Віднайти істотне - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Журналістика Нині – Футуристична Й Архаїчна Водночас. Вона Начебто Переносить...
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чого ще не пристосувалися ні конституції, ні закони. З цього небезпечно-
11 Jaspers К. Die geistige Situation der Zeit. – Berlin, 1947. – S. 127.
12 Митрополит Андрей Шептицъкий. Твори (аскетично-моральні). – Львів: «Свічадо», 1994. – С. 242
го світу тотальної медіатизації треба виходити правильним шляхом, тим паче, що маємо справу з новими викликами, спричиненими сутнісним крахом комерційної цивілізації. Гординя розуму утвердила абсолютний індивідуалізм і матеріалізм, вислідом яких є війни, насильство, несправедливість аж до нинішнього «керованого хаосу».
Уярмлення словом, удосконалення усіх рівнів воєн – технологічно-силової, економічної, генетичної, організаційної, інформаційної, хронологічної, духовної – в кінцевому підсумку не дали очікуваних їхніми архітекторами результатів: ті самі стреси й трагедії множаться 13. Тому «у комерційній епосі з її ідеалом, вульгарним та варварським, успіху, віталістичного задоволення продуктивності й володіння, душа людини може затриматися лише на мить, заради певних надбань та досвідів, але не може залишитися назавжди. Якщо вона впиратиметься надто довго, Життя стане спутаним і загине від власної надмірності або розірветься у своїй напрузі до великої експансії. Подібно до надто масивного Титана, воно завалиться під власним тягарем, mole ruet sua»14.
У царині скомерціалізованої журналістики запанував терор модних слів, загальмовано процес, що передбачає розвиток культури мислення. Нескінченні імпровізації привели до появи відчуженого автоматизованого конформіста або «динамічного» дилетанта й вульгарного релятивіста. Причому у сфері мас-медіа – насамперед.
Оскільки царина думки занедбана, вміння бачити великі істини (Барка), епічне сприйняття світу витіснено сумнівними реляціями про «інформаційне суспільство», часткові, поодинокі завдання журналістики вже не можуть нас задовольняти. Те, що інформаційне пригнічення спричинюється постійно зростаючою прірвою між тим, що ми розуміємо, і тим, що мали б усвідомлювати, закономірно випливає з орієнтиру на зиск і конкуренцію. Виклик перед журналістикою має такий характер: чи повністю перейдемо до обслуговування зла під прикриттям ідеологем «посередника», «об’єктивного інформатора» і впровадження руїнницьких стереотипів у масову свідомість через мультиваріантність тиражування, чи знову, як це не раз траплялося в історії, не піддамося злу, повернемо гідність Слова, яке було Сенсом від початку віків.
13 Див.: Thomson О. Historia propagandy. – Warszawa, 2001. – 496. s.
14 Шри Ауробиндо Гхош. Человеческий цикл. – Казань, 1992. – С. 104.
Зішлемося на судження фахівців, що допоможе нам збагнути реальний стан сучасних медій, прояснити причину розриву між Словом і словом, з’ясувати шляхи, методи, ресурси відновлення високого статусу журналіста – апостола істини, підміненого під сучасну пору орієнтиром прислуговуючого персоналу торговельної контори, забезпечення фундаментальної підготовки журналістів у вищій школі, рівно ж – дослідницької роботи з прицілом на знання й розуміння, віднайдення істотного,систематизації, осмислення багатого досвіду світової журналістики як незгасної активності людського духу.
Андре Фросар (Франція):«Людська думка силкується наздогнати історію, але їй це не вдається. Тому вона зупиняється і залишає нас у стані культурного безсилля, яке є одним з найбільш разючих явищ нашого часу... Сфера думки занедбана, як зарослий бур’янами сад, як останки стародавніх шедеврів, знищених завзятою критикою чи спотворених гротескними інсценізаціями»15.
Євген Сверстюк (Україна):«Наперед програмоване, конвойоване, залякане слово нині виходить з тісних рамок, де воно хитрувало між остаточно знайденими істинами. Виходить ослабленим, непевним, глухим. Воно забуло свій рід: «Найперше було Слово». Воно забуло свою пророчу місію: стояти на сторожі, будити і вести. Разом з тим воно загубило своє призначення: влучати в неправду»16.
Даніел Бурстин (США):«Один із парадоксів політичного життя у Сполучених Штатах полягає в тому, що ми спромоглися звести наші інституції емпіричним шляхом, доводячи свою цілковиту нездатність заснувати велику політичну філософію... Ворогом поступу виступає не так незнання, як ілюзія знання... Уважати себе носієм найвищої, обов’язкової для всіх істини – ось що небезпечне для будь-якого суспільства»17.
Останнє судження є промовистим з огляду на те, що чимало європейських країн після Другої світової війни перейняли від США схеми організації суспільно-політичного життя, а у царині мас-медіа – ко-
15 Фросар А. Світ Івана Павла II. – Львів, 2002. – С. 113-114.
16 Сверстюк Є. Свобода слова і культура думки. – В кн.: На святі надій. – К., 1999. – С. 199.
17 Інтерв’ю. Даніел Бурстин. – Кур’єр ЮНЕСКО. –1991. – Березень. – С. 4-8.
мерційний підхід до інформації; нині ж на посткомуністичному просторі дехто безкритично копіює систему американської вищої школи, журналістики. Від володаря дум, навчителя життя, фактора систематизації руху суспільних і філософських ідей, кристалізації світоглядних шляхетних орієнтирів журналістика перейшла у сферу виробництва грошей, знецінення вартостей. І тому щораз частіше лунають тривожні голоси.
Наприклад, директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. Різун на зустрічі в газеті «День» зазначив: «Школу публіцистики ми втратили, у співвідношенні інформаційної журналістики і справжньої аналітики спостерігається явна диспропорція»18. Ще виразніше схарактеризував польську пресу голова Сенатської комісії культури і засобів масової інформації Ришард Славінський: «Рівень писаного слова невисокий. Преса заповнена слоганами, примітивними узагальненнями і негативними вістями... Польська преса розпрощалася з репортажем {есе, літературою факту, розмислення. –Й. Л), розпрощалася з аналітичними статтями, розпрощалася з глибоким мисленням... Бо преса наша вже не є польською, у ній домінують комерційні медіаконцерни Німеччини і Норвегії... 94 відсотки журналістів Кракова нещодавно, відповідаючи на анкету, визнали, що в Польщі панує цензура. Це драматичне явище»19. А Єва Мілєвіч відверто пише про «терор модних думок»20. Дискусія ж у московській «Литературной газете», що почалася в числі за 14-20 січня 2004 p., взагалі має алярмістський акцент: «Розгортаєш газети, дивишся телепрограми і не бачиш у вируючому словопотоці різниці між проплаченою піарівською акцією і дослідженням життя. Стерлася межа!» А Віталій Третьяков досліджує, чи використання брехні в сучасній журналістиці є аномалією, чи закономірністю. Висновки песимістичні.
Такий стан справ у світоглядній сфері, надмірно медіатизованій, вимагає докорінної зміни орієнтирів. На перший план слід ставити з’ясування істини, а не чинник комерційний, етику, що спирається на любові до ближнього, сформульовану в Євангелії, а не егоїстичні аспірації,
18 День. – 2004. – 24 берез. – С. 2.
19 Serwis «Polska – Polacy». – 2004. – Luty.
20 Див.: Milewicz E. Terror modnych myśli. – Tygodnik powszechny. – 2004. – 21 marca. – S. 1.
просвітлення думки, а не ментицид (капітулянтський постулат «Попит породжує пропозицію» саме і є вбивством думки).
Правильна база життя, як з’ясувалося, не може визначатися тільки матеріальними й політичними чинниками. Незважаючи на витонченість, привабливість випрацювання базових аксіом і кліше у свідомості еліти, світоглядне програмування загалу специфічними методами (симбіоз інформаційного тиску і аналітики експертів у вигляді форуму), результат виявився негативним: догнивають плоди явних тоталітарних систем, насамперед комунізму, й вже зафіксувала себе як провальний проект прихована тоталітарна система («відкрите суспільство»). Це сталося тому, що матеріалістичне мислення марксизму й лібералізму зводить саме поняття цивілізації до фікції розуму. Позитивізм, екзистенціоналізм, скептицизм і прагматизм оперують або конкретними результатами наукових досліджень, вигодою (збільшення тиражів, підвищення рейтингів), вважаючи, що справжня вартість наших переконань має сенс тільки завдяки практичним наслідкам для людини, або наполягають на порожнечі буття. Вони відкидають будь-яку надчуттєвість, вважають дух завадою у конкуренції, виконанні змеханізованих завдань. Значною мірою рутинний характер має суто відображальна інформація переважної більшості сучасних мас-медіа: вона не є творчістю, радше – своєрідним плагіатом чи прихованою рекламою. Як результат, час, справді заощаджений суспільно-організаційною й технологічною сферами життєдіяльності, стає розтринькуванням справжніх, тобто духовних ресурсів людини, національних, культурних спільнот. Ця найважливіша сфера – світоглядна – безпосередньо дотична до журналістики.
Все темы данного раздела:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Кількість примірників щоденних газет/1000 мешканців
1.
Японія
7.
США
2.
Швейцарія
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Вплив мас-медіа на діяльність політичних інституцій та громадської думки
Сфера впливів
Франція
ФРН
В-британія
Іспанія
США
Судочинство
Сучасна преса світу і проблеми морально-екологічної кризи на зламі епох
Кожна історична доба – це сторінка у божественній книзі Провидіння. Час постійно залишає по собі невитравний слід. Відтак маємо вчитуватися у цей «слід». Під сучасну пору, коли ми воювали один прот
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Роль особи в історії
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики,
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Нагнітання деструктивності
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Етичне розуміння професіоналізму
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Нинішнє буття без метафіки збагнути неможливо. Слід шукати нові механізми впливу на народну свідомість.
У цій розмові С. Алексієвич тепло згадує про свій український родовід, «дуже барвисте, гарне дитинство», радить «дати свободу самій природі речей» у Білорусі, де знищена національна субстанція, том
Відходять; ми не додумуємо речі до кінця, жонглюємо, шаманимо старими словами.
Сама творчість С. Алексієвич, «нова література факту», її роздуми над специфікою, потугою (або неміччю) слова заслуговують окремого дослідження. Наразі – деякі рефлексії. Публіцисти, так само, як «
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Плекати сакрум, вибудовувати сенс
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитк
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Плекати невмирущий дух нації
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незі
Цілюща влада вистражданого слова
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні
Горизонти публіцистики
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Багатоликість брехні й одне слово правди
Лазар Каганович
Є щось символічне у тому, що «останнім із могікан» більшовизму став Лазар Мойсейович Каганович. На
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Новости и инфо для студентов