Етичне розуміння професіоналізму - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Свобода, Якщо Вона Не Сполучена З Етичним Розумінням Професіоналізму, Є Прост...
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
43Янків Т. Проповідувати правду, будити людське в людині // Українське слово. – 1992. – 25 лист. – С. 4.
журналістом, посередником між дійсністю і споживачем інформації, між подією та історичною документацією. Але нині багато журналістів вражені міражем демократії, яка начебто силою консенсусу більшості має становити правду.
Взагалі, з тією демократією досить сильно наплутали. Вона, як відомо, спирається на дві чільні засади – на вільні вибори і на компроміс. Щодо виборів, то Карлейль 150 років тому виснував: «На світі стільки йолопів, а ви влаштовуєте загальне голосування». Ну, а щодо компромісу, то чи може бути він, коли, скажімо, Мойсеєнко у нашому парламенті закликав ліквідувати державу, коли на очах усього світу зрівнювався із землею Грозний, руйнувалася Югославія, коли у містах України на кожному кроці рекламують алкоголь, цигарки – тобто те, що знищує генофонд нації.
Ми живемо у часи, коли важка економічна ситуація тісно переплетена з тенденцією кокетування мас-медіа з шахраями, безбатченками, підпорядкування законам дикого ринку, тобто кримінального, моді, примхам марнославців при владі. Як результат – ігнорування власних традицій, усунення за історичний горизонт таких понять, як національна гідність, історична свідомість, (хоч остання є найвищою етичною та духовною вартістю людини), народна культура.
Експансія ліберального, тобто релятивного тлумачення світу, без віри і традиції, так само, як і комунізм, винищує усе плодотворне. Релятивізується усе в ім’я екзистенційної вигоди. Ми прийняли правила гри, що у суспільному житті немає місця патріотизмові, людям бідним, хворим, дітям-сиротам, пенсіонерам.
Ще одне. Нам нав’язали стереотип – толерантність. Фетишизація ідеї толерантності призвела до того, що знищується природня ієрархічність структури світу вартостей. Толерантність нині означає незаперечення тим, хто думає інакше. Означає рівність, рівновартність, однакову значимість прав і вір, вартостей, поведінки. Це погляд наївний і шкідливий. Толерантність як заохочення релятивізму, розмивання межі між добром і злом дуже швидко вимиває основоположні цінності людини і нації. Нині гасло «толерантність» стало головним інструментом духовного терору. Толерантність не є вартістю самою в собі, тим паче – вартістю абсолютною. Залежить вона від того, яким вартостям підпорядкована. Її моральна оцінка взаємозалежна від предмета,
якого стосується, і від мотивів, якими керується людина. Суперечка про толерантність – не інтелектуальна гра, йдеться про визначальні моральні вартості.
Чому речники толерантності так зборюють націоналізм? Чужий – звісна річ, бо свій аж вихлюпується через край. Бо не хочуть дати усім націям «виявити свою сил безмірність» (І. Франко). Чому радіостанції, провідні видання світу тільки повідомили, та й то мимохіть, про те, що 5 жовтня 1995 року, виступаючи в ООН, Іван Павло II висловив потребу сформулювати Декларацію Прав Народів? Адже це – факт планетарного значення. Водночас, Іван Павло II наголосив, що серед цих прав чи не найголовнішим є право народу на власну культуру та її розвиток. Історія вчить, що винищення культури народу є винищенням його самого. Ось нині маємо дилему: те, чого не вдалося комунізмові, може здійснити мішанина матеріалізму, у посткомуністичному варіанті, з цивілізацією Заходу. Мас-медіа агресивно насаджують гедонізм, взірці легкого безтурботного життя без обов’язків. Утверджується релігія «індивідуального успіху», нігілізму. Щораз виразніше бачимо намагання занурити читача, слухача, глядача у чужі концепції, як правило – псевдодемократичні, у світ без обов’язків перед Богом, правдою, Батьківщиною. Зло стає головним героєм мас-медіа.
Ми чомусь приписуємо загалові кваліфікацію, якої «маси» не мають, спираємося на думку людей, які вештаються вулицями і яким, як правило, потрібно «хліба і видовищ». Звідси дуже далеко до журналістики, яка є відповідальною суспільною службою, бо ж не може бути на службі так званої громадської думки. Попит на сенсації, брехню не повинен задовольнятися, селекція інформації конче потрібна. Ясна річ, беручи до уваги суспільний вимір, найвищі вартості. Найгірше те, що в журналістиці стався культ випадку, тобто надмірно переважає констатуюча, описова, відображальна функція. Як наслідок, розмиваються критерії, обивательське мислення витісняє елітарне. Але ж нації потрібні «шляхетно здисципліновані душі» (Ортега-і-Гассет). Діяльність ЗМІ входить доволі часто у протиріччя з глибоким людським прагненням до упорядкованого світу – світу з якимось вічними опорами, за які ми можемо триматися.
Результативною (у позитивному тлумаченні) є така журналістика, яка розкриває спонукальні причини суспільних явищ, що у сукупності
своїй становлять історію, яка усвідомлює прихований сенс подій, пристрастей, величезного скупчення людських типів, яка виявляє принципи сущого. Це можливе за безумовного пріоритету головної мети – вдосконалювати нрави свого часу. Звідси виникає необхідність вивчати прояви людського духу, щоб «примножити їх божественний список» (Оноре Бальзак). Отже, відтворюючи зло, треба супроводити його «мудрим уроком». Обов’язково мусить функціонувати спільний критерій одухотворення. Моральна правда є ефективним застереженням для майбутнього.
У контексті поставленої проблеми сумнівною виглядає апологетика найновіших технологій. Вони не відіграють жодної ролі у розв’язанні проблем. Факт подвоєння чи потроєння швидкості передачі новин не подвоює чи потроює автоматично нашого знання. Розуміння та розумність постають найчастіше не з нагромадження та актуалізації фактів, а із самоаналізу, рефлексії. Те, що для нас найцінніше, – такі речі, як мораль, добро, співчуття – можна знайти лише в самому собі. Публіцистика повинна пророче виражати життя людства – життя, а не тільки підсумки життя, що є справою історії, і не тільки закони того життя, що є справою філософії.
Справжня творчість завжди має етичний характер. Формування української національної журналістики має спиратися на моральний тип мислення, в основі якого – «святая правда». Готуючи свідомість до прийняття істини, намагаючись вчити людей жити, думати і діяти, а не лише реагувати на події, журналісти дадуть нації новий тон і атмосферу, пробудять вищий дух, відкриють перед загалом ширші горизонти, величнішу мету. Незважаючи на шалений тиск стандартизації, розмивання критеріїв нашого відповідального фаху, прагнення підпорядкувати мас-медіа власть імущим, корпоративним чи партикулярним інетересам або цинічному прагматизмові, – все ж «...всесвітня практика журналістів виробила цілу низку моральних і етичних засад, що служать журналістам як неписаний звичаєвий закон».Не лише талант впливає на якість арґументації преси думок, але головним чином – культура духу публіциста. Як стверджує Аркадій Животко, автор книги «Історія української преси», «журналіст мусить глибоко вірити в те, про що пише, усвідомлюючи свою моральну відповідальність за кожне слово, за кожну думку, за кожне твердження. Він як
авторитетний виховник душі народу мусить повністю присвятити себе ідеї служіння своєму народові й культурі людства»44.
У журналістських колах поширюється такий факт: свого часу один поважний кореспондент брав інтерв’ю у Матері Терези з Калькутти, яка опікувалася найбіднішими людьми. Спостерігаючи за тим, як вона обмивала страхітливі рани, він прошепотів: «Не зробив би я того навіть за мільйон доларів». «Я – теж», – відповіла Мати Тереза.
Ще одна насущна проблема – відновлення рівноваги, бо життя переважно подається як гра політичних чи економічних інтересів. Слід показувати весь діапазон людського існування. Відтак ми здобудемося на могутню моральну силу, здатну знищити страх, підозру, вибудовувати солідарність між людьми, народами, що спирається на інтенсивне духовне життя, орієнтуватися на «цивілізацію любові». Не можна говорити про права людини, якщо ігнорується право до захисту перед деморалізацією, самовбивчою глупотою розпачі.
Немає найменшої потреби копіювати позитивістську самовдо-волену впевненість, «освічену думку». Жодного поступу від магічної до логічної думки нема, обидва світи приречені співіснувати в людині. Публіцистичний твір – вихователь повинен розвивати те в людині, нації, що приховане в зародку, генофонді, культурній першооснові, що криється в особистостях як потенціал. Евристично скомпонована стаття, есе чи звіт-коментар стимулюють задуму, відкриття, вміння ставити питання і шукати на них власні відповіді (останні приклади: радіо-висилання «20 хвилин з Володимиром Яворівським» і «Мить історії» Юрія Шаповала – Національне радіо). Дійсність набагато, незрівняно складніша, загадковіша за ту крихітну її частину, яку охоплює наше знання, тим паче спрощені стереотипи гендлярської культури. Маємо відновити динаміку справжньої культури. Кант свого часу збагнув дуже суттєву річ: треба навчати не пристосуванню до накинених обмеженим досвідом схем, а вмінню філософствувати.Цю думку згодом розвинув Ортега-і-Гасет. Нам треба віднайти здатність дивуватися. Історик-публіцист не повинен бути прив’язаним до поверхні подій, до хвиль, що хлюпочуть перед його очима чи до фактів як хроніки. Треба прозирати глибшу товщу подій, ті субструктури, що пояснюють оті
44Животко А. Історія української преси. – Мюнхен, 1989–1990. – С. 315.
хвилі. Стабільні неперервності й тенденції в подіях, структурах українського життя протягом тисячоліть дозволяють бачити краєвид поза межами сьогодення, а теж поза пласким матеріалізмом. Підносити «добро розумне» – це творчість, «зорієнтована вгору»(Євген Маланюк).
Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Етичне розуміння професіоналізму
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Віднайти істотне
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чо
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Роль особи в історії
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики,
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Нагнітання деструктивності
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Плекати сакрум, вибудовувати сенс
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитк
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Плекати невмирущий дух нації
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незі
Цілюща влада вистражданого слова
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні
Горизонти публіцистики
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов