Роль особи в історії - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Про Роль Особи В Історії Писало Чимало Знаних У Світі Політиків, Учених, Публ...
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики, які вплинули на хід світової історії. У новітні часи Томас Карлейль
26 Див.: Лось Й. Слово має визволяти, а не поневолювати // Світло. – 2001. – Ч. 7-8. – С. 270-271.
своїм циклом бесід (розмислень) «Про героїв і героїчне в історії» довів, що сукупними ресурсами історії, філософії, соціології і публіцистики можна з’ясувати і тенденції розвитку світу через зародження нових ідей, і роль непересічних особистостей у формуванні світоглядних орієнтацій великих мас людей.
Наприкінці 2006 року популярний польський тижневик «Політика» видав чотиритомник «Великі промови історії». Кожний том охоплює певний період світової історії: «Від Мойсея до Наполеона», «Від Лінкольна до Сталіна», «Від Гітлера до Ейзенхауера», «Від Кеннеді до Ратцингера». Візії, мрії, далекосяжні плани, великі суспільні й політичні концепції, врешті, – несхитна воля впливати на долю країн, народів, спільнот і окремих людей відображалася наче у дзеркалі у промовах знакових історичних постатей від давніх часів аж до нині. Чимало з них були й відомими публіцистами. Бачимо сукупно зібрані промови (слова), які запалювали величезні маси людей і ставали зародком великих подій, оскільки склали фундамент побудови кращого майбутнього. Рівно ж окремі промови ставали зародком потворних злочинів і масової заглади людей (Ленін, Сталін, Гітлер, Геббельс). Слова Кромвеля, Робесп’єра, Ганді, Мартіна Лютера Кінга з його знаменитим «І have a dream» змінили існуючий статус-кво, започаткувавши докорінні суспільно-політичні перетворення, які не конче виявилися гуманними й плідними, зокрема у випадку вождів Англійської та Французької революцій. Промови Наполеона, Черчилля, Ейзенхауера збуджували волю до боротьби за ідеали, висловлювали подив і захоплення. Не бракувало виступів на захист справедливості, проти тоталітаризму, в обороні прав людини, свободи слова (Сократ, Лінкольн, Мандела). Маємо змогу зіставити слова, які заклали фундамент під великі світові релігії (Мойсей, Христос, Будда, Магомет).
У багатьох країнах видано тексти провідних публіцистів, які сприяли формуванню політичної філософії суспільств і держав. Щоб краще зрозуміти призначення публіцистики, передовсім політичної, водночас – щоб випрацювати чіткіші методологічні засади сучасної журналістської науки, осмислення цих та інших текстів допоможе автентично збагнути хід історичного процесу, позбутися успадкованих упереджень. А це диктує потребу сягнути до першоджерел, врахувати контекст епохи, а також зіставити ідеологеми з реаліями сучасного періоду «зміни імен».
Ще у XIX столітті Томас Карлейль винайшов формулу для оцінювання ролі публіцистів-концептуалістів. З’явилася, писав пророк Великої Британії, «категорія справжніх королів й жерців», тому «віднині історики, якщо тільки вони не зовсім позбавлені глузду, мусять писати не про династії великих Бурбонів, Тюдорів і Габсбургів, а про династії друкованих світів»27. Невипадково видавець газети «Jesuit» («Єзуїт») Шерідан відважно проголошував: «Нехай міністерство забирає собі продажну палату лордів, раболіпну й розтлінну палату общин, нехай воно володіє правом роздавати посади, нехай зберігає всю могутність міністерського впливу, усю владу, яку може йому дати його становище, для того, щоб добитися покірності і зламати опір, – але, озброєний свободою преси, я без страху вийду йому назустріч і атакую могутню фабрику, створену ним, ще могутнішим знаряддям, яке матиму в руках. Я скину з висоти, на яку вона забралася, продажність і залишу її валятися біля руїн тих зловживань, яким вона служила прикриттям»28.
Публіцистика завжди відігравала чільну роль в духовній реорганізації життя. Зазвичай, маємо справу з прямою дією словом конкретної людини у конкретних виданнях чи в окремому трактаті. «Скарга Миру» – декламація Е. Роттердамського, «Релігія і громадянське суспільство» – стаття Е. Берка, «Обов’язки перед країною» – стаття Д. Мацціні, «На захист права» – стаття-дослідження Б. Кистяківського, «Страждання» – есе К. Лью’їса, «Віднайти здатність дивуватися» – есе Е. Сабато (Аргентина), «Слово про Гоголя» – стаття В. Астаф’єва, «Слово Гавела – промова на врученні премії миру німецькими книговидавцями», «Слово має тяжіти до істини» – розмислення Є. Сверстюка, «Володіння короля без землі» – концептуальна стаття Є. Пом’яновського до 100-річчя від дня народження Є. Гедройца – ці й сотні подібних публікацій у збірниках «Вехи», газеті «Giovine Italia» («Джіовіне Італія») (передрук українською мовою в антології «Націоналізм»), журналах «Кур’єр ЮНЕСКО», «Родина», «Literarny tyzdenik» («Літерарни тижденік»), газетах «Літературна Україна», «Rzeczpospolita» («Жечпосполіта»), у наукових виданнях стали золотим фондом публіцистики. Вони донині виховують людей морально й політично, піднімають до системного способу
27 Цит. за: Бистрянский В. Газета в буржуазном и политическом государстве. – Петербург, 1921. – С. 24.
28 Цит. за: Федченко П. Преса та її попередники. – К., 1969. – С. 294-295.
мислення, яке не розчленоване на окремі, незалежні одна від одної правдочки, а спирається на масштабні взаємозв’язки істин. Тут слово є носієм правди, стає засобом глибокого розуміння процесів і реального порозуміння між людьми й народами, площиною взаємного контакту, утверджує світ вартостей, невіддільних від свободи. Тому доконечною потребою є збереження медій у секторі культури, оскільки в комерційній комунікативістиці слово перестає виконувати свою справжню функцію. Додамо, що істинна ідея не може бути «новою», адже істина існує незалежно від нас – її треба збагнути, зрозуміти. Якщо ідея істинна, вона належить усім, хто спроможний її осягнути.
Аналіз макротекстів відомих публіцистів дає змогу помітити і спільну філософічну арґументаційну базу, і відмінності в акцентах і мотиваціях. Практично для усіх журналістів, чий доробок став хрестоматійним, характерним є поєднувальне (комбінаторне) мислення, висока мета і дар служіння. Це означає, що ні на мить не втрачено головних орієнтирів, тож читач не заплутується у незначних і неважливих дрібницях. Однак за усього багатства варіантів, що їх прораховує наш дух, за усієї легкості, з якою цей дух перемикає увагу з одного варіанта на інший, водночас зміцнюється і природно формується упорядкована чіткість взаємозв’язків. Дух зміцнюється щораз більше, незалежно від того, чи звертається погляд від мотиву до умоглядного його відображення, чи рухається у зворотному напрямку. Подібний рух можна порівняти із прогулянкою доріжками занедбаного парку, у центрі якого височіє пам’ятник: хоча відходите усе далі від центру алеями парку, однак із будь-якої точки бачите обеліск, що височіє в центрі. Спроможність до комбінаторного (поєднувального) мислення відрізняється від спроможності логічно мислити тим (і не більше), що в центрі уваги постійно залишається головне, загальне, і людина не розгублюється в окремих деталях.А там, де торкаються деталей, доречне порівняння з циркулем: одна з голок відзначає периферійну точку, але друга завжди перебуває у центрі кола. При цьому, щоправда, комбінаторне мислення набагато меншою мірою потребує кожного окремого результату вимірювання. Як довів Ернст Юнгер, воно володіє прийомами вищої математики і вміє помножувати, видобувати корінь і потенціал там, де звичайне мистецтво арифметики задовольняється простим складанням величин. Оскільки упорядкування предметів і понять за ознакою спорідненості
є завданням нашого мислення, комбінаторний висновок виявляє свою перевагу в тому, що допомагає вибудовувати генеалогію упорядкованих предметів і понять, відчути їхню внутрішню спорідненість.
Все темы данного раздела:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Віднайти істотне
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чо
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Кількість примірників щоденних газет/1000 мешканців
1.
Японія
7.
США
2.
Швейцарія
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Вплив мас-медіа на діяльність політичних інституцій та громадської думки
Сфера впливів
Франція
ФРН
В-британія
Іспанія
США
Судочинство
Сучасна преса світу і проблеми морально-екологічної кризи на зламі епох
Кожна історична доба – це сторінка у божественній книзі Провидіння. Час постійно залишає по собі невитравний слід. Відтак маємо вчитуватися у цей «слід». Під сучасну пору, коли ми воювали один прот
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Нагнітання деструктивності
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Етичне розуміння професіоналізму
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Нинішнє буття без метафіки збагнути неможливо. Слід шукати нові механізми впливу на народну свідомість.
У цій розмові С. Алексієвич тепло згадує про свій український родовід, «дуже барвисте, гарне дитинство», радить «дати свободу самій природі речей» у Білорусі, де знищена національна субстанція, том
Відходять; ми не додумуємо речі до кінця, жонглюємо, шаманимо старими словами.
Сама творчість С. Алексієвич, «нова література факту», її роздуми над специфікою, потугою (або неміччю) слова заслуговують окремого дослідження. Наразі – деякі рефлексії. Публіцисти, так само, як «
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Плекати сакрум, вибудовувати сенс
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитк
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Плекати невмирущий дух нації
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незі
Цілюща влада вистражданого слова
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні
Горизонти публіцистики
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Багатоликість брехні й одне слово правди
Лазар Каганович
Є щось символічне у тому, що «останнім із могікан» більшовизму став Лазар Мойсейович Каганович. На
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Новости и инфо для студентов