Плекати сакрум, вибудовувати сенс - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Світоглядна Публіцистика Під Сучасну Пору, Крім Оперативного Осмислення Поточ...
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитку модерної цивілізації. У цьому контексті анатомізується минуле XX століття.
Оригінально осмислила підсумки XX ст. польська газета «Тиґоднік Повшехни» в межах святкування свого 55-річчя. Першого квітня 2000 р. у Кракові за участю понад тисячі осіб відбувся «Суд над XX століттям», який тривав протягом чотирьох годин і транслювався по телебаченню. Відомі експерти, вони ж – обвинувачі, адвокати, свідки, члени Трибуналу, висловили свій погляд на злети й падіння людини, суспільств, держав, цивілізацій. Стенограма суду, опублікована на сторінках газети, дала потужний імпульс для роздумів. Йшлося і про «свідому сліпоту», «оксамитову тиранію демократії, яка була нечутлива до голодної смерті мільйонів людей», і про «тотальне понятійне сум’яття», і про «занепад почуття святості й табу», і про «фальсифікацію історії», і про «обожнювання посередності» – тому сьогодні гіганти тонуть у морі сірятини і пересічності, які до того ж наділені амбіціями супергігантів, і про «інформаційну жуйку», оправлену в упаковку «високої технології», «століття маніпулювання», і про жахливу нерівність між народами (82 відсотки усіх капіталів світу сконцентровані в руках лише 20 відсотків населення), і про «змарнування людського капіталу», кризу культури, комерціалізацію мистецтва, «підписання пакту з мамоною», послідовний відхід від сакрального. Висновок однозначний: цивілізація росте, людська істота дрібніє, деградує.Водночас зазначено й низку епохальних здобутків XX ст. Скажімо, від Ганді почалися права людини, здійснено блискучі винаходи, прийнято важливі міжнародні документи у межах ООН, «у єрусалимській стіні замуровано молитву Івана Павла II». Загальний висновок: «Треба бути насторожі: проганяти Прометея з нашого двору і брати участь у тяжкій праці Сизіфа»26.
Натомість у своїх міркуваннях, висловлених у травні 2001 p., Вацлав Гавел йде далі: «Людство стоїть перед критичною дилемою: або мовчки споглядати самовбивчий розвиток нашої цивілізації, або активно брати участь у захисті світових багатств, головні з яких – це наша планета й біосфера, частиною якої ми є»27. Відомий
26 Нова Польща. Спеціальний український номер. – Варшава. – 2001. – С. 144-179.
27 Гавел В. Загрози національній самосвідомості // День. – 2001. – 16 трав.
політик, літератор, публіцист, як, зрештою, десятки інших речників народів на усіх континентах, виразно говорить про втрату властивих орієнтирів.
Маємо підстави стверджувати, що деформовано саму концепцію часу. Людській думці не вдається наздогнати історію. З горизонтів сучасної культури зникла проблема вартості та істини. До хаотизації свідомості призвели пастки розуму, тіньові аспекти нових систем інформації та комунікації. Багато істини у висновках британського історика Пауля Джонсона, який доводить, що такі «вчителі підозріння», як Маркс, Ніцше, Фройд «знищили XX століття морально», натомість Айнштайн «знищив його пізнавально», бо виелімінував з фізики абсолютний рух, а Джойс «знищив XX століття естетично, знівечуючи абсолютну оповідь»28.
На макрорівні діагностує моральну кризу людства Євген Сверстюк: «Непомітно, на перших порах дуже непомітно, людина починає маліти на раціоні матеріалізму, в озброєнні раціоналістичних приписів... Але ще не все написано, як росте людина, підіймаючись до великого Бога, і як нікчемніє людина без Бога. А це головний висновок з історії безбожного століття»29.
Ми навели судження представників різних націй. Ці висновки розтиражовані в десятках і сотнях тисяч примірників. Отже, маємо справу з явищем медіатизації політики, суспільного, культурного життя. І воно неоднозначне. Якщо це спільний зі споживачами інформації пошук істини, увиразнення своєрідної діаграми людської історії, маємо плідний світогляд свободи. Якщо ж медіатизація зводиться до використання різноманітних методів маніпулювання не стільки свідомістю, скільки підсвідомістю, то є очевидним уярмлення словом, образом, звуком. Нові можливості кібернетизації, роботизації, зомбування великих мас людей створюють ситуацію колапсу: «Нема людського в людині – нема проблеми». Раніше, як відомо, Сталін прямо декларував: «Нема людини – нема проблеми». Нині новий тип ліберально-інформаційного тоталітаризму, який є витонченим організованим злом, прагне
28 Chmielewski A. Widmo relatywizmu czyli o filozoficznych podstawach obrzucania jajkami // Odra. – 1999. – № 3. – S. 44.
29 Сверстюк Є. Добігає час тисячоліття // Українське слово. – 2000. – 6 січ.
знищити на своєму шляху паростки будь-якої духовно-національної самобутності. Для цього витворено низку маніпулятивних дисциплін: іміджмейкерство, паблік рілейшнз й ін. А максимальне розчленування на функції цілісної людини саме й передбачає «всмоктування» етичної істоти пласкою соціологією та цинічним гедонізмом. Принагідно: це розчленування помітно також у царині журналістики – поділ на якісну та масову пресу є «дискримінацією», адже люди – однакові за своєю сутністю; їх треба трактувати поважно, підносячи рівень інтелектуальної оснащеності, політичної та загальної культури, моралі. Показово, що в Японії нема поділу на якісну та масову пресу; вона там змішаного типу.
Досвід Англійської (XVII ст.), Американської і Французької революцій (XVIII ст.) виявив закономірність: втрата цілісності особи зазначилася через перетворення людей на ідеологічний, політичний та мілітарний матеріал для експериментів матеріалістичних фаталістів – з одного боку, і на функцію системи виробництва, споживання, «насолоджування життям» – з іншого. Нині цей онтологічний розрив загрозливо великий – адже вперше у своїй історії людину розглядають як частину спадщини, яку треба зберегти.
Публіцистика як форма незгасної активності людського духу намагалася завжди безпосередньо впливати на спосіб думок читача чи слухача. Сила її визначається не лише пошуком істини, а й внутрішнім вогнем, отим «вогнем в одежі слова», про який говорив Іван Франко. Що об’єднує, скажімо, нашого Іларіона, Сенеку, перших справжніх публіцистів, якими, за визначеннями Женев’єви Табуї, були біблійні пророки, Августина, Паскаля, Сковороду, Мацціні, Шевченка, Емер-сона, Карлейля, Масарика, Ганді, Франка, Швайцера, Кистяківського, Честертона, Екзюпері, Леопольдо Сеа, Стуса, Гавела, Сверстюка, Світлану Алексієвич, Віктора Зорзу, Ліну Костенко, Аверинцева, Тішнера та інших? Моральний тип мислення, в осерді якого максима: «Людина людині – брат», людина – Особа, а не функція, не «напівфабрикат». Вони сприймають (чи сприймали) життя як обов’язок служити найвищим ідеалам.
Все темы данного раздела:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Віднайти істотне
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чо
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Кількість примірників щоденних газет/1000 мешканців
1.
Японія
7.
США
2.
Швейцарія
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Вплив мас-медіа на діяльність політичних інституцій та громадської думки
Сфера впливів
Франція
ФРН
В-британія
Іспанія
США
Судочинство
Сучасна преса світу і проблеми морально-екологічної кризи на зламі епох
Кожна історична доба – це сторінка у божественній книзі Провидіння. Час постійно залишає по собі невитравний слід. Відтак маємо вчитуватися у цей «слід». Під сучасну пору, коли ми воювали один прот
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Роль особи в історії
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики,
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Нагнітання деструктивності
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Етичне розуміння професіоналізму
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Нинішнє буття без метафіки збагнути неможливо. Слід шукати нові механізми впливу на народну свідомість.
У цій розмові С. Алексієвич тепло згадує про свій український родовід, «дуже барвисте, гарне дитинство», радить «дати свободу самій природі речей» у Білорусі, де знищена національна субстанція, том
Відходять; ми не додумуємо речі до кінця, жонглюємо, шаманимо старими словами.
Сама творчість С. Алексієвич, «нова література факту», її роздуми над специфікою, потугою (або неміччю) слова заслуговують окремого дослідження. Наразі – деякі рефлексії. Публіцисти, так само, як «
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Плекати невмирущий дух нації
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незі
Цілюща влада вистражданого слова
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні
Горизонти публіцистики
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Багатоликість брехні й одне слово правди
Лазар Каганович
Є щось символічне у тому, що «останнім із могікан» більшовизму став Лазар Мойсейович Каганович. На
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Новости и инфо для студентов