Горизонти публіцистики - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Пробуджуючи Людське В Людині, Накреслюючи Нації Шлях У Будуччину («Засяєш У Н...
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
6 Літературно-науковий вістник. – 1900. – Жовтень. – Рік III, том XII, книжка X. – С. 1-9.
політику, поезію, журналістику, культуру, художню літературу, громадську заанґажованість – І. Франко, як і інші речники нації, суттєво збагачує наші уявлення про публіцистику.
Ставлячи перед собою благородну мету підняти з духовних руйновищ свій народ, І. Франко розумів втручання публіцистичним словом у події значно ширше, ніж це визначали йому опісля, керуючись так званим класовим підходом. «Всяке теоретизування, – наголошував він у статті «Поза межами можливого», – а особливо публіцистичне, має значіння тільки тоді, коли являється висловом, виясненням тих інтересів, тих почувань, течій, які наклюнулись або накльовувалися в суспільності, і без найтіснішого контакту з життям те розумування робиться сірою, безплодною доктриною, що в деяких випадках (коли доктринер дістане в руки силу, впливи) може принести народному життю необчислені шкоди»7. У тогочасному українському суспільстві вже «наклюнулась» потреба з’ясувати своє місце серед інших народів, осягнути свою історію, налагодити життя на вияві безмірності своїх сил, встановити гармонію в суспільстві та ін. То ж невипадково І. Франко прагне, з одного боку, поєднати публіцистику з політикою, формувати політичне мислення, з другого – залучити моральну й духовну енергію загалу, щоб «випрацювати відвагу і силу для дальшої боротьби». Таких прямих міркувань про роль публіциста можна навести чимало. Однак слід врахувати ту обставину, що творець такого формату неминуче об’єктивно оперує словом і як певним типом культури, світосприймання, і як дійсністю, що акумулює усі аспекти буття. І тому маємо змінити своє уявлення про суть, параметри, форми вираження змісту, призначення публіцистики.
Онтологія публіцистики полягає, таким чином, у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онто-сами, до того ж відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріальними і духовними субстанціями, життєва прив’язаність до правди в ній поєднується з метафоричністю, здогадністю; вона цілком ідентифікована інтелектуальна реальність, яка фіксує динаміку життя, мислення й психології. Знову вдамося до доволі характерного прикладу:
7 Літературно-науковий вістник. – 1900. – Жовтень. – Рік III, том XII, книжка X. – С. 3.
І бажаю, щоб ми згідно,
Сміло, свідомо, свобідно
Йшли до спільної мети:
В своїй хаті жить по-свому,
Не коритися нікому,
Лад найкращий завести.
Українська публіцистика, яка проходить формотворчий період в умовах власної державності, повинна знайти рівновагу між рафінованою інформативністю і об’єктивністю та метафоричністю, літературною витонченістю, емоційністю тексту, випрацювати моральну відповідальність за слово.
Новітній історії України І. Франко дав новий тон і атмосферу, вищий дух, ширші горизонти, величнішу мету. Він діяв у всьому діапазоні людського існування. І тому в арсеналі нашої публіцистики дотепер є його арґументи у боротьбі з пласким позитивізмом, москвофільством, марксизмом, космополітизмом, в утвердженні національної ідеї як найпродуктивнішої сили під сучасну пору. Вже згадуваний Ю. Лавріненко лаконічно формулює найсуттєвіше: «В обценьках Захід – Росія, що здушували Україну, зродились у 70-х роках три концепції, і при тому всі більш-менш зорієнтовані на зовнішню допомогу: австрофільство народовців, москвофільство і нарешті космополітизм та міжнародний соціалізм. У ретроспекції складається враження, що Франкова місія полягала в подоланні в собі самому і в інших всіх трьох «орієнтацій» і в організації суверенної соціально-політичної і культурної сили України.Це була лінія найбільшого опору, лінія боротьби з власною епохою (коли під нею розуміти тодішню українську людину). Сила характеру, таланту, культури й етики в їхній єдності («бути цілим чоловіком» – девіз І. Франка) – це були єдині його союзники у цій боротьбі»8.
І. Франко ще на зламі століть збагнув суть позитивізму як ерзацу релігії, коли віра й любов затьмарюються «знанням», відтак егоїзмом і насильством (це і є властива суть матеріалізму), пізнав зсередини марксизм, який замінив найголовнішу, моральну проблему економічною і став «формальною релігією, заснованою на догмах ненависті та
8 Лавріненко Ю. Дещо до еволюції світогляду і політичної думки Івана Франка. Нотатки і спостереження // Збірник «Української літературної газети». 1956. – Мюнхен, 1957. – С. 6.
класової боротьби», застерігав від «народної» держави, яка «сталась би величезною тюрмою», від фаталізму, розбив леґенду про «месіанство й непомильність» Маркса і Енгельса9.
Уваги заслуговує стаття Івана Франка «До історії соціалістичного руху. Комуністичний маніфест 1848 року». Вона вперше була опублікована у «Літературно-науковому віснику» НТШ 1904 року (річник 7, том 25, стор. 134-152). До 50-томного видання Франкових творів вона не ввійшла. Досконало вивчивши генезу і концепцію марксизму, Іван Франко продемонстрував у цій статті глибоке уміння передбачити з абсолютною точністю розвиток суспільства на десятки літ наперед. Водночас, здійснюючи порівняльний текстовий (дуже скрупульозний і переконливий) аналіз маніфестів В. Консідерана та К. Маркса, поданий за В. Черкезовим, І. Франко акцентує увагу на морально-етичному аспекті створення «Комуністичного маніфесту» Маркса і Енгельса. Наведемо два промовисті витяги з цієї статті. Перший:«Я почув себе остовпілим, обуреним і навіть упокореним, коли мені довелося прочитати книжечку Віктора Консідерана «Principes du Socialisme. Manifeste de la democratieau dix neuvieme siede», написану 1843, а видану 1847 року. Та й було чого чудуватися. В брошурі на 143-х сторінках Віктор Консідеран викладає ясно, по свойому звичаю, всі підстави марксизму, того «наукового соціалізму», який парламентаристи хочуть накинути цілому світові». Другий:«Для сучасних і дальших поколінь буде добре, коли буде розбита легенда про їх месіанство й непомильність, про те, що вони майже з нічого сотворили «науковий соціалізм» і дали в своїх писаннях нову об’яву, нове євангеліє робочому народові всього світу. Добре буде, коли всі віруючі й невіруючі в нову релігію почнуть на її творців глядіти як на людей даного часу й оточення, що черпали свої ідеї з того оточення і переробляли їх відповідно до складу свого ума, для людей свого часу. Таке глядіння зменшить у віршах і в невірних партійну заїлість і фанатизм, улекшить порозуміння, а через се й працю для осягнення великого ідеалу – соціальної справедливості на ґрунті гуманного чуття»10.
9 Лавріненко Ю. Дещо до еволюції світогляду і політичної думки Івана Франка. Нотатки і спостереження // Збірник «Української літературної газети». 1956. – Мюнхен, 1957. – С. 4.
10 Див.: Франко І. До історії соціалістичного руху. Комуністичний маніфест 1848 року // Просвіта. – 1991. – Серпень.
Життя і творчість І. Франка неспростовано доводять, що патріотизм – то не доблесть вибраних чи посвячених, а звичний, природний стан чесної, совісної душі. Це синонім моральної гідності людини. Франків «примат субстанції національної над усякими інтернаціональними панацеями»11 неодмінно спонукував його послідовно доводити, що кожна консервативна нація, рівно ж українська, за великим рахунком є невмируща. Відтак «кожний крок внутрішньої культурної праці» (культуру слід сприймати як інтегрованість чотирьох категорій – символів, героїв, ритуалів і вартостей) є, на його думку, дорожчий від хвилевих ораторських успіхів, тому «нам треба жити не лише своїм життям, але також для себе, без огляду на інших. Числімося самі з собою, числімо себе і свої сили, то й інші будуть числитися з нами»12.По-сучасному висловимо це так: БУТИ СОБОЮ, ЗГАДАТИ СЕБЕ! Нині наші політологи, державні мужі ніяк не спроможуться знаходити компоненти національної ідеї у роздумах, судженнях, концепціях великих речників нації, які відкрили давно багато засадничих істин, підтверджених ходом історичного розвитку. Тим часом ця ідея – на «поверхні», якщо розкодувати бодай Т. Шевченка та І. Франка: це органічна єдність етноісторичних, християнських, громадянських, соціальних, екологічних і генетичних вартостей.
Ще деякі моменти. Далекоглядність Франка виявилася не тільки через розмислення над вічними питаннями екзистенції людини, народів, через постановку питань: «Для чого ми живемо?», «Чому ми невпинно шукаємо сенсу буття?», відтак ставив культуру на чільне місце в русі суспільства до найбільшої повноти буття. Він посутньо закликав цілком звільнитися від ментальності «жертви» і «гнобителя», хоч на кожному, як кажуть, кроці, захищав жертву й таврував пригноблювачів. Ми бачимо Франка як людину, яка перебуває всередині тяжкого, небезпечного і швидкоплинного процесу, коли онімілий від гноблення народ рухався навпомацки, але невблаганно до повнішої свободи й національного стабільного утвердження.
11 Лавріненко Ю. Дещо до еволюції світогляду і політичної думки Івана Франка. Нотатки і спостереження // Збірник «Української літературної газети». 1956. – Мюнхен, 1957. – С. 8.
12 Докладніше див.: Багам О. Іван Франко і теперішнє становище нації. – Дрогобич, 1991. – С. 70.
Все темы данного раздела:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Віднайти істотне
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чо
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Кількість примірників щоденних газет/1000 мешканців
1.
Японія
7.
США
2.
Швейцарія
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Вплив мас-медіа на діяльність політичних інституцій та громадської думки
Сфера впливів
Франція
ФРН
В-британія
Іспанія
США
Судочинство
Сучасна преса світу і проблеми морально-екологічної кризи на зламі епох
Кожна історична доба – це сторінка у божественній книзі Провидіння. Час постійно залишає по собі невитравний слід. Відтак маємо вчитуватися у цей «слід». Під сучасну пору, коли ми воювали один прот
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Роль особи в історії
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики,
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Нагнітання деструктивності
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Етичне розуміння професіоналізму
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Нинішнє буття без метафіки збагнути неможливо. Слід шукати нові механізми впливу на народну свідомість.
У цій розмові С. Алексієвич тепло згадує про свій український родовід, «дуже барвисте, гарне дитинство», радить «дати свободу самій природі речей» у Білорусі, де знищена національна субстанція, том
Відходять; ми не додумуємо речі до кінця, жонглюємо, шаманимо старими словами.
Сама творчість С. Алексієвич, «нова література факту», її роздуми над специфікою, потугою (або неміччю) слова заслуговують окремого дослідження. Наразі – деякі рефлексії. Публіцисти, так само, як «
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Плекати сакрум, вибудовувати сенс
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитк
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Плекати невмирущий дух нації
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незі
Цілюща влада вистражданого слова
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Багатоликість брехні й одне слово правди
Лазар Каганович
Є щось символічне у тому, що «останнім із могікан» більшовизму став Лазар Мойсейович Каганович. На
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Новости и инфо для студентов