Відбудова народного господарства - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Відразу Після Звільнення Українських Територій Від Німецьких Окупаційних Війс...
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох років окупації, евакуаційних процесів, застосування як радянською, так і німецькою владою тактики спаленої землі тощо, економіка України перебувала у вкрай важкому стані. Значних втрат зазнала промисловість УРСР: було зруйновано 16,5 тис. промислових підприємств, зокрема 599 заводів важкого та середнього машинобудування, 28 заводів металургійної і 25 коксохімічної промисловості, 882 шахти Донецького вугільного басейну; 10 магістральних залізниць та 5,6 тис. залізничних мостів тощо. Потужність електростанцій після визволення становила лише 0,4% від довоєнного рівня.
Відмовившись від зовнішньої допомоги, зокрема, від американської програми фінансової підтримки — так званого «плану Маршалла», Україна змушена була самостійно боротися з завданою війною розрухою. Ще у серпні 1943 р. Раднарком СРСР прийняв постанову «Про невідкладні заходи по відбудові народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації». А в серпні 1946 р. Верховною Радою УРСР було прийнято «Закон про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства Української РСР на 1946—1950 рр.». Четвертий п’ятирічний план передбачав збільшення обсягу промислового виробництва на 3% проти 1940 р., зокрема: електроенергії — на 13%, будівельних матеріалів — у 1,5—2 рази, металургійного устаткування — в 2,2 раза, тракторів — у 2,5 раза тощо. Для досягнення таких показників виділялося 65 млрд. крб., причому, пріоритет надавався вугільно-металургійному комплексу, машинобудівній та хімічній галузям, залізничному транспорту, на розвиток яких спрямовувалося понад 80% усіх капіталовкладень.
Одним із першочергових завдань була відбудова вугільної галузі Донбасу, частину шахт якого було зруйновано чи затоплено ще в 1941 р. радянськими військами, що відступали, а частина, яка була відновлена і діяла під час німецької окупації, зазнала руйнування від рук німців у 1943 р. Уже до кінця 1943 р. було введено в експлуатацію 123 великих і 506 дрібних шахт Донбасу, що давали 18% довоєнного видобутку вугілля. На кінець війни питома вага Донбасу в загальносоюзному видобутку вугілля зросла до 26,7%. А на 1950 р. потужність Донецького вугільного басейну досягла 52 млн. тонн вугілля на рік з відбудованих шахт та 31,8 млн. т — з нових, і досягла довоєнного рівня виробництва. Проте продуктивність праці у вугільній промисловості України була низькою і навіть не досягала довоєнного рівня: у 1950 р. місячний виробіток гірника досягав 21,7 т, тоді як у 1940 р. він становив 25,7 т. У 1947—1948 рр. проводилися пошукові роботи по відкриттю альтернативних джерел видобутку вугілля в західноукраїнських областях. У результаті, було відкрито перші пласти кам’яного вугілля у Львівсько-Волинському басейні, де розпочалося будівництво шахт.
Значна увага надавалася відбудові енергетичної галузі промисловості. Було відновлено газову промисловість, яка в 1950 р. давала 25% загальносоюзного видобутку газу. Поряд зі старими родовищами (Дашавське, Опарське) було введено в дію нові (Більче-Волицьке, Угерське, Шебелинське). У жовтні 1948 р. завершилося будівництво газопроводу Дашава — Київ. Здійснювалися розробки і нафтової промисловості. Велися нові розвідувальні роботи у Донбасі, Прикарпатті, Івано-Франківщині тощо. Було відкрито нафтові родовища Радченкове, Шебелинку, Долину та інші, відбудовано нафтопереробний завод у Херсоні тощо. Вже з 1948 р. спостерігається повільне зростання видобутку нафти. Багато робилося для відбудови та нарощування потужностей електроенергетики. Було відновлено Зуївську, Харківську, Криворізьку, Штерівську та інші теплові станції; побудовано Одеську, Миронівську, Дарницьку, Добротвірську та інші електростанції. У 1947 р. запрацювала частково, а в 1950 р. — на повну потужність Дніпровська ГЕС; у 1950 р. було завершено відбудову Дніпродзержинської ГЕС.
За роки першої повоєнної п’ятирічки було відбудовано 22 доменні та 43 мартенівські печі, 46 прокатних станів. Відновили діяльність металургійні заводи «Азовсталь», «Запоріжсталь», Дніпропетровський завод ім. Г. Петровського, Макіївський, Криворізький, Краматорський, Єнакіївський та інші заводи. І якщо у 1945 р. Україна дала 18% загальносоюзного виробництва чавуну і 11,2% сталі, то вже в 1950 р. питома вага виробленого в Україні чавуну становила 47,8%, сталі — 30,6%, залізної руди — 53% тощо. На кінець п’ятирічки обсяг виробництва залізної руди та прокату чорних металів перевищив довоєнні показники, а сталі, чавуну, коксу — досяг 93—95% рівня 1940 р.
Знову стали до дії машинобудівні заводи, зокрема Горлівський завод вугільного устаткування, Київський завод «Більшовик», Ворошиловградський паровозобудівний, Харківський тракторний, Ново-Краматорський машинобудівний заводи тощо. В листопаді 1948 р. було завершено відбудову одного з найбільших у СРСР заводів з виробництва сільськогосподарських збиральних машин — Харківського заводу сільськогосподарськогох машин «Серп і Молот». У 1950 р. Харківський завод транспортного машинобудування ім. Малишева почав серійний випуск нових тепловозів «ТЕ-2». Були зведені нові заводи, як-то Вінницький інструментальний, Запорізький трансформаторний, Київський мотоциклетний, Львівський автобусний та ін. Всього до 1950 р. в Україні відновили роботу 104 машинобудівних заводи, виробництво продукції яких перевищило 44% довоєнного рівня.
Розвивалася хімічна промисловість. У 1951 р. став до ладу Лисичанський хімічний комбінат. У серпні 1946 р. було відновлено роботу Дніпродзержинського азотно-тукового заводу. У 1952 р. азотно-туковий завод ім. Орджонікідзе у м. Горлівці освоїв уперше в Радянському Союзі виробництво етилбензолу та ізопропілбензолу.
Відбудова промислових потужностей потребувала відновлення транспортної системи, зокрема залізничного транспорту. Першочергово відновлювалися залізниці, мости, вокзали, станції у важливих промислових зонах країни: на Донбасі, в Криворіжжі тощо. У червні 1947 р. було відновлено наскрізне судноплавство по Дніпру.
Відновлювалися підприємства і промислової групи «Б», що випускали товари широкого вжитку, щоправда темпи наростання їхніх потужностей значно відставали від обсягів виробництва важкої індустрії. Так, у жовтні 1946 р. запрацював Ворошиловградський тонкосуконний комбінат, у грудні 1947 р. випустив першу продукцію відновлений Дарницький шовковий комбінат. У 1950 р. обсяг валової продукції легкої промисловості Української РСР становив 79% довоєнного рівня, зокрема, бавовняної — 85%, вовняної — 75%, трикотажної — 83%, швейної — 82%, шкіряної — 71%, взуттєвої — 67%. Обсяг валової продукції харчової промисловості сягнув 80% і лише за деякими показникам досягнув довоєнного рівня.
За роки першої повоєнної п’ятирічки, ціною величезних зусиль і шляхом надання переваги важкій промисловості, обсяг валової продукції промисловості України було збільшено у 4,4 раза. До кінця 1940-х рр. видобуток залізної руди, прокату чорних металів, продукції машинобудування, електроенергії, цементу тощо досяг довоєнних показників і перевищив їх.
Зовсім іншими були темпи відбудови сільського господарства Української РСР, яка здійснювалася у надзвичайно складних умовах. Аграрний сектор економіки країни, що пережила тяжкі часи війни та окупації, перебував у вкрай тяжкому стані. Було зруйновано понад 30 тис. колгоспів, радгоспів та МТС. Значно скоротився технічний парк: кількість тракторів і комбайнів зменшилася приблизно наполовину, а вантажних автомашин — більш ніж у 6 разів. Не вистачало тяглової сили: лише до Німеччини за роки війни з України було вивезено майже 3 млн. коней, не враховуючи евакуйованих в радянський тил, переданих у користування Червоній армії чи знищених під час бойових дій та окупації. В цілому, поголів’я коней у 1946 р. досягло лише 42,9% довоєнної кількості.
Гостро бракувало на селі й робочих рук, оскільки левову частку працездатного населення становили жінки та підлітки. Як наслідок, продуктивність праці в колективних господарствах була низькою. Так, посівна площа в колгоспах України в 1945 р. становила трішки більше, ніж 60% довоєнної, а в радгоспах — 20%; валовий збір зернових культур ледве досягав 46,9% довоєнного рівня, картоплі —66,6%, цукрового буряка — 21,6%, соняшнику — 43,7%, овочевих культур — 51,7% тощо. До того ж, розробляючи фінансові плани, радянське керівництво й надалі надавало перевагу промисловості, а матеріальне забезпечення сільського господарства здійснювалося за залишковим принципом. Так, за роки четвертої п’ятирічки загальна сума капіталовкладень у аграрний сектор, враховуючи як державні нарахування, так і внески колгоспів, становила лише 15% від загальних капіталовкладень в економіку України.
Великою трагедією для України був голод 1946—1947 рр. Малосніжна зима 1945/46 рр., що призвела до втрати 550 тис. га озимих посівів зернових культур, та засушливі весна і літо, в результаті чого загинуло 350 тис. га посівів зернових, спричинили неврожай, переважно в південних регіонах України: Одеській, Ізмаїльській, Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській, Дніпропетровській областях. В результаті швидкого поширення голоду, уже в 1946 р. смертність у країні перевищила народжуваність. Зросла кількість безпритульних дітей, жебраків; траплялися випадки людоїдства та трупоїдства. Всього ж, за неповними даними, у 1946—1947 рр. по 20 областях України померло від недоїдання близько 900 тис. чоловік, здебільшого в Харківській, Запорізькій, Ворошиловградській, Сталінській та Одеській обл.
Незважаючи на низькі показники врожайності зернових культур у 1946 р. — від 1,9 центнера з гектара (а в деяких колгоспах навіть менше за 1 ц з га) до 3,8 ц з га, для України було встановлено завищений план хлібопоставок — спочатку 340 млн. пудів зерна, а влітку його було доведено до 362,75 млн. пудів. При цьому, валовий збір усіх зернових в Україні у 1946 р. становив лише 531 млн. пудів, що було в 3,5 рази менше, ніж у 1940 р. Проте експорт СРСР за кордон (у Болгарію, Румунію, Польщу, Чехословаччину, Францію та інші країни) зерна, значна частка якого була з України, не припинявся й у 1946 р. досяг 1,7 млн. т.
Проте тотальний визиск хліба не подолав хлібозаготівельної кризи в країні й на кінець року план хлібопоставки 1946 р. вдалося виконати лише на 62,4%. Поглиблення продовольчої кризи в країні спонукало вище партійне керівництво УРСР неодноразово звертатися до уряду СРСР з проханням про допомогу. Зокрема, 17 грудня 1946 р. М. Хрущов надіслав Й. Сталіну листа з повідомленням про термінову потребу в фуражній позиці колгоспам України. Для покращення ситуації з хлібопоставками з України Й. Сталін у березні 1947 р. вдався до так званого «зміцнення» керівних кадрів, змінивши М. Хрущова на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У на Л. Кагановича. Колесо репресивної машини, спрямованої проти селянина, якого і було звинувачено в усіх негараздах з виконанням хлібозаготівлі, закрутилося з прискореною швидкістю. За «зрив збиральних робіт», «саботаж хлібозаготівель», «розбазарювання сільськогосподарської продукції», «шкідництво» у 1946 р. та в січні — березні 1947 р. було засуджено 1 312 голів колгоспів. Прості ж селяни змушені були працювати з ранку до ночі й без вихідних у колгоспах фактично не отримуючи за свою роботу ніякої платні. Потерпали вони й від непосильних податків, розміри яких не змінювалися з 1928 р. й тяжким тягарем лежали на збіднілих у результаті війни селянських господарствах. Кожен селянський двір повинен був сплачувати податок на землю, на фруктові дерева, на домашніх тварин тощо й постачати державі м’ясо, молоко, яйця та іншу продукцію.
Тяжка безкоштовна праця на селі, надмірно високі податки, постійні репресії та переслідування, жахливі умови життя, голод тощо призводили до міграції сільського населення у міста. Так, в Ізмаїльській обл. кількість селянських господарств за 1947 р. зменшилася на 8934. Та основна маса селян, не маючи змоги змінити своє життя, була приречена на голодне виживання. Вони змушені були їсти траву, кору дерев, різні сурогати. Рятувалися селяни від голоду збиранням колосків на колгоспних полях. Проте, як і в 1932—1933 рр., такий «злочин» кваліфікувався як «розкрадання соціалістичної власності», і такі «розкрадачі» становили 90% від загальної кількості притягнутих до суду в 1947 р.
Не менше уваги приділялося і боротьбі проти так званих «підривників» колгоспного виробництва. Так, згідно з указом президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1948 р. «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя», колгоспникам надавалося право порушувати на колгоспних і сільських зборах питання про виселення за межі республіки осіб, котрі «підривають» колгоспне виробництво. Фактично, цей законопроект, спрямований на відновлення популярності колективних форм господарювання серед селян, ставив за мету переслідування селян, які не виробили мінімуму трудоднів, працювали на присадибних ділянках. Під дію цього указу протягом 1948—1950 рр. потрапило близько 12 тис. чоловік.
Однією зі спроб радянського керівництва реформувати аграрний сектор економіки УРСР була ідея об’єднання дрібних колгоспів, ініціатором якої виступив М. Хрущов. Початок цієї кампанії припадає на середину 1949 р. Широкого ж втілення вона набула лише після постанови ЦК ВКП(б) від 30 травня 1950 р. «Про об’єднання дрібних колгоспів і завдання партійних організацій у цій справі». На кінець 1952 р. кількість колгоспів в Україні скоротилася із 33 тис. до 16 тис. Проте ця акція так і не досягла своєї мети, а розруха на селі поглиблювалася.
Таким чином, незважаючи на нелюдські методи господарювання в аграрному секторі економіки України, спрямовані на підвищення продуктивності праці та зростання валового прибутку, на кінець 1940-х рр. радянському керівництву так і не вдалося досягти довоєнного рівня виробництва сільськогосподарської продукції. Зокрема, у 1950 р. валова продукція сільського господарства України становила лише 91% довоєнних показників; валовий збір зернових досяг 20,4 млн. тонн, що на 6 млн. тонн менше, ніж збір у 1940 р., а врожайність — 8,3 ц з га, що на 3,1 ц менше за врожай останнього передвоєнного року. Не вищими були показники і по інших сільськогосподарських культурах, крім цукрового буряка, жита, кукурудзи.
Все темы данного раздела:
Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то
Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі
Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до
Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі.
1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України.
1,5 млн. — 10 тис.
Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос
Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе
Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він
Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію
Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз.
VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині.
860 р.
Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р
Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем
Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь
Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази
Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п
Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до
Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса
Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).
Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А
Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був
Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час
Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури.
Складною була пробл
Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак».
1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.
Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів.
Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15
Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п
Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма
Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків.
16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж
Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать
Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе
Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб
Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі
Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним
Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом
Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й
Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш
Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.
Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської
Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н
Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи.
1700—1721 рр. — Північна війна.
26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат
Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує
Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс
Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь
Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з
Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підвищити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального
Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких
Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.
1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду.
1750—1764 рр.— гетьманування
Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп
Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По
Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:
Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати
Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац
Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої.
7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте
Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З
Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу
Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько
Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність.
У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі
Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна.
1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею».
1859 р.— утворення першої української грома
Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив
Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних
Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа
Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим.
Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к
Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н
Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества».
1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на
Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі
Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра
В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких
Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими
Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти
У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год
Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на
Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП).
1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП).
29 сі
Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе
Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа
Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто
Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс
Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ».
1900 р.— запровадження
Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста
Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни
Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо
Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по
Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни.
2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.
Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (
Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати
Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим
Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам
Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі
ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля
Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії.
2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К
Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли
УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе
Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин
Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр
Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських
селян. Повстання моряків у Кронштадті.
18 березня 1921 р.— укладення
Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслі
Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б
Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ
На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.
На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж
Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею.
14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при
Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ
Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.
Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.)
Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт
I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»
II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець
Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор
Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу
Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад».
1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни.
17 верес
Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч
Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп
Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор
Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української
Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації.
28
Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги».
2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си
Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті
Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз
Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР.
14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.
Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і партійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова
Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М
Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе
Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.
Травень 1985 р.— прийняття з
Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і державний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле
Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати
Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки.
Перші
Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш
Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода
Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці.
14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра
Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261
автономія 282, 377, 385, 408, 462
Агітація366, 531
аграрна реформа 274, 330
аграрний сектор 513, 514, 516
Агресія 26, 159,
Іменний покажчик
Абалкін Л. 24.
Август ІІ Саксонський
Авдєєв Д. 490
Авенаріус М. 280
Аккудінов Тимошка
Алфьоров І. 489
Амартол Георгій
Амосов М. 40.
Новости и инфо для студентов