рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.

Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст. - раздел Образование, ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Царська Влада Розпочала Активно Інкорпорувати Українські Землі До Російської ...

Царська влада розпочала активно інкорпорувати українські землі до Російської імперії, змінюючи їхній адміністративно-територіальний устрій, знищуючи козацьке управління. Формування абсолютистської монархії в Росії вело до створення та зміцнення нової самодержавно-бюрократичної системи управління. З 1706 р. на Слобожанщині скасовується воєводське управління і запроваджується єдиноначальна влада полковників, зарахованих до командного складу російської армії. В 1709 р. царський уряд сформував Українську дивізію під командуванням генерала російської армії, до якої ввійшли козацькі полки Лівобережної та Слобідської України. Основним завданням слобідських козацьких полків була боротьба проти татарських нападів. Однак з кінця XVII ст. Петро І почав включати їх до скла­ду діючої армії, зокрема під час Азовських походів 1695—1696 рр. та Північної війни (1700—1721). Після поділу Росії на губернії у 1708 р. Харківський полк відійшов до Київської губернії, а решта Слобожанщини — до Азовської. Згодом, у 1719 р., вся Слобожанщина ввійшла до складу Київської губернії, де перебувала до 1722 р. 17 лютого 1723 р. було оголошено царський указ про обов’язкове призначення полковниками слобідських козацьких полків росіян. Указом сенату від 11 березня 1763 р. створювалася «Комісія по слобідських полках» на чолі з гвардії секунд-майором Є. Щербиніним, яка мала готувати цілковиту ліквідацію полкового устрою на Слобожанщині. Указом Катерина II 28 липня 1767 р. ліквідовано слобідське козацтво. Більшість заможних козаків наказним порядком переведено в гусари, а решту — в селянський стан. Старшина одержала офіцерські чини і статус дворянства. Водночас на території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію (маніфест від 28 липня 1765 р.) з центром у Харкові.

Згідно з «Постановою про губернії» (1775 р.), доповненою 1780 р., на Лівобережній Україні й Слобожанщині запроваджувалася загальнодержавна система адміністративно-територіального устрою — поділ на намісництва. За збереження губерніального поділу в Російській державі було утворено 34 намісництва, зокрема в Україні — Харківське, Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське. Правління кожного намісництва складалося з намісника, який здійснював адміністративно-поліційні функції, губернатора, віце-губернатора та двох радників. Правління намісництв відали адміністративними, судовими, фінансовими та іншими справами. У 1782 р. в Україні виникли станові суди: повітовий і верхній земський — для дворян, городовий і губернський магістрат — для міських мешканців, «нижня та верхня розправа» — для державних селян. Величезна маса кріпаків перебувала в юрисдикції своїх власників.

1796 р. указом «Про новий поділ держави на губернії» намісництва було ліквідовано. Харківське намісництво увійшло до складу Слобідсько-Української губернії, а Чернігівське з 1797 р. — до Малоросійської, до якої входили також Новгород-Сіверське, частина Київського та Катеринославського намісництв, а в 1802 р. Малоросійську губернію було поділено на Чернігівську і Полтавську.

«Трактат про вічний мир» між Росією і Польщею (1686 р.) офіційно зафіксував фактичне перебування Запорожжяв складі Російської держави. 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано. В 1711 р. з дозволу кримського хана частина козаків Запорозької Січі отаборилася в урочищі Олешках біля Дніпра на території, в той час підвладній Кримському ханству (нині м. Цюрупинськ Херсонської обл.). Хан не дозволяв козакам будувати укріплення й утримувати артилерію, козаки мали платити данину до ханської скарбниці, виконувати тяжкі земляні роботи на Перекопі та в інших місцях. За умовами Прутського миру 1711 р., між Російською державою і Туреччиною було визначено державні кордони, що пролягали в межиріччі Орілі та Самари. З того часу зменшилася можливість прямих економічних зв’язків Олешківської Січі з Лівобережною Україною, козацтво виявилося ізольованим від основного ядра української народності.

У 1714 р. січовики звернулися до царського уряду з проханням дозволити їм повернутися на Лівобережну Україну. Невдовзі гетьман Іван Скоропадський одержав грамоту Петра І від 1 лютого 1715 р. з дозволом козакам оселятися в Україні на місцях їхнього колишнього проживання. 31 серпня 1733 р. через назрівання війни проти Туреччини та гостру потребу в поповненні військ запорожцям за царською грамотою було офіційно дозволено заснувати Нову Січ на р. Підпільній, так звану Підпільненську Січ (Ново-Покровське). Запорожцям призначалися щорічна плата (20 тис. руб.), а також додаткові кошти на спорудження укріплень Січі.

Нова Січ стала центром Запорозького війська, місцем перебування запорозької військової старшини. У Новій Січі постійно мешкало 15—20 тис. козаків. Уся територія Запорожжя поділялася на адміністративно-територіальні округи-паланки. На правому березі Дніпра розміщувалися Кодацька, Бугогардівська й Інгульська (або Перевозненська) паланки, на лівому — Протовчанська, Орільська, Самарська й Кальміуська, а поблизу гирла Дніпра — Прогноїнська. Козаки кожної паланки були приписані до одного з 38 куренів, що традиційно зберігалися. Землі навколо Нової Січі вважалися землями, або «вольностями», Коша Запорозького. Паланок спочатку було 5, а в останній період існування Січі у зв’язку зі збільшенням її населення — 8. У центрі кожної паланки було невелике укріплення. Очолювали паланку призначений кошовим отаманом паланковий полковник і старшина. Населення паланок складалося переважно з козаків, які володіли «зимівниками» (основна форма землеволодіння на Запорожжі). Зокрема кошовий отаман Петро Калнишевський мав 7, а генеральний писар Глоба — 3 зимівники.

З відновленням гетьманства в Україні (1750 р.) влада над Запорожжям фактично поділялася між київським генерал-губернатором і гетьманом К. Розумовським, який постійно втручався у внутрішні справи Запорожжя, зокрема у вибори кошового отамана. 19 липня 1753 р. вийшов царський указ про заборону виборів на Січі кошового отамана, писаря й осавула та призначення нових старшин з відома царських урядовців. Незважаючи на те, що указ повністю запровадити в життя не вдалося, вибори кошової адміністрації зазнали істотних змін і відбувалися тепер не на загальних військових радах, а на старшинських сходках. Коло кошової старшини поступово звужувалося, а в останні роки існування Нової Січі залишалося майже без змін. Кошовий отаман П. Калнишевський, суддя Антон Головатий, писар Іван Глоба переобиралися щороку протягом 10 років. Зміцнюючи таким чином свою соціальну опору на Запорожжі, царський уряд зміг перейти до рішучіших дій щодо обмеження його самоврядування, а 3 серпня 1775 р. з’явився царський маніфест про ліквідацію Січі.

У середині XVIII ст. царський уряд вживає низку заходів для залучення іноземців, зокрема сербів, болгар, німців, для освоєння південних українських земель. Цей процес започатковано указом від 24 грудня 1751 р. «Про прийняття у підданство сербів, які бажають оселитися в Росії й нести службу особливими полками». З часом з’являється ряд указів про заселення «заднепрских» місць як іноземцями, так і російськими та українськими переселенцями, про утворення там Нової Сербії (1752 р.), Слов’яносербії (1753 р.) та Новослобідського козацького полку (1754 р.).

З поселенців Нової Сербії було створено два полки — гусарський і піхотний, які стали одночасно адміністративно-територіальними одиницями. Слов’яносербія поділялася на Бахмутський і Луганський гусарські полки. Новослобідський козацький полк на чолі з полковником підпорядковувався коменданту фортеці Св. Єлизавети (сучасне м. Кіровоград). Вирішальне значення в освоєнні південних земель належало переселенцям з Лівобережної й Правобережної України.

Суттєва реорганізація адміністративно-територіального устрою південних земель почалася з 1764 р. Царським указом від 22 березня Нову Сербію і Новослобідський козацький полк було перетворено на Новоросійську губернію. Управління губернією складалося з двох департаментів — військового й цивільного. Вся повнота влади зосереджувалася в руках генерал-поручика О. Мельгунова, якому підпорядковувались обидва департаменти. Указом від 11 червня 1764 р. до складу Новоросійської губернії включено також Українську лінію, Слов’яносербію і Бахмутську провінцію. У вересні того самого року приєднано міста Кременчук і Власівну, а також 13 сотень Полтавського полку.

Адміністративно-територіальний устрій Новоросійської губернії формувався царським урядом у руслі загальнодержавних перетворень. Водночас тут враховувались і попередні традиції військово-територіального козацького устрою. Спочатку Новоросійська губернія складалася з двох провінцій — Єлисаветградської й Катеринославської — та Бахмутського повіту. З 26 червня 1765 р. губернським містом став Кременчук.

З 1775 р. все Північне Причорномор’я поділялося на дві губернії — Новоросійську й Азовську, адміністративно-територіальний устрій яких пізніше неодноразово змінювався.

Відповідно до указу Павла І «Про новий поділ держави на губернії» (12 грудня 1796) намісництва було ліквідовано. Замість Катеринославського і Вознесенського намісництв і Таврійської області вдруге було створено Новоросійську губернію, її адміністративним центром став Катеринослав, перейменований на Новоросійськ. Ця губернія проіснувала до 1802 р., коли всю територію Південної України було поділено на три губернії: Катеринославську, Миколаївську (з 1803 — Херсонська) і Таврійську.

Правобережна Україна, політичний лад і адміністративно-територіальний устрій якої з часів Визвольної війни українського народу (1648—1654) визначили 12 сформованих козацьких полків, після Андрусівського перемир’я 1667 р. залишилася під владою шляхетської Польщі. Наприкінці XVII ст., після тривалої війни з султанською Туреччиною, Польща знову встановила своє панування в Правобережній Україні. На захоплених землях польський уряд прагнув будь-що ліквідувати органи української державності, але змушений був рахуватися з козаками заради оборони польських рубежів від Кримського ханства і султанської Туреччини. Королівським указом від 20 червня 1684 р. землі між Тясмином, Тікичем і порубіжжям Київського Полісся віддавалися козакам. Сеймова постанова 1685 р. узаконила цей указ та оголосила про збереження за козаками їхніх прав, вольностей і привілеїв.

Адміністрація козацьких полків, насамперед Семен Палій, неодноразово зверталася до царського уряду з проханням прийняти Правобережжя до складу Російської держави. У червні 1699 р. польський сейм прийняв рішення про ліквідацію козацьких полків. Після укладення Прутського мирного договору між Росією і Туреччиною (1711) більшість козаків переселилася на Лівобережжя, а козацький військово-територіальний устрій фактично перестав існувати. На Правобережній Україні, Волині та у Східній Галичині зберігався поділ на воєводства. Ця система, що забезпечувала панівне становище магнатів і шляхти, загалом функціонувала до кінця XVIII ст. Адміністративне управління в містах Правобережної України базувалося на Магдебурзькому праві. В містах існував також адміністративний апарат центральної королівської влади — воєводське й старостинське управління. Адміністративний устрій приватновласницьких міст значною мірою залежав від волі феодалів, яким вони належали.

Протягом другої половини XVIII ст. становище українців на Правобережжі, яке перебувало під владою Польщі, погіршувалося. Магнати й шляхта відбирали в селян землю й за рахунок цього розширювали свої володіння. Найбільшими земельними власниками були магнати Потоцькі, Чорторийські, Любомирські, Браницькі. В маєтках цих феодалів часто налічувалися десятки міст, містечок і сотні сіл. Наприклад, князеві Любомирському належали 31 містечко і 738 сіл. Утримання пишного двору потребувало значних коштів, тому пани збільшують повинності селян. Крім відпрацювання 4-денної панщини, селяни мусили ремонтувати й споруджувати панські будинки, утримувати в порядку шляхи та мости. Брали з кріпаків і натуральні побори — птицю, мед, гриби тощо. Тих, хто не корився панові, заковували в кайдани. Селяни в Польщі не мали ніяких прав, їхнє становище майже не відрізнялося від становища раба. Пан міг за своїм бажанням продавати селян, як худобу, дарувати, жорстоко катувати, ув’язнювати. Ціна дорослого селянина в середині XVIII ст. становила від 100 до 200 золотих. Наприклад, 1748 р. один шляхтич у м. Кчині поміняв свого кріпака на коня. Дуже скрутним було становище міського населення. У другій половині XVIII ст. правобережні міста втратили магдебурзьке право. Король і магнати втручалися в життя городян, поступово ліквідовували міське самоврядування. Посилилися гоніння на православних, відбувалися постійні процеси проти «єретиків», яких нещадно катували й фізично винищували, спалюючи на багатті. Становище українського населення погіршувалося через феодальну анархію: країна потерпала від свавілля магнатів, які вважали себе незалежними, а іноді навіть і вищими від короля. Міжусобна боротьба польської феодальної верхівки призводила до розорення українських земель, занепаду економіки й культури. Українці ніколи не мирилися зі своїм безправним становищем. Форми протесту проти панської сваволі були різними. Спочатку селяни й городяни вдавалися до скарг на феодалів та місцевих урядовців. Скарги селянства польський суд, як зазвичай залишав без уваги. Тоді селяни повставали, вбивали орендарів, маєткових управителів, палили майно панів, травили посіви.

Поширеною формою протесту були масові втечі селян з маєтків феодалів. Утікали поодинці, групами, сім’ями, а іноді й цілими селами. Інколи втікачам вдавалося захопити з собою деякі речі та худобу. Найбільше втікачів було з Волині, Поділля, Брацлавщини, Київщини, їхній шлях пролягав на вільні від кріпацтва землі — Лівобережжя та Слобожанщину. Всі спроби королівського уряду перешкодити втікачам виявлялися марними. Озброєні загони землевласників виловлювали втікачів, карали їх, повертали в кріпацтво, але втечі не припинялися. Щоб не потрапити до рук карателів, селяни об’єднувались у загони, озброювались і боронилися від ворогів. Багато з них, рятуючись від переслідування, переходили кордони Російської імперії.

Посилення феодального гніту викликає нову хвилю народних заворушень. До середини XVIII ст. вони охопили все Правобережжя. Основною рушійною силою цих повстань було селянство, яке активно підтримували козаки й міські мешканці. Гайдамаками(від тюркського «гайде» — гнати, нападати, турбувати) називали українських повстанців-месників на Правобережній Україні у XVIII ст. Перші згадки про гайдамаків належать до 1712 р. Гайдамацькі загони складалися з селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів. Поряд з українцями активну участь у гайдамацькому русі брали росіяни, білоруси, молдавани. Керували загонами переважно запорозькі козаки, які мали великий досвід боротьби проти польських панів та турецько-татарських завойовників. Запорозька Січ не тільки давала притулок гайдамакам, а й брала активну участь в озброєнні повстанців та їхній військовій підготовці. Спочатку гайдамацькі загони були невеликими й вели боротьбу розрізнено, переважно партизанськими методами. Гайдамаки нападали на панські маєтки, знищували панів та шляхту. Відібране у феодалів майно ділили між собою та віддавали селянам. Не випадково одного з керівників гайдамацького загону називали Гнатом Голим, адже він усе віддавав людям, нічого не залишаючи собі. Гайдамакам цілковито співчувало просте населення й православне духовенство. Часто, втікаючи від переслідування, гайдамаки знаходили притулок у православних монастирях. Поява гайдамацьких загонів наводила жах на панів. Про мужність і хоробрість цих борців народ складав пісні й легенди.

Виступи селян на Правобережжі та в Галичині тривали, а з 1750 р. перетворилися на могутнє антифеодальне повстання. На допомогу селянським загонам прийшли гайдамаки, яких очолювали М. Сухий, П. Таран, О. Письменний, М. Тесля. Повстанці вбивали феодалів, ксьондзів, палили й руйнували замки, костьоли, знищували боргові документи й архіви. Загони повстанців взяли Умань, Вінницю, Чигирин, Корсунь та Фастів. Боротьба зі шляхтою тривала з весни до зими 1750 р. На допомогу польському уряду прийшли російські війська. Повстання було придушено. Польські пани люто розправлялися з учасниками народних повстань, але це не припинило гайдамацького руху. Протягом 50—60-х рр. XVIII ст. гайдамацькі виступи охопили майже всю Україну, що перебувала під владою Польщі.

1768 р. польський король Станіслав Понятовський під тиском царського уряду підписав трактат про зрівняння в політичних правах протестантів та православних з католиками. Частина польської шляхти відверто виступила проти короля. Вона організувала велике військо й вирушила у хрестовий похід проти єретиків. Ця частина шляхти створила Барську конфедерацію (від назви м. Бара на Поділлі). Загони конфедератів розгорнули бойові дії проти королівського уряду й російських військ, які прийшли йому на допомогу. Вступ росіян до Правобережної України український народ сприйняв як сигнал до боротьби з панами. Поширювалися чутки, що російська цариця Катерина II нібито видала «Золоту грамоту», в якій наказала нищити шляхту, але гайдамаків били батогами, таврували, засилали на довічну каторгу до Нерчинська.

У травні 1768 р. на Правобережжі спалахнуло грандіозне народне повстання — Коліївщина (від слова «колоти»). Очолив повстання досвідчений запорожець Максим Залізняк. Його загін виступив із Холодного Яру поблизу Чигирина і взяв Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, Канів. Кількість повстанців швидко зростала. Вони знищували шляхту, католицьке духовенство, орендарів, палили маєтки, ділили панське майно. Тогочасний польський історик з жахом писав, що, здавалося, почалася нова «пожежа, подібна до Хмельниччини». Повстання швидко охопило майже всю Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля, Галичину. В паніці шляхта тікала вглиб країни чи на Лівобережжя під захист російського війська. Багато шляхтичів сподівалися врятуватися в добре укріпленій Умані. Сюди підійшов тисячний загін Залізняка. Надвірні козаки графа Потоцького під командуванням Івана Гонти, які охороняли місто, перейшли на бік повсталих. Умань було взято, а шляхту перебито. Отаборившись під містом, Залізняк і Гонта посилали загони в інші частини Правобережжя. Вони сподівались на підтримку російського уряду. Налякана польська шляхта просила царських генералів придушити повстання. У червні 1768 р. Залізняк і Гонта були зрадницьки захоплені царськими військами. Після жорстоких тортур їх та решту гайдамацьких ватажків було страчено.

У Галичині, Закарпатті та на Буковині борців проти феодального й національного гноблення називали опришками. Багато селян, ремісників, наймитів тікали в гори, формували збройні загони, розправлялися зі шляхтою, поміщиками, орендарями, католицькими священиками та уніатами. Серед повстанців було чимало вихідців з інших територій України, а також Польщі, Угорщини й Молдови. Як і гайдамаки, опришки вдавалися до партизанської тактики, зненацька нападали на ворогів і швидко відходили, уникаючи відкритого бою. Озброєні вони були рушницями, пістолями, сокирами, ножами тощо. В очах простого люду це були народні месники — легендарні й непереможні герої. В кожній селянській хаті на них чекала підтримка і допомога. Опришки були тісно зв’язані з гайдамаками й часто діяли спільно з ними. Опришківський рух тривав у Галичині, на Закарпатті й Буковині аж до середини XIX ст.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ... Стародавня доба на території України... Скіфо сарматська доба...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Стародавня доба на території України
Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років то

Скіфо-сарматська доба
Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рі

Етногенез слов’ян
Проблему походження слов’янського етносу остаточно не вирішено. Однією з теорій є дунайська,автором якої називають Нестора-Літописця, котрий у «Повісті временних літ» писав: «По до

Хронологія
2—2,5 млн. років тому—поява первісних людей на Землі. 1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України. 1,5 млн. — 10 тис.

Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі
Розпад первіснообщинних відносин спричинив переміщення, перегрупування певних племен, а потім і об’єднання їх спершу в нестійкі, а пізніше у стабільні союзи. Східні слов’яни досягли своєї державнос

Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання
Як вважають деякі дослідники, саме вельможі-язичники, невдоволені прохристиянською політикою Аскольда, здійснили державний переворот 882 р. на Русі. Позбавивши влади династію Кийовичів, язичники пе

Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.
Після смерті Святополка й чергового повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113—1125), який зумів відновити політичну єдність більшої частини руських земель. Він

Суспільна структура Русі
У Київській Русі з поглибленням феодалізації ускладнювалась ієрархічна структура панівного класу держави. На верхівці суспільства у Х—ХІІІ ст. перебували князі, які становили єдину владну династію

Хронологія
VI ст. — велике переселення народів. Антський племінний союз. VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині. 860 р.

Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави
На заході руських земель традиції Київської Русі продовжило Галицько-Волинське князівство, яке постало з двох князівств Русі. Формування нового державно-політичного організму на південному заході Р

Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства
У Галицько-Волинському князівстві існували такі самі суспільні прошарки, як і в Київській Русі. Оскільки найбільше уваги приділялося будівництву укріплених міст, вільні ремісники виділилися в окрем

Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення
Важливим елементом культури народу є державність. Київська Русь стала першою державою східних слов’ян. На розвиток її культури впливали сусідні країни — Хозарський каганат і Візантія. Від них Русь

Персоналії
Роман Мстиславич (1152—1205) —волинський князь, об’єднувач у 1199 р. Волинської й Галицької земель, що традиційно підтримували тісні економічні й культурні зв’язки. Літописець нази

Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського
Під час занепаду та розпаду Галицько-Волинської держави українські землі стали об’єктом зазіхань сусідніх країн, які зміцнювалися або перебували в процесі становлення і повели активну боротьбу за п

Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України
Друга половина 1550-х рр. позначилася для Великого Князівства Литовського загостренням стосунків з Московською державою в ході Лівонської війни, яку остання вела за вихід до Балтійського моря та до

Берестейська церковна унія
Із втратою державності руськими землями чи не єдиною об’єднавчою силою української нації, фактично символом українства, залишалася православна Церква. Люблінська унія, сеймові постанови та універса

Хронологія
1352 р.—мирна угода між Великим Князівством Литовським і Польщею, за якою розподілялися землі Галицько-Волинського князівства (Галичина відходила до Польщі; Волинь — до Литви).

Персоналії
Вишенський Іван (близько 1550 — після 1620)—видатний український письменник-полеміст. Здобував освіту в Луцьку, був пов’язаний з Острозьким гуртком. З 1580-х рр. — монах одного з А

Утворення Запорозької Січі
У ХV‑ХVІ ст. в Україні сформувалася нова соціальна верства — козацтво, — яке згодом перетворилося на провідну рушійну силу суспільного та політичного життя України. Цей об’єктивний процес був

Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.
Саме козацтво після проголошення Люблінської та Брестської церковної уній залишилося єдиним виразником волі та захисником інтересів українського народу. Непослідовність польської влади, яка під час

Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.
Втративши свою державність, будучи розділеним між різними країнами, український народ не лише зберіг, але й суттєво поповнив надбання матеріальної та духовної культури. Складною була пробл

Хронологія
1240 р.— у «Початковій монгольській хроніці» вперше вживається термін «козак». 1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови.

Персоналії
Баторій Стефан (1533—1586)—король Речі Посполитої з 1576 р., в 1578 р. сформував реєстровий козацький загін для охорони кордонів. Вишневецький (Байда) Дмитро (?—15

Українські землі напередодні Визвольної війни
Українська національна революція є складовою визвольної боротьби низки європейських країн у 40—70-х рр. ХVІІ ст. Так, у 1640—1660 рр. тривала революція в Англії, спалахнуло повстання португальців п

Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави
Звістка про втечу Хмельницького на Запорозьку Січ викликала тривогу серед польських владних кіл в Україні. Тоді начальники коронного війська, що стояло на Київщині, між Корсунем і Черкасами, гетьма

Хронологія
Жовтень — листопад 1646 р. — група козаків і Б. Хмельницький розпочали підготовку до повстання проти поляків. 16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Ж

Персоналії
Хмельницький Богдан (1595—1657) — перший гетьман Української козацької держави (Війська Запорозького). Народився близько 1595 р. в Чигирині. Походив з покозаченої шляхти. Його бать

Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького
Наслідком підписання Переяславської угоди стало входження Московії у пряме військове зіткнення з Польщею. І вже навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Епіцентр дії царської армії пе

Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.
Після смерті Богдана Хмельницького загострилася боротьба за владу між наказним гетьманом Г. Лісницьким та Іваном Виговським (вихідець зі шляхетного стану Поділля). 4 вересня 1657 р. в Чигирині відб

Економічний розвиток та соціальне становище
Протягом другої половини XVIІ ст. самодержавство поступово активізувало національно-колоніальну політику на Лівобережжі України. Фактично відразу ж після Переяславського акта 1654 р. розпочалося пі

Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.
Руйнація та нестабільність другої половини ХVІІ ст. негативно вплинули на динаміку розвитку культурного життя в Україні, поглибилися і її регіональні відмінності. Цей період характеризується різним

Персоналії
Виговський Іван (?—1663) — гетьман Війська Запорозького. Фактичний наступник Б. Хмельницького. Походив з української шляхти Київського воєводства. Після здобуття освіти в Київськом

Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.
У Московії Петро І (1672—1725) розгорнув активну (то приховану, то явну) боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові. Він стежив за всіма міжнародними контактами Запорожжя й

Соціально-економічне становище українських земель
Економічне та політичне становище України у першій половині ХVІІІ ст. було тяжким. Через різні політичні чинники, а також народногосподарські умови регіони України були населені нерівномірно. Більш

Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.
У культурі України кінця ХVІІ — середини ХVІІІ ст. виразно проявляється господарська специфіка регіонів України. Так, Гетьманщина славилася вирощуванням конопель (особливо Чернігівщина) і тютюну. Н

Хронологія
1687 р.— початок гетьманування І. Мазепи. 1700—1721 рр. — Північна війна. 26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму стат

Персоналії
Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687—1709). Походив з української шляхти Київського воєводства. Народився в с. Мазепенцях під Білою Церквою у 1629 р. (існує

Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства
Історики цей період називають по-різному: М. Грушевський та І. Крип’якевич — «Історія України в добу Відродження»; О. Субтельний та П. Єфименко — «Історія України під імперською владою Росії та Авс

Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я
У другій половині ХVІІІ ст. могутність Російської імперії зросла. Уряд Катерини ІІ, продовжуючи політику Петра І, узявся до остаточної ліквідації Кримського ханства. В цей час відбулося дві російсь

Соціально-економічний розвиток України
Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії відзначався відсталістю сільського господарства: головним у системі землеробства залишалося трипілля, використовувалося рутинне з

Опозиційний рух
Розвиток товарно-грошових відносин призвів до посилення національного та соціального гноблення. Прагнення поміщиків підви­щити товарність господарств за рахунок збільшення грошового та натурального

Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.
Українська культура наприкінці XVIII — в першій половині ХІХ ст. розвивалася в досить складних і суперечливих умовах. Територія України входила до складу різних держав: Росії та Австрії, уряди яких

Хронологія
1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола. 1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду. 1750—1764 рр.— гетьманування

Персоналії
Калнишевський Петро (1690—1803) —останній кошовий отаман Запорозької Січі, полководець, дипломат. Народився в с. Пустовійтівці (Сумської обл.), біля узбережжя р. Сули, притоки Дніп

Адміністративно-територіальний устрій
Нова геополітична ситуація, що виникла на рубежі ХVІІІ—ХІХ ст. в Центральній та Східній Європі, спричинила в Україні великі зміни. За результатами першого (1772 р.) та третього (1795 р.) поділів По

Соціально-економічне становище краю
У 70—80-ті рр. ХVІІІ ст. в Австрійській імперії Марія-Терезія та Йосиф ІІ провели низку суттєвих реформ. 1782 р. було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано селянам певні права:

Національне відродження на західноукраїнських землях
У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати

Особливості розвитку культури
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершення формування української нації визначило характер напрямів у нац

Хронологія
1772 р.— перший поділ Речі Посполитої. 7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з форте

Персоналії
Вагилевич Іван (1811—1866) — громадський діяч, учений, письменник, один з організаторів «Руської трійці» та упорядників альманаху «Русалка Дністрова». Походив з родини священика. З

Соціально-економічна модернізація
Російська імперія в середині ХІХ ст. переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності феодальних структур та відносин до провідних світових тенденцій розвитку, що утверджували нове бу

Й національно-визвольний рух
Важлива риса української історії другої половини ХІХ ст. — подальше національне відродження України. У цей час триває формування національної самосвідомості українців, зростає інтерес до українсько

Становище української культури
Культура України другої половини ХІХ ст. розвивалася в умовах боротьби українського народу за незалежність і державність. У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі

Хронологія
1853—1856 рр.— Кримська війна. 1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею». 1859 р.— утворення першої української грома

Персоналії
Антонович Володимир (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирської обл.). Закінчив

Еволюція державного устрою Австро-Угорщини
Західноукраїнські землі другої половини ХІХ ст. залишалися в складі Австрійської держави й мали такий політико-адміністративний устрій, як у інших регіонах. Після революційного піднесення народних

Західноукраїнських земель
Після революції 1848 р. Західна Україна залишалася аграрним краєм. На кінець ХІХ ст. в сільському та лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було задіяно 75% усього населення, а в Закарпа

Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя
У другій половині ХІХ ст. в Західній Україні активізувався суспільно-політичний рух, хоча він був строкатим і суперечливим. Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в к

Культурний розвиток
Перебування українських земель у складі Австро-Угорської імперії зумовило регіональні особливості розвитку їхньої культури. Завершенням формування української нації визначився характер напрямів у н

Хронологія
1852—1855 рр.— видання у Львові Д. Зубрицьким «Истории древнего Галицко-Русского княжества». 1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на

Персоналії
Вербицький Михайло (1815—1870) — композитор, автор гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. в с. Явірнику Руському на Лемківщині. Навчався у Перемишльській гімназі

Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.
Внаслідок буржуазних реформ середини XIX ст. економіка Російської імперії розвивалася швидко. Зростали кількість промислових підприємств, чисельність робітників, обсяг товарно-грошового обміну.Укра

В Україні у ХХ ст.
Погіршення економічної ситуації в країні на початку XX ст. призвело до посилення соціальних рухів. У 1900—1901 рр. відбулося понад 80 селянських виступів, що супроводжувалися потравами поміщицьких

Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки
Революційні події 1905—1907 рр. у Російській імперії спричинилися неспроможністю уряду вирішити нагальні економічні, соціальні, військово-політичні питання. Часткові реформи були занадто нерішучими

Аграрна політика Столипіна і українські землі
Реформа, що відбулася в Росії у 1906—1911 рр. за ініціативою міністра внутрішніх справ П. Столипіна, головною метою ставила створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продукти

У 1910—1914 рр.
Робітничий клас залишався майже безправним. Матеріальне становище робітників України напередодні Першої світової війни було скрутним. Робочий день середньостатистичного робітника тривав 12—14,5 год

Культура України на початку ХХ ст.
Початок XX ст. характеризувався загостренням соціальних і національних суперечностей у громадсько-політичному житті України, значним розвитком промисловості й сільськогосподарського виробництва, на

Хронологія
1890 р.— створення Русько-української радикальної партії (РУРП). 1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП). 29 сі

Персоналії
Бачинський Юліан (1870—1940) — політичний діяч, публіцист. Народився в с. Новосілці (Тернопільська область). Навчався у Львівському (юридичний факультет) та Берлінському університе

Соціально-економічний розвиток
На початку ХХ ст. землі Галичини, Буковини та Закарпаття перебували під гнітом Австро-Угорської імперії. На цій території проживало: в Галичині — 3 млн. осіб, Північній Буковині — 350 тис., Закарпа

Український національний рух
Назахідноукраїнських землях національно-визвольний рух розвивався в сприятливих умовах і мав вагоміші здобутки, ніж у Наддніпрянській Україні. Патріоти називали Східну Галичину українським П’ємонто

Культура й духовне життя
На початку ХХ ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Великі соціальні потрясіння позначилися на культурі, збагативши духовне життя чималим досвідом. З’являється модерніс

Хронологія
1900 р.—виникнення в Галичині (с. Завалля Снятинського повіту) молодіжної організації для фізичного й духовного загартування «Січ». 1900 р.— запровадження

Персоналії
Вітик Семен (1876—1934 або 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в с. Верхніх Гаях на Галичині. В 1899 р. разом із М. Ганкевичем, В. Охримовичем ста

Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни
Початок ХХ ст. окреслив перед світовою громадськістю низку суперечностей, які виникли серед найпотужніших європейських держав. Домінантою виступала, в першу чергу, Німеччина. Її потужний економічни

Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.
Поштовхом до розв’язання Першої світової війни стали події в столиці Боснії — м. Сараєві. Саме там 11 липня 1914 р. було вбито австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. За короткий термін у розпо

Першої світової війни
Початок Першої світової війни розділив українське суспільство на два табори. Перебуваючи у складі двох ворогуючих імперій (Російської та Австро-Угорської), український народ автоматично опинився по

Хронологія
1 серпня 1914 р.—оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни. 2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові.

Персоналії
Брусилов Олексій (1853—1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, народився у Тифлісі. Закінчив Пажеський корпус (1872 р.), кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі (

Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради
Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі. Пригнічені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперій рішуче заявили про своє право самим визначати

Центральної Ради в цих умовах
10 жовтня 1917 р. на засіданні ЦК РСДРП (б), де виступив В. Ленін, прийнято резолюцію про негайне збройне повстання. 25 жовтня 1917 р. у відозві «До громадян Росії» було оголошено про повалення Тим

Гетьманська держава П. Скоропадського
Поступово складаються передумови для усунення УЦР з політичної арени. Заможні верстви населення вже не підтримували політики УЦР, бо вона оголосила націоналізацію великої земельної власності. Незам

Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками
У ніч на 14 листопада 1918 р. представники Українського національного союзу створили Директорію, призначену для повалення влади гетьмана. Сама ідея Директорії виникла з дуже популярних тоді аналогі

ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Австро-Угорська імперія восени 1918 р. почала розпадатися. Національно-визвольний рух виявлявся в бажанні створити власну державу, але на заваді стали поля

Хронологія
27 лютого 1917 р. — перемога Лютневої революції і повалення самодержавства в Росії. 2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, К

Персоналії
Винниченко Володимир (1880—1951) — письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в Кіровограді. Його батько працював чабаном, чумакував; одружився з вдовою Явдохою Павленко (Ли

УСРР в роки нової економічної політики
Після закінчення громадянської війни більшу частину території України було захоплено більшовиками, які створили формально самостійну українську радянську республіку. Головними завданнями новостворе

Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР
Незважаючи на те, що промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного рівня, однак країна в цілому перебувала на доіндустріальній стадії розвитку. Щоб остаточно не відстати від розвин

Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.
Культурні перетворення 20—30-х рр. мали неоднозначний й суперечливий характер, що зумовлювалося тактичними і стратегічними завданнями політики радянської влади. Запланована всебічна модернізація кр

Хронологія
січень— лютий 1921 р.— антибільшовицькі виступи українських селян. Повстання моряків у Кронштадті. 18 березня 1921 р.— укладення

Персоналії
Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав пе­реслі

Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.
Ідеї «возз’єднання» українських земель у 20—30-х рр. ХХ ст. виявилися у воєнному протистоянні Радянської Росії, Радянської України та Польщі. Польща прагнула відновити Річ Посполиту XVIII ст. від Б

Соціально-економічне становище Західної України
Промислове виробництво у 1924—1928 рр. на західноукраїнських землях дедалі більше занепадало. Українські землі розглядалися як ринок збуту товарів, джерело сировини та дешевої робочої сили. Польськ

На західноукраїнських землях
Міцніла тенденція до державної самостійності, що проявилося у діяльності українських політичних партій. Слід звернути увагу на те, що в національно-політичному русі у Західній Україні у 20—30-х рр.

На західноукраїнських землях
Найрадикальніші позиції займала Партія націонал-демократів (ендеків) на чолі з Р. Дмовським і С. Грабським. Вона була особливо популярною серед польського населення Західної України. Ендеки ствердж

Хронологія
18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та Польщею. 14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про при

Персоналії
Андрієвський Дмитро (1893—1976) — політичний діяч та ідеолог українського націоналізму, публіцист. За фахом — інженер. Народився в с. Будках (нині село Зіньківського р-ну Полтавськ

Та Німеччини напередодні війни
Як й інші етапи людської історії, Друга світова війна має власну періодизацію, що полегшує вивчення цього невеликого, але насиченого найрізноманітнішими особами, рішеннями й подіями, відрізку часу.

Початок німецько-радянської війни. Причини поразок
Червоної Армії (1941—1942 рр.) Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату вт

I. Радянський рух опору
Вчення радянської історіографії про радянський організований рух опору з перших днів чи тижнів війни нині спростовано. Оскільки керівництво СРСР вважало, що війна має проходити на «чужій території»

II. Націоналістичний рух опору
Друга світова війна посідає особливе місце в українському національному русі. Водночас цей період його історії викликає непримиримі суперечки й різне бачення подій, що розглядаються. Початок німець

Визволення території України від окупаційних військ
Наприкінці 1941 р. результати заходів, спрямованих на подолання воєнно-політичної кризи, були очевидними. На початку грудня радянські війська перейшли в контрнаступ і до січня 1942 р. відкинули вор

Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна
Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу

Хронологія
23 серпня 1939 р. — укладення урядами СРСР і Німеччини «Договору про ненапад». 1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни. 17 верес

Персоналії
Ватутін Микола Федорович (1901—1944) — військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу (посмертно), родом з Бєлгородщини. У Червоній армії з 1920 р. Закінч

Україна на міжнародній арені
Внаслідок перемоги у Великій Вітчизняній війні постало питання про об’єднання українських територій. Воно активно обговорювалося лідерами країн антигітлерівської коаліції на Тегеранській (28 листоп

Відбудова народного господарства
Відразу після звільнення українських територій від німецьких окупаційних військ країна приступила до відбудови народного господарства. Зазнавши суттєвих збитків у результаті бойових дій, трьох рокі

Громадсько-політичне життя
Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгор

Розвиток культури та духовне життя
Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Грабунки та знищення у роки лихоліття призвели до колосальних втрат матеріальних пам’яток української

Хронологія
21 серпня 1943 р.— постанова Раднаркому СРСР про невідкладні заходи з відбудови народного господарства в районах, визволених від німецько-фашистської окупації. 28

Персоналії
Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.
1. Особливості процесів десталінізації та лібералізації в Україні у період хрущовської «відлиги». 2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної си

Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи
Після усунення М. Хрущова на жовтневому (1964 р.) пленумі ЦК КПРС, у радянському керівництві не виникло боротьби за найвищу владу. Оскільки абсолютна повнота влади в країні тепер була в КПРС, парті

Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.
Процеси десталінізації і лібералізації політичного та суспільного иття перш за все проявились у змінах в духовній сфері країни після XX з’їз

Хронологія
19 лютого 1954 р. — введення Кримської області до складу УРСР. 14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна.

Персоналії
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971) — державний і пар­тійний діяч. З 1918 — член більшовицької партії. В 1938—1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944—1947 рр. водночас Голова

Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні
У березні 1985 року після смерті Генерального секретаря ЦК КПРС 74-річного К. Черненко, на засіданні Політбюро новим Генеральним секретарем був обраний представник молодшого покоління — 54-річний М

Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні
Однією з найголовніших причин Перебудови була нагальна потреба модернізувати економіку країни, вивести її з всеохоплюючої кризи, що все поглиблювалася і вела до стагнації всієї соціалістичної систе

Хронологія
11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови. Травень 1985 р.— прийняття з

Персоналії
Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і держав­ний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. чле

Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.
Після проголошення 24 серпня незалежності, в Україні швидко відбувався державотворчий процес. Ще до референдуму, який затвердив Акт про незалежність, Україна почала приймати закони і розбудовувати

Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності
Політична незалежність України стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Першо­черговим завданням було визначено перехід від команд­ної до ринкової економіки. Перші

Утвердження України на міжнародній арені
На першому етапі становлення незалежної Української держави головним її завданням на міжнародній арені було: добитися визнання її незалежності та недоторканості кордонів світовою спільнотою і перш

Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності
Після проголошення незалежності України, одним із головних напрямів діяльності держави було проголошене відродження національної культури. На початку 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основи законода

Хронологія
10 січня 1992 р.— запроваджено купоно-карбованці. 14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території Укра

Персоналії
Кучма Леонід Данилович (нар. 1938). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. У 1960—1985 рр. займав інженерні та партійні посади на Південному машинобудівному за

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Абсолютизм 147, 255, 256, 261 автономія 282, 377, 385, 408, 462 Агітація366, 531 аграрна реформа 274, 330 аграрний сектор 513, 514, 516 Агресія 26, 159,

Іменний покажчик
Абалкін Л. 24. Август ІІ Саксонський Авдєєв Д. 490 Авенаріус М. 280 Аккудінов Тимошка Алфьоров І. 489 Амартол Георгій Амосов М. 40.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги