви­щити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального

Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких

Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола. 1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду. 1750—1764 рр.— гетьманування

Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп

Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По

Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:

Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати

Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац

Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої. 7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте

Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З

Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу

Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько

Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність. У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі

Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна. 1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею». 1859 р.— утворення першої української грома

Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив

Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних

Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа

Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим. Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к

Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н

Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества». 1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на

Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі

Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра

В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких

Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими

Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти

У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год

Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на

Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП). 1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП). 29 сі

Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе

Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа

Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто

Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс

Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ». 1900 р.— запровадження

Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни

Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо

Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по

Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни. 2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.

Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (

Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати

Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим

Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам

Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі

ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля

Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії. 2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К

Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли

УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе

Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин

Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр

Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських селян. Повстання моряків у Кронштадті. 18 березня 1921 р.— укладення

Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав пе­реслі

Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б

Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ

На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.

На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж

Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею. 14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при

Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ

Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.

Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.) Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт

I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»

II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець

Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор

Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу

Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад». 1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни. 17 верес

Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч

Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп

Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі

Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор

Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української

Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації. 28

Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги». 2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си

Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті

Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз

Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР. 14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.

Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і пар­тійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова

Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М

Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе

Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови. Травень 1985 р.— прийняття з

Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і держав­ний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле

Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати

Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першо­черговим завданням було визначено перехід від команд­ної до ринкової економіки. Перші

Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш

Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода

Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці. 14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра

Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261 автономія 282, 377, 385, 408, 462 Агітація366, 531 аграрна реформа 274, 330 аграрний сектор 513, 514, 516 Агресія 26, 159,

Іменний покажчик
Абалкін Л. 24. Август ІІ Саксонський Авдєєв Д. 490 Авенаріус М. 280 Аккудінов Тимошка Алфьоров І. 489 Амартол Георгій Амосов М. 40.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги