рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА - раздел Образование, Сторія України: Навчальний посібник З Курсу «Історія України»   1. Аджубе...

з курсу «Історія України»

 

1. Аджубей А. Крушение илюзий. – Москва, 1991.

2. Андрухів І. Сталінські репресії на території Східної Галичини в 1929–1941 роках // Галицька старовина. – 1994. – № 2.

3. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

4. Антонович В. Що принесла Українi унiя. – Чернiвцi, 1992.

5. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

6. Апанович О. Збройні сили України І пол. ХVІІІ ст. – К., 1969.

7. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

8. Апанович О. Українсько-росiйський договiр 1654 р. Мiфи i реальнiсть. – К., 1994.

9. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.

10. Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994.

11. Баган О. Нацiоналiзм i нацiоналiстичний рух. Iсторiя та iдеї. – Дрогобич, 1994.

12. Багатопартійна Українська держава на початку ХХ ст. Програмні документи перших українських політичних партій. – К., 1992.

13. Бандера С. Мiй життєпис //Державнiсть. – 1992. – №1.

14. Бандера С. Перспективи української революції. – Мюнхен, 1978.

15. Бантиш-Каменский Д. История Малой России. – К., 1993.

16. Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953–1985 рр. – Львів, 1992.

17. Баран В. Україна 1950–1960-х років: еволюція тоталітарної системи. – К., 1996.

18. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.

19. Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. – К., 1993.

20. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953. Кн. 1–2. – К., 1994.

21. Білинський А. Загадка Михайла Горбачова // Україна. – 1992. – № 25.

22. Бойко О. Історія України. – К., 1999.

23. Бойко О. Україна 1991–1995: тіні минулого чи контури майбутнього? – К., 1996.

24. Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К., 1994.

25. Боплан Г. Опис України. – К., 1990.

26. Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997.

27. Борщак I. Мазепа. Орлик. Войнаровський. – Львiв, 1991.

28. Борщак I., Мартель Р. Iван Мазепа. Життя й пориви великого гетьмана. – К., 1991.

29. Брайчевський М. Конспект iсторiї України. – К., 1993.

30. Брайчевский М. Утверждение христианства на Руси. – К., 1989.

31. Брицький П. Україна у другій світовій війні (1939–1945 рр.). – Чернівці, 1995.

32. Будзиновський В. Наші гетьмани. – Тернопіль, 1990.

33. Бульба-Боровець Т. Армія без держави. – Львів, 1993.

34. Бурлацкий Ф. Вожди и советники. – Москва, 1990.

35. Василенко Г. Велика Скiфiя. – К., 1991.

36. Василенко Г. Руси. – К., 1990.

37. В боротьбі за Українську державу: Есеї, спогади, свідчення, літописання, документи другої світової війни. – Львів, 1992.

38. Вегеш М. Карпатська Україна (1938–1939). – Ужгород, 1993.

39. Велика iсторiя України: У 2 т. /Зладив М.Голубець. – К., 1993.

40. Великий українець: матеріали з життя та діяльності М.Грушевського. – К., 1992.

41. Величко С. Літопис. – К., 1991.

42. Верстюк В. Махновщина. – К., 1992.

43. Верстюк В., Дзюба О., Репринцев В. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995.

44. Вивiд прав України. – Львiв, 1991.

45. Винниченко В. Вiдродження нацiї: У 3 т. – К., 1990.

46. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991.

47. Волкогонов Д. Трiумф i трагедiя: Полiтичний портрет Й. Сталiна: У 2 кн. – К., 1989–1990.

48. Володарi гетьманської булави: Iсторичнi портрети. – К., 1995.

49. Воронов І., Пилявець Ю. Голод 1946–1947 рр. – К., 1991.

50. Врублевский В. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. – К., 1993.

51. Гарань О. Вiд створення Руху до багатопартiйностi. – К., 1992.

52. Гарський А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // У.І.Ж. – 1994. – № 1.

53. Гетьмани України: Iсторичнi портрети. – К., 1991.

54. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

55. Голод 1921–1923 рокiв в Українi: Збiрник документiв i матерiалiв. – К., 1993.

56. Голод 1932–1933 рокiв на Українi: очима iсторикiв, мовою документiв. – К., 1990.

57. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – К., 1993.

58. Гордiєнко В. Українська Галицька Армiя. – Львiв, 1991.

59. Гордiєнко В. Українськi Сiчовi Стрiльцi. – Львiв, 1990.

60. Грабовецький В. Олекса Довбуш. – Львiв, 1994.

61. Грабович О. Крах Радянського Союзу та незалежність України // Сучасність. – 1992. – № 4.

62. Грабовський С., Cтавроянi С., Шкляр Л. Нариси з iсторiї українського державотворення. – К., 1995.

63. Гренджі-Донський В. Під чоботом окупанта // Л.Ч.К. – 1991. – № 5.

64. Грицак Я. ...Дух, що тіло рве до бою... – Львів, 1990.

65. Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ–ХХ ст. – К., 1996.

66. Грушевський М. Духовна Україна (Збiрка творiв). – К., 1994.

67. Грушевський М. Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства // Вивід прав України. – Львів, 1992.

68. Грушевський М. Iлюстрована iсторiя України. – К., 1990.

69. Грушевський М. Історія України-Руси. В 11 тт., 12 кн. – К., 1991–1999.

70. Грушевський М. Новий перiод iсторiї України. – К., 1992.

71. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1990.

72. Грушевський М., Левицький О. Розвiдки про церковнi вiдносини на Українi-Руси ХVI–XVIII вв. – Львiв, 1991.

73. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ столiття: Нариси полiтичної iсторiї. – К., 1993.

74. Гунчак Т. У мундирах ворога // Військо України. – 1993. – № 9.

75. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

76. Давня iсторiя України: У 2 кн. / Толочко П. (кер. авт. кол.), Козак Д., Крижицький С. та iн. – К., 1995.

77. Дашкевич Я. Політичне ошуканство чи провокація? Крах українізації 20-х – 30-х років // Україна вчора і нині. – К., 1993.

78. Декларацiя про державний суверенiтет України. – К., 1990.

79. Дзюба I. Iнтернацiоналiзм чи русифiкацiя? // Вiтчизна. – 1990. – № 5, 7.

80. Донцов Д. Iсторiя розвитку української державної iдеї. – К., 1991.

81. Дорошенко Д. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1991.

82. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – К., 1996.

83. Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.

84. Думiн О. Iсторiя Легiону Українських Сiчових Стрiльцiв 1914–1918 // Дзвiн. – 1991. – № 9–12; 1992. – № 1–12; 1993. – № 1–6.

85. Ефименко А. История украинского народа. – К., 1990.

86. Єнсен А. Мазепа. – К., 1992.

87. Життя i смерть полковника Коновальця. – Львiв, 1993.

88. Жуковський А., Субтельний О. Нарис iсторiї України. – Львiв, 1992.

89. Зайцев Ю. Дисиденти: опозиційний рух 60–80-х років // Сторінки історії України. – Львів, 1992.

90. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

91. Iванис В. Симон Петлюра – Президент України. – Дрогобич, 1991.

92. Iван Мазепа і Москва. – К., 1994.

93. Iванченко Р. Київська Русь: початки Української держави. – К., 1995.

94. Iванченко Р. Раби Києва не мовчали. – К., 1991.

95. Iгнатович Е. Україна – terra incognito. – К., 1992.

96. Історія Русів. – К., 1991.

97. Iсторiя сiчових стрiльцiв. – К., 1992.

98. Iсторiя України в особах: IХ–ХVІІІ ст. – К., 1993.

99. Iсторiя України в особах: ХIХ–ХХ ст. – К., 1995.

100. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів, 1996.

101. Iсторiя України: нове бачення: У 2 т. / Пiд ред. В.Смолiя. – К., 1995.

102. Історія української еміґрації. / За редакцією проф. Б.Лановика. – К., 1997.

103. Історія української культури / Під заг. ред. І.Крип’якевича. – К., 1994.

104. Касьянов Г., Даниленко В. Сталiнiзм i українська iнтелiґенцiя. – К., 1991.

105. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове. – Дніпрпетровськ, 1991.

106. Коваль М. Україна: 1939–1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К., 1995.

107. Кожукало І. 1946–1947 роки: невідомий голод. – К., 1990.

108. Колективізація і голод на Україні (1929–1933). Зб. докум. і матеріалів. – К., 1993.

109. Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералiтет українських визвольних змагань. – Львiв, 1992.

110. Кондратюк К. Нариси iсторiї українського нацiонально-визвольного руху ХIХ столiття. – Тернопiль, 1993.

111. Кониський О. Тарас Шевченко-Грушiвський: Хронiка його життя. – К., 1991.

112. Конквест Р. Жнива скорботи. – К., 1993.

113. Конституцiя України. – К., 1996.

114. Король В. Iсторiя України. – К., 1995.

115. Косик В. Україна і Німеччина у 2-й світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993.

116. Костомаров М. Закон Божий (Книга буття українського народу). – К., 1991.

117. Костомаров Н. Исторические произведения. Автобиография. – К., 1989.

118. Костомаров М. Iсторiя України в життєписях визначнiйших єї дiячiв. – К., 1991.

119. Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.

120. Котляр М. Найдавніша повість про Данила Галицького // Київська старовина. – 1992. – № 1.

121. Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1995.

122. Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. – К., 1994.

123. Крип’якевич I. Богдан Хмельницький. – Львiв, 1990.

124. Крип’якевич I. Галицько-Волинське князiвство. – К., 1984.

125. Крип’якевич I. Iсторiя України. – Львiв, 1990.

126. Крип’якевич I., Гнатевич Б., Стефанiв З. та iн. Iсторiя українського вiйська. – Львiв, 1992.

127. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. – Івано-Франківськ, 1993.

128. Кулиняк Д. Соловецький в’язень. – К., 1991.

129. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К., 1996.

130. Кульчицький С. Цiна «великого перелому». – К., 1991.

131. Кульчицький С. 1933: трагедiя голоду. – К., 1989.

132. Курносов Ю. Духовне життя на Україні в 20–30 рр. // У.І.Ж. – 1990. – № 1.

133. Лазарович М. Історія України. Навчальний посібник. – Тернопіль, 1999.

134. Лазарович М. Українські січові стрільці в революційних подіях у листопаді 1918 р. в Східній Галичині // У.І.Ж. – 1998. – № 5. – С.40–52.

135. Лазарович М. Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність. – Тернопіль, 2000.

136. Лановик Б, Лазарович М. Історія України: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003.

137. Левицький К. Українські політики Галичини. – Тернопіль, 1996.

138. Леп’явко С. Козацькі війни кінця ХVІ ст. в Україні. – Чернігів, 1996.

139. Липа Ю. Призначення України. – Львів, 1992.

140. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – Київ; Філадельфія, 1995.

141. Липинський В. Релігія і церква в історії України. – К., 1995.

142. Липинський В. Україна на переломі... // У.І.Ж. – 1992. – № 2, 4.

143. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: У 2 тт. – К., 1994.

144. Литвин В. Полiтична арена України: Дiйовi особи та виконавцi. – К., 1994.

145. Литвин М., Науменко К. Iсторiя галицького стрiлецтва. – Львiв, 1991.

146. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Львів, 1995.

147. Літопис Руський. – К., 1989.

148. Літопис Самовидця. – К., 1971.

149. Лозицький В. Політика українізації в 20–30 роках: історія, проблеми, уроки // У.І.Ж. – 1989. – № 3.

150. Лук’яненко Л. Сповiдь у камерi смертникiв. – К., 1991.

151. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

152. Марчук Є. П’ять років української трагедії. – К., 1999.

153. Матейко Р., Мельничук Б. Воєнними дорогами синiв Галичини. – Тернопiль, 1991.

154. Махно Н. Воспоминания. – Москва, 1992.

155. Мельгунов С. Красный терор в России. – Москва, 1990.

156. Мельничук Б., Юрчак Н. Шляхами Б.Хмельницького на Тернопiльщинi. – Тернопiль, 1991.

157. Мерiме П. Українськi козаки. Б.Хмельницький. – Львiв, 1990.

158. Митрополит Iларiон. Дохристиянськi вiрування українського народу. – К., 1992.

159. Митрополит Iларiон. Князь Констянтин Острозький i його культурна праця. – Б. м., 1992.

160. Мицик Ю., Плохiй С., Стороженко I. Як козаки воювали. – Днiпропетровськ, 1990.

161. Мiрчук П. Степан Бандера. – Хмельницький, 1992.

162. Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942–1952: Документи і матеріали. – Львів, 1991.

163. Міхновський М. Самостійна Україна // Вивід прав України. – Львів, 1991.

164. Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917–1918. – Львів, 1994.

165. Мороз В. Україна в ХХ ст. – Тернопіль, 1992.

166. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.

167. Нагаєвський I. Iсторiя Української держави двадцятого столiття. – К., 1993.

168. Нагайло Б. Як формувалося в Україні ставлення до ядерної зброї // Сучасність. – 1993. – № 10.

169. Наливайко Д. Козацька християнська республiка. – К., 1992.

170. Нариси з історії українського національного руху. – К., 1994.

171. Нариси історії Закарпаття: У 2 тт. – Ужгород, 1993–1995.

172. Нахлік Є. Пантелеймон Куліш. – К., 1989.

173. Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

174. Ортинський I. Хрещення, хрест та харизма України. – Рим–Мюнхен–Фрайбург, 1988.

175. Петлюра С. Статті. – К., 1993.

176. Петлюра С. Спомин. – К., 1993.

177. Петров В. Дiячi української культури (1920–1940 рр.) – жертви бiльшовицького терору. – К., 1992.

178. Петров В. Походження українського народу. – К., 1992.

179. Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України. Ч. 1–3. – Львів, 1994–1999.

180. Полонська-Василенко Н. Iсторiя України: У 2 т. – К., 1992.

181. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. – К., 1996.

182. Путч. Хроника тревожных дней. – Москва, 1991.

183. Революция на Украине: По мемуарам белых. – К., 1990.

184. Реєнт О. Українська революція. – К., 1996.

185. Рiзниченко В. Пилип Орлик. – К., 1918.

186. Рiпецький С. Українське Сiчове Стрiлецтво. Визвольна iдея i збройний чин. – Львiв, 1995.

187. Роєнко В. Друга світова війна (1939–1945 рр.). – К., 1994.

188. Ролле Й. Жiнки при Чигиринському дворi. – К., 1994.

189. Романчук О. Ультиматум. – К., 1990.

190. Рубан В. На протилежному боці добра // Київ. – 1992. – № 1–3.

191. Рудич Ф. Формування політичних структур в сучасній Україні // У.І.Ж. – 1994. – № 2–3.

192. Самостiйна Україна: Збiрник програм українських полiтичних партiй початку ХХ ст. – Тернопiль, 1991.

193. Сахаров А. Дипломатия Древней Руси. – Москва, 1980.

194. Свєшнiков I. Битва пiд Берестечком. – Львiв, 1993.

195. Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.

196. Сергiйчук В. Кого зрадив гетьман Мазепа. – К., 1991.

197. Сергійчук В. Національна символіка України. – К.,1992.

198. Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. – К., 1996.

199. Січинський В. Чужинці про Україну. – К., 1992.

200. Скоропадський П. Спомини. – К., 1992.

201. Сливка О. Карпатська Україна... // Л.Ч.К. – 1993. – № 7–9.

202. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К., 1993.

203. Смолій В., Степанков С. Богдан Хмельницький. – К., 1995.

204. Смолій В., Степанков В. Переддень руїни (1650–1670 рр.) // Київська старовина. – 1993. – № 6.

205. Соловей Д. Голгота України: iсторiя. – К., 1991.

206. Стахів М. Україна проти більшовиків. Нариси з історії аґресії совєтської Росії: в 3-х кн. – Тернопіль, 1992–1994.

207. Сторiнки iсторiї України. – Львiв, 1992.

208. Стус В. З таборового зошита // Дніпро. – 1991. – № 9.

209. Стус В. Феномен доби. – К., 1993.

210. Субтельний О. Мазепинцi. – К., 1994.

211. Субтельний О. Україна: iсторiя. – К., 1991.

212. Суворов В. Ледокол. – Москва, 1994.

213. Суворов В. День М. – Москва, 1994.

214. Таран С. Інтегральний націоналізм в ім’я ідеї // Березіль. – 1992. – № 9–10.

215. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996.

216. Толочко П. Iсторичнi портрети. – К., 1990.

217. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.

218. Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939–1945). – Львів, 1995.

219. Трубайчук А. Брудершафт двох диктаторів. – К., 1993.

220. Удовиченко О. Україна у вiйнi за державнiсть. – К., 1995.

221. Україна багатопартiйна: Програмнi документи нових партiй. – К., 1991.

222. Українська державність у ХХ ст. – К., 1996.

223. Українська культура: Лекції за редакцією Д.Антоновича. – К., 1993.

224. Українськi Сiчовi Стрiльцi 1914–1920 / За ред. Б.Гнаткевича та iн. – Львiв, 1991.

225. Федченко П. Михайло Драгоманов. – К., 1991.

226. Хвильовий М. Україна чи Малоросiя? // Вiтчизна. – 1990. – № 2.

227. Хотинська вiйна (1621 р.) / Г.Грабянка, С.Величко, Й.Мюллер та iн. – К., 1991.

228. Хоткевич Г. Два гетьмани. – К., 1991.

229. Цибульський В. Переяславська угода 1654 р. у зарубiжнiй iсторiографiї (1945–1990 рр.). – Рiвне, 1993.

230. Цілком таємно... Секретні документи рейху про діяльність ОУН 1941–1944 рр. – Тернопіль, 1992.

231. Чайковський А. Чорнi рядки: Спогади комiсара ЗУНР // Дзвiн. – 1990. – № 6.

232. Чобіт Д. Свистун... – К., 1999.

233. Чорновiл В., Пенсон Б. Хронiка таборових буднiв. – К., 1991.

234. Чорновіл В. Правосуддя чи рецедиви терору? // Київ. – 1992. – № 6–8.

235. Чотири Унiверсали. – К., 1990.

236. Чубинський П. Ще не вмерла Україна. – К., 1991.

237. Чумак В. Україна: Крим: спільність історичної долі. – К., 1993.

238. Шаповал Ю. Людина і система (Штрихи до портрета з тоталітарної доби в Україні). – К., 1994.

239. Шаповал Ю. М.С. Хрущов на Українi. – К., 1990.

240. Шаповал Ю. Україна 20–50-х років. – К., 1993.

241. Шаповал Ю. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні. – К., 1990.

242. Шафета П. Убивство міністра Перацького // Дзвін. – 1990. – № 1–2.

243. Шевальє П. Iсторiя вiйни козакiв проти Польщi. – К., 1993.

244. Шелест П. Холодна відлига // Київ. – 1990. – № 8.

245. Шерер Ж.-Б. Лiтопис Малоросiї, або iсторiя козакiв-запорожцiв. – К., 1994.

246. Яворницький Д. Iсторiя запорозьких козакiв: У 3 т. – К., 1990 – 1991.

247. Яковенко Н. Здобутки і втрати Люблінської унії // Київська старовина. – 1993. – № 3.

248. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1994.

249. Яковлів А. Договір гетьмана Б.Хмельницького з Москвою року 1654 // Дзвін. – 1991. – № 4.

250. 33-й: голод: Народна Книга-Меморiал / Упоряд.: Л.Коваленко, В.Маняк. – К., 1991.

251. Білоусова І., Ратаєв Є. «Жити стало краще, жити стало веселіше...» // Грані. – 2001. – 12 – 18 березня.

252. Грещук Г. Так поставало Тернопілля. – Тернопіль, 2001.

253. Корабльов С. Микола Азаров – людина без амбіцій?.. // Дзеркало тижня. – 2001. – 14 квіт.

254. Міжнародний імідж України: міфи і реалії (Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень) // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 3.

255. Україна 1991 – 2000: рух у часі, що зупинився // Дзеркало тижня. – 2000. – № 33.

256. Баран В. Давні слов’яни. – К., 1998.

257. Баран В., Даниленко В. Україна в умовах системної кризи (1946–1980-і рр.). – К., 1999.

258. Бунятян К., Мурзін В., Симоненко О. На світанку історії. – К., 1998.

259. Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна. – К., 1999.

260. Дейвіс Н. Європа: Історія / Пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко. – К., 2001.

261. Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол.: В. Смолій (голова) та ін. – К., 2005.

262. Калініченко В., Рибалка І. Історія України: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. – Харків, 2004.

263. Коваль М. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). – К., 1999.

264. Котляр М. Галицько-Волинська Русь. – К., 1998.

265. Крижацький С., Зубар В., Русява А. Античні держави Північного Причорномор’я. – К., 1998.

266. Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). – К., 1999.

267. Лазарович М. «П’ємонт» українського національного відродження (Східна Галичина у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття). – Тернопіль, 2003.

268. Лазарович М. Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових Стрільців у роки Першої світової війни. – Тернопіль, 2003.

269. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. – Тернопіль, 2005.

270. Лазарович М. Разом нас багато... – Тернопіль, 2005.

271. Лазарович М., Лазарович Н. «Машерують наші добровольці…» – Тернопіль, 2003.

272. Лазарович М., Лановик Б. Ілюстрована історія України: Короткий курс лекцій. – Вид. друге. – Тернопіль, 2006.

273. Литвин В. Історія України: Підручник. – К., 2006.

274. Литвин В. Україна на межі тисячоліть (1991–2000 рр.). – К., 2000.

275. Митці України: Енцикл. довід. Упоряд. М. Лабінський, В. Мурза. За ред. А. Кудрицького. – К., 1992.

276. Новітня історія України (1900–2000): Підручник / А. Слюсаренко, В. Гусєв, В. Дрожжин та ін. – К., 2000.

277. Патриляк І. До питання про внесок ОУН та УПА у боротьбу проти нацистських окупантів на території України // Український історичний журнал. – 2004. – № 5. – С. 81–95.

278. Проблема ОУН-УПА. Звіт робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – Київ, 2004.

279. Рубльов О., Реєнт О. Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. – К., 1999.

280. Русина О. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998.

281. Сарбей В. Національне відродження України. – К., 1999.

282. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). – К., 1999.

283. Толочко О., Толочко П. Київська Русь. – К., 1998.

284. Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. – К., 1999.

285. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упорядник Г. Масенко. – Львів, 1992.

286. Чорна тінь Голодомору 1932–1933 років над Тернопіллям: Книга пам’яті / Вступ. ст.; упоряд.: Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, Р. М. Матейко. – Тернопіль, 2003.

 

 

Навчальне видання

 

Лазарович Микола Васильович

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Сторія України: Навчальний посібник

На сайте allrefs.net читайте: Сторія України: Навчальний посібник. IСТОРIЯ УКРАїНИ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
  Чи потрібна Україні історія? А патріоти? Дивні запитання, – звичайно, потрібні. Тим більше, що ці поняття взаємозалежні між собою, без них будь-який народ приречений на небуття. «То

Становлення і розвиток людського суспільства
  У розвитку первісного суспільства, залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці, можна виокремити декілька значних періодів, які за традицією називають віками: кам

Формування державотворчих традицій
  Початок раннього залізного віку на території України був пов’язаний з виникненням найдавніших великих племінних союзів та рабовласницьких держав, появою писемних відомостей про півд

Походження слов’ян та їх розселення на території України
  Сучаснi українцi є однiєю з гiлок iсторичного слов’янства, походження і етногенез якого на сьогодні остаточно не з’ясовано. Про нього можна говорити лише в загальних рисах, використ

Становлення централізованої держави на чолі з Києвом
  Проблема походження Київської Русі – одна з найактуальнiших у вiтчизнянiй iсторiографiї. Навколо неї тривалий час велася гостра полемiка мiж двома таборами науковцiв – «норманiстами

Піднесення та розквіт Київської Русі
  Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший син Ярополк (972–980). Та вже невдовзі між ним і його братами Олегом і Володимиром почалася кривава

Русь-Україна у період політичної роздробленості
  Київська Русь була найбільшою державою середньовічної Європи. Вона простягалася майже на 800 тис. кв. км, де проживали, за різними підрахунками, від 3 до 12 млн осіб. Це була

Об’єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства
  Наприкінці ХІІ – першій половині ХІІІ ст. Давньоруська держава занепадає. Внаслідок цього в iсторичнiй науцi тривалий час панувала думка, що на її руїнах виникло – як наступник Київ

Королівство Русі» Данила Галицького
  Смерть князя Романа Мстиславича була трагедією не тільки для його сім’ї, а й для України, яка на кілька десятиліть стала ареною кривавих міжусобиць та збройних нападів зовнішніх вор

Галицько-Волинська держава в останній третині ХІІІ – першій половині ХІV ст.
  По смерті Данила Романовича Галицько-Волинська держава, незважаючи на деяку внутрішню децентралізацію в останній третині ХІІІ ст., залишалася єдиною ще майже століття.

Культура Русі-України княжої доби
(ІХ – перша половина ХІV ст.)   Успіхи слов’ян у розвитку господарства, їх об’єднання в єдиній державі, героїчна боротьба за незалежність сприяли розвиткові

Литовсько-Руська держава
  У ХІV ст. історичні події розвивалися у вкрай несприятливому для Русі-України напрямі: вона була ослаблена золотоординським ігом; припинилася галицько-волинська князівська династія;

Польська експансія на українські землі в другій половині ХІV – середині ХVІІ ст.
  Як відомо, ще в середині ХІV ст. Польща захопила Галичину та Холмщину, збільшивши свою територію майже в 1,5 разу. Однак для поляків опанування українських земель не було таким легк

Національно-культурний та релігійний рух в Україні
  Захоплюючи українські землі й посилюючи кріпосницький гніт, поляки намагалися також змусити український народ зректися рідної мови, культури та церкви, ставили за мету повністю його

Першої половини XVII ст.
  У ХІV–ХVІ ст. українські маґнати поступово ополячилися. Селянство, потрапивши в кріпацьку неволю, було неспроможним захистити національну культуру. Єдиним станом, який тоді вів нері

Формування козаччини на українських землях
  Центральним явищем історії України ХVІ–ХVІІІ ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі національні риси українського народу. Воно виступало оборонцем рідного краю від зовнішніх во

Запорiзька Сiч – вiльна козацька республiка
  Поява козацтва і, особливо, його кількісне зростання за рахунок масових втеч залежного населення з панських маєтків викликали активну протидію маґнатів та шляхти. Вони не могли змир

Боротьба з турецько-татарською експансією
  Однією з головних причин зародження козацтва, як уже зазначалося, була турецько-татарська експансія, що ставила під загрозу саме існування українців як нації. Ситуація ускладнювалас

Козацько-селянські повстання кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.
  Посилення кріпосницького та національно-релігійного гніту, експансія польської й литовської знаті на південні землі, які почали колонізувати «уходники» й запорожці, утиски козацької

Причини та передумови нацiонально- визвольних змагань українцiв
  Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкінці 40-х років XVII ст. привело до великого повстання 1648 р., яке невдовзі переросло в Національно-визвольну

Перші перемоги
  Прибувши на Запоріжжя, Б.Хмельницький, зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о.Томаківка, де відразу ж розпочав формування збройних сил і встан

Воєнні дії між Україною та Польщею в 1649–1653 рр.
  На початку літа 1649 р. війна розгорілася заново. 25-тисячна польська армія на чолі з королем Яном Казимиром йшла з Волині, а через Галичину рухалося 15-тисячне військо під командув

Українсько-московський договір та його реалізація в 1654–1657 рр.
  Богдан Хмельницький, частина інтеліґенції та духовенства ще з 1648 р. зверталися до Московської держави з проханням допомогти Україні в боротьбі з польською шляхтою. Український гет

Загострення кризи української державності у 1657–1663 рр.
  Завершальний етап Національно-визвольної революції (серпень 1657 – вересень 1676) визначався двома основними тенденціями: з одного боку, різким загостренням соціально-політичної бор

Розчленування України на Лівобережну та Правобережну
Окупована польськими та московськими військами, розірвана на шматки соціальними конфліктами і чварами між політичними групами, Українська держава на початку 1660-х років розділилася на дві окремі ч

Української держави
У середині 1660-х років Українська держава внаслідок міжстаршинських усобиць опинилася перед повною катастрофою. Її фатальний розкол на дві окремі частини дедалі поглиблювався. Характеризуючи тодіш

Становлення Гетьманщини. Iван Мазепа та Пилип Орлик
Після занепаду Правобережної України все більшого значення набирає новий політичний центр, що зорганізувався на Лівобережжі й увійшов у наукову літературу під назвою Гетьманщина. Я

Же през шаблі маєм права!
  Відносини з Москвою Однiєю з головних засад полiтики гетьмана Мазепи було намагання пiдтримувати добрі вiдносини з

Посилення наступу російського царизму на автономний устрій України, його остаточна лiквiдацiя
Після перемоги над шведами Петро І значно зміцнив своє становище. Якщо раніше у зарубіжних джерелах та на мапах північно-східні землі здебільшого називали Московщиною або Московським царством, то т

Суспiльно-полiтичне становище Слобідської, Південної, Правобережної та Захiдної України
Упродовж свого існування Гетьманщина охоплювала фактично тільки частину України – Лівобережжя. Поруч з нею жили своїм життям Слобідська, Південна, Правобережна та Західна Україна.

Культура України у другій половині ХVІI–ХVІІІ ст.
  Український народ створив і виплекав високу й розмаїту духовну культуру, яку розвивали і збагачували багато поколінь.   Освіта  

Суспільно-політичне та економічне становище наприкінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст.
  У результаті антиукраїнської політики правлячих кіл Росії наприкінці XVIII ст. було остаточно впроваджено та зміцнено царську владу на Лівобережжі та Слобожанщині. Нові зміни політи

Початки національного відродження
  Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу – його національну свідомість. Українство з жалем згадувало колишню козацьку славу, автоном

Україна в умовах російських реформ другої половини ХІХ ст.
  Поразка у Кримській війні 1853–1856 рр. засвідчила значну економічну та військову відсталість Російської імперії і змусила її керівництво розпочати соціально-економічні реформи. Най

Український національний рух у 1860–1890-ті роки
  Важке економічне становище, політичне безправ’я, національне гноблення викликали посилення національно-визвольного руху в Україні. До нього прилучилася переважно інтеліґенція, націо

Розвиток західноукраїнських земель наприкінці ХVІІІ – першій половині XIX ст.
  Як відомо, наприкінці XVIII ст. відбувся черговий перерозподіл України. Внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської монархії. У 1774 р. імперія Г

Революція 1848–1849 рр. та її вплив на розвиток краю
  На початку 1848 р. в ряді європейських країн почалися буржуазно-демократичні революції. Їх невiд’ємною складовою стали визвольнi рухи багатьох нацiонально-поневолених народiв Схiдно

Українська культура XIX ст.
  Незважаючи на колонізаторську політику російського царизму й Австро-Угорської монархії, продовжувала, хоч і повільними темпами, розвиватись українська культура. Її стан перебував у

Зростання організованості українського руху в Наддніпрянщині
  На початку XX ст. Україна залишалася поділеною між двома імперіями – Російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна) та Австро-Угорською, у межах якої перебува

Радикалізація національної боротьби на західноукраїнських землях.
  В Австро-Угорській монархії проживало понад 4,6 млн українців, у т. ч. Східній Галичині – 3 850 тис., на Буковині – 305,1 тис., в Закарпатті – 505,3 тис. Східна Галичина, де прожива

Україна в Першій світовій війні
  Того дня, коли у Львові відбувся парад січово-сокільських, пластунських та стрілецьких організацій краю, у столиці Боснії Сараєві було вбито австрійського престолонаслідника ерцгерц

Центральна Рада: становлення національної державності
  Одним із наслідків Першої світової війни стала перемогав РосіїЛютневої демократичної революції 1917 р., яка поклала край багатовіковому монархічному режимові династ

Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського
Усунення з історичної арени Центральної Ради не означало припинення української державності. Вона продовжила своє існування у Гетьманаті – періоді, який тривав в Україні трохи більше як півроку.

Нацiонально-визвольна боротьба на захiдноукраїнських землях
Революційні події 1917–1918 рр. на Наддніпрянщині мали великий вплив на населення Галичини, Буковини та Закарпаття, незважаючи на кордони, які їх розділяли. Озброєні багатими традиціями визвольних

Встановлення влади Директорiї: відродження та занепад УНР
Після перемоги збройного повстання Директорія фактично перетворилася в уряд нововідродженої Української Народної Республіки. В той час вона переживала мить тріумфу, свого найвищого злету.

Культура України початку ХХ ст.
Активізація визвольних змагань українського народу, великі соціальні потрясіння, якими ознаменувався початок XX ст., вплинули і на духовне життя, збагатили його чималим досвідом, новими знаннями, п

Українські землі в умовах насадження комунiстичного режиму та втягнення до складу СРСР
  Після поразки визвольних змагань 1917–1921 рр. Україна на тривалий час втратила свою національну державність, знову потрапивши в задушливі обійми Росії, на цей раз «червоної». Почав

Нацiональна полiтика бiльшовикiв в Україні
  Надзвичайно цікавим явищем в історії України було українське відродження середини 1920-х – початку 1930-х років. Безсумнівно, що його коріння знаходилося в періоді недовготривалої у

Трагедія соціалістичної модернізації
  У середині 1920-х років, просуваючись рейками непу, економіка України завдяки величезній енерґії та працьовитості народу наближалася до показників 1913 р. Відбудова зруйнованого в р

Національна політика Польщі на окупованих територіях
  Західноукраїнське населення виявилося єдиною великою спiльнотою колишньої Австро-Угорської імперії, що пiсля Першої свiтової вiйни не зберегла незалежностi. Зазнавши поразки у нацiо

Український визвольний рух
Польща, незважаючи на домінування серед її певних політичних кіл відверто шовіністичних настроїв, усе ж залишалася державою європейською, заснованою на конституцiйних засадах. Тому українці тут, по

Становище українців Буковини, Бессарабії та Закарпаття
Окрім Польщі, значну частину західноукраїнських земель після розвалу Австро-Угорщини захопили Румунiя, яка зосередила у своїх руках Північну Буковину, закарпатську Сигітщину та Бессарабію (Хотин

У міжвоєнний період
  Зазнавши поразки в національно-визвольних змаганнях 1917–1921 рр. Україна знову втратила свою державність, а її землі на кілька десятиліть ввійшли до складу різних держав: СРСР, Пол

УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ
(1939 – початок 1950-х років)     1. Українські землі на першому етапі війни (вересень 1939 – червень 1941 р.) &

Встановлення нацистського окупаційного режиму та народний опір йому
18 грудня 1940 р. Генеральний штаб Збройних сил Німеччини завершив розробку плану «Барбаросса», що передбачав напад на Радянський Союз. Україна

Битва за Україну
Перемога під Сталінградом у лютому 1943 р., розгром німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р., а також самовіддана праця мільйонів людей в тилу під гаслом «Все – для фронту, все – для пере

Труднощі післявоєнної відбудови
Відбудова та розвиток господарства України у повоєнні роки відбувалися в умовах, коли переважна більшість українських земель опинилися у межах однієї держави. Переживши страхіття війни, заплативши

Культурне життя
Друга світова війна вкрай неґативно відбилася на становищі української культури, ще раніше знекровленої комуністичним режимом. Всі її сфери зазнали величезних людських і матеріальних втрат. Під час

Десятиліття контрольованого лібералізму
Смерть Й.Сталіна, що сталася 5 березня 1953 р., породила серед пригноблених народів Радянського Союзу, в т. ч. й українського, сподівання на суттєве покращення їхнього становища. До певної міри ці

Дисидентський рух
Термiн «дисиденти» був занесений iз Заходу i вживався для визначення iнакодумцiв, якi в тiй чи iншiй формi вiдкрито висловлювали свої погляди, що не збiгалися з офiцiйною полiтикою. Дисидентський р

Орбачовська «перебудова» в українському контексті
Після смерті 76-річного Л.Брежнєва (1982), а за ним і двох його наступників: 70-річного Ю.Андропова (1982–1984) та 74-річного К.Черненка (1984–1985) до влади в СРСР нарешті прийшов представник моло

Зростання національної свідомості
«Перебудова», як і кожна «революція згори», була доволі обмеженою і непослідовною. Але головне її значення полягало в тому, що вона спрчинилася до різкого зростання політичної активності широких на

Українська культура другої половини XX ст.
Розвиток української культури в другій половині XX ст. відбувався зиґзаґоподібно. Спочатку, після смерті Сталіна, настає хронологічно короткий період відносної лібералізації, коли було реабiлiтован

Перші здобутки і перші втрати: Президент Леонід Кравчук
Вражаючі результати Всеукраїнського референдуму на пiдтвердження Акта проголошення незалежностi України викликали позитивний резонанс у світі. Вже на другий день після голосування про визнання ново

Реформи та ілюзії: Президент Леонід Кучма
Отже, влітку 1994 р. новим Президентом України було обрано Леоніда Кучму, на якого покладалися великі надії. Він спирався на підтримку промислового директорату, частини державної номенклатури та лі

Основні орієнтири зовнішньої політики
Україна, незважаючи на свій, по суті, колоніальний статус у складі СРСР, певною мірою була причетною до міжнародної політики. Передусім це було пов’язано з визнанням її у 1945 р. членом-фундатором

Культура України
  Після здобуття Україною незалежності розпочався новий етап розвитку українського суспільства, а відповідно і національної культури. Відбувається остаточний перехід від догм «соціалі

НАЙВАЖЛИВІШІ ДАТИ, ПОДІЇ
  à Близько 1 млн років тому – Поява найдавнішої людини на території України. à 1 млн – 9 тис. років до Н. Х. – Палеоліт. à ІХ– VІ тисячоліття д

ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТІВ
З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»   1. Предмет, завдання та історіографія курсу «Історія України». 2. Становлення і розвиток людського суспільства на терито

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги