Плекати невмирущий дух нації - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Іван Франко «Скрізь Ставив Рідний Народ Підставою Своєї Діяльності, Д...
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незістарене, бо духовна наша спадщина суттю своєю гуманна, людяна, демократична, вона має вселюдську цінність»2.У царині публіцистичної діяльності І. Франко теж глибоко усвідомлював відповідальність думки перед цілістю, соборністю світу, інтегрованою особистістю та нацією, яка втілює невмирущий вічний дух. Це «рух вгору», що допомагає уникнути «руху вниз» до маніпулювання з прагматичною метою чи сумнозвісного конформізму. Пробудити людську й національну гідність, озброїти читача інструментарієм добра, прищепити осмислену, активну, оптимістичну етико-філософську концепцію рідному народові через охоплення усіх трибів сучасності й досвіду багатотисячолітньої історії українського та інших народів, прояснити та пояснити життєві реалії – такої позиції вимагала епоха. Це був виклик для непересічної творчої особистості, й І. Франко відгукнувся на нього захоплено.
У поезії, датованій 23-м червня 1880 p., І. Франко писав: Ти, розуме, бистроуме, Порви пута віковії,
1Єфремов С. Історія українського письменства. – Нью-Йорк, – 1991. – Т. 1. – С. 174.
2 Інтерв’ю. Олесь Гончар розмовляє з Любов’ю Голотою // Кур’єр ЮНЕСКО. – 1992. – Червень. – С. 10.
Що скували думку людську! Двигни з пітьми люд робучий, Двигни з пітьми – та до мене! Розхитай в нім ясні думи. Розрости бажання волі, Виплекай братерську згоду. Поєднай велику силу, Щоби разом, дружно стала, Щастя, волі добувала! Це – кредо. Водночас, як доводить Юрій Лавріненко, це доля, адже на людину, яка «від природи своєї мала виключне почуття відповідальності, звалюються гори праці»3. Відтак панорама нездоланного зростання І. Франка (істина – процес!) стала символом нового відродження України. Кредо-доля, незважаючи на всі перепони, цькування й нерозуміння, особливо з боку «патріотів», які люблять Русь «як хліб і кусень сала», й наприкінці його життєвого та творчого шляху визначали позицію «не можу мовчати»; один лише, та надто промовистий приклад заанґажованості:
Не мовчи, коли, гордо пишаючись,
Велегласно брехня гомонить,
Коли, горем чужим утішаючись,
Зависть, наче оса та, бринить,
І сичить клевета, мов гадюка в корчи, –
Не мовчи! Говори, коли серце твоє підіймається
Нетерплячкою правди й добра,
Говори, хай слів твоїх розумних жахається
Слямазарність, бездарність стара,
Хоч би ушам глухим, до німої гори,
– Говори!
Іван Франко у передмові до польського видання його творів 897 року (повністю ця автобіографічна сповідь була передрукована журналом «Молода Україна» у 1926 р. – Кн. 6. – С. 10-12), картаючи
3Лавріненко Ю. Дещо до еволюції світогляду і політичної думки Івана ранка. Нотатки і спостереження // Збірник «Української літературної газети». 1956. – Мюнхен, 1957. – С. 4.
інтеліґенцію за відсутність справжнього громадського духу, посвяти, любові, висловивши біль за відсутність у широкого загалу волі діяти, так задекларував свій обов’язок: «Як син українського селянина, ви-годуваний чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваюсь до обов’язку панщиною цілого життя відробити ті шеляги, що їх видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видко світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали. Мій руський патріотизм то не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо, вложене долею на мої плечі. Я можу здригатися, можу стиха проклинати долю, що вложила мені на плечі се ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням. І коли що полекшує мені двигати се ярмо, так се те, що бачу, як руський нарід, хоча він гноблений, отемнюваний і деморалізований довгі віки, хоч і сьогодні бідний, недолугий і непорадний, але все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливости, й до них шукає шляхів. Отже, варто працювати для цього народу й ніяка праця не піде намарне».
Якщо народ має свій голос – він невмирущий. Ми маємо багато голосів, слово яких визволяло, а не поневолювало. Першим з плеяди світочів духу справедливо називаємо Тараса Шевченка. Він зрозумів сенс історії як моральний прогрес, як пізнання Бога через самореалізацію людини й нації. Т. Шевченко закодований, тому цілісний і невичерпний. Повнота буття людини і нації та візія народу й людства виражені в його творчості через історичний аспект – «Не вмирає душа наша, не вмирає воля», через політичну заанґажованість – «Борітеся – поборете», через соціальне милосердя – «Обніміте й найменшого брата», через велемудру філософію – «Діла добрих обновляться, діла злих загинуть», через повнокровний патріотизм – «Та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві...», у контексті планети, застороги від планетарного зодноріднення – «Не гріє сонце на чужині».
Таким же могутнім і закодованим є голос І. Франка. Нині, коли ми сягаємо повноти Франкового слова, маємо усі підстави сказати: так, він двигнув з пітьми народ, так – він розхитав у суспільності ясні думи, так – він виплекав братерську згоду, так – він вчив добра і сам зумів опертися злові. Тож дивно під сучасну пору чути просторікування
про нашу бездержавність, провінційність, відсутність політичної нації, комплекс меншовартості та ін. Це не що інше, як мавпування, до того ж тих, які свідомо й цілеспрямовано накреслюють нам безрадісну перспективу, нав’язуючи злоякісні стереотипи.
Упродовж усього життя Іван Франко саме і «рівняв стежку правді». І тому його справедливо наголошуваний інтелектуалізм має сакральнийхарактер. Правда – не тільки пізнавальне явище, але й моральне. Цей визначальний мотив повторюється знову і знову у віршах, оповіданнях, п’єсах, статтях, наукових розвідках, переспівах, листах великого мудреця України. Франко справді – океан.
Оцінюючи творчість Івана Франка, ми не повинні чіплятися за вторинне, нарікати його виразником позитивізму, хоча раціональний чинник у його творчості очевидний; сповідником соціалістичних, навіть марксистських ідей, хоча у розгляді суспільно-політичних поглядів Івана Франка, у висвітленні його світоглядного розвитку, як справедливо наголошує Богдан Кравців, усі автори без винятку обмежувалися тільки раннім періодом літературно-публіцистичної і громадської діяльності Каменяра, тим паче речником так званих інтернаціоналістських поглядів, в розумінні класової боротьби й нівелювання національного первня, або ренегатом, висмикуючи деякі факти його участі у польській, німецькомовній пресі. Генії ніколи не були й не можуть бути одномірними. Те, що Іван Франко, керуючись завжди компасом служіння рідному народові, аби він, «серцем молодий, думками високий», став «властивцем свого труду», «у власнім краю сам свій пан», засяяв «у народів вольних колі», ретельно пізнавав історію різних народів і цивілізацій, актуальні на той час, популярнісуспільно-політичні погляди і критично придивлявся, чи вони можуть утвердитися як животворні, перспективні, – є радше великою його заслугою. Тільки потужна мислительна праця над «просіюванням» різноманітних поглядів влаштування життя, зіставлення різних ідей допомогли устійнити його суспільно-політичні позиції, остаточно оформити світогляд державника і сповідника вселюдських ідеалів.
Не інтересів – ідеалів, ось що вирішальне. Віддаючись Україні «доконечно», полюбивши «Божую її подобу», Франко голосно декларує: «А чи ж перечить ся любов Тій другій і святій любові До всіх, Що ллють свій піт і кров, До всіх, котрих гнетуть окови? Ні, хто не любить всіх
братів. Як сонце Боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вмів Тебе, коханая Вкраїно!» Звернемо увагу, що поезія створена 23 червня 1880 року, саме у той день, коли й написаний вірш, про який ми вели мову на самому початку. Однак символіка не тільки у цьому. Сьогодні, коли у західному світі запанував неолібералізм у варіанті соціального дарвінізму, і наші політики намагаються нав’язати українському народові цю збанкрутілу концепцію як орієнтир утвердження себе у світі, варто було б бодай замислитися над думками Франка.
Він, без найменшого сумніву, був одним з найбільших свободолюбців світу. Свободу він розумів не як егоїзм, а як істину, як справедливість. Адже український народ віддавна є носієм правди-віри, правди-Істини, правди-справедливості. Коли народи, соціуми, людство назагал хочуть жити у згоді з божественними законами світобудови, то вони мусять взяти свободу-істину за основу основ, за фундамент спільного життя. Чи у «Галицьких образках», чи у повістях «Борислав сміється», «Боа констріктор», в яких показано захланність, безоглядність чужинців-визискувачів, чи прямою публіцистикою Франко найбільшим гріхом супроти природи, життя і Бога вважає невільництво, утиск свободи людини і нації. Причому це поняття наскрізь творче. Без свободи немає творчості, але без творчості й мозольної праці свобода гниє на корені – що виразно, до речі, бачимо доволі часто в нинішніх умовах «орієнтаційної сверблячки» (вислів Івана Багряного) політиканів різної масті.
«Народи є думками Божими» – так висловився німецький історик Леопольд фон Ранке. Доля розпоряджається, що раз на століття, деколи півстоліття з’являється у кожному народі віща людина, поет-провидець, який виражає «думку» – душу свого народу. Як і Тарас Шевченко, Іван Франко створив ідейний та інтелектуальний ґрунт для українського самостійницького руху у ХІХ-ХХ століттях. Література, як відомо, розкрила найбільше істин. «Українську духовність, а значить і життя, формували поети, вчені, публіцисти, що горіли па-тосом правди-справедливости, патосом, що його невгасиме джерело в українськім народі», – справедливо пише Миколи Шлемкевич у своїй книзі-розмисленні «Українська синтеза чи українська громадянська війна». І Сковорода, і Шевченко, і Костомаров, і Драгоманов, і Франко, і Грушевський та інші – передовсім шукачі справедливості у людському
співжитті. «Вона є основною цінністю, пробним каменем і святости, і мудрости, а не навпаки». Саме у цьому визначальному аспекті ми на століття випередили західні концепції, що базуються на позитивізмі й пласкому соціологізмі. Загальновизнано, що після Шевченка найбільше виявив, синтезував, концептуалізував й визначив динаміку розвитку української національної ідеї Іван Якович Франко.
Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Плекати невмирущий дух нації
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Віднайти істотне
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чо
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Роль особи в історії
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики,
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Нагнітання деструктивності
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Етичне розуміння професіоналізму
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Плекати сакрум, вибудовувати сенс
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитк
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Цілюща влада вистражданого слова
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні
Горизонти публіцистики
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов