Нагнітання деструктивності - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Посилення Глобальної Напруженості, Викликаної Передовсім Матеріальними Чинник...
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці породило нові стереотипи. Маємо на увазі терміни «когнітивний дисонанс», тобто уявлення людини про реальність не відповідає їй, «повернення» (до цивілізації, до норми, до Європи), «пост», що окреслює те, від чого втікаємо, а не стан, в якому перебуваємо, «пост-комунізм», «постмодернізм», «ендизм» (англійське – The End). Вже 1992 року лондонська газета «Таймс» підкреслила, що підготовлено до друку понад 150 книг зі словом «кінець» у заголовках. Стосувалися вони теорії мистецтва, політики, християнства, конверсії, освіти, елітаризму, цнотливості, сіонізму, сім’ї, материнства, науки. Ендизм став найпотужнішою і найекспансивнішою ідеологією періоду «зміни імен», радше – епох. Домінує інформація про погибель. Людина налякалася самої себе.
Життя у переконанні про неминучість апокаліпсису стало нормальним станом людини. Страх (до слова, 70 відсотків фактологічної та пояснювальної бази сучасних медій) паралізує, зосереджує на собі думки і не дає жити. Також він стає гробокопачем для демократії. У виданій наприкінці 2005 року книжці «Політика страху» британський соціолог з університету Кента Френк Фуреді доводить, що сьогодні
страх є найдошкульнішим відчуттям людини. Ми живемо на «ринку страху», – стверджує Фуреді, – на якому групи «торговців», що співпрацюють, вихваляють і продають свій товар. Що гірше – страх визначає спосіб нашого мислення не тільки про власне життя, а й також про політику, спричиняє втрату віри в сенс громадської діяльності, ширше – у зміну світу на краще.
Як можна не втратити почуття міри, якщо день у день тисячі газет, десятки тисяч радіостанцій, телебачення буквально нашпиговують свідомість сучасної людини терористичними загрозами, глобальним потеплінням, споживанням генетично-модифікованих продуктів, епідемією повноти, раком мозку, спричиненого використанням мобільних телефонів, навалою іммігрантів з Африки, Азії і т. ін. Дуже показово, що автор передовсім характеризує так званий цивілізований світ. Сучасна ліберальна держава з дозволу громадян, які втрачають віру у власні сили, стає нянькою і навіть терапевтом щораз більшої кількості наляканих і скривджених. Фактично суспільні групи домагаються статусу жертви: жінки, убогі, самітні батьки, іммігранти, гомосексуалісти, мусульмани1.
Забігаючи наперед, відзначимо, що докладну рецензію-розмис-лення на вказану книгу вмістила польська газета «Жечпосполіта». Автор матеріалу Даріуш Росяк через використання широкого діапазону арґументів, які дотичні до самої ідеї книжки Фуреді, але водночас залучають найвищі пласти філософської, політичної, культурологічної, соціологічної, економічної думки, – демонструє утвердження у світовій публіцистиці перспективної форми осмислення не тільки поточної, а й субстанційної інформації, сягає культурної пам’яті багатьох народів2.
Про знікчемнення людини під сучасну пору пишуть щораз частіше. При цьому використовується різноманітна стилістика: від знаменитого Сверстюкового окреслення «цивілізація виросла, людина змаліла» до висновку сучасного англійського філософа Джона Грея про те, що «Америка має відкинути думку про перетворення світу за власною моделлю»3. Такий результат утвердження пріоритету дочасного й руйнації
1 Furedi F. Politics of Fear. Beyond Left and Rignt. – Continiuum, 2005.
2 Rosiak D. Koniec jest blisko? // Rzeczpospolita. – 2006. – 25-26 lutego.
3 Makowski J. Zabujcze mity nowoczesności // Rzeczpospolita. – 2006. – 2-3 wrześn. – S. 11.
вартостей передбачали давно, й донині акцентують на цьому речники сакрального інтелектуалізму. Однак їх голос затінюється напористим хором сповідників цинічного інтелектуалізму, що живиться детермінуванням життя суто економічними і політичними чинниками.
Чому явище нагнітання деструктивності стало домінантним? Коли сфера духу, як і сфера матерії, калькулюється вигодою, неминуче настає конкуренція не кращих, продуктивніших ідей, не ефективніших розв’язок гострих проблем чи в локальному, чи у глобальному вимірі, не шляхетних позицій, а таких ідеологем, таких дій, які мають приносити якнайбільший зиск негайно і максимально. Якщо у плані аксіологіч-ному «премудрість виступає як цінність сакральна»4, то матеріалізм «розмиває» істину у безлічі фрагментів суто прикладного характеру, де успіх і ефективність навіть у царині мас-медіа визначається накладом, рейтингом, прибутком цілком комерційного виміру. Власне, на цьому базується оця пропаганда вже понад три тисячі літ, яка від первісного призначення «плекати саджанці нових думок» поступово перейшла у тотальну площину прання мізків. Про це конспективно, але переконливо пише Олівер Томсон у монографії «Історія пропаганди»5.
На основі нових фактів, осмислення минулого ми вчимося розуміти сучасність, чітко визначати її кризи. Саме так народжується реальне усвідомлення перспектив, у царині мас-медіа – у тому числі. Найперше завдання засобів масової інформації сьогодні полягає у тому, щоб зняти тоталітарний шар свідомості, мислення, поведінки й діяльності усього загалу. «Тоталітаризм завжди намагається створити атмосферу боротьби... Оскільки корені його влади йдуть від бунту проти статус-кво, головною його турботою стає збереження своєї революційної природи. Звідси уславлення і освячення боротьби»6.
Неолібералізм – набагато витонченіший варіант тоталітаризму, оскільки базується на «плюралізмі». Цей термін латинською мовою означає «множинний». Зазначена концепція стала нині вживатися у значенні «свободи міркувань», «свободи слова», «свободи думки».
4 Аверинцев С. Связь времен. – К., 2005. – С. 12.
5 Thomson O. Historia propagandy. – Warszawa, 2001.
6 Бжезинский Зб. Перманентная чистка: Политика советского тоталитаризма (главы из книги) // США: экономика, политика, идеология. – 1990. – № 8. – С. 70.
Щодо останнього, то це незграбний плеоназм, адже думка існує лише тоді, коли вона вільна. За філософією, плюралізм передбачає безліч первоначал (істин). Але це безплідна концепція світосприймання, що з погляду основ пізнання (гносеології) стверджує відсутність об’єктивної істини. У такому розумінні словосполучення «плюралізм думок» дозволяє «політичну анархію» та існування безлічі правд. Деструктивність цієї концепції привела до обвалу у царині духовності, бо коли «плюралізм думок» – то все можна. Звернемо увагу: в науковому обігу використовують не дефініцію «плюралізм», а – «плюралізм думок», тобто однакову цінність мають добро і зло, відтак на одні терези закону кладуться жертва і кат (Д. Маляренко). Цю софістику розвінчав ще Сократ, а Христос застерігав від «закваски фарисейської». Нинішній індетермінізм і визнає абсолютну свободу людської волі, під виглядом «об’єктивності» виеліміновує шляхетну мотивацію творчості.Те саме зі словами «громадянин», «толерантність». Медіамагнати в Україні та інших державах, як правило, мають подвійне громадянство, що дає широке поле для маневрування, обминаючи ретельний і відповідальний пошук істини7. А хіба можна толерувати тотальне зло, яке тиражується мільйонними тиражами і розливається на більшості телеекранів так званих цивілізованих країн?
Як влучно зауважив Іван Франко, при різниці «вихідних точок трудно дійти до порозуміння, тим більше, що в одних і в других для оцінки фактів інша етична міра». Ітому дискусія «розбуджує щораз більше пристрастей та фанатизму, відбігає від мети й утруднює її осягнення».Великий майстер шляхетної думки й влучного слова ратує за вияснення «фактичного стану речей, для вказання його хиб і можливих способів заради»,тому не приймає «односторонности, виключ-ности та зарозумілості»,правила «із білого робити чорне»,перетворювати полеміку в «кпини, наругу, окрики та запитання»,не даючи «нам ніяких фактів для основнішого обсудження цієї справи»8.
Нинішній орієнтир на конкуренцію обумовлений концепцією вигоди. Проти істини виступають такі течії, як позитивізм,який стверджує, що усі ідеї релігійного характеру є недоказовою нісенітницею,
7 Mistewisz Е. Władcy mediów // Wprost. – 1997. – 14 wrześn.
8 Франко I. Zur Judenfrage (до юдейського питання). – К., 2000. – С. 11, 18, 22.
екзистенціалізм,прихильник атеїстичного крила якого Жан-Поль Сартр казав, що оскільки Бога немає, то людина є покинутою й існує в абсолютно байдужому всесвіті, скептицизм,який заперечує, що через спостереження і мислення можливо досягти істину про існування, прагматизм,який визначає справжню цінність наших переконань тільки практичними наслідками для людини, наприклад, зміною освіти норм моралі і вважає істину неважливою саму по собі.
Все темы данного раздела:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Віднайти істотне
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чо
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Кількість примірників щоденних газет/1000 мешканців
1.
Японія
7.
США
2.
Швейцарія
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Вплив мас-медіа на діяльність політичних інституцій та громадської думки
Сфера впливів
Франція
ФРН
В-британія
Іспанія
США
Судочинство
Сучасна преса світу і проблеми морально-екологічної кризи на зламі епох
Кожна історична доба – це сторінка у божественній книзі Провидіння. Час постійно залишає по собі невитравний слід. Відтак маємо вчитуватися у цей «слід». Під сучасну пору, коли ми воювали один прот
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Роль особи в історії
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики,
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Етичне розуміння професіоналізму
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Нинішнє буття без метафіки збагнути неможливо. Слід шукати нові механізми впливу на народну свідомість.
У цій розмові С. Алексієвич тепло згадує про свій український родовід, «дуже барвисте, гарне дитинство», радить «дати свободу самій природі речей» у Білорусі, де знищена національна субстанція, том
Відходять; ми не додумуємо речі до кінця, жонглюємо, шаманимо старими словами.
Сама творчість С. Алексієвич, «нова література факту», її роздуми над специфікою, потугою (або неміччю) слова заслуговують окремого дослідження. Наразі – деякі рефлексії. Публіцисти, так само, як «
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Плекати сакрум, вибудовувати сенс
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитк
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Плекати невмирущий дух нації
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незі
Цілюща влада вистражданого слова
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні
Горизонти публіцистики
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Багатоликість брехні й одне слово правди
Лазар Каганович
Є щось символічне у тому, що «останнім із могікан» більшовизму став Лазар Мойсейович Каганович. На
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Новости и инфо для студентов